ЛЕГІТИМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ: ЦІННІСНИЙ ВИМІР : Легитимация политической ВЛАСТИ: ЦЕННОСТНОЕ ИЗМЕРЕНИЕ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

КУЗЬМЕНКО ТЕТЯНА ВОЛОДИМИРІВНА

УДК 321:316.752

ЛЕГІТИМАЦІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ВЛАДИ: ЦІННІСНИЙ ВИМІР

23.00.02 – політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Губерський Станіслав Антонович,
кандидат фiлософських наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………… ..3

РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження ціннісного виміру легітимації політичної влади…………………………………………….9

РОЗДІЛ 2. Цінності як чинник легітимації політичної влади…………65

РОЗДІЛ 3. Особливості легітимації політичної влади в Україні: ціннісний вимір…………………………………………………………………116

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….161

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….168

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Сучасні тенденції розвитку політичного процесу на світовій та вітчизняній аренах показують, що легітимність політичної влади є невід’ємною умовою її успішного функціонування. Рівень легітимності влади показує рівень довіри до неї, є індикатором її авторитету, ефективності, правомірності, доцільності. Успішність владних ініціатив напряму залежить від того, наскільки вони знаходять свій відгук у свідомості громадян. Легітимність політичної влади – це одна із базових передумов стабільності політичної системи.
Незважаючи на те, що сьогодні проблема легітимності політичної влади належить до числа тих, що активно дискутуються у політології, філософії, соціології, юриспруденції, питання щодо ціннісних засад легітимації не отримує належного опрацювання. Таким чином, актуальність даної проблематики зумовлена, по-перше, потребою поглиблення наукового знання, що базується на відсутності належної розробки теоретичних аспектів ціннісного виміру легітимації політичної влади; по-друге, необхідністю дослідження практичних аспектів легітимації політичної влади на базі цінностей.
У сучасних реаліях yкраїнського політичного простору пpоблeмa лeгiтимностi влaди є нaдзвичайно вaжливою та aктyaльною, оскiльки iснyє низкa зaгpозливих тeндeнцiй щодо eфeктивного фyнкцiонування полiтичної систeми. Політична апатія, правовий нігілізм, політичний абсентеїзм, що доповнюються постійним зменшенням «кредиту довіри» у відносинах між суспільством та владою свідчать про кризу легітимності.
Актуальність дослідження саме ціннісних основ легітимації політичної влади у вітчизняному вимірі пов’язана із трансформаційними процесами у політичній системі України. Подібна трансформація завжди супроводжується кризою легітимності старої політичної системи та необхідністю легітимації нової. В умовах політичної трансформації цінності набувають особливого значення, адже для успішного становлення демократичних інститутів необхідними є відповідні зміни в ціннісній сфері.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової роботи філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане у межах науково-дослідної теми 06БФ041-01 “Філософія та політологія у структурі сучасного соціо-гуманітарного знання”.
Метою дисертаційного дослідження є визначення місця та ролі ціннісної складової у процесі легітимації політичної влади. Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних задач:
- проаналізувати зміст понять легітимності і легітимації політичної влади, а також суть легітимації політичної влади у ціннісному вимірі;
- визначити функції цінностей у владному легітимаційному процесі;
- виокремити основні групи цінностей, які є впливовими у процедурі владної легітимації;
- дослідити умови легітимації політичної влади у ціннісному вимірі та можливі механізми її забезпечення;
- проаналізувати процес делегітимації політичної влади у ціннісному вимірі;
- дослідити рівень легітимності політичної влади в Україні та визначити можливі причини зниження владної легітимності і умови її підвищення у ціннісному вимірі.
Об’єктом дисертаційного дослідження є легітимація політичної влади.
Предметом дисертаційного дослідження є ціннісний вимір легітимації політичної влади.
Методи дослідження. Для вирішення поставлених задач у дисертаційній роботі використовується низка дослідницьких методів.
Системний метод використовувався для з’ясування сутності легітимації політичної влади. Застосування структурно-функціонального методу сприяло розкриттю специфіки взаємодії суб’єктивного і об’єктивного рівнів легітимації, зокрема співвідношення цінностей суспільства і влади. Нормативно-ціннісний підхід застосовувався при аналізі різних рівнів легітимації політичної влади, самого феномену легітимації, а також визначенні умов владної легітимації, виокремленні політичних антицінностей, які підривають легітимність влади. Завдяки використанню історичного підходу було досліджено історичний розвиток ідеї владної легітимності.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній науці проведено комплексне дослідження ціннісної складової легітимації політичної влади. Це дало можливість сформулювати наступні результати, які відзначаються науковою новизною, розкривають базову концепцію дисертації і виносяться на захист:
- запропоновано авторське визначення владної легітимації із врахуванням ролі ціннісної складової, а саме: легітимація політичної влади – це політичний процес, коли в ході оцінювання засобів і методів здійснення влади, результатів її діяльності, а також ідейних засад, принципів, цілей політики, суспільство сприймає політичну владу як таку, що відповідає його інтересам, потребам та цінностям. Обґрунтовано можливість використання поняття «ціннісна легітимація влади» для позначення процесу владної легітимації, що базується на цінностях;
- вперше визначено ряд функцій, які виконують цінності у владному легітимаційному процесі: функція зв’язку, оціночна, інтеграційна, конфліктна, маніпулятивна функція. З’ясовано, що встановлюючи зв’язок між владою і суспільством, будучи основою для позитивної оцінки влади, виступаючи підґрунтям соціальної інтеграції, цінності сприяють легітимації політичної влади. Разом із тим, наявність конфліктогенного потенціалу цінностей, можливість їх використання як засобу політичного маніпулювання свідчать про те, що цінності можуть ускладнювати легітимацію влади з боку суспільства;
- уточнено основні групи цінностей, які справляють найбільший вплив на владний легітимаційний процес: політичні, моральні, правові, релігійні, національно-культурні цінності. Разом із духовними цінностями суспільства важливу роль у процесі легітимації політичної влади відіграють матеріальні цінності, підвищена увага до яких зумовлена тісним зв’язком між економічною ефективністю і легітимністю влади;
- дістала подальшого розвитку теза про те, що ціннісний консенсус – важлива умова легітимації політичної влади. З’ясовано залежність між легітимністю влади і типом відношення громадян до політичних цінностей, які вона пропонує. Так, утриманню владної легітимності сприяють: активне ставлення, конформне відношення, індиферентність. Вказано на можливі механізми легітимації політичної влади на базі цінностей: політична соціалізація, політична участь, демонстрація ефективності влади;
- поглиблено розуміння процесу делегітимації влади із врахуванням ціннісної складової. Проаналізовано основні політичні антицінності, які справляють негативний вплив на процес владної легітимації з боку суспільства: політичний екстремізм, популізм у політиці, політиканство, політична корупція, політичне маніпулювання тощо. Вказано на те, що делегітимація політичної влади виражається у ряді негативних соціально-політичних явищ, які мають ціннісне підґрунтя: політичний абсентеїзм, політико-правовий нігілізм, політична аномія тощо;
- уточнено актуалізуючі чинники дослідження ціннісної складової у вітчизняному владно-легітимаційному процесі. Поглиблено розкриття основних причин низького рівня владної легітимності у ціннісному вимірі, серед яких: наявність залишків «радянської свідомості» в українському суспільстві, що ускладнює легітимацію демократичних інститутів і цінностей; розчарування в демократичних цінностях через неефективність їхнього впровадження; стихійне впровадження цінностей західного суспільства без урахування національних особливостей українського суспільства; невідповідність між декларованими ідеалами і реальними справами владної еліти; висока концентрація політичних антицінностей у діяльності політичної влади; суперечності між демократичною формою та недемократичною сутністю інститутів влади; ціннісний розкол у владі, а також у суспільстві, що обумовлює партикуляризацію владної легітимності; явище «продажної» легітимності влади, яка є короткотривалою тощо.
- запропоновано авторське бачення умов підвищення легітимності влади в Україні, до яких можна віднести: зміцнення демократичних цінностей у суспільстві та формування демократичної політичної культури; вироблення власної моделі побудови демократії із врахуванням цінностей, що є природними для політичної свідомості громадян України; реалізації на практиці декларованих демократичних цінностей; подолання корумпованості владної еліти та інших негативних явищ, які мають місце у політиці; подолання ціннісного розколу в суспільстві та створення умов для його консолідації; досягнення ціннісного консенсусу між представниками політичної еліти; формування політичної еліти, яка дійсно сповідує демократичні цінності; формування національного консенсусу щодо основних цілей внутрішньої і зовнішньої політики; покращення якості життя, матеріального благополуччя громадян, досягнення економічної стабільності у державі тощо. Обґрунтовано важливість ролі публічної політики у процесі легітимації політичної влади.
Практичне значення одержаних результатів. Сформульовані у дисертації основні теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані у діяльності українських владних структур для підвищення їхньої легітимності, подолання дефіциту довіри з боку суспільства, а також викладачами вищих навчальних закладів при підготовці лекцій, навчально-методичних посібників, створенні спеціальних курсів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження були повідомлені й обговорені на Міжнародній науковій конференції «Людина. Світ. Суспільство (до 175-річчя філософського факультету). Дні науки філософського факультету – 2009» (Київ, 21-22 квітня 2009 р.), Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету – 2010» (Київ, 21-22 квітня 2010 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Ціннісний вимір політичної діяльності: теорія і практика розвитку сучасного українського суспільства» (Херсон, 27-29 травня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції з соціології «Держава і глобальні соціальні зміни: історія, теорія, ідеологія» (Київ, 28-29 жовтня 2010 р.), Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету – 2011» (Київ, 20-21 квітня 2011 р.).
Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані автором у п’яти статтях у наукових фахових виданнях України та п’яти тезах – у матеріалах доповідей наукових конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 190 сторінок. Список використаних джерел нараховує 220 найменувань на 22 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дало можливість довести важливість ролі ціннісної складової у процесі легітимації політичної влади. Зміст основних результатів дослідження можна представити у наступних положеннях.
1. Проблема легітимності породжується самою природою влади, і політичної влади зокрема. Влада завжди постає як суб’єкт-об’єктна взаємодія, в основі якої лежить відношення панування і підкорення. Питання про легітимність – це питання про те, звідки береться право політичної влади на панування і звідки береться обов’язок підвладного підкорятися.
Формування теоретичного фундаменту легітимності влади розпочинається із доби Античності і отримує свою концептуалізацію у XIX столітті у роботах М. Вебера. Незважаючи на те, що проблема владної легітимності протягом наступного століття стає предметом уваги багатьох дослідників, досі визначення даного поняття залишається складною науковою проблемою.
Огляд ряду концепцій відомих зарубіжних дослідників, а також аналіз вітчизняної літератури, присвяченої легітимаційній проблематиці, дає можливість зробити висновок про те, що легітимність влади передбачає:
- по-перше, визнання, виправдання, позитивну оцінку, довіру, згоду підкорятися тощо з боку суспільства;
- по-друге, наявність певних якостей і властивостей у суб’єктів влади, які є значимими, прийнятними для суспільства (справедливість, ефективність, доцільність, законність, авторитетність тощо).
Для кожної епохи характерні свої засади легітимності влади, які визначаються конкретною соціально-політичною ситуацією, пануючим типом світогляду і т.д. Сучасна процедура легітимації політичної влади передбачає взаємодоповнення раціональних та ірраціональних доводів. Широку базу для пошуку аргументів легітимації політичної влади дає ціннісна сфера. Саме тому, важливим є дослідження ціннісного виміру легітимації, як такого, що передбачає виявлення місця та ролі цінностей у владно-легітимаційному процесі.
Огляд літератури щодо легітимаційної проблематики, дозволяє виокремити декілька позицій, з яких розглядається ціннісна складова у владно-легітимаційному процесі: цінності як засіб легітимації політичної влади; легітимність як відповідність політичної влади цінностям суспільства; згода щодо цінностей між владою і суспільством як умова владної легітимації.
Легітимація політичної влади у ціннісному вимірі постає як політичний процес, коли в ході оцінювання засобів, методів здійснення влади, результатів її діяльності, а також ідейних засад, принципів, цілей політики, суспільство сприймає політичну владу як таку, що відповідає його інтересам, потребам та цінностям. Для позначення процесу владної легітимації, що базується на цінностях можливим є використання поняття «ціннісна легітимація влади».
2. У процесі легітимації політичної влади цінності виконують ряд функцій. Причому, вони можуть як сприяти легітимації політичної влади, так і ускладнювати її, а також виступати підґрунтям для формування таких форм легітимності, які не відповідають справжній суті даного явища, зокрема «фантомної легітимності», «квазілегітимності», сприяти самолегітимації тощо.
Серед основних функцій цінностей у владному легітимаційному процесі можна виокремити наступні:
– функція зв’язку. Цінності встановлюють зв’язок між суспільством і владою, породжують відчуття спільності між ними;
– оціночна функція. Цінності задають критерії для оцінки політичної влади. На основі власних ціннісних переконань народ оцінює політичну владу як таку, що гідна довіри (позитивна оцінка) або, навпаки, позбавляє владу кредиту довіри (негативна оцінка);
– інтеграційна функція. На основі колективних цінностей формується колективна ідентичність та здійснюється соціальна інтеграція, а отже створюються умови для підтримки влади з боку більшої частини суспільства – умови для консенсусу;
– конфліктна функція. Наявність протилежних ціннісних преференцій у суспільстві веде до ціннісного розколу та конфлікту в суспільстві, у результаті чого легітимність влади набуває фрагментарного характеру;
– маніпулятивна функція. У владному легітимаційному процесі цінності можуть виступати як засіб політичного маніпулювання.
Дослідження функціонального аспекту існування цінностей у процесі владної легітимації дозволяє зробити висновок про те, що з одного боку, цінності виступають критеріями, на основі яких формується відношення громадян до влади, з іншого боку, можуть слугувати засобом обґрунтування, виправдання, нав’язування певної політики для представників влади.
3. У процедурі легітимації політичної влади не тільки політичні цінності відіграють визначальну роль. Вони тісно пов’язані із рядом інших соціальних цінностей, на основі яких формується відношення до влади. Відмічаючи деяку умовність даної типології, можна виокремити основні групи цінностей, які справляють найбільший вплив на владний легітимаційний процес: політичні, моральні, правові, релігійні, національно-культурні цінності. Разом із духовними цінностями суспільства важливу роль у процесі легітимації політичної влади відіграють матеріальні цінності, підвищена увага до яких зумовлена тісним зв’язком між економічною ефективністю і легітимністю влади.
4. Процедура легітимації політичної влади у ціннісному вимірі є трьохрівневою. Перший рівень – фундаментальний, передбачає доведення цінності самої політичної влади, як суспільного відношення, на відміну від анархії, тобто безвладдя. Другий рівень – структурний, передбачає доведення цінності існуючих політичних інститутів, процедур їх формування, законів і т.д., тобто конкретних форм організації влади. Третій рівень – персональний, передбачає апеляцію до ціннісних характеристик суб’єктів влади (політичних лідерів, еліт тощо).
Незважаючи на те, що явище легітимації влади не завжди оцінюється дослідниками однозначно, існує значне число аргументів на користь позитивної оцінки легітимації влади як політичного процесу.
Важливою умовою легітимації політичної влади є ціннісний консенсус. Досягнення ціннісної легітимності політичної влади передбачає забезпечення консенсусу між владою та суспільством; досягнення ціннісного консенсусу на рівні владної еліти; досягнення аналогічного консенсусу на рівні суспільства. Забезпечення згоди між владою і суспільством визначається здатністю влади запропонувати прийнятну систему політичних цінностей, а легітимність визначається типом відношення громадян до цих цінностей (активне ставлення, конформне відношення, індиферентність, незгода, активна протидія).
Існує залежність між характером владної легітимності й існуючим типом політичної культури. Найбільш сприятливою у контексті легітимаційних процесів є гомогенна політична культура.
Головними механізмами владної легітимації на базі цінностей є політична соціалізація (як процес засвоєння індивідом певної системи політичних знань, норм і цінностей, тобто політичної культури), політична участь (залучення громадян до процесу прийняття політичних рішень, що дозволяє враховувати їхні цінності), демонстрація ефективності влади (здатність влади досягати соціально значимих цілей, на практиці реалізовувати цінності суспільства).
5. Делегітимація політичної влади у ціннісному вимірі постає як складний політичний процес, коли в ході оцінювання засобів, методів здійснення влади, результатів її діяльності або бездіяльності, а також ідейних засад, принципів, цілей політики, суспільство сприймає політичну владу як таку, що не відповідає його інтересам, потребам та цінностям. До основних причин делегітимації політичної влади у ціннісному вимірі відносяться: поглиблення протиріч між цінностями офіційної ідеології та реальними цінностями суспільства; невідповідність між декларованими ідеалами і реальними справами політичної еліти; конфлікт між універсальними цінностями, що панують у суспільстві, та егоїстичними інтересами владної еліти і пов’язаних з нею соціальних груп; неадекватність ідеологічних настанов влади викликам сучасності; гострі суперечності щодо ціннісних пріоритетів політики між самими представниками владної еліти, нездатність досягти згоди; руйнування традиційних норм та цінностей політичної культури; зовнішня ціннісна експансія у політичну систему без урахування національних особливостей суспільства тощо. Також серед причин зниження підтримки влади з боку громадян – висока концентрація негативних явищ у політиці, або політичних антицінностей: політичний екстремізм, популізм у політиці, політиканство, політична корупція, політичне маніпулювання тощо.
Делегітимація політичної влади у ціннісному вимірі виражається у ряді негативних соціально-політичних явищ, які мають ціннісне підґрунтя. До їх числа відносяться: політичний абсентеїзм, у якому знаходить своє вираження політична апатія; політико-правовий нігілізм; політична аномія; інфляція політичних цінностей. Наведений перелік може бути доповнений переліком основних антиподів влади, які мають ціннісне забарвлення: безвладдя; непокора або втрата влади законів; антисистемна опозиція; політичний хаос тощо.
6. Актуальність дослідження ціннісної складової у вітчизняному процесі легітимації політичної влади зумовлена чинниками двох груп:
- по-перше, особливостями національного характеру українського народу, що виражається у домінуванні емоційного, чуттєвого елементу над розумовим, раціональним, що, у свою чергу, накладає відбиток і на політичну культуру громадян. Звідси слідує, що ціннісні джерела, які включають і когнітивну, і емотивну складову, справляють відчутний вплив на владний легітимаційний процес.
- по-друге, трансформаційними процесами у політичній системі України, що передбачають і трансформацію ціннісної системи. Легітимація демократичної політичної системи вимагає формування відповідних політичних цінностей у суспільстві, а також політичних інститутів, які були б здатними забезпечити їхню реалізацію.
Оцінка нинішнього стану легітимності політичної влади в Україні дозволяє зробити висновок про те, що спостерігається криза легітимності як на інституціональному, так і на персоніфікованому рівні. Причому постійні кризи є чіткою тенденцією вітчизняних владно-легітимаційних процесів.
Серед причин низького рівня легітимності політичної влади саме у ціннісному вимірі в Україні виокремлюються наступні: наявність залишків «радянської свідомості» в українському суспільстві (орієнтація на цінності етатизму, патерналізму, деяка відстороненість громадян від політики тощо), що ускладнює легітимацію демократичних інститутів і демократичних цінностей; розчарування в демократичних цінностях через неефективність їхнього впровадження; стихійне впровадження цінностей західного суспільства без урахування національних особливостей українського суспільства; невідповідність між декларованими ідеалами і реальними справами владної еліти; висока концентрація політичних антицінностей у діяльності політичної влади; суперечності між демократичною формою та недемократичною сутністю інститутів влади; ціннісний розкол у владі, а також у суспільстві, що обумовлює партикуляризацію владної легітимності; явище «продажної» легітимності влади, яка є короткотривалою тощо.
Подолання кризових явищ у державі та підвищення рівня легітимності політичної влади у ціннісному вимірі можливе за умов: зміцнення демократичних цінностей у суспільстві та формування демократичної політичної культури; вироблення власної моделі побудови демократії із врахуванням цінностей, що є природними для політичної свідомості громадян України; реалізації на практиці декларованих демократичних цінностей; подолання корумпованості владної еліти та інших негативних явищ, які мають місце у політиці; подолання ціннісного розколу в суспільстві та створення умов для його консолідації; досягнення ціннісного консенсусу між представниками політичної еліти; формування політичної еліти, яка дійсно сповідує демократичні цінності; формування національного консенсусу щодо основних цілей внутрішньої і зовнішньої політики; набуття демократичними інститутами не тільки демократичної форми, але і демократичного змісту тощо.
З огляду на те, що у ціннісній ієрархії українських громадян на передній план виходять матеріальні цінності, а також вітальні, сімейні, цінності самореалізації, тобто такі, що відносяться до приватної сфери громадян, важливими умовами легітимації влади є покращення якості життя, матеріального благополуччя громадян, досягнення економічної стабільності у державі, а також відповідність загальних цінностей політики і цінностей конкретного індивіда.
Зважаючи на зростання ролі зовнішніх джерел легітимації влади, необхідним є врахування цінностей, які є прийнятими у світовому політичному просторі.
Важливе значення для вирішення проблем легітимаційного характеру має усвідомлення владою необхідності публічної політики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авдийский В.И. Механизм легитимации государственной власти (Историко-теоретическое исследование): автореф. дис. на соискание уч. степени д-ра юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / В.И. Авдийский. – СПб., 2002. – 22 с.
2. Алексеева Т.А. Легитимность власти в переходной период / Куда идет Россия? Общее и особенное в современном развитии / Т.А. Алексеева / [под общ. ред. Т.И. Заславской]. – М., 1997. – С. 142–148.
3. Аристотель. Политика / Аристотель // Сочинения: в 4 т. – Т. 4 / [пер. С.А. Жебелева]. – М.: Мысль, 1983. – С. 376–644.
4. Ачкасов В.А. Легитимация власти в постсоциалистическом российском обществе / Ачкасов В.А., Елисеев С.А., Ланцов С.А. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 126 с.
5. Баранов Н.А. Легитимность власти: политический опыт России / Н.А. Баранов // Социально-гуманитарные знания. – 2008. – № 1. – С. 18–29.
6. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знания / П. Бергер, Т. Лукман. – М.: «Медиум», 1995. – 323 с.
7. Бистрицький Є. Проблема легітимації / Є. Бистрицький // Українська державність у ХХ столітті (історико-політологічний аналіз) / [кер. авт. кол. О. Дергачов]. – К. : Політична думка, 1996. – С. 318–320.
8. Бистрицький Є. Легітимація як дієве філософське поняття / Є. Бистрицький // Філософська думка. – 2009. – № 5. – С. 49–59.
9. Білецька Л.В. Українське суспільство та його ціннісні орієнтації в умовах перехідного періоду / Л.В. Білецька // Філософські проблеми гуманітарних наук: альманах. – 2010. – № 17. – С. 143–147.
10. Большая Советская Энциклопедия: [в 30 т.] / Гл. ред. А.М. Прохоров. – 3-е изд. – Т. 14. – М.: Советская энциклопедия, 1973. – 623 с.
11. Болл Т. Власть / Т. Болл // Полис. – 1993. – № 5. – С. 36–42.
12. Бондаренко К. Ментальные особенности выбора и борьба с мифами [Электронный ресурс] / К. Бондаренко // Сайт Киевского института проблем управления имени Горшенина. – Режим доступа: http://www.kipu.org.ua/Articles/2008.02/mentalnie_osnovi_vibora.html
13. Бурдье П. Социология политики / П. Бурдье; [пер. с фр.] / Сост., общ. ред. и предисл. Н.А. Шматко. – М.: Socio-Logos, 1993. – 336 с.
14. В августе украинцы перестали доверять всем политикам и практически всем институтам власти [Электронный ресурс] // Вебсайт компании «ТНС Украина». – Режим доступа: www.tns-ua.com
15. Вайнберг А.В. Легитимация и делегитимация выборной государственной власти в современной России: дис. на соискание уч. степени канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 «Теория и история права и государства; история правовых учений» / А.В. Вайнберг. – Н. Новгород, 2003. – 168 с.
16. Вебер М. Политика как призвание и профессия / М. Вебер // Избранные произведения; [пер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давидова; предисл. П.П. Гайденко]. – М.: Прогресс, 1990. – С. 644–706.
17. Вебер М. Основные социологические понятия / М. Вебер // Избранные произведения; [пер. с нем.; сост., общ. ред. и послесл. Ю.Н. Давидова; предисл. П.П. Гайденко]. – М.: Прогресс, 1990. – С. 602–644.
18. Вебер М. Типы господства [Электронный ресурс] / М. Вебер. – Режим доступа: www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/veber/tip_gosp.php
19. Великий тлумачний словник сучасної української мови / [ред. В.Т. Бусел]. – К.; Ірпінь: Перун, 2004. – 1440 с.
20. Вибори Президента України. Повторне голосування 26.12.2004 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2004/wp0011
21. Вибори Президента України. Повторне голосування 07.02.2010 [Електронний ресурс] // Офіційний сайт Центральної виборчої комісії України. – Режим доступу: http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2010/WP0011
22. Высоцкий А.Ю. Легитимность: анализ понятия / А.Ю. Высоцкий // Грані. – Д., 2003. – №1 (27). – С. 109–113.
23. Высоцкий А.Ю. Проблема легитимации политики в концепции Макса Вебера / А.Ю. Высоцкий // Грані. – Д., 2003. – № 6. – С. 132–136.
24. Висоцький О. Сутність легітимації політики / О. Висоцький // Політичний менеджмент. – 2004. – №4 (7). – С. 24–34.
25. Висоцький О. Легітимаційна політика: поняття і сутність / О. Висоцький // Політичний менеджмент. – 2006. – № 3. – С. 3–20.
26. Висоцький О.Ю. Демократія як інструмент легітимаційної політики / О.Ю. Висоцький // Грані. – Д., 2006. – № 4. – С. 113–117.
27. Высоцкий А. Легитимация власти как фактор украино-российских отношений [Электронный ресурс] / А. Высоцкий // Аналитик. Киевский центр политических исследований и конфликтологии. – Режим доступа: http://www.analitik.org.ua/author/49ace6533ce7d/pagedoc3432_10/
28. Висоцький О.Ю. Релігія як інструмент та модель легітимаційної політики / О.Ю. Висоцький // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: Питання політології. – Х., 2006. – № 737. – С. 219–227.
29. Власть: очерки современной политической философии Запада / [В.В. Мшвениерадзе, И.И. Кравченко, Е.В. Осипова и др.]; отв. ред. В.В. Мшвениерадзе. – М.: Наука, 1989. – 328 с.
30. Волинець В.В. Легітимність влади як фактор політичної стабільності суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В.В. Волинець. – О., 2008. – 19 с.
31. Воробйова І.М. Криза легітимності влади та методи її подолання / І.М. Воробйова // Науковий вісник Академії муніципального управління: [збірник наукових праць]. Серія «Управління». – 2010. – № 4. – С. 289–295.
32. Гаврилюк В.В. Динамика ценностных ориентаций в период социальной трансформации (поколенный подход) / В.В. Гаврилюк, Н.А. Трикоз // Социологические исследования. – 2002. – № 1. – С. 96–105.
33. Гартман Н. Этика / Н. Гартман. – СПб: Владимир Даль, 2002. – 708 с.
34. Главные жизненные ценности украинцев – здоровье и материальная обеспеченность – опрос [Электронный ресурс] // Сайт Киевского института проблем управления имени Горшенина. – Режим доступа: http://institute.gorshenin.ua/news/267_Glavnie_zhiznennie_tsennosti_ukrai.html
35. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданского / Т. Гоббс // Сочинения: в 2 т. – Т. 2. – М.: Мысль, 1991. – С. 129–287.
36. Горбачик А.П. Ставлення до ліберально-демократичних цінностей в Україні (динаміка змін за матеріалами соціологічних досліджень) [Електронний ресурс] / А.П. Горбачик. – Режим доступу: http://politzone.in.ua/index.php?id=373
37. Гордієнко М. Цінності та ідеї громадянського суспільства в системі легітимного правління / М. Гордієнко // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2008. – Спецвипуск: Політичний менеджмент. – С. 135–152.
38. Гребіневич О.М. Ціннісно-нормативна легітимація політичної системи: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук: 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / О.М. Гребіневич. – К., 2006. – 20 с.
39. Гудечек Я. Ценностная ориентация личности / Я. Гудечек // Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. – М., 1989. – С. 102–109.
40. Данилов А.В. Влияние ценностных расколов на электоральное поведение: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. полит. наук: спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологи» / А.В. Данилов. – СПб, 2006. – 16 с.
41. Данилов С.А. Пространство власти: институциональные и ценностные основания: дис. ... канд. филос. наук : 09.00.11 / С.А. Данилов. – Саратов, 2005. – 147 c.
42. Дармограй Н.М. Культура влади – легітимність влади [Електронний ресурс] / Н.М. Дармограй // Державне управління: теорія та практика / Електронні наукові фахові видання. – 2005. – №1. – Режим доступу: http://www.academy.gov.ua/ej/ej1/txts/DARMOG.htm
43. Дащаківська О.Ю. Політична еліта України: проблема легітимації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / О.Ю. Дащаківська. – Л., 2006. – 20 с.
44. Демидов А.И. Мир политических ценностей / А.И. Демидов // Правоведение. – 1997. – № 4. – С. 18–25.
45. Демидов А.И. Ценностные измерения власти / А.И. Демидов // Полис. – 1996. – №3. – С. 121–128.
46. Дибиров А.-Н. Легитимность государственной власти и ее основные типы / А.-Н. Дибиров // Государственная служба. – № 2 (16). – 2002. – С. 111–119.
47. Дибиров А.-Н.З. Теория политической легитимности: курс лекций / А.- Н.З. Дибиров. – М.: РОССПЭН, 2007. – 270 с.
48. Довіра до політичних інститутів та банків падає, компанії повертають довіру громадян [Електронний ресурс] // Сайт компанії GfK Ukraine. – Режим доступу: http://ua.askgfk.com/fileadmin/studies/ua/gfk_rel_trust_210409_ukr.pdf
49. Доган М. Легитимность режимов и кризис доверия / М. Доган // Социс. – 1994. – № 6. – С. 147–156.
50. Дробницкий О.Г. Мир оживших предметов. Проблема ценностей и марксистская философия / О.Г. Дробницкий. – М.: Изд. полит. литер., 1967. – С. 6–47.
51. Думка громадян України про ситуацію в країні і підтримка дій влади. Результати соціологічного дослідження [Електронний ресурс] // Сайт Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/news.php?news_id=372
52. Эндрейн Ч.Ф. Сравнительный анализ политических систем. Эффективность осуществления политического курса и социальные преобразования / Ч.Ф. Эндрейн; [пер. с англ.] – М.: «ИНФРА-М»; «Весь Мир», 2000. – 320 с.
53. Жабінець Н.В. Політичні цінності та їх втілення у процесі демократизації українського суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / Н.В. Жабінець. – К., 2006. – 20 с.
54. Жаровська І.М. Легітимність державної влади у демократичній державі / І.М. Жаровська // Університетські наукові записки. – 2009. – №3 (31). – С. 20–23.
55. Завершинский К.Ф. Легитимность: генезис, становление и развитие концепта / К.Ф. Завершинский // Полис. – 2001. – № 2. – С. 113–132.
56. Здравомыслов А.Г. Потребности. Интересы. Ценности / А.Г. Здравомыслов. – М.: Политиздат, 1986. – 223 с.
57. Зотова Л.В. Политические идеалы и ценности: единство и различие трактовок либеральной и социалистической мысли первой половины XIX века / Л.В. Зотова // Вестник Российского университета дружбы народов. – Cерия: Политология. – 2001. – № 3. – С. 147–158.
58. Ивин А.А. Аксиология. Научное издание / А.А. Ивин. – М.: Высш. шк., 2006. – 390 с.
59. Ильин В.В. Аксиология / В.В. Ильин. – М.: Изд-во МГУ, 2005. – 216 с.
60. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества / Р. Инглхарт // Полис. – 1997. – № 4. – С. 6–33.
61. Истон Д. Категории системного анализа политики / Д. Истон // Политология: хрестоматія / [cост. проф. М.А. Василик, доц. М.С. Вершинин]. – М.: Гардарики, 2000. – С. 319–331.
62. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Г. Йонас; [пер. з нім.]. – К.: Лібра, 2001. – 400 с.
63. Калимуллина Н.Р. Перспективы воздействия власти на ценностные ориентации общества / Н.Р. Калимуллина // Вестник Томского государственного университета. – 2009. – № 328. – С. 42–45.
64. Камкия Б.А. Проблема легитимности власти в полиэтническом государстве. Опыт политологической интерпретации общественно-государственных отношений в Грузии и Абхазии в конце 80-х -начале 90-х гг. / Б.А. Камкия. – М.: Московский общественный научный фонд, 1997. – 91 с.
65. Кандидати у президенти активно грають на духовних орієнтаціях виборців [Електронний ресурс] // Сайт Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. – Режим доступу: http://www.uceps.org/ukr/expert.php?news_id=1765
66. Карлова В.В. Духовні цінності в структурі національної самосвідомості: українські реалії [Електронний ресурс] / В.В. Карлова // Державне управління: теорія та практика: електронне наукове фахове видання. – 2010. – №1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2010_1/txts/10kvvsur.pdf
67. Категории политической науки: [учебник для студентов вузов / под ред. А.Ю. Мельвиля]. – М.: МГИМО(У) МИД РФ, РОССПЭН, 2002. – 656 с.
68. Кельзен Г. Чисте правознавство / Г. Кельзен. – К.: Юніверс, 2004. – 495 с.
69. Кермонн Ж.-Л. О принципе легитимности / Ж.-Л. Кермонн // Полис. – 1993. – № 5. – C. 135–137.
70. Кириченко І. Шлях до себе – на місці, кроком руш! [Електронний ресурс] / І. Кириченко // Дзеркало тижня. – 2010. – № 49. – Режим доступу: http://dt.ua/articles/61819
71. Климончук В. Особливості формування політичних та громадських цінностей в Україні в умовах демократичного розвитку суспільства / В. Климончук // Вісник Львівського університету. Серія: філософські науки. – 2002. – Вип. 4. – C. 344–351.
72. Климончук В.Й. Політичні та громадянські цінності: особливості становлення та функціонування (історико-методологічний аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / В.Й. Климончук. – Львів, 2004. – 20 с.
73. Кобля М.М. Цінності державного управління / М.М. Кобля // Державне управління: теорія та практика / Електронне наукове фахове видання. – 2005. – №1. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/Dutp/2005-1/txts/KOBLYA.htm
74. Ковальчук В. Проблема легітимності державної влади в контексті теорії народовладдя / В. Ковальчук // Вісник Академії правових наук України. – 2008. – № 2 (53). – С. 232–243.
75. Ковальчук В.Б. Легітимність державної влади та право на громадянську непокору: конституційно-правовий аспект / В.Б. Ковальчук // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2009. – № 3 – С. 28–36.
76. Козаков В.М. Соціально-ціннісні засади державного управління в Україні: монографія / В.М. Козаков. – К.: Вид-во НАДУ, 2007. – 284 с.
77. Козенко Р.В. Політична модернізація як чинник легітимації політичної влади / Р.В. Козенко // Держава та регіони. Серія: Державне управління. – Запоріжжя: Гум. ун-т «ЗІДМУ». – 2009. – № 1. – С. 90–93.
78. Козьма В. Політичні ціннісні орієнтації українського середнього класу / В. Козьма // Політичний менеджмент. – 2008. – № 1. – С. 94–101.
79. Кокорська О.І Ціннісний вимір легітимації політичної влади / О.І. Кокорська / Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія: «Питання політології». – Вип. 11. Збірник наукових праць. – Х.: 2008. – № 796. – С. 102–106.
80. Кокорська О.І. Легітимність влади та довіра в суспільстві, що трансформується: теоретико-методологічні проблеми / О.І. Кокорська // Наукові записки / Національний ун-т «Києво-Могилянська Академія». – Сер. Політичні науки. – К.: KM Academia. – 2004. – № 31. – С. 37–41.
81. Колодій А. Український регіоналізм як стан культурно-політичної поляризованості / А. Колодій // Агора. – 2006. – № 3. – С. 69–91.
82. Конституція України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 1 квіт. 2011 р.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2011. – 56 с.
83. Корж С.А. Фрагментарна політична культура як вияв перехідного періоду розвитку українського суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / С.А. Корж. – К., 2009. – 20 с.
84. Короткий оксфордський політичний словник [перекл. з англ.; за ред. І. Макліна, А. Макмілана]. – К.: «Основи», 2006. – 789 с.
85. Костиріна В. Основи формування легітимності влади в Японії [Електронний ресурс] / В. Костиріна // Школа політичної аналітики при Національному університеті «Києво-Могилянська Академія». – Режим доступу: http://www.spa.ukma.kiev.ua/article.php?story=20080229165347957
86. Кравченко Ю. Легітимність політичної влади й можливість її досягнення / Ю. Кравченко, В. Чечель // Політологічні читання. – 1993. – №2. – С. 41–58.
87. Кривицька О. Ціннісно-ідеологічні орієнтації українського суспільства: відмінності та перспективи єднання / О. Кривицька // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України. – 2010. – Вип. 5(49). – С. 212–220.
88. Кузнєцов С.С. Процес легітимації державної влади в Україні в умовах сучасних демократичних трансформацій: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / С.С. Кузнєцов. – О., 2008. – 17 с.
89. Кузьменко Т.В. Феномен легітимності: проблема визначення / Т.В. Кузьменко // Політологічний вісник: [зб-к. наук. праць]. – К.: «ІНТАС», 2009. – Вип. 43. – С. 174–184.
90. Кузьменко Т.В. Місце та роль цінностей у легітимації політичної влади / Т.В. Кузьменко // Гілея: науковий вісник: [зб-к. наук. праць]. – К.: ВІР УАН, 2010. – Вип. 33. – С. 302–309.
91. Кузьменко Т.В. Етапи легітимації політичної влади у ціннісному вимірі / Т.В. Кузьменко // Нова парадигма: [журнал наукових праць]. – К.: Вид-во НПУ імені М.П. Драгоманова, 2010. – Вип. 94. – С. 115–123.
92. Кузьменко Т.В. Особливості легітимації політичної влади в Україні: ціннісний вимір / Т.В. Кузьменко // Вісник СевНТУ: [збірник наукових праць]. – Серія: Політологія. – Севастополь: Вид-во СевНТУ, 2010. – Вип. 112. – С. 147–151.
93. Кулябцева В.Н. Политические ценности и их трансформация в условиях современной России: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. полит. наук: спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / В.Н. Кулябцева. – Ставрополь, 2004. – 21 с.
94. Куринов С.А. Проблема легитимности политической власти в истории и теории политической науки: автореф. дис. на соискание уч степени канд. полит. наук: спец. 23.00.01 «Теория политики, история и методология политической науки» / С.А. Куринов. – М., 2003. – 22 с.
95. Кучма Л. Аксіологічний вимір політичного маніпулювання / Л. Кучма // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Львів: «Львівська політехніка». – 2009. – Випуск 21. – С. 112–117.
96. Лапкин В.В. Освоение институтов и ценностей демократии украинским и российским массовым сознанием (Предварительные итоги) / В.В. Лапкин, В.И. Пантин // Полис. – 2005. – №1. – С. 50–62.
97. Лебедев И.А. Политические ценности как сложный и многомерный объект / И.А. Лебедев // Вестник Московского университета. – Серия 12. Политические науки. – 1999. – № 2. – С. 38–49.
98. Легитимность политической власти (методологические проблемы и российские реалии) / [Волков Ю.Г., Лубский А.В., Макаренко В.П., Харитонов Е.М.]. – М.: Высшая школа, 1996. – 252 с.
99. Ледяев В.Г. Власть: концептуальный анализ / В.Г. Ледяев. – М.: «Российская политическая энциклопедия» (РОССПЭН), 2001. – 384 с.
100. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции / Д.А. Леонтьев // Вопросы философии. – М.: Наука, 1996. – № 4. – С. 15–26.
101. Лестер Джереми. Теория гегемонии Антонио Грамши и её современное звучание [Электронный ресурс] / Джереми Лестер. – Режим доступа: http://www.politnauka.org/library/classic/leyster.php
102. Липсет С. М. Размышления о легитимности [Электронный ресурс] / С.М. Липсет // Апология. – 2005. – № 5. – Режим доступа: www.i-u.ru/biblio/download.aspx?id=4884
103. Литвинов В.Д. Латинсько-український словник: 10 тисяч найуживаніших латинських слів / В.Д. Литвинов. – К.: Українські пропілеї, 1998. – 710 с.
104. Локк Дж. Два трактата о правлении / Дж. Локк // Сочинения: в 3 т. – Т. 3. – М.: Мысль, 1988. – С. 137–405.
105. Лузан А. Релігійні елементи в системі легітимації влади / А. Лузан, В. Дементієва // Нова політика. – 2000. – № 3. – С. 25–30.
106. Луман Н. Власть / Н. Луман; [пер. с нем. А. Ю. Антоновского]. – М.: Праксис, 2001. – 256 с.
107. Лясота Л.І. Формування системи політичних цінностей у сучасному соціумі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Л.І. Лясота. – О., 2002. – 16 с.
108. Магун В. Жизненные ценности населения: сравнение Украины с другими европейскими странами / В. Магун, М. Руднев // Украинское общество в европейском пространстве. – К.: ИС НАНУ, 2007. – С. 226–273.
109. Макаренко В.П. Власть и легитимность / В.П. Макаренко // Россия – США: опыт политического развития. – Ростов-на-Дону, 1993. – С. 83–108.
110. Макиавелли Н. Государь / Н. Макиавелли. – М.: Планета, 1990. – 80 с.
111. Манжола П.Г. Взаємодія влади та громадян: практика легітимації інститутів влади у новітній історії України / П.Г. Манжола / Стратегічні пріоритети. – 2007. – № 1(2). – С. 58–64.
112. Маслова А.В. Миф об украинской легитимности / А.В. Маслова // Вісник Одеського національного університету. – 2009. – Т.14. – Вип.13. – С. 543–550.
113. Малкіна Г. М. Політична відповідальність у демократичному суспільстві (інституціональний аспект) : монографія / Г. М. Малкіна. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2010. – 326 с.
114. Мірчук І. Світогляд українського народу. Спроба характеристики / І. Мірчук // Генеза. – 1994. – № 2. – С. 87–96.
115. Міщенко А.Б. Довіра як складова легітимації влади в умовах сучасної демократії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / А.Б. Міщенко. – К., 2010. – 20 с.
116. Міщенко А.Б. Вплив довіри на легітимацію влади в сучасній Україні / А.Б. Міщенко // Гілея. – 2010. – Вип. 30. – С. 440–447.
117. Міщенко А. Недовіра як чинник делегітимації влади: причини та механізми подолання / А. Міщенко // Гілея. – 2009. – Вип. 24. – С. 372–380.
118. Молодь та європейські цінності [Електронний ресурс] // Сайт Українського центру політичного менеджменту. – Режим доступу: http://www.politik.org.ua/projects/view.php3?c=154
119. Набруско В.І. Формування громадської думки в умовах легітимації політичної влади (масовокомунікативний вимір): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / В.І. Набруско. – К., 2006. – 20 с.
120. Николко М.В. Обоснование власти: роль социальных групп в переходной период / М.В. Николко // Культура народов Причерноморья. – 1999. – № 7. – С. 189–193.
121. Новакова О. Проблема легітимності влади в контексті політичної модернізації українського суспільства / О. Новакова // Сучасна українська політика: Політики і політологи про неї. – Київ; Миколаїв: Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005. – С. 115–125.
122. Новакова О. «Помаранчева революція» як криза легітимності владної еліти / О. Новакова // Політичний менеджмент. – 2005. – №4 (13). – С. 29–37.
123. Олещук П.М. Символічні форми легітимації політичних режимів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / П.М. Олещук. – К., 2008. – 19 с.
124. Осипчук А.Д. Трансформація ціннісно-нормативної системи в Україні в перехідний період / А.Д. Осипчук // Наукові записки. Том 20. Соціологічні науки. – К.: КМ "Academia", 2002. – С. 10–16.
125. Парсонс Т. Система современных обществ / Т. Парсонс; [пер.с англ. Л.А. Седова, А.Д. Ковалева]. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 270 с.
126. Платон. Политик / Платон // Государство. Законы. Политик / [предисл. Е. И. Темнова]. – М.: Мысль, 1998. – 798 с.
127. Події в Україні розвиваються у правильному чи неправильному напрямі? (динаміка 2004-2010) [Електронний ресурс] // Сайт Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/ukr/poll.php?poll_id=66
128. Політологічний енциклопедичний словник / [за ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенко]. – Вид. 2-ге, доп. і перероб. – К.: Ґенеза, 2004. – 736 с.
129. Политилогия: энциклопедический словарь / [oбщ. ред. и сост. Ю.И. Аверьянов]. – М, 1993. – 431 с.
130. Политология: cловарь-справочник / [М.А. Василик, М.С. Вершинин и др.]. – М.: Гардарики, 2000. – 328 с.
131. Поліщук О.С. Ціннісний орієнтир соціалізації особистості як громадянина України / О.С. Поліщук // Гілея. – 2009. – Вип. 18. – С. 194–204.
132. Положение фонда демократии ООН на мировой арене [Электронный ресурс] // Сайт Организации Объединенных Наций. – Режим доступа: http://www.un.org/democracyfund/Docs/UNDEF%20Situating%20Democracy%20FINAL_RU.pdf
133. Полянська В.Ю. Легітимація політичної влади в сучасних ідеологічних системах / В.Ю. Полянська // Гілея. – 2011. – № 47. – С. 501–503.
134. Пролеєв С.В. Феномен влади: сутність, генезис, типи легітимації (соціально-філософський аналіз): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра філос. наук: спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / С.В. Пролеєєв. – К., 2006. – 36 с.
135. Проскуріна О. Удосконалення форм соціалізації і процес становлення особистості / О. Проскуріна // Політичний менеджмент. – 2003. – № 2. – С. 50–56.
136. Пугачев В.П. Введение в политологию: [уч. для студ. вузов] / В.П. Пугачев, А.И. Соловьев. – М.: АСПЕКТ ПРЕСС, 2000. – 372 с.
137. Радченко О.В. Ціннісна система суспільства як механізм демократичного державотворення: монографія / О.В. Радченко. – Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ «Магістр», 2009. – 380 с.
138. Радченко О.В. Ціннісні чинники формування та модернізації державного режиму й політичної системи суспільства: огляд наукового дискурсного поля / О.В. Радченко // Публічне управління: теорія та практика. – 2010. – №1. – С. 73–85.
139. Реале Дж. Западная философия от истоков до наших дней / Дж. Реале, Д. Антисери; [пер с итал. С. Маль