ІМІДЖ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ : ИМИДЖ ВООРУЖЕННЫХ СИЛ УКРАИНЫ: политологический анализ

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

ДАНІЛОВ Володимир Віталійович

УДК 355.02(477):316.6

ІМІДЖ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ:
ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник –
СМОЛЯНЮК Володимир Федорович,
доктор політичних наук,
професор

Київ – 2012

ЗМІСТ

ВСТУП ..................................................................................................... 3

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи політичного іміджу
1.1 Іміджева складова політичного процесу: сутність, зміст, спрямованість ..........................................................................................
9
1.2 Імідж державного інституту: суб’єкти та специфіка забезпечення ............................................................................................
24
1.3 Закономірності політичного іміджмейкерства ............................... 40
Висновки до Розділу 1 ............................................................................ 65

РОЗДІЛ 2. Формування іміджу Збройних Сил України як складова державотворчого процесу
2.1 Міжнародний досвід формування іміджу армії ............................. 67
2.2 Імідж Українського війська: стан, проблеми, перспективи .......... 84
2.3 Механізми формування іміджу Збройних Сил України в системі воєнно-іміджевої політики держави ......................................................
101
Висновки до Розділу 2 ............................................................................ 116

РОЗДІЛ 3. Воєнно-іміджева політика Збройних Сил України
3.1 Стратегія воєнно-іміджевої політики Збройних Сил України в інформаційній сфері суспільства ...........................................................
118
3.2 Концепція воєнно-іміджевої політики Збройних Сил України: проблеми програмування та практичного впровадження ...................
157
Висновки до Розділу 3 ............................................................................ 173

ВИСНОВКИ ........................................................................................... 175

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ........................................... 183

ВСТУП

Актуальність теми. Розвиток політичних процесів у ХХІ ст. засвідчує підвищену увагу владних суб’єктів до структур збройного (силового) забезпечення державотворчих стратегій. У переважній більшості сучасних держав значна увага приділяється збройним силам, оскільки армія була й залишається законодавчо визначеним (конституційним) органом, що забезпечує оборону країни, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності. Якість національної оборонної сфери, включно зі станом збройних сил, безпосередньо залежить від здатності державних органів забезпечити її відповідність вимогам часу. Однією з таких вимог є необхідність формування та підтримання на достатньому рівні іміджу армії як державного інституту, що в умовах активної, але при цьому здебільшого невоєнної форми взаємодії міжнародних суб’єктів, набуває підвищеного політичного значення.
Світовий досвід засвідчує, що використання іміджевих технологій відіграє важливу роль при вирішенні комплексу внутрішніх державотворчих завдань: гармонізації військово-цивільних відносин; підвищенні рівня військово-патріотичного виховання та обізнаності суспільства про завдання і діяльність збройних сил; формуванні стійкого морально-психологічного стану особового складу; зміцненні військової дисципліни тощо. Комплекс питань щодо забезпечення позитивного іміджу Збройних Сил України (ЗСУ) є актуальним ще й тому, що однією із цілей реформування національної військової сфери проголошено створення професійної армії на контрактній основі її комплектування. Однак цей процес ускладнюється низкою чинників об’єктивного та суб’єктивного походження, у тому числі негативним іміджем військової служби, що склався серед певних категорій населення. Отже, проблема формування сприятливих іміджевих характеристик ЗСУ набуває чітко вира¬женого політичного забарвлення та вагомого суспільного значення. Відпо¬відно, постає питання стосовно вивчення теоретичних основ та визначення дієвих практичних механізмів формування позитивного іміджу національного війська.
Аналіз наукової літератури свідчить, що проблемі створення позитивного іміджу політичного суб’єкта присвячена значна кількість наукових робіт, на основі яких розвивається достатньо молода прикладна наука – іміджелогія. Проте у більшості випадків предметом досліджень виступають імідж особистості (державний чи політичний діяч), імідж політичного суб’єкта (партії, руху) або державної влади в цілому. На сьогоднішній день тема створення (розробки) позитивного іміджу збройних сил досліджена вкрай недостатньо. Можна виділити наукові праці Г. Почепцова та І. Ільницької, в яких досліджуються питання зв’язків з громадськістю (Public relations) армії та інших силових структур. Питання взаємодії збройних сил та суспільства досліджуються в працях українських науковців (М. Требін, В. Смолянюк, В. Гречанінов, В. Баранівський, В. Алещенко, І. Печенюк та ін.) та їх російських колег (С. Мельков, О. Бельков, В. Серебряніков, Л. Прудніков, Е. Галумов, А. Шахов, А. Першин, М. Зеленков, О. Забузов, Д. Давидов, Н. Данілова). Серед західних учених окремі аспекти формування позитивного іміджу армії досліджували С. Хантінгтон, С. Катліп, Р. Брум, А. Сентер, С. Блек, Ш. Гаррісон, Р. Харлоу. Проте на сьогоднішній день немає єдиного теоретичного підходу щодо трактування сутності іміджу армійських структур, не приділено достатньої уваги визначенню адекватних методик (технологій, засобів) формування позитивного іміджу Збройних Сил України. Відтак ці питання потребують подальшого науково-теоретичного осмислення і практичного аналізу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема та зміст дисертаційної роботи пов’язані з комплексною тематикою наукових досліджень Центру перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики України та НАН України. Це знайшло своє відображення в таких науково-дослідних роботах, як: «Основні напрями стратегії соціальної політики до 2010 р.» (державний реєстраційний №0106V010124-2006 р.); «Соціальна нерівність в Україні: проблеми та шляхи їх вирішення» (державний реєстраційний № 0110U004148-2010р.); «Розроблення проекту методики визначення граничної вартості соціальних послуг, гарантованих державою на безоплатній основі, особам, які перебувають у складних життєвих обставинах» (державний реєстраційний № 0109U008447-2011р.).
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження фундаментальних основ формування іміджу армії, практики іміджмейкерства у деяких країнах, а також розробка Концепції (програми) форму¬вання позитивного іміджу Збройних Сил України як державного інституту.
Відповідно до сформульованої мети вирішувалися такі завдання дослідження:
– обґрунтувати необхідність формування позитивного іміджу ЗСУ як невід’ємної частини іміджу держави в цілому;
– концептуалізувати поняття «імідж збройних сил (армії)» та «воєнно-іміджева політика»;
– встановити корелятивні зв’язки між іміджем держави та збройних сил;
– дослідити особливості, засоби, форми та методи формування позитивного іміджу армії;
– окреслити стратегію формування позитивного іміджу Збройних Сил України;
– на основі стратегії розробити Концепцію формування позитивного іміджу ЗСУ та запропонувати основні заходи програми її реалізації.
Об’єкт дослідження – імідж державного інституту.
Предмет дослідження – інституційні та діяльнісні аспекти процесу формування позитивного іміджу Збройних Сил України.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації є філософські, загальнонаукові й спеціальні наукові методи. Положення і висновки, вироблені в рамках теорії політичних та соціальних систем (інститутів), виявилися найбільш ефективними для вирішення поставлених дослідницьких завдань. Методологія дослідження ґрунтується на принципах системного і структурно-функціонального аналізу та використанні загальнонаукових методів. Інституціональний підхід застосовується при дослідженні іміджу політичних та державних інститутів як комплексного, внутрішньо структурованого явища. У рамках системного підходу імідж розглядається як механізм, що спрямований на формування системи зв’язків та взаємодії органів державної влади з суспільством, збройних сил з громадськістю. Структурно-функціональний метод дозволив з’ясувати специфіку взаємодії та взаємозалежність іміджевих технологій при формуванні позитивного образу ЗСУ. Порівняльний аналіз надає можливість з’ясувати відповідність імідже¬вих характеристик ЗСУ їх аналогам, що існують в інших країнах.
Крім загальнонаукових методів, у роботі використовувалися загальнофілософські і загальнологічні методи: аналіз і синтез, абстрагування і конкре¬тизація, поєднання історичного і логічного аналізу. Оцінка перспектив того чи іншого явища та можливих варіантів його розвитку здійснювалася за допомогою аналітико-прогностичних методів. Емпіричну базу дисертації склали результати досліджень, проведених як державними установами, так і недержавними соціологічними центрами (Український інститут соціальних досліджень ім. О. Яременка та Український Центр економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова).
Наукова новизна отриманих результатів. Дисертаційна робота є комплексним дослідженням процесу використання сучасних засобів, форм і методів формування позитивного іміджу Збройних Сил України.
Вперше:
– системно проаналізовано сучасний стан іміджу Збройних Сил України. Негативні іміджеві характеристики вітчизняного війська визначено як потенційну загрозу воєнній (національній) безпеці України. Виявлено причини даної загрози та можливі наслідки її подальшої практичної об’єктивації у державотворчих реаліях. Запропоновано шляхи зниження даної загрози засобами воєнно-іміджевої політики держави;
– досліджено та обґрунтовано стратегічні основи формування позитивного іміджу армії, на основі яких розроблено авторську Стратегію формування позитивного іміджу Збройних Сил України та основні програмні заходи щодо її реалізації (координування діяльності МОУ та інших органів виконавчої влади у сфері формування позитивного іміджу як ЗСУ; формування інформаційно-комунікативного поля ЗСУ; формування іміджу ЗСУ як професійної та високоорганізованої структури; популяризація військової служби на основі сучасних інформаційних технологій та ін.).
Удосконалено:
– понятійний апарат наукового дискурсу іміджу армії, зокрема наведено авторську дефініцію понять «імідж збройних сил (армії)», «воєнно-іміджева політика» та «стратегія формування позитивного іміджу армії», визначено та систематизовано перелік специфічної термінології, вживаної у текстах з проблематики формування іміджу армії;
– структуру воєнно-іміджевої політики держави, до якої віднесено такі елементи: аналіз внутрішньої обстановки у державі та на міжнародній арені з позицій іміджування політичного суб’єкта; інформаційна політика держави; вивчення цільової аудиторії; «конструювання» позитивного образу збройних сил; створення в структурі збройних сил PR-служби; військово-патріотичне виховання; рекламування збройних сил та військової служби (у тому числі за контрактом); інформаційно-пропагандистське забезпечення життєдіяльності військової сфери; створення брендів Збройних Сил України.
Подальшого розвитку набули:
– технологічний інструментарій (засоби, форми та методи) формування позитивного іміджу армії;
– концептуальні напрями розвитку (забезпечення) іміджу Збройних Сил України, до яких віднесено інформаційно-комунікативний, духовно-моральний, історичний, патріотичний, професійний та психологічний;
– процедури оптимізації ролі та місця служби зв’язків з громадськістю, а також тематичні напрямки її інформаційної діяльності.
Практична значимість отриманих результатів дослідження. Основні положення та результати (висновки, пропозиції) дисертаційного дослідження можуть бути використані органами державної влади у процесі практичного виконання заходів, передбачених Стратегією інформаційної безпеки України та державними програмами розвитку (реформування) Збройних Сил України; з метою оптимізації військово-цивільних відносин; при підготовці навчальних курсів з воєнної політології, військово-політичної комунікації, іміджелогії, зв’язків з громадськістю тощо.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднювались на: науково-практичних конференціях «Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України» (Київ, 2007, 2008, 2009 рр.); науково-практичних семінарах «Основні напрями формування професійних якостей фахівців виховної роботи у Збройних Силах України» (Київ, 2009, 2010 рр.); ІІ, ІІІ, VІ Міжнародних науково-практичних конференціях «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (Київ, 2006, 2007, 2010 рр.); ІІ науково-практичному семінарі «Основні напрями формування професійних якостей фахівців гуманітарної сфери у відповідності до вимог Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006–2011 роки» (Київ, 2007 р.).
Публікації. Основні положення, результати та висновки дослідження апробовані у 15 публікаціях, з яких 6 – наукові статті у фахових виданнях з політичних наук. Тези в 4 збірниках праць наукових конференцій написані у співавторстві, внесок автора є спів мірним і дотичним до досліджуваної проблеми.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 205 стор., з них 182 – виклад основного матеріалу, список використаних джерел – 23 стор. (204 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Між збройними силами і державними структурами, армією та суспільством встановлюється система взаємовідносин, природа яких є політичною, що не дозволяє виносити армію за межі соціальних процесів, опосередкованих владою. В той же час, практичні завдання реформування Збройних Сил України потребують нової моделі взаємодії держави, громадянського суспільства та армії з питань забезпечення національних інтересів України. Складність суспільно-політичного та соціально-економічного становища ЗСУ висуває на перший план завдання щодо пошуку дієвих механізмів підвищення престижу військової служби та авторитету військовослужбовців в суспільстві, а також забезпечення тісного взаємозв’язку громадськості та збройних сил в нових умовах розвитку держави. Іміджеві технології суттєво сприяють налагодженню гармонійних відносин в системі «армія – громадськість». У зв’язку з цим, у роботі досліджено поняття «імідж» та «політичний імідж», визначені особливості та функції цього явища, проаналізовано класифікацію іміджів та існуючих підходів щодо сутнісних основ політичного іміджу держави. Оскільки суспільна (громадянська) свідомість має певні закономірності свого розвитку та функціонування, досліджено їх вплив на процес формування політичного іміджу. Розглянуто структуру іміджу держави, де важливою складовою є імідж її збройних сил.
Формування позитивного іміджу ЗСУ є складним питанням, яке потребує ґрунтовного аналізу та ефективного вирішення, оскільки імідж армії є важливим компонентом цілісного політичного іміджу держави в цілому, який здебільшого залежить від іміджевої діяльності відповідних владних структур. Імідж Збройних Сил України, як невід’ємна частина образу України, є складовою системи забезпечення воєнної, а також духовним складником системи забезпечення воєнної, а на її основі – національної безпеки.
2. Армія виступає не тільки суто військовим, але й політичним інститутом суспільства, важливим інструментом політики держави, гарантом безпеки, цілісності й стабільності політичної системи та суспільства в цілому. Відповідно, дослідження політичного іміджу держави та її збройних сил набувають особливої актуальності. При цьому значення ефективного іміджу армії для держави полягає в тому, що він: впливає на стан воєнної, внутрішньополітичної, духовної, гуманітарної безпеки держави; відіграє важливу роль у створенні якісної контрактної армії; оптимізує взаємовідносини між збройними силами та цивільним населенням; впливає на масову свідомість, формуючи позитивну думку про армію та забезпечуючи її підтримку широкими верствами населення; коригує настрої суспільства, зокрема почуття захищеності та стабільності; впливає на створення зовнішньополітичного іміджу держави.
3. З урахуванням існуючих підходів, авторського тлумачення набуло поняття «імідж збройних сил». Враховуючи політичну сутність армії, під іміджем збройних сил розуміється образ і уявлення про їх місце і роль в оборонній політиці держави, що склалися в масовій свідомості на основі повсякденної діяльності армійських структур про них у ЗМІ.
При створенні позитивного іміджу армії необхідно враховувати такі особливості: рівень сприйняття суспільством образу збройних сил; емоційно-чуттєве відображення образу армії у масовій свідомості; наявний імідж збройних сил.
До засобів формування позитивного іміджу ЗСУ відносяться ЗМІ, мережа Інтернет, література та мистецтво, система освіти, висловлювання відомих громадських та політичних діячів, наочна агітація, реклама, воєнно-інформаційна політика, зв’язки з громадськістю (PR), заходи патріотичного виховання та ін. Формами створення позитивного образу ЗСУ є: комунікативна, візуальна, символічна, міфологічна та ін. Формування позитивного іміджу ЗСУ здійснюється методами позиціювання, переконання, навіювання тощо.
4. На сучасний стан іміджу Збройних Сил України впливають тенденції щодо поглиблення їх негативного суспільного забарвлення які формуються внаслідок низки чинників: негативний імідж державної влади серед частини населення; недофінансування військових потреб держави; застарілість техніки та озброєння; гостра житлова проблема; неспроможність армійських структур ефективно конкурувати на ринку праці через низьку заробітну плату; відсутність стратегії формування позитивного іміджу збройних сил; відсутність розвиненої інфраструктури для відпочинку військовослужбовців; низький рівень патріотичного виховання тощо. Ці чинники не тільки підривають імідж Збройних Сил, держави, але й негативно впливають на обороноздатність країни. Вихід із цієї ситуації вбачається в проведені ефективної воєнно-іміджевої політики, під якою розуміється комплекс державних і громадських заходів, спрямованих на формування в суспільній думці, в очах міжнародного співтовариства позитивного образу армії, в якому несуперечливо мають бути поєднані бажані та реальні аспекти функціонування збройних сил. Складові цієї політики поділяються на дві групи: 1. Аналітико-рефлексивні механізми воєнно-іміджевої проблематики, до яких належать: аналіз внутрішньої обстановки у державі та на міжнародній арені з позиції забезпечення обороноздатності; вивчення цільової аудиторії; “конструювання” позитивного образу збройних сил; 2. Практичні механізми забезпечення іміджу ЗСУ: створення в структурі збройних сил PR-служби; належна інформаційна політика держави; військово-патріотичне виховання; рекламування збройних сил та військової служби (рекламування військової служби на контрактній основі); інформаційно-пропагандистське забезпечення; створення брендів Збройних Сил України.
Ефективне проведення та реалізація воєнно-іміджової політики держави сприятиме формуванню стійкого позитивного іміджу Збройних Сил України, що забезпечить більш ефективне вирішення поставлених перед ЗСУ завдань та функціонування оборонної сфери держави в цілому. Важлива умова успішного «вживлення» позитивних іміджевих характеристик ЗСУ в суспільну свідомість полягає в тому, що цей імідж має відповідати очікуванням громадськості, реальному стану і розвитку збройних сил в державі відповідно до державного стратегічного планування.
5. Воєнно-іміджева політика реалізується на основі Стратегії формування позитивного іміджу збройних сил – плану, що поєднує пріоритетні завдання, засоби, форми, методи, ресурси, а також послідовність дій, спрямованих на досягнення позитивних іміджевих характеристик армії як державного інституту. Ключовими елементами такої стратегії мають бути:
- аналіз міжнародної та внутрішньої обстановки у державі (політика, економіка, право, соціальна сфера, культура та ін.), моніторинг суспільних настроїв та очікувань, аналіз інтересів, цілей і завдань різних соціальних верств, що стосуються оборонної сфери;
- постановка та формулювання завдань створення позитивного іміджу армії відповідно до національних інтересів та пріоритетів держави. На нашу думку, такими завданнями мають бути: створення ефективної системи інформаційно-комунікативного, пропагандистського, агітаційного та патріотичного впливу, який би забезпечував оптимальні умови для формування в суспільстві поваги до військової служби та армії; укорінення в суспільній свідомості значимих військово-патріотичних цінностей, поглядів та переконань; створення та реалізація можливостей для воєнної соціалізації громадян, тобто активного включення їх у вирішення проблем підняття престижу військової служби, армії та флоту; формування умов для посилення позитивної направленості ЗМІ при висвітленні подій та явищ армійського життя; активна протидія антиармійським явищам, негативним інформаційно-психологічним чинникам та фальсифікаціям армійської дійсності;
- структурування об’єктів впливу, тобто ідентифікація відповідних цільових груп;
- визначення та розробка іміджевих образів збройних сил, а також форм їхнього втілення;
- застосування різних методів, засобів та форм організації комунікативного впливу з метою «вживлення» заданого іміджу у суспільну свідомість;
- постійний контроль та оцінка ефективності проведених заходів, аналіз їхнього впливу на суспільну свідомість з метою виявлення негативних тенденцій та коригування стратегічного плану.
Втіленням стратегії формування позитивного іміджу збройних сил держави має стати відповідна політика органів державної влади – воєнно-іміджева, практичними напрямками реалізації якої вбачаються: військово-інформаційна політика, складовою якої є інформаційно-пропагандистське забезпечення ЗСУ; зв’язки з громадськістю (PR-комунікації ЗСУ), рекламна діяльність збройних сил, військово-патріотичне виховання.
Основними кроками на шляху розвитку військово-інформаційної політики можуть бути: створення механізмів, які забезпечують відкритість всієї Воєнної організації держави; формування потужної мережі суспільних та державних засобів масової інформації із патріотичною та армійською спрямованістю, в тому числі їх філіалів в крупних ЗМІ; прийняття концепції (програми) розвитку інформаційної сфери суспільства, держави, збройних сил; здійснення постійного моніторингу військово-інформаційної сфери; перехід від позиції очікування в питанні інформаційної діяльності ЗСУ до активних наступальних дій, узгоджених з військово-політичним керівництвом держави; підготовка відповідних фахівців, головним завданням яких має бути створення якісного інформаційного продукту. При цьому варто враховувати, що належне інформаційно-пропагандистське забезпечення особового складу сприяє формуванню корпоративного (внутрішнього) іміджу військової структури.
Реклама для збройних сил є однією із технологій здійснення інформаційної та воєнно-технічної політики держави, ефективним інструментом соціально-психологічного впливу на відповідні цільові аудиторії і населення в цілому. Рекламна діяльність Збройних Сил спрямовується на: інформування суспільства про завдання та практичну діяльність Міністерства оборони України, Генерального штабу, військових з’єднань та частин; зміцнення авторитету та поліпшення позитивного іміджу ЗСУ в суспільстві; забезпечення діяльності військових комісаріатів, органів державної влади та органів місцевого самоврядування в проведенні заходів, спрямованих на підготовку молоді до військової служби; інформування суспільства та іноземних партнерів про здобутки у вітчизняному оборонно-промисловому комплексі, рекламування зразків озброєння, техніки та ін.
Формування позитивного образу Збройних Сил України PR-засобами реалізується за допомогою інформаційних приводів, таких як: служба в лавах ЗСУ як можливість для самореалізації молоді; престижність служби в ЗСУ; високий рівень соціального захисту військовослужбовців та конкурентоспроможна заробітна плата; компетентність та професіоналізм військовослужбовців; підтримка молоді, особливо допризовного віку; прийняття на озброєння сучасних зразків зброї та техніки; участь в багатонаціональних навчаннях та миротворчих операціях; попередження негативних виступів та інформації, яка містить наклепи на адресу ЗСУ; кадровий пошук; міжнародне співробітництво та інші оригінальні й нестандартні PR-заходи з питань взаємодії з громадськістю та ЗМІ.
Удосконалення діяльності вищих органів державної влади у сфері військово-патріотичного виховання необхідно проводити за такими напрямами: політичний, що включає в себе діяльність вищих органів влади у сфері патріотичного виховання; соціальний, що передбачає діяльність держави з питань створення соціальних передумов для формування військово-патріотичного світогляду населення; правовий, що включає удосконалення нормативної-правової бази у сфері патріотичного виховання; інформаційний, що передбачає активне використання засобів масової інформації; зв’язки з громадськістю, що спрямовуються на консолідацію та координацію діяльності громадських об'єднань і організацій в інтересах патріотичного виховання; організаційний, що включає створення постійних або тимчасових органів управління та координації військово-патріотичного виховання; науково-методичний, який передбачає розвиток теорії та практики військово-патріотичного виховання.
6. Враховуючи алгоритм системного управління «планування – програмування – розробка бюджету», Концепція формування іміджу ЗСУ є головним елементом програмування воєнної іміджевої політики та стратегії формування іміджу збройних сил. Концепція – це документ, який відображає сукупність офіційно прийнятих поглядів на державну політику у сфері формування позитивного іміджу ЗСУ, підвищення престижу військової служби та зміцнення авторитету військовослужбовців в Україні.
Концепція формування позитивного іміджу ЗСУ є основою для розробки поточних та перспективних планів реалізації заходів воєнно-іміджевої політики в межах виділених асигнувань і ресурсів, що визначають на встановлений період комплекс заходів, засобів, форм і методів, спрямованих на підвищення авторитету українського війська та формування позитивного образу Збройних Сил. Концепція орієнтована на: підвищення рівня поінформованості суспільства як в Україні, так і за її межами про ЗСУ, що сприятиме також залученню молоді до проходження військової служби на контрактній основі; зміцнення військової дисципліни та авторитету професії військового; зменшення кількості ухилень від військової служби; зростання довіри до вітчизняних підприємств оборонно-промислового комплексу з боку потенційних партнерів; активізацію міжнародних контактів, зокрема спільних військових навчань, обміну досвідом у військовій сфері; збільшення обсягів експорту вітчизняного озброєння; підвищення рівня зайнятості та добробуту українських громадян (військовослужбовців). Основними напрямами реалізації Концепції є: інформаційно-комунікативний; духовно-моральний; історичний; патріотичний; професійний; психологічний.
7. Інструментом реалізації Стратегії воєнно-іміджевої політики має стати Державна програма формування позитивного іміджу ЗСУ. Її головна мета – це отримання конкретних позитивних результатів у сфері покращення іміджу ЗСУ, що надасть можливість коригувати зміст та форми роботи органів виконавчої влади та власне армійських структур у цій сфері.
До основних завдань Державної програми формування позитивного іміджу ЗСУ належать: координування діяльності МОУ та інших органів виконавчої влади у сфері формування позитивного іміджу як ЗСУ, так й інших силових відомств із застосуванням єдиного організаційно-методичного підходу до цього процесу; формування інформаційно-комунікативного поля ЗСУ; формування іміджу ЗСУ як професійної та високоорганізованої структури; популяризація військової служби в лавах Збройних Сил серед цивільного населення; формування військово-патріотичних почуттів та шанування справи захисту Вітчизни; привернення уваги потенційних покупців (інвесторів) до продукції оборонно-промислового комплексу.
Отже, ефективно функціонуюча система формування позитивного іміджу збройних сил сприяє налагодженню гармонійних військово-цивільних відносин, відіграє важливу роль у процесі реформування вітчизняної армії. Воєнно-іміджева політика сприяє підвищенню престижу військової служби та захисту національних інтересів у сфері воєнної безпеки держави. Це довели розвинені країни світу. Так має статися і в Україні.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Азаров В. М. Патриотическое воспитание военнослужащих: Проблемы и пути их решения / В. М. Азаров // Военная мысль. – 2003. – № 1. – С. 56–65.
2. Актуальні проблеми воєнної політології : підручник для слухачів вищих військ. навч. закладів Збройних Сил України, у яких здійснюється підготовка фахівців оперативно-тактичного рівня / [за заг. ред. В. Ф. Смолянюка]. – [1-е вид.]. – Вінниця : Нова Книга, 2002. – 344 с.
3. Актуальні проблеми державної інформаційної політики в Україні : аналітична записка [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://old.niss.gov.ua/Monitor/april08/3.htm. – Назва з титул. екрану.
4. Алещенко В. І. «Больові точки» соціального захисту / В. І. Алещенко // Військо України. – 2008. – № 10. – С. 16–19.
5. Алещенко В. І. Євроатлантичні стандарти / В. І. Алещенко // Військо України. – 2006. – № 9. – С. 6–9.
6. Алещенко В. І. Імідж війська – імідж держави / В. І. Алещенко // Військо України. – 2007. – № 5. – С. 8–10.
7. Алещенко В. І. Імідж Збройних Сил України: сутність, стан і напрями формування / В. І. Алещенко // Наука і оборона. – 2007. – № 3. – С. 35–44.
8. Алещенко В. І. Патріотичне виховання особового складу Збройних Сил України: проблеми та шляхи їх розв’язання / В. І. Алещенко, А. О. Афанасьєв // Наука і оборона. – 2006. – № 4. – С. 27–33.
9. Алещенко В. І. Проблеми реалізації духовного потенціалу на сучасному етапі розвитку Збройних Сил України / В. І. Алещенко // Наука і оборона. – 2005. – № 4. – С. 19–24.
10. Алещенко В. І. Служба у війську повинна стати привабливою та престижною / В. І. Алещенко // Військо України. – 2007. – № 11. – С. 14–17.
11. Андреева Г. М. Трудности социального познания: «образ мира» или реальный мир? : [учеб. пособие для вузов] / Г. М. Андреева ; [под ред. Г. М. Андреевой, А. И. Донцова]. – М. : Аспект-пресс, 2002. – 336 с. – (Социальная психология в современном мире).
12. Андресюк Б. П. Реформування Збройних Сил України на сучасному етапі: виступи, інтерв’ю, статті / Андресюк Б. H. – К. : Пульсари, 2002. – 192 с.
13. Анисимов С. А. Коммуникативные закономерности как фактор формирования политического имиджа / С. А. Анисимов, Г. Г. Овчинникова, И. А. Оплетина // Политическая имиджелогия. – М. : Аспект Пресс, 2006. – С. 152–169.
14. Армия и гражданское общество: социально-политическое и правовое измерение : межвузовской сб. науч. статей / [под ред. Н. П. Шебанова]. – Саратов : ВСИРХБЗ, 2005. – 341 с.
15. Ахмадулин В. Р. Американские психоборцы / В. Р. Ахмадулин // Независимое военное обозрение. – 2004. – № 29. – С. 15–21.
16. Балакірєва О. М. Громадська думка та оцінки ситуації: листопад – грудень 2010 р. / О. М. Балакірєва, Д. А. Дмитрук, Ю. В. Середа // Український соціум. – 2011. – № 1. – С. 193–215.
17. Барна Н. В. Іміджмейкінг та його особливості в контексті художньо-інформаційної діяльності / Н. В. Барна // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтва. – 2008. – № 2. – С. 38–40.
18. Бебик В. M. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз / Бебик В. М. – К. : МАУП, 2005. – 440 с.
19. Бебик В. М. Політологія для політика і громадянина / Бебик В. М. – К. : МАУП, 2003. – 424 с.
20. Белобрагин В. Я. Некоторые вопросы формирования имиджелогии как науки : доклад на открытом заседании президиума Академии имиджелогии 26 марта 2004 г. [Електронний ресурс] / В. Я. Белобрагин. – Режим доступу :
http://www.academim.org/art/bel_1.html. – Название с титул. экрана.
21. Біла книга 2007: оборонна політика України / [автор. кол.; за ред. Центру Разумкова]. – К. : Мін-во оборони України, 2008. – 120 с.
22. Біла книга 2008: оборонна політика України / [автор. кол.]. – К. : Мін во оборони України, 2009. – 100 с.
23. Біла книга 2010: оборонна політика України / [автор. кол.; кер. гр. В. Можаровський]. – К. : Мін во оборони України, 2011. – 82 с.
24. Богданов Е. Н. Психологические основы «Паблик рилейшнз»/ Е. Н. Богданов, В. Г. Зазыкин. – [2-е изд.]. – СПб. : Изд-во «Питер», 2004. – 208 с.
25. Бондаренко А. Імідж армії – питання надактуальне / А. Бондаренко // Народна армія : газета. 2011. – № 55 (4663). – С. 2.
26. Бусловский В. М. Привлечение граждан к прохождению военной службы по контракту: основные направления военно-информационной работы / В. М. Бусловский // Военная мысль. – 2004. – № 11. – С. 2–8.
27. Бусыгина И. С. Виды субъектов политического имиджа / И. С. Бусыгина, Т. Г. Повалкович, Е. В. Федорова // Политическая имиджелогия. – М. : Аспект-пресс, 2006. – С. 95–106.
28. Вайда Т. С. Військово-патріотичне виховання майбутніх право охорон-ців : [навч.-метод. посібник] / Вайда Т. С. – Херсон : ХЮІ ХНУВС, 2007. – 124 с.
29. Ваторопин А. С. Социальные ценности как фактор формирования политического имиджа страны / А. С. Ваторопин, Г. Е. Зборовский, Е. А. Шуклина // Политическая имиджелогия. – М. : Аспект Пресс, 2006. – С. 169–177.
30. Витрати на утримання Збройних Сил потрібно збільшити, зменшити чи залишити на нинішньому рівні? [Електронний ресурс] / Соціологічне опитування Центру Разумкова. – Режим доступу :
http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=330. – Назва з титул. екрану.
31. Владимирська Г. О. Реклама : [навч. посібник] / Г. О. Владимирська, П. О. Владимирський. – К. : Кондор, 2009. – 334 с.
32. Волкова В. В. Имиджелогия : [учеб.-метод. пособие] / Волкова В. В. – Ставрополь : Изд-во СевКавГТУ, 2005. – 166 с.
33. Гаджиев К. С. Имидж государства в конфликте идеологий / Гаджиев К. С. – М. : Андалус, 2007. – 128 с.
34. Газетов В. И. PR-ресурсы вооруженных сил США [Електронний ресурс] / В. И. Газетов, Б. В. Липатов. – Режим доступу :
http://www.regionpr.ru/page403.html. – Название с титул. экрана.
35. Галумов Э. А. Международный имидж России: стратегия формирования / Галумов Э. А. – М. : Известия, 2003. – 450 с.
36. Галумов Э. А. Основы PR / Галумов Э. А. – М. : Летопись ХХІ, 2004. – 408 с.
37. Гнатюк С. Л. Публічний імідж держави в Україні: напрями та чинники покращання / С. Л. Гнатюк // Стратегічні пріоритети. – 2011. – № 2 (19). – С. 49–53.
38. Голошубова А. О. Іміджологія : [навч. посібник для всіх спец. студ. вищ. навч. закл.] / Голошубова А. О. – Одеса : Вид-во ОНМУ, 2010. – 80 с.
39. Гончаренко О. Аналіз суперечностей формування позитивного іміджу армії в молоді / О. Гончаренко // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. праць. – Слов’янськ, 2010. – Вип. LIII. – Ч. І. – С. 50–54.
40. Гончаренко О. Військово-патріотичне виховання молоді як акмеолого-педагогічна проблема / О. Гончаренко // Гуманізація навчально-виховного процесу : зб. наук. праць. – Слов’янськ, 2010. – Вип. XLVІІІ. – С. 176–185.
41. Гончаренко С. У. Український педагогічний словник / Гончаренко С. У. – К. : Либідь, 1997. – 376 с.
42. Горішняк В. Армія крізь призму преси: факти – ніщо, імідж – все? / Володимир Горішняк, Володимир Галанцев // Військо України. – 2006. – № 2. – С. 6–9.
43. Горчакова В. Г. Семь законов имиджевой коммуникации / В. Г. Горчакова // Маркетинг в России и за рубежом. – 2009. – № 2. – С. 48–52.
44. Грачев М. Н. Политическая коммуникация: теоретические концепции, модели, векторы развития : [монография] / Грачев М. Н. – М. : Прометей, 2004. – 328 с.
45. Григорьева Н. Н. Коммуникационный менеджмент. Учебный курс (учебно-методический комплекс) [Електронний ресурс] / Н. Н. Григорьева. – Режим доступу :
http://www.e-college.ru/xbooks/xbook157/book/index/index.html?go=index*eabout.htm. – Название с титул. экрана.
46. Гринберг Т. Э. Политические технологии: ПР и реклама : [учеб. пособие для студ. вузов] / Гринберг Т. Э. – М. : Аспект-пресс, 2006. – 317 с.
47. Грязнов І. О. Патріотичне виховання військовослужбовців у зарубіжних збройних силах / І. О. Грязнов, В. І. Мірошніченко // Педагогічні науки : зб. наук. праць Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького. – Хмельницький : НАДПСУ, 2010. – № 52. – С. 19–22. (Серія: педагогічні та психологічні науки).
48. Давыдов Д. Имидж Российской армии и мотивация молодежи на прохождение военной службы / Д. Давыдов, И. Грабовский // Российское военное обозрение. – 2006. – № 11–12. – С. 66–70.
49. Давыдов Д. Г. Имидж Вооруженных Сил Российской Федерации в молодежной среде как предмет социально-психологического исследования / Д. Г. Давыдов // Сборник научных статей адъюнктов. – М. : ВУ, 2004. – № 12. – С. 78–97.
50. Данилова Н. Ю. Армия и общество: принципы взаимодействия / Данилова Н. Ю. – СПб. : Норма, 2007. – 344 с.
51. Данілов В. В. Актуальні проблеми формування позитивного іміджу Збройних Сил України / В. В. Данілов // Основні напрями формування професійних якостей фахівців виховної роботи в Збройних Силах України : програма та тези доповідей ІІІ Наук.-практ. семінару (Київ, 16 квітня 2009 р.). – К. : ВІ КНУ, 2009. – С. 70.
52. Данілов В. В. Актуальність формування позитивного іміджу Збройних Сил для держави / В. В. Данілов // Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України : тези доповідей Наук.-практ. конф. (Київ, 25 квітня 2008 р.). – К. : ВІ КНУ, 2008. – С. 16.
53. Данілов В. В. Воєнно-іміджева політика держави як засіб формування позитивного образу збройних сил / В. В. Данілов // Освіта регіону. – К., 2011. – № 3 – С. 83–87.
54. Данілов В. В. Імідж збройних сил в сучасному інформаційному просторі / В. В. Данілов // Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє : тези доповідей VI Міжнар. наук.-практ. конф. (Київ, 25-26 листопада 2010 р.). – К. : ВІ КНУ, 2010. – С. 62–63.
55. Данілов В. В. Концепція формування позитивного іміджу Збройних Сил України / В. В. Данілов // Сучасна українська політика: політики та політологи про неї. – К. : Український центр політичного менеджменту, 2011. – Вип. 25. – С. 182–192.
56. Данілов В. В. Основні аспекти формування іміджу сучасної армії / В. В. Данілов, Н. М. Мась // Збірник тез доповідей ІІІ Міжнар. наук.-практ. конф. [«Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє»], (Київ, 11–13 жовтня 2007 р.). – К. : ВІКНУ, 2007. – С. 275–277.
57. Данілов В. В. Особливості формування іміджу Збройних Сил України / В. В. Данілов // Політичний менеджмент. – К., 2009. – № 5 (38). – С. 88–95.
58. Данілов В. В. Особливості формування політичного іміджу держави / В. В. Данілов // Політичний менеджмент. – К., 2009. – № 1 (35). – С. 67–72.
59. Данілов В. В. Проблемні питання в роботі фахівців з гуманітарних питань / В. В. Данілов // Збірник тез доповідей ІІ Наук.-практ. семінару [«Основні напрямки формування професійних якостей фахівців гуманітарної сфери у відповідності до вимог Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006–2011 роки»], (Київ, 10 листопада 2007 р.). – К. : ВІ КНУ, 2007. – С. 26.
60. Данілов В. В. Соціальний захист (забезпечення) військовослужбовців як основоположний фактор формування позитивного іміджу ЗСУ / В. В. Данілов // Основні напрямки формування професійних якостей фахівців виховної роботи у Збройних Силах України : тези доповідей ІV Всеармійського наук.-практ. семінару (Київ, 23 квітня 2010 р.). – К. : ВІ КНУ, 2010. – С. 38–39.
61. Данілов В. В. Стратегія формування позитивного іміджу Збройних Сил України / В. В. Данілов // Сучасна українська політика: політики та політологи про неї. – К. : Український центр політичного менеджменту, 2011. – Вип. 24. – С. 216–222.
62. Данілов В. В. Сутність рекламної діяльності Збройних Сил України / В. В. Данілов // Політичний менеджмент. – К., 2010. – № 4 (43). – С. 123–128.
63. Данілов В. В. Фактори формування іміджу Збройних Сил / В. В. Данілов, Л. О. Ряба // Збірник тез доповідей Наук.-практ. конф. [«Актуальні задачі фінансового, психологічного, правового, топогеодезичного, радіотехнічного та лінгвістичного забезпечення підрозділів та частин Збройних Сил України»], (Київ, 24 квітня 2009 р.). – К. : ВІ КНУ, 2009. – С. 26.
64. Даулинг Грэм. Репутация фирмы: создание, управление и оценка эффективности / Грэм Даулинг ; [пер. с англ.]. – М. : Консалтинговая группа «Имидж-Контакт»: ИНФРА-М, 2003. – XXVI, 368 с. – (Серия «Современные консалтинговые технологии»).
65. Дилигенский Г. Г. Социально-политическая психология : [учеб. пособие для высш. учеб. заведений] / Дилигенский Г. Г. – М. : Наука, 1994. – 304 с. – (Ин-т «Открытое о-во»).
66. Директива міністра оборони України «Про вдосконалення системи військово-патріотичного виховання у Збройних Силах України» № Д-22 від 17 квітня 2006 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.mil.gov.ua/ua/patriot/d22.zip. – Назва з титул. екрану.
67. Дубас О. П. Імідж держави в інформаційно-комунікаційному просторі: особливості формування / О. П. Дубас // Вісник СевНТУ : зб. наук. праць. Серія: Політологія. – Севастополь. – 2010. – Вип. 112. – С. 167–170.
68. Ерасов Б. С. Социальная культурология : в 2 ч. : [учеб. пособие для вузов] / Ерасов Б. С. – М. : АО Аспект Пресс, 1994. – 240с.
69. Жукова П. И. Имиджевая стратегия России в области безопасности: постановка проблемы (на примере Министерства обороны Российской Федерации) / П. И. Жукова // Вестник Военного университета. – 2010. – № 1 (21). – С. 60–65.
70. Жуковский М. В. Военная политика Китая в начале ХХI века / М. В. Жуковский, А. П. Сухов. – М. : ВАГШ, 2002. – 198 с.
71. Жулай В. І. Теоретичні виміри понять «імідж» та «репутація»: соціально-філософський аспект / В. І. Жулай // Гілея: науковий вісник : зб. наук. праць. – К., 2011. – Вип. 46. – С. 325–330.
72. За яку щомісячну оплату Ви погодилися б піти (або рекомендували б іти своїм дітям або родичам) служити за контрактом до Збройних сил солдатом або сержантом? [Електронний ресурс] / Соціологічне опитування Центру Разумкова. – Режим доступу :
http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=329. – Назва з титул. екрану.
73. Забузов О. Особенности реализации государственной информационной политики Министерством обороны Российской Федерации [Електронний ресурс] / О. Забузов. – Режим доступу :
http://old.cio-world.ru/2007/56/303345/. – Назва з титул. екрану.
74. Забузов О. Н. Военно-информационная политика: модель и особен ности ее реализации Минобороны России / О. Н. Забузов // Вестник Тамбовского государственного технического университета. – 2006. – Т. 12. – № 4. – С. 1223–1227.
75. Закон України «Про Збройні Сили України» від 06 грудня 1991 р. № 1934-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1934-12. – Назва з титул. екрану.
76. Закон України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 р. № 1932-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1932-12. – Назва з титул. екрану.
77. Закон України «Про інформацію» від 02 жовтня 1992 р. № 2657-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2657-12&ed=20110106. – Назва з титул. екрану.
78. Закон України «Про основи національної безпеки» від 19 червня 2003 р. № 964-IV // Голос України. – 2003. – № 134.
79. Закон України «Про організацію оборонного планування» від 18 листопада 2004 р. № 2198-VІ // Голос України. – 2004. – № 236.
80. Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. № 107-VІ // Урядовий кур’єр. – 2007. – № 247.
81. Заява Управління прес-служби МО України «Російський документальний фільм «Свой – чужой» носить провокативний характер і направлений на дискредитацію держави Україна та її Збройних Сил в очах російських, українських та іноземних громадян» [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=news&sub=read&id=14129. – Назва з титул. екрану.
82. Звичайно, ми всі сподіваємося, що війни більше не буде. Але якщо б раптом вона таки сталася, чи готові Ви захищати свою країну? [Електронний ресурс] / Соціологічне опитування Центру Разумкова. – Режим доступу :
http://www.uceps.org/ukr/poll.php?poll_id=308. – Назва з титул. екрану.
83. Зеленков М. Ю. Система формирования положительного отношения российского общества к Вооруженным Силам (научно-практический аспект) / Зеленков М. Ю. – М. : МГУПС, 2008. – 312 с.
84. Зінченко В. В. Паблік рілейшнз (відносини із громадськістю): форми, методи, стратегія : [навч. посібник] / Зінченко В. В. – К. : МАУП, 2006. – 168 с.
85. Имидж армии – имидж России / [под ред. Е. А. Петровой, В. П. Делия]. – М. : РИЦ АИМ, 2006. – 240 с.
86. Имиджелогия-2006: актуальные проблемы социального имиджмейкинга : материалы IV Междунар. симпозиума по имиджелогии, май 2006 г., Москва / под ред. Е. А. Петровой. – М. : РИЦ АИМ, 2006. – 358 с.
87. Ільницька У. В. Імідж Збройних сил як політико-психологічна категорія / У. В. Ільницька // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : зб. наук. праць. – Львів : Ін-т народознавства НАН України; Ін-т українознавства НАН України, 2006. – Вип. 17. – С. 79–83.
88. Ільницька У. В. Інститут Паблік рилейшнз (PR) Збройних сил України: особливості становлення та функціонування в демократичній державі / У. В. Ільницька // Науково-методичні праці : наук.-метод. журнал. Політичні науки. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2005. – Т. 44. – Вип. 31.– С. 48–53.
89. Ільницька У. В. Легітимація функціонування Збройних сил України через реалізацію іміджевої PR-стратегії структури / У. В. Ільницька // Буковинський журнал. – 2005. – № 4. – С. 109–117.
90. Ільницька У. В. Проблема формування позитивного політичного іміджу Збройних сил України в процесі переходу до демократичного суспільства / У. В. Ільницька // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку : зб. наук. праць. – Львів : Ін-т народознавства НАН України; Ін-т українознавства НАН України, 2003. – Вип. 14. – С. 17–22.
91. Ільницька У. В. Технологія «переконувального впливу» (технологія переконування) у системі іміджевих вербальних комунікацій / У. В. Ільницька // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави : зб. наук. праць. – К. : Міленіум, 2008. – Вип. 8. – С. 43–52.
92. Історія Українського війська : у 2 т. / [за ред. І. Крип’якевича]. – К. : Варта, 1994–1995. –
Т. 1. – 1994. – 384 с.
93. Калагін Ю. А. Військова служба за контрактом (соціальний вимір) : [монографія] / Ю. А. Калагін ; [за наук. ред. Е. А. Афоніна]. – Харків : ХУПС, 2008. – 278 с. – (Серія «Відкрита дослідницька концепція»; вип. 7).
94. Карпен Ульрих. Свобода прессы в Германии / Ульрих Карпен // Законы и практика средств массовой информации в одиннадцати демократиях мира (сравнительный анализ). – М. : Права человека, 1998. – С. 57–61.
95. Качинська Н. О. Імідж держави: теоретичний аспект / Н. О. Качинська // Гілея : наук. вісник / [гол. ред. В. М. Вашкевич]. – К., 2009. – Вип. 19. – С. 252–262.
96. Качинська Н. О. Політичний імідж держави: структурні та комунікаційні компоненти феномену / Н. О. Качинська // Віче. – 2009. – № 22. – С. 10–12.
97. Кириченко С. Дефіцит ресурсного забезпечення змушує нас сьогодні готувати пропозиції керівництву держави про продовження процесу переходу Збройних Сил на контрактну службу на терміни, які значно більші ніж 2010 рік [Електронний ресурс] / С. Кириченко // Новини Управління прес-служби МО України. – Режим доступу :
http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=news&sub=read&id=13546. – Назва з титул. екрану.
98. Князев А. В. Имидж вооруженных сил в контексте социально-политических изменений / А. В. Князев // Вестник Тамбовского университета. Серия: Гуманитарные науки. – 2008. – № 12. – С. 324–332.
99. Колосовська І. І. Формування іміджу місцевих державних адміністрацій в Україні: автореф. дис. на здобуття вчен. звання канд. наук з держ. упр. : спец. 25.00.02 «Механізми державного управління» / І.І. Колосовська. – К., 2004. – 20 с.
100. Комаровский В. С. Государственная Служба и средства массовой информации : [курс лекций] / Комаровский В. С. – Воронеж : Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2003. – 114 с.
101. Концова Е. Н. Популярность военных печатных средств массовой информации / Е. Н. Концова // Военно-социологические исследования : сб. статей. – М. : ГУВР ВС РФ. Социологический Центр Вооруженных Сил РФ, 2005. – № 3 (11). – С. 45–49.
102. Корчемный П. А. Имидж вооруженных сил страны как фактор ее социально-политического развития / П. А. Корчемный, Д. Г. Давыдов // Политическая имиджелогия. – М. : Аспект-пресс, 2006. – С. 367–377.
103. Кочубей Л. Політичне лідерство та РR-діяльність / Л. Кочубей // Політичний менеджмент. – 2006. – Спец. вип. – С. 183–190.
104. Кравченко И. И. Бытие политики / Кравченко И. И. – М. : ИФ РАН, 2001. – 260 с.
105. Краснящих П. Г. Имидж организации / П. Г. Краснящих // Вісник Міжнародного Слов’янського університету. Серія «Соціологічні науки». – 2007. – № 2. – С. 29–31.
106. Кривошеїн В. В. Політичний імідж як інструмент легітимації політичної влади: теоретико-методологічний аспект / В. В. Кривошеїн // Гуманітарний журнал. – 2010. – № 3–4. – С. 46–51.
107. Криза оборонної реформи 2000–2010 років. Нові умови, рішення, результати : аналітична доповідь [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://www.niss.gov.ua/articles/386/. – Назва з титул. екрану.
108. Кропивченко С. Сьогодні мінімальне грошове забезпечення контрактника першого року служби – 839 гривень. Для порівняння, за даними Держкомстату середня заробітна платня по областям України складає 1883 гривні [Електронний ресурс] / С. Кропивченко // Новини Управління прес-служби МО України. – Режим доступу :
http://www.mil.gov.ua/index.php?lang=ua&part=news&sub=read&id=13158. – Назва з титул. екрану.
109. Кубіцький С. О. До питання визначення психолого-педагогічних умов ефективного формування позитивного іміджу військової служби у Збройних Силах України / С. О. Кубіцький, Н. М. Мась, В. В. Данілов // Збірник наукових праць Військового інституту КНУ ім. Тараса Шевченка. – К. : ВІКНУ, 2007. – Вип. № 6. – С. 174–180.
110. Купцова І. І. Становлення та сучасні тенденції розвитку теорії іміджу в політичному дискурсі / І. І. Купцова // Гілея : наук. вісник : зб. наук. праць. – К. : ВІР УАН, 2011. – Вип. 49. – С. 570–575.
111. Лагода О. М. Імідж як стилістична характеристика особистості / О. М. Лагода, К. М. Стеценко // Вісник Харківської державної академії дизайну і мистецтва. – 2007. – № 2. – С. 82–89.
112. Лаптев Л. Г. Значение эффективного имиджа для функционирования субъекта политики / Л. Г. Лаптев, Л. А. Степнова, Е. Ю. Николаева // Политическая имиджелогия. – М. : Аспект-пресс, 2006. – С. 320–336.
113. Лебедовская И. Организация и проведение профессионального психологического о