ПАРЛАМЕНТСЬКІ ТА ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРЧІ КАМПАНІЇ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ В УКРАЇНІ: ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ : Парламентские и президентские ИЗБИРАТЕЛЬНОЙ КАМПАНИИ НА РЕГИОНАЛЬНОМ УРОВНЕ В УКРАИНЕ: политологический АСПЕКТ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
ПРИКАРПАТСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені Василя Стефаника

На правах рукопису

ТАТАРИН АНДРІЙ БОГДАНОВИЧ

УДК 324 (477.8)

ПАРЛАМЕНТСЬКІ ТА ПРЕЗИДЕНТСЬКІ ВИБОРЧІ КАМПАНІЇ
НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ В УКРАЇНІ:
ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Марчук Василь Васильович,
доктор історичних наук, професор

Івано-Франківськ – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ……………………………..……………………..3
ВСТУП..................................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВИБОРЧОГО ПРОЦЕСУ......11
1.1. Класичні та сучасні наукові підходи до вивчення виборчого процесу.......11
1.2. Еволюція політико-правового забезпечення виборчих кампаній в Україні……………………………………………………………………………………25
Висновки до першого розділу…………………………………………………....41
РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНИХ АСПЕКТІВ ЕЛЕКТОРАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ………………………………………………………..45
2.1. Методологічні аспекти дослідження………………………………………..45
2.2. Понятійно-категоріальний апарат дослідження……………………………50
Висновки до другого розділу…………………………………………………….57
РОЗДІЛ 3. СПЕЦИФІКА ВИБОРЧИХ СТРАТЕГІЙ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ……………………………………………………………………………………...59
3.1. Електоральна характеристика Західноукраїнського регіону………….......59
3.2. Порівняльна характеристика виборчих стратегій основних політичних гравців під час парламентських виборчих кампаній 2002-2007 рр. та президентських виборчих кампаній 2004-2010 рр……………………………...78
Висновки до третього розділу………………………………………………….115
РОЗДІЛ 4.ПРАКТИЧНЕ ЗДІЙСНЕННЯ ТАКТИКИ ВИБОРЧИХ КАМПАНІЙ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ……………………………………………………………..117
4.1. Сучасні тенденції формування тактики виборчих кампаній……………..117
4.2. Тактичні складові парламентських виборчих кампаній 2002-2007 рр......127
4.3. Технології президентських виборчих кампаній 2004-2010 рр...................161
Висновки до четвертого розділу…………………………….…………………174
ВИСНОВКИ...........................................................................................................178
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................186
ДОДАТКИ………………………………………………………………………..216

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

АПУ – Аграрна партія України
БЮТ – блок Юлії Тимошенко
ВРУ – Верховна Рада України
«За ЄдУ» – за Єдину Україну
ЗМІ – засоби масової інформації
КВУ – Комітет виборців України
КПУ – Комуністична партія України
КУН – Конгрес українських націоналістів
НБЛ – Народний блок Литвина
НДП – Народно-демократична партія
НРУ – Народний рух України
НСНУ – Народний Союз «Наша Україна»
«НУ» – Наша Україна
НУ-НС – Наша Україна-Народна Самооборона
ПР – Партія регіонів
ПППУ – Партія промисловців і підприємців України
СДПУ(о) – Соціал-демократична партія України (об’єднана)
СПУ – Соціалістична партія України
УАПЦ – Українська автокефальна православна церква
УГКЦ – Українська греко-католицька церква
УНР – Український Народний Рух
УПЦ КП – Українська православна церква Київського патріархату
УПЦ МП – Українська православна церква Московського патріархату
УРП – Українська республіканська партія
ФНП – Форум національного порятунку
ЦВК – Центральна виборча комісія

ВСТУП

Актуальність теми дослідження зумовлена тим, що в сучасному цивілізованому світі вибори є найпоширенішим демократичним способом здобуття політичної влади, оновлення персонального складу її органів та інституцій. Вибори нерозривно пов’язані з поняттям демократичного укладу суспільного життя, який передбачає періодичну ротацію (змінюваність) не тільки персонального складу владних інституцій, а й втілюваного ними курсу. Також їх здійснення безпосередньо пов’язане з необхідністю підготовки та проведення виборчої кампанії відповідного рівня.
Вибори (а отже, і виборчі кампанії) стали невід’ємною складовою політичного життя сучасного українського суспільства. Виходячи з наявного рівня масової політичної культури й самосвідомості сучасного українського суспільства, а також відсутності стійкої соціальної бази більшості політичних партій України, виникає необхідність у науковому й систематичному підході до розробки стратегії і тактики виборчих кампаній. Зважаючи на велику кількість часто протилежних поглядів та оцінок стосовно цієї проблематики, необхідно систематизувати розрізнені концепції в єдину, цілісну і впорядковану систему, яка б сприяла кращому й адекватнішому розумінню сутності стратегії і тактики виборчої кампанії.
Актуальність обраної теми також зумовлена цілою низкою об’єктивних причин. Серед них, зокрема, відсутність цілісного дослідження, в якому б враховувались всі фактори формування і трансформації стратегії і тактики виборчих кампаній на регіональному рівні. Автор дослідив ефективність використаних в українській виборчій практиці стратегій і тактичних засобів. Повне та всебічне розкриття цієї проблематики, на нашу думку, сприятиме адекватному науковому розумінню досліджуваної теми, формуванню комплексу рекомендацій щодо ефективнішого використання стратегічних і тактичних складових виборчих кампаній.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі політології Інституту історії і політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника в рамках держбюджетних тем Навчально-методичного і наукового центру політичних та євроінтеграційних досліджень «Євроінтеграційний вибір України: історія, політика, перспективи» (номер державної реєстрації 0109U001413) і «Етнополітичні трансформації України в контексті інтеграційних процесів Центрально-Східної Європи».
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження – визначити особливості стратегії і тактики виборчих кампаній на регіональному рівні (на прикладі західних областей України). Відповідно до зазначеної мети вирішуються такі дослідницькі завдання:
- дослідити існуючу теоретичну базу та наукові підходи до вивчення виборчого процесу;
- простежити еволюцію політико-правового забезпечення виборчих кампаній в Україні;
- проаналізувати методологічні аспекти дослідження;
- виявити сутнісні характеристики та співвідношення стратегії і тактики виборчої кампанії;
- розкрити електоральну специфіку Західноукраїнського регіону;
- здійснити порівняльний аналіз виборчих стратегій основних політичних гравців під час парламентських виборчих кампаній 2002-2007 рр. та президентських виборчих кампаній 2004-2010 рр.;
- визначити сучасні тенденції формування тактики виборчих кампаній;
- проаналізувати тактичні складові парламентських виборчих кампаній 2002-2007 рр.;
- дослідити технології президентських виборчих кампаній 2004-2010 рр.
Об’єкт дослідження – електоральні процеси на регіональному рівні.
Предметом дослідження є політико-правові засади і механізми практичної реалізації стратегії і тактики виборчих кампаній регіонального рівня на прикладі західних областей України.
Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження стала сукупність загальнонаукових, філософських та спеціальних методів політичної науки, що забезпечило комплексний підхід до проблеми вивчення виборчих кампаній на регіональному рівні в Україні.
Структурно-функціональний метод сприяв вивченню сутності виборчої кампанії та її основних складових. Системний метод використовувався при розгляді тенденцій, що становлять процес формування виборчої стратегії і тактики провідних політичних сил в Україні. За допомогою порівняльного методу було досліджено стратегії і тактики найпотужніших політичних гравців під час виборчих кампаній 2002-2010 рр. у західноукраїнських областях.
Біхевіористський метод зорієнтував на вивчення суб’єктивних механізмів політичної поведінки, індивідуальних якостей та рис характеру провідних політичних гравців сучасної України в контексті формування та функціонування виборчої стратегії асоційованих з певними гравцями політичними силами.
Були застосовані методи аналізу й синтезу, інституціональний метод, за допомогою яких проаналізовано зміст, особливості, характерні риси, результати виборів. У дисертації застосований також і метод вторинної обробки соціологічної інформації, отриманої в процесі репрезентативних опитувань провідними українськими соціологічними службами.
Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що в дисертації вперше виявлені, вдосконалені та розвинуті деякі положення, які мають суттєве теоретичне і практичне значення для подальшого дослідження виборчого процесу. Найсуттєвіші досягнення, що відображають новизну наукових результатів та розкривають особистий внесок дисертанта в розробку теми, полягають у тому, що:
Уперше:
- здійснено порівняльний аналіз виборчих стратегій основних політичних гравців під час парламентських виборчих кампаній 2002-2007 рр. та президентських – 2004-2010 рр. Виявлено суттєві відмінності у стратегіях правих, центристських та лівих кандидатів (політичних сил), що боролися за голоси виборців Західноукраїнського регіону, виходячи з потенційних вимог електорату, але не вступаючи з ним у різке протистояння (за винятком політичних сил лівого спрямування);
- розкрито основні тенденції формування стратегії і тактики виборчих кампаній провідних політичних сил на прикладі західноукраїнських областей у період від 2002 до 2010 рр. Зокрема, обґрунтовано, що факторами, які впливають на ефективність використаних під час виборчих кампаній зазначеного періоду виборчих стратегій і тактик, є особистісні чинники (постійно домінуючі електоральні орієнтації на політичних лідерів), набагато меншою мірою – фактори впливу, чітко зорієнтовані на політико-ідеологічні та партійно-структуровані засади. Констатовано збільшення частки новітніх (реклама в електронних ЗМІ, «чорний PR») поряд із використанням традиційних (масові зібрання, різні види друкованої агітаційної продукції, реклама на радіо та телебаченні) виборчих технологій;
- розроблено базову модель електоральних пріоритетів для Західноукраїнського регіону, суть якої полягає в зверненні до дискусійних питань національної історії (роль Західної України в загальноукраїнській історії, питання ролі і статусу учасників визвольних змагань та національних героїв), акцентуванні уваги виборців на проблемах української мови та культури, пошуку ворогів (як внутрішніх, так і зовнішніх), відповідальних за всі негаразди держави.
Удосконалено:
- визначення сутності понять «виборча кампанія», «стратегія виборчої кампанії», «тактика виборчої кампанії». Представлено авторське визначення поняття «виборча кампанія на регіональному рівні», суть якого полягає у практичному здійсненні комплексу виборчих процедур та підходів, пристосованих до електоральної специфіки конкретного регіону та спрямованих на досягнення максимально позитивних результатів для певних політичних сил (кандидатів);
- політологічний аналіз змісту виборчих кампаній в Україні на регіональному рівні, в якому враховано історичні, соціологічні, психологічні, ментально-національні та духовно-культурні фактори;
- визначення особливостей механізмів проведення та специфіки перебігу виборчих кампаній у західних областях України, зокрема домінування культурно-національних та ідейно-історичних чинників, використання традиційних та новітніх PR-технологій, залучення потенційних виборців через масові акції культурно-мистецького та агітаційно-пропагандистського спрямування.
Отримали подальший розвиток:
- дослідження співвідношення стратегії і тактики виборчої кампанії як складових частин цілісного процесу за принципом «стратегія – змістовна частина, тактика – комунікативна частина виборчої кампанії»;
- з’ясування особливостей еволюції політико-правового забезпечення президентських та парламентських виборчих кампаній в Україні. Підтверджено, що для вітчизняної практики є цілком закономірною кон’юнктурна (в інтересах конкретної політичної сили чи кандидата) схильність до зміни виборчого законодавства напередодні чергових виборів, що найчастіше має деструктивний характер та наслідки;
- аналіз тактичних складових парламентських виборчих кампаній 2002-2007 рр. Визначено, що для Західноукраїнського регіону у даному контексті традиційним є використання поряд із усталеними новітніх засобів впливу на електорат, що враховують регіональну специфіку і спрямовані на охоплення максимально можливої кількості потенційних виборців;
- дослідження виборчих технологій, що застосовувалися під час президентських виборчих кампаній 2004-2010 рр. Виділено основні технологічні засади впливу на виборців регіону, серед яких: зустрічі з політичними і партійними діячами, відомими в регіоні авторитетними людьми; «ходіння в народ» партійних агітаторів та самих кандидатів за принципом «від дверей до дверей»; використання у виборчій пропаганді типового набору кліше (стереотипне сприйняття та представлення) кандидатів (політичних сил);
- визначення соціополітичного поділу Західного регіону залежно від електоральних орієнтацій та ідеологічних переваг виборців. Виділено такі його частини: перша (Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області), що домінує в системі виборчих переваг регіону; друга (Волинська, Рівненська), яка займає проміжну позицію в електоральній структурі регіону; третя (Закарпатська, Чернівецька), тобто прикордонні області, для яких характерна нетиповість політичних орієнтацій, властивих цьому регіону.
Практичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що отримані результати можуть бути використані в навчальному процесі у вищих навчальних закладах при розробці та викладанні навчальних дисциплін «Політологія», «Вибори та виборчі системи», «Політичні технології», «Паблік рилейшнз», «Основи демократії», «Політичні інститути та процеси» та ін. Можливим є використання матеріалів роботи при написанні відповідних розділів навчальних посібників та підручників, а також у практиці політичних інститутів, державного управління та місцевого самоврядування.
Особистий внесок здобувача. Постановка та вирішення всього комплексу завдань даної дисертації здійснені самостійно. За темою дослідження автором одноосібно підготовлено п'ять наукових праць, які опубліковані в фахових виданнях.
Апробація результатів дисертації відбувалася на щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника, а також на міжнародних, Всеукраїнських та регіональних конференціях: V Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих учених «Українська державність: історія і сучасність» (листопад 2008 р., м. Маріуполь); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції студентів, аспірантів і викладачів «Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки» (квітень 2009 р., м. Рівне); міжнародній науково-практичній студентській конференції «Україна в умовах демократичних модернізацій» у рамках науково-методологічного проекту «Євроінтеграційний вибір України: історія, політика, перспективи» (квітень 2009 р., м. Івано-Франківськ); Всеукраїнській науковій конференції «Народний Рух України у новітньому українському державотворенні та розбудові громадянського суспільства» (жовтень 2009 р., м. Івано-Франківськ); міжнародній науковій конференції «Проблеми культурної ідентичності: локальний та глобальний контексти» (квітень 2010 р., м. Острог); міжвузівській науково-практичній конференції «Проблеми та перспективи соціально-економічного розвитку України» (квітень 2010 р., м. Сімферополь); науково-практичній конференції молодих учених та студентів «Політична реформа як чинник демократичного розвитку українського суспільства» (квітень 2010 р., м. Івано-Франківськ).
Публікації. За темою дисертації автором опубліковано чотирнадцять наукових праць, п'ять із яких – у фахових виданнях.
Структура дисертації. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (330 позицій, розміщених на 30 сторінках) та додатків. Дисертацією є рукопис загальним обсягом 220 сторінок, із них основного тексту – 185 сторінок, додатки – 5 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У контексті здійснення системного аналізу джерельної бази дослідження було розглянуто фундаментальні наукові праці з обраної тематики. Порівняно різні точки зору на ключові питання, проаналізовано як вітчизняну, так і зарубіжну політологічну джерельну базу.
Аналіз наукових джерел з проблематики дисертаційного дослідження дозволяє стверджувати, що різноманітні аспекти виборчих кампаній знайшли віддзеркалення в роботах українських і зарубіжних авторів. Однак, варто відзначити недостатність наукових розробок з питань вивчення регіонального виборчого досвіду, зокрема відсутність комплексного аналізу виборчих кампаній у межах Західноукраїнського регіону. Тому й постала необхідність наукового дослідження даної проблеми.
Також розглянуто еволюцію політико-правової бази проведення парламентських і президентських виборів в Україні в часовому проміжку від 2002 р. до 2010 р. В цьому контексті для української практики вже стала закономірною схильність до зміни виборчого законодавства напередодні чергової виборчої кампанії. При цьому зазначені зміни найчастіше носять деструктивний характер, оскільки приймаються поспіхом і в інтересах конкретної політичної сили чи кандидата.
Проаналізовано основні політико-правові характеристики законів України, згідно з якими здійснювалися парламентські виборчі кампанії в 2002-2007 рр. Визначено, що зміна змішаної виборчої системи на пропорційну мала більше політичні, ніж раціонально-наукові обґрунтування, а отже, трансформація вітчизняної виборчої системи здійснювалася в кон’юнктурних інтересах. Перехід до пропорційної системи відбувався під гаслами наближення України до європейських виборчих стандартів, що проявлялося в потужній промокампанії на підтримку зазначених нововведень (з постійним акцентом на позитивних аспектах пропорційної та недоліках мажоритарної і змішаної виборчих систем).
Пропорційна система має як свої позитивні, так і негативні характеристики, які проявилися під час парламентських виборчих кампаній 2006-2007 рр. і в більшості випадків так і не були виправлені: це –відсутність рівномірного представництва регіонів у депутатському корпусі; наявність «жорстких» виборчих списків; постійні проблеми зі списками виборців (причина – недосконалість Державного реєстру виборців); непрофесійність членів виборчих комісій регіонального і місцевого рівнів; питання прозорості виборчого фінансування; проблема рівних можливостей суб’єктів виборчого процесу; необхідність введення мажоритарної складової.
Проаналізовано позитивні та негативні політичні аспекти Закону України «Про вибори Президента України» в редакціях 2004 і 2009-2010 рр. У цьому контексті особливо важливими є питання, навколо яких відбуваються жорсткі політичні протистояння, що з часом вирішуються за допомогою кулуарних домовленостей. Зокрема, згадані виборчі закони мали цілу низку дискусійних положень, що призводило до електоральних суперечностей та напруженого ходу президентських виборів.
Серед суперечливих норм виборчого законодавства відзначаються такі: принцип рівних прав і можливостей усіх суб'єктів виборчого процесу, який на практиці так і не був реалізований (масове і організоване використання адміністративного ресурсу, існування великої кількості «технічних» кандидатів, фактичне домінування одних кандидатів над іншими за рахунок їх політичного і соціального статусу, кадрових, медійних і владних можливостей); строки проведення виборчої кампанії; питання, пов’язані з функціонуванням окружних та дільничних виборчих комісій (мінімальний та максимальний склад, відповідний освітній та професійний рівень членів виборчих комісій); прийняття рішень про позбавлення права присутності на засіданні комісії відповідного рівня; невизначеність механізму взаємодії між органами, які мають право вносити зміни до списку виборців; можливість внесення змін до списків виборців у день голосування за рішеннями відповідних органів; неузгодженість правил здійснення передвиборчої агітації; відсутність у громадських організацій права здійснювати спостереження за виборами.
Було розкрито наукові методи дослідження, на які спирався автор у розробці дисертаційних матеріалів, а також чітко визначаються межі застосування кожного із зазначених методів та їхня роль загалом для успішного розв’язання наукової мети та завдань. Серед методів та підходів, використаних в ході дослідження слід зазначити такі: системний, структурно-функціональний, порівняльний, біхевіористський, аналіз й синтез, інституціональний, соціологічні методи (зокрема, метод аналізу документів – традиційний (неформалізований) аналіз).
За допомогою вказаних методів проаналізовано зміст, особливості, характерні риси, результати виборів. Вибрані методи дозволили комплексно охарактеризувати об'єкт та предмет дослідження, з'ясувати зміст і функції поставлених проблем, а також дали змогу з’ясувати причини, особливості, загальні тенденції розвитку виборчих процесів (зокрема стратегії і тактики виборчих кампаній) сучасної України в контексті виборчої практики західних областей України.
Також розглянуто та визначено базові наукові категорії дисертації, серед яких: виборча кампанія, стратегія виборчої кампанії, тактика виборчої кампанії. Виділяються основні підходи до розуміння кожної з вищезазначених категорій, їхні види та принципи практичної реалізації. Визначено, що електоральні процеси є продуктом тривалої взаємодії значної кількості чинників.
Виборча кампанія – особливий організаційний процес, для якого характерні специфічні технології, що вимагають залучення великої кількості найрізноманітніших ресурсів (організаційних, фінансових, інформаційних і кадрових), а також професійних виборчих команд, консультантів та іміджмейкерів.
Стратегія виборчої кампанії – концептуально-змістовна частина виборчої кампанії, яка покликана відповісти на запитання: «Що треба робити?» і «Що саме необхідно донести до виборців, щоб вони проголосували за кандидата (партію)?».
Тактика виборчої кампанії – комунікативна складова виборчих технологій, що дає відповідь на запитання: «Як, у якій формі та в якій послідовності слід донести до виборців необхідну інформацію, щоб вони проголосували за відповідного кандидата?»
У результаті аналізу понятійно-категоріального апарату автором представлено власне визначення поняття «виборча кампанія на регіональному рівні», суть якого полягає у практичному здійсненні комплексу виборчих процедур та підходів, пристосованих до електоральної специфіки конкретного регіону та спрямованих на досягнення максимальних позитивних результатів для певних політичних сил (кандидатів).
Отже, Західноукраїнський регіон – унікальний і відмінний від інших українських регіонів, що зумовлено історичними й політичними обставинами і проявляється в пріоритетних для більшості його мешканців цінностях та ідеалах.
Електоральні симпатії в цьому регіоні чітко поділені по лінії поділу «місто – село», про що свідчить така закономірність: віддалені сільські райони більше орієнтуються на консервативні національно-демократичні та націоналістичні кола, тоді як в обласних центрах і прилеглій окрузі виявляються порівняно більші симпатії як до ліберальних, так і до радикальних українських політичних сил. Для цього регіону характерні виборчі стратегії, чітко зорієнтовані на національно-свідомий електорат, а тому незмінно охоплюють відповідні структурно-змістові елементи (питання національної історії, мови і культури, пошук ворогів та зрадників, ставка на харизматичних прозахідних лідерів).
Серед основних факторів, які впливали на ефективність використаних під час виборчих кампаній зазначеного періоду стратегій і тактик, передусім особистісні чинники (постійно домінуючі електоральні орієнтації на особистості політичних лідерів), значно меншою мірою – фактори впливу, чітко зорієнтовані на політико-ідеологічні та партійно-структуровані засади. Найвагоміші виборчі кампанії – у політичних сил національно-демократичного, прозахідного спрямування, найслабші – у лівих та проросійських.
Здійснено порівняння виборчих стратегій основних політичних гравців під час парламентських виборчих кампаній 2002-2007 рр. та провідних кандидатів під час президентських виборів 2004 і 2009-2010 рр. Серед таких основних політичних гравців на парламентських виборах: «За Єдину Україну!», «Наша Україна», КПУ, СДПУ(о), БЮТ, СПУ (2002 р.); Партія регіонів, БЮТ, «Наша Україна», СПУ, КПУ (2006 р.); Партія регіонів, БЮТ, «НУ-НС», КПУ, Блок Литвина (2007 р.).
Зазначені політичні сили здійснювали свої виборчі стратегії на засадах масовості, мобілізації прихильників, використання всіх можливих засобів. Одним із найважливіших стратегічних засобів у цих виборчих кампаніях була передвиборча програма, роль якої зросла до рівня загальнонаціональної програми розвитку.
Також проаналізовано виборчі стратегії провідних кандидатів під час президентських виборчих кампаній: В. Ющенка, В. Януковича, П. Симоненка, О. Мороза, А. Кінаха (2004 р.); В. Януковича, Ю. Тимошенко, С. Тігіпка, А. Яценюка, В. Ющенка, В. Литвина, О. Тягнибока, А. Гриценка (2009-2010 рр.). З’ясовано, що абсолютна більшість цих кандидатів проводили свої виборчі кампанії, виходячи за межі допустимого, беручи на озброєння принцип винятковості, своєї відмінності від інших кандидатів, часто різко конфліктуючи (взаємні обвинувачення, наклепи, сприяння навмисному розколу електорату тощо).
Як свідчить виборча практика, Західноукраїнський регіон – електоральна база політичних партій і блоків національно-демократичного спрямування. Зважаючи на це, успіх зазначених політичних сил у цьому регіоні був завжди гарантований. За період від 2002 до 2010 р. особливих (радикальних) змін у політичних уподобаннях західних українців не відбулося, окрім збільшення популярності Ю. Тимошенко і БЮТ (2002 р. – 11,5 %, 2007 р. – 48,03 %) на тлі стрімкого падіння авторитету В. Ющенка і «Нашої України» (2002 р. – 57,5 %, 2007 р. – 28,59 %), що було цілком передбачуваним і закономірним явищем. Відбувся перехід голосів більшості західноукраїнського електорату від одних «націонал-демократів» до інших.
Для цього регіону характерні виборчі стратегії, які чітко зорієнтовані на національно свідомий електорат, а тому незмінно містять такі структурно-змістові елементи: звернення до актуальних (з точки зору більшості жителів західноукраїнських областей) питань національної історії (роль Західної України в загальноукраїнській історії, питання ролі та статусу учасників визвольних змагань та національних героїв); акцентування уваги виборців на проблемах української мови та культури; постійне протиставлення Заходу і Сходу; пошук ворогів (як внутрішніх, так і зовнішніх), відповідальних за усі негаразди держави; ставка на харизматичних прозахідних лідерів (В. Ющенка, Ю. Тимошенко); активна співпраця з громадськими організаціями (часто створеними під конкретну політичну силу для конкретної виборчої кампанії) і релігійними структурами (УГКЦ, УПЦ КП, УАПЦ, УПЦ МП).
Охарактеризовано специфіку практичного здійснення тактики виборчих кампаній регіонального рівня (на прикладі західних областей України) і проаналізовано основні тактичні методи роботи з виборцями.
Особливо важливий аналіз проблем формування виборчої тактики в сучасних умовах. Питання вибору ефективних тактичних засобів залежить, передусім, від специфіки конкретно взятої політичної сили (кандидата), а саме: обсягу ресурсів, виборчого стилю, потенційного електорату.
Західноукраїнські області – особливий в електоральному плані регіон, оскільки його електорат особливо цінує «живе» спілкування, «народницький» стиль виборчої кампанії, що засновані на увазі до проблем пересічних виборців. Виділено чіткий перелік стандартних тактичних засобів, що характерні для цього регіону, зокрема: залучення до роботи у виборчих штабах місцевих перевірених фахівців, великі агітаційно-пропагандистські кампанії, виборча «мобілізація» відомих в областях регіону особистостей. Зазначені засоби ґрунтувалися на масових заходах (зустрічі, мітинги, демонстрації, презентації, концерти) та створенні агітаційних (друкованих, аудіо- або відео-) матеріалів на підтримку кандидата (політичної сили).
Сучасні тенденції у розвитку виборчої тактики характеризуються посиленням маніпулятивних технік впливу на електоральну поведінку (зростання ваги іміджевої, ідеологічної складової, передвиборнчих гасел, інформаційного впливу на формування політичних уподобань громадян) та поступовим зниженням рівня застосування адміністративного ресурсу. Наявність конфліктних тем (зовнішньополітичні пріоритети виборців різних регіонів України, ставлення до російської мови), тем загрози й небезпеки зумовила появу нових прийомів виборчої боротьби (використання технік маніпулювання почуттями й емоціями виборців, апелювання до підсвідомості людини).
Визначено, що регіональний рівень зазначеної кампанії характеризувався зосередженням уваги на загальнонаціональній проблематиці при проведенні агітаційних заходів. Аналіз діяльності місцевих штабів у Західноукраїнському регіоні показав, що їх основне завдання полягало в комплектуванні виборчих дільниць, організації зустрічей лідерів політичних партій та блоків з мешканцями регіону, забезпеченні призначення спостерігачів для спостереження за виборчим процесом, що доводить про централізований характер діяльності учасників передвиборних змагань.
У результаті розгляду еволюції тактичних засобів впливу на електорат, визначено, що за останнє десятиліття вони стали більш різноманітні й оригінальні, часто ґрунтуються на новітніх технічних досягненнях (залежно від фінансових можливостей політичних гравців).
Політичні сили-переможці використовували поряд з традиційними засобами (різноформатні друковані матеріали, публікації і ефіри в ЗМІ) новітні засоби впливу на електорат (через засоби мережі Інтернет, масові пропагандистські кампанії із використанням новітніх технологічних засобів тощо).
Тактика виборчих кампаній у зазначений період у цьому регіоні реалізовувалася в доволі стандартному, «традиційному» вигляді, який враховує електоральну специфіку регіону порівняно з іншими регіонами і спирається на охоплення максимально можливої кількості потенційних виборців. У зазначених виборчих кампаніях основна ставка робилася: на місцевих фахівців (до штабної роботи залучалися перевірені партійні функціонери, для масової агітаційної-пропагандистської роботи – партійні низи і низькооплачувані аматори з числа знайомих і навіть родичів); потужну агіткампанію як в місцевих, так і загальноукраїнських ЗМІ (у місцевих ЗМІ – майже цілковите засилля «своїх» кандидатів у поєднанні з частковим чи повним ігноруванням «чужих»); залучення до активної виборчої кампанії відомих в областях регіону особистостей – передусім представників культури і мистецтва, науки і виробництва (різке протиставляння одних відомих прихильників іншим – за схемою «хто кращий», що сприяло поглибленню внутрішньо регіональних суперечностей і активному пошуку «внутрішніх» ворогів).
Проаналізовано політичні технології, які використовували кандидати під час президентських виборів та з’ясовано, що президентські вибори – найвитратніші за рівнем мобілізованих фінансових та людських ресурсів і завжди зводяться до різкого протистояння за найвищу посаду в державі, переростаючи у своєрідні «виборчі війни».
Серед основних тактичних методів роботи з виборцями в західноукраїнських областях слід відзначити такі: зустрічі політико-партійних діячів і відомих місцевих особистостей з потенційними виборцями; робота партійних агітаторів у людних місцях (скупчення великої кількості людей) у партійних наметах відповідного кольору; проведення кампанії «від дверей до дверей» (рознесення наочної агітації за місцем проживання потенційних виборців); створення агітаційних (друкованих, аудіо- або відео-) матеріалів на підтримку кандидата (політичної сили) та їх практичне використання в ЗМІ; ключова роль не партійної належності, а типового набору кліше кандидатів: «лівий»; «правий», «міцний господарник», «східняк», «бандерівець», «без певної політичної позиції»; «борець за правду» проти «нечесної» влади, «опозиціонер» тощо, що свідчить про перевагу в електоральних симпатіях мешканців цього регіону національних принципів та підходів до вибору «правильного» кандидата.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алмонд Г. Сравнительная политология сегодня: Мировой обзор : Учебное пособие / пер. с англ. А. С. Богдановского, Л. А. Галкиной; [под ред. М. В. Ильина]. / Г. Алмонд, Дж. Пауэлл, К. Стром. — М. : Аспект Пресс, 2002. — 537 с.
2. Афанасьева М. В. Избирательные технологии в Украине : конституционно-правовое обеспечение: монография / Марьяна Владимировна Афанасьева. – Одесса : Юридична література, 2007. — 198 с.
3. Баликов С. Передвиборна арифметика в Україні : з адмінресурсом два на два завжди п’ять / С. Баликов // Контекст. — К., 2002. — № 14. — С. 2–8.
4. Балюк Н. На зло Ющенкові очолив штаб Януковича? / Н. Балюк // Високий замок. — 2004. — 28 жовтня. — С. 3.
5. Балюк Н. Сіяли розбрат – зібрали революцію / Н. Балюк // Високий замок. — 2004. — 16 грудня. — С. 1, 3.
6. Балюк Н. Тому що... ранимий / Н. Балюк // Високий замок. — 2004. — 30 вересня. — С. 3.
7. Барна Н. В. Сучасні імідж-технології у вимірах естетичного аналізу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філософ. наук : спец. 09.00.08 «Естетика» / Н. В. Барна. — Луганськ, 2008. — 19 с.
8. Бебик В. М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз : монографія / Валерій Михайлович Бебик. — К. : МАУП, 2005. — 440 с.
9. Бебик В. М. Менеджмент виборчої кампанії : Ресурси, технології, маркетинг : навч.-метод. посібник. / В. М. Бебик. — К. : МАУП, 2001. — 216 с.
10. Бебик В. М. Як стати популярним, перемогти на виборах і утриматися на політичному Олімпі : Соціопсихологія і технологія політичної боротьби / В. М. Бебик. — К. : Абрис, 1993. — 128 с.
11. Бережний А. Українці симпатизують Вікторові Ющенку / А. Бережний // Галичина. –– 2002. –– № 18 (1501). –– 2 лютого. –– С. 3.
12. Бєлова М. «Помаранчеві» будуть разом! / М. Бєлова // Так! — 2006. — № 8, 20– 26 лютого. — С. 2.
13. Бисага Ю. М. Вибори президента : український та зарубіжний досвід : навч. посібник / Ю. М. Бисага, М. М. Палінчак, Д. М. Бєлов — Ужгород : Ліра, 2003. — 59 с.
14. Богашева Н. В. Еволюція виборчого законодавства України (1989-2006) : деякі аспекти / Н. В. Богашева. — К. : Абрис, 2006. — 145 с.
15. Большов Є. С. Аналіз впливу різних вимірів соціальної структури (класової, стратифікаційної, регіональної та структурної локалізації) на електоральні схильності населення України / Є. С. Большов // Наукові записки Національного Університету Києво-Могилянська Академія. Сер. Соціологічні науки. – Том 21. — К., 2003. — С. 54–61.
16. Бортніков В. Природа, логіка, технології : (Сутність і характер Помаранчевої революції) / В. Бортніков // Віче. — 2006. — № 23/24. — С. 34–36.
17. Бураковський І. Передвиборні змагання : економіка політичних обіцянок [Електронний ресурс] / І. Бураковський. — Режим доступу : http://dt.ua/POLITICS/peredviborni_zmagannya_ekonomika_politichnih_obitsyanok-51328.html.
18. Бурдяк В. І. Особистість у громадянському суспільстві : специфіка України [Електронний ресурс] / В. І. Бурдяк. — Режим доступу : http://stt.nplu.org/sttd.htm?doc=12348.
19. Бурдье П. Общественное мнение не существует / П. Бурдье // Соціологія политики. — М. : Аспект Пресс, 1993. — С. 161–177.
20. Буркут І. Виборчі технології: регіональний досвід / Виборчі технології : регіональний досвід / І. Буркут, О. Колесников. — Чернівці : Букрек, 2009. — 239 с.
21. Бучин М. А. Ресурси виборчої кампанії та особливості їх використання в Україні : монографія / Микола Антонович Бучин. — Львів : ЛІСВ, 2009. — 229 с.
22. Василенко К. Особливості нового сезону «полювання на голоси» / К. Василенко // День. – 2005. — 14 грудня (№ 231). — С. 1, 4.
23. Варій М. Й. Політико-психологічні передвиборчі та виборчі технології : навч.-метод. посібник / М. Й. Варій. — К. : Ельга, Ніка-Центр, 2003. — 400 с.
24. Ведернікова І. Вибори-2010: очікування, технології, ризики / І. Ведернікова // Дзеркало тижня. — 2009. — (№ 18), 23–29 травня. — С. 1, 3.
25. Ведернікова І. Чому прокололися соціологи? / І. Ведернікова // Дзеркало тижня. — 2006. — № 12 (591), 1–7 квітня. — С. 1, 3.
26. Вибори до Верховної Ради України : інформаційно-аналітичне видання. — К. : Центральна виборча комісія, 2002. –— 676 с.
27. Вибори до Верховної Ради України 2006 року: інформаційно-аналітичний збірник : у 2 кн. — К. : Атіка, 2006. — Кн. 1. — 623 с.
28. Вибори до Верховної Ради України 2006 року: інформаційно-аналітичний збірник : у 2 кн. — К. : Атіка, 2006. — Кн. 2. — 326 с.
29. Вибори і референдуми в Україні : законодавче забезпечення, проблеми реалізації та шляхи вдосконалення: збірник матеріалів науково-практичної конференції (Київ, 13-15 листопада 2002 р.) : (доповіді, виступи, рекомендації.). — К. : Нора-друк, 2003. — 503 с.
30. Вибори 2002 : погляд молодих. — Вип. 6 / упор. Л. Кудіна, Р. Пилипчук. — К. : Нора-друк, 2002. — 69 c.
31. Вибори 2004 року : доступ до інформації про кандидатів та їх виборчі фонди, діяльність громадських організацій: моніторинг та оцінки — К. : Україна, 2005. — 124 с.
32. Вибори-2006 : Досвід. Проблеми. Перспективи : збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (Київ, 31 жовтня-1 листопада 2006 р.) / Центральна виборча комісія. — К. : Атіка, 2007. — 551 с.
33. Вибори до Верховної Ради 2002. Багатомандатний округ. Результати голосування по регіонах України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.cvk.gov.ua/vd2002/WEBPROGOV.
34. Вибори до Верховної Ради 2006. Результати голосування. По кожній партії (блоку) [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.cvk.gov.ua/vd2006/w6p001.
35. Вибори Президента 2004. Результати голосування. По кожному кандидату [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.cvk.gov.ua/vp2004/wp0011.
36. Вибори Президента 2010. Результати голосування. По кожному кандидату [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.cvk.gov.ua/vp2010/WP0011.
37. Вибори Президента України 2004 року : Електоральна статистика : інформаційно-аналітичне видання – К. : Центральна виборча комісія, 2005. — 607 с.
38. Вибори Президента України-2004 : проблеми забезпечення та захисту виборчих прав громадян України: Доповіді. Виступи. Рекомендації : збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції / [редколегія: М. М. Рябець та ін.] — К. : Центральна виборча комісія, 2005. — 259 с.
39. Вибори Президента України 2010 р. : інформаційно-аналітичне видання. — К. : Центральна виборча комісія, 2010. — 894 с.
40. Виборче законодавство України : проблеми та шляхи їх вирішення (за матеріалами науково-практичних конференцій та круглих столів) / Інститут виборчого права. — К. : ФАДА, 2005. — 180 с.
41. Виборче законодавство : українська практика, міжнародний досвід та шляхи реформування / Р. Павленко, Г. Антонова, А. Біденко та ін.; [ред. Є. Радченко]. Комітет виборців України. — К. : Факт, 2003. — 258 с.
42. Вишняк О. Електоральна соціологія : історія, теорії, методи / О. Вишняк. — К. : Ін-т соціології НАНУ, 2000. — 308 с.
43. Віднянський С. Спроба осмислення минулого України в контексті всесвітньої історії / С. Віднянський // Збірник наукових праць. — К., 2009. — Вип. 18/19. — С. 257–269.
44. Віктор Янукович : Я вірю у перемогу / В. Янукович // Сільські вісті. — 2004. —№ 134 (17655), 12 листопада. — С. 1–2.
45. Він чи вона. А третій – зайвий // Вперед. –– 2009. –– № 28 (6610), 17 липня. –– С. 2.
46. Владимиров С. Хтось іде... а хтось прийде [Електронний ресурс] / С. Владимиров. — Режим доступу : http://www.profil-ua.com/index.phtml?action=show_number&set_num_id=100.
47. Власенко О. В. Політика за склом або таємниці виборчих технологій / О. В. Власенко. — К. : Україна, 2003. — 95 с.
48. Возняк Т. Вибори, виборці й обранці [Електронний ресурс] / Т. Возняк. — Режим доступу: http://krytyka.kiev.ua/articles/s1-4-2002.html.
49. Воропаєва Т. Національна ідентичність громадян України в контексті інформаційної безпеки / Т. Воропаєва // Людинознавчі студії. — Вип. 20: Філософія. — К., 2009.— С. 23–34.
50. Все про вибори. — 2-е вид., змінене та доп. — К. : КНТ, 2006. — 468 с.
51. Гайсинський А. Про різні іпостасі однієї структури / А. Гайсинський // Товариш. — 2009. — № 132–133 (1320-1321), грудень. — С. 3.
52. Городецький І. «Блок Литвина» формулює свої цілі / І. Городецький // Вперед. — 2007. — № 36 (6516), 7 вересня. — С. 2.
53. Гоулд Ф. Стратегическое планирование избирательной кампании / Ф. Гоулд – Нац. демокр. ин.-т международных отношений США. — М. : АСТ, 1994. –– 254 с.
54. Гоулд Ф. Стратегическое планирование избирательной кампании / Ф. Гоулд // Полис. — 1993. — № 4. — С. 136–154.
55. Гриськова А. Теоретико-методологічні основи вивчення виборчого процесу як механізму здійснення державного управління / А. Гриськова // Збірник наукових праць. — К., 2009. — Вип. 18/19. — С. 119–125.
56. Гришин Н. Основы проведения избирательных кампаний / Н. Гришин. — М. : РИП-холдинг, 2003. — 184 с.
57. Гуйтор М. М. Регіональні особливості застосування виборчих технологій в Україні (на прикладі Чернівецької та Закарпатської областей) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / М. М. Гуйтор. — Чернівці, 2008. — 20 с.
58. Денисюк С. Г. Імідж політичного лідера в контексті розвитку української політичної культури: особливості формування та механізми реалізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / С. Г. Денисюк. — К., 2007. — 18 с.
59. Дешко Т. Пропорційна виборча система в Україні: передумови запровадження та основні характеристики / Т. Дешко // Віче. —2005. — № 7–8.— С. 118–122.
60. Джига Т. В. Методи та технології впливу політичної реклами (на прикладі передвиборної кампанії) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / Т. В. Джига. — К., 2003. — 21 с.
61. Дзюба Н. Передвиборча компанія : з чого почати? / Н. Дзюба // Політика, політичні науки. —1999. — № 4.— С. 26–31.
62. Дмитричева О. Ми розриваємося між страхом і бажанням жити інакше / О. Дмитричева // Дзеркало тижня. — 2004. — № 46 (521). — 13–19 листопада. — С. 3.
63. Дністрянський М. Периферійність соціального розвитку віддалених депресивних районів України як чинник електоральної активності населення / М. Дністрянський // Вісник Львів. Ун-ту. Серія географічна. — Львів, 2007. — Вип. 34. — С. 83–89.
64. Дойко С. Європа високо оцінила наші вибори / С. Дойко // Віче. — 2006. — № 9–10. — С. 27–30.
65. Донбас. Явка… (Вибори 2004 в регіонах) // День. — 2004. — 23 листопада. — С. 2.
66. Дорошенко Ю. Переможемо разом! / Ю. Дорошенко // Так! — 2004. — (№ 14), 16 липня. — С. 1, 3.
67. Душин И. Выборы: технологии избирательных кампаний / И. Душин, А. Сысун, Б. Ложкин. — Х. : Місто, 1998. — 416 с.
68. Єрьоменко А. Чия передвиборна «цукерка» солодша? [Електронний ресурс]. / А. Єрьоменко. — Режим доступу: http://dt.ua/POLITICS/chiya_peredviborna_tsukerka_solodsha-50938.html.
69. Жданов І. Вибори – 2002 : соло для адміністративного ресурсу? / І. Жданов // Дзеркало тижня. — 2002. — № 50 (374). — С. 3.
70. Жданов І. Команда Ющенка виправляє помилки Януковича / І. Жданов // Так! – 2006. — (№ 8), 20–26 лютого. — С. 1.
71. Жданов І. Яка виборча система необхідна Україні? / І. Жданов // Дзеркало тижня. — 2007. — (№ 44), 17 листопада. — С. 1, 7.
72. Життєві університети Катерини Ющенко (Чумаченко) // Так! — 2004. — (№ 25), 12 жовтня. — С. 2.
73. Заник В. І залишиться їх двоє... / В. Заник // Вперед. –– 2009. –– № 46 (6627), 20 листопада. –– С. 1–2.
74. Засоби масової інформації та брудні виборчі технології : президентські вибори 2004 року в Україні: (аналітичний звіт) / [В.В. Фесенко та ін.]. — Х. : Україна, 2005. — 69 с.
75. Західник П. Шоу буде тривати / П. Західняк // Галичина. –– 2007. –– № 115 (3491), 7 серпня –– С. 1.
76. Звіт за результатами фокус-групового дослідження «Використання «адміністративного ресурсу» під час виборчої кампанії 2002 року», УНЦПД, 2002 [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.ucipr.kiev.ua/Ukrainian/adminresurs/002. html.
77. ЗМІ під час виборів Президента України. — Х. : Україна, 2004. — 275 с.
78. Золотухін Е. Стрільба на ураження, або абетка виборчих технологій / Е. Золотухін // Віче. — 2005.— № 4. — С. 16–18.
79. Зробити свідомий вибір // Галичина. –– 2009. –– № 193–194 (3961–3962), 24 грудня. –– С. 4.
80. Игнатов А. В. Правовые особенности проведения повторного голосования по выборам Президента Украины: заметки международного наблюдателя / А. В. Игнатов // Право и политика. —2005. — № 2. — С. 50–60.
81. Іванишин В. На розпутті велелюднім / В. Іванишин. — Дрогобич, 2003. — 191 с.
82. Івано-Франківщина у виборах – 2006: регіональний вимір : кол. монографія / [Марчук В. – кер. авт. колективу]. — Івано-Франківськ : Плай. — 2007. — 108 с.
83. Іванчук Я. Оранжевий марафон Ющенка / Я. Іванчук // Високий замок. — 2004. — 11 листопада. — С. 5.
84. Кампанія запам'яталась іраціоналізмом і брудом. Експерти про вибори : Д. Видрін, А. Окара, А. Єрмолаєв, В. Філенко [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://strateger.net/UA07_Irrationality
85. Кандидат-хабарниця // Україна молода. — 2009. — № 124 (3752), 11 грудня. —С. 1, 6–7.
86. Карпій В. «Банду з воза!..» / В. Карпій // Сільські вісті. — 2004. — № 120 (17641), 14 жовтня. — С. 1.
87. Карпов О. Рушійні сили «помаранчевої революції» (роздуми на полях) / О. Карпов // Голос України. — 2004. — (№ 245), 24 грудня. — С. 4.
88. Катеринчук М. Д. Адвокати помаранчевої революції / М. Д. Катеринчук. — К. : Юстиніан, 2005. — 296 с.
89. Кафарський В. І. Стратегія і тактика виборчої кампанії / Володимир Іванович Кафарський. — Івано-Франківськ : Місто-НВ, 2001. — 107 с.
90. Кіпіані В. Тому що... Ющенко / В. Кіпіані // Так! — 2004. — (№ 27), 3 листопада. — С. 4.
91. Клюжев О. Правові детермінанти парламентських кампаній в Україні [Електронний ресурс] / О. Клюжев. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/Nvuu/PSF/2009_12/Kluzhev.pdf
92. Князевич Р. Україні потрібен новий закон про вибори Президента / Р. Князевич // Дзеркало тижня. — 2009. — (№ 18), 23 травня. — С. 2.
93. Ковлер А. И. Избирательные технологи : российский и зарубежный опит / А. И. Ковлер. — М. : АСТ, 1995. –– 234 с.
94. Коляденко В. А. Інфокомунікаційні технології як чинник політичної модернізації : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В. А. Коляденко. — Одеса, 2002. — 16 с.
95. Команди імовірних кандидатів в оцінках експертів // Дзеркало тижня. — 2004. — № 26 (501), 3–9 липня. — С. 7–8.
96. Короткий оксфордський політичний словник ; пер. з англ. ; за ред. І. Макліна, А. Макмілана]. — К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2006. — 789 с.
97. Косахівська О. В. Електоральна поведінка : теоретико-методологічні засади дослідження / О. В. Косаківська. — Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_gum/dip/2010_50/10_19.pdf
98. Костенко Н. Парламетські вибори-2006 в новинах, рекламі, пресі : моніторінг матеріалів ЗМІ / Н. Костенко, В. Іванов, С. Макєєв. — К. : Атіка, 2006. — 92 с.
99. Косянчук І. Виборче законодавство потребує вдосконалення / І. Косянчук // Урядовий кур’єр. — 2006. — (№ 94), 23 травня — С. 6–7.
100. Кочубей Л. О. Виборчі технології в Україні (за досвідом парламентських виборів) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Л. О. Кочубей. — К., 2006. — 38 с.
101. Кочубей Л. О. Виборчі технології : навч. посіб. / Л. О. Кочубей. — К. : Український центр політичного менеджменту, 2008. — 331 с.
102. Кочубей Л. Виборчі технології : політологічний аналіз (на прикладі виборів до парламенту сучасної України): монографія / Лариса Кочубей. — К. : ТОВ Вид-во «Юрид. думка», 2006. — 280 с.
103. Кочубей Л. Виборчі технології у виборах-2002 (за матер. РЖ Книжкової палати України «Політика. Політичні науки») / Л. Кочубей // Вісн. Кн. палати. –– К., 2002. –– С. 35–37.
104. Кочубей Л. Виборчі технології у ході виборів Президента України 2004 року: уроки «помаранчевої революції» / Л. Кочубей // Сучасна українська політика. Політики і політологи про неї. –– К., 2005. –– Вип. 7. –– С.244–251.
105. Кочубей Л. Особливості виборчих технологій у виборах до Парламенту України / Л. Кочубей // Збірник праць Наук.-дослідн. Центру періодики. –– Львів, 2003. –– С. 399–407.
106. Кочубей Л. Особливості виборчої практики України / Л. Кочубей // Трибуна. –– К., 2007. –– № 11/12. –– С. 24–25.
107. Кочубей Л. Особливості застосування технологій паблік рилейшнз у виборчому процесі України 2002 року / Л. Кочубей // Сучасна українська політика : політики і політологи про неї. –– К., 2003. –– Вип. 4. –– С. 320–327.
108. Кочубей Л. Перспективи розвитку виборчих технологій у виборах до парламенту 2006 р. / Л. Кочубей // Нова парадигма. –– К., 2005. –– Вип. 51. –– С.141–149.
109. Кочубей Л. Перспективи розвитку виборчого процесу в Україні : уроки «помаранчевих подій» / Л. Кочубей // Кроки до громадянського суспільства. Постмайданове громадянське суспільство України: уроки для країни та світу: наук. альм. [за ред. Рубцова В. П., Шестакової А. В., Рябенка В. О.] –– К. : Укр. Всесв. Координ. Рада, 2006. –– С. 247–254.
110. Кочубей Л. Проблеми дослідження електорального простору : Методологічний контекст / Л. Кочубей // Політичний менеджмент. –– 2005. –– № 2. –– С. 108.
111. Кочубей Л. Трансформація виборчого законодавства у виборах до Парламенту в незалежній Україні / Л. Кочубей // Нова парадигма. – 2003. –– Вип. 31. –– С. 167–177.
112. Кочубей Л. Як змусити гірший аргумент здаватися кращим: Медіа-виборчі технології у виборчій кампанії 2002 року до парламенту України / Л. Кочубей // Віче. –– 2004. –– № 1. –– С. 7–11.
113. Кравчук Н. З прилавків змели помаранчеву тканину / Н. Кравчук // Високий замок. — 2004. — 25 листопада. — С. 2.
114. Кресіна І. Парламентські вибори в Україні : правові і політичні проблеми / І. Кресіна, Є. Перегуда / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. — К., 2003. — 367 с.
115. Кривицька О. Міжрегіональний «розкол» України: чинники поглиблення / О. Кривицька // Політичний менеджмент. — 2008. — № 2. — С. 51–65.
116. Круглашов А. Інституційні аспекти адаптації правової системи України до європейського законодавства / А. Круглашов, О. Ревуцька // Вісник державної служби України : наук. вид. для держ. службовців України. — 2010. — № 4. — С. 34.
117. Круглашов А. Політична свобода: панацея чи паліатив? / А. Круглашов // Вісник НАНУ. — 1999. — № 11. — С. 50–60.
118. Кузнєцов А. Віктор Ющенко: «Сьогодні очистимо Говерлу, завтра – країну» / А. Кузнєцов // Високий замок. — 2004. — 22 липня. — С. 3.
119. Кузнєцов Т. Переможна програма / А. Кузнєцов // Так! – 2006. — (№ 5), 30 січня–5 лютого. — С. 1.
120. Кукарцев О. Політичні партії України у системі субнаціональних відносин «Центр – регіони» / О. Кукарцев // Українська національна ідея : реалії та перспективи розвитку. — К., 2008. — Випуск 20. — С. 86–91.
121. Куліш А. Вибори, агітація, медіа : практичні поради керівникам виборчих штабів / Андрій Куліш. — К. : Україна, 2006. — 268 с.
122. Курс – на адмінресурс? // Галичина. –– 2002. –– № 41 (1524), 16 березня. –– С. 2.
123. Куртов А. Охота на дракона : размышления о выборах и политическом консультировании / А. Куртов, М. Каган. — М. : ГУ ВШЭ, 2002. — 313 с.
124. Кухарчук О. Аналіз президентських виборів 2010 року в Закарпатській області / О. Кухарчук // Слов'янський вісник. — К., 2010. — Вип. 10.— С. 85–92.
125. Ланова Г. Роман Безсмертний: «Прем’єром буде представник помаранчевої коаліції» / Г. Ланова // Експрес. — 2006. — № 27 (2690), 9–16 березня. — С. 4.
126. Левченко О. Основи створення комп’ютерних презентацій / О. Левченко, І. Коваль, І. Завадський. — К. : Вид-во BHV, 2010. —384 с.
127. Литвин В. «Державу треба будувати з людини і сім’ї» / В. Литвин // Народна. — Спецвипуск. — 2009. — Грудень. — С. 1.
128. Лисовский С. Избирательные технологии: история, теория, практика / С. Лисовский, В. Евстафьев. — М. : АСТ, 2000. — 429 с.
129. Литвиненко О. Регіони України напередодні Президентських виборів (Порівняльний аналіз) / О. Литвиненко // Національна безпека і оборона. —2004. — № 10. — С. 32–44.
130. Лікарчук Н. В. Формування іміджу політичного лідера в процесі виборчої кампанії : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Н. В. Лікарчук. — К., 2003. — 15 с.
131. Ліщенко Ю. Наш «прємьєр» – «професор» / Ю. Ліщенко // Високий замок. —2004. — 23 вересня. — С. 3.
132. Ліщенко Ю. Прямий ефір відлякує одного з кандидатів / Ю. Ліщенко // Високий замок. — 2004. — 4–10 листопада. — С. 1.
133. Ліщенко Ю. Студенти метали яйця «в Яблучко» / Ю. Ліщенко // Високий замок. — 2004. — 30 вересня. — С. 2.
134. Луговська В. В. Маніпуляційний аспект «чорних» PR технологій / В. В. Луговська // Нова парадигма: альманах наукових праць. — К., 2002. — Вип. 24. — C. 114–116.
135. Лукач У. Р. Специфіка вітчизняного політичного ландшафту крізь призму парламентських виборів 2006 року / У. Р. Лукач // Науково-інформаційний вісник. — 2009. — № 2. — С. 82–90.
136. Лукашов А. В. Анатомия демократии, или Черный PR как институт гражданского общества / А. В. Лукашов, А. В. Пониделко. — Спб. : Изд. дом «Бизнес-Пресса», 2001. –– 337 с.
137. Лукашов А. В. Черный PR как способ овладения властю, или Бомба для имижммейкера / А. В. Лукашов, А. В. Пониделко. — 3-е изд., испр. и доп. —Спб. : Изд. дом «Бизнес-Пресса», 2002. ––