Інформаційний тероризм як феномен сучасної міжнародної політики



  • Название:
  • Інформаційний тероризм як феномен сучасної міжнародної політики
  • Альтернативное название:
  • Информационный терроризм как феномен современной международной политики
  • Кол-во страниц:
  • 212
  • ВУЗ:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут журналістики
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка
    Інститут журналістики

    На правах рукопису

    Свентицька Олеся Володимирівна

    УДК 323.28:327


    Інформаційний тероризмяк феномен сучасної міжнародної політики

    23.00.03 – політична культура та ідеологія

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата політичних наук



    Науковий керівник
    доктор філологічних наук,
    професор Мелещенко О.К.





    Київ - 2007








    ЗМІСТ



    ВСТУП……………………………………………………………………………… 3
    РОЗДІЛ 1
    ТЕРОРИЗМ ЯК СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНЕ ЯВИЩЕ: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ …………………………………

    10
    1.1. Визначення феномена тероризму: ґенеза концепцій………………. 10
    1.2. Культурно-цивілізаційні передумови розвитку тероризму в контексті глобалізації та інформатизації суспільства........................
    39
    РОЗДІЛ 2
    СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ МЕДІАТИЗАЦІЇ ТЕРОРИЗМУ………………………...
    68
    2.1. Використання можливостей конвергенції традиційних і новітніх ЗМІ як інструменту міжнародного тероризму....................................
    68
    2.2. Особливості впливу на громадську думку матеріалів ЗМІ з терористичної тематики........................................................................
    107
    РОЗДІЛ 3
    ПОЛІТИКО-ПРАВОВІ ТА ІНФОРМАЦІЙНІ АСПЕКТИ АНТИТЕРОРИСТИЧНОЇ БОРОТЬБИ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА УКРАЇНСЬКІ РЕАЛІЇ................................................................................................


    137
    3.1. Основні положення нормативно-правового та морально-етичного регулювання діяльності засобів масової інформації в контексті боротьби з тероризмом..........................................................................

    137
    3.2. Запобігання проявів тероризму в Україні: політичні та інформаційні заходи антитерористичної діяльності………………..
    166
    ВИСНОВКИ………………………………………………………………………… 186
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................. 192








    ВСТУП



    Актуальність теми дослідження. Сучасний тероризм як важливий чинник формування нового світового порядку перетворився на невід'ємний компонент міжнародних політичних процесів. Оперуючи обмеженими раніше ресурсами й зазнаючи радикальних змін, він є значною загрозою національній безпеці. Тероризм належить до найбільш небезпечних і важко прогнозованих явищ, вирізняється особливим динамізмом і багатоплановістю, а також здатністю до адаптації й модернізації в умовах основних цивілізаційних тенденцій сучасності – глобалізації та інформатизації.
    Проблема тероризму є об'єктом активних наукових дискусій останніх десятиліть, але, незважаючи на значну кількість теоретичних праць із цієї тематики, практичного вирішення цієї проблеми досі не знайдено. Навпаки, в усьому світі посилюється силове протистояння, тому проблема тероризму залишається найбільш актуальною сьогодні. Безпрецедентні терористичні акти, здійснені в США 11 вересня 2001 р., стали своєрідною точкою відліку нового "постманхеттенського" століття, їх можна визнати поворотним пунктом не тільки у розвитку самого тероризму, але і в його переосмисленні. Акцент досі робиться на політичному, кримінально-правовому аспектах явища, але поза увагою залишаються такі важливі питання як способи досягнення та розповсюдження інформаційно-емоційного ефекту, на який розраховано більшість терористичних актів, механізми впливу терористів на громадськість задля реалізації власних політичних цілей та механізми формування "терористичної свідомості". Актуальність теми дослідження також обумовлена необхідністю осмислення питань ґенези сучасного тероризму, уточнення медійного складника феномена, що вивчається.
    Потребує подальшої наукової розробки й проблема взаємовпливу сучасного тероризму як невід'ємної частини інформаційної структури та засобів масової інформації (ЗМІ). В умовах новітньої інформаційної ери процес розповсюдження серед населення жаху та відчуття хаосу значною мірою залежить від висвітлення мас-медіа терористичних загроз та насильницьких актів, внаслідок чого існує реальна небезпека перетворення ЗМІ на основний "фокус дії" для терористів (М.Кастельс). Саме через мас-медіа терористи можуть маніпулювати інформацією у власних інтересах, розраховуючи не тільки на формування відповідної громадської думки та вплив на владні структури, що ухвалюють політичні рішення, але й на залучення прихильників. Причому ЗМІ не просто інформують про терористичні акти, а й пропонують власне тлумачення подій, що відбуваються, формулюють суб'єктивні висновки, тим самим задаючи певні рамки в інтерпретації актів тероризму. З урахуванням означеної специфіки мас-медіа, терористичні акції розглядаються як спеціально сплановані для застосування повного комплексу засобів і методів розповсюдження інформації з метою впливу на поведінку аудиторії. У такому контексті перед світовою спільнотою постає завдання – не допустити використання терористами інформаційних ресурсів. Цього неможливо досягти без певних обмежень ЗМІ.
    З огляду на це вивчення проблеми висвітлення ЗМІ терористичних актів, питання взаємодії ЗМІ та владних органів у боротьбі з тероризмом, а також використання редакційного апарату й інструментарію мас-медіа безпосередньо терористами для досягнення власної мети має велике теоретичне та практичне значення.
    Джерельну базу дисертації складено відповідно до напрацювань зарубіжних і вітчизняних дослідників.
    Сьогодні існує кілька напрямів вивчення вказаної проблеми. Представники різних наукових дисциплін доводять, що саме їм належить розробка не лише дефініції цього поняття, але й можливих способів протидії тероризмові.
    У вітчизняній літературі радянського періоду з урахуванням певних ідеологічних упереджень особливу увагу приділялося міжнародно-правовому аспекту західного тероризму. Найбільш значні дослідження за цією тематикою було проведено Н.Бегловою, В.Блищенко, Т.Бояр-Созонович, О.Будницьким, В.Вітюком, І.Карпецом, Л.Моджорян, А.Суворовим, С.Ефіровим та іншими вченими.
    Останніми роками з'явилися наукові дослідження, в яких феномен тероризму розглядається як особливий вид злочину, а саме з кримінально-правових позицій. Найбільш ґрунтовні розробки було здійснено такими науковцями як В.Антипенко, Ю.Антонян, В.Євдокимов, В.Ємельянов, В.Комісаров, В.Крутов, Н.Литвинов, В.Ліпкан, В.Лунєєв, Є.Ляхов, Д.Нікіфорчук, М.Руденко, К.Салімов.
    У межах наступного напряму можна виділити роботи, присвячені аналізу політичного тероризму. Означену тему активно розробляли Ю.Авдєєв, О.Бардін, Я.Дашкевич, В.Епштейн, Н.Лазарєв, Л.Мошкова, С.Телешун, А.Яцько та ін.
    Теоретичним та методологічним розробкам у сфері вивчення історії розвитку тероризму, основних тенденцій його еволюції присвячено дослідження О.Будницького, К.Жаринова, В.Замкового, М.Ільчикова, А.Суворова, М.Требіна та інших вчених.
    Варто зазначити, що існує чимала кількість праць з тематики політичного тероризму взагалі та його інформаційного складника зокрема іноземних авторів, серед яких слід згадати Г.Веймана, П.Вілкінсона, У.Лакера, Б.Накос, Ф.Перла, Б.Хофмана, Р.Шафферта, А.Шміда та ін.
    Цілий ряд досліджень розкриває розвиток тероризму в умовах формування інформаційного суспільства, зростання ролі інформаційно-комунікативних технологій та безпосередньо пов'язаних з ними засобів масової інформації. Серед напрацювань з означеної проблематики варто назвати роботи вчених, які певною мірою стосувалися проблеми екстремізму та тероризму в контексті загальноцивілізаційних процесів: Д.Белла, Ж.Бодрійара, Е.Гіденса, М.Кастельса, Дж.Лалла, К.Поппера, Е.Тоффлера, Ф.Фукуяму, С.Хантінгтона та ін. Серед вітчизняних авторів, які досліджують інформаційні процеси в умовах глобалізації, слід назвати О.Зернецьку, О.Гриценко, В.Іванова, Є.Макаренко, М.Ожевана, Т.Петріва, Г.Почепцова, В.Шкляра, А.Чічановського тощо. Але зазначені вище науковці не акцентували повною мірою на такій тенденції розвитку інформаційного суспільства як практика використання медіа-тероризму як інструменту світової політики.
    Таким чином, результати досліджень окремих аспектів феномена тероризму представлено в численних джерелах, у переважній більшості яких недостатньо досліджено інформаційну сутність терористичної діяльності. Потребує аналізу залежність тероризму від інструментарію мас-медіа, а також роль засобів масової інформації у протидії цьому небезпечному явищу. Слід констатувати також певну неопрацьованість гуманітарних, соціокультурних аспектів феномена, причини активізації тероризму в кінці ХХ – на початку XXI століття, істотні характеристики його розвитку на сучасному етапі. Залишаються відкритими питання тактики й стратегії антитерористичної діяльності. Варто наголосити, що більшість досліджень вітчизняних вчених із зазначеної тематики велося саме в кримінально-правовій площині, а проблему інформаційного боку тероризму достатньою мірою не було розкрито. Актуальність і недостатня розробленість проблеми інформаційного тероризму, таким чином, зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
    Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконано в рамках комплексної наукової програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка № 019U015201 "Наукові проблеми державотворення України", програми Інституту журналістики № 06БФ045-01 "Дослідження у галузі українського журналістикознавства: методологія, термінологія і стандарти", в рамках науково-дослідної роботи кафедри міжнародної журналістики.
    Метою дисертаційного дослідження є обґрунтування атрибутивного характеру інформаційного складника в еволюції феномена тероризму.
    Поставлена мета обумовлює виконання наступних завдань:
     дослідити еволюцію тероризму як негативного соціально-політичного явища шляхом визначення його суті та ключових етапів його трансформації в часі та просторі;
     виявити основні соціокультурні та інформаційні передумови розвитку тероризму в контексті глобалізації на сучасному етапі розвитку суспільства;
     з'ясувати головні причини використання терористичними групами інформаційно-комунікативних технологій та можливостей традиційних та новітніх засобів масової інформації;
     визначити політико-правові та морально-етичні засади обмеження діяльності засобів масової інформації в контексті боротьби з тероризмом;
     проаналізувати чинну систему державних установ та громадських організацій у сфері протиборства терористичним та екстремістським проявам в Україні та розробити рекомендації щодо можливих способів протидії тероризму та формуванні "антитерористичної свідомості".
    Об'єктом дослідження є тероризм як феномен сучасної міжнародної політики.
    Предметом дослідження є інформаційний складник феномена тероризму.
    Методи дослідження. Методологічна база дисертації спирається на такі загальнофілософські принципи наукового дослідження як об'єктивність, історизм, конкретність, системність. Застосовано теоретико-концептуальний підхід і метод історичної ретроспективи, який дозволяє визначити сутність явища, яке досліджується, та основні етапи його еволюції. Використано класичні теоретичні методи: системний (тероризм як складна система зі взаємозв'язаними елементами), компаративістський (порівняльний аналіз понять "терор" і "тероризм"), що дозволило виділити загальні та відмінні ознаки та сформулювати визначення зазначених феноменів з урахуванням виділених характеристик. Крім того, використано такі формально-логічні методи як опис і пояснення, аналогія та порівняння, аналіз і синтез, формалізація та інші, задіяно емпіричні методи дослідження соціально-політичних явищ.
    Наукова новизна одержаних результатів. Основні результати дисертаційного дослідження відображені в таких положеннях, що містять елементи наукової новизни:
     розкрито, з урахуванням політичного та інформаційного складників, поняття "нового тероризму", під яким розуміється стратегія досягнення політичної мети за допомогою здійснення акту нелегітимного насильства та його безпосереднього та опосередкованого оприлюднення із використанням інструментарію мас-медіа;
     доведено залежність між мас-медіа, чия роль в інформаційному суспільстві невпинно зростає, розвитком новітніх інформаційно-комунікативних технологій як об'єктивної тенденції інформатизації та еволюцією феномена тероризму на сучасному етапі;
     досліджено ступінь впливу засобів масової інформації на формування громадської думки щодо проблем тероризму;
     розроблено комплекс положень рекомендаційного характеру для журналістів, які висвітлюють терористичні акти, аби запобігти небезпеці їх використання терористами;
     запропоновано певні рекомендації щодо наявної системи заходів протидії тероризму в політико-правовій та інформаційній сферах.
    Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи можуть бути використані в навчальному процесі вищих навчальних закладів, при розробці програм з суспільно-політичних дисциплін. Матеріал дисертації безпосередньо використано автором під час проходження асистентської практики та при викладанні наукових дисциплін в Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка і в Інституті масової комунікації при Київському національному університеті імені Тараса Шевченка: "Проблематика ЗМІ", "Мас-медіа та виклики нового століття", "Політика і ЗМІ", "Етика мас-медіа".
    Крім того, основні положення, викладені в дослідженні, можуть бути корисними для державних органів (силових відомств, правоохоронних органів) та безпосередньо працівників засобів масової інформації.
    Хронологічні межі дослідження обумовлені основними завданнями і умовно визначаються періодом останніх десятиліть минулого століття та першими роками поточного, коли особливо активізувалися прояви "нового тероризму" внаслідок культурної та інформаційної глобалізації.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження оприлюднено на міжнародних науково-практичних конференціях: "Міжкультурні комунікації: простір і час" (Алушта, 25-29 травня 2004 р.), "Журналістика-2004", (Мінськ, 2-3 грудня 2004 р.), "Журналістика в 2004 р.. ЗМІ в багатополярному світі" (Москва, 2-5 лютого 2005 р.), "Роль мас-медіа у формуванні інформаційного суспільства" (Київ, 8 лютого 2005 р.), "Засоби масової інформації в сучасному світі. Петербурзькі читання" (Санкт-Петербург, 20-21 квітня 2005 р.), "Соціально-економічні, політичні та культурні оцінки і прогнози на рубежі двох тисячоліть" (Тернопіль, 30 березня 2006 р.), "Дні науки філософського факультету – 2006" (секція "Практична політологія: теоретичні та прикладні аспекти") (Київ, 18-19 квітня 2006 р.).
    Наукові аспекти, узагальнення та висновки дисертації також обговорювались на наукових семінарах, "круглих столах" та засіданнях кафедри міжнародної журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
    Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено в 12 наукових працях – статтях, матеріалах та тезах наукових конференцій, з них 5 опубліковано у наукових фахових виданнях, затверджених переліком ВАК України.
    Структурно дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Обсяг дисертації становить 212 сторінок, основний текст – 191 сторінку, список використаних джерел складається з 242 найменувань і займає 21 сторінку.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ



    У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове розв'язання наукового завдання, що виявляється в обґрунтуванні ролі інформаційного складника в еволюції феномена тероризму та аналізі характеру взаємозв'язків між засобами масової інформації та проявами тероризму як діючими компонентами глобальної інформаційно-комунікативної системи. Поставлене наукове завдання вирішувалося послідовно через звернення до теоретико-концептуального підходу з метою віднайти способи аналізу "нового" (інформаційного) тероризму доби глобалізації та за допомогою комплексу теоретичних, формально-логічних та емпіричних методів дослідження соціально-політичних явищ.
    Основні наукові і практичні результати дисертації полягають у наступному.
    По-перше, відзначено, що унаслідок багатоплановості та комплексного характеру феномена тероризму у новий та новітній час під означеним явищем розуміли різні прояви політичного насильства, пов'язані або з масовими репресіями з боку офіційної влади, або з анархістською, революційною діяльністю різних радикально-екстремістських угрупувань. Однак, наприкінці ХХ ст. підходи до вивчення феномена тероризму зазнали значної трансформації в бік посилення символічності та персоніфікації найбільш гучних терористичних актів. Зміни в розумінні природи явища пов'язані безпосередньо із зростанням ролі його інформаційного складника.
    До характерних особливостей феномена тероризму на сучасному етапі його еволюції слід віднести:
     спрямованість на досягнення політичної мети; головними об'єктами тероризму при цьому є органи офіційної влади та управління, впливаючи на які терористи прагнуть реалізувати свої цілі;
     злочинний характер будь-якого акту терористичної діяльності, його нелегітимність та суперечність нормам людської моралі;
     опосередкований спосіб досягнення запланованого політичного результату через здійснення посягань (в тому числі й "медіатизованих") на життя людей;
     специфіка природи насильства, яке застосовується з метою залякування, деморалізації, створення панічного страху, посилення непередбачуваних невротичних реакцій у населення, що може призвести до втрати довіри до уряду та викликати політичну нестабільність у країні;
     публічність, демонстративність терористичних акцій, завдяки чому відбувається тиражування ірраціонального масового жаху;
     використання мас-медіа для розповсюдження інформації про факт здійснення та наслідки актів тероризму.
    Проаналізувавши основні ознаки цього феномена, властиві практично кожному терористичному акту, пропонується таке визначення "нового" тероризму: стратегія досягнення політичної мети за допомогою здійснення акту нелегітимного насильства та його безпосереднього і опосередкованого оприлюднення із використанням інструментарію мас-медіа.
    По-друге, наголошено, що якісно новий етап у еволюції феномена тероризму визначається розвитком інформаційних технологій та глобальними механізмами міжнародної взаємодії. Відзначено, що багатовимірні процеси глобалізації безпосередньо впливають не тільки на політичну, економічну, соціальну сфери, але й на культурну площину життєдіяльності суспільства, проектуючись у різних її аспектах:
     інформаційному: відзначається підвищенням ролі та значення інформаційного ресурсу; раніше наявна культура втрачає первісне значення та замінюється її віддзеркаленням у віртуальній гіперреальності;
     гуманітарному: відбувається зміна парадигм світового розвитку, криза гуманітарних ідей та гуманітарних концепцій, "конфлікт цінностей", що об'єктивно стають причиною ряду теророгенних ситуацій.
    Результатами зазначених процесів у культурному розвитку цивілізації є:
     активізація екстремістських та терористичних ідеологій як альтернативи ліберально-демократичній системі цінностей, що нав'язується країнам з релігійно-патріархальним устроєм життя;
     суперечність у розвитку культури традиційних суспільств, які не здатні швидко інтегруватися в систему глобальних комунікацій;
     "культурний шок" як потенційне джерело загрози здійснення актів тероризму.
    Зазначені тенденції значною мірою обумовлюють розвиток тероризму на сучасному етапі. Отже, масштаби сучасного тероризму є відповіддю на модернізацію та вестернізацію традиційних суспільств і свідчать про перехід цього феномена на якісно новий інформаційний рівень.
    По-третє, акцентовано, що сучасні інформаційно-комунікативні технології забезпечують відносно невеликі терористичні групи могутньою та дієвою зброєю, своєрідним ретранслятором насильства. Терористи з максимальною ефективністю використовують потенціал ЗМІ для реалізації поставлених цілей та завдань. Журналістика означає для них можливість тиражувати жахіття та страх на необмежену аудиторію, впливати на громадську думку, та, врешті-решт, на ухвалення політичних рішень, унаслідок залежності влади від ЗМІ. Таким чином, саме в площині політичного насильства й тероризму відстежується найбільш тісний зв'язок між мас-медіа, громадською думкою та процесом прийняття політичних рішень.
    Для журналістів терористичний акт – значущий інформаційний привід, докладне висвітлення якого сприяє зростанню їхнього рейтингу. При цьому ЗМІ прагнуть сповістити громадськість про терористичний акт якомога своєчасніше та драматичніше, виправдовуючи це правом аудиторії на інформацію.
    Терористи, у свою чергу, використовуючи глобальні інформаційні потоки, прагнуть:
     привернути увагу громадськості до терористичної організації та її цілей й сформувати масову "терористичну свідомість";
     надати інформацію, яка може виправдати чи легалізувати насильство, застосоване терористами;
     підірвати стабільність певного політичного режиму шляхом пропаганди успішних терористичних актів;
     залучити прихильників, послідовників і просто тих, хто співчуває терористичній діяльності;
     спостерігати у разі захоплення заручників за реакцією уряду, коментарями з боку громадськості, ходом антитерористичної операції.
    По-четверте, визначено заходи щодо запобігання загрози здійснення терористичних актів, серед яких значну увагу необхідно приділити:
     створенню політико-правової бази боротьби з тероризмом, враховуючи необхідність ухвалення законів, що обмежують діяльність засобів масової інформації при висвітленні терористичних акцій;
     розробленню універсального морально-етичного кодексу журналістів, у якому важливе місце відводиться необхідності самообмеження ЗМІ.
    Етичні норми роботи ЗМІ, особливо при висвітленні мас-медіа актів тероризму, повинні відповідати нормам міжнародного та національного законодавства. Морально-етичні принципи при цьому мають бути інструментом саморегулювання мас-медіа. Відзначимо, що ЗМІ повинні не культивувати насильство, провокуючи при цьому в населення страх і панічні настрої, а сприяти формуванню ідеології неприйняття тероризму та насильства в людей, виробляти в них уміння тверезо оцінювати проблему.
    По-п'яте, в процесі аналізу політико-правової та соціокультурної ситуації в Україні виявлено ряд чинників, що можуть слугувати передумовами виникнення тероризму. Через зазначені обставини, а також враховуючи міжнародний характер феномена тероризму, Україна має вжити всіх можливих заходів і на міжнародному, і внутрішньодержавному рівні для запобігання терористичній загрозі. Для країни в цьому напрямі більш перспективним буде проведення профілактичних заходів шляхом залучення засобів масової інформації та неурядових організацій, які пріоритетом боротьби з тероризмом в Україні вважають саме гуманітарно-культурологічний та громадсько-освітній підходи у формуванні антитерористичної свідомості. Система превентивних заходів повинна оформитися і на політико-правовому рівні (закріплення в чинному законодавстві), і на ідеологічному (вирішення проблем щодо формування у суспільстві активного неприйняття тероризму в будь-яких його формах та проявах).
    У політико-правовому контексті боротьби з тероризмом запропоновано:
     приведення національного законодавства до вимог міжнародного права щодо протидії тероризму з урахуванням важливості інформаційного складника феномена тероризму;
     перегляд і доповнення Закону України "Про боротьбу з тероризмом" з урахуванням політичної природи феномена та нових тенденцій його розвитку. Для більш ефективного запобігання проявам тероризму в законі необхідно передбачити певні обмеження для засобів масової інформації, від яких значною мірою залежать політичні та соціальні наслідки терактів;
     реалізація культурної політики як складника загальнодержавної політики профілактики тероризму, покликаної формувати толерантність як в стосунках між громадянами країни, так і в міжнародних відносинах;
     сприяння активним політичним і громадським дебатам з проблеми тероризму з метою зміцнення в суспільстві стійкої думки про неприпустимість застосування терористичних методів як способу досягнення політичної мети.
    В інформаційній сфері запропоновано:
     впровадження ефективних інформаційних технологій, покликаних сприяти запобіганню терористичним і екстремістським проявам в Україні;
     визнання засобів масової інформації як самостійних акторів, здатних брати активну участь у підтримці інформаційної безпеки держави в цілому і в боротьбі з тероризмом зокрема; передбачено також посилення відповідальності ЗМІ за можливе посилення напруги в суспільстві через надто яскраве зображення жахів терористичного акту;
     розробка загальнодержавної системи інформаційної протидії тероризму шляхом чіткого визначення функцій та повноважень державних органів, громадських організацій, засобів масової інформації в комплексі заходів щодо інформаційної блокади будь-яких дій терористів;
     формування за допомогою мас-медіа комплексу науково-просвітницьких програм, покликаних сприяти ідеології ненасильства, толерантної поведінки, формуванню антитерористичної свідомості в суспільстві, повазі культурного розмаїття. Міжкультурний діалог, що має реалізовуватися за допомогою мас-медіа, може допомогти уникнути виникнення різних видів екстремізму, насильства, ксенофобії, релігійної нетерпимості в державі.
    Отже, можна констатувати, що засоби масової інформації відіграють значну роль у тактиці та стратегії терористів. Через цю обставину проблема інформаційного складника феномена тероризму вимагає постійної уваги з боку науковців. Журналістське співтовариство також не повинне залишатися осторонь від цього процесу та брати активну участь у запобіганні актам тероризму та мінімізації їх наслідків шляхом об'єктивного та неупередженого інформування.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ



    1. Авдеев Ю.И. Основные тенденции современного терроризма // Современный терроризм: состояние и перспективы. Под ред. Е.И. Степанова. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – С. 157-175.
    2. Авдеев Ю.И. Терроризм как социально-политическое явление // Современный терроризм: состояние и перспективы / Под ред. Степанова Е.И. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – С. 36-53.
    3. Авдеев Ю.И. Типология терроризма // Современный терроризм: состояние и перспективы / Под ред. Степанова Е.И. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – С. 54-71.
    4. Актуальні проблеми інформаційної безпеки України (аналітична доповідь УЦЕПД ім. О. Разумкова) // Національна безпека і оборона. – 2001. – №1 (13). – 88 с.
    5. Алешина И.В. Паблик рилейшнз для менеджеров и маркетологов. – М.: Гном-пресс, 1997. – 256 с.
    6. Антипенко В.Ф. Современный терроризм: состояние и возможности его упреждения (криминологическое исследование). – К.: НБУВ, 1998. – 191 с.
    7. Антипенко В.Ф. Соглосование международного и национального антитеррористического права // Тероризм і національна безпека України: Матеріали міжнар. конф. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – C. 53-69.
    8. Антипенко В.Ф. Сучасний тероризм: стан і шляхи його запобігання в Україні: Автореф. дис. … д-ра юридич. наук: 12.00.08 / Інститут держави і права ім. М.В. Корецького. – К., 1999. – 24 с.
    9. Антитеррористическая конвенция (правила поведения СМИ в случаях террористического акта и контртеррористической операции) // http://www.sibirp.ru/journalist/ethics/ – 2003.
    10. Антонян Ю.М. Психология убийства. – М.: Юрист, 1997. – 214 с.
    11. Аронсон Э., Пратканис Э.Р. Эпоха пропаганды: Механизмы убеждения, повседневное использование и злоупотребление. Перераб. изд. – СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 384 с.
    12. Багрій-Шахматов О.В., Яценко С.Л. Методи боротьби з тероризмом – погляд світового співтовариства // Тероризм і боротьба з ним. Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2000. – Т. 19. – С. 338-343.
    13. Бардін О. Геокультурополітична складова тероризму // Людина і політика. – 2002. – №6. – С. 89-106.
    14. Бардін О. Передісторія і генезис тероризму // Людина і політика. – 2004. – №2. – С. 130-143.
    15. Басаев угрожает России в эфире американского телевидения // http://www.news.ntv.ru – 2005.
    16. Беглова Н.С. Терроризм: поиск решения проблемы // США: экономика, политика, идеология. – 1991. – №1. – С. 37-41.
    17. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество. Опыт социального прогнозирования. – М.: Academia, 1997. – 956 с.
    18. Бжезінський З. Велика шахівниця. – Львів – Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2000. – 236 с.
    19. Біленчук П.Д., Козир М.В., Стеценко Ю.В. Засоби масової інформації і тероризм: віхи історії // Право і безпека. – 2003. – №2 (4). – С. 21-29.
    20. Бодрийар Ж. В тени молчаливого большинства, или Конец социального. –Екатеринбург: Издательство Уральского университета, 2000. – 115 с.
    21. Бодрийяр Ж. Дух терроризма // http://www.inosmi.ru/print/142061.html – 2001.
    22. Бодрийяр Ж. Новости начала века // http://www.inache.net/filosof/postpost.html – 2003.
    23. Бодрийяр Ж. Под маской войны // http://www.liberation.fr – 2003.
    24. Бодрияр Ж. Реквием по масс-медиа // Поэтика и политика (сборник статей). Альманах Российско-французского центра социологии и философии Института социологии Российской Академии наук. – Спб.: Алетейя, 1999 . – С. 193-226.
    25. Бондаренко В.О., Литвиненко О.В. Інформаційна безпека сучасної держави: концептуальні роздуми // Стратегічна панорама. – 1999. – №1-2. – С. 127-133.
    26. Боротьба з тероризмом / В.А. Ліпкан, Д.Й. Никифорчук, М.М. Руденко – К.: Знання України, 2002. – 254 с.
    27. Бояр-Созонович Т.С. Международный терроризм: политико-правовые аспекты. – К.; Одесса: Лыбидь, 1991. – 164 с.
    28. Будницкий О.В. История терроризма в России в документах, биографиях, исследованиях. – Ростов-на-Дону: Изд-во "Феникс", 1996. – 576 с.
    29. Будницкий О.В. Терроризм в российском освободительном движении: идеология, этика, психология (вторая половина ХIХ – начало ХХ в.). – М.: "Российская политическая энциклопедия" (РОССПЭН), 2000. – 399 с.
    30. Будницкий О.В. Терроризм глазами историка. Идеология терроризма // Вопросы философии. – 2004. – №5. – С. 3-19.
    31. Бурега В.В. Методология исследования феномена террора // Вісник Житомирського університету. – 2004. – Випуск 18. – Філософські науки. – С. 12-16.
    32. Вершинин М.С. Политическая коммуникация в информационном обществе. – Спб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 253 с.
    33. Взрыв гнева по поводу закрытия баскской газеты (по материалам "Ан Фоблахт", Ирландия) // http://www.left.ru/2003/5/baski81.html – 2003.
    34. Витюк В.В. Под чужими знаменами. Лицемерие и самообман "левого" терроризма. – М.: Мысль, 1985. – 206 с.
    35. Витюк В.В. Терроризм постперестроечной эпохи // Социологические исследования. – 1993. – №7. – С. 42-50.
    36. Витюк В.В., Эфиров С.А. "Левый" терроризм на Западе: история и современность. – М.: Наука, 1987. – 320 с.
    37. Вознюк В.С. Міжнародний тероризм в сучасних глобалізаційних стратегіях: Автореф. дис... канд. політичних наук: 23.00.04 / НАН України; Інститут світової економіки і міжнародних відносин. – К., 2005. – 16 с.
    38. Ворошилов В.В. Журналистика. – Учебник. 3-е издание. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А., 2001. – 447 с.
    39. Всеобщая декларация прав человека // Основные международные договоры по правам человека. – Н.-Й.: Женева: ООН, 2006. – С. 1-8.
    40. Гельман М. Русский способ (Терроризм и масс-медиа в третьем тысячелетии) // http://www.guelman.ru/artists/mg/russian-way-book/ – 2004.
    41. Гіденс Е. Соціологія / Пер. з англ. В.Шовкун, А.Олійник; Науч. ред. О.Іващенко. – К.: Основи, 1999. – 726 с.
    42. Глушков В.О. Геополітичні чинники розвитку тероризму в Україні // Тероризм і національна безпека України: Матеріали міжнар. конф. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – C. 70-81.
    43. Голобуцкий А., Шевчук О. Судный век: Информатизация, глобализация, терроризм и ближайшее будущее человечества. – К.: Видавничий дім "КМ Академія", 2004. – 96 с.
    44. Гриценко О.М. Мас-медіа у відкритому інформаційному суспільстві й гуманістичні цінності: Монографія. – К.: ВПЦ "Київський університет", 2002. – 204 с.
    45. Гриценко О.М. Суспільство, держава, інформація. – К.: Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, 2001. – 165 с.
    46. Губенко А.В. Вызов терроризма (психологический аналіз феномена террорризма) // Практична психологія та соціальна робота. – 2001. – №9. – С. 35-39.
    47. Даль В. Толковый словарь живого великорусского языка: Т. 4 – М.: Рус. яз., 1991. – 683 с.
    48. Дашкевич Я. Терор і тероризм // Розбудова держави. – 2001. – №7. – С. 2-11.
    49. Декларация о ликвидации всех форм нетерпимости и дискриминации на основе религии или убеждений // Права человека. Сборник международных договоров. Т. 1. – Н.-Й.: Женева: ООН, 2002. – С. 167-172.
    50. Декларация о расе и расовых предрассудках // Права человека. Сборник международных договоров. Т. 1. – Н.-Й.: Женева: ООН, 2002. – С. 145-151.
    51. Декларация о средствах массовой информации в демократическом обществе 4-й Европейской конференции министров по политике в области средств массовой коммуникации // Правовое поле журналиста / Науч. ред. и отв. за вып. Б.И. Варецкий. – М.: "Славянский диалог", 1997. – С. 64-66.
    52. Декларация о средствах массовой информации и правах человека // Правовое поле журналиста / Науч. ред. и отв. за вып. Б.И. Варецкий. – М.: "Славянский диалог", 1997. – С. 51-55.
    53. Декларація про основні принципи, що стосуються внеску засобів масової інформації у зміцнення миру і Міжнародного взаєморозуміння, в розвиток прав людини і боротьбу проти расизму та апартеїду й підбурювання до війни // А.А. Чічановський Новина в журналістиці: проблеми практичної політики. – К.: Грамота, 2003. – C. 39-46.
    54. Демиденко В.Е. Попередження і боротьба з тероризмом: можливості чинного законодавства України // Тероризм і боротьба з ним. Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2000. – Т. 19. – С. 396-398.
    55. Денемарк Р.А. Терроризм в мировой системе: гипотезы о центре и периферии // Европа. – 2002 – №1 (2). – Т. 2. – С. 99-127.
    56. Дергачов О.П. Міжнародний тероризм – випробовування демократіїї // Матеріали круг. столу "Уроки 11 вересня: проблеми глобальної, регіональної та національної безпеки". – К.: НІПМБ, 2002. – C. 59-62.
    57. Дершовиц А. Почему терроризм действует. Осознать угрозу и ответить на вызов / Пер.с англ. – М.: "Российская политическая энциклопедия" (РОССПЭН), 2005. – 256 с.
    58. Джужа О.М. Внутрішньо-державні аспекти щодо протидії тероризму в Україні // Тероризм і національна безпека України: Матеріали міжнар. конф. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – C.217-219.
    59. Емельянов В.П. Терроризм – как явление и как состав преступления. – Харьков: Право, 1999. – 272 с.
    60. Енциклопедія політичної думки / Пер. з англ. – К.: Дух і літера, 2000. – 472 с.
    61. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора; Пер. з англ. В. Шовкун; Наук. ред. пер. О. Шевченко. – К.: Вид-во Соломії Павличко "Основи", 2003. – 503 с.
    62. Євдокимов В.О. Тероризм: необхідна правова база попередження його проявів // Тероризм і боротьба з ним. Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2000. – Т. 19. – С. 375-380.
    63. Європейська конвенція з прав людини, Рим, 4.ХІ.1950: ETS/005.– К.: "Фенікс", 2004. – 40 с.
    64. Європейська конвенція про транскордонне телебачення // Збірка договорів Ради Європи: Українська версія. – К.: Парламентське видавництво, 2000. – С. 319-338.
    65. Ємельянов В.П. Злочини терористичної спрямованості. – Х.: "Рубікон", 1997. – 160 с.
    66. Закон України "Про боротьбу з тероризмом" від 20 березня 2003 р., №638-IV // Урядовий кур'єр – 2003. – №76. – С. 5-11.
    67. Закон України "Про внесення змін до деяких законів України" від 18 листопада 2003 р., №1268-IV // Офіційний вісник України. – 2003. – №50. – ст. 2596.
    68. Закон України "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів " від 23 вересня 1997 р., №540/97-ВР // Відомості Верховної Ради. – 1997. – №50. – ст. 302.
    69. Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р., №2657-XII // Відомості Верховної Ради. – 1992. – №48. – ст. 650.
    70. Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 р., №964-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – №39. – ст. 351.
    71. Засурский Я.Н. Искушение свободой. Российская журналистика: 1990-2004. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 2004. – 464 с.
    72. Землянський Ю.В. Загроза тероризму в Україні // Тероризм і боротьба з ним. Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2000. – Т. 19 – С. 45-50.
    73. Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. – К.: Освіта, 1999. – 351 с.
    74. Иванова Н.Л. Социальная идентичность и проблема разрешения межгрупповых конфликтов // Психология и психопатология терроризма. Гуманитарные стратегии антитеррора. Сборник статей под ред. проф. Решетникова. – Спб.: Восточно-Европейский Психоанализа, 2004. – C. 262-269.
    75. Информационная политика: Учебник / Под общ. ред. В. Попова. – М.: Изд-во РАГС, 2003. – 463 с.
    76. Информационное агентство "Росбалт". Информационные аспекты террористических актов // Психология и психопатология терроризма. Гуманитарные стратегии антитеррора. Сборник статей под ред. проф. Решетникова. – Спб.: Восточно-Европейский Психоанализа, 2004. – C. 204-218.
    77. Информационные вызовы национальной и международной безопасности. Под общ. ред. А.В. Федорова, В.Н. Цыгичко. – М.: ПИР-Центр, 2001. – 328с.
    78. Испанская система борьбы с терроризмом: до и после взрывов в Мадриде // http://www.agentura.ru/dossier/spain/counterterror/ – 2005.
    79. Інформаційна протидія тероризму. – Луганськ: Копіцентр, 2002. – 76 с.
    80. Калмыков А.А., Коханова Л.А. Интернет-журналистика. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. – 383 с.
    81. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. – М.: ЭКСМО-Пресс, 2002. – 832 с.
    82. Карпец И.И. Преступления международного характера. – М.: Юридич. лит., 1979. – 264 с.
    83. Кастельс М. Информационная эпоха: экономика, общество и культура: Пер. с англ. под науч. ред. О.И. Шкартана. – М.: ГУ ВШЭ, 2000. – 608 с.
    84. Кино как средство информационно-психологической войны // http://www.psyfactor.org/kinoprop/kino.htm – 2005.
    85. Коган А. Западная левая пресса и информационная поддержка террора // http://www.rjews.net/maof/ – 2005.
    86. Комиссаров В.С., Емельянов В.П. Террор, терроризм, государственный терроризм: понятие и соотношение // Вестник Московского университета, сер. 11. – Право. – 1999. – №5. – С. 34-42.
    87. Конвенція про міжнародне право спростування // Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів: У 6 т. / За заг. редакцією Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – Т.5. Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". – С. 10-13.
    88. Кондратьєв Я.Ю., Сущенко В.Д. Організаційно-правові аспекти становлення системи боротьби з тероризмом в Україні // Тероризм і боротьба з ним. Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2000. – Т. 19. – С. 554-556.
    89. Конституционное (государственное) право зарубежных стран. – М.: Бек, 1996. – 778 с.
    90. Конституция Испании // http://www.humanities.edu.ru/db/msg/6480 – 2006.
    91. Конституція України // Відомості Верховної Ради –1996. – №30 – ст. 141.
    92. Концептуальный проект. Модель Национальной программы противодействия терроризму и экстремизму / В.С. Горбатюк, М.Г. Гуцало, В.В. Титов, А.С. Шаповалов. – К.: МАЕ, 2005. – 8 с.
    93. Кормич Б.А. Правові проблеми протидії інформаційним війнам та іформаційному тероризму // Криминогенная ситуация на юге Украины: особенности и проблемы сдерживания. Сборник научных статей. – Одесса, 2003. – С. 249-256.
    94. Крим на політичній карті України (аналітична доповідь УЦЕПД ім. О. Разумкова ) // Національна безпека і оборона. – 2001. – №4. – 60 с.
    95. Крос К., Гакет Р. Політична комунікація і висвітлення новин у демократичних суспільствах: перспективи конкуренції. – К.: Основи, 2000. – 143 с.
    96. Крутов В.В. Концептуальні аспекти проблеми протидії тероризмові в Україні // Розбудова держави. – 2000. – №1-6. – С. 17-28.
    97. Крутов В.В. Методологічні підходи до підвищення ефективної боротьби з тероризмом в Україні // Тероризм і боротьба з ним. Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2000. – Т. 19. – С. 130-141.
    98. Крутов В.В. Общественные технологии в противодействии терроризму // Проблеми безпеки: особистості, суспільства, держави. – 2004. – №3. – С. 15-17.
    99. Крутов В.В. Політичний екстремізм і тероризм у сучасних умовах // Тероризм і боротьба з ним. Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2000. – Т. 19. – С. 147-159.
    100. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. аналіз. / Л. Губерський, В. Андрущенко, М. Михальченко. – К.: Знання України, 2002. – 578 с.
    101. Лабуш Н.С., Пую А.С., Евсеев А.Ю. Информационные технологии и терроризм: теория и практика: Учебное пособие. – СПб.: Роза мира, 2005. – 147 с.
    102. Лазарев Н.Я. Терроризм как тип политического поведения // Социологические исследования. – 1993. – №8. – С. 32-36.
    103. Лакер И. Истоки: терроризм как явление // Иностранная литература. – 1996. –№11. – С. 190-202.
    104. Лалл Дж. Медіа, комунікація, культура. Глобальний підхід. Пер. з англ. – К.: "К.І.С.", 2002. – 264 с.
    105. Левицька М.Б. Тероризм як загроза міжнародній та національній безпеці України // Тероризм і боротьба з ним. Міжвідомчий науковий збірник. – К., 2000. – Т. 19 – С. 173-176.
    106. Леонтьєва Л. Маніпуляцій не уникнути, але захищатись від них необхідно // Віче. – 2004. – №9 (150). – С. 19-21.
    107. Ліпкан В.А. Правові та організаційні аспекти боротьби з тероризмом // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 1998. – №3. – С. 88-92.
    108. Ліпкан В.А. Тероризм і національна безпека України. – К.: Знання, 2000. – 184 с.
    109. Луман Н. Реальность масс-медиа // "Отечественные записки" – 2003. – №4 // http://www.magazines.russ.ru/oz/2003/4/ – 2003.
    110. Лунеев В.В. Организованная преступность, уголовный терроризм в условиях глобализации // Социологические исследования. – 2002. – №5. – С. 60-67.
    111. Лысенко В. СМИ и общественное мнение: технологии манипулирования // Персонал. – 2004. – №9. – С. 14-21.
    112. Ляхов Е.Г. Политика терроризма – политика насилия и агрессии. – М.: Международные отношения, 1987. – 184 с.
    113. Ляхов Е.Г. Терроризм и межгосударственные отношения. – М.: Международные отношения, 1991. – 216 с.
    114. Макаренко Є.А. Міжнародні інформаційні відносини: Монографія. – К.: Наша культура і наука, 2002. – 452 с.
    115. Маклюен М. Понимание медиа: внешние расширения человека / пер. с англ. В. Николаева. – М.: Жуковский: "КАНОН-пресс-Ц", "Кучково поле", 2003. – 464 с.
    116. Мамонтова Э.В. Символический ресурс в стратегии современного терроризма // Вісник Житомирського університету. – 2004. – Випуск 18. – Філософські науки. – С. 49-52.
    117. Манойло А.В. Государственная информационная политика в особых условиях: Монография. М.: МИФИ, 2003. – 388 с.
    118. Мацуура К. Глобализация – это также культурный процесс // Международная жизнь. – 2000. – №8-9. – С. 27-32.
    119. Международная конвенция о ликвидации всех форм расовой дискриминации // Права человека. Сборник международных договоров. Т. 1. – Н.-Й. – Женева: ООН, 2002. – С. 132-144.
    120. Международная конвенция об использовании радиовещания в интересах мира // http://www.memo.ru/prawo/– 2004.
    121. Международное антитеррористическое единство (МАЕ) // http://antiterunity.org – 2005.
    122. Международный пакт о гражданских и политических правах // Права человека. Сборник международных договоров. Т. 1. – Н.-Й. – Женева: ООН, 2002. – С. 18-37.
    123. Мелещенко О.К. Інтернет-технології в сучасній журналістиці: моделі та практика: Навчальний посібник. – К.: КиМУ, 2005. – 155 с.
    124. Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози. – К.: Центр вільної преси, 2006. – 916 с.
    125. Многоликая глобализация / Под ред. П. Бергера и С. Хантингтона; Пер. с англ. В.В. Сапова под ред. М.М. Лебедевой. – М.: Аспект Пресс, 2004. – 379 с.
    126. Моджорян Л.А. К вопросу о сотрудничестве государств в борьбе с международным терроризмом // Советское государство и право. – 1990 – №3. – С. 117-123.
    127. Моджорян Л.А. Терроризм: правда и вымысел. – М.: Юридич. лит., 1983. – 208 с.
    128. Мошкова Л.І. Понятие и сущность терроризма // Актуальні проблеми політики. – Вип. 9. – О.: Юридична література, 2000. – С. 293-298.
    129. Мошкова Л.І. Феномен виникнення та проявів тероризму в сучасних умовах: Автореф. дис. … к-та політич. наук: 23.00.04 / Одеська національна юридична академія. – Одеса, 2001. – 24 с.
    130. Мюнклер Х. Терроризм как стратегия коммуникации: Послание 11 сентября // http://auditorium.ru/conf/ – 2006.
    131. Надьон О. Правовий аналіз виникнення загрози тероризму в Україні // Право України. – 2003 – №3. – С. 121-125.
    132. Никитаев В. Терророфания, или эффект спускового крючка // http://www.circle.ru/reflexum/archive/7 – 2006.
    133. Ожеван М.А. Медіа-інформаційний тероризм як виклик глобальній та національній безпеці // Матеріали круг. столу " Нові міжнародні реалії: виклик глобального тероризму". – К.: НІПМБ, 2002. – С. 29-32.
    134. Ожегов С.И. Словарь русского языка / Под ред. Н. Ю. Шведовой. – 18-е изд., стереотип. – М.: Рус. яз., 1986. – 797 с.
    135. Ольшанский Д.В. Психология терроризма. – СПб.: Питер, 2002. – 288 с.
    136. Освещение СМИ актов терроризма и контртеррористических операций (рекомендации Союза журналистов России, МПТР РФ, Института Пойнтера) // http://www.poynter.org/content/ – 2001.
    137. Остроухов В.В. Проблема розуміння та інтерпретації феноменів "терор" і "тероризм" // Philosophia prima: метафізичні питання. –1999. – Вип.2 – С. 126-135.
    138. Остроухов В.В. Філософський аналіз морально-світоглядних мотивацій насильства й терору: Автореф. дис. … д-ра юридич. наук: 12.00.08 / Інститут філософії імені Г.С. Сковороди НАН України. – К.,2001. – 37 с.
    139. Панарин И.Н., Панарина Л.Г. Информационная война и мир. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2003. – 384 с.
    140. Петрищев В.И. Заметки о терроризме // http://www.fsb.ru/history/book/zametki/smi.html – 2005.
    141. Петрів Т.І. Інформаційні процеси в контексті глобалізації. – К.: Грамота, 2003. – 48 с.
    142. План стратегических действий по развитию средств массовой информации в демократическом обществе, адресованный Комитету министров Совета Европы // Правовое поле журналиста / Науч. ред. и отв. за вып. Б.И. Варецкий. – М.: "Славянский диалог", 1997. – С. 67-68.
    143. Политология. Учебное пособие. – М.: "Акалис", 1996. – 279 с.
    144. Політичний терор і тероризм в Україні ХІХ-ХХ ст. Історичні нариси / Д.В. Архієрейський, О.Г. Бажан, Т.В. Бикова та ін. Відповід. ред. В.А. Смолій. – К.: Наукова думка, 2002. – 952 с.
    145. Політологія / За ред. О.І. Семківа. – Львів: Світ, 1994. – 592 с.
    146. Поппер К. Открытое общество и его враги. Т. 1: Чары Платона. Пер. с англ., под ред. В. Н. Садовского. –М.: Феникс, Международный фонд "Культурная инициатива", 1992. – 448 с.
    147. Почепцов Г.Г. Информационные войны. – М.: "Рефл-бук", К: "Ваклер", 2001. – 576 с.
    148. Почепцов Г.Г. Терроризм как информационная технология особого типа // Киевский телеграф. 24.09.2001. – С. 10-11.
    149. Пресса и терроризм. Обзор и анализ работы журналистов во время захвата заложников в Москве 23-26 октября // http://www.cjes.ru/bulletin/files – 2002.
    150. Прохоров А.М. Політичні технології як інформаційно-психологічне маніпулювання свідомістю // Політична культура: теорія, проблема, перспективи. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2004. – C. 215-218.
    151. Прохоров Е.П. Введение в теорию журналистики: Учеб. пособие. – М.: Изд-во МГУ, 1995. – 294 с.
    152. Резолюция 57/239 Генеральной Ассамблеи ООН "Создание глобальной культуры кибербезопасности" // Резолюции и решения принятые Генеральной Ассамблеей на пятой сессии. Том I. – Н.-Й. – Женева: ООН, 2003. – С. 296-297.
    153. Резолюция 57/53 Генеральной Ассамблеи ООН "Достижения в сфере информатизации и телекоммуникаций в контексте международной безопасности" // Резолюции и решения принятые Генеральной Ассамблеей на пятой сессии. Т. 1. – Н.-Й. – Женева: ООН, 2003. – С. 154-156.
    154. Резолюція 37/92 Генеральної Асамблеї ООН "Принципи використання державами штучних супутників Землі для міжнародного безпосереднього телевізійного мовлення" // Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів: У 6 т. / За заг. редакцією Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – Т.5. Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". – С. 14-17.
    155. Рекомендация № R (2000) 7 "Относительно права журналистов на нераскрытие своих источников информации" // Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів: У 6 т. / За заг. редакцією Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – Т.5. Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". – С. 171-174.
    156. Рекомендація № R (89) 7 "Про принципи поширення відеозаписів насильницького, жорстокого чи порнографічного змісту" // Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів: У 6 т. / За заг. редакцією Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – Т.5. Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". – С. 91-93.
    157. Рекомендація № R (96) 10 "Про гарантії незалежності громадського телерадіомовлення" // Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів: У 6 т. / За заг. редакцією Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – Т.5. Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". – С. 124-128.
    158. Рекомендація № R (96) 4 "Про захист журналістів за умов конфліктів і тиску" // Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів: У 6 т. / За заг. редакцією Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – Т.5. Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". – С. 119-123.
    159. Рекомендація № R (97) 19 "Про показ насильства електронними ЗМ" // Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів: У 6 т. / За заг. редакцією Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – Т.5. Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". – С. 133-140.
    160. Рекомендація № R (97) 21 "ЗМІ та сприяння культурі терпимості" // Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів: У 6 т. / За заг. редакцією Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – Т.5. Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". – С. 129-132.
    161. Рекомендація № R (99) 1 "Про заходи щодо сприяння плюралізму в ЗМІ" // Інформаційне законодавство: Збірник законодавчих актів: У 6 т. / За заг. редакцією Ю.С. Шемшученка, І.С. Чижа. – Т.5. Міжнародно-правові акти в інформаційній сфері. – К.: ТОВ "Видавництво "Юридична думка". – С. 153-157.
    162. Решение участников круглого стола "СМИ против терроризма" (в рамках международного форума "Международный терроризм – современное состояние, истоки и пути проитводействия") // Проблеми безпеки: особистості, суспільства, держави. – 2004. – №3. – С. 6.
    163. Рікер П. Навколо політики. – К.: "Д.Л.", 1995. – 334 с.
    164. Робинов А.А. Ограничение свободы средств массовой информации в интересах борьбы с терроризмом: Дис. … канд. юрид. наук: 12.00.10. – М., 2003. – 204 с.
    165. Рогова О.В. Аудитория СМИ как объект социологического анализа: формирование общественного мнения по проблеме терроризма // Междунар. науч. конф. "Журналистика-2004" (2-3 декабря 2004 г.). – Мн., 2004. –Вып. 6. – С. 267-269.
    166. Рогова О.В. Культурно-цивілізаційний вимір сучасного тероризму в умовах глобалізації // Політологічний вісник. – К.: ТОВ "ХХІ століття: діалог культур", 2005. – Вип. 20. – С. 311-319.
    167. Рогова О.В. Медіа-орієнтований тероризм як політичний феномен // Міжнар. наук. конф. "Дні науки філософського факультету-2006" (12-13 квітня 2006 р.): Матеріали доповідей та виступів. – К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2006. – ч. IV. – С. 116-117.
    168. Рогова О.В. Міжнародний тероризм в інформаційному полі мережевих засобів масової інформації // Нова парадигма. – 2005. – Вип. 47. – С. 118-126.
    169. Рогова О.В. Особливості висвітлення засобами масової інформації актів тероризму // Нова парадигма. – 2007. – Вип. 64. – С. 119-127.
    170. Рогова О.В. Телерадиоэфир: проблема медиатерроризма // Международ. научн. конф. "Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения" / Под ред. В.И. Конькова. – СПб.: Роза мира, 2005. – С. 290-291.
    171. Рогова О.В. Тероризм і ЗМІ: морально-етичний аспект конфлікту // Нова парадигма – 2006. – №53. – С. 133-142.
    172. Рогова О.В. Тероризм як вид інформаційних технологій // Культура народов Причерноморья. – 2004. – №49. – С. 70-72.
    173. Рудакевич О.М. Політологія: Навчально-методичний посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. – 172 с.
    174. Руденко М.М. Інформаційний чинник політики США та Росії в питанні міжнародного тероризму: Автореф. дис. … к-та політич. наук: 23.00.04 / Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – К., 2004. – 20 с.
    175. Руководители пресс-служб силовых структур расходятся во мнении относительно освещения проблем терроризма в СМИ // http://www.press-attache.ru/Article.aspx/news/1895. – 2006.
    176. Рыжов И.Н. О роли управленческой деятельности в процессе стратегического планирования борьбы с терроризмом в Украине // Тероризм і національна безпека України: Матеріали міжнар. конф. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 2003. – C. 241-246.
    177. Салимов К.Н. Современные проблемы терроризма. – М.: Щит-М, 1999. – 216 с.
    178. Сатановский Е. Глобализация терроризма и ее последствия // Международная жизнь. – 2001. – №9-10. – С. 17-25.
    179. Скакунов Э.И. Природа политического насилия // Социологические исследования. – 2001. – №12. – С. 22-30.
    180. Слисаренко И
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины