ВОЄННО-ПОЛІТИЧНЕ РІШЕННЯ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ : ВОЕННО-ПОЛИТИЧЕСКОЕ РЕШЕНИЕ: политологический анализ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ВОЄННО-ПОЛІТИЧНЕ РІШЕННЯ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ
  • Альтернативное название:
  • ВОЕННО-ПОЛИТИЧЕСКОЕ РЕШЕНИЕ: политологический анализ
  • Кол-во страниц:
  • 200
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В.М. КОРЕЦЬКОГО


    На правах рукопису



    ДЕРЕКО Владислав Наільович

    УДК 321.01:355


    ВОЄННО-ПОЛІТИЧНЕ РІШЕННЯ:
    ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата політичних наук

    Спеціальність: 23.00.02 – політичні інститути та процеси





    Науковий керівник:
    СМОЛЯНЮК Володимир Федорович,
    доктор політичних наук, професор


    К и ї в – 2 0 1 2








    З М І С Т

    ВСТУП 3

    РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні основи дослідження
    воєнно-політичних рішень
    1.1. Джерельна база дослідження 11
    1.2. Воєнна політика як базова категорія аналізу рішень
    в оборонній сфері 22
    1.3. Сутнісні ознаки воєнно-політичного рішення 33
    Висновки до розділу 63

    РОЗДІЛ 2. Система ухвалення воєнно-політичних рішень
    легітимними органами державної влади
    2.1. Досвід РФ та США з питань розробки та
    ухвалення воєнно-політичних рішень 66
    2.2. Конституційні органи влади України як суб’єкти
    продукування воєнно-політичних рішень 89
    2.2.1. Визначення основ оборони 91
    2.2.2. Повноваження органів влади у сфері оборони 95
    2.2.3. Основні функції органів практичної реалізації
    воєнно-політичних рішень 102
    2.3. Інформаційне забезпечення воєнно-політичних
    рішень: український варіант 111
    Висновки до розділу 130

    РОЗДІЛ 3. Воєнно-політичні рішення України: досвід
    та перспективи
    3.1. Класифікація воєнно-політичних рішень України 133
    3.2. Обмеження воєнно-політичних рішень, що приймаються
    в Україні 154
    3.3. Оборонні реалії України як основа потенційних
    воєнно-політичних рішень 161
    Висновки до розділу 171

