Пояркова Тетяна Костянтинівна. Системні кризові явища в умовах політичної модернізації: історико-політологічний аналіз

Краткое описание

Пояркова, Тетяна Костянтинівна. Системні кризові явища в умовах політичної модернізації: історико-політологічний аналіз : автореферат дис. … докт. політ. наук : 23.00.01 / Т. К. Пояркова ; наук. кер. В. М. Бебик ; М-во освіти і науки України ; Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова. – К., 2015. – 34 с.
Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора політичних наук за спеціальністю 23.00.01. - теорія та історія політичної науки. - Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова, МОН України. - Київ, 2015.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ М. П. ДРАГОМАНОВА

На правах рукопису

ПОЯРКОВА Тетяна Костянтинівна

УДК 328.16:316.422(477)

СИСТЕМНІ КРИЗОВІ ЯВИЩА
В УМОВАХ ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ :
ІСТОРИКО-ПОЛІТОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ

23.00.01 – теорія та історія політичної науки

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
доктора політичних наук

Науковий консультант –
Бебик Валерій Михайлович,
доктор політичних наук,
професор

Київ – 2015

ЗМІСТ
ВСТУП………………………………………………………………………………3

РОЗДІЛ 1
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИЗОВИХ ЯВИЩ В УМОВАХ ПОЛІТИЧНОЇ МОДЕРНІЗАЦІЇ…………………………..14
1.1. Особливості аналізу системних політичних криз як форми і біфуркації політичного процесу………………………………………………….14
1.2. Етапи понятійної еволюції «кризового синдрому модернізації»…...36
Висновки до першого розділу……………………………………………..76

РОЗДІЛ 2
КРИЗОВИЙ СИНДРОМ ЯК ПРИЧИНА ТА НАСЛІДОК МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ…………….………………………80
2.1. Дисфункціональні параметри розвитку політичної системи……….80
2.2. Модернізація як процес подолання старих і формування нових суперечностей суспільно-політичного розвитку………………………………118
2.3. Кризовий синдром модернізації як фазовий перехід від хронічного до гострого етапу кризового процесу…………………………………………..150
Висновки до другого розділу……………………………………………..168

РОЗДІЛ 3
КРИЗОВІ ПРОЯВИ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЇ І ДОСВІД ПОДОЛАННЯ ДИСФУНКЦІЙ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ…………………...……………….173
3.1. Модернізаційні реформи Російської імперії як причина революційного зламу 1917 р. ………………………………………..………….173
3.2. Сталінський проект модернізації та формування
адміністративно-командної системи……………………………………………197
3.3. Від хрущовської «відлиги» до «перебудови»: накопичення дисфункцій політичної системи і розпад СРСР………………………………..216
Висновки до третього розділу…………………………………………....233

РОЗДІЛ 4
КРИЗОВИЙ СИНДРОМ МОДЕРНІЗАЦІЇ НЕЗАЛЕЖНОЇ УКРАЇНИ…..…..238
4.1. Стагнація політичної системи в умовах переходу від авторитаризму до демократії …………………………………………………………………..…238
4.2. Феномен «Майдану» як гостра фаза кризового синдрому модернізації………………………………………………………………………266
4.3. Українсько-російське протистояння і перспективи подолання системної кризи в розвитку українського суспільства………………………...310
Висновки до четвертого розділу…………………………………………336

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...340
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………..347

ВСТУП

Актуальність теми. Системні кризові явища є невід’ємною частиною політичного життя перехідних суспільств, об’єктивним і всеохопним феноменом, характерним для періоду політичної модернізації. Тенденції відтворення криз модернізації на новому етапі системного розвитку актуалізують необхідність адекватної діагностики, з’ясовування специфіки проявів та узагальнення різноманітного досвіду подолання подібного класу явищ, визначення природи та ролі кризових явищ у політиці.
Політичні кризи належать до парадоксальних феноменів, які, визначаючи життя людей, народів, світу, не знайшли належного відображення у самостійній теоретичній галузі політичної науки. Така ситуація пов’язана з розбіжностями в уявленнях про сутність політичних криз, що нерідко тлумачаться як точки зламу політичної системи або тривалий стадіальний процес. Характерною є і колізія в розрізненні факторів, причин криз, їх передумов, симптомів, маркерів, моменту актуалізації, що призводить до підміни сутності політичної кризи спорідненими поняттями (протиріччя, конфлікт, злам, розрив, ризик, зрив, руйнація). Дискусійною видається й практика виокремлення видів політичних криз залежно від проявів – державні, інституційні, структурні, парламентські, виборчі, ціннісні, цивілізаційні, політико-культурні та ін.
Значна наукова увага до природи кризових феноменів у світовій політико-філософській думці та всебічне висвітлення теоретико-методологічних проблем, що виникають при дослідженні політичних криз (А. Арманд, Д. Аррігі, Д. Белл, З. Бжезинський, Ж. Бодрійяр, В. Буданов, П. Бурдьє, П. Бьюкенен, Б. Вальденфельс, І. Валлерстайн, М. Вебер, В. Вільчек, Р. Генон, Л. Гумільов, Р. Дарендорф, С. Дацюк, Д. Джекобс, Е. Еріксон, В. Жерихін, С. Жижек, О. Зінов’єв, С. Кара-Мурза, Р. Козеллек, М. Кондратьєв, С. Курдюмов, К. Леш, Б. Лієтар, Д. Люрі, К. Манхейм, К. Маркс, Г. Маркузе, Р. Мертон, Д. Нейсбіт, Е. Ноель-Нойман, М. Олсон, Х. Ортега-і-Гассет, Р. Осборн, В. Пантін, М. Паренті, С. Переслєгін, А. Перотті, Г. Почепцов, І. Пригожин, В. Райх, С. Расторгуєв, Г. Рормозер, П. Сорокін, А. Тангі, Е. Тоффлер, Ф. Фукуяма, Ю. Хабермас, Г. Хакен, Г. Ханін, Д. Харві, П. Штомпка, Й. Шумпетер та інші), водночас, не втілилися в дієві антикризові стратегії. Певний виняток складає модернізаційна теорія, де проблеми діагностування та подолання кризових явищ у політичній системі досліджувалися Г. Алмондом, Д. Аптером, Р. Ароном, Т. Банурі, У. Беком, Л. Біндером, С. Блеком, М. Вейнером, С. Вербою, П. Вірільо, Дж. Гелбрейтом, Р. Грю, Л. Даймондом, Р. Далем, Ш. Ейзенштадтом, Г. Екстейном, А. Етціоні, Р. Інглехартом, Я. Келлером, П. Кеннеді, Дж. Коулменом, Д. Лайоном, М. Леві, М. Ленгом, Х. Лінцем, С. Ліпсетом, Р. Мундтом, М. Муром, Г. О’Доннеллом, Л. Паєм, Дж. Ла Паломбарою, Р. Патнамом, Г. Пауеллом, Д. Сарторі, П. Свенссоном, Т. Скочпол, Ч. Тіллі, Е. Тіріак’яном, Е. Тоддом, С. Фленаганом, Ч. Хе, В. Цапфом, Р. Шведером та іншими.
У вітчизняній політичній науці питання взаємозумовленості політичних криз і модернізаційних практик аналізуються у науковому доробку В. Андрущенка, О. Бабкіної, В. Бабкіна, В. Бебика, Є. Бистрицького, К. Бондаренка, О. Ватутіна, К. Ващенка, М. Головатого, Є. Головахи, В. Головка, В. Горбатенка, Г. Дашутіна, Г. Зеленько, І. Кресіної, О. Кривицької, Л. Кочубей, В. Кременя, І. Кураса, О. Лановенко, Ю. Левенця, О. Марганія, М. Михальченка, І. Монолатія, Л. Нагорної, С. Наумкіної, В. Небоженко, О. Новакової, А. Окари, А. Павка, Є. Перегуди, В. Полохало, М. Розумного, Ю. Романенка, О. Романюка, Ф. Рудича, В. Степаненка, С. Телешуна, О. Ткача, В. Ткаченка, М. Томенка, Д. Травіна, В. Фесенка, О. Фісуна, Ю. Шайгородського, М. Шаповаленко та інших.
Незважаючи на ґрунтовну розробку в сучасній політичній науці тематики кризовості модернізаційних процесів, відчутним є брак досліджень трансформації понять «політична криза» та «модернізація». Сучасні події в Україні актуалізували необхідність не тільки наукового узагальнення теоретико-методологічних напрацювань щодо сутності кризових процесів, а й з’ясування причин їх відтворення, специфіки перебігу, етапів, переваг і недоліків різних хвиль модернізаційних зрушень, створення та запровадження дієвих антикризових стратегій, прогнозування наслідків їх реалізації. Важливою умовою успішності антикризових засобів є розробка наукових досліджень закономірностей появи та проявів кризових явищ, особливостей їх розгортання в кожній окремій політичній системі.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тему дисертаційного дослідження затверджено Вченою радою Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова (протокол № 5 від 23 грудня 2010 р.). Дисертація виконувалась у рамках науково-дослідної теми кафедри політичних наук Інституту політології та права НПУ імені М. П. Драгоманова «Проблеми політичної модернізації і трансформації: світовий досвід та українські реалії», що входить до Тематичного плану науково-дослідних робіт НПУ імені М. П. Драгоманова, науковий напрям «Дослідження проблем гуманітарних наук», затверджений Вченою радою НПУ імені М. П. Драгоманова (протокол № 6 від 18 лютого 2010 р.).
Метою дисертаційного дослідження є з’ясування концептуальних підстав аналізу політичних криз, передумов їх появи, особливостей генезису, які зумовлюють модернізацію та виникають унаслідок її проведення. Досягнення поставленої мети передбачає необхідність розв’язання таких завдань:
− визначити особливості аналізу системних політичних криз як форми і біфуркації політичного процесу в політології та суміжних соціально-гуманітарних науках;
− розкрити етапи еволюції уявлень про системні кризові явища, пов’язані з модернізацією загалом та впливом на неї понятійної трансформації «кризового синдрому модернізації» зокрема;
− виокремити параметри дисфункцій як кризового підґрунтя політичної системи;
– узагальнити наукові уявлення про модернізацію як процес подолання старих і формування нових суперечностей суспільно-політичного розвитку;
− осмислити та інтегрувати в теоретичну модель закономірності виникнення та розгортання «кризового синдрому модернізації» як фазового переходу від хронічного до гострого етапу кризового процесу;
− дослідити зміст, логіку та наслідки модернізаційних процесів у межах Російської імперії та СРСР крізь призму ретроспективного застосування теоретичної моделі «кризового синдрому модернізації»;
− виокремити спільні риси модернізаційних хвиль Російської імперії та СРСР як основу для формування алгоритму подолання кризових явищ засобами керованої модернізації;
− проаналізувати основні напрями розгортання системних кризових явищ у сучасній Україні з урахуванням інерції попереднього досвіду модернізаційних зрушень і впливу світових політичних процесів;
− виявити специфіку феномену «Майдану» 2013–2014 рр. як гострого етапу системного кризового процесу;
− розкрити чинники, що сприяють виходу зі повторюваних кризових процесів, пов’язаних із модернізацією, на прикладі сучасних України та Росії;
− окреслити перспективи дослідження системних кризових явищ, пов’язаних з політичною модернізацією.
Об’єкт дисертаційного дослідження – парадигма політичного розвитку та модернізації в історії та теорії політичної науки.
Предмет дослідження – теоретико-методологічні параметри дослідження системних кризових явищ та засоби їх подолання в умовах політичної модернізації.
Методологічну основу дисертаційного дослідження становлять положення класичних і сучасних політичних теорій і підходів, спектр філософських, загальнонаукових і конкретно-наукових методів пізнання, які напрацьовані в соціально-гуманітарних науках і дозволяють всебічно розкрити суть поставленої проблеми. Визначальними принципами дослідження є науковість, об’єктивність, послідовність, комплексність, цілісність, діалектика, всебічність, плюралізм, конкретність, системність, історизм.
Дисертаційне дослідження ґрунтується на таких методологічних підходах: історичному − для виокремлення етапів теоретичної еволюції уявлень про сутність, причини виникнення та особливості розвитку системних політичних криз і з’ясування ґенези системних кризових явищ у країнах, до складу яких входила територія сучасної України; системному, в межах якого об’єктом дослідження є сукупність неподільних багаторівневих динамічних елементів політичної модернізації, пов’язаних спільними закономірностями; синергетичному, де політична криза розглядається як зона біфуркації − природна фаза розвитку будь-якої системи, що вбирає не тільки руйнівні тенденції, а й елементи самоорганізації та становлення нового порядку; структурно-функціональному, у рамках якого розглядаються кризові процеси політичної системи, що зумовлюються механізмами відтворення та самовідтворення, забезпечуючи системну цілісність. Важливу методологічну роль у дослідженні відіграли концептуальні положення та понятійно-категоріальний апарат загальної теорії політики, теорії політичних систем, модернізаційної теорії, порівняльної політології, теорії розвитку, структурного функціоналізму, неомарксизму, світ-системного підходу І. Валлерстайна. Для врахування циклічності політичних криз використано напрацювання теорії етногенезу Л. Гумільова, теорії циклів М. Кондратьєва та економічної теорії криз (Д. Арманд, Д. Люрі). Відображено окремі положення міждисциплінарного, політико-культурного, цивілізаційного, аксіологічного, політико-антропологічного підходів.
Використано загальнонаукові, загальнофілософські і політологічні методи. Діалектичний метод сприяв узагальненню якісних і кількісних параметрів, а також виявленню суперечливого характеру політичних криз; аналіз, синтез, індукція і дедукція – важливі для з’ясування причин сучасного кризового стану в України та перспектив виходу з нього; метод критичного аналізу – для конкретизації сутності окремих положень зарубіжних і вітчизняних наукових праць; моделювання – для виявлення параметрів дисфункціональності політичної системи; порівняльний – для виокремлення загального та відмінного в розгортанні сучасних кризових феноменів, їх схожої природи в Україні та Росії; інституційний – сприяв виявленню основних тенденцій, які спричинили інституційні трансформації пострадянської України.
У дисертації приділено увагу спеціальним методологічним засобам дослідження системних кризових явищ: способу «функціонального розчленування об’єкта» Е. Юдіна, що базується на визнанні первинності зв’язків об’єкта над його структурою; виокремленню «наскрізних тенденцій» («мегатрендів»), де аналіз політичної системи ґрунтується на припущенні про те, що кожна подія розглядається як наслідок попереднього етапу і причина особливостей наступної віхи політичного процесу; циклічно-хвильовому трактуванню природи політичних криз, що розглядаються як залежні від чергування хвиль посилення та послаблення інтеграції.
Емпіричну основу дослідження склали окремі матеріали Фонду «Демократичні ініціативи імені І. Кучеріва», Українського центру економічних і політичних досліджень імені О. Разумкова, інформаційно-аналітичного центру Info-light; експертні доповіді Національного інституту стратегічних досліджень та Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у всебічному теоретичному розгляді системних кризових явищ в умовах політичної модернізації, узагальненні теоретико-методологічних засад дослідження політичних криз і створенні концептуальних пропозицій для їх практичного застосування. Конкретизується наукова новизна дисертації в низці положень, що розкривають базову концепцію та виносяться на захист.
Вперше:
− узагальнено еволюцію поняття «кризовий синдром модернізації» в західній і вітчизняній політичній науці залежно від еволюцій базових понять «політична криза» та «модернізація», відзначено перехід від схематичного уявлення про взаємозумовлену множину криз (ідентифікації, легітимності, участі, поширення/проникнення та розподілу) до визнання «кризового синдрому модернізації» фазовим патологічним процесом, що, відтворюючись на новому етапі розвитку, загрожує цілісності системи та може призвести до її руйнування;
− виявлено закономірності появи системних кризових явищ як збоїв у процесах і механізмах відтворення та самовідтворення, що забезпечують цілісність політичної системи. Запропоновано та обґрунтовано авторське визначення факторів кризи − як параметрів дисфункціональності політичної системи, що гальмують внутрішню здатність елементів, структур та інституцій до самооновлення та самовідтворення політичної системи;
– обґрунтовано авторську концепцію дослідження системних кризових явищ, де модернізація (як інституціоналізація системної реакції на кризові виклики) може сприяти не тільки набуттю системної функціональності, а й переходу кризових феноменів у хронічний стан. Запропонована теоретична модель визначає фактори кризи (зовнішні та внутрішні параметри функціонування системи), причини перетворення модернізації на кризовий чинник та основні сценарії системної поведінки постмодернізаційного періоду;
− запропоновано на підставі узагальнення модернізаційного досвіду виокремлювати алгоритм системної пам’яті з подолання кризових явищ, який може актуалізуватися за умови відсутності інноваційної антикризової пропозиції у політичній системі. На основі дослідження історії модернізаційних хвиль Російської імперії та СРСР визначено модернізаційний алгоритм, що інерційно впливає на сучасну модернізаційну практику незалежної України;
− на основі авторської моделі системних кризових явищ, пов’язаних із модернізацією, виявлено закономірності впливу зовнішнього втручання на перебіг розгортання кризових явищ в окремій політичній системі. Проаналізовано українсько-російське протистояння як взаємовплив політичних систем зі схожими системними кризовими феноменами, що знаходяться на різних стадіях розгортання;
Дістали подальшого розвитку:
− дослідження еволюції уявлень про системні кризові явища, пов’язані з політичною модернізацією. Виокремлено три етапи, що відображають зміни у визначенні взаємозумовленості політичних криз та модернізаційного процесу. Перший період – 50–60-ті рр. ХХ ст. – характеризується розглядом політичних криз, які виникають у процесі модернізації, як відхилень від прогресивного, стандартного руху до сучасної цивілізації, що загрожує виживанню системи. Другий – 70–80-ті рр. ХХ ст. – відзначився запровадженням поняття «кризовий синдром модернізації»; руйнуванням уявлення про західну модернізацію як зразок для наслідування; занепадом порівняльних досліджень, модернізаційної теорії. Третій – з 90-х рр. ХХ ст. і до сьогодення – знаменує відродження наукового інтересу до теоретичних і методологічних питань взаємозумовленості політичних криз і модернізаційних трансформацій, виведення транзитології та порівняльних досліджень на новий рівень наукового пошуку;
− аналіз змістової трансформації поняття «модернізація» як переходу від вузького розуміння, що охоплює трансформацію традиційного суспільства в індустріальне, де технологічний прогрес стає запорукою ринкової лібералізації та успішної демократизації, − до широкого визначення модернізації як перманентного процесу системного оновлення (спонтанного або керованого);
− положення синергетики про залежність системного кризового процесу від ступеня системної організованості; здатності до самоорганізації та самовідтворення; можливості заміни причин і наслідків у точці біфуркації; спроможності зберігати стійкість за рахунок протидії зовнішньому впливу; взаємодії криз різних рівнів системи, здатних створювати ефекти резонансу та синхронізації;
− уявлення про «кризовий синдром модернізації» як кризовий процес із гострою фазою у вигляді множини політичних криз (ідентифікації, легітимності, участі, поширення та розподілу) та постмодернізаційним етапом, який необхідно досліджувати по фазах, застосовуючи для кожного етапу відповідний методологічний підхід.
Поглиблено:
− ідеї моніторингу стану функціональності політичної системи на підставі «методу функціонального розчленування об’єкта» − за вертикальними і горизонтальними вимірами «внутрішньої зв’язності» соціуму та ступенем системної здатності долати дисфункційне підґрунтя та протистояти впливу зовнішнього (геополітичного) середовища;
− уявлення про модернізацію як вихід (спонтанний або керований) із кризового процесу з встановленням нового порядку, організаційної, структурної організації внаслідок логічного завершення процесу змін із відповідною інституційною та нормативною перебудовою системи, організації, структури, що може в окремих випадках виступати каталізатором розгортання нового кризового процесу;
− підхід, згідно з яким політична криза досліджується шляхом визначення: 1) факторів, що є параметрами системної дисфункціональності; 2) причин кризи, що є чинниками актуалізації; 3) моменту актуалізації, що охоплює етапи появи симптомів як зовнішніх ознак і маркерів входження системи в кризовий цикл;
− визначення політичної кризи як циклу політичного процесу, де кожен етап розгортається нелінійно і має два варіанти розвитку: 1) перманентний, який зумовлює розвиток політичної системи через подолання протиріч; 2) патологічний, що загрожує виживанню політичної системи.
Теоретичне і практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що положення та висновки дисертації започатковують новий напрям теоретичних досліджень системних криз і уможливлюють запровадження дієвих антикризових стратегій, розширюють і поглиблюють наукові уявлення про особливості еволюції та сучасний стан наукового знання в галузі системних кризових явищ, пов’язаних із модернізаційним процесом. Дисертаційні напрацювання, зокрема з’ясовані закономірності та тенденції розгортання політичних криз, шляхи вироблення і реалізації стратегій їх вирішення, можуть бути корисними для майбутніх політологічних розвідок з історії та теорії політичної науки загалом та модернізаційного теоретичного концепту зокрема.
Запропонована авторська концепція дослідження системних кризових явищ, пов’язаних із модернізацією, є придатною для подальшого наукового аналізу, впровадження і практичної реалізації − як метод пізнання тривалих кризових процесів, що відрізняються множиною проявів. Дисертаційні здобутки мають цінність для подальших прикладних розробок у сфері державницьких програм, політичних проектів, громадських ініціатив − для формування уявлення про причини виникнення системних кризових явищ, особливості їх розгортання, засоби подолання та можливі наслідки.
Результати дисертації можуть бути застосовані в процесі викладання спецкурсів із політичних наук. Напрацювання дисертаційного дослідження запроваджені в навчальний процес історичного факультету Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка у спецкурсах «Кризові феномени світової політичної системи» (72 год.) та «Політичний процес в Україні: стан і тенденції» (54 год.), прочитаних студентам і магістрантам з 2011 по 2015 рр.
Апробація результатів дослідження. Основні положення дослідження і висновки дисертації доповідались та обговорювались на міжнародних і всеукраїнських наукових заходах, зокрема: щорічній Міжнародній науковій конференції для студентів, аспірантів, науковців «Інноваційний розвиток суспільства за умов крос-культурних взаємодій» (Суми, 20 – 21 лютого 2008 р., 27 − 30 квітня 2011 р., 29 − 31 травня 2013 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Держава і право: проблеми становлення і стратегія розвитку» (Суми, 17 − 18 травня 2008 р.); VІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХ ст. Дванадцяті читання пам’яті В. Липинського» (Луцьк, 14 травня 2009 р.); ІІІ Міжнародному науковому семінарі, присвяченому пам’яті В. Липинського (Житомир, 26 листопада 2011 р.); Міжнародній науково-теоретичній конференції «Концепт реальності у філософії, літературі й науці» (Суми, 24 − 25 лютого 2011 р.), Міжнародній науковій конференції «Прикордоння Центральної та Східної Європи – на перетині політики, історії та культури» (Польща, Пйотркув-Трибунальський, 20 − 24 квітня 2013 р.).
Одержані результати дисертації обговорювалися на теоретичних семінарах і засіданнях кафедри політичних наук Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова.
Публікації. Основні положення роботи, висновки та пропозиції опубліковані автором у 37 працях, серед яких: 1 одноосібна монографія (20,5 д. а.), 26 статей у фахових виданнях, у т.ч. 5 статей у закордонних наукових виданнях, 7 тез у збірниках матеріалів конференцій.
Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на 11 підрозділів, висновків, списку використаних джерел (539 найменувань). Загальний обсяг дисертації – 402 сторінки, обсяг основного тексту дисертації становить 346 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення надбань теоретико-методологічних підходів, у рамках яких досліджувалися системні кризові явища політичної модернізації: теорії модернізації, структурно-функціонального аналізу, порівняльної політології, теорії розвитку, неомарксизму, світ-системного підходу І. Валлерстайна, синергетики, теорії етногенезу Л. Гумільова, економічної теорії криз, теорії циклів М. Кондратьєва, теорії глобального громадянського суспільства та масового суспільства − дозволило сформулювати наведені нижче висновки.
Відсутність єдиного загальноприйнятого уявлення про системні політичні кризи як форми та біфуркації політичного процесу обумовлює взаємовиключне понятійно-категоріальне, концептуальне та методологічне визначення кризових факторів, чинників та моментів актуалізації політичних криз у сучасній політології та суміжних соціально-гуманітарних науках. Зазначена особливість характерна тим, що системні кризові явища, перш за все, розгортаються нелінійно, оскільки в кожній зоні зниження стійкості системи (біфуркації) стає можливим переформатування системи і попередній сценарій (атрактор) змінюється на інший. Цим пояснюється необхідність ураховувати системну чутливість у зоні біфуркації до рішень, які приймаються суб’єктами внутрішнього процесу, та збільшення впливовості зовнішньополітичного середовища (що вимагає врахування місця окремої політичної системи у світовому розподілі праці). Розгортання системних кризових циклів може відбуватися за двома глобальними сценаріями, де в рамках одного – політична система долає існуючі дисфункції та опиняється на новому етапі системного розвитку, а в рамках іншого – відтворення кризового підґрунтя загрожує життєздатності політичної системи.
Визначено, що історія досліджень системних кризових явищ, які супроводжують політичну модернізацію, поділяється на три етапи: перший етап хронологічно охоплював 50–60-ті рр. ХХ ст.; другий – 70–80-ті рр. ХХ ст., третій – 90-ті рр. і триває по сьогодення. Ці етапи послідовно відображають векторні зміни у розумінні сутності, причин та особливостей розгортання політичних криз модернізації залежно від теоретичного наповнення базових понять «політична криза» та «модернізація». Показовим є ускладнення уявлень про системні кризові явища модернізації, поступовий відхід від розгляду їх як зламного моменту розвитку системи до визначення − як відтворюваного (можливо, паталогічного) процесу, який виникає в тому випадку, коли модернізація не долає (або частково долає) дисфункції політичної системи. Поштовхом до сутнісної еволюції уявлень довкола системних кризових явищ стало запровадження поняття «кризовий синдром модернізації», що спричинило перегляд основних положень теорії модернізації, порівняльної політології, стимулювало наукові дослідження взаємозумовленості модернізації та кризових процесів. Підкреслюється значення сформульованих вітчизняними науковцями положень про труднощі і перспективи політичної модернізації, демократичного розвитку політичної системи України, що заклали підвалини сучасних уявлень про причини та сутність політичних криз, які виникають внаслідок модернізації.
Аналіз існуючих спроб відобразити специфіку кризового процесу через розмежування основних і залежних політичних криз (що руйнують або не руйнують систему) виявив, що не кожне відхилення у функціонування певного інституту або структури політичної системи є кризовим фактором. Це зумовило необхідність пропозиції діагностувати функціональний стан політичної системи через дослідження: єдності соціуму; якості елітного прошарку; стану політичних інфраструктурних каналів як проявів життєздатності політичної системи. Важливим є й додатковий параметр для характеристики політичної системи – демографічний ресурс. До зовнішніх параметрів віднесено фактор навколишнього середовища, що охоплює геополітичні інтереси інших політичних систем. Вищезазначене дозволило виокремити як кризові фактори: наявність суспільних розломів та їх особливості для традиційного й індустріального суспільства; відчуження інтересів політичної еліти від потреб соціуму; перекриття комунікацій між різними верствами; втрати геополітичної суб’єктності; демографічне збідніння.
Модернізація як антикризовий засіб є способом надання вертикальної та горизонтальної скерованості політичній системі для циклічного самовпорядкування та самовідтворення політичної системи. Набуття функціональності політичною системою залежить від комунікаційних каналів між різними верствами, що створюють спільний контекст існування для поєднання всіх системних складових в єдиний дієвий механізм у межах засвоєного часу та простору. Спроби подолати системні вади модернізаційними засобами можуть й самі бути кризогенними чинниками, оскільки оновлення політичної системи потенційно створює декілька різнорівневих зон напруження між новими та старими інституціями, структурами, базовою політичною культурою і новими підставами для соціально-політичної ідентифікації, формами політичної участі та нормами політичної поведінки, що змінюють уявлення про критерії легітимності. Політична модернізація як антикризовий процес, що спрямовується на подолання дисфункцій політичної системи, може бути керованою (на підставі усвідомлених кроків, що здійснюються правлячим прошарком за власною ініціативою чи під суспільним тиском) або відбуватися спонтанно (часто на основі існуючого системного досвіду). Отже, системні кризові явища, пов’язані зі модернізацією, є складними кризовими процесами, для виникнення яких потрібен збіг достатніх і додаткових умов, вони можуть бути об’єктивно зумовленими або ж створеними штучно.
Зважаючи на те, що «кризовий синдром модернізації» охоплює фазовий перехід від хронічного до гострого етапу кризового процесу запропоновано розглядати цей випадок як патологічний, оскільки за таких обставин модернізаційні засоби (спонтанні або керовані) не долають кризове підґрунтя, а загострюючи неузгодженість між різними елементами, інституціями, підсистемами, обумовлюють його повторення. Відзначено, що хронічна фаза такого виду кризового циклу може: 1) розгортатися за обмеженою кількістю сценаріїв; 2) визначаться системною пам’яттю у вигляді звернення до узагальненого алгоритму, що відтворює попередній досвід виживання, набутий системою.
Ретроспективне застосування теоретичної моделі «кризового синдрому модернізації» до аналізу історії державних утворень, у складі яких у різні часи перебувала територія сучасної України − виявило декілька хвиль системного кризового процесу, обумовленого модернізаційними зрушеннями. Першу хвилю модернізації (з 1861 по 1917 рр.) охарактеризовано як наслідок спроб провідної верстви здійснити часткове подолання кризових факторів через вибудовування інфраструктури індустріальної доби, коли непослідовність владних кроків зумовила маргіналізацію прошарку освіченої молоді, який і створив ідеологію зламу системи. Руйнації соціальної зв’язності сприяла і тактика правлячого класу щодо налаштування різних верств населення одна проти одної з використанням широкої палітри дій – від прихованих впливів до відкритої підтримки насилля. Постмодернізаційний період цієї хвилі – це катастрофічний демонтаж системи і нищення демографічного ресурсу. Аналіз подальшої модернізаційної хвилі − «сталінський проект» виявив відтворення попереднього системного досвіду подолання дисфункцій політичної системи через однобічні освітні інфраструктурні канали з широким застосуванням державного насилля, спрямованого на формування нової соціальної єдності – «радянського народу». Постмодернізаційний час цього проекту засвідчив накопичення кризових факторів у тенденціях «відчуження» елітного прошарку і поступової ієрархізації радянського соціуму. Відмінністю «хрущовської відлиги» як модернізаційного проекту стала відмова від насильницьких засобів та здійснення в умовах демографічного збідніння, що призвело до неспроможності подолати внутрішню дисфункціональність політичної системи та поступової втрати геополітичного впливу СРСР. Постмодернізаційний етап цієї хвилі – це історичний період «застою», який відбувся в логіці сценарію «зависання». Хвиля «перебудови» розглядається як спроба надати інноваційний імпульс системі в умовах значно гірших за попередній етап, перехід до сценарію спрощення у вигляді розвалу політичної системи СРСР, розмежування «радянського народу» на національні складові; культурна деградація (від імперського до архаїчного), маргіналізація радянської інтелігенції.
Вивчення модернізаційного досвіду, політологічний аналіз: 1) хвиль модернізації в Російській імперії з 1861 по 1917 р. та постмодернізаційного етапу до сер. 20-х рр. ХХ ст.; 2) «сталінського» модернізаційного проекту зі сер. 20-х рр. до 1941 р. та постмодернізаційного етапу з 1941 по 1953 р.; 3) «хрущовської відлиги» − зі сер. 50-х рр. до сер. 60-х рр. ХХ ст. та постмодернізаційної стадії «застою»; 4) «перебудови» з поч. 80-х рр. ХХ ст. до 1991 р. – дозволяє виокремити повторювані риси подолання системних дисфункцій засобами модернізації. Спільним для усіх вказаних хвиль стало те, що імпульс оновлення диктувався необхідністю виживання політичної еліти; модернізаційні зрушення здійснювалися державними засобами у вигляді директив зверху; кризове підґрунтя ліквідувалося владою штучним генеруванням суспільних розколів і творенням нового типу соціальної єдності через доступні освітні канали. Запорукою відносної успішності модернізаційного проекту ставало жорстке використання демографічного ресурсу. Аналіз усіх хвиль виявив і те, що модернізаційні хвилі призводили до часткового вирішення проблеми подолання дисфункцій, що зумовлювало відтворення кризового підґрунтя через часовий проміжок, але в умовах значно гіршої демографічної ситуації.
Дослідження системних кризових явищ незалежної України, пов’язаних із модернізацією (у рамках запропонованої авторської моделі), виявило інерційний вплив попереднього модернізаційного досвіду на функціональний стан системи, що проявився у поступовому переформатуванні радянського правлячого класу в українську олігархію. Зазначено, що логіка виживання новоутвореного пострадянського політичного режиму зумовила пошук позасистемної підтримки правлячим класом для легітимізації власності та суспільних привілеїв із відповідним відстороненням соціуму від політичного життя на тлі поступового демонтажу інфраструктурних каналів радянського періоду (ЗМІ та освіти).
«Майдан» 2013–2014 рр. визначено як закономірну системну реакцію на неспроможність політичної еліти запропонувати дієву модернізаційну програму подолання наявних дисфункцій політичної системи, що зумовило незворотність загострення ситуації та розгортання множини політичних криз. Сутнісною характеристикою цього етапу є те, що не відбулося звернення до набутого системного алгоритму подолання кризових явищ. Специфічною ж ознакою розгортання цього етапу стало агресивне зовнішнє втручання, яке перевело гострий цикл із множиною взаємозумовлених політичних криз (ідентифікації, легітимності, участі, поширення та розподілу) у хронічну фазу. Прискорення кризових циклів уможливлює перспективу майбутнього загострення кризового процесу навіть за умови відносної стабілізації ситуації.
Приклад анексії Криму та введення російських військ на Схід доводить, що чинник зовнішнього втручання може суттєво вплинути на розгортання системного кризового процесу. Виникає можливість здійснити вихід з алгоритму модернізаційних змін (спрямованого на виживання політичної еліти), оскільки інноваційною силою змін державних структур стає суспільство, яке активно демонструє незадоволення діями влади, використовуючи широкий спектр впливу – від громадського контролю за державними інституціями, інкорпорування своїх активістів на державні посади, до загрози вуличних протестів. Військове зовнішнє втручання прискорило формування громадянського суспільства, трансформувало політичну еліту, що стає залежною від соціальної підтримки, а не від приналежності до політичного клану чи політичної партії. Водночас, чинник зовнішнього втручання провокує загострення системних кризових явищ в Україні, де бізнес-інтереси правлячого прошарку можуть вступати всупереч інтересам виживання цілої системи. Суттєве погіршення економічного стану в країні, утома від війни на тлі заходів влади щодо дискредитації структур громадянського суспільства створюють загрозу прискорення розгортання множини взаємозумовлених політичних криз.
На підставі узагальнення застосування авторської моделі «кризового синдрому модернізації» зафіксовано переваги запропонованої версії дослідження патологічного відтворення системних кризових явищ (пов’язаних із модернізацією), які полягають у можливостях: фіксувати поступовість формування і розвитку системних протиріч; врахувати те, що множинність політичних криз може бути зумовлена як поточною модернізацією, так і невирішеними проблемами попередніх модернізаційних проектів. Дослідження системних політичних криз, пов’язаних із модернізацією, має перспективи подальшого дослідження в українській політичній науці, зумовлені необхідністю наукового осмислення суперечностей системних кризових процесів у незалежній Україні наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст. Перед політичною наукою постає низка теоретичних і прикладних завдань щодо всебічного аналізу сутності кризових процесів, визначення етапів їх розвитку, розкриття законів їх функціонування, що може слугувати підґрунтям для окремої галузі політичної науки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Альберда Т. Російська імперія: бюрократія vs модернізація [Електронний ресурс] / Тарас Альберда // Хай Вей. − 22.04.2013. − Режим доступу : http://h.ua/story/375615/
2. Анатомия кризисов [Электронный ресурс] / [А. Д. Арманд, Д. И. Люри, В. В. Жерихин и др.] − М. : Наука, 1999. − 238 с. − Режим доступа : www.prometeus.nsc.ru/contents/books/crisis.ssi
3. Андреева Н. Не могу поступиться принципами [Электронный ресурс] / Нина Андреева // «Советская Россия». – 13.03.1988. − Режим доступа : ru.wikipedia.org/wiki/Не_могу_поступиться_принципами‎
4. Андрущенко В. Історія соціальної філософії [Текст] / Віктор Андрущенко. − К. : Тандем, 2000. − 406 с.
5. Андрущенко В. П. Сучасна соціальна філософія : курс лекцій [у 2 т.] / В. П. Андрущенко, М. І. Михальченко. − К. : Генеза, 1993. − Т. 1. − 246 с., Т. 2. − 317 с.
6. Арон Р. Демократия и тоталитаризм [Текст] / Реймон Арон ; [пер. с франц. Г. И. Семенова]. – М. : Текст, 1993. − 144 с.
7. Бабак А. Власники ЗМІ бояться Януковича [Електронний ресурс] / Анатолій Бабак // Gazeta. Ua. − 18.06.2012. − Режим доступу : gazeta.ua›articles…zmi-boyatsya…bachat…rozprava…
8. Бабкин В. Д. Народ и власть [Текст] / В. Д. Бабкин, В. Н. Селиванов. – К. : Манускрипт, 1996. – 448 с.
9. Байкова Т. Журналистов ВГТРК могли убить преднамеренно [Электронный ресурс] / Татьяна Байкова // Известия. − 18.06.2014. − Режим доступа : http://izvestia.ru/news/572579#ixzz3FumfMD9f
10. Бальцерович Л. Свобода і розвиток. Економія вільного ринку [Текст] / Лешек Бальцерович ; [пер. з польск. А. Павлишин]. – Львів : Бібліотека журналу «І», 2000. – 332 с.
11. Бард А. Netократия. Новая правящая элита и жизнь после капитализма [Текст] / А. Бард, Я. Зодерквист ; [пер. с швед.]. – СПб. : Стокгольмская школа экономики в Санкт-Петербурге, 2004. – 252 с.
12. Барзилов С. И. Безумство власти. Провинциальная Россия: двадцать лет реформ [Текст] / С. И. Барзилов, А. Г. Чернышов. − М. : Ладомир, 2005. – 298 с.
13. Безбородов А. Перестройка и крах СССР. 1985–1993 [Текст] / Безбородов А., Елисеева Н., Шестаков В. – СПб. : Норма, 2010. – 216 с.
14. Бек У. Общество риска. На пути к другому модерну [Текст] / Ульрих Бек ; [пер. с нем. В. Седельника, Н. Федоровой]. – М. : Прогресс-Традиция, 2000. – 384 с.
15. Бек У. Что такое глобализация? Ошибки глобализма − ответы на глобализацию [Текст] / Уильрих Бек ; [пер. с нем. А. Григорьева, В. Седельника]. − М. : Прогресс-Традиция, 2001. − 304 с.
16. Бекешкіна І. Е. Конфліктологічний підхід до сучасної ситуації в Україні [Текст] / Ірина Ериківна Бекешкіна. – К. : Абрис, 1994. – 48 с.
17. Белл Д. Прихід постіндустріального суспільства [Текст] / Деніел Белл // Сучасна зарубіжна соціальна філософія: Хрестоматія. – К. : Либідь, 1996. – С. 194–250.
18. Бердяев Н. А. Истоки и смысл русского коммунизма. Репринтное воспроизведение издания YMCA-PRESS [Текст] / Бердяев Н. А. ; [ред. М. М. Беляев] − М. : Наука, 1990. – 224 c.
19. Бжезинский З. «Российский шовинизм ведет в никуда» [Электронный ресурс] / Збигнев Бжезинский // News.eizvestia.com. − 29.06.2014. − Режим доступу : http://news.eizvestia.com/full/432-zbignev-bzhezinskij-rossijskij-shovinizm-vedet
20. Бжезинский З. Великая шахматная доска. Господство Америки и его геостратегические императивы [Текст] / Збигнев Бжезинский ; [пер. с англ. О. Ю. Уральской]. – М. : Междунар. отношения, 2005. – 256 с.
21. Бистрицький Є. Вступ до розділу 1 [Текст] / Євген Бистрицький // Політологія посткомунізму. – К. : Політична думка, 1995. – С. 15–16.
22. Бодрийяр Ж. Насилие глобального [Текст] / Жан Бодрийяр // Глобальный дискурс : сборник статей [ред. Л. В. Савина]. – Сумы : ИТД «Университетская книга», 2003. – С. 25–33.
23. Болонський процес: перспективи і розвиток у контексті інтеграції України в європейський простір вищої освіти [Текст] : моногр. ; [ред. В. М. Бебик]. – К. : МАУП, 2004. – 200 с.
24. Бондаренко К. Криза революції та порятунок парламентаризму [Електронний ресурс] / Кость Бондаренко // Україна молода. – № 052. – 19.03.2008. − Режим доступу : http://www.umoloda.kiev.ua/number/1126/180/40208/
25. Борисов Ю. С. Политическая система конца 20−30-х гг. О Сталине и сталинизме [Текст] / Ю. С. Борисов, В. М. Курицын // Историки спорят. Тринадцать бесед [под ред. В. Лельчука]. – М. : Политиздат, 1988. – С. 228−303.
26. Браун М. П. Посібник з аналізу державної політики [Текст] / М. Пол Браун ; [пер. з англ.]. – К. : Основи, 2000. – 243 с.
27. Буданов В. Г. Междисциплинарная методология в контексте теории сложности и управления будущим [Текст] / В. Г. Буданов // Модернизация России: наука, образование, высокие технологии. − М. : МГПУ, 2010. − С. 448−452.
28. Булгаков С. Н. Христианский социализм: Споры о судьбах России [Текст] / Булгаков С. Н. – Новосибирск : Наука. Сиб. отд-ние, 1991. – 350 с.
29. Бунич А. П. Осень олигархов. История приватизации и будущего в России [Электронный ресурс] / Бунич А. П. − Режим доступа : http://rudocs.exdat.com/docs/index-262323.html
30. Бурдье П. Социология политики [Текст] / Пьер Бурдье ; [пер. с фр. /Сост., общ. ред. Н. А. Шматко]. − М. : Socio-Logos, 1993. − 336 с.
31. Бурлачук В. Власть, ритуал и «оранжевая революция» [Текст] / Виктор Бурлачук // Соціологочне знання та влада. – К. : Стилос, 2005. – С. 63–75.
32. Буртин Ю. Новый строй. О номенклатурном капитализме [Электронный ресурс] / Юрий Буртин // Серия : Между прошлым и будущим: политика, экономика, социология. − М. : Эпицентр, 1995. − 192 с. − Режим доступа : http://burtin.polit.ru/stroi.htm
33. Бухарин Н. Проблемы теории и практики социализма [Текст] / Николай Бухарин. − М. : Политиздат, 1989. − 512 с.
34. Бьюкенен П. Дж. На краю гибели [Текст] / Патрик Дж. Бьюкенен ; [пер. с англ. М. Башкатова]. − М. : АСТ: АСТ МОСКВА, 2008. − 349, [3] с.
35. Бьюкенен П. Дж. Смерть Запада [Текст] / Патрик Дж. Бьюкенен ; [пер. с англ. А. Башкирова]. − М. : АСТ: АСТ МОСКВА, 2007. − 444, [4] с.
36. Ваджра А. Путь зла. Запад: матрица глобальной гегемонии [Текст] / Андрей Ваджра. – М. : АСТ : АСТРЕЛЬ, 2007. – 542, [2] с.
37. Валлерстайн И. Анализ мировых систем и ситуация в современном мире [Текст] / Иммануил Валлерстайн ; [пер. с англ. П. М. Кудюкина / ред. Б. Ю. Кагарлицкого]. − СПб. : Университетская книга, 2001. – 416 с.
38. Вальденфельс Б. Топографія Чужого: студії до феноменології Чужого [Текст] / Бернхард Вальденфельс ; [пер. з нім. В. І. Кебуладзе]. – К. : ППС – 2002, 2004. – 206 с.
39. Ванюков Д. А. Хрущевская оттепель [Текст] / Ванюков Д. А. − М. : ООО ТД «Издательство Мир книги», 2007. − 240 с.
40. Варзар І. М. Концептуальний і політико-ситуативні рівні прогнозування перемоги «свого кандидата» на виборах Президента [Текст] / І. М. Варзар // Вибори Президента України – 99 : проблеми теорії і практики : зб. матеріалів наук.-практ. конф.]. – К. : Центральна виборча комісія, 2000. – С. 95−100.
41. Васецкий А. А. Корпоративизм и политическая составляющая его развития [Электронный ресурс] / А. А. Васецкий // Управленческое консультирование. – 2007. – № 4. – Режим доступа : http://elibrary.ru/contents.asp?issueid=641831
42. Василенко И. А. Политическая философия. Учебное пособие [Текст] / Василенко И. А. − М. : ИНФРА-М, 2010. − 320 с.
43. Василькова В. В. Порядок и хаос в развитии социальных систем. Синергетика и теория социальной организации [Текст] / Василькова В. В. – СПб. : «Лань», 2002. – 270 с.
44. Василькова В. В. Циклы самоорганизации в обществе [Электронный ресурс] / В. В. Василькова // Синергетика. Труды семинара. − Т. З. − М. : Изд-во МГУ, 2000. − Режим доступа: spkurdyumov.narod.ru›Vasilkova.htm
45. Ватутин А. Н. Противоречивая природа понятий «кризис» и «конфликт»: теоретико-методологические основания исследования [Текст] / Алексей Николаевич Ватутин // Человек. Общество. Управление. − 2012. − № 3. − С. 49−54.
46. Ващенко К. Основні форми і принципи дослідження політичного аналізу й прогнозу [Текст] / Костянтин Ващенко // Політичний менеджмент. − 2007. − № 1. − С. 165−172.
47. Вебер М. Избранные произведения [Текст]/ Макс Вебер. – М. : Издательская группа «Прогресс»-«Культура», 1990. – 646 с.
48. Вебер М. Протестантська етика і дух капіталізму [Текст] / Макс Вебер. – К. : Основи, 1994. – 261 с.
49. Верт Н. История советского государства [Текст] / Николя Верт. − М. : Весь мир, 1992. − 327 с.
50. Верховна Рада України : парадигми і парадокси : Сер. «Ексклюзив». – Вип. 4. – К. : Фонд «Українська перспектива», 1996. – 56 с.
51. Вибори Президента України 2010 [Електронний ресурс] // Центральна виборча комісія. − 11.10.2011. − Режим доступу : http://www.cvk.gov.ua/pls/vp2010/WP0011
52. Видатки на Держуправління справами при Президенті в 2011 р. [Електронний ресурс]. − Режим доступу : president.gov.ua›Архів новин›19111.html
53. Вильчек В. М. Алгоритмы истории [Текст] / Вильчек В. М. − М. : «Прометей», 1989. − 132 с.
54. Військову прокуратуру реформували [Електронний ресурс] // «Двадцять хвилин». − 20.08.2012. − Режим доступу : http://vn.20minut.ua/Podii/viyskovu-prokuraturu-reformuvali-10240637.html
55. Влада хоче знати все про власників ЗМІ [Електронний ресурс] // Ukrhome.net − 25.07.12. − Режим доступу: news.ukrhome.net/content/13597231/‎
56. Влада де-факто вводить надзвичайний стан [Електронний документ] // Gazeta.ua. − 18.02.2014. − Режим доступу : http://gazeta.ua/articles/politics/_vlada-defakto-vvodit-nadzvichajnij-stan/542694
57. Волны и циклы политического развития. Заочный круглый стол [Текст] / [В. И. Пантин, М. В. Ильин, В. В. Лапкин и др.] // Полис. – 2002. – № 4. – С. 18–59.
58. Восленский М. Номенклатура. Господствующий класс Советского Союза [Электронный ресурс] / Михаил Восленский. – Режим доступа : http://lib.rus.ec/b/350969/read
59. «Врадіївська» справа [Електронний ресурс] // Украинский бізнес ресурс. − 26.09.2013. − Режим доступу : ubr.ua›Украинский бизнес ресурс›…/vradvska-sprava-241507
60. Выступление Путина: «Новороссия» и другие яркие цитаты [Электронный ресурс] // Bigmir)net. − Режим доступа : http://news.bigmir.net/world/809994-Vystuplenie-Putina-Novorossija-i-drugie-jarkie-citaty
61. Гаджиев К. С. Концепция гражданского общества : идейные истоки и основные вехи формирования [Текст] / К. С. Гаджиев // Вопросы философии. – 1991. − № 7. – С. 19−35.
62. Галстян А. Слушания в Сенате США: Россия и Украина [Электронный ресурс] / Арег Галстян // Эхо Москвы. − 17.07.2014. − Режим доступа : http://echo.msk.ru/blog/galstyanareg/1361762-echo/
63. Гальчинський А. С. Кінець тоталітарного соціалізму – що далі? [Текст] / Гальчинський А. С. – К. : Українські пропілеї, 1996. – 160 с.
64. Генон Р. Криза сучасного світу [Текст] / Рене Генон // Перехід ІV. − 2000. − № 3. − С. 1−5.
65. Гимпельсон Е. Г. Советские управленцы. 1917−1920 гг. [Текст] / Гимпельсон Е. Г. – М. : ИРИ РАН, 1998. – 257 с.
66. Глухова А. В. Политические конфликты: основания, типология, динамика (теоретико-методологический анализ) [Текст] / Глухова А. В. – М. : Эдиториал УРСС, 2000. − 280 с.
67. Головатий М. Політична еліта сучасної України: регіональний і національний контекст [Електронний ресурс] / Микола Головатий // Політичний менеджмент. − 2006. – спецвипуск (вересень). − Режим доступу : http://www.politik.org.ua/vid/magcontent.php3?m=1&n=61&c=1332
68. Головатий М. Ф. Українська криза: політико-психологічний вимір [Текст] / М. Ф. Головатий // Дванадцяті читання пам’яті В. Липинського : матеріали доповідей [VІІ Міжнародна науково-практ. конференція «Актуальні проблеми розвитку суспільства: історична спадщина, реалії та виклики ХХІ ст.»] (Луцьк, 14.05.2009). – Луцьк : Видавництво «Волинська обласна друкарня», 2009. – С. 126–129.
69. Головаха Є. Особливостi полiтичної свiдомостi: амбiвалентнiсть суспiльства та особистостi [Текст] / Євген Головаха // Полiтологiчнi читання. − 1992. − № 1. − C. 24−29.
70. Головаха Є. І. Стратегія соціально-політичного розвитку України : Досвід перших років незалежності та нові орієнтири [Текст] / Головаха Є. І. – К. : Абрис, 1994. – 63 с.
71. Головко В. «Модернізація» як метанарратив української історії [Електронний ресурс] / В. Г. Головко // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки : міжвід. зб. наук. пр. − 2003. − Вип. 9. − С. 410−427. − Режим доступу : http://history.org.ua/JournALL/pro/9/21.pdf
72. Гонтмахер Е. Остров Крым: дюжина ножей в спину эйфории [Электронный ресурс] / Евгений Гонтмахер // Эхо Москвы. − 21.03.14. − Режим доступа : http://argumentua.com/stati/ostrov-krym-dyuzhina-nozhei-v-spinu-eiforii
73. Гонтмахер Е. Социальная защищенность: от иллюзий к реализму [Текст] / Евгений Гонтмахер // СССР : демографический диагноз; [сост. В. И. Мукомель]. – М. : Прогресс, 1990. – С. 469–482.
74. Гончарук Г. І. Народний Рух України. Історія [Текст] / Гончарук Г. І. – Одеса : Астропринт, 1997. − 380 с.
75. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна на зламі тисячоліть. Монографія [Текст] / Горбатенко В. П. – К. : Видавничий центр «Академія», 1999. – 240 с.
76. Гордон Л. Потери и приобретения в России девяностых. Историко-социологические очерки экономического положения народного большинства [Текст] / Л. Гордон, Э. Клопов. – М. :Т. И. М. : Эдиториал УРСС, 2001. – Т. 2. – 512 с.
77. Громадянське суспільство в Україні : проблеми становлення [Текст] / [В. Ф. Сіренко, В. І. Тимошенко, Т. І. Ковальчук та ін.] – К. : Логос, 1997. – 124 с.
78. Гроф С. Революция сознания: Трансатлантический диалог [Текст] / Гроф С., Ласло Э., Рассел П.; [пер. с англ. М. Драчинского]. − М. : ООО «Издательство АСТ» и др., 2004. − 248 с.
79. Грушевський М. Українська партія соціал-революціонерів та її завдання [Електронний ресурс] / Михайло Грушевський // Борітеся –поборете. – Режим доступу : www.info-library.com.ua/books-text-5506.html‎
80. Гудков Л. Негативная идентичность. Статьи 1997−2002 гг. : авторский сборник [Текст] / Лев Гудков. – М. : Новое литературное обозрение, «ВЦИОМ-А», 2004. – 816 с.
81. Гумилев Л. Н. Этногенез и биосфера Земли [Электронный ресурс] / Л. Н. Гумилев // Международный Альманах [Свод № 3.]. – М. : Танаис ДИ-ДИК, 1994. – 544 с. – Режим доступа : http://гумилёв.рф/
82. Гурков А. Эксперт: Дело Евтушенкова − неминуемое следствие «системы Путина» («Deutsche Welle», Германия) [Электронный ресурс] / Андрей Гурков // Іnosmi.ru. − 20.09.2014. − Режим доступа : http://inosmi.ru/russia/20140920/223124101.html
83. Гэлбрейт Дж. Новое индустриальное общество [Текст] / Джон Гэлбрейт ; [пер. с англ.]. − М. : ООО «Издательство АСТ» : ООО «Транзиткнига»; СПб. : Terra Fantastica, 2004. − 602 с.
84. Даймонд Дж. Ружья, микробы и сталь: История человеческих сообществ [Текст] / Джаред Даймонд ; [пер. с англ. М. Колопотина]. − М. : АСТ : АСТ МОСКВА, 2010. − 604 с.
85. Даль Р. Смещающиеся границы демократических правлений [Электронный ресурс] / Роберт Даль // Русский журнал. − 2000. − Октябрь. − Ч. 1, Ч. 2. − Режим доступа : www.russ.ru/politics/meta/20001018_dahl.html
86. Даниелс Р. В. Взлет и падение коммунизма в России [Текст] / Роберт В. Даниелс ; [пер. с англ. И. Кожаковской]. − М. : Российская политическая энциклопедия (РОССЭН); Фонд «Президентский центр Б. Н. Ельцина», 2011. − 510 с.
87. Даніл’ян О. Г. Соціальні протиріччя у посттоталітарних системах [Текст] : методологія дослідження та розв’язання / Даніл’ян О. Г. − Харків : Основа, 1998. − 252 с.
88. Дарендорф Р. Дорога к свободе: демократизация и ее проблемы в Восточной Европе [Текст] / Ральф Дарендорф // Вопросы философии. − 1990. − № 9. − С. 69−75.
89. Дарендорф Р. Элементы теории социального конфликта [Текст] / Ральф Дарендорф // Социс. − 1994. − № 5. − С. 142−151.
90. Дацюк C. Щоб керувати кризою, її спочатку треба побачити. Сім тез для всіх незацікавлених осіб [Електронний ресурс] / Сергій Дацюк // День. – 2001. − № 57 (29.03). – Режим доступу : http://www.day.kiev.ua/uk/article/podrobici/shchob-keruvati-krizoyu-yiyi-spochatku
91. Дацюк С. Война России против Украины: три составляющие [Электронный ресурс] / Сергей Дацюк // «Хвиля». − 3.07.2014. − Режим доступа : http://hvylya.org/analytics/politics/voyna-rossii-protiv-ukrainyi-tri-sostavlyayushhie.html
92. Дацюк С. Структурная теория коллективных идентичностей и проблемы России [Электронный ресурс] / Сергей Дацюк // «Хвиля». − 23.07.2014. − Режим доступа : http://hvylya.org/analytics/geopolitics/strukturnaya-teoriya-kollektivnyih-identichnostey-i-problemyi-rossii.html
93. Дашутін Г. П. Гуманізація політичного процесу як мета і засіб модернізації України [Текст]: автореф. дис. … канд. політ. наук: 23.00.02 / Григорій Петрович Дашутін. − К. : Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького, 2002. − 16 с.
94. Дашутін Г. П. Український експеримент на теренах гуманізму [Текст] / Г. П. Дашутін, М. І. Михальченко. – К. : Парламентське видання, 2001. – 336 с.
95. Демократическое правовое государство и гражданское общество в странах Центрально-Восточной Европы [Текст] / Ин-т международных экономических и политических исследований РАН ; [рук. кол. Н. И. Бухарин]. – М. : Наука, 2005. – 184 с.
96. Денисенко І. Перспективи розвитку українського суспільства в контексті конфліктологічного підходу [Текст] / Ірина Денисенко // Публічне управління: теорія та практика. − 2010. − № 1. − С. 43−47.
97. Джекобс Д. Закат Америки. Впереди Средневековье [Текст] / Джейн Джекобс ; [пер. с англ. В. Л. Глазычев]. − М. : Издательство «Европа», 2007. − 264 с.
98. Джемилева не пустили в Крым [Электронный ресурс] // Novostimira. − 03.05.2014.− Режим доступа : http://www.novostimira.com.ua/novyny_105847.html
99. Джилас М. Беседы со Сталиным: Лицо тоталитаризма [Электронный ресурс] / Милован Джилас ; [пер. с англ. Л. А. Игоревского]. − М. : Центpполигpаф, 2002. − 221 с. − Режим доступа : www.e-reading-lib.org/book.php?book=91269
100. Донбасские «партизаны» самостоятельно уничтожают террористов [Электронный ресурс] // Donetskie.com. − 22.07.2014. – Режим доступа : http://www.donetskie.com/news/donbasskie-partizany-samostoyatelno-unichtozhayut
101. Дріс К. Засади демократизації політичного режиму Марокко [Текст] / К. Дріс, В. Чигринов // Політичний менеджмент. – 2005. – № 1 (10). – С. 152–162.
102. Єврокомісар Фюле: Для підписання асоціації з ЄС в України є час до листопада 2013 р. [Електронний ресурс] // Korrespondent. Net. − 7.02.2012. − Режим доступу : ua.korrespondent.net
103. Євсєєва Т. М. Ментальні особливості модернізації політичної системи Російської імперії та СРСР наприкінці ХІХ − у першій третині XX ст. (український контекст) [Текст] / Т. М. Євсєєва // Український історичний журнал − 2009. − № 5. − С. 152−178.
104. Жижек С. Возвышенный объект идеологии [Текст] / Славой Жижек ; [пер. с англ. В. Софронова]. – М. : Изд-во «Художественный журнал», 1999. – 235 с.
105. Журавський В. Політична еліта України : теорія і практика трансформацій / В. Журавський, О. Кучеренко, М. Михальченко. − К. : Логос, 1997. – 264 с.
106. За грандіозний скандал Касків отримав банальну догану [Електронний ресурс]. − Режим доступу : http://tsn.ua/groshi/za-grandiozniy-gazoviy-skandal-kaskiv-otrimav-banalnu-doganu.html
107. Заява голови харківського «Оплоту» Є. Жиліна [Електронний документ] // Новости. Facenews. − 14.01.2014. − Режим доступу : http://www.facenews.ua/news/2014/189570/
108. Зеленько Г. І. «Навздогінна модернізація» : досвід Польщі та України [Текст] / Зеленько Г. І. − К. : Критика, 2003. − 215 с.
109. Зеленько Г. І. Україна і Польща: моделі політичної модернізації [Текст] : автореф. дис. … канд. політ. наук / Галина Іванівна Зеленько. − К. : Інститут політичних і етнонаціональних досліджень НАН України, 2001. − 20 с.
110. Зенина О. Новые измерения национально-культурной идентичности как результат переплетения глобализации и альтернативных тенденций [Электронный ресурс] / Оксана Зенина. − Режим доступа : http://www.zpu-journal.ru/e-zpu/2009/4/Zenina
111. Зиновьев А. А. Глобальный человейник [Текст] / Зиновьев А. А. – М. : Алгоритм, Эксмо, 2006. – 448 с.
112. Зілганов В.Силові структури як опора авторитарного режиму [Електронний ресурс] / Василь Зілганов // Радіо Свобода. − 12.12.2013. − Режим доступу : http://www.radiosvoboda.org/content/article/25197821.html
113. Зущик Ю. За спинами Євромайдану і Януковича готують розкол України [Електронний ресурс] / Юрій Зущик // Рic.com.ua. − 21.01.2014. − Режим доступу : http://www.pic.com.ua/za-spynamy-evromajdanu-i-yanukovycha
114. Зущик Ю.Коломойський виступив проти Сім’ї [Електронний ресурс] / Юрій Зущик // Рic.com.ua. − 24.07.2013: − Режим доступу : http://www.pic.com.ua/i-ty-bjenya-kolomojskyj-vystupyv-proty-simji2.html
115. Иванов Д. В. Виртуализация общества [Текст] / Иванов Д. В. − СПб. : «Петербургское востоковедение», 2000. − 96 с.
116. Ивницкий Н. А. Голод 1932−1933 в СССР: Украина, Казахстан, Северный Кавказ, Поволжье, Центрально-Черноземная область, Западная Сибирь, Урал [Текст] / Ивницкий Н. А. − М. : Собрание, 2009. − 288 с.
117. Илларионов А. Причины оккупации и аннексии Крыма по В. Путину [Электронный ресурс] / Андрей Илларионов // Эхо Москвы. − 3.07.2014. − Режим доступа : http://echo.msk.ru/blog/aillar/1352914-echo/
118. Илларионов А. Россия запустила операцию «Стратегический шантаж» [Электронный ресурс] / Андрей Илларионов // Главком. − 05.07.2014. − Режим доступа : http://glavcom.ua/articles/20628.html
119. Илларионов А. Зачем был сбит амстердамский «Боинг»? [Электронный ресурс] / Андрей Илларионов // Эхо Москвы. − 23.07.2014. − Режим доступа : http://echo.msk.ru/blog/aillar/1365368-echo
120. Иноземцев В. Л. Мегатренды мирового развития [Текст] / В. Л. Иноземцев, М. В. Ильин. – М. : ЗАО «Издательство «Экономика», 2001. – 295 с.
121. Ионин Л. Новая магическая эпоха [Текст] / Леонид Ионин // Логос. − 2005. − № 5 (50). − С. 23−40.
122. Ільченко С. 2003: Коза Тузла – квінтесенція українсько-російських відносин [Електронний ресурс] / Сергій Ільченко. − Режим доступу : http://21.comments.ua/ua/2012/08/16/2003-kosa-tuzla
123. Как прошли выборы в Мосгордуму? [Электронный ресурс] // Аргументы и факты. − 14.09.2014. − Режим доступа : http://www.aif.ru/dontknows/actual/1337908
124. Караганов С. Новая эпоха: что делать? [Электронный ресурс] / Сергей Караганов // Российская газета. – 2007. − № 4464− Режим доступа : globalaffairs.ru›pubcol/n_9393
125. Кара-Мурза С. Манипуляции сознанием [Текст] / Сергей Кара-Мурза. – М. : Изд-во Эксмо, 2003. – 832 с.
126. Каротерс Т. Громадянське суспільство – запорука політичного й соціального успіху? / Томас Каротерс ; [пер. з нім.] // Deutschland. – 2000. – № 5. – С. 12–18.
127. Карпец А. Ожидаемая война, которой никто не ждал [Электронный ресурс] / Александр Карпец // Главком. − 22.06.2014. − Режим доступа : http://glavcom.ua/articles/20312.html
128. Карпинская Р. С. Философия природы: коэволюционная стратегия / Р. С. Карпинская, И. К. Лисеев, А. П. Огурцов. – М. : Интерпракс, 2003. – 420 с.
129. Карр Э. История Советской России. Большевистская революция 1917–1923. [Текст] / Эдвард Карр ; [пер. с англ.]. − М. : Изд-во «Прогресс», 1990. − Кн 1: Т. 1, Т. 2. − 768 с.
130. Келлер Я. Модернизация – гуманизация общества или коррозия бытия? (критические заметки о теории модернизации) [Текст] / Ян Келлер // Социологические исследования. − 2002. − № 7. − С. 48−53.
131. Кеннеди П. Вступая в двадцать первый век [Текст] : монографія / Пол Кеннеди ; [пер. с англ. А. В. Борисовой]. − М. : Издательство «Весь Мир», 1997. – 480 с.
132. Ключник Р. М. Криза як чинник розвитку політичної системи [Текст] : автореф. дис. ... канд. політ. наук : 23.00.02 / Руслан Максимович Ключник. − Дніпропетровськ : Вид-во «Інновація», 2015. – 20 с.
133. Кляйн Н. Доктрина шока [Текст] / Наоми Кляйн ; [пер. с англ. М. Завалова]. − М. : Издательство «Добрая книга», 2009. − 656 с.
134. Ковтуненко С. Владельцы массового сознания: кто они? [Электронный ресурс] / Сергей Ковтуненко, Елена Куца // Столичные новости. – 8.07.2011. – Режим доступа : cn.com.ua/ru/article/8070
135. Кожен другий безробітний українець – віком до 35 років [Текст] // Голос України. − 27.03.2012. − С. 1.
136. Козеллек Р. Часові пласти. Дослідження з теорії історії [Текст] / Райнгарт Козеллек ; [пер. з нім]. − К. : Дух і літера, 2006. − 436 с.
137. Козлов В. А. Неизвестный СССР. Противостояние народа и власти 1953–1985 гг. [Электронный ресурс] / Козлов В. А. – М. : Олма-пресс, 2006. – 448 с. – Режим доступа : scisne.net/a1018
138. Козырьков В. П. Латентный характер современной социокультурной трансформации [Текст] / В. П. Козырьков // Социология социальной трансформации : материалы Междунар. научно-практич. конференции (4–6.03.2002). – Н. Новгород : Изд-во «НИСОЦ», 2003. – С. 225−232.
139. Коломієць А. Криза, як черговий етап еволюції [Текст] / Андрій Коломієць // Народна правда. – 31.05.2007. – С. 6.
140. Кондратьев Н. Д. Большие циклы конъюнктуры и теория предвидения. Избранные труды [Текст] / Кондратьев Н. Д. – М. : Экономика, 2002. – 767 с.
141. Кондратьев Н. Д. Основные проблемы экономической статики и динамики [Текст] / Кондратьев Н. Д. – М. : Наука, 1991. – 567 с.
142. Конелиус Х. Конфликт [Текст] / Хелена Конелиус, Шошана Фэйр // Прикладная конфликтология : Хрестоматия ; [сост. К. В. Сельченок]. − М. : АСТ, Мн. : Харвест, 2003. − С. 63−119.
143. Конквест Р. Жнива скорботи : Радянська колективізація і голодомор [Текст] / Роберт Конквест [пер. з англ.]. – К. : Либідь, 1993. – 384 с.
144. