ПОЛІТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ



  • Название:
  • ПОЛІТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ
  • Альтернативное название:
  • ПОЛИТИКО-КУЛЬТУРОЛОГИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ ФОРМИРОВАНИЯ ИНФОРМАЦИОННОГО ОБЩЕСТВА В УКРАИНЕ
  • Кол-во страниц:
  • 415
  • ВУЗ:
  • Київський національний університет імені Тараса Шевченка
  • Год защиты:
  • 2012
  • Краткое описание:
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ
    Київський національний університет імені Тараса Шевченка


    На правах рукопису


    САЩУК ГАННА МИКОЛАЇВНА

    УДК 304.4:316.7:32

    ПОЛІТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА В УКРАЇНІ

    Спеціальність 23.00.03 – політична культура та ідеологія


    Дисертація
    на здобуття наукового ступеня
    доктора політичних наук


    Науковий консультант –
    доктор політичних наук,
    професор Чічановський А.А.



    КИЇВ – 2012







    ЗМІСТ

    ВСТУП…………………………………………………………………………..4

    РОЗДІЛ 1. ІНФОРМАЦІЙНЕ СУСПІЛЬСТВО: СУТНІСНІ ТА
    СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВИМІРИ

    1.1. Інформаційна детермінанта сучасного суспільно-політичного
    розвитку…………………………………………..........................16
    1.2. Теоретико-методологічні засади дослідження сутності
    інформаційного суспільства…………………………………… 38
    1.3. Параметральні характеристики інформаційного суспільства...60
    1.4. Від моделей інформатизації до моделей побудови
    інформаційного суспільства…................................................... 84
    Висновки до першого розділу…………………………………….. 107

    РОЗДІЛ 2. КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ФОРМУВАННЯ
    ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА
    (ПОЛІТИКО-КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ КОНТЕКСТ)

    2.1. Інформаційне суспільство Д. Белла як визначальна
    соціальна форма сучасного суспільства .……………………...113
    2.2. «Глобальна комп'ютопія» Й. Масуди як футурологічний
    різновид доктрин постіндустріального суспільства ………....129
    2.3. Інформаційне суспільства Е. Тоффлера як нова
    цивілізація «Третьої хвилі»…………………………………….148
    2.4. Фундаментальні ознаки концепції «мережевого
    суспільства» М. Кастельса ……………………………………...171
    Висновки до другого розділу.……………………………………......187

    РОЗДІЛ 3. ЦІННІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ РОЗВИТКУ СУЧАСНОГО
    ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

    3.1. Соціальні та культурні складові формування інформаційного
    суспільства …………………………………................................191
    3.2. Феномен конфліктогенності та насильства в
    інформаційному просторі ……………………………………....210
    3.3. Віртуальна культура як соціокультурний феномен
    суспільства постмодерну.............................................................231
    3.4. Місце та значення моральної парадигми в розбудові
    інформаційного суспільства ……………………………......…254
    Висновки до третього розділу…………………................................275

    РОЗДІЛ 4. ІНФОРМАЦІЙНА КУЛЬТУРА В СИСТЕМІ
    НАЦІОНАЛЬНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ

    4.1. Інформаційна безпека як складова системи національної
    безпеки...........................................................................................281
    4.2. Соціокультурний чинник інформаційної складової
    національної безпеки України …………………………………303
    4.3. Інформаційна освіта в контексті національної
    безпеки України........................................................................... 319
    4.4. Перспективи розвитку інформаційного суспільства в
    Україні………………………………..………………….………..338
    Висновки до четвертого розділу.........................................................356

    ВИСНОВКИ………………………………………………………………......362

    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….........375







    ВСТУП

    Актуальність теми. Сучасний етап розвитку цивілізації характеризується зростаючою потужністю інформаційних і комунікаційних технологій, що є глобальною інформаційною революцією, яка за своїм масштабом і наслідками у багато разів перевершує промислову революцію XIX ст. і науково–технічну революцію середини XX ст. Під впливом процесів інформатизації, що відбуваються в суспільстві, зазнають зміни всі сфери життєдіяльності. Для людини прийдешнього інформаційного суспільства єдність світу виявляється вже не ідеологічною абстракцією, а фактом повсякденного життя.
    Дослідження актуалізується назрілою потребою поглибленого вивчення проблеми інформаційного суспільства, про що, зокрема, зазначено в «Окінавській Хартії інформаційного суспільства», яку підписали лідери країн «Великої вісімки» (2000 р., Окінава). В Україні це обумовлено Законом України «Про інформацію», іншими законодавчими актами щодо використання і захисту інформації, низкою Указів Президента України щодо інформаційного суспільства. Ознака інформаційного суспільства – утвердження культу знань, усвідомлення того, що жодну суспільну проблему не можна успішно вирішити без використання інформації. Людина сьогодення немислима без постійної взаємодії з величезним потоком інформації, а, отже, й без постійного поповнення багажу знань
    Окремі ознаки, риси, характеристики інформаційного суспільства виявляються вже сьогодні. Йдеться загалом ще тільки про початок процесу інформатизації суспільства, який має складний і суперечливий характер. Без створення особливого соціокультурного середовища, в якому не тільки усвідомлюється фундаментальна роль інформації в розвиткові суспільства, а й активно використовуються нові інформаційні технології, неможливий реальний перехід до інформаційного суспільства, в якому знання про інформаційні закони, засоби взаємодії з інформацією стають основою, методологією епохи інформатизації.
    Інформаційне суспільство – це суспільство нового типу, що формується новою глобальною соціальною революцією (вибуховим розвитком і конвергенцією інформаційних та комунікаційних технологій), в якому соціальним і культурним аспектам надається не меншого значення, ніж матеріальним і економічним. Глобальне сприйняття світу означає кардинальну зміну стилю і способу життя. Соціальні конфлікти переміщується з економічної сфери у сферу культури. З’являється новий вид власності – на інформацію. Контроль у сфері ухвалення рішень здійснює той, хто володіє інформацією. Саме боротьба за джерела інформації, технічне вдосконалення комп'ютерів визначають драматургію соціального і культурного розвитку. Формування молодого покоління відбувається сьогодні в умовах глобального процесу інформатизації світу. Разом з культурою економічних і соціальних відносин важливою складовою загальної освіти людини стає інформаційна культура.
    Стан розробки проблеми соціально–політичного аналізу інформаційного суспільства характеризується певною неоднозначністю. Інформаційне суспільство стало предметом вивчення в різних сферах знання. Це праці із природничих і технічних наук, а також дослідження загальнонаукового характеру вітчизняних авторів.
    Традиційно концепція інформаційного суспільства набула розвитку, перш за все, в розвинених країнах світу і використовується такими соціологами, як І. Масуда, І. Кішида (Японія); В. Дайзард, Дж. Пелтон,
    Дж. Мартін, Т. Беккер, Д. Мур (США); Г. Краух, Р. Брейтенштейн (Німеччина); М. Понятовські (Франція) та ін.
    Феномен інформаційної культури досліджують П. Браславський, В. Виноградов, Л. Шпаків, Н. Гендіна, Ю. Горохів, А. Гречихин, Л. Зеленова, Е. Семенюк, І. Хангельдієва, Е. Хитарова, В. Шанців, А. Шейкин й ін.
    Культурологічний підхід до вивчення проблем інформаційного суспільства використовується у працях С. Антонової, А. Арнольдова,
    Н. Ващекіна, І. Горлового, Н. Дубракова, В. Корнієнка, Ю. Лотмана,
    І. Чегодаєва, М. Розумного й ін.
    Психолого-педагогічні проблеми інформатизації і комп'ютеризації освіти досліджують JI. Гур'єва, О. Довженко, В. Шатуновський, А. Сережкина, Н. Серкова, В. Терьохін та ін.
    Загальну проблематику інформаційного суспільства в Україні розроблюють: О. Будя, О. Дзьобань, С. Журба, В. Лях, Б. Канцелярук, О. Картунов, Я. Любивий, Є. Макаренко, О. Мураховський, В. Нечитайло, В. Пазенок, К. Райда, О. Соболь, Н. Фоменко, А. Чічановський та ін.
    Проблеми віртуальних властивостей інформаційного суспільства досліджують Л. Нікітін, Е. Смеричевський, А. Говорунов, Д. Іванов, М. Носов, М. Опенков, О. Генісаретський, Р. Гаріфулін та ін.
    Формування цих напрямків в єдиний гносеологічний комплекс є природною позицією для політологічного погляду на проблему, розкривають його евристичні можливості.
    Не зважаючи, однак, на доволі значну кількість наукової літератури, спостерігається недооцінка ролі культурологічного дослідження процесу інформатизації суспільства загалом і системи освіти, зокрема. Тим часом, саме культурологічна складова є головним елементом цього процесу. Спираючись на досягнення як вітчизняної, так і закордонної наукової думки, дана дисертаційна робота є однією із спроб застосувати нові підходи до розуміння, тлумачення, опису інформаційного суспільства та його усвідомлення в контексті політико–культурологічного аналізу. Цим і обумовлений вибір проблемного поля, об'єкту і предмету дослідження.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема і зміст дисертаційного дослідження є складовою частиною комплексної науково-дослідницької теми Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Наукові проблеми державотворення України» (№19U015201), програми Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Система масової комунікації та світовий інформаційний простір» (№ 01БФ045–01).
    Мета і завдання дослідження. Загальний задум і мету визначено назвою дисертаційної роботи. Метою дослідження є політологічний аналіз процесу формування культури інформаційного суспільства в сучасній України, в результаті якого концептуалізуються його домінанти і основні детермінанти.
    Для реалізації поставленої мети визначаються наступні дослідницькі завдання:
    - виявити інформаційні детермінанти загальнонаціонального суспільного розвитку;
    - розкрити методологічні засади дослідження та визначення поняття «інформаційне суспільство»;
    - з’ясувати структурні основи та критерії інформаційного суспільства;
    - здійснити політико-культурологічний аналіз основних концепцій та моделей побудови інформаційного суспільства;
    - показати соціальні та культурні аспекти створення інформаційного суспільства;
    - розкрити проблему насильства в інформаційному просторі в політико–культурологічному контексті;
    - визначити сутність віртуалізації свідомості як чинника становлення інформаційного суспільства;
    - уточнити місце та значення моральної парадигми в розбудові інформаційного суспільства;
    - показати роль інформаційної безпеки як складової системи національної безпеки;
    - проаналізувати соціокультурний чинник інформаційного забезпечення національної безпеки України;
    - уточнити значення інформаційної освіти в контексті національної безпеки України;
    - розкрити соціетальний потенціал розвитку інформаційного суспільства в Україні.
    Об'єктом дослідження є – інформаційне суспільство як культурно–політологічний феномен.
    Предмет дослідження – політико–культурологічні детермінанти формування інформаційного суспільства в сучасній Україні в контексті національного розвитку.
    Методи дослідження. Методологічна основа дослідження визначається підходом, який грунтується на принципах об’єктивності та цілісності, а також комплексі загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів аналізу, що дало змогу забезпечити обґрунтованість і достовірність отриманих результатів.
    Застосування діалектичного методу дало можливість висвітлити предмет дослідження у всіх його соціальних та інших зв’язках і залежностях.
    Системний метод уможливив дослідження інформаційно–комунікаційних відносини у комплексі взаємодії культури і політики та визначення суперечностей й переваг такої взаємодії, а також з’ясування співвідношення зазначеного комплексу з іншими сферами суспільного життя – економічною, соціальною і духовною.
    Аксіологічний метод сприяв визначенню аспектів з усієї сукупності проаналізованих джерел, які пов’язані з культурними, національними, політичними цінностями, що творять певну ієрархічну систему ціннісної основи інформаційного розвитку суспільства. При дослідженні теми дисертації витримано вимоги загальнонаукових, філософських та політологічних принципів пізнання. Наукові методи аналізу та синтезу, а також принципи класифікацій використані при розгляді теорій інформаційного суспільства. Дескриптивний метод застосовано до характеристики інформаційного сус¬пільства у розвинутих країнах Заходу.
    Структурно-функціональний метод дав змогу проаналізувати складний комплекс суспільних і технологічних відносин, що виникають внаслідок інформаційної політики, визначити між інституціональні зв’язки як цілісну систему, показати роль політичних інститутів у збереженні національної ідентичності та забезпеченні національної безпеки держави.
    Біхевіористський метод дав можливість проаналізувати інформаційну політику крізь призму поведінки індивідів і груп, що мають певну мотивацію та установки.
    Завдяки порівняльно-політологічному методу розкриті спільні та відмінні риси в досліджуваних інформаційно-комунікаційних процесах.
    Синергетичний метод сприяв урахуванню нелінійної динаміки світового процесу інформатизації, спонтанних і цілеспрямованих чинників розвитку інформаційної політики.
    Антропологічний метод дозволив пояснити культурно-політичну взаємодію через призму мотивації та установок суб’єктів інформаційно-політичних відносин.
    Особливе значення для реалізації мети дисертації має комплексний інтеграційний підхід. При вирішенні конкретних завдань авторка користовувалася наступними методами гуманітарних наук:
    - порівняльно–історичним методом (розгляд різних етапів становлення концепції інформаційного суспільства);
    - методом інтерпретації (аналіз позицій зарубіжних ідеологів інформаційного суспільства, вітчизняних авторів);
    - методом логічної реконструкції (аналіз проблем формування інформаційної культури).
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в доведенні необхідності практичного розвитку інформаційного суспільства в Україні на основі обґрунтування політико–культурологічного підходу. Це здійснюється на засадах соціально–політичних детермінант як засобу і структурного компоненту трансформації українського суспільства в суспільство інформаційне шляхом використання багаторівневих знань та інформації в різних сферах суспільної діяльності.
    Такий дослідницький підхід дав змогу здійснити поглиблений аналіз транзиту суспільства до інформаційного устрою шляхом формування інформаційної свідомості та культури всіх соціальних суб’єктів (соціальних груп, верств, прошарків та особистості як головного соціального суб’єкта).
    У контексті поставленої у дисертації проблеми, сформульовано положення, що відзначаються науковою новизною і виносяться на захист:
    уперше:
    - з урахуванням різноманітних підходів до визначення сутності та специфічних характеристик інформаційного суспільства, розглянуто найважливіші ціннісні детермінанти його розвитку і подано авторське визначення: інформаційне суспільство – це суспільство, в якому вся сукупність суспільних відносин у різних сферах людської діяльності (політиці, економіці, освіті, культурі, особистому житті тощо) здійснюється на широкому використанні інформаційно–комунікаційних технологій, завдяки чому кожний має можливість створювати, поширювати та використовувати інформацію і знання, які перетворюються на основну продуктивну силу та джерело епохальних зрушень в усіх сферах суспільного життя;
    - здійснено комплексний аналіз політико–культурологічних детермінант формування інформаційного суспільства в Україні. На основі компаративного аналізу практичних моделей інформаційного суспільства країн Європи, Північної Америки і Азії, визначено їх особливості і спільні риси, обґрунтовано можливість використання позитивного досвіду цих країн щодо розвитку інформаційного суспільства для України в рамках схожих умов, традицій, рівня модернізованості суспільства;
    - розкрито значення моральної парадигми в розбудові інформаційного суспільства, показано, що в такому суспільстві, однією з особливостей якого є надмірність інформації, проблема вибору моральних пріоритетів значно ускладнюється. Доведено, що проблема специфіки буття моралі в інформаційному суспільстві може бути адекватно поставлена лише тоді, коли буде з'ясовано питання про місце і функції моралі в історико–культурному розвиткові суспільства взагалі й визначено специфіку методів дослідження моралі;
    уточнено:
    - положення про те, що інформатизація є особливим видом соціальної діяльності, орієнтованим на створення інформаційної цивілізації, яка сприяє підвищенню ефективності діяльності у всіх видах людського буття на основі розповсюдження і впровадження в промисловість, науку і освіту, управління і культуру, політику і побут нової інформації і знань. Вирішення цього завдання уможливить впровадження глибоких соціально–структурних і духовно–культурних інновацій у суспільстві;
    - підходи до інформаційної освіти в контексті національної безпеки України; виявлено позитивний і негативний потенціал соціокультурної складової процесів «інформаційної технологізації», в контексті чого найважливішими політичними та соціально-культурними детермінантами розвитку інформаційного суспільства в Україні повинні стати: інформатизація всієї системи загальної і спеціальної освіти, всіх форм підготовки та перепідготовки фахівців;
    - розуміння структурних елементів, критеріїв, стратегічних ресурсів, закономірностей становлення інформаційної економіки і головних чинників розвитку інформаційного суспільства, серед яких – розумовий капітал, концентрація теоретичного знання, обробка інформації, освіта, кваліфікація і перекваліфікація, виникнення нової інфраструктури – інформаційних мереж, банків, баз даних, масового виробництва інформації;
    набули подальшого розвитку:
    - ідея, що основні напрямки формування інформаційного суспільства в Україні, пов'язані зі створенням розвинутого інформаційного середовища як сукупності техніко-технологічних, соціально- політичних, економічних і соціально-культурних компонентів, потребують практичної розробки належного інституційного забезпечення розвитку інформаційного суспільства;
    - оціночні характеристики інформаційного суспільства, до яких належать: поява малих соціальних груп, які диференціюють інтереси, товари, засоби масової інформації; перехід від економіки виробництва товарів до економіки послуг, поділ великих на дрібні підприємства; поділ населення за видом занять, зміна соціальних цінностей; контроль технології та технологічної оцінки з метою збереження ресурсів для майбутнього; прийняття рішень через створення нової «інтелектуальної технології» та скорочення часу на їх прийняття;
    - поняття «інформаційна культура особистості», як динамічна єдність світоглядної, інформаційно–технологічної, комунікативної й інтелектуально-творчої компоненти; сукупність інформаційного світогляду та системи знань і вмінь, що забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність щодо оптимального задоволення індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так і нових інформаційних технологій.
    - концептуальні компоненти та особливості виникнення специфічної «інформаційної субкультура», яка проявляється в конкретних навичках щодо використання технічних пристроїв (персонального комп'ютера, комп'ютерних мереж тощо), в здатності використовувати інформаційні технології, складовою яких є програмні продукти з різних джерел, у вмінні працювати з інформацією різного рівня тощо. Інформаційна культура істотно змінює суспільний простір, перетворює його на своєрідний «кіберпростір».
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що матеріали, основні положення, висновки дисертації можна використати для подальшої наукової розробки проблем соціальних наслідків глобальної інформатизації та комп’ютеризації всіх сфер буття людства. Здійснений аналіз уможливлює глибше уявлення щодо культурно–політичного характеру явищ, процесів і тенденцій, які спостерігаються в інформаційно-комунікаційній сфері України. Викладене в роботі бачення політико-культурологічного аспекту інформаційного суспільства дає змогу зрозуміти внутрішні механізми цього процесу, що є досить істотнім для розв’язання багатьох проблем у сучасній науці і методології.
    Матеріали дослідження можуть бути використані при розробленні нормативних курсів та спецкурсів з політології, правознавства, інформаціології, політичної соціології, політичної психології тощо.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження обговорювались на методологічних, теоретичних семінарах кафедри електронних видань і медіа –дизайну Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, доповідались на: П’ятій міжнародній науково–практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 2 березня 2007); Конференції молодих учених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 18 жовтня 2007); Наукових читаннях «Інформаційна безпека у структурі сучасних міжнародних відносин», присвячених пам’яті В. Гондюла, засновника і організатора спеціальності «міжнародна журналістика» (Київ, 27 листопада 2007); Міжнародній конференції «Культурне та медійне різноманіття в добу глобалізації: український контекст» (Київ, 21–22 лютого 2008); Міжнародній конференції «Тендерна політика: європейський досвід для України» (Київ, 17 квітня 2008);. Круглому столі «Аналітичні дослідження сучасних міжнародних відносин» (Київ, 22 квітня 2008); Міжнародній науковій конференції «Європейська і євроатлантична інтеграція України і Східна політика Польщі» (Київ, 10 жовтня 2008); Конференції молодих учених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (Київ, 23 жовтня 2008); Шостій міжнародній науково–практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 21 березня 2008); Межвузовской научно-практической конференция «Средства массовой информации в современном мире» (СПб, 23–24 апреля 2008); Всероссийской научно-практической конференции «Журналистика 2007» (Москва, 4–6 февраля 2008); Науково–практичній конференції «Міжнародні інформаційні відносини у сучасному світі: теоретичні і прикладні аспекти» (Київ, 20 травня 2009); Сьомій міжнародній науково–практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених «Шевченківська весна. Сучасний стан науки: досягнення, проблеми та перспективи розвитку» (Київ, 2009); Международной научно–практической конференции «Вооруженные силы на защите национальных интересов: образование, опыт, перспективы» (Минск, 6–7 декабря 2010); Международной научно–практической конференции «Журналистика в 2010. СМИ в публичной сфере» (Москва, 6–9 декабря 2010); Международной научно–практической конференции «Журналистика в 2011. Ценности современного общества и средств массовой йнформации» (Москва, 7–9 декабря 2011); Міжнародній науковій конференція «Дні науки філософського факультету – 2012»: (Київ, 20–21 квітня 2012 р.); Третій всеукраїнській науково–практичній конференції «Ціннісний вимір політичної діяльності: проблема політичного вибору в сучасному українському суспільстві» (Херсон, 26–28 квітня 2012 р.)
    Публікації. Основні положення дисертації викладено у 2 авторських монографіях, 1 колективній монографіії, 22 наукових статтях, що опубліковані у фахових виданнях з політичних наук та 7 тезах виступів на наукових конференціях.
    Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, кожен з яких містить по чотири підрозділи, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 415 сторінок, із них обсяг основного тексту – 374 сторінки, список використаних джерел включає 372 найменування.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Здійснений системний аналіз проблеми впливу інформаційної культури на процес формування суспільства знань в Україні дав підстави для таких висновків.
    Сьогодні інформатизація з об’єкта теоретичного аналізу вчених перетворилася на критерій оцінки могутності держави, стала важливим чинником у конкуренції країн за економічну, політичну, культурну і військову перевагу, а також чинником виживання всього людства загалом. Інформатизація дедалі більше виявляє свою суть як об’єктивна закономірність розвитку суспільства. Однак на даний час ще не вироблено загальновизнаного визначення поняття інформації, наводиться безліч дефініцій, часто суперечливих і взаємовиключних. Очевидно слід вважати, що інформація — це нові знання, які отримує споживач (суб'єкт) у результаті сприйняття і переробки певних відомостей.
    Застосування комп’ютерів, сучасних методів отримання, обробки, передачі, зберігання й використання інформації виявилося підставою для використання такого терміна як «інформатизація». Це - глобальний соціальний процес виробництва і повсюдного використання інформації як суспільного ресурсу, що забезпечує інтенсифікацію економіки, прискорення науково-технічного прогресу країни, процесів демократизації та інтелектуалізації суспільства. Суть інформатизації полягає у підвищенні ефективності діяльності в усіх видах людського буття на основі розповсюдження і запровадження у промисловість, сільське господарство, науку та освіту, управління і культуру, політику й побут нової інформації та знань. Одним з основних завдань інформатизації є виробництво, розповсюдження, перетворення і використання соціальної інформації.
    Вирішення ціього завдання веде до якнайглибших соціально-структурних і духовно-культурних інновацій у суспільстві. Так, в ширшому філософському сенсі інформатизація є особливим видом соціальної діяльності, орієнтованим на створення інформаційної цивілізації.
    Соціогуманітарні аспекти становлення нового інформаційного суспільства стали активно досліджуватися в результаті усвідомлення того, що черговий якісний стрибок у розвитку технологій породив нову глобальну соціальну революцію, що не поступалася революціям минулого за своїми масштабами і впливом на людське співтовариство.
    Дослідження показало, що існує чимало підходів до розуміння поняття «інформаційне суспільство». Але так чи інакше, період становлення інформаційного суспільства збігся з процесом глобалізації, характерними проявами якого є динамічний розвиток електронної комерції, скоординованість фінансових ринків, розвиток наднаціональних організацій. Радикальний характер розглянутих процесів формування інформаційного суспільства, який торкається першооснов соціальної організації життя людей, не викликає сумнівів. Зазначене обумовило потребу переосмислення існуючої парадигми наукового пізнання цього унікального явища. Це засвідчують ґрунтовні праці таких відомих вчених як Ю. Хабермас, Ж. Бодрійяр, Е. Гідденс, У. Бек, Н. Луман, І. Кастельс, І. Валлерстайн та ін.
    Аналіз різноманітних підходів до визначення інформаційного суспільства демонструє, що вони або недостатньо розгорнені або однобічні. Усі названі підходи дають надто проблематичні поняття стосовно того, що, власне, складає сутність інформаційного суспільства і як його можна визначити. Показано, що більшість визначень понять інформаційного суспільства виходять з його кількісних характеристик і припускають, що в якійсь точці, коли інформаційні критерії починають домінувати в різних сферах життєдіяльності суспільства, воно вступає в інформаційну стадію свого розвитку. Таким чином, кількісне збільшення обсягів інформації, трансформується в якісну зміну соціальної системи. Разом з тим, підхід до визначення інформаційного суспільства, що використовує критерій культури, мабуть, можна визнати майже адекватним сучасним реаліям. Дійсно, сучасна культура явно більш інформативна, ніж будь-яка попередня. Людина існує в медіанасиченому середовищі: її життя істотно символізується, воно проходить у процесах активного інформацією.
    Визнання вибухового зростання культурних сенсів змушує багатьох дослідників стверджувати, що людство увійшло до інформаційного суспільства. Вони роблять спроби оцінити цей розвиток у кількісних характеристиках, а просто вказують, наскільки очевидно, що знаків та інформації сьогодні значно більше, ніж у попередні епохи. Перш за все, такий описовий характер мають концепції постмодерністських авторів, що досліджують інформаційне суспільство в рамках тексту і гіпертексту, симулякра і ризоми, гіперреальності і пастиша, сенсу, знаку й інших категорій власне постмодерністського дискурсу. При цьому слід наголосити, що розвиток інформаційно-комунікаційних технологій несе в собі кардинальні зміни і в політичному житті суспільства, перш за все, з боку його демократизації.
    Виходячи з позицій політологічного аналізу зарубіжних та вітчизняних концепцій інформаційного можна запропонувати таке політологічне визначення: Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому інформація, знання й інформаційно-комунікаційні технології перетворюються на основну продуктивну силу та джерело епохальних зрушень в усіх сферах суспільного життя.
    Запропоноване визначення є дещо широким, але воно більш адекватно, конкретно і ґрунтовно розкриває сутність інформаційного суспільства, його рушійних сил і тих величезних змін, які відбуваються у всіх його сферах, зокрема в політичній.
    Розкриваючи питання структурних елементів та критеріїв кількісної і якісної оцінки інформаційного суспільства, слід зазначити, що інформація не має властивості матеріального світу. Вона не підвладна просторово-часовим обмеженням, тому що сама формує ці обмеження. Інформаційні образи можуть бути тиражовані нескінченно велику кількість разів за нескінченно малий період часу в нескінченно малому просторовому обсязі. При цьому всі створені інформаційні образи можуть зберігатися нескінченно довго (на відміну від їхніх матеріальних носіїв). Стратегічними ресурсами і головними чинниками розвитку цього суспільства є розумовий капітал, концентрація теоретичного знання, обробка інформації, освіта, кваліфікація і перекваліфікація. Виникає нова інфраструктура — інформаційні мережі, банки, бази даних, масове виробництво інформації. Таким чином, найпершим важливим структурним елементом інформаційного суспільства слід вважати, власне, саму інформатизацію.
    Іншим важливим структурним компонентом інформаційного суспільства слід, на наш погляд, вважати економіку. В даному випадку йдеться про формування економіки іншого характеру — економіки інформаційної. Важливою закономірністю становлення інформаційної економіки є формування єдиного глобального ринку і поширення транснаціональних компаній. Інформаційні технології в міру свого поширення звели до мінімуму значення просторових бар’єрів на ринках, що призвело до принципових змін в економіці. Наступною наочною характеристикою інформаційної економіки є віртуалізація економічного простору, чи «кіберекономіка», під якою слід розуміти економічну активність, спрямовану на створення інформаційних продуктів і послуг в Інтернеті і глобальних комерційних мережах, а саме: електронну торгівлю, маркетинг, рекламу, публікації, інвестиції, поширення аудіовізуальної продукції й ін.
    Якщо говорити про оцінки розвитку інформаційного суспільства, то слід зазначити, що існує більш як двадцять різних е-індексів. Дослідники, розробляючи ті чи інші системи індикаторів та індекси інформаційного суспільства, акцентують увагу на його особливостях, але при цьому критерії визначення його залишаються нез`ясованими.
    До основних характеристик інформаційного суспільства належать:
    1) роздроблення масового суспільства, поява малих соціальних груп, які диференціюють інтереси, товари, засоби масової інформації;
    2) перехід від економіки виробництва товарів до економіки послуг, поділ великих на дрібні підприємства;
    3) поділ населення за родом занять: перевага професійно-технічного класу, зміна соціальних цінностей відбувається через клас «білих комірців», які менш консервативні;
    4) зростання суспільної ролі теоретичного знання як джерела нововведень та політичних формулювань;
    5) контроль технології та технологічної оцінки з метою збереження ресурсів для майбутнього;
    6) прийняття рішень через створення нової «інтелектуальної технології», скорочення часу на їх прийняття; рішення інтегровані і стосуються декількох сфер суспільного буття.
    Розкриваючи питання концептуальних підходів та моделей інформаційного суспільства, слід зазначити, що вагомий внесок у становлення концепцій, присвячених сучасному і майбутньому етапу розвитку людської цивілізації зробив Д. Белл. Надзвичайно важливе значення мала і має його теорія постіндустріального суспільства. Але саме Й. Масуда ще в середині 60-х років ХХ ст. ввів у широкий науковий обіг поняття «інформаційне суспільство» та зробив найбільший внесок у розвиток концепції інформаційного суспільства, зокрема в її політичну складову, а його праці відіграли найпомітнішу роль в її поширенні як серед японських, так і серед західних, зокрема американських науковців. Є всі підстави вважати його «батьком-засновником» концепції інформаційного суспільства. Окрім того, Й. Масуда разом з іншими японськими дослідниками, в першу чергу Т. Умесао та Ю. Хаяші, доклав значних зусиль до втілення своїх оригінальних ідей в життя, про що свідчать перші в світі вдалі експерименти, проведені в Японії за програмами, в розробці яких він брав безпосередню участь.
    Заслуговують на увагу інновації Е. Тоффлера у тлумаченні сутності знання, об’єктивні характеристики основних його рис, а також уточнення щодо місця та обґрунтування тенденції посилення його ролі в суспільно-політичному житті.
    М. Кастельс, своєю чергою, довів, що в умовах формування мережевого суспільства дедалі посилюються дві взаємопов’язані, об’єктивні глобальні тенденції, а саме: криза класичної ліберальної, тобто представницької демократії та становлення інформаціональної демократії, тобто демократії участі. Основними чинниками та причинами кризи представницької демократії стали зростаючий вплив нових інформаційно-комунікаційних технологій, посилення кризи політичної системи, послаблення впливів політичних партій, занепад національної держави, піднесення регіоналізму, падіння легітимності політичної влади, поглиблення кризи довіри громадян, збільшення кількості гучних політичних скандалів, поширення політичної корупції і т. ін.
    Національні моделі інформаційного суспільства відрізняються політичними стратегіями, специфікою національних ринків, розвитком інфоінфраструктури, економічними ресурсами, проте незалежно від національних особливостей, простежуються дві основні тенденції: 1) поєднання державних і суспільних інтересів з приватною ініціативою; 2) розвиток міжнародної конкуренції для трансформації ринкових структур і подальшої конвергенції комунікаційної сфери.
    Обговорюючи питання ціннісних детермінант розвитку сучасного інформаційного суспільства, автор, насамперед, намагався визначити — яких конкретних форм набуває культура саме в інформаційному суспільстві. Особливістю сучасного розуміння культури є те, що культура являє собою систему надбіологічних програм людської діяльності, поведінки та спілкування, систему, яка виступає необхідною умовою відтворення та змін соціального життя в усіх його основних проявах. Започаткований у біології принцип коеволюції поступово набуває статусу загальнонаукової категорії, активно застосовується в теорії інформації. Щодо суспільства - вона наголошує на синергетичному, інтерактивному, системно-цілісному характері культури соціуму. Якщо раніше сфера культури нерідко розглядалася як дещо автономне (у Д.Белла, зокрема, зустрічається принцип відокремленості, роз'єднаності «трьох» сфер — економіки, соціального життя, культури), то зараз вона сприймається як єдина реальність, в якій об'єктивне і суб'єктивне (практика та її теоретична рефлексія) переплетені, злиті в єдиному утворенні — «людському світі», створеному людством культурному просторі свого життя.
    Квінтесенцію змін, які викликає інформаційне суспільство, є трансформація культури. Це стосується, насамперед, технологічної культури, яка зумовлює технологічні засади устрою життя людей. Однією із найвиразніших рис цієї культури є її дистанційність. Неминучим наслідком цього є радикальна зміна соціального буття людини.
    Ще однією особливістю є те, що у структурі культури інформаційного суспільства виникає специфічна «інформаційна субкультура», яка є базовою підсистемою інформаційної культури. Інформаційна субкультура являє собою систему цінностей інформаційної культури, яка проявляється в конкретних навичках з використання технічних устроїв (персонального комп'ютера, комп'ютерних мереж тощо), у здатності використовувати інформаційні технології, складовою яких є програмні продукти з різних джерел, у вмінні працювати з інформацією різного рівня тощо. Інформаційна культура істотно змінює суспільний простір, перетворює його на своєрідний «кіберпростір».
    Характерними ознаками культурного виміру інформаційного суспільства є антропізація, гуманізація та етизація всіх складових буття людини. І хоча ці тенденції ще далеко себе не реалізували, постійно гальмуються опором прагматичних, ринково-зумовлених чинників, відчувають на собі могутній вплив споживацьких стереотипів та гедоністичних настроїв, їх наявність дедалі виступає виразніше, а кількість їх прихильників постійно зростає.
    Інформаційному суспільству потрібна інша адекватна форма демократії. Розуміння демократії як влади більшості повинно бути доповнено необхідністю захисту меншин, і особливо окремої людини від інформаційного насильства. Маніпулювання свідомістю людей, вторгнення в їх психіку, внутрішній світ стає одним з основних важелів. Оскільки інформація стає одним з головних ресурсів і серйозною зброєю, свобода слова може бути не тільки правом людини, але й зброєю проти людини. Необхідним є переосмислення поняття свободи слова, переосмислення того, як з даним поняттям співвідносяться принципи інформаційної безпеки. Потрібна серйозна ієрархія інформаційних цінностей.
    Розглядаючи в дослідженні питання про місце та значення моральної парадигми в розбудові інформаційного суспільства, дисертант вважає, що культура ніколи не існувала і не може існувати без моральної парадигми, тому виникла необхідність виявити специфіку її формування в інформаційному суспільстві та визначити роль, яку вона реально відіграє як у житті окремої особистості, так і в культурі суспільства загалом. В інформаційному суспільстві, однією з особливостей якого є надмірність інформації, проблема вибору моральних пріоритетів значно ускладнюється. Враховуючи діалогічність свідомості та її діяльнісно-комунікативну природу, ми можемо констатувати, що світоглядні, а відповідно, і морально-етичні уявлення істотно змінюються в умовах взаємодії з інформаційним середовищем. Видається, що проблема специфіки буття моралі в інформаційному суспільстві може бути адекватно поставлена лише тоді, коли, по-перше, буде з'ясовано питання про місце і функції моралі в історико-культурному розвитку суспільства взагалі і, по-друге, визначено специфіку методів дослідження моралі.
    Інформатизація є необхідним процесом і передумовою подальшого поступального руху суспільства. Однак, на думку дисертанта, розвиток інформатизації без забезпечення інформаційної та інших форм безпеки призводить до появи небезпек і загроз в інформаційній та інших сферах суспільства. Тільки розвиток інформатизації в умовах забезпечення інформаційної та інших видів безпеки сприятиме становленню інформаційного суспільства як необхідної цивілізаційної форми, що сприяє подальшому виживанню цивілізації та переходу її до сталого розвитку.
    Зіставлення реальної інформованості з необхідною дозволяє сформулювати проблеми інформованості, які є джерелами інформаційних загроз. Розв'язання цих проблем усуне чи послабить самі загрози інформаційної безпеки. Серед цих загроз особливу небезпеку, очевидно, представляють наступні: недовіра населення до органів державної влади; інертність населення у підтримці рішень органів влади та їх виконанні; можливість органів влади залишитися без необхідної соціальної бази; можливість прояву народного гніву, викликаного діями або бездіяльністю влади; прагнення населення до заперечення форм і методів діяльності органів влади, до заміни їх самих.
    Особливість змісту культури інформаційного суспільства, на відміну від традиційного розуміння культури, сформованого у ХІХ — першій половині ХХ сторіччя, проявляється у чіткому розмежуванні емоційного й інформаційного елементів культури. Сьогодні нам близьке визначення фахівців, які враховують інформаційну культуру однією із граней загальнолюдської культури або інформаційною компонентою людської культури загалом. Інформаційна культура особистості — одна зі складових загальної культури людини; це — динамічна єдність світоглядної, інформаційно-технологічної, комунікативної й інтелектуально-творчої компоненти; сукупність інформаційного світогляду та системи знань і вмінь, що забезпечують цілеспрямовану самостійну діяльність з оптимального задоволення індивідуальних інформаційних потреб з використанням як традиційних, так і нових інформаційних технологій.
    Нині в нашій країні відсутня цілісна державна концепція інформаційної освіти та формування інформаційної культури особистості. Інформаційна культура останнім часом переважно асоціюється з техніко-технологічними аспектами інформатизації, набуттям навичок роботи з персональним комп’ютером.
    Переважає монодисциплінарний підхід, у результаті якого формування інформаційної культури зводиться до навчання основ бібліотечно-бібліографічних знань, ліквідації комп’ютерної неграмотності, опанування раціональних прийомів роботи з книгою тощо. Кожен з цих напрямів сам по собі не викликає сумнівів, проте, маючи локальну спрямованість, жодний з них не може вирішити проблеми загалом — формування інформаційної культури, як цілісного явища, в якому інтегруються всі ці, а також інші, додаткові напрями. Ситуація посилюється відсутністю спеціально підготовлених педагогічних кадрів і необхідної навчально-методичної літератури.
    Особливе місце в складі поняття «інформаційна культура особистості» належить інформаційному світогляду. Інформаційний світогляд — це система поглядів людини на світ інформації та місце людини в ньому. Інформаційний світогляд містить переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності. Процеси інформатизації й глобалізації сучасного суспільства базуються на сучасних технічних можливостях і властивостях інформації, пов’язаних з її стрибкоподібним зростанням, впливом нових інформаційних технологій на розвиток інших технологій, перетворенням інформації на основний предмет людської праці.
    Однією з характеристик освіти в інформаційному суспільстві стає розширення вікових і тимчасових рамок традиційного освітнього процесу. Освіта в даний час адресована не тільки молоді. Швидкість змін приводить до того, що реальна ситуація потребує навчання кожного (і перенавчання) кожні 5-7 років. Індустрія освіти стає затребуваною для всіх активних членів суспільства. Однак слід зважувати на таку закономірність: чим більше людина залучена до інформаційного потоку, тим більше вона залежна від інформаційного впливу, маніпуляцій за допомогою інформаційних технологій, якщо не має певних механізмів захисту. Будь-яка інформація, яку людина отримує непрямо (у випадку опису світу) чи жорстко (у випадку безпосереднього стосунку до цінностей чи моралі), впливає на світогляд чи моральні установки. Швидко «відсортувати» інформацію може лише людина з дуже чіткою світоглядною позицією, з усвідомленою шкалою цінностей.
    Проведене дослідження дозволяє авторові висунути наступні рекомендації.
    1. Насамперед, як видається, сьогодні визначальними, соціально-культурними детермінантами розвитку інформаційного суспільства в Україні повинні стати:
    - інформатизація всієї системи загальної та спеціальної освіти, всіх форм підготовки та перепідготовки фахівців; підвищення ролі кваліфікації, професіоналізму і здібностей до творчості як важливіших характеристик людського потенціалу;
    - формування та розвиток індустрії інформаційних і комунікаційних послуг, орієнтованої на масового споживача;
    - забезпечення сфери інформаційних послуг духовним змістом, що відповідає вітчизняним культурно-історичним традиціям, у тому числі організація потужного україномовного сектора в Інтернеті.
    Вказані позиції, на наш погляд, одночасно слід вважати й найважливішими стратегічними напрямками розвитку інформаційного суспільства в Україні, які повинні бути орієнтовані на формування таких ціннісних та поведінкових стереотипів населення, які відповідають, з одного боку, культурно-історичним традиціям Україні, а з іншого — високим вимогам цивілізаційного розвитку в XXI столітті.
    Рух по обраному шляху дозволить створити нові види діяльності, сформувати нові типи соціальних відносин, посилити інтелектуальний, творчий потенціал громадян, залучити їх до світових культурних цінностей. Це особливо важливо для перемоги ідеалів духовності та моральності в інформаційному просторі сучасної культури.
    2. Політичними та соціально-культурними детермінантами повинні стати:
    - формування та розвиток єдиного інформаційно-культурного про-простору як необхідної умови політичного і духовного об'єднання України та входження країни у світове інформаційне співтовариство як рівноправного партнера, розширення міжнародного наукового і культурного співробітництва;
    - вдосконалення та розвиток системи інформаційного законодавства і механізмів його реалізації;
    - вдосконалення та розвиток системи розповсюдження масової ін-формації та формування суспільно-політичного клімату в країні, сприятливого для переходу до інформаційного суспільства;
    - вдосконалення та розвиток системи забезпечення особистої і громадськоюї безпеки в інформаційній сфері, запобігання погрозам використання нових інформаційних технологій як зброї, інформаційного тероризму та інформаційного криміналу;
    - зміцнення і розвиток економічного потенціалу процесів формування інформаційного суспільства (державна підтримка вітчизняних виробників засобів інформатизації, інформаційних продуктів і послуг; комплекс заходів з економічного регулювання ринку Інформаційним технологій, продуктів і послуг, у тому числі у сфері податкової, митної та кредитно-фінансової політики);
    - формування розвинутих інформаційних потреб та інформаційної культури населення і стимулювання платоспроможного попиту на інформаційні продукти та послуги;
    - державна підтримка виробників і споживачів інформаційних технологій, продуктів і послуг для соціально значимих програм (сфер праці та зайнятості, охорони здоров'я, соціального забезпечення, вищої та середньої освіти, дошкільного навчання, міграції населення, культури, побуту і дозвілля тощо);
    - державна підтримка систем масової підготовки та перепідготовки кадрів для роботи в інформаційних і комунікаційних системах нового покоління.








    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

    1. Абдеев Р. Ф. Философия информационной цивилизации [Текст] / Р. Ф. Абдеев. – М. : Владос, 1994. — 336 с.
    2. Абрамов М. Человек и компьютер: от homo faber к homo informaticus [Электронный ресурс] / М. Абрамов // Человек : онлайновый журнал. – 2000. – № 4. – Режим доступа : http:// vivovoco. rsl.ru/vv/ papers/men/compumen.htm. — Название с экрана.
    3. Адорно Т. В. Проблемы философии морали [Текст ] / Т. В. Адорно ; пер. с нем. М. Л. Хорькова. — М. : Республика, 2000. — 239 с.
    4. Адрианова Н.С. Интернет-коммуникация – реальность или симулякр? [Электронный ресурс] / Н. С. Адрианова. — Режим доступа : http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/vdpu/Movozn/2010_16/article/1.pdf. — Название с экрана.
    5. Ажажа В. Г. К вопросу об информационной первооснове микро и макромиров Вселенной [Текст] / В. Г. Ажажа, Г. С. Белимов // Философские науки. – 2001. – № 1. — С. 125-130.
    6. Алексеева И. Ю. Возникновение идеологии информационного общества [Текст] / И. Ю. Алексеева // Информационное общество. – 1999. – № 1. – С. 30-35.
    7. Американская сторона должна нести свою долю ответственности за качество продукции [Электронный ресурс]. — Режим доступа : http://ukr-china.com/news.php?&task=showfull&id=89. — Название с экрана.
    8. Баринов А. Информационный суверенитет или информационная безопасность? [Текст ] / А. Баринов // Національна безпека і оборона. – 2001. – № 1. – С. 70-76.
    9. Белл Д. Грядущее постиндустриальное общество: Опыт социального прогнозирования [Текст] / Д. Белл; пер. с англ. / под ред. В. Л. Иноземцева. - Изд. 2-ое, испр. и доп. – М. : Academia, 2004. – 788 с.
    10. Белл Д. Социальные рамки информационного общества [Текст] / Д. Белл ; пер. с англ. // Новая технократическая волна на Западе / сост. и вступ. статья П. С. Гуревича. – М. : Прогресс, 1986. – С. 330-342.
    11. Береза Т. А. Поняття інформаційного суспільства, принципи його побудови та складові компоненти [Текст] / Т. А. Береза // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К. : Відродження та ПРООН, 2004. — С. 23- 35.
    12. Берлін І. Дві концепції свободи [Текст ] / І. Берлін // Сучасна політична філософія. – К., 1998. — С. 56–113.
    13. Бехман Г. Концепции информационного общества и социальные функции информации [Текст] / Г. Бехман // Интернет — культура — этика. — Москва –Дубно, 2006. — 331 с.
    14. Блюменау Д. И. Информация и информационный сервис [Текст ] / Д. И. Блюменау. — Л. : Наука, 1989. — 190 с.
    15. Бодрийяр Ж. Символический обмен и смерть [Текст] / Ж. Бодрийяр ; пер.и вступ.ст. С.Н. Зенкина. — М. : Добросвет, 2000. — 387с.
    16. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція [Текст] / Ж. Бодріяр ; пер.з фр. Володимир Ховхун. — К. : Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2004. — 230с.
    17. Братимов О. В. Практика глобализации: игры и правила новых епох [Текст ] / О. В. Братимов, Ю. М. Горский, М. Г. Делягин [ и др.] . – М. : ИНФРА-М, 2000. – 344 с.
    18. Буряк В. Образование в информационном обществе [Текст ] / В. Буряк // Філософія освіти. — 2006. — № 1. — С. 89-100.
    19. Бучило И. Л. Информационное право: основы практической информации [Текст ] / И. Л. Бучило. – М. : Знание, 2001. – 270 с.
    20. Вартанова Е. Л. Финская модель на рубеже столетий: Информационное Общество и СМИ Финляндии в европейской перспективе [Текст] / Е. Л. Вартанова. – М. : Изд-во Моск. гос. ун-та им. М. В. Ломоносова, 1999. – 288 с.
    21. Васильев В. Н. Образование в информационном обществе [Электронный ресурс] / В. Н. Васильев, М. В. Сухорукова. — Режим доступа : http: // www.ict. edu.ru/vconf/index. php?a= vconf&c= get Form&r= thesis Desc&d= light&id_sec=144&id_thesis=5776. — Название с экрана.
    22. Ващекин Н. П. Информационная деятельность и мировоззрение [Текст ] / Н. П. Ващекин, Ю. Ф. Абрамов ; под ред. А. Д. Урсула. — Иркутск : Изд-во Иркутского университета, 1990. – 332 с.
    23. Вершинская О. Н. Информационно-коммуникационные технологии и общество [Текст] / О. Н. Вершинская. – М. : Наука, 2007. – 203 с.
    24. Вершинская О. Н. Существующие модели построения информационного общества [Электронный ресурс] / О. Н. Вершинская. — Режим доступа : http://emag.iis. ru/arc/infosoc /emag.nsf/BPA/ 1f41ce 7df933b 2dfc325 68c 50027 cde3. — Название с экрана.
    25. Винер Н. Кибернетика, или Управление и связь в животном и машине [Текст] / Н. Винер ; пер. с англ. И. В. Соловьева и Г. Н. Поварова. – 2-е издание. – М. : Наука ; Главная редакция изданий для зарубежных стран, 1983. – 344 с.
    26. Винер Н. Кибернетика и общество [Електронний ресурс] / Н. Винер. – Режим доступу : http://grachev62.narod.ru/wiener/cybsoc.htm. — Назва з енкрану.
    27. Виступ Володимира Семиноженка на Круглому столі «Перспективи розвитку ІТ-індустрії України» 2 березня 2001 року [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.semynozhenko.net/videoblog/39/. — Назва з екрану.
    28. Віртуальна культура як соціокультурний феномен суспільства постмодерну [Электронный ресурс]. — Режим доступу : http://ua-referat.com/. — Назва з екрану.
    29. Властивості інформації. Інформаційні процеси [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://informatyka179.blox.ua/2009/12/Vlastivosti-inofrmatsiyi-Informatsijni-protsesi.html. — Назва з екрану.
    30. Войскунский А. Е. Метафоры Интернета [Текст] / А. Е. Войскунский // Вопросы философии. — 2001. — № 11. — С. 64-79.
    31. Войтоловская Е. П. Проблемы развития «сетевого общества» в Европе и России: социолингвистические аспекты: Доклады Института Европы РАН № 131 [Текст] / Е. П. Войтоловская. – М. : ИЕРАН, изд-во «Огни», 2004. – 84 с.
    32. Волков Е. Я. Преступный вызов практической психологии: феномен деструктивных культов и контроля сознания (введение в проблему) [Текст] / Е. Я. Волков // Журнал практического психолога. — М. : Фолиум, 1996. — № 2. — С. 87-93.
    33. Галинская И. Л. Этико-правовое пространство информационно-компьютерных технологий [Електронний ресурс] / И. Л. Галинская. — Режим доступа //http://www.auditorium.ru. — Название с экрана.
    34. Гелд Д. Глобалізація / антиглобалізація [Текст] / Гелд Дейвід, Мак-Грю Ентоні ; пер. з англ. І. Андрущенко. – К. : К.І.С., 2004. – 180 с.
    35. Гендина Н. И. Информационная грамотность и информационная культура личности: международный и российский подходы к решению проблемы [Текст ] / Н. И. Гендина // Открытое образование. — 2007. — № 5(64). — С. 58–69.
    36. Гильберт Е. Результаты развития теории информации за 18 лет ее существования [Текст] / Е. Гилберт // Зарубежная радиоэлектроника. – 1966. – № 10. — С. 22-41.
    37. Глобалізація і безпека розвитку [Текст ] : монографія / О. Г. Білорус [та ін.]/ — К. : КНЕУ, 2001. — 733с.
    38. Глушков В. М. Мышление и кибернетика [Текст] / В. М. Глушков // Вопросы философии. – 1963. – № 1. – С. 10-24.
    39. Гневашев О. В. Виртуальная реальность и информационное общество [Текст] / О. В. Гневашев // Россия: прошлое, настоящее будуще : материалы Всероссийской научно-практической конференции. — Санкт-Петербург, 16-19 декабря 1996 г. / отв ред. М. С. Уваров. — СПб. : Издательство БГТУ, 1996. – С.108-112.
    40. Голобуцький О. Електронний уряд [Електронний ресурс] / О. Голобуцький, О. Шевчук. — Режим доступу: http://www. znaj.ru/html/38542.html. — Назва з екрану.
    41. Головатий М. Ф. Інформаційне суспільство [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / М. Ф. Головатий // Політологічний словник / за ред. М. Ф. Головатого та О. В. Антонюка. – К. : МАУП, 2005. – 792 с.
    42. Гольдгамер Г. И. Информационное обеспечение исследований и разработок [Текст ] / Г. И. Гольдгамер. — М. : Совет. радио и связь. — 1976. — 352 с.
    43. Гольдгамер Г. И. Проблемы и практика информационного обеспечения исследований и разработок [Текст ] / Г. И. Гольдгамер, В. Д. Шкардун // НТИ. Серия 1. Организация и методика информационной работы. — 1987. — № 2. — С. 5-10.
    44. Горбатенко В. П. Політичні аспекти інформатизації суспільства [Текст] / В. П. Горбатенко, О. П. Дубас // Політологічний вісник. (Політологічний центр при Київському нац. ун-ті імені Тараса Шевченка ). Збірник наукових праць : Вип. 10. – К. : Т-во «Знання України», 2002. – С. 195-201.
    45. Горбатенко В. П., Бутовская И. А. Политическое прогнозирование [Текст] : учеб. пособие / В. П. Горбатенко, И. А. Бутовская. — К. : МАУП, 2005. — 152 с.
    46. Горохов В. Г. Философия науки и техники [Текст] : учеб. пособие для вузов / В. Г. Горохов, М. А. Розов, В. С. Степин. — М. : Феликс, 1995. — 224 c.
    47. Григор О. О. Сучасний стан та перспективи побудови інформаційного суспільства в Україні [Текст] / О. О. Григор // Зб. наук. праць Черкаського держ. техн. ун-ту. Серія : Економічні науки. – Вип. 8. – Черкаси : ЧДТУ, 2003. – С. 254-260.
    48. Григор О. О. Формування інформаційного суспільства в Україні в контексті інтеграції в Європейський Союз (державно-управлінський аспект) [Текст] : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. наук з державного управління : спец. 25.00.01 «Теорія та історія державного управління» / Львівський регіональний інститут державного управління Національної академії державного управління при Президентові України. – Львів, 2003. – 20 с.
    49. Гуревич П. С. Конфигурация могущества [Текст] / П. С. Гуревич // Тоффлер Э. Метаморфозы власти. Знание, богатство и сила на пороге ХХI века ; пер. с англ. В. В. Белокосков и др. / Науч. ред., авт. предисл. П. С. Гуревич. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2004. – С. 3-12.
    50. Дайзард У. Наступление информационного века [Текст] / У. Дайзард // Новая технологическая волна на Западе. — М. : Прогресс, 1986. — С. 343-355.
    51. Даніл’ян В. О. Глобальне інформаційне суспільство: культура і людина [Текст] / В. О. Даніл’ян // Філософські обрії. Науково-теоретичний часопис Інституту філософії імені Г. С. Сковороди НАН України та Полтавського державного педагогічного університету імені В. Г. Короленка. – Київ-Полтава, 2005. – Вип. 14. - С. 67-78.
    52. Даніл’ян В. О. Деякі проблеми та особливості розвитку інформаційного суспільства в Україні [Текст] / В. О. Даніл’ян // Гуманітарний часопис : збірник наукових праць. – Х. : ХАІ, 2005. – №3. – С. 74-78.
    53. Даніл’ян В.О. Деякі тенденції розвитку інформаційного суспільства на наприкладі провідних держав [Текст] / В. О. Даніл’ян // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Х.: ХУПС, 2005. – Вип. 3 (24). – С. 156-163.
    54. Даніл’ян В. О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально-філософський аналіз) [Текст] : монографія / В. О. Даніл’ян. – Х. : Право, 2008. — 184 с.
    55. Даніл’ян В.О. Інформаційне суспільство: базові концепції аналізу [Текст] / В.О. Даніл’ян // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. Соціальна філософія, психологія. – Х. : ХУПС, 2005. – Вип. 2 (23). – С. 131-138.
    56. Девис Р. Сеть политики: влияние Интернета на американскую политическую систему [Текст] / Р. Девис // Право и информатизация общества. — М., 2002. — С. 158-164.
    57. Делягин М. Информационная революция, глобализация и кризис мировой экономики [Текст] / М. Делягин // Проблемы теории и практики управления. – 2001. – №1. – С. 47-53.
    58. Делягин М. Мировой кризис: Общая Теория Глобализации [Электронный ресурс] / М. Делягин. — Режим доступа: http://www. imperativ.net /iprog/th01. html. — Название с экрана.
    59. Дем’янчук О. П. Відповідність нинішньої системи управління й вироблення державної політики вимогам суспільства знань [Текст ] / О. П. Дем’янчук // Наукові праці : наук.-метод. журнал. – Миколаїв : Вид-во МДГУ ім. П. Могили, 2006. – Т. 54. – Вип. 41: Політичні науки. – С. 182 – 186.
    60. Демкова М. Інформація, як основа інформаційного суспільства: поняття та правове регулювання [Текст] / М. Демкова , М. Фігель // Інформаційне суспільство. Шлях України // Бібліотека інформаційного суспільства. – К. : Відродження та ПРООН, 2004. — С. 12-35.
    61. Демьянков В. З. Эффективность аргументации как речевого воздействия [Текст] / В. 3. Демьянков // Проблемы эффективности речевой коммуникации. — М., 1989. — 89 с.
    62. Джон П. Барлоу. Декларация независимости киберпространства [Текст] / Барлоу Джон П. // Информационное общество: Сб. – М. : ООО «Издательство АСТ», 2004. – С. 349-352.
    63. Дзьобань О. П. Засоби масової комунікації в контексті інформаційної безпеки: діяльнісні й функціональні аспекти [Текст] / О. П. Дзьобань // Наукові записки Харківського університету Повітряних Сил. — Соціальна філософія, психологія. – Харків: ХУПС, 2005. – Вип. 2(23).
    64. Дзьобань О. П. Інформаційна безпека в умовах глобалізаційних тенденцій: до проблеми осмислення сутності [Текст] / О. П. Дзьобань // Збірник наукових праць «Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії». – Запоріжжя : ЗДІА. – Вип. № 24. – 2006. — С. 24-32.
    65. Дзьобань О. П. Інформаційне насильство та безпека у проблемному полі соціокультурної реальності [Текст] : монографія / О. П. Дзьобань. — Харків: Майдан, 2011. — 260 с.
    66. Дзьобань О. П. Руйнування культурних парадигм як історична закономірність [Текст] / О.П. Дзьобань // Рахманінов С. На зламі століть. – Вип. 6: Творчість як рушійна сила культури. – Ч. ІІ. : Наукові статті учасників VІ Міжнародного науково-практичного симпозіуму «Рахманінов: на зламі століть» / під ред. професора НЮАУ ім. Ярослава Мудрого Л. М. Трубнікової. – Х.: ФОП, 2009. - С. 44-52.
    67. Дзьобань О. П. Сучасна соціокультурна трансформаційна динаміка: основні тенденції й деякі методологічні аспекти дослідження [Текст] / О. П. Дзьобань // Рахманінов С. На зламі століть: збірка матеріалів Міжнародного симпозіуму. – Харків : СПДФО Носань В.А., 2007. — С. 35- 48.
    68. Дзьобань О. П. До питання про застосування синергетики для осмислення сутності правової культури [Текст] / О. П. Дзьобань, Є. М. Мануйлов // Наукові записки Харківсь
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины