ІДЕОЛОГІЯ СИСТЕМНИХ РЕФОРМ В КОНТЕКСТІ СТАБІЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА РУБЕЖІ СТОЛІТЬ (ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ)

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

САРАПІН ВІКТОР ОЛЕКСІЙОВИЧ

УДК: 32: 316.7

ІДЕОЛОГІЯ СИСТЕМНИХ РЕФОРМ В КОНТЕКСТІ СТАБІЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО ТА ПОЛІТИЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ НА РУБЕЖІ СТОЛІТЬ (ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ)

Спеціальність 23.00.03 - політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Андрущенко Віктор Петрович
доктор філософських наук,
професор

Київ  2005

ЗМІСТ

ВСТУП................................................................................................................3

РОЗДІЛ 1 СВІТОГЛЯДНО-ІДЕОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ОСЯГНЕННЯ РЕФОРМАТОРСЬКОГО ШЛЯХУ
РОЗВИТКУ........................................................................................................11
ВИСНОВКИ ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ…………………………………..60

РОЗДІЛ 2 СИСТЕМНІ РЕФОРМИ В УКРАЇНІ: СУТНІСТЬ,
СТРУКТУРА, СУПЕРЕЧНОСТІ, ВПРОВАДЖЕННЯ.............................63
ВИСНОВКИ ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ…………………………………….113

РОЗДІЛ 3 ОСНОВНІ ФАКТОРИ ПРИСКОРЕННЯ СИСТЕМНИХ
РЕФОРМ ТА СТАБІЛІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОГО
РОЗВИТКУ УКРАЇНИ.....................................................................................116
ВИСНОВКИ ДО ТРЕТЬОГО РОЗДІЛУ…………………………………..153

ВИСНОВКИ.......................................................................................................159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...162

ВСТУП

Актуальність дослідження ідеології системних реформ у контексті стабілізації соціально-економічного та політичного розвитку України на рубежі століть полягає в обґрунтуванні ідеології розвитку України як незалежної держави і належить до найбільш актуальних проблем сучасної української політології. І це зрозуміло. Наука має торувати дорогу практиці. Останнє поза всяким сумнівом стосується й політичної науки - політології. Розробка стратегічних напрямів розвитку держави є основа-основ політики. Політологія ж, як теоретична основа політики, просто не може не торкатись державотворчої стратегії. Понад те, вона робить її предметом свого безпосереднього теоретичного аналізу, намагається передбачити майбутнє, сформулювати на цій основі принципи перспективної політики і поточної політичної практики.
Єднаючи зусилля з економічною теорією, соціологією, історією й іншими соціогуманітарними науками, політологія бере на себе ініціативу й відповідальність за вироблення інтегрованого погляду на цю проблему. Політологічне обґрунтування ідеології суспільного поступу, таким чином, є своєрідною платформою, теоретичним фундаментом практичних політичних дій, політичної практики.
У сучасній українській політології стратегічна інтегрована думка щодо розвитку держави ще не сформована в достатньо легітимному вигляді. Дискусія, що розгорнулась в останні роки, виявляє досить широкий спектр підходів та поглядів.
Політичні події, що увійшли в історію під назвою „помаранчевої революції”, гостро поставили питання про головний вектор економічного, соціально-політичного й культурного розвитку держави. Куди ми йдемо, чого хочемо досягнути, якими засобами й з якими партнерами - ось низка першочергових питань, які постали перед новообраним Президентом України як і в перші роки після проголошення незалежності України. Зрозуміло, єдиної думки сьогодні, як і тоді, не існує. З самого початку науковці соціогуманітарного профілю були практично відсторонені від дискусій. Уся соціогуманітарна наука, що існувала в колишньому СРСР, була оголошена хибною. Захопивши “прогностичну ініціативу”, політики, які прийшли до влади, намагались створити стратегічну модель соціального поступу держави, так би мовити, з “чистого аркушу” або з “компетентної” поради західних експертів. Як показала практика, ця спроба успіху не мала. Суспільство увійшло в коло нових суперечностей.
Поза фундаментальним теоретичним осмисленням проблеми про будь-які позитивні зміни не можна навіть мріяти. Саме тоді суспільство і владні структури повернулись обличчям до вітчизняних вчених, які, в свою чергу, в короткі терміни переосмислили методологічні підходи, ознайомились з роботами зарубіжних авторів та досвідом розвитку цивілізованих країн світу й заявили про себе як самостійно й сучасно мислячі вчені, спроможні запропонувати нові підходи.
Низку плідних ідей стратегічного порядку представлено в роботах В.Андрущенка, О.Власюка, Д.Видріна, О.Гальчинського, О.Геєця, В.Журавського, М.Жулинського, В.Кременя, С.Кримського, Л.Кормич, В.Кудіна, І.Кураса, В.Литвина, М.Михальченка, О.Мироненка, Ю.Римаренка, Ф.Рудича, Ю.Павленка, Ю.Пахомова, С.Пирожкова, Б.Холода, Ю.Шемшученка. Якщо додати до цього рефлектований досвід українського державотворення першого п’ятнадцятиріччя, оцінки та поради зарубіжних експертів, на брак ідей та пропозицій щодо ідеології українських реформ скаржитися не приходиться. Їх багато. Вони цікаві й різні. Однак інтегрованої думки ще не сформовано. Проблема залишається актуальною й кожне дослідження подібного плану має надзвичайне значення як на рівні теорії, так і на рівні суспільної практики. Враховуючи актуальність і недостатню розробленість проблеми, автор обрав її у якості предмета безпосереднього теоретичного аналізу.
Руйнація СРСР та утворення незалежних держав поставили питання про форму і спосіб переходу від колишнього стану суспільства до нового, сучасного. Як теоретичного, так і практичного досвіду подібного переходу в світовій практиці не існувало. Україна обрала шлях реформ і, як показує час, ці форми і спосіб суспільної трансформації дозволяють досягти якісних перетворень, здійснити перехід від тоталітарної організації до демократичної, від планової економіки до ринкової, від державницьких пріоритетів до людських, гуманістичних, людяних.
Ідеологія реформ, таким чином, є вірним шляхом України, яким вона рухається, ведучи свій відлік від 1991 року. Глибокі суперечності, які зустрічаються на цьому шляху, потребують розгалужених наукових розробок. Цим також обумовлені вибір теми, структура і напрям дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертації пов’язана з науковими комплексними дослідженнями відділу соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України, зокрема із науково-дослідною темою (2003-2005 рр.) „Модернізація системи вищої освіти: соціальна цінність і вартість для України” (державний реєстраційний номер 0103У000959). Дисертант досліджував ідеологічний аспект загальної тематики, зокрема, процес відродження національної культури, утвердження фундаментальних цінностей, загальнолюдських пріоритетів у вищій освіті. Тема дисертації затверджена Вченою радою Інституту вищої освіти АПН України (протокол № 10 від 27 листопада 2003 року).
Метою дисертаційного дослідження є аналіз ідеології здійснення реформ в українському суспільстві, головних суперечностей, які виникають на цьому шляху, способів їх подолання; обґрунтування ідеї прискорення реформ як головного засобу стабілізації соціально-економічного і суспільно-політичного розвитку в Україні на рубежі століть.
Досягнення цієї мети потребує розв’язання таких конкретних дослідницьких завдань:
– уточнення понять “реформи” і “системної реформи” як форми і засобу розвитку перехідного суспільства;
– визначення показників системності, їх взаємозв’язку та послідовності здійснення;
– аналіз процесу реалізації системної реформи в Україні, його сутності, структури та суперечності;
– визначення ідеології прискорення реформ як головного принципу стабілізації економічного та соціально-політичного розвитку України на рубежі століть;
– обґрунтування шляхів та засобів прискорення системної реформи, її успішного завершення.
Об’єктом дослідження є стратегія реформування українського суспільства в перехідний період.
Предметом дослідження виступає ідеологія прискорення реформ, що розглядається як засіб стабілізації України на рубежі століть.
Методологічну базу дослідження складають загальні принципи наукового пізнання: принцип об’єктивності, що вимагає виявлення всіх чинників та умов, які детермінували складання та розвиток ідеології системних реформ; принцип історизму, що передбачає висвітлення розвитку системних реформ в їх історичному контексті; принцип багатофакторності, як вивчення різноманітних об’єктивних та суб’єктивних чинників, які впливали на формування, функціонування та розвиток ідеології системних реформ. У роботі використані такі загальнонаукові методи як опис, спостереження, порівняння, аналіз і синтез, що дозволяють осмислити ідеологію системних реформ у контексті стабілізації соціально-економічного та політичного розвитку України як цілісність в історії її становлення та розвитку.
У дослідженні аргументуються положення, які мають наукову новизну і виносяться на захист:
– “системна реформа” - це поняття, яке охоплює собою весь комплекс (весь спектр) поступових змін, які забезпечують перехід суспільної системи від одного якісного стану до іншого, більш високого, прогресивного; вона здійснюється мирним шляхом, послідовним втягуванням в свою орбіту все більш широкого комплексу перетворень і маси населення, яка все більш активно утверджує себе як суб‘єкт суспільного розвитку;
– відлік системної реформи в Україні розпочинається з серпня 1991 року, від дати проголошення незалежності; структурно вона охоплювала всі головні сфери суспільного життя й мала на меті у політичній галузі її докорінне реформування, а саме - перехід від тоталітаризму до демократії, в економічній - від вульгарно планової економіки до ринкової, в соціокультурній - від державницького підпорядкування особистості до її вільної самореалізації. В результаті здійснення реформ Україна мала утвердитись як цивілізована європейська демократична, соціальна держава;
– процес здійснення реформ протікає суперечливо; ряд факторів безпосереднім або опосередкованим чином стримували його. Серед них вирізняються: а) політична неструктурованість суспільства; б) недостатня наукова обґрунтованість реформ; в) розбалансованість взаємодії гілок влади; г) суб’єктивність окремих “реформаторів”; д) залишковість орієнтацій частини населення на тоталітарні підходи та цінності; ж) суперечливим впливом зовнішньополітичного та економічного факторів;
– незважаючи на труднощі перехідного періоду, в ході реформи досягнуто ситуації балансуючого політичного порозуміння, розвитку подій без соціальних потрясінь, зіткнень, конфліктів. В економічній галузі розпочалося становлення ринкових відносин; у політичній - утвердження демократичних підходів та принципів (прийняття Конституції, налагодження взаємодії Уряду і Парламенту, суспільна легітимація інституту президентства, становлення багатопартійності тощо); в духовній сфері розпочався процес відродження національної культури, утвердження фундаментальних цінностей, загальнолюдських пріоритетів;
– ідеологія прискорення реформи обґрунтовується в дисертації як соціальне завдання, яке стоїть перед народом і державою в перехідний період, як фактор стабілізації соціально-економічної і політичної ситуації, підвищення іміджу держави перед іноземними партнерами. В дисертації визначаються зовнішні та внутрішні фактори прискорення та умови виконання цього соціального завдання, обґрунтовується послідовність політичних кроків механізму реалізації реформ в сучасних умовах;
– до зовнішніх факторів (умов) поглиблення реформ автор відносить: а) ефективну міжнародну, зовнішньополітичну діяльність держави, зміцнення її міжнародного авторитету; б) урівноваженість розгортання ситуації в Росії; в) залучення інвестицій; г) вирішення проблеми енергоносіїв (нафта, газ); до внутрішніх факторів відносяться: а) взаємодія гілок влади; б) порозуміння між партіями; в) угоджена стратегія реформ; г) розуміння і підтримка курсу на рівні масової свідомості населення. Найвища ефективність та успіх реформ може бути лише при оптимальній дотичності і забезпеченості взаємодії зазначених умов та факторів. За прогнозом автора ефективність поглиблення реформ виявиться через 7-10 років.
Теоретичне значення дослідження полягає у розкритті ідеології системних реформ у контексті стабілізації соціально-економічного та політичного розвитку сучасної України.
У практичному вимірі матеріали дисертаційного дослідження можуть бути використані при плануванні соціально-економічного, політичного і соціокультурного розвитку держави, а також у навчальному процесі, зокрема, при читанні курсів „Політологія”, „Соціальна філософія та філософія історії” у ВНЗ тощо.
Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною науковою розробкою здобувача, яка була викладена в ряді публікацій без співавторів. Основна ідея дослідження полягає в пошуку моделі системності реформування і розвитку українського суспільства в контексті сталого людського розвитку, інтеграції змісту реформ навколо людини і соціальних пріоритетів.
Апробація результатів дослідження. Основні положення та висновки, практичні результати дисертаційного дослідження доповідались і обговорювались на Вченій раді та засіданні відділу соціальних проблем вищої освіти та виховання студентської молоді Інституту вищої освіти АПН України, на засіданні кафедри політології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, на засіданні кафедри соціально-гуманітарних наук Херсонського технічного університету, на ряді науково-практичних конференцій, а саме: Перших міжнародних „Драгоманівських читаннях” (Київ, 2003), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Релігієзнавство у структурі навчально-виховного процесу ВНЗ” (Київ, 2004).
Публікації. За темою дисертації опубліковано 6 робіт, з них 3 статті у фахових виданнях ВАК України.
Структура дисертації. Мета і завдання дослідження та логіка реалізації пізнавальної концепції визначили структуру дисертації, що складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел (210 позицій). Обсяг роботи – 178 сторінок, основна частина дисертації – 161 сторінка.

