ВЗАЄМОДІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІР : ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ЦЕНТРАЛЬНЫХ ОРГАНОВ ИСПОЛНИТЕЛЬНОЙ ВЛАСТИ В УКРАИНЕ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦИОНАЛЬНЫЙ ИЗМЕРЕНИЕ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ВЗАЄМОДІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІР
  • Альтернативное название:
  • ВЗАИМОДЕЙСТВИЕ ЦЕНТРАЛЬНЫХ ОРГАНОВ ИСПОЛНИТЕЛЬНОЙ ВЛАСТИ В УКРАИНЕ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦИОНАЛЬНЫЙ ИЗМЕРЕНИЕ
  • Кол-во страниц:
  • 204
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ім. І. Ф. КУРАСА НАН УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • ІНСТИТУТ ПОЛІТИЧНИХ І ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
    ім. І. Ф. КУРАСА НАН УКРАЇНИ


    На правах рукопису

    ЛЕВЕНЕЦЬ ЄВГЕНІЯ ЮРІЇВНА

    УДК - 321:342.6:351 (477)


    ВЗАЄМОДІЯ ЦЕНТРАЛЬНИХ ОРГАНІВ ВИКОНАВЧОЇ ВЛАДИ В УКРАЇНІ: СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ВИМІР




    Спеціальність: 23.00.02 – політичні інститути та процеси



    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    кандидата політичних наук

    Науковий керівник:
    ПАНЧУК МАЙ ИВАНОВИЧ
    доктор історичних наук, професор


    Київ – 2012








    ЗМІСТ
    Вступ 4
    Розді І Теоретико-методологічні засади вивчення виконавчого виміру державної влади 10
    1.1 Влада як суспільно-політичний феномен. Поняття та функції влади 11
    1.2 Інституціональна природа державної влади: розподіл та диференціація влади 23
    1.3 Феноменологія та історична динаміка системи виконавчої влади 34
    1.4 Засади політико-адміністративного реформування в Україні 42
    Висновки до першого розділу 47
    Розділ ІІ Функціональна організація діяльності та взаємодії владних структур 53
    2.1 Політико-адміністративні та управлінські функції 54
    2.2 Нормативно-правова складова 74
    2.3 Соціальні функції та функції з надання послуг 87
    Висновки до другого розділу 107
    Розділ ІІІ Структурна модернізація центральних органів влади сучасної України 109
    3.1 Етапи, мета, основні завдання, законодавче забезпечення та сутність реформування органів державної влади 110
    3.2 Моделі вдосконалення державно-політичного адміністрування 124
    3.3 Проблеми та перспективи процесу оптимізації органів державної влади 148
    Висновки до третього розділу 160
    Висновки 161
    Додаток 168
    Список використаних джерел і літератури 172






    СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

    АРК – Автономна Республіка Крим
    ІАС ФУДС – інформаційно-аналітична система підтримки функціонального управління державною службою
    КМУ – Кабінет Міністрів України
    НУО – неурядові організації
    ОГС – органи громадянського суспільства
    СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
    США – Сполучені Штати Америки
    УРСР – Українська радянська соціалістична республіка
    ЦОВВ – центральні органи виконавчої влади
    ЦОДВ – центральні органи державної влади









    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Сучасні підходи до аналізу політичного життя суспільства зазвичай враховують багатоманітність форм, моделей та способів застосування державної влади. Осягнення цього різноманіття (що віддзеркалилося, зокрема, у поняттях та концепціях – «другого» /П. Бакрак та М. Баратц/ та «третього» /С. Лукс/ облич влади, влади як «грошей політики» /Т. Парсонс/, «пасивної влади» /П. Моріс/, «символічної влади» /П. Бурдьє/, влади як символічного медіума комунікації /Н. Луман/, розрізненні «прихованого» та «публічного транскрипту» /Дж. Скотт/ тощо) – одне із найактуальніших питань сучасних наук про політику. Держава є унікальним за своєю сутністю носієм та суб’єктом влади, володіє спеціальним професійним апаратом. Її призначення – здійснювати (за допомогою своїх інститутів) управління справами суспільства та розпоряджатися його природними, матеріальними, людськими та іншими ресурсами. Зосередженість на виконанні таких завдань та функцій зумовлює формування відокремленого виконавчого рівня державної влади й створення системи відповідних інститутів (зокрема, – виконавчої влади).
    Виконавчий рівень державної влади в Україні характеризується значними системними суперечностями, браком реальної участі громадян в управлінні державою, надконцентрацією владних ресурсів та значною централізацією процесу вироблення, прийняття та реалізації владно-політичних рішень. Наслідком такого стану речей є високий рівень недовіри громадян до базових державно-політичних інститутів, скептичне ставлення суспільства до основних демократичних процедур і, як наслідок, – зростання протестних настроїв та розповсюдження апатії у суспільстві. Значний рівень корупції, громіздкий та неефективний адміністративно-бюрократичний апарат, низька спроможність влади реалізовувати ефективну політику легітимними засобами стимулюють увагу до вітчизняної системи виконавчої влади, актуалізують потребу її політичної модернізації, проведення адміністративно-політичної реформи, створення сучасної ефективної моделі виконавчої влади, як і розробку та реалізацію нової управлінської парадигми. Зволікаючи з оптимізацією управлінсько-виконавчого механізму, держава втрачає не лише соціальний та політичний капітал, але й конкурентоспроможність у глобалізованому світі. Тож науково-теоретичне обґрунтування та осмислення шляхів оптимізації функцій органів виконавчої влади та – ширше – оптимізації взаємодії центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ) – актуальна проблема, дослідженню якої й присвячена дисертація.
    Ступінь наукової розробки теми. Існує досить значний масив праць, у яких досліджуються різноманітні аспекти проблеми функціонування виконавчої влади в Україні. Особливий інтерес викликають праці тих вітчизняних дослідників (політологів, правників, спеціалістів у галузі державного управління), в яких здійснено істотний прорив у інтерпретаціях як природи державної влади, так і особливостей її функціонування (у т. ч. й виконавчої гілки): В. Авер’янова (див.: (1–10)), В. Бакуменка (18–21), З. Гладун (42–43), В. Горбатенка й В. Цвєткова (274), А. Коваленка (88–91), О. Кордуна (98), С. Кравченко (99), І. Кресіної (101), О. Крупчан (102), О. Кучабського (106–107), В. Малиновського (117–121), М. Михальченка (125), Р. Михеєнко (126–127), Ю. Молодожена (131), В. Молоканової (132), П. Моргоса (133), Р. Павленка (149–151), І. Пахомова (153), О. Половцева (162–164), Л. Приходченко (169–171), В. Солових (247–249), В. Степанова (251), В. Токовенка (258), М. Томенка (259), Л. Усаченко (261–262), О. Фісуна (264), Х. Хачатуряна (269–271), В. Шаповала (278–279), Ю. Шемшученка (280), О. Ющик (282) та інших. Окремої уваги заслуговують праці, в яких піднімаються різноманітні питання, пов’язані із оптимізацією державного управління, підвищенням ефективності функціонування влади, авторами яких є О. Андрійко (13), О. Бабінова (17), І. Бураковський (31), Л. Галаган (38), В. Галунько (39), В. Гарбарчук (40), В. Гнилорибов (44), А. Дєгтяр (64–65), В. Дзюндзюк (67), О. Кузьменко (105), Н. Липовська (110), В. Мартиненко (123), О. Мордвінов (134), О. Музика (135), М. Селівон (239), С. Серьогін (240–241), В. Цвєтков (273), П. Цегольник (275), І. Черленяк (277); крім цього, – праці Т. Бондарчук (27), Є. Бородіна (29), Я. Верменич (33–34), С. Дзюбик (66), А. Дегтяр (64–65), О. Дьоміна (71), В. Євдокимова (72), Т. Кагановської (82), Л. Полякової (165), В. Сичової (242), присвячені місцю влади в управлінні суспільно-політичними процесами, а також праці О. Безуглого (22), Т. Крушельницької (103), В. Фуртатова (266),та ін., у яких висвітлюються проблеми співвідношення самоврядування й державного управління, вивчається вплив середовища на прийняття рішень тощо.
    Джерельна база дослідження. Теоретична частина дисертації спирається, передовсім, на напрацювання представників неоінституціонального напряму суспільно-політичних досліджень. Окрім цього, серед зарубіжних вчених, у чиїх дослідженнях містяться найбільш вагомі та особливо цінні теоретичні результати, які використовувалися під час написання дисертації, варто назвати імена та працю Г. Лассвелла й Л. Кеплена «Влада та суспільство» (288), Н. Лумана «Влада» (111), Р. Даля «Концепт влади» (285), збірник праць під редакцією Т. Вортенберга «Переосмислюючи владу» (296), Б. Хіндеса «Владний дискурс» (287). Для розуміння та витлумачення інституційної природи влади скористалися працями П. Бергера й Т. Лукмана «Соціальне конструювання реальності» (23), Б. Ротштейна «Політичні інститути: огляд» (300), К. Оффе «Політичні інститути та соціальна влада: концептуальні дослідження» (293), Д. Норта «Інститути мають значення» (292) та працею А. Пшеворскі з аналогічною назвою (294), Ж. Роланда «Розуміння інституційних змін» (297), Й. Блонделя «Про інститути, переважно, але не виключно, політичні» (283), Т. Мо «Влада та політичні інститути» (291), Т. Болла «Влада» (26), В. Лєдяєва «Влада: концептуальний аналіз» (108) та «Форми влади: типологічний аналіз» (109), О. Ноговіцина «Сучасні теорії влади» (143), В. Халіпова «Наука про владу. Кратологія» (267) та ін. Емпіричну базу дослідження становлять постанови, розпорядження та програми уряду, закони України та постанови українського парламенту, офіційні документи щодо результатів роботи Верховної Ради України, різноманітні концепції (адміністративної реформи, державної регіональної політики, реформування державного управління та державної служби), щорічні послання (до Верховної Ради України, українського народу) та укази Президента України тощо.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок дослідження пов’язаний із науковою діяльністю Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України Робота виконувалась у межах науково-дослідних тем Інституту.
    Об’єктом дисертаційного дослідження є сучасна система центральних органів виконавчої влади в Україні.
    Предметом дослідження є моделі та шляхи розвитку взаємодії центральних органів виконавчої влади України між собою та з суспільно-політичними і політико-адміністративними інститутами на сучасному етапі державотворення.
    Хронологічні межі дослідження охоплюють 1996–2011 рр. Нижня хронологічна межа відповідає року прийняття Конституції України (в якій була закладена схема побудови та взаємодії системи органів виконавчої влади з іншими структурами державного управління та політичним керівництвом), а верхня – поточному моменту, для якого характерним є усвідомлення необхідності реформуванням згаданої системи (що, у свою чергу, може розглядатися як засіб виходу з тривалої політичної та суспільно-економічної кризи).
    Мета дисертаційного дослідження полягає в науково-теоретичному обгрунтуванні шляхів розвитку взаємодії центральних органів виконавчої влади з суспільно-политічними та політіко-адміністративними інститутами в контексті політико-адміністративного реформування.
    Завдання дослідження:
    • розглянути функціональну, інституціональну, структурно-ресурсну природу виконавчої гілки державної влади;
    • виділити й проаналізувати основні інституціональні моделі систем виконавчої влади;
    • визначити параметри і перспективи ефективної моделі системи виконавчої влади;
    • проаналізувати основні функціональні напрями діяльності ЦОВВ з метою виявлення імовірного переплетіння та дублювання функцій;
    • виявити сутність та проаналізувати ключові етапи процесу модернізації державної влади в Україні;
    • проаналізувати зміст наявної законодавчої бази, що стосується процесу модернізації та оптимізації системи органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування тощо;
    • дослідити теоретичні моделі взаємодії політичного керівництва та органів державного управління, а також визначити потенційні можливості їхнього застосування в Україні;
    • виокремити проблеми, сучасні тенденції та перспективи подальшого процесу оптимізації діяльності центральних органів виконавчої влади.
    Теоретичні засади та методи дослідження. Загальним теоретико-методологічним підходом, що використовувався під час проведення дослідження, був інституціоналізм (неоінституціоналізм), який й зумовив загальний стиль роботи та використання відповідних інтерпретаційних матриць. Дослідження проблеми здійснювалося з використанням нормативного методу (який дозволив аналізувати проблему у контексті наявної нормативно-правової бази), системного (що забезпечив виокремлення загальних основ розмежування політичної та управлінської складових державного управління) та інституціональний (що дозволив розглянути проблему взаємодії центральних органів державної влади у рамках політичної системи). Окрім цього, було використано такі методи, як проблемно-хронологічний, ретроспективний, компаративістський, метод спостереження тощо.

    Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному
    Вперше:
    – вперше з позицій неоінституціонального підходу проаналізовано та систематизовано теоретичні напрацювання дослідників центральних органів виконавчої влади в Україні як субєктів взаємодії з політичними та адміністративними інститутами;
    – уточнено сутність сучасного політико-адміністративного реформування як повільного поступового переведення владних функцій ЦОВВ від неокорпоративістських елементів державного устрою в демократичні, роззосередження функцій, що зібрані в одній вертикалі, на різні рівні виконавчої влади та організації громадянського суспільства шляхом розвитку інститутів, що перебирають на себе їх реалізацію;
    – проведено системний теоретичний та практичний аналіз функцій виконавчих органів влади, що є підставою для подальшого пошуку шляхів та механізмів підвищення ефективності їх взаємодії;
    – розроблено концептуально-практичну схему для опису та подальшого впровадження багатоступеневої системи функціональної оптимізації державних органів;
    – на основі аналізу численних класифікацій функцій, з урахування української специфіки, запропоновано власну класифікацію та змістовні характеристики основних функціональних напрямів діяльності вищих органів виконавчої влади;
    Удосконалено:
    – категоріально-аналітичний інструментарій в аспекті досліджуваної проблеми, зокрема, уточнено основний категоріальний ряд та поняття, які є складовими елементами комплексного длслідницького підходу під час вивчення та оцінки ефективності державно-політичних інститутів виконавчої влади та функціонування державного апарату;
    – практичні схеми для інституційної та функціональної оптимізації органів виконавчої влади з урахуванням новітніх завдань, які постають перед українською державою на початку другої декади XXI століття;
    Отримало подальший розвиток:
    – теоретичне опрацювання феноменології державної влади через методологічне поєднання структурно-функціонального та інституціонального підходів до дослідження інститутів ЦОВВ та їх взаємодії з політичними та адміністративними інститутами;
    – концептуальне осмислення шляхів модернізації сучасних систем виконавчої влади, зокрема, запропоновані параметри оптимізації інституційного дизайну вітчизняної системи виконавчої влади в процесі адміністративно-політичної реформи;
    Практичне значення одержаних результатів полягає у фактичній розробці підвалин схеми оптимізації органів центральної виконавчої влади в Україні, яка може використовуватися як науковцями (для подальшого поглиблення досліджень щодо посилення ефективності державної влади), так і представниками державної влади, які зацікавлені в оптимізації структури та функціонального навантаження державного апарату та підвищенні ефективності державного управління.
    Апробація результатів дисертаційного дослідження. Дисертація обговорювалася на засіданні відділу національних меншин, на спільному засіданні відділу національних меншин і відділу теорії та історії політичної науки. Окремі положення та висновки дослідження оприлюднювалися у виступах на «Курасівських читаннях» (м. Київ, 7 жовтня 2010 р. та 4 жовтня 2011 р.), ІІІ Конгресі політологів України (м. Київ, 26 листопада 2010 р.), у публікаціях у фахових виданнях.
    Публікації. Основні результати дослідження викладені у 5 публікаціях.
    Структура дисертації. Дослідження складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатка, списку використаних джерел та літератури. Загальний обсяг дисертації становить 218 сторінок, із них 181 основного тексту. Список джерел та літератури містить 302 найменування.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Політична систему сучасної Україна, не зважаючи на певні стабілізаційні кроки чи спроби консервації, дотепер є достатньо динамічною. Характер цієї динаміки визначається багатьма факторами, серед яких у першу чергу знаходяться питання політичних переконань та орієнтацій політичної еліти, зокрема людей, які приймають рішення. Варто відзначити, що в Україні склалася така ситуація, коли значні проблеми, що виникають в системі виконавчої влади є наслідком відсутності системних заходів в рамках адміністративно-політичного реформування вітчизняної політичної системи, тобто браком політичної волі та виконавчої дисципліни у питання підвищення ефективності влади. На підставі проведеного у дисертації аналізу можна зробити висновок, що задля зменшення впливу негативних факторів слід провести її удосконалення за наступними ключовими напрямами:
    • збалансувати інституційні повноваження між президентом та прем’єр-міністром в існуючій прем’єр-президентській політичній системі;
    • змінити структуру законодавчої гілки влади. Таким чином зміниться формула законодавчого процесу, а сам процес прийняття політичних рішень стане більш ефективним та прозорим, і як наслідок, оптимізується робота не лише парламенту, а й уряду;
    • завершити виборчу реформу, яка в нинішньому вигляді вона не здатна працювати на політичну репрезентативність та відтворення партійної системи й виконавчих функцій влади.
    Фундаментом цих процесів має бути чіткий та зрозумілий аналіз наявних та необхідних функцій центральних органів виконавчої влади. Одним з найбільш ефективних сучасних наукових підходів до цієї проблематики є неоінституціоналізм, основна сутність якого полягає в увазі до інституціональних практик, структури та форм взаємодії. Відповідно до такого підходу на перше місце під час вивчення державно-політичних процесів висувається дослідження функцій та структур, які їх реалізують.
    Основними функціями ЦОВВ є політико-адміністративні та управлінські. Здебільшого вони переплітаються з функціями держави. І тому в межах відповідного аналізу можна говорити про їх реалізацію апаратом держави, який, фактично, і є уособленням виконавчих органів влади. Наразі більшість дослідників класифікує ці функції з достатньої мірою глибини, але дуже часто ці класифікації суперечать одна одній, що сталося через певну плутанину в категоріях «державна влада», «політична влада», «виконавча влада». Найбільш широким поняттям є «державна влада», яка є уособленням публічних відносин, які реалізуються між державою (її органами) та іншими політичними суб’єктами в межах правового поля країни з використанням чітких правил виконання норм, упритул до примусу. Під політичною владою розуміють в основному відносини публічної сфери та сфери реального впливу на процеси прийняття рішень На стику цих категорій, певним ретранслятором та поєднуючим елементом виступає виконавча влада, основний зміст якої полягає у реалізації нормативно закріплених «правил гри» та компромісів між представниками політичного класу, їх трансляції по вертикалі влади та контроль за їх виконанням. У цьому й полягають основні завдання ЦОВВ – виконання законів та загальне управління державою. Останнє реалізується, зокрема, завдяки конкретним формам взаємодії ЦОВВ між собою та з іншими інститутами держави та громадянського суспільства.
    Наступною не основною, але фундаментальною функцією ЦОВВ є нормативне правове регулювання. Причому, на відміну від головного носія цієї функції – центрального законодавчого органу, нормотворчість виконавчих органів має характер достатньо чітких процедур, які слугують для прояснення елементів державного правового поля. Ця функція у виконавчих органах реалізується у трьох аспектах. По-перше, як право законодавчої ініціативи. По-друге, як уточнюючі до основного законодавства практичні правові документи, загальнообов’язкові для виконання. По-третє, як система внутрішніх документів, що регламентують діяльність самих виконавчих органів та підзвітних їм організацій.
    Нарешті, третім великим блоком, який ґрунтується на попередніх, є соціальні функції та функції надання послуг. З огляду на сучасні світові тенденції та розуміння перспектив влади, це найбільш важлива функція, оскільки її основне призначення полягає у взаємодії з населенням. Саме останнє і є, у кінцевому рахунку, тим виборцем, який оцінює діяльність влади у певний проміжок часу. Окрім іншого, це сфера, яка потребує найбільшої уваги під час наведення порядку та оптимізації функцій державного управління. Йдеться про розробку, впровадження та контроль соціальних стандартів та, відповідно, надання послуг населенню. Зміст та структура цих послуг можуть слугувати важливим індикатором стійкості та розвиненості всієї соціально-політичної системи і тому потребують постійного моніторингу та необхідного рівня вдосконалення.
    Запропоновані функціональні напрями та їх неоінституціональний аналіз дозволяють виділити вже не теоретичні, а суто практичні напрями та механізми оптимізації вищих органів державної влади, що також визначено у завданнях дисертації. Підбиваючи підсумки в цьому напрямі варто зазначити, що реформування системи ЦОВВ в Україні було обумовлено потребою позбутися спадку минулого, тобто системи державного управління радянського типу з властивими їй командно-адміністративними підходами. Серед основних причин, які викликали до життя реформу ЦОВВ, була потреба розмежування адміністративних та політичних функцій та посад, коли визначення політичного спрямування діяльності виконавчої влади повністю відокремлене від професійної державної служби.
    З позицій ретроспективного аналізу в поєднанні з неоінституціоналізмом хронологічно початок реформи варто було розпочинати від 1997 р., коли був найбільш адекватний для цього час і процеси (наприклад, становлення державних інститутів на фундаменті Конституції 1996 року). Перші кроки цього процесу тоді якраз і були закладені, але не повністю реалізовані. І у подальшому цей процес тривав у тісному зв’язку з процесами політичної та конституційної реформ, а також знаходився під впливом суб’єктивного фактора − зміни конкретних особистостей на посаді Президента України.
    Сучасна стадія реформи системи ЦОВВ триває з 2010 р. Дії влади на цьому етапі обумовлені потребами створення прозорої системи державної влади, підзвітної суспільству, прозорої системи державних послуг, жорстким обмеженням чисельності державного апарату і витрат на нього, збільшенням внутрішніх і зовнішніх інвестицій у країну, створенням потужного антикорупційного механізму, спроможністю уряду виконувати передвиборчі програми, посиленням повноважень міністрів як відповідальних за формування політики, керованістю та злагодженістю системи управління, стабільністю державного апарату і збереженням інституційної пам’яті, ефективним використанням державного майна, створенням електронного уряду та іншим.
    Проведений у роботі аналіз цих процесів дозволяє також сформулювати деякі рекомендації та пропозиції. З погляду структурно-функціонального аналізу оптимізація функцій ЦОВВ має ґрунтуватися на двох основних аспектах. По-перше, влада в особі розробників відповідної моделі чи схеми має чітко розуміти мету реформування, структуру та точний зміст кожної функції чи функціонального напрямку. По-друге, всі функції мають бути прописані у законодавстві з чітким встановленням меж компетенції та дій владних інституцій щодо їх реалізації. На цій основі можливі вже більш конкретні рекомендації.
    Так, для розробки моделі вдосконалення політико-адміністративних відносин у сучасній Україні значну роль повинні відіграти і концепції державного менеджменту й адміністрування. У процесі пошуку оптимальної моделі взаємодії політичного керівництва і державного управління слід прагнути до втілення в Україні моделі «ефективне політичне керівництво + ефективне державне управління = ефективна взаємодія».
    Опрацювання значної кількості імовірних варіантів взаємодії центральних та місцевих органів влади в Україні, проведене у роботі, призводить до констатації, що оптимальної моделі, яка влаштувала б і центр, і регіони, на сьогодні так і не було запропоновано жодним з політичних суб’єктів. Крім цього, певною перешкодою на цьому шляху слід вважати відсутність в Україні спільних для всіх регіонів політичних, ідеологічних і культурних цінностей, здатних консолідувати населення країни як єдину громадянську політичну націю, а також чіткої політичної стратегії, спрямованої на подолання регіональної біполярності, яка виявляється в різних оцінках минулого, ціннісних пріоритетах, у виборі полі- чи моноетнічної моделі національних відносин.
    Звідси зрозуміла важливість та актуальність відповідної уваги до змісту регіональної політики. Процес її оптимізації, а отже взаємовідносин між центральними та місцевими органами влади, має відбуватися через розв’язання цілої низки різнорівневих завдань, зокрема: зміцнення самодостатності регіонів, зменшення диспропорції у регіональному розвитку, вдосконалення системи управління по лінії «центр – регіони» тощо.
    У свою чергу, аналіз світових моделей державної підтримки територіальних громад, а також моделі взаємодії центральних та місцевих органів влади, змушує визнати, що жодна з них в «чистому» вигляді не може бути використана в Україні. Тобто нашій державі потрібно виробити власну модель, яка б найбільше відповідала умовам та традиціям країни, взявши за основу концепцію «взаємозалежності», яка передбачає деконцентрацію владних повноважень, перерозподіл повноважень місцевого самоврядування та місцевих органів виконавчої влади відповідно до принципів децентралізації та субсидіарності, реформування системи адміністративно-територіального устрою на основі створення правових економічних та організаційних передумов для формування дієздатних територіальних громад. У процесі переходу до якісно нових відносин центральної виконавчої влади і регіональних влад, за першими варто закріпити функції контролю, прийняття рішень з найважливіших питань стратегії й тактики економічних реформ, координування та узгодження з регіонами діяльності центральних органів виконавчої влади, контролю за дотриманням законності дій виконавчої влади на регіональному рівні, а за другими – можливість формувати основи політики регіону.
    Спираючись на аналіз чинної законодавчої бази, зарубіжний та вітчизняний досвід, рекомендації науковців та представників громадського експертного середовища, можемо стверджувати, що функціональна модель взаємодії центральних органів виконавчої влади між собою, центральних органів влади з органами місцевого самоврядування та структурами громадянського суспільства, закладена в «Концепції адміністративної реформи в Україні», «Концепції Державної цільової програми реформування державного управління та державної служби на 2011–2015 роки», Законі України «Про центральні органи виконавчої влади», Указі Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» та інших прагматичних та позитивних напрацювань чинної влади.
    Основними кроками, які повинні бути здійснені найближчим часом у заданому напрямку, повинні стати впровадження нової системи та структури центральних органів виконавчої влади, нові структури місцевих державних адміністрацій, затвердження штатних розписів ЦОВВ, введені в дію нові, або оновлені закони про окремі ЦОВВ та органи самоврядування, проведено навчання кадрів, внесено зміни до методики оцінювання професійної компетенції кандидатів на посади державних службовців тощо.
    Визначення перспектив процесу модернізації та оптимізації державного управління, а також вибір конкретних методів досягнення поставленої мети мають перебувати у безпосередній залежності від основної ідеї, а саме: створення в Україні сервісної держави та приведення державного управління та державної служби у відповідність із принципами і практиками демократичного урядування, а також стратегічним викликам часу.
    У свою чергу, перелік конкретних методів втілення інновацій у взаємодію органів державної влади повинен відповідати кільком основним завданням: прийняття відповідних нормативно-правових актів (цей метод практично застосовується ще з 1996 р.); прийняття організаційних рішень (подібні методи дозволяють забезпечувати структурні перетворення в системі ЦОВВ і особливо активно повинні застосовуватися на сучасному етапі реформи, тобто протягом 2010–2015 рр.); прийняття фінансово-бюджетних рішень (це вузькоспеціалізовані методи, які дозволяють розподіляти видатки Державного бюджету, у тому числі й на проведення реформ, втілення державних цільових програм тощо); прийняття соціальних рішень (методи запобігання наростання суспільного невдоволення непопулярними діями, спрямованими на скорочення штатів ЦОВВ та державних служб, організації працевлаштування звільнених працівників, їхньої перекваліфікації тощо).
    Водночас, на шляху перетворення України на сучасну сервісну державу, спрямовану на реалізацію потреб своїх громадян, задоволення їхніх інтересів, надання якісних послуг вирішальну роль має відігравати політична воля нинішнього керівництва країни. І саме від цього чинника залежатимуть перспективи анонсованої оптимізації функцій органів державної влади, а з тим і майбутнє всього державно-політичного управління в сучасній Україні.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ


    1. Авер’янов В. Б У центрі уваги вчених-адміністративістів – питання виконавчої влади / В. Б. Аверянов, О. Ф. Андрійко, В. П. Нагребельний // Адвокат. – 2003. – № 2. – C. 12–15.
    2. Авер’янов В. Б. Адміністративна реформа. Науково-правове забезпечення / В. Б. Авер’янов // Віче. − № 3. – С. 19–23.
    3. Авер’янов В. Б. Виконавча влада: конституційні засади і шляхи реформування / В. Б. Авер’янов, О. Д. Крупчан. – Х. : Право, 1998. – 37 с.
    4. Авер’янов В. Б. Органи виконавчої влади в Україні / В. Б. Авер’янов. – К. : ІнЮре, 1997. – 48 с.
    5. Авер’янов В. Б. Організація і діяльність апарату державного управління в контексті адміністративної реформи / В. Б. Авер’янов // Державне управління: теорія і практика / Під заг. ред. В. Б. Авер’янова (голова) [та інші]. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – С. 139–151.
    6. Авер’янов В. Б. Проблеми демократизації державного управління в контексті адміністративної реформи в Україні / В. Б. Аверянов // Часопис Київського університету права. – 2002. – №2. – С. 3–8.
    7. Авер’янов В. Б. Система органів виконавчої влади: уточнення концептуальних засад реформування / В. Б. Авер’янов // Вісник державної служби України. – 2003. – № 2. – С. 25–31.
    8. Авер’янов В. Б. Фактори централізації та децентралізації у структурно-функціональній організації апарату державного управління / В. Б. Авер’янов // Державне управління в Україні: централізація і децентралізація / Відп. ред. проф. Н. Р. Нижник [та інші]. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – С. 95–106.
    9. Авер’янов В. Б. Як надавати управлінські послуги: людина і виконавча влада у контексті адміністративної реформи / В. Б. Авер’янов // Людина і влада. – 2000. – № 3/4. – С. 28–30.
    10. Аверьянов В. Б. Организация апарата государственного управления: структурно-функциональный аспект / В. Б. Аверьянов. – К. : Наукова думка, 1985. – 148 с.
    11. Адмінреформа: курс на регіони [Електронний ресурс] // Урядовий кур’єр. – 2001. – 14 липня. – Режим доступу : http://www.ukurier.gov.ua/uk/news/adminreforma-kurs-na-regioni/
    12. Алексеев С. С. Общая теория права : Курс в 2-х т. / С. С. Алексеев. − М. : Юридическая литература, 1982. – Т. 2. – 540 с.
    13. Андрійко О. Ф. Оптимізація державного управління: організаційні та правові аспекти / О. Ф. Андрійко // Правова держава. – 2010. – Вип. 21. – С. 191 197.
    14. Андрушкевич И. Н. Кратчайший политологический словарь / И. Н. Андрушкевич [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kadetpereklichka.org/pdfs/RollCall79/004.UcheniaiTeorii.pdf
    15. Антонова О. Вимірювання впливів середовища вироблення державної політики в діяльності органів державної влади / О. Антонова // Актуальні проблеми державного управління. – 2006. – № 2. – С. 44–50.
    16. Атаманчук Г. В. О содержании совершенствования аппарата государственного управления / Г. В. Атаманчук // Советское государство и право. – 1975. – № 2. – С. 58–66.
    17. Бабінова О. О. Удосконалення процесів взаємодії регіональних органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з громадськістю / О. О. Бабінова // Стратегічна панорама. – 2006. – № 3. – С. 96–100.
    18. Бакуменко В. Державне управління і державно-управлінські рішення: вступ до дослідження / В. Бакуменко // Вісник УАДУ. – 1999. – № 4. – С. 68–79.
    19. Бакуменко В. Державно-управлінські рішення як предмет дослідження / В. Бакуменко // Вісник УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 363–374.
    20. Бакуменко В. Методологічна база державно-управлінських рішень / В. Бакуменко // Вісник УАДУ. – 2000. – № 1. – С. 5–19.
    21. Бакуменко В. Формування державно-управлінських рішень: Проблеми теорії, методології, практики : Монографія / В. Бакуменко. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – 328 с.
    22. Безуглий О. В. Світовий досвід організації сталого розвитку територіальної громади / О. В. Безуглий // Теорія та практика державного управління. – 2006. – Вип. 3. – С. 153–156.
    23. Бергер П. Социальное конструирование реальности. Трактат по социологии знаний / П. Бергер, Т. Лукман. – М. : Медиум, 1995. – 333 с.
    24. Богініч О. Л. Форми здійснення державної влади в постсоціалістичних країнах / О. Л. Богініч // Правова держава. – 2000. – Вип. 11. – С. 41–47.
    25. Боден Ж. Вступ до політології / Ж. Боден. – К. : Основи, 1995. – 174 с.
    26. Болла Т. Власть / Т. Болла // Полис. – 1993. – № 5. – С. 36–42.
    27. Бондарчук Т. Г. Місцеве самоврядування та його фінансове забезпечення в умовах адміністративно-територіальної реформи / Т. Г. Бондарчук // Формування ринкових відносин в Україні. – 2007. – Вип. 2. – С. 80–84.
    28. Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення державного управління та місцевого самоврядування в контексті реформи адміністративного права / В. Борденюк // Вісник УАДУ. – 2000. – № 1. – С. 209–216.
    29. Бородін Є. Органи виконавчої влади з питань молодіжної політики в Україні: досвід структурних реорганізацій / Є. Бородін // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2010. – Вип. 1. – С. 202–210.
    30. Бульбенюк С. С. Феномен політичної влади крізь призму дихотомій «влада–особа», «влада–панування», «влада–управління» / С. С. Бульбенюк // Вісник державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. – 2009. – № 4. – С. 136–140.
    31. Бураковський І. Від державотворення до створення ефективної держави: повернення до основоположних принципів / І. Бураковський // Політична думка. – 2001. – № 1/2. – С. 59–67.
    32. Вебер М. Типы господства / М. Вебер [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.gumer.info/bibliotek_Buks/Sociolog/veber/tip_gosp.php
    33. Верменич Я. В. Територіальна організація в Україні як наукова проблема: регіонально-історичний та політико-адміністративний виміри / Я. В. Верменич. – К. : Ін-т історії України НАНУ, 2008. – 160 с.
    34. Верменич Я. В. Територіальна управлінська система в Україні: теоретико-методологічні проблеми оптимізації / Я. В. Верменич // Український історичний журнал. – 2006. – № 6. – С. 177–189.
    35. Взаємодія з Верховною Радою України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=123787136 &cat_id=31422
    36. Войтович Р. В. Ідеологія, технологія та стиль у державному управлінні / Р. В. Войтович. – К. : Вид-во НАДУ, 2003. – 192 с.
    37. Воронова Л. К. Фінансове право: Навчальний посібник для студентів юридичних вузів та факультетів / Л. К. Воронова.– К. : Вентурі, 1998. – 448 с.
    38. Галаган Л. Організаційні засади взаємодії парламенту і уряду в контексті політичної реформи в Україні / Л. Галаган // Політичний менеджмент. – 2009. − № 6. – С. 48–55.
    39. Галунько В. В. Напрями реформування системи органів виконавчої влади / В. В. Галунько // Митна справа. – 2011. – № 1(73). – Ч. 2. – С. 3–7.
    40. Гарбарчук В. І. Кібернетичний підхід до моделювання процесу управління державою / В. І. Гарбарчук // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 6. – С. 11–25.
    41. Геєць В. М. Ліберально-демократичні засади модернізації України / В. М. Геєць // Державно-правові та суспільно-політичні перетворення в Україні: проблеми і перспективи : Матеріали спільного засідання вчених рад Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Інституту історії України НАН України / Відп. ред. академік НАН України Ю. С. Шемшученко; упоряд. доктор політ. наук В. П. Горбатенко. – К. : ТОВ «Юридична думка», 2010. – С. 6–25.
    42. Гладун З. Конституція і система органів виконавчої влади України / З. Гладун // Вісник УАДУ. – 1996. – № 3. – С. 3–27.
    43. Гладун З. Поняття і зміст державного управління: Адміністративно-правовий аналіз / З. Гладун. – Львів : Львівський філіал УАДУ, 1996. – 20 с.
    44. Гнилорибов В. Децентралізація влади, самодостатність громад – це і є ознаки демократії: Концептуальні проблеми реформування місцевого самоврядування / В. Гнилорибов // Віче. – 2007. – № 3–4. – С. 36–37.
    45. Годунов А. А. Социально-экономические проблемы управления социалистическим производством / А. А. Годунов. – М. : Экономика, 1975. – 348 с.
    46. Голев С. В. Политическая власть / С. В. Голев [Електронний ресурс ]. – Режим доступу : http://politike.ru/dictionary/841/word/politicheskaja-vlast
    47. Головенько В. А. Взаємодія органів влади та громадських організацій як необхідний чинник розбудови громадянського суспільства / В. А. Головенько [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Usoc/2010_1/145-156.pdf
    48. Голосніченко І. П. Правове регулювання надання управлінських послуг та вирішення адміністративних спорів / І. П. Голосніченко // Право України. – 2003. – № 10. – С. 86–90.
    49. Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть : Монографія / В. Горбатенко. – К. : Видавничий центр «Академія». – 1999. – 240 с.
    50. Горбунов О. Роздуми про адміністративну реформу / О. Горбунов // Юрид. вісн. України. – 2000.– 13-19 липня.
    51. Госслужба и основные элементы модернизации системы управления [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://grachev.distudy.ru/Uch_kurs/Gosslugba/Chapter5/Chapter52.htm
    52. Грановский В. Заметки о реформе государственного управления в Украине / В. Грановский, С. Дацюк [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://xyz.org.ua/russian/win/discussion/state_management.html
    53. Гриценко О. А. Аналіз впливу у законодавстві про культуру, господарському, пенсійному та податковому законодавстві, що відбулися протягом 2001–2005 років, на функціонування культурно-мистецької сфери і розробка відповідних законодавчих пропозицій (Державні цільові програми у галузі культури) / О. А. Гриценко, В. В. Солодовник [Електронний ресурс]/ – Режим доступу : http://www.culturalstudies.in.ua/zv_2005_3_14.php
    54. Громадські ради в цифрах: загальнонаціональний звіт із моніторингу формування громадських рад при центральних та місцевих органах виконавчої влади / М. В. Лациба, О. С. Хмара, А. О. Красносільська [та ін.]; Укр. незалеж. центр політ. дослідж. – К. : Агентство «Україна», 2011. – 124 с. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://newcitizen.org.ua/content/gromadski-radi-v-cifrah
    55. Гурне Б. Державне управління / Б. Гурне. – К. : Основи, 1993. – 165 с.
    56. Держава і громадянське суспільство в Україні: проблеми взаємодії : Монографія / І. О. Кресіна, О. В. Скрипнюк, А. А. Коваленко, Є. В. Перегуда. – К. : Логос, 2007. – 316 с.
    57. Державна виконавча влада в Україні: формування та функціонування : Збірник наукових праць : в 2 ч. / наук. кер. Н. Р. Нижник [та інші]. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – Ч. 1. – 224 с.
    58. Державне управління / А. Ф. Мельник, О. Ю. Оболенський, А. Ю. Васіна, Л. Ю. Гордієнко / За ред. А. Ф. Мельник . – К. : Знання-Прес, 2003. – 343 с.
    59. Державне управління в Україні: централізація і децентралізація / Відп. ред. проф. Н. Р. Нижник. – К. : Вид-во УАДУ, 1997. – 448 с.
    60. Державне управління, проблеми адміністративно-правової теорії і практики / За заг. ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Факт, 2003. – 384 с.
    61. Державне управління: теорія і практика / За ред. В. Б. Авер’янова. – К. : Юрінком Інтер, 1998. – 432 с.
    62. Деякі питання організації міністерств, інших центральних органів виконавчої влади / Указ Президента України від 24 грудня 2010 р. № 1199 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon2.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1199%2F2010
    63. Деякі питання щодо забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики / Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 р. № 1378 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 42. – С. 2773.
    64. Дєгтяр А. О. Методологічні засади прийняття інвестиційних рішень органнами державного управління / А. О. Дєгтяр // Держава та регіони (Серія. Державне управління). – 2010. – № 1. – С. 24–27.
    65. Дєгтяр А. О. Підвищення ефективності діяльності органів державного управління у сфері зовнішньої торгівлі: європейський досвід / А. О. Дєгтяр // Теорія та практика державного управління. – 2009. – Вип. 2. – С. 173–179.
    66. Дзюбик С. Роль державних органів влади в управлінні соціально-економічними процесами / С. Дзюбик // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України : в 2 ч. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князева. – К. : УАДУ, 1999. – Вип. 2. – Ч. 1. – С. 46–51.
    67. Дзюндзюк В. Б. Модернізація органів влади: перехід від публічного адміністрування до публічного менеджменту / В. Б. Дзюндзюк // Актуальні проблеми державного управління. – 2009. – Вип. 4. – С. 13–20.
    68. Динаміка змін загальної чисельності посадових осіб [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.guds.com.ua
    69. Долечек В. С. Надання управлінських послуг населенню органами виконавчої влади України: організаційно-правовий аспект / В. С. Долечек : Автореф. дис. канд. наук: 25.00.02 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://avtoreferat.net/content/view/2731/45/
    70. Дюрягин И. Я. Стадии и функции управления / И. Я. Дюрягин // Правоведение. – 1977. – № 1. – С. 2–12.
    71. Дьомін О. Роль адміністративної реформи у державотворенні на сучасному етапі / О. Дьомін // Право України. – 2003. – № 3. – С. 3–7.
    72. Євдокимов В. О. Реалізація особистої та організаційної влади керівника в системі державного управління / В. О. Євдокімов // Теорія та практика державного управління. – 2006. – Вип. 3. – С. 300–305.
    73. Євтушенко О. Н. Проблеми децентралізації державної влади і місцеве самоврядування в Україні / О. Н. Євтушенко // Гілея. – 2009. – Вип. 29. – С. 26.
    74. Журавський В. С. Джерело закладено в самій ідеї / В. С. Журавський // Голос України. – 2005. – 1 березня.
    75. З виступу О. Лавриновича [Електронний ресурс]. – Режим доступу : www.minjust.gov.ua/0/33990
    76. Загорський В. С. Моделі ефективності державного управління : Монографія / В. С. Загорський, М. Д. Лесечко, І. І. Артим, Р. М. Рудницька [Текст]. – Львів : ЛРІДУ НАДУ, 2010. – 100 с.
    77. Зарубежный опыт организации государственной службы (проведение административных реформ) [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://knowledge.allbest.ru/law/3c0b65635a3ac78b4d53a88421306c37_0.html
    78. Зеркин Д. П. Основы политологии / Д. П. Зеркин. – Ростов на Дону : Феникс. – 1999. – 544 с.
    79. Исполнительная власть [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dic.academic.ru/dic.nsf/lower/15162
    80. Інформаційні матеріали стосовно запровадження нового інструменту регіональної політики – Угоди щодо регіонального розвитку [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/printable_article?art_id=180427
    81. Ісаєнко І. І. Механізм координації у системі органів виконавчої влади / І. І. Ісаєнко : Автореф. дис. канд. наук з державного управління: 25.00.02. – Одеса, 2010. – 21 с.
    82. Кагановська Т. Щодо поняття та змісту сучасного державного управління / Т. Кагановська // Право України. – 2010. – № 12. – С. 152–158.
    83. Камалутдинов К. Я. Цицерон о роли и месте princeps в политической системе римского общества (по материалам трактата «о государстве») / К. Я. Камалутдинов [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ancientrome.ru/publik/kamalutdinov/kamal01.htm#n012
    84. Канторович Э. Два тела короля. Очерк политической теологии Средневековья / Э. Канторович [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://ec-dejavu.ru/t/Two_bodies.html
    85. Каррі Д. П. Конституція. Сполучених Штатів Америки: Посібник для всіх / Девід П. Каррі [Пер. з англ. О. М. Мокровольського]. – К. : Веселка , 1993. – 192 с.
    86. Кір’ян Т. Світовий досвід застосування соціальних стандартів / Т. Кір’ян, М. Шаповал, В. Вітер // Соціальний захист. – 1999. – № 3. – С. 43–58.
    87. Князєв В. Філософсько-методологічні засади державно-управлінських рішень / В. Князєв, В. Бакуменко // Вісник УАДУ. − 2000. − № 2. − С. 348.
    88. Коваленко А. А. У чому сила виконавчої влади? Особливості її функціонування у перехідному суспільстві / А. А. Коваленко // Віче. – 2004. – №7. – С. 46 – 50.
    89. Коваленко А. Методологічні проблеми функціонального аналізу виконавчої влади / А. Коваленко // Нова політика. – 2000. – №6. – С. 35–39.
    90. Коваленко А. Уряд та урядова діяльність як базовий елемент функціонування виконавчої влади / А. Коваленко // Нова політика. – 2001. – № 1. – С. 34–38.
    91. Коваленко А. А. Виконавча влада: рівні демократизації та ефективності в громадянському суспільстві / А. А. Коваленко // Матеріали методологічного семінару «Громадянське суспільство і держава в Україні: проблеми взаємодії». – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2004. – 112 с.
    92. Коваль Л. В. Адміністративне право : Курс лекцій / Л. В. Коваль. – К. : Вентурі, 1996. – 208 с.
    93. Коліушко I. Управлінські послуги − новий інститут адміністративного права / І. Коліушко, В. Тимощук // Право України. – 2010. − № 5. – С. 30–34.
    94. Коментар до Конституції України / Гол. ред. В. Ф. Опришко. – К. : Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1996. – 378 с.
    95. Концепція адміністративної реформи в Україні. – К. : Центр політико-правових реформ, 1998. – 62 с.
    96. Концепція державної регіональної політики України // Голос України. – 2000. – 4 листопада. – С. 4–7.
    97. Концепція Державної цільової програми реформування державного управління та державної служби на 2011−2015 роки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.school.gov.ua/en/publikaciyi/koncepciya-derzhavnoyi-cilovoyi-programi-reformuvannyya-derzhavnogo-upravlinnya-ta-derzhavnoji-sluzhbi-na-2011-2015-roki
    98. Кордун О. О. Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні / О. О. Кордун, К. О. Ващенко, Р. М. Павленко. – К. : МАУП, 2000. – 248 с.
    99. Кравченко С. О. Місце державно-управлінських реформ у процесах суспільних перетворень: концептуальне бачення / С. О. Кравченко // Стратегічні пріоритети. – 2010. – № 2. – С. 96–102.
    100. Крадин Н. Н. Политическая антропология : Учебник / Н. Н. Крадин. – М. : Логос, 2004. – 272 с.
    101. Кресіна І. О. Світло і тіні виконавчої влади / І. О. Кресіна // Віче. – 2002. – №11. – С. 76–77.
    102. Крупчан О. Адміністративно-правова реформа крізь призму правової діяльності органів виконавчої влади / О. Крупчан // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України : В 2 ч. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – Вип. 2. – Ч. 1. – С. 125–129.
    103. Крушельницька Т. Деякі аспекти моніторингу діяльності органів державної влади щодо співпраці з інститутами громадянського суспільства в Україні / Т. Крушельницька // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2009. – № 1. – С. 245–257.
    104. Куббель Л. Е. Очерки потестарно-политической этнографии / Л. Е. Куббель. – М. : Наука, 1988. – 272 c.
    105. Кузьменко О. О. Шляхи удосконалення взаємодії органів виконавчої влади при проведенні контрольно-перевірочної роботи / О. О. Кузьменко // Науковий вісник Національного університету ДПС України. – 2009. – № 4 (47). – С. 164–169.
    106. Кучабський О. Адміністративно-територіальна реформа в системі суспільних реформ в Україні / О. Кучабський // Вісник Національної академії державного управління при Президентові України. – 2009. – № 1. – С. 168–175.
    107. Кучабський О. Г. Еволюція адміністративно-територіальних систем: теоретико-методологічний аспект / О. Г. Кучабський // Актуальні проблеми державного управління. – 2010. – № 1. – С. 51–59.
    108. Ледяев В. Г. Власть: концептуальный анализ / В. Г. Ледяев. – М. : Рос. полит. энциклоп., 2001. – 384 с.
    109. Ледяев В. Г. Формы власти: типологический анализ / В. Г. Ледяев // Полис. – 2000. – № 2. – С. 6–18.
    110. Липовська Н. Інституційні засади стабілізації державної служби / Н. Липовська // Актуальні проблеми державного управління. – 2006. – № 2. – С. 3–8.
    111. Луман Н. Власть / Н. Луман. – М. : Праксис, 2001. – 256 с.
    112. Має бути чіткий розподіл повноважень між органами виконавчої влади // Голос України. – 2012. – 21 березня.
    113. Макаренко О. Щодо співвідношення понять «орган виконавчої влади» та «орган державного управління» / О. Макаренко // Право України. – 2000. – № 6. – С. 23–26.
    114. Макферсон К. Б. Жизнь и времена либеральной демократии / К. Б. Макферсон. – М. : Изд. Дом Гос. ун-та Высшей школы экономики, 2011. –176 с.
    115. Малиновський В. Я. Актуальні проблеми нової моделі розподілу державної влади в Україні / В. Я. Малиновський // Вісник УАДУ. – 1999. – № 4. – С. 133–140.
    116. Малиновський В. Я. Державне управління / В. Я. Малиновський. − К. : Атіка, 2003. – 576 с.
    117. Малиновський В. Я. Оптимізація соціальних функцій державного управління в умовах становлення громадянського суспільства / В. Я. Малиновський // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні : Матеріали науково-практичної конференції за міжнародною участю : В 3 т. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – Т. 1. – С. 64–68.
    118. Малиновський В. Я. Оптимізація функцій органів виконавчої влади України: теоретико-методологічні засади / В. Я. Малиновський : Дис… канд. політ. наук: 23.00.01. – К. : Українська Академія державного управління при Президентові України. – 193 с.
    119. Малиновський В. Я. Особливості реалізації економічних функцій державного управління в умовах ринкової трансформації та децентралізації влади / В. Я. Малиновський // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України : В 2 ч. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2000. – Вип. 2. – Ч. IV. – С. 117–123.
    120. Малиновський В. Я. Особливості функцій зв’язків із громадськістю в державному управлінні / В. Я. Малиновський // Вісник УАДУ. – 2000. – № 3. – С. 142–148.
    121. Малиновський В. Я. Співвідношення виконавчої влади і державного управління / В. Я. Малиновський // Нова політика. – 2001. – № 5. – С. 36–40.
    122. Малиновський В. Я. Трансформація адміністративно-територіального устрою України: проблеми і перспективи / В. Я. Малиновський // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові Україні : В 2 ч. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 1999. – Вип. 2. – Ч. ІІ. – С. 211–218.
    123. Мартиненко В. Теоретико-методологічні засади формування нової парадигми демократичного державного будівництва / В. Мартиненко // Актуальні проблеми державного управління. – 2006. – № 2. – С. 66–72.
    124. Милль Дж. Ст. Рассуждения о представительном правлении / Дж. Ст. Милль. – Челябинск : Социум, 2006. – 384 с.
    125. Михальченко М. І. Український модернізаційний проект: виклики і відповіді сучасності / М. І. Михальченко // Державно-правові та суспільно-політичні перетворення в Україні: проблеми і перспективи : Матеріали спільного засідання вчених рад Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України та Інституту історії України НАН України / Відп. ред. ак. НАН України Ю. С. Шемшученко; упоряд. доктор політ. наук В. П. Горбатенко. – К. : ТОВ «Юридична думка», 2010. – С. 34–38.
    126. Михеєнко Р. Виконавча влада і конституційні статуси Президента України та Кабінету Міністрів України / Р. Михеєнко // Право України. – 2000. – № 8. – С. 24–28.
    127. Михеєнко Р. Дуалізм виконавчої влади і конституційний принцип поділу державної влади в Україні / Р. Михеєнко // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові Україні : В 2 ч. / За заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – Вип. 1. – С. 372–382.
    128. Мікрюкова О. Проблеми надання державних послуг у соціальній сфері / О. Мікрюкова // Збірник наукових праць Української Академії державного управління при Президентові України. В 2 ч. / За заг. ред. Б. Лугового, В. Князева. – К. : УАДУ. – 1999.– Вип. 2 (41).
    129. Міністр юстиції про стан реформування органів виконавчої влади [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zik.ua/ua/
    130. Модернізація України – наш стратегічний вибір: Щорічне послання Президента України до Верховної Ради України. – К. : НІСД, 2011. – 432 с.
    131. Молодожен Ю. Б. Методологічні підходи до розробки системи індикаторів оцінки потенціалу та розвитку адміністративно-територіальних одиниць / Ю. Б. Молодожен // Статистика України. – 2006. – № 4. – С. 94–98.
    132. Молоканова В. Запровадження моделі проектної зрілості в органах державної влади / В. Молоканова // Державне управління та місцеве самоврядування. – 2010. – Вип. 1. – С. 43–50.
    133. Моргос П. Процес децентралізації: деякі основні концепції розподілу повноважень між державним, регіональним та місцевим рівнями влади / П. Моргос // Економічний часопис – ХХІ. – 2006. – № 5/6. – С. 40–43.
    134. Мордвінов О. Г. Деякі підходи до оцінювання ефективності державного управ
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины