Політичний тероризм як загроза стабільності сучасного суспільства : Политический терроризм как угроза стабильности современного общества

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • Політичний тероризм як загроза стабільності сучасного суспільства
  • Альтернативное название:
  • Политический терроризм как угроза стабильности современного общества
  • Кол-во страниц:
  • 219
  • ВУЗ:
  • ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. К.Д. УШИНСЬКОГО »
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
    ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД
    «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. К.Д. УШИНСЬКОГО »

    На правах рукопису





    Проноза Інна Іванівна

    УДК 323.28 (048)

    Політичний тероризм як загроза стабільності сучасного суспільства


    23.00.02 - політичні інститути і процеси



    Д И С Е Р Т А Ц І Я
    на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук


    Науковий керівник -
    доктор політичних наук
    Кіссе Антон Іванович

    Одеса – 2012








    ЗМІСТ
    ВСТУП 3
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТЕРОРИЗМУ
    1.1. Тероризм як предмет теоретичного аналізу в роботах 11
    вітчизняних та зарубіжних вчених.
    1.2. Поліваріативна типологія тероризму. 29
    1.3. Компаративний аналіз тероризму з іншими
    формами прояву політичного насилля. 54
    Висновки до розділу 1 78
    РОЗДІЛ 2. ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ПОЛІТИЧНОГО ТЕРОРИЗМУ
    2.1. Соціальні, релігійні та етнічні протиріччя як
    передумови тероризму. 82
    2.2. Психологічний фактор політичного тероризму. 108
    Висновки до розділу 2 126
    РОЗДІЛ 3. АНТИТЕРОРИСТИЧНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ЯК ФАКТОР СТАБІЛЬНОСТІ СУСПІЛЬСТВА
    3.1. Складові ресурсної бази тероризму. 129
    3.2. Зарубіжний теоретичний та практичний досвід у
    протидії тероризму. 143
    3.3. Протидія тероризму в Україні: стан та перспективи. 161
    Висновки до розділу 3 190
    ВИСНОВКИ 194
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 202









    ВСТУП

    Актуальність дослідження. Тероризм став однією з глобальних проблем сьогодення. Він стосується і впливає на всі сфери існування сучасного суспільства, передусім – на його безпеку, стійкість функціонування політичних інститутів, стабільність багаторівневої системи соціально-політичних та міжнародних відносин.
    В даний час політичний тероризм є особливим типом політичної боротьби деструктивних сил за владу і вплив на різні сфери соціуму. Тероризм перетворюється на постійно діючий, дестабілізуючий чинник суспільного розвитку. Його небезпека визначається здатністю подолання сформованого геополітичного простору, незалежно від наявності бар'єрних географічних чинників.
    Руйнування стійкого політичного середовища необхідно розглядати як стратегічну мету політичного тероризму. Спираючись на розбалансовану структуру соціуму, він прагне примусити суспільство функціонувати, розвиватися в заданому терористичними силами напрямку. Політичний тероризм перетворився на деструктивну силу, яка генерує соціальну, політичну нестабільність в міжнародному масштабі.
    Актуальність дослідження феномена тероризму як політичного явища зростає для вітчизняної науки унаслідок загрози, яку він представляє для державної безпеки та стабільності суспільства в цілому. Проблема тероризму має як внутрішньополітичне, так і зовнішньополітичне значення. Прояви тероризму усередині країни порушують стійкість політичної системи суспільства, сприяють дестабілізації політичного курсу, а у ряді випадків здатні паралізувати дії влади, сприяючи підриву їх авторитету серед населення. Все це ставить під загрозу стан і тенденції прогресивного розвитку сучасного суспільства.
    Політичні реалії визначили актуальність і потребу теоретико-методологічного осмислення природи політичного тероризму як складного, різноспрямованого соціально-політичного явища. Важливість дослідження даної проблеми безпосередньо пов'язана з необхідністю визначення ресурсного потенціалу політичного тероризму, що розглядається в якості організаційних, матеріальних і духовних підстав для його розгортання та відтворення, надання активного типу функціонування.
    Як показує практика, спираючись на розгорнутий внутрішній ресурсний потенціал, сучасний політичний тероризм здатний додати суспільству якісно нового алгоритму розвитку – запустити механізм вкрай небезпечного військово-політичного явища, що визначається як терористична війна. Тим самим перевести соціум, його політичну систему в новий стан з високим рівнем драматичних і трагічних політичних перспектив як у локальному, регіональному, так і глобальному вимірах.
    Жодна з сучасних теорій тероризму поки що не дає повні і всеосяжні відповіді на питання, пов'язані з даним феноменом. Необхідно детальніше осмислити політичну суть сучасного тероризму. Немає єдиних підходів до розуміння проблеми, немає чітких критеріїв ідентифікації суспільно небезпечних акцій, що визнаються терористичними, неоднозначно оцінюється дана проблема зі сторони ЗМІ, суспільними рухами, правозахисними організаціями. Глибоке науково-теоретичне вивчення тероризму як політичного явища, знання основних механізмів детермінації політичного насильства і умов його функціонування мають вагоме значення для здійснення заходів щодо звуження кола цих причин і умов.
    Дослідження тероризму невід'ємне від вивчення екстремізму, що дозволяє зрозуміти їх взаємозв'язок і взаємообумовленість. Знання сутності політичного тероризму, його залежності від геополітичних, соціально-політичних, економічних, психологічних і ін. умов відкриє можливості для прогнозування його проявів. Рішення цих завдань дозволить своєчасно попереджувати нові терористичні акти, здійснювати підготовку і проведення антитерористичних заходів.
    Аналізуючи суперечливий досвід вітчизняної і світової політичної історії, теорії та практики, назріла необхідність виробити розуміння тероризму як складного, системного утворення з багатосторонніми формами його прояву.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження розроблене згідно з загальною науково-дослідною темою кафедри політичних наук Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» «Трансформаційний процес в Україні: основні проблеми та умови їх вирішення» (№ держреєстрації 0109U000215), одним із виконавців якої є дисертант.
    Мета дисертаційного дослідження – визначення сутності політичного тероризму як феномену сучасності та обґрунтування ефективних заходів сучасної протидії терористичній діяльності.
    Центральна тема дисертаційного проекту обумовила нагальність вирішення наступних дослідницьких задач:
    – розглянути концептуальні підходи до дослідження тероризму як політичного явища та уточнити його теоретичне розуміння;
    – виявити основні ознаки та види політичного тероризму;
    – здійснити компаративний аналіз тероризму з іншими формами прояву політичного насильства;
    – визначити передумови і причини виникнення і активізації політичного тероризму;
    – дослідити соціальні, релігійні та етнічні протиріччя, які виступають передумовами тероризму;
    – з’ясувати роль психологічного фактору політичного тероризму;
    – дослідити шляхи та механізми локалізації тероризму;
    – проаналізувати складові ресурсної бази тероризму;
    – розглянути особливості протидії тероризму в Україні.
    Об'єктом дослідження є тероризм як складне і комплексне соціально-політичне явище.
    Предметом дослідження є виявлення ступеню загрози політичного тероризму стабільності сучасному суспільству.
    Методи дослідження цілком підпорядковані необхідності вирішення центральної проблеми даної дисертації та визначаються метою і завданнями наукового дослідження.
    Відповідно до особливостей теми, об'єкту і предмету дослідження в дисертації застосовується сукупність принципів і методів, що дозволяють реалізувати сформульовані цілі і завдання, забезпечити достовірність отриманих результатів.
    Дослідження будується на основі принципу всебічного розгляду проблеми відповідно до логіки сходження від абстрактного до конкретного. Це отримало вираз в структурі дисертації, у формулюваннях назв розділів і підрозділів. Відштовхуючись від категоріального аналізу основних понять дослідження, автор послідовно розглядає питання детермінації політичного тероризму, форми його прояву і шляхів подолання.
    Крім загально філософських і загальнонаукових методів пізнання досліджуючи прояви і форми політичного тероризму, застосовується порівняльний підхід, що дозволяє виявити істотні відмінні ознаки цього феномену політичного життя, розглянути його співвідношення з іншими формами політичного насильства.
    При розгляді питань детермінації політичного тероризму автор спирається на діалектико-матеріалістичну методологію аналізу причинної обумовленості явищ, використовує елементи геометодології, що допускає урахування ролі геополітичних інтересів в зовнішньополітичних і внутрішньополітичних явищах.
    Аналізуючи сучасні методи боротьби з політичним тероризмом, у ряді випадків застосовуються елементи соціального моделювання і методу аналізу конкретних ситуацій (case-study), що дозволяє проілюструвати і підтвердити теоретичні висновки дисертації. Когнітивний аспект аналізу проблеми доповнюється ціннісним підходом, що дозволяє застосувати загальнолюдські критерії оцінки політичного тероризму у всіх його формах і проявах, уникнути помилки абсолютизації крайнощів сцієнтизму і антисцієнтизму, що недооцінюють реальну взаємодію суб'єкта та об'єкту в рамках єдиної людської діяльності.
    Розгляд ряду питань, зокрема подолання політичного тероризму, потребує звернення до системного підходу, використання структурно-функціонального аналізу місця і ролі органів державного управління, громадських організацій в боротьбі з політичним тероризмом.
    У дисертації використовуються офіційні документи, в яких кваліфікуються багатоманітні явища, пов'язані з політичним тероризмом, визначаються принципи політики держави у відношенні до його попередження і подолання.
    Наукова новизна дисертаційного дослідження полягає в аналізі сучасного політичного тероризму як загрози стабільності суспільства та розробці комплексу заходів боротьби з ним. У результаті дослідження було отримано наукові результати, що мають наукову новизну.
    Уперше:
    • на рівні дисертаційного дослідження досліджено загальну соціально-психологічну природу політичного тероризму як багатовимірного і синтетичного за своєю природою явища, його психологічну причинну складову. Показано, що суб’єктивний фактор відіграє ключову роль у виникненні та поширенні даного феномену при наявності відповідних об’єктивних причин – політичних, економічних, соціальних, національних тощо. Враховуючи, що в сучасних умовах однією з ключових цілей тероризму є максимізування деструктивного психоемоційного ефекту терористичного акту, який, таким чином, сприяє розвитку дисфункціональних процесів в соцієтальному і політичному просторі, обґрунтована роль соціально-психологічного чинника у протидії тероризму;
    • обґрунтовано доцільність застосування терміну «контроль над тероризмом» щодо діяльності, спрямованої проти тероризму. Даний термін охоплює весь спектр такої діяльності і є більш точним у порівнянні з іншими термінами.
    Удосконалено:
    • сутність і основні риси тероризму як політичного феномену. До проявів політичного тероризму і відображення його сутності як особливого соціально-політичного явища можуть бути віднесені наступні ознаки: присутність безпосереднього або опосередкованого насильства для досягнення політичних цілей, які не можуть бути досягнуті звичайними (законними) засобами; умисний характер насильства і залякування, спрямованість на дестабілізацію або руйнування основних політичних структур протиборчої сторони; використання конспірації як необхідної умови існування терористичних організацій і здійснення терористичних дій; категоричне заперечення суб'єктами політичної боротьби принципів загальнолюдської моралі, цинічна зневага нормами гуманізму і справедливості;
    • термін «протидія» по відношенню до тероризму як політико-правового явища відображає увесь комплекс антитерористичних заходів, а не лише заходи кримінальної репресії, враховуючи природу тероризму як складного соціально-політичного а не лише суто правового явища.
    • визначення причин виникнення та ескалації тероризму як багатофакторного суспільно-політичного явища, у функціонуванні якого суб’єктивно-психологічний чинник відіграє вагому роль. Однак, особливого значення він набуватиме за наявності передумов, що мають об’єктивний характер (етнічних, національних, територіальних тощо суперечностей), у той час як А культурні (релігійні) суперечності не є головною причиною активізації та значного розповсюдження сучасного тероризму.
    Отримало подальший розвиток:
    • визначення та з’ясування основних засад дослідження тероризму в українській і світовій науковій думці. Розгляд понять «екстремізм», «терор», «війна» тощо та компаративний аналіз видів політичного насилля надав можливість більш точно зрозуміти якісні характерні особливості феномену політичного тероризму, під яким розуміється застосування крайнього насильства (або загроза його застосування) проти цивільного населення для впливу на органи державної влади й управління з певною суспільно-політичною метою. У такий спосіб удосконалено понятійно-категоріальний апарат дослідження політичного тероризму;
    • систематизовано теоретико-методологічні підходи до дослідження природи сучасного тероризму, що дало можливість дослідити різновекторність чинників, які обумовлюють його появу. Аналіз природи сучасного тероризму дозволив дійти висновку щодо пріоритетності застосування ненасильницьких форм антитерористичної діяльності задля недопущення переростання терористичного конфлікту у ціннісне протистояння глобального рівня.
    • стратегії антитерористичної політики в сучасному світі на теоретичному та практичному рівнях для визначення та узагальнення комплексного зарубіжного досвіду та використання його у вітчизняній антитерористичній політиці.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення і висновки дисертації можуть стати основою для наукових публікацій, навчальної літератури з питань національних і конфесійних відносин. Результати дослідження є корисними для подальшого поглибленого вивчення феномену політичного тероризму істориками, політологами, соціологами, психологами, конфліктологами, філософами. Рекомендації з контролю над політичним тероризмом на території України можуть застосовуватися в практичній діяльності відповідними державними і суспільними структурами. Матеріали дослідження можуть бути використані в навчальному процесі при викладанні курсів з політології, соціології, політичної психології, спецкурсів у вищих навчальних закладах, наприклад, таких як «Соціальні та політичні конфлікти», «Україна в системі міжнародної безпеки» та ін.
    Апробація результатів дисертаційного дослідження. Результати дослідження обговорювалися на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Україна в системі сучасних цивілізацій: трансформації держави і громадянського суспільства» (м. Одеса, 2010), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи» (м. Тернопіль, 2010); Міжнародній науково-практичній конференції «Ольвійський форум – 2010: стратегії України в геополітичному просторі» (м. Ялта, 2010); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави» (м. Одеса, 2011 р.).
    Основні положення роботи обговорювалися на засіданні кафедри політичних наук Державного закладу «Південноукраїнський національний педагогічний університет імені К. Д. Ушинського» (2009-2011 рр.).
    Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 4 наукових публікацій, які надруковані у виданнях, що визнані фаховими з політичних наук.
    Структура дисертації обумовлена специфікою проблем, що стали об’єктом і предметом дисертаційного дослідження та відповідає його меті і завданням. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, кожен з яких містить підрозділи, висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації сторінок. Список використаних джерел містить найменувань ( сторінок).
  • Список литературы:
  • Висновки

    Існуючі теоретичні підходи до пояснення феномену політичного тероризму не можуть повною мірою дати відповідь на всі питання, які пов'язані з вивченням даного явища. На сьогоднішній день в наукових роботах недостатньо розроблені питання класифікації тероризму і терористичної діяльності, ознаки і критерії оцінки, що дозволяють віднести ті або інші види політичного-насилля до терористичної діяльності. Досліджуючи форми прояву політичного тероризму в соціальних, політичних і національно-етнічних конфліктах, слід враховувати багатоаспектність даного явища. При певних умовах акції тероризму можуть привести до виникнення великомасштабних екологічних, економічних, політичних катастроф та масової загибелі людей, різким міжнародним ускладнень. Крім того, терор з боку держави передбачає відповідні екстремістські і терористичні дії з боку опозиції, а посилення індивідуального або групового тероризму передбачає репресивні дії з боку держави. У системі політичного екстремізму тероризм займає одне з центральних місць і є найбільш небезпечним для суспільства його різновидом, оскільки нанесення збитку життя і здоров'ю людей і їх залякування свідомо розглядаються суб'єктами тероризму як необхідна умова досягнення політичних цілей, що висуваються терористами.
    Автором визначена можливість існування поліваріативності типологій тероризму, тому що різноманітність форм його прояву та існування повною мірою не знаходять свого доцільного теоретичного відображення (складністю визначення поняття стала стрімка видозміна тероризму через зміну форм його прояву). Однак, це не може стосуватися пошуку загального визначення поняття тероризму, тому що досягнення термінологічної ясності повинно унеможливити вільне розуміння феномену, а відтак маніпулювання самим поняттям у політичному житті. Тероризм – це застосування крайнього насильства (або загроза його застосування) проти цивільного населення шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення, державних або позадержавних структур, або вчинення посягань на здоров’я та життя людей і спрямована на одержання, утримання та захист влади у суспільстві, або тиск на владні структури задля прийняття (неприйняття) ними рішень та дій щодо реалізації певних інтересів, що є впливом на органи державної влади й управління з певною суспільно-політичною метою.
    Встановлено, що сучасний тероризм можна класифікувати за низкою критеріїв, що визначають його види: 1) за сферою дії тероризм може бути внутрішньодержавним і транснаціональним (міжнародним); 2) з погляду належності суб’єктів терористичної діяльності до державної влади, тероризм поділяється на державний і недержавний; 3) з точки зору ідентичності суб’єктів терористичної діяльності – етнічний і релігійний; 4) за соціально-політичною спрямованістю розрізняють лівий і правий тероризм та окремо політичний тероризм з наступною класифікацією: за ідеологічними орієнтаціями виокремлюють правий (неофашистський, правоавторитарний) і лівий (революційний, анархістський, троцькістський тощо); за цілями, які переслідують політичні терористи, розрізняють: а ) раціональний; в) ідеологічний; г) релігійний; 5) за способами впливу на об’єкт – демонстративний та інструментальний; 6) за засобами, що використовуються в ході терористичних актів, є тероризм із застосуванням звичайних засобів ураження (холодна і вогнепальна зброя, вибухові пристрої, літаки, танки, зенітні ракетні установки тощо); тероризм із застосуванням зброї масового знищення (біологічної, хімічної, ядерної тощо); 7) за розвитком сучасних технологій – комп’ютерний (кібертероризм) та інформаційний; 8) за місцем проведення терористичних актів – наземний, морський, повітряний, космічний тероризм.
    Здійснено компаративний аналіз тероризму з іншими формами прояву політичного насильства, що часто застосовуються як синоніми цього суспільного явища, а саме: «агресія», «війна», «екстремізм», «національно-визвольна (партизанська) боротьба», «революційна боротьба», «громадянська війна», «сепаратизм», «геноцид», «репресії», «анархізм» та ін., що дозволило сформулювати сукупність ознак, які утворюють та виражають сутність тероризму, серед яких: політична спрямованість, насильницька основа, деструктивність, протиправність, антигуманізм, використання залякування, комунікативність, підвищена суспільна небезпечність, демонстративність, публічність, системність та багатоманітність форм прояву, символічність, організований характер, теоретична обґрунтованість, історичність, розмежування між жертвами терористичних актів та тими, на кого здійснюється тиск.
    З’ясована причинність та багатофакторність характеру сучасного тероризму. Серед чинників, що сприяють його появі, є різні об’єктивні явища суспільно-політичного життя, що мають політичне, етнічне, економічне, національне, класове, геополітичне, релігійне, історичне підгрунття тощо. Не можна сказати, що якась група чинників має основне значення – впливає вся їх сукупність і лише ситуативно на передній план може виходити то один, то декілька з них. До терористичних організацій входять представники різних соціальних, класових, демографічних, професійних та територіальних спільностей, але що ні культурна, ні релігійна, ні національна приналежність не зумовлює прихильності до використання терористичного методу боротьби. Його причинами можуть бути: дискримінаційний характер відносно тих чи інших етнічних груп, трансформація політичних процесів, зокрема, від авторитарного режиму в напрямку тоталітарного тощо. Вплив суб’єктивно-психологічного фактору, на наявність таких процесів посилює та загострює конфліктне протистояння, що теж сприяє виведенню останнього на терористичний рівень.
    Сьогоднішній стан політичного тероризму дозволяє стверджувати, що він трансформує релігійний і етнічний аспекти соціального життя в політичну площину, використовуючи етнічний і релігійний екстремізм як базу для подальшого розвитку політичної боротьби в терористичній формі. При цьому необхідно враховувати причинну обумовленість тероризму політичними причинами, тому про форми політичного екстремізму слід говорити не просто як про політичний, а як про соціально-політичний процес, а тероризм розглядати як феномен политико-криміногений. Політичний тероризм тісно пов'язаний із станом конфліктності суспільних відносин і, як наслідок, наявних суперечностей, які лежать в основі конфлікту, він несе деструктивну дію в протіканні конфлікту, провокуючи подальшу ескалацію. Тому політичний тероризм трактується як інструмент конфліктного соціально-політичного зіткнення, що виникає на певній стадії розвитку суспільних суперечностей, коли вони своєчасно не знімаються і одна з протиборчих сторін (або обидві відразу), зважаючи на дійсний або уявний утиск своїх інтересів і прав, звертаються до тероризму, щоб таким чином радикально вирішити конфлікт. Етнонаціональні конфлікти та протиріччя, як передумова тероризму мають такі підстави щодо свого виникнення: прагнення до перерозподілу життєвих ресурсів і природних багатств; розбіжність етнічних, національних і релігійних меж, бажання зробити свою країну мононаціональною чи монорелігійною; обмеження прав націй на самовизначення; порушення прав особистості представників даної нації (етносу); бажання продемонструвати іншій нації свою перевагу й водночас залякати її; розмаїтість уявлень людей про національне надбання, і національний інтерес; прагнення даної нації (етносу) до збереження своєї національної ідентичності та опір у зв’язку з цим іншому способу життя, іншому світосприйманню і світорозумінню, іншим цінностям, що нав’язуються владою чи іншими структурами. Релігійні протиріччя визначаються наявністю мотивів забезпечення пріоритетності своєї релігії; реалізації релігійних ідей за рахунок придушення або навіть знищення інших релігійних груп, де тероризм виростає на ґрунті екстремізму, релігійної нетерпимості, ворожнечі й ненависті, невміння й небажання бачити в інших групах партнерів для переговорів і компромісів, поважати й враховувати їхні інтереси.
    Визначено психологічні аспекти політичного тероризму в аналізі суб'єктивної сторони цього явища –- його ідеології, характеру програм, цілей і завдань; логіці виправдання і ступеня усвідомленості власних дій; відмінностях в мотивації і позиціях різних суб'єктів терористичної діяльності. Психологічний чинник тероризму визначає такі його риси та характерні особливості, як вища ступінь аморальності, надзвичайна жорсткість, агресивність дій, нерозбірливість в засобах та методах, некерованість дій. Головною метою є: здійснення ефекту страху; викликання максимального резонансу, вчинення психологічного тиску, заявлення про себе; домагання поставлених цілей. З психологічної точки зору, розвиток засобів масової інформації надає терористам змогу значно розширити та активізувати свої можливості впливу на масову свідомість, процес формування громадської думки та перебіг політичного процесу в цілому. Наразі, значна психологізація політики як така, коли на перший план виходить її емоційно-чуттєве сприйняття, значно зменшує важливість теоретичного обґрунтування терористичної діяльності. При цьому збільшується питома вага емоційної навантаженості терористичних актів через особливу антигуманність способів їх здійснення, що, як правило, призводить до масового фізичного та психологічного ураження населення. В залежності від зміни безпосереднього об’єкту терористичного нападу, зростає масштабність тероризму. Звідси, особливу небезпеку становить тероризм, що носить міжнародний і транснаціональний характер. Отже, тероризм еволюціонує відповідно до змін, які відбуваються у суспільно-політичному житті. Головні особливості сучасного тероризму визначаються умовами його існування в масовому демократичному суспільстві. Еволюція цього протиправного явища триватиме і надалі. Наукові дослідження в даному напрямку сприятимуть підвищенню ефективності та удосконаленню стратегії і тактики боротьби з тероризмом.
    Встановлено, що, виступаючи наслідком кризових процесів, що розгортаються у суспільстві, зокрема в українському, та тісно пов'язаних з ними соціальних, політичних, міжнаціональних і інших конфліктів, тероризм сам, у свою чергу, їх загострює і ускладнює. Тому осмислення природи, засобів і методів боротьби з ним, з’ясування ресурсної бази стає важливою і невідкладною проблемою теорії і практики, особливо в період трансформаційних перетворень, випробовуючи низку серйозних криз і навіть катастроф, що важко відгукуються на житті і долі великих мас населення. Все це є основою антитерористичної політики протидії тероризму. Подолання тероризму, як явища, можливе при позбавленні його ресурсів, які варто поділити на матеріальні: (фінансовий, людський, технічний, силовий) та нематеріальні (організаційний, інформацiйний, психологічний, ідеологічний). З еволюцією суспільства розширюється та еволюціює ресурсна база тероризму.
    Виявленими основними тенденціями міжнародного досвіду та міжнародної співпраці у сфері протидії тероризму є: дуже повільний темп становлення міжнародного права та невдала практика його застосування у боротьбі з тероризмом; розгляд антитерористичних заходів деякими державами як інструменту політики, що спрямована не стільки на подолання тероризму, скільки на його використання при вирішенні деяких власних, далеких від цієї проблеми, завдань.
    Існуюча відсутність конструктивного міждержавного діалогу при виробленні ефективного механізму протидії тероризму пояснюється не тільки складністю цього феномену, але й розбіжністю позицій держав, що мають свої приватні інтереси із цього питання. Протидія тероризму розглядається у кожній окремо взятій державі під різними кутами зору, в різних контекстах, що при проведенні переговорів по взаємній співпраці у цій сфері незмінно викликають складнощі, які знаходять своє вираження у нерозумінні, прихованих підтекстах і т. д. Інша причина ускладнення у вирішенні проблеми тероризму полягає в тому, що його основні передумови лежать у політичній площині. У зв’язку з цим, прагнення політичних еліт за будь-яку ціну утримати владу, знаходить своє вираження у практиці застосування політики «подвійних стандартів», використання у боротьбі з тероризмом таких методів, які за своєю суттю в завуальованій формі є методами тероризму.
    Для забезпечення єдиного підходу на всіх рівнях держави та суспільства до розуміння сутності тероризму, як загрози національній безпеці та стабільності українського суспільства, визначено пріоритети держави у питанні подолання тероризму з урахуванням і кримінологічної специфіки, і комплексної соціально-політичної природи даного явища. Йдеться про розроблення концепції протидії тероризму, в якій мають бути визначені основні принципи державної політики, її мета, завдання та напрями подальшої оптимізації у середньо – та довгостроковій перспективі.
    Зазначено, що відкритий інформаційний обмін з питань протидії тероризму, експертне обговорення дестабілізуючих чинників соціально-політичного розвитку держави, що можуть призвести до формування терористичного підґрунтя, а також критичне осмислення сучасних шляхів протидії тероризму, мають важливе значення для підвищення ефективності зусиль, що докладаються у цій сфері в Україні. Тому можна виступити з пропозицією до зацікавлених міністерств та відомств щодо створення на його базі Міжвідомчої експертної робочої групи з питань протидії загрозам розповсюдження зброї та матеріалів масового ураження, а також пов’язаних із ними терористичних загроз і захисту критично важливої для забезпечення життєдіяльності держави інфраструктури. Такий формат співпраці, на погляд автора, сприятиме розширенню експертного середовища фахівців-терологів, надасть творчого імпульсу для подальшого удосконалення державної політики протидії тероризму.
    З’ясовано, що тероризм внаслідок свого негативного впливу становить особливу загрозу для сучасного суспільства, а тому протидія цьому протиправному явищу вимагає адекватних та узгоджених дій усіх політичних інститутів держави. Контроль над тероризмом має здійснюватися на виключно демократичній основі, на рівні всіх підсистем політичної системи, із врахуванням його сучасних характеристик. У роботі показано, що упередження виникнення терористичних проявів на ранніх стадіях має здійснюватися за допомогою ефективних механізмів реалізації політичних інтересів та активізаціі особистісної схильності до їх використання.
    Визначена проблемність можливого подальшого розвитку тероризму особливо стосовно України, але точне прогнозування майбутніх станів та форм прояву тероризму, зважаючи на раптовість як основну складову терористичної тактики, значно ускладнюється. Основними теророгенними чинниками за сучасних політичних та економічних змін в Україні є масштабна корупція в органах державної влади, що набула системного характеру; загальне зниження рівня моральності суспільних відносин, насамперед у молодіжному середовищі; правовий нігілізм; розшарування суспільства та загострення конфронтації, що уможливило радикалізацію настроїв у суспільстві тощо. Зазначене потребує вжиття значних зусиль з боку державної влади щодо зниження рівня конфліктності та локалізації середовища екстремізму та тероризму. Хоча нашій країні до цього часу і вдавалося уникати системного тероризму, це в жодному разі не має бути приводом до його ігнорування з боку держави та громадськості, а тим паче не має сприяти припиненню або ослабленню превентивних заходів боротьби із зазначеним явищем. Але, з огляду на геополітичне положення української держави та нестабільність ситуації у світі, обумовлену значною активізацію радикальних організацій, для України залишається актуальним питання про загрозу тероризму та його дестабілізуючого впливу на сучасне суспільство.






    Список використаних джерел

    1. Авдеев Ю. И. Терроризм как социально-политическое явление // Современный терроризм: состояние и перспективы / Ю. И. Авдеев. – М: Эдиторал УРСС, 2000. – 240 с.
    2. Акопян О. А. Противодействие терроризму как общая задача властей и граждан. Зарубежный опыт / О. А. Акопян. – М.: Наука, 2010. – 198 c.
    3. Антипенко В. Ф. Борьба с современным терроризмом. Международно-правовые подходы / В. Ф. Антипенко. – К.: Национальная библиотека им. В. И. Вернадского; Изд-во «ЮНОНА-М», 2002. – 723 с.
    4. Антипенко В. Ф. Международное антитеррористическое право в условиях глобальной конфликтности / В. Ф. Антипенко. –М.: Наука, 2007. – 648 с.
    5. Антипенко В. Ф. Институциональный механизм борьбы с терроризмом. Формирование правовой базы / В. Ф. Антипенко // Государство и право. – 2004. – № 11. – С. 62-72.
    6. Антонян Ю. М. Терроризм: криминологическое и уголовно-правовое исследование / Ю. М. Антонян. – М.: Щит-М, 1998. – 306 с.
    7. Архієрейський Д. В. Політичний террор і тероризм в Україні ХІХ – ХХ ст. Історичні нариси // НАНУ, Ін-т історії У / Д. В. Архієрейський, О. Г. Бажан, Т. Б. Бикова. – К.: Наукова думка, 2002. – 950 с.
    8. Асмолов А. Г. Классификация неосознаваемых явлений и категория деятельности / А. Г. Асмолов // Вопросы психологии. – 1980. – № 9. – С. 45-53.
    9. Афанасьев Н. Н. Идеология терроризма / Н. Н. Афанасьев // Социально-гуманитарные знания. – 2002. – № 1. – С. 224-235.
    10. Бельков О. А. Международный терроризм – слова и смыслы / О. А. Бельков // Власть. – 2002. – № 2. – С. 17-24.
    11. Бельков О. А. Терроризм – вызов национальной и международной безопасности / О. А.Бельков // Безопасность Евразии. – 2001. – № 4. – С. 217-239.
    12. Бойченко О. В. Технічні засоби протидії тероризму / О. В.Бойченко // Право і безпека. – 2006. – Т. 5. – № 5. – С. 173-175.
    13. Большой энциклопедический словарь. – М., 2001. – 1197 с.
    14. Бородин А. М. Политические проблемы современного терроризма: Автореф. дис. … канд. полит. наук: спеціальність 23.00.02 – Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / А. М. Бородин. – М., 2001. – 24 с.
    15. Боротьба з тероризмом / За заг. ред. В. А. Ліпкана, Д. Й. Никифорчука, М. М. Руденка. – К.: Знання України, 2002. – 254 с.
    16. Боташева А. К. Терроризм как фактор современных политических процессов: детерминация, проявления, стратегия противодействия : автореф. дис. … докт. полит. наук: спец. 23.00.02 – Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / А. К. Боташева. – Краснодар, 2009. – 56 .
    17. Брусницин Ю. А. Правовая политика современного российского государства в сфере противодействия терроризму: Автореф. дис. … канд. полит. наук: спец. 23.00.02 – Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / Ю. А. Брусницин. – М., 2003. – 22 с.
    18. Будницкий О. В. Терроризм в российском освободительном движении: идеология, этика, психология (вторая половина ХІХ – начало ХХ века) / О. В. Будницкий. – М.: Россиская политическая энциклопедия (РОССПЭН), 2000. – 399 с.
    19. Буртный К. П. Современный политический терроризм / К. П. Буртный. – М.: ВУ, 2003. – 156 с.
    20. Буянов М. Психиатры и политика / М. Буянов. – М., 1996. – 139 с.
    21. Василенко В. К. Терроризм как социально-политический феномен / В. К. Василенко. – М: РАГС, 2002. – 219 с.
    22. Василенко И. А. Информационные ресурсы власти и формирование новой постклассической картины политического мира ХХІ в / И. А. Василенко // Вестник Моск. ун-та. Сер. 12: Политические науки. –- 2004. – № 2. – С. 32-43.
    23. Васильев А. Деньги для террористов / А. Васильев // Азия и Африка сегодня. – 2003. – № 8. – С. 2-6.
    24. Вербенський М. Державна політика протидії тероризму: пріоритети та шляхи реалізації / М. Вербенський // Державна політика протидії тероризму: пріоритети та шляхи реалізації : збірник матеріалів «круглого столу». – К.: НІСД, 2011. – C. 68-72.
    25. Витюк В. «Левый» терроризм на Западе: история и современность / В. Витюк, С. Эфиров. – М.: Наука, 1987. – 318 с.
    26. Власов И. С. Зарубежное законодательство в борьбе с терроризмом / И. С. Власов. – М.: Городец, 2002. – 144 с.
    27. Гаджиев К.С. Введение в геополитику / К. С. Гаджиев. – М.: Лотос, 1998. – 379 с.
    28. Газета Комментарии. – 02.10.2009.
    29. Гармашов І. Сутність сучасного тероризму і його основні характеристики / І. Гармашов [Електроний ресурс]. – Режим доступу: http://personal.in.ua/article.php?ida=21
    30. Головаха Е. И. Социальное безумие: история, теория и современная практика / Е. И. Головаха, Н. В. Панина. – К.: Абрис, 1994. – 168 с.
    31. Горбунов К. Г. Психология терроризма: курс лекций: для студентов психологических специальностей / К. Г. Горбунов. – Омск: Изд-во ОмГУ, 2007. – 232 c.
    32. Горбунов Ю. С. К вопросу о классификации терроризма / Ю. С. Горбунов // Московский журнал междун. права. – 1993. – № 1. – С. 57-63.
    33. Гросс Х.-Э. Мои мечты не знают границ / Х.-Э. Гросс, К. П. Вольбер. – М.: Молодая гвардия, 1984. – 320 с.
    34. Губенко А. В. Вызов терроризма (Психологический анализ феномена терроризма) / А. В. Губенко // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – № 9. – С. 35-39.
    35. Гуссейнов А. А. Этика: Учебник / А. А. Гуссейнов, Р. Г. Апресян. – М.: Гардарика, 2002. – 472 с.
    36. Гуцало М. Г. Організація протидії сучасному тероризму: політологічний аналіз. автореф. дис. … канд. політ. наук : спец. 23.00.02 – політичні інститути та процеси / М. Г. Гуцало. – Київ, 2008. – 23 с.
    37. Даль В. И. Толковый словарь живого великорусского языка / В. И. Даль. – М: «ОЛМА-ПРЕСС», 2002. – Т. 2. – 534 c.
    38. Даниленко Н. Терроризм в контексте исторического развития. Некоторые аспекты этого явления / Н. Даниленко // Профессионал. – 2002. – № 3 (47). – С. 38-41.
    39. Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби / С. Макєєв (кер. авт. колективу). – К.: Політична думка, 1997. – 508 с.
    40. Державний комітет фінансового моніторингу. Методичні рекомендації від 25 січня 2009 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://finmon.at.ua/stuff/18-1-0-50
    41. Дзлиев М. И. Современный терроризм: социально-политический облик противника / М. И. Дзлиеев, Э. С. Иззадуст, М. П. Ктреев // Под общ. ред. В. В. Гордиенко. – М.: Acdemia, 2007. – 209 с.
    42. Долгова А. Конкретизация понятия рерроризма в криминологических целях / А. И. Долгова // Уголовное право. – 2003. – № 2. – С. 103-105.
    43. Долгова А. И. Конкретизация понятия терроризма в криминологических и правовых целях / А. И. Долгова // Уголовное право. − 2003. − № 2. − С. 100-103.
    44. Доценко Е. Л. Психология манипуляции / Е. Л. Доценко. – Москва, 1996. – 346 с.
    45. Елементи. - 2000. – № 7 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: //arctogaia. org. ru.modules. php? Names = 56.
    46. Епштейн В. А. Политический терроризм как феномен современного общества : автореф. дис. … канд. полит. наук : спец.23.00.05 / В. А. Эпштейн. – Казань, 1998. – 19с.
    47. Ємельянов В. П. Терроризм и преступления террористической направленности / В. П. Ємельянов. – Харьков, 1997. – 165 с.
    48. Жалинский А. Терроризм: психологические корни и правовые оценки / А. Жалинский // Государство и право. – 1995. – № 4. – C. 22-26.
    49. Жаринов К. В. Терроризм и террористы / К. В Жаринов. – Минск: Харвест, 1999. – 606 с.
    50. Жданов И. Террор – значит страх / И. Жданов // Зеркало недели. –2001. – 11 августа.
    51. Жданов Н. В. Правовые аспекты борьбы с террористическими актами международного характера: Автореф. дис. ... д-ра юрид. наук / Н. В. Жданов // МГИМО. МИД СССР. – М., 1974. – С. 32.
    52. Забулонов Ю. Л. Тероризм ХХІ століття – реальна загроза техногенно-екологічній безпеці / Ю. Л. Заблунов, Г. В. Лисиченко, В. В. Ковалевський [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://eco.com.ua/content/terorizm-khkh%D1%96-stolittya-%E2%80%93-realna-zagroza-tekhnogenno-ekologichnii-bezpetsi
    53. Закон Российской Федерации «О борьбе с терроризмом» // Российская газета. – 1998. – 4 августа.
    54. Закон України «Про боротьбу з терроризмом» // Голос України. – 22 квітня 2003 року. – № 77. – С. 6-8.
    55. Зеленецький В. С. Концептуальні основи визначення категоріально-понятійного апарату у сфері боротьби з тероризмом: Науково-практичний посібник / В. С. Зеленецький. – Харків: ТОВ «Кроссроуд», 2006. – 79 с.
    56. Зубок Ю. А. Молодежный экстремизм : сущность, формы проявления, тенденции / Ю. А. Зубок, В. И. Чупров. – М., 2009. – 187 с.
    57. Иванов И. Е. Психология терроризма. Предупреждение и пресечение террористических актов / Е. И. Иванов. – СПб.: Камея, 2005. – 302 c.
    58. Иорданов М. Дело № 666. Террор / М. Иорданов. – Махачкала, 2002. – 289 с.
    59. Камю А. Бунтующий человек. Философия. Политика. Искусство / А. Камю. – Минск.: ООО «Попурри», 1998. – 544 с.
    60. Кара-Мурза С. Г. Манипуляция сознанием / С. Г. Кара-Мурза. – К.: Орiяни, 2000. – 488 с.
    61. Картунов О. В. Нова чи оновлена концепція прав етнонаціональних меншин? / О. В. Картунов // Політичний менеджмент. – 2004. – № 2. – С. 78–90.
    62. Картунов О. В. Проблеми політико-правової протидії тероризмові / О. В. Картунов, О. О. Маруховський // Правова держава: Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. – Вип. 14. – К., 2003. – С. 472–483.
    63. Касав Д. Х. Террор – самозащита слабых / Д. Х. Касев // Возрождение республики. – 2001. – Ноябрь. – № 48. – С. З-11.
    64. Каструбин Э. М. Трансовые состояния и «поле смысла» / Э. М. Каструбин. – М.: КСП, 1995. – 215 с.
    65. Кива А. В. Анатомия терроризма / А. В. Кива, В. А. Федоров // Общественные науки и современность. – 2003. – № 1. – С. 34-39.
    66. Кіссе А. Майбутнє етнічних конфліктів / А. І. Кіссе // Політичний менеджмент. – 2005. – № 6 (15). – C. 82-88.
    67. Клаузевиц К. О войне / К. Клаузевич. – М.: Московский рабочий, 1990. – С. 5-27.
    68. Ковалев В. Что же такое фашизм? От этимологии к законодательному определению / В. Ковалев // Российская юстиция. – 2002. – № 10. – С. 52-54.
    69. Коваленко В. В. Щодо вивчення міжнародного досвіду боротьби з тероризмом / В. В. Коваленко // Стратегічна панорама. – 2000. – № 3-4. – С. 85-89.
    70. Ковылов А. И. Политический терроризм и проблемы молодёжи Италии (70-е гг.): Автореф. дис. ... канд. ист. наук / А. И. Ковылов. – М., 1990. – 23 с.
    71. Кожушко Е. П. Современный терроризм: анализ основных направлений / Є. П. Кожушко. – Минск: Харвест, 2000. – 373 с.
    72. Козловський І. Теорія терроризму / І. Козловський. – Львів: Піраміда, 2003. – 224 с.
    73. Кондратьєв Я. Ю. Організаційно-правові аспекти становлення системи боротьби з тероризмом в Україні / Я. Ю. Кодратьев, В. Д Сущенко // Тероризм і боротьба з ним. Аналітичні розробки наукових та практичних працівників / Під ред. А. І. Комарової, Ю. В. Землянського, В. О. Євдокимова та ін. – Київ, 2000. – С. 554-556.
    74. Корнеев М. М. Проблемы правового регулирования вооруженных конфликтов / М. М. Корнеев // Право вооруженных конфликтов. Материалы научно-практической конференции. – М.: ВУ, 1998. – С. 4-9.
    75. Коршунов В. О. Політичний тероризм: інформаційні методи боротьби : автореф. дис. … канд. політ. наук : спец. 23.00.02 – політичні інститути та процеси / В. О. Коршунов. – Дніпропетровськ, 2008. – 22 с.
    76. Краснов М. Политический екстремизм – угроза государственности / М. Краснов // Юстиция. – 1999. – № 4. – С. 5-9.
    77. Крутов В. В. Методологічні підходи до підвищення ефективності боротьби з тероризмом в Україні / В. В. Крутов // Тероризм і боротьба з ним. Аналітичні розробки наукових та практичних працівників / Під ред. А. І. Комарової, Ю. В. Землянського, В. О. Євдокимова та ін. – Київ, 2000. – С. 130-141.
    78. Крылов Н. Б. Государственный терроризм – угроза международной безопасности / Н. Б. Крылов, Ю. А. Решетов // Советское государство и право. – 1987. – № 2. – С. 79-81.
    79. Кудрина Н. Н. Политический терроризм: сущность, формы проявления, методы противодействия : автореф. дис. … канд. полит. наук; специальность 23.00.02 – Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / Н. Н. Кудрина. – М., 2000. – 18 с.
    80. Лазарев Н.Я. Терроризм как тип политического поведения / Н.Я Лазарев // СОЦИС. – 1993. – № 8. – С. 32-35.
    81. Латыпов У. В. К вопросу об определении понятия «государственный терроризм» / У. В. Латыпов. – М.: Наука, 1987. – 420 с.
    82. Левашов В. К. Безопасность и терроризм / В. К. Левашов // Социологические исследования. – 2005. – № 7. – С. 72-83.
    83. Леонгард К. Акцентуированные личности / Пер. с нем. В. М. Лещинская. – 2-е изд. стер. – К.: Вища шк. Головное изд-во, 1989. – 158 с.
    84. Лившиц Ю. Д. Теоретико-методологические проблемы выявления и расследования правоохранительными органами России террористической деятельности / Ю. Д. Лившиц, С. Г. Барышноков // Следователь. – 2003. – № 3. – С. 32-37.
    85. Ліпкан В. А. Глобальний тероризм в управлінні сучасною цивілізацією / В. А. Ліпкан // Тероризм і національна безпека України: Матеріали міжнар. конф., м. Київ, 11 квітня 2002р. – К.: Нац. акад. внутр. справ України, 2003. – С. 118-127.
    86. Ліпкан В. А. Правові та організаційні аспекти боротьби з тероризмом / В. А. Ліпкан // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – № 3. – С. 14-19.
    87. Ліпкан В. А. Тероризм і національна безпека України / В. А. Ліпкан. – К.: Знання, 2000. – 184 с.
    88. Ліпкан В. А. Боротьба з терроризмом / В. А. Ліпкан, Д. Й. Никифорчук, М. М. Руденко. – К.: Знання України, 2002. – 254 с.
    89. Лопатин В. Н. Проблемы реализации в России и СНГ Палермской Конвенции ООН (2000) против транснациональной организованной преступности / В. Н. Лопатин // Государство и право. – 2002. – № 6. – С. 70-79.
    90. Лунеев В. В. Политическая, социальная и экономическая несправедливость в мире и терроризм / В. В. Лунеев // Общественные науки и современность. – 2004. – № 3. – С. 81-88.
    91. Лунеев В. В. Терроризм: психологические корни и правовые оценки: Круглый стол / В. В. Лунеев // Государство и право. –-1994. – № 4. – С. 26 - 27.
    92. Лутовинов В. Терроризм – угроза обществу и каждому человеку / В. Лутовинов, Ю. Морозов // ОБЖ. – 2000. – № 9. – С. 42-45.
    93. Ляхов Е. Г. Политика терроризма – политика насилия и агрессии / Е. Г. Ляхов. – М.: Междунар. отношения, 1987. – С. 60-72.
    94. Ляхов Е. Г. Терроризм: национальный, региональный и международный контроль / Е. Г. Ляхов, А. В. Попов. – Ростов н/Д.: Феникс, 1999. – 298 с.
    95. Малкина-Пых И. Г. Возрастные кризисы взрослости / И. Г. Малкина-Пых. – М.: Изд-во «Эксмо», 2005. – 416 с.
    96. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения / К. Маркс, Ф. Энгельс. – Т. 23. – С. 76-82.
    97. Марченко Ю. Правові засади антитерористичної діяльності / Ю. Марченко // Людина і політика. – 2004. – № 4 (34). – С. 133–140.
    98. Международный терроризм: истоки и противодействие: Материалы международной научно-практической конференции. – СПб, 2001. – С. 27-32
    99. Миньковский Г. М. Характеристика терроризма и некоторые направления повышения эффективности борьбы с ним / Г. М. МИньковский, В. П. Ревин // Государство и право. – 1997. – № 8. – С. 85-87.
    100. Мирский Г. Дракон встаёт на дыбы. (О международном терроризме) / Г. Мирский // Мировая экономика и международные отношения. – М., 2002. – С. 39-43.
    101. Михайленок О. М. Военно-политические проблемы национальной безопасности России в переходный период: Автореф. дис. … доктора полит. наук; специальность 23.00.02 – Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии / О.М. Михайленок. – М., 2003. – 19 с.
    102. Михеев И. Р. Терроризм: понятие, ответственность, предупреждение / И. Р. Михеев // Владивостокский центр исследования организованной преступности, 2003. – С. 197-203.
    103. Моджорян Л. А. Терроризм: правда и вымысел / Л. А. Моджорян. – М.: Юрид. лит-ра, 1986. – 243 с.
    104. Морозов Г. И. Международный терроризм / Г. И. Морозов // США. – 1997. – № 11. – С. 66-75.
    105. Мошкова Л. І. Феномен виникнення та проявів тероризму в сучасних умовах: Дис. … канд. політ. наук : спец. 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних відносин та глобального розвитку / Л. І. Мошкова. – Одеса, 2001. – 194 с.
    106. Мошкова Л. І. Феномен виникнення та проявів тероризму всучасних умовах : автореф. дис. … канд. полит. наук : спец. 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних відносин та глобального розвитку / Л. І. Мошкова. – Одес. нац. юрид. акад. – О., 2001. – 24 с.
    107. Назаретян А. П. Цивилизационные кризисы в контексте Универсальной истории: синергетика, психология и футурология / А. П. Назаретян. – М.: ПЕР СЭ, 2001. – 196 с.
    108. Ожегов С. И. Словарь русского языка / С. И. Ожегов. – М.: ОНИКС, 2004. – 891 с.
    109. Ольшанский Д. В. Психология терроризма / Д. В. Ольшанский. – Спб.: Питер, 2002. – 288 с.
    110. Ососков Г. В. Источники и причины войн: социально-философский анализ: Дис. … канд. филос. наук / Г. В. Ососков. – М., 1996. – 203 с.
    111. Остроухов В. В. Тероризм: соціально-філософські аспекти дослідження / В. В. Остроухов //\ Мультиверсум. – 1999. – Вип. 3. – С. 216-224.
    112. Паин Э. А. Социальная природа экстремизма и терроризма / Э. А. Паин // Общественные науки и современность. – 2002. – № 4. – С. 113-124.
    113. Панарин И. Тайны 11 сентября / И. Панарин // Военно-промышленный курьер. – 2008. – 17-23 сентября. – С. 2-8.
    114. Пастернак–Таранущенко Г. Проблема тероризму в світлі теорії нестабільності / Г. Пастернак-Таранущенко // Підтекст. – 1998. – № 21. – С. 29-33.
    115. Перенджиев А. Н. Пиар в антитеррористической политике / А. Н. Перенджиев // Антитеррор: комплексный подход. Информационное оружие в террористических акциях и локальных конфликтах / Под общ. ред. А. П. Новикова. – М.: Антитеррористический центр государств-участников СНГ, 2009. – С. 188-214.
    116. Петрищев В. Е. Правовые и социально-политические проблемы борьбы с терроризмом / В. Е. Петрищев // Государство и право. – 1998. – № 3. – С. 88-93.
    117. Пехник А. В. Поняття, типологія та причини виникнення тоталітаризму: Дис. ... канд. політ. наук: спец. 23.00.04 – Політичні проблеми міжнародних відносин та глобального розвитку / А. В. Пехник. – О., 2000. – 194 с.
    118. Политологический словарь: В 2-х ч. Ч. II. – М.: РАУД, 1994. – С. 185.
    119. Половко О. О. Особливості політичного тероризму в сучасному суспільстві: Автор. дис. … канд. політ. наук : спец. 23.00.02 – політичні інститути та процеси / О. О. Половко. – К., 2005. – 22 с.
    120. Поросков Н. Терроризм на бумаге. Перечень экстремистских организаций до сих пор не сформирован / Н. Поросков // Время новостей. – 2005. – 19 сентября. – С. 45-51.
    121. Психологи о терроризме («Круглый стол» «Психологического журнала») // Психологический журнал. – 1995. – Т. 16. – № 4. – С. 39-41
    122. Робеспьер М. Революционная законность и право. Статьи и речи / М. Робеспьер. – М., 1959. – С. 194-210.
    123. Романюк В. О.Проблематероризму в сучасному політичному процесі / В. О. Романюк, І. Б. Березовський // Науково-практичний журнал «Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія іпрактика)» [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://mndc.naiau.kiev.ua/Gurnal/8text/g8_05.htm
    124. Руденко-Миних И. Кто строит Крымский Халифат? / И. Руденко-Миних [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www. business-politika.net/halifat_in_crimea.php
    125. Рыбаков С. Е. Анатомия этнической деструктивности / С. Е. Рыбаков // Вестник Московского Университета. Серия 18. Социология и политология. – 2001. – № 4. – С. 3-39.
    126. Салимов К. Н. Современные проблемы терроризма / К. Н. Салимов. – М., 1999. – 234 с.
    127. Сафонов А. Е. Необходима глобальная система противодействия терроризму /А. Е. Сафанов // Международная жизнь. – 2003. – № 1. – С. 34–42.
    128. Селиванов А. Н. Современный терроризм как инструмент глобального управления / А. Н. Селиванов // Власть. – 2004. – № 10. – С. 22-28.
    129. Сердюк Л. В. Насильство: кримінологічне та кримінально-правове дослідження / Л. В. Сердюк / Под ред. С. П. Щерби. – М.: ТОВ Вид-во «Юрлітінформ», 2004. – 223 с.
    130. Симонов П. В. Мотивированный мозг / П. В. Симонов. – М.: Наука, 1987. – 270 с.
    131. Синькелев А. История мировых войн / А. Синькелев, Д. Самосват // Ориентир. – 2008. – № 4. – С. 52-56.
    132. Смазнова І. С. Філософсько-правовий аналіз тероризму та боротьби з ним : автореф. дис. … канд. юрид. наук : спец. 12.00.12 – філософія права / І. С. Смазнова. – К., 2007. – 20 с.
    133. Советская историческая энциклопедия в 16 т. Т. 12. – М., 1969. – С. 89.
    134. Современный словарь иностранных слов. – М., 1992. – С. 605.
    135. Социология молодежи / Под ред. В. Т. Лисовского. – СПб. : Изд-во СПбГУ, 1996. – 169 с.
    136. Степанов Е. И. Современный терроризм: состояние и перспективы / Е. И. Степанов. – М., 2000. – 238 c.
    137. Телешун С. Сучасний тероризм: українські реалії / С. Телешун // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1 (10). – С. 163-169.
    138. Тероризм і боротьба з ним Уряду України, Президенту, законодавчій, виконавчій владі. Аналітичні розробки, пропозиції наукових та практичних керівників / Під заг. ред. А. І. Комарова. – К.: НД «Проблеми людини», 2000. – Т. 19. – 518 с.
    139. Терроризм: борьба и проблемы противодействия: Учеб. пособие для студ. юрид. вузов / С. Я. Казанцев и др.] / Под ред. В. Я. Кикотя, Н.Д. Эриашвили. – М.: ЮНИТИ «ДАНА», 2004. – 592 с.
    140. Терроризм: психологические корни и правовые оценки: «Круглый стол» журнала «Государство и право» // Государство и право. –1995. – № 4. – С. 20-47.
    141. Требин М. П. Терроризм в XXI веке / М. П. Требин. – К.: Харвест, 2003. – 816 с.
    142. Тюшкевич С. А. Законы войны: сущность, механизм действия, факторы использования / С. А. Тюшкевич. – М.: Книга и бизнес, 2002. – С. 12.
    143. Устинов В. В. Государственная антитеррористическая стратегия: общая концепция и правовые аспекты / В. В Устинов // Государство и право. – 2003. – № 3. – С. 14- 17.
    144. Учебное пособие по общественно-государственной подготовке для солдат (матросов), сержантов (старшин), проходящих военную службу по контракту в Вооруженных Силах Российской Федерации: Отечество. Ч
  • Стоимость доставки:
  • 100.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины