Бусленко Василь Володимирович СТАНОВЛЕННЯ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУЦІЙ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ В 90-Х РОКАХ ХХ СТ. : Бусленко Василий Владимирович становления и трансформации ПОЛИТИЧЕСКИХ ИНСТИТУТОВ ЗАПАДНОГО РЕГИОНА УКРАИНЫ В 90-х годах ХХ века.



  • Название:
  • Бусленко Василь Володимирович СТАНОВЛЕННЯ І ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОЛІТИЧНИХ ІНСТИТУЦІЙ ЗАХІДНОГО РЕГІОНУ УКРАЇНИ В 90-Х РОКАХ ХХ СТ.
  • Альтернативное название:
  • Бусленко Василий Владимирович становления и трансформации ПОЛИТИЧЕСКИХ ИНСТИТУТОВ ЗАПАДНОГО РЕГИОНА УКРАИНЫ В 90-х годах ХХ века.
  • Кол-во страниц:
  • 225
  • ВУЗ:
  • Волинський державний університет імені Лесі Українки
  • Год защиты:
  • 2002
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти та науки України
    Волинський державний університет імені Лесі Українки


    На правах рукопису

    Бусленко Василь Володимирович
    УДК 321: 329: 323.174 (477)

    Становлення і трансформація політичних інституцій західного регіону України в 90-х роках ХХ ст.

    23.00.02 політичні інститути та процеси

    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

    Науковий керівник
    Ярош Богдан Олексійович,
    доктор політичних наук, професор



    Луцьк 2002



    зміст





    Вступ.


    5




    Розділ 1. Специфіка політичного простору західного
    регіону України........................



    21




    1.1. Теоретико-методологічні аспекти дослідження
    процесів формування політичних інституцій
    західних областей України...




    21




    1.2. Особливості становлення громадсько-політичних структур у кінці 80-х на початку 90-х років ХХ століття.......................................




    45




    Розділ 2. Інституалізація та трансформація політичних структур регіону в першій половині 90-х років.



    55




    2.1. Формування політичного спектра регіону
    в 1990-1993 рр



    55




    2.2. Особливості партійної структуризації напередодні
    та після виборів 1994 р



    82




    2.3. Становлення владних структур у західних
    областях України.



    103




    Розділ 3. Особливості розвитку процесів політичної структуризації
    у західному регіоні після прийняття Конституції
    України (1996 р.)..................................................................




    140




    3.1. Специфіка партійного будівництва в другій половині
    90-х років......................



    140




    3.2. Парламентсько-президентські вибори 1998-1999 рр.
    і нові тенденції структурування політичних
    сил регіону....




    153




    Висновки...


    179




    Список використаних джерел.....


    185




    Додатки..............................


    207







    Перелік скорочень

    АПУ Аграрна партія України
    ВОО Волинська обласна організація
    ДемПУ Демократична партія України
    ДСМЛ Демократична спілка молоді Львівщини
    ДСУ Всеукраїнське політичне об’єднання Державна самостійність України”
    КПЗУ Комуністична партія Західної України
    КПРС Комуністична партія Радянського Союзу
    КПУ Комуністична партія України
    КУН Конгрес українських націоналістів
    ЛДПУ Ліберально-демократична партія України
    ЛКО Львівська Крайова організація
    ЛКСМУ /МДС/ Ленінська Комуністична Спілка Молоді України /молодь за демократичний соціалізм/
    ЛПУ Ліберальна партія України
    НДП Народно-демократична партія
    НРУ Народний рух України
    НХ Нова хвиля”
    ОУН Організація українських націоналістів
    ПДВУ Партія демократичного від­родження України
    ПЗУ Партія зелених України
    ПКР Політична координаційна рада
    ПРП Партія Реформи і Порядок”
    РКО Рівненська Крайова організація
    СДПУ Соціал-демократична партія України
    СДПУ(о) Соціал-демократична партія України /об’єднана/
    СелПУ Селянська партія Украї­ни
    СНПУ Соціал-національна партія України
    СПУ Соціалістична партія України
    ТУМ Товариство української мови імені Тараса Шевченка
    УГВР Українська головна визвольна рада
    УКРП Українська консервативно-республіканська партія
    УНА-УНСО Українська національна асамблея Українська національна самооборона
    УНДП Українська народно-демократична партія
    УНДП Українська народно-демократична партія
    УНКП Українська національна консервативна партія
    УНП Українська національна партія
    УНР Український народний рух
    УПЦ Українська православна церква
    УПЦ-КП - Українська православна церква Київський патріархат
    УРП Українська республіканська партія
    УСДП Українська се­лянсько-демократична партія
    УХДП Українська християнсько-демократична партія
    ХДПУ Християнсько-демократична партія України
    ЦДАГОУ Центральний Державний Архів громадських об’єднань України





    Вступ

    На початку 90-х років Україна набула незалежності і постала перед необхідністю формування нових державних і політичних інституцій. З цього часу відбувається творення двох ключових елементів демократії: демократичних владних структур та цивілізованої багатопартійної системи. Однак розвиток трансформаційних процесів, накладаючись на регіональні відмінності, відбувався складно і суперечливо. На це впливали успадковані від минулих часів невирішені проблеми політичного, економічного, соціального характеру. Зокрема, це проявилося, передусім, у різних темпах трансформації політичної системи, закріпленні найважливіших політичних структур та атрибутів державності. Тому перші самостійні кроки держави не привели до швидкого розв’язання нагромаджених політичних проблем.
    Побудова суверенної Української держави як визначальної умови розвитку українського суспільства вимагає постійних пошуків ефективних шляхів реформування політичної системи. Однак аналіз конкретних шляхів форм і темпів, їх осмислення політичною наукою і практикою неможливий без врахування регіональної специфіки
    Посиленню уваги політиків, вчених і громадськості до регіональних проблем сприяє низка суб’єктивних факторів. Із розгортанням демократичних процесів у країні регіоналізм набуває все більшого значення. Держава в процесі реформування владних інституцій поступово передає ряд своїх повноважень органами місцевого самоврядування. Постійно зростає роль регіональної політичної еліти в державотворчих процесах. Тому регіони перебувають у центрі політичного життя.
    Разом з тим, чимало політиків схильні до ігнорування і применшення регіональних особливостей, пояснюючи це визначальними політичними інтересами побудови незалежної і цілісної української держави. При такому підході часто за рамками ґрунтовного вивчення залишаються досить впливові структури. В результаті процеси трансформації політичних інституцій не простежуються від їх витоків, що, відповідно, створює спотворену картину політичного розвитку суспільства. Історичний досвід незаперечно засвідчує, що спроби підпорядкувати науку політиці не полегшує, а, навпаки, ускладнює регулювання політичних процесів.
    Лише всебічне врахування особливостей розвитку регіонів сприятиме прискоренню розбудовчих процесів на загальнодержавному рівні.
    Важливим у цьому плані є ґрунтовне вивчення специфіки трансформації політичних інституцій у західних областях. Увага до цього регіону не є випадковою. Вона зумовлена насамперед тим, що західні області виявляли на початку 90-х років порівняно високу активність в усіх сферах життя [1, с.45].
    Політичний процес у регіоні виявлявся не тільки в загальних, властивих усій Україні рисах, але й набув своїх чітко виражених специфічних особливостей. Зокрема, ідеї незалежності, суверенітету, національного відродження України значною мірою втілювалися, передусім, у політичні, соціально-економічні, емоційні й релігійні форми саме в західній частині України. Тут найбільш рішуче відбувалося руйнування радянської системи організації влади і започатковувалися кардинальні демократичні перетворення. Регіон також вирізняється своєрідністю і темпами формування сучасного партійного спектра. Отже, роль західного регіону в політичних процесах України була і залишається суттєво важливою.
    Актуальність теми дослідження. Вивчення й аналіз особливостей становлення політичних інститутів у західному регіоні на сьогодні є важливим як з наукової, так і з практичної точок зору. Це визначається низкою обставин.
    По-перше, врахування регіональних умов та характеру формування адекватних суб’єктів політичної діяльності владних структур, політичних партій та організацій, напрямів і тенденцій їх розвитку, впливу на формування громадської думки дає змогу об’єктивно оцінити стан та перспективи розвитку політичних процесів в Україні. Це допомагає уточнити їх відповідність специфічним умовам регіону, виявити позиції основних політичних сил у нинішній ситуації. Наукове осмислення динаміки регіональних політичних процесів сприяло б збагаченню демократичних традицій нашого суспільства, більш чіткому визначенню тенденцій подальшої трансформації суспільства.
    Комплексний аналіз регіональних політичних процесів набуває все більшої гостроти і в зв’язку з труднощами росту, які переживає сучасне партійне будівництво в Україні. Без виявлення і врахування регіональної специфіки партійного структурування неможливо збагнути ідеологічні особливості, фактори та напрями процесу формування партійної системи країни, пояснити географію поширення та впливу тих чи інших партій.
    По-друге, необхідність дослідження регіональних проблем детермінована складністю взаємовідносин між основними суб’єктами політичного життя партіями та владними структурами. Недостатність об’єктивної інформації про політичну ситуацію в регіоні часто ставала причиною конфліктності як у партійному середовищі, так і суспільстві в цілому, що загалом не сприяло легітимізації влади. Тому особливо актуальними є дослідження, орієнтовані на підвищення рівня поінформованості політичного та наукового загалу щодо основних проблем і напрямів політичного процесу.
    По-третє, аналіз політичного структурування регіону дає змогу створити узагальнюючу картину політичної структуризації в західному регіоні та виявити його внутрірегіональні особливості, а саме уточнити комплексну характеристику регіону й окремих його областей.
    Для кращого розуміння ситуації, що склалася в регіоні наприкінці 90-х рр. ХХ ст., є необхідність концептуально окреслити і проаналізувати особливості його розвитку в минулому, яке зумовлює сучасні державотворчі процеси. Такий підхід дасть можливість виявити негативні та позитивні моменти становлення тут сучасних політичних інституцій, визначити специфіку їх структуризації, зробити виважені рекомендації.
    Потреба вивчення генези українських традиційних партій посилюється й тим, що окремі з них майже повністю використали програмні положення своїх попередниць. Ретроспективний погляд на діяльність останніх дає змогу виявити історичну детермінованість процесів становлення новітніх партійних інституцій, віднайти коріння тієї чи іншої суспільної структури. Це й визначає актуальність дослідження.
    Означені підходи не вичерпують усіх напрямів досліджуваної проблематики. Тому в розділах дисертації (та й у висновках) розглядаються інші наукові напрями, що стосуються об’єкта дослідження.
    Ступінь наукової розробки проблеми. У радянський період, як відомо, політологія як наука взагалі не визнавалася. Тому процес становлення і трансформації нових політичних інституцій у регіоні майже не був об’єктом спеціальних досліджень. Він, у кращому випадку, висвітлювався з кон’юнктурних потреб. Марксистсько-ленінська методологія змушувала зводити регіональні проблеми переважно до виявлення спільного, а не особливого в політико-історичному розвитку.
    Цю об’єктивну прогалину значною мірою заповнювали наукові розвідки таких представників української діаспори попередніх поколінь, А.Жуковський, Д.Квітковський, Т.Бриндзан, І.Лисяк-Рудницький, М.Прокоп, М.Борис, Т.Кузь, Л.Ребет [2-7]. У працях цих авторів досить докладно висвітлена діяльність українських організацій та західної політичної еміграції, частково аналізується їх вплив на політичні процеси в західному регіоні України. Однак їх світоглядно-політичні пріоритети призводили часом до необ’єктивних висновків, суб’єктивності в оцінці тих чи інших політичних організацій.
    З отриманням незалежності України науковий інтерес до політичних процесів у регіоні значно зріс. Разом з тим вивчення проблематики регіональних політичних інститутів у перехідний період ще не стало предметом поглибленого аналізу вітчизняних політологів. Але це не означає, що її не торкалися інші дослідники, оскільки політичний розвиток регіону постійно перебував в епіцентрі перебудовних процесів.
    Із наукової літератури, яка охоплює період становлення перших опозиційних партій у регіоні наприкінці 80-х початку 90-х років виділимо монографії О.Гараня, В.Литвина [8; 9; 10]. Генезу партійних структур західного регіону фрагментарно досліджували І.Калмакан, О.Бриндак [11].
    Аналіз причин політичної неоднорідності України знаходимо в працях А.Кураса, А.Вілсона [29; 30]. Відзначаючи неоднорідність політичного простору України, С.Макеєв вказує на тенденцію збігу політичної та культурно-історичної регіоналізації [31, с. 207]. Своєрідність формування політичної культури й високий рівень національної свідомості населення західного регіону відзначено в роботах Л.Нагорної, О.Рудакевича, М.Лісового, М.Кравчука [32-35]. О.Рудакевич, наприклад, вважає, що специфіка протікання процесів політичного структурування в західному регіоні значною мірою пов’язана з явищем фрагментарності політичної культури.
    Проблематика формування нових суспільно-політичних об’єднань вибірково аналізується в роботах М.Томенка, В.Якушика, О.Голобуцького, Т.Криворучка. [12; 13]. Специфіку організаційної розбудови НРУ в регіоні досліджував Г.Гончарук [14]. Відзначаючи високі темпи цього процесу, він, оперуючи переважно статистичним матеріалом, не вдавався до аналізу причин популярності НРУ в регіоні. Динаміку становлення багатопартійності в регіоні частково розглядав Л.Бистрицький. Поширенню партій національно-демократичного напряму, на його думку, сприяв той факт, що у перші роки незалежності питання розвитку національної культури та етнокультурних відмінностей набули набагато більшого суспільно-політичного значення, ніж економічні питання” [15].
    Більш глибоку характеристику процесу партійного структурування в регіоні дав В.Базів. Розглядаючи історичну детермінованість сучасних українських партій, він простежив закономірність конституювання в регіоні структур націоналістичного спрямування, пов’язуючи це з довголітніми традиціями національно-визвольної боротьби [16, с. 10]. Б.Назаренко появу системи націоналістичних організацій у регіоні вбачав у тому, що націоналізм як політична ідея тут довгий час існував на соціально-психологічному рівні [17].
    Однак у більшості з цих праць не показано динаміку політичного розвитку регіону в порівняно довшому історичному контексті, не виділяється окремо вплив об’єктивних та суб’єктивних факторів на специфіку формування політичних інституцій у різних частинах України. Акцент у їх дослідженнях змістився в основному до характеристики сучасного партійного спектра та загальних проблем формування багатопартійності. Разом з тим теоретичний матеріал сприяв розумінню загальноукраїнських політичних процесів.
    Формалізацію нових суспільних структур у західних областях України досліджувала Л.Угрин. Вона відзначала досить динамічне їх протікання і порівнювала з подібними явищами в державах Прибалтики, а також Грузії і Молдови [18, с. 9].
    Внутрірегіональні особливості політичного структурування розглядали В.Ботушанський, І.Буркут, В.Голоцван, І.Мигович, Г.Галиць, В.Ковальчук, І.Дем’янюк, Н.Мельникова [20-25; 61; 87; 155; 244 ]. Значний фактичний матеріал з політичної історії Волині наведено в книгах Волинь: 90-і роки ХХ століття. Ілюстрований літопис політичних подій” та Волинь на зламі століть: історія краю (1989-2000 рр.)” [26; 54].
    Серйозний науковий аналіз основних напрямів розвитку суспільно-політичних процесів на Галичині, критичний аналіз досягнень і втрат демократичних сил на Галичині подано в роботі С.Кобути [92].
    Суттєву роль у розробці проблеми відіграли комплексні дослідження, виконані за безпосередньою участю дисертанта, зокрема Соціально-політична ситуація у Волинській області (аналіз соціологічних досліджень)” та Експертна оцінка соціально-політичної ситуації у Волинській області, рейтингу політиків і політичних партій /погляди Волинської еліти в середині виборчої кампанії/” [27; 28]. В роботі проаналізовано результати досліджень наукових центрів України, що вивчали регіональний політичний процес: Центру Демократичні ініціативи”, Інституту соціології НАН України, міжнародного центру СОЦІС ГЕЛАП”, Центру соціологічних досліджень і маркетингу Соціоінформ”, Львівського відділення Інституту економіки АН України, Західного наукового Центру УАПН (м. Луцьк), Інституту Проблеми людини” (м. Тернопіль).
    Ряд учених досліджували вплив релігійного фактора на процес партійного будівництва в регіоні. А.Кондрацький акцентує на значній політичній активності УГКЦ [36. с. 218]. Процес сакралізації політики в регіоні фрагментарно розглядали О.Шуба, А.Уткін [37-38].
    Інший аспект проблематики у перехідний період, а саме той, що пов’язаний зі складними і суперечливими проблемами формування політичних інституцій у країні, піддано політологічному аналізу в колективній праці співробітників Інституту національних відносин і політології АН України [39]. Автори дослідження на основі глибокого політологічного аналізу показали своєрідність розбудови представницьких і виконавчих структур у країні в цілому і західному регіоні зокрема. Щодо шляхів розбудови державних владних структур у регіоні, важливе значення мають роботи М. Білецького, М. Погребинського [40].
    Значна кількість публікацій вітчизняних учених присвячувалася загальному аналізу демократичних процесів, що протікали у посттоталітарному суспільстві. Специфіку становлення нових політичних структур, трансформацію політичної системи розглянуто в праці Соціально-політична трансформація України: реальність, міфологеми, проблеми вибору”[41].
    Діяльність рад на Галичині в історичному аспекті досліджував В.Кульчицький. На його думку, повноцінній діяльності демократично обраних рад на Галичині в 1990 р. перешкоджала стара радянська система організації влади [42, с. 73].
    Дисертант спирався також на праці, в яких показана політична роль західних областей України в процесі становлення державних інституцій. Д.Фурман, наприклад, вважав, що, маючи найбільше прихильників незалежності, західний регіон істотно вплинув на результати референдуму 1990 р. та виборів Президента 1991 р. [43]. Результати виборів у західноукраїнських областях і їх вплив на політичну структуризацію органів влади різних рівнів аналізували О.Голобуцький, М.Бойчун [44; 45]. Дисертантом опрацьовані результати соціологічних досліджень, проведених В.Кременем, В.Базовкіним та А.Білоусом, які підтверджують низький рівень легітимності державних структур у регіоні [46].
    Аналіз проблеми переконує, що попри значну масу літератури, в якій більшою чи меншою мірою висвітлюються різні сторони досліджуваної проблеми, ці праці в цілому не розкривають усієї багатоманітності об’єкта дослідження. Ряд вузлових аспектів залишається поки що поза увагою дослідників. Так, не визначено, які фактори найбільш суттєво впливали на формування партійного спектра регіону. Не повністю розкрита проблема становлення державно-політичних інституцій, ступінь їх взаємодії з партійними структурами. В українській політичній науці на сьогодні відсутні узагальнюючі праці з досліджуваної проблеми. Таким чином, можемо констатувати, що ступінь дослідження проблеми ще є недостатнім і потребує подальшого комплексного аналізу.
    Разом з тим опрацювання публікацій із вищезазначеної теми, опора на численні документи дали змогу авторові об’єктивно і комплексно дослідити становлення і трансформацію політичних інституцій у західному регіоні.
    Джерельна база дослідження. Комплексний та системний характер дисертаційного дослідження потребував залучення до аналізу значної кількості різноманітних джерел. Використану джерельну базу можна умовно розділити на такі основні групи:
    1. Офіційні документи органів державної влади. Важливе значення для опрацювання проблеми мали, зокрема, документи та матеріали з приводу проголошення незалежності України, ліквідації основ тоталітарного режиму, становлення новітніх інститутів демократії, що містились у Постановах Верховної Ради України за 1990-1992 рр.
    2. Документи та матеріали регіональних суспільно-політичних організацій, передусім програми, статути, резолюції, маніфести і т.д. Окрему групу джерел у цьому блоці складають промови державних та політичних лідерів, які відображають зміни у внутріпартійних відносинах, у характері діяльності тих чи інших політичних інституцій.
    В дисертаційній роботі при вивченні діяльності владних структур і громадсько-політичних організацій проаналізовано матеріали поточних архівів обласних управлінь з питань внутрішньої політики, а також в обласних управлінь юстиції.
    3. Архівні матеріали. Значну кількість нових документів, що стосуються специфіки політичної ситуації в регіоні кінця 80-х початку 90-х років, віднайдено в Центральному державному архіві громадських об’єднань України.
    4. Преса. Аналізуючи процеси становлення політичних інституцій у регіоні, дисертант опрацював та узагальнив матеріали періодичних видань, серед яких виділяються журнали Політична думка”, Віче”, Стратегічна панорама”, Свободная мысль”, ПОЛИС” та ін.
    Винятково важливе значення мав аналіз партійної та регіональної преси. Автором опрацьовано матеріали газет Волинської області Волинь”, Віче”, Доля”, Народна справа”, Волинський вісник”, Волинь-експрес”
  • Список литературы:
  • -
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины