ПАРЛАМЕНТАРИЗМ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ: ФАКТОРИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ : Парламентаризм В ВЕЛИКОБРИТАНИИ: ФАКТОРЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ



  • Название:
  • ПАРЛАМЕНТАРИЗМ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ: ФАКТОРИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ
  • Альтернативное название:
  • Парламентаризм В ВЕЛИКОБРИТАНИИ: ФАКТОРЫ И ПЕРСПЕКТИВЫ РАЗВИТИЯ
  • Кол-во страниц:
  • 198
  • ВУЗ:
  • ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. К. Д. УШИНСЬКОГО »
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

    ДЕРЖАВНИЙ ЗАКЛАД
    «ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМ. К. Д. УШИНСЬКОГО »

    На правах рукопису

    КУЛАЧИНСЬКИЙ Микола Миколайович

    УДК 323.28 (048)

    ПАРЛАМЕНТАРИЗМ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ: ФАКТОРИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

    23.00.02 - політичні інститути і процеси

    Д И С Е Р Т А Ц І Я

    на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

    Науковий керівник -

    доктор політичних наук, професор
    Сіленко Алла Олексіївна


    Одеса – 2012









    ЗМІСТ
    1. ВСТУП........................................................................................................3
    2. РОЗДІЛ І. ПАРЛАМЕНТСЬКА СИСТЕМА
    ВЛАДИ У ВЕЛИКОБРИТАНІЇ ЯК ПРЕДМЕТ ПОЛІТИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ………………………………………………………………….9
    1.1. Наукові досягнення вітчизняних та зарубіжних вчених у дослідженні британського парламентаризму……………………………………9
    1.2. Сучасні теоретико-методологічні підходи у дослідженні британського парламентаризму…………………………………………………29
    1.3. Парламентська система Великобританії: еволюція, поняття, сутність……………………………………………………………………………45
    Висновки до розділу І……………………………………………………..58
    2. РОЗДІЛ ІІ. МОДЕРНІЗАЦІЯ ПАРТІЙНО-ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ……………………………………………...62
    2.1. Особливості партійної системи Великобританії……………………62
    2.2. Ідеологічна трансформація політичних партій Великобританії і її вплив на демократичні політичні процеси……………………………………..85
    2.3. «Малі» партії у політичній системі Великобританії………………95
    Висновки до розділу ІІ…………………………………………………...118
    3. РОЗДІЛ ІІІ. РОЗВИТОК ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ
    В УКРАЇНІ В КОНТЕКСТІ ДОСВІДУ БРИТАНСЬКОГО ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ………………………………………………………121
    3.1. Становлення та розвиток сучасної української партійно – політичної системи…………………………………………………………………………..121
    3.2. Бікамералізм в українському політичному дискурсі……………...157
    Висновки до розділу ІІІ…………………………………………………..173
    4. ВИСНОВКИ…………………………………………………………...176
    5. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ…...181







    ВСТУП
    Актуальність дослідження. Вибір шляху до побудови демократичної держави, створенню громадянського суспільства припускає визначення пріоритетів і принципів побудови ефективної представницької системи, стабільного партійно-політичного механізму. Саме цим зумовлена необхідність критичного осмислення британського політичного досвіду та креативного використання його у побудові сучасної української демократії.
    Це робить правомірним звертання до політичного минулого, сьогодення та й, мабуть, до майбутнього Сполученого Королівства, тому що саме британська представницька система традиційно асоціюється з політичною стабільністю. Саме на Британських островах зародилася сучасна демократія. Тут були створені характерні для неї елементи державного устрою, у тому числі парламентаризм.
    На початку ХХІ ст. політична система Сполученого Королівства опинилася перед необхідністю пристосовуватися до вимог національного розвитку в умовах двоєдиного процесу глобалізації та регіоналізації, розмивання національного суверенітету й уповільненої динаміки європейської інтеграції Великої Британії. У результаті цього розпочався процес модернізації британської партійно-політичної системи, дослідження якої є актуальним для сучасної України, що прагне спрямувати свій державний розвиток у демократичне русло. Тому виникла нагальна потреба критично-позитивного переосмислення зарубіжного досвіду державно-правового регулювання. Сам же український парламентаризм, хоча й має давнє історичне коріння, проте, у досить молодій «державній незалежності» має потребу в пізнанні досвіду демократичних країн Європи, адже сьогодні він формується під впливом ідей, вироблених, насамперед, європейською політичною думкою.
    У зв'язку із цим, накопичені британським парламентом теоретичні доктрини представницької системи, практика парламентських процедур, найбагатший досвід ведення публічних дебатів і дискусій винятково важливі для українців, тому що британський парламент демонструє здатність впливати на хід подій, суспільну думку, політику уряду, і ця його роль із усією очевидністю проявляється в моменти гострих соціальних і політичних криз, з яких сучасній Україні необхідно в найближчий час вийти.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках наукової теми «Соціально-політичні й правові аспекти розвитку інформаційного суспільства в Україні» (2009-2014 рр.), що розробляє кафедра політології Одеської національної академії зв’язку ім. О.С. Попова, одним із виконавців якої є дисертант.
    Мета дисертаційного дослідження зумовлюється актуальністю та ступенем розробленості даної теми та полягає у визначені сутності, факторів розвитку британського парламентаризму. Для досягнення даної мети були поставлені наступні задачі:
    – теоретично осмислити та проаналізувати наукові досягнення британських, американських, російських та українських вчених щодо етапів формування британського парламенту, його партійно-політичної системи та суттєвих змін у цій системі, що спостерігаються останнім часом на фоні трансформації британських партій, які сьогодні представляють парламентську владу;
    – дослідити та визначити сучасні методологічні підходи провідних зарубіжних та українських вчених у питаннях становлення, розвитку та певних еволюційних змін британського парламентаризму, охопленого рамками часу;
    – розглянути парламентську систему Великобританії з урахуванням еволюції понять та її сутності;
    – визначити особливості партійної системи Великобританії;
    – охарактеризувати ідеологічну трансформацію політичних партій Великобританії та її вплив на демократичні політичні процеси;
    – дослідити роль «малих» партій у політичній системі Великобританії;
    – проаналізувати становлення та розвиток сучасної української партійно-політичної системи;
    –обґрунтувати політичну оцінку ідеї українського бікамералізму з точки зору її прихильників та противників, враховуючи при цьому британський політичний досвід існування двопалатної системи.
    Об’єктом дослідження виступає партійно-політична система Великобританії в процесі її модернізації.
    Предметом дослідження – парламентаризм в Великобританії та перспективи його подальшого розвитку.
    Методи дослідження. В основу дисертації покладений системний підхід, який дав можливість розглянути феномен британського парламентаризму цілісно та всебічно, у взаємозв’язках із різними чинниками політичного та соціального процесу. Для розкриття сутності теми також використовуються принципи теоретичного та емпіричного аналізу, кількісний і статистичний методи. У зв’язку з дослідженням багатоаспектності партійно-політичної системи застосовуються методи синтезу й узагальнення інформації, під час аналізу теоретичних аспектів теми – компаративістський метод.
    Наукова новизна полягає в тому, що дисертаційна робота є одним із перших комплексних досліджень факторів та перспектив розвитку парламентаризму у Великобританії. У результаті дослідження було отримано результати, що мають наукову новизну.
    Уперше:
    визначені критерії, що дозволяють відмежовувати представницькі системи середньовіччя й нового часу, систему парламентського представництва від органів станово-корпоративного представництва: повна й остаточна інституціоналізація парламенту в рамках політичної системи як представницький орган законодавчої влади, тобто узаконене визначення його місця, кола повноважень, співвідношення з іншими владними органами; створення відповідного механізму формування парламенту: розподілу виборчих округів та їхніх квот на виборах депутатів, формування електорату та ін.;
    аргументовано, що у партійно-політичній системі Великобританії відбуваються певні зміни у конфігурації британської спільноти, тобто провідні партії країни як складові частини цієї системи перестали асоціюватися з певними соціальними класами, національними прошарками суспільства, а стали орієнтуватися на більш широку коаліцію мультикультурного прошарку населення країни, яка не так вже тісно пов’язана між собою певними інтересами та цінностями. Такі політичні парадигми як праві та ліві, англійці – не англійці втратили сенс. Проблеми децентралізації державної влади, європейської інтеграції, захист навколишнього середовища, відстоювання прав національних та сексуальних меншин додали партійній конкуренції нові виміри;
    доведено, що донедавна домінуюча мажоритарна модель демократії (вестмінстерська), яка є невід’ємною частиною партійно-політичної системи Британії, в останні 7 років (після 2005 р.) за окремими параметрами поступилася плюралістичній (консенсусній), тобто у своїх підрівнях партійно-політична система Великобританії перейшла від двопартійної до багатопартійної, а на загальнонаціональному – до системи двох з половиною партій.
    Удосконалено:
    класифікацію політичних партій Великобританії. Так, категорії «масова» найбільше відповідає Лейбористська партія, що має найбільш яскраво виражений класовий характер і виникла з ініціативи знизу. Категорії «кадрова» найбільш відповідає Консервативна партія, яка будувалася зверху вниз. Партія ліберальних демократів за своїм внутрішнім устроєм зайняла проміжну позицію.
    Отримало подальший розвиток:
    положення про те, що біпартійна система Великобританії втрачає свій стабільний статус. Втрата стійкої позиції головного політичного гравця серед провідних партій (лейбористів та консерваторів) змінила їх погляди на коаліційний характер правління, який сьогодні простежується у сучасному британському парламенті. Стрімке прагнення провідних партій інкорпорувати у свої політичні програми все більш зростаючу суму суспільних інтересів призвело їх до надмірної дифузійністі та втрати більш чітких політичних орієнтирів, узяттю на себе суперечливих зобов'язань, які неможливо реалізувати на практиці. Таким чином, дані партії сьогодні лише частково виконують свої зобов’язання, а в майбутньому це може привести врешті-решт до провалу всієї політичної лінії партії.
    Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, представлена робота демонструє політичну роль інституту парламентаризму, взаємовплив діяльності влади, а тому її результати можуть бути використані у діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій.
    Положення й висновки дисертації будуть корисними для подальшого теоретичного дослідження проблем сучасного парламентаризму, прогностичного оцінювання розвитку даного явища.
    Також основні положення роботи можуть бути використані у вищих навчальних закладах при підготовці лекційних курсів, проведенні семінарських і практичних занять з політології, історії держави й права зарубіжних країн, історії політичних і правових учінь, а також при підготовці спецкурсів відносно проблем парламентаризму, партіології, політичних інститутів.
    Апробація результатів дослідження. Основні положення, висновки та пропозиції роботи було апробовано на міжнародних, всеукраїнських та регіональних конференціях: «На перехрестях світової науки. Вікно в європейську науку присвяченої 140-річчю від дня народження Раймунда Фрідріха Кайндля» (Чернівці, травень 2006 р.), «Проблеми політико-правового забезпечення Євроатлантичної інтеграції України» (Одеса, листопад 2007 р.), «Політико-правові проблеми конституційної реформи України» (Одеса, жовтень, 2008 р.), «Підприємництво на шляху Євроінтеграції» (Одеса, листопад, 2008 р.), «Проблеми сучасного управління: економічні, екологічні, політико-правові, історичні, ментальні аспекти» (Одеса, листопад 2011 р.) та ін.
    Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 17 наукових публікацій, 3 з яких надруковані у виданнях, що визнані фаховими з політичних наук.
    Структура дисертації зумовлена специфікою проблематики, постановкою мети та завдань дослідження. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, перший і другий містить по три підрозділи, третій – два підрозділи, та висновків. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок Список використаних джерел містить 181 найменувань ( 18 сторінок).
  • Список литературы:
  • Висновки
    Аналіз ступеня розробленості проблеми засвідчив, що в Україні наукові праці, що торкалися проблем британського парламентаризму, носять вузький та епізодичний характер, які присвячені політичному минулому Великобританії ніж сучасному та майбутньому цієї країни, а також політичної доцільності застосування деяких її політичних інститутів у контексті українського політичного сьогодення. Таким чином, доцільно комплексно підійти до етапів формування і подальшої модернізації політико-партійної системи Великобританії.
    Визначено, що британські політичні партії в якості інституту політичної системи сформувалися у своєму сучасному вигляді не раніше XIX ст. Політична система досягла високого рівня диференціації й спеціалізації, за яким увесь комплекс напрацювань та реалізації політичних рішень зміг втілитися силами декількох постійно діючих колективних суб’єктів, які займали різні платформи, в тому числі й ідеологічні. З часом сума електорату розрослась настільки, що владні структури у подальшому не змогли ігнорувати його волю, і тому були змушені слідувати його вимогам та очікуванням. У партій з’явилися позапарламентські масові організації у вигляді місцевих мереж партійних відділень та рядового членства. На зміну протопартій - фракцій, аристократичних угрупувань, політичних клубів та інших непостійних елітарних установ прийшли сучасні політичні партії, які у своїй сукупності та взаємодії виступають в якості центрального елемента партійно-політичної системи, яка, у свою чергу, відіграє роль важливого ланцюга політичної системи суспільства. У зв’язку з цим партійно-політична система визначається як система стійких взаємовідносин політичних партій, які забезпечують представництво та реалізацію волі електорату завдяки органам державної влади. Майже все XX століття вони представлялися як «масові бюрократичні партії», орієнтовані на свою членську базу не менше, ніж на електорат. У «масових бюрократичних партіях» домінувала ланка середніх і вищих функціонерів, професійних політиків.
    Та в останній чверті ХХ і на початку ХХІ ст. намітилися істотні зміни у Вестмінстерській партійно-політичній системі, яка здебільшого починає відходити у політичне минуле країни, в той час, коли плюралістична (консенсусна) модель остаточно ще не сформувалася в цій країні, хоча й почала проявляти свої певні ознаки.
    За допомогою політологічного та історичного методів зроблено певну класифікацію головних політичних партій Великобританії, за якою до категорії «масова» найбільше належить Лейбористська партія з яскраво вираженим класовим характером і виникнення з ініціативи знизу, то до категорії «кадрової» найбільше належить Консервативна партія, яка будувалася зверху вниз. Партія ліберал-демократів в цьому сенсі займає проміжну позицію. Стосовно місцевих партій, як правило, національного та соціального ґатунку, то вони почесно займають другорядні позиції на загальнонаціональних виборах, хоча на місцях та за межами країни вони найчастіше виступають в якості домінуючої політичної сили.
    Системний, структурно-функціональний та порівняльний методи дозволяють цілком і детально розглянути певні еволюційні зміни у партійно-політичній системі за останні десять років, за якими Вестмінстерська партійно-політична система притерпіла певних змін на загальнонаціональному рівні, перетворившись з двопартійної на систему двох з половиною партій, яка є на сьогодні остаточно незавершеною, та на місцевому, де вона практично зникла, віддавши пальму першості багатопартійній системі.
    Таким чином, у британській політичній системі спостерігається певне зрушення британської вестмінстерської моделі демократії, заснованої на принципі суверенітету парламенту й неписаній конституції, убік плюралістичності й еволюції партійно-політичної системи, включаючи її двопартійне ядро, убік багатопартійності, де впливали й продовжують впливати численні фактори. Серед них: конституційні реформи лейбористів, що містять перший етап реформування палати лордів, деволюція й застосування нових систем голосування на різних електоральних рівнях; пов'язаний з цим розвиток і консолідація регіональних партійно-політичних систем; адаптація до положень Акту про реєстрацію політичних партій (1998), Акту про права людини (1998), Акту про політичні партії, референдуми й вибори (2000), Акту про свободу інформації (2000) та ін.; зміцнення практики використання інституту референдуму. Свою роль грають зовнішні фактори, наприклад, поступове поширення юрисдикції ЄС на територію Великобританії, у першу чергу приєднання до Європейської конвенції про права людини (1998), досвід роботи британських політиків у Європарламенті.
    Окремої уваги заслуговує трансформація ідеологічного підґрунтя провідних британських партій, за якою зникли такі обмежувальні стереотипи як «корінна нація», класова приналежність, пріоритетність «білих» британців, соціальне протиборство різних верств населення, індивідуалістичний егоїзм, та натомість їм прийшли такі механізми політичної боротьби як політична багатовекторність партії, політична та правова рівність всіх громадян країни, їх політична відповідальність перед країною, державне партнерство у розв’язанні гострих соціальних питань, політика мультикультуралізму, яка шукає компроміс між індивідуалістичним егоїзмом та інтересами різних за соціальними, національними та расовими ознаками груп, загальна побудова соціальної «держави добробуту» та ін.
    На регіональному рівні, після проведення реформи в регіонах «кельтської периферії», сформувалися автономні партійно-політичні системи із власними: електоральними й інституціональними вимірами. Із введенням на регіональних виборах у Шотландії й Уельсі комбінованої системи голосування, на політичній периферії голосно заявив про себе цілий ряд малих партій, які до цього відігравали другорядну роль. У цих умовах Вестмінстер залишився єдиним рівнем, на якому продовжує діяти система двох з половиною партій.
    Не дивлячись на те, що багато британських партій займають другорядну політичну позицію у країні, за останні десять років політичних перегонів намітилася тенденція відбору голосів серед загальнонаціональних партій. Так, партії соціального напрямку та британські зелені дуже вдало відбирають голоси у лейбористів, в той час як британські ультраправі переманюють виборців з електорату як лейбористів, так і консерваторів. Склад їхньої виборчої бази є досить колоритним і має представників різних верств суспільства, де левову частину становила молодь, особливо з бідних міських районів, жителі сільської місцевості, а також чимало людей похилого віку.
    В Україні, як відомо, процес партійного системоутворення відбувався під значним впливом виборчої системи, яка постійно змінювалася і остаточно ще не набрала стабілізаційного характеру. Мажоритарна система виборів до Верховної Ради України напередодні і в перші роки незалежності не сприяла партійній структуризації і навіть гальмувала її, створювала умови для утворення мультипартійного формату з дрібними, вкрай атомізованими, слабкими партіями. Із введенням у 1997 р. змішаної (мажоритарно-пропорційної) виборчої системи при 4-ох відсотковому бар’єрі для обрання народних депутатів відбулося перетворення атомізованої системи в систему поляризованого плюралізму, про що свідчить те, що в 1998 р. до парламенту потрапило 7 партій та 1 виборчий блок партій. Вже з 2002 р. до українського парламенту потрапили 3 партії та 3 виборчі блоки партій.
    Реформа виборчої системи 2004 р. істотно підвищила роль політичних партій у виборчому процесі та взагалі у політичному житті України, роблячи їх чи не єдиним дієвим суб’єктом української політики. Це в стратегічній довгостроковій перспективі мусило подолати ситуацію, коли з великої кількості політичних партій лише деякі цілком відповідали загальновизнаним критеріям, що застосовуються до таких структур.
    За рішенням українських парламентаріїв пропорційна система з регіональними списками є занадто ризикованою, тому була запроваджена пропорційна система повного представництва з єдиним загальнодержавним багатомандатним округом. Відтепер вибори народних депутатів України та органів місцевого самоврядування почали проходити за новими «правилами гри». Тобто, право на участь в розподілі депутатських мандатів отримали лише кандидати, включені до списків політичних партій чи виборчих блоків.
    Можливо, сьогоднішня позачергова виборча реформа, яка призвела до «реставрації» змішаної (мажоритарної та пропорційної) форми обрання до парламенту та органів місцевого самоврядування призведе до покращення самих виборів та в подальшому істотно підвищить якість роботи вищезазначених державних структур влади. Сьогодні населення у своїй більшості схиляється до голосування за лідерів партій, а також за відкриті партійні списки і недостатньо звертає свою увагу на партійні програми, які мало чим відрізняються одна від одної. Тому в процесі партійного будівництва необхідним є створення саме потужних партій, зі статусом всеукраїнських, які стоятимуть на державницьких позиціях і втілюватимуть у життя свої передвиборні програми.
    Розглядаючи проблему розвитку українського бікамералізму та використання британського політичного досвіду, визначено, що впровадження такої системи законодавчої влади передбачає ретельне опрацювання законодавства та експертне обговорення, в процесі яких і потрібно дати відповідь на головне питання: чи потрібен Україні двопалатний парламент? А для цього потрібен консенсус між політичними силами як всередині Верховної Ради, так і між різними гілками влади щодо здійснення цих змін, щоб запровадження бікамералізму в Україні принесло користь не тільки політикам, але й всім громадянам.






    Список використаних джерел та літератури
    Джерела:
    1. Ashdown P. The Ashdown Diaries. Volume 1: 1988 – 1997. – London: Allen Lane, 2000. – 638 p.
    2. Blair T. Democracy’s Second age // The Economist, 14 September. – 1996. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.highbeam.com
    3. Blair T. Speech to Fabian Society Conference, 18 June. – 1994. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.guardian.co.uk
    4. Blair T. the Third Way. – London: Fabian Society, 1998 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // thirdway.eu
    5. Blair T. Why I won’t tax and spend // The Observer, 29 September 1996 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // observer.guardian.co.uk
    6. Lords Reform : The interim House – background statistics // Research Paper 00/6 15 JUNE 2000. – 16 p.
    7. Parliament Act ACT 1911 // David Moore Constitutional treason or democratic inedibility? // Plymouth Law Review (2008) 1. – 8 p.
    8. Political Parties, Elections and Referendums Act 2000, s. (ст. 3(4)) II available at: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.legislation.hmso.gov.uk/acts.htm
    9. Reforming the House of Lords // A View from the parets by Philip Norton. – London : Lord Norton of Louth. – 21 p.
    10. Reforming the Lords: the Role of the Law Lords by Richard Cornes June 1999 – 16 p.
    11. The Legislative status of The Parliament act 1949 // The United Kingdom Parliaments Acts // Canter Law Rw 12; 2006. – P. 4 – 20.
    12. The Judicial Work of the House of Lords. // Lords Information Office Briefing, availiable at: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.publications.parliament.uk
    13. Towards Recovery // Programme for a National Government 2011 – 2016 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.labour.ie
    14. Закон України «Про вибори народних депутатів України» // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 48. – С. 430-475.
    15. Закон України «Про вибори народних депутатів України» // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 43. – С. 248-297.
    16. Закон України «Про вибори народних депутатів України» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 51-52. – С. 265.
    17. Закон України «Про об’єднання громадян» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – С.504.
    18. Закон України «Про політичні партії в Україні» // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 23. – С. 118.
    19. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Українська правнича фундація, 1996. – 50 с.
    20. Локк. Дж. Сочинения. В 3 т. - М.: Мысль, 1988. - 458 с.
    21. Милль Дж.Ст. Размышления о представительном правлении. - СПб., 1863.-328 с.
    22. Милтон Дж. Речь о свободе печати (Areopagitica) / Пер. с англ. – СПб.: Тип. «Общественная польза», 1905. – 52 с.
    23. Монтескье Ш. Избранные произведения. - М.: Соцэкгизд, 1955. - 568 с.
    24. Руссо Ж. Ж. Трактаты. - М.: Наука, 1969. - 703 с.
    Монографії:
    25. Adolphus J. The History of English from accession of kind George the Third to the conclusion of peace in the year one thousand seven hundred and eighty three, in 3 vols. — London: Cadell and Davies., 1817. - 768 p.
    26. Blake R. The Conservative Party from Peel to Thatcher. – London: Fontana press, 1997. – 154 p.
    27. Brich R. C. The Shaping of the Welfare State. – London: Longman, 1974. – 130 p.
    28. Bryant Ch. Possible Dreams. A Personal History of The British Christian Socialists. – London: Sydney press, 1996. – 297 p.
    29. Cannon J. Parliamentary Reform. 1640-1832. - Cambridge: University Press, 1973.-342 p.
    30. Christie I.R. Stress and stability in late century Britain: Reflection on the British avaidance of revolution. — Oxford: Clarendon press, 1984. — 226 p.
    31. Clark A. The Tories. Conservatives and Nation State 1922 – 1997. – London: Phoenix, 1999. – 103 p.
    32. Clark J.C. English Society 1688 — 1832. Ideology, social structure and political practice during the ancien regime. — Cambridge: Cambr. univ. press, 1985. —442 p.
    33. Conservative Party. Better Public Services, Better Value. – London, 2005. – 13 p.
    34. Freeden M. Liberalism divided: A study in British Political Thought 1914-1939. – Oxford: Clarendon press, 1986. – 399 p.
    35. Freeman P. The growth of the English constitution from the earliest times. – London: Rutledge, 1972. – 186 p.
    36. Gamble A. Between Europe and America. The Future of British Politics. – London: Macmillan, 2003 - 690 p.
    37. Gash N. Aristocracy and people: Britain 1815-1865. — Cambridge /Mass./: Harvard univ. press, 1979. — 375 p.
    38. Gash N. Politics in the age of Peel. - L., 1953.- 290 p.
    39. Gooch G.P. Annales of politics and culrure (1492 – 1899). – Cambridge: Camb. univ. press, 1901. – 530 p.
    40. Hallam H. A View of the State of Europe during the middle ages. – Vol. I – II. – London: Albemarle - Street, 1818 – 511 p.
    41. Harvey A. D. Britain in early nineteenth century. - London: Bateford, 1978. - 395 p.
    42. Haskins G. L. The growth of English representative government. – Philadelphia: University of Pensylvania Press, 1948. – 131 p.
    43. Hutton W. The World We’re In. – London: Little, Brown, 2002 - 320 p.
    44. Keegan W. Mrs Thatcher’s Economic Experiment. – Harmondsworth: Penguin, 1984 – 240 p.
    45. Maitland F. W. The constitutional history of England. – Cambridge: Cambridge University Press, 1908. – 547 p.
    46. Marquand D. Decline of the Public. – London: Polity press, 2004. – 168 p.
    47. Michels R. A Sociological Study of The Oligarchic tendencies of Modern Democracy. – New York: Free press, 1962. – 416 p.
    48. Mithell J. Politics in Scotland // Patrick Dunleavy, Andrew Gamble, Richard Hefferman Developments in British Politics. – London: Macmillan, 2003. – 367 p.
    49. Namier L. B. The structure of politics at the accession of George III. — L. N-Y.: Macmillan. St. Martins Press, 1957. — 514 p.
    50. Palgrave F. The rise and progress of the English Commonwealth. – London: Clarendon press, 1832 – 487 p.
    51. Pasquet D. Essai sur les origines de la Chambre de la Communes. – Paris, 1914. – 271 p.
    52. Perkin H. The origins of modern English society 1780-1880. — London: Routledge & Paul; Toronto: univ. of Toronto press, 1969. — 465 p.
    53. Plender J. A Stake in Future. The Stakeholding Solution. – London: Nickolas Breadely Publishing, 1997. – 280 p.
    54. Pollard A. F. The evolutoin of Parliament. – London, 1920. – 386 p.
    55. Punnett M. Selecting the Party leader. – Brighton: Harvester Wheatsheaf, 1992. – 211 p.
    56. Riddel P. The Thatcher era and its legacy. – London: Blackwell, 1991 – 277 p.
    57. Sack J. The Crenvillites 1801-29. Party politics and Factionalism in the Age of Pitt and Liverpool. — Urbana: Univ. of Illinois press, 1979. — 244 p.
    58. Sayles G. O. The Medieval foundation of England. – London: Methuen, 1952. – 482 p.
    59. Skydelsky R. The World after communism. – London: Macmillan, 1995. – 212 p.
    60. Stabbs W. Constitutional History of England. In 3 vol. - Oxford, 1890-1896. - 673 p.
    61. UK 2002. The Official Yearbook of The United Kingdom. – London: The Stationary Office, 2002. – 870 p.
    62. Wakeman M. A. Essays English constitutional history. – London: Longmans, Green and C; 1901. – vi, 349 p.
    63. Wiggin L. M. The faction of cousins. A political account of the Grenvilles. 1763-1773. — New Haven: Yale univ. press, 1958. — 351 p.
    64. Young Hugo. One of Us. A Biography of Margaret Thatcher – London: Pan Books, 1990. – 655 p.
    65. Куриев М. М. Герцог Веллингтон. - М.: Радикс, 1995. - 254 с.
    66. Антонова К. А. Британское завоевание Индии в XVIII в. - М.: Изд-во Вост. лит-ры, 1959. - 326 с.
    67. Барг М. А. Великая английская революция в портретах ее деятелей. – М.: Мысль, 1991. – 436 с.
    68. Беджгот В. Государственный строй Англии. - М., 1905. - 386 с.
    69. Галкин А. А., Рахшмир П. Ю. Консерватизм в прошлом и настоящем. – М.: Наука, 1987. – 197 с.
    70. Георгіца А. З. Сучасний парламентаризм проблеми теорії і практики. – Чернівці: Рута, 1998. – 483 с.
    71. Грин Д. Р. Краткая история английского народа. – Т. 1 – 3. – М., 1897. – 680 с.
    72. Громыко Ал. А. Политический реформизм в Великобритании (1970 – 1990 гг.). – М.: Согласие, 2001. – 191 с.
    73. Громыко Ал. А. Политическая модернизация Великобритании: от Вестминстерской к плюральной модели демократии. ДИЕ РАН № 158 – М.: ИЕ РАН – Издательство «ОГНИ ТД», 2005 – 160 с.
    74. Гутнова Е. В. Возникновение английского парламента. - М.: Наука, 1960. -356 с.
    75. Дайси А. Основы государственного права Англии. - М.,1905. - 340 с.
    76. Далтон Р. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор. / Пер. с англ. А.С. Богдановского, Л.А. Галкиной / Под ред. А.Ю. Мельвиля. – М.: Аспект, 2002. – С. 287 – 385.
    77. Дереваль Ю. Д. Парламентаризм у політичній системі України (політико-правовий аналіз). – Харків: Нац. ун-т внутр. справ. – 280 с.
    78. Дюверже М. Политические партии / Пер. с франц. – М.: Академический проект, 2000. – 558 с.
    79. Дюги Л. Конституционное право. Общая теория государства. - М., 1908. - 586 с.
    80. Дюприе Л. Государство и роль министров в Англии. - СПб., 1906. – 542 с.
    81. Ерофеев Л. А. Очерки по истории Англии 1815-1917 гг. - М.: ИМО, 1959. -264 с.
    82. Жигалов Н. И. Современная история Великобритании (1945 – 1975 гг.). – М.: Наука, 1978. – 347 с.
    83. Кареев Н. И. Западноевропейская абсолютная монархия XVI, XVII, XVIII веков. – СПб.: Тип. М.М. Стасюлевича, 1908. – viii, 452 c.
    84. Класики політичної думки від Платона до Макса Вебера / Під ред. Є. Причепія. – К.: Вид – во Тандем, 2002. – 584 с.
    85. Ковалевский М. От прямого народоправства к представительному и от патриархальной монархии к парламентаризму. Рост государства и его отражение в истории политических учений. – Т. II. – М.: Тип. И.Д. Сытина, 1906. – 492 с.
    86. Кокошкин Ф. Ф. К вопросу об юридической природе государства и органов государственной власти. М., 1896. – 181 с.
    87. Конончук С. Г. Практика бікамералізму в унітарних державах (порівняльний аналіз) – К.: Агентство «Україна», 2008. — 112 с.
    88. Консервативная партия и рабочий класс в послевоенной Англии: политическое влияние на массового избирателя / Отв. ред. С.П. Мадзолевский, Е.С. Хесин, Н.М. Степанова. – М.: Наука, 1972. – 291 с.
    89. Коркунов Н. М. Сравнительный очерк государственного права иностранных держав. Часть первая, Государство и его элементы. — СПб.: Типография М. М. Стасюлевича, 1890. — 163 с.
    90. Крылова Н. С. Английское государство. - М.: Наука, 1981. - 301 с.
    91. Куриев М. М. Герцог Веллингтон. - М.: Радикс, 1995. - 254 с.
    92. Лабутина Т. Л. У истоков современной демократии. Политическая мысль английского просвещения (1689-1714 гг.) - М.: ИРИС-ПРЕСС, 1994. -304 с.
    93. Соколов А. Б. Навстречу друг другу: Россия и Англия в XVI — XVIII вв. — Ярославль: Верх. - Волж. кн. изд-во, 1992. — 304 с.
    94. Лавровский В. М., Барг М. А. Английская буржуазная революция. Некоторые проблемы английской буржуазной революции 40 - х гг. XVII в. - М.: Соцэкгиз, 1958. – 687 c.
    95. Левина М. И. Парламентское право Великобритании XVII - начала ХIХ в. - М.: Зерцало, 2000. – 367 c.
    96. Лоу С. Государственный строй Англии. СПб., 1908. - 284 с.
    97. Лоуэлль А. Л. Государственный строй Англии. - М., 1915. - 341 с.
    98. Михальченко М. Корупція в Україні: політико-філософський аналіз. – К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2010. – 615 с.
    99. Моро Ф. В защиту парламентаризма. - СПб., 1908. - 108 с.
    100. Неймарк М. А. Западноевропейский социал-реформизм и идеологическая борьба. – М., 1986. – 320 с.
    101. Норман Д. История Европы / пер. с англ. Т.Б. Менской. – М.: АСТ: Транзиткнига, 2005. – 943 с.
    102. Орлова М. Е. Северная Ирландия: опыт преобразований в расколотом обществе. – М., 1994. – 407 с.
    103. Осадчая Ж. Д. Лейбористская партия Великобритании: лицом к будущему. – М.,1990. – 387 с.
    104. Остапенко Г. С. Общественно-политическая жизнь Великобритании во второй половине ХХ века. – М.: Наука, 2002. – 309 с.
    105. Перегудов С. П. Тони Блэр. – М.: ИНИОН, 1999. – 81 с.
    106. Перегудов С. П. Тэтчер и тэтчеризм. – М.: Наука, 1996. - 301 с.
    107. Плешков В. Н. Внешняя политика США в конце XVIII века / Очерки англо-американских отношений / Под. ред. Я. Я. Фурсенко. - Л.: Наука, 1984.-301 с.
    108. Полок Ф. История политических учений / Пер. с англ. А.М. Герд. – СПб.: Тип. Б.М. Вольфа, 1897. – 127 с.
    109. Полякова Е. Ю. Ирландия в ХХ веке. – М., 2002. – 221 с.
    110. Пти-Дютайи Ш. Феодальная монархия во Франции и в Англии X-XIII в. – М.: Соцэкизд, 1938. – 410 с.
    111. Романов А. К. Правовая система Англии: Учеб. Пособие. - М.: Дело, 2002. – 247 c.
    112. Рябов, С. Г. Основи теорії політики: навч. посіб. / С.Г. Рябов, М. В. Томенко. - К.: Тандем, 1996. - 191 с.
    113. Самарина А. Я. Борьба течений в Консервативной партии Великобритании в конце 70 – х – начале 80 - х гг. – М., 1989. – 309 с.
    114. Себайн Дж., Торсон Т. Л. Історія політичної думки / Пер. з англ. – К.: Основи, 1997. – 838 с.
    115. Семёнов С. Б. Политические взгляды английских радикалов. - Самарра,1995.-116с.
    116. Спекторский Е. Проблема социальной физики в XVII столетии. – Т. 1. новое мировоззрение и новая теория науки. – Варшава: Тип. Варшавского учебного округа, 1910. – 563 с.
    117. Стрижнева И. Д. Неоконсерватизм – идеологическая основа политики правительства Великобритании (1979 – 1987 гг.). – М., 1988. – 191 с.
    118. Удальцов Е. И. Эволюция левого лейборизма в Великобритании (1950-е – начало 1980-х гг.). – М.: Институт всеобщей истории, 1994. – 201 с.
    119. Фролов В. П. Либеральные демократы Великобритании на парламентских выборах: программные установки, стратегия, избиратели (середина ХХ в. – начало ХХІ в.). – М.: Наука, 2003. – 171 с.
    120. Чудинов А. В. Размышления англичан о Французской революции: Э. Бёрк, У. Годвин, Дж. Макинтош. М.: Памятники исторической мысли, 1996. 301 с.
    121. Шаповал, В. М. Британська конституція: політико-правовой аналіз. – К.: Либідь, 1991. – 311 с.
    122. Шаповал, В. М. Зарубіжний парламентаризм: наук.-попул. вид. [Текст] / В. Шаповал. - К.: Основи, 1993. - 143 с.
    123. Шкляж И. М. Знаменитые политические и общественные деятели Англии XVIII — XIX вв.: Материалы к лекциям в помощь изуч. курс «Всемирная история» и «История религии и атеизма». — Одесса: Одесский гос. пед. ун-т., 1994. — 140 с.
    124. Энсон В. Английский Парламент, его конституционные законы и обычаи / Пер. с англ. Н.А. Захарова. – СПб.: Изд – во Юрид. книж. магазина Н.К. Мартынова, 1908. – ix, 346 c.
    125. Эсмен А. Общие основания конституционного права. - СПб., 1909. – 327 с.
    126. Яковлев Н. Н. Британия и Европа. - М: ИВИ РАН, 2000. - 294 с.

    Складові частини збірників та журналів:
    127. Andrew Vincent. New Ideologies for Old? // The Political Quaterly. Volume 69, 1998. – P. 158 – 167.
    128. Anthony Giddens The third way can beat the far right // The Guardian, Friday 3 May 2002 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.guardian.co.uk
    129. Anthony Giddens Liberty in the balance. Brown's security plans wisely look to safeguard freedoms, but he needs to be more open on risk // The Guardian, Thursday 26 July 2007 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.guardian.co.uk
    130. Beer Samuel. Liberalism rediscovered // The Economics. 7 February, 1998. - P. 11 – 27.
    131. Bodnador Vernon. Power and the People: A Guide to constitutional reform // The Political Quarterly Volume 81, Issue Supplement s1, September 2010. – P. 53–64
    132. Hall Stuart. The great moving nowhere show // Marxism Today, November/December. – 1998. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.amielandmelburn.org.uk
    133. Julian Le Grand. The Third Way Begins with Cara // New Statesman. 6 March 1998.
    134. Kenny Michael, Smith Martin. (Miss) Understanding Blair // The Political Quarterly. – vol. 68. - № 3. July – September. – 1997. – P. 111 – 137.
    135. Plucknett J. The English government at work 1326 – 1336 // Transactions of the Royal Historical Society (Fifth Series) – Cambridge: Camb. Press, 1957. – P 117 – 138.
    136. Richardson H. G. The origin of parliament // Transactions of the Royal Historical Society – London: Macmillan, 1928. – P. 137-183.
    137. Sartori Giovani. Party Types, Organization and Functions // West European Politics. – vol. 28, № 1, January 2005. – P. 1-32.
    138. Ulrich Beck and Anthony Giddens Nationalism has now become the enemy of Europe's nations If the EU were abolished, we would have less control over our affairs. There is no refuge in a cultural security blanket // The Guardian, Tuesday 4 October 2005 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.guardian.co.uk
    139. Whiteley Paul, Seyd Patrich, Richardson Jeremy. True Blues. The Politics of Conservative party. Membership // Party Politics. – 2004. Vol. 10. - №4 - P. 355–366.
    140. Алексеева Т. А. Либерализм как политическая идеология // Полития. – 1999. - № 3. – С. 11 – 35.
    141. Ананьева Е. В. О современных путях реформизма и о реформизме как современном пути (политика убеждений М. Тэтчер и перманентный ревизионизм Т. Блэра) // Полис. – 2001. - № 5. – С. 161 – 175.
    142. Ананьева Е. Выйдет ли Британия из ЕС? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.newsland.ru
    143. Барлова Ю. Е. Ф. М. Иден и его труд «Положение бедных» (1797 г.) / Ю. Е. Барлова // Вопросы истории. – 2009. – № 5. – С. 162–170.
    144. Бідзюра І. Політологічні роздуми у контексті тріади «парламентаризм, громадське суспільство, правова держава» // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень. – 2007. – Вип. 36. – С. 114 – 121.
    145. Бортніков В. І. Особливості формування владної еліти в Україні у процесі демократичної трансформації // Освіта регіону. – 2009 - № 2. – С. 33 – 39.
    146. Валевський О. Двопалатний парламент для України оцінка можливостей [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: // www.ucipr.kJev.ua
    147. Валевський О. Перспективи двопалатного парламенту в Україні // Освіта регіону. – 2009 - № 3. – С. 67 – 72.
    148. Веренько В. Зародження та розвиток політичної опозиції в Україні у 1991–2002 рр. // Освіта регіону. – 2008 - № 1. – С. 59 – 64.
    149. Денискина В. Я. Политический портрет Маргарет Тэтчер // ИНИОН 1991. – 77 с.
    150. Журавський В. Двопалатний парламент в Україні проблеми формування // Право України - 2001. -№3. - С. 33-35.
    151. Ірха К. Вплив опозиційного статусу на побудову платформи політичної дії // Освіта регіону. – 2008 - № 1. – С. 29 – 33.
    152. Исаев Б. А. Развитие партийной системы Великобритании // Политэкс [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.politex.info/content/view/517/30/
    153. Колосов В. Г. Политический портрет Джеффри Хау // ИНИОН, 1989. – 83 с.
    154. Кочетков А. Экономические концепции британских лейбористов // Вопросы экономики. – 1994. - № 2. – С. 51 – 67.
    155. Кулачинський М. М. Британська консервативна партія кінця ХХ – початку ХХІ ст. // Політологічний вісник. Зб-к наук. Праць. – К.: ІНТАС, 2011. – Вип. 56. – С. 313 – 320.
    156. Кулачинський М. М. Малі британські політичні партії як критики європейської інтеграції // Сучасна українська політика. – К.: Центр соціальних комунікацій, 2011. – Вип. 25. – С. 287 – 294.
    157. Кулачинський М. М. Політичні вибори у Великобританії: технології боротьби партій // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – К.: Міленіум, 2011. - № 4. – С. 258 – 262.
    158. Липкин М. А. Англия или Британия? Дискуссия о национальной идентичности (История, культура и политика в Соединенном Королевстве) // Россия и Британия. В Мире английской истории. – выпуск 3. – М.: Наука, 2002. – С. 61 – 137.
    159. Максим’як О. Сучасна українська опозиція – яка вона? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://phorum.sd.org.ua
    160. Маляренко В. Правда про двопалатний парламент //День - 2007. - 31 серпня - № 145. - С. 5
    161. Мартинюк Р. Чи потрібен Україні двопалатний Парламент? // Підприємництво і господарське право - 2008. - № 8. - С. 99-102.
    162. Милин Н. Н. «Третий путь» Тони Блэра // Международная жизнь. – 1999. - № 7. – С. 31 – 49.
    163. Москаленко Ольга. Критерії ефективності політичних компромісів // Освіта регіону. – 2009 - № 4. – С. 59 – 65.
    164. Мысливченко А. Г. Западная социал-демократия: поиск обновления // Актуальная социал-демократия в XXI веке. — М. : Ключ-С, 2009. — С. 86 – 121.
    165. Новинская М. И. Коммунитарная парадигма: модификация левой идеи в западной политической культуре // МЭиМО. – 2000. - № 4. – С. 36-45.
    166. Оніщук М. Бікамералізм тренди для України [питання застосування норми двопалатного парламенту для українського парламентаризму /МиколаОніщук. Міністр юстиції // Дзеркалотижня - 2008. - 28 черв. - 4 лип. (№24). - С.4.
    167. Остренко Є. Проблема співвідношення політичної еліти та політичного класу // Освіта регіону. – 2008 - № 1. – С. 38 – 42.
    168. Перегудов С. П. Западная социал-демократия на рубеже веков // МЭиМО. – 2000. - № 6-7. – С.41 – 67.
    169. Перегудов СП. Разделение властей по-британски // Британия и Россия. Сборник статей. - М.: Наука, 1997. – С. 97 – 119.
    170. Попов В. И. Джон Мейджор // МЭиМО. – 1996. - № 3. — С. 109 – 119.
    171. Роуз Р. Политическая система Англии // Алмонд Г., Пауэлл Дж., Стром К., Далтон Р. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор / Сокр. Пер. с англ. А. С. Богдановского, Л. А. Галкина. – М.: Аспект Прогресс, 2002. – С. 287 – 385.
    172. Салмин А. М. Политический портрет Маргарет Тэтчер // ИНИОН, 1982. – 69 с.
    173. Согрин В. В. Этапы британского либерализма // Новая и новейшая история. – 1996. - № 4. С. – 51 – 67.
    174. Студенцов В. Б. Два течения в социальной философии британского консерватизма // Вопросы философии. – 1985. - № 2. – С. 11 – 35.
    175. Тарасенко П. Консерваторы отгораживаются от ЕС и мигрантов // Коммерсантъ-Online 06.10.2011 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: // http://www.kommersant.ru
    176. Тарасов И. Н. Бикамерализм в постсоветском пространстве // Политэкс — 2006 — № 4. — С. 178-184.
    177. Фісун О.Перспективи запровадження двопалатного парламенту в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua
    178. Шведа Ю. Партійна система незалежної України: етапи трансформації // Освіта регіону. – 2009 - № 3. – С. 50 – 55.

    Автореферати:
    179. Голинська Х. О. Партійно-політична відповідальність зарубіжний та український досвід. Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02. Київ. нац ун-т ім. Т.Г. Шевченка. – К., 2010. – 18 с.
    180. Звірковська В. А. Український парламентаризм проблеми становлення і розвитку (політологічний аналіз). Автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02. НАН України. Ін. – т політ. і етнонац. Досліджень. – К.,2002. – 20 с.
    Дисертації
    181. Малкіна Г.М. Взаємодія виборчої і партійної систем : світовий досвід та проблеми України. Дис. – Київ, 2004. – 184 с.
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины