ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ : ОСОБЕННОСТИ ТРАНСФОРМАЦИИ ФОРМЫ ГОСУДАРСТВЕННОГО ПРАВЛЕНИЯ В СОВРЕМЕННОЙ УКРАИНЕ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

СУРГАНОВА Юлія Олександрівна

УДК321.016342.3(447)

ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ

23.00.02 – політичні інститути та процеси

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник -
Кляшторний Микола Данилович,
кандидат філософських наук,
доцент

Київ - 2012

ЗМІСТ
ВСТУП
3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ 9
Висновки до першого розділу 65

РОЗДІЛ 2. ЕТАПИ ТРАНСФОРМАЦІЇ РЕСПУБЛІКАНСЬКОЇ ФОРМИ ПРАВЛІННЯ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНІ 67
Висновки до другого розділу 130

РОЗДІЛ 3. ОСНОВНІ ШЛЯХИ ОПТИМІЗАЦІЇ ФОРМИ ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ 132
Висновки до третього розділу 173

ВИСНОВКИ 176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 181

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Проблема пошуку та впровадження оптимальної форми державного правління супроводжує історію становлення та розвитку кожної країни. Це пов’язано з тим, що обраний спосіб організації державної влади є тим інструментом, який, створюючи певні політичні інститути та практики, забезпечує інституціоналізацію змін, що відбуваються у житті суспільства. Таке впорядкування та структурування політичного процесу не лише забезпечує функціонування владного механізму на певних засадах, а й визначає подальший напрям та характер наступних трансформацій, що може бути як прогресивним, так і регресивним.
Особливо важливого значення питання вибору форми державного правління набуває за умов демократичних перетворень політичної системи, що є характерним для України. З розпадом Радянського Союзу Україна, як і інші пострадянські країни, почала вживатися в роль молодої незалежної держави, що вимагало насамперед загальної демократизації суспільно-політичних відносин та структурних змін політичної системи. Демонтаж системи правління рад та зміна орієнтирів суспільного розвитку, змусили вдатися до пошуку оптимального способу організації державної влади, вибору однієї з трьох відомих демократичних форм республіканського правління: президентської, парламентарної чи змішаної. Конституційний розвиток держави передбачав трансформацію форми державного правління в країні, глибокі, кардинальні зміни політико-державної системи в напрямі ліберальних, демократичних цінностей. Відбувається формування системи вищих органів державної влади, становлення і розвиток багатопартійності, вдосконалення виборчого законодавства, пошук дієвих механізмів взаємодії гілок влади.
Зазначені процеси охоплюють певні етапи трансформації форми державного правління, на кожному з яких суттєво змінюються принципи формування та взаємодії вищих органів держави, які займають особливе місце в системі публічної влади і вирішують ключові питання управління країною. Проте, активне інституційне будівництво виявилось малоефективним, впроваджені механізми взаємодії гілок влади або виступають причиною гострих протистоянь між вищими органами державної влади, або сприяють збереженню авторитарних методів управління. Аналізуючи державотворчий процес в Україні, важко не помітити його ситуативний характер, відсутність послідовних та узгоджених дій в питанні конституційного реформування. Жвава політична дискусія щодо подальшого розвитку майже ігнорує проблеми та ризики, що пов’язані із застосуванням інституційних практик розвинутих демократій в межах пострадянського простору.
З огляду на це, проблема вибору форми державного правління виходить за межі суто академічного інтересу і надалі залишається актуальною для України. Необхідною умовою науково-теоретичного обґрунтування та проведення державно-політичних перетворень у нашій країні має стати перш за все порівняльний аналіз переваг та недоліків парламентарної, президентської та породженої ними змішаної форм правління. Особливості кожної з них мають бути розкриті не лише з погляду юридично встановленої моделі взаємодії гілок влади, а й під кутом зору практичного втілення конституційно закріплених норм. Подальше теоретичне осмислення причин і чинників запровадження і розвитку змішаної форми правління в Україні, з’ясування її специфіки в аспекті конституційного права і політичної науки, сприятиме успішному реформуванню існуючої в нашій країні форми державного правління.
Зв’язок роботи з науковими програмами, темами, планами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової роботи філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка та виконане у межах науково-дослідної теми 06БФ041-01 «Філософія та політологія у структурі сучасного соціогуманітарного знання».
Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є з’ясування особливостей трансформації форми державного правління в сучасній Україні та виявлення шляхів її подальшої оптимізації.
Реалізація поставленої мети зумовила вирішення наступних задач дослідження:
- розкрити особливості президентської, парламентарної та змішаної форм державного правління, дослідити їх взаємозв’язок з державним режимом, виборчою і партійною системами;
- виокремити та змістовно проаналізувати етапи трансформації змішаної форми державного правління в сучасній Україні в її взаємозв’язку з державним режимом, виборчою та партійною системами;
- з’ясувати соціокультурні та інституційні чинники трансформації форми державного правління в Україні;
- окреслити перспективи подальшого розвитку та шляхи оптимізації форми державного правління в Україні.
Об’єктом дослідження є форма державного правління в Україні в період її становлення та розвитку як незалежної держави.
Предметом дослідження є особливості трансформації форми державного правління в сучасній Україні.
Методи дослідження. Основними методами дисертаційного дослідження є системний, структурно-функціональний, порівняльний та конкретно-історичний. Під кутом зору системного методу форма державного правління розглядається як одна із форм держави, що є головним інститутом політичної системи суспільства. З допомогою системного методу кожний різновид республіканської форми правління розглядається як цілісне утворення, що складається з сукупності взаємопов’язаних елементів – вищих органів державної влади – глави держави, парламенту та уряду. Використання структурно-функціонального методу зробило можливим докладне вивчення цих окремих (відповідно до принципу поділу влади), але пов’язаних між собою (відповідно до системи стримувань і противаг), елементів системи в процесі їх функціонування у взаємозв’язку з виборчою і партійною системами. Порівняльний метод використовується в аналізі різних форм державного правління та їх конкретних різновидів. Конкретно-історичний метод дав змогу з’ясувати особливості різновидів змішаної форми республіканського правління на різних етапах сучасного українського державотворення, на основі цього окреслити перспективи та можливі шляхи вдосконалення взаємодії вищих органів державної влади в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що вперше у вітчизняній політичній науці проведено комплексне дослідження трансформації змішаної форми державного правління в сучасній Україні, що дозволило окреслити можливі напрями її подальшої оптимізації. У межах проведеного дослідження отримано наступні основні результати, що відзначаються науковою новизною та виносяться на захист:
- поглиблено теоретичний аналіз президентської, парламентарної та змішаної форм республіканського правління, їх переваг і недоліків через з’ясування особливостей взаємозв’язку кожної форми з державним режимом, як способом здійснення державної влади, що визначається реальним порядком взаємодії вищих органів законодавчої і виконавчої влади, виборчою і партійною системами; обґрунтовано положення про те, що під впливом низки чинників (типу виборчої і партійної систем, розкладу партійно-політичних сил у парламенті, наявності або відсутності у парламенті пропрезидентської чи опозиційної щодо нього більшості) реальний порядок здійснення державної влади (державний режим – дуалізм, парламентаризм, президенціалізм чи міністеріалізм) може не відповідати конституційно закріпленій моделі взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади;
- уточнено зміст поняття «трансформація форми державного правління» як процесу істотних змін конституційно закріпленого способу організації державної влади, що передбачає впровадження нових принципів формування та взаємодії вищих органів державної влади - глави держави, парламенту та уряду;
- уперше з’ясовано особливості трансформації змішаної форми державного правління у зв’язку зі зміною типу державного режиму на основних етапах сучасного українського державотворення, пов’язаних, відповідно, із: заснуванням поста Президента України у липні 1991 року (домінування законодавчої гілки влади в межах парламентаризму); прийняттям Конституційного Договору між Верховною Радою України та Президентом України у червні 1995 року (домінування глави держави в межах президенціалізму); прийняттям нової Конституції України у червні 1996 року (фактичне збереження домінування глави держави в межах президенціалізму); внесення змін до Конституції України у грудні 2004 року (відновлення домінуючої ролі парламенту зі змінним характером державного режиму – парламентаризм - президентціалізм); визнанням Конституційним Судом України неконституційності змін Конституції України від 8 грудня 2004 року (відновлення юридичного та фактичного домінування глави держави в межах президенціалізму, що набуває ознак авторитарного політичного режиму і свідчить про регресивний характер процесу трансформації форми державного правління на цьому етапі);
- уперше виокремлено соціокультурні чинники трансформації змішаної форми державного правління в Україні, що гальмують перехід до парламентарної чи парламентарно-президентської форм республіканського правління: схильність пострадянської влади до консервації свого панівного становища шляхом спроб встановлення сильної влади глави держави; аномічний стан суспільної свідомості, що характеризується зруйнованістю старої системи цінностей та несформованістю нової, заснованої на демократичних принципах; успадковані від соціалізму підданський тип політичної культури та патерналістський спосіб взаємодії суспільства з державою, що призводить до пошуку месії, який візьме на себе повну відповідальність за особисте майбутнє кожної людини; відсутність дієвих засобів контролю громадської думки за діями влади; розчарування значної частини населення в цінностях демократії через низьку ефективність економічних і політичних перетворень в країні;
- поглиблено обґрунтування необхідності подальшої трансформації змішаної форми державного правління в Україні в напрямі до парламентарної форми з метою запобігти авторитарному президентському правлінню, протистоянню глави держави і парламенту в умовах розділеного правління та задля забезпечення реалізації конституційного положення про Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади, налагодження оптимальної взаємодії парламенту та уряду, а також окреслено шляхи такої трансформації: формування Кабінету Міністрів України у повному складі Верховною Радою України; запровадження слабкого вето глави держави щодо прийнятих Верховною Радою України законів; контрасигнування всіх актів глави держави Кабінетом Міністрів України; унормування питань коаліційного процесу; запровадження інституту постановки урядом у парламенті питання про довіру як засобу впливу Кабінету Міністрів України на Верховну Раду України; унормування статусу парламентської опозиції; подальше удосконалення пропорційної виборчої системи в напрямі обмеження дрібнопартійності, що передбачає запровадження помірного та диференційованого (щодо виборчих блоків) виборчого бар’єра.
Практичне значення одержаних результатів дослідження. Результати дисертації можуть бути використані для подальших наукових досліджень форми державного правління в Україні, а також при підготовці лекцій, навчально-методичних посібників, читанні спецкурсів із зазначеної проблематики. Сформульовані в роботі основні теоретичні положення, висновки та рекомендації можуть бути використані українськими державо-владними інститутами для подальшого удосконалення форми державного правління в Україні.
Апробація результатів дослідження здійснювалась на щорічних міжнародних наукових конференціях «Дні науки філософського факультету» в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у 2009-2011 роках та на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Ціннісний вимір політичної діяльності: політична трансформація сучасного українського суспільства» у Херсонському національному технічному університеті у 2011 році.
Результати дисертаційного дослідження опубліковано в семи авторських публікаціях, три з яких – наукові статті у фахових виданнях, чотири – тези у матеріалах наукових конференцій.
Структура і обсяг дисертації. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 207 сторінок, з яких основний зміст дисертації викладений на 181 сторінці, а список використаних джерел нараховує 272 найменувань на 28 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У висновках підсумовані результати, отримані при проведенні дисертаційного дослідження, що полягають у наступному.
1.Форма державного правління як інституційна складова форми держави, перебуває у постійній взаємодії з іншими елементами, що безпосередньо впливає на характер її функціонування. Додатковим засобом дослідження юридичних та фактичних особливостей форми правління виступає поняття державного режиму як способу взаємодії законодавчої і виконавчої гілок влади, що відображає фактичний порядок функціонування державного механізму. У поєднанні з державним режимом форма правління виступає як дворівнева система, що складається з конституційно закріпленої моделі взаємодії гілок влади та моделі практичного втілення цього способу (державного режиму), що в залежності від низки чинників (розкладу партійно-політичних сил у парламенті, рівня збалансованості системи стримувань і противаг) може не відповідати конституційно встановленому зразку.
2. Порівняльний аналіз характерних рис типів республіканської форми правління – президентської, парламентарної і змішаної республік – показує, що деякі інституційні практики країн розвинутої демократії не можуть успішно функціонувати в країнах перехідного типу. Особливо це стосується систем, що передбачають домінування інституту президентства в межах державного механізму. За відсутності сталих демократичних традицій реалізація ідеї сильної виконавчої влади, що знаходиться за межами парламентського контролю, призводить до збереження політичною системою елементів авторитарного правління, а такі характерні її риси як подвійна демократична легітимність та можливе утворення ситуації розділеного правління, виступають джерелом конфліктів та нестабільності, що може призвести до вирішення суперечностей неконституційними засобами. Перераховані недоліки часто демонструє змішана форма правління, яка може не використовувати переваг обох її попередниць (президентської і парламентарної) та сприяти як зосередженню влади в руках президента, так і урядовій нестабільності. Парламентарна модель, порівняно з президентською та змішаною формами правління, володіє більш ефективними інституційними можливостями зміцнення демократії. Дана форма правління передбачає наділення як законодавчої, так і виконавчої гілок влади доволі ефективними засобами обопільного контролю та впливу. А відсутність всенародно обраного глави держави (обрання президента парламентом) знімає більшість проблем, характерних для президентської та змішаної форм правління.
3. Властивий президентській формі правління принцип непартійного уряду, гальмує становлення сильних політичних партій. На противагу цьому, коаліційний процес формування уряду сприяє розвитку партійної системи та структуруванню парламенту, створює умови для утворення сталої парламентської більшості, на яку може спиратися уряд. Парламентарному принципу представництва суспільного інтересу відповідає пропорційна виборча система, мажоритарна модель є стабілізуючим елементом президентської та парламентарної форм правління в умовах двопартійної системи та системи з домінуючою партією.
4. На основі дослідження змісту конституційних змін, особливостей їх фактичної реалізації, можна виокремити п’ять етапів трансформації форми державного правління в сучасній Україні.
Перший етап розпочинається із запровадження у липнів 1991 року інституту президентства. Це етап переходу від системи правління рад з властивим їй партократичним державним режимом до парламентарно-президентського різновиду змішаної форми правління в межах парламентаризму, що зумовлено парламентським способом формування уряду та певною участю у цьому процесі глави держави.
Другий етап розпочинається з прийняття Конституційного Договору у червні 1995 року, що змінює форму державного правління на президентсько-парламентарну, а державний режим на президенціальний, про що свідчить позапарламентський спосіб формування уряду та його подвійна політична відповідальність.
Третій етап бере свій початок з моменту прийняття Конституції України у червні 1996 року. Він зберігає президентсько-парламентарну форму правління, на що вказує принцип спільного формування уряду парламентом і президентом та його подвійна політична відповідальність. Цей різновид змішаної республіки відтворює президенціальний державний режим, що зумовлено широкими владними повноваженнями глави держави та підтримується слабкістю неструктурованого парламенту.
Четвертий етап пов’язаний із здійсненням конституційної реформи у грудні 2004 року. В його межах шляхом коаліційного формування уряду відбувається відновлення парламентарно-президентської форми правління зі змінним типом державного режиму (парламентаризм - президенціалізм), що залежить від розкладу партійно-політичних сил у парламенті.
П’ятий етап розпочинається з моменту визнання Конституційним Судом України у вересні 2010 року неконституційності конституційної реформи 2004 року. Він відновлює як президентсько-парламентарну форму правління, так і президенціальний державний режим. Фактичне домінування інституту президентства в системі вищих державних органів та побудова жорсткої централізованої вертикалі виконавчої влади створюють передумови для авторитарних методів управління
Спільною ознакою всіх етапів трансформації форми державного правління виступає боротьба між Президентом України та Верховною Радою України за вплив на виконавчу гілку влади. Наявність двох центрів влади робить можливою ситуацію розділеного правління, за якої найслабшою ланкою державного механізму стає уряд.
5. Чинником нестабільного та авторитарного функціонування державного механізму виступає нерозвинута партійна система, що зумовлює відсутність сталої партійної більшості, на яку може спиратися уряд. Витоками даних тенденцій виступають позапарламентський спосіб формування уряду та мажоритарна і змішана виборчі системи. В умовах неструктурованого парламенту брак підтримки президента з боку законодавчого органу компенсується або шляхом зловживання широкими владними повноваженнями, або (за відсутності останніх) – засобами неконституційного характеру.
6. Це свідчить про те, що інститут президентства виступає в ролі інструменту відновлення притаманної радянській республіці системи повновладдя, а змішана форма правління виконує роль демократичного фасаду, дозволяє уникнути змін, які б створили загрозу для авторитарного правління.
7. Напрям трансформації форми державного правління залежить від того, наскільки провладна політична сила може зберегти своє домінування в системі вищих органів влади. Втрата владних позицій або опозиційний статус політичної сили супроводжується відстоюванням нею ідеї підвищення ролі парламенту. За умов здобуття позиції переможця відбувається зміна орієнтирів в напрямі посилення ролі Президента України.
8. Чинники нестабільності форми державного правління в Україні, регресивного характеру трансформації після скасування Конституційним Судом України конституційної реформи носять інституційний та соціокультурний характер. До перших належать подальше відтворення незбалансованої системи організації влади з широкими повноваженнями глави держави та недієвими засобами парламентського контролю; домінування неформальних відносин над конституційно-встановленими правилами політичної гри, що призводять до позаюридичного характеру функціонування політичної системи. До соціокультурних чинників належать: схильність пострадянської влади до консервації свого панівного становища шляхом спроб встановлення сильної влади глави держави; аномічний стан суспільної свідомості, що характеризується зруйнованістю старої системи цінностей та несформованістю нової, заснованої на демократичних принципах; успадкований від соціалізму підданський тип політичної культури та патерналістський спосіб взаємодії суспільства з державою, що призводить до пошуку месії, який візьме на себе повну відповідальність за особисте майбутнє кожної людини; відсутність дієвих засобів контролю громадської думки за діями влади; розчарування в цінностях демократії через низьку ефективність економічних і політичних перетворень.
9. Закладений змішаною формою правління потенційний інституційний конфлікт має бути усунутий шляхом підпорядкування уряду законодавчій гілці влади, що передбачає інституційний розвиток в напрямі парламентарної форми правління з обов’язковим виробленням дієвих парламентських засобів контролю над урядом; інструментів впливу виконавчої гілки на законодавчу, збереження пропорційної виборчої системи з помірним та диференційованим щодо виборчих блоків виборчим бар’єром. Підвищення ролі законодавчої гілки влади в Україні за рахунок компетенції інституту президентства та коаліційний спосіб формування уряду сприятимуть розвитку системи сильних партій та включенню у політичний процес громадян. Впровадження парламентарних елементів системи стримувань і противаг забезпечить більш ефективні інструменти розв’язання конфліктів між виконавчою та законодавчою владою. Властиві парламентарній формі правління канали ретрансляції та реалізації суспільних прагнень відповідають властивій нашій країні політичній неоднорідності, за якої об’єктивно одна особа не може виступати виразником інтересів усього суспільства. Жодна з форм правління не здатна повністю гарантувати стабільний та демократичний розвиток країни, проте парламентарна форма передбачає таку інституційну організацію, яка здатна збалансувати повноваження всередині владного трикутника (президент-парламент-уряд) і надати стимули для ухвалення рішень на основі компромісу і консенсусу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авер’янов В. Президент і уряд: новий розподіл повноважень / В. Авер’янов // Юридична Україна. - 2003. - № 6. - С. 19-24.
2. Автономов А.С. Сравнительное избирательное право: Учеб. пособие / А.С. Автономов, Ю.А. Веденеев, В.В. Луговой; [науч. ред. В.В. Маклаков] // Российский центр обучения избирательным технологиям при Центральной избирательной комиссии Российской Федерации. - М.: НОРМА, 2003. - 204с.
3. Автономов А.С. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник для студ. вузов, обучающихся по направлению подгот. и спец. «Юриспруденция» / А.С. Автономов. - М.: ТК Велби ; Проспект, 2007. - 548с.
4. Алебастрова И.А. Конституционное право зарубежных стран: Курс лекций / И.А. Алебастрова. - М.: Юрайт, 2004. - 236с.
5. Анохина Н.В. Пропорциональная избирательная система и опасности президенциализма: российский случай / Н.В. Анохина, Е.Ю. Мелешкина// Политические исследования. - 2007. - №5. - с.8-24.
6. Арановский К.В. Государственное право зарубежных стран: Учебник для вузов / К.В. Арановский. - М.: ФОРУМ-ИНФРА, 2001. - 486с.
7. Аристотель. Политика. Афинская полития / Аристотель [Предисл. Е.И. Темнова]. - М.: Мысль, 1997.- 459с.
8. Баглай М.В. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / М.В. Баглай, Н.П. Гуреева, В.Н. Даниленко // [Московский гос. ин-т международных отношений (ун-т) МИД РФ]. - М.: Норма, 1999. - 832с.
9. Байме К. Партии в процессе демократической консолидации/ К. Байме // Повороты истории. Постсоциалистические трансформации глазами немецких исследователей; [ред.-сост. П. Штынов]. - СПб.: Европ. ун-т СПб. - Т. 2.: Постсоциалистические трансформации: в сравнительной перспективе. - 2003. - С. 64-104.
10. Байхельт Т. Демократия и консолидация в постсоциалистической Европе / Т. Байхельт // Повороты истории. Постсоциалистические трансформации глазами немецких исследователей; [ред.-сост. П. Штынов]. - СПб.: Европ. ун-т СПб. - Т.1.: Постсоциалистические трансформации: теоретические подходы. 2003. - С. 474-496.
11. Бариська Я.О. Форма державного правління: загальнотеоретичне дослідження: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.01 / Я.О. Бариська. - Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2010. - 20 с.
12. Белый О. Реальное украинское государство после 1945 года / О. Белый // Политические исследования. -2000. - №6. - С. 127-135.
13. Бирч С. Эффект смешанных избирательных систем в восточной Европе / С. Бирч// ОЙКУМЕНА: Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. - 2005. - № 3. - С. 106–121.
14. Бисага Ю.М. Конституційне право України: навч. посіб. для студ. ВНЗ// Ю.М. Бисага, Д.М. Бєлов, І.В. Решетар. - Ужгород: Ліра, 2007. - 370с.
15. Благож Й. Формы правления и права человека в буржуазных государствах / Й. Благож. - М.: Юридическая литература, 1985. - 223с.
16. Бостан С.К. Форма правління сучасної держави: теоретико-правові засади: автореф. дис. д-ра юрид. наук: 12.00.01 / С.К. Бостан. - К., 2008. - 36 с.
17. Бостан С.К. Форма правління незалежної Української держави: етапи розвитку, проблеми, перспективи/ С.К. Бостан// Форум права. - 2011. - №2. - С.103-110.
18. Бостан С.К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики: монографія / С. К Бостан. - Запоріжжя: Юридичний ін-т, 2005. - 540с.
19. Василенко С. Політичні партії та блоки: результати парламентських виборів 2002 року/ С. Василенко // Реалії політичного фінансування в Україні. «Круглий стіл». - К.: Фонд «Європа ХХІ», 2002. - С.72-80.
20. Василюк С.Ф. Розвиток доктрини поділу влади на сучасному етапі/ С.Ф. Василюк // Часопис Київського університету права. - 2005. - №3. - С. 27-31.
21. Венеціанська комісія. Висновок щодо проекту Конституції України. Текст затверджений Конституційною комісією 11 березня 1996 року/ Конституція незалежної України: У 3 кн. // [Під заг. ред. С. Головатого]. - К.: Право, Українська Правнича Фундація, - 1997. Кн. ІІ. Документи. Статті. – 300с.
22. Веніславський Ф.В. Проблеми Української моделі організації державної влади / Ф.В. Веніславський // Конституційна реформа: експертний аналіз/ [За ред. Є.Ю. Захарова]. - Харків: Фоліо, 2004. - C. 73-84.
23. Висновок Венеціанської комісії «Про конституційну ситуацію в Україні»/ - Міжнародний документ вiд 17.12.2010 /. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_a36.
24. Висновок щодо дотримання вимог конституційної процедури під час внесення змін до Конституції України 1996 року шляхом ухвалення Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 р. № 2222-ІV та щодо відповідності його положень загальним засадам Конституції України 1996 р. і європейським стандартам / Національна Комісія зі зміцнення демократії та утвердження верховенства права: Ухвалено на третьому пленарному засіданні Комісії 27 груд. 2005 р. /. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.minjust.gov.ua/0/6933.
25. Войтків В. Партійна система України: етапи становлення та їх особливості/ В. Войтків// Політичний менеджмент. - 2007. - № 2 (25). - С.168-172.
26. Воронов М.М. Сучасний конституційний процес в Україні : спроба політико-правового аналізу/ М.М. Воронов// Вісн. Харків. нац. ун-ту. Сер. Право. - 2008. - Вип. - № 1(3). - С.26-31.
27. Воскресенський Ю.В. Понятие формы правления и критерии её различия / Ю.В. Воскресенский // Держава і право: Зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. - К., 2002. - Вип. 15. - С. 178-185.
28. Ганьба Б.П. Конституційна реформа: проблеми і перспективи / Б.П. Ганьба // Держава і право: Зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. - К., 2003. - Вип.20. - С.139-147.
29. Гирич І. Чому необхідно переосмислювати минуле? / І. Гирич, Ю. Шаповал; [Фонд Конрада Аденауера]. - К.: [Б.в.], 2010. - 44 с.
30. Гоббс Т. Левиафан, или Материя, форма и власть государства церковного и гражданського // Т. Гоббс / Сочинения: В 2 т. - Т. 2. - М.: Мысль, 1991.- 731с.
31. Головаха Є. Основні етапи та тенденції трансформації українського суспільства: від перебудови до «помаранчевої революції» / Є. Головаха, Н. Паніна // Соціологія:теорія, методи, маркетинг.- 2006.- №3.- С. 32-52.
32. Гомеров И.Н. Государство и государственная власть / И.Н. Гомеров. - М.: «ЮКЭА», 2002. - 832 с.
33. Гончарук В.П. Особливості трансформації виборчої системи сучасної України / В.П. Гончарук // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Філософія. Політологія. - 2001. - Вип. 34. - С. 63-68.
34. Горовиц Д. Различия демократии /. -[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://old.russ.ru/antolog/predely/2-3/dem26.htm.
35. Григонис Э.П. Конституционное право зарубежных стран: Курс лекцій / Э.П. Григонис, В.П. Григонис. - СПб.: Питер, 2002. - 414с.
36. Грицяк І.А. Форми правління і стабільність та ефективність державного управління / І.А. Грицяк // Парламентсько-президентська форма правління: Україна та німецький досвід: Зб. наук. пр. / [За наук. ред. І.В. Розпутенка]. - К.: Вид-во “К.І.С.”, 2003. - С. 29-43.
37. Грін К. Більшість на основі коаліції /. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:pdp.org.ua/prn_view.php?a=-406.
38. Грін К. Зв’язки між виконавчою владою та парламентами на прикладі Франції та Сполучених Штатів / К. Грін, В. Пігенко// ПСПУ. - К., 1999. - 4с.
39. Громадська думка населення України - червень 2006 року Соціологічне опитування. Фонд «Демократичні ініціативи»/. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dif.org.ua/ua/poll/#2006.
40. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України / [Ф.М. Рудич (заг.ред.)]. - К.: Парламентське вид-во, 2006. - 412с.
41. Грофман Б. Избирательные системы и искусство конституционной инженерии: обзор основных открытий/ Б. Грофман, Э. Рейнольдс// ОЙКУМЕНА: Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. - 2005. - № 3. - С. 29-70.
42. Грушевський М. На порозі нової України: гадки і мрії / М. Грушевський. - К.: Наук. думка, 1991. - 120 с.
43. Гурин О. Проблеми теорії та практики референдного процесу в умовах конституційно – правової реформи 2004 – 2007 років / О. Гурин // Вісник Центральної виборчої комісії. - 2007. - № 3 (9). - С. 50-57.
44. Даль Р. О демократии/ Р. Даль. - М.: Аспект Пресс. - 2000. – 208с.
45. Даниленко В. Особливості радянського парламентаризму в Україні (друга половина ХХ ст.) / В. Даниленко // Історія України. Маловідомі імена, події, факти: Збірник статей. - К.: Інститут історії України НАН України, 2010. - Вип. 36. - С.88-125.
46. Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 р.)/ Історія української Конституції/ [Упорядники А. Слюсаренко, В.Томенко]. - К.:Видавництво «Право», 1997. - С.285-289.
47. Дем’яненко Б. Українська влада як відображення пост тоталітарних ціннісних орієнтацій/ Б. Дем’яненко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. - К.: Знання України, 2007. - Вип. 36. - С. 317-323.
48. Дергачев О. «Помаранчева революція»: старт демократичного транзиту? / О. Дергачев// У кольорах «помаранчевої революції»; [Загальна редакція та упорядкування Ю. Шаповал]. – К.: ТОВ УВПК «ЕксОб», 2007. - 308с.
49. Дешко Т. Пропорційна виборча система в Україні: передумови запровадження та основні характеристики/ Т. Дешко // Віче. - 2005. - № 7 -8. - С. 118-122.
50. Дилигенский Г.Г. Индивидуализм старый и новый. Личность в постсоветском социуме /Г.Г.Дилигенский // Политические исследования. - 1999.- №3. - С.5-15.
51. Дмитриев Ю.А. Система государственной власти в России и в мире: историко-правовая ретроспектива / Ю.А. Дмитриев, А.М. Николаев. - М. : ООО "Профобразование", 2002. - 839с.
52. Дородний П. Г. Проблема поняття «парламентаризм» та його співвідношення з поняттям «парламентська форма державного правління» (теоретико – прикладний аспект) / П.Г. Дородний // Держава і право: Зб. наук. пр.: Юрид. і політ. науки. - К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. - Вип. 39. - С.105-111.
53. Древаль Ю.Д. Парламентаризм у політичній системі України (політико-правовий аналіз): Монографія / Ю.Д. Древаль. - X.: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. - 280с.
54. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социологический этюд/ Э. Дюркгейм; [ Под ред. В. А. Базарова]. - М.: Мысль, -1994.- 399c.
55. Еллинек Г. Общее учение о государстве / Г. Еллинек; [И.Ю. Козлихин (отв.ред.).]. -СПб.: Юр. Центр. Пресс, 2004.- 750с.
56. Жакке Ж.-П. Конституционное право и политические институции: Учеб. Пособие / Ж-П. Жакке; [Пер., вступ. ст.: В.В. Маклаков]. - М.: Юрист, 2002. - 363с.
57. Желев Ж. Фашизм. Тоталитарное государство / Ж. Желев.- М.:Новости, 1991.-336с.
58. Журавський В.С. Український парламентаризм на сучасному етапі : теорет.-прав. аспект / В.С. Журавський. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. - 245с.
59. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду /А.П. Заєць. - К.: Парламентське вид-во, - 1999. - 248 с.
60. Зазнаев О.И. Смешанные формы правления, или как масло соединяется с водой / О.И. Зазнаев // Политические исследования. - 2005. - № 4. - С. 158-170.
61. Зазнаев О.И. Типология форм правления: работа над ошибками / О.И. Зазнаев // Политические исследования. - 2006. - № 1. - С. 92-102.
62. Закон України «Про вибори народних депутатів » вiд 24.09.1997 за №541/ Відомості Верховної Ради України. - 1997. - № 43. - С.280.
63. Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 18. 10. 2001/ Відомості Верховної Ради України. - 2001. - №.51-52. - С.265.
64. Закон України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 груд. 2004 р. за №2222-IV// Голос України. - 2004. - 8 груд. (№233). - С. 3.
65. Закон України «Про заснування поста Президента Української РСР і внесення змін і доповнень до Конституції (Основного Закону) Української РСР»// Відомості Верховної Ради УРСР. - 1991. -№ 33. - С.446.
66. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 02.12.2010 за №2756-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2011. - №9. – С.58.
67. Закон України «Про Кабінет Міністрів України» від 21.12.2006 № 514-V // Голос України. - 2007. - 2 лютого. - С. 2-6.
68. Закон України «Про Представника Президента України»// Відомості Верховної Ради України. - 1992. - №23. - С.335.
69. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» від 10.02.2010 за №1861-VI // Відомості Верховної Ради України. - 2010. - №16-17. - С. 134.
70. Закон України «Про тимчасове делегування Кабінету Міністрів України повноважень видавати декрети в сфері законодавчого регулювання»// Відомості Верховної Ради України. - 1993.-№2. - С. 6.
71. Затонский В.А. Эффективная государственность / В.А. Затонский; [ред. А.В. Малько]. - М.: Юристъ, 2006. - 286с.
72. Зауваження Головного юридичного управління від 08.07.2010 року до проекту Закону України «Про всеукраїнський референдум»/. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1? pf35 11=37415.
73. Зеленько Г.І. Політична "матриця" громадянського суспільства: досвід країн Вишеградської групи та України / Г.І. Зеленько [НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса]. - К. : Знання України, 2007. - 335с.
74. Зеленько Г.І. Виборча система як інститут формування громадянського суспільства у постсоціалістичних суспільствах/ Г.І. Зеленько // Трансформація політичних систем на постсоціалістичному просторі: Матеріали міжнародної науково-теоретичної конференції: 8 – 9 лютого 2006р.; [Укл. Г. О. Несторенко, за ред. В. Б. Беха]. - К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. - С.125-131.
75. Зелінська М. Етапи трансформації інституту президентства в Україні / М. Зелінська // Політичний менеджмент. - 2010. - № 1. - С. 68-75.
76. Зидентоп Л. Демократия в Европе / Л. Зидентоп; [Пер. с англ.; Под ред. В.Л. Иноземцева]. - М.: Логос, 2001. - 360с.
77. Ильин И.А. О монархии и республіки / И.А. Ильин // Вопросы философии. - 1991. - № 4. - С. 107-152.
78. История государства и права России: учеб. для студентов вузов, обучающихся по специальности "Юриспруденция"/ [С.Г. Кара-Мурза, В. М. Курицын, С.А. Чибиряев (отв.ред) и др.]. - М.: Былина, 1998. - 524с.
79. Інститут імпічменту: Порівняльній політико – правовий аналіз / [І.О. Кресіна (ред.), А.А. Коваленко, С.В.Балан та ін.]. - К.: Юридична думка, 2004. - 173с.
80. Інтерв’ю академіка В. Тація - головному редакторові журналу «Право України», професору О. Святоцькому/ В. Тацій// Право України: юридичний журн. - 2009. - №11. - С. 6-12.
81. Історія України: нове бачення : у 2 т. / [під ред. В. А. Смолія]. - К.: Україна,1996. - Т. 2. - 494 с.
82. Історія українських виборів (1990 р., 1994 р., 1998 р.) /. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.parlament.org.ua/index.php?action=publication&id=8&ar_id=11&iar_ id=316&as=2.
83. Казин Ф.А. Конституционная реформа в Украине. От президентсткой республики к парламентской /Ф.А.Казин. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.politex.info/content/view/175/30/.
84. Кармазина М.С. Президентство: український варіант/ М.С. Кармазина. - К., 2007. - 365с.
85. Кармазіна М. Напівпрезидентська форма правління: складнощі ідентифікації/ М. Кармазіна // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. - К., 2005. - Вип. 28. - С. 348-358.
86. Карозерс Т. Конец парадигмы транзита / Т. Карозерс// Политическая наука. - 2003. - №2. - С.42-65.
87. Каск Л.И. Функции и структура государства/ Л.И Каск. - Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1969. - 64с.
88. Кинев А.В. Эффект «майдана»: политическая система Украины после кризиса 2004 г. /А.В. Кинев // Политические исследования. - 2005. - № 1. - С. 63 -71.
89. Кіс Т.І. Виборчі системи та їхні політичні наслідки / Т.І. Кіс // Нова політика. - 1996. - № 2, 4. - С. 23-31, 11-36.
90. Коваленко А.І. Розвиток виконавчої влади в Україні на сучасному етапі: теорія і практика: монографія / А.І. Коваленко. - К: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2002. - 512с.
91. Ковальчук О.Б. Виборчий процес в Україні: конституційно-правові аспекти (1991 – 2001 рр.): монографія/ О.Б. Ковальчук. - К.: ФАДА, ЛТД, 2008. - 176 с.
92. Ковлер А.И. Конституция «формальная» и «реальная»/ А.И. Ковлер // Политические исследования. – 1998.- №6. - С. 26-32.
93. Ковриженко Д. Інститут вето: зарубіжний досвід, національне законодавство і практика, пропозиції/ Д. Ковриженко// Часопис ПАРЛАМЕНТ. - 2009. - № 5. - C.3-57.
94. Ковриженко Д. Коаліційний процес формування уряду в умовах реформування конституційного ладу в Україні / Д. Ковриженко // Часопис ПАРЛАМЕНТ. - 2009. - № 4. - С.2-4.
95. Кола Д. Противоречия в конституционной истории СССР/России и строительство многонацион.правового государства / Д. Кола// Политические исследования . - 1998. - №6. -С.64-79.
96. Коліушко І. Закон про Кабінет Міністрів: аналіз тенденцій в організації влади та у законотворенні / І.Коліушко. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.yurincom.com/ua/analytical_information/?id=6335.
97. Коліушко І. Проблеми дієвості Конституції України та удосконалення її змісту / І. Коліушко, Ю. Кириченко // Вибори та демократія. - 2007. - № 3. - С. 36-46.
98. Колюх В.В. Інституціональні чинники політичної стабільності в демократичному суспільстві: автореф. дис. канд. політ. наук: 23.00.02 / В.В. Колюх.- К., 2007. -17 с.
99. Кононенко С.В. Політичний ризик та тоталітарний комфорт/ С.В. Кононенко // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. - К., 2008. - Вип.42. (підсерія «Курасівські читання»). - С.48-57.
100. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Общая часть. Учебник для юрид. вузов и фак-тов / Отв. ред. Б.А. Страшун. – М.: БЕК, 1996. - Т.1-2. - 2-е изд. испр. и дополн.- 778с.
101. Конституционное право: Энциклопедический словарь / [Под. ред. С.А. Авакьян]. - М.: НОРМА, 2001. - 676с.
102. Конституційна реформа в Україні: перебіг, стан і перспективи (Аналітична доповідь) // Національна безпека і оборона. - 2007. - №1.- 68c.
103. Конституційна реформа: пошук балансу влади / [Д. Ковриженко, В. Замніус, Д. Котляр]// Парламент. - 2003.- №7. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.parlament.org.ua/index.php?action=magazin e&id=9&ar_id=373&iar_id=492&as=2.
104. Конституційне право зарубіжних країн: Навч. посіб. / [За ред. В.О. Ріяки]. - К.: Юрінком Інтер. - 2002. - 512с.
105. Конституційне право України: Підруч. для студ. вищ. юрид. закладів і фак. / [Під ред. В.Я. Тацій]. - К.: Український центр правничих студій, 1999. - 376с.
106. Конституційний договір між Президентом України та Верховною Радою України «Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» // Відомості Верховної Ради України. -1995. - №18. - С. 133.
107. Конституція (основний закон) Української соціялістичної радянської республіки що була ухвалена 15 травня 1929 р//. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://static.rada.gov.ua/site/const/istoriya/ 1929.html.
108. Конституція (основний закон) Української соціялістичної радянської республіки що була ухвалена 30 січня 1937 р//. - [Електронний ресурс].-Режимдоступу:http://static.rada.gov.ua/site/const/istoriya/1937.html.
109. Конституція незалежної України: У 3 кн. / [С. П. Головатий (ред.), Л.П. Юзьков (уклад.)]. - К.: Право, 1995.- Кн.1: Документи, ко¬ментарі, статті. - 262 с.
110. Конституція України із змінами, внесеними згідно із Законом України № 2222-ІV від 8 груд. 2004р. // Відомості Верховної Ради України. -2005. - №2. - С. 44.
111. Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. - К., 1997.
112. Конституція УРСР 1978 р. із змінами і доповненнями за станом на 21 вересня 1994 р. // Конституції і конституційні акти України. Історія і сучасність; [Упорядник І.О. Кресіна]. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2001. - С. 203-248.
113. Контрольні функції парламенту: український та зарубіжний досвід: у 2-х час./ Інформаційно-аналітичне дослідження; [За редакції Д.С. Ковриженко]. - К. - 2006. - Част.1. - 108с.
114. Кресіна І. Політична реформа в Україні: здобуття і недоліки / І. Кресіна // Право України. - 2007. - № 4. - С. 9-12.
115. Кримський С. Запити філософських смислів / С. Кримський. - К.: Вид. ПАРАПАН, 2003. - 240с.
116. Кувалдин В.Б. Президентская и парламентарная республики как формы демократического транзита (Российский и украинский опыт в мировом контексте) / В.Б. Кувалдин // Политические исследования. - 1998. - № 5. - С.134-138.
117. Кудряченко А. Чотирнадцять президентів. Порівняльний аналіз систем влади держав Центральної та Східної Європи в контексті вітчизняного досвіду конституційної реформи / А. Кудряченко // Віче. – 2006. - № 21-22. - С.26-28.
118. Кудряченко А.І. Конституціоналізація президентури в Україні/ А.І Кудряченко// Конституційний процес в Україні і політичні партії. - К.: Діалог, 1996. - 52с.
119. Кульчицький В.С. Історія держави і права України: Підручник. для студ. вищ. навч. закл / В.С. Кульчицький, Б.Й. Тищик. - К.:Видавничий Дім «Ін Юре», 2008. - 624с.
120. Кутафин О.Е. Российский конституционализм / О.Е. Кутафин. - М.: Норма, 2008. - 544с.
121. Кучеренко І.М. Трансформація влади в сучасній Україні: моральна й політична специфіка / І.М. Кучеренко// Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. - 2010. - №1 (45). - С.191-200.
122. Кынев А.В. Институт президентства в странах центральной и восточной Европы как индикатор процесса политической трансформации / А.В. Кынев // Политические исследования. - 2002. - № 2. - С.126-137.
123. Кынев А.В. Особенности системы политических партий Украины: эволюция и перспективы / А.В. Кынев // Конституционное право: восточноевропейское обозрение. - 2002. - №3 (40).- С.31-39.
124. Лапкин В.В. Политические трансформации в России и на Украине в 2004 – 2006 гг.: причины и возможные последствия / В.В. Лапкин, В.И. Пантин // Политические исследования. - 2007. - № 1. - С.104-118.
125. Лейпхарт А. Конституционные основы альтернативы для новых демократий / А. Лейпхарт // Политические исследования. - 1995. - №2. - С.135-146.
126. Лемак В.В. Президент і Уряд у нетиповій моделі змішаної республіки в Україні: теоретичні і порівняльно-правові аспекти / В.В. Лемак // Вісник Центральної виборчої комісії.- 2007.- №2. - С.33-40.
127. Лемак В.В. Правова реформа: проблеми методології дослідження/ В.В. Лемак // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2003. - Вип.20. - С.133-138.
128. Линц Х. Достоинства парламентаризма / Х. Линц //. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://old.russ.ru/antolog/predely/2-3/dem31.htm.
129. Линц Х. Опасности президентства / Х. Линц//. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://old.russ.ru/antolog/predely/2-3/dem14.htm.
130. Литвин В.М. Украина: политика, политики, власть/ В.М. Литвин. - К. : Альтернативы, 1997. - 335 с.
131. Лійпгарт А. Мажоритарна та консенсусна модель демократії/ А. Лійпгарт // Демократія: Антологія [О. Проценко (упоряд.)]. - К.: Смолоскип, 2005. - C.774-801.
132. Лісовий В. У багатоголоссі політичних дискусій: Ст. та інтерв’ю/ В. Лісовий. - К: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2007.- 239с.
133. Мазур М. Конституційна реформа та проблеми судової влади в Україні / М. Мазур // Конституційна реформа: експертний аналіз. - Харків: Фоліо, 2004. - 184 с.
134. Малкіна Г. Вибори як засіб реалізації політичної відповідальності / Г. Малкіна // Віче. - 2008. - № 12. - С.16-18.
135. Малкіна Г. Політична відповідальність у демократичному суспільстві (інституційний аспект): монографія / Г. Малкіна. - К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2010. - 326с.
136. Мартинюк Р.С. Форма правління в сучасній Україні (в контексті принципу поділу влади): політико-правовий аналіз / Р.С. Мартинюк // Науковий вісник Чернівецького університету: Збірник наукових статей. Історія. Політичні науки. Міжнародні відносини. - 2004. - Вип. 229-230. - С.137-139.
137. Мациевский Ю. Смена, транзит или цикл: динамика политического режима в Украине в 2004-2010 гг. / Ю. Мациевский // Политические исследования. - 2010. - № 5. - С.17-37.
138. Мейнверінг С. Президентськи системи, багатопартійні системи і демократія: складне рівняння / С. Мейнверінг // Демократія: Антологія [О. Проценко (упоряд.).]. - К.: Смолоскип, - 2005. - С.834-849.
139. Мельвиль А.Ю. О траектории посткоммунистических трансформацій / А. Ю. Мельвиль // Политические исследования. - 2004. - №2. - С. 61-75.
140. Меркель В. Теории трансформации. Структура или актор, система или действие? / В. Меркель// Повороты истории. Постсоциалистические трансформации глазами немецких исследователей; [ред.-сост. П. Штынов]. - СПб.: Европ. ун-т СПб. - Т.1.: Постсоциалистические трансформации: теоретические подходы, 2003. - С.55-88.
141. Меркель В. Формальные и неформальные институты в дефективных демократuях/ В. Меркель, А. Круассан // Повороты истории. Постсоциалистические трансформации глазами немецких исследователей; [ред.-сост. П. Штынов]. - СПб.: Европ. ун-т СПб. - Т.1.: Постсоциалистические трансформации: теоретические подходы, 2003. - С.246-289.
142. Мертон Р.К. Социальная структура и аномия / Р.К. Мертон // Социология преступности (Современные буржуазные теории). - М.: Прогресс, 1966. - C.299-313.
143. Мишин А.А. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник / А.А. Мишин. - М.: Белые альвы, 1996. - 5 изд., перераб. и доп. - 400с.
144. Монтескье Ш. О духе законов : избр. произведения / Ш. Монтескье. –М. : Госполитиздат, 1955. - 799с.
145. Мороко В.В. Феномен «партії влади»: традиції радянської партійної роботи в діяльності сучасного українського політикуму / В.В. Мороко// Наукові праці історичного факультету Запорізького державного університету. - Запоріжжя: Просвіта, 2008. – Вип. ХХІІІ:Політична еліта в історії України. - С.315-325.
146. Мусияка В. Несколько слов о бережном отношении к Конституции / В. Мусияка // Зеркало недели. - 2007. - № 13 (642). - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://zn.ua/POLITICS/neskolko_slov_o_berezhnom_otnoshenii_k_konstitutsii-49666.html.
147. Мусіяка В. Будь-яка влада - результат узурпації? Хто неправильно застібнув перший ґудзик, уже ніколи не застібнеться як слід / B. Мусіяка // Дзеркало тижня. - 2010, №40. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://dt.ua/articles/61333.
148. Мухаев Р.Т. Теория государства и права: Учебник для вузов/ Р.Т. Мухаев.. - М. : ЮНИТИ-ДАНА, 2005. - 2-е изд., перераб. и доп. - 544с.
149. Неліпа Д.В. Брак політичної відповідальності як основний чинник системної кризи в Україні / Д.В. Неліпа // Становлення і розвиток української державності: Зб. наук. праць. - К.: ДП “Видавничий дім “Персонал”. - 2010. - Вип. 2. - С. 223-229.
150. Неліпа Д.В. Двопалатний парламент: світовий досвід та перспективи функціонування в Україні / Д.В. Неліпа // Політологічний вісник. - К., 2009. - Вип. 39. - С.170-180.
151. Неліпа Д.В. Застосування системного аналізу в процесі розв’язання політичних проблем сучасної України / Д.В. Неліпа // Гуманітарні студії. Зб. наук. праць. – К.: ВПЦ “Київський універ-ситет”, 2009. - Вип. 5. - С.155-161.
152. Новакова О.В Політичні аспекти розвитку конституціоналізму в Україні / О.В. Новакова //Освіта регіону. Політологія, психологія, комунікації. - 2010. - №4. - С.63-68.
153. Новакова О.В. Специфіка демократичного транзиту в пострадянських країнах / О. В. Новакова // Вісн. Східноукр. нац. ун-ту ім. В. Даля. – 2010. - № 3. - С.270-283.
154. Новакова О.В. Політичне реформування, як засіб модернізації влади / О.В. Новакова // Гілея (науковий вісник): Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 7. - С.82-90.
155. Новакова О.В. Зворотна хвиля демократизації на пострадянському просторі: причини та сутність ознаки / О.В. Новакова // Сучасна українська політика. – К.: Вид-во «Центр соціальних комунікацій». - 2011. - Вип. 23. - С.228-238.
156. Новакова О.В. Політична модернізація та розвиток демократичних процесів в сучасній Україні: Автореф. дис. д-ра політ. наук: 23.00.02 / О.В. Новакова. - К., 2007. - 31 с.
157. Новакова О.В. Форми державного правління в перехідних суспільствах / О.В. Новакова // Публічне управління: теорія та практика: збірник наукових праць Асоціації докторів наук з державного управління. - Х.: Вид-во "ДокНаукДержУпр", 2011. - № 1(5). - С.96-101.
158. Норрис П. Электоральное реформирование и фрагментированная многопартийность: механические и психологические эффекты избирательных систем и их влияние на развитие партийной системы / П. Норрис // ОЙКУМЕНА: Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. - 2005. - № 3. – С.71-105.
159. Общая теория права и государства: Учебник / [