    ВИСНОВКИ 174
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 180







    ВСТУП

    Актуальність теми. Глобальна постбіполярна трансформація кінця ХХ ст. запам’яталась деяким зниженням рівня силового (блокового) протистояння суб’єктів світової політики, скороченням збройних сил ряду держав, обмеженням планів їх широкомасштабного застосування, ліквідацією окремих систем озброєнь. Разом з тим, це не призвело до демілітаризації міжнародних взаємин, системного роззброєння держав та відмови їх політичного керівництва від застосування військової сили як дієвого політичного інструменту. Ситуація є швидше протилежною: останніми роками спостерігається активізація воєнно-силової практики як засобу одностороннього вирішення ключових проблем головними учасниками світової політичної гри, у тому числі з порушенням норм міжнародного права.
    Глобалізаційні процеси трансформували загальну панораму воєнних загроз і викликів, серед яких прогресують нелінійні та асиметричні. При цьому цілі геополітичні райони усвідомлюються як кризові регіони, зони нестабільності або «сірі» смуги невизначеності, безпека яких є умовною або взагалі відсутньою.
    Змінюється характер сучасних війн (збройних конфліктів): зростає ефективність засобів збройної боротьби, змінюється структура збройних сил, форми та способи їхнього бойового застосування. Розпочавшись у розвинених країнах, ці процеси поширились на решту політично організованого глобального середовища, мінімізувавши дію пацифістсько-роззброювальних ініціатив та пропозицій.
    За таких умов фактор військової сили набуває нових аргументів на користь осучаснення та невід’ємного входження у структуру державної діяльності – як на міжнародній арені, так і у внутрішньому соціально-політичному просторі.
    Ці міркування безпосередньо стосуються України, залучення якої у глобальні та регіональні воєнно-силові процеси є постійним компонентом практичної політики. З моменту проголошення незалежності проблема забезпечення національної безпеки України, невід’ємною складовою якої виступає воєнна безпека, була й залишається предметом уваги державотворчих сил. Воєнно-політична проблематика аксіоматично присутня у державних документах стратегічного значення, що стосуються питань убезпечення розвитку країни.
    При цьому слід мати на увазі, що динамічні прояви процесу воєнно-політичного самовизначення України переважають над їхніми статичними аналогами. За роки незалежного розвитку Україна декларувала зовнішньополітичні курси, що мають різне змістовне наповнення та організаційне втілення. Зокрема, євроінтеграційна мета залишається незмінною, починаючи з 90-х років. Курс на євроатлантичну інтеграцію був одним із державотворчих завдань впродовж 1994-2009 рр. Проте у 2010 р. Україна проголосила свій позаблоковий статус. Ці кроки здійснювалися на тлі реалізації Україною безпрецедентних заходів ліквідації ядерної зброї та стратегічних наступальних озброєнь, а також радикального скорочення чисельності військових формувань на своїй території.
    Воєнно-політичними акціями, що мають міжнародне значення, стали активна участь України у міжнародних миротворчих операціях під егідою ООН, НАТО та ОБСЄ, підтримка Києвом заходів боротьби з міжнародним тероризмом, що сприяло зміцненню регіональної та глобальної безпеки на основі захисту демократичних цінностей, спільних для всіх європейських народів.
    Організаційну основу, цільову спрямованість, ресурсне (кадрове) забезпечення, просторову та часову конкретизацію названих вище державно-політичних заходів стратегічного рівня визначали відповідні воєнно-політичні рішення (ВПР), продукування та реалізація яких належить до прерогативи вищих органів державної влади.
    Іншим важливим результатом розвитку України в умовах державно-політичної незалежності стало створення системи забезпечення воєнної безпеки держави (зокрема, власних Збройних Сил, які у кількісному вимірі є одними з найбільших у Європі, та інших військових формувань). На порядку денному – їх якісне удосконалення. Україна прагне створити національну армію, що має відповідати сучасним вимогам, бути здатною забезпечити реалізацію національних інтересів у воєнній сфері, посилювати участь у різноманітних заходах міжнародного військового співробітництва. Умовою виконання подібних намірів також є своєчасне прийняття легітимними владними органами адекватних воєнно-політичних рішень з широкого кола проблем військового будівництва.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати дослідження використано в ході виконання науково-дослідної роботи Об’єднаного інституту при Національній академії оборони України «Муза» (2010 р.). Окремі авторські напрацювання використано у навчальному процесі Воєнно-дипломатичної академії.
    Метою дисертаційного дослідження є політологічний аналіз воєнно-політичного рішення як процесу визначення завдань воєнно-політичної дії, етапів та способів її досягнення.
    Для досягнення поставленої мети у дисертації визначено такі завдання:
    − узагальнити наявні інформаційні джерела та окреслити коло наукових підходів щодо висвітлення сутності та змісту воєнно-політичних рішень, проблем та перспектив воєнно-політичного супроводу державотворчого процесу в демократичній Україні;
    − показати детермінованість воєнно-політичних рішень якісними особливостями воєнної політики, що продукується органами державної влади та недержавними політичними суб’єктами;
    − визначити сутнісні ознаки політичних (державних, державно-управлінських) рішень, виокремити специфіку воєнно-політичних рішень, побудувати їх певні класифікаційні схеми;
    − узагальнити досвід РФ та США з питань підготовки та прийняття цими державами воєнно-політичних рішень;
    − деталізувати діяльність конституційних органів влади України в контексті продукування ними воєнно-політичних рішень;
    − розкрити особливості інформаційного забезпечення воєнно-політичних рішень, визначити місце розвідувальних органів України в системі їх підготовки;
    − класифікувати воєнно-політичні рішення, прийняті в Україні;
    − визначити обмеження щодо реальних та потенційних воєнно-політичних рішень, що можуть бути прийняті державотворчими суб’єктами в Україні;
    − вказати на перспективні воєнно-політичні рішення, що вважаються необхідними в контексті подальшої оптимізації національної оборонної сфери.
    Об’єкт дослідження – воєнно-політична діяльність держави, спрямована на убезпечення державотворчого процесу воєнними засобами.
    Предмет дослідження – воєнно-політичні рішення як елемент управління воєнною сферою держави, механізми їх підготовки, прийняття та реалізації.
    Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації виступають загальнонаукові, загальнологічні, а також спеціальні наукові методи, використання яких є комбінованим. Загальну гносеологічну матрицю дослідження утворюють методи дослідження суб’єкт-суб’єктних та суб’єкт-об’єктних зв’язків у політичній сфері, що є прийнятними для всіх гуманітарних досліджень (історичний, соціологічний, нормативний, структурний, структурно-функціональний, системний, інституційний, соціально-психологічний, діяльнісний, порівняльний, ціннісний та ін.). До загальнологічних методів віднесені аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування і конкретизація, систематизація, поєднання історичного та логічного аналізу, класифікація, а також методи емпіричних досліджень (аналіз документів, використання даних соціологічних опитувань, статистичних звітів, експертних оцінок тощо).
    Оцінка перспектив розвитку процесів воєнної сфери, що вимагають управлінського втручання органів влади, здійснюється за допомогою аналітико-прогностичних методів.
    Критично-конструктивний аналіз, на якому базується дослідження, опирається на принципи об’єктивності, органічної єдності теорії і практики, поєднання критичного й раціонального, універсального та фрагментарного підходів.
    Емпіричну базу дисертації склали результати досліджень, проведених науковими установами та державними органами, предметом пізнавальної уваги яких є забезпечення воєнної безпеки та національної обороноздатності. Автором використано матеріали парламентського комітету з питань забезпечення національної безпеки і оборони, напрацювання академічних та аналітичних установ, дисертаційні дослідження з питань розвитку оборонної сфери України, чинну нормативно-правову базу, наявну наукову періодику, а також деякі публіцистичні матеріали. Офіційні викладки у більшості випадків змістовно урівноважувались альтернативними розробками зацікавлених аналітичних структур (зокрема, Українського Центру економічних і політичних досліджень ім. О. Разумкова).
    Наукова новизна одержаних результатів Дисертаційна робота є комплексним дослідженням процесу прийняття конституційно визначеними органами воєнно-політичних рішень, а також наслідків їх практичного впровадження.
    Вперше:
    доведено доцільність наукової рефлексії результатів діяльності органів державної влади крізь призму прийнятих ними воєнно-політичних рішень. Аргументовано гносеологічну продуктивність сприйняття політичного (воєнно-політичного) процесу на основі аналізу владних рішень, що визначають параметри життєдіяльності сфери національної безпеки України, невід’ємною складовою якої є сфера воєнної безпеки (сфера забезпечення обороноздатності);
    показано родо-видовий зв’язок між воєнною політикою держави та воєнно-політичними рішеннями, які приймаються легітимними структурами влади. Вказано на амбівалентну залежність складників дихотомії «політика – рішення», що означає наявність прямого та зворотного зв’язку між ними. У більшості випадків «політика» визначає якість «рішень». Проте за певних умов «рішення» здатні суттєво коригувати «політику», у тому числі в оборонній сфері;
    класифіковано воєнно-політичні рішення України, прийняті після
    1991 р. Підкреслено особливе значення механізму нормативно-правового оформлення таких рішень. Вказано на недостатню культуру розробки та ухвалення окремих рішень, наслідком чого є їх ситуативний, алогічний характер та низька практична дієвість;
    визначено «периметр обмежень» воєнно-політичних рішень, що приймаються в Україні. Деталізовано детермінанти цих обмежень (недостатнє фінансування оборонної сфери, поступове скорочення кількості військовослужбовців, необхідність дотримання норм міжнародного права та національного законодавства з питань роззброєння, обмеження або ліквідації окремих типів озброєнь, регрес національного ОПК, нестача або відсутність необхідних ресурсів тощо).
    Удосконалено:
    концептуальні підходи щодо визначення сутнісних ознак політичного (державно-політичного, державно-управлінського) рішення, специфіки власне воєнно-політичних рішень, реалізація яких передбачає використання засобів збройного насильства насамперед у зовнішньому, а за певних умов – у внутрішньому політичному просторі;
    аналітичні схеми вивчення досвіду Російської Федерації та Сполучених Штатів Америки з питань розробки та втілення в життя державними органами цих країн ВПР. Показано особливості взаємодії глави держави (верховного головнокомандувача збройними силами) та конституційних гілок влади РФ і США з позицій мінімізації ризику при розробці та ухваленні відповідальних рішень військово-політичного характеру;
    порівняльно-гносеологічні погляди на діяльність конституційних органів влади України (Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України) як суб’єктів ухвалення воєнно-політичних рішень, що визначають якість та спрямованість розвитку національної оборонної сфери, забезпечення воєнної безпеки в цілому;
    способи аргументації особливої ролі інформаційного забезпечення процесу прийняття та реалізації ВПР. Вказано на специфіку діяльності розвідувальних органів України в контексті повноцінного забезпечення вищих органів влади інформацією, необхідною для продукування своєчасних рішень, що стосуються воєнно-політичної сфери.
    Подальшого розвитку набуло:
    обґрунтування необхідності прийняття політичним керівництвом України назрілих ВПР, зволікання з якими загрожує руйнуванням її оборонної сфери як системи, покликаної забезпечувати воєнну (національну) безпеку у швидкозмінних нелінійних реаліях ХХІ ст.
    Практична значимість отриманих результатів визначається тим, що робота є певним внеском у теоретичне та практично-прикладне дослідження політичних процесів у сфері забезпечення національної обороноздатності. Отримані результати можуть використовуватись у навчальному процесі, при формуванні навчальних планів і програм підготовки спеціалістів у галузі воєнно-дипломатичної служби. Матеріали дисертації можуть слугувати основою для підготовки дидактичних матеріалів для вишів, де вивчаються теоретичні та прикладні аспекти теорії національної безпеки, міжнародних відносин, державного управління, правознавства, політології.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднювались на:
    ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» (м. Київ, ВІ КНУ ім. Т.Шевченка, 2007); ІІ науково-практичному семінарі «Основні напрями формування професійних якостей фахівців гуманітарної сфери у відповідності до вимог Державної програми розвитку Збройних Сил України на 2006-2011 роки» (м. Київ, ВІ КНУ
    ім. Т.Шевченка, 2007); Всеукраїнській науково-теоретичній конференції
    «ХХ Харківські політологічні читання» (м. Харків, НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2008); науково-практичній конференції «Розгляд матеріалів проекту Концепції Державної програми розвитку Воєнної організації держави»
    (м. Київ, НАОУ, 2008 р.); ХIV воєнно-науковій конференції слухачів і молодих науковців ОІ при НАОУ (м. Київ, ОІ при НАОУ, 2009); ХV воєнно-науковій конференції слухачів і молодих науковців ВДА (м. Київ, ВДА,
    2010 р.); Х науково-методичній конференції ВДА (м. Київ, ВДА, 2010 р.).
    Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження впродовж 2010-2012 рр. обговорювались на засіданнях кафедр Воєнно-дипломатичної академії, а також на засіданнях її Вченої ради.
    Публікації. Основні положення, результати та висновки дослідження апробовані у 12 публікаціях, з яких 5 наукових статей – у виданнях, що включені ВАК України до переліку фахових видань з політичних наук.
    Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 200 сторінок, з них 179 – виклад основного матеріалу, список використаних джерел – 21 сторінка
    (205 найменувань).
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    1. Інформаційна сфера України поступово насичується якісними науковими розробками з широкого кола проблем забезпечення воєнної безпеки, підтримання національної обороноздатності на рівні, що виключав би силову корекцію державотворчого поступу України з боку інших держав (наддержавних об’єднань, блоків, коаліцій). Воєнно-політологічний напрямок наукової рефлексії міжнародних процесів є реальністю сприйняття складних міжнародних реалій кінця ХХ – початку ХХІ ст. Це засвідчує низка дисертаційних досліджень, монографій, аналітичних розробок з питань воєнної політики, виконаних як в Україні, так і за її межами. Простежуються тенденції як кількісного збільшення, так і якісного удосконалення таких робіт. Водночас, праць, присвячених власне «політичним рішенням», у вітчизняній науковій палітрі обмаль, а робіт, що безпосередньо розглядають феномен «воєнно-політичного рішення», практично не існує.
    2. ВПР тісно пов’язані з воєнною політикою. У більшості випадків спрямованість воєнної політики, запропонованої політичним суб’єктом (державою), є визначальним чинником продукування рішень, що стосуються оборонної сфери. Доцільним виглядає наступне твердження: саме воєнно-політичні рішення є механізмом втілення у життя воєнно-ідеологічних (воєнно-доктринальних) планів політичного суб’єкта. При цьому першість у продукуванні ВПР належить державним органам – главі державі, парламенту, уряду. Інші суб’єкти продукування воєнної політики (політичні партії, що не входять до законодавчого органу, опозиційні сили, політичні ЗМІ тощо) практично позбавлені можливості поповнення загального масиву легітимних ВПР власними розробками. Цьому перешкоджає неможливість нормативно-правового оформлення їх ВПР у вигляді, передбаченому конституцією країни.
    Разом з тим, залежність між «політикою» і «рішенням» не є односторонньою. Принципові ВПР, розраховані на історичну перспективу, здатні суттєво коригувати воєнну політику держави. Це стосується питань входження / невходження держави до воєнно-політичних об’єднань, дотримання нею позаблокового або нейтрального статусу, визначення формату участі у міжнародних безпекових структурах, конкретизації ставлення до зброї масового ураження (насамперед, ядерної), формування переліку держав, що проголошуються стратегічними партнерами тощо. Політичні рішення з цих питань суттєво коригують воєнно-політичний курс країни, воєнну політику в цілому.
    3. ВПР є варіантом прояву політичних (державно-політичних, державно-управлінських) рішень. Процес ухвалення ВПР передбачає послідовне виконання кількох етапів: збору та опрацювання інформації, розробки кількох альтернативних варіантів та вибору більш прийнятного з них, перевірки ефективності, доведення рішення до об’єкта управління, перевірки виконання рішення, внутрішньої корекції суб’єкта управління відповідно із досягнутими результатами, поповнення власних інформаційних ресурсів здобутим досвідом тощо.
    ВПР являє собою дію інформованого суб’єкта влади, спрямовану на досягнення визначеної мети з прямим або опосередкованим використанням засобів збройного насильства. Вибір конкретних ВПР залежить від низки чинників, головними з яких є воєнно-політична ситуація (обстановка) та ресурсні можливості суб’єкта. При цьому пряме («жорстке») використання засобів збройного насильства розглядається як крайній варіант воєнно-політичного менеджменту, оскільки існує достатня кількість «м’яких» способів змінити соціально-політичну реальність до вигляду, що задовольняє потреби політичного суб’єкта.
    4. Жодна сучасна держава не позбавлена необхідності прийняття ВПР, якість яких коливається у доволі широкому діапазоні – від рішень пасивних, адаптивно-пристосувальних, залежних від інтересів впливових держав, до рішень активних, самодостатніх, таких, що відбивають національні потреби й інтереси в галузі оборони. Переконливий досвід з питань розробки та реалізації системних ВПР демонструють держави, що позиціонують себе як глобальні або регіональні воєнно-політичні лідери (наприклад, США та РФ). На основі історичного досвіду в цих країнах створено усталені механізми та процедури (алгоритми) трансформації воєнно-політичних ідей у воєнно-політичну практику на основі відповідних воєнно-політичних рішень. Як правило, це передбачає тісну взаємодію гілок влади, а також цілеспрямоване використання спеціалізованих органів, що опікуються проблемами національної безпеки і оборони.
    5. Суб’єктами прийняття ВПР в Україні є конституційні органи державної влади – Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України. Повноваження цих структур є теоретично достатніми для насичення сфери державного управління ВПР, здатними убезпечити розвиток України від воєнних загроз і викликів. Разом з тим, простежується певна асиметрія повноважень вищих політичних органів стосовно воєнної сфери України. Зокрема, до парламентських прерогатив належить «затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля». При цьому не згадуються програми воєнного (воєнно-політичного, воєнно-економічного та ін. характеру. ВПР з питань розвитку Збройних Сил України та інших елементів Воєнної організації держави у недостатньо логічній послідовності приймаються главою держави й парламентом (системні рішення) та урядом (оперативні рішення). Наслідком такого становища слід вважати негативні результати виконання державних програм розбудови (розвитку, реформування) національного війська, його невідповідність сучасним вимогам. Слід вказати й на послаблення ролі іншого конституційного органу – Ради національної безпеки і оборони України, рішення якого останнім часом не мають достатнього політичного значення та недостатньо впливають на стан оборонної сфери країни.
    6. У системі продукування ВПР особливе місце посідають структури інформаційного забезпечення діяльності вищих органів державної влади. Сучасне інформаційне суспільство надає значні ресурси для підготовки та прийняття політичних рішень. Разом з тим, специфіка ВПР вимагає використання додаткових джерел непублічної (таємної) інформації при їх підготовці. Останнє міркування є особливо важливим в умовах активних дезінформаційних впливів на Україну та періодичного ведення проти неї інформаційних (інформаційно-психологічних) війн з боку деяких сусідніх держав.
    Як наслідок, в Україні створено специфічні структури інформаційного забезпечення влади, що об’єднуються терміном «розвідувальні органи». До них, зокрема, належать розвідувальний орган МО України, Служба зовнішньої розвідки, розвідувальний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах охорони державного кордону. Додатковими структурами постачання достовірної інформації, необхідної для прийняття ВПР внутрішньополітичного характеру, слід вважати СБУ (контррозвідувальні органи), МВС, Державну податкову адміністрацію тощо. Діяльність кожної із зазначених структур опирається на нормативно-правову базу, яка на даному етапі розвитку України вважається достатньою, проте поступається аналогічним правовим регуляторам західних країн.
    7. Воєнно-політичні рішення, прийняті в Україні за час незалежності, доцільно розбити на кілька нормативно-правових груп, заповнення яких відбивало складність та нелінійність державотворчого процесу загалом. Головне місце обґрунтовано посідають конституційні ВПР, що визначили фундаментальні засади розвитку національної оборонної сфери. Воєнно-політична складова присутня у зовнішньополітичних рішеннях, останнім поповненням яких стало рішення щодо набуття Україною позаблокового статусу. Законодавство з питань національної безпеки також опирається на ВПР, які в нього імплементовані змістовно й організаційно. Складний характер носив процес розробки й реалізації рішень з питань ядерного роззброєння України, що мали світове значення. Значний суспільний резонанс мали рішення з питань євроатлантичної інтеграції України, дещо менший – з питань взаємодії України з ЄС у безпековій та оборонній площинах, а також міжнародного військового співробітництва. Недостатньо послідовними та ресурсно забезпеченими виглядають рішення з питань безпосереднього забезпечення обороноздатності України, розбудови Воєнної організації держави та Збройних Сил як її головного елемента. Більш позитивно сприймаються ВПР з питань миротворчої діяльності України. При цьому позитивний миротворчий досвід держави значною мірою нівелюється відсутністю системних рішень з питань розвитку ОПК України, соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей.
    8. ВПР, прийняті в Україні, відчувають на собі дію низки обмежень – конституційних (законодавчих), кількісних (пов’язаних з постійним скороченням загального числа військовослужбовців), системних (детермінованих відсутністю державної волі з питань створення та удосконалення ВОД), міжнародно-правових (які визначають необхідність виконання Україною низки роззброювальних, верифікаційних, утилізаційних та ін. проектів). Проте головним обмеженням було й залишається недофінансування оборонної (ширше – безпекової) сфери України, яке у рази поступається законодавчо визначеним показникам. Як наслідок, про відповідність ВПР України світовим стандартам регулювання оборонної сфери поки що не йдеться.
    9. Не лише недержавні, а й державні інформаційно-аналітичні центри визнають ненормальність ситуації, що склалася в оборонній сфері України. Йдеться не лише про недофінансування, а й кадрові втрати, морально-психологічний дискомфорт людей в погонах (що пояснюється соціальними негараздами), а також відсутність цілісної патріотичної традиції, здатної інтегрувати різні прошарки населення України в «народ, готовий захистити свою землю».
    Виходом із становища деградації та занепаду системи забезпечення національної обороноздатності є необхідність прискореної розробки та прийняття уповноваженими державними органами України ВПР, адекватних викликам, загрозам та небезпекам ХХІ ст., яке розпочалося з американо-іракської війни, введення військ НАТО в Афганістан, силової (нелегітимної) трансформації політичних систем у низці держав арабського регіону та відсторонення від влади (знищення) їхніх керівників. За таких умов Україна, опираючись на ВПР вчорашнього дня, аж ніяк не може відчувати себе убезпеченою та захищеною.







    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Абизов В.Є. Політичні рішення: процес підготовки та прийняття : дис. … кандидата політ. наук / Абизов В.Є. – К., 1994. – 133 с.
    2. Абизов В.Є. Політичні рішення: механізм прийняття. — К., 1995 [Електронний ресурс] / В.Є. Абизов, В.Г. Кремень. – Режим доступу: http://old.niss.gov.ua/book/Abizob/index.htm.
    3. Актуальні проблеми воєнної політології : підручник для слухачів вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України, у яких здійснюється підготовка військових фахівців оперативно-тактичного рівня / [В.Смолянюк та ін.]. – Вінниця : Нова книга, 2002. – 341 с.
    4. Алещенко В.І. Основні умови ефективного державного управління процесом забезпечення інформаційної безпеки України у воєнній сфері / Алещенко В.І., Сніцаренко П.М., Кливець В.В. // Стратегічні пріоритети. – 2011. – № 4. – С. 19-20.
    5. Аналітична записка «Підсумки реалізації основних засад національної безпеки України в оборонній політиці держави» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/202/.
    6. Аналітична записка «Структура керівних документів державної політики в інформаційній сфері: нагальні проблеми та шляхи впорядкування» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/572/.
    7. Аналітична записка Національного інституту стратегічних досліджень «Стан та перспективи реформування сектору безпеки і оборони України у нових політичних реаліях» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/394/.
    8. Аналітичні записки з розробки напрямків державної політики /
    [укл. В.Є. Романов,. О.І. Кілієвич]. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – 236 с.
    9. Афанасьев В.Г. Научное управление обществом / В.Г. Афанасьев. – М., 1968. – 270 с.
    10. Афанасьев В.Г. Общество: системность, познание и управление / В.Г. Афанасьев. – М., 1981. – 432 с.
    11. Афонін Е.А. Становлення Збройних Сил України: соціальні та соціально-психологічні проблеми : дис. … доктора соціол. наук / Афонін Е.А. – К., 1996. – 205 c.
    12. Бадрак В. Армія для парадів? / В. Бадрак // Дзеркало тижня. –2011. –
    № 44 (2 грудня).
    13. Бадрак В. Система координат для армії / В. Бадрак // Дзеркало тижня. – 2012. – № 6 (17 лютого).
    14. Бакуменко В.Д. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики / В.Д. Бакуменко. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
    15. Бараш Ю.Н. Європейський нейтралітет і невизначеність України : монографія / Ю.Н. Бараш, О.І. Їжак, Г.І. Мерніков ; під ред.
    А.І. Шевцова. – Дніпропетровськ : ДФ НІСД, 2002. – 94 с.
    16. Батрименко О.В. Особливості сучасних збройно-політчиних конфліктів : дис. … кандидата політ. наук / Батрименко О.В. – К., 2005. – 185 с.
    17. Белозеров В.К. Информационное обеспечение военной политики ФРГ: опыт и возможности его использования в России : автореф. дис. на соискание науч. ступени канд. полит. наук / В.К. Белозеров. – М., 2003. – 22 с.
    18. Біла книга 2011. Збройні сили України. – К. – 2012. – 84 с.
    19. Біла книга 2007: Служба безпеки та розвідувальні органи України
    [за ред. В.П. Горбуліна]. – К., 2007. – 72 с.
    20. Біла книга 2009. Збройні Сили України. – К. : Міністерство оборони України, 2010. – 85 с.
    21. Бірюченко А.О. Демократичний цивільний контроль над воєнною сферою у контексті національної безпеки України : дис. … кандидата політ. наук / Бірюченко А.О. – К., 2006. – 174 с.
    22. Богданович В.Ю. Воєнна безпека України: методологія дослідження та шляхи забезпечення / В.Ю. Богданович. – К., 2003. – 332 с.
    23. Богданович В.Ю. Основи державного управління забезпеченням обороноздатності України: теорія і практика / Богданович В.Ю.,
    Єжеєв М.Ф., Свида І.Ю. – Львів : ЛІСВ, 2008. – 300 с.
    24. Богданович В.Ю. Теоретические основы анализа проблем национальной безопасности государства в военной сфере /
    В.Ю. Богданович. – К. : Основа, 2006. – 296 с.
    25. Бодрук О.С. Ситеми національної та міжнародної безпеки в умовах формування нового світового порядку: 1991 - 2001 роки : дис. ... доктора політ. наук: 21.01.01 / О.С. Бодрук. — К., 2003. — 415 с.
    26. Бодрук О.С. Структури воєнної безпеки: національний та міжнародний аспекти / О.С. Бодрук. – К. : НІПМБ, 2001. – 300 с.
    27. Брежнєва Т. Євроатлантична інтеграція України: військово-політичні аспекти : Монографія / Брежнєва Т., Їжак О., Шевцов А. / під ред. акад. НАНУ В.П. Горбуліна. – Дніпропетровськ: Пороги, 2003. – 160 с.
    28. Варій М.Й. Морально-психологічний стан військ та його оцінка : дис. … доктора психол. наук / Варій М.Й. – К., 1997. – 478 с.
    29. Васильєв А.С. Підготовка і прийняття управлінських рішень: організаційно-правові проблеми. – Одеса : АО БАХВА, 1997. – 160 с.
    30. Военная политика: сущность, структура, тенденции развития. – М. : ВА ГШ, 1993. – С. 45-47.
    31. Воєнна безпека України на межі тисячоліть : монографія [авт. кол.: Г.М. Перепелиця, С.О. Дмитров та ін.]. – К. : Стилос, 2002. – 394 с.
    32. Воєнна політика держави // Політична енциклопедія [ред.:
    Ю. Левенець (голова) та ін.]. – К. : Парламентське видавництво, 2011. – 808 с.
    33. Воєнна реформа в Україні: старт чи черговий фальстарт? // Національна безпека і оборона. – 2000. – № 1. – С. 2-39.
    34. Гвоздь В.І. Розвідувальний орган Міністерства оборони України у системі забезпечення національної безпеки України / В.І. Гвоздь // Стратегічна панорама. – 2009. – № 3. – С. 53-60.
    35. Гнатюк С.Л. Медіа-простір України в умовах глобалізації /
    С.Л. Гнатюк // Стратегічна панорама. – 2007. – № 1. – С. 184-190.
    36. Грубов В. Військова політика Української держави в сучасних умовах / В. Грубов, В. Білоус // Народна армія. – 1998. – 13 січня.
    37. Грубов В.М. Военная политика Украины: сущность и механизм реализации в современных условиях : дисс. … кандидата полит. наук / Грубов В.М. – К., 1996. – 221 с.
    38. Грубов В.М. Ліберальна парадигма в формуванні європейської колективної безпеки ХХІ століття : дис. … доктора політ. наук /
    Грубов В.М. – К., 2008. – 210 с.
    39. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне; [пер. з франц. В. Шовкун]. – К. : Основи, 1993. – 165 с.
    40. Даллес А. Искусство разведки / Даллес А. – М. : Междунар. отношения - МП «Улисс», 1992. – 285 с.
    41. Дацюк А.В. Збройні етнополітчині конфлікти та шляхи їх врегулювання в контексті забезпечення національної безпеки держави : дис. … кандидата політ. наук / Дацюк А.В. – К., 2007. – 215 с.
    42. Деменко О.Ф. Євроатлантична інтеграція України (політологічний аналіз) : дис. … кандидата політ. наук / Деменко О.Ф. – К., 2004. –
    212 с.
    43. Демчук П.О. Міжнародні відносини та проблеми євроатлантичної інтеграції / П.О. Демчук. – К. : НАОУ, 2004. – 264 с.
    44. Денисенко Л. Гриценко в обойме, но только «если завтра война...» /
    Л. Денисенко (Щотижневик 2000 від 5 листопада 2010 р.) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.grytsenko.com.ua/press/view.
    45. Дереко В.Н. Воєнно-політичні рішення України / В.Н. Дереко // Політичний менеджмент. – 2008. – №1. – С. 102-110.
    46. Дереко В.Н. Громадське суспільство як суб’єкт впливу на воєнно-політичні рішення / В.Н. Дереко // Політичний менеджмент. – 2009. – № 1. – С. 72-78.
    47. Дереко В.Н. Класифікація воєнно-політичних рішень України: нормативно-правові аспекти / В.Н. Дереко // Держава і право : зб. наук. праць. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2012. – Вип. 56. – С. 630-636.
    48. Дереко В.Н. Конституційні основи воєнно-політичних рішень (питання теорії та практики) / В.Н. Дереко // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. – Вип. 40. – С. 686-692.
    49. Дереко В.Н. Прийняття воєнно-політичних рішень США як складова національної безпеки / В.Н. Дереко // Держава і право: Зб. наук. праць. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. – Вип. 53. – С. 678-683.
    50. Дереко В.Н. Сутність воєнно-політичного рішення та його специфічні ознаки / В.Н. Дереко // Зб. тез доповідей учасників ХIV воєнно-наукової конференції слухачів і молодих науковців ОІ при НАОУ. –
    К. : ОІ при НАОУ, 2009 р. – С. 71-73.
    51. Державне управління : навч. посіб. [А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна, Л.Ю. Гордієнко ; за ред. А.Ф. Мельник]. — К. : Знання-Прес, 2003. — 343 с. — (Вища освіта XXI століття).
    52. Деятельность СНБ в период администрации Рейгана, 1981-1989 гг. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nationalsecurity.ru/library/00031 /00031snb5.htm.
    53. Дєгтяр А.О. Державно-управлінські рішення інформаційно-аналітичне та організаційне забезпечення [монографія] / А.О. Дєгтяр. – Х. : Вид. ХарРІ НАДУ Магістр, 2004. – 224 с.
    54. Діріоз Х. Нормативно-правова база в галузі безпеки і оборони України. Зміни та доповнення 2008-2010 / Діріоз Х., Флурі Ф., Гриценко А. – К., 2011. – 200 с.
    55. Договор между СССР и США об ограничении стратегических вооружений (ОСВ-2) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://armscontrol.ru/course/rsf/p6.htm.
    56. Доктрина военная // Государственное управление в сфере национальной безопасности : [словарь-справочник / под общ. ред.
    Г.П. Сытника]. – К. : НАДУ, 2012. – 496 с.
    57. Досье – подборка материалов Совет национальной безопасности США [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nationalsecurity.ru/library/00031/index.htm.
    58. Дудко І.Д. Критерії і механізми забезпечення міжнародно-політичних інтересів США в нестаціонарній системі міжнародних відносин : дис. … доктора політ. наук / Дудко І.Д. – К., 2008. – 455 с.
    59. Дундуков М. Ю. Разведка в государственном механизме США /
    М.Ю. Дундуков. — М. : Кучково поле, 2008. — 448 с.
    60. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011.
    Т. 2: Методологія державного управління [наук.-ред. колегія:
    Ю. П. Сурмін (співголова), П. І. Надолішній (співголова) та ін.]. – 2011. – 692 с.
    61. Енциклопедія державного управління : у 8 т. [наук.-ред. колегія:
    Ю.В. Ковбасюк (голова) та ін.]. – К. : НАДУ, 2011.
    Т. 7 : Державне управління в умовах глобальної та європейської інтеграції / наук.-ред. колегія : І. А. Грицяк (співголова), Ю. П. Сурмін (співголова) та ін. – 2011. – 764 с.
    62. Єрмоленко А.Б. Збройні Сили України як елемент Воєнної організації держави : дис. … кандидата політ. наук / Єрмоленко А.Б. – К., 2006. – 238 с.
    63. Жовтенко Т.Г. Інформаційне забезпечення політики держави у боротьбі з міжнародним тероризмом: на прикладі США : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук / Т.Г. Жовтенко. – К. : Національний інститут проблем міжнародної безпеки, 2010. – 20 с.
    64. Закон «Про військові повноваження (War Powers Act)» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.yale.edu/lawweb/avalon/warpower.htm.
    65. Збройні Сили України. Перші 10 років (1991-2001) [за заг. ред. В.В. Бринцева]. – К. : НАОУ, 2006. – 378 с.
    66. Зелена книга з питань оборонної політики. Документ для консультацій із зацікавленими сторонами [Електронний ресурс]. – К., 2010. – Режим доступу: http://www.razumkov.org.ua/upload/Defence_reform_greenbook_ 2010.pdf.
    67. Ильинский И.П. Система органов власти и управления ФРГ :
    [учеб. пособие] / И.П. Ильинский. – М., 1977. – 101с.
    68. Истон Д. Политическая система / Д. Истон. – М., 1953 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://imp.rudn.ru/ffec/polit/p6.html.
    69. Ільчук Л.І. Воєнно-політичні відносини: сутність, зміст, умови функціонування та тенденції розвитку : дис. … кандидата політ. наук / Ільчук Л.І. – К., 1998. – 164 с.
    70. Кальницький Е.А Воєнна політика держави в умовах трансформаційних процесів (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : / Е.А. Кальницький. — Х., 2002. — 17 с.
    71. Кирик В.Л. Геополітична експансія як макрополітичний процес : дис. … кандидата політ. наук / Кирик В.Л. – К., 2007. – 208 с.
    72. Клименко В.С. Збройні Сили України у політичній системі суспільства: політологічний аналіз морально-етичних основ військового будівництва : дис. … кандидата політ. наук /
    Клименко В.С. – К., 1999. – 169 с.
    73. Ключко Д.Є. Геостратегічна дилема України: теоретико-методологічний аналіз та інституціональні рішення : дис. … кандидата політ. наук / Ключко Д.Є. – Х., 2005. – 203 с.
    74. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений / Ю. Козелецкий. – М.: Прогресс, 1979. – 503 с.
    75. Конституция Российской Федерации. Комментарий / под общ. ред. Б.Н. Топорнина, Ю.М. Батурина, Р.Г. Орехова.— М. : Юрид. лит., 1994. – 624 с.
    76. Конституция США [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.constitutionfacts.com/content/constitution/files/USConstitution_Russian.pdf.
    77. Конституція України (прийнята на п'ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 року, із змінами, внесеними законом України від 8 грудня 2004 р. № 2222-IV) : станом на 15 вересня 2006 р. / Верховна Рада України. – Офіц. Вид. – К. : Парлам. Вид-во, 2006. – 45 с. – (Бібліотека офіційних видань).
    78. Конституція України. Текст Основного Закону з офіційними тлумаченнями Конституційного Суду. – К. : Наукова думка, 2006. –
    С. 11-12.
    79. Короткий оксфордський політичний словник [за ред. І. Макліна й
    А. Макмілана ; пер. з англ.]. – К. : Основи, 2006. – 790 с.
    80. Криза оборонної реформи 2000-2010 років. Нові умови, рішення,
    результати / Аналітична доповідь Регіонального філіалу НІСД у м. Дніпропетровську. Наукове керівництво і загальна редакція –
    А.І. Шевцов. – 68 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/Kriza_obor.pdf.
    81. Крупнов С.И. Диалектика и военная наука / С.И. Крупнов. –
    М. : Воениздат, 1963. – 203 с.
    82. Круть П.П. Армія як суб’єкт забезпечення національної безпеки України (соціально-філософський аналіз) : дис. … кандидата філософ. наук / Круть П.П. – Х., 1999. – 201 с.
    83. Кузьменко А.М. Розвідувальна діяльність як явище сучасних міжнародних відносин / А.М. Кузьменко // Юридичний журнал. – 2006. – № 5. – С. 18-23
    84. Макаренков Е.В. Военно-политическое решение: підготовка, принятие, проблемы реализации : дис. … доктора філософ. наук / Макаренков Е.В. – М., 1999. – 443 с.
    85. Маломуж М.Г. Розвідка – важливий елемент національної безпеки України / М.Г. Маломуж // Національна безпека: український вимір. – 2008. – Вип. 1-2. – С. 37-40.
    86. Мандрагеля В.А. Причини та характер воєн (збройних конфліктів): філософсько-соціологічний аналіз / В.А. Мандрагеля. – К. : НАОУ, 2003. – 570 с.
    87. Марчук Є. Фінансування сектору безпеки в Україні є в 20 разів меншим, ніж в країнах НАТО / Є. Марчук. – Електронний ресурс газети «ZIK» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zik.ua/ua/news/2010/04/15/224912.
    88. Мельник О. Оборонна реформа: певні успіхи, непевні перспективи /
    О. Мельник // Національна безпека і оборона. – 2010. – № 4. – С. 42-45.
    89. Міжнародні відносини і євроатлантична інтеграція України
    [за заг. ред. О.І. Пошедіна]. – К. : НАОУ, 2009. – 276 с.
    90. Мірошниченко Ю.Р. Демократичні механізми підготовки і прийняття державно-політичних рішень : дис. … кандидата політ. наук / Мірошниченко Ю.Р. – К., 2006. – 225 с.
    91. Морз Ф. Методы исследования операций / Ф. Морз, Дж. Кимбелл. –
    М. : Сов. радио, 1956. – 307 с.
    92. Научно-практический комментарий к Федеральному закону "Об оперативно-розыскной деятельности" / под ред. В.В. Николюка. –
    М. : "Спарк", 2000. – 229 с.
    93. Нікітюк В. Вступ України до НАТО: від хибних стереотипів до здорового прагматизму / В. Нікітюк // Військо України. – 2006. – №2. – С. 10-12.
    94. О безопасности : Закон РФ от 05 марта 1992 г. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.zakonprost.ru/zakony/2446-1-ot-2008-06-26-o-bezopasnosti/.
    95. О внесении изменений в Федеральный закон "Об обороне" от 9 ноября 2009 г. № 252-ФЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
    http:// www.legis.ru/misc/doc/6582/.
    96. О внешней разведке : Федеральный закон от 10 января 1996 года № 5-ФЗ (в ред. Федеральных законов от 07.11.2000 № 135-ФЗ, от 30.06.2003 № 86-ФЗ, от 22.08.2004 № 122-ФЗ, от 14.02.2007 № 20-ФЗ, от 08.12.2011 N 424-ФЗ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://svr.gov.ru/svr_today/doc02.htm.
    97. Об обороне : Федеральный закон от 31 мая 1996 г. № 61-ФЗ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.legis.ru/misc/doc/595/.
    98. Оборонна політика України на початку ХХІ століття : монографія [В.П. Горбулін (кер. авт. кол.) та ін.]. – К. : Інтертехнологія, 2009. –
    104 с.
    99. Офіцальній сайт Белого дома / The White House [Електронний ресурс] – Режим доступу : http://www.whitehouse.gov/.
    100. Паламарчук М.О. Окремі аспекти політико-правового статусу розвідувальних органів України / М.О. Паламарчук // Стратегічна панорама. – 2009. – № 2. – С. 41-44.
    101. Палій О.А. Національна безпека України в контексті євроатлантичної інтеграції : дис. … кандидата політ. наук / Палій О.А.. – К., 2005. – 205 с.
    102. Папікян А.Л. Збройні Сили України на шляху її незалежності : дис. … кандидата істор. наук / Папікян А.Л. – Львів, 1997. – 188 с.
    103. Парсонс В. Публічна політика: вступ до теорії і практики аналізу політики / В. Парсонс; [пер. з англ.]. – К. : Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 520 с.
    104. Партнерство Україна-НАТО: час усвідомлення реалій, потреб і нових підходів // Національна безпека і оборона. – 2012. – № 2-3. –
    С. 2-9.
    105. Перепелица Г.Н. Военно-политический конфликт: методология исследования и урегулирования : дисс. … доктора полит. наук / Перепелица Г.Н. – К., 1996. – 387 с.
    106. Петров В.В. Інформаційні виміри воєнної безпеки / В.В. Петров // Стратегічна панорама. – 2008. – № 1. – С. 166-170.
    107. Плэтт В. Информационная работа стратегической разведки /
    В. Плэтт. – М., 1958. – 339 с.
    108. Политика военная // Государственное управление в сфере национальной безопасности : [словарь-справочник / под общ. ред.
    Г.П. Сытника]. – К. : НАДУ, 2012. – 496 с.
    109. Политология : учебник [Мельвиль А.Ю. и др.]. – М. : Проспект, 2009. – 624 с.
    110. Політологічний енциклопедичний словник [за ред. Ю.С. Шемшученка, В.Д. Бабкіна, В.П. Горбатенка]. – К. : Генеза, 2004. –
    736 с.
    111. Політологія [підручник / за заг. ред. Кременя В.Г., Горлача М.І.]. – Х. : Друкарський центр «Єдіноpoг», 2001. – 640 с.
    112. Положение о Совете Безопасности Российской Федерации [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.scrf.gov.ru/documents/11/3.html.
    113. Почепцов Г.Г. Информационные войны / Г.Г. Почепцов. – М. : Рефл-бук; К. : Ваклер, 2000. – 576 с.
    114. Правові основи військового будівництва та військово-цивільних відносин : зб. законодавчих актів з питань національної безпеки і оборони / ред. рада: Г.К. Крючков (голова), В.П. Горбулін та ін. – К. : Парламентське видавництво, 2005. – 832 с.
    115. Правовые основы военного строительства и военно-гражданских отношений : сб. законодат. актов по вопросам национальной безопасности и обороны / ред. совет: Г.К. Крючков (председатель),
    Б.П. Андресюк, В.П. Горбулин и др. – К. : Парламентское изд-во,
    2005. – 896 с.
    116. Президент подписал закон, определяющий порядок оперативного использования Вооружённых Сил за рубежом. Офіційний сайт Президента РФ [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://news.kremlin.ru/news/5935/.
    117. Прикладна політологія : [навч. посібник / за ред.
    В.П. Горбатенка]. – К. : Академія, 2008. – 472 с.
    118. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : Закон України від 19.06.2003 р. №975-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/975-15/.
    119. Про засади внутрішньої і зовнішньої політики : Закон України від 01.07.2010 р. 2411-VII [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/documents/12069.html.
    120. Про Заяву Верховної Ради України про надання Україні реальних гарантій безпеки. : Постанова Верховної Ради України від 06.07.2010 р. № 2431-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2431-vi.
    121. Про Збройні Сили України : Закон України від 06.12.1991 р. №1934-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1934-12.
    122. Про Збройні Сили України : Указ Президента України від 12.12.1991 р. № 4 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/4/91.
    123. Про концепцію (основи державної політики) національної безпеки України : Постанова Верховної Ради України від 16.01.1997 р. № 3/97-ВР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3/97-%D0%B2%D1%80.
    124. Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію : Закон України від 21.10.1993 № 3543-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3543-12.
    125. Про невідкладні заходи по будівництву Збройних Сил України : Указ Президента України від 05.04.1992 № 209 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ua-info.biz/legal/basefi/ua-rmpqse.htm
    126. Про оборону України : Закон України // Правові основи військового будівництва та військово-цивільних відносин : збірник законодавчих актів з питань національної безпеки і оборони / ред. рада: Г.К.Крючков (голова), Б.П.Андресюк, В.П.Горбулін та ін. – К. : Парламентське видавництво, 2005. – 832 с.
    127. Про оборону України : Закон України від 06.12.1991 № 1933-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/1932-12.
    128. Про оперативно-розшукову діяльність : Закон України від 18.02.1992 р. № 2135-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2135-12/page.
    129. Про організацію оборонного планування : Закон України // Правові основи військового будівництва та військово-цивільних відносин : збірник законодавчих актів з питань національної безпеки і оборони / ред. рада: Г.К.Крючков (голова), Б.П.Андресюк, В.П.Горбулін та ін. – К. : Парламентське видавництво, 2005. – 832 с.
    130. Про основи національної безпеки України : Закон України від 19.06.2003 р. № 964-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/964-15.
    131. Про основні напрями зовнішньої політики України : Постанова Верховної Ради України від 02.07.1993 р. № 3360-ХІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3360-12.
    132. Про Положення про Міністерство оборони України та Положення про Генеральний штаб Збройних Сил України : Указ Президента України від 06.04.2011 № 406/2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/406/2011.
    133. Про Положення про Раду з питань розвідки : Указ Президента України від 11 березня 1999 року № 247/99 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/247/99.
    134. Про Раду національної безпеки і оборони України : Закон України // Правові основи військового будівництва та військово-цивільних відносин : збірник законодавчих актів з питань національної безпеки і оборони / ред. рада: Г.К.Крючков (голова), Б.П.Андресюк, В.П.Горбулін та ін. – К. : Парламентське видавництво, 2005. – 832 с.
    135. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24 квітня 2009 року "Про Стратегію міжнародної миротворчої діяльності України" : Указ Президента України від 15.06.2009 № 435/2009 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/n0007525-09.
    136. Про розвідувальні органи України : Закон України / Верховна Рада України. – Офіц. вид. – К. : Парлам. вид-во, 2005. – 20 с.
    137. Про розвідувальні органи України : Закон України від 22.03.2001 р. № 2331-ІІІ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2331-14.
    138. Про Службу зовнішньої розвідки України : Закон України від 01.12.2005 р. № 3160 – IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/3160-15.
    139. Про чисельність Збройних Сил України на 2012 рік : Закон України від 20.09.2011 р. № 3742-VI [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3742-17.
    140. Рейлян Я. Аналитические основы принятия управленческих решений / Я. Рейлян. – М. : Финансы и статистика, 1989. – 208 с.
    141. Русское общество. – №14 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusidea.ru/?part=73&id=603.
    142. Семенченко А.І. Проблеми інформаційно-аналітичного забезпечення стратегічного планування у сфері національної безпеки та шляхи їх вирішення. Методичний підхід до формування адаптивних механізмів стратегічного планування та управління / А.І. Семенченко // Стратегічна панорама. – 2007. – № 2. – С. 50-60.
    143. Серебряников В. Применение военного насилия: проблемы и результаты / В. Серебряников // Власть. – 2002. – № 2. – С. 36-42.
    144. Сірий С.В. Соціально-політичний контекст локальних війн і військових конфліктів в умовах глобалізації : дис. … кандидата політ. наук / Сірий С.В. – К., 2007. – 232 с.
    145. Скурський П. Досвід, проблеми і шляхи структурної перебудови оборонно-промислового комплексу України / П. Скурський // Актуальні проблеми економіки, 2003. – № 8. – 58 с.
    146. Смирнов Э.А. Разработка управленческих решений /
    Э.А. Смирнов. – М. : ЮНИТИ, 2004. – 120 с.
    147. Смолянюк В.Ф. Військова могутність сучасної Української держави (політологічний аналіз) : дис. … доктора політ. наук / Смолянюк В.Ф. – К., 2001. – 468 с.
    148. Смолянюк В.Ф. Військова могутність України: теоретико-методологічні засади формування і розвитку. Політологічний аналіз досвіду 1990-х років [монографія] / В.Ф. Смолянюк. – К., Ірпінь : Перун, 2000. – 448 с.
    149. Смолянюк В.Ф. Міжнародні гарантії незалежності України (історико-правовий аналіз) / В.Ф. Смолянюк // Право військової сфери. – 2008. – № 11. – С. 8-11.
    150. СНО-1, СНО-2. Україна в процесі ядерного роззброєння [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://kimo.univ.kiev.ua/MVZP/79.htm.
    151. Соболєв А.А. Україна в європейському воєнно-політичному вимірі : дис. … кандидата політ. наук / Соболєв А.А. – К., 2004. – 198 с.
    152. Справочная статья из Советской военной энциклопедии. Версальский мирный договор (1919) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.hrono.ru/dokum/191_dok/19190628versal.php#00.
    153. Стоун Д. Парадокс політики. Мистецтво вироблення політичних рішень / Д. Стоун [з англ. переклав О. Буценко ; видання 2-е, переобл. та доповн.]. – К. : Видавничий дім «Альтернативи», 2001. – 304 с.
    154. Стратегічний оборонний бюлетень України на період до 2015 року (Біла книга України). – К. : Міністерство оборони України, 2004. – 96 с.
    155. Стратегія національної безпеки України : Указ Президента України від 12.02.2007 р. № 105 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://comeuroint.rada.gov.ua/komevroint/control/uk/publish/ article.
    156. Структура Министерства обороны РФ [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.structure.mil.ru/structure/ministry_of_ defence/details.htm?id=9711@egOrganization.
    157. Сумбатян Ю.Г. Особенности президентской системы в США / Ю.Г. Сумбатян // Вестник Российского университета дружбы народов. – Сер. Политология. – 2000. – № 2. – С. 105-112.
    158. Сунгуровський М. Оборонно-промисловий комплекс України: проблемні питання розвитку / М. Сунгуровський // Національна безпека і оборона. – 2004. – № 8. – С. 37-43.
    159. Сурмин Ю.П. Теория систем и системный анализ : [учеб. пособие] / Ю.П. Сурмин. — К. : МАУП, 2003. – 368 с.
    160. Таіров А.І. Інформаційне забезпечення функціонування органів державної влади : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук / А. І. Таіров. – К. : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2010. – 20 с.
    161. Темко Г.Д. Формування системи виховання воїна в Україні у період утвердження державності (світоглядно-філософський аналіз) : дис. … доктора філософ. Наук / Темко Г.Д. – К., 1998. – 397 с.
    162. Тенденції та пріоритети розвитку безпекової та оборонної політики ЄС [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://old.niss.gov.ua/Monitor/desember08/9.htm.
    163. Теоретико-методологічні засади забезпечення національної безпеки держави у її визначальних сферах [Богданович В.Ю., Семенченко А. І., Єгоров Ю.В., Муха В.А., Бортник О.О.]. – К., 2007. – 370 с.
    164. Тертичка В. Державна політика: аналіз та здійснення в Україні. – К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2002. – 750 с.
    165. Тихомиров Ю.А. Управленческое решение / Ю.А. Тихомиров. –М. : ЮНИТИ, 2002. – 341 с.
    166. Требин М.П. Войны ХХІ века / М.П. Требин. – М. : АСТ, Минск : Харвест, 2005. – 608 с.
    167. Требін М.П. Демократизація Збройних Сил України (соціально-філософський аналіз) : дис. … кандидата філософ. наук / Требін М.П. – Х., 1998. – 163 с.
    168.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины