ФРАГМЕНТАРНА ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ВИЯВ ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М.П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

Корж Світлана Анатоліївна

УДК: 32:316.72

ФРАГМЕНТАРНА ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА ЯК ВИЯВ
ПЕРЕХІДНОГО ПЕРІОДУ РОЗВИТКУ
УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Спеціальність 23.00.03 – політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник –
Хилько Микола Іванович,
доктор філософських наук,
професор

Київ - 2009

ЗМІСТ

ВСТУП……………..............................................................................................3

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
АНАЛІЗУ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ…………………..............10
Висновки до першого розділу........................................................65

РОЗДІЛ ІІ. ЦІННІСНІ ОСНОВИ ПОЛІТИЧНОЇ КУЛЬТУРИ
УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ЯК ВТІЛЕННЯ
СУСПІЛЬНО-ІСТОРИЧНОГО ДОСВІДУ І ЗНАНЬ……..........67
Висновки до другого розділу......................................................103

РОЗДІЛ ІІІ. РОЗМАЇТТЯ ОЗНАК І ХАРАКТЕРИСТИК УКРАЇНСЬКОЇ
НАЦІОНАЛЬНОЇ МЕНТАЛЬНОСТІ ЯК ЯКІСНЕ
ВІДОБРАЖЕННЯ ЦИВІЛІЗАЦІЇ ”СЕРЕДИННОЇ
МЕЖІ”..........................................................................................105
Висновки до третього розділу....................................................140

РОЗДІЛ ІV. РОЗКОЛ ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ – СУТНІСНІ
РИСИ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО
СУСПІЛЬСТВА ТА ШЛЯХИ ЙОГО ПОДОЛАННЯ.............144
Висновки до четвертого розділу...............................................180

ВИСНОВКИ ......………………………………………………………….......182

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ......…...……………………….......189

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Розбудова у суверенній Україні демократичної, соціальної та правової держави потребує вирішення великої розмаїтості різнопланових проблем й соціального буття. Численні невдачі й проблеми на шляху реформування українського суспільства гостро ставлять питання про необхідність дослідження глибинних причин цих транзитологічних негараздів, виявлення їх політико-культурницької зумовленості і, зокрема, політичної культури, оскільки її стан суттєво впливає на функціонування всієї політичної системи країни, багато в чому визначає перспективи подальшого суспільного розвитку.
Важливість ролі політичної культури в житті суспільства зумовлена її суспільно-значимими причинами і факторами, зокрема такими функціями, як: пізнавальна, політичної соціалізації, забезпечення реалізації інтересів соціальних спільнот, політичної стабілізації, нормативно-регулююча, комунікативна, прогностична. Високий рівень політичної культури є передумовою реальної широкої участі населення в процесах культурної самоорганізації суспільства і системи влади в ньому, побудови громадянського суспільства, формування єдиної країнової політичної нації. З огляду на це надзвичайно актуальним є дослідження стану та рівня розвитку політичної культури як широких мас народонаселення, так і еліт, які формують владу знизу до гори і ротаціюються у структурах правлячого політикуму. Водночас, подібне дослідження демонструвало б те, наскільки далеко просунулася наша країна на шляху соціальних реформ і побудови зрілого громадянського суспільства.
Незважаючи на те, що з часу проголошення незалежності України добігає два десятиліття, в країні досі не відбулося формування єдиної політичної нації, що, в свою чергу, загострює політичне протистояння, створює реальну небезпеку розколу суспільства, гальмує геополітичне самовизначення держави, заважає проведенню політичних, соціально-економічних та інших реформ. Перехідний, трансформаційний період реформування українського суспільства затягнувся на невизначений термін, продовжується погіршення життя значної частини громадян, скорочується чисельність населення України, не відбувається формування середнього класу, як необхідної основи міцного і стабільного суспільства. Використання політичними силами різних ціннісних орієнтацій населення регіонів країни у своїх вузько групових політичних цілях, особливо рельєфно під час виборчих перегонів 2002, 2004, 2006 і 2007 років призвело до глибокого розколу суспільства та мало не поставило країну на межу розпаду.
Отже, для дослідження проблем, що пов’язані з політичною культурою українського суспільства, необхідним є аналіз суспільно-історичного досвіду народу, його ментальності, а також вплив цих чинників на формування ціннісних основ культурних орієнтирів суспільства. Безперечно, актуальним є й інший аспект питання: наскільки наша дисертаційна проблематика висвітлена у творах вітчизняних та зарубіжних дослідників. Виявилося, що в багатьох аспектах ця проблематика або вивчена, або ж ще перебуває в інтенсивному процесі її концептуального осягнення. Доробок попередників і сучасників згрупуємо у чотири проблемні блоки.
Вагому роль в обґрунтуванні, сутності та значення поняття ”політичної культури” внесли Г.Алмонд, Р.Бауер, Ф.Бейтлі, С.Верба, Є.Вятр, Й.Гердер, В.Гумбольдт, А.Джунусов, Б.Єрасов, А.Інкелес, А.Кармін, А.Карипкулов, Л.Пай, Д.Рікман, Дж. Ролз, Р.Робертсон, Р.Такер, А.Турен, М.Уотерс, Т.Фрідман, Е.Фром, Ф.Фукуяма , Ю.Хабермас, Е.Ціммерман та інші.
Значний інтерес викликають дослідження архетипів російської ментальності (Є.Ануфрієв, Е.Баталов, Г.Вижлєцов, К.Гаджієв, П.Голубенко, А.Гуревич, Л.Коган, Л.Лєсная, П.Мірошниченко, І.Мостовая, М.Назаров, А.Скорик, С.Самигін, Л.Столяренко та ін.), ментальності політичної культури західного суспільства (Е.Баталов, А.Вільдавські, Д.Гарднер, С.Лур’є, Дж. Рітцер, В.Ротенберг, Л.-С.Саністебан та ін.).
Важливе значення для аналізу змісту політичної культури українського суспільства мають теоретико-методологічні застереження В.Андрущенка, Б.Андрусишина, О.Бабкіної, В.Бебика, В.Беха, С.Бульбенюк, В.Буцевицького, І.Варзаря, М.Головатого, В.Горбатенка, Г.Зеленько, А.Карнаух, В.Корнієнка, В.Липинського, В.Литвина, В.Лісового, М.Михальченка, Л.Нагорної, В.Ребкала, М.Степика, С.Телешуна, М.Ходаківського, М.Хилька, О.Хорошилова, Б.Цимбалістого, Л.Шкляра та ін.
Останнім часом почали з’являтися прац, в яких робиться спроба аналізу ціннісних основ політичної культури суто українського суспільства (І.Бичко, В.Гонський, М.Слюсаревський, В.Храмова, М.Юрій, В.Янів, В.Яременко та ін.). Заслуговують на увагу і захищені останнім часом дисертаційні роботи з політико-культурологічної проблематики (А.Арабаджієв, О.Іщенко, В.Мельник, Н.Ротару, О.Сорба, О.Чемшит та ін.).
Разом з тим, малодослідженими залишаються проблеми девіації ”політико-культурних пластів” та ”ситуаційних політико-культурних якостей” в одної й тої ж соціальної групи (професійно-діяльнісної, фракційно-партійної в парламенті і уряді, регіонально-етнічні, світоглядно-орієнтаціонної, релігійно-етичної, електоральної тощо), розколу ціннісних уподобань навіть у середовищі окремо взятих партій, фракційних утворень, інших мікрогруп. Найголовніше ж полягає у тому , що досі малозрозумілими виявилися причини фрагментарності політичної культури українського суспільства та шляхи їх подолання. Таким чином, комплексне вивчення такого явища, як політична культура сучасного розвитку українського суспільства, є нагальним науковим завданням, що й зумовило вибір теми дисертаційного дослідження, визначило його структуру і зміст.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Загальний напрям дисертаційного дослідження пов'язаний з плановою науковою темою кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова «Проблеми політичної модернізації і трансформації: світовий досвід і українські реалії», науковий напрям «Дослідження гуманітарних наук», затверджений Вченою радою університету 22 грудня 2006 року, протокол № 5.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є вивчення причин, проявів і шляхів подолання фрагментарності політичної культури сучасного періоду развитку українського суспільства. Для її реалізаціі поставлено такі завдання:
- дослідити теоретико-методологічну специфіку засад політичної культури;
- виявити ціннісні основи політичної культури сьогоденного українського суспільства;
- проаналізувати розмаїття ознак і характеристик національної ментальності;
- прояснити причини розколу політико-ціннісних орієнтацій сучасного українського суспільства у всіх його проявах;
- визначити можливі шляхи подолання фрагментарності політичної культури українського суспільства.
Об’єкт дослідження – політична культура українського суспільства.
Предмет дослідження – феномен фрагментарності політичної культури сучасного українського суспільства.
Методи дослідження. Дослідження здійснено за допомогою різних загальнонаукових та специфічних методів та методологічних принципів. Методологічний інструментарій дисертації складають фундаментальні дослідницькі принципи об’єктивності, системності, цілісності, порівняльного аналізу, причинності, історіологічний, соціальний, аксіологічний, логіко-семантичний підходи.
У відповідності з принципом об’єктивності неупереджено проаналізовані наукові розробки як вітчизняних, так і зарубіжних дослідників. Історіологічний метод та порівняльний аналіз дозволили з’ясувати еволюцію та сучасний стан політичної культури українського суспільства на основних соціальних рівнях його буття. Застосування логіко-семантичного підходу дало змогу проаналізувати базові елементи понятійно-категорійного апарату сучасної концепції політичної культури. Системний та аксіологічний методи, принципи причинності та прогнозування сприяли комплексному аналізу ціннісних основ політичної культури українського суспільства та виявленню розмаїття ознак і характеристик етнокультурної ментальності сучасного українства.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у тому, що у дисертації здійснено дослідження причин, проявів і шляхів подолання фрагментарності політичної культури українського суспільства як вияву сучасного періоду його розвитку. У цьому контексті обґрунтовано ряд положень, які відзначаються науковою новизною і виносяться на захист. Зокрема:
вперше:
- досліджено основні чинники домінування локальної лояльності над загальнонаціональною як характерна риса фрагментарної культури сучасної України, що перешкоджає створенню консолідованих ціннісних основ політичної культури українського суспільства;
- виявлено сутнісні етнокультурні риси сучасного українства, зокрема ті, що є свідченням розколу ціннісних орієнтацій і призвели до фрагментації української політичної культури, в спектрі якої є місце мовним та конфесійним відмінностям, різним оцінкам минулого і поглядів на майбутнє;
дістало подальшого розвитку:
- ідея розмаїття ознак і характеристик української етнокультурної ментальності як якісне відображення особливої цивілізації серединної межі (землі), не лише між сімома сусідами, а й зоною перетину Православної Східнослов’янської та Західної, Західно¬європейської цивілізацій у межах спільного для них Макрохристиянського світу;
- аналіз ціннісних основ політичної культури українського суспільства, як втілення суспільно-історичного досвіду і знань, яка поєднує різні системи цінностей, часом несумісні політичні орієнтації та діаметрально протилежні типи та риси політичної свідомості;
уточнено:
- теоретико-методологічні засади дослідження політичної культури, як процесу освоєння реальності, пов'язаного з поглибленням аналізу базових елементів понятійно-категоріального апарату політичної культури. Зокрема, уточнено тлумачення основного протиріччя політичної культури – між об’єктивною значущістю політичної діяльності, як практичної так і духовної, і суб’єктивним смислом цієї діяльності, тобто протиріччя значення і сенсу;
- основні фактори подолання ціннісної розколотості сучасного українського суспільства, якими можуть бути: наповнення національної української ідеї не лише політичним, а й економічним, культурно-мовним та геополітичним змістом та рішуче подолання існуючих в ментальному ландшафті елементів фобій, комплексів меншовартості, історичної скривдженості тощо, проведення виваженої державницької політики в інформаційній сфері.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що сформульовані в роботі висновки дають змогу поглибити розуміння феномену фрагментарності політичної культури, можуть бути використані для подальшого розвитку досліджень політичної культури сучасного українського суспільства та вироблення, у тому числі – органами влади і політичними силами, низки конкретних заходів щодо подолання фрагментарності політичної культури суспільства, при прийнятті практичних рішень у галузях внутрішньої політики.
Матеріали дисертації можуть бути використані у навчальному процесі при підготовці курсів навчальних дисциплін для студентів та аспірантів за спеціальностями: політологія, державне управління, а також при написанні методичної літератури, відповідних розділів підручників для студентів вищих навчальних закладів.
Апробація результатів дисертації. Основні положення та висновки дисертації обговорювались на методологічних, теоретичних семінарах, засіданнях кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М.П.Драгоманова, доповідались на регіональних та міжнародних наукових і науково-практичних конференціях, а саме: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» пам’яті професора, генерал-лейтенанта Жукова С.А. (Київ, 2005); Міжнародній науковій конференції «Дні науки філософського факультету-2006» Київського національного університету імені Тараса Шевченка (Київ, 2006); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми національної безпеки в умовах сучасного розвитку України» (Київ, 2006).
Публікації. Основні положення дисертації викладені у шести статтях, опублікованих у фахових виданнях, затверджених ВАК України к фахові з політичних наук та трьох тезах виступів на наукових конференціях.
Структура дисертації та її обсяг. Дисертація складається із вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел (255 позицій). Загальний обсяг дисертації складає 211 сторінок, із них обсяг основного тексту – 188 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Процес формування української державності пов'язаний з розв’язанням цілої низки складних проблем економічного та соціального характеру. Але при всій значущості та самодостатності ці проблеми самі по собі не вирішуються без розв’язання системи проблем у політичній сфері життя людини. Основне місце в політичному житті суспільства посідає політична культура, від ступеня досконалості та розвитку якої залежить прогресування самої політичної системи в Україні в багатоманітності її внутрішніх елементів та взаємозв’язків, а також органічної основи цієї системи – політичного процесу.
Більш конкретно йдеться про наступні результати дослідження:
1. Політична культура – частина загальної культури, яка формується і виявляється в процесі політичного життя; історично і соціаль но зумовлений продукт політичної життєдіяльності людей, їх політичної творчості, який відбиває процес опанування суспільством, націями, класами, іншими соціальними спільнотами та індивідами політичних відносин. Політична культура - це якісний склад політичного життя суспільства, що визначається історичними, соціально-економічними та політичними умовами і відображає засвоєння суб’єктом – суспільством, групою осіб, особою – відповідних політичних відносин, способів діяльності, норм і цінностей, ступінь соціокультурного розвитку людини та ступінь її активності у перетворенні політичної, соціальної дійсності. Разом з тим, політична культура – це сукупність індивідуальних позицій і орієнтацій учасників політичного процесу; суб’єктивна сфера, що лежить в основі політичних дій і надає їм відповідного значення.
У поліетнічних суспільствах існують політичні субкультури, а саме – особливі політичні культури певних груп, як сукупність політичних орієнтацій та традицій, що відрізняються від ціннісних орієнтацій та традицій, домінуючих у суспільстві. Наявність різноманітних субкультур або фрагментарність політичної культури суспільства може призвести до втрати загальнонаціональних ідеалів, традицій та цінностей, надання вузьким місцевим інтересам пріоритетного значення в порівнянні з інтересами загальнонаціональними. Політична культура сучасного українського суспільства має перехідний, фрагментарний характер, виявом якого є психологічне, побутове та політичне відчуження між різними частинами українського народу.
2. Українська політична культура поєднує різні системи цінностей, часом несумісні політичні орієнтації та діаметрально протилежні типи політичної свідомості. Україна вже пройшла шлях від монолітної політичної культури до плюральної, але в народі ще не сформувалось відчуття культурно-історичної єдності. Фрагментарна політична культура, що домінує в сучасній Україні, збільшує відчуття ізольованості і розбіжності між соціальними групами, підриває консенсус відносно політичних основ і перешкоджає створенню умов, необхідних для створення консолідованих ціннісних основ політичної культури українського суспільства. Важливою характеристикою фрагментарної культури сучасної України є домінування локальної лояльності над загальнонаціональною. Переважна частина населення належить до груп, що відстоюють місцеві інтереси, які визнаються пріоритетними по відношенню до загальнонаціональних.
Наявність різноманітних субкультур або фрагментарність політичної культури суспільства може призвести до втрати загальнонаціональних ідеалів, традицій та цінностей, надання вузьким місцевим інтересам пріоритетного значення в порівнянні з інтересами загальнонаціональними. Політична культура сучасного українського суспільства має перехідний, фрагментарний характер, виявом якого є психологічне, побутове та політичне відчуження між різними частинами українського народу.
3. Політичний менталітет є сукупністю усвідомлених і неусвідомлених політичних уявлень, цінностей і установок визначених соціальних спільнот у сфері політичної повсякденності. Разом з тим, менталітет - це не просто світобачення, оскільки таке тлумачення менталітету містить елементи споглядальності і пасивності, а у змістовному плані це й «активність», припускаючи як активність сприйняття, так і активність дії.
В історичному аспекті формування українського менталітету відбувалося під впливом геополітичного чинника – розташування України між Заходом і Сходом. Особливістю України є те, що вона майже постійно знаходилась між різними державно-політичними полюсами, в центрі боротьби, і включалась до складу то однієї, то іншої держави. Тому для України є характерним стан постійного маневрування. Це істотно вплинуло на формування національного менталітету і наявності в його структурі маргінального складника, що в свою чергу спричинилося до формування своєрідної біполярної моделі, яка поєднує лицарсько-козацький та пасивно-споглядальний типи ставлення до довкілля. У політичній сфері ці типи менталітету виявляються, з одного боку, в бунтарстві, героїчній боротьбі за національні цінності та державну самостійність України, а з іншого – в егоцентризмі, байдужості до долі власного народу і власної держави. Нація, яка довго перебувала під іноземним гнітом, починає набувати нових ментальних рис. У неї розвиваються мімікрія, консерватизм, комплекс меншовартості. Отже ментальність нації, яка тривалий час не мала власної державності і перебувала у неволі, серйозно деформується. На глибшому рівні психіки продовжують функціонувати власні ментальні риси, але на них починають нашаровуватися набуті в умовах неволі ментальні настанови. Останні дедалі більше блокують, деформують і витискують компоненти національної ментальності.
Ментальність українців має кілька системоутворюючих ознак: інтровертність у сприйнятті всього, що їх оточує, тобто зосередженість на проблемах внутрішнього, особистісно-індивідуального світу, кордоцентричність, яка виявляється в синтименталізмі, емпатії, яскраво вираженій любові до природт, культуротворчості і естетизмі життя. Поряд з ними українцям притаманні анархічний індивідуалізм, перевага чуттєвого над волею та інтелектом. Як народові українцям властиві такі риси політичної культури: демократизм, волелюбність, толерантність, миролюбність і водночас схильність анархізму, бунтів, і міжусобної боротьби, намагання поставити особисті інтереси над загальнодержавними. За психологічним складом вони є народом західного, європейського типу.
Разом з тим, такий погляд на ментальність українців не є сталим. Політичній ментальності українців, загалом, і політичної культури, зокрема, характерними є риси, що свідчать про довге історичне поневолення і несформованість модерної ментальності й політичної культури, яка є характерною для високорозвинених націй світу. Проте, деякі з названих рис, такі як толерантність, демократичність, у випадку успішних суспільно-політичних перетворень можуть сприяти розвиткові України як цивілізованої європейської держави.
Значний вплив на формування менталітету конкретної спільноти відіграє фактор регіоналізації. Регіон мешкання - це важливий фактор, який заздалегідь визначає стиль мислення, емоції, повсякденні вербальні та реальні реакції індивідів і який здатний значно стримувати чи нейтралізувати вплив інших факторів. Регіональні прояви менталітету фіксуються за такими його формальними показниками, як: відношення до культури народу, знання та уявлення про традиції та звичаї, специфіка бачення світу професій, володіння мовою, відношення до процесу відродження та розвитку української мови та культури, емоційне сприйняття свого місця в суспільств.
Розмаїття ознак і характеристик національної ментальності українського суспільства дозволяє говорити про неї як про якісне відображення особливої цивілізації серединної межі, коли загальноукраїнський менталітет існує лише як певна проективна можливість, нерозгорнута потенційність, а становлення української особистості не стало чинником дефрагментації української ментальності.
Позитивна програма відродження і «оздоровлення» (хоча доцільніше вести розмову саме про формування) українського менталітету обов'язково мусить враховувати важливі особливості українського минулого (колишню роз'єднаність українського народу, його перебування у різних державних утвореннях, регіональні та місцеві особливості тощо) і бути спрямованою на суспільну консолідацію, формування громадянської гідності та патріотичних чеснот. Для виконання завдань творення ментального середовища новітньої української державності в особистісному вихованні слід велику увагу приділити відновленню (або знов-таки формуванню) історичної пам'яті, використанню доробку історичної персоналістики, широкій популяризації імен славетних українців.
4. Сутнісною рисою сучасного українського суспільства є розкол його ціннісних орієнтацій, що призвів до фрагментарності української політичної культури, в спектрі якої є місце мовним та конфесійним відмінностям, різним оцінкам минулого і поглядів на майбутнє, діаметрально протилежним зовнішньополітичним орієнтаціям. Існування суттєвих відмінностей у ціннісних орієнтаціях між регіонами обумовлене культурно-історично.
І все ж, використання поняття «розкол» стосовно українських реалій здебільш не є виправданим, оскільки воно адекватно не віддзеркалює багатоаспектні, складні і суперечливі процеси, що відбуваються в суспільстві. Ця категорія несе на собі відбиток ціннісного судження і більше нагадує вирок, ніж прагнення визначити сутність розбіжностей, які існують між окремими соціальними групами. Нерідко проблема «розколу» порушується політиками у пропагандистських або ж спекулятивних цілях. Більш того, наголошення саме на «розколі» сприяє закріпленню цього стереотипу у свідомості громадян, що небажано у всіх відношеннях. Тому доречніше вести мову про історично обумовлені істотні та неістотні розбіжності, що існують у суспільній свідомості окремих груп населення, які проживають в різних регіонах України.
Наслідком партійно-політичної ідентифікації є диференціація суспільства на окремі групи прихильників тієї чи іншої ідеології, політичної партії чи стратегії суспільного розвитку. Тобто вона невіддільна від процесу поділу суспільства на окремі складові. Після президентських виборів 2004 року все частіше стали говорити про існування в українському суспільстві розколу між окремими регіонами, суб’єктами соціальних і національних відносин.
Результати останніх виборчих кампаній в Україні засвідчують усталеність суттєвої регіональної диференціації громадян. При цьому виокремлюють такі лінії поділу: ставлення до ролі держави в економіці, розміру податків і соціальних програм; ставлення до ринкових трансформацій і ступеня державного регулювання (підтримка переходу до ринкових відносин чи обстоювання необхідності повернутися до централізованої економіки); ставлення до статусу російської мови; зовнішньополітичні орієнтації - на Захід чи на Росію та СНД; вступ України до НАТО тощо.
В основі непорозуміння між представниками Сходу і Заходу України є не лише мовне питання або проблема зовнішньої орієнтації держави, але й різниця способів отримання засобів до існування. Йдеться про те, що більшість населення Східної України покладається на зарплату, яку отримує на підприємствах або в державних закладах. Як наслідок – донбасівці та інші представники південно-східної України орієнтовані на господаря і державу, які, на їх думку, повинні створити кожному окремо взятому співробітнику задовільні умови для життя. Водночас левова частка громадян центральних і західних областей знаходять себе у дрібному та середньому підприємництві. Тому на державу вони поглядають з певною підозрою – як на апарат, що не лише не сприяє становленню їх бізнесу, але й потребує значних пожертвувань у вигляді хабарів та інших фінансово-моральних збитків.
В Україні існує фрагментарна політична культура, яка характеризується відсутністю консенсусу між членами суспільства щодо основних політичних i цивілізаційно-культурних цінностей. Українські співгромадяни не мають спільної думки ні щодо майбутнього країни, ні щодо її минулого. Ціннісні орієнтації, прийнятні для одних регіонів, заперечуються в інших i навпаки. Мешканці ряду областей України краще ставляться до населення сусідньої держави, ніж до своїх співгромадян з інших регіонів.
5. Заходами подолання розколу ціннісних орієнтацій українського суспільства можуть бути: забезпечення сталого соціально-економічного розвитку країни та вирівнювання соціально-економічного розвитку регіонів; ліквідація бюджетних диспропорцій на рівні Центр - регіони; підвищення внутрішньої мобільності робочої сили; наповнення національної ідеї не лише політичним змістом (незалежність), але й економічним – реальне підвищення матеріального рівня життя більшості громадян; створення зaгaльнoнaцioнaльнoгo інформаційного простору; забезпечення у країні верховенства права, розвитку демократії, захисту прав людини; формування загальнонаціональної системи культурних, наукових, ділових взаємозв'язків між регіонами; забезпечення прозорої кадрової політики в регіонах; надання більших повноважень органам місцевого самоврядування; забезпечення вільного розвитку культур національних меншин; проведення виваженої культурно-мовної політики. Центр зусиль держави в цьому напрямі треба перенести в дошкільні, шкільні й університетські колективи. Одночасно варто чітко визначити пріоритет: без володіння державною мовою громадянин не може працювати на державній службі. Це право вільного вибору особистості у взаємовідносинах з владою у мовній сфері; просування на державному рівні ідеї української політичної нації; становлення української особистості як чинника дефрагментації української ментальності, свідоме та рішуче подолання існуючих в ментальному ландшафті елементів фобій, комплексів меншовартості, історичної скривдженості тощо.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Алмонд Г. Гражданская культура. Политические установки и демократии пяти наций / Алмонд Г. // Антология мировой политической мысли: В 5 т. – М.: Мысль, 1997. – Т.2. – С. 592 – 611.
2. Андреева И. К вечному миру: От Эразма Роттердамского до Делийской декларации / Андреева И., Гулыга А. // Литературная газета. – 1987. – С. 14.
3. Андрійчук О. Тягар толерантності: про статус мови і демократичні стандарти / Андрійчук О. // Дзеркало тижня. – 2006. – 8 липня.
4. Андрущенко В. Гуманітарна політика України / Андрущенко В. / Філософія політики. Хрестоматія. -Т. 4. – К.: «Знання України», 2003. – 429 с.
5. Андрущенко В. Організоване суспільство [Електронний ресурс] / Андрущенко В. / Інститут вищої освіти АПН України. — К., 2006. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/books/2006/06vaos/
6. Ануфриев Е.А. Российский менталитет как социально-политический и духовный феномен / Е.А. Ануфриев, Л.В. Лесная // Социально-политический журнал - 1997. - №3. – С. 16 – 28.
7. Арзаканян Ц.Г. Философская мысль и философский журнал / Арзаканян Ц.Г. // Вопросы философии. – 1987. - №7. – С.135 – 144.
8. Бабкіна О.В. Політологія / О.В. Бабкіна, В.П. Горбатенко. – К.: Академія, 2003. – 528 с.
9. Бадзьо Ю. Національна ідея і національне питання / Бадзьо Ю. – К.: Смолоскип, 2000. – 52 с.
10. Барбер Б. Сильна демократія: політика учасницького типу / Барбер Б. // Демократія: антологія / [упоряд. О. Проценко]. – К.: Смолоскип, 2005. – С. 254 – 262.
11. Баталов Э. Политическая культура современного американского общества / Баталов Э. / [под ред. Ю.А.Замошкина]; АН СССР, Ин-т США и Канады. – М.: Наука, 1990. – 252 с.
12. Бебик В.М. Політична культура сучасної молоді / Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. – К.: А.Л.Д., 1996. – 125 с.
13. Бердяев Н. Судьба России / Бердяев Н. – М.: Сов. писатель, 1990. – 240 с.
14. Бессмертный Ю.Л. "Анналы": переломный этап? / Бессмертный Ю.Л. // Одиссей. Человек в истории. – М.: Наука, 1991. – С. 7 – 24.
15. Бичко І. Українська ментальність і проблеми гуманітаризації національної вищої освіти / Бичко І. // Розбудова держави. – 1993. - № 3. – С. 58 – 61.
16. Бабосов Е. Политическая культура советского человека / Бабосов Е. // Вопросы теории и жизнь. – М., 1987. – С. 181 – 187.
17. Бистрицький Є. Культурполітичні альтернативи суспільного розвитку / Бистрицький Є. // Політологія посткомунізму. Політичний аналіз посткомуністичних суспільств. – К.: Політична думка, 1995. – С. 22 – 38.
18. Бовин А. К постановке социологических проблем политики / Бовин А. // Социальные исследования. Вып.2. – М.: Наука, 1968. – С. 61 – 72.
19. Бортніков В. Розмежування в Україні в контексті ціннісної ідентифікації населення / Бортніков В. // Політичний менеджмент. – 2007. - №1(22). – С. 48 – 56.
20. Бочковський О. І. Вступ до націології / Бочковський О. І. – Мюнхен, 1991 – 1992. – 338 с.
21. Бровченко І. Ю. Заселення та господарське освоєння південно-східних степів України в другій половині ХVІІ – ХVІІІ ст.: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. іст. наук / Бровченко І. Ю. – Х., 2004. – 20 с.
22. Буцевицький В. Проблеми політичної культури в Україні в процесі державотворення / Буцевицький В. // Нова політика. — 1999. — № 1. – С. 41 – 52.
23. Василенко И.А. Политическая глобалистика: [учебное пособие для вузов] / Василенко И.А. – М.: Логос, 2000. – 360 с.
24. Вассиян Ю. Степовий сфінкс / Вассиян Ю. // Хроніка 2000. – Вип. 3–4. – 1994. – С. 198 – 223.
25. Введение в политологию. Словарь-справочник / [под ред. В.П. Пугачева]. – М.: Аспект Пресс, 1996. – 262 с.
26. Вебер М. Избранные произведения / Вебер М. / [ред.-сост. Давыдов Ю.Н.] – М.: Прогресс, 1990. – 808 с.
27. Вебер М. Политика как призвание и профессия / Вебер М. // Диалог. – 1993. - № 5 – 6. – С. 36 – 39.
28. Верменич Я. В. Еволюція адміністративно-територіального устрою в Україні: проблеми концептуалізації / Верменич Я. В. // Укр. іст. журн. – 2005. – № 4. – С. 114 – 145.
29. Вілсон Е. Національна ідентичність в Україні / Вілсон Е. // Політична думка. — 1999.— №3. — С. 120 – 128.
30. Вільчинська І. Ю. Політологічні характеристики етнічної ідентичності / Вільчинська І. Ю. // Політологічний вісник. - Вип. 9. – К. – 2001. – С. 189 – 196.
31. Володимир. Григорій Сковорода – лицар святої борні / Володимир. – Лондон-Торонто: Інститут Володимира Шаяна, 1973. – 111 с.
32. Выжлецов Г.П. Аксиология культуры / Выжлецов Г.П. – СПб.: Изд-во С.-Петерб. гос. ун-та, 1996. – 149 с.
33. Вятр Святомір. Політична культура в Середній Европі. Чи існує політична культурна ідентичність у переході від Сходу до Заходу? [Електронний ресурс] / Вятр Святомір / Незалежний культурологічний часопис «Ї». – 1997. - № 9. – Режим доступу: // www.ji.lviv.ua.
34. Гаджиев К. Политическая культура современного Запада / Гаджиев К. // В кн.: Політологія. Курс лекцій / [ред. Н. Марченко]. – М., 1993. – 225 с.
35. Гаджиев К.С. Политическая культура / Гаджиев К.С. // Полис. – 1991. – № 6. – С. 69–84.
36. Гаджиев К.С. Концепция гражданського общества: идейные истоки и основные вехи формирования / Гаджиев К.С. // Вопросы философии. – 1991. – №7. – С. 19 – 35.
37. Гегель Г.В.Ф. Конституция Германии / Гегель Г.В.Ф. // Политические произведения. – М.: Наука, 1978. – С. 65 – 184.
38. Голубенко П. Україна і Росія у світлі культурних взаємин / Голубенко П. – К.: Дніпро, 1993. – 447 с.
39. Гонський В. Український патріотизм і формування менталітету нації / Гонський В. // Розбудова держави. – 1993. - № 11. – С. 45 – 63.
40. Гончарук О. Раціональність та нераціональність в оцінці населенням України політичних та економічних змін / Гончарук О. // Соціологічний моніторинг. – 2003. Соціологічний моніторинг / [за ред. д. е. н. В. Ворони, д. е. н. М. Шульги]. – К.: Інститут соціології НАН України, 2003. – C. 77 – 88.
41. Гумбольдт В. Язык и философия культуры / Гумбольдт В. – М.: Прогресс, 1985. – 450 с.
42. Гумилев Л. Ритмы Евразии. Эпохи и цивилизации / Гумилев Л. – М.: Издательство АСТ, 2004. – 607 с.
43. Гуревич А.Я. Категории средневековой культуры / Гуревич А.Я. – М.: Искусство, 1984. – 350 с.
44. Гуревич А.Я. Проблема ментальностей в современной историографии / Гуревич А.Я. // Всеобщая история: дискуссии, новые подходы. – Вып. 1. – М.: Наука, 1989. – С.75 – 89.
45. Дацюк С. Геополитика, хронополитика и культурополитика Украины / Дацюк С., Грановский В. // Зеркало недели. – 1999. - № 2 (223).
46. Дашкевич Я. Дискусійні питання національного будівництва Півдня України / Дашкевич Я. // Державність. – 1992. – № 1. – С. 15 – 28.
47. Дженусов А.И. Политическая культура: концептуальные аспекты / Дженусов А.И. // Социально-политический журнал. – 1994. - № 11 – 12. – С. 75 – 86.
48. Джерела до історії населених пунктів Донеччини ХVІ – ХVІІІ ст. / [уклад. В.О. Пірко]. – Донецьк: Східний видавничий дім, 2001. – 103 с.
49. Доган М. Сравнительная политическая социология / Доган М., Пеласси Д. // Социально-политический журнал. - 1994. - С. – 96-115.
50. Додонов Р.А. Этническая ментальность: Опыт социально-философского исследования / Додонов Р.А. – Запорожье: РА "Тандем-У", 1998. – 192 с.
51. Додонов Р.О. Соціально-філософський аналіз процесу формування та функціонування етноментальності: автореф. дис... доктора філос. наук: 09.00.03 / Додонов Р.О. – Ін-т філософії НАН України ім. Г.С. Сковороди. – К., 1999. – 36 с.
52. Експертне опитування Центру Разумкова // Інформаційно-аналітичні матеріали до Круглого столу «Схід i Захід України в контексті виборчої кампанії 2006: відмінності, протиріччя, перспективи єднання». – К.: Центр Разумкова. – березень 2006. – 364 с.
53. Ерасов Б.С. Социальная культурология: пособие для студентов высших учебных заведений / Ерасов Б.С. – М.: Аспект Пресс, 1997. – 591 с.
54. Єремеїв М. Полковник Євген Коновалець на тлі української визвольної боротьби / Єремеїв М. // Євген Коновалець та його доба. – Мюнхен,: Фундація ім. Євгена Коновальця, 1974. – 188 с.
55. Захаров Є. Нова Конституція — hie et nunc! / Захаров Є. // Дзеркало тижня. – 2008. – 1- 8 березня.
56. Задорожний В. Карпатська Україна у світлі нових документів / Задорожний В., Вегеш М. // Сучасність. – 1993. – Ч. 4. – С. 58 – 69.
57. Зайцев А.И. Культурный переворот в Древней Греции VIII-V вв. до н.э. / Зайцев А.И. – Л.: Изд. ЛГУ, 1985. – 468 c.
58. Заключний звіт місії ОБСЄ/БДІПЛ зі спостереження за виборами. Вибори Президента України 31 жовтня, 21 листопада та 26 грудня 2004 року // Вибори та демократія. – 2006. - № 2. – С. 35 – 77.
59. Збірник матеріалів про молодіжні об'єднання України. – К., 1991. – 180 с.
60. Зиновьев А.А. Гибель империи зла / Зиновьев А.А. // Социс. – 1995. - № 4. – С.64 – 80.
61. Золін А.О. Регіональна політична субкультура: спроба комплексного аналізу / Золін А.О. // Нова парадигма: журнал наукових праць / [гол. ред. В.П. Бех]. – Вип. 64. – К.: Вид-во НПУ імені М.П.Драгоманова, 2007. – С.87 – 96.
62. Ильин В.В. Политическая антропология / Ильин В.В., Панарин А.С., Бадовская Д.В. – М.: Изд-по МГУ, 1995. – 254 с.
63. Инглехарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества / Инглехарт Р. // Полис. – 1997. - №4. – С.6 – 32.
64. История Луганского края: учеб. пособие / [А.С. Ефремов, В.С. Курило, И.Ю. Бровченко и др.]. – Луганск: Альма-матер, 2003. – 432 с.
65. История метальностей. Историческая антропология. Зарубежные исследования в обзорах и рефератах. – М.: РГГУ, 1996. – 255 с.
66. Іщук В. Україна: проблема престижності та ідентичності (масова комунікація і культура як суб'єкти формування громадської та національної свідомості) / Іщук В. – К., 2000. – С. 16.
67. Каган М.С. Философская теория ценностей / Каган М.С. – СПб.: Петрополис, 1997. – 205 с.
68. Калуга Владимир. Ремиссия ценностей. Украинские политики и общество постепенно избавляются от «синдрома раскола», щедро преподносимого «дружественной стороной» / Калуга Владимир // Газета Сейчас. – 2007. - № 143 (538).
69. Каплан Ю. Формування політичних орієнтацій населення різних регіонів та подолання „електорального розколу” / Каплан Ю. // Україна: стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки. – 2005 / [за ред. О. С. Власика]. – К.: Знання України, 2005. – С. 128 – 133.
70. Карасев В. Выборы 2006: линии и сценарии расколов / Карасев В. // Національна безпека і оборона. – 2005. - № 10. – С. 57 – 60.
71. Кармин А.С. Культурология / Кармин А.С. – СПб: Изд-во «Лань», 2003. – 784 с.
72. Карнаух А. Проблеми становлення сучасної політичної культури в Україні / Карнаух А. // «Персонал». – 2007. - № 9. – С. 11 – 23.
73. Карыпкулов А.К. Введение / А.К. Карыпкулов, Л.Н. Коган // Политическая культура социализма / [ред. колл.: А.А. Алтмышбаев, А.К. Карыпкулов, Л.Н. Коган]. – Фрунзе: Илим, 1984. – С. 3 – 18.
74. Кирило-Мефодіївське товариство: у трьох томах. – К.: Дніпро, 1990. – Т. 2. – 694 с.
75. Клаус А. Наши колонии. Опыт и материалы по истории иностранной колонизации в России / Клаус А. – СПб., 1869. – Т. 1. – 163 с.
76. Коган Л.Н. Теория культуры / Коган Л.Н. – Екатеринбург: Изд-во Урал. гос. ун-та, 1993. – 160 с.
77. Козловский В.В. Понятие ментальности в социологической перспективе / Козловский В.В. // Социология и социальная антропология. – СПб.: Алетейя, 1997. – 241 с.
78. Кокарська О.І. Політична культура: теоретико-методологічні проблеми / О.І. Кокарська, В.Ф. Кокарський // Політична культура: теорія, проблеми, перспективи. – К.: ПАРАПАН, 2004. – 224 с.
79. Комаров Е.Г. Политическая культура молодежи: проблемы формирования и развития / Комаров Е.Г. – М.: Мысль, 1986. – 156 с.
80. Кондаков И.В. Введение в историю русской культуры / Кондаков И.В. – М.: Аспект Пресс, 1997. – 360 с.
81. Кононов И. Отношения Востока и Запада Украины: между прошлым и будущим / Кононов И. // Україна. Схід – Захід: шлях до порозуміння: [зб. статей / ред. Н.Б. Кононова]. – Луганськ: Знання, 2005. – 132 с. – С. 116 – 124.
82. Кононов І.Ф. Донбас та Галичина: причини напруженості в стосунках та пошук історичного компромісу: матеріали Всеукр. конф. [«Стосунки Сходу та Заходу України: минуле, сьогодення та майбутнє»], (Луганськ, 25 - 26 травня 2006 р.). – Луганськ: Знання, 2006. – С. 12 – 18.
83. Корж С.А. Вітчизняна політична культура: суттєві риси та трудності формування : матеріали доповідей та виступів [«Дні філософського факультету – 2006: Міжнародна наукова конференція»], (12-13 квітня 2006 року). – К.: ВПЦ «Київ. університет», 2006. – Ч.VІ. – С. 41 – 43.
84. Корж С.А. Політична культура: визначення та зміст : матеріали І Всеукраїнської науково-практичної конференції [«Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє» пам’яті професора, генерал-лейтенанта Жукова С.А.»], (24-25 листопада 2005 року). – К.: ВІКНУ, 2006. – С. 178 – 181.
85. Корж С.А. Політична культура українського суспільства: типологія та зміст / Корж С.А. // Політологічний вісник: [зб. наук. праць]. – К.: ТОВ «ХХІ СТОЛІТТЯ: ДІАЛОГ КУЛЬТУР», 2005. – Вип.19. - С. 47 – 58.
86. Корж С. А. Розкол ціннісних орієнтацій як сутнісна риса сучасного українського суспільства / Корж С. А. // Нова парадигма: [журнал наукових праць]. – К.: Вид-во НПУ ім. М.П.Драгоманова, 2007. – Вип. 67. – С. 158 – 166.
87. Корж С.А. Фрагментарність української політичної культури – загроза формуванню політичної нації й громадянського суспільства : матеріали Всеукраїнської наук.-практ. конф. [«Проблеми національної безпеки в умовах сучасного розвитку України»], (Київ, 15 вересня 2006 року). – К., 2006. – С. 494 – 498.
88. Корж С.А. Ціннісна складова в політичній культурі суспільства / Корж С.А. // Грані : громад.-політ. та наук.-теоретич. альманах. – Дніпропетровськ, 2006. - №6 (50). – С. 127 – 130.
89. Корнієнко В.О. Еволюція політичного ідеалу (від плюралізму до синтезуючої єдності) / Корнієнко В.О. – Вінниця: Універсум, 1999. – 430 с.
90. Коропецький І.С. Дещо про минуле, недавнє минуле та сучасне української економіки / Коропецький І.С. – К.: Либідь, 1995. – 240 с.
91. Короткий оксфордський політичний словник. – К.: „Основи”. – 2005. – 789 с.
92. Костирєв А.Г. Соціально-відповідальна модель функціонування засобів масової інформації як чинник суспільної злагоди в демократичному суспільстві / Костирєв А.Г. // На шляху до суспільної злагоди. – К.: Український центр політичного менеджменту, 2001. – С. 75 – 84.
93. Костирєв А.Г. Суспільно-політичні функції засобів масової інформації в демократичному суспільстві / Костирєв А. Г. // Вісник Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Філософія. Політологія. – 2002. – № 40. – С. 230 – 234.
94. Костирєв А.Г. Ціннісна комунікація як умова консолідації української нації / Костирєв А.Г. // Політичний менеджмент. – 2007. - №5 (26). – С. 88 – 97.
95. Кремень В. Україна: альтернативи поступу. Критика історичного досвіду / Кремень В., Табачник Д., Ткаченко В. / Філософія політики. Хрестоматія. Т. 4. – К.: „Знання України”, 2003. – 429 с.
96. Кремень Т. То ли друг, то ли враг / Кремень Т. // Корреспондент. – 2005. – № 47 (186). – С. 27 – 32.
97. Кур'єр Кривбасу. – 1995. – № 43–44. – С. 39.
98. Ладига А. И. Причини зовнішньополітичних орієнтирів населення східноукраїнського регіону України : матер. наук.-практ. конф. [«Україна та сусідні держави»]. – Чернівці: Вид-во Чернівецького національного університету, 2005. – С.56 – 58.
99. Лебон Г. Психология социализма / Лебон Г. – СПб.: Макет, 1995. – 544 с.
100. Ленин В.И. Государство и революция / Ленин В.И. // Полн. собр. соч. – Т.33. – С.3 – 362.
101. Ленин В.И. О государстве /Ленин В.И. // Полн. собр. соч. – Т. 39. – С. 62 – 84.
102. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики / Леонтьев А.Н. – 4-е изд. – М.: Изд. МГУ, 1981. – С. 318 – 345.
103. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции / Леонтьев Д.А. // Вопросы философии. – 1996. - № 4. – С.15 – 27.
104. Липсет С.М. Политическая социология / Липсет С.М. // Американская социология сегодня: перспективы, проблемы, методы. – М.: Прогресс, 1992. – С. 203 – 211.
105. Липинський В. Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму / Липинський В. – К.: Філадельфія, 1995. – 471 с.
106. Литвин В. Політична культура українського суспільства: традиції та сучасність / Литвин В. // Столичные новости. – 2002. - № 10 (206).
107. Лихачев Д.С. Смех в древней Руси / Лихачев Д.С., Панченко А.М., Понырко Н.В. – Л.: Наука, 1984. – 295 с.
108. Липсет С. М. Структуры размежеваний, партийные системы и предпочтения избирателей / Липсет С. М., Роккан С. // Партии и выборы: хрестоматия / РАН. ИНИОН. Московский государственный институт международных отношений (университет) МИД РФ; [отв. ред. и сост. Н. В. Анохина, Е. Ю. Мелешкина]. – Ч. 1. – М.: ИНИОН, 2004. – С. 49 – 80.
109. Лісовий В. Поняття політичної культури і сучасний етап політичної культури в Україні / Лісовий В. // Розбудова держави. – 1993. - № 3. – С. 55.
110. Лісовий В.С. Культура – ідеологія – політика / Лісовий В.С. – К.: Видавництво імені Олени Теліги, 1997. – 352 с.
111. Лісовий В. Що таке національна (українська) ідея? / Лісовий В. // Націоналізм: антологія / [упоряд. О. Проценко, В. Лісовий]. – К.: Смолоскип, 2000. – С. 593 – 626.
112. Лу Яньчжоу. Сказание Заоблачных гор / Лу Яньчжоу. // Средний возраст: Сб. - М.: Радуга, 1985. – С.192 – 286.
113. Лубский А.В. Политический менталитет и легитимность политической власти Политический менталитет: тезисы докладов и сообщений научной конференции [«Политический менталитет»], (Ростов-на-Дону, 26 января 1996 г.). – Ростов-на-Дону, 1996. – C. 6 – 8.
114. Лубский Р.А. Политический менталитет: методологические проблемы / Лубский Р.А. – М.: Прогресс, 2001. – 76 с.
115. Лурье С.В. Культурная антропология в России и на Западе: концептуальные различия / Лурье С.В. // Общественные науки и современность. – 1997. - №2. – С. 146 – 161.
116. Лясота Л. Причини відтворення авторитарних цінностей в Україні / Лясота Л. // Нова політика. – 2001. - № 5. – С. 55 – 59.
117. Майборода О. Український етнос має стати ядром української політичної нації : інформаційно-аналітичні матеріали до Круглого столу ["Схід i Захід України в контексті виборчої кампанії 2006: відмінності, протиріччя, перспективи єднання"], (Київ, березень 2006 р.). – К.: Центр Разумкова. – С. 19 – 20.
118. Мамут Л.С. Этатизм и анархизм как типы политического сознания (домарксистский период) / Мамут Л.С. – М.: Наука, 1989. – 328 с.
119. Манекин Р.В. Контент-анализ как метод исследования истории мысли. Опыт количественного исследования итальянских текстов эпохи Возрождения (Поджо Браччолини) / Манекин Р.В. // Клио. - 1991. - №1. – С. 28 – 33.
120. Маркс К. К критике гегелевской философии права // Маркс К., Энгельс Ф. // Соч., 2-е изд. – Т.1. – С. 219 – 368.
121. Маркс К. Критика Готской программы // Маркс К., Энгельс Ф. // Соч., 2-е изд. – Т.19. – С. 9 – 32.
122. Маркс К. Критические заметки к статье "Пруссака" "Король прусский и социальная реформа" // Маркс К., Энгельс Ф. // Соч., 2-е изд. - Т.1. – С. 430 – 443.
123. Маркс К. Наемный труд и капитал // Маркс К., Энгельс Ф. // Соч., 2-е изд. – Т.6. – С. 428 – 459.
124. Маркс К. Немецкая идеология / Маркс К., Энгельс Ф. // Соч., 2-е изд. – Т З. – С. 7 – 544.
125. Маруховська-Картунова О. О. Особливості запобігання ескалації та врегулювання етнополітичних конфліктів / Маруховська-Картунова О. О //Політологічний вісник [зб. наук. праць]. – К., 2001. – С. 190 – 201.
126. Маяковский В.В. Хорошо! Октябрьская поэма / Маяковский В.В. // Полн. собр. соч. в 13 т. – Т.8. - М.: Гослитиздат, 1958. – С. З16 – 386.
127. Мельник Я. Коли ще думка спить / Мельник Я. // Літературна Україна. – 1990.
128. Ментальность россиян (Специфика сознания больших групп населения России). – М.: Аст, 1997. – 477 с.
129. Мировоззренческая культура личности: (Философские проблемы формирования) / [отв. ред. ВЛ.Иванов]. – К.: Наукова думка, 1986. – 292 с.
130. Мирошниченко П.Я. Культура русского и украинского крестьянства конца эпохи феодализма (1760-1861 гг.) / Мирошниченко П.Я. – Донецк: ДонГИИИ, 1999. – 244 с.
131. Михальченко М. Цивілізаційна чи ціннісна розколотість України? / Михальченко М., Шайгородський Ю. // Політичний менеджмент. – 2006. - №6. – С.16-25.
132. Михальченко Н.И. Политическая идеология как форма общественного сознания / Михальченко Н.И. – К.: Наукова думка, 1981. – 262 с.
133. Мітряєва С. І. Міжнаціональні аспекти консолідації українського суспільства (регіональна модель): монографія / Мітряєва С. І. / Вид-во Національного інституту стратегічних досліджень, Закарпатський філіал. – Ужгород, 2001. – 172 с.
134. Монтескье Ш.Л. Избранные произведения / Ш.Л.Монтескье / [общ. ред. и вступ. ст. М.П.Баскина, прим. Р.С.Миндлиной]. – М.: Госполитиздат, 1955. – 800 с.
135. Мостовая И.В. Архетипы и ориентиры российской ментальности / Мостовая И.В., Скорик А.П. // Политические исследования. – 1995. – №4. – С. 69 – 76.
136. Мостовая И.В., Скорик А.П. Политическая ментальность россиян: тезисы докладов и сообщений научной конференции [«Политический менталитет»], (Ростов-на-Дону, 26 января 1996 г.). – Р-на-Дону, 1996. – С.10 – 12.
137. Муравицька М. П. Лінгводидактика Памфіла Юркевича / Муравицька М. П. // Мовознавство. – 1994. – № 6. – С. 70 – 82.
138. Муравьева И. "Ночной разбойник, дуэлист ... " / Муравьева И. // Аврора. – 1986. - №11. – С.126 – 148.
139. Нагорна Л. Національна ідентичність: український феномен в історичній ретроспективі / Нагорна Л. // Розбудова держави. – 1997. - №7 – 8. – С. 46 – 51.
140. Нагорна Л.П. Політична культура українського народу: історична ретроспектива і сучасні реалії / Нагорна Л.П. – К.: Стилос, 1997. – 266 с.
141. Нагорний В. Політична культура громадян України: вектори змін / Нагорний В. // Гуманітарна політика Української Держави в новітній період: монографія / [за ред. С.І.Здіорука]. – К.: НІСД, 2006. – С. 38 – 122.
142. Назаров М.М. Политическая культура российского общества 1991-1995 гг.; опыт социологического исследования / Назаров М.М. – М.: Эдиториал УРРС, 1998. – 176 с.
143. Нечуй-Левицький І.С. Кайдашева сім’я : [повість] / Нечуй-Левицький І.С. // Микола Джеря: Повісті, оповідання, нариси… - К.: Веселка, 1988. – С. 119 – 244. – (Першотвір).
144. Общество и сознание. – М.: Прогресс, 1984. – 368 с.
145. Ожегов С.И. Толковый словарь русского языка / Ожегов С.И., Шведова Н.Ю. – М.: Русский язык, 1992. – 750 с.
146. Основи етнодержавознавства : підручник / [за ред. Ю. І. Римаренка]. – К.: Либідь, 1997. – 656 с.
147. Основы политологии. Краткий словарь терминов и понятий. – М.: МГУ им. М.В.Ломоносова, Общество «Знание» России, 1993 – 168 с.
148. Павленко Р. Електоральна роздільність України: шляхи подолання / Павленко Р. // Вибори та демократія. – 2006. - № 1. – С. 38 – 44.
149. Павленко Ю. Глобалізація та цивілізаційні зрушення сьогодні / Павленко Ю. // Міжнародна економічна політика. – 2005. - Вип.1 – С. 112 – 124.
150. Пайпс Р. Россия при старом режиме / Пайпс Р. – М.: Независимая газета, 1993. – 421 с.
151. Панарин А.С. Российская интеллигенция в мировых войнах и революциях ХХ века / Панарин А.С. – М.: Эдиториал УРСС, 1998. – 348 с.
152. Парсонс Т. Система современных обществ / Парсонс Т. – М.: Аспект Пресс, 1998. – 270 с.
153. Патнам Р. Д. Творення демократії: Традиції громадської активності в сучасній Італії / Патнам Р. Д. ; [пер. с англ.]. – К.: Видавництво Соломії Павличко „Основи”, 2001. – 302 с.
154. Пахомов Ю.Н. Пути и перепутья современной цивилизации / Пахомов Ю.Н., Крымский С.Б., Павленко Ю.В. – К.: Благотворительный фонд содействия развитию социальных и экономических наук "Международный деловой центр", 1998. – 432 с.
155. Переслегин С. Самоучитель игры на мировой шахматной доске / Переслегин С. // Геополитика. – М.; СПб.: Act, Terra Fantastica, 2002. – 186 с.
156. Пигров К.С. Диалектика материального и духовного овладения миром как социально-философская проблема / Пигров К.С. // Ученые записки кафедр общественных наук вузов Ленинграда. Философия. Вып.19. Методология общественного познания. – Л.: Изд. ЛГУ, 1979. – С.182 – 198.
157. Платон. Сочинения: в 3-х т. / [под общ. ред. А.Ф.Лосева