ПОЛІТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ІДЕОЛОГІЧНИЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ : ПОЛИТИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ: ИДЕОЛОГИЧЕСКИЙ И социокультурные аспекты



  • Название:
  • ПОЛІТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ІДЕОЛОГІЧНИЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ
  • Альтернативное название:
  • ПОЛИТИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ УКРАИНЫ В УСЛОВИЯХ ГЛОБАЛИЗАЦИИ: ИДЕОЛОГИЧЕСКИЙ И социокультурные аспекты
  • Кол-во страниц:
  • 463
  • ВУЗ:
  • Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова
  • Год защиты:
  • 2009
  • Краткое описание:
  • Національний педагогічний університет
    імені М. П. Драгоманова


    На правах рукопису



    ДМИТРЕНКО Микола Андрійович

    УДК 321.001.316.42(477)



    ПОЛІТИЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ: ІДЕОЛОГІЧНИЙ ТА СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ


    Спеціальність – 23.00.03 – політична культура та ідеологія


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора політичних наук



    Науковий консультант
    Андрущенко Віктор Петрович
    доктор філософських наук,
    професор, член-кореспондент НАН України,
    академік АПН України





    Київ – 2009








    ЗМІСТ

    Вступ …………………………………………………………….…..5

    Розділ 1. Теоретико-методологічні проблеми
    дослідження детермінант інноваційного
    розвитку суспільства ……………………………..……………..22
    1.1. Теоретико-методологічні аспекти політичних
    детермінант інноваційного розвитку України…………..….……22
    1.2. Теоретичні аспекти дослідження та еволюція соціально -
    політичних наукових поглядів на розвиток суспільства..……….38
    1.3. Суспільно-політичні та економічні
    проблеми інноваційного розвитку………………………………..51
    1.4. Глобалізаційні процеси та інформаційна революція……….67
    Висновки до першого розділу………………………………..…...81

    Розділ 2. Поняття, сутність та основне протиріччя
    інноваційної діяльності…………………………………………..85
    2.1. Поняття та сутність інноваційної діяльності
    в контексті традиційної культури суспільства……………………85
    2.2 Інновації як універсальна цінність суспільства………………95
    2.3. Суспільно-політичні аспекти інноваційної політики…....…111
    Висновки до другого розділу ………………..…………………...121

    Розділ 3. Історичні, соціально-економічні та
    політичні передумови обрання Україною
    інноваційної стратегії розвитку………………………………..125
    3.1. Історичні передумови………………………………………...125
    3.2. Соціально-економічні передумови вибору
    Україною інноваційної стратегії розвитку……………………....138
    3.3. Політичні передумови інноваційного розвитку України…..149
    Висновки до третього розділу ………………………….………...162

    Розділ 4. Політичні проблеми системного характеру
    інноваційної стратегії України…………………………………167
    4.1. Основні здобутки та суперечності України
    за період незалежного розвитку…………………………………..167
    4.2. Політична система сучасної України: інституціональний
    вимір та напрями інноваційного розвитку………………….……176
    4.3. Системність інноваційного розвитку України……………...187
    4.4. Основні напрямки досягнення системності
    інноваційних стратегій в українському суспільстві…………….204
    Висновки до четвертого розділу ……………………….………...213

    Розділ 5. Ідеологія сталого розвитку
    як духовна основа інноваційної стратегії……………...……..217
    5.1. Походження та роль ідеології в житті
    суспільства й особи……...………………………………………...217
    5.2. Політичні ідеології як інноваційні
    технології консолідації суспільства……………………………...226
    5.3. Ідеологічна доктрина українського державотворення
    як стратегія суспільно-політичного розвитку..………...…….….243
    5.4. Сучасна парадигма цивілізаційного поступу
    людства ідеологія сталого людського розвитку………….……255
    Висновки до п'ятого розділу …………………...………………...269

    Розділ 6. Наука і освіта в системі та процесі
    реалізації інноваційних стратегій……………………………..272
    6.1. Наука і освіта як невід’ємні складоваі
    механізму реалізації стратегій інноваційного розвитку ……….272
    6.2. Забезпечення переходу на інноваційну модель
    розвитку та впровадження нових знань………….……………...290
    6.3. Перспективи українських стратегій
    інноваційного розвитку…………………………………………..303
    Висновки до шостого розділу ……………………………….…..316

    Розділ 7. Культурне підґрунтя інноваційних стратегій….…320
    7.1. Політична культура як системний
    компонент інноваційного розвитку……………………………...320
    7.2. Культура як універсальний механізм
    самоорганізації суспільства: поєднання
    спадщини й інновацій…………………………………………….336
    7.3. Функціонування політико-культурної сфери суспільства…347
    7.4. Формування інтегрованого
    національного політико-культурного простору………………...361
    Висновки до сьомого розділу ………………………………..…..371

    Розділ 8. Управління інноваційними стратегіями
    як проблема практичної політики…………………………….375
    8.1. Поняття "управління" як процесу упорядкування
    систем шляхом забезпечення їх цілісності……………………...375
    8.2. Особливості управління інноваційними процесами……….387
    8.3. Фактори (чинники) підвищення
    рівня управління інноваційними процесами……………………397
    Висновки до восьмого розділу …………………………………..413

    Висновки…………………………………………………………415

    Список використаних джерел………………..………………..420









    ВСТУП


    Актуальність дослідження політичних детермінант інноваційного розвитку України в умовах глобалізації зумовлена необхідністю визначитися із спрямованістю, основними стратегічними цілями подальшого розвитку суспільства, засобами їх реалізації, які б узгоджувались із загальними тенденціями розвитку політичної системи та суспільства постіндустріального типу.
    Суть проблеми інноваційного розвитку України брак узагальнень на рівні методології. Важливо враховувати, що це застереження повною мірою стосується і найновіших теоретичних узагальнень теорії інформаційної революції та розбудови на основі політичної системи інформаційного суспільства. І праці Д. Белла "Прийдешнє постіндустріальне суспільство" (1973), "Соціальні межі інформаційного суспільства" (1980), і книги Е. Тоффлера "Шок майбутнього" (1970), "Третя хвиля" (1980), "Метаморфози влади" (1990), і тритомне дослідження М. Кастельса "Інформаційна ера" (1996 1998), і розвідки інших відомих учених японського економіста-соціолога Е. Масуди, французьких учених Ж. Ж. Серван-Шрайбера й А. Турена та інших у своїй основі ґрунтуються на засадах традиційного модернізму, тобто внесення змін до старого, а не запровадження нового, інноваційного. У них ідеться скоріше про обґрунтування передумов політичного розвитку, утвердження основних засад постіндустріального процесу, адекватних умовам перехідного етапу, а не про базові (сутнісні) стратегії становлення нового суспільства, які ще повною мірою не викристалізувалися.
    Потреба формування нової методологічної парадигми пов'язана насамперед із тим, що нагромаджений пласт наукових концепцій специфіки сучасного політичного розвитку сформований переважно на принципах індустріалізму, логіці модерну. Теоретичне та методологічне підґрунтя дисертації становлять класичні філософсько-політологічні праці, основні досягнення вітчизняних та зарубіжних авторів, творче переосмислення світової політологічної думки, а також роботи сучасних зарубіжних та вітчизняних дослідників (К. Попер, М. Туган-Барановський, М. Кондратьєв, Й. Шумпетер, В. Джевонс, В. Андрущенко, М. Михальченко, Л. Губерський та ін.).
    Наукові здобутки провідних вітчизняних вчених-політологів В. Горбатенка, О. Бабкіної, І. Кураса, О. Кіндратець та ин. створили методологічну базу для дослідження впливу політичних чинників на стабільний розвиток суспільства.
    Результати цих досліджень висвітлюють важливі аспекти впливу політичних факторів на суспільний розвиток. Водночас можна констатувати недостатню розробленість проблем розвитку та трансформації окремих політичних детермінант в інноваційний розвиток України. Необхідність поглибленого дослідження окресленої проблематики актуалізується відсутністю комплексного теоретико-методологічного дослідження.
    Сучасний стан політичного розвитку України, як і багатьох інших країн, справедливо характеризується як кризовий. І це зрозуміло. Глибока й затяжна глобальна криза обумовлює нині особливості політичного й економічного поступу, зміни в царині політики та культури, специфіку духовних процесів релігійних, моральних, естетичних і правових, освітянських, виховних.
    Криза (від грецького – рішення, переломний момент) у буквальному розумінні слова означає ні що інше, як складний, загострений стан, різкий перелом або занепад. У політиці вона проявляється внаслідок неспроможності владних структур прийняти й реалізувати єдине правильні рішення; в економіці – через нагромадження товарів, що не знаходять збуту; в соціокультурній сфері – внаслідок різкого падіння авторитету загальнолюдських цінностей і поширення відвертої антикультури. Проте криза спонукає до передових форм поступу, прискорює суспільну еволюцію й дає поштовх суспільного прогресу. Як зазначають вчені (В. Кремень, В. Ткаченко, А. Гальчинський, В. Геєць, М. Долішній та ін.), найбільш ефективним шляхом розвитку нинішнього суспільства є інноваційний. Інноваційна діяльність розглядається як усвідомлений, цілеспрямований та відтворюваний на систематичній основі процес, який вважається за один із важливіших системних чинників політичного, соціального та економічного розвитку країни. Адже в надрах саме політичної системи формуються нові суспільні рішення, мобілізуються нові економічні ресурси та створюються інститути для їх втілення. У цьому зв’язку політична система відіграє роль інструмента системи суспільної, оскільки забезпечує її вдосконалення, сприяє вдосконаленню її функцій, підвищенню ефективності вирішення завдань інноваційного розвитку.
    Подолання кризи в Україні безпосередньо пов’язано з утвердженням інноваційної моделі розвитку як одного з головних пріоритетів серед інших пріоритетів національних інтересів. Теоретичні засади її реалізації для України мають бути сформованими колективними зусиллями вітчизняних науковців, політиків і державотворців.
    Отже, потреба інноваційного поступу, завдання розробки інноваційних стратегій стали нагальними. Це викликало комплекс політологічних розвідок, але вони проводились не досить активно. Як результат, у царині проблематики формування інноваційних стратегій розвитку суспільства виявилось більше запитань ніж відповідей на них.
    Суспільство, що трансформується зумовлює власні особливості свого розвитку, вимоги до їх суб'єктів, формує експектації відносно ідеологічних, освітніх, наукових і культурних якостей. Нормативно-правові норми, які ефективно врегульовували б відносини у стабільному суспільстві, у наших реаліях виявились непридатними, їх бурхлива і постійна зміна вимагає нових підходів, нових навичок і нових стратегій. Які з них мають стати провідними й опорними, на яких принципах вони вибудовуються і в якому взаємозв'язку, за якими механізмами і під впливом яких чинників вони трансформуються в ідеологію сталого розвитку? Потребою розгорнутої відповіді на ці й багато інших запитань якраз і зумовлений вибір теми й напрям нашого дисертаційного дослідження.
    Вивченню зазначених проблем в останні десятиліття надається дедалі більшої уваги. Зокрема вони висвітлюються в працях В. Беха, О. Бабкіної, В. Баркова, І. Бідзюри, В. Горбатенка, І. Варзаря, Ф. Кирилюка, В. Котигоренка, В. Кременя, І. Кураса, О. Кіндратець, М. Михальченка, О. Новакової, Ф. Рудича, В. Ребкала, С. Рябова, С. Телешуна, Ю. Шемшученка, Л. Шкляра, П. Шляхтуна та ін.
    Позитивно оцінюючи результати досліджень, що викладені у вітчизняній літературі, все ж зазначимо, що загалом системне осмислення складної об’ємної і багатоаспектної проблеми політичних детермінант, з’ясування своєрідності інноваційних стратегій розвитку суспільства перебуває на початковому етапі.
    Зв'язок роботи з науковими програмами та темами. Загальний напрям дисертаційного дослідження пов'язаний з плановими науковими темами комплексної науково-дослідної теми "Проблеми політичної модернізації і трансформації: світовий досвід і українські реалії" кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, наукового напряму "Дослідження гуманітарних наук", затвердженого Вченою радою Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова 25 грудня 2003 року (протокол № 5), а також комплексної науково-дослідної теми "Проблеми захисту державного суверенітету, територіальної цілісності та пов’язаних з ними проявів сепаратистського і терористичного характеру" першої наукової лабораторії Інституту дослідження проблем державної безпеки, затвердженої Вченою радою Інституту дослідження проблем державної безпеки Служби безпеки України (наказ Голови СБ України від 15 грудня 2008 р. № 911).
    Тему дисертаційного дослідження затверджено на засіданні Вченої ради Інституту вищої освіти АПН України (протокол № 9 від 28 грудня 2005 року).
    Мета та основні завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є осмислення та обґрунтування політичних детермінант інноваційного розвитку України, формулювання концептуальних засад і принципів розробки теоретико-методологічних основ інноваційної стратегії політичного й соціокультурного розвитку держави та вироблення практичних рекомендацій щодо способів подолання головних суперечностей на шляху реформування та запровадження суспільно-політичних технологій інноваційного розвитку України.
    Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:
    - сформулювати методологічні й науково-методичні проблеми дослідження політичних детермінант інноваційного розвитку суспільства та атрибутивні характеристики розвитку його в умовах глобалізації та інформаційної революції;
    - обґрунтувати політичні та соціально-економічні фактори й етапи інноваційного розвитку держави, як форми вираження і функціонування системи політичних та економічних відносин, їх взаємозв’язок з політичною культурою й ідеологією;
    - визначити зміст політичних детермінант інноваційного розвитку України та причин, що породжують протиріччя і гальмують процес системних інноваційних перетворень в Україні;
    - виявити атрибутивні характеристики ідеології сталого людського розвитку як системного компонента інноваційного розвитку суспільства на різних етапах його еволюції;
    - визначити основні чинники процесу формування ідеологічної доктрини державотворення як стратегії соціально-політичного розвитку України в умовах глобалізації та інформаційної революції;
    - обґрунтувати вплив ідеології системних реформ на зміст та форми організації науки й освіти в процесі визначення політичних детермінант інноваційного розвитку України;
    - проаналізувати динаміку змісту та форми організації науки й освіти та визначити їх роль у процесі формування політичної культури та стратегії інноваційного розвитку України;
    - обґрунтувати політичні передумови інноваційних технологій, що здійснюються шляхом продукування й реалізації нових суспільно-політичних ідей (концепцій, проектів, програм, стратегій);
    - розкрити ментальні засади та змістовні характеристики й механізми управління процесом формування інноваційного поступу та розробки й реалізації інноваційних стратегій за трансформаційних умов розвитку країни;
    - проаналізувати взаємозв'язок реалізації стратегій і технологій інноваційного розвитку України з політичною культурою та ідеологією суспільства в контексті перебігу політичних подій у кризових умовах;
    - сформулювати основні напрями інноваційного розвитку та розробити пропозиції щодо формування інноваційної політики в нестабільному політичному середовищі та вдосконалення вибору стратегій політичного, соціокультурного та економічного поступу держави в контексті стабілізації соціально-політичного розвитку суспільства.
    Об'єктом дослідження є формування стратегії інноваційного розвитку українського суспільства в умовах глобалізації та інформаційної революції.
    Предметом дослідження є аналіз політичних детермінант інноваційного розвитку в контексті культурних та ідеологічних засад державотворення в Україні.
    Методи дослідження. Методологічна основа дослідження визначається підходом, який спирається на принципи об’єктивності та цілісності, а також комплекс загально філософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, що дозволило забезпечити обґрунтованість і достовірність наукових результатів. Зокрема, у процесі вирішення поставлених завдань було використано такі методи дослідження: діалектичний, як загальний метод пізнання розкрито теоретико-методологічні основи категорії "інновації", системно-структурний визначено сутність політико-культурних детермінант політичного розвитку України; метод системного аналізу, який забезпечив розгляд аналізу політичних детермінант інноваційного розвитку в контексті культурних та ідеологічних засад державотворення, дозволив виявити й обґрунтувати їх місце та роль у системі провідних методів політологічного дослідження та політичної практики; історичний - прослідковано еволюцію наукових поглядів щодо феномену інноваційного розвитку та його політичних детермінант; статистичний та політичного аналізу опрацьовано масив статистичних та емпіричних даних з метою оцінки впливу соціально-політичних детермінант на стан захищеності національних інтересів; порівняльний метод, який дозволив здійснити порівняння евристичних можливостей аналізу політичних детермінант інноваційного розвитку з іншими методами, що застосовуються в сучасному політичному просторі України; економіко-математичний та прогнозування проведено аналіз та здійснено прогноз розвитку соціальних детермінант політичного розвитку України; моделювання - побудована модель базових політичних індикаторів подальшого суспільного розвитку; синергетичний – інноваційний розвиток розглянуто як систему, що здатна до самоорганізації і характеризується відкритістю, нелінійністю, динамічністю; функціональний розкрито функції суспільно-політичних інститутів та їх взаємозв'язки.
    Наукова новизна роботи полягає виявленні, обґрунтуванні й систематизації досвіду і механізмів застосування теоретичних здобутків інноваційного розвитку України на основі історичних та соціально-культурних передумов, а також ідеологічної, освітньо-культурної та інтелектуально-наукової сфери.
    У дисертації сформульовано положення, які конкретизують наукову новизну дослідження й виносяться на захист. Найбільш суттєві теоретичні та практичні результати, що характеризують наукову новизну, проявляються в наступному:
    Уперше:
    - розроблено методологію дослідження політичних детермінант інноваційного розвитку, яка базується на компаративному аналізі основних теоретичних концепцій і підходів до розуміння сутності впливу політичних чинників на інноваційний розвиток суспільства;
    - проведено системне дослідження політичних детермінант інноваційного розвитку України, системи чинників, які породжують проблеми і протиріччя на шляху інноваційного розвитку та політичних закономірностей узгодження інтересів суб’єктів суспільних відносин з позицій основних протиріч між народом і державою, владними структурами, сформульовані конкретні практичні рекомендації щодо їх подолання;
    - сформульовані методологічні і науково-методичні проблеми дослідження інноваційного розвитку суспільства, науково-методичні засади оцінки рівня інноваційного розвитку, які, на відміну від існуючого підходу, враховують системне дослідження соціально-економічних процесів, характеризують складність і багатофакторність такої оцінки та охоплюють різні аспекти комплексного розвитку (загальні закономірності, підходи і механізми формування стратегії розвитку) та індивідуальний (диференційований) підхід;
    - формалізовано та систематизовано політичні, соціокультурні та ідеологічні чинники, що комплексно впливають на стан інноваційної діяльності. Серед актуальних проблем інноваційного розвитку: низька політична культура еліти; невиразність ідеологічної доктрини державотворення; несформованість інтегрованого національного політико-культурного простору; тінізація політичних та соціально-економічних відносин; надмірне розшарування населення за рівнем доходів, наслідком якого є продукування політичних проблем – людині, яка ідентифікує себе як бідна, властива занижена самооцінка, що негативно позначається на формуванні її національної самосвідомості та почуття патріотизму; демографічна криза, екологічна занедбаність, корупція в суспільстві, криміналізація соціуму внаслідок недосконалості правових механізмів.
    Удосконалено:
    - зміст інноваційних стратегій розвитку країни як сукупність намічених до послідовного виконання пріоритетів політичного і соціально-економічного розвитку держави та управлінських дій, операцій і процедур, здійснення яких забезпечуватиме досягнення поставлених цілей;
    - атрибутивні характеристики політичної культури та ідеології як системного компонента інноваційного поступу суспільства на різних стадіях його розвитку, які включають в орбіту людської діяльності нові типи об'єктів складні системи, що саморозвиваються і до складу яких включена сама людина;
    - теоретичні уявлення про шляхи підвищення якості управління соціальної категорії, що розглядається як сукупність моральних, культурологічних і технологічних властивостей управлінця та визначає його здатність задовольняти відповідні потреби особи, суспільства, держави відповідно до вимог соціуму;
    - положення про особливості виходу посттоталітарного суспільства з перехідного періоду, який збігся у часі з прискоренням світових глобалізаційних процесів та активною фазою інформаційної революції, що об'єктивно перетворює політику інноваційного поступу в єдиний можливий стрижень національного проекту України в ХХІ сторіччі;
    - зміст ідеології сталого розвитку, яка визначає сукупність духовних, соціальних, економічних, політичних процесів, що розгортаються в країні, і має стати духовною основою інноваційної стратегії поступу українського суспільства в інтересах гармонійного його розвитку.
    Отримали подальший розвиток:
    - науково-методичні засади розуміння й оцінки впливу ідеології сталого людського розвитку на формування концепції та вибір моделі інноваційного поступу України, яка полягає в тому, що розвинені країни перебувають сьогодні в перехідному стані: від індустріального до постіндустріального, інформаційного суспільства, від взаємодії національних економік і держав до глобалізації важелів управління світовою економічною системою;
    - висновок про органічну єдність інновацій та культури, яка виступає духовним підґрунтям інноваційних стратегій суспільства та проявляється як чітко скерована позиція суспільства в досягненні власного розвитку і забезпечує гармонійну рівновагу соціальних відносин між людьми, виступає провідною силою в реалізації творчих потенцій людини, які є важливою складовою інноваційного розвитку суспільства;
    - алгоритм науково-технічної революції другої половини XX ст., як матеріальної основи інноваційного розвитку та зародження інформаційного суспільства;
    - вплив ментальних засад на підвищення ефективності державної політики у сфері міжнародного науково-технічного співробітництва України з урахуванням інтеграційних пріоритетів держави, як невід’ємної складової механізму реалізації стратегії інноваційного розвитку;
    - ідеологія системних реформ як стратегія розвитку науки й освіти в системі вищої школи, яка ще не відповідає структурі соціально-економічного попиту на спеціалістів та перспективам інноваційного розвитку суспільства, та к як існуюча в Україні система вищої освіти часто постачає на ринок праці незатребуваних спеціалістів, підготовка яких не відповідає вимогам Болонського процесу та структурі попиту;
    - обґрунтування політичної парадигми інтегрування розрізненого ланцюжка "освіта – наука – виробництво – система управління процесами розвитку" в єдину національну інноваційну систему відповідно до глобальних тенденцій.
    Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що його наукові положення і висновки дають змогу проникнути в глибинну природу та сутність політичних детермінант інноваційного розвитку й виявити його місце політичній системі інформаційного суспільства, а також виявити органічні зв'язки науки, освіти, ідеології та культурного потенціалу суспільства як джерел інноваційних процесів. Дослідження дає реальне уявлення про політичні процеси в Україні, їх зовнішню і внутрішню спрямованість, дозволяє сформувати стратегії та виробити політику подальшого інноваційного розвитку держави.
    Практичне значення дослідження. Результати дослідження складають методологічну базу для подальшої розробки проблеми й визначення сутності, структури та змісту політичних детермінант інноваційного розвитку України. Теоретико-методологічні положення й висновки, викладені в дисертації, можуть бути використані для наукового обґрунтування та підготовки відповідних законодавчих актів, документів програмного і прогнозного характеру, орієнтованих на розробку інноваційних стратегій сталого розвитку держави.
    Наукові розробки та пропозиції дисертанта реалізовано у практичній діяльності Ради національної безпеки і оборони України при підготовці рішень РНБО України від 9 квітня 2009 року №15-РНБОУ-9 "Про створення Академії з профільних питань РНБО України" та Кабінету Міністрів України при підготовці Постанови КМУ від 21 липня 2006 р. №1001 і Розпорядження КМУ від 29 липня 2009р. №891-р. щодо розвитку регіональної інноваційної інфраструктури та приведення у відповідність із стандартами ЄС нормативно-правової і науково-методичної бази у сфері організації та розвитку інноваційної інфраструктури. Окремі пропозиції автора покладені в основу Указу Президента України від 12.02.07 р. №105/2007 (Про стратегію національної безпеки України). Матеріали дисертаційного дослідження увійшли складовими частинами в наукові праці Інституту дослідження проблем державної безпеки та НПУ імені М. П. Драгоманова. Використовуються в практичній діяльності СБ України, а також навчально-методичній роботі Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова та Національної академії Служби безпеки України. Крім цього можуть бути використані в навчальному процесі з суспільних наук та підготовки спецкурсів студентам інших вищих навчальних закладів політичного та соціо-гуманітарного профілю.
    Апробація результатів дослідження. Дослідження отримало апробацію, насамперед, при обговореннях на кафедрі політичних наук національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова; через розробку і викладання авторських спецкурсів "Політична система України" та "Інститут президентства" для студентів вищих навчальних закладів; через низку доповідей і повідомлень на наукових конференціях, семінарах, з’їздах політологів та ін.
    Основні положення та висновки, практичні результати дисертаційної праці викладено в дисертації, доповідалися й були сфалені на: Міжнародному семінарі "Участь громадськості у формуванні та реалізації державної політики. Шляхи запровадження інституту громадського моніторингу за діяльністю органів виконавчої влади" (м. Київ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти" (Київ, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Трансформація політичної системи на постсоціалістичному просторі" (м. Київ, 2006 р.); Науково-практичній конференції "Проблеми законодавчого регулювання діяльності Служби безпеки України в контексті положень Конституції України та побудови демократичного суспільства" (м. Київ, 2006 р.); ІІІ з’їзді політологів України "Сучасна Україна: політична нація. Держава. Громадянське суспільство" (м. Київ, 2007 р.); Міжнародній науковій конференції "Україна в глобалізованому світі" (м. Київ, 2007 р.); Міжнародній науковій конференції "Треті юридичні читання" (м. Київ, 2007 р); Першому Конгресі політологів України "Консолідація українського суспільства: практичні проблеми і перспективи" (м. Київ, 2007 р); Міжнародній науковій конференції "Четверті юридичні читання" (м. Київ, 2008 р.); Науковій конференції "Єдине інформаційне середовище навчального закладу в контексті стратегічного розвитку освіти в Україні" (м. Київ, 2008 р.); Першій міжнародній конференції "Захист демократичних цінностей і дотримання прав людини у діяльності спецслужб" (м. Київ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Сучасні проблеми політичного менеджменту" (м. Київ, 2008 р.); Міжнародній науковій конференції "П'яті юридичні читання" (м. Київ, 2009 р.); Другому Конгресі політологів України "Трансформація влади в сучасній Україні: специфіка, перспективи" (м. Київ, 2009 р.); Другій міжнародній конференції "Захист демократичних цінностей і дотримання прав людини у діяльності спецслужб" (м. Київ, 2009 р.); Науково-практичній конференції "Філософія освіти: теорія, методологія, практика" (м. Київ, 2009 р.); Круглих столах "Україна в Європі: моделі інтеграційного поступу" (м. Київ, 2009 р.); та "Політична криза в Україні: проблеми і шляхи вирішення" (м. Київ, 2009 р.).
    Публікації. Результати дисертації опубліковані у 5 монографіях: Формування політичної культури суспільства в трансформаційний період. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2006. – 192 с., Суспільні трансформації та політичні аспекти загроз національній безпеці України. – К.: Знання України, 2006. – 348 с., Оцінка ризиків соціальної стабільності в Автономній Республіці Крим.  К.: НКЦ СБ України.  2007.  200 с. (спецвидання), Політична система України: розвиток в умовах глобалізації та інформаційної революції. – К.: Знання України, 2008. 546 с., Інноваційний розвиток України в умовах глобалізації й інформаційної революції. – К.: Знання України, 2009. – 340 с.;
    23 статтях у наукових фахових журналах: Особливості сучасної української політичної культури: проблема взаємовизначення // Політичний менеджмент. №5. 2005.С.134-138., Політична культура та демократичні процеси трансформаційного періоду // Державна безпека України. – № 4. 2005 С. 34-38., Ідеологія та її вплив на суспільство // Трибуна № 11-12. 2005. С. 12-14., Маніпулювання суспільною свідомістю: інформаційні технології // Державна безпека України. –- № 5. 2006. С. 51-56., До питань національного відродження України // Нова парадигма № 52. 2006. С. 168-177., Особливості інтеграції України у світові глобалізаційні структури // Трибуна № 9-10. 2006. С. 15-17., До питань мовної політики // Державна безпека України. – № 7. 2006 С. 26-31., Особливості правового регулювання суспільних відносин в Україні // Трибуна № 9-10. 2007. С. 26-28., Роль держави в стимулюванні інноваційного розвитку України // Нова парадигма № 62. 2007. С. 173-183., Актуальні питання інтеграційних стратегій України в глобалізаційні системи // Державна безпека України. – № 8. 2007. С. 29 36., Національна ідея як інноваційна стратегія розвитку України // Трибуна № 5-6. 2007. С. 24-26., Політичні аспекти інноваційних стратегій розвитку України // Нова парадигма № 66. 2007. С. 163-171., Стратегічні напрями розвитку України // Державна безпека України. – № 9. 2007. С. 47-52., Інноваційні стратегії розвитку України: правовий, соціально-економічний та політичний аспекти // Трибуна № 11-12. 2007. С. 23-25., Становлення демократії в Україні: правовий аспект // Нова парадигма № 76, 2008. С. 73-81., Магістральні вектори розвитку України // Трибуна № 3-4 2008. С.20-23., Концептуальні аспекти правової держави // Державна безпека України. – № 10. 2008. С. 46-52., Характерні особливості політичних процесів в Україні та їх вплив на суспільний розвиток // Трибуна № 5-6. 2008. С. 21-23., Проблеми державного територіального устрою України // Трибуна № 11-12. 2008. С. 16-18., Становлення інформаційного суспільства // Освіта регіону: політологія, психологія і комунікації № 1-2 2008. С. 138-143., Інформаційне суспільство – суспільство нового типу // Державна безпека України № 10. 2008. С 46-52., Інноваційний розвиток суспільства в контексті циклічного розвитку продуктивних сил // Політичний менеджмент №2. 2009. С.136-146., Перехід на інноваційну модель розвитку України та впровадження економіки знань, "Освіта регіону" № 2-4 2009. С. 102-109;
    14 матеріалах конференцій: Тенденції розвитку політичної системи України // Трансформація політичної системи на постсоціалістичному просторі: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції: 8-9 лютого 2006 року. – К.: НПУ ім.. М.П.Драгоманова, 2006. – С. 338-341., Проблеми нормативного регулювання суспільних відносин в Україні // Проблеми законодавчого регулювання діяльності Служби безпеки України у контексті положень Конституції України та побудови демократичного суспільства: Матеріали науково-практичної конференції: 9 лютого 2006 року. – К.: НКЦ СБ України, 2006. (спецвидання), Євроінтеграція і національні інтереси країни // Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти: Матеріали IХ Міжнародної науково-практичної конференції: 30 травня 2006. К.: 2006. С. 25-30., Інноваційні стратегії розвитку України в контексті правової та соціальної захищеності особистості // Треті юридичні читання: Матеріали Міжнародної наукової конференції: 25-26 квітня 2007 року. К.: НПУ ім. Драгоманова С.155-157., Принципи правової держави // Четверті юридичні читання: Матеріали Міжнародної наукової конференції: 3-4 квітня 2008 року. К.: НПУ ім. Драгоманова С.164-168., Проблеми нормативного регулювання суспільних відносин в Україні. Перша міжнародна конференція "Захист демократичних цінностей і дотримання прав людини у діяльності спецслужб" 25 квітня 2008 року. СБ України, Офіс зв’язку НАТО в Україні, Женевський центр демократичного контролю над збройними силами. м. Київ. К.: НКЦ СБ України, 2008. (спецвидання), Стратегії розвитку України в глобалізованому світі. Міжнародна науково-практична конференція "Сучасні проблеми політичного менеджменту" 15-16 жовтня 2008 р. Український центр політичного менеджменту. м. Київ. К.: 2008. С.152-161., Політична освіта в контексті філософії освіти // Матеріали науково-практичної конференції "Філософія освіти: теорія, методологія, практика". Київ НПУ ім. М.П.Драгоманова 22 січня 2009. К.: Видавництво імені М.П.Драгоманова, 2009. С.138-140., Правові основи демократичного розвитку громадянського суспільства // П'яті юридичні читання: Матеріали Міжнародної наукової конференції: 23-24 квітня 2009 року. К.: НПУ ім. Драгоманова – С.152-156., Проблеми правової та соціальної захищеності особистості в умовах суспільних трансформацій. // Матеріали Другої міжнародної конференції "Захист демократичних цінностей і дотримання прав людини у діяльності спецслужб" 24 квітня 2009 року. Бюлетень Євроатлантикінформ №4(21) 2009. К.: НКЦ СБ України 2009. С.40-42., Євроінтеграція України: напрями та перспективи. // Матеріали круглого столу "Україна в Європі: моделі інтеграційного поступу" 14 травня 2009 р. м. Київ. К.: Віче №3. 2009. – С. 47-52., Розвиток України в контексті глобалізації. Наукова конференція "Україна в глобалізованому світі" 11 травня 2007р. м. Київ К.: Збірник наукових праць. К.: 2007. С.128-131., Інноваційні стратегії і тенденції розвитку України. Круглий стіл "Політична криза в Україні: проблеми і шляхи вирішення". м. Київ, 2009. www.politik.org.ua/vid/publcontent.php3?y=6&p=51., Трансформація влади в сучасній Україні: специфіка, перспективи" Другий Конгрес політологів України 22 травня 2009 року м. Київ. К.: 2009. – С. 79-87.
    Крім того, матеріали досліджень автора видані 8 окремими науковими виданнями, що використовуються в практичній діяльності Служби безпеки України та викладанні політичних дисциплін у вищих навчальних закладах: Соціально-економічні фактори суспільної напруги. Науково-практичний посібник. НКЦ СБ України. – 2005. – 68 с., Тенденції політичного розвитку України. Науково-практичний посібник. НКЦ СБ України. – 2005. – 76 с., Етнополітичні протиріччя та сепаратизм. Науково-практичний посібник. НКЦ СБ України. – 2005. – 60 с., Становлення політичної системи в Україні. Науково-практичний посібник. – НКЦ СБ України. 2006. 268 с., Протидія тероризму: питання теорії і практики. Науково-практичний посібник. К.: НКЦ СБ України. 2006. 272 с., Партійна система та політичні ідеології: Навч. посіб. К.: НКЦ СБ України, 2007. – 96 с., Ціннісний дискурс в освіті в епоху глобалізації та інформаційної революції. Збірник наукових праць представників наукової школи академіка АПН України, В.Андрущенка / За ред. В.П.Андрущенка. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2009. (Автору належить підрозділ 4.2 Інновації в суспільстві як стиль сучасного розвитку С. 232-247), Лекції з політології т.1. Навч. посіб / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2007. (Автору належить лекції Політичні ідеології, Політична система суспільства, Інститут президенства).
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ


    У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукової проблеми – теоретико-методологічного обґрунтування політичних детермінант інноваційного розвитку України та вироблення й реалізації інноваційних стратегій розвитку України в умовах глобалізації та інформаційної революції.
    За результатами дослідження сформульовано такі висновки.
    1. Інноваційний розвиток суспільства є складним динамічним багаторівневим феноменом, який формується під впливом економічних, суспільно-політичних, освітньо-наукових та духовних процесів у суспільстві. Саме включеність у політико-інформаційне поле особи наповнює її осмисленим інноваційним знанням, мотивує до інтелектуальної дії. У сучасних умовах, коли досить активно відбуваються процеси глобалізації та інформатизації, інноваційні технології дедалі більше насичується загальнолюдськими цінностями: принципами демократії з домінуванням загальних пріоритетів над груповими, гуманізмом, толерантністю, усвідомленням поваги до прав, поглядів, свобод громадян, законослухняності тощо.
    2. Глобалізаційні процеси слід розглядати як чинник прискорення інновацій і водночас як фактор створення нових соціальних суперечностей. Нині не лише в Україні, але й у всьому світі тривають дебати щодо ролі інформаційно-технологічної революції і глобалізації в подальшому розвитку. На думку прихильників технологій, на людство чекає краще майбутнє лише за умови подолання перешкод для інновацій і конкуренції. Супротивники глобалізації вбачають у ній лише відновлену версію традиційної капіталістичної ідеології. Основне протиріччя інноваційного розвитку – екологічне. Тому розвиток інноваційних процесів має відбуватися не всупереч природно створеному та не як його руйнація, а як продовження.
    3. Політичні детермінанти інноваційної діяльності поєднують у собі базові елементи, які не лише впливають на становище особи в суспільстві, економічні показники розвитку, соціальну сферу та систему суспільних відносин, а й генетично пов'язані з функціонуванням всієї інноваційної системи. Серед базових методологічних принципів і концептуальних засад їх дослідження автор виділяє такі: принцип антропоцентризму (безпека людини, її соціальна захищеність становлять основу інноваційної діяльності); принцип безперервності (інноваційна діяльність виступає єдиним і цілісним явищем лише тоді, коли вона містить загальні (інваріантні) ознаки для різних країн та проміжків в історії їх розвитку); принцип поступовості у розвитку (на різних якісних фазах розвитку інноваційна діяльність проявляється у трьох часових площинах - як історичне явище, унікальне явище, характерне лише для даної епохи та унікальний комплекс поточних проблем розвитку нації); принцип просторової структури (інноваційна діяльність може розглядатися на різних рівнях – міжнародному, національному, регіональному).
    4. Історичні передумови інноваційної стратегії розвитку України закладено всім ходом української історії. Україна завжди перебувала в центрі цивілізаційних процесів, і навіть у період бездержав'я була активним суб'єктом історичний подій і міжнародних суперечностей. Потреба інноваційного розвитку є іманентною, внутрішньо притаманною народу та культурі, що завжди відігравали помітну роль в історії. Нині – це потреба "рухатись в ногу з часом", ліквідувати прогалини тоталітарного минулого, стати на один рівень з розвиненими країнами світу.
    5. Політичною передумовою інноваційного розвитку України є потреба в завоюванні гідного місця в міжнародному співтоваристві цивілізованих народів і культур. Залишки тоталітарного минулого, що активно виштовхувало Україну з цивілізаційного світового процесу, донині чинять опір. Тому прискорений характер його подолання і входження в цивілізаційний процес на основі інноваційних стратегій є одним із головних політичних завдань українського державотворення та розвитку культури, утвердження конкурентноздатності України в Європі та світі).
    6. Із соціально-економічного погляду, роки незалежності можна охарактеризувати як "повернення України в лоно цивілізації", за яким наша держава вибудовує власну економічну інфраструктуру, формує соціальні зв'язки, виробничі та невиробничі відносини, інститути, структури. Головний вектор цього процесу визначається становленням і розвитком ринкової економіки та життєдіяльності. За такою моделлю ефективно здійснюється виробництво в цивілізованих країнах світу. Вона забезпечує своєрідне соціальне прискорення. Іншої, більш ефективної моделі, людство ще не вигадало. Інноваційний розвиток України є відповіддю на виклики ринкової економіки, що утверджується.
    7. Найбільш актуальну соціальну загрозу для України нині становить тінізація соціально-економічних відносин. "Тіньова" економіка – головний ресурсний фактор корупції. Пануюча нині концепція силового вирішення проблеми корупції виходить з того, що необхідно лише проявити політичну волю. На основі побудованої моделі корупційної рівноваги робиться висновок про недієздатність цієї теорії – внаслідок заходів силового впливу матиме місце лише вилучення з ділових мереж окремих державних корупційних ланок.
    8. Кризові явища в економічній, політичній, моральній сферах породжують злочинність, корупцію, ігнорування законів, ослаблення державних структур та інституцій. Все це створює загрозу не лише для майбутнього української демократії, а й для існування самої держави. Через брак державної стратегії розвитку держави та суспільства владні рішення однобокі і не відповідають комплексному характерові розвитку. Назріла необхідність розробки єдиного підходу, що давав би змогу в єдиній "системі координат" вирішувати питання інноваційного розвитку України в усіх сферах. Складовими цього підходу мають бути методи визначення пріоритетних національних інтересів, аналізу викликів та загроз, формування функцій і визначення пріоритетів діяльності всіх органів державної влади. Інтереси суспільства повинні розглядаються як базовий об'єкт вироблення стратегій розвитку України і бути орієнтирами суспільного поступу, значно впливати на визначення напрямів і пріоритетів стабільного розвитку.
    9. До здобутків України за період незалежності слід віднести: демонтаж основних підвалин командно-адміністративної системи; створення всіх атрибутів державності, переорієнтацію (зміни) її основних економічних функцій; невпорядкованість зовнішньої політики; визначеність у філософії перетворень – ринкові відносини (Україна сформувала каркас ринкової інфраструктури та ринкових інститутів) і демократію. Головні суперечності виникали через безсистемне здійснення реформ, часту зміну управлінських еліт, невизначеність загальної стратегії, тінізацію економіки, розбалансованість економічних перетворень із соціальною політикою, корупцію, посилення впливу олігархічного капіталу та його прагнення підпорядкувати владні структури, коливання між стратегічними партнерами.
    10. Ідеологією сталого розвитку України як духовної основи інноваційної стратегії має стати формування ідеологічної доктрини українського державотворення, орієнтація на власну традицію (її відродження) й ідеологічні доктрини успішних держав світу.
    Наука й освіта в системі і процесі реалізації інноваційних стратегій повинні виступати як чинники зрощування інтелектуального потенціалу суспільства, розвитку людського потенціалу.
    Культурним підґрунтям інноваційних стратегій є людинотворчий зміст культури в реалізації її творчих потенцій і розвиток культурного потенціалу суспільства як джерела інноваційних процесів, творчості, забезпечення свободи життєдіяльності особи. Серед першочергових проблем розвитку культури слід виділити: збереження, відновлення та популяризацію української культурно-історичної традиції; формування цілісного, інтегрованого національного культурного простору; забезпечення вільного доступу громадян, особливо, молоді, до культурних цінностей; створення та постійне відтворення умов для реалізації творчого потенціалу людини й суспільства; поглиблення інтеграції української культури у світовий культурний простір.
    11. Управління інноваційними стратегіями полягає в упорядкуванні управлінських систем шляхом забезпечення їх цілісності, підтримання заданого режиму діяльності та досягнення поставленої мети. До особливостей управління інноваційними процесами можна віднести прозорість, високий рівень свободи (відносна незалежність) суб'єкта управлінської діяльності, демократизм, раціональний характер, роль авторитету в управлінні тощо.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:


    1. Бебик В. Базові засади політології: історія, теорія, методологія, практика: Навч. посіб. – К.: МАУП, 2000. – 384 с.
    2. Бебик В Історія, головні напрямки та методологія дослідження політичної сфери суспільства: реферативний огляд /В.М.Бебик // Політологічні читання. 1993. № 2. С. 112-133.
    3. Андрущенко В. Організоване суспільство. Проблема організації та суспільної самоорганізації в період радикальних трансформацій в Україні на рубежі століть: Досвід соціально-філософського аналізу /Ін-т вищ. освіти АПН України. К. : ТОВ "Атлант ЮемСі", 2005. 498 с.
    4. Горбатенко В. Ціннісні аспекти реформування політичної системи України / Володимир Горбатенко // Політичний менеджмент. 2007. №3. С. 9-12.
    5. Головатий М. Політична психологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: МАУП, 2006. 400 с.
    6. Михальченко М. Політична наука і політична освіта: міра теоретизації та ідеологізації /М.І. Михальченко// Вища освіта України. – 2003. №1. – С. 51-58.
    7. Рябов С. Політологічна теорія держави: Навч. посіб. для вузів. – К.: Тандем, 1996 – 240 с.
    8. Рябов С. Політична наука в Україні XXI століття: стан та перспективи розвитку: Навч. посіб. . К.: 2005. – 101 с.
    9. Бабкін В. Сучасна Україна: проблеми становлення та розвитку політичної системи /В.Д. Бабкін// Віче. – 1998. – № 12. – С. 144-150.
    10. Курас І. Українське суспільство на рубежі століть // Утвердження реформаторського курсу Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стратегія розвитку. (Матеріали наукової конференції). – К.: НТУ КПІ, 2001. С. 23-28.
    11. Новакова О. Методологічні аспекти дослідження сучасного суспільно-політичного розвитку /О.Новакова// Людина і політика. 2003. – № 2. – С. 18-24.
    12. Юдин 3. Системный подход и принцип деятельности: Методологические проблемы современной науки / З.Г.Юдин. АН СССР. Ин-т истории естествознания и техники. М. : Наука, 1978 С. 391 с.
    13. Шляхтун П. Політологія (теорія та історія політичної науки): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.
    14. Телешун С. Державний устрій України: Проблеми політики, теорії і практики / Укр. акад. держ. упр. – Івано-Франківськ: Лілея, 2000. – 344 с.
    15. Ткачук В. Особливості дослідження та моделювання політичних процесів в Україні / Віктор Ткачук // Людина і політика. 2004. №4. С. 34-39.
    16. Кіндратець О. Формування суспільства сталого розвитку: проблеми і перспективи / Запорізька держ. інженерна акад. – Запоріжжя: Вид-во ЗДА, 2003. – 383 с.
    17. Городьяненко В. Идеология устойчивого развития общества /В.Городьяненко // Грані.– 1999. № 1 (3). – С. 67-71.
    18. Семенюк Е. Філософські засади сталого розвитку [Монографія] /Е.Семенюк. – Львів: Афіша, 2002. – 200 с.
    19. Білобров Б. Ідеологія сталого людського розвитку в Україні в період соціальних трансформацій: проблеми становлення: Автореф. дис. … канд. політ.н. К.: НПУ ім. М. П. Драгоманова, 2005. – 19 с.
    20. История древнего мира: В 4 т. / АН СССР. М.: Наука, 1982. Т. 2: Расцвет древних обществ. С. 284-291.
    21. Аристотель. Политика. Соч. В 4 т. – М.: Политиздат, 1983. Т. 2. С. 260.
    22. Платон. Сочинения: В 3 т. М.: Мысль, 1971. Т. З, ч. 1. С. 379.
    23. Джерела правової спадщини України: Конституція Пилипа Орлика, конституція УНР. Універсал Центральної Ради) / Правові джерела України. К.: Преса України, 1994. С. 46-53.
    24. Філософія політики: Короткий енцикл. словник / Авт.-упоряд.: Андрущенко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 670 с.
    25. Філософський енциклопедичний словник. К.: 2002. – С.438.
    26. Філософія політики: Підручник / Авт.-упоряд.: Андрущенко В.П. – К.: Знання України, 2003. – 400с.
    27. Антология мировой политической мысли: В 5 т. / Нац. обществ.-науч. фонд. Акад. полит. науки / Руководитель проекта Г. Ю. Семигин и др.; Ред.-науч. совет: пред. совета Г. Ю. Семигин и др. М.: Мысль, 1997. Т. 1: Зарубежная политическая мысль: истоки и эволюция. 832 с.
    28. Фісун О. Типології політичних систем: основні підходи / Олександр Фісун // Політичний менеджмент. 2005. № 5. С. 39-50.
    29. Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. за ред. Наталії Лисюк. К.: Дух і Літера, 2000. 467 с.
    30. Політологія: Посібник для студентів вузів / За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. К.: Видавничий центр "Академія", 1998. 368 с.
    31. Політологія: Навч. посіб. / А. Колодій, В. Харченко, Д. Климанська, Я. Космина; За наук. ред. А Колодій. К.: Ельга-Н; Ніка-Центр, 2000. – 584 с.
    32. Овадовська Л. Методологія // Українська Радянська Енциклопедія: В 12-т. К., 1981. Т. 6. С. 480.
    33. Сучасна політична філософія: Антологія / Пер. з англ. Упорядник Я. Кіш. К.: Основи, 1998. 575 с.
    34. Антология мировой политической мысли: В 5 т. / Нац. обществ.-науч. фонд. Акад. полит. науки/ Руководитель проекта Г. Ю. Семигин и др.; Ред.-науч. совет: пред. совета Г. Ю. Семигин и др. М.: Мысль, 1997. Т. 2: Зарубежная политическая мысль. XX в. 830 с.
    35. Політологія: наука про політику: Підручник / За ред. В.Г. Кремень, М.І. Горлач; авт. кол. В.П. Андрущенко, В.С. Афанасенко, Є.М. Воробйов та ін. 4-е вид., випр. і доп. Київ-Харків: Єдінорог, 2002. 640 с.
    36. Дмитренко М. Політична система України: розвиток в умовах глобалізації та інформаційної революції / М. А. Дмитренко: [Монографія] – К.: Знання України, 2008. – 544 с.
    37. Горбатенко В. Принципи, методи і основні етапи політичного прогнозування /В.П. Горбатенко// Людина і політика. – 2003. № 5. – С.46-55.
    38. Ващенко К. Політичний аналіз і прогноз у сучасній Україні / К.О.Ващенко: [Монографія] – К.: Логос, 2008. – 288 с.
    39. Гальчинський А. Глобальні трансформації: концептуальні альтернативи. Методологічні аспекти: Наук. вид. – К.: Либідь, 2006. – 312 с.
    40. Залупко С. Наукові новаторства Михайла Туган-Барановського і його Основи політичної економіки // Туган-Барановський М. І. Основи політичної економії. Науковий редактор, автор передмови і вступної статті С. М. Залупко. – Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. – С. 7-42.
    41. Горкіна Л. Михайло Іванович Туган-Барановський – мислитель, вчений, громадянин // Туган-Барановський М. І. Політична економія. Курс популярний. – К.: Наукова думка, 1994. С. 3-55.
    42. Туган-Барановський М. Периодические промышленные кризисы. История английских кризисов. Общая теория кризисов //М.И. Туган-Барановский. Петроград, 1923. – 381 с.
    43. Международные стратегии экономического развития: Учеб. пособие / Под ред. Ю. В. Макогона. – К.: Знання, 2007. – 461 с.
    44. Основи економічних знань: Навч. посіб. / А. С. Гальчинський, П. С. Єщенко, Ю. І. Палкін. – К.: Вища шк., 2002. – 543с.
    45. Кондратьев Н. Большие циклы конъюнктуры // Вопросы конъюнктуры. – М., 1925. – Т.1 – Вып. 1.
    46. Шумпетер Й. Теория экономического развития (Исследования предпринимательской прибыли, капитала, кредита, процента и цикла конъюнктуры). – М.: Прогресс, 1982. – 455 с.
    47. Геєць В. Нестабільність та економічне зростання /В.Геєць: Ін-т економіч. прогнозув. – К.: 2000. – 344 с.
    48. Пригожин А. Методы развития организаций. – М.: МЦФЭР, 2003. – 864 с.
    49. Семиноженко В. Украина наравне с мировыми лидерами: "воздушный замок" или достижимая цель? // Ойкумена. Альманах сравнительных исследований политических институтов, социально-экономических систем и цивилизаций. Харьков: Константа. Выпуск 4. – 2006. – С. 7-12.
    50. Уоллерстайн И. Конец знакомого мира. Социология XXI века / Пер. с англ. под ред. В. Л. Иноземцева]. – М.: Логос, 2003. – 355 с.
    51. Пригожин А. Нововведения: стимулы и препятствия (проблемы инноватики). – М.: Издательство политической литературы, 1989. – 271 с.
    52. Стратегії розвитку України: теорія і практика / За ред. О. С. Власюка. – К.: НІСД, 2002. – 864 с.
    53. Політологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. [О. В. Бабкіна (ред.), В. П. Горбатенко (ред.).] / Антоненко В. Г., Бабкін В. Д., Бабкіна О. В., Бебик В. М., Головатий М. Ф. – 2-ге вид., перероб., доп. К. : Видавничий центр "Академія", 2001. 526 с. (Серия "Альма-матер").
    54. Гальчинський А., Геєць В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток. – К.: 1997. – 66 с.
    55. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А. С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семиноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.
    56. Цивилизационные модели современности и их исторические корни / Ю. Н. Пахомов, С. Б. Крымский, Ю. В. Павленко и др. Под ред. Ю. Н. Пахомова. – К.: Наук. думка, 2002. – 632 с.
    57. Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки-2004. / За ред. А. С. Гальчинського. – К.: НІСД, 2004. – 344 с.
    58. Зеленько Г. “Навздогінна модернізація”: досвід Польщі та України. – К.: Критика, 2003. 216с.
    59. Горбатенко В. Модернізація українського суспільства в контексті сучасних цивілізаційних процесів: Дис. … д-ра політ. наук: 23.00.02 / Володимир Павлович Горбатенко; НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. К.: 1999. 379 с.
    60. Филатов А. Проблемы институционального оформления политической науки в Украине // Политическая наука в Украине: становление и перспективы / Под ред. д.ф.н. О.А. Габриеляна, д.ф.н. А.Д. Шоркина. – Симферополь: 2002. С. 33-39.
    61. Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку / [Курас І.Ф, Рудич Ф.М., Балобан Р.В. та ін.]. К.: Парламентське вид-во, 1998. 350 с.
    62. Долішній М. Наука регіону як шлях розвитку і підвищення її ефективності // Бюлетень Західного наукового центру. Вип.1. – Львів, 2001. – С.3-7.
    63. Долішній М. Регіональна політика інвестиційно-інноваціного розвитку /М.Долішний// Зовнішньоекономічний кур’єр. – 2003. № 1. – С. 16-19.
    64. Стратегічні фактори глобальної конкуренції і механізми забезпечення конкурентоспроможності регіонів: Конкурентоспроможність: проблеми науки і практики / [Долішній М., Бєлєнький П., Гомельська Н.]: Монографія. – Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. С.9-31.
    65. Чухно А. Соотношение индустриального и постиндустриального типов развития: проблемы теории и практики. Под ред. д.э.н., проф. Л. Г. Иноземцева. – Сумы: Университетская книга, 2005. – С. 88-119.
    66. Геєць В. Про характер перехідних процесів до економіки знань // Економіка знань: виклики глобалізації та Україна; Під заг. ред. А. С. Гальчинського, С. В. Льовачкіна, В. П. Семиноженка. – К.: НІСД, 2004. – С. 40-80.
    67. Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть / Володимир Павлович Горбатенко. К.: Академія, 1999. 239 с.
    68. Томенко М. Українська перспектива: історико-політологічні підстави сучасної державної стратегії. К.: 1995. С.48.
    69. Дмитренко М. Стратегії розвитку України в глобалізованому світі // Сучасна українська політика: політики і політологи про неї: Зб. наук. праць. – Український центр політичного менеджменту. К: 2008. С.152-161.
    70. Дмитренко М. Інноваційні стратегії розвитку України: правовий, соціально-економічний та політичний аспекти /М.А. Дмитренко// Трибуна. 2007. № 11-12. С. 23-25.
    71. Дмитренко М. Перехід на інноваційну модель розвитку України та впровадження економіки знань /М.А. Дмитренко// Освіта регіону. – 2009 № 2-4. – С. 102-109.
    72. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004-2015 роки) "Шляхом Європейської інтеграції" / Авт. кол.: А. С. Гальчинський, В. М. Геєць та ін.; Нац. ін.-т. стратег. дослідж., Ін.-т екон. Прогнозування НАН України, М-во економіки та з питань європ. інтегр. України . – К.: ІВЦ Держкомстату України, 2004. – 416 с.
    73. Михальченко М. Політична наука і політична освіта: міра теоретизації та ідеологізації /М.І. Михальченко// Вища освіта України. – 2003. №1. – С. 51-58.
    74. Україна: проблеми самоорганізації: В 2 т. / В. Кремень, Д. Табачник, В. Ткаченко. К.: Промінь, 2003. Т.1. Критика історичного досвіду. – 384 с.
    75. Україна: проблеми самоорганізації: В 2 т. / В. Кремень, Д. Табачник, В. Ткаченко. К.: Промінь, 2003 Т.2: Десятиріччя суспільної трансформації. 464 с.
    76. Кремень В. Освіта і наука в Україні – інноваційні аспекти. Стратегія. Реалізація. Результати. – К.: Грамота, 2005. – 448 с.
    77. Мануель Кастельс. Інформаційні технології, глобалізація і соціальний розвиток // Економіка знань: виклики глобалізації та Україна / Під загальною редакцією А. С. Гальчинського, С. В. Льовочкіна, В. П. Семиноженка. – К.: НІСД, 2004. – С. 81-104.
    78. Белл Д. Социальные рамки информационного общества / Новая технократическая волна на Западе. М.: Прогресс, 1986. С. 330.
    79. Region.-Jahbuch 1998. Regionalentwicklung und Regionalpolitik aus west/ostlicher Sicht.
    80. Magiera, Siegfried, Föderalismus und Subsidarität als Rechtsprinzipien der Europäischen Union, in: Schneider, Wessels, Föderale Union - Europas Zukunft,
    81. Versammlung der Regionen Europas (Hrsg.): Satzung der Versammlung der Regionen von 1985 (unveröffentlich), S.2.
    82. Единый рынок новая модель европейской экономики / Реф. сб. РАН ИНИОН. М., 1994. – 178 с.
    83. Пахомов Ю., Крымский С. и др. Цивилизационные модели современности. – К.: Наукова думка, 2002. – 549с.
    84. Кастельс М. Могущество самобытности. Новая постиндустриальная волна на Западе. – М., 1999. – С. 503-504.
    85. Berg J., Taylor L. External liberalization, economic performance and social policy // New School for Social Research. Working Paper Series: Globalization, Labor market and Social Policy. - February, 2000. – 400 р.
    86. North D. Institutions, institutional change and economic performance. – Cambridge: Cambridge University Press, 1990. – 152 р.
    87. Sachs J., Larrain F. Macroeconomics In The Global Economy. Englewood Cliffs, N.J.: Prentice Hall, 1993. – 462р.
    88. Кувалдин В. Глобальность: новое измерение человеческого бытия // Грани глобализации: Трудные вопросы современного развития. Вып.2. – М.: Альпина Паблишер, 2003. – С. 31-98.
    89. Rosenstein-Rodan P. The New International Economic Order. – Cambridge: Cambridge University Press, 1981. – 289p.
    90. Crafts N. Historical Perspectives on Development // Frontiers of Development Economics. The Future in Perspective / Ed. By Gerald M. Meier, Jozeph E. Stiglitz. N.Y.: World Bank and Oxford University Press. – Pp. 301-334.
    91. Zald M. Trends in policy making and implementation in the welfare state // Organizations and the human services, ed. by H.D.Stein. – Philadelphia: Temple University Press, 1981. – Pp. 75-124.
    92. Nurkse R. Equilibrium and Growth in the World Economy. – Cambridge: Cambridge University Press, 1961. – 321p.
    93. Вальтер Г. Сутність і механізм здійснення ринкових перетворень у перехідній економіці // Міжнародні відносини. Вісник. – Випуск 16. – 2000. – С. 52-57.
    94. Дмитренко М. Політичні аспекти інноваційних стратегій розвитку України / М.А.Дмитренко // Нова парадигма. 2007. № 66. С. 163-171
    95. Дмитренко М. Особливості інтеграції України у світові глобалізаційні структури / М.А. Дмитренко // Трибуна. 2006. № 9-10. С. 15-17.
    96. Дікон Б., Халс М., Станс П. Глобальна соціальна політика: Міжнародні організації й майбутнє соціального добробуту. Пер. з англ. – К.: Основи, 1999. – 426 с.
    97. Ayres R. The next industrial revolution: Reviving industry through innovation. – Cambridge, 1984.
    98. Виндельбанд В. История новой организации и ее связи с общей культурой и отдельными науками. СПб.: 1973. – С. 53.
    99. Чернявская Ю. Народная культура и национальные традиции. – М.: 2001. С. 79.
    100. Ортега-и-Гассет Х. Эстетика. Философия культуры. М.: 1991. – С. 576-577.
    101. Зомарт В. Буржуа: Этюды по истории духовного развития современного экономического человека. М.: 1994. С. 19.
    102. Дмитренко М. Суспільні трансформації та політичні аспекти загроз національній безпеці України: / М.А. Дмитренко: [Монографія]. – К.: Знання України, 2006. – 348 с.
    103. Поліщук І. Складові масової свідомості в контексті сучасних маніпулятивних технологій // Політика: історія і сучасність: Зб. наук. праць. – Вип. 2. – Миколаїв-Одеса: ”ТОВ В і Д”, 2004. – С. 196-204.
    104. Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму (писані 1919-1926). Нью-Йорк: Булава, 1954. 470 с.
    105. Геєць В. "Ринкова трансформація в 1991–2000 роках: здобутки, труднощі, уроки" /В.Геєць// Вісник НАНУ. 2001. №2.
    106. Авксентьєва Т., Чорна Н. Політична участь в умовах модернізації українського суспільства // Соціально-політичні та соціально-правові проблеми сучасності: Збірник наукових статей (за матеріалами ХV Харківських політологічних читань). – Харків: НЮАУ, 2004. – С. 3-5.
    107. Бестужев-Лада И. Прогнозное обоснование социальных нововведений. М.: Наука, 1993. 240 с.
    108. Рябов С. Політологія: словник понять і термінів / Сергій Геннадійович Рябов. 2., вид. перероб. і доп. К. : Видавничий дім "КМ Академія", 2001. 253с. (Серія "Книга НаУКМА").
    109. Яковец Ю. Эпохальные инновации 21 века. М.: Экономика, 2004. С.9-19.
    110. Новая постиндустриальная волна на Западе. Антология. – М.: Academia, 1999. – С. 21.
    111. Инглхарт Р. Культура и демократия // Культура имеет значение. Каким образом ценности способствуют общественному прогрессу / Под ред. Л.Харрисона, С.Хантингтона. – М.: Московская школа политических исследований, 2002. – С.106-129.
    112. Козлова Н. Социально-историческая антропология. М.: 1998. С. 99-100.
    113. Эриксен Т. Тирания момента: Время в эпоху информации. М.: 2003. С. 57.
    114. Лолаев Т. О "механизме" течения времени /Т.Лолаев// Вопросы философии. 1996. № 1. С. 51-56.
    115. Хабермас Ю. Модерн незавершенный проект /Ю.Хабеомас// Вопросы философии. 1992. № 4. С. 7-9
    116. Молчанов В. Хайдеггер и Кант: проблема сознания и проблема человека // Антропологический поворот в философии XX в. – Вільнюс, 1987. С. 81.
    117. Чантладзе Р. Проблема творчества в философии Николая Бердяева (критический анализ). Автореф. … к. филос. н. – Тбилиси, 1973. – 19 с.
    118. Бідзюра І. Який світогляд реформаторів – така й реформа /І.Бідзюра// К.: Віче. – 2004. – №3. – С. 40-44.
    119. Ясперс К. Смысл и назначение истории. М., 1991. С. 34.
    120. Монтень М. О привычке и о том, что не подобает менять законы. В 2 Кн. // Опыты. М., 1991. Кн. 1. С. 98.
    121. Государь // В кн.: Жизнь Никколо Макиавелли. СПб.: 1993. С. 259.
    122. Неклесса А. Инновация и революция /А.Неклесса// Дружба народов.– 2003. №4. – С. 14.
    123. Николко М.В. Институциализация политической науки в Украине: анализ периодических изданий // Политическая наука в Украине: становление и перспективи / Под ред. д-ра филос.наук О.А. Габриеляна, д-ра филос.наук А.Д. Шоркина. – Сімферополь, 2002. С. 40-52.
    124. Пигров К. Революция и современность / Сборник, посвященный памяти Почепко В.А. СПб.: 2001. С.56-82.
    125. Кун Т. Структура научных революций. М., 1975. – 412 с.
    126. Видрiн Д. Полiтика: iсторiя, технологiя, екзистенцiя. К., 2001. 432 с.
    127. Вершинская О. Глобализация и развитие информационного общества // Перспективы развития России и ее место в глобальном пространстве / Материалы к VIII Кондратьевским чтениям. М.: МФК, 2000. – С.134-142.
    128. Фукуяма Ф. Доверие: социальные добродетели и путь к процветанию. – М.: "АСТ"; "Ермак", 2004. – С. 257.
    129. Дмитренко М. Євроінтеграція і національні інтереси країни // Моделі та стратегії євроінтеграції України: економічний і правовий аспекти. (Збірник доповідей за матеріалами IХ Міжнародної науково-практичної конференції). – К.: УАЗТ, 2006. С. 25-30.
    130. Тоффлер А. Будущее труда: Пер. с англ. / Елвин Тоффлер // Новая технократическая волна на западе / [сост. и вступ, ст. П.С. Гуревича]. М.: Прогресе, 1986. С. 250-275.
    131. Тоффлер Е. Третя хвиля / Елвін Тоффлер // Сучасна зарубіжна соціальна філософія: Хрестоматія / [Віталій Лях (упоряд.)]; Міжнародний фонд "Відродження". К.: Либідь, 1996. С. 275-334.
    132. Тоффлер Е. Третя Хвиля / Елвін Тоффлер: [пер. з англ. Андрія Євса]. К.: Всесвіт, 2000. – 475с. – (Міжнародний футурологічний бестселер).
    133. Нейсбит Джон Мегатренды: Пер. с англ. М.Б.Левина. – М.: АСТ; “Ермак”, 2003. – С. 25-26.
    134. Скаленко А. Глобальные резервы роста. – К.: Интеллект, 2002. – С. 10.
    135. Белл Деніел. Прихід постіндустріального суспільства // Сучасна зарубіжна соціальна філософія. – К.: 1996, С. 194-251.
    136. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: опыт социального прогнозирования / Пер. с англ.. – М.: Akademia. 2004. – 788 с.
    137. Алексеева И. Возникновение идеологии информационного общества /И.Алексеева// Социс. – 2000. №6. – С.66-67.
    138. Чухно М. Теорія постіндустріального суспільства як глобальна методологічна парадигма /М.Чухно// Людина і політика. – 2004. – №3. – С. 41-51.
    139. Проблеми становлення інноваційної політики в Україні / За ред. І. П. Макаренко. К.: УІНСіР, 2004. – С. 6.
    140. Арсеєнко А. Глобалізація: соц. зміни і наслідки напередодні XXI ст. /А.Арсеєнко// Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 1999. – №1. – С. 42-58.
    141. Пригожин И. От существующего к возникшему. Время и сложность в физических науках. М., 1985. – С. 35.
    142. Назаретян А. «Столкновение цивилизаций» и «Конец истории» /А.Назаретян// Общественные науки и современность. М., 1994. № 6. С. 24.
    143. Брудный А. Природа и культура: великое противостояние /А.Брудный// Общественные науки и современность. М., 1996. № 4. – С. 16.
    144. Алексеенко И., Кейсевич Л. Последняя цивилизация? К.: Наукова думка, 1997. – С. 20.
    145. Щур Д. Знищення науки – це знищення незалежності держави /Д.Щур// Свобода слова. 2002. – №21. – 10 травня.
    146. Дмитренко М Інноваційні стратегії і тенденції розвитку України /М.А.Дмитренко/ Політична криза в Україні: проблеми і шляхи вирішення. 2009. [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.politik.org.ua/vid/publcontent.php3?y=6&p=51.
    147. Згуровський М. Дослідницькі університети: шанс для Європи /М.Згуровський// Дзеркало тижня. – 2006. №39. – 8 листопада.
    148. Драгоманов М. Вибране. ("... мій задум зложити очерк історії цивілізації на Україні") / Упоряд. та авт. іст. біогр. нарису Р. С. Міщук; Приміт. Р. С. Міщука, В. С. Шандри. –К.: Либідь, 1991. – 688 с.
    149. Наумова Т. Менталитет как базовая категория в объяснении особенностей ценностного сознания российской молодежи /Т.Наумова// Вестник Московского ун-та. Сер.18 соц. и полит. 2001. № 1. С. 65-75.
    150. Політична історія ХХ століття: В 6 т. / Редкол.: І. Ф. Курас (голова) та ін. – К.: Ґенеза, 2002-2003. Т. 6.: Від тоталітаризму до демократії (1945-2002) / О. М. Майборода, Ю. І. Шаповал, О. В. Грань та ін., 2003. – 696 с.
    151. Грушевський М. З політичного життя Старої України: Розвідки, статті, промови / Михайло Сергійович Грушевський. К., 1917. 127 с.
    152. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / НАН України; Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С.Грушевського та ін. / П.С. Сохань (голова ред.кол. ) 2.вид. К.: Наук, думка, 1991. (Пам'ятки історичної думки України).
    153. Горєлов М., Моця О., Рафальський О. Цивілізаційна історія України. – К.: ТОВ УВПК "ЕксОб", 2005. – 632 с.
    154. Полтавець С. Становлення та особливості політичної думки доби Хмельниччини: Автореф. … дис. к. політ. н., 23.00.01. – К.: Київський національний університет ім. Т.Шевченка, 2002. 19 с.
    155. Солдатенко В. Українська революція. Концепція та історіографія (1918-1920 рр.). – К.: 1999. – 192 с.
    156. Солдатенко В. Українська революція. Історичний нарис. – К.: 1999. – 232 с.
    157. Солдатенко В. Феномен української національно-демократичної революції 1917-1920 рр. // Діалог. Україна і Росія. 2002. №3. – С. 152-160.
    158. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. аналіз / Губернський Л., Андрущенко В., Михальченко М. – К.: Знання України, 2002. – 580 с.
    159. Михальченко М. Українська осередкова цивілізація: методологічний аспект // Сучасна цивілізація: гуманітарний аспект. – К.: 2004. С.84.
    160. Науково-освітній потенціал нації: погляд у XXI століття / Авт. кол.: В. Литвин (кер.), В. Андрущенко, А. Гурій та ін.. – К.: Навч. книга, 2004 – Кн. 1: Пріоритет інтелекту. – 2004. – 638 с.
    161. Звернення Президента України до Верховної Ради України у зв`язку з Посланням Президента України до Верховної Ради України "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2005 році" 9 лютого 2006. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.president.gov. ua/news/data/11_6001.html.
    162. Послання Президента України до Верховної Ради. Європейський вибір: концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002 – 2011 роки // Урядовий кур’єр. – 2002. –№ 100. 4 червня.
    163. Промова Президента з нагоди 15-ї річниці незалежності України від 24 серпня 2006. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/data/11_10007.html.
    164. Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку України [Текст] /Жаліло Я. А., Архієреєв С. І., Базилюк Я. Б. та ін. К.: 2006. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua.
    165. Стадник В., Йохна М. Інноваційний менеджмент: Навчальний посібник. – К.: Академвидав, 2006. – 464 с.
    166. Статистичний щорічник України за 2002 рік / За ред. О. Г. Осауленка. К.: Вид- во "Консультант", 2003. С. 384.
    167. Промова Президента України Віктора Ющенка на медіа-форумі "Україна на інформаційній карті світу" від 15 листопада 2006. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.president.gov. ua/news/data/11_11788.html.
    168. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Положення про порядок створення і функціонування технопарків та інноваційних структур інших типів" № 549 від 22 травня 1996 р.
    169. Постанова Верховної Ради України "Про Концепцію науково-технологічного та інноваційного розвитку України" № 916 –XIV від 13 липня 1999 р.
    170. Закон України "Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків "Напівпровідникові технології і матеріали, оптоелектроніка та сенсорна техніка", "Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона", "Інститут монокристалів" від 16 липня 1999 року № 991-ХІV.
    171. Закон України "Про інноваційну діяльність" від 4 липня 2002 року // Відомості Верховної Ради. – 2002. № 36.
    172. Закон України "Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні" від 16 січня 2003 року № 433-IV.
    173. Закон України "Про Загальнодержавну комплексну програму розвитку наукоємних технологій" від 9 квітня 2004 року № 1676-ІУ.
    174. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Державної програми прогнозування науково-технологічного та інноваційного розвитку на 2004-2006 роки" № 1086 від 25 серпня 2004 року.
    175. Указ Президента України "Про невідкладні заходи щодо забезпечення інформаційної безпеки України" від 21 березня 2008 р. № 377/2008.
    176. Ященко О. До саміту – з національними ініціативами /О.Ященко// Урядовий кур’єр. – 2003. № 327. – 9 грудня.
    177. Українське суспільство 1994–2004: соціологічний моніторинг / За ред. Н. Паніної. – К.: Заповіт, 2004. – 64 с.
    178. Дергачов О. Особливості розвитку і організації структур громадянського суспільства // Україна: плоди дванадцяти бурхливих років Зб. ст. / Фонд ім.. Фрідріха Еберта. Регіон. представництво в Україні, Білорусі та Молдові. Упоряд. та редак.: В. І. Андрійко та Г. Курт. – К.: Заповіт, 2003. – С. 6-56.
    179. Геєць В. Семиноженко В. Інноваційні перспективи України. – Харків: Константа, 2006. – 272с.
    180. Слово Президента України В. Ющенка на прийомі з нагоди Дня Свободи 22.11.2006. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/data/11_11972.html.
    181. Андрущенко В. Організоване суспільство /В.П.Андрущенко. Ін-т вищої освіти К., 2006. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/books/2006/06vaos/index. html#00.
    182. Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). – К.: "ARC-Ukraine", 1996. 793 с.
    183. Цвєтков В., Горбатенко В. Демократія – Управління – Бюрократія: в контексті модернізації українського суспільства: [Монографія] /В.В.Цвєтков, В.П.Горбатенко Ін-т держ. і права ім. В. М. Корецького НАН Укр. К.: 2001. – 248 с.
    184. Дмитренко М. Інноваційні стратегії розвитку України в контексті правової та соціальної захищеності особистості // Треті юридичні читання. Матеріали Міжнародної наукової конференції. Т. 2. К.: НПУ ім. Драгоманова, 2007. С. 155-157.
    185. Пилипенко В., Чумаков Л. Створення інноваційної моделі взаємодії науки, освіти, бізнесу і влади в Придніпровському регіоні // Інновації: проблеми науки і практики: [Монографія]. Х.: ВД "ІНЖЕК", 2006. С. 178-202.
    186. Дмитренко М. Інноваційний розвиток суспільства в контексті циклічного розвитку продуктивних сил /М.А.Дмитренко// Політичний менеджмент. 2009. №2. С.136-146.
    187. Сарапін В. Стратегія українського державотворення: ідея сталого людського розвитку // Філософсько-політологічний та економічний аналіз. – К.: "АСМІ", 2000. – С. 46-55.
    188. Кучма Л. Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стратегія розвитку // Матеріали наукової конференції. – К.: НТУ КПІ, 2001. С.7-22.
    189. Горбатенко В. Модернізація українського суспільства в контексті цивілізаційних змін // Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стратегія розвитку. – Матеріали наукової конференції. – К.: НТУ КПІ, 2001. С. 120-122.
    190. Гальчинський А. Помаранчева революція і нова влада. – К.: Либідь, 2005. – 368 с.
    191. Михальченко Н. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? /Н.И.Михальченко: Ин-т социол. НАНУ – К.: 2001. – 440 с.
    192. Пахомов Ю. Ринкові трансформації в Україні в контексті світового досвіду // Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стратегія розвитку. – Матеріали наукової конференції. – К.: НТУ КПІ, 2001. С. 105-107.
    193. Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество / Пер. с англ. С. Сидоренко. – М.: Политиздат, 1992. – 543 с.
    194. Презентація програми "Український прорив. До справедливої і конкурентоспроможної країни". [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://byut.com.ua/files/sm6_presen_ program_proryv.ppt.
    195. Курас І. Українське суспільство на рубежі століть: утвердження реформаторського курсу // Україна на порозі XXI століття: уроки реформ та стратегія розвитку. – Матеріали наукової конференції. – К.: НТУ КПІ, 2001. С. 23-28.
    196. Долженков О. Тіньовий аспект політичного процесу в Україні: феномен адміністративно-економічних кланів /О.Долженков// Людина і політика. 2000. №2. – С.2–6.
    197. Мороз О. Не заступайте патриотизмом науку! /Осип Мороз// Дзеркало тижня. 2007. №44
    198. Андрійчук О. Сповідь українського корупціонера. /О.Андрійчук// Дзерка
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины