Телешун Ярослав Сергійович Фінансово-по­літичні групи у нестабільному інституційному середовищі

Краткое описание

Телешун Ярослав Сергійович, аспірант кафедри полі­тології філософського факультету Київського національ­ного університету імені Тараса Шевченка: «Фінансово-по­літичні групи у нестабільному інституційному середовищі» (23.00.02 - політичні інститути та процеси). Спецрада Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти та науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти та науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ТЕЛЕШУН ЯРОСЛАВ СЕРГІЙОВИЧ
УДК 328.188.5
ДИСЕРТАЦІЯ
ФІНАНСОВО-ПОЛІТИЧНІ ГРУПИ В НЕСТАБІЛЬНОМУ
ІНСТИТУЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ
23.00.02 – політичні інститути та процеси
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
________________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник: Цвих Володимир Федорович
доктор політичних наук, професор
Київ – 2018

ЗМІСТ
ВСТУП....................................................................................................................... 12
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТІЙНО-КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ФІНАНСОВО-ПОЛІТИЧНИХ ГРУП................................ 19
1.1. Фінансово-політичні групи як предмет політологічного дослідження........ 19
1.2. Специфіка трансформації фінансово-промислових груп
у фінансово-політичні в нестабільних інституційних середовищах ................... 47
РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ФІНАНСОВО-ПРОМИСЛОВИХ ГРУП
НА ПУБЛІЧНУ ПОЛІТИКУ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД................................. 73
2.1. Функціонування фінансово-промислових груп як суб’єктів політики у
стабільному інституційному середовищі................................................................ 73
2.2. Вплив фінансово-політичних груп на процес прийняття адміністративноуправлінських рішень у нестабільному інституційному середовищі................ 103
РОЗДІЛ 3. ФІНАНСОВО-ПОЛІТИЧНІ ГРУПИ В УКРАЇНСЬКОМУ
НЕСТАБІЛЬНОМУ ІНСТИТУЦІЙНОМУ СЕРЕДОВИЩІ........................ 136
3.1. Особливості становлення і функціонування фінансово-політичних
груп в Україні .......................................................................................................... 136
3.2. Вплив фінансово-політичних груп на реалізацію
державної політики в Україні ................................................................................ 168
ВИСНОВКИ ........................................................................................................... 205
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .......................................................... 211
ДОДАТКИ............................................................................................................... 241

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційному дослідженні проаналізовано особливості діяльності
фінансово-політичних груп у нестабільних інституційних середовищах,
визначено їхні характерні риси та основні інструменти впливу на формування
державної політики. Також проаналізовано особливості становлення і
функціонування фінансово-політичних груп на прикладі України.
Реалізація мети та виконання поставлених завдань дисертаційного
дослідження дали підстави зробити такі висновки:
1. Аналіз зарубіжних і вітчизняних досліджень, присвячених проблемі
взаємодії великого капіталу і органів державної влади, дав змогу зробити
висновок, що корпоративні утворення є одним із найвпливовіших акторів
соціально-економічних і політичних процесів у світі з початку ХХ ст. У різних
державах світу великий капітал втілюється в різноманітних організаційноправових формах: американських корпорацій і холдингів, японських кейрецу і
сюданів, південнокорейських чеболі, латиноамериканських картелів і
синдикатів, європейських фінансово-промислових груп тощо. У державах із
нестабільним інституційним середовищем, на кшталт України, корпоративні
утворення у своїй діяльності використовують усі доступні інструменти
(зокрема політичні) для реалізації приватних інтересів. Довготривала практика
неформальної взаємодії корпоративного сектору і державних інституцій
призводить до неминучого злиття бізнесу і політики, наслідком чого є
утворення фінансово-політичних груп. Фінансово-політична група – це
диверсифікована структура корпоративного типу, що утворена в результаті
злиття кредитно-фінансового, промислового і політичного капіталу з метою
отримання прибутку через контроль та вплив на систему державного
управління. Таке політико-економічне утворення характеризується контролем
над значними фінансовими та промисловими активами; управлінням
фінансовими потоками через власний банк або іншу фінансово-кредитну
установу; наявністю власної депутатської фракції (або групи депутатів) у
206
парламенті, що виступає головним лобістом інтересів фінансово-політичної
групи; делегуванням своїх представників у структури виконавчої та іноді
судової влади; впливом на редакційну політику засобів масової інформації
регіонального і загальнодержавного масштабу; впливом на громадський сектор
і політико-економічний істеблішмент зарубіжних країн тощо.
2. У державах зі сталими демократичними практиками, розвинутою
ринковою економікою та сформованим корпоративним сектором, на відміну від
“молодих держав” із нестабільним інституційним середовищем, вплив
фінансово-промислових груп на процес прийняття адміністративноуправлінських рішень як на регіональному, так і національному рівні
регулюється звичаєвими нормами та нормами права. Відповідно історично
відпрацьованими є форми та методи взаємодії бізнесу і влади в трикутнику:
“держава – фінансово-промислові групи – суспільство”. Основними моделями
функціонування корпоративних структур у державах зі стабільним
інституційним середовищем є англо-американська, континентальна
європейська та гібридна. При цьому корпоративні бізнес-структури
характеризуються: різноманітністю організаційно-правових форм;
безперервним діалогом із державними та політичними інституціями за
допомогою формалізованого лобізму; перманентною трансформацією з
урахуванням вимог національного законодавства та глобального економічного і
геополітичного простору тощо. Політична участь фінансово-промислових груп
у стабільних інституційних середовищах – це невід’ємний елемент політичної
системи, що органічно в неї вбудований і функціонує відповідно до заданих
“правил гри”. При цьому форми та методи політичної участі, як правило, є
законодавчо врегульованими, а контроль за ними здійснює не лише держава та
інститути громадянського суспільства, а й корпорації (з метою недопущення
посилення конкурентів). Формалізація взаємовідносин корпоративного бізнессектору і державних інституцій у таких державах забезпечується шляхом
упровадження розвинутої системи лобізму.
207
Натомість для країн із нестабільним інституційним середовищем є
характерним неформальна участь бізнес-груп у процесі прийняття державноуправлінських рішень. За означених умов основними механізмами узгодження
інтересів держави і фінансово-промислових груп стають персональні контакти.
Такий спосіб взаємовідносин між представниками фінансово-промислових груп
і державних інституцій призводить до утворення патрон-клієнтських зв’язків
між ними і подальшою трансформацією фінансово-промислових груп у
фінансово-політичні. У свою чергу, явище “клієнтелізму” передбачає такі
відносини, в основі яких лежить взаємовигідний обмін послугами між особами
різного статусу і владними повноваженями. Клієнтові, зазвичай, надається
протекція в обмін на його лояльність і політичну підтримку. У “молодих
держав” з нестабільним інституційним середовищем є два характерних сценарії
розвитку взаємозв’язку фінансово-промислових груп і органів державної влади:
1) “захоплення влади” фінансово-промисловими групами та їх подальша
трансформація у фінансово-політичні групи; 2) повне підпорядкування
політичної, економічної діяльності фінансово-промислових груп волі державі.
Перший алгоритм розвитку взаємовідносин корпоративного і державного
секторів знайшов своє відображення в Україні, другий – у Російській Федерації.
3. Становлення фінансово-промислових груп в Україні та їх подальша
трансформація у фінансово-політичні були зумовлені як об’єктивними, так і
суб’єктивними чинниками існування нестабільного інституційного середовища:
– становлення фінансово-промислових груп проходило в умовах
колосального послаблення авторитету держави й державних інститутів,
руйнації існуючої системи товарно-грошових відносин і усталеної системи
виробничих відносин, відсутності єдиної стратегії щодо подальших кроків у
розбудові правової системи та національної держави загалом;
– первісне нагромадження капіталу в Україні, як і інших країнах
пострадянського простору, проходило в умовах слабкого державного контролю
над підприємницькою діяльністю, що зумовило тіньовий або напівтіньовий
характер діяльності фінансово-промислових груп;
208
– становлення фінансово-промислових груп в Україні на перших
порах відбувалося за умови відсутності зовнішньої конкуренції, що
зумовлювалося наявністю значної кількості інвестиційних ризиків, пов’язаних
із політичними, соціально-економічними процесами в державі для іноземних
бізнес-груп;
– основними джерелами утворення великого капіталу в Україні стали
банківська сфера та експортна/транзитна діяльність (формування потужних
бізнес-груп в Україні припало на час зростання світових цін на напівфабрикати
й прості види продукції чорної металургії, а також цін на газонафтову
продукцію);
– формування ринкової економіки в новоутвореній державі за умови
“вакууму” правового регулювання (у сфері товарно-грошових відносин) і
“паралічу” державних інституцій спонукали “підприємців” до використання
будь-яких (як легальних, так і латентних) методів ведення бізнесу. Зокрема,
ідеться про використання політичного, адміністративного і силового ресурсу.
Масове входження бізнесменів до влади призвело до перенесення ринкових
відносин і у сферу політики;
– у зв’язку з використанням корпораціями політичного ресурсу для
реалізації власних бізнес-інтересів поступово стиралася межа між великим
бізнесом і владою. Результатом такого процесу стало утворення патронклієнтських відносин між представниками фінансово-промислових груп і
політичного істеблішменту. Їхній “соціальний договір” у вигляді клієнтел
призвів до трансформації фінансово-промислових груп у фінансово-політичні;
– процес трансформації фінансово-промислових утворень у
фінансово-політичні групи був зумовлений відсутністю правового регулювання
взаємовідносин бізнесу (зокрема і великого) з органами державної влади.
4. У боротьбі за владу і розподіл грошових потоків у державі
фінансово-політичні групи використовують різноманітні інструменти:
легальні/напівлегальні та нелегальні/латентні. До легальних/напівлегальних
інструментів можна віднести: створення різноманітних політичних партій і
209
рухів, громадських організацій як на місцевому, так і на вседержавному рівні;
особисту участь представників бізнесу у виборах до місцевих та центральних
органів влади; “лобіювання” власних інтересів у вищому законодавчому органі
держави за допомогою “кишенькових” представників і довірених осіб;
формування громадської думки з різноманітних соціально-політичних та
економічних питань за посередництва власних засобів масової інформації,
“лояльних” think tanks та окремих медійних експертів; організацію,
фінансування та подальший медійний супровід різноманітних соціальних і
політичних акцій; мобілізацію мас за допомогою засобів масової інформації й
утворення умов для реалізації прямої демократії; використання медіа для
формування певної думки громадян тощо. До нелегальних/латентних
інструментів реалізації інтересів фінансово-політичних груп в Україні можна
віднести: прямий підкуп чиновників, суддів; шантаж політиків і публічних осіб;
рейдерство як об’єктів нерухомості, підприємств, так і політичних сил
громадських організацій, ЗМІ; “купівлю” посад у структурах виконавчої влади
та місця у списку тієї чи іншої партії; інвестування грошей у політичні сили
інших держав з метою зовнішнього тиску на владу Україну; просування та
прийняття “потрібних” законопроектів; лобіювання власних інтересів через
політичні/бізнес-кола інших держав; відмивання “сірих” капіталів через треті
країни (офшори), використовуючи офіційні фонди, громадсько-політичні рухи,
ЗМІ, волонтерські проекти, кримінальні структури, тощо.
5. Обмеження впливу фінансово-політичних груп на реалізацію
публічної влади в державі можливе за умови: створення прозорої економічної
системи, в якій корпоративний сектор є одним із учасників товарно-грошових
відносин, а не власником і “законодавцем” цієї системи; модернізації відносин
між органами публічної влади, корпоративними утвореннями та громадянами
для забезпечення ефективного публічного управління й утворення сервісноорієнтовної держави; посилення контролю за діяльністю фінансовопромислових груп з боку громадянського суспільства; удосконалення
національного законодавства щодо регламентації порядку використання коштів
210
державного бюджету на фінансування статутної діяльності політичних партій і
в галузі медіа-права тощо. Удосконалення нормативної складової діяльності
політичних партій та об’єднань з метою зменшення залежності політичних сил
від фінансових вливань з боку впливових підприємців. У галузі медіа-права є
необхідність чіткої регламентації структури власності того чи іншого медіаресурсу та визначення вимог до статусу фізичної/юридичної особи-резидента
власника ЗМІ. Проте варто зазначити, що головним інструментом зменшення
впливу фінансово-політичних груп на процес ухвалення адміністративноуправлінських рішень, на наше переконання, є не тільки чітка регламентація
функціонування корпоративних утворень, а й створення прозорих механізмів
взаємодії їх з органами державної влади. За цих умов в Україні сформуються
стала модель ефективного публічного управління спроможна адекватно
реагувати на внутрішні і зовнішні загрози та виклики.