Список литературы

ВИСНОВКИ

На основі аналізу широкого пласту наукової літератури обґрунтовані пропозиції щодо загальної ідеології реформ, які мають бути здійсненними (і частково здійснюються) в Україні.
Автором доведено, що „системна реформа” – це поняття, яке охоплює собою весь комплекс ( весь спектр) поступових змін, котрі забезпечують перехід суспільної системи від одного якісного стану до іншого, більш високого, прогресивного; вона здійснюється мирним шляхом, послідовним втягуванням в свою орбіту все ширшого комплексу перетворень і маси населення, яка поступово утверджує себе як суб’єкт суспільного розвитку.
Поняття “системної реформи” охоплює собою не той чи інший бік суспільного життя, а суспільство як цілісний організм, всі його складові  економіку і політику, соціальні відносини і культуру, духовне життя і т. інш. “Системність” реформи означає, що ці складові охоплені єдиною реформаторською ідеологією, що зміни носять послідовний характер, здійснюються поетапно і спадкоємно. Важливою умовою системності реформ є взаємовідповідність перетворень, здійснюваних в різних сферах суспільного життя.
Дисертант наголошує на послідовності реформ, відлік яких в Україні слід вести від дати проголошення незалежності. Структурно реформи охоплювали всі головні сфери суспільного життя і мали на меті: у політичній галузі здійснити перехід від тоталітаризму до демократії, в економічній – від вульгарно планової економіки до ринкової, у соціокультурній – від ідеологічного підпорядкування особистості до її вільної самореалізації.
Аналіз п’ятнадцятирічного досвіду реформування українського суспільства показує, що цей процес протікає суперечливо. Ряд факторів безпосереднім або опосередкованим чином стримували його. Серед них вирізняються: а) політична неструктурованість суспільства; б) недостатня наукова обґрунтованість реформ; в) розбалансованість взаємодії гілок влади; г) суб’єктивність окремих „реформаторів”; д) залишковість орієнтацій частини населення на тоталітарні підходи та цінності; ж) суперечливим впливом зовнішньополітичного та економічного факторів.
Серед досягнень перехідного періоду дисертант виокремлює: формування ситуації балансуючого політичного порозуміння, розвитку подій без соціальних потрясінь, зіткнень, конфліктів. В економічній галузі розпочалося становлення ринкових відносин; в політичній – утвердження демократичних підходів та принципів (прийняття Конституції, налагодження взаємодії Уряду і Парламенту, суспільна легітимація інституту президентства, становлення багатопартійності тощо); у духовній сфері розпочався процес відродження національної культури, утвердження фундаментальних цінностей, загальнолюдських пріоритетів.
Прискорення реформи обґрунтовується в дисертації як соціальне явище, яке стоїть перед народом і державою в перехідний період, як фактор стабілізації соціально-економічної і політичної ситуації, підвищення іміджу держави перед іноземними партнерами.
В дисертації визначаються зовнішні та внутрішні завдання, обґрунтовується послідовність політичних кроків механізму реалізації реформ у сучасних умовах. До зовнішніх факторів поглиблення реформ автор відносить: ефективну міжнародну, зовнішньополітичну діяльність держави, зміцнення її міжнародного авторитету; урівноваженість розгортання ситуації в Росії, залучення інвестицій; вирішення проблеми енергоносіїв (нафта, газ).
До внутрішніх факторів належать: взаємодія гілок влади; порозуміння між партіями; узгоджена стратегія реформ; підтримка курсу на рівні масової свідомості населення. Найвища ефективність та успіх реформ може бути лише при оптимальній дотичності і забезпеченості взаємодії зазначених умов та факторів. За прогнозом автора ефективність поглиблення реформ виявиться через 7-10 років.
Прискорена трансформація політичної системи, зміна самої структури влади та механізмів управління суспільством, перерозподіл колишньої державної власності, не завжди обґрунтовані методи приватизації та роздержавлення не могли не викликати змін у самій основі соціальної структури та не вплинути на процес розшарування і зміни соціального статусу більшої частини суспільства. Тому важливим завданням суспільства соціальної рівноваги є діяльність, спрямована на управління соціальним розвитком суспільства та регулювання процесів його диференціації.
Тож серед пріоритетів української державності на сучасному етапі важливу роль відіграє консолідація українців як нації і як поліетнічного народу, становлення соціальної бази людей з виразною національною свідомістю та національними ідеалами. Головним для такого суспільства має бути досягнення політичної стабільності, соціальної рівноваги, динамізм економічного розвитку та дотримання цілісності інтересів усіх його членів. Саме така соціальна політика має за мету вирішити суперечності і нівелювати розбіжності між інтересами різних верств населення.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абдеев Р.Ф. Философия информационной цивилизации. – М.: ВЛАДОС, 1994. – 336 с.
2. Аверьянов А.Н. Системное познание мира. – М.: Политиздат, 1985. – 263 с.
3. Агужен Г.А. Стратегия предприятия в условиях реформирования экономики: реализация и проблемы. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. – 203 с.
4. Адаптация промышленных предприятий к научно-техническим новшествам / Под ред. В.Н. Тончарова. – К.: Техника, 1993. -134с.
5. Аза Л. Ростити патріотів, а не перекотиполе //Віче. - 1997. - № 12. – С. 3-19.
6. Амоша А.И., Иванов Е.Т. Микро- и макроэкономические процессы в экономике. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1994. - 42 с.
7. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1968. – 289 с.
8. Андрощук Г., Денесюк В. Трансферт технологий // Бизнес Информ. – 1996. – № 7. – С. 32-34.
9. Андрущенко В.П. Гуманітарна освіта та виховання в поліідеологічному просторі // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Матеріали Всеукр. наук. конф., 29-31трав. 1995р. – К., 1995. – 167 с.
10. Андрущенко В.П., Михальченко М.І. Сучасна соціальна філософія: Курс лекцій. – К.: Генеза, 1996. – 368с.
11. Андрущенко В. П. Науковість, формування патріота та громадянина – основні тенденції трансформації гуманітарної освіти в Україні // Гуманітарна освіта: досвід і проблеми. – Ужгород, 1999. – 256 с.
12. Андрущенко В., Губерський Л., Зуєв В. Проблема гуманізму у сучасній філософії. – К.: Знання, 1994. – 316 С.
13. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональной системы. – М.: Наука, 1978. – 208 с.
14. Анохин П.К. Теория функциональных систем //Успехи физиологических наук. – 1970. - № 1. - Т. 1. – 170 с.
15. Ансофф И. Стратегическое управление: Сокр. пер. с англ. – М.: Экономика, 1989. – 519 с.
16. Антология мировой политической мысли. В 5 т. Т.II Зарубежная политическая мысль ХХ в. – М.: Мысль, 1997. – 800 с.
17. Ахиезер А.С. Философские основы социокультурной теории и методологии //Вопросы философии. - 2000. - № 9. – С. 29-45.
18. Бадзьо Ю. Влада – опозиція – держава в Україні сьогодні: думки проти течії. – К.: Смолоскип, 1994.– 155 с.
19. Белебеха І.О.Поразки та надії України. – Харків, 1996. – 403 с.
20. Белоус О., Рогач В. Теория менеджмента: Стратегия управления предприятием // Экономика Украины. М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., 1993. – №11. – С.26-31.
21. Бжезінський З. Передчасне партнерство //Всесвіт. - 1994. - № 9. – С. 3-41.
22. Бистрицький Є. Протодемократія та культурно-політичні трансформації в Україні //Політична думка. - 1994. - № 4. – С. 21-34.
23. Білик Ю. Нова аграрна політика – основа подолання кризи в АПК //Економіка України / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., - 1998. - № 8. – С. 23-38.
24. Бланк И.А. Инвестиционный менеджмент. – К.: МП «ИТЕМ» ЛТД «Юнайтед Лондон Трейд Лимитед», 1995. – 447 с.
25. Бляхман Л.С., Маркин А.А. Организация управления промышленным предприятием. – М.: Высшая школа, 1983. – 246 с.
26. Богданов А.А. Всеобщая организационная наука. Тектология. В 2 т. – М.: Экономика, 1989. – 373 с.
27. Бородай Ю.М., Келле В.Ж., Плимак В.Г. Наследие К.Маркса и проблемы теории общественно-экономической формации. – М.: Политиздат, 1974. – 309 с.
28. Бранский В.П. Теоретические основания социальной синергетики //Вопросы философии. - 2000. - № 4. – С. 112-129.
29. Бураковський І. Посткомуністичні країни: переломи системної трансформації //Політична думка. - 1998. - № 2. – С. 15-24.
30. Бюджетний і податковий огляд. Четвертий квартал 1998 року: Аналітичні статті, коментарі, таблиці / І. Шлапак та ін. Група фінансового аналізу при Комітеті ВРУ з питань бюджету. - К., 1999. – 96 с.
31. Васильев Л.С. Феномен власти-собственности //Типы обшественных отношений на Востоке в Средние века. – М.: Наука, 1982. - С.60-99.
32. Васильев Ю.П. Управление развитием производства. – М.: Экономика, 1989. – 237 с.
33. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму. – К.: Основи, 1994. – 300 с.
34. Великий Ю., Онищенко М. Проблемы оценки эффектов инвестиций // Бизнес Информ. – 1998. – № 13-14. – С. 23-27.
35. Воборйов Є., Тимченко Б. Тіньова економіка в умовах системної кризи //Економіка України / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., - 1998. - № 8. – С. 34-42.
36. Воропаев Ю.Н. Оценка риска аудита и бизнеса // Бухгалтерский учет. -1996. – № 6. – С.27-30.
37. Геєць В. Реструктуризація підприємств як умова оздоровлення економіки //Розбудова держави. - 1998. – № 5-6. – С. 51-65.
38. Геєць В. Ще раз про складові економічного піднесення в Україні //Економіка України / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., - 1998. – № 11. – С. 29-37.
39. Гипотезы. Прогнозы. (Будущее науки): Международный ежегодник. – М.: Знание, 1989. – 500 с.
40. Голос України. - 1999. – 24 січня.
41. Горбатенко В. Парадигма модернізації //Нова політика. – 1998. - № 4. – С. 41-51.
42. Горбатенко В. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. – К.: Видавничий центр "Академія", 1999. – 238 с.
43. Горьовий Л., Ющик О. Парламент України: проблеми управління //Віче. - 1997. - № 4. – С. 17-29.
44. Гош О. Про об’єктивний економічний лад постсоціалістичної України //Економіка України / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., - 1998. - № 6. – С. 19-32.
45. Григор’єв В. Вітчизняна політична культура в контексті теоретичного пошуку //Нова політика. - 1998. - № 5. - С. 36-38.
46. Грейсон Дж., О’Делл H. Американский менеджмент на пороге XXI века: Пер. с англ. – М.: Экономика, 1991. – 209 с.
47. Губерная Г.К. Рынок: новые условия управления. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. – 110 с.
48. Деренская Я. Формирование инвестиционного портфеля предприятия // Бизнес Информ. – 1998. – № 1. – С.49-53.
49. Дорогунцов С., Нейкова Л, Современные проблемы технического развития промышленности Украины // Экономика Украины. М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., 1996. – № 9. – С.4-11.
50. Дорогунцов С., Горська О. Трансформація структури економіки: теорія і практика //Економіка України. М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., 1998. - № 1. - С. 4-12.
51. Дорош Н. Некоторые направления реформирования хозяйственного контроля//Экономика Украины / М-во финансов Украины, НАН Украины. Политико-экономический журнал.- К., 1997. – № 1. – С.42-46.
52. Духовное производство: Социально-философский аспект духовной деятельности. – М.: Мысль, 1991. – 195 с.
53. Економічний часопис. - 1997. - № 8. – 28 с.
54. Етнонаціональний розвиток України: Терміни, визначення, персоналії. – К.: Знання, 1993. – 90 с.
55. Закон України про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності // Відомості Верховної Ради України. - 1991. -№12. - С.306-318.
56. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки про власність // Відомості Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1991. – № 20 – С-523-537.
57. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки про підприємства в Українській РСР // Відомості Верховної Ради Української Радянської Соціалістичної Республіки. – 1991. – № 24. - С.611-629.
58. Закон України про інвестиційну діяльність // Відомості Верховної Ради України. - 1991. – № 47. – С.1351-1359.
59. Закон України про господарські товариства // Відомості Верховної Ради України. - 1991. – № 49. – С.140-301.
60. Закон України «Про інноваційну діяльність» Проект // Світ. -1997.- № 20. - С.4-5.
61. Закон України «Про основи державної політики у сфері науки і науково-технічної діяльності» // Відомості Верховної Ради України. - 1991.-№12. - С.306-318.
62. Заречнев А.Н. Управление экономическими процессами в производственном объединении. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1996. – 274с.
63. 3елль А. Инвестиции и финансирование, планирование и оценка проектов: Пер. с нем. – Бремен: Университет, 1996. – 185 с.
64. Иванов M.M., Колугаева С.Р., Кочетов Г.Б. США: управление наукой и нововведениями. – М.: Наука, 1992. – 215 с.
65. Илюшечкин В.П. Сословно-классовое общество в Китае. Опыт системно-структурного анализа. – М.: Наука, 1986. – 396 с.
66. Інвестиції, кредит і лізинг в АПК: законодавчі та нормативні акти: Зб. документів / УААН, НАУ з питань розвитку та європейської інтеграції. - К.: Задруга, 1998. - 254 с.
67. Карташев В.А. Система систем. Очерки общей теории и методологии. – М.: Прогресс-Академия, 1995. – 325 с.
68. Каулі Е. Україна. Народження і можлива смерть держави // Всесвіт. - 1995. - № 1. – С. 45-67.
69. Колосов А.Н. Стимулирование притока иностранных инвестиций // Бизнес Информ. -1997. – № 11. – С.24-27.
70. Концепція економічної стабілізації та зростання в Україні // Економіка України. М-во финансов Украины, НАН Украины. Политико-экономический журнал. - К., 1997. – № 12. – С.4-17.
71. Концепція державної науково-технічної політики України в перехідний період // Під керівництвом акад. НАН України М.Г.Чумаченко. – Донецк: ИЕП НАН України, 1996. – 39 с.
72. Кравчук Л. Виконати волю народу //Альтернатива. - 1998. - № 48. – 30 листопада – 6 грудня. - С.10.
73. Кремень В., Ткаченко В. Україна: Шлях до себе. Проблеми суспільної трансформації. – К.: Основи, 1998. – 280 с.
74. Кривега Л.Д. Мировоззренческие ориентации личности в условиях трансформации общества. – Запорожье: Просвіта, 1998. – 168 с.
75. Кривенко Л. Парламент без парламентаризму? // Віче. - 1997. - № 4. – С. 36-51.
76. Кувалдін В. Президентська і парламентська республіки як форми демократичного транзиту //Політична думка. - 1998. - № 3-4. – С. 23-35.
77. Кузьмін М. Самоорганізація та соціоеволюція //Філософська і соціологічна думка. - 1994. - № 9-10. - С. 99-133.
78. Кунц Г., О’Даннел С. Управление: системный и ситуационный анализ управленческих функций. – М.: Прогресс, 1981. – 496 с.
79. Кухта Б., Теплоухова Н. Політичні еліти і лідери. – Львів: Кальварія, 1996. – 222 с.
80. Лабоденко Н.В. Аудит и диагностика банкротства // Финансы. -1997.- №2. - С.52-54.
81. Ландина Т.В. Организационно-экономические механизмы адаптации предприятия к условиям рынка. – К.: Наукова думка, 1994. - 149с.
82. Левицька О.І. Моральний розвиток особи. – К.: Знання, 1990. – 245 с.
83. Лем С. Сумма технологии. – М.: АСТ, 2002. – 680 с.
84. Лісовий В.С. Культура – ідеологія - політика. – К.: Вид-во ім.О.Теліги, 1997. – 352 с.
85. Лукинов И. Приоритетная политика государства в технологических преобразованиях. // Экономика Украины. - 1997. – № 2. -С.4-19.
86. Лукінов І. Активізація створювальної політики економічних реформ. Сполучення ринкових і державних регуляторів // Економіка України. / М-во финансов Украины, НАН Украины. Политико-экономический журнал. - К., 1997. - № 2. - С. 4-17.
87. Лук’янець В.С., Кравченко О.М., Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури. – К.: Четверта хвиля, 2000. – 300с.
88. Лютанс Ф. Концепция организационного поведения: прошлое как пролог к настоящему и будущему // Проблемы теории и практики управления. - 1997. – № 1. – С.32-35.
89. Макогон Ю.В., Гохберг Ю.В. Совместное предпринимательство, инвестиционный и инновационный процессы, свободные экономические зоны. – Донецк: ДонГУ, 1996. — 396 с.
90. Макогон Ю., Бударина Н. Экспертный потенциал Донецкой области // Экономика Украины / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., 1997. – № 6. – С.81-82.
91. Мамардашвили М.К. К вопросу о материалистической системе анализа сознания (по работам К.Маркса) //Социальная природа познания. Материалы к Всесоюзному симпозиуму 10-12 октября 1973 г. Вып. 1. – М., 1973. - 182 с.
92. Мамутов В.К. Сближение современных систем правового регулирования хозяйственной деятельности // Государство и право. -1996. -№8. - С.41-51.
93. Маренич А., Астахова И. Управление конкурентоспособностью предприятия // Бизнес Информ. -1996. – № 5. – С.23-27.
94. Маркс К. Экономические рукопси 1857-1859 годов //Маркс К., Энгельс Ф. Соч. 2-е изд. - Т.46. - Ч. 2. – М., 1976. – 270 с.
95. Маркс К., Энгельс Ф. Немецкая идеология //Соч. 2-е изд. - Т. 3. – М., 1968. – 300 с.
96. Медведев А. Экономическое обоснование предпринимательского проекта // Мировая экономика и международные отношения. - 1992. - №6. -С.86-95.
97. Мелекишвили Г.А. “Древневосточный” социально-экономический строй и развитие ближневосточного общества в эллинистическую, познеантичную и средневековую эпохи //Кавказско-ближневосточный сборник. Вып. 7. – Тбилиси, 1984. – 120 с.
98. Мельвіль А. До аналізу демократичного транзиту в Росії //Політична думка. - 1998. - № 2. - С.3-12.
99. Менеделеев Д.И. Периодический закон. – М.: Знание, 1960. – 380 с.
100. Мерникова Н.Б., Экономический подъем Запада и инновационное мышление // Управление персоналом. -1996. – № 12. - С.20-27.
101. Методика составления бизнес-плана инвестиционного проекта // Бизнес. Документы, комментарии, консультации. – 1995. – № 13-15. - С. 17-24.
102. Методические рекомендации по оценке эффективности инвестиционных проектов и их отбору для финансирования. – М.: НПКВЦ «Теринвесто», 1994. – 27 с.
103. Милов А., Раевнева Е. Разработка стратегии фирмы // Бизнес Информ. – 1996. – № 15. – С.35-39.
104. Михальченко Н.И., Андрущенко В.П. Беловежье. Л.Кравчук. Украина. 1991-1995. – К.: Знання, 1996. – 600 с.
105. Михальченко Н.И. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? - К.: НАН Украины. Ин-т социологии и др.., 2001. – 439 с.
106. Мурашко И. Современные представления об информации // Бизнес Информ. – 1998. – № 18. – С.29-32.
107. Налимов В.В., Дрогалина Ж.А. Реальность нереального. Вероятностная модель бессознательного. – М.: Мир идей, АО АКРОН, 1995. – 432 с.
108. Нестеренко И.И. Факторы, определяющие конкурентоустойчивость предприятия // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1997. - №12.- С.39-42.
109. Нестеренко Е. Стратегия фирмы в конкурентоспособном пространстве // Персонал. -1998. – № 1. – С.41-45.
110. Нуоффе Г., Ушарова Л. Экономический аудит на предприятии // Мировая экономика и международные отношения. - 1997.- №1.- С. 144-146.
111. Отчет о мировом развитии. Государство в меняющемся мире. – М.: Прайм-ТАСС, 1997. – 305 с.
112. Павленко Ю.В. Раннеклассовые общества: генезис и пути развития. – К.: Наукова думка, 1989. – 286 с.
113. Павловский М. Идеология реформ. Путь развития или деградации? //Голос Украины. - 1997. - № 103-106. - С. 27.
114. Павловский М. Помилки реформ. Чи можливо їх виправити ? //Віче. - 1997. - № 1. – С. 67-81.
115. Панасюк Б., Панасюк О. Інвестування за рахунок внутрішніх резервів //Економіка України. - 1997. - № 3. - С.3-12.
116. Панченко Е. Теория рыночной экономики и практика перехода Украины к рынку // Экономика Украины. - 1992. – № 12. – С.65-70.
117. Питере Т., Уотерман Р. В поисках эффективного управления. – М.: Прогресс, 1986. - 423 с.
118. Плав’юк М. Коментар до сьогодення //Всесвіт. - 1994. - № 10. - С.150-152.
119. Поглиблення ринкових реформ та стратегія економічного розвитку України до 2010 року. Матеріали наукової конференції. Ч. 1. – К.: Україна, 1999. – 183 с.
120. Покритан А. Ринкова трансформація і проблема пріоритетів у економіці України //Економіка України / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., - 1997. - № 12. – С. 87-94.
121. Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних суспільств / В.Полохало та ін. – К.: “Політична думка”, 1995. – 186 с.
122. Полохало В. Політологія посткомуністичних суспільств в Україні і Росії (До методології політичного аналізу) //Політична думка. - 1998. - № 2. - С.12-20.
123. Поляков С.Ю., Яковлев М.Ю. Об оценке рисков инвестиционных проектов // Бухгалтерский учет. - 1996. – № 8. – С.66-70.
124. Послання Президента України до Верховної Ради України:: Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2000 році. – К., Держкомстат України, 2001. – 404 с.
125. Празднов Г.С., Сухачева Ю.Г. Управление техническим развитием предприятия в условиях рынка // Экономика и управление. - 1996. - №3. - С.13.
126. Предборська І. Соціальна зміна як проблема соціологічної теорії //Філософська і соціальна думка. - 1994. - № 3-4. – С.16-35.
127. Пригожин І. Філософія нестабільності //Вісник НАН України. - 1998. - № 3-4. - С.80-86.
128. Про заходи щодо економічної стабілізації та стимулювання виробництва. Позачергове послання Президента України Л.Д.Кучми до Верховної Ради України 19 листопада 1998 року //Урядовий кур’єр. - 1998. - 21 листопада.
129. Про соціально-економічне становище України за 1996 pік / Статистичний збірник – К.: Міністерство статистики України,1996, – 37с.
130. Прямі іноземні інвестиції за 1994, 1995, 1996, 1997, 1998 роки. – К.: Мінстат України, 1998.
131. Пушкарь А. Формирование программы развития промышленного предприятия // Бизнес Информ. - 1996. – № 13. – С.51-53.
132. Райе Т., Койли Б. Финансовые инвестиции и риск. – К.: Торгово-издательское бюро BHV, 1995. – 592 с.
133. Реконструкція світоглядних парадигм: Нові тенденції в західній філософії. – К.: Наукова думка, 1995. – 150 с.
134. Садовская Т.Г., Еленева Ю.Я. Конкурентоспособность продукции и ее обеспечение в системе «Предпринимательское дело» // Машиностроитель. - 1994. – № 4. – С.22-24.
135. Санталайнен Т., Боутелайнен Э., Поренко П и др. Управление по результатам: Пер. с финск. – М.: Прогресс-Универс, 1993. - 320 с.
136. Свєтова С.М. Практика парламентаризму: Посібник. - К.: Заповіт, 1997. - 132 с.
137. Семиноженко В. Погляд у ХХІ століття // Наука і суспільство. - 2000. - № 7-8. - С.3-4.
138. Сивый В., Жадан А. Мотивация и стимулирование труда в условиях рынка // Бизнес Информ. -1996. – № 17. – С.49-52.
139. Скрытник Н. Для Украины было бы больше пользы, если бы парламент не принял ни единого закона, чем то, что он напринимал //Факты. - 1999. - № 131. – 20 июля. – С.4.
140. Скударь Г.М. Структурные изменения в управлении предприятием. – К.: Техника, 1995. – 93 с.
141. Слюсаренко А.Г., Томенко М.В. Нові політичні партії України. Довідник - К.: Товариство “Знання” УРСР, 1990. – 290 с.
142. Сорос Д. Советское общество: к открытому обществу. Пер.с англ.Т.В.Курашевой. - М.: Политиздат. – 118 с.
143. Соскін О. Перепони на шляху розвитку підприємництва в Україні //Економічний часопис. - 1997. - № 11-12. - С. 3-10.
144. Статистичний бюлетень. – К.: Міністерство статистики України, 1997. - 47 с.
145. Степико М.Т. Буття етносу: витоки, сучасність, перспективи (філософсько-методологічний аналіз). – К.: Т-во “Знання”, КОО, 1998. — 251 с.
146. Степин В., Гусейнов А., Межусев В., Толстых В. Общечеловеческое и классовое //Діалог. - 1990. - № 13. – 126 с.
147. Строкович А. Инвестиционная стратегия развития предприятия // Бизнес Информ. - 1997. – № 9. – С.29-31.
148. Суїменко Є.В. В якій Україні ми живемо? Ще одна версія сутності “трансформації” // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. - 1998. - №6. – С. 24-37.
149. Тарасенко В. Крізь призму 1998-го…//Віче. - 1999. - № 2. – С.61-73.
150. Трансформации в современной цивилизации: постиндустриальное и постэкономическое общество (материалы «круглого стола») //Вопросы философии. - 2000. - № 1. - С.3-20.
151. Трудовая этика как проблема отечественной культуры: современные аспекты (материалы “круглого стола”) //Вопросы философии. - 1992. - № 1. - С. 3-33
152. Туган-Барановский М. Промышленные кризисы. Очерки из социальной истории Англии. Санкт-Петербург: Издательство О.Н.Поповой, 1990. – 835 с.
153. Туровец О.Г. Родионова В.Н. Гибкая организация производственных систем: закономерности развития и принципы построения. - Воронеж: ВГУ, 1988 - 151с.
154. Україна: аспекти праці: Наук. екон. та сусп.- політ. журн. /М-во праці України, Український науково-дослідний ін-т праці, Науково-дослідний ін-т соціального захисту населення. - К., 1995. - № 5-6. – 140 с.
155. Україна. Людський розвиток. – К.: ПРООН, 1998. – 395 с.
156. Файвишенко Л.В. Управление проектами: зарубежный опыт, необходимость и возможность его использования в Украине в период перехода к рынку: Препринт доклада ИЭП НАН Украины: – Донецк, ИЭП НАН Украины, 1995 . – 27 с.
157. Федосеев П.Н. Диалектика современной эпохи. 2 изд., – М.: Знание, 1975. – 500 с.
158. Философский энциклопедический словарь. – М.: Сов. энциклопедия, 1989. – 780 с.
159. Феномен нації. Основи життєдіяльності. За ред.В.Попова – К.: Кальварія, 1998. – 180с.
160. Хайек Ф. Конкуренция как процедура открытия // Мировая экономика и международные отношения. - 1989. – № 12. – С.6-14.
161. Хвичия Л. Обеспечения конкурентоспособности фирмы // Бизнес Информ. - 1998. – № 5. – С.79-81.
162. Хедрин Г., Йеннер Т. Стратегические факторы успеха на рынках потребительских товаров // Проблемы теории и практики управления. - 1997.- № 1. – С. 110-115.
163. Хобта В.М. Управление инвестициями: механизм, принципы, методы. -Донецк: ИЭП НАН Украины, 1996. - 218 с.
164. Чумаченко Н.Г., Амоша А.И., Иванов Н.И. и др. Организационно-экономический механизм реализации концепции государственной промышленной политики Украины. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1996. – 54 с.
165. Чумаченко Н.Г., Заботина Р.И. Концептуальные основы создания внутрихозяйственной социальной инфраструктуры предприятия. – Донецк: ИЭП НАН Украины, 1995. – 56 с.
166. Чумаченко Н.Г. Бухгалтерский учет: прошлое, настоящее, будущее?! // Світ бухгалтерського обліку. - 1997. – Квітень. – С.2-12.
167. Чухно А. Проблемы теории переходного периода от командной к рыночной экономике // Экономика Украины / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К., 1996. – №4. - С.4-21.
168. Шевченко Л. Менеджмент персонала // Бизнес Информ. – 1997.-№3. - С.41-43.
169. Шедрта Т. Конкурентоспроможність. Як її досягти? // Діловий вісник. – 1997. – № 4. – С.24-25.
170. Шемшученко Ю. Теоретичні засади розвитку українського парламентаризму // Віче. - 1997. - № 12.
171. Шеремет А.Д., Сайфулин Р.С. Методика финансового анализа. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 176 с.
172. Шимко О.М. Актуальні питания взаємодії інноваційної сфери та економіки // Наука та наукознавство. – 1997. – № 1. - С. 107-109.
173. Шляхтун П.О. Яким шляхом йти Україні. // Політологічний вісник / Політологічний центр при Київському національному університеті ім. Т.Шевченка. - Збірник наук. праць., - Вип. ІІІ. – К., 1994. – С. 213-239.
174. Шопенгауэр А. Афоризмы житейской мудрости. - М.: Советский писатель, 1989. – 177с.
175. Шпенглер О. Закат Европы. - М.: «Мысль», 1993. - Т. 1. – 300 с.
176. Шульга О. Пути стабилизации производства // Проблемы теории и практики управления. – 1996. – № 6. – С.38-43.
177. Шульга М., Потєхін О., Бойко Н., Парахонська О., Шульга Т. Правляча еліта сучасної України. Соціологічний портрет //Вісник НАН України. - 1998. - № 7-8. - С. 33-55.
178. Шумпетер Йозеф А. Капіталізм, соціалізм і демократія. (Переклад з англ.).  К.: Основи, 1995. – 400 с.
179. Шумпетер И. Теория экономического развития. – М.: Прогресс, 1982. -154 с.
180. Щербакова Л.А. Постановка задачи и ее реализация // ЭКО. -1998.- №1. - С.63-76.
181. Экономическое чудо или экономическая загадка. Социальное рыночное хозяйство и его применение.  К.: Основи, 1992. – 300 с.
182. Эрхард Л., Благосостояние для всех. Перевод с немецкого. (Предисловие В.В. Багаряцкого и В.Г. Гребенщикова). Москва: Начало-Пресс, 1992. – 390 с.
183. Эрхард Л. Полвека размышлений: Речи и статьи: Пер. с нем.— М.: Руссико: Ордынка, 1993.— 606 с.
184. Юрцевич В. Завершується місія ОБСЄ в Україні // Шлях перемоги.  1995.  9 грудня.
185. Якокка Ли. Карьера менеджера. Пер. с англ. / Общ. ред. и предисл. С. Ю. Медведкова. — М.: Прогресс, 1991. – 300 с.
186. Якубовський М. Промислова політика та конкуренція // Політика і час.  1999.  № 3.  С. 4046.
187. Яновский А. Конкурентоспособность товара и товаропроизводителя // Бизнес Информ. - 1996. – № 5. – С. 20-23.
188. Яновский А.О. О внешнеторговой политике Украины // Экономика Украины / М-во финансов Украины, НАН Украины. - Политико-экономический журнал. - К.,  1997. - №3. – C. 67-74.
189. Ясин Е. Россия снова выбирает путь. Три варианта движения экономического роста // Столичные новости.  1999.  1320 июля.
190. Barry N.P. The New Right. - L., 1987. - 135 p.
191. Grazia R. de. Clandestine Employment: The situation in the Industrial Market - Economy Countries. Geneva, 1984. - 14 р.
192. A New Dictionary of Sociology. – London, 1981.
193. Drucker P.F. Management and the World's Work / The Craft of Leneral Management, 1991. - 61 p.
194. Creating the Qyality wornpluce for Amerika's Changing Workforce U.S.Demartment of Labor Wach, 1994. – 201 p.
195. Plank M. Die physik in Kampf unddie Weltanschauund. Vortrage und Erinnenrungen. – Stutgart, 1949.
196. Economic Growth: Which Strategy for Ukraine? // Policy Studies.  1999.  № 3, March.
197. Janos Kornai. The Soft Budget Constraint // Kuklos. – 1996.  № 39.
198. Delton, Marie. Humen relation. Copyright, 1992.
199. Cattelain A.-v. L`assurance chomage en sursis // Usine nouvelle. Paris,1983. - N2. - P. 42-43
200. Herzberg F. Work and the Nature of Man. - 1966. - N.4.
201. Mayo. A. The Human Problems of an Industrial Civilization, Boston, 1933.
202. Mc Allister J. Political Parties... - L., 1990.
203. Mc Gregor D. Human Side of Enterprise. - 1960. - N.4.
204. Creating the Qyality wornpluce for Amerika's Changing Workforce U.S.Demartment of Labor Wach, 1994. – 201 p.
205. Plank M. Die physik in Kampf unddie Weltanschauund. Vortrage und Erinnenrungen. – Stutgart, 1949.
206. Sapir E. The status of linguistics as a science. // «Language». – 1929. – V.5. – 376 p.
207. Swaan, A. de The Evolving European Language System: A Theory of Communication Potential and Language Competition // International Political Science Review. - 14 (3), 1993. - 355 p.
208. Ter-Minasova S. Language, Linguistics and Live. Moscow, 1996. – 254 p.
209. McGregor G. Whaddaweknow? Language Awareness and Non-linguists’ Accounts of Everyday Speech Activities // Language Awareness. 1998. – 218 p.
210. Thomas V. Globalization: implications for development learning // Public Administration and Development, 1999. - Vol.19, №1 (February). – P. 5-17