ПОЛІТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО У ФУНКЦІОНУВАННІ ДЕРЖАВНОГО МЕХАНІЗМУ В ПЕРЕХІДНИХ СУСПІЛЬСТВАХ : ПОЛИТИЧЕСКОЕ ПРЕДСТАВИТЕЛЬСТВО В функционировании государственного механизма в переходных обществах

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

На правах рукопису

Медяник В’ячеслав Анатолійович
УДК 328

ПОЛІТИЧНЕ ПРЕДСТАВНИЦТВО У ФУНКЦІОНУВАННІ
ДЕРЖАВНОГО МЕХАНІЗМУ В ПЕРЕХІДНИХ СУСПІЛЬСТВАХ

23.00.02 - політичні інститути і процеси
Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Токовенко Олександр Сергійович,
доктор філософських наук, професор

Дніпропетровськ - 2012

ЗМІСТ
Вступ…………………………………………………………………………...………………3
Розділ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження політичного представницт-ва…...…….10
1.1. Наукова розробленість проблеми політичного представницт-ва…………….............................10
1.2. Концепція репрезентативної демократії в сучасній політичній нау-ці……………………...22
1.3. Методологічні засади та загальна методика досліджен-ня…………………………………47
Висновки до розділу 1………………………………………………………………………..54
Розділ 2. Політичне представництво інтересів громадянського суспільства у державному механізмі в перехідних суспільст-вах………………………………………………………………….56
2.1. Сучасна трансформація представницької ролі політичних партій та громадських організа-цій……………………………………………………………………………………………………56
2.2. Інституціоналізація політичного представництва непартійних неурядових організа-цій…...73
Висновки до розділу 2 ………………………………………………………………………..93
Розділ 3. Територіальне і національне політичне представництво у державному механізмі в перехідних суспільст-вах…………………………………………………………………………...…95
3.1. Політичне представництво регіональних інтере-сів………………………………………..95
3.2. Політичне представництво інтересів центральної вла-ди…………………………………110
3.3. Політичне представництво національних мен-шин…………………………………….....122
Висновки до розділу 3………………………………………………………………………..136
Розділ 4. Політичне представництво у функціонуванні державного механізму Украї-ни..............139
4.1. Особливості представництва групових інтересів у функціонуванні державного механізму України…………………………………………………………………………………………...…139
4.2. Інституціоналізація політичного представництва регіональних інтересів в Украї-ні………147
Висновки до розділу 4………………………………………………………………………..176
Виснов-ки…………………………………………………………………………………….179
Список використаних дже-рел………………………………………………………………...186

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Одним із проявів глобалізації як головної тенденції розвитку сучасного світу є розширення простору демократії. Демократія, пройшовши довгий історичний шлях і поки не будучи досконалою формою правління, залишається єдиною альтернативою, яка забезпечувала б певну свободу людської особистості, політичні, економічні та гуманітарні права людини, широке представництво інтересів різних соціальних груп. Прагнення до демократії, її вдосконалення є важливим проявом процесів модернізації в пострадянських державах.
Для поставторитарних країн на шляху демократизації і модернізації вкрай актуальною є проблема ефективності державного механізму. Для її розуміння варто звернути увагу на думку В.І. Пантіна, який констатував наявність замкнутого кола, в якому "нові демократичні політичні інститути не можуть стати досить ефективними, оскільки не користуються необхідною підтримкою з боку масових і елітних груп суспільства, а отримати підтримку та легітимність ці інститути не можуть, оскільки в очах більшості населення не є ефективними, здатними допомогти в вирішенні виникаючих перед суспільством проблем" [1, с. 400]. Тому головним питанням у перехідний період він слушно вважає демократичність в поєднанні з ефективністю.
Однією з найбільших перешкод на шляху здійснення ефективної політичної модернізації країни є загальна деформація політичного простору в пострадянських суспільствах, багато в чому пов'язана з нерепрезентативною структурою державного механізму, що не дозволяє забезпечити включення в процес вироблення та прийняття політичних рішень всі соціальні групи і верстви населення відповідно до демократичних принципів і нормами. Звідси низький рівень легітимності влади, криза довіри до основних інститутів державної влади в багатьох перехідних суспільствах на пострадянському просторі.
Грунтовна деформація державних і громадських інститутів, що виявляється в останні роки, викликає наростаючу соціально-політичну напруженість і неприйняття проведених реформ. У багатьох пострадянських країнах взяли гору контрмодерністські тенденції у внутрішньому розвитку, що призвело до суттєвого обмеження репрезентативної демократії і ролі громадянського суспільства.
Слабкість демократичних інститутів породжує безліч ризиків і загроз для поступального розвитку пострадянських держав в ХХІ ст. Найбільш небезпечні внутрішні фактори, які викликають сильну соціальну і політичну поляризацію і зростання неотрадіціоналістскіх тенденцій. Конфлікт регіонів і політичних кланів, що розвивається в ряді держав швидкими темпами, може поставити остаточну крапку в спробах здійснення демократичного транзиту.
Політичне представництво є органічним і невід'ємним елементом демократії, без якого не може функціонувати жодна сучасна демократична держава. Багато дослідників відзначають, що успішність демократичного транзиту в чому залежить від характеру відносин політичної еліти з організованими силами громадянського суспільства і ступеня розвиненості його структур. Так, польський політолог Г. Ек'єрт зазначав ще на початку 1990-х років, що "перехід до демократії найбільш імовірний в ситуаціях, коли сила держави і громадянського суспільства збільшуються одночасно" [2, p. 311].
Саме представницька (репрезентативна) демократія є основою функціонування державного механізму в сучасних державах. Вона припускає, що основним джерелом влади в державі є народ, але управління державою делегується різними представницькими органами, члени яких обираються громадянами. Таким чином громадяни опосередковано беруть участь у прийнятті політичних рішень, вибираючи в органи влади своїх представників, покликаних виражати їхні інтереси.
Подібна система репрезентативної регуляції є сприятливим комунікаційним середовищем для продуктивної взаємодії суспільства і влади, дієвим механізмом рівної громадської участі в управлінському процесі, а також інструментом контролю громадян над владою. Як наслідок, інститут представництва виступає одним з визначальних елементів в політичній системі, що забезпечують її легітимність, ефективність і стійкість.
Втім, на думку відомого теоретика представницької демократії Ф. Анкерсміта, в даний час вона хилиться до свого занепаду і близька до того, щоб бути заміщеною новим варіантом автократії, яка прикривається елементами прямої демократії [3]. Криза традиційної моделі представницької демократії вимагає більш широкого погляду на проблему політичного представництва, що передбачає аналіз всіх інституційних можливостей репрезентації суспільних інтересів.
Адже традиційно у політичній науці домінує підхід до розгляду політичного представництва переважно в електоральній площині. При цьому вважається, що політичне представництво є продуктом і невід'ємною частиною виключно демократичного режиму правління, внаслідок чого поза фокусом дослідницької уваги залишаються перехідні суспільства, в яких як раз зародження і розвиток політичного представництва виступає фундаментальним чинником на шляху демократизації суспільства.
Слід визнати, що поняття політичного представництва поряд з традиційним електоральним аспектом охоплює всю систему каналів артикуляції та агрегування соціальних інтересів, яка забезпечує участь різних соціальних груп у процесі прийняття політичних рішень, і така система потребує особливого дослідження саме стосовно перехідних суспільств, в багатьох з яких формування системи політичного представництва становить ядро курсу політичних реформ.
Таким чином, вибір теми дисертаційного дослідження зумовлений необхідністю переосмислення змісту і форм забезпечення політичного представництва у функціонуванні державного механізму в пострадянських суспільствах, що знаходяться на шляху модернізації і утвердження консолідованої демократії, враховуючи загальний контекст кризи репрезентативної демократії, що намітилася у сучасному світі.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему даного дисертаційного дослідження затверджено Вченою Радою Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара. Дисертаційне дослідження пов筑язано з розробкою наукової теми „Методологічні засади, інституційні можливості та соціокультурні чинники забезпечення стабільного політичного розвитку” що її здійснює кафедра політології ДНУ імені Олеся Гончара.
Мета і завдання дослідження. Мета роботи - розкрити особливості реалізації політичного представництва у функціонуванні державного механізму в перехідних суспільствах. Це зумовлює постановку наступних завдань роботи:
- охарактеризувати становлення та зміст концепції представницького правління;
- розкрити специфіку трансформація представницької ролі політичних партій та громадських організацій в перехідних суспільствах
- проаналізувати досвід інституціоналізації політичного представництва інтересів громадянського суспільства у перехідних суспільствах;
- дослідити інститути, форми і засоби політичного представництва регіональних інтересів у державному механізмі перехідних суспільств;
- дослідити інститути, форми і засоби політичного представництва інтересів центральної влади у практиці владних відносин перехідних суспільств;
- охарактеризувати досвід політичного представництва національних меншин у державному механізмі перехідних суспільств;
- встановити особливості здійснення політичного представництва у функціону-ванні державного механізму України.
Об'єктом дослідження є феномен політичного представництва.
Предметом дослідження є особливості реалізації політичного представництва у функціонуванні державного механізму в перехідних суспільствах.
Методи дослідження. Комплексний характер поставленої наукової проблеми зумовлює використання у дослідженні комплексної методики, що охоплює філософські, загальнонаукові та спеціальні підходи і методи (діалектичний підхід, методи аналізу і синтезу, порівняння, змістовно-дескриптивний метод, політико-інституційний та політико-історичний метод). Діалектичний підхід як універсальна методологічна основа наукового пізнання дозволяє дослідити феномен політичного представництва як внутрішньо суперечливе явище, яке знаходиться у процесі постійних змін. Враховуючи інституційну природу політичного представництва, головним методологічним інструментом дослідження політичного представництва у функціонуванні державного механізму є політико-інституційний підхід. Застосування політико-історичного методу дозволяє зрозуміти принципи і закономірності становлення, функціонування і розвитку інститутів політичного представництва в загальному контексті історичного процесу політичного розвитку суспільства. Змістовно-дескриптивний метод дозволяє адекватним чином осмислити зміст концепції представницького правління, що дає можливість охарактеризувати її вплив на формування інститутів репрезентативної демократії.
Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що вперше в українській політичній науці здійснено комплексний аналіз особливостей реалізації політичного представництва у функціонуванні державного механізму перехідних суспільств. Зокрема:
Вперше
- визначено і розмежовано поняття "представницька система суспільства", як сукупність інституціоналізованих та позаінституційних можливостей соціальних акторів впливати на процес прийняття суспільно значущих рішень, що формується в умовах плюралізму і конкуренції соціальних сил, та поняття "система політичного представництва", як підсистема представницької системи суспільства, через яку індивіди і соціальні спільності отримують можливість переносити свої вимоги в сферу прийняття політичних рішень;
- встановлено, що в процесі сучасної трансформації представницької ролі полі-тичних партій широкі громадянські коаліції, які формуються навколо провідних політичних партій, є ефективним засобом посилення їх представницької ролі та розширення їх соціальної бази підтримки, особливо в умовах "дефектних" демократій;
Дістало подальший розвиток
- дослідження практики політичного представництва регіональних інтересів та інтересів центральної влади у перехідних суспільствах, що дозволило встановити тенденцію зростання ролі спеціальних консультативних органів та допоміжних інститутів у владних відносинах "центр-регіони" при деформації функції представництва територіальних інтересів, що здійснюється національними парламентами;
- дослідження тенденції одержавлення форм політичного представництва національних меншин, що спостерігається в центральноазійських державах (при цьому встановлено, що створені тут асамблеї є єдиним демократичним інституційним механізмом артикуляції та агрегування інтересів національних спільнот на пострадянському просторі);
- обгрунтування унікальної ролі Асамблеї народу Казахстану як конституційного інституту громадянського суспільства, що інтегрований у державний механізм та здійснює координацію діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань гармонізації міжетнічних відносин, національно-культурного розвитку й формування громадянської ідентичності, підтримуючи функціонування казахстанської моделі міжетнічної толерантності і суспільної злагоди;
- дослідження особливостей політичного представництва у функціонуванні державного механізму України, зокрема, інституційних умов політичного представництва регіональних інтересів і інтересів національних громад;
Уточнено
- структуру системи політичного представництва, до складу якої віднесено поряд з інститутом виборів, представницькими інститутами державної влади і місцевого самоврядування, політичними партіями, також представницькі інститути громадянського суспільства, групи інтересів, лоббістські канали політичного представництва групових інтересів;
- статус громадських палат як незалежних інститутів політичного представництва непартійних громадських структур, які через прямий і зворотний зв'язок між державною владою, місцевим самоврядуванням і зацікавленими групами громадянського суспільства забезпечують узгодження суспільно значимих інтересів;
- положення про те, що політичне представництво не є виключно демократичним інститутом, воно може бути реалізовано як у демократичній, так і в автократичній моделі, але воно завжди є необхідною умовою суспільної інтеграції та стабільного функціонування будь-якої політичної системи.
Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження ви-значається перш за все його актуальністю, новизною та сукупністю положень, що виносяться на захист. Насамперед воно полягає у вивченні досвіду реалізації політичного представництва інтересів громадянського суспільства, територіальних колективів та національних спільнот, що накопичився у політичній практиці пострадянських перехідних суспільств і може бути використаний у процесі реформування системи політичного представництва в Україні. Особливий інтерес в цьому контексті становить досвід інституціоналізації політичного представництва інтересів громадянського суспільства у формі громадських палат і рад (Росія, Вірменія), а також практика інституціоналізованого політичного представництва національних меншин у формі асамблей (Казахстан, Киргизстан).
Дисертаційне дослідження також сприятиме забезпеченню навчального процесу у вищих навчальних закладах за напрямами підготовки Політологія і Державне управління, оскільки поглиблене вивчення концептуальних засад та практики реалізації політичного представництва є важливим аспектом фахової підготовки політологів і держслужбовців, формування їх демократичної політичної свідомості.
Особистий внесок здобувача. Постановка і вирішення всього комплексу завдань даної дисертації здійснені самостійно. За темою дослідження автором одноосібно опубліковано шість наукових статей, з них три - у фахових виданнях України з політичних наук.
Апробація результатів дисертації. Окремі положення дисертаційного дослі-дження були апробовані автором в одноосібних доповідях на трьох міжнародних і всеукраїнських наукових і науково-практичних конференціях -
Публікації. За темою дисертації автором одноосібно опубліковано 6 наукових публікацій загальним обсягом 3,2 ум.-друк. арк., у тому числі три наукові статті у фахових виданнях України з політичних наук загальним обсягом 2 ум.-друк. арк.
Структура дисертації обумовлена поставленими метою і задачами дослідження та складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Дисертацією є рукопис загальним обсягом 203 стор., з них 20 стор. - список використаних джерел (245 найменувань). Обсяг текстової частини дисертації складає 183 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проблема реалізації політичного представництва у функціонуванні державного механізму в перехідних суспільствах являє собою один з найважливіших аспектів дослідження інституційних та позаінституційних форм і методів утвердження консолідованої демократії, забезпечення незворотності демократичних трансформацій в державах, що виникли на пострадянському просторі.
Феномен політичного представництва в різноманітних формах існував на всіх етапах розвитку людської цивілізації, в усіх сферах соціального життя і на всіх рівнях його організації. Система політичного представництва, що сформувалася в сучасному суспільстві, будучи складовою представницької системи суспільства, є сприятливим комунікаційним середовищем для продуктивної взаємодії суспільства і державної влади, її гілок і рівнів, дієвим механізмом громадянської участі в процесі прийняття політичних рішень, а також інструментом громадського контролю над владою.
Результатом розвитку форм політичного представництва стало утвердження в якості домінуючої у Новий час моделі репрезентативної демократії, в основі якої ле-жить народне представництво через механізм виборів. Однак на теперішньому етапі розвитку людської цивілізації стає все більш зрозумілим, що механізм виборів і проста виборна модель демократії мають як недолік можливість встановлення «тиранії більшості» (згідно Джону Стюарту Міллю) і припущення, що простий акт голосування і є вираження громадянами їхніх переваг. Подолати недоліки чисто виборної моделі демократії покликана модель дорадчої (або дискурсивної) демократії, що базується на двох засадах: по-перше, на приведенні доводів і аргументів як основного принципу організації процесу, а не на простому агрегуванні індивідуальних переваг шляхом голосування або переговорів про суміщення суперечливих інтересів, і, по-друге, на публічності дій, у той час як акт голосування є сам по собі приватною дією. Публічність дій є тією сферою, в якій окреслюється результат досягнення згоди через публічне заявлення і обговорення шляхів суспільного розвитку.
Становлення ідеї представницького правління відбувається в період Середнь-овіччя та пов'язане з взаєминами усередині Церкви, а також між містами і феодальними монархами. Величезне значення для становлення концепції політичного представництва мали вчення Августина Блаженного, Фоми Аквінського, Миколи Кузанського, Дж. Лільберна, Т. Гоббса, Ж.-Ж. Руссо, Дж. Локка, В. Блекстона, Ш.-Л. Монтеск'є, Г.-В. Ф. Гегеля, І. Канта, Дж. Ст. Мілля, Г. Еллінека, В.М. Гессена. Подальший розвиток концепція політичного представництва отримала в роботах Ф. Анкерсміта, Ж. Бешлера, П. Бурдьє, М. Вебера, Дж. Грінвуда, Р. Даля, Т. Дая, Л. Зіглер, Г. Джордана, Л. Зідентопа, А. Лейпхарта, А. Пшеворського, Дж. Сарторі, А. Токвіля, Ю. Хабермаса, Й. Шумпетера тощо.
Cистема політичного представництва, що сформувалася на основі принципів репрезентативної демократії, за допомогою делегування владних повноважень створює можливості для участі громадян в управлінні державою, їх впливу на процес прийняття політичних рішень. Посередниками між громадянами і державою в цьому процесі виступають політичні партії та громадські організації, що системно формулюють вимоги громадян. Втім останнім часом відбувається трансформація представницької ролі політичних партій та громадських організацій, що заторкнула як розвинені демократії, так і перехідні суспільства. Багатьма громадянами політичні партії не вважаються більше легітимною формою представництва суспільних інтересів. На цьому тлі широкі громадянські коаліції, які формуються навколо провідних політичних партій, є достатньо ефективним засобом посилення їх представницької ролі та розширення їх соціальної бази підтримки, особливо в умовах "дефектних" демократій. важливо також, що такі громадянські коаліції значною мірою відповідають умовам нової моделі дорадчої (дискурсивної) демократії.
За період сучасної політичної історії у перехідних пострадянських суспільствах накопичено певний досвід інституціоналізації політичного представництва інтересів громадянського суспільства. Особливістю пострадянських держав є те, що політика модернізації, в тому числі спрямована на розвиток громадянського суспільства, відбувається тут значною мірою "зверху", що відбивається також у створенні інститутів представництва неурядових організацій. Створення структур на зразок Громадської палати покликано компенсувати слабкість громадянського суспільства. Практика діяльності Громадської палати Російської Федерації, Громадської ради Республіки Вірменія та аналогічних органів в інших державах свідчить про їх зростаючу роль та достатню ефективність у забезпеченні узгодження суспільно значимих інтересів громадян Російської Федерації, громадських об'єднань, органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Такого роду інститути сприяють інституціоналізації діяльності різноманітних груп інтересів, що є важливою складовою політичного процесу за будь-якого режиму, адже слугує виконанню ряду важливих функцій і забезпечує представництво інтересів суспільства на рівні прийняття рішень. Особливого значення ця діяльність набуває у контексті створення сприятливих умов для демократичного транзиту. Саме групи інтересів забезпечують необхідний для демократії плюралізм думок, і навіть дрібні групи мають шанс впливати на процес ухвалення політичних рішень без участі в ресурсно-витратних видах політичної діяльності, таких як вибори. Виконуючи посередницькі функції між державою й громадянським суспільством, групи інтересів забезпечують не тільки реалізацію власних інтересів, а й лояльність з боку окремих соціальних груп. Більше того, як один з найважливіших елементів демократичного процесу, групи інтересів допомагають системі представницького правління ефективніше виконувати свої завдання. Чим демократичнішим є суспільство, тим більше в ньому існує різноманітних груп інтересів, різних способів і механізмів, які полегшують вплив цих груп на процес здійснення державної влади.
Багатоскладові, поліетнічні держави з високим рівнем усвідомлення регіональної ідентичності на шляху консолідації демократії потребують особливої уваги до територіального виміру політичного представництва. Різноманіття інститутів, форм і засобів політичного представництва регіональних інтересів у державному механізмі перехідних суспільств дозволяє все ж визнати, що регіональні інтереси значною мірою оформляються в процесі узгоджень і активної взаємодії найбільш впливових зацікавлених груп - владної та економічної еліти. Діяльність органів законодавчої влади держави створює за певних інстітуційніх умов шірокі можливості формальної участі регіонів у формуванні державної політики, але на тлі деформації функції представництва територіальних інтересів, що здійснюється національними парламентами, це доповнюється зростаючою роллю у владних відносинах "центр-регіони" спеціальних консультативних органів та допоміжних інститутів, таких як Державна Рада Російської Федерації або Рада регіонів при Президенті України.
Серед інститутів, форм і засобів політичного представництва інтересів центральної влади у практиці владних відносин перехідних суспільств найбільш поширеним і дієвим є інститут повноважних представників президента, який розвивається в багатьох пострадянських державах у територіальному, галузевому і "спеціальному" напрямах, але набув особливої ролі в Росії з утворенням федеральних округів у пошуку більш досконалих форм і методів впорядкування вертикалі виконавчої влади, зміцнення системи державної влади і управління.
Вивчення досвіду політичного представництва національних меншин у державному механізмі перехідних суспільств дозволяє виокремити унікальну практику таких держав, як Республіка Киргизстан і особливо Республіка Казахстан, де інституту політичного представництва національних спільнот забезпечено високий суспільно-політичний статус, що сприяє високій ефективності взаємодії державних та громадських інститутів суспільства у сфері міжетнічних відносин. Досягнута завдяки діяльності Асамблеї народу Казахстану гармонізація міжнаціональних відносин стала одним з чинників того, що у світі заговорили про "дух Астани" як про сформований політико-філософський феномен, модель існу-вання суспільств і держав в XXI столітті, символ загального прагнення до світоустрою, заснованого на принципах довіри, злагоди, взаємної поваги та єдності в різноманітті.
Підсумовуючи, варто відзначити, що розвиток систем політичного представництва у перехідних пострадянських суспільствах сприяв виробленню і впровадженню багатьох унікальних інституційних форм політичного представництва інтересів, що значною мірою сприяє зміцненню засад представниць-кого правління, їх адаптації до умов незахідних моделей демократії, які формуються в цих суспільствах.
Разом з тим слід визнати, що характерні риси здійснення політичного представництва у функціонуванні державного механізму перехідних суспільств, в тому числі України, визначаються слабким зв'язком груп інтересів із громадянським суспільством і генетичним зв'язком їх із структурами державної влади, як і тим, що групи інтересів значною мірою не співвідносяться з базовими структурними компонентами суспільства.
В Україні навіть за ініціативою державної влади не сформувалися інститути політичного представництва громадянського суспільства, здатні забезпечити постійний і ефективний діалог суспільства і влади. Провідні політичні партії, незважаючи на низьку легітимність їх представницьких функцій в очах громадськості, недостатньою мірою долучаються до діяльності, спрямованої на формування навколо себе широких громадських коаліцій. Недостатньо забезпечені також інституційні умови політичного представництва регіональних інтересів і інтересів національних громад.
З метою реалізації демократичних основ конституційного ладу України, забезпечення пріоритету інтересів суспільства над інтересами держави, враховуючи позитивний досвід пострадянських держав, необхідним є нормативно-правове закріплення в законодавстві України форм і засобів політичного представництва інтересів громадянського суспільства у здійсненні державної влади та місцевого самоврядування.
Зокрема, доцільно розробити і прийняти єдиний нормативно-правовий акт (закон), що передбачатиме створення і встановлення основ регулювання діяльності Громадської палати України і громадських палат АРК, областей, міст Києв і Севастополь, в якому передбачити:
- організаційно-правову форму палати як постійно діючого консультативного і представницького органу громадських неурядових організацій, незалежного від органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- порядок формування палати на рівні кожної відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на основі принципу добровільності та рівного представництва громадських об'єднань, за винятком політичних партій, із закріпленням принципу самовисування громадян України;
- участь громадських палат АРК, областей, міст Києва і Севастополя у фор-муванні Громадської палати України шляхом делегування своїх представників;
- надання Громадським палатам права законодавчої (нормотворчої) ініціативи на відповідних рівнях як способу впливу на державну, регіональну й муніципальну політику, представництва громадських інтересів, та методу здійснення завдань і функцій, що стоять перед палатою;
- закріплення переліку питань, нормативно-правове регулювання яких вимагає проведення обов'язкової громадської експертизи.
З метою забезпечення узгодження загальнодержавних інтересів України й інте-ресів всіх народів, що її населяють, зміцнення їх всебічного співробітництва, розвитку національних культур, своєчасного і мирного вирішення суперечностей і конфліктів у сфері міжнаціональних відносин, враховуючи досвід деяких пострадянських держав, необхідним є нормативно-правове закріплення в законодавстві України форм і засобів політичного представництва інтересів національних громад у здійсненні державної влади та місцевого самоврядування.
Зокрема, доцільно розробити і прийняти єдиний нормативно-правовий акт (закон), що передбачатиме створення і встановлення основ регулювання діяльності Асамблеї народу України і та відповідних асамблей АРК, областей, міст Києв і Севастополь, в якому передбачити:
- організаційно-правову форму асамблеї як постійно діючого консультативного і представницького органу національних громад, незалежного від органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
- порядок формування асамблеї на рівні кожної відповідної адміністративно-територіальної одиниці, на основі принципу добровільності та рівного представництва національно-культурних об'єднань;
- участь асамблей народу АРК, областей, міст Києва і Севастополя у формуванні Асамблеї народу України шляхом делегування своїх представників;
- надання асамблеям права законодавчої (нормотворчої) ініціативи на відповідних рівнях як способу впливу на державну, регіональну й муніципальну політику, представництва громадських інтересів, та методу здійснення завдань і функцій, що стоять перед асамблеєю;
- закріплення переліку питань, нормативно-правове регулювання яких вимагає проведення обов'язкової експертизи на рівні відповідних асамблей.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Пантин, В.И. Глобализация и проблемы развития демократических институтов в России [Текст] / В.И. Пантин // Политические институты на рубеже тысячелетий. - Дубна: Феникс, 2001. - С.396-409.
2. Ekiert, G. Democratization Processes in East Central Europe: A Theoretical Reconsideration [Текст] / G. Ekiert // British Journal of Political Science. 1991. Vol. 21. - Р. 285-313.
3. Анкерсмит, Ф.Р. Политическая репрезентация [Текст] / Ф.Р. Анкерсмит: пер. с англ. А.Глухова. - М.: ИД ВШЭ, 2012. - 288 с.
4. Гельвеций, К. А. Об уме [Текст] / К.А. Гельвеций: пер. с фр. Э. Радлова. - М.: ОГИЗ, 1938. - 395 с.
5. Маркс, К. Соч. [Текст] / К. Маркс, Ф. Энгельс. - 2-е изд. - Т. 18
6. Маркс, К. Соч. [Текст] / К. Маркс, Ф. Энгельс. - 2-е изд. - Т. 3
7. Ehrmann, H. W. Interests Groups on Four Continents [Текст] / H. W. Ehrmann. -Pittsburgh, 1958. - 316 с.
8. Золотарева, Е. Группы интересов в политике [Текст] / Е. Золотарева // Вестн. РУДН. Cер. Политология. - 1999. ・№1. - С. 63-75.
9. Дарендорф, Р. Элементы теории социального конфликта [Текст] / Р. Дарендорф // Социс. - 1994. - №5(28). - С.142-147.
10. Политика. Толковый словарь: Русско-английский [Текст]. - М.: ИНФРА-М, Весь Мир, 2001. - 768 с.
11. Гаджиев, К.С. Политическая наука [Текст] / К.С. Гаджиев. - М.: Сорос, 1994. - 194 с.
12. Аверина, O.M. Политический интерес как категория социальной философии: дисс. ... к.филос.н. 09.00.11 Социальная философия [Текст] / Ольга Михайловна Аверина. - М.: МГПУ, 1999. - 170 с.
13. Федоров, А.Ю. Представительство интересов центральной власти в регионах России (исторический опыт и современные тенденции): автореф. дисс. ... к.полит.н.: 23.00.02 [Текст] / Антон Юрьевич Федоров. - М: МГУ им. М.В. Ломоносова, 2006. - 19 с.
14. Маклин, Э. Формы представительства и системы голосования [Текст] / Э. Маклин // Современная политическая теория. (Автор-составитель Д. Хелд): пер. с англ. под общей редакцией В.И. Даниленко. – М.: NOTA BENE, 2001. – С.242-277.
15. Dahl, R.A. Democracy and its Critics.[Текст] / R.A. Dahl. - New Haven, L.: Yale University Press, 1989. - 397 р.
16. Локк, Дж. Сочинения: в 3 т. Т. 3. [Текст] / Дж. Локк: пер. с англ. и лат.; ред. и сост., авт. примеч. А.С. Субботин. - М.: Мысль, 1988. - 668 с.
17. Руссо, Ж.-Ж. Об общественном договоре. Трактаты [Текст] / Ж.-Ж. Руссо: пер. с фр. - М.: "КАНОН-пресс", "Кучково поле", 1998. - 416 с.
18. Монтескье, Ш.-Л. О духе законов [Текст] / Ш.-Л. Монтескье: пер. с фр. - M.: Мысль, 1999. - 672 с.
19. Бентам, И. Тактика законодательных собраний [Текст] / И. Бентам: пер. с англ. - СПб.: Л. А. Волихов, 1907. - 188 с.
20. Томас Джефферсон о демократии. [Текст] / Сост.: Сол. К. Падовер. - СПб.: Лениздат, 1992. - 335 с.
21. Федералист. Политические эссе А. Гамильтона, Дж. Мэдисона и Дж. Джея [Текст] / пер. с англ.; под общ. ред., с предисл. Н.Н. Яковлева. - М.: Издательство "Весь Мир", 2000. - 592 с.
22. Токвиль, А. Демократия в Америке [Текст] / А. Токвиль: пер. с франц.; предисл. Г. Дж. Ласки. - M.: Изд-во "Весь Мир", 2000. - 560 с.
23. Милль, Дж. Ст. Представительное правление. Публицистические очерки Дж. Стюарта Милля [Текст] / Дж. Ст. Милль: пер. с англ. - СПб.: Б.и.,1897. - 192 с.
24. Блунчли, И.К. История общего государственного права и политики от XVI века по настоящее время [Текст] / И.К. Блунчли: пер. с нем. - СПб.: Изд. О.И. Бакста, 1874. - 596 с.
25. Дюги, Л. Конституционное право. Общая теория государства [Текст] / JI. Дюги: пер. с фр. - М.: Изд. Т-ва И.Д. Сытина, 1908. - 957 с.
26. Еллинек, Г. Общее учение о государстве [Текст] / Г. Еллинек: пер. с нем. - СПб.: Юрид. центр Пресс, 2004. - 752 c.
27. Мейер, Г. Избирательное право: в 2 кн. [Текст] / Г. Мейер: пер. с нем: предисл. Г. Иеллинека. - М.: Изд. В.М. Саблин, 1906. – 597 с.
28. Моль, Р. Энциклопедия государственных наук [Текст] / Р. Моль: пер. с нем. - С.-Пб.; М.: Изд. М.О. Вольф, 1868. – 599 с.
29. Водовозов, В.В. Пропорциональные выборы или представительство меньшинства [Текст] / В.В. Водовозов. - СПб.: Изд. Марии Малых, 1905. - 47 с.
30. Гессен, В.М. Основы конституционного права [Текст] / В.М. Гессен. - Пг.: издание юридического книжного склада "Право", типо-литография товарищества А. Ф. Маркс, 1917. - 439 с.
31. Коркунов, Н.М. Пропорциональные выборы [Текст] / Н.М. Коркунов. - СПб.: Тип. М. М. Стасюлевича, 1896. - 95 с.
32. Котляревский, С.А. Конституционное государство. Опыт политико-морфологического обзора [Текст] / С.А. Котляревский. - СПб.: Тип. Альтшулера, 1907. - 251 с.
33. Лазаревский, Н.И. Народное представительство и его место в системе других государственных установлений [Текст] / Н.И. Лазаревский // Конституционное государство: сб. статей. - 2-е изд. - СПб., 1905. - С. 179-252.
34. Мускатблит, Ф. Народное представительство [Текст] / Ф. Мускоблит. - Одесса: Б. и., 1905. - 36 с.
35. Острогорский, М.Я. Демократия и политические партии [Текст] / М.Я. Острогорский. - M.: РОССПЭН, 1997. - 640 с.
36. Рожков, Н.А. О формах народного представительства [Текст] / Н.А. Рожков. - С.Пб.: Тип. тов-ва "Общественная польза", 1905. - 30 с.
37. Тахтарев, К.Н. От представительства к народовластию [Текст] / К.Н. Тахтарев. - СПб.: Б-ка естествознания, 1907. - 228 с.
38. Тихомиров, Л.А. Монархическая государственность [Текст] / Л.А. Тихомиров. - М.: ГУП "Облиздат", ТОО "Алир", 1998. - 672 с.
39. Устинов, В.М. Учение о народном представительстве: в 2 т. Т.1. Идея народного представительства в Англии и Франции до начала XIX в. [Текст] / В.М. Устинов. - М.: Тип. "Печатное дело", 1912. - 653 с.
40. Чичерин, Б.Н. О народном представительстве [Текст] / Б.Н. Чичерин // Соч. Б. Чичерина. - 2-е изд. - М., 1899. - 832 с.
41. Гушка, А.О. Представительские организации торгово-промышленного класса в России [Текст] / А.О. Гушка. - СПб., 1912. - 202 с.
42. Pitkin, H. The Concept of Representation [Текст] / Н. Pitkin. - Berkeley: Univ. California Press, 1967. - 323 р.
43. Сastiglione, D. Rethinking Representation: Seven Theoretical Issues. Paper prepared for Midwest Political Science Association Annual Conference. [Текст] / D. Сastiglione, М.Е. Warren. - Chicago, IL, April 6-10, 2005.
44. Bentley, A. The Process of Government: A Study of Social Pressures. [Текст] / А. Bentley. - Cambridge, Mass.: Harvard Univ. Press, 1967. - 501 р.
45. Шмиттер, Ф. Неокорпоративизм [Текст] / Ф. Шмиттер // Полис. - 1997. - №2. - С.10-21.
46. Truman, D. The Governmental Process. Political Interests and Public Opinion [Текст] / D. Truman. - NY: Knopf, 1971. - 156 с.
47. Olson, M. The Logic of Collective Action [Текст] / М. Olson. Cambridge, Mass.: Harvard Univ. Press, 1971.- 198 р.
48. Salisbury, R.H. Interest Groups Politics in America [Текст] / R.H. Salisbury. - N.Y., 1970. - 437 р.
49. Comparative Politics Today: А World View [Текст] / G. Bingham J., Jr. Powell, Gabriel A. Almond, Gabriel Almond, Kaare Strom, Russell J. Dalton. – N.Y.: Longman Publishing, 2010. - 792 с.
50. Blondel, J. Comparative Government: An Introduction [Текст] / J. Blondel. – L.: Prentice Hall: Harvester Wheatsheaf, 1995. - 418 p.
51. Odegard, P. Pressure Politics [Текст] / Р. Odegard. – N.Y.: Columbia University Press, 1928. - 299 р.
52. Berry, J.M. Lobbying for the People [Текст] / J.M. Berry. - Princeton: Princeton Univ. Press, 1978. - 344 p.
53. Berry, J.M. The Interest Group Society [Текст] / J.M. Berry. - Boston.: Little, Brown. 1984. - 362 p.
54. Ball, A.R. Pressure Politics in Industrial Societies: A comparative introduction [Текст] / A.R. Ball, F. Millard. - L.: Macmillan, 1986. - 273 р.
55. Wilson, G.K. Interest Groups [Текст] / G.K. Wilson . Oxford: Basil Blackwell, 1991. - 244 р.
56. Duverger, M. Party Politics and Pressure Groups: A comparative introduction [Текст] / М. Duverger. - N.Y.: Crowell, 1972. - 168 р.
57. Garson, G.D. On the Origins of Interest-Group Theory: A Critique of a Process [Текст] / G.D. Garson // American Political Science Review. Vol.68. №.4. December 1974. - Р. 1505-1519.
58. Cawson, A. Pluralism, Corporatism and the Role of the State [Текст] / А. Cawson // Government and Opposition. Vol.13. No.2. April 1978. - Р. 178–198.
59. Newman, O. The Challenge of Corporatism [Текст] / О. Newman. - L.: Macmillan, 1981. - 285 р.
60. Dahl, R.А. Dilemmas of Pluralist Democracy [Текст] / R.А. Dahl. - L.: N.Y.: Yale Univ. Press, 1983. - 232 р.
61. Poulantzas, N. Political Power and Social Classes [Текст] / N. Poulantzas. - L.: New Left Books, 1973. - 368 р.
62. Almond G. A Discipline Divided. Schools and Sects in Political Science [Текст] / G. Almond. - N.Y.: Sage, 1989. - 352 р.
63. Herring, E.P. Group Representation Before Congress [Текст] / Е.Р. Herring. - Baltimore, Md.: Johns Hopkins Press.1929. - 161 р.
64. Latham, E. The Group Basis of Politics [Текст] / Е. Latham. Ithaca: Cornell Univ. Press, 1952. - 244 р.
65. Laumann, E.O. The Organizational State: Social Choice [Текст] / Е.О. Latham, D. Knoke. - Madison: Univ. of Wisconsin Press, 1987. - 560 р.
66. Milbrath, L. The Washington Lobbyists [Текст] / L. Milbrath. - Chicago: Rand McNally, 1963. - 452 р.
67. Schlozman, K.L. More of the Same: Washington Pressure Group Activity in a Decade of Change [Текст] / K.L. Schlozman, J.T. Tierney // The Journal of Politics. - 1983. - Vol.45. - Р. 351-377.
68. Browne, W.P. Organized Interests and Their Issue Niches: A Search for Pluralism in a Policy Domain [Текст] / W.P. Browne // Journal of Politics. - May 1990. - Vol.52. №.2. - Р. 477-509.
69. Wootton, G. Interest Groups [Текст] / G. Wootton. - Englewood Cliffs: Prentice Hall, 1970. - 116 р.
70. Бебік, В.М. Політологія для політика і громадянина [Текст] / В.М. Бебік . - К.: МАУП, 2003. - 424 с.
71. Биковець, B. Лобізм у системі представництва інтересів [Текст] / В. Биковець // Політ. менеджмент. - 2006. - № 5. - С. 67-75.
72. Бортніков В. Демократія участі як суспільний феномен [Текст] / В. Бортніков // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – К., 2008.– Вип.12. - С.334-342.
73. Боренько, Я.Й. Групи інтересу у сучасній теорії політтики Автореф. дис... к. політ. н.: 23.00.01 [Текст] / Ярина Йосипівна Боренько; Львівський нац. ун-т ім. Івана Франка. — Л., 2002. - 17 с.
74. Виговський, Д. Групи інтересів як центр політичного впливу на внутрішньодержавному рівні [Текст] / Д. Виговський // Вісник Львівського ун-ту. Сер. Філософські науки. 2008. - Вип.11 - С.202-211.
75. Звірковська, В. Парламентаризм як предмет теоретико-методологічного дослідження [Текст] / В. Звірковська // Наукові записки: Зб. - Серія "Політологія і етнологія". Вип.16. - К.: ІПіЕНД, 2001.-С.363-373.
76. Гросфельд, О.В. Становлення лобізму в сучасній Україні : автореф. дис... к. політ. н.: 23.00.02 [Текст] / О.В. Гросфельд / Таврійський нац. ун-т ім. В. І. Вернадського – Сімф., 2009. – 19 с.
77. Литвин, В.М. Україна: досвід і проблеми державотворення (90-і роки ХХ ст.) [Текст] / В.М. Литвин. - К.: Наук. думка, 2001. - 599 с.
78. Михальченко, М. Політичні еліти України: теоретико-модернізаційний аналіз [Текст] / М. Михальченко, В.Гайдук, Т.Кучеренко. - Донецьк: "Донбас", 2002.
79. Мельник, А., Длугопольський О. Публічний сектор і державна політика у демократичному суспільстві [Текст] / А. Мельник, О. Длугопольський. - Т.: Економічна думка, 2008. - 240 с.
80. Політичний клас у сучасній Україні: специфіка формування, тенденції розвитку [Текст] / За ред. Ф.М. Рудича. К.: ІПЕНД НАНУ – К., 2010. - 336 с.
81. Скребець, О.В. Інститут парламентаризму в контексті досвіду демократичної трансформації сучасних суспільств. Автореф. дис... к.політ.н.: 23.00.02 [Текст] / О.В. Скребець; Тавр. нац. ун-т ім. В.І.Вернадського. - Сімф., 2005. - 18 с.
82. Ткач, О.І. Моделі участі груп інтересів у політиці [Текст] / О.І. Ткач // Вісник КНУ ім. Тараса Шевченка. Сер. Філософія. Політологія. Вип. 103. - 2011. - С.42-44.
83. Кресіна, І.О. Парламентські вибори в Україні: Правові і політичні проблеми [Текст] / І.О. Кресіна, Є.В. Перегуда; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - К.: [б. в.], 2003. - 368 с.
84. Усаченко, Л.М. Теоретико-методологічні засади розвитку взаємовідносин органів державної влади з неурядовими організаціями : монографія [Текст] / Л.М. Усаченко. - Х. : Вид-во ХУУП, 2008. - 342 с.
85. Усаченко, Л.М. Громадські ради як одна з найважливіших форм співпраці органів державної влади з неурядовими організаціями [Текст] / Л.М. Усаченко // Теорія та практика державного управління : зб. наук. пр. ХарРІДУ НАДУ. - Х. : Вид-во ХарРІ НАДУ "Магістр", 2008. - Вип. №2 (21). - С. 94-101.
86. Цвих, В.Ф. Профспілки і громадянське суспільство: особливості парадигми відносин: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 [Текст] / В.Ф. Цвих; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2004. – 36 с.
87. Чувардинський, О. Групи інтересів у громадянському суспільстві [Текст] / О. Чувардинський // Політичний менеджмент. - 2007. - №3. - С.78-86.
88. Демченко, О. Діяльність груп інтересів в Україні [Текст] / О. Демченко // Політичний менеджмент. - 2006. - № 6. - С. 89-97.
89. Телешун, C. Політико -економічні інтереси «груп впливу» та «лобізм по українськи» (окремі аспекти) [Текст] / С. Телешун, І. Рейтерович // Право України. - 2008. - № 3. - С. 103-112.
90. Ліснічук, О.В. Групи інтересів у багатоскладовому суспільстві. Політологічний аналіз 2000 года. Автореф. дис... к.політ.н.: 23.00.02 [Текст] / О.В. Лісничук; НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. ・К., 2000. - 20 с.
91. Ротар, Н. Представництво регіональних інтересів в Україні: проблеми та перспективи [Текст] / Н. Ротар // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – К., 2009. – Вип. 44. – С. 237-244.
92. Сабанадзе, Ю.В. Інституціоналізація груп інтересів в умовах перехідного суспільства. Дис. ... к.політ.н.: 23.00.02. [Текст] / Ю.В. Сабанадзе; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, К., 2008. - 175 с.
93. Сторощук, Б. Економічні інтереси регіону в умовах трансформаційної економіки: Автореф. дис...канд. екон. наук: 08.01.01 [Текст] / Б. Сторощук. - КНУ ім. Тараса Шевченка. - К., 2004. - 20 с.
94. Токовенко, О., Пащенко В. Дослідження регіональних політичних еліт: у пошуках теоретичного обґрунтування [Текст] / О. Токовенко, В. Пащенко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – К., 2009. – Вип. 44. – С.108-115.
95. Биковець, В. Групи інтересів у політиці: досвід типологізації [Текст] / В. Биковець // Віче: Теоретичний і громадсько-політичний журнал. - 2007. - №1/2. - С. 34-36.
96. Шумпетер, Й. Капитализм, социализм и демократия [Текст] / Й. Шумпетер // Антология мировой политической мысли: в 5 т. Т. II. Зарубежная политическая мысль XX в. / Нац. обществ, науч. фонд; Акад. полит, науки; руков. проекта Г.Ю. Семигин и др. - М.: Мысль, 1997. - С. 221-233.
97. Бекенферде, Е.В. Демократия как конституционный принцип [Текст] / Е.В. Бекенферде: пер. с нем. Ю.П. Урьяса // Государственное право Германии: сокр. пер. нем. семитомн. изд. Т. 1. / Отв. ред. Б.Н. Топорнин; Рос. акад. наук, Ин-т гос. и права. - М・1994. - С. 33-44.
98. Даль, Р. Полиархия, плюрализм и пространство [Текст] / Р. Даль // Вопросы философии. - 1994. - №3. - С. 37-48.
99. Прело, М. Конституционное право Франции [Текст] / М. Прело: пер. с франц. Ф.А. Кублицкого; под ред. и с предисл. Проф. А.З Манфреда. - М.: Изд-во Иностр. лит., 1957. - 671 с.
100. Сартори, Дж. Вертикальная демократия [Текст] / Дж. Сартори // Полис. - 1993. - №2. - С.80-89.
101. Хэллоуэл, Дж.Х. Моральные основы демократии [Текст] / Дж.Х. Хэллоуэл: пер. с англ. - М.: ППП (Проза, Поэзия, Публицистика), 1993. - 144 с.
102. Шапиро, И. Переосмысливая теорию демократии в свете современной политики [Текст] / И. Шапиро // Полис. - 2001. - №3. - С.6-15; №4. - С.27-36; №5. - С. 54-64.
103. Стур, Дж.Дж. Открывая демократию заново [Текст] / Дж.Дж. Стур // Полис. - 2003. - №5. - С.12-24.
104. Мочалов, Л.В. О теории функциональной демократии участия в управлении делами общества Дж.Д. Коула [Текст] / Л.В. Мочалов // Вест. Моск. ун-та. Сер. 12. Полит. науки. - 2000. - №2. - С.100-106.
105. Остром, В. Смысл американского федерализма. Что такое самоуправляющееся общество [Текст] / В. Остром: пер. с англ.; предисл. А. Оболонского. - М.: "Арена", 1993. - 320 с.
106. Скидмор, М.Дж. Американская система государственного управления [Текст] / М.Дж. Скидмор, М.К. Трипп: пер. с англ. - М.: СП "КВАДРАТ", 1993. - 384 с.
107. Авакьян, С.А. Проблемы политического представительства в Российской Федерации [Текст] / С.А. Авакьян // Проблемы народного представительства в Российской Федерации / Под ред. проф. С.А. Авакьяна. - М.: Изд-во МГУ, 1998. - С.5-12.
108. Автономов, А.С. О категории представительства в конституционном праве [Текст] / А.С. Автономов // Проблемы народного представительства в Российской Федерации / Под ред. проф. С.А. Авакьяна. - М.: Изд-во МГУ, 1998.- С. 18-24.
109. Астафичев, П.А. Социально-правовая природа народного представительства [Текст] / П.А. Астафичев // Государство и право. - 2001. - №11. - С.29-37.
110. Баринов, А.В. Особенности политического представительства в современной России: дис. к. полит. н.: 23.00.02 [Текст] / Андрей Вячеславович Баринов: Московский гуманитарный университет. - М., 2005. - 160 с.
111. Богданова, Н.А. К вопросу о понятии и моделях народного представительства в современном государстве [Текст] / Н.А. Богданова // Проблемы народного представительства в Российской Федерации / Под ред. проф. С.А. Авакьяна. - М.: Изд-во МГУ, 1998. - С. 13-18
112. Кравченко, Л.А. Парламент как институт представительной демократии [Текст] / Л.А. Кравченко // Конституционное и муниципальное право. - 2002. - №2. - С. 22-27.
113. Масленникова, С.В. Право граждан на представительство [Текст] / С.В. Масленникова // Проблемы народного представительства в Российской Федерации / Под ред. С.А. Авакьяна. - М.: Изд-во МГУ,1998. - С. 25-29.
114. Перегудов, С.П. Политическое представительство: опыт Запада и проблемы России [Текст] / С.П. Перегудов // Полис. - 1993. - №4. - С.118-119.
115. Устименко, С.В. Политическое представительство [Текст] / С.В. Устименко // Общая и прикладная политология: учеб. пособие / Э.М. Андреев [и др.]; под общей ред. В.И. Жукова, Б.И. Краснова. - М.: МГСУ; Изд-во "Союз", 1997. - Гл. XIV. - С. 238-253.
116. Щербакова, Н.В. К вопросу о сущности представительной власти [Текст] / Н.В. Щербакова // Проблемы народного представительства в Российской Федерации / Под ред. проф. С.А. Авакьяна. - М.: Изд-во МГУ, 1998. - С. 29-33.
117. Афанасьев, М.Н. Клиентелизм и российская государственность [Текст] / М.Н. Афанасьев. - М.: Московский Общественный Научный Фонд, 2000. - 318 с.
118. Зотов, С.В. Лоббизм как институт политического представительства интересов в современной России: дисс. ... к. полит. н. [Текст] / Сергей Владимирович Зотов; РАГС при Президенте РФ. - М., 1997. - 214 с.
119. Зудин, А.И. Стратегия власти в отношениях с группами давления бизнеса [Текст] / А.И. Зудин // МЭ и МО. - 1996. - №3-5. - С.17-25.
120. Лепехин, В.А. Лоббизм [Текст] / В.А. Лепехин. - М.: Фонд «IQ», 1995. – 116 с.
121. Любимов А.П. Представление интересов новый антикоррупционный институт [Текст] / А.П. Любимов // Представительная власть. - 2000. - №4. - С. 16-27.
122. Макаренко, В.П. Групповые интересы и властно-управленческий аппарат: к методологии исследования [Текст] / В.П. Макаренко // Социологические исследования. -1997. ?7. - С.93-102.
123. Перегудов, С.П. Крупная российская корпорация как социально-политический институт: опыт концептуально-прикладного исследования [Текст] / С.П. Перегудов. - М.: ИМЭМО, 2000. - 139 с.
124. Перегудов, С. П. Группы интересов и российское государство [Текст] / С.П.Перегудов, Н.Ю.Лапина, И. С. Семененко. М., 1999. - 352 с.
125. Темирболат, Б.Б. Политическое представительство в Республике Казахстан: состояние и перспективы [Текст] / Б.Б. Темирболат // Саясат. - 1999. - №3. – С. 29-32.
126. Шоманов, А.Ж. Предпосылки развития лоббизма и групп давления в Казахстане [Текст] / А.Ж. Шоманов, Ж.А. Жансугурова, М.С. Машанов // Евразийское сообщество.- 1997.- № 2.- С. 91-111.
127. Васильев, Т.В. Экономический лоббизм в политическом процессе современной России (Анализ основных тенденций): дисс. ... к. полит. н. : 23.00.02 [Текст] / Тимофей Владимирович Васильев; МГУ им. М.В. Ломоносова. - М., 2004. - 146 c.
128. Галкин, A.A. Корпоративизм как форма отношений между государством и обществом: пределы и опасности [Текст] / А.А. Галкин // Полис. - 2000. - №6. - С.147-158.
129. Гриб, В.В. Общественная палата Российской Федерации как элемент политико-правовой институциализации гражданского общества [Текст] / В.В. Гриб. - М.: Изд. группа «Юрист», 2010. - 184 с.
130. Дмитриева, Е.А. Особенности лоббирования корпоративных интересов в органах государственной власти в современной России: дисс. ... к.полит.н.: 23.00.02 [Текст] / Елена Аркадьевна Дмитриева; МГУ им. М.В. Ломоносова. - M., 2000. - 191 с.
131. Зудин, А.И. Бизнес и политика в посткоммунистической России. Политические стратегии групп давления бизнеса [Текст] / А.И. Зудин // Бизнес и политика. - 1996. - №1. - С. 23-29.
132. Лихой, А.В. Лоббизм как феномен политической жизни современного российского общества: дисс ... к. полит. н.: 23.00.02 [Текст] / Александр Васильевич Лихой; Военный университет. - М., 2004. - 197 с.
133. Перегудов, С.П. Крупная российская корпорация в системе власти [Текст] / С.П. Перегудов // Полис. - М., 2001. - №3. - С.193-206.
134. Руднева, Н.И. Функциональное представительство: группы интересов и власть [Текст] / Н.И. Руднева. - Белгород: Изд-во БелГУ, 2001. - 316 с.
135. Перегудов, С.П. Лоббизм в политической системе России [Текст] / С.П.Перегудов, И.С. Семененко // МЭиМО. - 1996. - №9. - С.28-42.
136. Шапошников, А.В. Лоббизм как явление общественной жизни и категория политической науки [Текст] / А.В. Шапошников // Вестн. Моск. Ун-та. 2004. - №2. - С. 48-57.
137. Bermbach, U. Representation, imperatives Mandat und Recall [Текст] / U.Bermbach // Beymv, K. von (Hg.): Theory and Politics, Den Haag, S. 497-525.
138. Beyme, K. von. Die parlamentarischen Regierungssysteme in Europa [Текст] / K. von. Beyme. - Mchn: Piper, 1973. - 1024 s.
139. Dahl, R.A. Polyarchy: Participation and Opposinion [Текст] / R.A. Dahl. New Haven (CT): Yale University Press, 1971. - 257 p.
140 Judge, D. The politics of parliamentary reform [Текст] / D. Judge. - London,1983. - 214 p.
141. Cawson, A. Corporatism and Politcal Theory [Текст] / А. Cawson. - Oxford, 1986. - 380 p.
142. Fraenkel, E. Die repraesentative und die plebiszitaere Komponente im demokratischen Verfassungsstaat [Текст] / Е. Fraenkel // Eulau / Wahlcke (Hg.): Deutschland und die westlichen Demokratien. Stg .. 1991. S. 153-203.
143. Hofmann, H. Repraesenration, Studicn zur Wort-und Begriffsgeschichte [Текст] / Н. Hofmann. - B.: Duncker und Humblot, 1974. - 484 s.
144. Rausch, І (Hg.): Zur Theorie und Geschichte der Repraesentation und Repraesentativverfassung [Текст] / І. Rausch. - Darmst., 1968. - 224 s.
145. Held, D. Models of Democracy [Текст] / D. Held. - Cambridge: Polity Press, 1992. - 321 p.
146. Дельпере, Ф. Конституционные реформы и процесс федерализации в Бельгии [Текст] / Ф. Дельпере, Л.М. Энтин // Советское государство и право. - 1989. - №11. - С. 119-126.
147. Лейпхард, А. Демократия в многосоставных обществах: сравнительное исследование [Текст] / А. Лейпхард: пер. с англ. под ред. A.M. Салмина, Г.В. Каменской. - М.: Аспект Пресс, 1997. - 287 с.
148. Линц, X. "Государственность", национализм и демократизация [Текст] / X. Линц, А. Степан // Полис. - 1997. - №5. - С. 9-30.
149. Хесли, В.Л. Национализм и пути разрешения межэтнических противоречий [Текст] / В.Л. Хесли // Полис. - 1996. - №6. - С. 39-51.
150. Аетдинов, Э.Х. Этнополитическое согласие как фактор становления политической демократии: дис. ... к. полит. н.: 23.00.02 [Текст] / Э.Х. Аетдинов; Казанск. гос. ун-т. - Казань, 2000. - 161 с.
151. Абдулатипов, Р.Г. Россия на пороге XXI века. Состояние и перспективы федеративного устройства [Текст] / Рамазан Абдулатипов. - М.: Славян. диалог, 1996. - 253 с.
152. Кисриев, Э. Формирование демократической системы управления в посткоммунистическом Дагестане [Текст] / Э. Кисриев // Местное управление многоэтничными сообществами в странах СНГ / Под ред. В. Тишкова и Е. Филипповой - M.: ОАО "Авиаиздат" , 2001. - С. 71-90.
153. Лысенко, В.И. Представительные начала и избирательные системы в контексте правового регулирования избирательного процесса [Текст] / В.И. Лысенко // Вест. Центр, избират. комиссии РФ. - 1997. -№3(45). - С. 76-88.
154. Савицкий, П.И. Языково-культурный фактор в эволюции государственного устройства Бельгии [Текст] / П.И. Савицкий // Российский юридический журнал. - 1993. - №2. - С.74-82.
155. Сафин, И.Ф. Представительство этнических интересов в органах государственной власти: сравнительно-политологический анализ: дис. ... к.полит.н.: 23.00.02 [Текст] / И.Ф. Сафин; Уфимск. гос. ун-т. - Уфа, 2005. - 179 с.
156. Фарукшин, М.Х. Федерализм и демократия: сложный баланс [Текст] / М.Х. Фарукшин // Полис. - 1997.- №6. - С.164-173.
157. Заляев, Р.И. Политическое представительство как принцип демократии: дисс. ... к.полит.н.: 23.00.02 [Текст] / Рустем Ильхамович Заляев; Казанский гос. ун-т. - Казань, 2006. - 170 с.
158. Лильберн, Дж. Памфлеты [Текст] / Дж. Лильберн. - М.: Соцэкгиз, 1937. - 119 с.
159. Гоббс, Т. Сочинения в 2 т. Т. 2 [Текст] / Т. Гоббс: пер. с лат. и англ.; сост., ред. В.В. Соколов. - М.: Мысль, 1991. - 731 с.
160. Гегель, Г.-В.Ф. Философия права [Текст] / Г.-В.Ф. Гегель: пер. с нем. - М.: Мысль, 1990. - 524 с.
161. Кант, И. Метафизические начала учения о праве [Текст] / И. Кант: пер. с нем. // Соч.: В 6 т. Под общ. ред. В.Ф. Асмуса. А. В. Гулыги, Т.И. Ойзермана. - Т.4. Ч.I. 1965. - 544 с.
162. Blackstone, W. Commentaires sur les lois anglaises par W. Blackstone : avec des notes de Ed. Christian [Текст] / W. Blackstone. - P.: Bossange, 1822. - 304 р.
163. Hamburger, J. John Stuart Mill on Liberty and Control [Текст] / J. Hamburger. - New Jersey: Princeton University Press, 1999. - 239 p.
164. Mill, J.S. Considerations on Representative Government [Текст] / J.S. Mill. - N.Y.: Liberal Arts Press, 1958. - 270 p.
165. Социальные сети доверия, массовые движения и институты политического представительства в современной России: опыт "старых" и "новых" демократий в условиях глобализации. Научный доклад (II) [Текст] / Рук. проекта С.В. Патрушев. - М.: Ин-т социологии РАН, 2007. - 185 с.
166. Булгакова, А.А. Народное представительство в России : исторические традиции, современное состояние, перспективы развития: дисс. ... к.полит. н.: 23.00.02 [Текст] / Анастасия Алексеевна Булгакова; Ин-т государства и права РАН. - М., 2007. - 162 с.
167. Iellinek, G. System der subjektiven öffentlichen Rechte [Текст] / G. Iellinek. - Freiburg im Breisgau, 1892. - 336 s.
168. Кистяковский, Б.А. Государственное право (всеобщее и российское). Лекции Б.А. Кистяковского, читанные в Московском коммерческом институте в 1908/1909 академическом году [Текст] / Б.А. Кистяковский. - СПб.: РХГИ, 1999. – 800 с.
169. Тихомиров, Л.А. Самодержавие и народное представительство [Електронний ресурс] / Л.А. Тихомиров // Режим доступу: http://www.patriot