Дзятківський В’ячеслав В’ячеславович Інституціональні форми морально-політичної відповідальності

Краткое описание

Дзятківський В’ячеслав В’ячеславович, помічник директора зі зв’язків з громадськістю Дочірнього підпри­ємства «Дніпро-напівпровідники» Командитного товари­ства «ПП «В.А.Т. Компанія «Дніпро» і Компанія»: «Інституціональні форми морально-політичної відповідальності» (23.00.02 - політичні інститути та процеси). Спецрада Д 26.001.41 у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
Кваліфікаційна наукова праця
на правах рукопису
ДЗЯТКІВСЬКИЙ В’ЯЧЕСЛАВ В’ЯЧЕСЛАВОВИЧ
УДК 321:3.086:172.12
ДИСЕРТАЦІЯ
ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ФОРМИ МОРАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
23.00.02 – політичні інститути та процеси
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
________________________________
(підпис, ініціали та прізвище здобувача)
Науковий керівник:
Малкіна Ганна Миколаївна,
доктор політичних наук, доцент
КИЇВ – 2016

ЗМІСТ
ВСТУП............................................................................................................ 11
РОЗДІЛ 1. Теоретико-методологічні засади дослідження політичної відповідальності................................................................................................................. 21
1.1. Ступінь наукової розробленості проблеми та основні методи дослідження .................................................................................................................... 21
1.2. Нормативно-інституціональний зміст поняття політичної відповідальності ........................................................................................................................ 50
1.3. Особливості морально-політичної відповідальності........................... 82
РОЗДІЛ 2. Особливості реалізації інституціональних форм моральнополітичної відповідальності за різних політико-правових систем.................... 103
2.1. Реалізація морально-політичної відповідальності за континентальноєвропейської політико-правової системи ........................................................... 103
2.2. Реалізація морально-політичної відповідальності за англоамериканської політико-правової системи......................................................... 129
2.3. Умови реалізації морально-політичної відповідальності у політикоправових системах недемократичного типу....................................................... 176
РОЗДІЛ 3. Інституціоналізація морально-політичної відповідальності в Україні........................................................................................................................... 194
3.1. Формування інституціональних засобів реалізації морально-політичної
відповідальності в системі законодавчої влади України ................................... 194
3.2. Нормативні підстави формування інституціональних засобів реалізації
морально-політичної відповідальності в системі виконавчої влади України .. 211
ВИСНОВКИ ................................................................................................. 229
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..................................................... 238
ДОДАТОК А ................................................................................................ 274
11
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Процеси та ситуації, які виникають в сучасних політичних системах, все частіше вимагають від суб’єктів політики звернення до моральних принципів їх діяльності. Прикладами цього є скандали та нормативні суперечності, що набули особливого поширення в межах політичної
конкуренції сьогодення. Зважаючи на даний факт, а також на те, що більшості нормативно-правових актів не властива гнучкість в частині забезпечення довіри
громадян до основних політичних інститутів, у центрі уваги багатьох суспільств
опинились професійні стандарти діяльності та кодекси поведінки учасників політичної взаємодії. Випадки порушення таких стандартів або кодексів входять безпосередньо до сфери реалізації політичної відповідальності в демократичних
державах, для яких характерними є стійкі та історично обумовлені традиції в області здійснення публічної влади і конституційні звичаї контролю за цим процесом. У свою чергу, суспільне переосмислення ролі моральних засад у політичних
відносинах призвело до ефективного застосування в державній та громадянській
практиці такого виду відповідальності як морально-політична.
Інституціональні форми морально-політичної відповідальності викликають
інтерес органів держави та політичних партій у якості механізмів подолання кризи політичного представництва. Внаслідок того, що у громадянського суспільства
розширюються можливості для інформаційного доступу до відносин публічної
влади, відповідальність суб’єкта політики як представника виборців, громадської
організації, держави тощо не обмежується підзвітністю або правовими вимогами
до його діяльності. Вона також передбачає контроль за його репутацією, відповідністю конкретних дій або вчинків нормам суспільної моралі та принципам певної галузі політичної етики.
У свою чергу, наукові дослідження розвитку інституціональних форм морально-політичної відповідальності у різних політичних системах є важливими для
вирішення проблем, що виникають у процесах реформування та доопрацювання
професійних стандартів, кодексів поведінки для парламентаріїв і членів уряду.
12
Морально-політична відповідальність діє також в умовах недемократичних
режимів, зазвичай у вигляді інструменту подолання загроз для здійснення влади
правлячою елітою або для існування самого режиму. З огляду на це, для перехідних до демократії суспільств особливо важливим є створення норм і засад політичної етики на основі громадянської моралі. В умовах політико-правової системи сучасної України, простежується лише поступовий розвиток різних форм морально-політичної відповідальності як на законодавчому рівні, так і на рівні її неформальної реалізації. Представники органів держави в Україні досить часто запозичують елементи різних моделей здійснення публічної влади у демократичних
держав. У той же час, ефективний етичний супровід та традиції проведення державної політики досі перебувають поза інтересами провідних політичних сил, не
дивлячись на їх значення для розвитку етики конституційного громадянства. Таким чином, актуальним є аналіз процесу інституціоналізації морально-політичної
відповідальності та перспектив її розвитку в українському суспільстві.
Не дивлячись на те, що проблематика морально-політичної відповідальності
розглядається у зарубіжній політичній науці як теоретично і практично важлива,
вона тільки починає привертати увагу вітчизняних дослідників. На сьогодні в
Україні опубліковано кілька наукових праць, що відтворюють лише окремі аспекти теми даного дослідження. Однак, морально-політична відповідальність та, особливо, її реалізація щодо неурядових організацій, політичних партій та їх представників у парламенті або уряді залишаються осторонь дослідницьких інтересів
українських політологів. Натомість, у зарубіжній політичній науці розвивається
тенденція аналізу етико-політичних аспектів відповідальності суб’єктів політики
на основі нормативного підходу. Це пояснюється тим, що у політико-правовій
практиці демократичних суспільств все частіше застосовується система різних
типів санкцій у випадках порушення норм професійної політичної етики. Тим не
менш, у межах сучасної політології досі не представлені комплексні дослідження
інституціональних форм морально-політичної відповідальності на різних рівнях
політичної системи.
13
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація
виконана в межах комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Модернізація суспільного розвитку України в
умовах світових процесів глобалізації» та науково-дослідної теми філософського
факультету університету № 11БФ041-01 «Філософсько-світоглядні та політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства».
Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є виокремлення, визначення, розкриття особливостей реалізації та систематизація інституціональних форм морально-політичної відповідальності.
Досягнення даної мети зумовило вирішення наступних завдань дослідження:
- охарактеризувати ступінь наукової розробленості проблеми політичної відповідальності та її моральної складової;
- з’ясувати сутність політичної відповідальності та визначити її нормативноінституціональний зміст;
- розкрити зміст поняття морально-політичної відповідальності на основі систематизації теоретичних засад її дослідження та аналізу нормативних підстав і
видів відповідальності суб’єктів політики;
- виокремити інституціональні форми морально-політичної відповідальності,
визначити особливості їх реалізації за континентально-європейської політикоправової системи;
- проаналізувати особливості реалізації та нормативного забезпечення морально-політичної відповідальності за англо-американської політико-правової системи;
- дослідити умови реалізації морально-політичної відповідальності у політико-правових системах недемократичного типу;
- з’ясувати основні ознаки, проблеми та перспективи формування інституціональних засобів реалізації морально-політичної відповідальності в системі законодавчої влади України;
- визначити нормативні підстави формування інституціональних засобів реалізації морально-політичної відповідальності в системі виконавчої влади України.
14
Об’єктом дослідження є морально-політична відповідальність як вид політичної відповідальності та механізм регулювання процесів здійснення публічної
влади й політичної взаємодії, що базується на нормах моралі та права, суспільних
вимогах до діяльності або поведінки суб’єктів політики, основних принципах та
цінностях відносин у політичній системі.
Предметом дослідження є інституціональні форми морально-політичної відповідальності як системи норм, процедур, традицій та правил, які забезпечують
реалізацію даного виду відповідальності щодо конкретного політичного інституту
(організації) або індивідуальних суб’єктів політики.
Основними методами дослідження є системний, структурнофункціональний, порівняльний та інституціональний. Системний метод використовується для аналізу системи вищих органів державної влади, системи інститутів
місцевого самоврядування та деволюційних адміністрацій, відносин між громадянським суспільством і державою насамперед у контексті співвідношення моральної, правової та політичної аспектів відповідальності їх окремих представників
або складу зазначених інститутів публічної влади загалом. Даний метод також застосовується для виокремлення та визначення взаємопов’язаних елементів політико-правових систем, які безпосередньо впливають на реалізацію моральнополітичної відповідальності. Структурно-функціональний метод використовується для з’ясування особливостей структури, функціонування і взаємного впливу
складових органів законодавчої та виконавчої влади, інститутів громадянського
суспільства, політичних партій та органів місцевої влади як суб’єктів і, водночас,
інстанцій морально-політичної відповідальності. Цей метод покладений в основу
визначення структури морально-політичної відповідальності, формальних процедур і неформальних процесів її застосування, а також використовується для аналізу функцій зазначеного типу політичної відповідальності в окремих політикоправових системах. Використання порівняльного методу у даному дослідженні
відтворюється насамперед у виокремленні спільних та відмінних складових нормативних підстав і засобів реалізації морально-політичної відповідальності в країнах з політико-правовими системами різного типу, а також в Україні. Інституціо-
15
нальний метод застосовується для аналізу політичних інститутів як організацій та
як нормативних систем. Даний метод використовується для виокремлення та
з’ясування особливостей інституціональних форм морально-політичної відповідальності у процедурному, функціональному та нормативному аспектах. Дослідження конкретних типів нормативного забезпечення, способів і засобів реалізації
морально-політичної відповідальності здійснюється також за допомогою таких
різновидів інституціонального методу як нормативно-інституціональний, історично-інституціональний і порівняльно-інституціональний методи.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше у вітчизняній політичній науці здійснено комплексне дослідження та систематизацію
інституціональних форм морально-політичної відповідальності на різних рівнях
політичних відносин. У межах проведеного дослідження отримано наступні основні результати, що відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:
- вперше у вітчизняній політичній науці обґрунтовано необхідність аналізу
морального аспекту політичної відповідальності на основі співвідношення нормативних засад формування політичних інститутів (як систем норм та як організацій) і розвитку сучасних видів відповідальності суб’єктів політики. Сформульовано теоретико-методологічні принципи для з’ясування особливостей моральнополітичної відповідальності в якості об’єкта дослідження політології, що базуються на поєднанні нормативно-ціннісного й формально-правового підходів до
аналізу політичної діяльності. Запропоновано доповнення даних підходів способом конкретизації моральних складових політичних інститутів (нормативних систем), що безпосередньо пов’язані з виникненням відносин політичної відповідальності;
- запропоновано авторське визначення морально-політичної відповідальності
як виду політичної відповідальності, який полягає у співвідношенні дій та вчинків
суб’єктів політики з нормами суспільної моралі, принципами корпоративної та
професійної етики, неформальними правилами політичної діяльності, що одночасно передбачає настання негативних політичних наслідків за їх недотримання, а
також спеціально встановлену систему санкцій за порушення норм права та кон-
16
ституційних звичаїв, пов’язаних зі стандартами належної поведінки на різних рівнях організації чи здійснення публічної влади. На основі визначення нормативних
підстав даного типу відповідальності, до наукового обігу введено поняття інституціональної форми морально-політичної відповідальності, що розуміється як
структурована система моральних, політичних та правових норм, спеціальних
етичних, корпоративних і професійних стандартів, формальних і звичаєвих процедур, яка забезпечує фактичне використання цього виду відповідальності через
негативні політичні наслідки для її суб’єкта або визначені у правовий спосіб санкції;
- вперше виокремлено та проаналізовано інституціональні форми моральнополітичної відповідальності за континентально-європейської та англоамериканської політико-правових систем, а також умови реалізації даного виду
відповідальності в межах політико-правових систем недемократичного типу. Визначено нормативну, процесуальну та функціональну сторони втілення на практиці інституціональних форм морально-політичної відповідальності парламентаріїв: добровільної відставки; парламентського осуду; виключення зі складу парламенту (його окремої палати); тимчасового відсторонення від виконання
обов’язків; відкликання членів парламенту з боку виборців; відставки особи, обраної на посаду голови парламентського комітету; відсторонення від обов’язків
особи, обраної на посаду голови парламентського комітету; видалення парламентарія з зали засідань за наказом спікера; виключення зі складу парламентської
групи; позбавлення посади парламентарія за відмову складення присяги; стягнення за відтермінування складення присяги; вирахування коштів з заробітної плати;
відсторонення та відставки з посади у керівних органах парламенту; обмеження
права виступу або голосування на засіданнях парламенту. З’ясовано нормативні
підстави та способи застосування основних форм морально-політичної відповідальності членів уряду: добровільної відставки та відставки за рекомендацією або
формальною ініціативою глави уряду. Встановлено, що у більшості країн англоамериканської політико-правової системи (Сполученому Королівстві, Канаді, Австралії та Новій Зеландії) діяльність або поведінка міністрів та державних секре-
17
тарів можуть стати фактичною підставою для реалізації щодо них інституціональних форм морально-політичної відповідальності парламентаріїв. Для аналізу
конкретних випадків реалізації інституціональних форм морально-політичної відповідальності парламентаріїв та членів уряду застосовано такий вид фактичного
матеріалу як відеозаписи засідань парламентів у різних країнах;
- дістало подальшого розвитку виокремлення, з’ясування змісту та особливостей процедур застосування положень кодексів поведінки та етики для парламентаріїв, парламентських регламентів, міністерських кодексів та стандартів професійної поведінки для членів і представників уряду. Встановлено, що наявність
окремих кодексів поведінки законодавців та представників уряду має безпосереднє значення для реалізації морально-політичної відповідальності у ситуаціях політичних скандалів та конфлікту інтересів. У Великобританії, США та Канаді серйозні порушення кодексів поведінки або етики з боку парламентаріїв є фактичною підставою для розслідування даного випадку спеціально уповноваженим інститутом. З’ясовано, що однією з проблем застосування на практиці положень кодексів поведінки для парламентаріїв та етичних стандартів для урядовців є визначення сфери їх дії у контексті регулювання окремих аспектів приватного чи особистого життя посадовців, які за певних обставин набувають публічного характеру. Визначено, що у межах англо-американської політико-правової системи невід’ємними нормативними складовими реалізації морально-політичної відповідальності парламентаріїв та членів уряду виступають конституційні звичаї та прецеденти, неписані парламентські правила, конвенції та процедури, а також корпоративні норми партійного типу. Проаналізовано таку особливість континентально-європейської політико-правової системи у сфері нормативного забезпечення та
реалізації морально-політичної відповідальності як домінування положень законодавчих актів над прецедентами порушень професійної політичної етики, що позначається на процесуальних діях органів контролю за поведінкою посадових осіб
та колі санкцій, які вони застосовують. Водночас, встановлено, що зазначений
принцип не суперечить неформальній традиції добровільної відставки представ-
18
ників вищих органів держави, насамперед у випадках порушення ними стандартів
професійної поведінки та норм суспільної моралі;
- розкрито зміст нормативних підстав реалізації морально-політичної відповідальності у політико-правових системах недемократичних країн, які відтворюються насамперед у положеннях статутів, кодексів етики, постанов та директив
правлячої партії. Проаналізовано залежність розвитку інституціональних форм
морально-політичної відповідальності у межах недемократичних політикоправових систем від рівня залучення норм суспільної моралі до корпоративних
стандартів, яких дотримується група осіб, що здійснює вирішальний вплив на діяльність органів публічної влади;
- вперше здійснено аналіз процесу інституціоналізації морально-політичної
відповідальності в Україні, що базується на визначенні особливостей розвитку законодавства у сфері професійних стандартів поведінки для суб’єктів політики різних рівнів. Для цього були встановлені проблеми та перспективи формування
нормативних підстав морально-політичної відповідальності у системі законодавчої влади, а також виокремлено чинні механізми правового забезпечення даного
виду відповідальності у системі виконавчої влади. Визначено, що спільною умовою для розвитку морально-політичної відповідальності парламентаріїв та членів
уряду в Україні є створення окремих систем галузевої політичної етики. Проаналізовано нормативні підстави для розвитку інституціональних форм моральнополітичної відповідальності народних депутатів України, які ґрунтуються насамперед на положеннях Регламенту Верховної Ради України та Закону України
«Про статус народного депутата України». Виокремлено проблеми функціонування спеціального комітету, до предмета відання якого належать питання Регламенту та депутатської етики, і який фактично є інститутом у структурі парламенту України із повноваження впливати на реалізацію морально-політичної відповідальності народних депутатів. Проаналізовано основні нормативно-правові акти у
сфері забезпечення стандартів професійної етики для членів уряду України (Регламент Кабінету Міністрів та Закон України «Про запобігання корупції»), а також
вплив на реалізацію морально-політичної відповідальності міністрів та державних
19
секретарів з боку Національного агентства з питань запобігання корупції. Встановлено значення Постанови Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил етичної
поведінки державних службовців» для формування базових принципів моральнополітичної відповідальності представників виконавчої влади, окрім членів уряду.
Практичне значення результатів дослідження полягає у тому, що сформульовані в його межах теоретичні положення, висновки та практичні рекомендації
можуть бути використані органами державної влади, інститутами місцевого самоврядування та політичними партіями України для вдосконалення нормативної бази та механізмів реалізації морально-політичної відповідальності суб’єктів публічної влади, а саме для подальшого реформування законодавства, професійних та
етичних стандартів у сфері регулювання, регламентації поведінки або діяльності
депутатів Верховної Ради України, членів Кабінету Міністрів України, представників українських політичних партій та їх парламентських фракцій, а також можуть бути застосовані співробітниками апарату вищих органів державної влади
України, які відповідають за наукове й експертно-аналітичне забезпечення їх діяльності, та експертами науково-аналітичних установ громадянського суспільства.
Теоретичні положення даного дослідження можуть бути використані викладачами
вищих навчальних закладів у навчальному процесі з політичних та політикоправових дисциплін.
Апробація результатів дослідження здійснювалась у рамках міжнародних
науково-практичних конференцій: “Ціннісний вимір політичної діяльності: західно-східний вектор сучасної української політики” (м. Херсон, Херсонський національний технічний університет, 26-27 червня 2014 року); “Актуальні питання та
проблеми розвитку сучасної цивілізації: історичні, соціологічні, політологічні аспекти” (м. Херсон, Херсонський державний університет, 17-18 квітня 2015 року);
“Особистість, суспільство, політика – 2015” (м. Люблін, Республіка Польща, Вища Школа Економії та Інновацій, 20-21 травня 2015 року); “Наукова дискусія: питання соціології, політології, філософії та історії” (м. Одеса, Національний університет «Одеська юридична академія», 22-23 травня 2015 року);
V Національного Конвенту МАСПН (Україна) “Глобальні виклики на Євразійсь-
20
кому просторі: перспективи України” (м. Київ, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, 14-15 травня 2015 року); на щорічних міжнародних
наукових конференціях “Дні науки філософського факультету” в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка у 2014-2016 роках.
Публікації. За результатами дослідження опубліковано п’ять наукових статей у фахових виданнях з політичних наук, у тому числі дві статті у фахових виданнях України, що включені до міжнародних наукометричних баз, дві статті у
наукових періодичних виданнях інших держав з напряму, з якого підготовлено
дисертацію, а також вісім тез доповідей на наукових конференціях.
Структуру дисертації складають вступ, три розділи, диференційовані на 8
підрозділів, висновки, список використаних джерел і додатки. Загальний обсяг
дисертації становить 276 сторінок, список використаних джерел нараховує 285
найменувань на 36 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Комплексне дослідження проблеми інституціональних форм моральнополітичної відповідальності, а саме аналіз нормативних підстав, способів та засобів реалізації даного типу відповідальності суб’єктів політики дає змогу зробити
наступні основні висновки.
1. Аналіз праць вітчизняних та зарубіжних дослідників в області діяльності,
поведінки та відповідальності суб’єктів політики вказує на те, що проблема морально-політичної відповідальності та її інституціональних форм у межах політичної системи досі не стала предметом комплексного і системного дослідження у
нормативному та функціональному аспектах. Від розглянутих вище наукових досліджень дана робота відрізняється також системою методів для виокремлення і
з’ясування особливостей нормативних підстав, процедур, способів та інституціональних засобів реалізації морально-політичної відповідальності. Це відтворюється насамперед у застосування таких методів як нормативно-інституціональний,
порівняльно-інституціональний та історично-інституціональний. У межах сучасної політичної науки немає узагальнюючих праць з проблематики форм застосування морально-політичної відповідальності на різних рівнях здійснення публічної влади у конкретній політико-правовій системі.
2. Здійснений у межах даної дисертаційної роботи аналіз нормативноінституціонального змісту поняття політичної відповідальності свідчить, що для
з’ясування особливостей засобів та процесів її реалізації, необхідним є розширення формально-правового підходу щодо дослідження діяльності або поведінки
суб’єктів політики за рахунок визначення неформальних норм та цінностей, які
вплинули на формування основних політичних інститутів. Будь-який вид відповідальності набуває в сфері політики додаткових ознак, що узгоджують нормативну
основу відповідальності з впливом політичних інститутів та її фактичними підставами, наприклад у вигляді загальносоціальних, індивідуальних або колективних
інтересів. Це, у свою чергу, позначається на функціях політичної відповідальності
в умовах конкретної політичної ситуації. Нормативними підставами політичної
відповідальності є не лише політико-правові норми і принципи, що складають ос-
230
нову конституційно-правових інститутів, але й моральні, корпоративні та неформальні політичні норми, які інтегруються у спеціальних етичних або професійних
стандартах поведінки для суб’єктів публічної влади, а також відтворюються у
конституційно-правових звичаях. Неформальна моральна сторона інститутів політичної відповідальності безпосередньо впливає на функціонування органів державної влади, політичних партій та інститутів громадянського суспільства, що
призводить до формування правових механізмів та процедур застосування даного
виду відповідальності в етико-політичних обставинах.
Політична відповідальність є самодостатнім видом соціальної відповідальності, який регулює відносини у сфері політики, а саме визначає відповідність підстав, проявів та наслідків діяльності або поведінки суб’єктів політики системі загальноприйнятих та галузевих норм здійснення публічної влади, а також принципам
впливу на організацію та контроль за даним процесом. Водночас, моральна відповідальність суб’єктів політики у зовнішньому вимірі реалізується не лише як суспільна реакція щодо політичної діяльності або поведінки, але й може отримувати
властивості, похідні від правової та політичної відповідальностей. На основі цього, даний вид відповідальності досить часто застосовується учасниками політичних відносин для досягнення суто прагматичних цілей у процесі конкуренції з
приводу публічної влади.
3. Морально-політична відповідальність є особливим видом політичної відповідальності, головна функція якого полягає у регулюванні та контролі за поведінкою або діяльністю суб’єктів політики, що одночасно передбачає забезпечення
негативних політичних наслідків за недотримання ними норм суспільної моралі,
принципів корпоративної та професійної етики, неформальних правил політичної
діяльності, а також спеціально встановлену систему санкцій за порушення норм
права та конституційних звичаїв, пов’язаних зі стандартами належної поведінки
на різних рівнях організації чи здійснення публічної влади. Одна з особливостей
морально-політичної відповідальності полягає у тому, що її суб’єктами виступають всі учасники політичних відносин незалежно від їх статусу. Важливими функціями морально-політичної відповідальності є: подолання конфлікту інтересів у
231
сфері здійснення повноважень представниками органів державної влади та місцевого самоврядування; вирішення нормативної суперечності в контексті співвідношення професійної діяльності законодавців і посадовців з їх поведінкою у приватному житті. Зважаючи на структуру морально-політичної відповідальності
можна стверджувати, що розвиток засобів її реалізації безпосередньо залежить від
діючих у суспільстві конституційно-правових звичаїв і прецедентів застосування
політичної відповідальності, зокрема, з боку спеціально встановлених установ у
моральних або професійно-етичних обставинах. Інституціональною формою морально-політичної відповідальності є структурована система моральних, політичних та правових норм, спеціальних етичних, корпоративних і професійних стандартів, формальних і звичаєвих процедур, яка забезпечує фактичне використання
цього виду відповідальності через негативні політичні наслідки для її суб’єкта або
визначені у правовий спосіб санкції. Інституціональні форми моральнополітичної відповідальності включають у себе не лише її систематизовані нормативні підстави, процедурні стандарти, формалізовані санкції та політичні звичаї,
але й різноманітні інституціональні засоби для реалізації даного типу відповідальності.
4. Політико-правова система як інтегрована сукупність нормативно-правових
засад, політичних засобів і форм реалізації функціонування інститутів державної
влади та громадянського суспільства хоч і є близькою за змістом до системи конституційного права, але не обмежується її складовими та сферою поширення.
Особливими структурними елементами політико-правової системи є кодекси поведінки, кодекси етики та стандарти професійної діяльності, які встановлюють
правила виконання обов’язків державними службовцями, парламентаріями, представниками уряду та іншими посадовцями. Дані кодекси та стандарти можуть бути окремими документами, документами комплементарного характеру та частинами нормативно-правових актів. З одного боку, зазначені кодекси поведінки або
кодекси етики базуються на положеннях конституції та нормативно-правових актів вищої юридичної сили. З іншого боку, вони поєднують у собі правові норми,
регулятивні обв’язки представників або службовців конкретного органу публічної
232
влади і, найголовніше, моральні норми та принципи політичної етики, що сформувались як вимоги до діяльності та поведінки у конкретній сфері публічної влади. Слід звернути особливу увагу на те, що сучасні кодекси поведінки представників та службовців органів державної влади включають нормативні підстави,
процедури та санкції для реалізації їх морально-політичної відповідальності.
У порівнянні з іншими політико-правовими системами, континентальноєвропейська характеризується низкою особливостей у сфері нормативного забезпечення та реалізації морально-політичної відповідальності. Однією з таких особливостей можна назвати домінування положень законодавчих актів над прецедентами порушень політичної етики, що позначається на процесуальних діях органів
контролю за поведінкою посадових осіб. Водночас, зазначений принцип не суперечить неформальній традиції добровільної відставки представників вищих органів держави, насамперед у випадках порушення ними стандартів професійної поведінки та норм суспільної моралі. У межах даної політико-правової системи нормативні підстави морально-політичної відповідальності парламентаріїв зазвичай
ґрунтуються на положеннях регламентів. Варто зазначити, що окремими структурними елементами регламентів Бундестагу Німеччини та Сейму Латвії є кодекс
поведінки та кодекс етики відповідно. Ситуації порушення законодавцями норм
парламентської етики та дисципліни передбачають застосування до них лише тих
санкцій, які визначаються правовим статусом члена парламенту. Це стосується не
лише відсторонення від обов’язків, дисциплінарних стягнень, але й тимчасового
обмеження депутатського імунітету або індемнітету. При цьому, регламенти парламентів країн, що входять до романської та германської груп політико-правових
систем, містять окремі положення про роль парламентських фракцій у фактологічному розслідуванні порушень їх представниками принципів професійної поведінки. Однак, такий правовий принцип може як сприяти, так і перешкоджати діяльності спеціально уповноважених інститутів у сфері контролю за дотриманням парламентаріями положень регламенту та стандартів дисципліни під час засідань
законодавчого органу. Для деяких країн континентально-європейської системи
також є характерним стрімкий розвиток нормативно-правових підстав для реалі-
233
зації морально-політичної відповідальності членів та представників уряду. Серед
результатів цього процесу можна виокремити Міністерський Кодекс Поведінки в
Ісландії та Кодекс етики для членів уряду Франції.
5. У країнах англо-американської політико-правової системи інституціональні форми морально-політичної відповідальності парламентаріїв базуються насамперед на положеннях кодексів поведінки як окремих нормативних актів або на
етичних стандартах, що встановлені у межах регламентів. Для того, щоб норми
кодексів поведінки законодавців могли бути ефективно застосовані на практиці,
дані нормативні акти зазвичай доповнюються детальними інструкціями та керівництвами у сфері контролю за діями та вчинками членів парламенту. Однією з
проблем реалізації положень кодексів поведінки для парламентаріїв та представників уряду є визначення сфери їх дії у контексті регулювання окремих аспектів
приватного життя посадовців, які за певних обставин набувають публічного характеру. У Великобританії, США та Канаді серйозні порушення кодексів поведінки
або етики з боку парламентаріїв є фактичною підставою для розслідування даного
випадку спеціально уповноваженим інститутом. Останній має повноваження рекомендувати складу окремої палати відсторонити законодавця від здійснення
обов’язків на чітко визначений термін або навіть застосувати санкцію виключення. У політичних системах Нової Зеландії та Австралії досі не були сформовані
окремі кодекси поведінки або етики, які б регулювали діяльність представників
законодавчої влади на загальнонаціональному рівні. Однак, проаналізовані випадки реалізації морально-політичної відповідальності у даних країнах свідчать про
те, що до законодавців з будь-яким управлінським статусом, які порушують порядок роботи парламенту, можуть бути ефективно застосовані дисциплінарні санкції, визначені регламентом. Важливою умовою цього є наявність стійких конституційних звичаїв і системи парламентських прецедентів, зокрема у вигляді постанов спікера.
У країнах англо-американської політико-правової системи підстави морально-політичної відповідальності представників уряду можуть визначатися такими
документами у сфері виконавчої влади як: міністерський кодекс, інструкції кабі-
234
нету, акт про конфлікт інтересів та положення про міністерські стандарти. Варто
звернути увагу на те, що у Сполученому Королівстві, Канаді, Австралії та Новій
Зеландії міністри та державні секретарі несуть морально-політичну відповідальність як члени парламенту, тобто на їх поведінку поширюється дія кодексів і стандартів законодавчої етики. Найбільш поширеним формами морально-політичної
відповідальності керівників урядових структур у даних країнах є добровільна відставка та відставка на основі рекомендації або наказу глави уряду.
Невід’ємними нормативними складовими реалізації морально-політичної відповідальності у межах англо-американської політико-правової системи виступають конституційні звичаї та прецеденти, неписані парламентські правила і процедури, а також корпоративні норми партійного типу. У ситуаціях конфлікту публічних і приватних інтересів або політичних скандалів такі розрізнені правила інтегруються в систему підстав для відносин морально-політичної відповідальності.
Чинниками цього є соціальна оцінка поведінки певного суб’єкта політики, і, найголовніше, конкретні дії та висновки керівних або спеціально-уповноважених органів, компетенція яких передбачає застосування окремих форм моральнополітичної відповідальності. Особи, що займають посади у таких органах контролю, зазвичай скеровуються у своїй діяльності насамперед усталеними політичними звичаями або конвенціями, які можуть бути формально відтвореними у кодексах поведінки для парламентаріїв та міністерських стандартах.
6. У політико-правових системах недемократичних країн нормативні підстави морально-політичної відповідальності ґрунтуються насамперед на положеннях
статутів, кодексів етики, постанов та директив правлячої партії. Важливим фактором для розвитку інституціональних форм морально-політичної відповідальності
в умовах недемократичних режимів є рівень інтеграції норм суспільної моралі з
корпоративними стандартами, притаманними групі осіб, яка здійснює вирішальний вплив на організацію та функціонування органів публічної влади. Водночас,
такий політичний режим як прогресивний авторитаризм може передбачати поступову імплементацію інституціональних форм морально-політичної відповідально-
235
сті парламентаріїв та представників уряду, які є характерними для демократичних
країн.
7. Спільною умовою для розвитку морально-політичної відповідальності всіх
суб’єктів політики в Україні є створення конкретних систем галузевої політичної
етики. Для цього існують необхідні нормативні засади, які відтворюються у правових актах, що забезпечують стандарти професійної поведінки або дисципліни
для парламентаріїв та представників виконавчої влади. Сучасний політичний режим України знаходиться в стані трансформації, що позначається на нормативноціннісній системі відносин між суб’єктами політики. Громадянське суспільство та
державний механізм діють на основі тих політичних принципів, які визначають
основні політичні сили та неурядові організації. Таким чином, незалежність громадянської моралі ставиться під сумнів, що безпосередньо впливає на вигляд відповідальності суб’єкта політики в межах конституційного порядку. В даному контексті, морально-політична відповідальність розвивається без інституціональних
ознак та позбавляється нормативної бази для її реалізації. Даний вид відповідальності функціонує в політичній системі України без узгодження індивідуальних,
корпоративних та суспільних норм політичної етики. Важливим є те, що морально-політична відповідальність досі не є повноцінним елементом політичної свідомості та культури для українського суспільства. На індивідуальному рівні це
проявляється у відсутності раціональних засобів морального осмислення та критичного ставлення до політичної діяльності як збоку громадян, так і з боку представників держави. В Україні досі не сформовані різні види галузевої політичної
етики, які по суті відіграють роль основних засад морально-політичної відповідальності. Основні політичні актори та суспільство загалом нехтують потребою у
формуванні систем корпоративної етики неурядових організацій, систем партійної, парламентської та урядової етики.
Законодавство України містить ті нормативно-правові акти, які за умови їх
вдосконалення можуть стати основою для формування кодексів у сфері моральнополітичної відповідальності для конкретного органу держави та державної служби загалом. Варто звернути увагу на те, що реалізація морально-політичної відпо-
236
відальності в українському суспільстві має низку проблем формального характеру. Мова йде про визначення її суб’єктів, об’єкта, особливих санкцій для конкретного учасника політичної взаємодії тощо. Особливо це стосується сфери державної служби України, в межах якої існує конфлікт моральної, правової, політичної
та корпоративної відповідальностей. Подолання конфлікту службових повноважень та приватних інтересів у діяльності державного службовця може бути забезпечене лише за допомогою адаптації відповідних стандартів професійної етики до
норм суспільної моралі. Не дивлячись на те, що принципи та правила державної
служби конкретизовані у законодавчих актах, це не гарантує повноцінної реалізації морально-політичної відповідальності. Дані проблеми можуть бути вирішені
через формування нормативних систем політичної етики для кожної сфери політичної діяльності на основі діючих конституційно-правових норм або неофіційних корпоративних принципів та правил. Однак, цей процес стане реальним за
умови подолання громадськістю України такого обмеження транзитивного політичного режиму як дефіцит етики конституційного громадянства. Розвиток морально-політичної відповідальності вимагає взаємодії на всіх рівнях політичної системи в контексті інтеграції конституційно-правових та моральних норм з принципами та правилами політичної етики.
Нормативні підстави для розвитку інституціональних форм моральнополітичної відповідальності народних депутатів України ґрунтуються насамперед
на положеннях Регламенту Верховної Ради України та Закону України «Про статус народного депутата України». Окремим інститутом у структурі парламенту
України, який має повноваження впливати на реалізацію морально-політичної відповідальності народних депутатів, є спеціальний комітет, до предмета відання
кого належать питання Регламенту та депутатської етики. Даний комітет розглядає будь-які звернення та заяви парламентаріїв, депутатських фракцій та голови
парламенту з приводу випадків порушення законодавцями принципів внутрішньоорганізаційної дисципліни. Не дивлячись на те, що сфера діяльності даного
комітету визначається декількома нормативно-правовими актами, він досить часто не має необхідних повноважень для фактологічного розслідування ситуацій
237
недотримання законодавцями професійних стандартів поведінки. Істотний вплив
на морально-політичну відповідальність парламентаріїв здійснює неформальний
політичний звичай, який полягає у тому, що стандарти корпоративної етики політичних партій в процесі боротьби за владу значно відрізняються від норм професійної поведінки у межах парламентських фракцій.
8. Основними нормативно-правовими актами у сфері забезпечення стандартів професійної етики для членів уряду України є Регламент Кабінету Міністрів та
Закон України «Про запобігання корупції». Як один із засобів для ініціювання відносин морально-політичної відповідальності міністрів з боку парламентаріїв
можна назвати процедуру «години запитань до Уряду», яка проводиться на засіданнях Верховної Ради України. Центральним органом виконавчої влади, який
може впливати на реалізацію морально-політичної відповідальності міністрів та
державних секретарів, є Національне агентство з питань запобігання корупції.
Важливе значення для формування базових принципів морально-політичної відповідальності представників виконавчої влади, окрім членів уряду, має Постанова
Кабінету Міністрів «Про затвердження Правил етичної поведінки державних
службовців».
Подальший розвиток інституціональних форм морально-політичної відповідальності в Україні є можливим у випадку розробки та суспільного сприйняття
системи спеціальних кодексів етики або поведінки для кожного з органів державної влади, які мають містити детальні інструкції щодо застосування їх положень
та сукупність необхідних санкцій. Такі нормативні системи повинні узгоджуватись з законодавчо визначеними формами етики для політичних партій і неурядових організацій. Існують дві вірогідні перспективи для розвитку форм моральнополітичної відповідальності на сучасному етапі українського державотворення:
формування її нормативної бази в межах конституційної системи та поступова інтеграція до суспільної свідомості; реалізація даного виду відповідальності лише
на неформальному рівні з її вибірковим застосуванням як інструменту політичної
конкуренції.