РЕАЛІЗАЦІЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В КОНТЕКСТІ РОЗБУДОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ (НА ПРИКЛАДІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ) : РЕАЛИЗАЦИЯ этнонациональной политики в КОНТЕКСТЕ РАЗВИТИЯ ГРАЖДАНСКОГО ОБЩЕСТВА В УКРАИНЕ (НА ПРИМЕРЕ ЗАКАРПАТСКОЙ ОБЛАСТИ)

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Державний вищий навчальний заклад
«Ужгородський національний університет»

На правах рукопису

МЕЛЕГАНИЧ ГАННА ІГОРІВНА

УДК 323.11(477.87):316.3

РЕАЛІЗАЦІЯ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ В КОНТЕКСТІ РОЗБУДОВИ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
(НА ПРИКЛАДІ ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ)

23.00.02 – політичні інститути та процеси
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Остапець Юрій Олександрович,
кандидат політичних наук, доцент

Ужгород – 2012

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ……………..………………………….3
ВСТУП……………………………..………….….………..……………………..4
РОЗДІЛ 1. Стан дослідження етнонаціональної політики в Україні
1.1. Характеристика основних напрямків дослідження етнонаціональної політики в Україні………………………………………………….……………12
1.2. Вивчення етнополітичних процесів на Закарпатті………………..………29
РОЗДІЛ 2. Теоретико-методологічні та концептуальні засади дослідження етнонаціональної політики України
2.1. Аналіз базових категорій та методика дослідження……………………...46
2.2. Становлення етнополітичного менеджменту та реалізація державної етнонаціональної політики………………………………………………….….70
2.3. Етнонаціональний аспект розвитку громадянського суспільства……….83
РОЗДІЛ 3. Етнополітичні процеси на Закарпатті
3.1. Особливості етнополітичного розвитку Закарпатської області………….93
3.2. Громадські об’єднання етнонаціональних меншин у процесі становлення громадянського суспільства…………………………………………..……….109
3.3. Специфіка етнополітичних суперечностей у регіоні……………………125
РОЗДІЛ 4. Регіональний вимір державної етнонаціональної політики в Закарпатській області
4.1. Місце та роль органів державної влади щодо забезпечення прав і свобод етнонаціональних меншин………………....………………………………….143
4.2. Реалізація державної мовної політики ………...………………….….….155
4.3. Державна підтримка зв’язків етнонаціональних меншин з історичними батьківщинами та співпраця із закордонним українством…………………..166
ВИСНОВКИ……………………………………….……………...…….……...181
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………...………….…………...188
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...216

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

АСД – Адвентисти сьомого дня
ВО – Всеукраїнське об’єднання
ГКЦ – Греко-католицька церква
ДСУУ – Демократична спілка угорців України
ЄХБ – Євангелістські християни баптисти
ЗМІ – засоби масової інформації
ЗРЦ – Закарпатська реформаторська церква
ЗОДТРК – Закарпатська обласна державна телерадіокомпанія
ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України – Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України ім. І. Ф. Кураса
КМКС – товариство угорської культури Закарпаття
НКТ – національно-культурні товариства
ОДА – обласна державна адміністрація
ООН – Організація Об’єднаних Націй
ОХЄЦ – Об’єднана християнсько-євангелістська церква
ПУУ – Партія угорців України
РДА – районна державна адміністрація
РКЦ – Римо-католицька церква
СРСР – Союз Радянських Соціалістичних Республік
ТУКЗ – Товариство угорської культури Закарпаття
УАТО – Угорський автономний територіальний округ
УПЦ КП– Українська православна церква Київського патріархату
УПЦ МП – Українська православна церква Московського патріархату
УРСР – Українська Радянська Соціалістична Республіка
ЦКНМЗ – Центр культур національних меншин Закарпаття
ФІДЕС – партія Угорський громадянський союз

ВСТУП

Актуальність теми зумовлена необхідністю гармонійного етнополітичного розвитку та утвердження демократичних цінностей в умовах розбудови громадянського суспільства в Україні. Для досягнення цієї мети необхідне вироблення науково обґрунтованої політики щодо узгодження загальнонаціональних інтересів та інтересів етнонаціональних меншин як на загальнодержавному, так і регіональному рівнях.
Ефективна реалізація етнонаціональної політики в Україні повинна враховувати думки самих представників етнонаціональних спільнот. А для цього необхідним є налагодження конструктивного діалогу держави з громадянами, які через мережу громадських об’єднань, тобто через дієве громадянське суспільство виконують ряд повноважень і обов’язків. Вони разом із представниками титульного етносу беруть участь у розбудові третього сектору і є активними рушіями розвитку громадянського суспільства, до побудови якого прагне Україна. Громадські об’єднання (у нашому випадку – національно-культурні товариства), як інститути громадянського суспільства, виступають елементом, що об’єднує суспільство і державну владу, а також інституціоналізують суспільні інтереси представників етнонаціональних меншин та виступають на їх захист на рівні публічно-правових відносин, здійснюють контроль за дотриманням органами влади й управління чинного законодавства з питань забезпечення захисту їх прав.
Актуальності дослідженню додає той факт, що на території Закарпаття з часу проголошення незалежності України виникали деякі проблеми, пов’язані з етнонаціональними відносинами. По-перше, мова йде про автономістські тенденції серед частини лідерів русинів та вимога ними визнання національності «русин». По-друге, ситуація ускладнюється з прагненням угорців до ряду привілеїв, насамперед створенням автономного округу в місцях їх компактного проживання. Саме тому врахування етнонаціонального фактору в області постає як обов’язкова умова розвитку регіону в процесі розбудови громадянського суспільства, а забезпечення умов для реалізації прав і свобод представників етнонаціональних меншин виступає на перший план при реалізації державної етнонаціональної політики на Закарпатті. Крім того, в області створено ряд освітніх та культурно-мистецьких закладів, які доповнюють забезпечення соціальних гарантій представників етонаціональних меншин на Закарпатті.
Реалізація етнонаціональної політики в контексті розбудови громадянського суспільства в Україні на прикладі Закарпатської області раніше не були предметом комплексного політологічного дослідження. Це і визначило актуальні мету і предмет дисертаційної роботи та її структуру.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах наукової роботи кафедри політології Державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет». Обрання напряму дослідження пов’язано з виконанням комплексної теми «Електоральні, політичні, культурні, етнонаціональні проблеми розвитку України та країн Центрально-Східної Європи» з проблеми «Трансформаційні процеси в Україні та країнах Центрально-Східної Європи».
Мета дисертаційної роботи – з’ясувати основні напрямки та механізм реалізації етнонаціональної політики в умовах розвитку громадянського суспільства в Україні (на прикладі Закарпатської області).
Для досягнення поставленої мети необхідно виконати наступні дослідницькі завдання:
1) охарактеризувати стан наукового вивчення питань, пов’язаних з реалізацією етнонаціональної політики та розвитку громадянського суспільства в Україні і Закарпатті;
2) визначити базові категорії та методику дослідження;
3) розкрити основні підходи до розуміння етнополітичного менеджменту та механізм реалізації етнонаціональної політики в межах кожного з них, а також визначити роль інститутів громадянського суспільства у цьому процесі;
4) дослідити особливості етнополітичного розвитку Закарпатської області;
5) охарактеризувати діяльність національно-культурних товариств області та їх роль у процесі розбудови громадянського суспільства;
6) виявити чинники виникнення етнополітичних суперечностей у регіоні;
7) встановити та оцінити ефективність основних напрямків роботи державних органів влади на Закарпатті щодо забезпечення прав і свобод етнонаціональних меншин, зокрема в процесі реалізації мовної політики;
8) з’ясувати роль обласної влади у підтриманні зв’язків етнонаціональних меншин з історичними батьківщинами та співпраці із закордонним українством.
Об’єкт дослідження – етнонаціональна політика України в контексті розбудови громадянського суспільства.
Предмет дослідження – реалізація етнонаціональної політики в Закарпатській області та участь національно-культурних товариств у суспільно-політичному житті регіону.
Методологічна основа. Особливість обраної проблематики зумовила вибір методологічної основи наукового дослідження для вирішення поставлених мети і завдань. Дисертація побудована на використанні загальнологічних (індукція, дедукція, абстрагування), порівняльно-історичних та системних методів аналізу етнополітичної дійсності.
Історичний підхід дає змогу дослідити виникнення, формування і розвиток етнополітичних процесів та відносин на Закарпатті у хронологічній послідовності з метою виявлення внутрішніх та зовнішніх зв’язків та суперечностей, які здійснювали вплив на них. За допомогою системного та неоінституційного підходу визначено розвиток громадянського суспільства через аналіз діяльності національно-культурних товариств як його складових. Метод дослідження випадку дозволив зробити всебічний і глибокий аналіз етнополітичної ситуації регіону через ряд показників. Виходячи з проблематики роботи, застосовувався порівняльний метод для з’ясування спільних і відмінних рис функціонування етнонаціональних меншин у регіоні. Використання методів класифікації й систематизації дало змогу узагальнити й розділити національно-культурні товариства Закарпатської області.
Особливе місце в дисертаційному дослідженні посідають емпіричні методи: опитування (зокрема, проведене автором експертне опитування керівників національно-культурних товариств Закарпатської області); контент-аналіз нормативно-правової бази етнонаціональної політики України; вивчення та аналіз документів поточного архіву відділу у справах національностей Закарпатської ОДА та Центру культур національних меншин Закарпаття; опрацювання статистичних даних Всеукраїнського перепису населення 2001 року тощо.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступних положеннях.
Уперше:
– розкрито сутність етнополітичного менеджменту в Україні через процесійний, системний та ситуаційний підходи і з’ясовано, що в структурі етнополітичного менеджменту майже відсутній зв’язок з громадськістю, тобто це одностороння система управління. Запропоновано цю структуру доповнити і на кожному з рівнів управління створити\дієві дорадчі органи, на зразок громадських рад чи колегій з числа лідерів етнонаціональних меншин. Тобто мова йде про перехід від ієрархічного до мережевого управління, де завдання держави визначаються в ході суспільної дискусії між державними структурами та інститутами громадянського суспільства;
– застосовано для аналізу процесів на Закарпатті категорію «етнополітична ситуація регіону», за допомогою якої досліджено особливості етнополітичного розвитку області. Розглянуті етнотериторіальний (адміністративно-територіальне розміщення етнонаціональних меншин в області), інфраструктурний (забезпеченість представників різних спільнот освітніми та культурно-мистецькими закладами), етномовний (визначення мовних преференцій), етнополітичний (представлення в органах влади, наявність політичних партій і національно-культурних товариств меншин) та етноконфесійний (приналежність представників етнонаціональних меншин до різних релігійних напрямків і течій) підходи;
– з’ясовано, що існують чинники (внутрішні та зовнішні), які створюють етноконфліктний потенціал у Закарпатті і можуть загрожувати етнополітичній безпеці держави через виникнення етнополітичних суперечностей. Це викликано діяльністю найбільш активних у суспільно-політичному житті області національно-культурних товариств угорців та русинів. Проте визначено, що в області не існує суперечностей між представниками самих етнонаціональних меншин;
Удосконалено:
– методологічний комплекс, який дає можливість висвітлити проблематику етнонаціональної політики в Україні. Запропоновано авторське розуміння поняття «етнонаціональна політика України». Це процес формування та реалізації державної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях із залученням інститутів громадянського суспільства щодо врегулювання етнонаціональних відносин та процесів між усіма етнічними складовими суспільства, а також діяльність держави щодо тих, хто живе в іншій країні, але ідентифікує своє походження з Україною. Використано термін «етнонаціональні меншини» як синтезоване поняття по відношенню до етнічних та національних меншин, виходячи з реалій України;
– положення, що реалізація ефективної етнонаціональної політики відбувається в діалозі політичних інститутів з інститутами громадянського суспільства (насамперед громадськими організаціями етнонаціональних меншин), і основна мета їх спільної діяльності – формування та існування політичної нації. З’ясовано функції, що можуть бути передані національно-культурним товариствам у цьому процесі. Основними з них є: соціалізація представників певної спільноти, акумуляція та донесення до влади запитів і потреб конкретних верств населення, захист власних інтересів та інформування етнонаціональної меншини про діяльність влади;
Дістало подальший розвиток:
– виявлено, що громадські організації етнонаціональних меншин в області пройшли три етапи самоорганізації: перший – кінець 80-х – середина 90-х років ХХ ст., другий з середини 90-х років ХХ ст. до початку ХХІ ст., третій – початок ХХІ ст. – по сьогоднішній день. Визначено критерії (інтереси), за якими представники етнонаціональних спільнот об’єднуються в обласні національно-культурні товариства: професійні, освітньо-наукові, політизовані, молодіжні, жіночі, «інтегровані» та мега-товариства; розглянуто діяльність найбільш чисельних національно-культурних товариств за етнонаціональною ознакою;
– встановлено, що основним напрямком роботи органів державної влади в Закарпатській області для врегулювання етнонаціональних відносин та захисту прав представників етнонаціональних меншин у регіоні є забезпечення їх освітньо-культурних потреб, зокрема через реалізацію ряду регіональних програм. Це підтверджено результатами опитування керівників національно-культурних товариств області, які зазначають, що найкраще забезпечені їх культурні потреби, а найгірше – політичні. Загалом більшість опитаних не задовольняє або лише частково задовольняє етнонаціональна політика України.
– зроблено порівняльний аналіз забезпеченості потреб етнічних українців за межами Закарпатської області у близькому зарубіжжі (Польща, Румунія, Словаччина та Угорщина) та уточнена роль обласних органів влади у цьому процесі.
Практичне значення одержаних результатів. Теоретико-методологічні складові даного дослідження у значній мірі конкретизують загальнотеоретичні положення, які використовуються при розгляді проблематики етнонаціональної політики вітчизняними науковцями.
Результати дисертаційної роботи (фактичний матеріал, аналітика і узагальнення, висновки) можуть бути використані для подальшого вивчення етнонаціональних процесів. Представлені матеріали, оцінки і висновки будуть доречними при підготовці тематичних та спеціальних курсів, навчальних програм, підручників і посібників з етнополітології у вищих навчальних закладах, установах підвищення кваліфікації державних службовців. Результати роботи (рекомендації) можуть бути використані органами державної влади з метою оптимізації етнополітичної ситуації в регіоні.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження були представлені на наступних наукових форумах: Всеукраїнській науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Соціально-економічні та політико-правові аспекти державного управління України в контексті процесів глобалізації» (15 – 17 квітня
2009 року, м. Ужгород ), ІІІ Міжнародній науковій конференції (30 червня – 1 липня 2009 року, м. Сату-Маре, Румунія), Міжнародній науково-практичній конференції «Країни Центрально-Східної Європи в модерну і постмодерну добу: теоретичні концепції й політичні реалії» (2–3 жовтня 2009 року, м. Ужгород), Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Розвиток політичної науки: європейські практики та національні перспективи» (3 березня 2011 року, м. Чернівці), Міжнародній науково-практичній конференції студентів та аспірантів «Україна і світ: гуманітарно-технічна еліта і соціальний прогрес» (19–20 квітня 2011 року, м. Харків), Міжнародній науково-практичній конференції «Трансформаційні процеси на пострадянському просторі на рубежі XX–XXI століть: інституційний, соціокультурний та етнонаціональний виміри» (27–29 квітня 2011 року, м.Ужгород), науковому семінарі «Іноваційні методи наукових досліджень: етнонаціональний вимір» (11 жовтня 2011 року, м. Ужгород), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Трансформація суспільно-політичних процесів в Україні воєнного та післявоєнного періоду» (21–22 жовтня 2011 року, м. Мукачево), Міжнародній науково-практичній конференції «Зародження та розвиток українського цивілізаційного простору: проблеми національного державотворення, духовної та культурної самобутності українського народу» (11–12 листопада 2011 року, м. Ужгород) та П’ятій Міжнародній науково-практичній інтернет-конференції «Общество и этнополитика – 2012» (1.03 – 1.05.2012 року, www.sapanet.ru). Результати дослідження обговорено на засіданнях кафедри політології та конференціях викладачів та аспірантів державного вищого навчального закладу «Ужгородський національний університет».
Публікації. Основні ідеї роботи розміщені у 12 публікаціях, з них
4 наукові статті, що надруковані у фахових виданнях для політичних наук та 1 стаття у збірнику, що входить до переліку ВАК Російської Федерації.
Структура дисертації зумовлена метою та завданнями дослідження. Робота складається із переліку умовних скорочень, вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел (209 найменувань) та додатків (12). Обсяг основного тексту дисертації становить 169 стор.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дотримання конституційних прав і свобод та рівності громадян усіх національностей перед законом, участь їх у всіх сферах суспільного життя та розбудові громадянського суспільства – основна мета сучасної етнонаціональної політики України.
Відповідно до поставленої мети та завдань нашого дисертаційного дослідження ми прийшли до наступних висновків.
1. Дослідження етнонаціональних процесів та етнонаціональної політики в розрізі нашої мети умовно можна поділити на дві складові: загальнодержавні та регіональні наукові розвідки. Одразу після проголошення незалежності України забезпечення прав представників різних етнонаціональних спільнот стало актуальним, і тому ряд фахівців із суспільних наук, насамперед політології, соціології, етнології, етнодержавознавства та правознавства почали досліджувати різні аспекти етнонаціонального життя та ролі держави у цих процесах. Важливим джерелом дисертації стали дослідження інституційного та нормативно-правовового виміру державної етнонаціональної політики. У межах цих досліджень склалися три магістральні напрямки. Перший – це дослідження статусу і становища етнонаціональних меншин в Україні. Другий – дослідження етнонаціональної політики в Україні та механізмів її функціонування. Третій, що найбільше стосується теми нашого дослідження, – вивчення становлення в Україні громадянського суспільства та його інститутів.
Не були осторонь цього процесу і дослідники в регіонах, насамперед там, де це питання було актуальним. На Закарпатті сфера етнополітичного теж активно досліджувалася. Перше, на що звернули увагу дослідники – це соціально-політичне, освітнє, культурне, економічне становище етнонаціональних меншин краю та відносини між ними з часу проголошення незалежності України. Другим є вивчення участі та ролі органів влади у забезпеченні прав представників етнонаціональних меншин Закарпаття. Третій напрямок – це суспільно-політична активність окремих меншин у регіоні, насамперед угорців та русинів.
2. Доведено, що в теоретико-методологічному плані в Україні на сьогоднішній день існує правова та наукова невизначеність багатьох понять сфери етнополітичного. До таких понять належать: етнос, етнічність, нація, національні меншини, національність і т.д. На наш погляд, науково виправданим є використання у контексті дослідження етнонаціональної політики на Закарпатті в процесі розбудови громадянського суспільства насамперед таких дефініцій, як: етнонаціональна політика України, етнонаціональні меншини (як синтез етнічних та національних меншин). Етнонаціональна політика – це процес формування та реалізації державної політики на загальнонаціональному та регіональному рівнях із залученням інститутів громадянського суспільства щодо врегулювання етнонаціональних відносин та процесів між усіма етнічними складовими суспільства, а також діяльність держави щодо тих, хто живе в іншій країні, але ідентифікує своє походження з Україною.
Методика даного дослідження щодо взаємодії політичних інститутів та інститутів громадянського суспільства, дає змогу вважати, що методологія дослідження є комплексною і має розподілятися на два рівні. Перший – це теоретико-концептуальний, що формує уявлення про базові категорії та ступінь їх політизації. На цьому рівні передбачається застосування загальнологічних методів. Другий – практичний із використанням порівняльно-історичних та емпіричних методів та методу дослідження випадку.
3. Уже на початку 90-х років в Україні була сформована нормативно-правова база захисту прав етнонаціональних меншин, яка в цілому була доволі прогресивною на той час. Разом із формуванням нормативно-правової бази відбулося і становлення етнополітичного менеджменту – сукупності форм, методів і механізмів реалізації державної етнонаціональної політики. Виділено три підходи до розуміння сутності етнополітичного менеджменту в Україні, а саме: процесійний, системний та ситуаційний. Етнополітичний менеджмент має свою структуру і функції, але, як показує історія, розвиток його має хвилеподібний характер. Насамперед це зумовлено непослідовністю прийняття і виконання владних рішень, а також періодичним утворенням і ліквідацією головного державного органу відповідального за ці процеси. Доведено, що у процесі управління етнополітичної сферою слабо розвинутий зв'язок держави з громадськістю, якої це стосується, тобто з представниками етнонаціональних меншин.
Розбудова громадянського суспільства в Україні почалася з проголошенням незалежності. Етнонаціональні меншини стали організовуватися в громадські об’єднання, національно-культурні товариства і, таким чином, виражати свої власні групові інтереси. В ході цього набули поширення три форми участі у суспільно-політичних процесах держави представників меншин: індивідуальна, колективна та через громадських національних лідерів. Дві останні є найбільш виправданими для розвитку громадянського суспільства. У процесі взаємодії держави з інститутами громадянського суспільства необхідним є надання останнім певних функцій, які б сприяли задоволенню інтересів громадськості і гармонізації відносин між ними. Адже саме через національно-культурні товариства представники етнонаціональних меншин у демократичних державах соціалізуються. Показником розвитку громадянського суспільства в контексті реалізації етнонаціональної політики в державі має бути побудова консолідованої політичної нації.
4. Задля кращого розуміння особливостей реалізації етнонаціональної політики в області важливим стало дослідження етнополітичного розвитку Закарпатської області, яке здійснено через вивчення етнополітичної ситуації за декількома підходами. Найпершим постає етнотериторіальний підхід, згідно якого стає зрозумілим розташування різних етнонаціональних меншин у просторі. Наступним є інфраструктурний підхід, що дає можливість дослідити забезпеченість представників різних спільнот насамперед освітньо-культурними закладами. Етномовний підхід дає змогу визначити специфіку мовних преференцій населення. Співставляючи національність із рідною мовою громадян, можна визначити ступінь розвитку національної меншини та підтримку її з боку держави. Політичний аспект визначає рівень участі представників різних спільнот у політичних процесах, зокрема мова йде про представництво в органах влади, наявність політичних партій, громадських організацій. Ще одним використаним підходом є етноконфесійний, позаяк багатонаціональний склад населення зумовлює його поліконфесійний характер, що в свою чергу також впливає на етнополітичний розвиток регіону.
5. Головною формою самоорганізації представників етнонаціональних меншин є їх об’єднання у національно-культурні товариства. Їх на Закарпатті у 2011 році налічувалося 64 з обласним статусом. Цікавим є факт, що чисельність представників етнонаціональних меншин не є пропорційною кількості національно-культурних товариств, що їх представляють. І водночас найбільш чисельні меншин не обов’язково є найбільш активними в суспільно-політичному житті регіону. Водночас значна частина національно-культурних товариств часто втрачає зв’язок з первинними організаціями і представлена лише одним чи кількома лідерами. Громадські організації етнонаціональних меншин у Закарпатській області пройшли три етапи становлення, які загалом відповідають загальноукраїнським тенденціям. Основним напрямком діяльності даних організацій, які в основному представлені національно-культурними товариствами, залишається етнокультурна сфера (проведення фестивалів, конкурсів, відзначення пам’ятних дат), проте часто вони намагаються брати активну участь у суспільно-політичному житті краю. У даній дисертації здійснено класифікацію громадських організацій етнонаціональних меншин за інтересами об’єднання, за рівнем розвитку та за етнонаціональної ознакою.
6. Із початку 90-х років і до тепер на Закарпатті періодично активізується автономістська діяльність угорців та русинів, що провокує етнополітичну нестабільність в області. Це викликано як зовнішніми, так і внутрішніми чинниками. Угорці, найбільш чисельна меншина на Закарпатті, відчуваючи підтримку з боку Угорщини, час від часу вимагають автономії в межах міст і сіл компактного проживання угорців. У той же час русини (за результатами перепису близько 10 тис. осіб області) на чолі з своїми лідерами вимагають визнання національності «русин» на загальнодержавному рівні, посилаючись на досвід сусідніх країн і наголошуючи на своїй відмінності від українського етносу. У діяльності цих двох організацій є багато спільних рис. Спільним є те, що й угорці, і русини прагнуть по відношенню до себе іншого статусу, ніж він є на сьогодні. Іншим спільним аспектом є підтримка цих організацій ззовні, а саме: угорців – з боку Угорщини, а русинів – з боку Світової Ради русинів та її лідера П-Р.Магочі. Саме суспільно-політична активність цих етнонаціональних меншин та їх автономіські тенденції вимагають особливої уваги з боку держави. Хоча на даний момент ні в середовищі угорців, ні в середовищі русинів немає єдності і послідовності вимог, проте є впливові лідери, котрі прагнуть здобути прихильність у населення і періодично заявляють свої вимоги. З огляду на це, етнонаціональна політика держави має бути послідовною і виваженою у задоволенні вимог тих чи інших представників етнонаціональних меншин. Саме органи державної влади області повинні організовувати роботу із забезпечення прав національних меншин, не допускати міжнаціональні конфлікти. Насамперед мова йде про створення належних умов для культурно-освітнього і духовного розвитку нацменшин та їх інтеграцію в українське суспільство, щоб перетворити мешканців на громадян, щоб громадянська свідомість належності була спрямована на Україну, а не на іншу державу.
7. Задля захисту і забезпечення прав етнонаціональних меншин на Закарпатті діє відділ у справах національностей Закарпатської обласної державної адміністрації та Центр культур національних меншин Закарпаття. З’ясовано, що державною структурою, яка найбільше захищає інтереси меншин є Центр культур національних меншин Закарпаття. Шляхом проведення експертного опитування керівників національно-культурних товариств області визначено, що більшість із них не задовольняє або лише частково задовольняє етнонаціональна політика України. Аналізуючи діяльність даних державних структур, варто відзначити їх певну участь у етнонаціональних процесах, що відбуваються в області. Головним вектором їх діяльності є освітньо-культурна сфера, що задовольняється завдяки прийняттю і виконанню ряду регіональних програм. Як результат, в Закарпатській області культурні потреби представників етнонаціональних меншин забезпечені найкраще. Важливим є забезпечення виваженої мовної політики в регіоні, яка б забезпечувала вільне функціонування мов етнонаціональних меншин, проте не принижувала значення вивчення державної мови.
8. Одним із аспектів державної етнополітики є підтримка свого титульного етносу за кордоном. Підтримка діаспори може бути значним важелем впливу у зовнішньополітичній діяльності держави. Саме тому в Закарпатській області в 2007 році, як в регіоні, що межує з чотирма країнами, була затверджена «Регіональна програма співпраці із закордонними українцями та русинами на період до 2010 року». В області є значні позитивні напрацювання в сфері міжнаціональних взаємин та співпраці з українцями, котрі проживають за кордоном, а також робиться все можливе для поліпшення та вдосконалення цієї діяльності для реалізації загальнодержавної етнонаціональної політики. Особливе місце має підтримка видавничої та інформаційної діяльності, обмін друкованими та відеоматеріалами, книгами та періодикою, а також робота з учнівською та студентською молоддю. Крім того, підтримці діаспори сприяє діяльність двосторонніх міжурядових комісій із питань забезпечення прав національних меншин: українсько-угорської, українсько-словацької та українсько-румунської. Найбільш дієвою є перша, найменш – остання. Проте, як показує аналіз, більшість питань на засіданнях цих комісій стосуються забезпечення життєдіяльності та реалізації всіх прав і свобод представників угорської, словацької та румунської спільнот в Україні, а інтереси українців у сусідніх державах виступають другорядними, що є недопустимим і неперспективним для української держави.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

І. Архівні документи:
Поточний архів відділу у справах національностей
Закарпатської обласної державної адміністрації
1. Інформація про виконання плану роботи ОДА за ІV квартал 2010 року від 24.12.10. № 369.
Спр. 01-07. Плани роботи відділу. Т.2, 19 арк.
2. Інформація про виконання плану роботи ОДА за ІІ квартал 2010 року від 24.06.10. № 158.
Спр. 01-07. Плани роботи відділу. Т.2, 2 арк.
3. Інформація про виконання розпорядження голови облдержадмініст¬рації від 12.02.09. № 38 «Про план заходів щодо виконання Указу Президента України від 12.01.09». № 6/2009 від 20.10.10 № 300 «Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури і духовності в Україні».
Спр. 01-10. Листування з установами, організаціями, підприємствами, 3 арк.
4. Інформація про виконання розпорядження голови облдержадмі-ністрації від 13.04.2007 року №190 та рішення обласної ради від 17.05.2007 року №290 «Про Програму забезпечення розвитку освіти, культури, традицій національних меншин області на 2007–2010 роки» від 18.02.2008 № 67.
Спр. 01-02. Розпорядження, рішення облдержадміністрації, обласної ради, 2 арк.
5. Лист голови Ліги національностей Закарпаття Є.Жупана голові облдержадміністрації О. Ледиді від 22.03.10.
Спр. 01-10. Листування з установами, організаціями, підприємствами, 1 арк.
6. Лист з інформаційно-аналітичною довідкою щодо стану міжнаціо-нальних відносин і забезпечення прав національних меншин у 2009 році від 18.02.2010 № 575/06-11.
Спр. 01-08. Звіти з основної діяльності, 25 арк.
7. Про виконання обласної Програми забезпечення розвитку освіти, культури, традицій національних меншин області на 2007–2010 роки управлінням освіти і науки від 11.02 2008 № 01-18/308.
Спр. 01-02. Розпорядження, рішення облдержадміністрації, обласної ради, 3 арк.
8. Розпорядження голови Закарпатської облдержадміністрації від 1.12.2004 року №703 та рішення обласної ради від 10.01 2005 року № 453 «Про Програму Центру культур національних меншин Закарпаття на 2005–2010 роки».
Спр. 01-02. Розпорядження, рішення облдержадміністрації, обласної ради, 14 арк.
9. Розпорядження голови Закарпатської облдержадміністрації від 13.04.2007 року № 190 та рішення обласної ради від 17.05.2007 року № 290 «Про Програму забезпечення розвитку освіти, культури, традицій національних меншин області на 2007–2010 роки» від 18.02.2008 № 67
Спр. 01-02. Розпорядження, рішення облдержадміністрації, обласної ради, 15 арк.
10. Розпорядження голови Закарпатської ОДА Про план роботи ОДА на І квартал 2010 року від 23.12.09. – № 696.
Спр. 01-07. Плани роботи відділу. Т.2, 28 арк.
11. Розпорядження голови Закарпатської ОДА Про план роботи ОДА на ІІІ квартал 2010 року від 21.06.10. – № 430.
Спр. 01-07. Плани роботи відділу. Т. 2, 28 арк.

Поточний архів Центру культур національних меншин Закарпаття
12. Звіт про виконання Програми «Центр культур національних меншин Закарпаття» у 2010 році, затвердженої рішенням чотирнадцятої сесії IV скликання від 10 січня 2005 року №453, дванадцятої сесії п’ятого скликання від 14 грудня 2007 року №426 від 13.01.11 №11, 10 арк.
13. План роботи Центру культур національних меншин Закарпаття на 2009 рік від 30 грудня 2008 р., 10 арк.
14. Розпорядження від 11.10.99 № 24 «Про утворення Центру культур національних меншин Закарпаття», 2 арк.

II. Опубліковані документи
15. Декларація прав національностей України // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №53. – С. 799.
16. Декларація про принципи співробітництва між Українською Радянською Соціалістичною Республікою та Угорською Республікою [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/348_322
17. Закон «Про мови в Українській РСР» від 28.10.1989 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=8312-11
18. Закон України «Про національні меншини в Україні» [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України – Режим доступу: /http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2494-12
19. Закон України «Про об'єднання громадян» [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/anot/2460-12
20. Закон України «Про правовий статус закордонних українців» [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради. – Режим доступу – http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1582-15
21. Закон України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» від 15.05.2003 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=802-15.
22. Закон України «Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин» від 9.12.1997 р. [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/703/97-вр/ed19971209
23. Звернення «Про врахування специфіки Закарпаття у майбутній адміністративно-територіальній реформі» // Руснацький світ : у 4 т. – Ужгород : Вид-во В.Падяка, 2003. – Т.3. – С. 81–82.
24. Звернення Президії Верховної Ради України до громадян України всіх національностей // Відомості Верховної Ради. – 1991. – №42. – С. 555.
25. Звіт про роботу Закарпатської обласної ради за період із квітня 2006 року по жовтень 2010 року [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Закарпатської обласної ради – Режим доступу: http://zakarpat-rada.gov.ua/zakarpatska-oblasna-rada-v-sklikannya-pidsymki-chotiroh-z-polovinou-rokiv-diyalnosti/
26. Інформаційно-аналітична довідка щодо стану міжнаціональних відносин і забезпечення прав національних меншин у Закарпатській області [Електронний ресурс]. // Закарпатська ОДА. Управління і відділи ОДА. Відділ у справах національностей. – Режим доступу: http://www.carpathia.gov.ua/ua/publication/content/4598.htm
27. Конституція України. – К. : Вид-во «Право», 1996. – 63 с.
28. Основні положення комплексної програми розвитку української мови та інших національних мов у Закарпатській області до 2000 року // Новини Закарпаття. – 1991. – 4 лип. (№ 126). – С. 4–5.
29. Положення про відділ у справах національностей обласної державної адміністрації (затверджено Розпорядженням голови Закарпатської облдержадміністрації від 14.11.05 №692) // Інформаційний бюлетень відділу у справах національностей Закарпатської обласної державної адміністрації та Центру культур національних меншин Закарпаття. – Ужгород: Видавництво «Ліра», 2006. – №11–12. – С.11 – 15.
30. Положення про Державний комітет України у справах національностей та релігій затверджене постановою Кабінету міністрів України від 14 лютого 2007 року N 201. [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Державного комітету України у справах національностей та релігії. – Режим доступу: http://www.scnm.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id= 45398&cat_id=45327
31. Постанова Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» від 3 листопада 2010 р. № 996 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov. ua/laws/show/996-2010-п/ed20101111
32. Про кількість та склад населення України за підсумками
Всеукраїнського перепису населення 2001 року [Електронний ресурс] / Державний комітет статистики України – Режим доступу: http://www.ukrcensus.gov.ua/results/general/nationality/
33. Протокол VIІІ засідання Двосторонньої Українсько-Словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури // Інформаційний бюлетень відділу у справах національностей Закарпатської обласної державної адміністрації та Центру культур національних меншин Закарпаття. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2009. – № 18. – С. 78–84.
34. Протокол ХІІІ засідання Змішаної Українсько-Угорської Комісії з питань забезпечення прав національних меншин // Інформаційний бюлетень відділу у справах національностей закарпатської обласної державної адміністрації та Центру культур національних меншин Закарпаття. Спецвипуск. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2007. –– С. 23–35.
35. Рішення Конституційного Суду від 14.10.1999 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v010p710-99
36. Рішення шостої сесії Закарпатської обласної ради V скликання від 7 березня 2007 року № 229 «Про регіональну програму співпраці із закордонними українцями на період до 2010 року // Інформаційний бюлетень відділу у справах національностей Закарпатської обласної державної адміністрації та Центру культур національних меншин Закарпаття. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2007. – № 13–14. – С. 38–53.
37. Указ Президента України «Питання сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» від 25 січня 2012 року № 32/2012 [Електронний ресурс] // Офіційний веб-сайт Верховної Ради України. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/32/2012
38. Указ Президента України № 161/2010 Про Концепцію державної мовної політики. [Електронний ресурс] // Офіційне Інтернет - представництво Президента України – Офіційні документи. – Укази – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/documents/10486.html

ІІІ. Монографії, статті, посібники, брошури, автореферати
39. Абдулатипов Р.Г. Этнополитология : уч. пособ. / Р.Г. Абдулатипов. – СПб. : Питер, 2004. – 320 c.
40. Антонюк О. Етнополітичний менеджмент: теоретичне обґрунтування та емпірична реальність (початок) / О. Антонюк // Персонал. – 2007. – № 6. – С. 21–27.
41. Антонюк О. Етнополітичний чинник державотворчих процесів в Україні: основні концептуальні засади / Олександр Антонюк // Міжнаціональні відносини і національні меншини України: стан, перспективи / [за ред. Р.Ш. Чілачави]. – К. : Голов. спеціаліз. ред. літ. мовами нац. меншин України. – 2004. – С. 224–241.
42. Антонюк О. Формування етнополітики в Україні: теоретико-методологічні та концептуальні засади : дис... д-ра політ. наук : 23.00.05 / Антонюк Олександр Васильович. – К., 2001. – 367 с.
43. Антонюк О.В. Основи етнополітики : навч. посіб. / Олександр Васильович Антонюк. – К. : МАУП, 2005. – 432 с.
44. Асланов С. А. Політико-правові засади державної етнонаціональної політики в Україні : дис. … канд. політ. наук : 23.00.05 / Асланов Стелас Атипович. – К., 2010. – 222 с.
45. Афонін Е. Етнополітичний менеджмент [Електронний ресурс] / Едуард Афонін // Етнічний довідник: поняття та терміни. – Режим доступу до статті : http://etno.uaweb.org/glossary/e.htm
46. Бабак К.О. Спільний моніторинг стану задоволення прав української національної меншини Румунії та румунської національної меншини України: шляхом порозуміння до добросусідства та партнерства / К.О. Бабак // Інформаційний бюлетень відділу у справах національностей Закарпатської обласної державної адміністрації та Центру культур національних меншин Закарпаття. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2009. – № 18. – С. 85–103.
47. Бабинець І. Угорці Закарпаття в контексті українсько-угорських міждержавних взаємин (1991–2003 рр.) / Іванна Бабинець // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Історія. Вип. 12 / Міністерство освіти і науки України ; Ужгородський національний університет / [редкол. : М.Вегеш (гол. ред.), С. Віднянський, Д. Данилюк та ін.]. – Ужгород : Вид-во УжНУ «Говерла», 2005. – С. 71–78.
48. Балега Ю. І. Політичне русинства, або Фенцико-бродіївські привиди на Закарпатті / Юрій Іванович Бабега. – Ужгород : Ґражда, 2010. – 248 с.
49. Белей Л.О. Про реалізацію державної мовної політики в умовах Закарпатської області / Любомир Омельянович Белей // Реалізація в Закарпатській області державної мовної політики та основних положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин : Матеріал міжнародного круглого столу (Ужгород, 30 листопада 2006 року) / [за ред. Л.О. Белея]. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2006. – С.18–21.
50. Берені А. Суспільно-політичне становище та культурний розвиток угорської національної меншини Закарпатської області (1991–2004 рр.) : дис. … канд. іст. наук : 07.00.01 / Андраш Берені. – Ужгород, 2006. – 238 с.
51. Бідзіля Ю. Мовна політика у ЗМІ в поліетнічному середовищі (на прикладі сучасних періодичних видань Закарпаття) [Електронний ресурс] / Юрій Бідзіля // Електронна бібліотека Інституту журналістики – Режим доступу: http://journlib.univ.kiev.ua/index.php?act=article& article=289
52. Болдижар М. М. Русинство визначення державно-правового статусу / М. М. Болдижар // Міжетнічні відносини на Закарпатті: стан, тенденції і шляхи поліпшення : матеріали наук.-практ. конф. (Ужгород, 19–20 січня 2001 р.) / [під заг. ред. П.В.Токаря]. – Ужгород : Міська друкарня, 2001. – С. 122–131.
53. Болдижар М. Про «закарпатський сепаратизм», «політичне русинство» та їх основателів / М. Болдижар // Руснацький світ : у 3 т. – Ужгород : Вид-во В.Падяка, 2003. – Т.3. – С. 14–23.
54. Бочковський О. Вступ до націології / Ольгерт Бочковський. – К. : «Генеза», 1998. – 144 с.
55. Бурдяк В. Регіональна етнополітика в Україні: ризики та виклики соціальній стабільності / В. Бурдяк // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. Підсерія: «Курасівські читання. – 2009. – Вип. 44 – С. 297–306.
56. Буркут І. Г. Русинство: минуле і сучасність : монографія / Ігор Григорович Буркут. – Чернівці : Прут, 2009. – 384 с.
57. Вавринчук М.П. Етнополітична безпека в системі національної безпеки України на етапі сучасного державотворення : монографія / М.П.Варинчук. – К. : Правова єдність, 2009. – 288 с.
58. Варзар І.М. Політична етнологія : пропедевтичний курс : авт. підруч. / І.М.Варзар. – К. : ДП «Вид. дім «Персонал», 2011. – 354 с.
59. Варзарь И.М. К генезису политолого-этнологической теории и науки, или Реферат авторской интерпретации основных позиций нового направления социально-политической мысли в свете вызовов современности / И.М. Варзарь // Політико-етнологічні проблеми розвитку сучасної України : матеріали всеукр. наук.-теорет. конф. (Київ, 28 лютого 2006 р.) / [редкол. : М.Ф. Головатий (голова) та ін. ; за наук. ред. І.М. Варзаря]. – К. : МАУП, 2007. – С. 59–100.
60. Вегеш М. Етнополітична реальність Закарпаття (1991–2001 рр.) / М. Вегеш, М. Зан // Політологічний вісник : зб. наук. пр. – К. : Т-во «Знання» України, 2003. – Вип. 14. – С. 182–204.
61. Відділ у справах національностей [Електронний ресурс] / Офіційний веб-сайт Закарпатської обласної державної адміністрації. – Режим доступу: http://www.carpathia.gov.ua/ua/publication/content/497.htm
62. Вітман К. М. Моделі етнонаціональної політики постсоціалістичних країн : навч. посіб. / К.М. Вітман – К. : Логос, 2008. – 392 с.
63. Герцог Ю.В. Про хід реалізації регіональної Програми співпраці із закордонними українцями / Юрій Вільгельмовим Герцог / Закордонне українство: утвердження української присутності в світі : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. «Реалізація в Закарпатській області державної політики співпраці із закордонними українцями: стан, проблеми, перспективи» (Ужгород, 14–15 травня 2008 р.) / [за ред. М.Ю. Моца (Гаврилешко)]. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2008. – С. 168–174.
64. Гетьманчук М.П. Угорська національна меншина в Україні: правові засади політичної суб’єктності : монографія / [М.П. Гетьманчук, В.К. Грищук, Н.П. Шипка]. – Львів : ЛьвДУВС, 2008. – 408 с.
65. Гранчак І.М. Угорці Закарпаття в післявоєнні роки : кількісний аналіз (1945–1996 рр.) / І.М. Гранчак // Державне регулювання міжетнічних відносин на Закарпатті : матер. наук.-практ. конф. – Ужгород : Поліграфбанксервіс, 1997. – С. 83–97.
66. Громадянське суспільство як основа демократичного розвитку України: аналітична доповідь / [за заг. ред. Н. В. Грицяк]. – К. : НІСД, 2009. – 25 с.
67. Гузинець Ю. І. Реалізація у Закарпатській області основних положень протоколу ХІV засідання Змішаної Українсько-Угорської Комісії з питань забезпечення прав національних меншин : аналіз, оцінки / Юрій Іванович Гузинець // Розвиток гуманітарного співробітництва в українсько-угорському прикордонному регіоні: аналіз, оцінки : матеріали міжнар. круглого столу (Ужгород, 26–27 січня 2011 р.) // [за ред. Ю.В.Герцога]. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2011. – С. 19–27.
68. Гузинець Ю.І. Актуальні питання законодавчого регулювання захисту прав національних меншин в Україні та шляхи їх реалізації в умовах поліетнічного регіону: аналіз та оцінки / Ю.І. Гузинець // Актуальні питання законодавчого регулювання захисту прав національних меншин в Україні та шляхи їх реалізації в умовах поліетнічного регіону: аналіз та оцінки : матеріали круглого столу (Ужгород, 21 грудня 2011 р.) – Ужгород : Ліра, 2012. – С. 13–21.
69. Гузинець Ю.І. Етнополітичний аспект угорсько-українських міждержавних відносин : монографія / Ю.І. Гузинець. – Ужгород : Поліграфцентр «Ліра», 2011. – 232 с.
70. Гузинець Ю.І. Реалізація у Закарпатській області основних положень Протоколу ІХ засідання Двосторонньої українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури: аналіз, оцінки / Юрій Іванович Гузинець // Розвиток гуманітарного співробітництва в українсько-словацькому прикордонному регіоні: реалії, проблеми, перспективи : матеріали міжнар. круглого столу (Ужгород, 15–16 вересня 2010 р.) / [за ред. Ю.В. Герцога]. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2010. – С. 28–45.
71. Ґудзик К. Мовна політика в Україні / Клара Ґудзик // День. – 2008. – 25 квіт. (№77). – С. 4.
72. Дністрянський М.С. Етнополітична географія України: проблеми теорії, методології, практики : монографія / М.С. Дністрянський. – Львів : Літопис ; Видав. центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2006. – 490 с.
73. Доморослий В. Громадянське суспільство і національні проблеми. [Електронний ресурс] / В. Доморослий // Актуальні питання сучасної економіки : матеріали І Всеукр. заочної наук.-практ. конф. (Умань, 20–22 січня 2010 р.) – Режим доступу: http://udau.edu.ua/ library.php?pid=536
74. Дотримання прав національних меншин в Україні / [ред. Л. Кудіна, С. Горобчишина, Ю.Тищенко, Л.Шевченко, С.Конончук]. – К. : ГО «Молодіжна альтернатива», 2011. – 156 с.
75. Доцяк І. Етнополітичні проблеми трансформаційних процесів в Україні / І. Доцяк // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 5–6 / Міністерство освіти і науки України ; Ужгородський національний університет / [редкол. : М.Вегеш (гол. ред.), В.Андрущенко, О.Бабкіна та ін.]. – Ужгород : Вид-во УжНУ «Говерла», 2007. – С. 304–308.
76. Етнонаціональна структура українського суспільства : довідник / [за ред. В.Б. Євтух, В.П. Трощинський, К.Ю. Галушко та ін.] – К. : Наук. думка, 2004. – 344 с.
77. Етнонаціональні процеси в Україні: історія та сучасність : монографія / [за ред. В. Наулка]. – К. : Голов. спеціалізована ред. літ. мовами нац. меншин України, 2001. – 424 с.
78. Етнополітичні процеси в Україні: регіональні особливості : монографія. – К. : Ін-т політ. і етнонац. досліджень ім. І.Ф. Курас НАН України, 2011. – 396 с.
79. Євтух В. Досвід вирішення етнонаціональних проблем: концептуальні засади і практичні заходи / В. Євтух // Актуальні питання вітчизняної етнополітики: шляхи модернізації, врахування міжнародного досвіду / [під заг. ред. Ю. Тищенко.] – К. : Український незалежний центр політичних досліджень, 2004. – С. 13–36.
80. Євтух В. Етнічні меншини в європейському та українському контекстах: пошуки теоретичних парадигм / Володимир Євтух // Українська нація і етнічні меншини: перспективи інтеграції в громадянське суспільство та майбутнє Східної Європи : зб. матеріалів до Міжнар. симпозіуму (Київ, 10-11 листопада 1994 р. ). – К., 1994. – С.8–10.
81. Євтух В. Урядові та громадські організації у системі етнополітичного менеджменту в Україні / В. Євтух // Наукові записки : збірник. – К. : Ін-т політ. і етнонац. досліджень, 2001. – Вип. 15. – С. 137–143.
82. Євчак Ю. Б. Етнонаціональна політика: історія, сучасність, передумови розвитку / Юдіта Берталонівна Євчак // Інформаційний бюлетень відділу у справах національностей Закарпатської обласної державної адміністрації та Центру культур національних меншин Закарпаття. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2006. – №11–12. – С. 4–10.
83. Євчак Ю. Б. Особливості реалізації регіональної політики органами державної влади Закарпаття в районах компактного проживання національних меншин після розширення ЄС / Юдіта Берталонівна Євчак // Інформаційний бюлетень відділу у справах національностей Закарпатської обласної державної адміністрації та Центру культур національних меншин Закарпаття. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2007. – №13–14. – С. 4–13.
84. Євчак Ю. Б. Про виконання рекомендацій Протоколу ХІІ засідання Змішаної Українсько-Угорської Комісії з питань за забезпечення прав національних меншин / Юдіта Берталонівна Євчак // Інформаційний бюлетень відділу у справах національностей Закарпатської обласної державної адміністрації та Центру культур національних меншин Закарпаття. Спецвипуск. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2007. – С. 6–22.
85. Євчак Ю.Б. Діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування Закарпаття щодо законодавчого забезпечення прав і свобод національних меншин / Юдіта Берталонівна Євчак // Законодавче забезпечення прав і свобод національних меншин України та його відповідність міжнародним правовим нормам : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Ужгород, 23–24 травня 2006 р.) / [редкол. : Л. О. Белей, Й. Й. Гайніш, Ю. Б. Євчак, Я.В. Лазур та ін.].– Ужгород : Вид-во «Ліра», 2006. – С. 20 – 31.
86. Євчак Ю.Б. Роми Закарпаття – стан, проблеми, перспективи / Юдіта Берталонівна Євчак // Інформаційний бюлетень відділу у справах національностей Закарпатської обласної державної адміністрації та Центру культур національних меншин Закарпаття. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2007. – № 9–10. – С. 15–22.
87. Жупан Є. Є. Русини України – проблеми сьогодення і шляхи консолідації / Євген Євгенович Жупан // Актуальні проблеми конституційно-правового статусу національних меншин : український та зарубіжний досвід : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (Ужгород, 17–18 травня 2007 р.) / за ред. Ю. М. Бисаги. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2007. – С. 113 – 118.
88. Забезпечення прав національних меншин в Закарпатські області у контексті дотримання положень Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин // Інформаційний бюлетень відділу у справах національностей Закарпатської обласної державної адміністрації та Центру культур національних меншин Закарпаття. –Ужгород : Вид-во «Ліра», 2008. – №17. – С. 4–24.
89. Закарпаття 1919–2009 років: історія, політика, культура. Україномовний варіант українсько-угорського видання / [рід ред. М. Вегеша, Ч. Фединець]. – Ужгород : Поліграфцентр «Ліра», 2010. – 720 с.
90. Закарпаття в етнополітичному вимірі / [за ред. М. Панчук, В. Войналович, О.Галенко та ін.]. – К. : ІПіЕНД імені І.Ф. Кураса НАН України, 2008. – 682 с.
91. Закордонне українство: утвердження української присутності в світі : Матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Реалізація в Закарпатській області державної політики співпраці із закордонними українцями : стан, проблеми, перспективи» (Ужгород, 14–15 травня 2008 р.) / [за ред. М.Ю. Моца (Гаврилешко)]. – Ужгород : Вид-во «Ліра», 2008. – 380 с.
92. Зан М. Етнічні процеси на Закарпатті в сучасну добу / Михайло Зан // Народна творчість та етнографія. – 2010. – №1 (323). – С. 31–42.
93. Зан М. Институциализация русинского движения на Закарпатье: факторы становления, эволюция, перспективы исследования / Михаил Зан // Общество и этнополитика : материалы Междунар. научно-практ. интернет-конфер. (1 апреля – 15 июня 2008 г.) / [под ред. Л. В. Савинова]. – Новосибирск : Изд-во СибАГС, 2008. – С. 139–144.
94. Зан М. П. Методологічні проблеми визначення статусу етнічних спільнот: досвід Закарпаття / Михайло Петрович Зан // Актуальні питання законодавчого регулювання захисту прав національних меншин в Україні та шляхи їх реалізації в умовах поліетнічного регіону : аналіз та оцінки : матеріали круглого столу (Ужгород, 21 грудня 2011 р.) – Ужгород : Вид-во «Ліра». – 2012. – С. 245–259.
95. Зан М. Проблема русинства в політологічному дискурсі / М. Зан, Н. Кічера // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія: Політологія, Соціологія, Філософія. Вип. 15 / Міністерство освіти і науки України ; Ужгородський національний університет / [редкол. : М.Вегеш (гол. ред.), В.Андрущенко, О.Бабкіна та ін.]. – Ужгород : Вид-во УжНУ «Говерла», 2010. – С. 199–203.
96. Зан М.П. Етнічні процеси на Закарпатті (1989–2001 рр.) : дис. … канд. іст. наук : 07.00.05 / Зан Михайло Петрович. – К., 2003. – 307 с.
97. Зварич І. Методи моделювання та прогнозування в етнополітиці / Ігор Зварич // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – К., 2008. – Вип. 37. – С. 28–41.
98. Зварич І. Програмно-цільовий метод у контексті теорії і практики управління етнонаціональним розвитком / Ігор Зварич // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса НАН України. – К., 2008. – Вип. 40. – С. 71–85.
99. Зварич І. Т. Етнополітика в Україні : регіональний контекст : монографія / І. Т. Зварич. – К. : Дельта. – 2009. – 320 с.
100. Йовжій С.С. Релігійна си