Білошицький Володимир Іванович. Демократичні засади цивільно-військових відносин: зарубіжний досвід і Україна : Билошицкий Владимир Иванович. Демократические основы гражданско-военных отношений: зарубежный опыт и Украины

Краткое описание

Білошицький Володимир Іванович. Демократичні засади цивільно-військових відносин: зарубіжний досвід і Україна.- Дисертація канд. політ. наук: 23.00.02, НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - Київ, 2015.- 200 с.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ
ІНСТИТУТ ДЕРЖАВИ І ПРАВА ім. В. М. КОРЕЦЬКОГО

На правах рукопису

Білошицький Володимир Іванович

УДК 355.02:316.324

ДЕМОКРАТИЧНІ ЗАСАДИ ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВИХ ВІДНОСИН: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД І УКРАЇНА

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Спеціальність: 23.00.02 – політичні інститути та процеси

Науковий керівник:
Ільчук Леонід Іванович,
кандидат політичних наук, доцент

К и ї в – 2 0 1 5

З М І С Т

ВСТУП……………………………………………………………….……3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВИХ ВІДНОСИН

1.1. Огляд літератури з проблеми та джерельна база дослідження......11
1.2. Цивільно-військові відносини: науково-теоретичні витоки та політичний сенс……………………………………………………………….....21
Висновки до розділу 1……………………………………………………36

РОЗДІЛ 2. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО ТА ДЕРЖАВА
В СИСТЕМІ ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВОЇ ВЗАЄМОДІЇ

2.1. Громадянське суспільство як демократична основа цивільно-військового діалогу…………………………………………………...................38
2.2. Державні можливості коригування цивільно-військових відносин…………………………………………………………………………..61
2.3. Демократичний цивільний контроль як інституціональний вияв цивільно-військових взаємин…………………………………………………...81
Висновки до розділу 2……………………………………………………94

РОЗДІЛ 3. ЦИВІЛЬНО-ВІЙСЬКОВІ ВІДНОСИНИ В УКРАЇНІ

3.1. Лібералізація воєнної політики України як умова становлення цивільно-військових відносин………………………………………………….97
3.2. Воєнна сфера незалежної України як політично-управлінська регресія………………………………………………………………………….108
3.3. Цивільно-військові відносини та демократичний цивільний контроль в Україні: деякі узагальнення………………………………………119
3.4. «Революція гідності» 2014 р. як каталізатор демократичного оновлення цивільно-військових відносин……………………………………144
Висновки до розділу 3…………………………………………………..165

ВИСНОВКИ…………………………………………………………….168

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ……………………………174

ВСТУП

Актуальність теми. Цивільно-військові відносини (ЦВВ) як складна соціальна конструкція, що має чітко виражені історичні (статичні) та конкретно-владні (динамічні) ознаки, володіє значним потенціалом впливу не лише на політичну, але й економічну, соціальну, духовно-культурну та ін. суспільні сфери. Як результат та одна з рушійних сил соціогенезису, ЦВВ позиціонуються як важливий фактор воєнно-політичного інжинірингу. Зокрема, спосіб забезпечення національної безпеки сучасної держави, рівень її обороноздатності, можливості оборонно-промислового комплексу, культура патріотизму та інші важливі воєнно-соціальні характеристики своїм висхідним джерелом мають насамперед якість відносин, що складаються між політичними лідерами, громадськими активістами та професійними військовиками.
Тематика ЦВВ одночасно підкреслює відмінності між представниками «цивільної» та «військової» частин соціуму та наголошує на необхідності активної взаємодії між ними. Це пояснюється тим, що відносини між людьми в погонах та їхніми цивільними співгромадянами у більшості випадків не виглядають оптимізованими (збалансованими, гармонізованими) до стану повної компліментарності. Їх балансу перешкоджає природа життєдіяльності військовиків та цивільного населення, спрямована на досягнення кінцевих результатів за допомогою принципово різних механізмів усвідомлення й перетворення довколишнього світу. Якщо у світобаченні цивільних громадян, як правило, домінують послідовність, еволюційність, поступливість, налаштованість на компроміс, намагання мінімізувати форс-мажорну складову суспільного розвитку, то військове мислення з моменту свого виникнення базується на доцільності й виправданості силового (збройного) перетворення соціального середовища, де рішучість, швидкість, жорсткість (іноді жорстокість) є визначальними характеристиками надання фрагменту суспільної реальності бажаних матеріальних та духовних форм.
Громадянський та силовий сегменти суспільства об’єктивно ґрунтуються на різних цінностях, переконаннях, стереотипах мислення тощо. На рівні практичної політики це означає відмінні способи боротьби за владу, соціальне домінування, ресурси, виробничу базу, матеріальні (мобілізаційні) запаси, механізми ідеологічного впливу на великі соціальні групи тощо.
З метою впорядкування комплексу проблем, що виникають на перетині цивільного й військового сегментів, держава на рівні організованого впливу (суспільство на рівні самоорганізації) бере на себе зобов’язання впорядкувати взаємодію громадян, що є військовими професіоналами, з їх соціальними контрагентами. У випадку держави це зазвичай робиться за допомогою відповідного законодавства та цілеспрямованої діяльності уповноважених державних структур.
Не стала винятком й Україна, де розпочато складний процес оптимізації ЦВВ з метою формування безпекової (оборонної) політики, адекватної сучасним викликам і загрозам, убезпечення держави та суспільства в складному геополітичному середовищі ХХІ ст. Дається взнаки політична даність, що отримала переконливе підтвердження в контексті загального ускладнення міждержавних взаємин останнього періоду: війни та військові конфлікти стають домінантним механізмом просування (відстоювання) політичними суб’єктами своїх економічних, сировинних, екологічних, інформаційних та ін. інтересів.
Процес ствердження в Україні збалансованих ЦВВ доцільно пов’язати з євроатлантичними планами України, що визначали спрямованість зовнішньої та воєнної політики держави впродовж 1994-2010 рр. Проголошення Україною у 2010 р. позаблокового статусу не зняло цього питання з порядку денного, оскільки воєнне співробітництво з Північноатлантичним альянсом та окремими західними країнами, складовою якого залишалось конструювання національної моделі цивільно-військових взаємин з урахуванням західного досвіду, продовжувалось. Новий імпульс проблематика ЦВВ отримала у 2014 р. (події, що метафорично позначені як «революція гідності»). Відбулись паралельні процеси самомобілізації громадянського суспільства з метою захисту України та демонстрація неспроможності законодавчо визначених силових структур виконати свої обов’язки в безпековій (оборонній) сфері у повному обсязі.
Іншим важливим чинником підвищення уваги до проблематики ЦВВ слід вважати нову хвилю мілітаризації, що стала реальністю у більшості держав. Зокрема, зростають оборонні бюджети, розробляються нові системи озброєнь та способи їх застосування, формуються недержавні (приватні) збройні структури. Заснований на силі геополітичний курс Російської Федерації вже призвів до суттєвих зрушень в українській безпековій (оборонній) політиці, змін у політичній системі України, продукування нових духовних конструкцій, що мають як військово-патріотичний, так і військово-антиукраїнський контексти. Відповідно, ЦВВ в Україні потребують ретельного аналізу та відповідного наукового узагальнення.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Результати дослідження використано в ході виконання науково-дослідної роботи на Факультеті військової підготовки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій. Напрями дослідження використані та знайшли відображення в НДР відділу проблем соціальної безпеки Центру перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики України та НАН України «Розробка інструментарію та аналізу стану соціальної безпеки», державний реєстраційний номер 0214U003256. Окремі авторські напрацювання використано у навчальному процесі кафедри загальновійськових дисциплін Факультету військової підготовки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій.
Тема дисертаційного дослідження затверджена Вченою радою Центру перспективних соціальних досліджень Міністерства соціальної політики України та НАН України 19 жовтня 2012 року (протокол № 11).
Метою дисертаційного дослідження є аналіз процесів, що відбуваються під час взаємодії цивільного населення (політичних суб’єктів, громадянського суспільства) та військовослужбовців в умовах демократичного транзиту суспільства, встановлення інституціоналізованих форм цивільно-військового діалогу з питань забезпечення воєнної безпеки (обороноздатності) сучасної держави.
Для досягнення поставленої мети у дисертації визначено такі завдання:
− узагальнити наявні інформаційні джерела та окреслити коло наукових підходів до висвітлення сутності та змісту ЦВВ, конкретизувати внесок державних й недержавних науково-аналітичних установ в усвідомлення національного варіанту їх прояву;
− окреслити сутнісні ознаки ЦВВ, прослідкувати їх еволюцію в політичному просторі, віднесеному до західної політичної культури;
− аргументувати домінантну роль громадянського суспільства у становленні ЦВВ в умовах демократичного державотворення;
− визначити можливості держави в коригуванні ЦВВ, наслідки цільової етатизації системи взаємин між цивільними громадянами та військовослужбовцями;
− розкрити зміст демократичного цивільного контролю як механізму реалізації ЦВВ;
− розкрити особливості лібералізації воєнної політики України як необхідної умови становлення ЦВВ на демократичній основі;
− вказати на коло негативів у розвитку воєнної сфери незалежної України як на механізми деструктивного впливу на загальну панораму ЦВВ;
− деталізувати особливості становлення ЦВВ та демократичного цивільного контролю в Україні;
− вказати на кореляційні залежності між станом ЦВВ в Україні та Революцією гідності 2014 р.
Об’єкт дослідження – цивільно-військові відносини в демократичному суспільстві.
Предмет дослідження – демократичні засади цивільно-військових відносин в зарубіжних державах та в Україні.
Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертації виступають загальнонаукові, філософські, а також спеціальні наукові методи, способи використання яких є комбінованими. Загальну гносеологічну матрицю дослідження утворюють методи дослідження суб’єкт-суб’єктних та суб’єкт-об’єктних зв’язків у політичній сфері, що є прийнятними для всіх гуманітарних досліджень (історичний, соціологічний, нормативний, структурний, структурно-функціональний, системний, інституційний, соціально-психологічний, діяльнісний, порівняльний, ціннісний та ін.). До філософських методів віднесені аналіз і синтез, індукція і дедукція, абстрагування і конкретизація, систематизація, поєднання історичного та логічного аналізу, класифікація, а також методи емпіричних досліджень (аналіз документів, використання даних соціологічних опитувань, статистичних звітів, експертних оцінок тощо).
Оцінка перспектив розвитку процесів воєнної сфери, що вимагають управлінського втручання органів влади, здійснюється за допомогою аналітико-прогностичних методів.
Критично-конструктивний аналіз, на якому базується дослідження, спирається на принципи об’єктивності, органічної єдності теорії і практики, поєднання критичного й раціонального, універсального та фрагментарного підходів.
Емпіричну базу дисертації склали результати досліджень, проведених науковими установами та державними органами, предметом пізнавальної уваги яких є забезпечення воєнної безпеки та національної обороноздатності. Автором використано матеріали парламентського комітету з питань забезпечення національної безпеки і оборони, напрацювання академічних та аналітичних установ, дисертаційні дослідження з питань розвитку оборонної сфери України, чинну нормативно-правову базу, наявну наукову періодику, а також деякі публіцистичні матеріали.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертації доведено необхідність подальшого розвитку цивільно-військових відносин в Україні в умовах одночасного розгортання процесів демократизації її політичної системи як невід’ємної складової євроінтеграції та посилення фактору воєнно-політичної діяльності держав за фактичної неомілітаризації міжнародних відносин.
Уперше:
- висвітлено особливості трансформації військово-цивільних відносин у цивільно-військові, яка є даністю політичного розвитку західних держав та полягає в законодавчому закріпленні та практичному втіленні принципу пріоритету цивільних управлінських структур (демократично обраних органів політичної влади) над легітимними силовими органами. Суб’єктний потенціал останніх, який в історичному минулому був чинником активного впливу військовослужбовців на цивільну владу, в умовах домінування цивільно-військових відносин знижується до рівня, що мінімізує (унеможливлює) неправове втручання силовиків у життєдіяльність політичної системи;
- показано родо-видову залежність між цивільно-військовими відносинами та демократичним цивільним контролем над силовими структурами, законодавчо об’єднаними у воєнну організацію (сектор безпеки і оборони) держави. «Відносини» передують «контролю», оскільки якість взаємин, що складаються між військовослужбовцями та цивільною владою і населенням, визначає концептуальні засади та організаційні форми контролюючого впливу влади й суспільства на військовий сегмент політично організованого соціального середовища;
- доведено домінування громадянського суспільства над державою у загальному процесі становлення демократичних цивільно-військових відносин. Це отримує прояв у вигляді ініційованої громадою безперервної імплементації в тканину військово-соціальних взаємин ціннісних засад людської життєдіяльності, серед яких чільне місце посідають національні цінності та детерміновані ними національні інтереси. На противагу цьому, спостерігається зворотне бажання державно-владних інститутів впливати на якість цивільно-військових відносин, контролювати ключові процеси, що там розгортаються, відтворювати домінантні позиції силових структур у загальносуспільному політичному процесі;
- вказано на пряму залежність між динамікою цивільно-військових відносин та Революцією гідності 2013-2014 рр. Окупація РФ частини української території (АР Крим та м. Севастополь), російська агресія проти України з метою її подальшого утримання в політичній та економічній залежності своїм наслідком мали стрімку об’єктивацію мілітарних можливостей громадянського суспільства (створення добровольчих частин і підрозділів, сил територіальної оборони, волонтерських, інформаційних та інших організацій) та їх практичне застосування в районах бойових дій. Радикальний перегляд державного ставлення до проблематики національної безпеки, воєнного будівництва, участі в міжнародних безпекових структурах відбувається за активної участі громадянського суспільства, яке стало повноцінним суб’єктом вироблення та реалізації воєнної політики України.
Удосконалено:
- бачення системних засад діяльності західних держав з питань налагодження збалансованих цивільно-військових відносин та побудови ефективних механізмів демократичного цивільного контролю в умовах демократичної ротації конституційних органів влади;
- розуміння негативних аспектів розвитку вітчизняної воєнної сфери як чинників деструктивного впливу на еволюцію цивільно-військових відносин в умовах державно-політичної незалежності України.
Набули подальшого розвитку:
- підходи до розуміння процесів становлення вітчизняного варіанту цивільно-військових відносин, а також системи демократичного цивільного контролю за Воєнною організацією (сектором безпеки і оборони) та правоохоронними органами держави;
- правові аспекти діяльності вищих органів державної влади України (Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України та ін.) як суб’єктів здійснення демократичного цивільного контролю.
Практичне значення отриманих результатів визначається тим, що дана робота є певним внеском у теоретичне та практично-прикладне дослідження політичних процесів у сфері забезпечення національної обороноздатності. Отримані результати можуть використовуватись у навчальному процесі, при формуванні навчальних планів і програм підготовки військових фахівців оперативно-тактичного та оперативно-стратегічного рівнів. Матеріали дисертації можуть слугувати основою для підготовки дидактичних матеріалів для вищих навчальних закладів, де вивчаються теоретичні та прикладні аспекти теорії національної безпеки, міжнародних відносин, державного управління, правознавства, політології.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження оприлюднювались на 7 конференціях. Окремі положення та висновки дисертаційного дослідження впродовж 2012-2014 рр. обговорювались на засіданнях кафедр Факультету військової підготовки Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій, а також на засіданнях Вченої ради Військового інституту телекомунікацій та інформатизації Державного університету телекомунікацій.
Публікації. За темою даного дисертаційного дослідження опубліковано 5 статей у фахових виданнях з політичних наук, 1 – у зарубіжному науковому виданні, 1 фахова стаття із суміжних наук, 7 тез міжнародних та всеукраїнських наукових конференцій.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, дев’яти підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації складає 197 сторінок, з них 173 – виклад основного матеріалу, список використаних джерел – 24 сторінки (201 найменування).

Список литературы

ВИСНОВКИ

1. Цивільно-військові відносини були й залишаються вагомим напрямком політологічних досліджень у більшості сучасних країн, насамперед західних. Це пояснюється усталеною присутністю силових інституцій у загальній конструкції політичних систем (держав), потужних впливах військовиків на реальну політику, що ними пропонується. Епізодичні пацифістські пропозиції та дозовані роззброювальні акції практично завжди заперечуються новими мілітаристськими приготуваннями, масштаб яких у сучасних умовах помітно прогресує. Посилюється роль представників силових структур у формуванні політичного курсу сучасних країн, спрямованості їх міжнародної (блоково-коаліційної) політики. Особливо помітною є роль військовослужбовців у перехідних політичних системах, до яких належать РФ, Україна та інші держави, що перебувають на етапі глибинних суспільних змін. Ці аргументи дозволяють надати цивільно-військовим відносинам статусу важливого чинника соціально-політичних перетворень, який попри ситуативні відмінності зберігає (посилює) власне державотворче значення.
2. Залежно від впливу військовослужбовців на політичний істеблішмент конкретної країни доцільно розрізняти «цивільно-військові» та «військово-цивільні» відносини. Перші властиві країнам західної демократичної культури, другі – державам з помітними тоталітарними (авторитарними) традиціями, де військова еліта зберігає авторитет та володіє досконалими механізмами впливу не лише на зовнішні, а й внутрішньополітичні процеси. У більшості постсоціалістичних країн (у тому числі Україні) відбувається складний процес ствердження цивільно-військових відносин на демократичній основі. На противагу цьому, в сусідній Росії домінують військово-цивільні відносини, а термін «военно-гражданские отношения» (рос.) розглядається як єдиний спосіб вербального кодування загального ставлення Кремля до власного населення та інших країн. Дана понятійно-категоріальна різниця має принципове значення для проектування та практичної реалізації державних безпекових (оборонних) систем. Убезпечення країни на засадах активного розгортання цивільно-військового діалогу має на меті формування відкритого, плюралістично організованого суспільства, здатного ефективно маневрувати суспільними ресурсами в загрозливих ситуаціях. У протилежному випадку в загальній системі соціальних взаємин домінують «люди в погонах», що збіднює, спрощує соціальні комунікації, а загалу пропонується модель поведінки, орієнтована на підготовку до чергової військової акції (війни, конфлікту, військової допомоги тощо).
3. Громадянське суспільство є родовим поняттям стосовно всієї палітри цивільно-військових відносин. Домінантний конструктивізм громадянського суспільства полягає в його здатності імплементувати в сукупність суспільних зв’язків ціннісні засади людської життєдіяльності (як індивідуальної, так і колективної). При цьому саме громадянське суспільство пропонує умовний ряд «вищих цінностей» людського буття, до яких належать безпека, державність, добробут, органічне відчуття національної ідентичності тощо. Цілком природно, що суспільство громадянського типу розвитку ставить питання про необхідність системного захисту своїх ціннісних основ, що на рівні наукових узагальнень іменується «системою забезпечення національної безпеки». Громадянське суспільство цілком спроможне до вищого прояву власних самоорганізаційних здатностей – продукування збройно-силових об’єднань громадян, націлених на силовий захист національних цінностей у випадку форс-мажорного розвитку політичного процесу. Отже, «незаконні збройні формування» можуть розглядатися як продукти політичної творчості громадянського суспільства. При цьому вододілом між збройними захисниками Вітчизни та кримінальними угрупованнями виступає ціннісне відчуття ними політичного часу і простору. Боротьба за Батьківщину (незалежність, суверенітет, територіальну цілісність) є виявом вищої відданості власному народу. Збройна боротьба виключно за власне «політичне его» має оцінюватися з позицій кримінальної відповідальності.
4. Держава об’єктивно виступає у якості сили, спрямованої на обмеження, стримування соціально-контролюючих імпульсів, що йдуть з надр громадянського суспільства. На цій основі у загальній системі владного впливу на суспільні процеси сформувався окремий науковий напрямок – державне управління цивільно-військовими відносинами, які передбачають цивільне управління воєнною організацією держави, військову підтримку цивільної влади, цивільну підтримку військовослужбовців, цивільно-військове співробітництво та ін. В умовах демократичного державотворення державне управління цивільно-військовими відносинами не слід вважати аномальним. Разом з тим, в умовах посилення антидемократичних тенденцій державного управління намагання владних центрів повністю контролювати підлеглі їм силові структури здатне призвести до зловживань, найбільш неприйнятним з яких є антиконституційне застосування збройних сил та правоохоронних органів проти власного народу.
5. Способом практичної реалізації конструктивного потенціалу цивільно-військових відносин виступає інститут демократичного цивільного контролю над воєнною організацією держави, правоохоронними органами та ін. представниками силових структур. Враховуючи структурну розгалуженість останніх та їх намагання звузити можливості суспільного впливу на функціональні, кадрові, фінансові, логістичні, духовні та ін. характеристики життєдіяльності, державна влада наполягає на формуванні відповідного законодавства з питань контролю над воєнною організацією (сектором безпеки і оборони). Як правило, такий контроль складається з парламентського, президентського, урядового, судового, громадського та ін. різновидів. За рахунок цього вдається забезпечити прозорість військової сфери, мінімізувати «закриті зони» професійної діяльності військовиків, створити багаторівневу систему прямих і зворотних комунікацій між людьми в погонах та цивільними співгромадянами, а також знизити суб’єктний потенціал силових структур до рівня, що не загрожує політичній системі деструктивними впливами у вигляді протиправного захоплення влади (перевороти, путчі тощо).
6. Розвиток цивільно-військових відносин в Україні слід розглядати крізь призму загальної лібералізації воєнної політики держави. Останнє міркування означає формування в країні цивільно-військових відносин демократичного ґатунку, що забезпечують прозорість та відкритість військової діяльності, її спрямованість на захист прав і свобод громадянина, стабільність у суспільстві та розвиток країни. Воєнній політиці незалежної України властиві два відмінні між собою періоди розвитку: пострадянська доба (1991-2002 рр.) та доба лібералізації (після 2002 р.). Перша з них запам’яталася несистемними спробами запровадити цінності цивільно-військових відносин у тогочасну Воєнну організацію Української держави, що не мало системного результату. Друга – цілеспрямованою імплементацією західного досвіду оптимізації взаємин між військовиками та цивільним населенням. Саме тоді (у 2003 р.) була створена мінімально необхідна законодавча база з питань налагодження конструктивного цивільно-військового діалогу.
7. Загальною тенденцією розвитку цивільно-військових відносин в Україні стало посилення невідповідності між законодавчо визначеними приписами щодо їх організації та реальним станом національної оборонної сфери. Недостатнє фінансове забезпечення та неузгодженість реформ у різних елементах Воєнної організації держави (структурах сектору безпеки) призвели до розбалансованості системи національної безпеки, послаблення можливостей реагування на кризові явища, зростання протиріч між реформуванням Збройних Сил та інших силових і правоохоронних органів держави. Це відбувалося та тлі зростаючої агресивності РФ, спрямованої на досягнення великодержавних інтересів через розширення зон впливу на пострадянському просторі з можливим використанням сили проти держав-сусідів. Далося взнаки й послаблення дієвості міжнародного права, побудованого на застарілих принципах міжнародних взаємин. У 2014 р. це призвело до анексії частини української території державою, яка у 1994 р. виступила гарантом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
8. Україні вдалося створити власні моделі цивільно-військових відносин та демократичного цивільного контролю над Воєнною організацією держави та її правоохоронними органами. Цьому сприяли потужні історичні традиції налагодження конструктивної співпраці між військовослужбовцями та широкими верствами населення, які за різних історичних епох у цілому підтримували різні форми національно-визвольної боротьби. Асиметричний характер вітчизняного варіанту цивільно-військових відносин проявився у вигляді нормативно-правової відповідності їх сутнісних ознак кращим західним зразкам з одночасною невідповідністю практичних моментів організації таких взаємин усталеним демократичним стандартам. Стан демократичного цивільного контролю в Україні не є задовільним, оскільки порушується один з головних його принципів – відповідальність органів влади за рівень ефективності силових структур держави.
9. У 2014 р. Україна постала перед необхідністю розбудови нової системи забезпечення національної обороноздатності в умовах ведення на території України бойових дій проти місцевих сепаратистів, російських найманців, а також тимчасової окупації АР Крим. Своєрідним каталізатором процесу осучаснення цивільно-військових відносин стала «революція гідності» 2014 р., рушійною силою й одночасно головним актором якої стало громадянське суспільство. Ним запропоновано нові принципи, механізми, персоналії, сценарії, спрямовані на утвердження нового стилю взаємин між «громадянами в уніформі» та «громадянами без неї», увічненням чого має стати розбудова сучасної ефективної держави, здатної ефективно протистояти небезпекам ХХІ ст., більшість з яких має мілітарну детермінованість.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аваков А. Б. Воююче міністерство [Електронний ресурс] / А. Б. Аваков. – Режим доступу: http://obozrevatel.com/politics/06739
2. Аваков А. Б. Кто участвует в АТО: от «Азова» до «Крыма» / А. Б. Аваков // Сегодня. – 2014. – 20 июня. – С. 5.
3. Авторська інтерпретація матеріалів «Гражданский контроль над сектором безопасности : пособие для организаций гражданского общества. [Електронний ресурс] / Центр ДКВС (Женева). – 2010. – Режим доступу : http://www.dcaf.ch/publications/kms/index.cfm.
4. Актуальні проблеми реалізації політики національної безпеки України в оборонній сфері : науково-інформаційний збірник / Національний центр з питань євроатлантичної інтеграції України / ред.: В. П. Горбулін. – К., 2006. – 192 с.
5. Альманах по вопросам государственного управления сектором безопасности Украины 2010 / под ред. М. Майгре и Ф. Флури. – К. : Женевский центр демократического контроля над вооруженными силами, 2010. – 218 с.
6. Баранівський В. Ф. Демократизація Збройних Сил України / В. Ф. Баранівський. – К. : Центр практичної філософії, 2001. – 112 с.
7. Безверхий В. Б. Взаємовідносини між громадянським суспільством і державою в Україні: політологічний аналіз : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В. Б. Безверхий. – К., Інститут національних відносин і політології НАН України, 1995. – 24 с.
8. Бергнер Дж. А. Презентація СІМІК / Дж. А. Бергнер // Інформаційний бюлетень СФОР . – 1998. – 11березн. – № 31.
9. Бережний А. М. Правові основи забезпечення демократичного цивільного контролю у Збройних Силах / А. М. Бережний. // Військові аспекти національного законодавства та міжнародного права. – К. : НАОУ, 2004. – С. 29-43.
10. Бєлов О. Ф. Життя з ворогом: що робити у сфері безпеки / О. Ф. Бєлов, О. В. Литвиненко, В. П. Горбулін // Дзеркало тижня. – 2014. – 28 березня.
11. Бєлов О. Ф. Щодо міжнародних експертних консультацій з питань управління ресурсами у секторі безпеки / О. Ф. Бєлов // Стратегічна панорама. – 2010. – № 1. – С. 193.
12. Білошицький В. І. Лібералізація воєнної політики України та цивільно-військових відносин / В. І. Білошицький // Збірник наукових праць «Держава і право». Юридичні і політичні науки. – 2013. – Вип. 60. – 588 с.
13. Білошицький В. І. Методологія політологічної концепції цивільно-військових відносин в Україні / В. І. Білошицький // Вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут». Серія : Політологія, Соціологія, Право. – 2013. – Вип. № 1 (17).
14. Бірюченко А. О. Демократичний цивільний контроль над воєнною сферою у контексті національної безпеки України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 21.01.01 «Основи національної безпеки держави (політичні науки)» / А. О. Бірюченко. – К., Рада національної безпеки і оборони України, Національний інститутт проблем міжнародної безпеки, 2006. – 24 с.
15. Богайчук В. Ж. Політика і армія: проблеми взаємозв’язку / В. Ж. Богайчук // Політичний менеджмент. – 2005. – № 5. – С. 31–38.
16. Богданович В. Ю. Основи державного управління забезпеченням обороноздатності України: теорія і практика / В. Ю. Богданович, М. Ф. Єжеєв, І. Ю. Свида. – Львів : ЛІСВ, 2008. – 300 с.
17. Боднар К. А. Зміна парадигм у становленні та розвитку теорії громадянського суспільства (історико-філософський аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філос. наук : спец. 09.00.05 «Історія філософії» / К. А. Боднар. – К., Нац. пед. ун-т ім. М. Драгоманова, 2010. – 19 с.
18. Бойчук М. А. Влада і громадянське суспільство: механізми взаємодії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / М. А. Бойчук. – К., Нац. пед. ун-т ім. М. Драгоманова, 2007. – 20 с.
19. Борн Г. Контроль и управление: актуальность парламентского контроля над сектором безопасности и его реформированием / Г. Борн, Ф. Флури, С. Ланн и др. – Брюссель – Женева – Киев, 2006. – 180 с.
20. Борн Г. Контроль и управление: актуальность парламентского контроля над сектором безопасности и его реформированием / Г. Борн, І. Коул. Глоссарий: сборник Женевского центра демократического контроля над вооруженными силами. – Брюссель – Женева – Киев, 2006. – С. 169.
21. Бортніков В. І. Політична участь і демократія: українські реалії : монографія / В. І. Бортніков.– Луцьк : Вежа, 2007. – 524 с.
22. Бульбенюк С. С. Неоліберальні моделі модернізації у суспільствах перехідного типу : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / С. С. Бульбенюк. – К., Інститут держави і права ім. В. М. Корецького, 2004. 20 с.
23. Буцевицький В. С. Лібералізм / В. С. Буцевицький // Політологічний енциклопедичний словник ; за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – К. : Генеза, 2004. – 736 с.
24. Відносини України з європейськими та євроатлантичними структурами // Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти : кол. моногр. / за ред. Ф. М. Рудича. – К. : МАУП, 2002. – 488 с.
25. Воєнна доктрина України від 08.06.2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.president.gov.ua/ru/documents/14824.html.
26. Вплив Майдану на соціально-політичну ситуацію в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://infolight.org.ua/content
27. Герасимов А. П. Проблеми і напрями розвитку Збройних Сил України в сучасних умовах : аналітична доповідь [Електронний ресурс] / А. П. Герасимов, О. Г. Шаталова, О. І. Куплевацька. – К. : НІСД, 2013. – С. 2. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/ZS.
28. Гікелен В. Розбудова безпеки і оборони / В. Гікелен, Ф. Флурі. – Женева – Київ, 2006. – С. 67.
29. Говоруха В. В. Державне управління цивільно-військовими відносинами в Україні: теоретичні засади та механізми : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук. з держ. управління : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / В. В. Говоруха. – К., УАДУ при Президентові України, 2001. – 19 с.
30. Горбань О. В. Громадянське суспільство: ідея та механізм її здійснення (соціально-філософський аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. філософ. наук : спец. 09.00.03 «Соціальна філософія та філософія історії» / О. В. Горбань. – Сімферополь, Таврійський нац. ун-т ім. В. Вернадського, 2011. – 36 с.
31. Горбатенко В. П. Національна держава та її суверенність в умовах глобалізації / В. П. Горбатенко // Українсько-польські політологічні студії : наук. зб. [за ред. В. Горбатенка, І. Ставови-Кавки]. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2013. – Вип. 3. – 156 с.
32. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть : монографія / В. П. Горбатенко. – К. : Видавничий центр «Академія», 1999. – 240 с.
33. Горбатенко О. М. Інститут президентства у становленні громадянського суспільства в Україні / О. М. Горбатенко // Інститут Президента України в системі державної влади України : матеріали наукової конференції. – К. : Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2014. – 472 с.
34. Горбулін В. П. Засади національної безпеки України / В. П. Горбулін, А. Б. Качинський. – К. : Інтертехнологія, 2008. – С. 116.
35. Государственное управление в сфере национальной безопасности : словарь-справочник / состав.: Г. П. Сытник, В. И. Абрамов, В. Ф. Смолянюк и др. – К. : НАГУ при Президенте Украины, 2012. – 496 с.
36. Гриненко О. І. Проблема формування цивільно-військових відносин в Україні / О. І. Гриненко, М. М. Дєнєжкін // Наука і оборона. – 2002. – № 2. – С. 36-40.
37. Громадська рада при Міністерстві оборони [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.mil.gov.ua/index.php?part=social_council&l.
38. Громадянське суспільство // Політична енциклопедія. – К. : Парламентське видавництво, 2011. – С. 160.
39. Громадянське суспільство: політичні та соціально-правові проблеми розвитку : монографія / за ред. М. Требіна. – Х. : Право, 2013. – 536 с.
40. Грубов В. М. Європейська колективна безпека в умовах глобалізації: ліберальна парадигма : монографія / В. М. Грубов. – К., 2007. – 554 с.
41. Гурицька М. С. Основні моделі взаємодії громадянського суспільства і держави : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / М. С. Гурицька.– К., Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2009. – 16 с.
42. Давиденко В. В. Соціальний діалог в контексті взаємодії громадянського суспільства і держави : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси»/ В. В. Давиденко. – Л., Львів. нац. ун-т ім. І. Франка, 2008. – 35 с.
43. Дейл М. Прямий та непрямий контроль над збройними силами Німеччини / М. Дейл // Реформування Збройних Сил України: пріоритети, умови та перспективи. – К., 2001. – С. 83.
44. Демократичний цивільний контроль над воєнною сферою в Україні: на шляху від форми до змісту // Національна безпека і оборона. – 2000. – № 11. – С. 2-45.
45. Демократичний цивільний контроль над сектором безпеки: актуальні джерела / Центр досліджень армії, конверсії та роззброєння. – К., 2011. – 428 с.
46. Дереко В. Н. Воєнно-політичне рішення: політологічний аналіз : дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 / Дереко Владислав Наільович.– К., Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2012. – 200 с.
47. Держава і громадянське суспільство: партнерські комунікації у глобальному світі / за заг. ред. В. М. Бебика. – К. : ІКЦ «Леста», 2006. – 248 с.
48. Дзьобань О. П. Національна безпека в суспільствах транзитивного типу : монографія / О. П. Дзьобань. – Х. : НАУ ім. М. Є. Жуковського «ХАІ», 2004. – 292 с.
49. Діденко Н. Порівняльний аналіз оборонних бюджетів України і Білорусі в контексті регіональних безпекових процесів : аналітична записка. [Електронний ресурс] / Н. Діденко. – К. : НІСД, 2011. – Червень. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/518/.
50. Довідник з міжнародно-правових актів щодо засад демократії і прав людини / за заг. ред. О. Г. Процепка. – К. : МО України, Міжнародне товариство прав людини, 2001. – 343 с.
51. Доктрина цивільно-військового співробітництва [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nato.int/ims/docu/ajp-9.
52. Долженков О. Тоталітаризм в Україні: проблеми формування та трансформації / О. Долженков. – Одеса : ОІВС, 2000. – 195 с.
53. Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011.
Т. 2 : Методологія державного управління / наук.-ред. колегія: Ю. П. Сурмін (співголова), П. І. Надолішній (співголова) та ін. – 2011. – 692 с.
54. Енциклопедія державного управління: у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України; наук.-ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011.
Т.4 : Галузеве управління / наук.-ред. колегія : М. М. Іжа (співголова), В. Г. Бодров (співголова) та ін. – 2011. – 648 с.
55. Загривенко В. Б. Роль парламентських політичних партій у формуванні політики національної безпеки України : дис. … канд. політ. наук : 21.01.01. / Загривенко Володимир Борисович. – К., 2011. – 190 с.
56. Збройні Сили України в системі органів державної влади // Політологія : підручник для слухачів вищих військових навчальних закладів, у яких здійснюється підготовка військових фахівців тактичного рівня ; за заг. ред. В. Ф. Смолянюка. – Вінниця : Нова книга, 2002. – С. 254-279.
57. Здоровенко В. Характер української нації та особливості його впливу на духовну інтерпретацію християнських цінностей / В. Здоровенко // Духовне життя українського суспільства: теоретико-методологічні та онтологічні проблеми розвитку: колективна монографія у 3 кн. / за ред. М. Михальченка, В. Скотного. – Київ-Дрогобич, 2009. – С. 78-107.
58. Зростання могутності і зовнішньополітичні амбіції Росії // Демчук П. О., Мандрагеля В. А. Російська політична культура. (Філософсько-політологічний трактат). – К. : Молодь, 2009. – 312 с.
59. Ільницька У. В. Армія і політика: моделі взаємодії в умовах різних політичних режимів / У. В. Ільницька // Держава та армія. – Л. : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – 2008. – № 612. – С. 205-211.
60. Ільницька У. В. Паблік рилейшнз збройних сил як фактор демократизації та оптимізації цивільно-військових відносин : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / У. В. Ільницька. – Л., Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2006. – 24 с.
61. Ільницька У. В. Парламентський контроль за сферою безпеки і оборони: сутість та механізми реалізації у демократичному суспільстві / У. В. Ільницька // Українська національна ідея: реалії та перспективи розвитку. – Л. : Вид-во Нац. ун-ту «Львівська політехніка». – 2009. – Вип. 21. – С. 81-85.
62. Ільчук Л. І. Громадянське суспільство і політика: проблеми взаємодії : матеріали міжнародної науково-практичної конференції «Громадянська взаємодія як екзистенція демократичного суспільства». – К. : Національна академія управління, 2013. – С. 2-26.
63. Ільчук Л. І. Політична нація: процес становлення в Україні : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Сучасна політична нація: духовно-моральні, культурно-етичні та соціально-економічні засади розвитку». – К. : Національна академія управління, 2014. – С. 20-23.
64. Ільчук Л. І. Соціальна відповідальність: українські реалії : матеріали Міжнародної науково-практичної конференції «Особистість, суспільство, держава: розуміння свободи і відповідальності». – К. : Національна академія управління, 2012. – С. 17-23.
65. Історія Українського війська / І. Крип’якевич, Б. Гнатевич, З. Стефанів, О. Думін, С. Шрамченко. – Львів : Видання Івана Тиктора, 1936. – 702 с.
66. Кармазіна М. С. Криза політична / М. С. Кармазіна // Політична енциклопедія ; редкол. : Ю. Левенець, Ю. Шаповал та ін. – К. : Парламентське видавництво, 2011. – 808 с.
67. Касьянов Г. «Помаранчева революція» / Г. Касьянов // Політична енциклопедія ; редкол. : Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. – К. : Парламентське видавництво, 2011. – 808 с.
68. Ківалов С. В. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади в Україні: історія, теорія, перспективи : монографія / С. В. Ківалов, І. К. Залюбовська. – О. : Юридична література, 2004. – 150 с.
69. Кодекс поведінки щодо військово-політичних аспектів безпеки [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/994_116.
70. Конституція України / Текст Основного Закону з офіційними тлумаченнями Констиуційного Суду. – К. : Наукова думка, 2006.
71. Корнієвський О. А. Громадські об’єднання у системі національної безпеки України : дис. … доктора політ. наук : 23.00.02 / Корнієвський Олександр Анатолійович. – К., 2011. – 415 с.
72. Кортунов С. В. Военно-гражданские отношения в вопросах военной доктрины и военного строительства / С. В. Кортунов // Военно-гражданские отношения в демократическом обществе. – М. : Фонд Карнеги за международный мир, 1998.
73. Косілова І. О. Політичні функції громадянського суспільства : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / О. І. Косілова. – К., Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка, 2007. – 19 с.
74. Кравчук В. М. Взаємовідносини громадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-правові аспекти) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень» / В. М. Кравчук. – К., Київ. нац. ун-т внутр. справ. 2008. – 20 с.
75. Кривенко О. В. Військова адміністрація (право військової сфери) у визначеннях та схемах / О. В. Кривенко, І. І. Качан. – К. : ВІ КНУ ім. Тараса Шевченка, 2008. – С. 13.
76. Криза державного управління // Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія : Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011.
Т. 2 : Методологія державного управління / наук.-ред. колегія : Ю. П. Сурмін (співголова), П. І. Надолішній (співголова) та ін. – 2011. – 692 с.
77. Кротиков В. П. Збройні Сили України: анабіоз демократії? / В. П. Кротиков // Віче. – 2000. – № 6. – С. 106-115.
78. Крючков Г. К. Демократический гражданский контроль над силовой сферой Украины: опыт, проблемы / Г. К. Крючков // Альманах по вопросам государственного управления в секторе безопасности Украины 2010. – Женева – Киев : Женевский центр демократического контроля над вооружёнными силами, 2010. – С. 31.
79. Кузьмук О. І. Формування та еволюція Воєнної організації (сектору безпеки і оборони) України (1991-2012) : монографія / О. І. Кузьмук. – К. : НУОУ ім. І. Черняховського, 2013. – 436 с.
80. Кузьомко В. М. Системна криза державного управління / В. М. Кузьомко // Енциклопедія державного управління : у 8 т. / Нац. акад. держ. упр. при Президентові України ; наук.-ред. колегія: Ю. В. Ковбасюк (голова) та ін. – К. : НАДУ, 2011.
Т. 2 : Методологія державного управління / наук.-ред. колегія : Ю. П. Сурмін (співголова), П. І. Надолішній (співголова) та ін. – 2011. – 692 с.
81. Кушнір С. М. Правові засоби громадського контролю в механізмі правового регулювання : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01. / Кушнір Сергій Миколайович. – З., 2011. – 247 с.
82. Марчук Є. К. Формування цивільно-військових відносин в Україні / Є. К. Марчук // Реформування Збройних Сил України: пріоритети, умови та перспективи. – К., 2001. – С. 76.
83. Матузов Н. И. Гражданское общество / Н. И. Матузов // Политология для юристов / под ред. Н. И. Матузова, А. В. Малько. – М. : Юристъ, 1999. – С. 335-336.
84. Мельник А. Украина в структуре региональной и глобальной безопасности / А. Мельник // Альманах по вопросам государственного управления в секторе безопасности Украины. – Женева – Киев : Женевский центр демократического контроля над вооруженными силами, 2010. – С. 39.
85. Мельник В. І. Безпека особи в транзитних суспільствах: політико-інституційний вимір : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / В. І. Мельник. – Львів, Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2011. – 16 с.
86. Мельник О. Оборонна реформа: певні успіхи, непевні перспективи / О. Мельник // Національна безпека і оборона. – 2010. – № 4. – С. 45.
87. Мироненко П. В. Силові структури – під цивільний контроль / П. В. Мироненко // Військо України. – 2003. – № 1–2. – С. 16-17.
88. Міжнародні відносини і євроатлантична інтеграція України / за ред. О. І. Пошедіна. – К. : НАОУ, 2009. – 276 с.
89. Міжнародні відносини і євроатлантична інтеграція України. – К. : НАОУ, 2005. – С. 258-269.
90. Мілль Дж. С. Про свободу / Дж. С. Міль // Хрестоматія з політології; упоряд. В. Ф. Смолянюк, Н. В. Чубур. – К. : КНЕУ, 2014. – 579 с.
91. Москос Ч. Вооруженные силы в «обществе отрицания войны» / Ч. Москос // Армия и общество. – М. : Прогресс, 1990. – С. 78-83.
92. Мостова Ю. Російський план, осмислений і нещадний [Електронний ресурс] / Ю. Мостова, Т. Силіна. – Режим доступу : http://gazeta.dt.ua/internal/rosiyskiy-plan.
93. Муковський І. Т. Звитяга і жертовність: Українці на фронтах Другої світової війни / І. Т. Муковський, О. Є. Лисенко. – К. : Пошуково-видавниче агентство «Книга Пам’яті України», 1996. – 568 с.
94. Новоскольцева Л. О. Політичні аспекти становлення громадянського суспільства в Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Л. О. Новоскольцева. – Чернівці, Чернів. нац. ун-т ім. Ю. Федьковича, 2009. – 20 с.
95. О комплексе мер по вовлечению Украины в евразийский интеграционный процесс [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://gazeta.dt.ua/internal/o-komplekse-mer-po.
96. Оборонна політика України на початку ХХІ століття : монографія / В. П. Горбулін (кер. авт. кол.) та ін.. – К.: Інтертехнологія, 2009. – 104 с.
97. Ожиганов Э. Н. Стратегический анализ политики: теоретические основания и методы / Э. Н. Ожиганов. – М.: Аспект Пресс, 2006. – 272 с.
98. Оксенюк О. В. Національні цінності як чинник становлення духовної спільності етнічних суб’єктів [Електронний ресурс] / О. В. Оксенюк. – режим доступу : http://www.bogoslov.org.ua/ru/publikacii/d.
99. Олійник С. Цивільно-військові стосунки: теорія та реалізація в Україні / С. Олійник // Спостерігач. – 1995. – № 19.
100. Особенности реформирования ВС и ОПК стран Центральной и Восточной Европы. Уроки для Украины / за ред. В. Бадрака. – К. : Центр исследований армии, конверсии и разоружения, 2013. – 192 с.
101. Остапенко С. Військові формування України: теоретико-правові аспекти / С. Остапенко // Право військової сфери. – 2007. – № 7. – С. 16-17.
102. Очерки истории Украины / П. П. Толочко, Н. Ф. Котляр, А. А. Олейников [и др.]; под общ. ред. П. П. Толочко. – К. : Киевская Русь, 2010. – 480 с.
103. Панасюк Б. Я. Русь: нація і держава: науково-історичне дослідження / Б. Я. Панасюк. : у 2 т.
Т. І. Помилки Великих Київських князів. – К. : КНЕУ, 2009. – С. 146-153.
104. Парламентский контроль над вооруженными силами: опыт европейских стран. – К. : НИСД при Президенте Украины, Женевский центр демократического контроля над вооруженными силами, 2002. – 552 с.
105. Парламентский контроль над сектором безопасности: принципы, механизмы и практические аспекты : пособие для парламентариев. – К.: Межпарламентский союз, Женевский центр демократического контроля над вооруженными силами, 2004. – 196 с.
106. Парламентський контроль над збройними силами: досвід європейських країн. – К. : Стилос, 2002. – 552 с.
107. Парсонс В. Публічна політика. Вступ до теорії й практики аналізу політики / В. Парсонс. [переклад О. П. Дем’янчука]. – К. : Видавнич. дім «Київо-Могилянська академія», 2006. – С. 27.
108. Перед нами – нова Україна. Що далі? [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://vgolos.com.ua/news/.
109. Перепелиця Г. М. Парламентський контроль над Збройними Силами України: політико-правові аспекти / Г. М. Перепелиця // Парламентський контроль над збройними силами: досвід європейських країн. – К. : Стилос, 2002. – 552 с.
110. Перепелиця Г. М. Впровадження демократичного цивільного контролю в оборонній сфері України / Г. М. Перепелица // Стратегії розвитку України: теорія і практика / за ред. О. С. Власюка. – К. : НІСД, 2002. – С. 538-544.
111. Печуров С. Л. Гражданско-военные отношения в англо-саксонской системе руководства вооруженными силами / С. Л. Печуров // Военная мысль (Военно-теоретический журнал : Орган Министерства обороны РФ). – 2008. – № 10.
112. Погрібна В. Л. Соціологія професіоналізму : монографія / В. Л. Погрібна. – К. : Алерта, 2008. – 336 с.
113. Политология / под ред. А. С. Тургаева, А. Е. Хренова. – СПб. : Питер, 2005. – 560 с.
114. Політична енциклопедія / редкол. Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. – К. : Парламентське видавництво, 2011. – 808 с.
115. Політична система та інститути громадянського суспільства в сучасній Україні : навч. посібник / Ф. М. Рудич, Р. В. Балабан, Ю. С. Ганжуров та ін. – К. : Либідь, 2008. – 440 с.
116. Політологічний енциклопедичний словник / за ред. Ю. С. Шемшученка, В. Д. Бабкіна, В. П. Горбатенка. – К. : Генеза, 2004. – С. 120.
117. Політологія / за заг. ред. В. Ф. Смолянюка. – Вінниця : Нова книга, 2002. – С. 117.
118. Полтораков О. Ю. Нова модель цивільно-військових відносин (Переосмислення концепції С. Хантінгтона в умовах початку ХХІ ст.) [Електронний ресурс] / О. Ю. Полтораков // Политика + Аналитическое сетевое издание Центра Исследования Проблем Гражданского Общества. – Режим доступу : http://politika.org.ua/?p=1149.
119. Полтораков О. Ю. Безпека держави та безпека суспільства: специфіка політичного взаємовпливу в національному та європейському контекстах : монографія / О. Ю. Полтораков– К. : LAT&K, 2009. – 300 с.
120. «Помаранчева революція» // Україна: політична історія . ХХ – початок ХХІ ст. / педрада : В. М. Литвин (голова) та ін. ; редкол. : В. А. Смолій, Ю. А. Левенець (співголова) та ін. – К. : Парламентське видавництво, 2007. – 1028 с.
121. Попович М. Лібералізм / М. Попович // Політична енциклопедія / редкол. Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. – К. : Паламентське видавництво, 2011. – 808 с.
122. Правове регулювання цивільно-військових відносин у країнах Європейського Союзу // Європейський Союз : підручник. – К., НАОУ, 2008. – С. 251-253.
123. Правові механізми взаємодії держави і громадянського суспільства в Україні: історичний досвід і виклики сучасності : наукова записка / В. П. Горбатенко, І. О. Кресіна та ін. – К. : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2013. – 82 с.
124. Правовые основы военного строительства и военно-гражданских отношений : сборник законодательных актов по вопросам национальной безопасности и обороны / ред. совет : Г. К. Крючков, Б. П. Андресюк, В. П. Горбулин и др. – К. : Парламентское издательство, 2005. – 896 с.
125. Пришляк Г. Я. Правові форми демократичного контролю в Україні : дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Пришляк Галина Ярославівна. – Л., 2012. – 212 с.
126. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави : Закон України від 19.06.2003 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/laws/show/975-15.
127. Про Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України : Постанова Верховної Ради України від 16.01.1997 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу : zakon.rada.gov.ua/laws/show/3/97-вр.
128. Про парламентські слухання 23 травня 2012 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id
129. Рахманін С. Людина і зброя / С. Рахманін // Дзеркало тижня. – 2014. – 28 березня.
130. Резнікова О. Обгрунтування необхідності актуалізації Стратегії національної безпеки [Електронний ресурс] / О. Резнікова. – 2014. – Березень. – Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/catalogue/13/.
131. Реформування Збройних Сил України: пріоритети, передумови, перспективи. – К. : Національний інститут стратегічних досліджень, Центр міжнародної безпеки та оборонних досліджень Ланкастерського університету, 2001. – 180 с.
132. Рогатіна Л. П. Громадський контроль над державою: сутність, механізми реалізації та перспективи розвитку : дис. … канд. політ. наук : 23.00.02 / Рогатіна Ліда Петрівна. – О., 2011. – 175 с.
133. Рогатіна Л. П. Громадський контроль над державою: сутність, механізми реалізації та перспективи розвитку : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Л. П. Рогатіна. – Одеса, 2011. – 17 с.
134. Рущенко І. Від «кримінальної революції» до «кримінального суспільства» / І. Рущенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2014. – № 2. – С. 3.
135. Семенченко А. І. Поняття «сектор безпеки» та «воєнна організація держави»: методика розробки й обґрунтування призначення, складу, структури та взаємозв’язків / А. І. Семенченко // Стратегічна панорама. – 2007. – № 3. – С. 59.
136. Сергєєв В. С. Політичні мережі як форма взаємодії держави та громадянського суспільства (теоретико-методологічний аналіз) : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук : спец. 23.00.01 «Теорія та історія політичної науки» / В. С. Сергєєв. – Д., Дніпропетр. нац. ун-т ім. О. Гончара, 2011. – 32 с.
137. Серебрянников В. В. Военные в «гражданском» обществе / В. В. Серебрянников // Социологические исследования. – 1995. – № 6. – С. 87-95.
138. Серегин В. П. Гражданское общество и армия. О гражданских правах военнослужащих / В. П. Серегин // Военная мысль. – 2002. – № 3.
139. Ситник Г. П. Державна політика та основи стратегічного планування забезпеченням національної безпеки : посібник / Г. П. Ситник. – К. : НАДУ, 2010. – 207 с.
140. Ситник Г. П. Держ