Дем’яненко Олександра Олександрівна Громадянське суспільство як чинник політичної модернізації : Демьяненко Александра Александровна Гражданское общество как фактор политической модернизации

Краткое описание

Дем’яненко Олександра Олександрівна, викладач кафедри державної служби, публічного адміністрування та політології, Черкаський національний університет імені Богдана Хмельницького. Назва дисертації: «Громадянське суспільство як чинник політичної модернізації». Шифр та назва спеціальності 23.00.02 політичні інститути та процеси. Спецрада Д 26.001.41 Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Київський нaцioнaльний унiвepситeт iмeнi Тapaсa Шeвчeнкa
Мiнiстepствo oсвiти i нaуки Укpaїни
Київський нaцioнaльний унiвepситeт iмeнi Тapaсa Шeвчeнкa
Мiнiстepствo oсвiти i нaуки Укpaїни
Кваліфікаційна наукова
праця на правах рукопису
ДЕМ’ЯНЕНКО ОЛЕКСАНДРА ОЛЕКСАНДРІВНА
УДК 351.752(477)
ДИСЕРТАЦІЯ
ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ
МОДЕРНІЗАЦІЇ
23.00.02 – політичні інститути та процеси
Подається на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук
Дисертація містить результати власних досліджень. Використання ідей,
результатів і текстів інших авторів мають посилання на відповідне джерело
___________________ Дем’яненко О.О.

Науковий керівник: Цвих Володимир Федорович,
доктор політичних наук, професор
Київ – 2019

ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................... 18
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК ЧИННИКА
ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ...................................................................... 25
Висновки до розділу 1 ................................................................................ 65
Список використаних джерел до першого розділу ................................. 68
РОЗДІЛ 2. РОЛЬ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА У
ПРАКТИКАХ ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ........................................... 74
Висновки до розділу 2 .............................................................................. 126
Список використаних джерел до другого розділу................................. 129
РОЗДІЛ 3. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО У ПРОЦЕСАХ
ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ УКРАЇНИ................................................ 138
Висновки до розділу 3 .............................................................................. 188
Список використаних джерел до третього розділу ............................... 190
Висновки .................................................................................................... 198
Додатки………………………………………………………………...…206

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертаційній роботі здійснено комплексний аналіз теоретичних засад
та практичних виявів громадянського суспільства у процесах політичної
модернізації, що дозволило розкрити його роль та завдання як чинника
осучаснення та удосконалення політичної системи загалом та України
зокрема. Отримані у процесі дослідження результати дають змогу
сформулювати наступні висновки:
1. Обґрунтовано, що дослідження громадянського суспільства як
чинника політичної модернізації базується на належному теоретичному
фундаменті у вигляді систематизованих теоретичних положень як щодо
першого феномену соціально-політичної дійсності, так і стосовно другого
процесу оновлення політичної системи. Автором розроблено власні дефініції
громадянського суспільства та політичної модернізації. Громадянське
суспільство – це впливовий соціальний актор, що усвідомив значущість
власної соціальної влади і діє на перетині різних сфер (економічної,
культурної, публічної тощо) та на різних рівнях (локальному, національному,
наднаціональному) з метою узгодження та реалізації суспільних інтересів у
паритетній співпраці з державними та приватними структурами. Політична
модернізація - це оновлення політичного інструментарію та методик, завдань
та функцій, організаційних структур, що визначають діяльність різних
політичних акторів, відповідно до найбільш сучасних ефективних зразків.
У процесі дослідження висвітлено традиційні завдання громадянського
суспільства, що сприяють політичній модернізації, а саме: генерування та
артикуляція суспільних та групових інтересів; взаємодія з державними
органами з метою легалізації цих інтересів; контроль над розробкою та
виконанням державних програм із реалізації цих інтересів; систематизація
власної діяльності шляхом організаційного оформлення; інтеракція між
різними громадськими структурами, що мають суперечливі інтереси з метою
винайдення компромісу; отримання соціальних послуг за рахунок державного
199
або місцевого бюджету; громадянська освіта, доведено їхню результативність
та ефективність.
Проаналізовано наукове підґрунтя дослідження змісту політичної
модернізації. Політична модернізація визначається крізь дослідницьку
паралель «політична зміна» - «політичний розвиток», де політична зміна –
одиничний акт трансформації певного елементу політичної системи, а
політичний розвиток – сума політичних змін. Політична модернізація – один
із різновидів політичного розвитку, що має ряд закономірностей, і водночас
характеризується різними історичними, географічними, культурологічними
особливостями.
З’ясовано, що основні вектори політичної модернізації знаходять свій
вияв у: централізації державної влади на національному рівні та одночасній
глибокій територіальній децентралізації локальних політичних інтересів для
забезпечення широкої політичної участі громадян у вирішенні місцевих
проблем; формуванні диференційованої політичної структури з високим
рівнем спеціалізації окремих елементів системи; забезпеченні участі широкого
кола соціальних груп у політичних процесах для задоволення різноманітних
інтересів шляхом розвитку інститутів громадянського суспільства; швидкому
збільшенні кількості представників раціональної політичної еліти, формуванні
на тих же принципах модерної бюрократії, постійному послабленні ролі
кланових груп у політичних процесах; розвитку політичної культури на
засадах ціннісного плюралізму та активізму, зростанні рівня політичної
відповідальності громадян; підвищенні рівня соціальної автономності та
мобільності політичних акторів тощо.
2. Доведено, що громадянське суспільство та політична модернізація
перебувають у тісній взаємодії та характеризуються системою перманентних
взаємовпливів. Політична модернізація розширює функціональність
громадянського суспільства, робить його повноцінним актором публічної
політики; диверсифікує його структуру; сприяє соціальній мобільності та
мобілізації; підвищує політичну культуру та компетентність громадян;
200
полегшує внутрішню та зовнішню комунікацію і т. д. Громадянське
суспільство як чинник політичної модернізації впливає на її інтенсивність,
предметність, масштабність, ефективність, оперативність, оптимальність,
системність, правове регулювання тощо.
Під впливом громадянського суспільства відбувається удосконалення
політичних відносин, транспарентність та паритетність стають основними
пріоритетами взаємодій між різними соціально-політичними акторами, у тому
числі між громадськими організаціями, державними інститутами, приватним
сектором. Залежно від зрілості громадянського суспільства, його вплив на
політичну систему може бути ситуаційним або системним, малоефективним
або ефективним, нормативно непідкріпленим або підкріпленим,
опосередкованим або прямим.
3. Аргументовано, що роль громадянського суспільства у практиці
політичної модернізації суттєво зросла в контексті глобалізаційних змін.
Розвиток інформаційних технологій створив фундамент для розкриття
модернізаційного потенціалу громадянського суспільства, посиливши його
комунікаційну складову. Офлайн простір було доповнено онлайн аналогом,
що змінило структуру комунікації суспільства загалом та можливості
громадянського суспільства, зокрема. У контексті розвитку інформаційнокомунікаційних технологій відкрилися нові інтерактивні канали спілкування
між членами громадської організації, між різними інститутами
громадянського суспільства, між громадянським суспільством та державою й
бізнесом.
Внаслідок глобальних перетворень відбулося оновлення завдань
громадянського суспільства. До його інноваційних завдань віднесено:
реалізацію «громадянського» начала кожного представника суспільства;
взаємодію з приватним сектором з метою отримання прозорої фінансової
підтримки власної діяльності; участь у формуванні та реалізації державної
політики (публічне управління); інтенсифікацію громадських ініціатив;
популяризацію «відповідального» громадянського суспільства; формування
201
толерантної моделі внутрішніх взаємодій; стимулювання звітності державних
органів щодо ефективності їхньої діяльності; алгоритмізацію реакцій на
кризові виклики; стратегічне планування активностей; діджиталізацію
процесів внутрішньої та зовнішньої комунікації.
Виявлено і визначено основні функції сучасного громадянського
суспільства: управління інституціями з обліку та просування прозорості та
підзвітності; підвищення обізнаності про суспільні проблеми та виклики, а
також підтримка позитивних змін; надання послуг для задоволення суспільних
потреб, зокрема, у сферах освіти, здоров’я, харчування та безпеки, а також
реалізація управління наслідками стихійних лих, швидкого реагування на
надзвичайні ситуації; поширення унікальних знань та досвіду для формування
політики та стратегії, а також визначення конструктивних рішень;
забезпечення освіти, перепідготовки, стажування тощо з метою нарощування
потенціалу; розробка довготривалих та довгоокупних рішень; надання сили
голосу маргіналізованих або недостатньо представлених груп; заохочення
активної участі громадян у суспільному житті та підтримка прав громадян;
сприяння поширенню та зміцненню фундаментальних загальних цінностей;
створення норм, що формують ринок і державну політику.
4. Доведено, що комунікаційний потенціал громадянського
суспільства знайшов вихід власної енергії у процесі публічного дискурсу, який
сьогодні є одним з головних модернізаційних засобів у руках громади. За
результатами публічного обговорення громадянське суспільство продовжує
перманентний процес власного удосконалення, а також оновлення на більш
якісних засадах структурних елементів політичної системи загалом.
Публічне обговорення – спосіб прийняття раціонального соціальнополітичного рішення з урахуванням позицій як меншості, так і більшості, а
також думки кожного учасника. Завдяки таким організаційним принципам як
інклюзивність, транспарентність та рівність публічний дискурс є таким
засобом, що дозволяє прийняти по-справжньому ефективне рішення, як за
способом вироблення, так і за змістом.
202
Публічний дискурс сприяє модернізації політичної системи, працюючи за
«принципом доміно». Участь у публічних обговореннях ініціює зміну
політичної свідомості людини, саме завдяки процесу обговорення остання
утверджується у сприйнятті своєї громадської ролі, стає більш ініціативною,
активною, відповідальною, поінформованою тощо. Оновлена політична
свідомість сприяє модернізації політичної культури, яка переходить з пасивноспоглядальницького стану до учасницького. Політична культура ХХІ століття
у демократичних країнах світу – це культура компромісу та міжсекторної
співпраці. Такий формат політичної культури з необхідністю призводить до
тотального перегляду політичних відносин, які відтепер орієнтуються на таку
соціальну цінність як «належність», стимулюючи формування та зміцнення
належного управління, належного політика та належного громадянина. Нові
політичні відносини вимагають удосконалення нормативно-правового поля,
яке б враховувало усі модернізаційні зрушення та максимально їм сприяло.
5. З’ясовано, що соціальне партнерство є одним з найбільш виразних
наслідків модернізаційної діяльності громадянського суспільства, що
конструюється на основі використання такого засобу як публічний дискурс.
Саме завдяки змістовому потенціалу останнього громадянське суспільство – у
даному контексті, насамперед, професійні спілки – спромоглося організувати
ефективну комунікацію з державою з питань організації трудової сфери,
результуючим висновком якої став консенсус та закладання основ для
подальшої більш широкої міжсекторної співпраці.