Гриньків Марія Володимирівна Вплив релігійних організацій на політичний процес в Україні

Краткое описание

Гриньків Марія Володимирівна, помічник проректора з науково-педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка: «Вплив релігійних організацій на політичний процес в Україні» (23.00.02 - політичні інститути та процеси). Спецрада 26.001.41 у
Київському національному університеті імені Тараса Шев­ченка

Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Міністерство освіти і науки України
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ГРИНЬКІВ МАРІЯ ВОЛОДИМИРІВНА
УДК 323:2-78(477)
ДИСЕРТАЦІЯ
ВПЛИВ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС В
УКРАЇНІ
Спеціальність 23.00.02 – політичні інститути та процеси
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
________________ М.В. Гриньків
Науковий керівник: Ткач Олег Іванович,
доктор політичних наук, професор
КИЇВ – 2017

ЗМІСТ
ВСТУП ....................................................................................................................... 11
РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛИВУ РЕЛІГІЙНИХ
ОРГАНІЗАЦІЙ НА ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС....................................................... 17
Висновки до першого розділу ............................................................................ 58
РОЗДІЛ 2 ЗАСОБИ ВПЛИВУ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА
ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ .................................................................... 61
Висновки до другого розділу............................................................................ 109
РОЗДІЛ 3 СУЧАСНА ПРАКТИКА ВПЛИВУ РЕЛІГІЙНИХ ОРГАНІЗАЦІЙ НА
ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС В УКРАЇНІ .................................................................. 112
Висновки до третього розділу.......................................................................... 176
ВИСНОВКИ............................................................................................................. 182
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:...................................................... 188
ДОДАТОК ДО ДИСЕРТАЦІЇ................................................................................ 219
11
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Кардинальні зміни в політичній
системі України за останні 25 років суттєво трансформували основні сфери
суспільного життя. Демократизація політичних процесів привела до створення
сприятливих умов поширення і відродження релігійних цінностей, виникли
правові механізми, які регламентують і врегульовують державно-церковні
відносини та запобігають конфліктам і деструктивним для суспільства
процесам. Релігійні організації стали активними учасниками не тільки в
релігійній, а й в соціальній, культурній і політичній сферах суспільства.
Релігійні організації отримали можливість взаємодіяти не лише з державою, а й
співпрацювати з політичними партіями, окремими політиками в межах
електорального процесу, підтримуючи або засуджуючи позицію тієї чи іншої
політичної сили з конкретного питання, формуючи у вірян відповідний
світогляд, систему соціальних і політичних цінностей, а отже – впливати на
протікання політичного процесу в країні.
Зростання ролі релігійних організацій в сучасній Україні пов’язано і з
системною кризою, кризою всіх сфер життєдіяльності суспільства, нездатністю
влади розв’язувати поточні й стратегічні завдання, забезпечувати сталий
розвиток, що породжує соціальну апатію і недовіру громадян до офіційної
влади, і в таких умовах значна частина населення схильна довіряти лише
окремим інститутам, які зберегли хоча б відносний авторитет. Серед таких
інститутів можна виокремити релігійні організації.
Водночас, у відносинах держави та церкви, міжконфесійних відносинах
назбиралось немало проблем, пов’язаних із відсутністю науково-обґрунтованої
концепції державно-церковної політики, відсутністю єдиних підходів до
розв’язання релігійних проблем як з боку влади, так й інших політичних
суб’єктів, відсутністю єдиного самостійного органу державної влади у справах
релігії, підвищенням ефективності системи державного контролю діяльності
релігійних спільнот, переобтяженістю свідомості вірян традиціями радянського
періоду (тобто, коли центр східного православ’я пов’язувався лише з
12
Москвою). У цьому контексті також слід виокремити майнові, освітні питання,
урегулювання діяльності нетрадиційних культів, проявів релігійного
екстремізму, сепаратизму та інших дестабілізуючих впливів релігійних
організацій на суспільство.
Зазначені й багато інших сторін діяльності релігійних організацій у
політичному просторі України актуалізують дослідження їхньої ролі у
політичному процесі, що й визначило проблему нашого дослідження.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота
виконана в межах комплексної наукової програми Київського національного
університету імені Тараса Шевченка «Модернізація суспільного розвитку
України в умовах світових процесів глобалізації» та науково-дослідницької
теми філософського факультету 11БФ041-01 «Філософсько-світоглядні та
політологічні аспекти гуманітарного розвитку сучасного суспільства».
Мета дисертаційної роботи полягає у розкритті впливу релігійних
організацій на політичний процес в Україні.
Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:
1) з’ясувати чинники впливу релігійних організацій на політичний
процес та уточнити розуміння основного поняття дослідження «релігійна
організація»;
2) вивчити комунікативне середовище релігійних організацій і
визначити основні форми впливу релігійних організацій на політичний процес;
3) виокремити основні засоби впливу релігійних організацій на
політичний процес;
4) розкрити характер впливу релігійних організацій на політичний
процес;
5) простежити діяльність релігійних організацій в сучасних умовах, а
також можливість їх впливу на прийняття політичних рішень.
Об’єктом дослідження є політичний процес в Україні.
Предметом дослідження є вплив релігійних організацій на політичний
процес в Україні.
13
Методи дослідження. Методологічним інструментарієм дисертації є
комплексно застосовані загальнонаукові та спеціальні методи.
Історичний та порівняльний методи дали можливість простежити ґенезу
державно-церковних відносин, порівняти особливості та характер впливу
релігійних організацій на політичне життя сучасного суспільства, а у поєднанні
з методами історичної ретроспекції – у минулому. Структурно-функціональний
метод дозволив визначити ресурсні можливості релігійних організацій у
соціально-політичній сфері. Аксіологічний метод визначив осмислення
ціннісних засад у діяльності релігійних організацій, що впливає на формування
політичних орієнтирів вірян, їх співвідношення з цінностями, якими
визначаються норми і специфіка учасників політичного процесу.
Прогностичний та дескриптивний методи дали змогу виявити можливості
впливу релігійних організацій на політичні процеси в Україні.
Наукова новизна одержаних результатів. Дисертаційна робота є одним
з перших політологічних досліджень в Україні, у якому здійснено комплексний
аналіз впливу релігійних організацій на розвиток політичного процесу в
Україні. Це дало змогу отримати результати, які розкривають базову концепцію
дисертації та виносяться на захист:
- з’ясовано чинники впливу релігійних організацій на політичний процес:
історичні; державно-церковні відносини; внутрішні проблеми релігійних
організацій та міжконфесійні конфлікти; діяльність релігійних організацій у
соціальній, освітній, культурній сферах; релігійність населення. Запропоновано
авторське визначення поняття «релігійна організація» як добровільного
об’єднання людей на основі домінуючих спільних світоглядних уявлень (що
визначені віровченням) та форм відправлення культу (богослужіння, релігійна
практика), окрема суспільна формація, що характеризується внутрішньою
впорядкованістю, структурованістю, узгодженістю та регламентованістю дій,
взаємодій відносно автономних її частин, має власні ресурси, потреби й
інтереси;
14
- вперше, шляхом аналізу соціально-політичної інтенціональності
комунікативного середовища релігійних організацій, досліджено та
виокремлено інституціональні і неінституціональні форми впливу на
політичний процес. Зокрема, до форм інституціонального впливу належать:
робота офіційних представників релігійних організацій у конференціях і
круглих столах, у роботі комісій, рад, робочих груп, присвячених політикосоціальній ситуації та проблемам у державі, організовані органами влади,
органами місцевого самоврядування, політиками, політичними партіями,
громадськими організаціями; звернення та заяви офіційних представників
релігійних організацій або міжконфесійних релігійних організацій щодо
політичних питань та проблем у суспільстві; заклики офіційних представників
релігійних організацій до активної громадської позиції, до захисту
Батьківщини, до участі у виборчому процесі; вплив релігійних організацій на
прийняття політичного рішення, захисту прав громадян чи їх спільнот; візити
та зустрічі офіційних представників релігійних і міжрелігійних (ВРЦРО)
організацій із політичними лідерами, високопосадовцями України та
зарубіжжя, інформування міжнародної громадськості про стан справ у державі
й позиції релігійних організацій; здійснення капеланської роботи, підтримка
(моральна, матеріальна) релігійними організаціями військових та волонтерів у
поєднанні з постійним вихованням патріотизму та національної ідеї; діяльність
релігійних організацій, спрямована на формування світогляду вірян, зокрема
політичного (наприклад, проведення соціальних та освітніх заходів, ініціатив
релігійними організаціями щодо соціально-політичних проблем та питань у
державі). Відповідно, до форм неінституціонального впливу належать: участь
священнослужителів різних рівнів релігійної ієрархії у політичних процесах,
що відбуваються в державі (вибори, мітинги, протести, революції);
висловлювання, коментарі, інтерв’ю представників релігійних організацій
стосовно політичних проблем у державі;
- отримало подальший розвиток твердження, що наявність соціального
капіталу органічно притаманна релігійним організаціям й уможливлює
15
інтеграцію людей та їх об’єднань довкола актуальних у суспільстві проблем,
зокрема політичних. Визначено, що основними засобами впливу релігійних
організацій на політичний процес є: соціальний капітал, можливості
використання різних каналів ЗМІ, співпраця з органами державної влади й
органами місцевого самоврядування, місіонерська та соціальна діяльність
релігійних організацій, освітні програми і навчальні заклади, політичні ідеї
соціальних вчень;
- поглиблено аналіз характеру впливу релігійних організацій, який
поділяється на прямий та опосередкований. Прямий вплив реалізовується через
безпосередню участь релігійних організацій у виборчому процесі, в соціальнополітичних конфліктах, прийнятті політичного рішення. Опосередкований –
вплив та формування моральних засад у суспільстві, політичних орієнтирів та
цінностей громадян, здійснення соціальної діяльності, просвітницької роботи,
розвиток патріотизму й національної ідентичності;
- виявлено, що внаслідок політичної кризи інтенсифікується діяльність
релігійних організацій, спрямована на якісні зміни політичного процесу, що
може мати як конструктивний, так і деструктивний характер. Аргументована
можливість використання релігійного фактору як складової стабілізації або
запобігання кризових феноменів соціально-політичного середовища шляхом
реалізації функції легітимації, мобілізації. Враховуючи аналіз сучасної
практики релігійних організацій, зауважено, що релігійні організації
впливають на прийняття політичних рішень у державі, зокрема в тих питаннях,
що стосуються їх діяльності, цінностей і поглядів, які вони відстоюють, у сфері
захисту прав громадян.
Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження
можуть бути використані в діяльності органів державної влади для
забезпечення тісного взаємозв’язку між громадянським суспільством та
державою, ефективної практичної реалізації впливу релігійних організацій на
політичний процес України, при розробці наукової концепції і нормативно-
16
правових актів, які сприяють демократичним процесам шляхом поширення
цінностей, що виховують у віруючих активну соціальну й громадську позицію.
Зміст дисертаційного дослідження, узагальнення та практичні
рекомендації щодо впливу релігійних організацій на політичний процес можуть
знайти застосування у вищих навчальних закладах при підготовці лекцій,
спецкурсів, навчально-методичних посібників, вивченні теоретичної і
прикладної політології.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки
дисертації обговорювались на методологічних, теоретичних семінарах,
засіданнях кафедри політології Київського національного університету імені
Тараса Шевченка та доповідались на наукових конференціях: П’ятій
(ювілейній) Всеукраїнській науково-практичній конференції «Людина і
держава – плебсологічний вимір» (м. Київ, 26 жовтня 2012 р.); Всеукраїнській
науково-практичній конференції «Релігієзнавство у Київському університеті:
інституційний та персональний виміри» (м. Київ, 22 вересня 2014 р.);
Міжнародних наукових конференціях «Дні науки філософського факультету»
(м. Київ, 16-17 квітня 2013р., 15-16 квітня 2014 р., 21-22 квітня 2015р.).
Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження викладені у
9 публікаціях, з яких 4 статті у фахових виданнях включених до міжнародних
наукометричних баз даних, 1 стаття у фаховому виданні, 4 – тези виступів на
наукових конференціях.
Структура дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів,
висновків, списку використаних джерел, додатку до дисертації. Загальний обсяг
дисертації становить 215 сторінок, з яких обсяг основного тексту – 172
сторінки, список використаної літератури містить 244 наукових найменування,
обсягом 30 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ
Дисертаційне дослідження, у якому здійснено аналіз участі релігійних
організацій у політичний процес в Україні, дозволяє зробити наступні
висновки:
Релігійні організації своєю діяльністю шляхом поширення цінностей, що
виховують у віруючих активну соціальну та громадянську позицію, сприяють
здійсненню демократичних процесів у державі, зокрема, розвитку
громадянського суспільства.
1. Чинниками впливу релігійних організацій на політичний процес
виступають: історичні (роль релігійних організацій у державі в минулому,
формування законодавчої бази для регулювання сфери взаємодії держави і
церкви); державно-церковні відносини (правові проблеми (законодавство, що
регулює діяльність релігійних організацій, система державного контролю за
діяльністю релігійних організацій, оподаткування релігійних організацій,
реєстрація релігійних організацій), політичні чинники (неформальні зв’язки
релігійних і політичних лідерів, вплив іноземних політичних і релігійних
структур)); внутрішні проблеми релігійних організацій (відчуження церковного
майна, наявність приміщень для здійснення релігійної практики, внутрішні
конфлікти) та міжконфесійні конфлікти; діяльність релігійних організацій у
соціальній, освітній, культурній сферах; релігійність населення (діяльність на
території держави однієї чи кількох релігійних організацій, кількість вірян,
рівень релігійності населення).
Релігійна організація – це добровільне об’єднання людей на основі
домінуючих спільних світоглядних уявлень (що визначені віровченням) та
форм відправлення культу (богослужіння, релігійна практика), окрема
суспільна формація, що характеризується внутрішньою впорядкованістю,
структурованістю, узгодженістю та регламентованістю дій, взаємодій відносно
автономних її частин, має власні ресурси, потреби та інтереси.
2. Реалії сьогодення спонукають релігійні інститути, як частину
громадянського суспільства, до розширення своїх функцій, та, відповідно,
183
активізації зовнішніх взаємодій з іншими підсистемами суспільства. Ця
діяльність виявляється у соціально-політичній інтенціональності їх комунікації.
Соціально-політична інтенціональність – це відповідна спрямованість
комунікативних актів, яка проявляється у змісті інституціональних і
неінституціональних форм впливу. Адже така спрямованість сьогодні властива
майже кожному соціальному інституту. Не винятком є і релігійна сфера
соціуму.
3. Релігійне духовенство користується авторитетом у своїх прихожан,
тому погляди перших, з того чи іншого позарелігійного, соціального або навіть
політичного питання мають неабиякий вплив на членів релігійної спільноти, а
через соціальну взаємодію – і за її межами також. Про вплив релігійної
організації доцільно говорити в контексті їх комунікативного середовища.
Комунікативне середовище релігійних організацій ми розглядаємо як
взаємовідносини між релігійними та іншими суспільними суб’єктами, в основі
яких лежать комунікативні акти. Мають місце тенденції до розширення
соціально-політичної інтенціональності в комунікації релігійних організацій,
що змінює їх роль у становленні демократії за умов новітніх викликів.
Вплив релігійних організацій на суспільство реалізовуються в межах
релігійної комунікації. Релігійні організації можуть впливати на політичний
процес через різні канали комунікації, де їх представники висловлюють та
поширюють політичні, соціальні, правові ідеї, думки, позиції, оцінки, що
відповідають їх соціальним вченням. Такі повідомлення в ЗМІ впливають на
формування суспільної свідомості, зокрема, політичної свідомості віруючої
особи, або інших членів аудиторії.
Впливовість повідомлень релігійної організації на свою аудиторію через
ЗМІ визначають: 1) текст (змістовні характеристики: тема, проблематика),
форма (інтерв’ю, коментар, доповідь); 2) приналежність до релігійної
організації, конфесії, релігії та соціальний авторитет суб’єкта (того хто
представляє релігійну організацію); 3) характеристики аудиторії (читача,
184
слухача, глядача, зацікавленість темою, його світогляд, освіта); 4) площадка
виступу (місце і час).
Соціально-політична інтенціональність комунікації релігійних
організацій проявляється у змісті інституціональних і неінституціональних
форм впливу. До форми інституціонального впливу належать: робота офіційних
представників релігійних організацій у конференціях і круглих столах, у роботі
комісій, рад, робочих груп, присвячених політико-соціальній ситуації та
проблемам в державі, організовані органами влади, органами місцевого
самоврядування, політиками політичними партіями, громадськими
організаціями; звернення та заяви офіційних представників релігійних
організацій або міжконфесійних релігійних організацій щодо політичних
питань та проблем в суспільстві; заклики офіційних представників релігійних
організацій до активної громадської позиції, до захисту Батьківщини, до участі
у виборчому процесі; вплив релігійних організацій на прийняття політичного
рішення, захисту прав громадян чи їх спільнот; візити та зустрічі офіційних
представників релігійних і міжрелігійних (ВРЦіРО) організацій з політичними
лідерами та високопосадовцями України та зарубіжжя, та інформатизація
міжнародної громадськості про стан справ в державі та позиції релігійних
організацій; здійснення капеланської роботи, підтримка (моральна,
матеріальна) релігійними організаціями військових та волонтерів у поєднанні з
постійним вихованням патріотизму та національної ідеї; діяльність релігійних
організацій спрямована на формування світогляду вірян, в тому числі
політичного (наприклад, проведення соціальних та освітніх заходів та ініціатив
релігійними організаціями щодо соціально-політичних проблем та питань в
державі). Відповідно, до форм неінституціонального впливу належать: участь
священнослужителів різних рівнів релігійної ієрархії у політичних процесах,
що тривають в державі (вибори, мітинги, протести, революція); висловлювання,
коментарі, інтерв’ю представників релігійних організацій стосовно політичних
проблем в державі.
185
4. Основними засобами впливу релігійних організацій на політичний
процес є: соціальний капітал, можливості використання різних каналів ЗМІ,
співпраця з органами державної влади та органами місцевого самоврядування,
місіонерська та соціальна діяльність релігійних організацій, освітні програми та
навчальні заклади, політичні ідеї соціальних вчень. Соціальний капітал є
невід'ємною характеристикою діяльності релігійних організацій, а його
наявність є основою для інтеграції людей довкола актуальних у суспільстві
проблем, зокрема політичних. Співпраця з органами державної влади та
органами місцевого самоврядування дає можливість релігійним організаціям
брати участь і спостерігати за формуванням державної політики, аналізувати
наявні проблеми та надавати пропозиції. Релігійні організації, пропонуючи
суспільству свої освітні програми та навчальні заклади, прищеплюють своїм
учням і студентам релігійні цінності та ідеї, зокрема соціально-політичні ідеї,
що викладені їх у соціальних вченнях.
5. Характер впливу релігійних організацій на політичний процес можна
поділити на прямий і непрямий. Доцільність такого поділу визначена
змістовним характером впливу релігійних суб’єктів, темпоральністю,
інтенціональністю, ступенем та масштабами впливу. В контексті такого
розмежування, прямий вплив, реалізується через участь і розглядається як
безпосереднє втручання (тією чи іншою мірою) в перебіг політичних процесів,
або навіть участь в якості суб’єкта цих процесів. Відповідно, опосередкований
– не передбачає прямого впливу та безпосередньої взаємодії з політичними
суб’єктами, а впливає на них через культивування норм, правил поведінки,
цінностей, переконань, які визначають світоглядні (політичні) орієнтири вірян.
Опосередкований вплив релігійних організацій на політичний процес
передбачає діяльність, спрямовану на формування моральних засад у
суспільстві, здійснення соціальної діяльності, просвітницької та інших видів
роботи, яка впливатиме на розвиток патріотизму, національної ідентичності,
популяризації демократичних цінностей, формування громадянського
суспільства. З’ясовано, що релігійні організації дбають про моральний стан
186
суспільства (виступаючи проти чи на підтримку відповідних політичних
рішень), здійснюють просвітницьку роботу серед вірян.
6. Діяльність релігійних організацій у суспільстві спрямована впливати на
окремі політичні процеси в державі, та, відповідно, має конструктивний і
деструктивний характер такого впливу. Конструктивний характер впливу
реалізується у: висловлюваннях осуду незаконним діям влади, оцінках дій і
рішень влади та інших політичних суб’єктів; пропозиціях виступити
посередником для врегулювання політичного конфлікту, політичної кризи
державі; діяльності, спрямованій на захист прав людини, звільнення
«політичних в’язнів»; комунікації релігійних організацій із зарубіжними
політичними акторами з метою вирішення конкретної проблеми в державі та
інформування світової громадськості про стан справ та проблем в Україні.
Сфера і характер обговорюваних питань на таких зустрічах свідчать про
позиціонування релігійними організаціями себе як представника народу;
турботу релігійних організацій про стан моралі в суспільстві; комунікацію
представників релігійних організацій з метою популяризації демократичних
цінностей (відповідальність кожного громадянина, політична свобода) та
активної громадської позиції, зокрема, у: УПЦ КП, УГКЦ, УАПЦ, ДУМУ,
Всеукраїнського Союзу Церков християн віри євангельської-п’ятидесятників,
Української уніонної конференції Адвентистської церкви в Україні. Збільшення
громадської активності ВРЦіРО, що проявляється через зустрічі з першими
особами держави України з метою обговорити соціальні, економічні та
політичні проблеми в державі; патріотична та просвітницька робота з вірянами;
матеріальна допомога військовим на фронті, нагороди учасникам бойових дій,
волонтерам, словесна, духовна підтримка у зверненнях до військових для
підтримки їх військового духу, робота військових капеланів.
Деструктивний характер впливу виражений у такій практиці діяльності
релігійних організацій: висловлювання чи офіційні звернення релігійних
організацій щодо політичних питань чи процесів у державі, які розділяють і
релігійні організації і, відповідно, їх вірян на протилежні групи; позиція
187
релігійних організацій та оцінка ними дій окремих священнослужителів у
питаннях підтримки анексії Криму та окупації територій на Сході.
Сучасна діяльність релігійних організацій у межах політичного процесу
виступає чинником стабілізації або запобігання кризових феноменів соціальнополітичного середовищі держави через реалізацію їх функцій легітимації та
мобілізації. Прикладом легітимуючої функції є заява ВРЦіРО за підсумками
зустрічі з Головою Верховної Ради, в.о. Президента України О.В. Турчиновим,
в якій вона оголосила підтримку і визнання владі, що послужило фактом
легітимації для нововстановленої влади. Мобілізаційна функція релігійних
організацій продемонстрована в таких прикладах: спроби мобілізувати
громадськість для змін радянського світогляду; заклики до участі у виборах
аргументовані демократичними цінностями (відповідальність виборців та
кандидатів, членів комісій проголосувати, викриття правопорушень під час
виборів та застереження щодо них).
Релігійні організації та їх об’єднання намагаються впливати на прийняття
політичних рішень, особливо якщо вони стосуються їх діяльності чи суперечать
їх поглядам. Про ефективний вплив на рішення, прийняті на користь і за
вимогою чи проханням релігійних організацій свідчать: зміни у проекті
Трудового кодексу, де не включили доповнення невичерпного переліку заборон
дискримінації у трудових відносинах поняттям «сексуальна орієнтація», як це і
вимагали релігійні організації і ВРЦІРО; внесення змін до Податкового кодексу
України від 6 жовтня 2016 року, відмінили норми, які зобов'язували релігійні
організації платити податок за використання своїх коштів на добродійну
діяльність. Такий вплив є наслідком застосування сукупності
інституціональних (офіційні звернення, робота в засіданнях робочих груп щодо
законопроекту) і не інституціональних форм впливу (висловлювання, коментарі
в ЗМІ, неформальні зв’язки і спілкування з політиками).