ПОЛІТИЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

Краткое описание

Київський національний університет
імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

ДОБРЖАНСЬКА Олена Леонідівна

УДК 32.019.52:316.3(477)

ПОЛІТИЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА В УМОВАХ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ

23.00.03 – політична культура та ідеологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата політичних наук

Науковий керівник
Рижков Микола Миколайович
доктор політичних наук, професор

Київ – 2008

ЗМІСТ

ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1 КОНЦЕПТУАЛЬНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ У СУЧАСНІЙ ПОЛІТОЛОГІЇ 12
1.1. Сучасні теорії формування, розвитку та трансформації політичної ідентичності 12
1.2. Еволюція політичної ідентичності українського суспільства 36
Висновки до розділу 1 47
РОЗДІЛ 2 СПІЛЬНА ПОЛІТИЧНА ІДЕНТИЧНІСТЬ ЯК СКЛАДОВА ЄВРОПЕЙСЬКОГО ІНТЕГРАЦІЙНОГО ПРОЕКТУ 49
2.1. Європейський досвід формування спільної політичної ідентичності в багатокультурних спільнотах 49
2.2. Україна в системі культурних координат спільної європейської ідентичності 85
Висновки до розділу 2 101
РОЗДІЛ 3. СУПЕРЕЧЛИВІСТЬ ПОЛІТИЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ СУЧАСНОГО УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ПРИЧИНИ РОЗКОЛУ ТА ШЛЯХИ КОНСОЛІДАЦІЇ 103
3.1. Типологія та взаємодія ідентичностей в українському соціумі 103
3.2. Вплив засобів масової інформації та комунікації на формування в Україні європейської ідентичності 131
3.3. Емпіричне дослідження перспектив розвитку європейської ідентичності в українському суспільстві 145
Висновки до розділу 3 161
ВИСНОВКИ 163
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 172
ДОДАТКИ 198

ВСТУП
Актуальність теми зумовлюється тим, що процеси європейської інтеграції стали потужним фактором трансформації політичної ідентичності на пострадянському просторі. Політична ідентичність суспільства виступає структурно-системним комплексним феноменом, в якому взаємодіють політичні, культурні, етнічні і національні чинники державотворення та міждержавного співробітництва. Громадянське суспільство сучасного типу утворює простір для ідентичностей, які постійно змінюються, внаслідок чого відбувається руйнування старих та формування нових ідентичностей, що становить політичну проблему, від вирішення якої багато в чому залежить реалізація задекларованих європейських суспільних цінностей та цілісність політичної ідентичності в рамках європейського інтеграційного проекту.
Трансформація політичної ідентичності в сучасному світі має різні виміри, породжує нові виклики для національних держав, зокрема, впливає і на політичну систему України, формуючи світогляд українського суспільства щодо політичного режиму, ринкової економіки та регіональної інтеграції. В період суспільних трансформацій особливої ваги набуває питання ідентифікації української нації, розуміння власної ідентичності, адаптації української спільноти до нових політичних реалій.
Отже, головний напрям дослідження полягає в тому, щоб, спираючись на наявну теоретико-методологічну та прикладну базу, проаналізувати еволюцію політичної ідентичності у сучасних концепціях політології, визначити пріоритети спільної політичної ідентичності європейського інтеграційного проекту, з’ясувати суперечливість розвитку сучасної політичної ідентичності українського суспільства, дослідити результати експертного та соціологічного опитування щодо формування європейської ідентичності в Україні.
Проблема політичної ідентичності є пріоритетною для української політики, оскільки врахування ідентифікаційних особливостей та вивчення еволюції політичної ідентичності української спільноти може сприяти органічному входженню української держави до європейської політичної системи і зумовити гармонійний розвиток політичної культури в Україні.
Актуальність теми з наукового погляду визначається і тим, що дослідження здійснено на міждисциплінарному рівні, тобто, на рівні взаємодії спеціальних політологічних дисциплін - політичної культури, політичної соціології, етнополітичної конфліктології, прикладної політології, в рамках яких відбувається всебічний аналіз процесу актуалізації політичної ідентичності як складової політичної трансформації сучасного українського суспільства.
Таким чином, нагальною є потреба у систематизації та узагальненні сучасної наукової інформації щодо формування політичної ідентичності інтегрованих та транзитивних суспільств, з'ясуванні наукових концепцій, пов’язаних з предметом дисертаційної роботи і ще не проаналізованих у сучасній вітчизняній політології. Дослідження практики формування та розвитку політичної ідентичності українського суспільства вимагає і всебічного емпіричного аналізу у цій сфері з метою виявлення наявних суперечностей на шляху консолідації української нації.
Важливість дослідження змін політичної ідентичності суспільства в транзитних умовах та вплив на ці процеси тенденцій європейської інтеграції зумовлює й підвищений інтерес до неї багатьох західних та російських науковців, теоретиків і практиків (Г. Сміт, Б. Андерсен, Р. Інглегарт, Т. Брейдер, Д. Такер, К. О'мейер, Х. Солана, О. Попова, Ю. Качанов, В. Ядов, М. Головін, С. Кара-Мурза та ін.), оскільки наукова проблема політичної ідентичності належить до найбільш значимих в межах зазначеного політичного дискурсу.
Сучасні наукові розвідки ролі феномену політичної ідентичності в політичних трансформаціях та реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію розкривають тільки окремі аспекти цієї складової політичних відносин, серед яких вітчизняні розробки з проблем ідентичності українського суспільства (М. Обушний, М. Розумний, М. Ожеван, О. Литвиненко, Ф. Кирилюк, М. Хилько, О. Салтовський, О. Картунов, Є. Камінський та ін.); європейської інтеграції України (В. Бортніков, С. Василенко, В. Головченко, Є. Камінський, В. Копійка, О. Копель, С. Кондратюк, І. Оніщенко, Ю. Павленко, Н. Ротар, О. Сушко та ін.); впливу засобів масової інформації та комунікації на суспільну свідомість (Л. Губерський, А. Чічановський, В. Бебик, О. Гриценко, В. Шкляр, Г. Почепцов, Є. Макаренко, В. Іванов, В. Різун та ін.) Результати досліджень та висновки згаданих фахівців були враховані в дисертаційній роботі.
Водночас аналіз минулої і сучасної наукової думки засвідчив відсутність комплексних досліджень сучасних трансформацій політичної ідентичності, які охопили б як теоретичні концепції, так і практику її формування в умовах державотворчих зрушень, тому системний аналіз зазначеної проблематики є важливим і для вітчизняної політичної науки, і для політичної практики України в умовах реалізації європейської інтеграційної стратегії та адаптації політичної системи і політичної культури держави до європейських стандартів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана в рамках комплексної програми науково-дослідних робіт Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Наукові проблеми державотворення України" (номер державної реєстрації 019U015201), програми Інституту міжнародних відносин "Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України" (номер державної реєстрації 0102U001229).
Мета і завдання дослідження. Окреслені позиції актуальності, а також базової наукової проблеми стали фундаментом для постановки головної мети дисертаційної роботи: на основі аналізу концепцій політичної ідентичності та оригінального емпіричного дослідження з’ясувати новітні теоретичні та практичні засади формування політичної ідентичності сучасного українського суспільства з врахуванням розвитку спільної політичної ідентичності в рамках європейського інтеграційного проекту.
Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання таких завдань:
• узагальнити і консолідовано представити концептуальні підходи до поняття "політична ідентичність" та визначити роль цього концепту в сучасних політичних трансформаціях;
• виявити і поглибити розуміння комплексу чинників і механізмів впливу на концептуальне забезпечення і політико-системну еволюцію політичної ідентичності українського суспільства;
• розкрити особливості базових підходів до забезпечення спільної політичної ідентичності як складової європейського інтеграційного проекту з урахуванням суперечностей регіональної багатокультурності;
• на основі аналізу типології ідентичності сучасного українського суспільства визначити рівні впливу процесів європейської інтеграції на політичну ідентичність українців, виявити конкурентні та спільні тенденції розвитку національної та політичних ідентичностей;
• дослідити сутнісні складові політичної ідентичності українського суспільства, з’ясувати феномен впливу засобів масової інформації та комунікації на формування стандартів європейської ідентичності в Україні;
• здійснити прогностичну оцінку перспектив формування політичної ідентичності українського суспільства в умовах реалізації стратегії європейської інтеграції держави, подати відповідні узагальнення і рекомендації для політичних та суспільних інститутів України.
З урахуванням зазначеної мети і завдань об’єктом дослідження є політична ідентичність транзитивного суспільства, а предметом дослідження є формування та розвиток політичної ідентичності українського суспільства в умовах реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію.
Методи дослідження. Для вирішення завдань, поставлених у дисертаційній роботі, переважно використовувались такі наукові методи: загальнонаукові (аналіз і синтез, аналогія, конкретизація), загальнологічні (компаративний, герменевтико-політологічний, прогностичне моделювання), а також спеціальні методи дослідження, зокрема, структурно-функціо¬наль¬ний, критеріальний, інституційний, статистичний, емпіричний. В дослідженні перевага надавалась системному підходу, який дозволив провести комплексний аналіз теоретичних, структурних та функціональних вимірів політичної ідентичності як складової політичної культури держави.
Для емпіричного дослідження було використано фактологічну базу, яку склали дані опитувань Українського центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, Інституту соціології Варшавського університету, Інституту соціології НАН України, Компанії TNS Sofres, результати опитування, проведеного в рамках Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка та результати експертних оцінок українських фахівців-політологів.
Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що дисертаційна робота є оригінальним комплексним дослідженням проблеми сучасної політичної ідентичності українського суспільства в умовах реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію, яке містить аналіз новітніх тенденцій теорії і практики формування і розвитку політичної ідентичності, здійснений на основі широкого кола джерел вітчизняної і зарубіжної політичної науки, значна частина яких не була об’єктом спеціального наукового дослідження.
Результати, які були одержані під час дослідження та найповніше визначають його наукову новизну, розкриваються у таких положеннях:
• узагальнено, систематизовано та структуровано концептуальні та методологічні підходи до поняття "політична ідентичність", представлено політичну ідентичність як елемент політичної культури суспільства і водночас як чинник її формування, який визначає політичну ідентичність як концепт в сучасних політичних трансформаціях. Сучасні концептуальні підходи до політичної ідентичності характеризуються різноаспектним баченням проблеми, а теоретичні моделі політичної ідентичності припускають відмінні інтерпретації, насамперед, з погляду онтології ідентичності. Проблема наукового пошуку онтологічних ознак ідентичності в дослідженні зведена до двох основних альтернатив: есенціалістської та конвенціональної концепцій, де перевага надавалась конструктивізму, який розглядає політичну ідентичність як об’єкт постійних змін та перетворень;
• здійснено аналіз комплексу чинників і механізмів впливу на політико-системну еволюцію політичної ідентичності українського суспільства, який уможливив дослідження історичних традицій та визнання феномену політичної ідентичності українською наукою, починаючи з XIX століття; розглянуто процеси, форми та інструменти формування політичної ідентичності в період входження України до складу СРСР; визначено періодизацію змін політичної ідентичності після проголошення незалежності України та спрямованості її політичного курсу на європейську інтеграцію;
• досліджено концепцію формування спільної європейської ідентичності як складової європейського інтеграційного проекту. В європейських мовах ідентичність (в англійській - "identity", в французькій - "identite", в німецькій - "identitat"), на відміну від українського відповідника, позначає не тільки "тотожність" та "автентичність", але й "особу" та "особистість”. Саме останнє значення є вихідним для термінологічного вживання поняття європейської ідентичності в дослідженні. Відповідні теоретичні розвідки спрямували політологічний аналіз сутності та психологічної семантики терміна, що вимагає розуміння європейської ідентичності як відчуття або почуття ("sense", "feeling") належності до певної спільноти. В цьому контексті в дисертації охарактеризовано стан та перспективи розвитку європейської ідентичності в українському суспільстві як умови виконання "Копенгагенських критеріїв" на засадах політичної, економічної та безпекової стабільності наднаціонального характеру;
• залежно від змісту ціннісних мотивацій, які переважають у тому або іншому випадку, системно проаналізовано типологію ідентичності сучасного українського суспільства, з’ясовано взаємозв’язок між українською, радянською, російською та європейською ідентичностями в Україні, визначено конкурентні та спільні тенденції їх функціонування, зроблено прогноз динаміки їх подальшого розвитку, який уможливив висновки про інтегровану складову європейської ідентичності для українського суспільства;
• запропоновано авторський підхід до формування європейської ідентичності в українському суспільстві через засоби масової інформації та комунікації з врахуванням феномену впливу ЗМІК на суспільну масову свідомість, що передбачає спрямоване об’єктивне інформування української спільноти та підтримку Державної цільової програми з питань європейської інтеграції; висвітлено і проаналізовано основні причини неефективності інформаційної кампанії та запропоновано принципи її проведення, що спрямовані на підтримку політичного курсу України на європейську інтеграцію;
• на основі прогностичного емпіричного дослідження представлено моніторинг експертної та громадської думки щодо формування політичної ідентичності сучасного українського суспільства в умовах реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію та розроблено рекомендації для політичних і суспільних інститутів України.
Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення дисертації можуть бути використані як методологічна основа для подальших досліджень політичної ідентичності сучасного українського суспільства та забезпечення національних інтересів у процесах європейської інтеграції; у розроблені основ внутрішньої політики; для підготовки підручників і навчальних посібників з політології та політичної культури України; у процесі викладання нормативних та спеціальних курсів, зокрема, "Політична культура України", "Філософія політики", "Стратегічна культура" "Основи демократії", "Політологія", "Європейські комунікації", "Аналіз соціальних систем" у вищих навчальних закладах України.
Крім того, висновки дисертаційної роботи можуть бути використані у діяльності урядових структур, політичних партій, громадських об’єднань тощо. Одержано позитивні відгуки організацій на впровадження результатів дослідження.
Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи було апробовано на міжнародних наукових та науково-практичних конференціях, зокрема: Третій міжнародній конференції з проблем управління (20-22 червня 2006 р., Росія, м. Москва, Російська академія наук, Інститут Проблем управління ім. В. Трапезнікова), Міжнародній науковій конференції "Міжнародна інформаційна безпека: сучасні виклики та загрози" (7 грудня 2006 року, Україна, м. Київ), Конференції молодих вчених "Актуальні проблеми міжнародних відносин" (18 жовтня 2007 року, Україна м. Київ), П'ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку" (2 березня 2007 року, Україна, м. Київ), Міжнародній конференції "Україна та Польща: європейський контекст" (17 червня 2007 року, Україна, м. Рівне), Четвертій міжнародній науково-практичній конференції, присвяченої пам'яті першого Президента МНТУ академіка Юрія Бугая "Україна в євроінтеграційних процесах: проблеми і перспективи" (10 жовтня 2007 року, Україна, м. Київ), Міжнародній конференції "Культурне та медійне різноманіття в добу глобалізації: український контекст"(22 лютого 2008 року, Україна, м. Київ), Шостій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених "Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку" (21 березня 2008 року, Україна, м. Київ), Міжнародній конференції "Гендерна політика: європейський досвід для України" (17 квітня 2008 року, Україна м. Київ), Круглому столі "Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин" (22 квітня 2008 року, Україна, м. Київ).
Наукові аспекти, узагальнення та висновки дисертації обговорювалися на наукових семінарах та засіданнях кафедри міжнародної інформації Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Публікації. Основні положення дисертаційної роботи викладено у 10 наукових статтях, матеріалах і тезах наукових конференцій, з них 9 опубліковано у фахових виданнях, затверджених згідно з вимогами ВАК України.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми формування політичної ідентичності українського суспільства як складової його політичної культури в умовах реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію. Застосування політологічних методів аналізу уможливило реалізацію обраного концептуального підходу та з’ясування провідних тенденцій системи, що досліджувалась, визначення її сучасного функціонального стану, який відповідно до параметральних характеристик можна кваліфікувати як динамічно прогресуючий і транзитивний. Основні наукові й практичні результати дисертації полягають у наступному:
1. Формування політичної ідентичності є складним процесом особистністної і колективної самоідентифікації, через який індивід, група чи навіть держава стають суб'єктом політичних відносин та політичних процесів. Тут тісно переплетені і взаємодіють різні політичні елементи, серед яких - соціальна стратифікація, процеси загальної й політичної соціалізації, політичні інститути. Динаміка наукових досліджень з проблем оцінки політичної ідентичності суспільства демонструє еволюцію сприйняття цього поняття від розуміння ідентичності як сутності, що надається людині від народження і визначається її походженням та спадковістю до визнання ідентичності ключовим елементом суб'єктивної реальності, принципово гібридним утворенням, до якого прилучаються шляхом ототожнення себе зі спільнотою за допомогою різнорідних і часто конфліктуючих ознак - політичних, регіональних, лінгвістичних, етнічних, релігійних, гендерних та інших.
Сучасні концептуальні підходи до політичної ідентичності визначаються різноаспектним баченням проблеми, однак більшість дослідників під політичною ідентичністю розуміють ототожнення суб’єкта політичного процесу з певною визначеною політичною позицією, ідеологією, партією, політичним лідером, що визнається іншими суб’єктами політичних відносин. Серед класичних факторів формування політичної ідентичності, що згадувались ще в базових концепціях, можна виділити індивідуальну мобільність та соціальне оточення, а сучасні політологічні дослідження додають ще три фактори - етнічний, професійну групу, місце проживання. Кожний з цих факторів впливає на систему цінностей і стереотипів, психологічні особливості та політичні позиції особистості, але важелі їх впливу різняться між собою, і залежать від багатьох чинників, серед яких тип політичної культури та традиції стратегічної культури держави.
Інструментарій оцінки політичної ідентичності припускає відмінні інтерпретації та складається з наступних підходів: ціннісного, раціонального та визначення партійної належності. У рамках цих підходів існує різна класифікація типів політичної ідентичності, де класичною визнається оцінка прихильності до політичної ідеології за шкалою "лівий-правий", яка в нових політичних умовах набуває нової інтерпретації і з певними застереженнями може використовуватися для оцінки цього складного та багатовимірного явища. Також виділяються типи ідентичності за тривалістю (ситуаційна, трансверсальна), за суб’єктом (індивідуальна, групова) чи об’єктом (партія, ідеологія, регіон, держава тощо). Кожний з цих підходів беззаперечно має свою раціональність, але не враховує всіх факторів формування політичної ідентичності, тому всебічне та комплексне дослідження повинно відбуватися шляхом їх поєднання, а дослідницький інструментарій оцінки політичної ідентичності, вироблений в рамках зарубіжної політичної науки, має потребу в уточненні й адаптації при використанні для дослідження політичної системи України.
2. Комплексний аналіз чинників (історичних, культурних, релігійних, географічних, геополітичних, етнічних та ін.) і механізмів (саморегуляції, соціалізації, урбанізації, ідеологізації та ін.) впливу на політико-системну еволюцію політичної ідентичності українського суспільства дозволив виділити три етапи, залежно від тих держаних утворень, до яких входили українці, та з врахуванням всіх аспектів геополі¬тичного становища і зовнішніх впливів на менталітет, політичну свідомість українського суспільства, а саме:
І етап - дослідження ідейних основ українського національного руху, надання поняттю "українська нація" наукового обґрунтування в працях українських вчених і мислителів попередніх поколінь (М. Грушевського, В. Антоновича, Д. Дорошенка, М. Драгоманова, М. Костомарова, В. Липинського та ін.) та визнання феномену політичної ідентичності українською наукою;
ІІ етап - радянський період, коли політична ідентичність була зведена до ідентичності домінуючої політичної сили, втілюючи саме її символи, міфологію й мову, результатом чого стала штучно сформована та пануюча на теренах всього СРСР ідентичність - "радянський народ", яка заперечувала існування інших форм і маркерів ідентифікації суспільства;
ІІІ етап - період становлення незалежної Української держави, що супроводжується трансформацією її політичної системи: створенням інститутів незалежної держави, заповненням "білих плям" історії, зростанням почуття національної гідності українського народу, наданням українській мові статусу державної, проголошенням офіційного курсу на європейську інтеграцію та орієнтацію на європейські демократичні стандарти і цінності.
3. Європейський досвід формування спільної політичної ідентичності виявив ключові політико-системні особливості базових підходів до забезпечення спільної політичної ідентичності як складової європейського інтеграційного проекту. Особливої уваги при формуванні спільної політичної ідентичності в межах європейського простору набуває урахування суперечностей регіональної багатокультурності європейських країн, що зробило унікальним процес набуття європейської ідентичності для кожної з держав. Навіть такі держави, як Німеччина, Велика Британія та Франція, по-різному розглядають потребу єднання свідомості своїх громадян на основі ідеї європейськості та розуміють європейську ідентичність, виходячи з власного історичного досвіду, результатом чого стала наявність трьох варіантів європейської інтеграції:
• німецької (найтісніша інтеграція аж до формування єдиного федеративного об’єднання);
• англійської (досить вільна інтеграція більш економічна, ніж політична);
• французької (проміжна).
Загальна схема формування спільної політичної ідентичності в європейському співтоваристві не означає підміну європейською ідентичністю національної. Концепція полягає у виробленні багаторівневої моделі співіснування різних народів та культур у рамках єдиного політичного об'єднання. Європейська ідентичність співіснує, співпрацює і навіть може сприяти відтворенню зруйнованої національної ідентичності, прикладом чого є ліквідація політичних наслідків Другої світової війни в Німеччині та політичні процеси в Іспанії, Португалії та Греції тощо. Тому політичні еліти європейських країн докладають чимало зусиль для спрямованої підтримки спільної європейської ідентичності, яка певною мірою нейтралізує дію таких чинників, як націоналізм, тяжіння до локалізації та маргіналізації спільнот, виступає бар'єром для расизму, національної нетерпимості та розвитку сепаратистських рухів. Суперечливий процес ратифікації Лісабонської угоди має виразну позитивну тенденцію, що свідчить про домінування саме європейської ідентичності на терені багатокультурного європейського співтовариства.
4. В період суспільних трансформацій на шляху до європейської інтеграції особливої ваги набуває розуміння українцями власної ідентичності, яка становить одну з основних форм колективної самоідентифікації українського населення. Концептуальні розробки, емпіричні дослідження, використання даних політико-територіального розподілу України та соціологічних опитувань (Центру економічних і політичних досліджень імені Олександра Разумкова, Інституту соціології Варшавського університету, Інституту соціології НАН України, Компанії TNS Sofres та результати опитування, проведеного в рамках Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка)показали:
• типологія ідентичностей сучасного українського суспільства характеризується характерним перетинанням ідентичностей - української, радянської, російської та європейської. Беззаперечним лідером по кількості носіїв є українська ідентичність, а рейтинг інших багато в чому залежить від вікової групи, соціального статусу та регіону проживання громадян;
• деякі з ідентичностей, що притаманні українському суспільству, є паралельно сформованими і можуть виступати як конкурентні та несумісні. Так, наприклад, українська ідентичність конкурує з радянською та російською; радянська ідентичність конкурує з російською, українською та європейською; російська ідентичність конкурує з радянською, українською та європейською. Радянська та російська ідентичність в українському суспільстві мають спадаючу тенденцію, причому зменшення носіїв радянської ідентичності не зумовлює збільшення носіїв російської ідентичності, оскільки вони виступають конкуруючими структурами. Європейська ідентичність, яка формується в українському соціумі, є принципово сумісною з національною ідентичністю українців, оскільки українська та європейська ідентичність є відмінними за змістом і розвиток європейської ідентичності не передбачає відмову від національної;
• ідентичність українців продовжує формуватися та характеризується певною амбівалентністю, проте спостерігається очевидна тенденція сприйняття європейської системи цінностей на противагу російській та радянській. Саме європейський вектор може сприяти консолідації української нації, що позитивно вплине на перспективи інтеграції України до європейського співтовариства.
5. Ідея європейської інтеграції та прагнення стати повноправним членом європейського співтовариства активно декларується українською політичною елітою. Запорукою реалізації політичного курсу України на європейську інтеграцію є об’єктивне і масове інформування населення про стандарти життя, правовий і соціальний захист та норми політичної культури в європейських державах, де роль соціальних медіаторів й універсальних агентів соціальних зв’язків виконують засоби масової інформації та комунікації.
На жаль, сучасний стан інформаційної кампанії з підтримки стратегії європейської інтеграції України має низку суттєвих недоліків.
По перше - інформаційна діяльність засобів масової інформації та комунікації практично зорієнтована на громадян, які підтримують вступ України до Європейського Союзу і бажають отримати нову інформацію з цього питання. За такого підходу противники євроінтеграції практично виключені з системи європросвітництва, в результаті чого кількість прихильників євроінтеграції зростає повільно.
По друге - відчувається брак фахівців з єврознавства та малочисельність наукових і освітніх центрів з європейських досліджень.
По третє - не вистачає ресурсного забезпечення та державного фінансування інформаційних кампаній.
Забезпечення ефективної роботи засобів масової інформації та комунікації та вдосконалення Державної інформаційної політики України з питань європейської інтеграції вимагає реалізації наступних принципів:
• по перше - засоби масової інформації та комунікації повинні відмовитись від застосування маніпулятивних технологій, результат яких зводиться до формування ідеологічно-одномірної особистості, і перейти до активної діяльності в сфері політичного просвітництва, яке розширює межі вибору та творчої самореалізації людини, вдосконалює інструменти політичної ідентичності держави;
• по друге - метою інформаційної кампанії з підтримки стратегії європейської інтеграції України має стати не переконання, агітація, чи пропаганда лише єдиної моделі політичного вибору українців, а незаангажоване інформування стосовно всіх альтернатив, надання якомога повної, правдивої, зорієнтованої на всі соціальні групи і верстви суспільства інформації про переваги і проблемні аспекти реалізації кожної з існуючих ідентичностей;
• по третє - інформаційна кампанія підтримки європейської інтеграції має бути цілеспрямованою, узгодженою за часом і ресурсами, диференційованою за регіонами, соціальними і цільовими групами, та координованою єдиним центром і проводитися за єдиною методологією;
• по четверте - для інформаційного супроводження ідеї європейської інтеграції необхідні об’єктивні і якісні соціологічні дослідження політичної ідентичності українського суспільства та рівня поінформованості населення з європейської тематики, що дозволить ефективно спрямовувати інформаційну кампанію;
• по п’яте - ефективне проведення кампанії вимагає об’єднання зусиль державних і громадських організацій, освітніх і культурних установ України, класичних і новітніх засобів масової інформації.
6. Експертне опитування фахівців-політологів дозволило визначити та оцінити чинники, що гальмують формування європейської ідентичності в українському суспільстві. Загальний рейтинг чинників гальмування свідчить, що перше місце у рейтингу належить економічному фактору, друге - політичному, трете - інформаційному, четверте - історичному, п’яте - культурному.
Така думка експертів співпадає з результатами соціологічних опитувань населення, наведених в роботі, де важливість матеріального показника, тобто низький рівень добробуту, визнавався головною причиною відмови українців ідентифікувати себе як європейців.
На основі проведеного емпіричного дослідження, що вимірювало орієнтацію нової генерації на європейську інтеграцію України, встановлено, що сучасна українська молодь переважною більшістю відчуває свою ідентичність з Європою та вбачає європейську інтеграцію України пріоритетним напрямком її зовнішньої політики. Як основну перешкоду на шляху українських євроінтеграційних процесів молодь називає низький рівень добробуту населення та соціально-культурні умови життя, що на сьогодні в Україні не відповідають європейському рівню.
Таким чином, теоретичні розробки, емпіричні дослідження і практика формування політичної ідентичності як складової політичної культури сучасного українського суспільства дозволили сформувати рекомендації для політичних та суспільних інститутів України з питань формування політичної ідентичності українського суспільства та впровадження моделі політичної ідентичності європейського зразка:
1. Оптимізувати рівень політичного двостороннього співробітництва між Україною та Європейським Союзом в рамках Нової поглибленої угоди, зокрема, на рівні відкритості Європейського Союзу для членства будь-якої європейської держави, яка визнає і поважає принципи свободи, демократії, поваги до прав людини і фундаментальних свобод та верховенства права.
2. Забезпечити ефективність інформаційної підтримки задекларованого курсу України на європейську інтеграцію з врахуванням специфіки політичної ідентичності українського суспільства та проблеми політичного впливу на інформаційний простір України зовнішніх суб’єктів сучасних політичних відносин.
3. Розробити і впровадити програми створення спеціальних інформаційно-аналітичних центрів з метою дослідження моделей політичних ідентичностей та наближення політичної ідентичності українського суспільства до європейських стандартів.
4. Інтенсифікувати співробітництво на рівні Урядових програм формування громадянського суспільства між Україною та країнами Європейського Союзу.
5. Реформувати соціальні програми з підтримки європейської інтеграції з врахуванням вікових, соціальних, регіональних, мовних та інших особливостей багатокультурного українського суспільства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Мауль Ганнс В. Геополітика у 21 столітті: яке майбутнє чекає національні держави? //Deutschland, 1999. - №6. - с. 27
2. Ясинська В.С. Особливості трансформації політичної культури в умовах становлення демократичного політичного режиму: Автореферат дисертації канд. політ. наук: 23.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2004. - 20 с.
3. Нагорний В. І. Методологічні аспекти вивчення політичної культури України // Стратегічна панорама, 2006. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.niisp.gov.ua/vydanna/panorama/issue.php?s =gupr1&issue=2006_1. - Заголовок з екрану.
4. Липинський В. Повне зібрання творів, архів, студії / Східноєвропейський дослідний ін-т ім. В.К.Липинського, Ін-т Східноєвропейських досліджень НАН України / Ред. Я. Пеленський. - Київ-Філадельфія: 1995. - Т. 6. Твори. Кн. 1: Листи до братів-хліборобів; Про ідею і організацію українського анархізму. - 470 с.
5. Розумний М. М. Суспільні ідеї як чинник формування політичної нації: дисертація д-ра політ. наук: 23.00.03/ Київський національний університет ім. Тараса Шевченка. - К., 2007. - 454 с.
6. Лебон Г. Психология народов и масс. - СПб.: Макет, 1995. - 316 с.
7. Тард Г. Мнение и толпа // Психология толп. - М.: Ин-т психологии РАН, Изд-во "КСП+", 1998. - c. 255-408
8. Фенимор М. Нормы, культура и мировая политика с позиций социологического институционализма // Международные отношения: социологические подходы / Под ред. П.А. Цыганкова. - М.: Гардарика, 1998. - с. 98-103
9. Політологія: терміни, поняття, персоналії, схеми, таблиці / Уклали В.М. Піча, Н.М.Хома. - К.: "Каравела"; Львів: "Новий світ-2000", 2001. - 320 с.
10. Политический процесс: основные аспекты и способы анализа: Сб. мат. / Под ред. Е.Ю. Мелешкиной. - М.: ИНФРА-М; Весь Мир, 2001. - 302 с.
11. Lesaar Henrik Richard. The Relationship of European and National Identities //workshop "National European identity“, Prague, 6-8 December, [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.euintegration.net. - Заголовок з екрану.
12. Землюк В. П.. Політична ідентичність в Україні в період кризи "розвинутого соціалізму" і здобуття державної незалежності: дисертація канд. політ. наук: 23.00.02 / НАН України; Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф.Кураса. - К., 2007. - 233 с.
13. О.В. Попова. Политическая идентификация в условиях трансформации общества. - СПб.: Изд-во СПбГУ, 2002. - 257 с.
14. Keyes Ch. The Dialectics of Ethnic Change. //Ethnic Change. /Ed. by Keyes Ch. - Seattle, 1981. P. 3 - 30.3'March Z. Op. cit. P. 15.16
15. Геллнер Э. Нации и национализм/пер. с англ. – М.: Прогресс, 1991. - 106 с.
16. Добржанська О.Л. Дослідження ідентифікаційних процесів в політології та суміжних науках// Науковий вісник Дипломатичної академії України. Київ, 2007.- Випуск № 14. - с.221-231
17. Таран Ю. Східні європейці чи західні слов’яни: проблеми ідентичності у Центрально-Східній Європі. Проект Україна. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://dialogs.org.ua/print.php?part=project_ua& m_id=2666. - Заголовок з екрану.
18. Яворська Г. Мусульмани та іслам в українських дискурсивних практиках (до проблеми колективних ідентичностей) // [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.cidct.org.ua/uk/studii/5-6%282004%29/5.html. - Заголовок з екрану.
19. Андерсон Б. Уявлені спільноти. Міркування щодо походження і поширення націоналізму. - К.: Критика, 2001. - 271 с.
20. Качанов Ю.Л. Опыты о поле политики. - М.: Институт экспериментальной социологии, 1994. - 159 c.
21. Дідук І.А. Сім’я як чинник політичної ідентифікації особистості. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www. politicon.iatp.org.ua. - Заголовок з екрану.
22. Дідук І.А.Політична ідентифікація як компонента соціальної адаптації //Збірник Всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика", листопад 2002 р.
23. Nimmo D., Ungs T. Political patterns in America. Conflict representation and resolution. San Francisco: University of Tennesee, 1979. - c.145
24. Гидденс Э. Социология. - М.: Эдиториал УРСС, 1999. - 303 с.
25. Гидденс Э. Социология // Социологические исследования, 1994. - № 2. - с. 129-138.
26. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология: Учебное пособие для вузов. – М.: Новая школа, 1996. - 352 с.
27. Веселовський С. Г. Ідентифікації громадян України як чинник її зовнішньополітичного розвитку: Автореферат дисертації канд. політ. наук: 23.00.03 / Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка. - К., 2000. - 19 с.
28. Вятр Е. Социология политических отношений/ Пер. с польск. - М., 1979. - 463 с.
29. Inglehart R. Cultural Shift in Advanced Industrial Society. Princeton University Press, 1990. - 484 p.
30. Dalton R. Political Cleavages, Issues and Electoral Change// Comparing Democracies. Elections and Voting in Global Perspective. Thousand Oaks, 1996. - P.333-334
31. Inglehart R. Changing Cleavage Alignment in Western democracies// Electoral Change in Advanced Industrial Democracies. Princeton University Press, 1984. – P.24
32. О.В. Попова. Политическая идентификация и политические предпочтения. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://politanalysis.narod.ru/popova3.1.html. - Заголовок з екрану.
33. W. Kymlicka. Multicultural States and Intercultural Citizenship // Theory and Research in Education. Sage Publications. 2003. Vol. 1. № 2. P. 149
34. A. Favell. Philosophies of Integration: Immigrations and the Idea of Citizenship in France and Britain. London: Palgrave McMillan, 2001. – pp. 320
35. Hall Stuart. My European feelings are not only based on the fact that I live in Europe: On the new mechanisms in European and national identification patterns emerging under the influence of EU Enlargement // Journal of Language and Politics 2(1), 2003: pp. 175-204
36. Наріжний Д.Ю. Аналіз політичних технологій та особливостей їх застосування в транзитивному суспільстві. Автореферат дисертації канд. політ. наук: 23.00.02 /Дніпропетр. нац. ун-т. - Д., 2004. - 19 с.
37. Rustow D. Transitions to Democracy: Toward a Dynamics Model. //Comparative Polities, 1970. Vol.2. №3. P.337-363
38. Planner M. The Global Resurgence of Democracy. - Baltimore-London,1993. -P.257-267
39. White S., Gill G., Slider D. The Politics of Transition: shaping a Post-Soviet Future. - N.Y., 1993. - pp.35
40. Hankiss E. East European Alternatives. - Oxford, 1990. - P.87
41. Ekiert G. Democratization Process in East-Central Europe: A Theoretical Reconsideration. //British Journal of Political Science, 1991. Vol.21. №3. P.285-313
42. Bova R. Political Dynamics of the Post-Communist Transition: A Comparative Perspective/Eds. by Fleron F., Hoffman. Post-Communist Studies and Political Science.Methodology and Empirical Theory in Sovietology.-Boulder,1993.-p.89
43. Terry S.M. Thinking About Post-communist Transition: How Different Are They? //Slavic Review, 1993.Vol.52. №2. P.333-337
44. Lowenhardt D. The Reincarnation of Russia. Struggling with the legacy of Communism. 1990-1994. - Harlow, 1995. - pp.208
45. Merton R.K. Social Theory and Social Structure. N.Y. Free press, 1957. - pp.178
46. Brader T. The Emergence of Mass Partisanship // American Journal of Political Science. 2001. Vol. 45. No.1.
47. О.В. Попова. Политическая идентификация и политические предпочтения. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://politanalysis.narod.ru/popova3.1.html. - Заголовок з екрану.
48. С.П. Поцелуев. Символические средства идентичности. Анализ постсоветских случаев. [Електронний ресурс] - Режим доступу http://ecsocman.edu.ru/images/pubs/2007/03/12/0000304641/ 005. POTSELUEV.pdf. - Заголовок з екрану.

49. Следзевский И.В. Феномен политического сознания в ситуации социокультурного кризиса //"Новая" Россия: социальные и политические мифы: Материалы Российской межвузовской научной конференции, 26-27 ноября 1999. /Отв. ред. Евгеньева Т.В. - М.: РГГУ, 1999. - c. 6-8
50. Евгеньева Т.В. Архаическая мифология в современной политической культуре //Полития, 1999. №1. - с.33-47
51. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования. Описание, объяснение, понимание социальной реальности. - М.:Омега-Л, 2007. - 567 с.
52. Нечаев В.Д. Региональный миф в политической культуре современной России: Автореферат диссертации канд. полит, наук. - М., 1998. - 18 с.
53. Головин Н. А. Теоретико-методологические основы исследования политической социализации. - СПб.: Изд-во СПбГУ, 2004. - 288 с.
54. О.В. Попова. Политическая идентичность россиян: кризис versus ступени развития / Политические процессы в России: институциональный, идеологический и поведенческий аспекты / Сб. статей // Под ред. О.В. Поповой. СПб., 2001. - с. 107-122
55. О.В. Попова. Общественные движения как основа формирования политической идентичности в постиндустриальном обществе / Гражданское общество России: стратегия и тактика формирования // Материалы к научному симпозиуму // Под ред. Проф. В.Г. Марахова. СПб., Изд-во НИИХ СПбГУ, 2001. - с. 293-298
56. О.В. Попова. Партийная идентификация как фактор электорального выбора / Выборы в Российской Федерации: федеральный и региональный аспекты. Материалы научно-практической конференции 26-28 июня 1999 г. (Том 1) /Под ред. М.Б.Горного. СПб., Норма, 2000. - с.181-188
57. О.В. Попова. Проблемы исследования политической идентичности [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://politanalysis.narod.ru/ popova1.html. - Заголовок з екрану.

58. О.В. Попова. О перспективе формирования гражданского общества в России / Формирование гражданского общества как национальная идея России ХХ1 века. СПб., 2000. - с.67-69
59. О.В. Попова. Попова О.В. Политические установки петербуржцев: проблема адекватности само идентификации. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://politex.info/content/view/52/40/. - Заголовок з екрану.
60. О.В. Попова "Политическая идентификация в условиях трансформации общества". СПб.: Изд-во СПбГУ, 2002. – 257 с.
61. Павленко В.Н. Трансформация социальной идентичности в посттоталитарном обществе / В. Н . Павленко Н. Н. Корж // Психологический журнал, 1998. - Т. 19 .- №1 - с. 75-88
62. Бызов Л. Становление новой политической идентичности в постсоветской России: эволюция социально-политических ориентаций и общественного запроса. Кризис идентичности и его стоки //Московський центр Карнегі. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.carnegie.ru/ru/pubs/books/volume/10539909ar-02.pdf. - Заголовок з екрану.
63. Сокол С.М.Трансформація українського суспільства в контексті глобалізації: соціально-філософський аналіз: Автореферат дисертації канд. філос. наук: 09.00.03 / Львів. нац. ун-т ім. І.Франка. - Л., 2004.- 22 с.
64. Сисин Ф. "Історія України-Руси" Михайла Грушевського та творення національної історіо-графії // Михайло Грушевський і українська історична наука. Матеріали наукових конференцій, присвячених Михайлові Грушевському. Львів, 1999. - с. 5
65. Грушевський М.С. Звичайна схема "русскої" історії й справа національного укладу історії східного слов'янства //Пам'ятки України.-1991. -№3.- c. 4-7.
66. Лотоцький О. Сторінки минулого. Варшава, 1933. - Ч.ІІ. - 288 с.
67. Липа Ю. Призначення України. - Львів: Просвіта, 1992. - 272 с.
68. Мірчук І. Філософські студії / За ред. М.Шафовала, Р.Яремка / Український Вільний Університет. Сер.: Монографії; Ч. 62. - Мюнхен, 2006. - 582 с.
69. Кульчицький О. Світовідчуття українця // Українська душа. - К.: МП "Фенікс", 1994. - 127 с.
70. Бойко Ю. Шлях нації. - Париж-Київ-Львів, Українське слово, 1992. - 126 с.
71. Грушевский М. Освобождение России и украинский вопрос. Статьи и заметки. - СПб, 1907. - 183 с.
72. Грушевский М. Очерки истории украинского народа. - К.: Либідь 1990. - 400 с.
73. Грушевський М. Історія України-Руси. - К.: Наукова думка, 1994. - 667 с.
74. Грушевський М. На порозі нової України //Вивід прав України. - Львів, Слово, 1991. - с.106-116
75. Грушевський М. Початки громадянства (генетична соціологія). - Відень, 1927. - 328 с.
76. Грушевський М. Хто такі українці і чого вони хочуть? - К.: Т-во "Знання" України, 1993. - 413 с.
77. Грушевський М. Якої автономії і федерації хоче Україна? - Відень, 1917. - 56 с.
78. Антонович В. Коротка історія Козаччини. - К.: Україна, 1991. - 158 с.
79. Антонович В. Моя исповедь //Основи, 1862, т.1. - 94 с.
80. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. - К.: Дніпро, 1991. - 66 с.
81. Драгоманов М. Вибране. - К., Либідь, 1991. - 688 с.
82. Драгоманов М. Пропащий час: українці під московським царством. 1654-1876 //Український історичний журнал, 1991, №3. - с.23-36
83. Драгоманов М. П. Малоруський інтернаціоналізм. // Вибр. тво¬ри: В 2 т. Прага, 1937. Т. 1. - с. 157
84. Костомаров Н. Две русские народности //Исторические монографии и исследования. - СПб, 1972. - 320 с.
85. Костомаров Н. Книги битія українського народу //Вивід прав України. - Львів, Слово, 1991. - с.50-58
86. Дорошенко Д. Нарис історії України в 2-х томах. - К., Глобус, 1991.-238 с.,349 с.
87. Міхновський М. Самостійна Україна //Вивід прав України. - Львів.: Слово, 1991. - с.78-83
88. Дністрянський С. Національна статистика. Мова як критерій народності. - Львів, 1910. - 84 с.
89. Дністрянський С. Самовизначення народів //Воля, 1919, т.5, ч.3-5. - 250 с.
90. Бачинський Ю. Ukraina irredenta. - Львів.: НТШ, 1990. - 185 с.
91. Потебня О. Мова. Нація. Денаціоналізація. Статті і фрагменти //Упорядник Ю.Шевельов. - Нью-Йорк, 1922. - 250 с.
92. Бочковський О. Націологія і націографія як спеціальна соціологічна дисципліна для наукового досліду нації: Записки. - Подєброди.: УГА, 1927, т.1. - 131 с.
93. Бочковський О. Національне пробудження, відродження, саомозначення. - Подєброди, 1931. - 82 с.
94. Бочковський О.І. Народження нації. - Львів, 1939. - 86 с.
95. Цегельський Л. Самостійна Україна. - Відень, 1915. - 15 с.
96. Рудницький С. Чому ми хочемо самостійної України? -Львів.:Світ, 1994. - 416с.
97. Старосольський В. Держава і політичне право. - Подєброди.: УГА, 1924, ч.2. - 464 с.
98. Шевченко Т. Кобзар. - К.: Дніпро, 1985. - 696 с.
99. Білинський А. ОУН: з минулого в майбутнє //Віче, 1993. - №5. - с.104-112
100. Дашкевич Я. Національна свідомість українців на зламі ХVІ-ХVІІ ст. //Сучасність, 1992. - №3. - с.65-74
101. Кулик В. Новий український націоналізм: три поверхи вертепу //Сучасність, 1993. - №3. - с.38-46
102. Мотиль О. Нація і держава //Мала енциклопедія етнодержавознавства //Відп. ред.: Ю.Римаренко. - К.: Генеза, Довіра, 1996. - с.567
103. Нельга О. Українство як етнопсихологічний феномен //Українська діаспора, Ч.3, Київ-Чикаго, 1993. - с.3-20
104. Княжинський А. Дух нації: соціологічно-етнопсихологічна студія. - Нью-Йорк-Філадельфія-Мюнхен, 1959. - 285 с.
105. Потульницький В. Історія української політології. Концепції державності в зарубіжній історико-політичній науці. - К.: Либідь, 1992. - 232 с.
106. Бичко І., Римаренко Ю. Українська національна ідея (база формування) //Мала енциклопедія етнодержавознавства //Відп. ред.: Ю.Римаренко. - К.: Генеза, Довіра, 1996. - с.372
107. Шпорлюк Р. Імперія та нації / Пер. з англ. - К.: Дух і Літера, 2000. - 354 с.
108. Бжезинский 3. Перманентная чистка. Политика советского тоталитаризма // США:экономика, политика, ідеологія, 1990. -№ 7. - с. 76-84; -№ 8. - с. 63-70.
109. Кравченко Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні ХХ століття / Пер. з англ. - К.: Основи, 1997. - 423 с.
110. Камінський А. На перехідному етапі. "Гласність", "перебудова" і "демократизація" на Україні. - Мюнхен, 1990. - 624 с.
111. Прокоп М. Напередодні незалежності України: спостереження і висновки / Бібліотека українства. - Нью-Йорк, 1993. - Т.62. - 646 с.
112. Литвин В. Політична арена України: дійові особи та виконавці (суспільно-політичний розвиток України в другій половині 80-х – першій половині 90-х років): Автореферат дисертації д-ра. іст. наук / НАН України. Ін-т історії України. - К., 1995. - 48 с.
113. Обушний М. І. Етнонаціональна ідентичність в контексті формування української нації: Автореферат дисертації д-ра політ. наук: 23.00.05 / НАН України.-К., 1999. - 34 с.
114. Ігнатов В. Національна держава: національний і наднаціональний виміри. Автореферат дисертації д-ра політ. наук: 23.00.02 //Ін-т держави і права НАН України ім. В.М.Корецького. - К., 1996. - 52 с.
115. Пилипенко О. Національно-демократичний рух в Україні (друга пол. 80-х – поч. 90-х років ХХ ст.): Автореферат дисертації канд. іст. наук / Донецький державний ун-т. - Донецьк, 1997. - 24 с.
116. Савченко Л. Національне самовизначення українців як фактор дезінтеграції СРСР (1985-1991): Автореферат дисертації канд. іст. наук/ Дніпропетровський державний ун-т. - Дніпропетровськ, 1994. - 17 с.
117. Кривда І. Гельсінський рух і його вплив на національно-політичні процеси в Україні (1976 – поч. 1990-х років): Автореферат дисертації канд. іст. наук /Одеський національний ун-т ім.І.Мечникова. - Одеса, 2001. - 20 с.
118. Кулик В. Формування та еволюція української державної ідеї: 1986-1991: Автореферат дисертації канд. політ. наук / НАН України. Інститут політ. і етнонаціональних досл. – К., 1999. – 20 с.
119. Секо Я. Національний рух середини 1980-х – початку 1990-х рр. у контексті відродження української державності: Автореферат дисертації канд. іст. наук/ Чернівецький нац. ун-т ім.Ю.Федьковича. - Чернівці, 2005. - 20 с.
120. Сорока С. Суспільно-політична діяльність неформальних об’єднань молоді України у 1953 - 1991 роках: Автореферат дисертації канд. політ. наук / Миколаївський держ. гуманіт. ун-т ім.П.Могили. - Миколаїв, 2006. - 19 с.
121. Шевчук О. Український національно-культурний рух (друга пол. 50-х – поч. 90-х рр. ХХ ст.): Автореферат дисертації канд. іст. наук / Запорізький державний ун-т. - Запоріжжя, 1998. - 20 с.
122. Лісовий В. Культура-ідеологія-політика. - К.:Вид-во О.Теліги, 1997. - 352 с.
123. Панчук М. Політичне русинство //Демони миру та боги війни. Соціальні конфлікти посткомуністичної доби. - К.: Політична думка, 1997. - с.319-333
124. Свідзинський А. Етнос, нація, держава //Розбудова держави, 1994. - №7. -с.40-47
125. Смолій В.А. Українська держава: ідея, традиції, шляхи історичного розвитку //Українська державність: історія і сучасність. Матеріали наукової конференції. - Київ, 1993. - с.17-24
126. Обушний М.І. Етнос і нація: проблеми ідентичності. – К.: Укр. Центр духовної культури, 1998. - 203 с.
127. Бублик П. Ідентичність як фактор політичної культури // Людина і політика. – Київ, 2004. – № 2. – с. 62-67
128. Нагорна Л.П. Національна ідентичність в Україні. - К.:ІПіЕНД, 2002. -272 с.
129. Бойко О.Д. Нариси з новітньої історії України (1985-1991 р.р.): Навчальний посібник. - К.: Кандор, 2004. - 357 с.
130. Структурні виміри сучасного суспільства: Навчальний посібник / За ред. С.Макеєва. - К.: Інститут соціології НАН України, 2006. - 372 с.
131. Субтельний О. Україна. Історія. - К.: Либідь, 1993. - 720 с.
132. Політична історія України. ХХ століття. У 6 томах. - К.: Генеза, 2002-2003.
133. Україна крізь віки. В 15 т. / Ін-т історії НАН України. - Т. 13. В.Баран, В.Даниленко. Україна в умовах системної кризи (1946 – 1980-і рр.). – К.: Видавн. Дім "Альтернативи", 1999. – 303 с.
134. Бойко О.Д. Україна у 1985-1991 рр.: основні тенденції суспільно-політичного розвитку: Монографія. - К.: ІПіЕНД, 2002. - 306 с.
135. Алексєєв Ю.М., Кульчицький С.В., Слюсаренко А.Г. Україна на зламі історичних епох (Державотворчий процес 1985-1999 рр.). -К.:ЕксОб,2000. - 295с.
136. Бичко А.К., Бичко І.В. Феномен української інтелігенції: Спроба екзистенціального дослідження. - Дрогобич, 1997. - 115 с.
137. Тойнби А. Постижение истории. - М.: Айрис-Пресс, 2006. - 638 с.
138. Прайс М. Телебачення, телекомунікації і перехідний період: право, суспільство і національна ідентичність. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.ji.lviv.ua/n32texts/monro2.htm. - Заголовок з екрану.
139. Зливков В. Українське телебачення і криза національної ідентичності // Соціальна психологія. - Київ, 2004. - №4. - с.71-80.
140. Палій Г.О. Становлення єдиної національної ідентичності в контексті реалізації національних інтересів України: Автореферат дисертації канд. політ. наук: 23.00.05/НАН України. Ін-т держави і права ім. В.Корецького.- К., 2005. - 16 с.
141. Конституція України. - Київ, 1996. - 46 с.
142. Кресіна І.О. Українська національна свідомість і сучасні політичні процеси. Етнополітологічний аналіз. - К.: Вища школа, 1998. - 391 с.
143. Іванов І.Ю.Формування української політичної нації в сучасних умовах: проблеми і перспективи: Автореферат дисертації канд. політ. наук: 23.00.05/ НАН України. Ін-т політ. і етнонац. дослідж. - К., 2005. - 20 с.
144. Международный центр моделирования стратегий. Стратегическая культура. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.stramod.ru/Culture.html. - Заголовок з екрану.
145. A Strategic Culture for Europe. Issue of the Oxford Journal for Good Governance. Vol. 2, N. 1. March 2005 [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.oxfordgovernance.org/fileadmin/Journal/OJGG _Vol_2_No_1.pdf. - Заголовок з екрану.
146. Кейган Р. Сила и слабость. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.carnegie.ru/ru/pubs/procontra/67081.htm. - Заголовок з екрану.

147. Christoph O'Meyer. The Quest for a European Strategic Culture. Changing Norms on Security and Defence in the European Union. London: Palgrave Macmillan, 2006. - 232 p.
148. Gray, C. "National Style in Strategy: The American Example" // International Security,Fall, 1981. - Р. 22.
149. National Security Straregy of the United States 1988. The White House. Wash.: GPO, 1988. - P. 2.
150. Alperovitz G. Atomic Diplomacy: Hiroshima and Potsdam. The use of the atomic bomb and the American confrontation with Soviet power.
New York, 1965. - 317 p.
151. Добржанська О.Л. Маніпуляція свідомістю людини як деструкція політичної ідентичності суспільства// Актуальні проблеми міжнародних відносин. Збірник наукових праць. Випуск 75. Частина II (У двох частинах). К.:Київський національний університет імені Тараса Шевченка ІМВ, 2008. - с.124-129
152. Coker Christopher. Twilight of the West.-Boulder:Westview Press, 1998.- P.104.
153. Іммануїл Кант і сучасність: Філософські семінари / Полтавський національний технічний ун-т ім. Юрія Кондратюка / Г.Є.Аляєв(ред.кол.). -Полтава, 2005. -98с.
154. Монтеск’є Ш. О духе законов: Избр. произведения. - М., 1955. - 163 с.
155. Руссо Ж. Ж. Об общественном договоре, или принципы политического права // Трактаты/Пер.с фр. - М.: "КАНОН-пресс", "Кучково поле", 1998. - 416с.
156. Волков Ю.Г., Мостовая И.В. Социология: Учебник для вузов / Под ред. Проф. В.И. Добренькова. - М.: Гардарика, 1998. - 432 с.
157. Київський центр політичних досліджень конфліктології. Що таке центрально-європейська ідентичність і чи належить Україна цивілізаційно до Центральної Європи. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://www.analitik.org.ua/ukr/nagolos/40c6fd634b08c/. - Заголовок з екрану.
158. Оберман К. О роли Меттерниха в европейской дипломатии 1813 г., в сборнике: Освободительная война 1813 г. против наполеоновского господства, М., 1965.
159. Таран Ю. Східні європейці чи західні слов’яни: проблеми ідентичності у Центрально-Східній Європі. Проект Україна. Електронний ресурс] - Режим доступу: http://dialogs.org.ua/print.php?part=project_ua&m_id=2666. - Заголовок з екрану.
160. Хантингтон С. Будущее демократического процесса: от экспан¬сии к консолидации // Мировая экономика и международные отношения. М., 1995. - № 6.
161. Дірк Якобс, Роберт Мейер. Європейська ідентичність: факти і вимисли. [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://dialogs.org.ua/print.php?part= crossroad&m_id=205. - Заголовок з екрану.
162. Krejč О. Geopolitika středoevropského prostoru: horizonty zahraničné politiky České republiky a Slovenské repub