ПОЛІТИКО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВИМІР ДЕРЖАВНОГО БРЕНДІНГУ УКРАЇНИ

Краткое описание

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

ШЕВЧЕНКО Ганна Володимирівна

УДК 327:32.019.5

ПОЛІТИКО-ІНФОРМАЦІЙНИЙ ВИМІР ДЕРЖАВНОГО БРЕНДІНГУ УКРАЇНИ

Спеціальність 23.00.03 політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник Макаренко Є.А.
доктор політичних наук, професор

Київ – 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТ ДЕРЖАВНОГО БРЕНДІНГУ В ПРОСТОРІ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА СВІДОМОСТІ СУСПІЛЬСТВА 11
1.1. Понятійні, методичні і концептуальні характеристики державного брендінгу в сучасних політичних системах 11
1.2. Сучасна політична думка з проблем державного брендінгу 35
Висновки до Розділу 1 65
РОЗДІЛ 2 ПОЛІТИКО-ІНФОРМАЦІЙНІ АСПЕКТИ ПРАКТИКИ ДЕРЖАВНОГО БРЕНДІНГУ 67
2.1. Функціональні характеристики державного брендінгу в політичній практиці США, Великої Британії, Японії 67
2.2. Ідеологія державного брендінгу у політичній культурі транзитивних суспільств (на прикладі Російської Федерації, Естонської Республіки, Республіки Білорусь) 91
Висновки до Розділу 2 124
РОЗДІЛ 3 ДЕРЖАВНИЙ БРЕНДІНГ ЯК ЧИННИК ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СУСПІЛЬСТВА 127
3.1. Програмно-інституціональне забезпечення державного брендінгу
України 127
3.2. Емпіричне дослідження ефективності державного брендінгу України 151
Висновки до Розділу 3 176
ВИСНОВКИ 179
ДОДАТКИ 185
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 194

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Дослідження наукової проблеми політико-інформаційного виміру державного брендінгу України визначається суперечливою низкою чинників внутрішнього і зовнішнього характеру, які суттєво, іноді вирішальним чином впливають на сприйняття незалежної української держави як сучасного актора політичної системи і формують середовище політичної культури і свідомості суспільства.
У сучасних теоріях політичної культури концепт державного брендінгу вважається одним з провідних політичних чинників трансформації політичного середовища задля досягнення політичних переваг у відносинах з іншими державами та суспільствами, тому державний брендінг розглядається в двохсистемних вимірах: як чинник розвитку сучасної політичної культури та як інструментарій для здійснення політичної діяльності держави. Використання державного брендінгу в політичній практиці свідчить про наявність нових інструментів реалізації державної політики за допомогою сучасних комунікативних технологій.
Потреба комплексного дослідження державного брендінгу в просторі політичної культури та свідомості суспільства випливає з реалій політичної діяльності української держави та формування громадянського суспільства, необхідності розробки концептуальних і прикладних аспектів забезпечення національних інтересів. Вибір дослідження політико-інформаційного виміру державного брендінгу України зумовлений й фрагментарністю його програмно-інституціонального забезпечення та відсутністю національної програми державного брендінгу України.
Таким чином, дослідження є спробою обґрунтування доцільності творчого, але критичного запозичення зарубіжного досвіду державного брендінгу в політичній практиці держав, тобто у визначенні функціональних характеристик та ідеології державного брендінгу у сучасних політичних системах. Цим обумовлюється оригінальне емпіричне дослідження складових державного бренду України за методикою С.Анхольта, яке визначає пріоритетність чинників державного бренду України в умовах трансформаційних зрушень.
Важливість і значущість дослідження проблеми державного брендінгу в просторі політичної культури та свідомості суспільства зумовлює науково-практичний інтерес до неї з боку багатьох вітчизняних й зарубіжних політологів, у дослідженнях яких проаналізовано концептуальні та прикладні проблеми державного брендінгу, з’ясовано специфіку політичної практики державного брендінгу сучасних політичних акторів, охарактеризовано ідеологію державного брендінгу транзитивних політичних систем тощо.
Особливий внесок у дослідженні феномену державного брендінгу як чинника політичної культури суспільства належить представникам зарубіжної політологічної думки, зокрема, C.Анхольту, В.Олінсу, М.Леонарду, Д.Аакеру, Ф.Котлеру, П.-В.Хему, М.Портеру, М.Ліндстрому та ін.; окремі аспекти наукової проблеми державного брендінгу висвітлено в працях російських фахівців – А.Панкрухіна, О.Чумікова, М.Бочарова, Е.Галумова, О.Панаріна, В.Ляпорова тощо; вітчизняні розробки з окремих аспектів іміджування держави представлено у дослідженнях В.Королька, Г.Почепцова, Є.Камінського, М.Ожевана, Є.Тихомирової, В.Іванова, В.Бебика, О.Зернецької та ін. Результати досліджень та висновки згаданих фахівців були враховані в дисертаційній роботі.
Водночас аналіз вітчизняної наукової думки засвідчив відсутність системних досліджень державного брендінгу, які б охопили сучасні теоретичні і прикладні підходи до державного брендінгу як чинника політичної культури в умовах трансформаційних зрушень. Тому комплексне дослідження базових засад зазначеної наукової проблеми є важливим для вітчизняної політології і політичної діяльності держави і суспільства.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення України" (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин "Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України" (номер державної реєстрації 0102U001229).
Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає у з’ясуванні теоретичних і прикладних засад державного брендінгу України в просторі політичної культури та свідомості суспільства, дослідженні цілісного наукового концепту державного брендінгу на основі Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України.
Досягнення цієї мети передбачає розв’язання таких дослідницьких завдань:
• узагальнити концептуальні підходи до поняття «державний брендінг» та визначити роль цього концепту в сучасних політичних трансформаціях;
• систематизувати та залучити до вітчизняного політологічного дискурсу теоретичні положення і висновки європейської, американської, російської суспільно-політичної науки з проблем державного брендінгу;
• проаналізувати практику державного брендінгу провідних політичних акторів на прикладі США, Великої Британії та Японії;
• дослідити політико-прикладні аспекти державного брендінгу пострадянських країн на прикладі Російської Федерації, Естонської Республіки та Республіки Білорусь;
• охарактеризувати програмно-інституціональне забезпечення державного брендінгу України;
• здійснити емпіричне дослідження складових державного бренду України за методикою С.Анхольта та методикою експертних оцінок;
• на підставі теоретичної розробки і практики державного брендінгу України запропонувати рекомендації для політичних та суспільних інституцій держави.
Реалізація завдань здійснюється шляхом дослідження основних загальнотеоретичних концепцій державного брендінгу в умовах сучасного політичного розвитку та аналізу практичного досвіду державного брендінгу у практиці сучасних політичних акторів із визначенням перспектив ефективного використання їх досвіду державними інституціями України.
З урахуванням зазначеної мети та завдань об’єктом дослідження виступає державний брендінг в його сукупних політико-культурних та інформаційних вимірах, а предметом дослідження є державний брендінг України в просторі політичної культури та свідомості українського суспільства.
Методи дослідження. Методологія розуміється як цілісний підхід, що обирається для поглибленого дослідження складної наукової проблематики, як набір способів дослідження й аналізу, який уможливлює комплексність вирішення проблеми політико-інформаційного виміру державного брендінгу України у сучасному політичному середовищі. У роботі переважно використовуються методи політичного аналізу і синтезу, оскільки в дисертації вивчається явище та практичні засоби державного брендінгу в умовах асиметричного зовнішнього оточення.
Для розгляду наукової проблеми також були використані методи: загальнонаукові – описовий, герменевтико-політологічний, системний, структурно-функціональний, компаративний, інституційно-порівняльний; загальнологічні – емпіричний, статистичний, прогностичного моделювання та аналізу; спеціальні методи політології, найбільш ефективні для пізнання політичної та комунікативної сфери, зокрема, політологічний нормативно-ціннісний метод, який було використано з метою оцінки впливу окремих складових державного бренду на зовнішньополітичний образ України. Для емпіричного дослідження було застосовано методику оцінки бренду країни С.Анхольта та використано результати авторського опитування українських фахівців-політологів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що робота є системним дослідженням проблеми політико-інформаційного виміру державного брендінгу України в умовах трансформаційних зрушень, яке містить аналіз новітніх тенденцій, теорії і практики державного брендінгу в просторі політичної культури та свідомості суспільства.
Результати, які були одержані під час дослідження та найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:
• узагальнено та поглиблено теоретичні підходи до понятійно-категоріального апарату державного брендінгу і доведено, що державний брендінг необхідно розглядати в двохсистемних вимірах: як чинник розвитку сучасної політичної культури та як інструментарій для здійснення політичної діяльності держави;
• набуло подальшого розвитку дослідження концептуальних засад державного брендінгу шляхом залучення до вітчизняного політологічного дискурсу зарубіжних теоретичних розробок, в яких державний брендінг визначається на основі геополітичних, брендінгових, іміджевих та маркетингових підходів; доведено, що така диференціація зумовлюється превалюванням міжнародних, економічних, соціологічних або комунікативних критеріїв і міждисциплінарним характером досліджень;
• досліджено політико-інформаційні аспекти практики державного брендінгу сучасних політичних акторів - США, Великої Британії та Японії; зроблено висновки про особливості політичної культури в умовах трансформаційних зрушень, які полягають у застосуванні різних технологій позиціонування держав у просторі політичної культури та свідомості, зокрема, культурної дипломатії, «soft power» («м’якого тиску»), «public affairs» (зв’язків у сфері публічної політики та громадських інтересів);
• визначено специфіку ідеології державного брендінгу пострадянських держав на прикладі Російської Федерації, Естонської Республіки та Республіки Білорусь і з’ясовано, що особливістю державного брендінгу транзитивних суспільств є асиметричність концепцій і програм та реальної політичної практики;
• уперше досліджено програмно-інституціональне забезпечення державного брендінгу України і доведено необхідність більш ефективного використання інструментів політичної культури у практиці національних політичних і суспільних інститутів;
• уперше проведено емпіричне дослідження державного брендінгу України за методикою С.Анхольта, зведені дані результатів якого показали, що вага складових державного бренду визначається, перш за все, національним чинником (культура та історія), по-друге, соціально-ціннісним чинником (ментальними характеристиками), по-третє, зовнішньоекономічним чинником (якістю експортованих брендів), по-четверте, політичним чинником (ефективністю державного управління та прозорістю ухвалення рішень), в подальшому – економічним чинником (інвестиційною та територіальною привабливістю) та туристичним чинником (туристичним потенціалом країни), а коефіцієнт конкордації щодо узгодженості думок експертів свідчить про відсутність єдиного формалізованого погляду на пріоритетність складових державного бренду України.
• на підставі теоретичних розробок і практики державного брендінгу запропоновано пропозиції щодо розробки Національної концепції державного брендінгу України та Державної цільової програми формування позитивного міжнародного іміджу України як актора комунікативного виміру міждержавних відносин.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні висновки дисертації можуть бути використані для подальших політологічних досліджень державного брендінгу; прикладні розробки - для удосконалення державних програм формування позитивного іміджу держави, для впровадження бренд-стратегії України в контексті реалізації національних інтересів. Результати дослідження також можуть бути використанні в практично-політичній діяльності урядових установ, політичних та суспільних інститутів, громадських організацій та рухів.
Теоретичні узагальнення, матеріали, висновки та рекомендації дисертаційної роботи можуть доповнити зміст навчальних курсів політологічного характеру, зокрема, таких як «Політична аналітика», «Політична експертиза та політичне прогнозування», «Державний брендінг», «Іміджелогія», «Зв’язки з громадськістю», «Європейські комунікації», «Сучасні комунікативні технології» тощо. Одержано позитивні відгуки організацій на впровадження результатів дослідження.
Апробація результатів дисертації. Результати наукового дослідження було апробовано на міжнародних наукових, всеукраїнських та студентських науково-практичних конференціях, зокрема: П’ятій міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 2 березня, 2007 р.); науковій конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 18 жовтня, 2007 р.); Шостій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Шевченківська весна» (Київ, 21 березня, 2008 р.); круглому столі «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 22 квітня, 2008 р.); міжнародній конференції «Культурне та медійне різноманіття в добу глобалізації: український контекст» (Київ, Україна, 21-22 лютого 2008 р.); круглому столі «Стратегія державного брендінгу як складова зовнішньої політики України» (Київ, Україна, 27 травня 2008 р.); міжнародній науковій конференції «Міжнародна інформація: історія, теорія, практика» (Київ, Україна, 7 листопада 2008 р.); Сьомій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Шевченківська весна” (Київ, Україна, 26 березня 2009 р.); міжнародній науковій конференції «60-річчя ради Європи: осмислення звершень та перспективи діяльності в ХХІ столітті» (Київ, 9 квітня 2009 р.); Другій міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні комунікативні технології: теорія, практика, українські реалії» (Київ, 22 квітня 2009 р.), а також на засіданнях кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка. У роботі враховано також безпосередній досвід практичної діяльності авторки дослідження в українських PR-агенціях з впровадження оригінальних бренд-стратегій і проектів в Україні.
Публікації. Основні наукові положення дисертації викладено у 12 наукових та науково-навчальних публікаціях, з яких 7 опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації теоретично узагальнено та запропоновано розв’язання наукової проблеми політико-інформаційного виміру державного брендінгу, що виявляється у розробці пропозицій для оцінки ефективності політичної діяльності держави на сучасному етапі політичного розвитку, яка є базою формування політичної культури українського суспільства.
Застосування політологічних методів аналізу дало можливість реалізувати обраний концептуальний підхід: розглянути теоретико-методологічні підходи до сутності державного брендінгу, здійснити компаративний аналіз практики та ідеології державного брендінгу сучасних політичних акторів та охарактеризувати перспективи державного брендінгу України в умовах трансформаційних зрушень.
Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Сучасний розвиток політичних систем зумовлює політико-культурну та інформаційну трансформацію на зовнішньо- та внутрішньополітичному рівнях існування держави. Ці процеси мають неоднозначні наслідки для політичної діяльності держав: з одного боку, вони забезпечують політичні взаємозв’язки та взаємовпливи, сприяють демократизації політичного управління, відкривають нові можливості для досягнення політичної толерантності, а з іншого – формують нові типи асиметрії політичних систем у сучасному світі, сприяють використанню «м’якого» впливу на політичне, економічне, соціальне і культурне середовище як однієї країни, так і їхньої сукупності.
Аналіз концептуальних засад зарубіжних та вітчизняних політологічних досліджень засвідчив еволюцію політико-інформаційної парадигми державного брендінгу від теорій політичної онтології і комунікативістики до теорій іміджування та власне державного брендінгу, які відображають динаміку підходів до оцінки місця і ролі іміджу держави та національного бренду в політичній культурі і свідомості суспільства. В основі методологічного підходу до державного брендінгу є презентація загального і водночас інтегроване уособлення унікального цілої спільноти, що виявляється у визнанні державного брендінгу, який розглядається у двохсистемних вимірах – як чинник розвитку сучасної політичної культури та як інструментарій для здійснення політичної діяльності держави.
Авторський концепт державного брендінгу полягає в тому, що позитивний імідж та бренд держави є значимим ресурсом, який сприяє зміцненню її внутрішньої стабільності та підвищенню політичного статусу на світовій арені, захисту й просуванню національних інтересів.
2. Дослідження концептуальних засад державного брендінгу як чинника та інструментарію політичної культури стали результатом взаємодії численних політичних, соціологічних та філософських концепцій другої половини ХХ – початку ХХІ століття, істотно вплинули на формування позицій національних політичних інститутів щодо розроблення стратегій державного брендінгу та практики його впровадження у державну політику більшості країн світу.
В контексті зазначених теорій та підходів, в яких державний брендінг розглядається на основі геополітичних, брендінгових, іміджевих та маркетингових підходів, стверджується, що така диференціація зумовлюється превалюванням міжнародних, економічних, соціологічних або комунікативних критеріїв і міждисциплінарним характером досліджень, а політико-комунікативна парадигма бренду розуміється як початкова концептуальна схема, модель державного брендінгу, сформована з урахуванням емоційного та раціонального компонентів, які охоплюють найважливіші сфери життєдіяльності держави і суспільства та відіграють важливу роль у реалізації та оптимізації державної бренд-політики та бренд-комунікацій.
Політичний дискурс державного брендінгу виходить за рамки внутрішньополітичної та суспільної взаємодії; він пов’язаний із діяльністю національних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій як опосередкованих акторів політичної взаємодії.
Теорії державного брендінгу дістали широкого розвитку в зарубіжній науковій думці, зокрема, у розвинених західних країнах, які позиціонують себе в різних сферах міждержавного співробітництва і забезпечують політичні, економічні і соціокультурні інтереси держави. Саме національні бренди розвинених країн є найбільш вартісними за індексом національних брендів світу. Наукову проблематику державного брендінгу у вітчизняній політологічній науці представлено фрагментарно, головним чином, в контексті іміджелогії та політології, що свідчить про необхідність подальших теоретичних і прикладних досліджень феномену державного брендінгу саме в політичній площині.
3. Політико-інформаційні пріоритети практики державного брендінгу сучасних політичних акторів – США, Великої Британії та Японії зумовлені потребою державотворення та забезпечення національних інтересів у сучасному інформаційному середовищі, формування позитивної громадської думки щодо власної держави, її політичної репутації, культурної самобутності та ідентичності.
Порівняльний аналіз національних стратегій державного брендінгу розвинених країн засвідчив, що їх специфіка зумовлена особливостями національної політики, історико-культурними традиціями і різними підходами до розв’язання політичних проблем сучасності.
Політика державного брендінгу США пов’язана з концептом «м’якого» впливу, політичним результатом якого є домінування американських цінностей та політичної культури США у системі міждержавних відносин. Ефективність стратегії державного брендінгу Великої Британії полягає у застосуванні різних комунікативних технологій позиціонування держави, що забезпечує державі статус впливового лідера у сучасному політичному середовищі. Культурно-політичні засади державного брендінгу Японії уможливлюють просування національних інтересів країни на всіх рівнях політичної активності держави.
4. Сутність політико-культурного виміру державного брендінгу Російської Федерації полягає в тому, що використання такого інструментарію сучасної політичної діяльності сприяє формуванню нового політичного образу держави, забезпеченню головних цілей російської економіки у світовому економічному просторі, а також позиціонуванню російської ідентичності за кордоном.
Політична влада та уряд Російської Федерації усвідомлюють важливість розробки і реалізації стратегії державного брендінгу і розглядають її як складову політичної ідеології держави. Пріоритетами державного брендінгу Росії вважається брендування та іміджування культурного, туристичного, економічного, інвестиційного, політичного, інтелектуального та управлінського потенціалу країни.
Аналіз державного брендінгу Естонської Республіки доводить, що державний брендінг зумовлює забезпечення національних інтересів шляхом реалізації різних його моделей у міждержавній взаємодії, а створення і підтримка брендів держави дозволяє адекватно оцінити політичні альтернативи, сприяти формуванню політичної ідентифікації. Бренд-стратегія Республіки Білорусь передбачає формування бренду держави на основі політичної ідеології та практики здійснення внутрішньої і зовнішньої політики. З’ясовано, що особливістю державного брендінгу транзитивних суспільств є асиметричність концепцій і програм та реальної політичної практики.
5. Аналіз програмно-інституціонального забезпечення державного брендінгу України засвідчив недостатню концептуальну та практичну розробленість державних програм формування позитивного іміджу України, зокрема, «Державної програми формування позитивного міжнародного іміджу України на 2003-2006 роки» та «Державної цільової програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2008-2001 роки» та відсутність низки законодавчих документів та підзаконних актів, які б сприяли їх реалізації.
Важливого значення для політичної діяльності України на міжнародному та внутрішньополітичному рівнях функціонування держави набуває проблема ефективного використання сучасного інструментарію політичної культури у сфері просування і підтримки національних інтересів.
Сутність та політичний зміст державного брендінгу провідних країн світу уможливлює запозичення їх досвіду для визначення стратегії і тактики державного брендінгу України як одного з дієвих інструментів політичного впливу у сучасному інформаційному середовищі.
Фактори включення України в міжнародні політичні процеси зумовлюють необхідність формування бренд-політики держави, визначають пріоритети державного іміджування та брендування для забезпечення національних інтересів, концепцію національних PR-програм і моделювання державного бренду.
Світові тенденції і національний досвід показують, що трансформація політичної культури та свідомості спільноти залежать від політичної орієнтації влади в контексті впровадження нових комунікативних технологій у міжнародній та внутрішній політичній діяльності держави.
6. Проведення дослідження за методикою С.Анхольта щодо вагомості складових державного брендінгу України дало змогу визначити, що до найбільш значимих категорій державного бренду слід віднести (за поданою ієрархією): національний чинник (історія та культура), туристичний чинник (туристична привабливість та туристичний потенціал країни), соціально-ціннісний чинник (ментальні характеристики населення), зовнішньоекономічний чинник (якість експортованих брендів), політичний чинник (державне управління, прозорість та ефективність дій уряду), економічний чинник (інвестиційна привабливість і комфортність країни як місця проживання).
7. Загальні теоретичні розробки і реальна практика державного брендінгу країн світу дозволили сформулювати пропозиції для розробки перспективної Концепції державного брендінгу України та для формування її державного бренду, зокрема, запропоновано створення координаційної ради для вироблення єдиної державної програми формування і просування позитивного державного бренду України у політичній, економічній та культурній сферах міждержавного співробітництва; залучення до реалізації державної брендінгової політики представників органів влади, зокрема, міністерств і відомств України, які здійснюють зовнішньополітичну та зовнішньоекономічну діяльність, представників національних та зарубіжних ЗМІ, громадських організацій, спеціалізованих PR-агентств та науковців; за допомогою іміджевих кампаній органів державної влади, політичних інституцій та зовнішньополітичних відомств сприяти поширенню національних ідейно-політичних цінностей, державної символіки, знань з історії та культури України, української мови, комплексу політичних категорій, які дозволяють впливати на формування політичної свідомості внутрішньої і світової громадськості; використання інструментарію державного брендінгу для трансформації інформаційного та культурного простору держави

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Філософія політики: короткий енциклопедичний словник / [авт.-упоряд.: Андрущенко В. П.] – К.: Знання України, 2002. – 670 с.
2. Філософія політики. Підручник / Авт.-упоряд.: В.П.Андрущенко (кер.) та ін.. – К.: Знання України, 2003. – 400с.
3. Jaffe E.-D., Nebenzahl I.-D. National Image and Competitive Advantage: The Theory and Practice of Country-Of-Origin Effect / E.-D.Jaffe, I.-D.Nebenzahl. – Copenhaguen: Business School Press, 2001. – 186 p.
4. Ляпоров В.Н. 100% Брэнд. Как продавать счастье / В.Н.Ляпоров. – М.: Бестселлер, 2004. – 192 с.
5. Anholt S. The nation as brand [Електронний ресурс] / S. Anholt. // The Economic times – 2002. - №2. – Режим доступу: http://www.economictimes. indiatimes.com/cms.dll/html/comp/articleshow?art_id=1190632236.
6. Fan Y. Branding the nation: towards a better understanding / Y. Fan. – London: Brunel Business School, 2006. – 11 p.
7. Тихомирова Є.Б. PR – підтримка європейської інтеграції України: досвід європейського союзу / Є.Б.Тихомирова. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – 2002. – Випуск 36. – Частина I. - С.137-156.
8. Шевченко О., Яковець А. Державний брендінг / О.Шевченко, А.Яковець / Українська дипломатична енциклопедія: У 2 т. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин / Л.В. Губерський (голова ред.кол.) — К. : Знання України, 2004. - Т. 1: А - Л. — 760с.
9. Веб-портал Всесвітньої туристичної організації [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.world-tourism.org.
10. Марченко Г.И. Имидж в политике /Г.И. Марченко. М.: Владос, 1997. – 208с.
11. Щегельська Ю.П. Інтегрований образ країни як складова політичної культури суспільства: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / Ю.П.Щегельська. – К., 2008. – 20 с.
12. Основы регионоведения: учебник / под ред. И.Н.Барыгина. – М.: Гардарики, 2007. – 399 c.
13. Anholt S. Nation branding: a continuing theme / S.Anholt. // Journal of brand management. – 2002. - №1. – P.59-60.
14. Wiśniewski R. Promocja Polski w regionie Azji i Pacyfiku / Wiśniewski R. // Centrum Stosunkow Midzynarodowych, Raporty i Analizy. – 2006. - №3. – P.3-14.
15. Анхольт С. Брендинг: дорога к мировому рынку / Анхольт С. [Пер. с англ. Ю.Алабина] — М.: Кудиц-Образ, 2004. – 272 с.
16. Anholt S. Foreword special issue about nation branding / S.Anholt. // Journal of brand management. – 2002. - № 4-5. – Р. 229-239.
17. Hall D. Brand Development, Tourism and National Identity: The Re-Imagining of Former Yugoslavia” / D.Hall. //Journal of Brand Management. – 2002. - №9. – Р.323-334.
18. Hall D. Branding and National Identity: The Case of Central and Eastern Europe / D.Hall / Destination Branding: Creating the Unique Destination Proposition / N.Morgan, A.Pritchard, R.Pride (eds). – Oxford: Elsevier Butterworth-Heinemann, 2004. – 201 р.
19. Brymer C. The Nature of Marketing / C.Brymer. – New York: Palgrave MacMillan, 2009. – 204 p.
20. Leonard M. Why Europe Will Run The 21st Century? / M.Leonard. – London: Fourth Estate, 2006. – 198 р.
21. Papadopoulos N., Heslop A. Product-Country Images / N.Papadopoulos, A.Heslop. – New York: International Business Press, 1993. – 477 р.
22. Waltz K. Theory of International Politics / K.Waltz. – New York: McGraw-Hill, 1979. – 281 p.
23. Історія агентства Огілві [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.sovetnik.kz/starmedia/hist.
24. Огилви Д. Огилви о рекламе / Д.Огилви. [пер. с англ. А.Гостев, Т.Новикова] – М.: Эксмо, 2009. – 288 с.
25. Браун М. Брендинг для страны / М.Браун, Х.Ризенбек // Вестник McKinsey: Теория и практика управления. – 2005. - №1. – С.68-77.
26. Яненко Я.В. Захват региональных рынков: война локальных брендов и "чужаков" / Я.В.Яненко. – СПб.: Питер, 2006. – 240 с.
27. Галумов Э.А. Международный имидж России: стратегия формирования / Э.А.Галумов. – М.: Известия, 2003. – 446 с.
28. Цуладзе А.М. Формирование имиджа политика в России / А.М.Цуладзе. – М.: Алгоритм, 1999. – 141 с.
29. Шепель В.М. Имиджелогия: секреты личного обаяния / В.М.Шепель. – М.:Феникс,2005. – 480 с.
30. Фелютина В.С. Политический имидж России в американской прессе 2000-2004 гг.: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. полит. наук: спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии»/ В.С. Фелютина. – Саратов, 2005. – 20 с.
31. Рыбакова М.Б. Массовая культура и ее влияние на политический имидж государства: на примере США / М.Б.Рыбакова. – Спб.: Питер, 2005. – 134 с.
32. Фролов Е.В. Политический имидж институтов государственной власти России: современное состояние и перспективы совершенствования: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. полит. наук: спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии»/ Е.В.Фролов. – М., 2005. – 21 с.
33. Бондарева Л.В. Динамика внешнеполитического имиджа России в качественной прессе США: автореф. дис. на соискание ученой степени канд.полит.наук: спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / Л.В.Бондарева. – М., 2007. – 19с.
34. Паршина Е.В. Роль и место публичной дипломатии в формировании имиджа государства: политологический анализ на опыте США и СССР/РФ : автореферат дис. на соискание ученой степени канд. полит. наук: спец. 23.00.04 «Политические проблемы международных отношений и глобального развития» / Е.В.Паршина. – М., 2006. – 21 с.
35. Феоктистова И.Р. Проблема имиджа постсоветской России: автореферат дис. на соискание ученой степени кандидата исторических наук: спец. 23.00.01. «Теория и история политической науки» / И.Р.Феоктистова. – Казань, 2005. – 22 с.
36. Дергачева Е.А. Стратегическое планирование социально ориентированного развития города: автореф. дис. на соискание ученой степени канд. экон. наук: спец. 08.00.05 «Экономика и управление народным хозяйством» / Е.А.Дергачева. - Спб, 2003. – 20 с.
37. Ляпоров В.Н. Формирование бренд-политики в современной России: автореферат дис. на соискание ученой степени канд. полит. наук: спец. 23.00.02 «Политические институты, этнополитическая конфликтология, национальные и политические процессы и технологии» / В.Н,Ляпоров. – М., 2008. – 25 с.
38. Почепцов Г.Г. Информационно-политические технологии / Г.Г.Почепцов. — М.: Центр, 2003. — 381с.
39. Королько В.Г. Паблик рілейшнз. Наукові основи, методика, практика: [підруч. для студ. вищ. закл. освіти] / В.Г.Королько. — К.: Видавничий дім "Скарби", 2001. — 400с.
40. Політологія в Україні: стан та перспективи розвитку: наукові доповіді та статті / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка; Європейський ун-т (фінанси, інформаційні системи, менеджмент і бізнес) / Ф.М. Кирилюк (відп.ред.). — К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2000. — 252с.
41. Тихомирова Є.Б. PR-формування відкритого суспільства / Є.Б.Тихомирова. — К. : Науково-видавничий центр "Наша культура і наука", 2003. — 198 с.
42. Аналітика, експертиза, прогнозування / [кол. монографія: Є.А.Макаренко, М.М.Рижков, М.А.Ожеван, О.В.Зернецька та ін.]; відп.ред. Є.А.Макаренко. — К.: Наша культура і наука, 2003. — 614с.
43. Макаренко Є.А., Європейська інформаційна політика / Л.В. Губерський (наук.ред.), Г.Г. Почепцов (наук.ред.). — К.: НВЦ "Наша культура і наука", 2000. — 368с.
44. Малахов В.С. Национализм как политическая идеология: [учеб. пособие] / В.С.Малахов. — М.: Книжный дом Университет, 2005. — 316с.
45. Смирнов А.И. Информационная глобализация и Россия: вызовы и возможности / А.И.Смирнов. — М.: Парад, 2005. — 391с.
46. Панарин И.Н. Информационная война, PR и мировая политика: [учеб. пособие] / И.Н.Панарин. — М.: Горячая линия-Телеком, 2006. — 352с.
47. Україна в пошуках себе: національна ідея, проблеми розвитку: [зб.матеріалів експертів Всеукраїнської експертної мережі / упоряд. О.Судакова]. — К.: ВД "КМ Академія", 2007. — 328с.
48. Поляков В.В. Национальная идея и современная идеология. Их роль в сплочении народа Беларуси, России, Украины. (Теория и практика) / В.В.Поляков. — Севастополь : СевНТУ, 2006. — 400с.
49. Михневич О.А., Япринцев В.Г. Национальное самосознание как интегративный признак нации / О.А.Михневич, В.Г.Япринцев. — Минск: Харвест, 2007. — 318с.
50. Губерський Л.В., Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світоглядний аналіз / Л.В.Губерський, В.П.Андрущенко, М.І.Михальченко. — К. : Знання України, 2002. — 580с.
51. Салтовський О. Ідея української державності в історії вітчизняної політичної думки (від витоків до початку XX сторіччя): Дис... д-ра політ. наук: 23.00.01 / О.Салтовський — К., 2003. — 455с.
52. Кафарський В.І. Нація і держава: Культура, Ідеологія, Духовність / В.І.Кафарський. — Івано-Франківськ: Плай, 1999. — 336с.
53. Лісовий В.С. Культура-ідеологія-політика / В.С.Лісовий. — К.: Вид-во ім. Олени Теліги, 1997. — 352 с.
54. Чигирин Ю.Ю. Політична ідеологія: минуле, сучасне, майбутнє / Ю.Ю.Чигирин. — К.: Зовнішня торгівля, 2004. — 45с.
55. Україна на шляху до Європи / [голов.ред.кол. А.В.Юричко, упоряд. В.І.Шкляр]. — К. : Етнос, 2006. — 496с.
56. Розумний М. Ідея і нація в інформаційну епоху / М.розумний. – Х.: Майдан, 2006. — 340с.
57. Жижко С.А. Нація як спільнота / С.А.Жижко. – К.: Дніпро, 2008. – 808с.
58. Anholt S. Places: Identity, Image and Reputation / S.Anholt – Palgrave: Macmillan, 2009, - 132 p.
59. Olins W. The brand Handbook / W.Olins. – London:Thames&Hudson, 2008. – 115 p.
60. Леонард М. XXI век – век Европы / М.Леонард [пер.с англ. Т.Бекетова]. — М.: АСТ; Хранитель, 2006. — 251с.
61. Aaker D., Joachimsthaler E. Brand Leadership / D.Aaker, E.Joachimsthaler. – New York: The free press, 2000. – 352 p.
62. Клифтон Р., Симмонз Д. Бренды и брендинг / Р.Клифтон, Д.Симмонз [пер.с англ. М.Кусакиной]. – М.: Олимп Бизнес, 2007. – 352 с.
63. Kotler, P. Country as brand, product, and beyond: a place marketing and brand management perspective / P.Kotler // Journal of Brand Management. – 2002. - №9. – P.249-261.
64. Асплунд К., Котлер Ф., Рейн И., Хайдер Д. Маркетинг мест: привлечение инвестиций, предприятий, жителей и туристов в города, коммуны, регионы и страны Европы / К.Асплунд, Ф.Котлер, И.Рейн, Д.Хайдер [пер.с англ. Т.Новикова] – СПБ.: Стокгольмская школа экономики, 2005. – 382 с.
65. Moilanen T., Rainisto S. How to Brand Nations, Cities and Destinations: A Planning Book for Place Branding / T.Moilanen, S.Rainisto. – Trowbridge: Wiltshire, 2009. – 202 p
66. Gelder S.-V. Global Brand Strategy: Unlocking Brand Potential Across Countries, Cultures and Markets / Sicco van Gelder. – London: Kogan Page, 2003. – 260 p.
67. Malcolm A. Beyond Branding / A.Malcolm [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.beyond-branding.com/authors/allan.htm.
68. Keegan W.-J. Global Marketing / W.J.Keegan, M.Green. – New Jersey: Prentice Hall, 2007. – 114 p.
69. Dinnie K. Nation Branding: Concepts, Issues, Practice / K.Dinnie. – Oxford: Elsevier, 2008. – 264 p.
70. Destination Branding: Creating the Unique Destination Proposiotion / [Edited by N.Morgan, A.Pritchard, R.Pride]. – Oxford: Elsevier, 2004. – 315p.
71. Рожков И.Я., Кисмерешкин В.Г. Имидж России. Ресурсы. Опыт. Приоритеты./ И.Я.Рожков, В.Г.Кисмерешкин. – М.:Рипол Классик, 2008. – 368с.
72. Бочаров М.П., Чумиков А.Н. Актуальные связи с общественностью: Сфера, генезис, технологии, области применения, структуры / М.П.Бочаров, А.Н.Чумиков. – М.: Юрайт-Издат Высшее образование, 2009. – 721 с.
73. Гапоненко А.Л. Стратегия социально-экономического развития: страна, регион, город [Учеб. Пособие] / А.Л.гапоненко. – М.: РАГС, 2001. – 224 c.
74. Тихомирова Є.Б. Рольова участь паблік рилейшнз у процесах політичної глобалізації: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня д-ра політ. наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / Є.Б.Тихомирова. – К., 2005. – 28с.
75. Шевченко О.В. PR-технології в міжнародних відносинах: європейській досвід та перспективи України / О.В.Шевченко. – К.: Центр вільної преси, 2003. – 187 с.
76. Ялова О.В. Імідж України на західному і російському векторах зовнішньої політики: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / О.В.Ялова. – К., 2006. – 22 с.
77. Швець О.В. Формування політичного іміджу України в міжнародному інформаційному просторі: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / О.В.Швець. – К., 2006. – 18 с.
78. Панченко Ж.О. Геополітичне позиціонування України в процесах євроінтеграції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / Ж.О.Панченко. – К., 2006. – 19с.
79. Піпченко Н.О. Концептуальні та структурно-політичні виміри віртуальної дипломатії: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / Н.О.Піпченко. – К., 2008. – 19 с.
80. Добржанська О.Л. Політична ідентичність українського суспільства в умовах європейської інтеграції: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.03 «Політична культура та ідеологія» / О.Л.Добржанська. – К., 2008. – 20 с.
81. Терещук В.І. Електронний паблік рілейшнз як засіб формування зовнішньополітичного іміджу держави: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук: спец. 23.00.04 «Політичні проблеми міжнародних систем та глобального розвитку» / В.І.Терещук. – Чернівці, 2008. – 20 с.
82. Шевченко Г. Застосування бренд-технологій для позиціонування політичної ідеології держави / Г.Шевченко. // Актуальні проблеми міжнародних відносин. – К., 2008. - Випуск 79. Частина І (у двох частинах). – С. 135-141.
83. Шевченко Г.В. Бренд-стратегії уряду США у формуванні міжнародного іміджу країни - Актуальні проблеми міжнародних відносин. (Інститут міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка). – К., 2009. – Випуск 85. Частина І (у двох частинах). – С. 125-137.
84. Hem P.V. Place Branding: The State of the Art / Peter Van Hem // The Annals of The American Academy of Political and Social Science. – 2008. - №3. – P.1-24.
85. Porter M. The Competitive advantage of nations / Michael Proter. – Palgrave: The Free Press, 1998. – 855 p.
86. Келлер К. Стратегический бренд-менеджмент. Создание, оценка и управление маркетинговым капиталом / К. Келлер. – М.: Вильямс, 2005. – 704с.
87. Anholt S., Hildreth J. Let freedom and cash registers ring: America as a brand / S.Anholt, J.Hildreth. // Place Branding. – 2005. - №2. P.164-172.
88. Линдстром М. Brand sense. Чувство бренда / М.Линдстром. – М.:Эксмо, 2006. – 272 с.
89. О'Гуинн С., Ален Т. Реклама и продвижение бренда / С.О»Гуинн, Т.Ален. – СПб.:ИД "Нева", 2004. – 656 с.
90. Gobe M. Emotional Branding: The New Paradigm for Connecting Brands to People / Marc Gobe. – New York: Allworth Press, 2001. – 425 p.
91. Барнс Б., Шульц Д. Стратегические бренд коммуникационные кампании / Б.Барнс, Д.Шульц. – М.:ИД Гребенников, 2003. – 512 с.
92. Музыкант В.Л. Формирование бренда средствами PR и рекламы: [учеб.пособие] / В.Л.Музыкант. – М.: Экономистъ, 2004. – 672 с.
93. Березин И. Маркетинговый анализ: рынок, фирма, товар, продвижение / И.Березин. - М.: Вершина, 2008. – 480 с.
94. Anholt S. Competitive Identity: the New Brand Management for Nations, Cities and Regions / S.Anholt. – London: Palgrave Macmillan, 2007 – 134 р.
95. Анхольт С. Создание бренда страны / C.Анхольт. // Бренд-менеджмент. – 2007. - №1. – С.52-59.
96. Anholt S. The nation as brand / S.Anholt. // ACROSS THE BOARD. – 2000. – №11. – Р.115-119.
97. Олинс У. О брендинге территорий / У.Олинс. //Identity. – 2006. - №6. С.18-23.
98. Исследование «Брендинг городов» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.gfk.ru/Go/View?id=675.
99. Чумиков А.Н., Бочаров М.П. Связи с общественностью: теория и практика / А.Н.Чумиков, М.П.Бочаров. – М.: Дело, 2008. – 618 с.
100. Галумов Э.А. Международный имидж России: стратегия формирования / Э.А.Галумов. – М.: Известия, 2003. – 450 с.
101. Политическая имиджелогия [учеб. пособие] / под ред. А.А. Деркача, Е.Б. Перелыгиной и др. – М.: Аспект Пресс, 2006. – 400 с.
102. Парыгин Д.Б. Общественное настроение / Д.Б.Парыгин. – М.: Знание, 1966. – 218 с.
103. Джандильдин Н. Природа национальной психологии / Н.Джандильдин. – Алма-Ата: Казахстан, 1971. – 340 с.
104. Ерофеев Н.А. Туманный Альбион. Англия и англичане глазами русских 1825-1853 / Н.А.Ерофеев. – М.: Наука, 1982. – 99с.
105. Богданов Е.Н., Зазыкин В.Г. Психологические основы «Паблик рилейшенз» / Е.Н.Богданов, В.Г.Зазыкин. – СПб.: Питер, 2003. – 208 с.
106. Связи с общественностью в политике и государственном управлении / [Под общ. ред. В.С. Комаровского]. – М.: РАГС, 2001. – 520 с.
107. Королько В. Міжнародний імідж України: нові явища та проблеми / В.Королько // Імідж та брендінг України: третій міжнародний форум, 23-24 жовт. 2008р.: тези доповіді. – К., 2008. –– С. 50-53.
108. Kotler Ph. The Marketing of Nations: A Strategic Approach to Building National Wealth / Ph.Kotler, S.Jatusripitak, S.Maesincee. – New York: Simon&Schuster Inc., 1997. – 452 p.
109. Сачук Т.В. Территориальный маркетинг: теория и практика [Учебное пособие] / Т.В.Сачук. – СПб.: Питер, 2009. – 368 с.
110. Черная И.П. Маркетинг имиджа как стратегическое направление территориального маркетинга / И. П. Черная // Маркетинг в России и за рубежом. – 2002 – № 4. – С.9-11.
111. Бутов В.И. Основы региональной экономики [учеб. пособие] / В.И.Бутов, Г.В.Игнатов, Н.П.Кетова. - М., ИКЦ «Март». 2007. – 448 с.
112. Андреев С.Н. Маркетинг некоммерческих субъектов./ С.Н. Андреев. - М.: Финпресс, 2002. – 261 с.
113. Панкрухин А.П. Маркетинг территорий [Учебное пособие] / А.П.Панкрухин. – СПб.: Питер, 2006. – 416 с.
114. Панкрухин А.П. Зачем, кому и какой нужен маркетинг территорий [Електронний ресурс] / А.П.Панкрухин. – Режим доступу: http://www.marketologi.ru/lib/terr/terr1.html.
115. Информационный маркетинг региона как фактор экономического роста [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://kuibishev.narod.ru/work.htm.
116. Замятин Д.Е. Феноменология географических образов / Е.Замятин. // Новое литературное обозрение. – 2000. - № 6. – С.46-47.
117. Rieff D. Sustaining the Unsustainable / D.Rieff. // World Policy Journal. – 1999. - №4. – Р.97.
118. Peterson P.-G. Public Diplomacy and the war on terrorism / P.-G.Peterson // Foreign Affairs. – 2002. - №9. – Р.18-20.
119. Титова А. Формирование внешнеполитической модели США [Електронний ресурс] / А.Титова – Режим доступу: http://www.pereplet.ru/text/titova.html.
120. Смолян Г.Л., Лепский В.Е. Новые технологии информационного воздействия на индивидуальное, групповое и массовое сознание / Г.Л.Смолян, В.Е.Лепский // Проблемы психологии и эргономики. – 2001. – №3. – С.18.
121. Сорос Дж. Мыльный пузырь американского превосходства. На что следует направить американскую мощь: The Bubble of American Supremacy. Correcting the Misuse of American Power [пер. с англ. Е. Сажин] / Дж.Сорос. – М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. – 192 с.
122. Райс Л., Траут Дж. Маркетинговые войны: Marketing Warfare [пер. с англ. С. Жильцов] / Л.Райс, Дж. Траут. – СПб.: Питер, 2006. – 256 с.
123. Паршина Е. Роль и место публичной дипломатии в формировании имиджа государства: автореф. дис. на соискание уч. степени канд. полит. наук: спец. 23.00.03 «Политическая культура и идеология» / Е.Паршина. – М., 2007. – 20 с.
124. Лейн Д. Холодный душ для Америки [Електронний ресурс] / Д.Лейн. – Режим доступу: http://news.bbc.co.uk/hi/russian/life/newsid_2618000/2618751.stm.
125. Пастухов В.Б. Культура и государственность в России: эволюция евро-азиатской цивилизации / В.Б.Пастухов // Куда идет Россия? Альтернативы общественного развития (Общ. ред. Т.И. Заславской) - М.: Аспект Пресс, 1995. – С.338-402.
126. Россия: стратегия достоинства. Имидж и реальность страны, информационные технологии и кризисные ситуации / [сост. А.П. Ситникова]. – М.: КГ «ИМИДЖ-Контакт», 2001. – 558 с.
127. Huntington S. The West Unique Not Universal / S.Huntington // Foreign Affairs – 1996. – №11. – Р.54-64.
128. Anholt S. The importance of national reputation / S.Anholt. // Engagement: public diplomacy in a globalised world. - 2008. - № 7. - Р.30-43.
129. Арутюнова Н. Образ реальности на телеэкране и избирательный процесс: Опыт политического анализа / Н. Арутюнова. – М.: Социум, 2003. – 144 с.
130. Я хочу тебя, русский [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://adworker.ru/news/social/31/01/2008/36568.shtml.
131. Жуйков Д. USA нужен ребрендинг [Електронний ресурс] / Д. Жуйков – Режим доступу: http://www.rbcdaily.ru/2008/04/02/world/333344.
132. Pink H.-D. The Brand Called UK. [Електронний ресурс] / H.-D.Pink – Режим доступу: http://www.fastcompany.com/online/22/branduk.html.
133. McLaughlin E. Re-branding Britain [Електронний ресурс] / E. McLaughlin. - Режим доступу: http://www.open2.net/newbrit/pages/features/features_ mclaughlin.htm.
134. Ahmed K., Townsend M. Farewell Cool Britannia / K.Ahmed, M.Townsend. // The Observer. – 2003. - №7. Р.9-12.
135. Quinion M. Cool Britannia [Електронний ресурс] / M.Quinion. – Режим доступу: http://www.quinion.com/words/turnsofphrase/tp-cool.htm.
136. Програма уряду Великої Британії “Імідж Сполученого Королівства”. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://files.fco.gov.uk/info/panel2000 /consult.pdf.
137. Офіційний сайт команії British Telecom – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.bt.com.
138. Офіційний сайт команії British airways – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.britishairways.com.
139. Snow D. Trying to Rule Britannia [Електронний ресурс] / Snow D. – Режим доступу: http://news.bbc.co.uk/2/hi/uk_news/magazine/3539652.stm.
140. Програма DFID в Україні [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ukinukraine.fco.gov.uk/uk/working-with-ukraine/assistance-programmes/dfid/
141. Active Diplomacy for a Changing World: The UK’s International Priorities // Foreign & Commonwealth Office, 2006. – 60 p.
142. GfK Roper Public Affairs & Media and Simon Anholt Release Global Reputation Study Ranking 50 Countries [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://www.gfkamerica.com/newsroom/press_releases/single_sites/003040/index.en.html.
143. Стрельцов Д., Сильницкий А. Политика Японии по продвижению национального и региональных брендов / Д.Стрельцов, А.Сильницкий // Корпоративная имиджелогия. – 2008. - №1. – С.7-22.
144. Japan Govt image-policy to include global strategy // Daily Yomiuri. – 2006. - №141. – Р.5-6.
145. Unique values from regional small and medium enterprises [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.japanbrand.net/english/about_ japanbrand/index.html.
146. Second Term Medium-range Industrial Cluster Plan [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.cluster.gr.jp/en/relation/data/pdf/2ndplan_outline_ eng.pdf.
147. Global Economic Strategy [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.meti.go.jp/english/topic/downloadfiles/GlobalEconomicStrategy(Summary).pdf.
148. Intellectual Property Strategic Program 2006 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kantei.go.jp/jp/singi/titeki2/keikaku2006_e.pdf.
149. Promoting Economic Exchange with Other Countries [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.jcci.or.jp/home-e.html.
150. Япония названа лучшим туристическим направлением [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.visitjapan.jp.
151. Invest Japan [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.mofa.go.jp/policy/economy/japan/invest/index.html.
152. Соціальні дослідження [Електронний ресурс] // Всеросійський центр вивчення суспільної думки. – Режим доступу: http://wciom.ru.
153. Грищенко Д. Ю. Политическая безопасность современного Российского государства: состояние и механизм обеспечения: автор. дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. наук за спеціальністю 23.00.02 «Політичні інститути та процеси» / Д. Ю. Грищенко. – Владимир, 2008. – 21 с.
154. Кокошин А. Национальная безопасность и политическая система [Електронний ресурс] / А. Кокошин // Центр социально-консервативной политики. – Режим доступу: http://www.cscp.ru/clauses/5/c/1902.
155. Ляпоров В.Н. Бренд-политика как основа внешнеполитической стратегии / В.Н. Ляпоров // Власть. – 2007. – №7. – С.66-70.
156. Биллингтон Д. Россия в поисках себя: Russia in Search of Itself / Д.Биллингтон [пер. с англ. Н. Н. Балашова]. — М.: РОССПЭН, 2005. — 224с.
157. Журова С. Бренд «Россия» - это перспективно / С.Журова // L’Officiel. – 2005. - №9. – С.21-22.
158. Солоневич И. Народная монархия/ И.Солоневич. – М.: Римис, 2005. – 475с.
159. Сычева В. Белые и пушистые / В.Сычева // Итоги. – 2006. - №19. – С.6.
160. Могилевский Р.С., Сафонова А.Н., Смирнов А.М. Имидж России среди жителей стран Большой восьмерки. Опыт международного он-лайн исследования [Електронний ресурс] / Р.С.Могилевский, А.Н.Сафонова, А.М.Смирнов. – Режим доступу: www.statebrand.ru/upload/files/ doc_1237220634.doc.
161. Коломенский М.А. Формирование международного имиджа современной России [Електронний ресурс] / М.А.Коломенский – Режим доступу: politpractice.gospolitika.ru/.../05_MA_Kolomensky_2007_11.pdf.
162. Концепция внешней политики Российской Федерации // Дипломатический вестник. – 2000. - №8. - С. 3-11.
163. Послание Президента Росийской Федерацции Федеральному Собранию РФ 2005 года [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kremlin.ru/appears/ 2005/04/25/1223_type63372type63374type82634_87049.shtml.
164. Послание Президента Росийской Федерацции Федеральному Собранию РФ 2006 года [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kremlin.ru/appears/ 2006/05/10/1357_type63372type63374type82634_105546.shtml.
165. Послание Президента Росийской Федерацции Федеральному Собранию РФ 2007 года [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kremlin.ru/appears/ 2007/04/26/ 1156_type63372type63374type82634_125339.shtml.
166. Послание Президента Росийской Федерацции Федеральному Собранию РФ 2008 года [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.kremlin.ru/ appears/2008/11/05/1349_type63372type63374type63381type82634_208749.shtml.
167. Концепция продвижения национального и регионального брендов товаров и услуг отечественного производства на 2007-2008 гг. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.economy.gov.ru/wps/wcm/myconnect/ economylib/mert/welcome/pressservice/eventschronicle/doc1209394204454.
168. Проценко С. Имидж региона как ключевой фактор инвестиционной привлекательности / С.Проценко // Современная Россия и мир: альтернативы развития (роль российских регионов в формировании имиджа страны): материалы международной научно-практической конференции / под.ред Ю.Чернышова. – Барнаул, 2008. – С.43-46.
169. Концепция выставочно-конгрессной деятельности Правительства Ярославской области на период до 2012 года [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.adm.yar.ru/invest/vist_congres/deyt_otd/norm_akt/%D0% BF%D0%BE%D1%81%D1%82_161.doc.
170. Визгалов Д.В. Российские города – лучший брэнд России! / Д.В.Визгалов. // Ведомости. – 2008. – №55. – С.6-8.
171. Обухова К. Петербург продвигается своим путем [Електронний ресурс] / К. Обухова. - Режим доступу: http://www.adlife.spb.ru/main/3446.shtml.
172. Боярский О., Оставненко О. Пиар всемирного масштаба / О.Боярский, О.Оставненко // КоммерсантЪ-Деньги. – 2009. - № 32. – С.4.
173. Леппик К. Иностранцы считают бренд Эстонии неинтересным [Електронний ресурс] / К.Леппик – Режим доступу: http://rus.postimees.ee/080908/glavnaja/estonija/40327_print.php.
174. Агония Welcome to ESTonia [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.inosmi.ru/print/243971.html.
175. Концепция маркетинга Эстонии [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.eas.ee/index.php?option=com_content&view=article&id=1217&Itemid=897.
176. Тамм М. Эстония – страна приятных сюрпризов [Електронний ресурс] / М. Тамм. – Режим доступу: http://pribalt.info/lv.php?month=1&news=276.
177. Бугрова И. Особенности политической культуры Беларуси [Електронний ресурс] / И.Бугрова. – Режим доступу: http://www.widm.unibel.by/bulletins/n3-4/bn2a4(polit%20culture%20in%20bel).htm.
178. Сколько стоит бренд «Беларусь»? [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://posrednik.by/content.
179. Корытько А. Не последняя диктатура Европы / А. Корытько // Профиль. – 2008. – №35 (54). – С.38-41.
180. План действий по развитию странового маркетинга разрабатывается в Беларуси. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.government.by/ru/rus_news06012009.html#n1.
181. Шестакова О. Чиновников заставят учить иностранный? / О. Шестакова // Комсомольская правда в Беларуси. – 2009. – №28. – С.8.
182. Туристический бренд Беларуси в действии [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.madehand.ru/page-turist.html.
183. Грицанов А. Ажиотаж вокруг бренда «Беларусь» [Електронний ресурс] / А. Грицанов – Режим доступу: http://www.nmnby.org/pub/0707/25m.html.
184. Національний інтернет-портал Республіки Білорусь [Електронний ресурс] – Режим доступу: www.belarus.by.
185. Лондонский институт INSTID готов формировать имидж Беларуси [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ej.by/news/2009-09-02/londonskiy_institut_instid_gotov_formirovat_imidj_.html.
186. Як технічно виглядає створення образу країни? [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.politforums.ru/belorussia/1253898662.html.
187. Стенограма телемосту «Освічена молодь – інвестиція для України» за участю Президента України В.Ющенка [Електронний ресурс] / Офіційне Інтернет-представництво Президента України Віктора Ющенка. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/news/7336.html/
188. До 75-х роковин Голодомору в Україні [Електронний ресурс] / Офіційне Інтернет-представництво Президента України Віктора Ющенка. – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/content/golodomor_75.html.
189. Проведення Чемпіонату Європи з футболу-2012 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.president.gov.ua/content/euro_2012.html.
190. Постанова Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2003 р. №1609 «Про затвердження Державної програми забезпечення позитивного міжнародного іміджу України на 2003-2006 роки». / Кабінет міністрів Ук