МІЖКУЛЬТУРНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ЧИННИК ЗОВНІШНЬОЇ ТА ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ДЕРЖАВОТВОРЧИХ ЗРУШЕНЬ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
імені ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

На правах рукопису

КУЧМІЙ Олена Петрівна

УДК 327:304.4

МІЖКУЛЬТУРНЕ СПІВРОБІТНИЦТВО ЯК ЧИННИК ЗОВНІШНЬОЇ ТА ВНУТРІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ В УМОВАХ ДЕРЖАВОТВОРЧИХ ЗРУШЕНЬ

23.00.03. – політична культура та ідеологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук

Науковий керівник
Макаренко Євгенія Анатоліївна
доктор політичних наук, професор

Київ – 2006

ЗМІСТ

ВСТУП.............................................................................................................. 3
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПОЛІТИКИ МІЖКУЛЬТУРНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА .................
10

РОЗДІЛ 2. ЕВОЛЮЦІЯ ПОЛІТИКИ МІЖКУЛЬТУРНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА...................................................................................
2.1. Міжкультурне співробітництво в контексті політичної глобалізації..
2.2. Трансформація політики міжкультурного співробітництва регіональних міжурядових інститутів ..........................................................

60
60

87

РОЗДІЛ 3 СТРАТЕГІЧНІ ІМПЕРАТИВИ ПОЛІТИКИ МІЖКУЛЬТУРНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА США,
КАНАДИ ТА ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ ........................................
3.1. Політика культурної експансії США в міжнародних відносинах ........
3.2. Доктрина спрямованої Франкофонії у політиці Французької Республіки .........................................................................................................
3.3. Стратегія мультикультуралізму в політичній доктрині Канади ...........

112
112

135
155

ВИСНОВКИ.....................................................................................................
180

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..................................................
185

ВСТУП

Актуальність теми. Реальні зміни у світовій політиці виявилися істотно радикальними для дослідників міжнародних відносин: трансформації потребують теоретичного обґрунтування процесів глобального розвитку та впливу глобалізації на міжнародну взаємодію. Наукові розвідки і польові дослідження політичної картини світу свідчать, що будь-яка проблематика (політична, економічна, науково-технічна, військова, культурна), яка стала предметом державної політики, набуває міжнародного характеру, втілюється у міждержавних відносинах, реалізується через зовнішню політику. Зовнішня політика виражає загальноцивілізаційні тенденції – глобалізацію, становлення інтелектуального суспільства, формування пріоритетів самодостатності нації, уникнення нерівності цивілізаційного розвитку на основі конструктивного міжнародного співробітництва, трансформацію стратегій, методів і засобів дипломатичної діяльності – і реалізується через стратегії міжнародного співробітництва, доктрини внутрішньої політики, трансформацію дипломатичної діяльності та забезпечення національних інтересів на міжнародній арені.
Одним з чинників зовнішньої та внутрішньої політики в умовах державотворчих зрушень є міжкультурне співробітництво, яке набуло асиметричного характеру в умовах культурної експансії розвинутих країн та поширення їх політичної ідеології на глобальному, регіональному та національному рівнях. Актуальність дослідження визначається домінуванням у політичній, економічній та культурній сферах міжнародних відносин визнаних лідерів у процесах глобалізації – США, Франції, Канади, ФРН, Великої Британії, Японії, яке супроводжується формуванням нової парадигми світової політики.
Чинники включення України в процеси міжнародної та європейської інтеграції впливають на зовнішньополітичну доктрину держави, визначають пріоритети та сутність цієї політики, яка вбачається у використанні досвіду розвинутих країн та реалізації позитивних тенденцій національного розвитку. Європейська та євроатлантична інтеграція як вектор зовнішньої політики України, співробітництво з міжнародними організаціями мають сприяти розробці ефективних національних стратегій і програм міжкультурного співробітництва, демократизації політичних інститутів і трансформації політичної культури, плюралізму вираження поглядів і прогресивній участі українського суспільства в політичних процесах ХХІ століття. Міжнародні прагнення України потребують державної підтримки на рівні політичних рішень, ефективного міжкультурного діалогу, законодавчого забезпечення і спрямованого впливу владних структур на усвідомлення суспільством нових можливостей життєдіяльності.
Досвід політичної діяльності суверенної України на світовій арені, зокрема, у сфері міжкультурного співробітництва, зумовив зростання наукового інтересу до дослідження проблем забезпечення національних інтересів засобами культурної дипломатії, яка на глобальному, регіональному та національному рівнях міжнародних відносин набуває все більшої актуальності і виявляє специфіку.
Зв’язок з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконане в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка “Наукові проблеми державотворення України” (номер держреєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України” (номер державної реєстрації 0102U001229).
Мета і задачі дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в тому, щоб на основі теоретичного і практичного матеріалу розкрити сутність та особливості політики міжкультурного співробітництва на глобальному, регіональному та національному рівнях, визначити ефективність зовнішньої і внутрішньої політики держав у контексті міжкультурної взаємодії та політичних взаємовпливів. Досягнення цієї мети зумовило необхідність вирішення наступних завдань:
• проаналізувати та систематизувати теоретико-методологічні засади міжкультурного співробітництва як чинника політичної культури та ідеології;
• виявити та охарактеризувати структурні (глобальні, регіональні та національні) рівні політики міжкультурного співробітництва;
• визначити складові комплексного впливу політики міжкультурного співробітництва на зовнішню та внутрішню політику держав в умовах державотворчих зрушень.
• дослідити стратегічні імперативи політики міжкультурного співробітництва на прикладі таких провідних країн, як США, Канада і Французька Республіка;
• розкрити роль і значення культурної дипломатії як засобу політичного впливу;
Реалізація поставлених завдань здійснюється за допомогою дослідження найсуттєвіших загальнотеоретичних концепцій розвитку політичної культури з урахуванням феномену глобалізації і впливу чинника міжкультурного співробітництва на міжнародні відносини та прикладних досліджень специфіки міжкультурного співробітництва; перспектив включення України у світові міжкультурні процеси, її ролі та місця в міжкультурному співробітництві на основі чинників глобальної інтеграції.
Об’єктом дослідження є міжкультурне співробітництво в системі міжнародних відносин в умовах політичної глобалізації.
Предметом дослідження є політика міжкультурного співробітництва в рамках міжнародних організацій та політичній практиці США, Канади і Французької Республіки.
Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, були використані такі наукові методи: загальнонаукові – системний, структурно-функціональний, компаративний, інституційний; загальнологічні – прийняття рішень, прогнозування та аналізу, а також емпіричний, статистичний, описовий. Перевага надавалась системному методу, що уможливив комплексний підхід до аналізу проблеми політики міжкультурного співробітництва і її впливу на політичну культуру та ідеологію в контексті міжнародних відносин. Політологічний нормативно-ціннісний метод використовується з метою оцінки значення для суспільства тих чи інших політичних процесів, їхньої ролі в розвитку міждержавних відносин.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у комплексному дослідженні різних рівнів політики у сфері міжкультурного співробітництва, визначенні певних типів модернізації національної політики і розвитку міжкультурного середовища, з’ясуванні місця та рольової функції міжкультурного співробітництва у зовнішній політиці США, Канади та Французької Республіки і розкривається у наступних положеннях:
• з’ясовано політичну специфіку міжкультурного співробітництва в сучасному світі, здійснено комплексний підхід до аналізу політики міжкультурного співробітництва у сфері міжнародних відносин; окреслено основне коло проблем, які складають теоретико-політологічний та практично-прикладний зміст досліджень політики міжкультурного співробітництва: співвідношення глобальної, регіональної і національної політики; політики міжкультурного співробітництва як інструменту впливу у сфері міжнародних відносин; ґенези стратегій міжкультурного співробітництва як чинника політичної культури та ідеології;
• встановлено і проаналізовано структурні рівні політики міжкультурного співробітництва на прикладі діяльності міжнародних організацій, виявлено специфіку моделей культурної дипломатії як складного і багатоаспектного політичного процесу;
• досліджено реальну практику зовнішньої та внутрішньої політики держав у сфері міжкультурного співробітництва, доведено, що політика міжкультурного співробітництва має значний потенціал, оскільки дає можливість через реалізацію своїх основних функцій забезпечувати національні інтереси у сфері міжнародних відносин; з’ясовано, що найбільш повно та багатоаспектно можливості політики міжкультурного співробітництва реалізуються у стратегіях розвинутих країн світу;
• проаналізовано нові аспекти впливу політики міжкультурного співробітництва на сферу міжнародних відносин, пов’язані з конкуренцією держав на світовій арені; визначено заходи, які можуть сприяти підвищенню ефективності політики міжкультурного співробітництва; запропоновано рекомендації щодо оптимізації міжкультурної інтеграції України у світовий культурний простір.
Практичне значення одержаних результатів. Дослідження є внеском до розробки як загальнотеоретичного аналізу сутності політики міжкультурного співробітництва, так і прикладних проблем забезпечення національних інтересів у процесах політичної взаємодії у сфері міжнародних відносин. Матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, зокрема, „Аналіз зовнішньої політики”, „Міжнародні відносини та світова політика”, „Зовнішня політика країн Північної Америки”, „Країнознавство”, „Міжнародні організації”, „Актуальні проблеми міжнародних відносин”, „Інформаційне суспільство”, „Аналіз соціальних систем”, „Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах”, „Інформаційна культура”, „Міжкультурні комунікації”, „Європейські комунікації” для студентів освітнього напряму „міжнародні відносини”, а також „політологія”, „журналістика” вищих навчальних закладів України. Результати дослідження також можуть бути використані державно-владними структурами у практично-політичній діяльності та для формування політичної культури українського суспільства.
Хронологічні рамки дослідження визначаються на підставі діяльності політичних акторів міжкультурного співробітництва у період з 1995 по 2005 роки, коли поглибились процеси трансформації міжнародних відносин і сформувалися нові принципи гуманітарно-культурного співробітництва у дипломатичній діяльності та у сфері внутрішньої політики.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи було апробовано на міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародна конференція “Мова і культура” (Київ, Україна, 25-28 червня 2002); Міжнародна конференція “Університети–міжнародні відносини–ЮНЕСКО” (Київ, Україна 5-6 грудня 2002); Міжнародний науково-практичний семінар “Зовнішня політика України на початку ХХІ ст.” (Рівне, Україна, 20-21 березня 2003); Міжнародний конгрес “Інформаційне суспільство: стратегія розвитку у ХХІ ст.” (Київ, Україна, 1-3 квітня 2003); Міжнародна конференція “Молодь за інформаційне суспільство” (Київ, Україна, 16-17 квітня 2003); Міжнародна конференція “Международные коммунникации: диалог и сотрудничество” (Алушта, Україна, 20-22 травня 2003); Міжнародна конференція “Мова і культура” (Київ, Україна, 23 травня 2004); Міжнародна науково-практична конференція “Моделювання міжнародних відносин” (Київ, Україна, 29-30 травня 2004); Міжнародна конференція “Університети – інформаційне суспільство – ЮНЕСКО” (Київ, Україна, 28-29 жовтня 2004); Міжнародна науково-практична конференція “Глобалізація та проблеми вітчизняного медіа простору” (Запоріжжя, Україна, 11-12 травня 2005); Міжнародна конференція “60-річчя ООН: осмислення звершень та шляхи посилення ефективності в ХХІ столітті” (Київ, Україна, 3-4 листопада 2005).
Наукові аспекти, узагальнення та висновки дисертації також обговорювалися на наукових семінарах, “круглих столах” та засіданнях кафедри міжнародних комунікацій та зв’язків з громадськістю Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка: науково-практичній конференції “Інформаційно-аналітична діяльність в міжнародних відносинах” (Хмельницький, Україна, 24-25 квітня 2003); науковому семінарі “Геополітичні домінанти країн Центрально-Східної Європи на початку ХХІ століття” (Рівне, Україна, 11-12 квітня 2005) та на щорічних наукових конференціях студентів і аспірантів Інституту міжнародних відносин у 2000 – 2005 рр.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладені у 17 наукових працях – статтях, матеріалах і тезах наукових конференцій, з них 7 опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми політики міжкультурного співробітництва як чинника зовнішньої та внутрішньої політики в умовах державотворчих зрушень, що виявляється у багатовимірному дослідженні основних детермінант політичної культури в добу трансформації державних політичних інститутів та політичної системи світу.
Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: дослідити складові політики міжкультурного співробітництва та ідеології в процесах політичної глобалізації. Зокрема, показати, що посилення взаємозалежності і взаємодії всіх суб'єктів міжкультурних відносин актуалізувало проблему формування нової політичної реальності з елементами асиметрії та потребу гармонізації національних підходів до міжкультурного і міжцивілізаційного діалогу.
Встановлено і досліджено провідні тенденції політики сучасного міжкультурного співробітництва, визначено їх функціональний стан, який, відповідно до параметральних характеристик, можна кваліфікувати як динамічно-прогресуючий і транзитивний.

Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Нові виклики для цивілізаційного розвитку, трансформація політичної системи світу, зміна критеріїв міжкультурного діалогу зумовили актуалізацію різних сфер міжнародної діяльності, зокрема, міжкультурного співробітництва як чинника впливу, конфліктогенності, взаємодії та гармонізації міжнародних відносин. Характерною прикметою часу є динамічний процес глобалізації як багатовимірне, складне і суперечливе явище. Осмислення феномену глобалізації у контексті глобальних проблем сучасності зумовило новий підхід до аналізу позитивних процесів, які уніфікують політичні системи, життєдіяльність світової спільноти, формують відчуття спільності та взаємозалежності сучасного світу.
2. Процеси глобалізації культурного середовища мають неоднозначні наслідки для політики міжкультурного співробітництва: з одного боку, вони забезпечують планетарні взаємозв’язки і взаємовпливи, сприяють демократизації глобального управління на противагу авторитаризму та ізоляціонізму, відкривають нові можливості для досягнення глобальної толерантності, а з іншого – формують нові типи поляризації в сучасному світі, сприяють культурній ексклюзії національних спільнот із загального цивілізаційного процесу.
3. Важливим фактором міжкультурного співробітництва є діяльність міжнародних організацій, зокрема ЮНЕСКО, яка полягає у прагненні об’єднати політичні зусилля держав у рамках ідеології полікультурного суспільства. Ступінь політичного впливу ЮНЕСКО зумовлюється її можливостями сприяти багатосторонньому діалогу між цивілізаціями, здатністю відобразити і врахувати розмаїття соціально-культурних, моральних та світоглядних традицій міжнародної спільноти, виступати як універсальний міжнародний інтелектуальний центр для формування ідеології глобального суспільства.
4. Інтеграційні та глобалізаційні процеси обумовили й проблему формування нових ідентичностей — європейської і транснаціональної, які є підґрунтям європейської та глобальної інтеграції, важливою складовою інтеграції окремих країн в регіональну співдружність і глобальне співтовариство. Стратегічною метою європейських міжнародних організацій є прискорений розвиток єдиного європейського суспільства за умови збереження багатокультурності і національної самобутності. Об’єднана Європа прагне стати ефективною структурою для забезпечення міжкультурного діалогу, розвитку політичної ідеології полікультурності як чинника зовнішньої та внутрішньої політики європейських країн, а культурна дипломатія країн Європи – важливим інструментом політичного впливу на міжнародні відносини, зокрема, в рамках європейської політики сусідства.
5. Основні пріоритети політики міжкультурного співробітництва окремих глобальних акторів, зокрема національних держав на національному, регіональному і глобальному рівнях, зумовлені потребою державотворення та забезпечення національних інтересів у сфері міжкультурного співробітництва, формування громадської думки щодо власної держави, її міжнародної репутації, внутрішньої і зовнішньої політики, культурної самобутності та ідентичності. Порівняльний аналіз моделей і стратегій культурної дипломатії засвідчив, що процеси міжкультурної конвергенції набувають глобального характеру, а їхній перебіг відповідає тенденціям розвитку самоорганізованих складних систем. Водночас, диференціація політичного розвитку країн зумовлена особливостями національних стратегій політики міжкультурного співробітництва, законодавчої бази, історичними традиціями і різними підходами до розв’язання глобальних цивілізаційних проблем. Національні пріоритети підкреслюють необхідність збереження культурної самобутності і національної ідентичності держав як необхідного чинника зовнішньої і внутрішньої політики в умовах державотворчих зрушень.
6. Впливовість політики міжкультурного співробітництва США зумовлюється геополітичними стратегіями двох політичних сил країни –“жорсткої” гегемонії (Республіканська партія) та “м’якого впливу” (Демократична партія), які сповідують різні підходи, проте спрямовані на однаковий політичний результат – домінування американських цінностей і американського способу життя в світі. Стратегія “жорсткої” гегемонії виражає ідею американської обраності та месіанства і передбачає здійснення політики необмеженого глобального лідерства. Стратегія “м’якої” гегемонії враховує у політиці міжкультурного співробітництва статус глобального лідера США та практику створення наднаціональних механізмів врегулювання світових процесів задля реалізації месіанських ідей культурного американізму, проте здійснення такої політики спирається на політику, культуру та ідеали за американським зразком і досягається через “Soft Power” (“м’яку владу”), тобто через заохочення політичної еліти і світової громадськості до сприйняття „привабливих” демократичних та культурних цінностей США. Проте обидві стратегії сприяють утвердженню монопольних позицій США у світі і доповнюються факторами союзницької та економічної допомоги США, на яку розраховують окремі держави – регіональні лідери, що належать до різних культур, мають різні геополітичні інтереси у конкуренції за лідерство на регіональному рівні і проблеми у виробленні спільних позицій і дій у міжнародних відносинах.
7. Зовнішньополітичні стратегії Франції дають підстави охарактеризувати доктрину спрямованої Франкофонії як зовнішню культурну політику м’якого тиску сучасної держави „середнього рангу, яка здійснює глобальний вплив”, що відображає специфіку зовнішньої політики держави та універсальний характер діяльності зовнішньополітичних установ. Доктрина спрямованої Франкофонії дає змогу Франції реалізувати політику універсалізму як історичну можливість забезпечити статус впливового лідера у світі і розглядається як найбільш ефективна складова зовнішньої політики та дипломатичної діяльності у франкофонних державах і в контексті геополітичної конкуренції з іншими впливовими політичними союзниками, в першу чергу, США та Канадою. Культурна дипломатія Франції в сучасній міжнародній практиці характеризується як символічна або „м’яка влада”, пов’язана з концепцією захисту національних інтересів держави та прагненням зміцнити політичні позиції у світі.
8. На відміну від політики культурної експансії та монополізму США, “м’якого домінування” за формою (проте неоколоніалістського за суттю) Франції, політика уряду Канади офіційно спрямована на гармонійне поєднання культурних традицій і самобутності представників усіх хвиль імміграції та корінного етносу в єдиному політико-культурному середовищі країни. Ця політика призвела до формування мультикультурності як політичної ідеології Канади в самій країні та зумовила екстраполяцію ідеології мультикультуралізму на зовнішньополітичну діяльність держави. Основна специфічна ознака канадського мультикультуралізму – етнокультурна експансія як своєрідна ідеологія „м’якого тиску” впливової держави, яка офіційно прагне змінити стереотипи сприйняття Канади у світовій політиці.
9. Виклики для розвитку міжкультурного співробітництва України в умовах державотворчих зрушень змушують урядові структури врахувати національні пріоритети для побудови глобального збалансованого суспільства, сприяти збереженню та поглибленню культурних цінностей, всебічному співробітництву. Для зовнішньої і внутрішньої політики України важливого значення набула проблема забезпечення міжкультурного співробітництва в контексті захисту національних інтересів держави. Серед заходів, що сприятимуть реалізації спрямованої культурної дипломатії України, – розвиток наукових досліджень політики міжкультурного співробітництва за допомогою сучасних методів політичного аналізу, які дозволяють з’ясувати глибинні, приховані мотиви та зміст культурної дипломатії розвинутих країн світу, визначити тактику і стратегію здійснення політики міжкультурного співробітництва України як одного з дієвих інструментів політичного впливу у міжнародних відносинах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Ninkovich F. U.S. information policy and cultural diplomacy. – New York, NY: Foreign Policy Association, 1996. – 160 p.
2. Кулиджанишвили А.Э. Глобализация и национальные культуры // Человек: соотношение национального и общечеловеческого. Сб. Материалов международного симпозиума (Зугдиди, Грузия, 2004). Вып. 2 / Под ред. В.В. Парцвания, Спб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2004. – С. 144-145.
3. Ф. Фукуяма. Конец истории и последний человек. – М.: “Издательство АСТ”, 2004.– 592 с.
4. Панарин А.С. Искушение глобализмом. – М.: Алгоритм-книга, Эксмо, 2003. – 416 с.
5. Hamelink C.J. Cultural autonomy in global communications. – New York: Longman, 1983. – 143 р.
6. Herman E.S. The Threat of Globalization // New Politics. – 1999. – Vol. 7, № 2 / http://www.wpunj.edu/~newpol/issue26/herman26.htm#r6
7. Hannerz V. Notes on Global Ecumene // Public Culture. – 1989, № 1. – P. 65-75.
8. Эйзенштадт Ш. Новая парадигма модернизации // Сравнительное изучение цивилизаций: Хрестоматия / Сост., ред., и вступ.ст. Б.С. Ерасова. – М.: Аспект Пресс, 2001. – 556 с.
9. Ehrnreich H. The Globalization Paradox. // Financial Times. – 2000. – December 21. – P. 8.
10. Naisbitt J. Global Paradox. – N.Y.: Harper Mass Market Paperbacks, 1996. – 199 p.
11. Deen T. Globalization Threatens Third World Cultures // InterPress Service. –1999. – July 12. – P. 5.
12. Дилигенский Г. Глобализация в человеческом измерении // Мировая экономика и международные отношения. – 2002. – № 7. – С. 4-15.
13. Бергер П.Л. Культурная динамика глобализации // Многоликая глобализация: культурное разнообразие в современном мире / Под ред. П. Бергера и С. Хантингтона. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 379 с.
14. Зиммель Г. Философия культуры // Избранное. – М.: Юрист, 1996. – Т. 1 – 671 с.
15. Празаускас А.А. Этнонационализм, многонациональное государство и процессы глобализации// “ПОЛИС” (Политические исследования). – 1997. – №2. – С. 99-105.
16. Segal G. Asians in Cyberia // The Washington Quarterly. – 1995. – № 18. –P. 5-16.
17. Неклесса А.И. Эпилог истории, или модернизация versus ориентализация // Постиндустриальный мир: центр, периферия, Россия / Моск. обществ. науч. фонд, Ин-т мировой экономики и междунар. отношений РАН. – М.: Глобализация и периферия, 1999. – 255 с.
18. Hitchcock D. I. Asian Values and the United States: How Much Conflict? –Washington, D.C.: Center for Strategic and International Studies, 1994. – 42 р.
19. Гердер Г. Идеи к философии истории человечества. – М.: Наука, 1977. – 260с.
20. Керни Р. Диалоги о Европе. – М.: Весь мир, 2002. – 320 с.
21. Ясперс К. Истоки истории и ее цель // Ясперс К. Смысл и назначение истории /Пер. с нем.- М.: Политиздат, 1991. – 527 с.
22. Эко У. Пять эссе на темы этики. – СПб.: Симпозиум, 1998. – 96 с.
23. Гидденс. Э. Последствия модернити // Новая постиндустриальная волна на Западе: Антология / под ред. Л.Иноземцева. – М.: Academia, 1999. – С. 58-72.
24. Валлерстайн И. Национальное и универсальное: возможна ли всемирная культура? // Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире. – СПб.: Изд-во «Университетская книга», 2001. – С. 131-149.
25. Kennedy P., Connelly M.. Must It Be the Rest Against the West? // Atlantic Monthly. – 1994. – № 274 (December). – P. 61-84.
26. Gellner E. Nations and Nationalism. – Ithaca, N.Y.: Cornell University Press, 1983. – 160 р.
27. Harrison L. E. Who Prospers? How Cultural Values Shape Economic and Political Success. – New York, N.Y.: Basic Books, 1992. – 420 р.
28. Sowell T. Race and Culture: A World View. – New York: Basic Books, 1994. – 352 р.
29. Barber B. Jihad vs. McWorld. – New York: Random House Times Books. 1995. – 432 р.
30. Havel V. Тhe Need for Transcendence in the Postmodern World // The Futurist. – 1994. – July-August. – Р. 25-34.
31. Ajami F. The Summoning // Foreign Affairs. – 1993. – № 72 (September-October). – P. 2-9.
32. Northrop F. S.C. The Meeting of East and West. – New York: Ox Bow Press, 1979. – 531 р.
33. Mazarr M.J. Culture in Internatinal Relations /
http://www.globalpolicy.org/globaliz/cultural/cultur2.htm
34. Бек У. Что такое глобализация? – М.: Прогресс-Традиция, 2001. – 304 с.
35. Генон Р. Традиционные формы и космические циклы. Кризис современного мира/ Т.Б. Любимова (пер.с фр.). – М. : Беловодье, 2004. – 300 с.
36. Тойнби А.Дж. Постижение истории. Избранное. – М.: Айрис-пресс, 2002. – 640 с.
37. Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. – М.: «Издательство АСТ», 2003. – 603 с.
38. Тоффлер Е. Третя Хвиля / Андрій Євса (пер.з англ.). – К. : Видавничий дім "Всесвіт", 2000. – 475с.
39. Иноземцев В.Л. Расколотая цивилизация. – М.: Academia – Наука, 1999. – 740 с.
40. Kaplan R. The Coming Anarchy // Atlantic Monthly. – 1994. – 274 (February). – P. 44 - 76.
41. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. – М.: ЗАО “Издательство “Єкономика”, 2001. – 346 с.
42. Артановский С. Н. На перекрестке идей и цивилизаций. – СПб.: СПбГАК, 1994. – 224 с.
43. Арутюнов С.А. Народы и культуры: Развитие и взаимодействие. – М.: Наука, 1989. – 247 с.
44. Василенко И.А. Диалог цивилизаций: социокультурные проблемы политического партнерства. – М.: Эдиториал УРСС, 1999. – 271 с.
45. Ерасов Б. С. Социология культуры. – М. : Прогресс , 1990. – 318с.
46. Иванова С.Ю. К вопросу об этнокультурном взаимодействии // Северный Кавказ в условиях глобализации. – Майкоп : Изд-во АГУ , 2001. – 487 с.
47. Иконникова С. Н. История культурологии: идеи и судьбы. – СПб.: СПбГАК, 1996. – 262 с.
48. Астафьева О.Н., Аванесова Г.А. Взаимодействие культур // Глобалистика: Энциклопедия. М.: ОАО Издательство “Радуга”, 2003. – С. 108-112.
49. Павленко Ю. В. Історія світової цивілізації: Соціокультурний розвиток людства: Навчальний посібник. Вид. 2-ге. – К.: Либідь, 1999. – 360 с.
50. Crossing the Divide: Dialogue among Civilizations. – New Jersey (USA): Published by the School of Diplomacy and International Relations Seton Hall University South Orange, 2001. – 252 p.
51. Всемирный доклад по культуре 2000+ ЮНЕСКО “Культурное разнообразие, конфликт и плюрализм”. – М.: Издательский Дом МАГИСТР-ПРЕСС, 2002. – 416 с.
52. Dialogue among Civilizations. The International Conference in Vilnius, Lithuania (23-26 April 2001). – Paris: Published by the United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, 2002. – 170 р.
53. Dialogue among Civilizations: The Political Aspects of the Dialogue of Civilizations. (Kyoto, 3 August 2001). – Paris: Published by the United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, 2003. – 98 p.
54. Dialogue among Civilizations. The Regional Forum on Dialogue among Civilizations in Ohrid (29 and 30 August 2003). – Paris: Published by the United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, 2004. – 224 р.
55. Dialogue among Civilizations. The International Ministerial Conference on the Dialogue among Civilizations: Quest for New Perspectives, in New Delhi, India (9 and 10 July 2003). – Paris: Published by the United Nations Educational, Scientific and Cultural Organization, 2004. – 226 р.
56. Доклад о развитии человека “Культурная свобода в современном многообразном мире” (2004 р.). – М.: Весь мир, 2004. – 328 с.
57. Mundy S. Cultural Policy: A Short Guide. – Strasbourg: Council of Europe Publishing, 2000. – 92 p.
58. Everitt. A. The Governance of Culture: Approaches to Integrated Cultural Planning and Policies. – Strasbourg: Council of Europe Publishing, 1999. – 55 p.
59. Matarasso F., Landry Ch. Balancing act: 21 strategic dilemmas in cultural policy. – Strasbourg: Council of Europe Publishing, 1999. – 86 p.
60. Cultural policy in action throuhout Europe. Edited by Visibility DG IV in co-operation with the Cultural Policy and Action Department. – Strasbourg: Council of Europe Publishing, 2000. – 34 p.
61. Terrillon-Mackay L. Ten years of cultural co-operation in Europe 1989-1999. –Strasbourg: Council of Europe Publishing, 2000. – 86 p.
62. Study on cultural cooperation in Europe in the various cultural and artistic fields. Final report. For the European Commission Directorate-General for Education and Culture / http://europa.eu.int/comm/culture/eac/sources_info/pdf-ord/
summary_report_coop_cult.pdf
63. Lending M. Change and Renewal. Norwegian foreign cultural policy 2001-2005. Report. / http://odin.dep.no/ud/english/doc/reports/032001-990437/dok-bn.html
64. Квасов О.К. Внешние культурные связи. Дипломатическая деятельность по развитию культурного сотрудничества. – М.: Издательство Дипломатической Академии МИД России, 1998. – 36с.
65. Сборник материалов круглых столов “Национальная культура в условиях глобализации” и “Политика и культура в диалоге цивилизаций”. – М.: Издательство Дипломатической Академии МИД России, 2004. – 162 с.
66. Wyszomirski M.J., Dewey P. International Issues in Cultural Policy and Administration: A Conceptual Framework for Higher Education / http://www.culturalpolicy.org/pdf/MJWpaper.pdf
67. Sablosky J. A. Recent Trends in Department of State Support for Cultural Diplomacy: 1993-2002. / http://www.culturalpolicy.org/pdf/JASpaper.pdf
68. Cummings M.C. Cultural Diplomacy and the United States Government: a Survey. Center for Arts and Culture, 2003 /
http://www.culturalpolicy.org/pdf/MCCpaper.pdf
69. Feigenbaum H.B. Globalization and cultural diplomacy. Center for Arts and Culture. Art, Culture & National Agenda. Issue Paper /
http://www.culturalpolicy.org/pdf/globalization.pdf
70. Mulcahy K.V. Cultural Diplomacy and the Exchange Programs: 1938-1978 // The Journal of Arts Management, Law and Society. – 1999. – Vol. 29, № 1 (Spring). – P. 1
71. Malone G.D. Political advocacy and cultural communication: Organizing the nation’s public diplomacy. – Lanham, MD: University Press of America, 1998. – 160p.
72. Nye J. Soft Power: the means to success in World Politics. – N.Y.: Perseus Publishing, 2004 – 191 p.
73. Schneider C. P. Culture Communicates: US Diplomacy that Works. Discussion Papers in Diplomacy /
http://www.clingendael.nl/publications/2004/20040300_cli_paper_dip_issue94.pdf
74. Schneider C. P. Diplomacy that works: ‘best practices’ in cultural diplomacy / http://www.culturalpolicy.org/pdf/Schneider.pdf
75. Ожеван М.А., Кучмій О.П. Культурна дипломатія // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. / Редкол.: Л.В. Губерський (голова) та ін. – К.: Знання України, 2004.– Т.1. – 760 с. – С. 380-381.
76. Крейтор Н. Идеология гегемонии и американский юридический фашизм / http://www.patriotica.ru/enemy/kreitor_gegemon.html
77. Huntington S. The Lonely Superpower // Foreign Affairs. – 1999. – Vol. 78, № 2 (March/ April). – P. 35-49.
78. Smith S. U.S. Democracy Promotion: Critical Questions // American Democracy Promotion. Impulses, Strategies, and Impacts / Michael Cox, G. John Ikenberry, Takashi Inoguchi (eds.) / http://www.oup.co.uk/pdf/0-19-829678-9.pdf
79. Шаклеина Т.А. Современные американские концепции мирового лидерства. – М.: ИСКРАН, 2000. – 54 с.
80. Бжезинский З. Великая шахматная доска: Господство Америки и его геостратегические императивы / О.Ю. Уральская (пер.с англ.). – М.: Международные отношения, 2002. – 254с.
81. Roach C. Cultural imperialism and resistance in media theory and literary theory. // Media, Culture and Society. – 1997. – № 19. – Р. 47-66.
82. Boyd-Barrett O. Cultural dependency and the mass media // Gurevitch M., Bennett T., Curran J., Woollacott J. Culture, Society and the Media. – New York: Methuen & Co., 1982. – 320 р.
83. Шиллер Г. Манипуляторы сознанием. – М.: Мысль, 1980. – 326 с.
84. Багацький В.В. Культурний імперіалізм у світі і в Україні // Актуальні проблеми політики. Випуск 8. – Одеса: Юридична література, 2000. – С. 341-344.
85. Fejes F. Media imperialism: An assessment // Media, Culture and Society. – 1981. – №3. – P. 281-289.
86. Lee S.-N. P. A case against the thesis of communication imperialism: The audience's response to foreign TV in Hong Kong // Australian Journal of Communication. – 1995. – № 22. – P. 63-81.
87. Tomlinson J. Cultural Imperialism: A Critical Introduction. – London: Pinter Publishers, 1991. – 200 p.
88. Ogan C. Media imperialism and the video cassette recorder: The case of Turkey // Journal of Communication. – 1988. – № 38. – Р. 93-106.
89. Mattleart A. Mapping world communication. – Minneapolis: University of Minnesota Press, 1994. – 294 р.
90. Galtung J. A structural theory of imperialism // Modelski G. Transnational corporations and world order: Readings in international political economy. – San Francisco: W.H. Freeman and Company, 1979. – Р. 155-171.
91. Link J.H. Test of the cultural dependency hypothesis // Stevenson R., Shaw D. Foreign news and the new world information order. – Ames: Iowa State University Press, 1984. – Р. 186-199.
92. Mohammadi A. Cultural imperialism and cultural identity // Downing J., Mohammadi A., Sreberny-Mohammadi A. Questioning the media: A critical introduction. – London: Sage, 1995. – P. 362-378.
93. McPhail T.L. Electronic colonialism: The future of international broadcasting and communication. – Newbury Park, CA: Sage, 1987. – 314р.
94. Said E. W. Culture and imperialism. – New York: A.A. Knopf, 1993. – 416 р.
95. Liebes T., Katz E. The export of meaning: Cross-cultural readings of “Dallas” –Oxford: Oxford University Press, 1990. – 200 р.
96. Ang I. Watching “Dallas”: Soap opera and the melodramatic imagination. – London: Methuen, 1985. – 160 р.
97. Sinclair J., Jacka E., Cunningham S. New patterns in global television: Peripheral vision. – New York: Oxford University Press, 1996. – 258 р.
98. Deniau Х. La francophonie. – Paris: Presses Universitaires de France, 1998. – 126p.
99. Massart-Piérard F. Prismes nationaux de la francophonie // Politique et Sociétés. – 1997. – Vol. 16, № 2. – P. 5-14.
100. Barrat J. Géopolitique de la Francophonie. – Pаris: Collection Politique d’aujourd’hui PUF, 1997. – 184 p.
101. Tétu M. Qu’est-ce-que la Francophonie? – Paris: Hachette-Edicef, 1997. – 317p.
102. Chaudenson R. La politique francophone: Y a-t-il un pilote dans l’avion? // Gontard M., Bray M. Regards sur la Francophonie. – Paris: Hachette-Edicef, 1996. – P. 44.
103. Léger J.-M. La Francophonie: grand dessein, grande ambiguïté. – Paris: Ed. Hurtubise HMH, 1987. – 242 p.
104. Roy J.-L., Mondialisation, Développement et Culture. La médiation francophone. – Paris: Ed. Hurtubise HMH Ltée, 1995. – 155 p.
105. Thérien J.-P. Co-operation and conflict in la Francophonie // International Journal of Toronto. – 1993. – № 48 (3). – P. 5.
106. Канада: взгляд из России / Отв. ред. В.И. Соколов. – М.: «Анкил», 2002. – 288 с.
107. Therborn G. European Modernity and Beyond: The Trajectory of European Societies, 1945-2000. – London, New Delhi: Sage Publications, 1995. – 416 р.
108. Kymlicka W. Politics in the Vernacular: Nationalism, Multiculturalism, and Citizenship. Oxford: Oxford University Press, – 2001. – 392 p.
109. Ravitch, D. Multiculturalism: EPluribus Plures // The American Scholar. – 1990. – № 59(3). – Р. 337-354.
110. Taylor C. Gutmann A. Multiculturalism and the Politics of Recognition: An Essay (Hardcover). – Princeton: Univercity Press, 1992. – 112 p.
111. D'Souza, Dinesh. Illiberal Education: The Politics of Race and Sex on Campus. – New York: Vintage Books, 1992. – 319 p.
112. Taylor C. Multiculturalism. – Princeton: Princеton Univercity Press, 1994 – 192 р.
113. Мультикультурализм и трансформация постсоветских обществ /под редакцией В.С. Малахова и В.А. Тишкова. – М.: Институт этнологии и антропологии РАН, – 2002. – 356 с.
114. Bissoondath N. Selling illusions: The cult of multiculturalism in Canada / N. Bissoondath. Rev. ed. – Toronto: Penguin, 2002. – 246 р.
115. Bibby R. Mosaic Madness: Pluralism Without a Cause. – Toronto: Stoddart, 1990. – 232 p.
116. Пахомов Ю., Кримский С., Павленко Ю. Пути и перепутья современной цивилизации. – К.: Междунар. дел. центр, 1998. – 432с.
117. Білорус О., Д. Лук’яненко, Мацейко Ю., Гончаренко А. та ін. Глобалізація і безпека розвитку. – К.: КНЕУ, 2001. – 734 с.
118. Зернецька О. Глобальний розвиток масової комунікації і міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999.— 351 с.
119. Губерський Л., Андрущенко В., Михальченко М. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. аналіз. – К.: Знання України, 2002. – 580 с.
120. Почепцов Г. Коммуникативные технологии ХХ века.– М.: РЕФЛ, 2001. – 352 с.
121. Бебик В.Ф., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді. − К.: НДІ проблем молоді, 1996. – 160 с.
122. Коппель О.А., Пархомчук О.С. Міжнародні системи і глобальний розвиток: Навчальний посібник. – К.: ВПЦ “Київський університет”, 2004. – 314 с.
123. Ожеван М.А. та ін. Основи філософії культури. – К.: Знання України, 2004. – 254 с.
124. Канцелярук Б.І. Східноєвропейська дилема Америки. – К., 1995. — 200 с. 125. Картунов О.В. Західні етнонаціональні та етнополітичні концепції: теоретико- методологічний аналіз: Автореф. дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького – К., 1996. – 41с.
126. Макаренко Є.А. Інформаційне суспільство, політика, право в програмній діяльності ЮНЕСКО. – К.: Наша культура і наука, 2001. – 384 с.
127. Онищенко І. Г. Основи етнодержавознавства. Навчальний посібник. – К.: Вид-во Європейського університету, 2003. – 167 с.
128. Сербіна Н.Ф. Демократичне врядування та культура миру. – К.: ІМВ , 2006. – 240 с.
129. Лановенко О., Пирожков С. и др. ХХ век: мир между прошлым и будущим. – К.: Стилос, 2004. – 569 с.
130. Устав Организации Объединенных Наций /
http://www.un.org/russian/documen/basicdoc/charter.htm#chapt1
131. Всеобщая декларация прав человека.
http://www.un.org/russian/documen/declarat/declhr.htm
132. Выступление г-на Сейеда Мохаммада Хатами, президента Исламской Республики Иран (21 сентября 1998 г.)
http://www.un.org/russian/dialogue/doc/a53pv8d.pdf
133. Резолюция ГА ООН А/RES/53/22 або А/53/L.23/Rev.1 i Rev.1/Add.1. “Год диалога между цивилизациями под эгидой ООН” (12 ноября 1998 г.) /
http://www.un.org/russian/dialogue/doc/r53-22.pdf
134. Report of the Secretary-General 12 November 1999 “United Nations Year of Dialogue among Civilizations” (Agenda item 34 “Dialogue among civilizations”) -А/54/546 / http://www.un.org/russian/dialogue/doc/a54-546.pdf
135. Выступление Генерального секретаря Кофи Аннана на факультете дипломатии и международных отношений Университета Сеттон Холла у Саут-Орандже, Нью-Джерси (5 февраля 2001 р.) / http://www.peace.ru/dialog/about.htm
136. Резолюция ГА ООН (55/23 або А/55/L.30 i Add.1) “Год диалога между цивилизациями под эгидой ООН” (11 января 2001 г.)
http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N00/560/79/PDF/N0056079.pdf?OpenElement
137. Доклад Генерального секретаря Кофи Аннана на 56-й сессии Генеральной Ассамблеи ООН (2 ноября 2001 г.) А/56/523
http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N01/617/64/PDF/N0161764.pdf?OpenElement
138. Резолюция A/RES/56/6 або А/53/L.3 i Add.1 ГА ООН “Год диалога между цивилизациями под эгидой ООН” (21 ноября 2001 г.)
http://daccessdds.un.org/doc/UNDOC/GEN/N01/475/44/PDF/N0147544.pdf?OpenElement
139. Среднесрочная стратегия «Вклад в дело мира и человеческого развития в эпоху глобализации посредством образования, науки, культуры и коммуникации». Утвержденный документ 31C/4. – Париж: ЮНЕСКО, 2002. – 66 с.
140. Address by Mr Koïchiro Matsuura, Director-General of UNESCO, at the Oxford Centre for Islamic Studies; Oxford, United Kingdom, 5 February 2001 / http://unesdoc.unesco.org/images/0012/001220/122033e.pdf
141. Декларация принципов международного культурного сотрудничества ЮНЕСКО (1966 г.) / http://culture.uzsci.net/laws/cooperation/deklar2.html
142. Глобальная повестка дня для диалога между цивилизациями (164 ЕХ/SR.8) // Решения, принятые Исполнительным советом на 164-й сессии (Париж, 21-30 мая 2002 г.) 164 ЕХ/Decisions. – Париж: ЮНЕСКО, 2002. – 140 с.
143. Доклад Генерального директора о бюджетных предложениях, касающихся использования любого неизрасходованного остатка средств от первоначальных ассигнований в Утвержденном документе 30 С/5, и о бюджетных корректировках, разрешенных в рамках Резолюции об ассигнованиях на 2002-2003 гг. 164 EX/27. – Париж: ЮНЕСКО, 2002. – 24 с.
144. Резолюция Генеральної Конференції ЮНЕСКО 31С/Res/39 “Призыв к международному сотрудничеству с целью предотвращения и искоренения актов терроризма” // Акты Генеральной конференции. 31-ая сессия (15 октября – 13 ноября 2001 р.). – Париж: ЮНЕСКО, 2002. – 195 с.
145. Доклад Генерального Директора „Про вклад ЮНЕСКО в исполнение Глобальной повестки дня для диалога между цивилизациями” (164 ЕХ Decision 7.1.3) // Решения, принятые Исполнительным советом на 164-й сессии (Париж, 21-30 мая 2002 г.) – Париж: ЮНЕСКО. – 2002. – 71 с.
146. Макаренко Є.А. Міжнародні інформаційні відносини: Монографія. – К.: Наша культура і наука, 2002. – 452 с.
147. Доклад ЮНЕСКО по культуре “Наше культурное разнообразие” / http://www.unesco.ru/files/publ/or1998-1999_rus.pdf.
148. Всемирный доклад по культуре 1998 ЮНЕСКО. – М.: Ладомир, 2001. – 480 с.
149. Резолюція Комітету міністрів РЄ (95) 38 “Про стратегію Ради Європи в галузі культури” / http://www.coe.kiev.ua/bul/bul8/text10.htm
150. Рекомендация Парламентской Ассамблеи Совета Европы “Европейское культурное сотрудничество и будущая роль Ассамблеи” (№1566)/
http://www.coe.int/T/r/Parliamentary_Assembly/%5bRussian_documents%5d/%5b2002%5d/%5bJuin2002%5d/Rek_1566.asp#TopOfPage
151. Європейська культурна конвенція (1954 р.) /
http://www.coe.kiev.ua/docs/ets/ets018.htm
152. Compendium of Cultural Policies and Trends in Europe /
http://www.culturalpolicies.net/
153. Ministerial conference: Defining the way ahead for European cultural policy (Wroclaw, Poland, 9-10 December 2004) /
http://www.coe.int/T/E/Com/Files/Ministerial-Conferences/2004-culture/
154. Декларація про культурну різноманітність Комітету міністрів РЄ (7 грудня 2000 р.) / http://www.coe.kiev.ua/bul/bul8/text11.htm
155. “(Re)Thinking Stereotypes:Constructing Intercultural and Interreligious Dialogue”. 1st Intercultural Forum. Conclusions and Debate Analysis (Sarajevo, Bosnia and Herzegovina, 10-12 December 2003) /
http://www.coe.int/T/E/Cultural_Co-operation/Culture/Action/
Dialogue/pub_2003_Forum_Conclusions.asp
156 «Core Values for Intercultural Dialogue: Towards a Europe of all Citizens». 2nd Intercultural Forum (Troina, Sicily, Italy, 15 - 17 November 2004) /
http://www.coe.int/T/E/Com/Files/Events/2004-11-interculturel/
157. Informal meeting of the European Ministers responsible for Cultural Affairs : «The new role and new responsibilities of Ministers of Culture in initiating intercultural dialogue, with due regard for cultural diversity» (Strasbourg, 17- 18 February 2003) / http://www.coe.int/T/E/Com/Files/Events/2003-02-culture/
158. Conference of the European Ministers of Culture (Opatija, Croatie, 20 - 22 October 2003) / http://www.coe.int/T/E/Com/Files/Ministerial-Conferences/2003-Culture/
159. Opatija Declaration on Intercultural dialogue and conflict prevention / http://www.coe.int/T/E/Com/Files/Ministerial-Conferences/2003-Culture/declaration.asp
160. Ministerial Conference “Intercultural dialogue – the way ahead” (Faro, Portugal, 27-28 October 2005) / http://www.coe.int/T/DG4/CulturalConvention/default_en.asp
161. Faro Declaration on the Council of Europe’s Strategy for Developing Intercultural Dialogue /
http://www.coe.int/T/DG4/CulturalConvention/Declaration_en.asp
162. Декларация ІІІ саммита «Приоритетные направления деятельности Совета Европы на будущее» / http://www.cje.ru/3-summit.htm
163. Європейський Союз. Консолідовані договори / Переклад Ю.Петруся, за науковою редакцією В. Муравйова. – К.: “Port-Royal”, 1999. –140 с.
164. Хартія фундаментальних прав ЄС /
http://europa.eu.int/scadplus/leg/en/lvb/l33501.htm
165. Transnational Cultural Co-operation in the Accession Countries by the Budapest Observatory / http://www.budobs.org/cult-dipl-EUaccession.htm
166. Decision No 508/2000/EC of The European Parliament and of The Council of 14 February 2000. Establishing the Culture 2000 programme // Official Journal of the European Communities. L.63/1. 10.3.2000. – P. 0001 – 0009 /
http://europa.eu.int/eur-lex/lex/LexUriServ/LexUriServ.do?uri=CELEX:32000D0508:EN:HTML
167. Communication from The Commission. Making citizenship Work: fostering European culture and diversity through programmes for Youth, Culture, Audiovisual and Civic Participation /
http://europa.eu.int/comm/dgs/education_culture/comcitizen_en.pdf
168. Участь України в ЮНЕСКО // Національна Комісії України у справах ЮНЕСКО / http://unesco.org.ua/ua/unesco/participation/
169. Резолюція №2 “Культурна різноманітність та плюралізм медіа у період глобалізації” 7-ої Міністерської Конференції з питань інформаційної політики “Інтеграція та багатоманітність: нові рамки європейської політики щодо медіа та комунікацій” (Київ, Україна, 10-11 березня 2005) // Європейські стандарти в сфері медіа. – К.: IREX U-Media, 2005. – 88 c.
170. Холмс К.Р. Американский интернационализм: поощрение свободы, демократии и развития // Электронный журнал Государственного департамента США. – 2003. –№ 1 / http://usinfo.state.gov/journals/itps/0803/ijpr/toc.htm
171. Cultural diplomacy. The Linchpin of Public Diplomacy. Report of the Advisory Commitee on Cultural Diplomacy. U.S. Department of State. September 2005/
http://www.maxwell.syr.edu/inside/StateCommitteeReport.pdf
172. Keison J. Public diplomacy and U.S. foreign policy /
http://www.greatdecisions.org/
173. Киссинджер Г. Дипломатия. – М.: Ладомир, 1997. – 848 с.
174. Психологическая война. / Под редакцией А.Н. Николаева. – М.: Прогресс, 1972. – 352 с.
175. Сардар З., Дэвис В.М. Почему люди ненавидят Америку? – М.: Изд-во Проспект, 2003. – 240 с.
176. Волкогонов Д.А. Психологическая война: подрывные действия в области общественного сознания. – М.: Воениздат, 1984. – 375 с.
177. Кашлев Ю.Б. Информационный взрыв: международный аспект. – М.: Международные отношения, 1981. – 256 с.
178. Fox R. Cultural diplomacy at the crossroad: Cultural Relations in Europe and the Wider. Worlda report on a conference organised jointly by the British Council and Wilton Park at Wiston House (24 - 28 November 1997). – Published by British Council, – 1999. – 38 p.
179. Соединенные Штаты в 2005 году: кто мы, как мы осознаем и понимаем себя // Электронный журнал Государственного департамента США. – 2000. – № 2 / http://usinfo.state.gov/journals/itsv/1204/ijsr/ijsr1204.pdf
180. К единой Америке: общенациональная дискуссия по расовым вопросам // Электронный журнал Государственного департамента США. – 1997. – № 3 /
http://usinfo.state.gov/journals/itsv/0897/ijsr/ijsr0897.pdf
181. Свобода вероисповедания как право человека //Электронный журнал Государственного департамента США. – 2001. – № 2 /
http://usinfo.state.gov/journals/itdhr/1101/ijdr/ijdr1101.pdf
182. На пути к сообществу демократических государств // Электронный журнал Государственного департамента США. – 2000. – № 1 /
http://usinfo.state.gov/journals/itdhr/0500/ijdr/ijdr0500.pdf
183. Формирование внешней политики США // Электронный журнал Государственного департамента США. – 2000. – № 1/
http://usinfo.state.gov/journals/itps/0300/ijpr/ijpr0300.pdf
184. White House 2000 Conference on Cultural diplomacy: Final Report /
http://ics.leeds.ac.uk/papers/vp01.cfm?outfit=pmt&requesttimeout=500&folder=7&paper=160
185. Уткин А.И. США – ЕС: Два полюса, два взгляда // США–Канада: економика, политика, культура. – 2005. – №7. – С. 26-44.
186. Жинкина И.Ю. Глобальное лидерство США и его влияние на международные отношения // США–Канада: економика, политика, культура. – 1999. – № 7.– С.39-49.
187. Кременюк В.А. Две модели отношений США с окружающим миром // США–Канада: економика, политика, культура. – 2004. – № 11. – С. 69-78.
188. Шаклеина Т.А. Время выбора: имперское искушение. // США и Канада: экономика, политика, культура. – 2003. – № 12. – С. 3-14
189. Хоффман С. Опасности империи // Internationale Politik. –2004. – № 5. – С. 31-42.
190. Ливен А. Борьба за душу Америки // Internationale Politik. – 2004. – № 5. – С. 4-17.
191. Лалл Дж. Мас-медіа, комунікація, культура: глобальний підхід /Пер. з англійської.– К: “К.І.С.”, 2002. – 264 с.
192. Баннов Б.Г., Вачнадзе Г.Н. Чужие голоса в эфире. – М.: Молодая гвардия, 1981. – 287 с.
193. The United State of Television // Financial Times. – 2003. – July 21. – P. 3.
194. Suleiman E. Débats GATT: Pourquoi la France intéresse si peu l’Amérique // Le Monde. – 1993. – Dеcembre 8. – P. 2.
195. What the World Thinks in 2002. How Global Publics View: Their Lives, Their Countries, The World, America. Report /
http://people-press.org/reports/pdf/165.pdf
196. Hanley D.C. Secretary Open Forum Examines Public Diplomacy // Washington Report on Middle East Affairs. – 2004. – Vol. 23. – P. 75-76.
197. Perlez J. U.S. is Trying to Market Itself to Young, Suspicious Arabs. // New York Times. – 2002. – September 16. – Р. 4.
198. Lake E. Pop Psychology. How Lionel and J. Lo Can Help Bridge the Gap Between Us and the Arabs’ // Washington Post. – 2002. – August 4. – P. B03.
199. Kralev N. Cultural diplomacy pays off, envoys say. America’s other Army: Inside the Foreign Service // The Washington Times. – 2004. – March 22. – Р.3.
200. Djian J.-M. La diplomatie culturelle de la France a vau-l’eau // Le Monde diplomatiqe. – 2004. – Juin. – P. 28.
201. Védrine H. L’autre grandeur // Le Nouvel Observateur. – 1998. – № 1751. – Р. 5-6.
202. Kourliandsky J.-J. Relations internationales et culture /
http://www.iris-france.org/pagefr.php3?fichier=fr/Archives/Tribunes/2004-12-01
203. Cerny P. Une politique de grandeur. – Paris: Flammarion, 1986. – 286 p.
204. Murville M. C. cité par Roche F. et Piniau B. Histoires de diplomatie culturelle des origines à 1995. La Documentation Francaise, 1995. – 295 p.
205. Guillou M. La Francophonie. Nouvel enjeu mondial. – Paris: Éditions Hatier, 1993. – 260 p.
206. Darbon D. L’aventure ambiguë des administrations africaines. // Revue Internationale de Politique Comparée. “La Francophonie”. – 1994. – Vol 1, № 2. – P. 27-34.
207. Сіромський Р. Становлення модерного націоналізму в Квебеці: ідеологія й представники (перша половина 60-х рр. ХХ ст.) // Актуальні проблеми вітчизняної та всесвітньої історії: Наукові записки Рівненського державного гуманітарного університету: Збірник наукових праць. Випуск 4. – Рівне: РДГУ, 2005. – С. 93-100.
208. Дюразель Ж.-Б. Історія дипломатії від 1919 року до наших днів. – К.: Основи, 1995. – 903 с.
209. Максименко В.И. Политические партии в переходном обществе. Марокко. Алжир. Тунис. 20-80-е гг. ХХ в. – М.: Наука, 1985. – 188 с.
210. La Francophonie, mal connue en France, pourrait еtre un atout pour limiter les effets de la mondialisation libеrale // MFI HEBDO: Politique Diplomatie. La Francophonie au secours de la mondialisation. 21/01/2005 /
http:// www.rfi.fr/fichiers/MFI/PolitiqueDiplomatie/liste.asp
211. Обичкина Е.О. Франция – США // США-Канада: экономика, политика, культура.– 2004. – № 7. – С. 36-38.
212. Legendre J. Avis présenté au nom de la Commission des Affaires culturelles du Sénat sur le projet de loi de finances pour 1999, adopté par l’Assemblée Nationale (n°67). Tome XIII, Francophonie /
www.senat.fr/sentablenom/1999/legendrejacques.html
213. Delacomptee J.-M. Cooperation culturelle: la mort du livre? // Esprit. – 1999. – Juin. – P. 135-142.
214. Rigaud J. L’exception Culturelle. Culture et pouvoir sous la Ve rеpublique – Paris: Grasset, 1995. – 234 p.
215. Roy J.-L. La Francophonie. L’émergence d’une alliance ? – Québec-Paris: Hurtubise. Ed. Hatier, 1989. – 131 p.
216. La coopеration francaise en mutation: Au-delа des ruptures /
http://www.rfi.fr/fichiers/MFI/PolitiqueDiplomatie/339.asp
217. Wyszomirski M. J. International Cultural Relations: A Multi – Country Comparison / http://www.culturalpolicy.org/pdf/MJWpaper.pdf
218. Ministere Rapport des Affaires d’activite etrangeres 2004 // http://www.diplomatie.gouv.fr/fr/ministere_817/activitie-budget_824/rapports-actavitie_3886/rapport-activitie-2004_10702/index.html
219. Dumas T. L'Europe est l'avenir de la diplomatie française // Diplomatie&geopolitique. – 2005. – № 5 / http://politik.tooblog.fr/?Dipolmatie
218. Duvernois M.L. Pour une nouvelle strategie de l’action culturelle exterieure de la France: de l’exception a l’influence. Rapport d’information /
http:// www.senat.fr/rap/r04-09/r04-0910.htlm
219. Dauge Y. Рlaidoyer pour le réseau des centres culturels français à l'étranger. Rapport d'information de l'Assemblée nationale n°2924, onzième législature / www.assemblee-nationale.fr/rap-info/i2924.asp - 185k -
220. Roy J.-L. La notion de Francophonie est politique. / www.ciep.fr/bibliographie/Francophonie.pdf
221. Bloche M. P. Le désir de France, la présence internationale de la France dans la francophonie et dans la société de l'information (1999) /
www.senat.fr/rap/r04-091/r04-0913.html
222. Charte de la Francophonie / http://www.francophonie.org/doc/txt-reference/charte-francophonie.pdf
223. Манжола В.А. Франкофонія // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. – К.: Знання України, 2004. – Т.2. – 812 с. – с. 675-676.
224. Кучмій О.П. Створення та основні напрямки політичної діяльності Міжнародної організації Франкофонії //Актуальні проблеми міжнародних відносин: Збірник наукових праць. Випуск 21 (частина ІV). – К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин, 2000. – С. 3-9.
225. Symposium sur le bilan des pratiques de la democratie, des droits et des libertes dans l’espace francophone (1-3 novembre 2000, Bamako, Mali) / http://www.francophonie.org/doc/txt-reference/decl_bamako_2000. prf
226. Déclarations et plan d'actions des Sommets de la Francophonie de Beyrouth (20 octobre 2002)/
http://www.francophonie.org/doc/txt-reference/decl-beyrouth-2002.pdf
227. Déclarations et plan d'actions des Sommets de la Francophonie de Ouagadougou / http://www.francophonie.org/doc/txt-reference/decl-ouagadougou-2004.pdf
228. Maugey M.A. L’etat de la Francophonie en 2001 /
http://www.amopa.asso.fr/francophonie_defi8.htm
229. La Francophonie politique. Message de S.E. Monsieur Boutros Boutros-Ghali, Secrétaire général de l’Organisation internationale de la Francophonie (9 Mars 2001) / http://www.frenchculture.org/education/special/francophonie/2001/ridha.html
230. Budget du Ministere des Affaires etrangeres en 2004 /
http://www.diplomatie.gouv.fr/fr/ministere_817/activitie-budget_824/ budget_3885/ budget-2004_4564/ index.html
231 Ministere Rapport des Affaires d’activite etrangeres 2002 /
http://www.diplomatie.gouv.fr/fr/ministere_817/activitie-budget_824/rapports-actavitie_3886/rapport-activitie-2002_4250/index.html
232. Владимирова М.А. Канадская самобытность и политика многокультурности // CША-Канада: политика, экономика, культура. – 2004. – № 6 – С. 34-45.
233. Canadian Diversity: Respecting our Differences /
http://www.canadianheritage.gc.ca/progs/multi/respect_e.cfm
234. Ахонина В. Англо-французское двуязычие в современной Канаде // США-Канада: экономика, политика, культура. – 2004. – № 6. – С.111-120.
235. Esses V.M., Gardner R.C. Multiculturalism in Canada: Context and Current Status / http://www. cpa.ca/cjbsnew/1996/ful_edito.html
236. Jack Jedwab. Thirty Years of Multiculturalism in Canada, 1971-2001/
http://www.acs-aec.ca/Polls/Poll2.pdf
237. Wilson P.L. Against Multiculturalism /
http://www.t0.or.at/ hakimbey/multicul.htm
238. Canadian Multiculturalism Act (1985). Bill C-93 / http://laws.justice.gc.ca/en/C-18.7/31929.html
239. Асиметрія міжнародних відносин / Під ред. Г.М. Перепелиці, О.М. Субтельного. – К.: Видавничий дім «Стилос», 2005. – 555 с.
240. Культурное и этническое многообразие как основа канадского общества (научный семинар) // США-Канада: политика, экономика, культура. – 2003. – № 7. – С. 32-46.
241. Leman M. Canadian multiculturalism /
http://www.parl.gc.ca/information/library/PRBpubs/936-e.htm
242. Молочков С.Ф. Внешняя политика Канады: факторы, особенности, проблемы // США–Канада: экономика, политика, культура. – 2000. – № 10. – C. 59-75.
243. Канада в условиях глобализации (международная научная конференция) // США–Канада: экономика, политика, культура. – 2003. – № 10. – C. 69-91.
244. Мир культуры: Международная мозаика: Сравнительный анализ культурной политики зарубежных стран. – М.: Изд-во “Либерия”, 2003. – 264 с.
245. Щукина Т.А. Международные инициативы Канады в области культурной политики // США-Канада: политика, економика, культура. – 2002. – № 2. – С. 67-73.
246. Щукина Т.А. Особенности и перспективы развития киноиндустрии в Канаде // США-Канада : политика, економика, культура. – 2003. – № 3. – С. 87-105.
247. Комкова Е.Г. Белая книга по внешней политике Канады // США-Канада: политика, економика, культура. – 2005. – № 8. – 67-72.
248. Парламентські слухання “Зовнішня політика України як інструмент забезпечення національних інтересів держави: здобутки, реалії та перспективи”. – К., 20