ІНСТУЦІЙНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН В УКРАЇНІ

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА

На правах рукопису

ЛИПЧУК ОКСАНА ІВАНІВНА

УДК 323.15
ІНСТУЦІЙНІ ЗАСАДИ РЕАЛІЗАЦІЇ
ПРАВ ЕТНОНАЦІОНАЛЬНИХ МЕНШИН
В УКРАЇНІ

23.00.02. політичні інститути та процеси

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник:
доктор історичних наук,
професор
В.В. Марчук

Чернівці 2009

З М І С Т

Вступ ....................................................................................................

3

Розділ І. Теоретико-методологічні засади дослідження проблем
етнонаціональних меншин ..................................................

11

1.1. Поняття "етнонаціональна меншина" та його
теоретико-пізнавальні функції ........................................

11

1.2. Сучасні концепції та підходи щодо аналізу
проблем національних меншин .......................................

27

1.3. Політико-правова думка в контексті захисту
та реалізації прав етнонаціональних меншин ................

44

Розділ ІІ. Політико-правові механізми забезпечення прав
етнонаціональних меншин .................................................

61

2.1. Основні міжнародні інституції та стандарти
дотримання прав етнонаціональних груп......................

61

2.2. Національні інститути захисту і реалізації прав
етнонаціональних груп.

78

2.3. Держава як гарант етнонаціональної
політики ............................................................................

94

Розділ ІІІ. Етнонаціональні меншини в Україні та механізми
реалізації їхніх прав ............................................................

112

3.1. Конституційно-правовий статус етнонаціональних
меншин в національному законодавстві ......................

112

3.2. Політико-правові аспекти забезпечення права
на національно-культурну автономію ..........................

127

3.3. Права на політичне представництво та
механізми його гарантування .......................................

141

Висновки .................................................................................................

157

Список використаних джерел........................................... 165

ВСТУП
Утвердження України як незалежної держави з багатонаціональним складом населення потребує науково обґрунтованої розробки і практичного впровадження виваженої, демократичної етнонаціональної політики. Міжнародний досвід показує, що надання національним меншинам та етнічним групам гарантованих прав і свобод є одним з головних чинників політичної стабільності в поліетнічних країнах. Це, на думку провідних фахівців, пояснюється, насамперед, тією обстановкою, що в умовах сьогодення етнічність і націоналізм, міжетнічні конфлікти та різноманітні сепаратистські рухи стали потужною силою, яка помітно впливає на формування сучасного світу, структуру і стабільність сучасних держав.
Надзвичайно важливим є те, що в Україні на конституційному рівні визнано існування національних меншин. В Основному Законі нашої держави закріплені спеціальні положення, спрямовані на захист і забезпечення прав національних меншин, організовані й офіційно юридично зареєстровані численні громадські об’єднання національних меншин різного статусу: всеукраїнського, регіонального і місцевого рівня, ратифіковані важливі міжнародні угоди, спрямовані на захист та забезпечення прав національних меншин в Україні.
Актуальність теми даної дисертаційної роботи визначається тим, що в процесах етнічного відродження в Україні різних національних спільнот, випрацювання демократичної концепції державної етнонаціональної політики, вдосконалення правового статусу національних меншин в Україні згідно з вимогами і стандартів міжнародного права, важливе теоретичне і прикладне значення має комплексне дослідження реалізації прав національних меншин в Україні.
Поліетність населення України, до складу якого входять, за наслідками Всеукраїнського перепису населення 2001 року, представники понад 130 національностей, стає дедалі впливовішим чинником, який помітно діє на комплекс соціальних, політичних та культурницьких процесів. Для успішного і стабільно гармонійного розвитку України обов’язковим є врахування життєво важливих інтересів і створення всіх необхідних умов для відродження та подальшого прогресу численних етнічних спільнот, чисельність яких становить нині 14 мільйонів українських громадян.
Реальне становище у даній сфері свідчить про необхідність постійно турбуватися про них і не послаблювати державний та громадський контроль за дотриманням чинного законодавства України щодо захисту національних меншин.
Регулярно здійснюваний моніторинг міжетнічної ситуації в нашій державі показує, що для сучасної України характерним є безконфліктний, консолідуючий варіант міжнаціональних взаємовідносин. Однак, як засвідчує практика, незважаючи на значні досягнення Української держави у цій сфері, про що неодноразово зазначалось на найвищому міжнародному рівні, прискорений розвиток етнонаціональних процесів і зростаюча суспільно-політична активність самих національних меншин вимагають подальшого вдосконалення системи реалізації діючих у державі нормативно-правових актів та одночасного оновлення законодавчого поля етнонаціональної політики. Подальший розвиток вітчизняного законодавства стосовно етнічних спільнот, завершення формування сучасної системи захисту прав національних меншин, що відповідає нормам і стандартам міжнародного співтовариства, стануть важливими чинниками на шляху утвердження України як дійсно правової демократичної держави. Гарантування прав етнонаціональних меншин і за внутрішньодержавним, і за міжнародним правом повинно бути нагальною потребою та невід’ємним складовим елементом механізму захисту прав і свобод людини та громадянина в Українській державі нині і в майбутньому.
Значною мірою новизна даної дисертаційної теми зумовлена тим, що у вітчизняній суспільствознавчій науці немає досі комплексної роботи, де б були охарактеризовані ключові аспекти та політико-правові засади реалізації прав етнонаціональних меншин в сучасній Українській державі. До того ж, у контексті конституційного права до останнього часу не існувало фундаментальних досліджень конституційно-правового статусу національних меншин. Учені вивчали, по суті, тільки окремі аспекти та складові захисту прав етнічних спільнот в Україні, наприклад, освітніх, інформаційних, мовних прав національних меншин.
Актуальність вивчення проблем, які стосуються захисту прав етнонаціональних спільнот в Україні, не знижується. Ця необхідність зумовлена як давно назрілою потребою створення теоретико-методологічної бази з реалізації цих прав, так і потребою вдосконалення чинного законодавства у сфері дотримання прав національних меншин у відповідності з Конституцією країни, на основі новітніх тенденцій у захисті їхніх основоположних прав етносів за міжнародним правом в цілому та законодавчо-правовим досвідом у цій справі окремих зарубіжних держав. Посилюється актуальність даної проблематики необхідністю вдосконалення інституційної та нормативної систем захисту прав та інтересів національних меншин в Україні з метою забезпечення належного функціонування і регулювання міжетнічних відносин та суспільної діяльності етнонаціональних спільнот.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Пропоноване дисертаційне дослідження здійснене в рамках комплексної наукової програми кафедри політології Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника держбюджетної теми: ”Етнополітичні трансформації в Україні (західноукраїнські землі в кінці ХІХ початку ХХІ ст.)”, номер державної реєстрації теми 0106U002247.
Мета і завдання дослідження зумовлені вагомістю визначених питань, актуальністю обраної теми і стану її наукового висвітлення. Метою дисертаційного дослідження є здійснення комплексного історико-порівняльного аналізу політико-правових засад захисту прав і свобод національних меншин в контексті формування ефективної політико-правової моделі та механізмів задоволення громадсько-політичних, соціально-економічних, культурно-духовних та інших життєвих потреб етнічних груп, представлених в сучасній Україні.
Мета дисертаційної роботи визначила необхідність виконання таких завдань:
проаналізувати основні політико-правові засади та нормативно-правові джерела забезпечення прав національних меншин в Україні;
розкрити специфіку науково-теоретичних та державницьких підходів до визначення понять "етнонаціональна меншина" та "захист прав національних меншин в Україні";
показати провідну роль держави як головного інституту етнонаціональної політики в Україні;
висвітлити основні міжнародні інституції та стандарти дотримання етнічних прав, визначивши специфіку міжнародного захисту національних меншин;
дослідити рівень правового забезпечення політичного представництва меншин та механізми його гарантування в Україні;
проаналізувати основні проблемні питання та перспективи розвитку державної системи захисту прав етнічних спільнот та подати деякі пропозиції та рекомендації щодо вдосконалення спеціального законодавства та практичної діяльності в Україні у галузі захисту національних меншин.
Об’єктом дослідження є комплекс суспільних взаємовідносин у сфері захисту прав та задоволення інтересів етнонаціональних меншин у сучасній Україні.
Предметом дослідження є політико-правові засади та механізми реалізації і захисту прав та задоволення інтересів етнонаціональних меншин.
Методи дослідження визначаються провідною метою та основними завданнями роботи. Методологічну базу дисертації становить система загальнонаукових та спеціальних принципів і методів, що забезпечили об’єктивність висвітлення теми та вирішення поставлених мети і основних завдань. В основу методології автором були покладені загальнотеоретичні принципи і підходи щодо аналізу політико-правових засад реалізації прав етнонаціональних спільнот. Порівняльно-правовий метод застосований для з’ясування питання про співвідношення міжнародного і вітчизняного права у сфері захисту національних меншин та відповідність останнього міжнародно-правовим критеріям і стандартам. За допомогою системного і структурного методів дослідження визначено механізми дії різних інституцій щодо захисту етнічних спільнот в Україні та реалізації їх прав. Застосування порівняльно-правового методу достатньо забезпечило здійснення аналізу державного регулювання процесу реалізації прав національних меншин в Україні, а також визначило перспективи розвитку національного законодавства у даній сфері. Метод аналізу використаний при дослідженні доктрини міжнародного права та науково-теоретичних концепцій, випрацьованих провідними вітчизняними і зарубіжними фахівцями. Застосування вищезгаданих методів, а також широке залучення методик багатофакторності, моделювання і прогнозування дали можливість розробити конкретні пропозиції та рекомендації стосовно усунення деяких упущень та недопрацювань шляхом вдосконалення законодавства про національні меншини та оновлення концепції державної етнонаціональної політики в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів зумовлена оригінальністю постановки основних завдань, а також трактуванням ключових аспектів теми дисертаційної роботи і засобами розв’язання визначених автором завдань. Дисертантом вперше запропоноване трактування політико-правових засад реалізації прав національних меншин в Україні як базової основи всієї державної етнополітики в динаміці її розвитку. Здійснено це на основі аналізу широкого кола чинних міжнародних актів правового і політичного характеру, а також спеціальних праць вітчизняних і зарубіжних фахівців.
У рамках проведеного дослідження одержані результати, які відзначаються науковою новизною:
1. Висвітлені універсальні системи захисту національних меншин (ООН, РЄ, ОБСЄ) та з’ясовані досягнення і упущення цих інституцій, що впливають на становлення національних систем захисту меншин.
2. Шляхом аналітичного підходу до визначення поняття "етнонаціональна меншина" в документах міжнародних організацій та у вітчизняному праві розкрита сутність і важливість цього питання, його авторське бачення.
3. Обґрунтований висновок щодо відсутності у міжнародних правовідносинах єдиного комплексу критеріїв визначення як дефініції "національна меншина", так і універсального кодифікаційного документу із забезпечення їхніх прав у повному обсязі.
4. Окреслено основні проблеми і намічені перспективні напрямки вдосконалення захисту прав національних меншин як за внутрішньодержавним, так і за міжнародним правом, зокрема, визначені пріоритети розвитку нормативно-правової бази захисту національних меншин в Україні.
5. Запропоновані практичні рекомендації щодо системних заходів із забезпечення завершення в Українській державі створення такої законодавчої і виконавчої правозахисної системи, яка б відповідала основним міжнародним нормам і стандартам гарантування етнічних прав.
Практичне значення одержаних результатів зумовлюється можливістю їх використання при підготовці та викладанні загальних і спеціальних курсів у вищих навчальних закладах, а також для написання підручників і спеціальних навчальних посібників. Положення і узагальнюючі висновки дисертаційної роботи пропонують матеріали для подальшого перспективного дослідження у суспільствознавчій науці актуальних питань захисту прав етнонаціональних меншин в Україні. Рекомендації, подані у дисертації, можуть бути використані також органами державної влади в Україні в процесі подальшого вдосконалення та практичної реалізації державної політики у сфері захисту національних меншин, у нормотворчій роботі над завершенням формування нормативно-правової, законодавчої бази з питань забезпечення прав етнічних меншин в Україні. Положення, викладені в дисертаційній праці, мають важливе значення для органів місцевого самоврядування та громадських організацій національних меншин. Аналіз нормативних матеріалів, закладених в дисертації, може стати корисним у практичній роботі юристів, адвокатів, експертів, які займаються захистом прав людини в Україні.
Положення і результати дослідження отримали практичне застосування при читанні лекційних курсів з політології та підготовці навчально-методичної літератури.
Особистий внесок здобувача. Дисертант виявив здатність до самостійного здійснення комплексного наукового аналізу політико-правових засад реалізації прав національних меншин в Україні, а також самостійно написав дисертаційну роботу. Усі публікації за темою дисертації автором підготовлені особисто.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційної роботи були апробовані на конференціях :
Академія Європейської Демократії ( червень 2007р., м. Івано-Франківськ ).
П’ята міжнародна конференція з серії Європейське право сьогодні: наука, освіта, практика” ( листопад 2007р., м. Івано- Франківськ)
Трансформація виборчої системи : європейський досвід і українські реалії” (травень 2008р., м.Івано-Франківськ)
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладено у (6) фахових публікаціях:
1. Онищук О. Політико-правові аспекти реалізації прав меншин на національно-культурну автономію в Україні / Оксана Онищук // Нова парадигма : журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2006. Вип. 55.
2. Липчук О. Сучасні концептуальні підходи щодо проблем захисту прав етнонаціональних меншин / Оксана Липчук // Наукові записки : збірник. К. : Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2006. Вип. 29.
3. Липчук О. Міжнародні та національні інститути захисту прав етнонаціональних меншин / Оксана Липчук // Наукові записки : збірник. К. : Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, 2007. Вип. 34.
4. Липчук О. Конституційно-правовий статус етнонаціональних меншин в національному законодавстві / Оксана Липчук // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Політологія. Соціологія. Філософія. 2008. Вип. 9.
5. Липчук О. Етнонаціональні меншини в політичному процесі України / Оксана Липчук // Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв. 2008. № 3.
6. Липчук О. Захист прав етнонаціональних меншин на загальнодержавному рівні / Оксана Липчук // Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Політологія. Соціологія. Філософія. 2008. Вип. 10.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів ( які поділяються на підрозділи), висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації 185 сторінок, список використаних джерел складається із 225и найменувань.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Основною метою, пріоритетом внутрішньої політики сучасної Української держави є турботи про стан етнонаціональної сфери, відстеження процесів та тенденцій, що відбуваються в ній. Побудова у поліетнічній за складом населення Україні відкритого громадського суспільства, формування якого повинно ґрунтуватися на гармонійному співжитті громадян різного етнічного походження, неможлива без цілеспрямованого і послідовного вирішення питань, що існують нині і виникатимуть у майбутньому в міжетнічних відносинах, та без ефективного забезпечення прав національних меншин.
Особливістю українського суспільства є його багатонаціональність, національні меншини це органічна і невід’ємна складова всього народу України. Деякі з них багато століть проживають на її території. Неодноразово і на найвищому міжнародному рівні відзначався той позитивний факт, що для сучасної України характерні міжетнічний мир і злагода. Вони є прикметною ознакою міжнаціональної стабільності та толерантного співіснування різних етнічних спільнот, важливим цивілізаційним показником і сприятливим чинником подальшої євроінтеграції Української держави.
У пропонованій дисертаційній роботі розглянуті актуальні, у тому числі, деякі дискусійні питання у сфері захисту та реалізації прав етнонаціональних меншин в Україні. Автор переконливо довів, що політико-правові засади діяльності у даній сфері відповідають основним критеріям і стандартам міжнародного права. В дисертаційній роботі досліджено, що організаційно-правовими гарантіями прав і свобод в Україні є, насамперед, відповідні органи державної влади, а також інші інституції держави та суспільства. До конституційних інститутів, що впливають на досліджувані явища і процеси, дисертант зараховує і громадські об’єднання національних меншин усіх існуючих в Україні статусів.
У дисертації проаналізована діяльність чільних міжнародних організацій у галузі захисту етнічних прав (ООН, РЄ, ОБСЄ та ін.), функціонування універсальних і регіональних організацій стосовно забезпечення прав та свобод національних меншин в Україні.
Природно, що захист цих політико-правових гуманітарних цінностей посідає чільне місце у конституційному праві кожної демократичної держави, в тому числі, України. Закономірною є та тенденція, що система механізмів опікування правами етнічних спільнот не є якоюсь застиглою конструкцією. Навпаки, вона є досить динамічною, постійно еволюціонізує і модифікується. Це прямо впливає на вдосконалення захисту прав національних меншин в Україні за внутрішньодержавним та міжнародним правом.
Одночасно з усіма заходами щодо нормативного закріплення прав національних меншин необхідно створювати належні умови для їх забезпечення, захисту і реалізації. На жаль. практика свідчить, що у сфері захисту етнічних спільнот ціла низка прав, посуті, лише декларована, проте належних правових гарантій стосовно їх реалізації досі не існує.
Все ще немає чіткого визначення таких ключових дефініцій, як "етнонаціональна меншина", "право національних меншин", "державна етнонаціональна політика". Показовим щодо цього є сам факт відсутностіі в Україні на 16-му році її незалежності єдиної концепції державної етнонаціональної політики, яка б, дійсно, могла стати дієвим інструментом державного регулювання у цій складній і дуже важливій соціальній сфері.
На нашу думку, поняття "національна меншина" слід формулювати, враховуючи як об’єктивні чинники, так і деякі чинники особливого, специфічного порядку, які мають більше суб’єктивну природу, аніж якісь формальні причини. Отже, пропонується така дефініція: "Національна меншина це спільність, до якої входять особи громадяни даної держави, що не належать до титульного українського етносу і не є представниками корінних народів, а самоідентифікуються як представники певної національної меншини".
Слід наголосити, і це підтверджують матеріали даної дисертаційної роботи, що міжнародні стандарти, документи універсальних і регіональних міжнародних організацій, правові акти, ухвалені під їхньою егідою, суттєво впливають на закріплення цих стандартів і у національних законодавствах багатьох держав. При цьому конкретні країни мають можливість враховувати ті чи інші особливості міжнаціональних ситуацій, які складаються у різні періоди суспільного розвитку, специфіку виникнення й існування певних етнічних спільнот, їхні конкретні проблеми, інтереси, труднощі, потреби тощо.
Особливо важливе таке врахування у практиці укладання двосторонніх чи багатосторонніх угод між державами. Тоді, базуючись на універсальних та регіональних міжнародних стандартах у сфері захисту прав національних меншин, двосторонні угоди доповнюють їх практичними пропозиціями щодо розв’язання якихось практичних проблем у даній царині. Подібна взаємодія, як свідчить досвід, благотворно впливає на розвиток теорії і практики у цій важливій галузі суспільного життя. Все це дає об’єктивні підстави стверджувати, що подібний підхід до підготовки міжнародних угод та договорів нарівні з дією універсальних та регіональних політико-правових актів є невід’ємною ланкою сучасної системи захисту прав національних меншин.
Практика державотворення демократичних країн засвідчила, що ключовим показником наявності належного правового статусу в осіб, що зараховують себе до національних меншин, є залучення цього поняття до конкретних положень конституційного та іншого національного законодавства. Положення про статус національних меншин з початку 1990-х років містяться у новому конституційному законодавстві майже всіх держав Центральної і Східної Європи. Воно, як відомо, ухвалювалося після відомих значних політичних і соціально-економічних зрушень у цих державах. Україна також в числі перших із цих країн прийняла спеціальний закон для захисту прав національних меншин. Мова йде про Закон України "Про національні меншини в Україні", який зафіксував новий правовий статус етнонаціональних спільнот у нашій державі. Але ще до прийняття цього базового Закону визначальними нормативно-правовими документами з часу проголошення незалежності України стосовно, так би мовити, конструювання конституційно-правового статусу її національних меншин стали: Декларація про державний суверенітет України, Акт проголошення незалежності України, а також Декларація прав національностей України. До речі, уже з проголошенням Декларації прав національностей України всім етнічним спільнотам, які проживають на її території, були надані рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права. Прийняття вищезгаданих законодавчих актів в Україні відкрило ширші можливості для розвитку якісно нових відносин, взаємоповаги і дружби між усіма етносами, які проживають на її території.
Оскільки система захисту національних меншин в Україні досягла вищого рівня і набула подвійної взаємодоповнюючої природи, то цей захист за внутрішньодержавним правом гармонізується із захистом меншин за міжнародним правом. Тому з метою приведення національного законодавства у повну відповідність до критеріїв та стандартів міжнародного права у даній сфері в Україні конче потрібно прийняти нову редакцію базового Закону "Про національні меншини в Україні" та Концепцію державної етнонаціональної політики в Україні, де були б враховані усі сучасні тенденції розвитку, перспективи та напрямки вдосконалення правовідносин у цій царині, а головне усунуті всі існуючі негаразди та доповнене вітчизняне законодавство найсучаснішими підходами до вирішення назрілих проблем у справі захисту національних меншин.
Для успішного розв’язання цих проблем, на нашу думку, потрібно вжити ряд заходів за участю відповідних державних інституцій України. Серед них, як ключові, пропонуємо виділити такі:
підготувати і подати на розгляд Верховної Ради України законопроекти, які забезпечать якісне оновлення законодавчого поля в етнополітичній сфері (нову редакцію Закону України "Про національні меншини в Україні", "Про відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою", Концепцію державної етнонаціональної політики в Україні тощо);
вивчити питання щодо впровадження якісно нового інституту національно-культурної автономії етнічних меншин, підготувавши для цього проект Закону України "Про національно-культурну автономію в Україні";
на державному рівні запровадити до основоположних нормативно-правових актів терміни "національна меншина" і "права етнонаціональних меншин";
на законодавчому рівні закріпити офіційний статус громадських об’єднань національних меншин в Україні та їхніх представницьких органів;
закріпити на рівні нормативно-правових актів зобов’язання держави щодо реституції колишнього майна та споруд національних меншин, в тому числі культового призначення, що були експропрійовані у них у 1917 1991 роках;
розглянути на законодавчому рівні питання стосовно представництва об’єднань національних меншин, які мають Всеукраїнський статус у відповідних інституціях влади;
забезпечити належне бюджетне фінансування задоволення тих потреб національних громад України, гарантування яких передбачене вітчизняним законодавством;
вдосконалити умови для контактів осіб, що належать до національних меншин в Україні, із своїми етнічними батьківщинами та спорідненими з ними етнічними спільнотами в інших державах;
продовжити практику укладення двосторонніх міжнародних угод та договорів про взаємодію у захисті прав та задоволенні специфічних потреб національних меншин, передусім з країнами, де проживає кількісно значна чисельністю українська діаспора, і які, водночас, є етнічними батьківщинами відповідних національних меншин України;
сприяти розвитку транскордонного співробітництва з питань реалізації прав етнічного характеру.
Матеріали дисертаційного дослідження дозволяють стверджувати, що наявні основи правового регулювання етнонаціональних відносин та існуючі політико-правові засади реалізації прав національних меншин переконливо свідчать про досить активну і результативну діяльність Української держави з розвитку демократії у цій важливій сфері. Це є запорокую і подальшого створення сприятливих юридичних умов для врахування, підтримання та державного конструювання оптимального балансу інтересів різних національних меншин, їхньої повноцінної інтеграції в сучасне українське суспільство.
Разом з тим, ряд фактів засвідчує, що досягнутий рівень законодавчого забезпечення прав етнічних спільнот в Україні неадекватний їх практичній реалізації через цілу низку об’єктивних та суб’єктивних причин і чинників. Зокрема таких, як неодноразові кризові ситуації в економічній сфері, зволікання з якісним оновленням вітчизняного законодавства та його адаптації до загальноєвропейського, перманентна нестабільність через численні і не завжди продумані реорганізації головного виконавчого органу державної влади у даній галузі (колись Міністерства, а нині Державного комітету України у справах національностей та міграції), бездіяльність окремих органів регіональної влади та місцевого самоврядування, їхню пасивну реакцію на випадки дискримінації деяких етнічних спільнот, прояви ксенофобії та національного екстремізму, критично тривале неврегулювання політико-правових проблем депортованих національних меншин, які повернулися до України.
Об’єктивно і критично оцінюючи правове становище осіб, які належать до національних меншин в Україні, сучасні вимоги міжнародно-правових актів, зауваження міжнародних експертів, можна дійти до висновку, що Українська держава займає належні позиції у справі розвитку вітчизняного і застосування сучасного міжнародного захисту національних меншин. Це з одного боку, а з іншого слід констатувати, що існує нагальна потреба сконцентрувати вітчизняну правотворчість в Україні та практичну діяльність відповідних суб’єктів права на вдосконалення національного законодавства та усунення наявних недоліків і невідповідностей щодо деяких загальноєвропейських міжнародно-правових стандартів захисту прав етнічних меншин.
Таким чином, безальтернативною перспективою залишається скрупульозна робота над удосконаленням українського законодавства із захисту національних меншин, запозичення передового у цьому плані досвіду інших держав, послідовне і суворе дотримання стандартів та критеріїв міжнародного права. Невирішеність низки принципових питань, які належать до сфери етнонаціональної політики та міжетнічних відносин, потребує подальшого теоретико-методологічного аналізу та обґрунтування, колегіального фахового обговорення, наукової дискусії, зіставлення концептуальних пропозицій, обміну думками та ідеями, апробації громадськістю. Необхідно все ґрунтовно проаналізувати, виявити, як діють на практиці ті чи інші законодавчі акти, котрі з їхніх положень не працюють, і з урахуванням всього цього здійснювати системні корективи і зміни до законів. Дисертант переконаний, що засобами законодавства, законодавчо-нормативного впливу можна найдієвішим чином сприяти більш повній реалізації прав національних меншин України, а це призведе й до підвищення рівня захисту прав людини і громадянина в нашій державі загалом. З метою системнішої реалізації законодавства у сфері державної етнонаціональної політики та міжетнічних відносин необхідно ширше використовувати досягнення суспільствознавчої науки, пропозиції громадських організацій національних меншин. Українська влада довела, що навіть за вкрай складних економічних та соціально-політичних умов і обставин здатна реалізовувати конституційні права національних меншин і тим самим підтверджує свій намір щодо повноцінного входження до європейського правового простіру як сучасна, демократична держава.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Законодавчо нормативні документи
1. Акт проголошення незалежності України // Відомості Верховної Ради України 1991. № 38. Ст. 799.
2. Бюлетень Державного комітету України у справах національностей та міграції. №3. 1999. С. 20.
3. Всеобщая декларация прав человека, 19481998. М. : Департамент общественной информации ООН; Информационный центр ООН в Москве, 1998. 32 c.
4. Декларація про державний суверенітет УРСР № 55-XII від 16 липня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України УРСР. 1990. № 31. Ст. 429.
5. Декларація про державний суверенітет України. Прийнята Верховною Радою Української РСР 16 липня 1990 року. К. : Політвидав України. 1990. 8 с.
6. Декларація прав осіб, які належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин // Права людини в Україні. Інформ. аналіт. Бюлетень Укр. Амер. Бюро захисту прав людини 1998. Вип. 21. Права меншин. С. 7982.
7. Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (1992 р.) // Збірник договорів Ради Європи. Українська версія. К., 2000. С. 175196.
8. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 р. // Права людини в Україні. 1998. Вип. 21. С. 3136.
9. Конвенція про запобігання злочинів геноциду і покарання за нього // Права людини : Міжнародні договори України. Декларації, документи. 2-е вид. К. : Юрінформ, 1992. 200 с.
10. Конвенція про боротьбу з дискримінацією в галузі освіти // Права людини: Міжнародні договори України. Декларації, документи. 2-е вид. К. : Юрінформ, 1992. 200 с.
11. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 30. Ст. 141.
12. Конституція України. Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України. Із змінами на 1 січня 2006 року. К. : Юридична думка. 120 с.
13. Кримінальний кодекс України : закон України від 5 квітня 2001року № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 25-26. Ст. 131.
14. Міжнародна Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації // Права людини : Міжнародні договори України. Декларації, документи. 2-е вид. К. : Юрінформ, 1992. 200 с.
15. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права // Права людини: Міжнародні договори України. Декларації, документи. 2-е вид. К. : Юрінформ, 1992. 200 с.
16. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права. Факультативний протокол до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. К. : Укр. Правнича Фундація, 1995. 40 с.
17. Основи законодавства про культуру // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 32. Ст. 295.
18. Про вибори народних депутатів України : закон України від 24 вересня 1997 року № 541/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997. № 43. Ст. 280.
19. Про вибори народних депутатів України : закон України від 18 жовтня 2001 року № 2766-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 51-52. Ст. 265.
20. Про вибори народних депутатів України : закон України. Текст відповідає офіційному станом на 1 грудня 2005 року. К.: Школа, 2006. 160 с.
21. Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : закон України від 30 грудня 1997 року № 799/97-ВР // Офіційний вісник України. 1998. № 3. Ст. 84.
22. Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : закон України від 14 січня 1998 року № 14/98-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 3-4. Ст. 15.
23. Про внесення змін та доповнень до деяких законодавчих актів України: закон України від 11 листопада 1993 року № 3582-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1993. № 46. Ст. 427.
24. Про громадянство України : закон України від 16 квітня 1997 року № 210/97ВР // Права людини в Україні. 1998. Вип. 21. С. 429441.
25. Про звернення громадян : закон України від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 47. Ст. 256.
26. Про Конституційний Суд України: закон України від 16 жовтня 1996 року № 422/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 49. Ст. 272.
27. Про місцеве самоврядування в Україні : закон України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1997. №24. Ст. 381.
28. Про національні меншини : закон України від 25 червня 1992року № 2494-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 36. Ст. 529.
29. Про об’єднання громадян : закон України від 16 червня 1992року № 2460-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. 1992. № 34. Ст. 504.
30. Про об’єднання громадян : закон України від 11 листопада 1993 року N 3582-XII ( 3582-12 ) / Відомості Верховної Ради України. 1993. № 46. Ст. 427.
31. Про освіту : закон України від 23 березня 1996 року // Відомості Верховної Ради України. 1996. № 21. Ст. 84.
32. Про політичні партії в Україні : закон України від 5 квітня 2001 року № 2365-III // Відомості Верховної Ради України. 2001. № 23. Ст. 118.
33. Про судовий устрій : закон України від 7 лютого 2002 року № 3018-III // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 27 28 Ст. 180.
34. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини : закон України від 23 грудня 1997 року № 776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. 1998. № 20. Ст. 99.
35. Про мови в Українській УРСР : закон УРСР від 28 жовтня 1989року № 8312-ХІ // Відомості Верховної Ради УРСР. 1989. № 45. Ст. 631.
36. Про свободу совісті і релігійні організації : закон УРСР від 23 квітня 1991 року // Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 25. Ст. 283.
37. Про проголошення незалежності України : постанова Верховної Ради УРСР від 24 серпня 1991 року №1427-ХІІ// Відомості Верховної Ради УРСР. 1991. № 38. Ст. 502.
38. Про перелік комітетів Верховної Ради XIY скликання : постанова Верховної Ради України від 1 лютого 2001 року № 1416-XIV // Відомості Верховної Ради України. 2000. № 8. Ст. 64.
39. Рамкова конвенція про захист національних меншин // Збірник договорів Ради Європи. Українська версія. К., 2000. С. 163173.
40. Рамкова конвенція про захист національних меншин (1995 р.) та Пояснювальна доповідь до Рамкової конвенції про захист національних меншин // Права людини в Україні. К., 1998. Вип. 21. С. 135175.
41. Рамочная Конвенция о защите национальных меньшинств //Вестник Московского ун-та. Сер. 11. Право. 1996. № 6. С. 8697.
42. Рекомендація № 1201 (1993) 44-ї Парламентської асамблеї Ради Європи щодо тексту додаткового протоколу до Конвенції про захист прав та основних свобод людини щодо осіб, які належать до національних меншин // Права людини в Україні. К., 1998. Вип. 21. С. 176181.
43. Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України про офіційне тлумачення положень ст. 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України : прийнято 14.12.1999 № 10-рп/ 99 // Офіційний вісник України. 2000. № 4. Ст. 125.
44. Сімейний кодекс України : закон України від 10 січня 2002року № 2947-III // Відомості Верховної Ради України. 2002. № 21 22. Ст. 135.
45. Універсал національної єдності // День. 2006. 5 серпня. С. 4.

Джерела
46. Абашидзе А. Х. Защита прав меньшинств по международному и внутригосударственному праву / А. Х. Абашидзе. М. : Права человека, 1996. 476 с.
47. Актуальні питання вітчизняної етнополітології: шляхи модернізації, врахування міжнародного досвіду / під заг. ред. Ю. Тищенко. К.: УНЦПД, 2004. 312 с.
48. Антонюк О. Формування етнополітики Української держави: історичні та теоретико-методологічні засади / О. Антонюк. К. : Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 1999. 282 с.
49. Баймуратов М. А. Международное сотрудничество органов местного самоуправления Украины : концептуальные основы, инновационная деятельность / М. А. Баймуратов, В. С. Коссей. Одеса : Бахва, 1998. 82 с.
50. Батанов О. В. Конституційно-правовий статус територіальних громад в Україні / О. В. Батанов. К. : Видавничий Дім Ін Юре”, 2003. 512 с.
51. Беліцер Н. Національні меншини : правові норми, документи, суспільні уявлення та очікування / Н. Беліцер. // Сприяння поширенню толерантності у поліетнічному суспільстві К., 2002. 312 c.
52. Биков О. Конституційно-правовий статус національних меншин Україні / О. Биков. К .: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАНУ, 2001. 351 с.
53. Бромлей Ю. В. Очерки теории этноса / Ю. В. Бром лей. М., 1983. 412 с.
54. Бруз В. С. ООН і врегулювання міжнародних конфліктів / В. С. Бруз. К. : Либідь, 1995. 110 с.
55. Вимір людського розвитку : Права і свободи людини в Україні : Результати загальнонац. опит. громадської думки / ПРООН; Ін-т політики. К. : Сфера, 2000. 115 с.
56. Гаазькі рекомендації щодо прав національних меншин на освіту та пояснювальна записка. Гаага : Фундація міжнаціональних відносин, 1996. 17 с.
57. Гусейнов Л. Г. Международная ответственность государств за нарушения прав человека / Л. Г. Гусейнов. К. : Ин-тут государства и права им. В.М. Корецкого НАНУ, 2000. 314 с.
58. Демократія і державність в Україні : проблеми гармонізації. : збірник. К. : Інститут національних відносин і політології НАН України, 1997. 156 с.
59. Державотворення та національна ідея України. Миколаїв : ВАРТ. 2001. 24 с.
60. Державне управління в Україні : централізація і децентралізація. : [Монографія] / за заг. ред Н.Р. Нижник. К. : УАДУ при Президентові України, 1997. 448 с.
61. Євтух В. Б. Етнополітика в Україні : правничий та культурологічний аспект / В. Б. Євтух. К. : УАННП Фенікс”, 1997. 216 с.
62. Євтух В. Б. Про національну ідею, етнічні меншини, міграції... В. Б. Євтух. К. : Стилос, 2000. 235 c.
63. Євтух В. Б. Проблеми етнонаціонального розвитку : український і світовий контексти / В. Б. Євтух. К .: Стилос, 2001. 206 с.
64. Етнічні меншини Східної та Центральної Європи : компаративний аналіз становища та перспектив розвитку. К. : ІНТЕЛ, 1994 207 с.
65. Этнические меньшинства в современной Европе. М., 1997. 327 с.
66. Етнонаціональні процеси в Україні : історії та сучасність. К. : Головна спеціалізована редакція літ-ри мовами нац. меншин України, 2001. 423 с.
67. Етнополітична ситуація в Україні : спроби наукової інтерпретації. К. : Центр етносоціолог. та етнополіт. досліджень; Ін-тут соціології НАНУ, 1993. 110 с.
68. Етнополітичний розвиток України : досвід, проблеми, перспективи. - К. : Ін-т нац. відносин і політології НАНУ, 1997. 211 с.
69. Закон України "Про національні меншини в Україні" // Міжнаціональні відносини і національні меншини України ׃ стан, перспективи. К., 2004. 382 с.
70. Здіорук С. І. Стратегічні аспекти національно-культурної політики України / С. І. Здіорук, Б. О. Парахонський, О. Л. Валевський. К. : НІСД, 1995. 76 с.
71. Здіорук С. І. Національно-політичні рухи та їхній вплив на державне управління / С. І. Здіорук, В. Г. Кремень, М. Д. Міщенко. К., 1998. 81 с.
72. Захист прав національних меншин в Україні : зб. нормативно-правових актів. К. : Держ. комітет України у справах національностей та міграції, 2003. 288 с.
73. Карпачова Н. І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні. Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / Ніна Карпачова. К., 2000. 377 с.
74. Конституція України основа реформування суспільства / В. Я. Тацій, Ю. П. Бітяк, Ю. М. Грошовий, М. В. Цвік. Х. : Право, 1996. 93 с.
75. Котигоренко В. О. Етнічні протиріччя і конфлікти в сучасній Україні : політологічний концепт / Віктор Олексійович Котигоренко. К. : Світогляд, 2004 721 с.
76. Кремень В. Г. Україна: проблеми самоорганізації: в 2 т. / В. Г. Кремень, Д. В. Табачник, В. М. Ткаченко. К. : Промінь, Т. 2. Десятиріччя суспільної трансформації. 2003.
Т. 2 : Десятиріччя суспільної трансформації. 2003. 464 с.
77. Ломагин М. А. Международные организации : Теория и практика деятельности / М. А. Ломагин. С. Пб. : Изд-во Санкт-Петербург. гос. ун-та, 1999. 192 с.
78. Лукашук И. Международное право. Особенная часть / И. Лукашук. М. : БЕК, 1997. 393 с.
79. Лундские рекомендации об эффективном участии национальных меньшинств в общественно-политической жизни с пояснительными примечаниями. Гаага : Фонд по межэтническим отношениям, 1999. 36 с.
80. Майборода О. Сприяння поширення толерантності у поліетнічному суспільстві / О. Майборода, Р. Чілачава, Т. Пилипенко, І. Кресіна, М. Товт. К. : Європа ХХІ, 2002. 312с.
81. Международное право в документах / сост. : Н. Блатова, Г. Мелков М. : Инфра-М, 1997. 696 с.
82. Международные акты о правах человека: сборник документов. М.: Изд. группа НОРМА-ИНФРА • М., 1999. 586 с.
83. Международное право / [Л. Н. Анисимов, К. Г. Борисов, Д. В. Иванов, Ю. Е. Карлов, Ю. М. Колосов.] М. : Международные отношения, 2000. 714 с.
84. Международные акты о правах человека : cб. документов / В .А. Карташкин, Е. А. Лукашева [сост. и авт. вступ. ст.]. М. : Норма-Инфра, 1998. 784 с.
85. Международные документы по правам человека. Х. : РИФ «Арсис», 2000. 288 с.
86. Міжнародні відносини і національні меншини в Україні : Стан, перспективи. К. : Головна спец. ред. літ-ри мовами нац. меншин України, 2004. 384 с.
87. Міжнаціональні відносини і національні меншини в Україні : стан, тенденції, перспективи / [Д. В. Табачник, Г. Г. Москаль, В. М. Воронін та ін.]. К. : Етнос, 2004. 582 с.
88. Мицик В. В. Права національних меншин у міжнародному праві / В. В. Мисик. К. : Київ. нац. ун-тет ім. Т. Г. Шевченка, 2004 287 с.
89. Надолішній П. Розбудова нової системи врядування в Україні : етнонаціональний аспект (теоретико-методологічний аналіз) / П. Надолішній. К. : Одеса : Вид. УАДУ; Астропринт, 1999. 304 с.
90. Надолішній П. І. Етнонаціональний фактор адміністративної реформи в Україні : проблеми теорії, методології, практики / П. І. Надолішній. К. : Вид. УАДУ, 1998. 264 с.
91. Національні меншини України у ХХ столітті : політико-правовий аспект К. : Ін-т політ. і етнонац.