ПОЛІТИЧНИЙ МІФ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ

Краткое описание

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Арабаджиєв Дмитро Юрійович

УДК 141.7:316.64:32

ПОЛІТИЧНИЙ МІФ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ

Спеціальність 23.00.03 – політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття вченого ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник:
Ніколаєва Тетяна Євгенівна,
кандидат філософських наук,
доцент

Запоріжжя – 2005

ЗМІСТ
ВСТУП...................................................................................................................3
РОЗДІЛ 1. МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
ПОЛІТИЧНОЇ МІФОЛОГІЇ...........................................................................13
1.1. Визначення поняття та методів дослідження політичної міфології…..13
1.2. Історичний екскурс розвитку нормативно – символічних
конструкцій образу влади та держави.....................................................28
1.3. Історичні концепції інтерпретації міфу....................................................52
Висновки до першого розділу………………………………………………....70
РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ФЕНОМЕНУ МІФОЛОГІЗАЦІЇ У
ПОРІВНЯННІ З ІНШИМИ ФОРМАМИ ТА АТРИБУТАМИ
СУСПІЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ.......................................................................72
2.1. Політична ідеологія і міфологія..............................................................72
2.2. Політична міфологія і утопія...................................................................87
2.3. Політичний міф і релігія..........................................................................99
Висновки до другого розділу………………………………………………..111
РОЗДІЛ 3. ФАКТОРИ І ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ
МІФОЛОГІЗАЦІЇ СУЧАСНОЇ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ.............114
3.1. Символ як спосіб вираження міфологізації сучасної
політичної свідомості..............................................................................114
3.2. Національне – як фактор розвитку міфологізації сучасної
політичної свідомості..............................................................................129
3.3. Детермінанти оптимізації розвитку міфологізації сучасної
політичної свідомості..............................................................................142
Висновки до третього розділу………………………………………………..158
ВИСНОВКИ.....................................................................................................160
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.............................................163

ВСТУП

Актуальність дослідження міфологізації сучасної політичної свідомості як елемента суспільної свідомості на сучасному етапі пояснюється тим, що на даному етапі ідеологічного виробництва міфотворчість, особливо політична, використовується як засіб маніпуляції, консолідації суспільної свідомості та легітимної обумовленості владних структур. Сучасний політичний міф – один з найважливіших механізмів впливу на свідомість суспільства, і тому він стає важливим фактором не тільки національної політики, ідеології, але людського буття взагалі. Ефективність та моральність такого використання передбачає, перш за все, проведення соціально-філософського аналізу феномену політичної міфології як елементу суспільної свідомості.
Велика кількість неоміфологічних різноманітних форм у житті сучасної людини свідчить про те, що міфи виникають як певні моделі дійсності, що поступово змінюються й удосконалюються. У процесі пізнання людиною навколишнього світу, розширення її світогляду, звернення до нових явищ зростає і прагнення залучення нових понять до власної системи поглядів, доповнюючи, перебудовуючи міфологічну модель світу на свій манер.
Міф – старовинна організаційна суспільна система, що включає в себе механізми самоорганізації спільноти людей. Ця система формується у вихідних формах підсвідомості та свідомості людини, є близькою до її біологічної природи. Вона наділяє сферу інстинктів, біологічних реакцій на оточення, емоційність людини соціальними витоками, і тому безпосередня соціальна індивідуальність досить легко перетворюється на колективну. Природній архаїчний міф, а потім і його сучасні форми слугують, тим самим, сполучною ланкою між індивідом та колективом. В той же час міф видається первинною та старовинною формою влади – владою організованих емоцій, інстинктів та почуттів. Схожа на метафору, ця влада насправді є досить реальною як засіб самоорганізації та самоуправління в первинних формах, а потім і управління політичними та іншими інститутами, які народжують власну міфологему. Тим самим дана система виступає сполучною ланкою і поміж мікропроцесами самоорганізації індивідуальної та колективної свідомості і організованого інституційного рівня політичної та іншої влади.
Очевидно, що сучасне суспільство відчуває потребу в побудові нової цілісної моделі світу й місця людини в ньому з високим ступенем узагальнення й безумовного прийняття, що передбачає активний розвиток символічних умовних форм відображення дійсності.
Новий міф майже не пов’язаний з давнім міфом, він не відтворюється, а створюється знову як конкретно-історична форма існування цього явища в нові часи. Але і в тому, і в іншому випадку очевидною є етологічна функція міфу, його нормативне значення: міф – це те, у що людина має повірити безумовно і беззастережно, ототожнюючи себе з тим, у що вірить.
Як свідчить історична практика, в процесі антропосоціогенезу нормативно-символічні конструкції функціонували не тільки у вигляді систематизованих уявлень – доктрин, вчень, концепцій, але й у формі різного роду вірувань, традицій, звичаїв, стереотипів, ритуалів, забобонів, а то й просто жахів та первинних емоцій. Однак, при всьому цьому зміст і форми їхньої організації визначались специфічними конструкціями, своєрідними ідеальними матрицями, які впорядковували духовне життя у сфері політики, а в тім, і координували смисли для базових політичних комунікацій соціальних класів.
Стає очевидним той факт, що ХХІ століття висуває нову інтерпретацію поняття міфу, що зумовлює перехід від концепції, у якій міф розуміється як феномен, притаманний тільки архаїчним і традиційним станам суспільної свідомості і тому такий, що доживає свого віку, - до іншої концепції, де міф виступає постійною складовою людської свідомості та досвіду на всіх етапах їхнього існування. На перший план виступає універсальний характер міфологічних конструкцій.
Сучасний міф привертає увагу найрізноманітніших наук і напрямів – політології, філософської антропології, етнології, культурології, літературознавства, лінгвістики, психології, соціології, - які досліджують його в межах своєї предметної визначеності. На своєму рівні осмислює феномен міфу і соціальна філософія. Специфіка соціально-філософського підходу до міфу полягає в тому, що досліджується не конкретно-історичне його буття, а структури та функції міфічної свідомості за допомогою філософських методів. У цьому дисертаційному дослідженні власне міфологізація політичного, перш за все, розуміється як процес створення символічних образів влади та держави, який живиться різного роду оповідями та легендами.
Слід відмітити, що конкретно вивченням проблеми міфологізації сучасної політичної свідомості науковці, в тому числі і вітчизняні, цікавились небагато. Особливе місце в цих дослідженнях займають праці Ернста Кассірера «Міф про державу», Курта Хюбнера “Істина міфу” та Ролана Барта “Міфології”. Представники різних шкіл і напрямів філософії по-різному розглядають природу і сутнісні риси міфологічної свідомості. Психоаналітики З.Фрейд та К.Г. Юнг роблять акцент на несвідомому в міфах. Французький етнограф Л. Леві-Брюль вбачає коріння міфів в абсолютно іншій, порівняно із сучасною, спрямованості мислення людини. Його опонент структураліст К. Леві-Стросс доводить, що принципово міфологічне мислення не відрізняється від усвідомлення світу сучасною наукою, просто самий світ за часів міфології був іншим. Засновник філософії символічних форм Е. Кассірер наполягає на принциповій неможливості зведення міфології до будь-яких матеріальних або духовних явищ. Російський філософ О. Лосєв вважав, що міфологія виникла як результат перенесення на природу родинних стосунків первісних общин. Відомі також погляди, які редукують міфологію до історичних подій, явищ або ритуалів.
Постійно викликаючи інтерес з боку науки й суспільства, міф здавна привертав увагу вчених. Проблемам міфу присвячені роботи філософів, культурологів, соціологів, політологів, антропологів, етнологів, психологів, лінгвістів, семіологів, істориків, медієвістів. У них міф розглядається, як продукт фантазії доісторичних народів (М. Мюллер), поетична метафора первісного способу мислення (Я. Гримм), примітивна спроба пояснити природний світ (Дж. Фрезер), вихователь людства (Г. В. Ф. Гегель), вираження життєвого інстинкту (А. Бергсон), загальнонародної мудрості (Ф. Ніцше) і ірраціональної волі (М. Еліаде); соціальний феномен (Е. Дюркгейм), регулятор життя архаїчного колективу (Б. Маліновський); колективне сновидіння (З. Фрейд), прояв архетипних спонукань, що ховаються в глибинах людської психіки (К. Юнг); синкретична колиска людства (Є. М. Мелетинський), складена в образах і метафорах багатотисячолітня традиція (М. К. Мамардашвілі); спосіб духовної самоорганізації (О. Лосєв), особливий тип раціональності (К. Хюбнер) і ін.
Значне поширення у світлі сучасної історії одержав соціально-філософський підхід, у рамках якого проводяться дослідження з антропології міфу (О. М. Лобок, Ю. С. Осаченко, О. М. П’ятигорський й ін.); загальної теорії політичної міфології (В. Г. Ібрагімова, І. І. Кравченко, О. Мішучков й ін.); радянської міфології (М. С. Восленський, Г. В. Осіпов, О. І. Щербинін й ін.); окремим аспектам вивчення міфу (С. Антоненко, О. Єремєєва й ін.); використанню міфів у психологічній й інформаційній війні (С. Кара-Мурза, А. Кольєв, В. Лісичкін, Г. Почепцов, А. Цуладзе, Л. Шелепін й ін.).
Особливою увагою зараз користуються дослідження в області прикладних аспектів міфології: систем комунікативного впливу, іміджменту, паблік рілейшнз, нейролінгвістичного програмування й т.п.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана відповідно до комплексної цільової програми Міністерства освіти і науки України "Вдосконалення змісту і методики викладання філософських дисциплін у вузі як фактор формування свідомості молодого спеціаліста незалежної України", що виконується на кафедрі філософії Запорізького національного університету (державний реєстраційний номер № 0194У043134) та планів науково-дослідної роботи кафедри філософії Запорізького національного університету. Тема дисертації затверджена рішенням науково-технічної ради Запорізького національного університету (протокол № 4 від 24 грудня 2002 року), уточнена рішенням науково-технічної ради Запорізького національного університету (протокол № 2 від 20 жовтня 2005 року).
Метою дослідження є вивчення сутності і специфіки сучасного політичного міфу, його властивостей, ролі й місця в соціальному, політичному й духовному житті суспільства, його впливу на формування суспільної свідомості.
Для виконання поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:
- визначити основні поняття, історичні інтерпретації і методологічні підходи в дослідженні розвитку нормативно-символічних конструкцій образу влади та держави;
- розглянути взаємозв’язок, спільні риси і відмінності політичного міфу, ідеології, утопії і релігії;
- дослідити поняття символу, як способу вираження, і національного, як фактору розвитку сучасного політичного міфу;
- здійснити аналіз визначних особливостей сучасного політичного міфу через дослідження детермінант оптимізації його розвитку.
Об’єктом дослідження виступає політична свідомість як форма суспільної свідомості.
Предметом дослідження є процес міфологізації сучасної політичної свідомості, як універсальне створення нормативно-символічних конструкцій образів влади та держави.
Теоретико-методологічною основою дисертаційного дослідження стали соціально-філософські теорії суспільно-історичного процесу. Досліджуючи проблему особливостей міфологізації сучасної політичної свідомості, ми спираємось на вітчизняні та зарубіжні соціально-філософські (це, насамперед, роботи Р. Арона, Г. Батіщева, В. Воловика, Г. Горак, А. Кольєва, Л. Кривеги, О. Лосєва, В. Ляха, М. Михальченка, М. Мокляка, В. Пазенка, А. Цуладзе), соціально-політичні (В. Андрущенка, О. Бабкіної, В. Беха, В. Воронкової, К. Гаджиєва, Г. Горак, Ю. Левенця, В. Литвина, Я. Любивого, Т. Ніколаєвої), історико-філософські (М. Бахтіна, Е. Кассірера, М. Мамардашвілі, Є. Соловйова) праці.
Методологія дослідження політичного міфу як фактору розвитку політичної свідомості відбувалась за допомогою комплексного використання трьох груп методів соціальних наук: філософських, загальнонаукових, спеціальних. Це забезпечує єдність гносеологічного, соціально-філософського і політологічного аналізу політичних явищ і процесів. Такий підхід зумовлює подолання як логічного емпіризму, так і вульгарного соціологізму, сприяє розумінню політології не тільки як науково-політичного знання, але й як політико-культурної самоцінності, як політичної творчості і активності.
Соціально-філософський підхід включає в себе аналіз процесу виникнення та розв’язання суперечностей, які продовжують і спрямовують його розвиток і функціонування. Серед загальнонаукових методів застосовується системний, структурно-функціональний, порівняльно-ретроспективний, діяльнісний, індуктивно-дедуктивний метод, аналогії та моделювання. До спеціальних методів дослідження належить група методів, що ґрунтуються на різних варіантах вивчення структури, функцій політичних процесів та інститутів. Це методи емпіричних соціологічних досліджень, соціальної психології, статистики, математичні методи, аналіз статистичних даних, змісту й впливу політичних рішень; усні методи, письмові опитування; безпосереднє спостереження за досліджуваним об’єктом, соціально-політичний експеримент.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у розширенні концепції розвитку політичної міфології як системи політичних нормативно-символічних конструкцій і емоційно-значимих для членів спільноти політичних орієнтирів, побудованих на основі певної архетипної і світоглядної (ідеологічної) концепції, яка виступає спонукаючим і координуючим фактором політичної поведінки індивідів і груп.
Результати дослідження, що резюмують наукову новизну і виносяться на захист, можуть бути сформульовані у вигляді окремих тез:
- автором вперше доведено, що основними особливостями міфологізації політичної свідомості є універсальність та амбівалентність її впливу на розвиток індивідуальної і масової свідомості;
- вперше систематично досліджена сутність політичної міфології у її порівнянні з ідеологією, утопією та релігією; автором доведено символічний спосіб вираження політичного міфу, його національне осердя і, спираючись на проведений аналіз, виявлені детермінанти оптимізації розвитку міфологізації сучасної політичної свідомості, розроблена їх класифікація за характером і вектором впливу на суспільну свідомість;
- в дисертації логічно обгрунтовано, що основними складовими поняття політичного є влада та держава, а їх еволюція у світовій філософській думці являє собою розвиток нормативно-символічних конструктів міфологізації;
- вперше в даному дослідженні наведено визначення міфологізації політичного, як процесу створення символічних образів влади та держави, який живиться різного роду оповідями та легендами, обґрунтовано його пластичність і здатність до модернізації у залежності від контексту дослідження;
- в роботі виділено і проаналізовано етапи розвитку політичної міфології від латентного (прихованого) через антропологічний та легітимуючий етапи (Відродження, Просвітництво) до набуття свого апогею в політичних доктринах “національної величі” XIX-XX століття. Окреслено етапи інтерпретації міфологічного (алегоричний та евгемеричний, “хвороби мовлення”, поетичний, ритуально-соціологічний, психологічний, трансцендентальний, структуралістський, символічний, нумінозний);
- автором виявлено, що процес міфологізації політичної свідомості з її ідеологізацією має єдину генетичну основу, виконує спільні символічні та праксеологічні функції, але різниться за гносеологічною, онтологічною та легітимною ознаками. З’ясовано спільні риси і основну відмінність політичного міфу від утопії, яка полягає в тім, що політичний міф є продуктом колективної творчості народу і заснований на його архетипних нормативно-символічних конструкціях, а утопія – витвір окремих особистостей, інтелектуалів, діячів літератури і мистецтва;
- виділено і проаналізовано релігійні складові міфологізації політичної свідомості: ритуалізацію та культивацію. Ритуалізація наближує міфологічну свідомість до політики, а культивація до релігії. Простежено роль поняття “національне” як осердя і атрибуту політичного міфу, фактору розвитку міфологізації сучасної політичної свідомості.
Теоретичне значення дисертаційної роботи полягає в тому, що вона дає можливість поглибити осмислення процесу міфологізації сучасної політичної свідомості в контексті розвитку нормативно-символічних образів влади та держави, як фактору функціонування і трансформації національної ідеї.
Проводиться розмежування деміфологізації етичного і реміфологізації політтехнологій, обґрунтовується необхідність існування етичних бар’єрів перед осмисленням технологій політичної діяльності. Це забезпечує дотримання «серединної» ланки між впровадженням оптимальної з точки зору досягнення результату політичної міфології і загальнолюдських принципів, прав і свобод особистості.
Практичне значення одержаних результатів дослідження сучасної політичної міфотворчості може призвести до оптимізації знання про міф як складову однієї з форм суспільної свідомості – політичної свідомості, виявлення детермінант оптимізації розвитку міфологізації сучасної політичної свідомості, використання політичного міфу як фактору розвитку сучасної політичної свідомості у освітянській та науковій діяльності. Основні положення дисертації можуть бути використані для подальшого дослідження сутності і специфіки вказаного процесу. Розкриття феномену політичного міфу, його складових і механізмів впровадження дозволяє розпізнавати міф, розшифровувати і дешифровувати його, що запобігає маніпулюванню людьми під час проведення передвиборчих кампаній, використання брудних політтехнологій.
Результати проведеного аналізу політичного міфу як фактору розвитку політичної свідомості можуть знайти застосування в ході навчального процесу під час викладання відповідних тем із політології, політичної психології, культурології, соціальної філософії у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах.
Особистий внесок здобувача у розробку даної теми полягає у розширенні концепції розвитку політичної міфології; соціально-філософському аналізі умов, причин, наслідків, рушійних сил та детермінант оптимізації розвитку міфологізації сучасної політичної свідомості.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки, практичні результати дисертаційного дослідження доповідалися і обговорювалися на засіданнях кафедри філософії і кафедри політології Запорізького національного університету, кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, проблемних семінарах з філософії для аспірантів і докторантів Запорізького обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, на ряді науково-практичних конференцій, а саме: науковій конференції студентів, аспірантів та молодих вчених (Запоріжжя, 2004), всеукраїнській науково-теоретичній конференції «Методологія соціального пізнання: здобутки й проблеми» (Запоріжжя, 2005), науково-практичній конференції "Педагогічна освіта України: національні традиції та європейські інновації" (Київ, 2005).
Публікації. Основні висновки дисертації викладено у 9 наукових публікаціях, 3 з яких містяться у фахових виданнях ВАК України.
Структура роботи. Мета і завдання дослідження та логіка реалізації пізнавальної концепції визначили структуру дисертації, що складається зі вступу, трьох розділів (які поділені на підрозділи), висновків і переліку використаних джерел (242 позиції). Обсяг роботи - 181 сторінка, основна частина дисертації – 162 сторінки.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що виявляється у визначенні сутності і особливостей міфологізації сучасної політичної свідомості як рушійної сили становлення і розвитку сучасних національних держав.
Актуальність проблеми міфологізації сучасної політичної свідомості обумовлена недостатньою теоретичною розробленістю, а також практичною значимістю цієї проблеми для сучасного суспільства взагалі, і українського суспільства зокрема.
Методологічну базу соціально-філософського аналізу особливостей міфологізації сучасної політичної свідомості склали синергетичний, діалектичний, системний, структурно-функціональний, історичний і порівняльний методи, а також використання таких принципів як епістемологічний, конкретно-історичний, єдності історичного та логічного. Соціально-філософське осмислення проблеми здійснювалося через призму аналізу двох протилежних складових поняття міфологізації сучасної політичної свідомості: нормативність і символічність. Надаючи належне кожній із вказаних тенденцій, автор доводить, що найбільш корисним для ґрунтовного розуміння досліджуваної теми є діалектичне взаємодоповнення вказаних складових, яке забезпечує цілісний характер дослідження і функціонування універсальних нормативно-символічних конструкцій образу влади і держави як сутності міфологізації сучасної політичної свідомості.
Виділено етапи розвитку політичної міфології від латентного (Античність) через антропологічний та легітимуючий етап (Відродження, Просвітництво) до набуття свого апогею в політичних доктринах “національної величі” XIX-XX століття.
Наведено різні інтерпретації міфу по мірі зростання в них прагнення бачити у міфі не тільки казку, але певний спосіб осягнення реальності, причому зростання цього прагнення взагалі-то співпадає з послідовністю у часі означених вище типів інтерпретації. Окреслено етапи інтерпретації міфологічного (алегоричний та евгемеричний, “хвороби мовлення”, поетичний, ритуально-соціологічний, психологічний, трансцендентальний, структуралістський, символічний, нумінозний).
В результаті даного дослідження доведено, що процес міфологізації політичної свідомості з її ідеологізацією має єдину генетичну основу, виконує спільні символічні та праксеологічні функції, але різниться за гносеологічною, онтологічною та легітимною ознаками;
Автором виявлено, що політичний міф має основну відмінність від утопії, яка полягає в тім, що політичний міф є продуктом колективної творчості народу і заснований на його архетипних нормативно-символічних конструкціях, а утопія – витвір окремих особистостей, інтелектуалів, діячів літератури і мистецтва.
Розкрито релігійні складові міфологізації політичної свідомості: ритуалізацію та культивацію. Ритуалізація наближує міфологічну свідомість до політики, а культивація до релігії. Проаналізовано символізацію як спосіб вираження міфологізації сучасної політичної свідомості. Символізація політичної дійсності – це об’єктивація смислових та чуттєвих переживань реальності політичним суб’єктом, яка виявляється у синтезі знакової системи і образів влади та держави. Результат символізації - специфічний продукт (річ, слово), який не дає зникнути почуттю, емоції, образу, - констатація переживання політичного образу у часі й просторі.
З метою розв’язання проблеми виявлення найкращого варіанту історичного буття міфологізації сучасної політичної свідомості виділені наступні детермінанти оптимізації розвитку досліджуваного феномену: деміфологізація етичного і реміфологізація політтехнологій; архетипність; розшифрування і дешифрування; спрощення реальності; ілюзія дії, боротьби з ворогом; віра в реальність сюжету, героїв, образів; пластичність, здатність політичного міфу до метаморфози, змін; нуменозність образу влади та її носіїв; образність, можливість добудови образу; ірраціональність. Сприйняття політичного міфу спирається переважно на почуття і емоції та живиться ними; циклічність часу; героїзація подій і суб’єктів політичного міфу, обов’язкова наявність героя і його ворога; відсутність безперервності і оповідальності; магія слів, магія мови; магія імені; кризовість; класовість; гіперболізація (перебільшення) або літотизація (применшення) історичних фактів, подій.
В результаті проведеного дослідження автором доведено, що основними особливостями міфологізації політичної свідомості є універсальність та амбівалентність її впливу на розвиток індивідуальної і масової свідомості. Універсальність такого впливу полягає в тім, що на протязі всієї історії людства міф, як атрибут політичної свідомості, завжди супроводжував її розвиток на індивідуальному і масовому рівні. Амбівалентність полягає в тім, що, по-перше, міфологізація політичної свідомості характеризує, з одного боку, такий тип світогляду, якому властиві примітивізм, алогічність та спрощення, - а з іншого – величезний креативний потенціал. По-друге, політичний міф, за певних обставин може призводити до консолідації суспільства, виступає фактором стабільності його розвитку, а за інших обставин, - може призводити, навпаки, до фрагментації, роз’єднання суспільства, впровадження маніпулятивних технологій.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Агронян А.С. Закономерности становления и развития социалистического общественного сознания. – Ташкент: Знамя, 1971. – 190 с.
2. Азаров Н.И. Взаимоотношения морали и политики // СПЖ. – 1997. - №4.- С.116-129.
3. Актуальні філософські та культурологічні проблеми сучасності: Зб. наук. пр. / За ред. М. М. Бровко, О. Г. Шутов. - К.: ТОВ "Міжнар. фін. агенція", 1998. – 158 с.
4. Андрущенко В.П. Історія соціальної філософії (західноєвропейський контекст): Підручник: Навчальне видання. - К.: Тандем, 2000. - 416 c.
5. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: В 2 т. - К.: Генеза, 1993.- Т. 2: Курс лекцій: Навчальне видання. - 317 c.
6. Аннинский Л. "Внутри мифа". Патология современного мифологизированного сознания // Мифы и мифология в современной России / Под ред. К. Аймермахера, Ф. Бомсдорфа, Г. Бордюгова. – М.: АИРО-ХХ, 2000. – С. 112-128.
7. Антология мировой философии: В 4 т. - М.: Мысль, 1969. - Т. 1. - Ч. 1. - 307 с.
8. Антоненко С. От советского к постсоветскому образу – мутации мифа власти в современной России // Мифы и мифология в современной России / Под ред. К. Аймермахера, Ф. Бомсдорфа, Г. Бордюгова – М.: АИРО-ХХ, 2000. – С. 188-211.
9. Арон Р. Мир і війна між націями: Пер. з фр. - К.: МП «Юніверс», 2000. - 685 с.
10. Багдасаров Р. Свастика: священный символ. Этнорелигиоведческие почерки. - М.: Белые Альвы, 2001. – 432 с.
11. Бандурка А. М., Друзь В. А. Этнопсихология: Учеб. пособие / Ун-т внутр. дел. - Харьков: Ун-та внутренних дел, 2000. – 240 с.
12. Баронин А. С. Этническая психология. - К.: Тандем, 2000. - 264 с.
13. Барт Р. Мифологии. - М.: Изд-во им. Сабашниковых, 1996. – 234 с.
14. Барт Р. Фрагменты речи влюбленного. – М.: Изд-во "Ad Marginem", 1999. – 431 с.
15. Баталов Э. Политическая культура современного американского общества. - М.: Наука, 1990. – 255 с.
16. Баталов Э.Я. Социальная утопия и утопическое сознание в США. - М.: Наука, 1982. - 51 с.
17. Батыгин Г. С. Метаморфозы утопического сознания // Квинтэссенция: Филос. Альманах. - М.: Политиздат, 1992. - С. 268-276.
18. Беззуб’як М. Комунікативний вимір дослідження європейської стратегії України // Дослідження світової політики. – К.: ІСЕМВ НАНУ, 1999. – С. 56-57.
19. Белкин А. Вожди или призраки. - М.: Олимп, 2001. – 387 с.
20. Бердяев Н. Философия творчества, культуры и искусства. – М.: Искусство, 1994. – 235 с.
21. Бердяев Н. Судьба России. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 256 с.
22. Берус В. В. Современная социально-политическая мифология // Политическая жизнь и мысль: история и современность. – Барнаул: Тарус, 1993. - С. 38-56.
23. Бех В. П. Человек и Вселенная: Когнитивный анализ. - Запорожье: РА "Тандем-У", 1998. - 142 с.
24. Білий О. Воля до ідентичності (штрихи до історії реальної української держави після 1945 року) // Політична думка. – 2000. - №4. – С. 31- 40.
25. Биккенин П.Б. Социалистическая идеология. - М.: Книга, 1983. – 84 с.
26. Богачевская И.В. Язык религии в контексте национального самосознания / НАН Украины. - К.: Ин-т философии им. Г.С.Сковороды издательство, 1999. - 180 с.
27. Бочковський О. І. Вступ до націонології. – К.: Генеза, 1998. - 97 с.
28. Бродов В.В. Комментарии к «Ригведе» // Древнегреческая философия: Начальный период. - М.: Политиздат, 1972. – С. 27.
29. Бубер М. Народ и его земля // Избранные произведения: Пер. с нем. – М.: Книга, 1979. – С. 257 – 345.
30. Бубер М. Проблема человека: Пер. с нем. - К.: Ника-Центр: Вист-С, 1998. - 96 с.
31. Бурдье П. Социология политики. - М.: Socio-Logos, 1993. – 198 с.
32. Ваганов А. Г. Миф. Технология. Наука. - М.: Центр систем. исслед., 2000. - 166 с.
33. Вайс Керол Г. Оцінювання: Методи дослідження програм та політики: Пер. з англ. - К.: Основи, 2000. - 671 с.
34. Вибори Президента України 2004 року. Електоральна статистика: Інформ.- анал. вид. / Редкол.: Я.В. Давидович, М.І. Ставнійчук, М.І. Мельник та ін. – К.: Центральна виборча комісія, 2005. – 608 с.
35. Воеводина Л.Н. Архаический миф и своеобразие мифологического мышления // Культура: философско-исторические аспекты изучения и развития. - М.: Тандем, 2001. - С. 125-138.
36. Войтович В. Українська міфологія. - К.: Либідь, 2002. - 664 c.
37. Воловик В.И. Философия истории: Курс лекций. – Запорожье: Просвіта, 2004. – 140 с.
38. Волошенко О. Проблема цілепокладання у внутрішній політиці // Актуальні проблеми внутрішньої політики. – К.: Вид-во НАДУ, 2005. – С. 76-81.
39. Воркачев С.Г. Методологические основания лингвоконцептологии // Теоретическая и прикладная лингвистика. Межвузовский сборник научных трудов. – Воронеж: Знание, 2002. – С. 44 – 56.
40. Габриелян О. А. Мифотворчество в социокультурном контексте политики // Политические науки. - 2001. – №1. - С. 13-22.
41. Гаджиев К.С. Политическая философия. М: Экономика, 1999. – 606 с.
42. Гегель Г.В.Ф. Эстетика: В 4 т.- М.: Искусство, 1969. - Т. 1. - 326 с.
43. Геллнер Э. Нации и национализм: Пер. с англ. – М.: Прогресс, 1991. – 320 с.
44. Гердер И.Г. Дневник моего путешествия в 1769 году // Избранные сочинения. - М.: Художественная литература, 1959. - 360 с.
45. Гете И.В. Поэзия и правда. Из моей жизни: Пер. с нем. – М.: Тандем, 2003. - 736 с.
46. Гете И.В. Фауст / Собрание сочинений: В 10 т. - М.: Художественная литература, 1976. – Т. 2. - 526 с.
47. Гитлер А. Моя борьба. – М.: Т-ОКО, 1992. – 243 с.
48. Гнатенко П.И. Национальная психология: Монография. - Донецьк: Поліграфіст, 2000. - 213 с.
49. Гоббс Т. Избранные произведения: В 2 т. – М., Мысль, 1964. – Т. 2. – 748 с.
50. Горбулін В.П., Качинський А.Б. Стратегія національної безпеки України в аксіологічному вимірі: від «суспільства ризику» до громадянського суспільства // Стратегічна панорама (щоквартальний науково-практичний журнал Ради національної безпеки і оборони України). – 2005. - №2. – С. 13-27.
51. Горський В.С. Історія української філософії: Навчальний посібник. - К.: Наукова думка, 2001. - 375 с.
52. Гуманізм: сучасні інтерпретації та перспективи / В.С. Пазенок, В.В. Лях, О.М. Соболь та ін. - К.: Укр. центр духов. культури, 2001. - 379 с.
53. Гумилёв Л.Н. География этноса в исторический период. – Л.: Наука, 1990. – 413 с.
54. Гусєв В.І. Західна філософія Нового часу. XVII-XVIII ст.: Підручник: Навчальне видання. - К.: Либідь, 2000. - 368 c.
55. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка. - М.: Гос. изд-во иностранных и национальных словарей, 1956. - 521 с.
56. Дегтярев А.А. Основы политической теории: Учеб. пособие. - М.: Высшая школа, 1998. - 239 с.
57. Детерминация, детерминанта / http : // humanities . edu . ru / db / search . html ? words. Детерминанта http : // www . Afrodita . kiev . ua / slovar . cgi ? a = 219.
58. Древнекитайская философия. Собрание текстов: В 2 т. - М.: Наука, 1973. – Т.2. - 436 с.
59. Дюркгейм Э. Представления индивидуальные и представления коллективные // Социология. – М.: Канон +, 1995. - С. 208 – 243.
60. Замятин Е. Избранное. - М.: Правда, 1989. – 368 с.
61. Зміни у свідомості українського суспільства на зламі тисячоліть / Відділ з Питань Освіти та Культури Держдепартаменту США; Рада Міжнар. Наук. дослідж. та Обмінів (ІREX) / Редкол.: С. Рябова та ін. – К: Видавничий дім “KM Akademia”, 2001. - 267 с.
62. Зорина Е.В. Социальный субъект мифогенерации // Философские исследования. - 2002. - №1. - С. 90-97.
63. Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Філософія. Історія розвитку філософської думки: Підручник.- К.: Альтерпрес, 2002. - 464 c.
64. Ільїн В.В., Кулагін Ю.І. Філософія. Актуальні проблеми сучасності: Підручник. - К.: Альтерпрес, 2002.- 480 c.
65. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності: Масова комунікація і культура як суб'єкти формування громадянської та національної свідомості. - К.: Смолоскип, 2000. - 89 с.
66. Ивушкина Е.Б., Несмеянов Е.Е. Современная мифология. – Ростов-на-Дону: СКИАПП, 2000. - 81 с.
67. Из книг мудрецов: Проза Древнего Китая. - М.: Художесвенная литература, 1987. – 365 с.
68. Ионов И.Н. Историческое бессознательное и политический миф // Современная политическая мифология. - М.: Терус, 1996. - С. 5-21.
69. История политических и правовых учений. ХХ в. / Под ред. В.С. Нерсесянц. - М.: Наука, 1995.- 332 с.
70. История философии: конспект лекций. Учебное пособие. – Запорожье: ЗГУ, 1993. – 320 с.
71. Каганский В.Л. Россия и Миф о России // Неприкосновенный запас. - 1999. - №3 (5). - С. 12-15.
72. Канетті Е. Маса і влада: Пер. з нім. - К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2001. - 415 с.
73. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. – М.: Алгоритм, 2000. – 736 с.
74. Карась А.Ф. Міфотворчість як соціокультурна проблема розуміння і раціональності // Філософія. Політологія. – К.: Думка, 2001. - C. 25-38.
75. Карлова О.А. Miphos sapiens - миф разумный. - М.: Академия поэзии, 2001. - 207 с.
76. Кармазіна М.С. Ідея державності в українській політичній думці (кінець XIX - початок ХХ століття) / Ін-т політ. і етнонац. досліджень НАН України. - К.: Держ. торг.- екон. ун-т., 1998. - 351 с.
77. Кассирер Э. Логика наук о культуре // Избранное. Опыт о человеке. – М.: Юристъ, 1998. – С. 210.
78. Кассирер Э. Опыт о человеке. Введение в философию человеческой культуры // Избранное. Опыт о человеке. – М.: Юристъ, 1998. - С. 440-724.
79. Кассирер Э. Техника современных политических мифов // Вестник МГУ. - Серия 7. – 1990. - №2. – С. 58-69.
80. Кассирер Э. Философия символических форм: Введение и постановка проблемы // Культурология. ХХ век. Антология. - М., 1995. - С. 163-213.
81. Катвалюк А. Л. Социальные технологии. - М.: Економічна думка, 2001. - 284 с.
82. Кесииди Ф.Х. От мифа к логосу: Становление греческой философии. – СПб.: Алетейя, 2003. – 360 с.
83. Кондзьолка В.В. Історія середньовічної філософії: Навчальний посібник. - Львів: Світ, 2001. - 319 с.
84. Кольев А.Н. Политическая мифология: Реализация социального опыта. – М.: Логос, 200З. – 382 с.
85. Колінгвуд Р.Дж. Ідея історії: Пер. з англ. – К.: Основи, 1996. – 615 с.
86. Кононенко С. Криза влади і соціальна трансформація // Дослідження світової політики.  К.: ІСЕМВ НАНУ, 2000.  Вип. 11. - С. 112 – 117.
87. Кононенко С. Теоретико-методологічний плюралізм політології міжнародних відносин і формалізми “світового суспільства” // Дослідження світової політики.  К.: ІСЕМВ, 2002.  Вип. 20. - С. 35-39.
88. Косарев А.Ф. Философия мифа: Мифология и ее эвристическая значимость. - М., СПб.: Университет. кн., 2000. - 303 с.
89. Котельников В. У пошуках національних інтересів: державне будівництво в Україні в контексті світового досвіду // Політична думка. – 2000. – №4. – С. 40-53.
90. Кравченко А.И. Макиавелли: технология эффективного лидерства // Социс. – 1993. - №6. – С.16-19.
91. Кравченко И.И. Политическая мифология: вечность и современность // Вопросы философии. – 1999. - № 1. – С. 3-17.
92. Куленко С.В. Мифологические истоки философского учения // Социально-гуманитарные исследования: Сб. науч. тр. – Новосибирск: Прагма, 2001. - С. 109-117.
93. Кэмпбелл Дж. Мифический образ. - М.: Изд-во „АСТ”, 2002. – 683 с.
94. Кэмпбелл Дж. Тысячеликий герой. - М.: Ваклер, Рефл-бук, АСТ, 1997. – 94 с.
95. Лебон Г. Психология масс. - М.: Харвест, 2000. - 320 с.
96. Левада Ю.А. Историческое сознание и научный метод // Философские проблемы исторической науки. - М.: Мысль, 1969. - С. 220-235.
97. Левенець Ю. Роль національного міфу у відродженні національної свідомості українського народу // Нова політика. – 2001. - № 2. – С. 50-53.
98. Леви-Строс К. Структурная антропология: Пер. с фр. - М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. - 512 с.
99. Левкиевская Е. Русская идея в контексте исторических мифологических моделей и механизмы их сакрализации // Мифы и мифология в современной России / Под ред. К. Аймермахера, Ф. Бомсдорфа, Г. Бордюгова. – М.: АИРО-ХХ, 2000. – С. 67-91.
100. Ленин В.И. «Услышишь суд глупца...»: (Из заметок с.-д. публициста)// Ленин В.И. Полное собрание сочинений. Т. 14: Сентябрь 1906-февраль 1907. 5-е изд./ Том подгот. к печ. С.Ф. Буточниковой и М.М. Вассером; Ин-т марксизма-ленинизма при ЦК КПСС. - М.: Политиздат, 1968. - С. 274-292.
101. Лепский М.А. «Свет» и «тень» социальной перспективы: Монография. - К.: Молодь, 2000. - 410 с.
102. Лісовий В.С. Ідеологія націоналізму // Культура – ідеологія – політика. – К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1997. – С. 80-115.
103. Лісовий В.С. Перший в Україні системний виклад теорії нації та націоналізму // Теорії нації та націоналізму. – К.: Либідь, 1999. – С. 5-19.
104. Лисий І. Міфоборство як міфотворчість? // Філософська і соціологічна думка. – К.: 2000. - №4. - С. 57-70.
105. Лобок А.М. Антропология мифа. – Екатеринбург: Банк культурной информации, 1997. - 686 с.
106. Лок Дж. Два трактати про врядування: Пер. з англ. - К.: Основи, 2001. - 265 с.
107. Лосев А. Диалектика мифа // Философия. Мифология. Культура. - М.: Наука, 1991. - С. 214.
108. Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф. - М.: Изд-во Московского ун-та, 1982. - 541 с.
109. Лосев А.Ф. Мифология // Философская энциклопедия. - М.: Сов. энцикл., 1964. - С. 457 – 467.
110. Лосев А.Ф. Очерки античного символизма и мифологии. – М.: Мысль, 1993. - С. 5 – 99.
111. Лосев А.Ф. Самое само: Сочинения. - М.: ЭКСМО-Пресс, 1999. - 1024 с.
112. Люзняк М.М. Матеріалізована думка у людському бутті як чинник формування національної свідомості та політичного мислення: З погляду Івана Франка. - Львів: ЛДКФ "Атлас", 2001. - 143 с.
113. Люпина Т.В. Политическая реклама. - К.: Альтерпресс: ВИРА-Р, 2000. - 146 с.
114. Май А.В. Модели господствующей идеологии. - М.: Наука, 1997. – 170 с.
115. Макиавелли Н. Избранные сочинения. - М.: Художестевнная литература, 1982. – 660 с.
116. Мамардашвили М.К., Пятигорский А. М. Символ и сознание. Метафизические рассуждения о сознании, символике и языке / Под ред. Ю.П. Сенокосова. - М.: Языки русской культуры, 1997. – 324 с.
117. Мангейм К. Идеология и утопия: утопическое сознание // Утопия и утопическое мышление. – М.: Юристъ, 1994. - С. 113-169.
118. Маничев С.А. Мифология в политических технологиях // Общество и политика. - СПб.: 2000. - С. 144-190.
119. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. - Т.26. - Ч.1. – С. 279.
120. Маркс К., Энгельс Ф. Сочинения. - Т.39. - С.175.
121. Марчук Є.К. Україна: нова парадигма поступу: Аналіт. дослідж. - К.: Авалон, 2001. - 215 с.
122. Мелетинский Е.М. Миф и двадцатый век // Избранные статьи. Воспоминания. – М.: Наука, 1998. - С. 419-426.
123. Мелетинский Е.М. Поэтика мифа. – М.: Школа “Языки русской культуры”, 1996. – 295 с.
124. Мень А. Верую. Беседы о символе веры. – М.: Фонд им. А. Меня, 2001. - 182 с.
125. Мертон Р. Социальная теория и социальная структура // Под. ред. Танчера В.  К.: Абрис, 1996.  С. 45.
126. Міщенко М. Ідеологія, соціальна міфологія та трансформаційні процеси в українському суспільстві: Монографія. — К. : НІСД, 1998. — 102 с. - (Сер. «Соціальні стратегії»; Вип. 4).
127. Міщенко М. «Міф ХХІ століття»: творення російської національної міфології // Дзеркало тижня. - 2004. - 24 січня.
128. Митрошенков О.А. Мир политического: проблемы научного постижения // Личность. Культура. Общество. – М.: Мысль, 2002. – С. 388-393.
129. Мифологии древнего мира: Пер. с англ. - М.: Наука, 1977. – 330 c.
130. Михальченко М.І., Журавський В.С., Танчер В.В. Соціально-політична трансформація України: реальність, міфологеми, проблеми вибору / НАН України. Ін-т соціології. - К.: Логос, 1997. - 178 с.
131. Мишучков А.А. Мифологическое мышление: Обзор состояния проблемы // Credo. - Оренбург. - 1997. – №1. - С. 24-33.
132. Мишучков А.А. Специфика и функции мифологического мышления // Сredo. – Оренбург. - 2001. - №3 (27). – С. 46-59.
133. Мишучков А.А. Специфика и функции мифологического сознания // Сredo. – Оренбург. - 2000. - №6 (24). – С. 87-101.
134. Московичи С. Век толп // Психология масс. – М.: Наука, 1998. – С. 416-419.
135. Іванченко-Іванова Р.П. На межі тисячоліть: християнство як феномен культури. - К.: Знання, 2000. - 605 с.
136. Нація як суб’єкт політики. - Львів: Кальварія, 1997. - 55 с.
137. Неклюдов С. Структура и функция мифа // Мифы и мифология в современной России / Под ред. К. Аймермахера, Ф. Бомсдорфа, Г. Бордюгова. – М.: АИРО-ХХ, 2000. – С. 17-38.
138. Ницше. Ф. Воля к власти. - М.: Транспорт, 1995. - 104 с.
139. Ницше Ф. Рождение трагедии, или эллинство и пессимизм // Ницше Ф. Сочинения. - М.: Мысль, 1990. – С. 157-161.
140. Оботурова Г. Н. Миф в структуре познания и деятельности. - Вологда: Русь, 2000. - 324 с.
141. Общая и прикладная политология: Учебное пособие. / Под ред. В.И. Жукова, Б.И. Краснова. – М.: Союз, 1997. – 992 с.
142. Одайник В. Психология политики. Политические и социальные идеи Карла Густава Юнга. - СПб.: Ювента, 1996 – 210 c.
143. Осипов Г.В. Социальное мифотворчество и социальная практика. – М.: Норма, 2000. - 543 с.
144. Палій Г. Проблема формування української політичної нації: аспект загальнонаціональної ідентичності // Політичний менеджмент. – 2003. – №1. – С. 93–100.
145. Пара фраз Нового завета: 1 Коринф. II, 15 // Библия. Книги священного писания Ветхого и Нового Завета. – М.: Библия для всех, 2000. - 1242 с.
146. Пашинина Д.П. Неопределимость мифа и особенности организации мифопоэтической картины мира // Вестник Московского университета. - Сер. 7. Философия. - М., 2001. - №6. - С. 88-108.
147. Платон. Держава: Пер. з давньогр. та комент. Д. Коваль. - К.: Основи, 2000. - 355 с.
148. Платон. Сочинения: В 3 т. – М.: Мысль, 1971. - Т.3. - 419 с.
149. Плеханов Г.В. Избранные философские произведения: В 5 т. – М.: Госполитиздат, 1956. - Т.1. – 847 с.
150. Плуцер-Сарно А. "Ритуал" и "миф" в современной политике // Логос. – 2000. – № 2. - С. 14-21.
151. Политическая мифология: вечность и современность // Вопросы философии. – 1999. - №1. - C. 3-17.
152. Политический процесс: основные аспекты и способы анализа: Сборник учебных материалов. – М.: Инфра-М, 2001. – 304 с.
153. Полосин В.С. Миф. Религия. Государство: Исследование политической мифологии. - М.: Ладомир, 1999. - 440 с.
154. Поппер К. Открытое общество и его враги / Чары Платона. - М.: Феникс, 1992. - 448 с.
155. Почепцов Г.Г. Информация и дезинформация. - К.: Ника-Центр: Эльга, 2001. - 252 с.
156. Почепцов Г. Информационные войны. - К.: Ваклер, 2000. - 574 с.
157. Почепцов Г.Г. Паблик Рилейшнз для профессионалов. - К.: Ваклер, 1999. - 622 с.
158. Почепцов Г. Профессия: имиджмейкер. – К.: ИМСО МО Украины. – 1998. – 35 с.
159. Почепцов Г. Психологические войны. - К.: Основы, 2000. - 216 с.
160. Пролеев С.В. Античный мир: философия, история, культура. - М.: Академ-Пресс, 2000. - 469 с.
161. Психология религиозности и мистицизма: Хрестоматия / Под ред. К. В. Сельченка. – М.: АСТ, 2001. – 544 с.
162. Ранке Л. Об эпохах новой истории. - М.: Знание, 1996. - 145 с.
163. Рассел Б. Словаpь pазума, матеpии, моpали: Пеp. с англ. - К.: Port-Royal, 1996. - 365 c.
164. Регіони України: проблеми та пріоритети соціально-економічного розвитку / За ред. З.С.Варналія. – К.: Знання України, 2005. – 498 с.
165. Ренан Е. Що таке нація? // Українські варіанти. – 1997. - №1. – С. 6-12.
166. Ритуал / http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=gl_social/1401/1401.
167. Ритуал / http://slovari.yandex.ru/art.xml?art=gl_natural/1211/121.
168. Ростошинский Е.Н. Структура мифологического мировоззрения // Смыслы мифа: мифология в истории и культуре. - СПб.: НЭСС, 2001. – С. 361-367.
169. Руберт И. Б., Шишова Ю. Л. Мифологема как единица семиотики культуры // Молодежная культура и ценности будущего. - СПб.: Буква, 2001. - С. 9-14.
170. Себайн Дж., Торсон Т. Історія політичної думки. – К.: Основи, 1997. – 838 с.
171. Ситник П.К., Дербак А.П. Проблеми формування національної самосвідомості в Україні. - К. : НІСД, 2004. – 226 с.
172. Сміт Е. Національна ідентичність: Пер. з англ. – К.: Основи, 1994. – 224 с.
173. Советский энциклопедический словарь. 3-е изд. – М.: Сов. Энциклопедия, 1985. - С. 811.
174. Современный толковый словарь русского языка. - СПб.: Норинт, 2004.- С. 960.
175. Соловьев А.И. Политическая культура: проблемное поле метатеории // Вестник Московского университета. Серия 12. - 1995. - №2. – С. 31-41.
176. Соловьев А.И. Политология: Политическая теория. Политические технологии: Учеб. для студентов вузов. - М.: Аспект-Пресс, 2001. - 559 с.
177. Соціальна філософія: короткий енциклопедичний словник / За ред. В.П.Андрущенка, М.І. Горлача. – Київ-Харків.: Рубікон, 1997. – 398 с.
178. Спенсер Г. Основания социологии // Спенсер Г. Сочинения / Под ред. Н.А.Рубакина: В 7 т. - СПб.: Издатель, 1898. - Т.4. - 707 с.
179. Сталін Й.В. Марксизм і національне питання: Пер. з рос. // Сталін Й. В. Твори: В 2 т. – К., Укр. вид-во політ. літ-ри, 1947. – Т. 2. – С. 290-367.
180. Тайлор Э.Б. Миф и обряд в первобытной культуре. – Смоленск: Русич, 2000. – 624 с.
181. Таран В.О. Ідеологія перехідного суспільства (соціально-філософський аналіз ідеологічного процесу в пострадянській Україні). – Запоріжжя: Запорізький юридичний інститут, 2000. - 315 с.
182. Тард Г. Мнение и толпа // Психология толп. – М.: Изд-во «КСП+», 1998. – С. 255–408.
183. Тард Г. Социальная логика. – СПб.: Социально-психологический центр, 1996. - 365 с.
184. Топорков А. Миф: традиция и психология восприятия // Мифы и мифология в современной России / Под ред. К. Аймермахера, Ф. Бомсдорфа, Г. Бордюгова. – М.: АИРО-ХХ, 2000. – С. 39-66.
185. Українська національна ідея і сучасність / За ред. Г.Г. Гончарука. - Одеса: Астропринт, 1999. - 254 с.
186. Уледов А.К. Духовная жизнь общества: проблемы методологических исследований. – М.: Мысль, 1980. - 312 с.
187. Ульяновский А. Мифодизайн рекламы. – СПб: Институт Личности, 1995. – 300 с.
188. Усов Д.В. Міфологізація свідомості в сучасному суспільстві: Дис… канд. філос. наук: 09.00.03 – соціальна філософія та філософія історії. – К., 2002 – 171 с.
189. Фейербах Л. Избранные философские сочинения: Пер. с нем. - М.: Мысль, 1955. – 798 с.
190. Феномен нації: Основи життєдіяльності / Р.Д.Додонов, В.О.Ігнатов., І.К.Моїсеєв. та ін. / За ред. Б.В. Попова. - К.: Знання, 1998. – 262 с.
191. Філософська антропологія в контексті сучасної епохи / М.О. Булатов, В.П. Загороднюк, К.С. Малеєв, Л.А. Солонько. - К.: Стилос, 2001. - 244 с.
192. Філософський енциклопедичний словник: Довідкове видання.- К.: Абрис, 2002.- 743 c.
193. Філософія: Навчально-методичний посібник: Навчальне видання. - Харків: Одіссей, 2004.- 320 c.
194. Филиппова Т. Мифы "верхов", мифы "низов". Природа контакта // Мифы и мифология в современной России / Под ред. К. Аймермахера, Ф. Бомсдорфа, Г. Бордюгова. – М.: АИРО-ХХ, 2000. – С. 168-187.
195. Философский словарь / Под ред. М.М. Розенталя. - М.: Политиздат, 1972. - 248 с.
196. Философский энциклопедический словарь / Под ред. Е.Ф.Губского и др. - М.: Инфра М, 2003. – 576 с.
197. Фомина Т. Ю. Мифотворчество как рационализация действительности // Рациональность и ее метаморфозы : Сб. науч. тр. - Ульяновск, 2000. - С. 121-126.
198. Фонтенель Б. О происхождении мифов // Фонтенель Б. Рассуждения о религии, природе и разуме. - М.: Мысль, 1979. – 300 с.
199. Францев Ю.П. У истоков религии и свободомислия. М.: ЮНИТИ, 1959. – 304 с.
200. Фрезер Д. Золотая ветвь: Исследования магии и религии: Пер. с англ. - М.: Политиздат, 1986. - 703 с.
201. Фрейд З. Толкование сновидений: Пер. с нем. - Обнинск: Титул, 1992. - 447 с.
202. Фрейд З. Тотем и табу. Психология первобытной культуры и религии. – СПб.: Алетейя, 1997. – 222 с.
203. Фюстель де Куланж. Гражданская община древнего мира: Пер. с фр. / Под ред. Д. Н. Кудрявского. - СПб.: Мысль, 1906. – 378 с.
204. Хмельовський О. Теорія образотворення. - Луцьк: Луц. держ. техн. ун-т, 2000. - 509 с.
205. Хренов Н.А. Роль мифа в интегральной культуре ХХ века // Традиционнная культура. - М.: 2000. - №1. - C. 63-75.
206. Християнство і проблеми сучасності / За ред. А.М.Колодного, П.Л.Яроцького та ін. - К.: Знання, 2000. - 217 с.
207. Хюбнер К. Истина мифа. – М.: Республика, 1996. – 448 с.
208. Цуладзе А. Политическая мифология. – М.: Изд-во «Эксмо», 2003. – 384 с.
209. Человек: Мыслители прошлого и настоящего о его жизни, смерти и безсмертии. Древний мир – эпоха Просвещения. – М.: Политиздат, 1991. – 461 с.
210. Чичерин Б.Н. Политические мыслители древнего и нового мира. - СПб.: Лань, 1999. - 336 с.
211. Чуковская Л. «Мастерская человеческих воскрешений» // Референдум: Журнал независимых мнений. - Вильнюс: Арт-Флекс, 1992. – С. 198.
212. Шевченко А.К. Утопия и идеология: тупики идеологического сознания // Философская и социологическая мысль. – 1990.- №10-11. – С. 17-43.
213. Шеллинг Фр. Введение в философию мифологии // Шеллинг Фр. Сочинения: В 2 т. – М.: Мысль, 1989. - Т. 2. – С. 354.
214. Шеллинг Фр. Философия искусства. - М.: Мысль, 1999. – 607с.
215. Шестов Н.И. Мифологический фактор российского политического процесса / Под ред. Демидова А.И. - Саратов: Изд-во Сарат. ун-та, 1999. - 147 с.
216. Шестов Н.И. Социально-групповая спецификация региональной политической мифологии // Пространственность развития и метафизика Саратова. – Саратов: Заря, 2001. - С. 90-94.
217. Шестопал Е.Б. Психологический профиль российской политики 1990-х: Теоретические и прикладные проблемы политической психологии. - М.: РОССПЭН, 2000. - 431 с.
218. Шиллер Фр. Валенштейн. Драматическая поэма. - М.: Наука, 1980. – 254 с.
219. Шмитт К. Политическая теология. - М.: КАНОН-пресс-Ц – Кучково поле, 2000. - 336 с.
220. Шоріна Т.Г. Сучасна міфологія: алогізм традиції // Практична філософія. - 2004. - № 3 (13). – С. 48-53.
221. Элиаде М. Мифы, сновидения, мистеpии: Пеp. с англ. А.П.Хомик. - К.: Ваклеp, 1996. - 285 с.
222. Энциклопедический словарь / Сост. И.А.Ефрон, Ф.А.Брокгауз. – М.: ЭКСМО, 2004. - 672 c.
223. Юм Д. Естественная история религии: В 2 т. - М.: Мысль, 1996. - Т. 2. - 443 с.
224. Юнг К. Архетип и символ. - М.: Ренессанс, 1991. - 365 с.
225. Юнг К.Г. Душа и миф: шесть аpхетипов: Пеp. с нем. / Под pед. А.А.Юдина. - К.: Гос. б-ка Укpаины для юношества, 1996. - 383 с.
226. Юнг К.Г. Символ превращения в мессе // Юнг К.Г. Ответ Иову. - М.: Канон+, 2001. - 348 с.
227. Яковлев М.В. Идеология: Противоположность марксистско-ленинской и буржуазной концепций. - М.: Политиздат, 1979. - 249 с.
228. Ясперс К. Философская вера // К. Ясперс Смысл и назначение истории. – М.: Республика, 1991. – С. 420-509.
229. Ash S.E. Effects of group pressure upon the modification and distortion of judgments // Groups, leadership and men. – Pittsburg: Carnegie Press, 1951. – Р. 215.
230. Bruce B. Imeges of power: How the image makers shape our leaders. – London, 1992. – P. 87.
231. Cassirer E. Symbol, Myth and Culture. Essays and lectures 1935-1945. - Yale Unit. Press, 1979. – 539 p.
232. Cassirer E. The Myth of the state. - New York, 1955. - 355 р.
233. Levi-Strauss C. Myth and meaning. – London: Henley: Routledge a. Kegan Paul, 1978. - 54 p.
234. Muller M. Kindliche Mythologie der Sprache // Hrsg. Kereni K. Die Eroffnung der Zugangs zum Mythos. – Darmstadt, 1967. - S.127.
235. Myth, symbol, and reality / Ed. by Olson A.M. - Notre Dame; London: Univ. of Notre Dame press, 1980. - Vol. 1, 189 p.
236. Nоvalis. Аmоur еt Foi // Qeuvres соmр1еtеs. – Gаllimаrd, 1975. – Р. 397.
237. Otto R. Das Heilige. – Munchen, 1936. – 234 s.
238. Talmon J.L. Myth of the nation and vision of revolution: ideological polarization in the twentieth century. - New Brunswick; New Jersey, 1991. - 632 p.
239. Taylor Ch. Sources of the self: the making of the modern identity. – Cambridge: Mass: Harvard University Press, 1989. – 245 р.
240. The language of journalism / Melvin J.Laski
New Brunswick. - New York: Transaction Publishers, 2000. – 478 p.
241. Willamovitz-Moelendorff U. Der Glaube der Hellenen. Bd. I, a.a.O. - S. 324.
242. Freud S. The Relation of the Poet to Day-Dreaming // Collected Papers. - vol. IV. – 1925. - P. 173-183.