СУЧАСНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ЕКСТРЕМІЗМ (НА ПРИКЛАДІ ІСПАНІЇ, ІТАЛІЇ ТА НІМЕЧЧИНИ) : СОВРЕМЕННЫЙ ПОЛИТИЧЕСКИЙ ЭКСТРЕМИЗМ (НА ПРИМЕРЕ ИСПАНИИ, ИТАЛИИ И ГЕРМАНИИ)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

РЕВА ТЕТЯНА СЕРГІЇВНА

УДК 323.2[(460)+(450)+(430)]

СУЧАСНИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ЕКСТРЕМІЗМ
(НА ПРИКЛАДІ ІСПАНІЇ, ІТАЛІЇ ТА НІМЕЧЧИНИ)

23.00.02 – політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник –
Корж Мирослав Олексійович,
кандидат філософських наук, доцент

Київ – 2012

ЗМІСТ

Стор.
ВСТУП…………………………………………………………………….. 3
РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОГО ЕКСТРЕМІЗМУ………………………………………..

9

Висновки до розділу 1……………………………………………………. 59

РОЗДІЛ 2
СУЧАСНІ ПРОЯВИ ПОЛІТИЧНОГО ЕКСТРЕМІЗМУ В ІСПАНІЇ, ІТАЛІЇ ТА НІМЕЧЧИНІ………………………………………………….

60
Висновки до розділу 2……………………………………………………. 130

РОЗДІЛ 3
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОТИДІЇ ПОЛІТИЧНОМУ ЕКСТРЕМІЗМУ В ІСПАНІЇ, ІТАЛІЇ ТА НІМЕЧЧИНІ……………………………………………………………...

132

Висновки до розділу 3…………………………………………………….
176
ВИСНОВКИ……………………………………………………………….
178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………… 184

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. У другій половині ХХ – на початку ХХІ століття у світі внаслідок процесу трансформації та модернізації демократичних і посттоталітарних суспільств активізувалися екстремістські тенденції. Вони охоплюють усі сфери суспільного життя – від культурної до політичної. Особливе місце серед цих тенденцій займає політичний екстремізм. Залежно від соціально-економічної ситуації, ступеня розвитку політичної культури в державі та матеріального рівня населення екстремізм набуває закритого або відкритого характеру. Основною метою політичного екстремізму є побудова так званого справедливого суспільства шляхом знищення існуючого конституційного ладу. Це суспільно-політичне явище важко трактувати однозначно, тому воно потребує ґрунтовного дослідження.
До останнього часу європейці сприймали перемоги екстремістських угруповань на виборах лише як специфічні регіональні випадки. На початку ХХІ століття через кризу ідеї побудови мультикультурного суспільтсва у ряді європейських держав до влади прийшли представники радикальних партій. Так, наприклад, у 2012 році голова „Національного Фронту Франції” Ле Пен зайняла третє місце на президентських виборах. У 2008 році дві ультраправі політичні партії набрали майже 30% голосів на загальних парламентських виборах в Австрії, а в Італії партія екстремістського характеру з відверто сепаратистськими поглядами „Ліга Півночі” бере активну участь у розробці законодавства і входить до Європарламенту. Саме відродження ультраправих і ультралівих рухів у Німеччині, Франції, Італії, Великобританії змусило європейських науковців почати дискусію стосовно проникнення екстремізму в інститути демократії.
Серед країн Західної Європи лише Італія, Німеччина та Іспанія мають тоталітарне минуле. Нині вони є багатонаціональними правовими держави з розвинутим громадянським суспільством, що є наслідком реформування їх політичної системи, виховання високого рівня політичної культури населення і довготривалої боротьби з різними проявами політичного екстремізму. Україна, як і вищезгадані держави, за період свого перебування у складі Радянського Союзу мала тоталітарний і авторитарний досвід. Після здобуття незалежності у результаті демократизації суспільства та утворення багатопартійної системи відбулася активізація різних політичних сил – від ультраправих до ультралівих. Перед Україною як молодою багатонаціональною державою постала проблема побудови правової соціальної держави на засадах плюралізму і толерантності. А тому низький рівень політичної культури населення, відсутність громадянського суспільства і розвинутої мережі боротьби з різними проявами політичного екстремізму робить досвід Італії, Німеччини та Іспанії корисним для України.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Модернізація суспільного розвитку України в умовах світових процесів глобалізації”, науково-дослідної теми філософського факультету №06БФ041-01 „Філософія та політологія в структурі сучасного соціогуманітарного знання”.
Мета і задачі дисертаційного дослідження. Метою дисертаційної роботи є розкриття проявів сучасного політичного екстремізму (на прикладі Іспанії, Італії та Німеччини). Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати такі задачі:
- розкрити зміст понять „екстремізм” та „політичний екстремізм”, охарактеризувати сучасні підходи зарубіжної та вітчизняної політичної науки до розуміння проблеми;
- визначити основні риси політичного екстремізму;
- виявити ідеологічні витоки правого та лівого політичного екстремізму в Іспанії, Італії, Німеччині;
- простежити розвиток політичного екстремізму в Італії, Німеччині, Іспанії у другій половині ХХ століття – на початку ХХІ століття;
- з’ясувати основні аспекти і рівні боротьби з політичним екстремізмом у сучасних Італії, Німеччині та Іспанії.
Об’єктом дослідження є політичний екстремізм.
Предметом дослідження є сучасний політичний екстремізм (на прикладі Іспанії, Італії та Німеччини).
Методи дослідження. Дисертаційну роботу виконано на засадах комплексного міждисциплінарного підходу, який дозволяє у процесі дослідження звертатись до надбань філософії, соціології, історії, психології із зазначеної проблеми. Було використано такі методи: системний, що дозволив провести глибинний аналіз понять „екстремізм” та „політичний екстремізм” і встановити зв’язок між ними; завдяки структурно-функціональному методу вдалося визначити і виділити основні прояви політичного екстремізму в Іспанії, Італії та Німеччині і показати взаємовплив цих проявів; історичний метод дав можливість простежити розвиток політичного екстремізму в Італії, Німеччині та Іспанії після Другої світової війни і до цього часу; біхевіоральний метод за допомогою якого була розглянута роль різних чинників (класових, демографічних, соціальних, релігійних) як засобів підтримки в діяльності екстремістських об’єднань правого або лівого спрямування; порівняльний метод дозволив визначити ідеологічну орієнтацію політичного екстремізму в різних регіонах Іспанії, Італії та Німеччини; метод неформалізованого аналізу документів, застосований при дослідженні програмних документів екстремістських об’єднань лівого і правого напрямків, а також для розкриття нормативно-правової бази боротьби з політичним екстремізмом у досліджуваних державах.
Наукова новизна. Дисертаційна робота є цілісним науковим дослідженням, у якому автором було систематизовано теоретичний матеріал, узагальнено концептуальні положення з теми дисертації. Це дало можливість сформулювати результати, які характеризуються науковою новизною, розкривають базові положення дисертації:
- уточнено зміст понять „екстремізм” та „політичний екстремізм”. Виділено такі основні підходи до розуміння екстремізму: ідеологічний, діяльнісний, нігілістський, деструктивний та загальний. Дано авторське трактування політичного екстремізму як специфічної політичної діяльності окремих осіб, різних громадських об’єднань або державного апарату, спрямованої на повалення чи радикальну зміну основ існуючого конституційного ладу, розпалювання конфліктів за допомогою тероризму, пропаганди і культивування ідей дискримінації і насильства в суспільстві;
- поглиблено розуміння основних рис політичного екстремізму, притаманних як лівому, так і правому напрямкові: утопічність, нетерпимість, антидемократичний характер, спрямованість на руйнування існуючого політичного (конституційного) ладу, біполярний світогляд, насилля та сектантський характер організацій;
- набуло подальшого розвитку дослідження ідеологічних витоків cучасного правого і лівого політичного екстремізму в Італії, Німеччині та Іспанії. Було з’ясовано, що сучасний лівий екстремізм ґрунтується на революційних засадах, викладених у працях К.Маркса, Ф.Енгельса і модифікацій їх учення у ХХ столітті – троцькізмі та маоїзмі, а також на працях російських анархістів М.Бакуніна, П.Кропоткіна та німецького анархіста М.Штірнера. Правий екстремізм формувався під впливом концепції нігілізму німецького філософа Ф.Ніцше, расової теорії, розвинутої істориком А.Розенбергом, політичним діячем А.Гітлером та італійським філософом Ю.Еволою, доктрини фашизму Б.Муссоліні та А.-П. де Рівери;
- вперше у вітчизняній науковій думці простежено розвиток політичного екстремізму в досліджуваних країнах у другій половині ХХ – на початку ХХІ століття. Було встановлено, що політичний екстремізм має різну регіональну ідеологічну орієнтацію, що обумовлюється соціально-економічними й історичними факторами. Розглянуто принципи, на яких ґрунтується сучасний правий та лівий політичний екстремізм: правий базується на принципах авторитаризму, нетерпимості, нерівності та європоцентризмі; а лівий – революційності, антиамериканізмі і на засадах збройної боротьби, про що свідчить поширення „червоного” тероризму в Іспанії, Італії, Німеччині у другій половині ХХ століття;
- виявлені нові аспекти у аналізі теоретичної і практичної боротьби з політичним екстремізмом у Іспанії, Італії та Німеччині. Теоретична полягає в нормативно-правовій діяльності, а практична являє собою функціонування і діяльність мережі спеціалізованих державних установ і громадських об’єднань. Запропоновано поділ антиекстремістської діяльності на три рівні: світовий, регіональний і національний. Розглянуто участь Італії, Німеччини та Іспанії у міжнародних організаціях на світовому і регіональному рівнях, що проявляється у формі ратифікації конвенцій із боротьби з різними формами дискримінації, тероризмом та у співпраці з силовими структурами (Контртерористичний комітет ООН і ЄВРОПОЛ). На національному рівні антиекстремістська діяльність полягає у розробці антидискримінаційного та антитерористичного законодавства, створенні та функціонуванні спеціалізованих державних і недержавних органів боротьби з проявами політичного екстремізму – комітетів, рухів із захисту проти будь-яких форм дискримінації, спеціальних антитерористичних організацій (GEO в Іспанії, ASGI в Італії).
Практичне значення одержаних результатів сприяє поглибленню пізнання і розуміння такого суспільно-політичного явища, як політичний екстремізм. Проблеми, досліджені в дисертації, мають безпосередній зв’язок із процесом сучасного розвитку суспільства і питанням його безпеки.
Сформульовані у дисертації теоретичні положення, висновки та прикладні рекомендації можуть використовуватися для розробки лекційних курсів із загальної теорії політики і практичної політології, розробки спецкурсів з політичного екстремізму, національної безпеки, слугувати підґрунтям для подальших досліджень проблеми національної безпеки.
Апробація результатів дисертації. Положення дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на міжнародних наукових конференціях: „Дні науки філософського факультету – 2010” (Київ, 21-22 квітня 2010 р.), „Дні науки філософського факультету – 2011” (Київ, 21-22 квітня 2011 р.), „Дні науки філософського факультету - 2012” (Київ, 18-19 квітня 2012 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Держава і глобальні соціальні зміни: історія, теорія, ідеологія” (Київ, 28-29 жовтня 2010 р.), Науково-практичній конференції „Молодь та політика в контексті державотворення в Україні” (Київ, 17 грудня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Релігія, релігійність, філософія та гуманітарні знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти” (Луганськ, 21-23 грудня 2010 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні питання, проблеми та перспективи розвитку гуманітарного знання у сучасному інформаційному просторі: національний та інтернаціональний аспекти” (Луганськ, 17-19 травня 2011 р.), Всеукраїнській науковій конференції „Досягнення соціально-гуманітарних наук у сучасній Україні” (Дніпропетровськ, 21 травня 2011 р.).
Публікації. Результати дослідження опубліковані у п’яти наукових статтях у провідних наукових фахових виданнях, а також у восьми тезах наукових конференцій.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 183 стор. Список використаних джерел містить 308 найменувань обсягом 27 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Проведений у дисертаційному дослідженні аналіз сучасного політичного екстремізму на прикладі Іспанії, Італії та Німеччини дозволяє зробити такі висновки.
1) Екстремізм – це багатоаспектне суспільно-політичне явище. Існує багато підходів до його розуміння, зокрема виділяють ідеологічний, діяльнісний, нігілістський, деструктивний та загальний. Ідеологічний підхід визначає екстремізм як певну точку зору або сукупність поглядів, які не поділяє більша частина суспільства. Діяльнісний розглядає екстремізм як тип діяльності, а деструктивний – як руйнування у свідомості людини ієрархічного порядку. Автори нігілістського підходу під цим явищем розуміють спосіб радикального заперечення не тільки законодавчих правил, а й суспільних норм. Загальний підхід об’єднує всі попередні і визначає екстремізм як схильність до крайніх поглядів і методів досягнення поставленої мети. У науці існують різні пояснення природи екстремізму, до них належать: соціально-економічні умови, психологічний стан, есхатологічні настрої суспільства і стратегія досягнення цілей. Виділяють особливості екстремізму, а саме: ситуативність, фактор влади, насильницький характер, внутрішню суперечливість і нетерпимість. Ситуативність проявляється у тому, що за різних умов одна особистість може трактуватися і як екстреміст, і як герой. Фактор влади розкривається у співвідношенні правлячої еліти й опозиції, де опозиція завжди виступає екстремістами з точки зору правлячих сил. Екстремізм завжди містить у собі безпосереднє або опосередковане насилля. У різних проявах екстремізму існують внутрішні суперечливості між різними тенденціями того чи іншого прояву екстремізму. Нетерпимість полягає у ворожому ставленні до всіх, хто займає протилежну позицію.
Протягом свого існування екстремізм набув різних форм прояву. Виділяють такі форми прояву екстремізму, як економічний, екологічний, релігійний і політичний. Економічний екстремізм спрямований на встановлення однієї форми власності, єдиного методу ведення господарства, ліквідацію конкуренції у підприємницькій діяльності тощо. Екологічний виступає проти науково-технічного прогресу. Релігійний екстремізм проявляється у нетерпимому ставленні до представників різних конфесій або в жорсткому протиборстві у рамках однієї конфесії.
Особливе місце займає політичний екстремізм. Існує декілька підходів до визначення політичного екстремізму, а саме: психологічний, філософський та соціально-політичний. Психологічний підхід розглядає політичний екстремізм як форму політичної поведінки індивіда, яка характеризується сильним емоційним компонентом. Філософський підхід як сукупність різноманітних форм класової і визвольної боротьби, що супроводжується застосуванням насилля. Соціально-політичний підхід під політичним екстремізмом розуміє схильність до крайніх поглядів і дій у політиці. У межах останнього виокремлюють ідеологічний, функціональний, діяльнісний та загальний напрямки. Ідеологічний напрямок трактує політичний екстремізм як специфічну форму світосприйняття. Функціональний напрямок – як процес, що включає боротьбу за владу суб’єктів соціальних відносин у різних сферах суспільства, які використовують насильницькі методи досягнення мети. Діяльнісний напрямок розглядає політичний екстремізм як форму політичної діяльності, спрямовану на повалення існуючого політичного або конституційного ладу шляхом пропагування та застосування насилля. Загальний підхід, що об’єднує всі попередні, визначаючи політичний екстремізм як сукупність ідей і методів, які можуть бути використані суб’єктами політичної діяльності, що передбачають і допускають застосування нелегітимного насилля (або публічних закликів до застосування насилля) у всіх його різновидах по відношенню до політичних опонентів та існуючого політичного режиму.
У дослідженні запропоноване власне визначення політичного екстремізму як специфічної політичної діяльності окремих осіб, різних громадських об’єднань або державного апарату, спрямованої на повалення або радикальну зміну основ існуючого конституційного ладу, розпалювання конфліктів за допомогою методів тероризму, пропаганди і культивування ідей дискримінації та насильства у суспільстві.
Основними типами політичного екстремізму є правий та лівий. Виділяють чотири основні підходи до пояснення природи політичного екстремізму: психологічний, географічного детермінізму, психіатричний і соціально-економічний. Психологічний підхід пояснює політичний екстремізм через теорію деструктивності. Географічний детермінізм розкриває природу політичного екстремізму через вплив довкілля на поведінку суб’єктів політичної діяльності. Психіатричний підхід спирається на особливості розвитку інфантилізму особистості. Соціально-економічний підхід досліджує рівень соціального розвитку та особливості економічної системи.
2) Політичний екстремізм як суспільно-політичне явище характеризується певними рисами, притаманними всім його типам. До таких рис належать: насилля, сектантський характер організацій, біполярний світогляд, утопічність, нетерпимість, антидемократичний характер і спрямованість на руйнування існуючого політичного (конституційного) ладу. Політичний екстремізм містить у собі насилля, яке проявляється у погрозах або застосуванні силових методів. Політичний екстремізм включає як фізичне, так і психологічне насилля. Екстремістські організації є відносно закритим типом об’єднань, що робить їх спорідненими з сектами. Спільними їх рисами є наявність однієї системи переконань, жорстка дисципліна, харизматичність лідера групи, активізація у період соціально-економічних криз, загострене почуття солідарності. Політичні екстремісти сприймають навколишнє середовище у системі „ми”-„вони”, де „ми” – це їх внутрішня група, а „вони” – зовнішній ворог. Такий спрощений світогляд називається маніхейським, або біполярним. Утопічність політичного екстремізму полягає в ідеалізованості бачення екстремістами справедливого суспільства та неможливості реалізації його на практиці. Нетерпимість проявляється у безкомпромісності та ворожості екстремістських об’єднань правого і лівого ґатунку до інших політичних позицій. Антидемократичний характер екстремізму виражається у запереченні плюралізму та одновимірності світосприйняття. Усі екстремістські об’єднання спрямовані на кардинальну зміну, а в більшості випадків – на руйнування існуючого політичного ладу.
3) В основу лівого екстремізму покладено ідею революційності, проголошену в ученнях К. Маркса та Ф. Енгельса. Принцип заперечення держави розвинули у своїх працях анархісти: М. Штірнер (з точки зору анархо-індивідуалізму), М. Бакунін (з точки зору революційного анархізму), П. Кропоткін (з точки зору анархо-комунізму). Визначення збройної боротьби як єдиного ефективного методу побудови нового суспільства дається у працях Л. Троцького, а ідея демократичного централізму обґрунтована у працях китайського політичного діяча Мао Цзедуна. Питанню антикапіталізму й антиімпералізму присвячені роботи італійського філософа другої половини ХХ століття А. Негрі.
Правий екстремізм сформувався під впливом філософії нігілізму Ф. Ніцше та його ідеї „надлюдини”. Принцип войовничості був викладений у працях політичних діячів першої половини ХХ століття Б. Муссоліні та А. Гітлера. Расизм та антисемітизм набув розвитку в науці, євгеніці, досить поширеній у Німеччині за часів Третього Рейху, і вченнях німецького історика А. Розенберга й італійського філософа Ю. Еволи. Принцип історичного місіонізму обґрунтовується в ученнях лідерів Італії та Німеччини, а також у працях засновника іспанського фашизму А. Прімо де Рівери.
4)У другій половині ХХ та на початку ХХІ століття в Іспанії, Італії та Німеччині виникли і діють ряд екстремістських об’єднань правого і лівого ґатунку. Основною соціальною базою таких об’єднань є молодь до 25 років і люди похилого віку, які мають низький рівень освіти. У досліджуваних країнах існує регіональна ідеологічна орієнтація політичного екстремізму, тобто різні частини держави підтримують лівих або правих екстремістів. Наприклад, в Італії це розмежування існує між північчю країни (ліві) та півднем (праві), а в Німеччині – між сходом країни (праві) та заходом (ліві).
Правий екстремізм представлений двома основними напрямками неофашизмом та неонацизмом, які ґрунтуються на принципах авторитаризму, нетерпимості, нерівності, централізму та європоцентризмі. Авторитаризм проявляється у визнанні виключності певної особи в політиці та критиці демократичного режиму. Нетерпимість – у ставленні до своїх політичних опонентів. Нерівність простежується у ставленні екстремістів до імміграційної проблеми та прав іноземців. Праві екстремісти виступають за унітарну державу і максимальне обмеження прав муніципалітетів. На початку ХХІ століття під впливом глобалізаційних процесів праві екстремісти змінюють свої пріоритети, ставлячи на перше місце не ідею нації, а ідею чистої традиційної християнської Європи. Правий екстремізм функціонує у досліджуваних державах у формі політичних партій, громадських організацій, рухів і терористичних угруповань.
На цей час в Іспанії, Італії та Німеччині лівий політичний екстремізм порівняно з правим перебуває у стані занепаду і ґрунтується на ідеї побудови справедливого суспільства шляхом революції. Основним методом досягнення лівими екстремістами суспільно-політичних цілей є збройна боротьба. Ліві екстремісти займають антиамериканську позицію і виступають проти поширення впливу США у Західній Європі. Вони закликають держави до виходу зі складу сучасного втілення імперіалізму НАТО. У другій половині ХХ століття лівий екстремізм здебільшого був представлений діяльністю напівлегальних і нелегальних організацій („Червоні Бригади в Італії”, „Фракція Червоної Армії” у Німеччині, ГРАПО в Іспанії).
5) Боротьба з політичним екстремізмом має два аспекти – теоретичний і практичний. Теоретичний аспект полягає у створенні та розробці нормативно-правової бази для боротьби з різними проявами правого та лівого екстремізму. Практичний аспект – це конкретна діяльність спеціалізованих державних і недержавних установ із протидії цьому явищу. Антиекстремістська діяльність досліджуваних держав відбувається на трьох рівнях: світовому, регіональному та національному.
На світовому рівні Іспанія, Італія та Німеччина беруть участь у прийнятті декларацій і конвенцій із протидії таким проявам політичного екстремізму, як нацизм, расизм, нетерпимість і тероризм. Країни співпрацюють зі спеціалізованими міжнародними організаціями – Контртерористичним комітетом при Раді Безпеки ООН та ІНТЕРПОЛом.
На регіональному, або на європейському рівні теоретичний аспект антиекстремістської діяльності досліджуваних держав проявляється у формі приєднання держав до ряду конвенцій і декларацій з захисту прав людини та боротьби з екстремізмом і нетерпимістю. Практичний аспект представлений діяльністю таких організацій, як „Європейська поліція”, „Агентство з основних прав людини Європейського Союзу”, „Європейська комісія проти расизму та нетерпимості”, „Європейська мережа боротьби з расизмом”.
На національному рівні теоретичний аспект антиекстремістської боротьби розкритий у нормативно-правовій базі. До її складу входять: конституції, кримінальні кодекси й окремі закони з запобігання та боротьби з різними проявами політичного екстремізму. Практичний аспект полягає у діяльності державних установ і недержавних об’єднань. До державних установ належать комітети й агентства з захисту прав людини і національних меншин, антидискримінаційні департаменти і просвітницькі державні програми. Громадянське суспільство представлене добровільними громадськими організаціями, рухами і мережами проти расизму, нетерпимості та нерівності.

Список використаних джерел
1. Авцинова Г. Экстремизм политический / Г.И. Авцинова // Политическая
энциклопедия: В 2-х т. – М.: Мысль, 1999. – Т. 2. – С. 637–639.
2. Алексеенкова Е.С. Государство и альтернативные формы социальной
интеграции: структурное насилие против «OMERTA»/ Е.С.Алексеенкова // Полития. – 2009. – № 1(52). – С. 22–43.
3. Аль-Обейд А. Угрозы терроризма и борьба с ним / А. Аль-Обейд // Азия и
Африка. – 2004. – № 4. – С. 37–43.
4. Альтерматт У. Этнонационализм в Европе / Урс Альтерматт; [пер. с нем.
С. Базарнова]. – М., 2000. – 367 с.
5. Арас Дж. Терроризм вчера, сегодня и навеки [Елекстронний ресурс] /
Дж. Арас. – Режим доступу до книги: www.gumer.info/bibliotek_Buks/ Polit/Aras/index.php
6. Арон Р. Демократия и тоталитаризм [Електронний ресурс] / Реймон Арон.
– Режим доступу до статті: www.gumer.info/bibliotek_Buks/Polit/Aron/index.php.
7. Афанасьев Н.Н. Идеология терроризма / Н.Н. Афанасьев // Социально-
гуманитарные знания. – 2002. – № 1. – С. 224–235.
8. Бабкіна О.В. Демократичні детермінанти трансформації політичного
життя України у світлі уроків угорської революції 1956 р. та української революції 2004 р. / О.В. Бабкіна // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. – 2009. – Вип. 17. – С. 201-209
9. Бакунин М. Государственность и анархія: антология мировой
политической мысли: в 5 т. / М. Бакунин – М.: Мысль, 1997. – Т. 4. – С. 27–32.
10. Бакунин М. Федерализм, социализм и антитеологизм: антология
мировой политической мысли: в 5 т. / М. Бакунин. – М.: Мысль, 1997. – Т. 4. – С. 19–27.
11. Бачинин В. А. Политология: энциклопедический словарь / В. А. Бачинин.
— СПб.: Издательство Михайлова В.А., 2005. — 288 с.
12. Бжезинский Зб. Тоталитарная диктатура и демократия [Електронний
ресурс] / Зб. Бжезинский, К. Фридрих. – Режим доступу до книги: www.pavroz. ru/dov/friedrichbrzezinski.pdf
13. Біленко Т. Релігійна нетерпимість: етно-національний розвиток
України. Терміни, визначення, персоналії / Т. Біленко, П. Гопченко. – К., 1993. – С. 787.
14. Боббио Н. Правые и левые [Електрон. ресурс] / Н. Боббио – Режим
доступу до статті: http://www.magazines.russ.ru/nz/bobbio.html.
15. Бубе М. Роль партий в формировании политической системы
послевоенной Германии / М. Бубе // ПОЛИС. – 2004. – № 6. – С. 117–121.
16. Булан А.П. Екстремізм як одна із ключових проблем національної
безпеки / А.П. Булан // Політологічний вісник: зб. наук. праць. – 2004. – № 16. – С. 94–99.
17. Бурдерон Р. Фашизм: идеология и практика. / Р. Бурдерон. –
М.:«Прогресс», 1983. – 167 с.
18. Бурега В. Общая теория террора: [монография] / Валерий Бурега. –
Донецьк: ДонГУУ, 2008. – 132 с.
19. Буцевицький В.С. Короткий словник політичної термінології /
В.С. Буцевицький. – Суми, Видавництво „Собор”, 1997. – 80 с.
20. Буянов М. И. Психиатры и политика. / Михаил Іванович Буянов — М. :
Российское о-во медиков- литераторов, 1996. — 80 с.
21. Вакулинчук Н. Неофашизм: приемственность, политическая система /
Николай Вакулинчук – К.: „ОРІЯНИ”, 2002. – 128 с.
22. Васильев А. Исламский экстремизм как выражение кризиса
мусульманской цивилизации / А. Васильев // Азия и Африка. – 2003. – № 5. – С. 2–12.
23. Вафин А.М. Политическая маргинальность: теоретический и
практический аспекты / А.М. Вафин // ПОЛИС. – 2011. – № 4. – С. 137–143.
24. Вилар П. История Испании / Пьер Вилар; [пер. с фр. И. Борисова]. – М.:
АСТ, 2006. – 223 с. – (Cogito Ergo sum; Университетская библиотека).
25. Віперман В. Європейський фашизм: порівняльний аналіз (1922-1982).
/ Вольфганг Віперман; [пер. з нім. В. Швед, Р.Дізер]. – К.: ДУХ І ЛІТЕРА, 2008. – 278 с.
26. Волеводз А.Г. Правовые основы организации и деятельности Европола
после лиссабонского договора / А.Г. Волеводз, Э. И.-О. Дамирчиев // Право і безпека. – 2011. – № 1. – С. 14–19.
27. Гитлер А. Моя борьба [Електронний ресурс] / Адольф Гитлер. – Режим
доступу до: http://nsportal.org.ua/?p=5
28. Глобальная контртеррористическая стратегия ООН [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до документа: www.un.org/russian/terrorism/ strategy_resolution .shtml
29. Гобсбаум Е. Вік екстремізму. Коротка історія ХХ віку. 1914–1991 / Еріх
Гобсбаум; [пер. з англ. О. Мокровольський]. – К.:„Альтернативи”, 2001. – 544 с.
30. Грачев А.С. Политический экстремизм. / А.С. Грачев. – М.: Издательство
«Мысль»., 1986. – 271 с.
31. Губенко О.В. Психологічні аспекти політичного екстремізму /
О.В. Губенко // Практична психологія та соціальна робота: науково-практичний та освітньо-методичний журнал. – 2011. – № 5(146). – С. 74–80.
32. Гулиев А.Д. Международный орган – Организация Объединенных Наций
– в борьбе с терроризмом. / А.Д. Гулиев // Право і Суспільство. – 2009. – № 6. – С. 159–164.
33. Декларация о ликвидации всех форм нетерпимости и дискриминации на
основе религии или убеждений (1981) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.un.org/ru/documents/decl_conv/decl_tolerance.shtml
34. Декларация о ликвидации всех форм расовой дискриминации (1963)
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.un.org/ru/documents /decl_conv/decl_discrimination.shtml
35. Декларация о мерах по ликвидации международного терроризма
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.un.org/ru/documents /decl_conv/ declarations/terrdec1.shtml
36. Декларация о правах лиц, принадлежащих к национальным или
этническим, религиозным и языковым меньшинствам (1992) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.un.org/ru/documents/decl_conv/ decl_discrimination.shtml
37. Декларация о правах человека в отношении лиц, не являющихся
гражданами страны, в которой они проживают (1985) [Електронний ресурс]. –Режим доступу до документа: www.un.org/ru/documents/decl_conv /decl_discrimination.shtml
38. Дем'яненко Б. Л. Три моделі тоталітаризму: Порівняльний аналіз
фашизму, більшовизму та націонал-соціалізму / Борис Леонідович Дем’яненко. — К. : Нелень, 2000. — 288 с.
39. Дершовиц Алан М. Почему терроризм действует. Осознать угрозу и
ответить на вызов / Алан М. Дершовиц; [пер.с англ. А.И. Годин]. — М. : "Российская политическая энциклопедия" (РОССПЭН), 2005. — 255 с.
40. Джентиле Дж. Введение в философию / Джованни Джентиле; [пер. с ит. А.Л. Зорин]. – СПб.: Алетейя, 2000. – 470 с. – (Biblioteca italiana).
41. Дзлиев М.И. Современный терроризм: социально-политический облик
противника / Дзлиев М.И., Иззатдуст Э.С., Киреев М.П.. – М.: Академия, 2007. — 671с. — (Серия "Монографические исследования").
42. Дубко Ю.В. Діяльність поліції тоталітарних, авторитарних та
демократичних країн у надзвичайних умовах / Ю.В. Дубко // Право і суспільство. – 2009. – № 2. – С. 40–45.
43. Евдокимова Т.Л. Формирование законодательных основ
противодействия экстремизму / Т.Л. Евдокимова // Власть. – 2009. - № 9. –
С. 96–98.
44. Желев Ж. Фашизм / Ж. Желев; [пер. з болгар. В.О. Андрушка, В.Н.
Климчик] // Філософська і соціологічна думка. – 1991.- №1. – С.127–143.
45. Закон України „Про боротьбу з тероризмом” від 20.03.2003
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.zakon2.rada.gov.ua /laws/ show/638-15
46. Закон України „Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню)
доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму” [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.minjust.gov. ua/0/32229
47. Закон України „Про основи національної безпеки України”
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.zakon2.rada. gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=964-15
48. Закон України „Про політичні партії в Україні” [Електронний ресурс]. –
Режим доступу до документа: www.zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2365-14
49. Зарубежное законодательтсво в борьбе с терроризмом / [Власов И.С.,
Голованова Н.А., Меньших А.А. и др.; Институт законодательтсва и сравнительного правоведения при правительстве РФ; под ред. И.С. Власова]. – М.: Городец-издат, 2002. – 143 с.
50. Йокисало Й. Концептуальные основы немецкого „экоправого
радикализма” / Й. Йокисало // ПОЛИС. – 2002. – № 1. – С. 160–170.
51. Игнатова М.А. Уголовное право Италии и основные институты:
дис. … канд. юрид. наук: 12.00.08 / Игнатова Милена Алексеевна. – М., 2002. – 138 с.
52. Иззатдуст Э. Покушение на мирную жизнь (взгляд на современный
терроризм): [монография] / Эльзад Иззатдуст. – М.: ACADEMIA, 2006. — 375 с.
53. Испанская конституция [Електронний ресурс]. – Режим доступу до
документа: http://vivovoco.rsl.ru/VV/LAW/SPAIN.HTM
54. Іваницька О.П. Франко – каудильйо Іспанії / О.П. Іваницька. – Чернівці:
Книги, 2006. – 432 с.
55. Іванов О. Утворення Націонал-демократичної партії Німеччини та
спроби її утвердження в політичній системі ФРН (1964-1971 рр.) / Олександр Іванов, Артем Йовенко // Схід. – 2009. – № 5(96). – С. 68-73.
56. Ігнатов В. Екстремізм / В. Ігнатов // Етно-національний розвиток
України. Терміни, визначення, персоналії. – К., 1993. – С. 427–428.
57. Кайуа Р. Игры и люди; Статьи и эссе по социологии культуры / Роже
Кайуа; [пер.с фр. С.Н. Зенкин]. — М. : ОГИ, 2007. — 303 с. — (Нация и культура / Научное наследие).
58. Канцір В.С. Сутнісний та змістовний аспекти політичного тероризму /
В.С. Канцір // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 2. – С. 266–270.
59. Касьянов Г.В. Теорії нації та націоналізму: [монографія] / Георгій
Володимирович Касьянов. — К.: Либідь, 1999. – 352 с.
60. Клаузевиц К. О войне / Карл Клаузевиц. – М.: Эксмо, 2007. — 862 с.
61. Ключкович А.Ю. Партійна система Німеччини: політологічний аналіз
механізму взаємодії органів державної влади та політичних партій (1990-2005): дис. … канд. політ. наук: 23.00.02 / Анатолій Юрійович Ключкович. – Ужгород, 2005. – 241 с.
62. Ковалёв В.С. Политический экстремизм и механизм противодействия
ему в современной России: дис. … канд. полит. наук: 23.00.02 / Ковалёв Виктор Сергеевич. – М., 2003. – 220 с.
63. Конвенция предупреждение и наказание преступления геноцида (1948)
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.un.org/ru/documents /decl_conv/ conv_warcrimes.shtml
64. Конституция Итальянской Республики [Електронний ресурс]. – Режим
доступу до документа: www.italia-ru.it
65. Конституція України з порівняльним викладом статей, змінених
конституційною реформою / [упоряд., Ковальчук Є.О.]. – Харків: „Бурун Книга”, 2006. – 71 с.
66. Концепція Інституту прав людини і запобігання екстремізму та
ксенофобії [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.ihrpex.org/uk/page/1/concept
67. Коршунов В.О. Політичний тероризм: інформаційні методи боротьби:
дис. … канд. політ. наук: 23.00.02 / Коршунов Віталій Олегович. – Донецьк, 2008. – 211 с.
68. Коршунова О.Н. Преступления экстремистского характера. Теория и
практика противодействия / Ольга Николаевна Коршунова. – Спб.: Издательство Р. Асланова «Юридический центр Пресс», 2006. – 323 с.
69. Кочетков В.В. Социальный вопрос и конституционализм / В.В. Кочетков
// ПОЛИС. – 2012. – № 2. – С. 152–161.
70. Кошелев Д.А. Неонацизм и его роль в общественно-политической жизни
Европейского Союза / Д.А. Кошелев // Политика и общество. – 2006. – № 5. –
С. 71–76.
71. Красинский В.В. Идеология восстания в истории политико-правовых
учений / В.В. Красинский // Политика и общество. – 2005. – № 6. – С. 115–129.
72. Кримінальний кодекс України [Електронний ресурс]. – Режим доступу
до документа: www.zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2341-14
73. Кропоткин П. Записки революционера. Западная Европа: антология
мировой политической мысли: в 5 т. / П.Кропоткин. – М.: Мысль, 1997. – Т. 4. – С. 201–204.
74. Кропоткин П. Современная наука и анархизм: антология мировой
политической мысли: в 5 т. / П. Кропоткин. – М.: Мысль, 1997. – Т.4. – С. 191–196.
75. Крук Ю.С. Правый экстремизм в Западной Европе (Обзор) / Ю.С. Крук //
Актуальные проблемы Зпадной Европы: экономика, политика, идеология. – 1989. – № 4. – С. 101–141.
76. Крысин Л.П. Новый словарь иностранных слов: найболее
употребительные иностранные слова, вошедшие в русский язык в XVIII–XX и в начале XXI в. / Л.П. Крысин. – М.: Эксмо, 2006. – 477 с.
77. Кузик П. Націоналізм і шовінізм у міжнародних відносинах / Петро
Кузик. – Л.: Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2002. – 216 с.
78. Ландабасо Ангуло А. И. Терроризм и этнополитические конфликты:
в 2 кн. / Ландабасо Ангуло А. И., Коновалов А. М., Коновалов А. М.; РАН; Институт Европы. — Кн. 1 : Из истории басков. — М. : ОГНИ, 2004. - 437 с.
79. Ландабасо Ангуло А. И. Терроризм и этнополитические конфликты :
в 2 кн. / Ландабасо Ангуло А. И., Коновалов А. М., Коновалов А.М.; РАН; Институт Европы. — Кн. 2 : Терроризм сегодня. — М. : ОГНИ, 2004. — 414 с.
80. Ланцов С.А. Террор и террористы: словарь / С.А. Ланцов. – СПб.:
Издательский дом С.-Петербургского гос. ун-та, 2004. — 184 с.
81. Лапаев В.В. Роль права в борьбе с политическим экстремизмом /
В.В. Лапаев // Законодательтсво и экономика. – 1998. – № 6. – С. 8–15.
82. Лапин А.А. Исламский экстремизм в Германии / А.А. Лапин //
Актуальные проблемы Европы. Мусульмане в Европе: существуют ли пределы интеграции? – 2008. – № 1. – С. 177–187.
83. Лири Т. Технологии изменения сознания в деструктивных культах.
[Електронний ресурс]. / Т. Лири, М. Стюарт. – Режим доступу до книги: www.gumer. info/bogoslov_Buks/sekta/Liri/index.php
84. Лисовский Ю.П. Италия: от фашизма к демократии (трудные пути
послевоенной перестройки) / Ю.П. Лисовский – М.: Наука, 1990. – 288 с.
85. Ліпкан В. А. Боротьба з тероризмом: у визначеннях та поняттях /
В.А. Ліпкан.— К. : Магістр-ХХІ сторіччя, 2009. — 164 с.
86. Ліпкан В.А. Основи терорології: синергетична теорія тероризму /
Володимир Анатолійович Ліпкан; Київський національний ун-т внутрішніх справ. Кафедра міжнародних відносин та національної безпеки. — К. : КНТ, 2006. — 82 с.
87. Ломброзо Ч. Политическая преступность и революция по отношению к
праву, уголовной антропологии и государственной науке: в 2 ч. / Ч. Ломброзо, Р. Ляски — СПб. : Юридический центр Пресс, 2003. — 472 с.
88. Лукьянцев Г.Е. Европейские стандарты в области прав человека: теория
и практика функционирования Европейской конвенции о защите прав человека и основных свобод. / Г.Е. Лукьянцев. – М.: Звенья, 2000. – 280 с.
89. Лунеев В.В. Проблемы криминализации и противодействия экстремизму/
В.В. Лунеев // Государство и Право. – 2009. – № 9. – С.44–64.
90. Любин В.П. Изучение тоталитаризма: вклад Эрнста Нольте / В.П. Любин
// Полития. – 2007. – № 1(44). – С. 127–145.
91. Любин В.П. Социалисты в истории Италии: ИСП и ее наследники, 1892-
2006: [монография] / Валерий Петрович Любин; РАН; Институт научной информации по общественным наукам. — М. : Наука, 2007. — 463 с.
92. Маевская Л.Б. Осторожно, экстремизм! / Людмила Борисовна Маевская.
– К., 2002. – 122 с.
93. Макаров Н.Е. Политический экстремизм как радикальная модель
политического процесса: дис. … канд. полит. наук: 23.00.02 / Макаров Николай Егорович. – Чита, 2006. – 161 с.
94. Мао Цзэ-Дун. Избранные произведения: в 4 томах. / Мао Цзэ-Дун – М.:
Издательство иностранной литературы, 1952. – Т.3: Период войны против японских захватчиков (ІІ). – 1953. – 447 с.
95. Мао Цзэдун. К вопросу о правильном разрешении противоречий внутри
народа: антология мировой политической мысли: в 5 т. / Мао Цзэ-Дун. – М.: Мысль, 1997. – Т. 2 – С. 341–345.
96. Мао Цзэ-Дун Маленькая красная книжица [Електронний ресурс] / Мао
Цзэ-Дун. – Режим доступу до книги: http://www.gramotey.com/? open_file=1269006334
97. Мао Цзэдун О демократической диктатуре народа: антология мировой
политической мысли: в 5 т. / Мао Цзэ-Дун. – М.: Мысль, 1997. – Т. 2 – С. 340–341.
98. Маркс К., Ф.Энгельс Манифест коммунистической партии [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до документа: http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/ Polit/ Marx/Manif.php
99. Международная конвенция о борьбе с вербовкой, использованием,
финансированием и обучением наемников // Борьба с международным тероризмом / [под ред. В.В. Устинова]. – М.: Изд-тво Проспект, 2005. – 672 с.
100. Международная конвенция о ликвидации всех форм расовой
дискриминации (1965) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.un.org/ru/documents/decl_conv/conv_discrimination.shtml
101. Международный пакт о гражданских и политических правах
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.un.org/ru/ documents/decl_conv/conventions/pactrol.shtml
102. Минутилли А.М. Некоторые проблемы правого радикализма в Италии /
А.М. Минутилли // Актуальные проблемы Европы. Правый радикализм в современной Европе. – 2004. – № 2. – С. 173–179.
103. Миронова Д. Терроризм, антитеррористическое законодательтсво и
основные права и свободы граждан / Д.Миронова // Вестник Московского университета. Серия 12: политические науки. – 2009. – № 6. – С. 48–58.
104. Михальчишин Ю.А. Трансформація політичного руху в масову
політичну партію нового типу на прикладі NSDAP і PNF (Порівняльний аналіз): дис. … канд.політ.наук: 23.00.02 / Михальчишин Юрій Адріянович. – Львів, 2008. – 146 с.
105. Мінк Ж. Європа та її болісні минувшини / Ж. Мінк, Л. Неймайєр; [пер. з
фр. Є.Марічев]. – К.: Ніка-Центр, 2009. – 272 с.
106. Модельный закон о противодействии экстремизму [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до документа: www.zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main. cgi?nreg=997_I51
107. Морозов И.Л. Левый экстремизм в современном обществе:
особенности стратегии и тактики / И.Л. Морозов // ПОЛИС. – 1998. – № 3. – С. 211–219.
108. Морозов И.Л. Левый экстремизм как политический феномен второй
половины XX – начала XXI веков: эволюция стратегии и тактики : автореф. дис. … докт. полит. наук: 23.00.02 / И.Л. Морозов. – Саратов, 2010. – 42 с.
109. Морозов И.Л. Политический экстремизм в информационном обществе /
И. Л. Морозов // Космополис. – 2008. – № 1(20). – С. 72–81.
110. Морозов И.Л. Политический экстремизм – леворадикальные течения /
Илья Леонидович Морозов. – Волжский, Издательство „ВФ МЭИ”, 2002. – 70 с.
111. Муссолини Б. Доктрина фашизма / Бенито Муссолини; [пер. с итал.
В.Н. Новиков]. — Б.м.: Триасъ, 1995. — 60 с. – (Пламенные реакционеры ХХ век).
112. Назарова Е.С. Политический экстремизм и его роль в современных
конфликтах: дис. … канд. полит. наук: 23.00.02 / Назарова Елена Сергеевна. – Ставрополь, 2001. – 180 с.
113. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. 3-тє
вид., переробл. та доповн. / [за ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка]. – К.: Атіка, 2004. – 1056 с.
114. Ницше Ф. Антихрист // Так говорил Заратустра / Фридрих Ницше. –
Москва, 2005. – С. 269–335.
115. Ницше Ф. Так говорил Заратустра // Так говорил Заратустра / Фридрих Ницше. – Москва, 2005. – С. 5–268.
116. Новий тлумачний словник української мови: в 4 т. / [уклад.
Яременко В., Сліпушко О.]. – К.: Видавництво «АКОНІТ», 2000.– Т.3: О-Р. – 928 с.
117. Нюрнбергский процесс: право против войны и фашизм / Гинзбургс Дж.,
Кудрявцев В.Н., Кларк Роджер С. и др.; [под ред. И.А. Ледях, И.И.Лукашука]. – М., 1995. – 264 с.
118. Обушний М.І. Політологія: довідник / Обушний М.І., Коваленко А.А.,
Ткач О.І. – К.: Довіра, 2004. – 599 с.
119. Ольшанский Д.В. Психология террора / Дмитрий Вадимович
Ольшанский. – М.:Академический Проект, 2002. – 320 с.
120. Основной закон Федеративной Республики Германия [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до документа: http://vivovoco.rsl.ru/VV/ LAW/BRD.HTM
121. Остроухов В. Ісламістський релігійний екстремізм та ваххабізм /
В. Остроухов, О. Лікаренко, В. Петрик // Політичний менеджмент. – 2007. – № 6. – С. 133–143.
122. Павленко В. П.. Фанатизм: історичні та соціальні корені: [монографія] /
В.П. Павленко. — Суми : СумДУ, 2008. — 184 c.
123. Павлинов А.В. Антигосударственный экстремизм: уголовно-правовые и
криминологические аспекты. / А.В. Павлинов. — М. : Юрлитинформ, 2008. — 408 с. — (Библиотека криминалиста).
124. Паин Э.А. Социальная природа экстремизма и терроризма. / Э.А. Паин
// Общественные науки и современность. – 2002. – №4. – С.113–124.
125. Панковський Р. „Батьки-відновники”: Мослі, Евола, Деґрель, Барде
[Електронний ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.ji.lviv.ua
126. Панковський Р. Неофашизм у пошуках легітимності [Електронний
ресурс]. – Режим доступу до статті: http://www.ji.lviv.ua
127. Патнам Роберт Д. Творення демократії: Традиції громадської активності
в сучасній Італії / Патнам Роберт Д., Леонарді Р., Р.-Й. Нанетті; [пер з англ. В.Ющенко]. – К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. – 302 с.
128. Передерій О.С. Європейське поліцейське відомство в
інституціональному механізмі Європейського Союзу: історичні передумови створення, порядок формування, компетенція / О.С. Передерій // Право і Безпека. – 2010. – № 2. – С. 34–38.
129. Петренко Б.М. Політичний екстремізм в системі прав і свобод людини і
Громадянина / Б.М. Петренко // Держава і право. – 2009. – Вип.46. – С. 646–650.
130. Пиджаков А.Ю. Борьба с политическим экстремизмом и терроризмом:
проблемы изучения / А.Ю. Пиджаков // Правоведение. – 2003. – № 3. – С. 234–244.
131. Пластун В.Н. Деятельность экстремистских сил и организаций в
странах Востока. / Владимир Никитович Пластун – Новосибирск.: «Сова»., 2005. – 476 с.
132. Погорельская С.В. Некоторые особенности правой идеологии и
политики в ФРГ / С.В. Погорельская // Актуальные проблемы Европы. Правый радикализм в современной Европе. – 2004. – № 2. – C. 125–150.
133. Пожарская С.П. Из истории европейского парламентаризма: Италия /
С.П. Пожарская. — М., 1997. — 170 с.
134. Поздняков Э.А. Нация. Национализм. Национальные интересы / Эльгиз
Абдулович Поздняков. – М.: Изд. группа « Прогресс - Культура», 1994. – 125 с.
135. Покотило О.П. Громадські рухи та суспільно-політичні перетворення в
НДР та возз’єднання Німеччини (1989-1990): дис. … канд. іст. наук: 07.00.02 / Покотило Ольга Павлівна. – К., 2003. – 203 с.
136. Политическая декларация совещания Генеральной Ассамблеи высокого
уровня в ознаменование десятой годовщины принятия Дурбанской декларации и программы действий «Вместе против расизма, расовой дискриминации, ксенофобии и связанной с ними нетерпимости» (2011) [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа: www.un.org/ru/documents/decl_conv/ decl_discrimination.shtml
137. Политология: энциклопедический словарь / [ред.-сост.
Ю.И. Аверьянов]. – М.: Изд-во Московс. Коммерч. ун-та, 1993. – 431 с.
138. Політологічний енциклопедичний словник / [ред. Ю.С. Шемшученко;
упор. В.П. Горбатенко]. – К.: Генеза, 1997. – 395 с.
139. Половко О.О. Особливості політичного тероризму у сучасному
суспільстві: дис. … канд. політ. наук: 23.00.02 / Половко Олена Олексіївна. – К., 2005. – 189 с.
140. Пономарева А.М. Интеграция мусульманских общин в европейское
общество и внешнеполитический фактор / А.М. Пономарева, С.А. Татунц // Вестник Московского университета. Серия 18: социология и политология. – 2008. – №1. – С.21–40.
141. Поппер К. Открытое общество и его враги / Карл Поппер. – К.: Ника-
Центр, 2005. – 800 с.
142. Правий екстремізм і толерантність: з досвіду України та Німеччини /
[упоряд. В.І. Андрійко].; Фонд ім. Фрідріха Еберта; Регіональне представництво в Україні та Білорусі. — К. : Заповіт, 2008. — 76 с.
143. Примо де Ривера Х.А. Эссе о национализме [Електронний ресурс] / Х.А.
Примо де Ривера. – Режим доступу до статті: www.alt-srn.ru/categoryblog/339-hose-esse-o-nacionalizme.html
144. Проневич О.С. Реформування національних поліцейських систем
Німеччини та Польщі у 90-х роках ХХ ст.: стратегічні напрямки і результати / О.С. Проневич // Право і безпека. – 2011. – № 1. – С. 44–48.
145. Расизм і ксенофобія в Україні: реальність та вигадки / [ упоряд.
Є. Захаров]. – Харків: Вид-тво „Права Людини”, 2009. – 192 с.
146. Рева Т. Історичні форми прояву екстремізму / Т. Рева // Гілея. Науковий
Вісник: зб. наук. праць. – 2011. – Вип. 45(№3). – С.624–631.
147. Рева Т. Особливості політичного екстремізму у Іспанії / Т. Рева //
Політологічний вісник: зб. наук. праць. – 2011. – № 57. – С.424–433.
148. Рева Т. Політичний екстремізм: основні риси та причини виникнення /
Т. Рева // Нова Парадигма: журнал наукових праць. – 2010. – Вип. 98. – С. 196–204.
149. Рева Т. Політичний екстремізм: сутність та основні форми прояву / Т.
Рева // Політологічний вісник: зб. наук. праць. – 2010. – № 46. – С. 186–193.
150. Рева Т. Політичний екстремізм у державах Західної Європи / Т. Рева // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. – 2012. – Вип. 110. – С. 38–41
151. Резолюция Генеральной Ассамблеи Интерпола № AGN-68-RES-2
Финансирование терроризма от 12 ноября 1999 года / К.А. Бекяшев, М.В. Авясов. // Борьба с международным тероризмом – М.: Изд-тво Проспект, 2005. – С. 110–111.
152. Ренсманн Л. Новый правый популизм в Европе: Сравнительный анализ
политических партий и движений / Л. Ренсманн, Х.Функе // Актуальные проблемы Европы. Правый радикализм в современной Европе. – 2004. – № 2. – С. 74–98.
153. Римаренко Ю. Націонал-патріотизм / Мала енциклопедія
етнодержавознавства / Ю. Римаренко. – Київ: Генеза, 1993. – С.727–728.
154. Родионов А.Н. Идейно-политическая платформа и электорат партии
«Республиканцы» в ФРГ и Западном Берлине (Научно-аналитический обзор) / А.Н. Родионов // Актуальные проблемы Западной Европы: экономика, политика, идеология. – 1990. – Вып. 2. – С. 159–181.
155. Розенберг А. Миф XX века /Альфред Розенберг [Електронний ресурс]. –
Режим доступу до книги: http://www.koob.ru/rozenberg_alfred/mif_xx_veka
156. Рябов С. Політологія: словник понять і термінів / С. Рябов. – [2-е
вид., [допов]]. – К.: Видавничий дім „КМАкадемія”, 2001. – 256 с.
157. Сазонов И.А. Политический экстремизм и проблема его
категориального осмысления / И.А. Сазонов // Вестник Московского университета. Серия 12: политические науки. – 2000. – № 2. – С. 107–117.
158. Семотюк О. Майбутнє об’єднаної Европи – погляд німецьких нових
правих [Електронний ресурс] / О. Семотюк – Режим доступу до статті: http:// www.ji.lviv.ua
159. Скляревская Г.Н. Давайте говорить правильно! Политический язык
современной России: краткий словарь-справочник / Г.Н. Скляревская, И.О. Ткачева – Спб., 2003. – 219 с.
160.Сміт Е. Націоналізм: теорія, ідеологія, історія / Ентоні Д.Сміт; [пер. з
англ. Р. Фещенко]. – К.: Видавництво „К.І.С.”, 2004. – 169 с.
161.Статут ООН [Електронний ресурс]. – Режим доступу до документа:
www.un.org/charter/charter8/shtml
162. Стейнментц Дж. Исключительность Германии и происхождение
нацизма: судьба концепции // Политическая наука. Ко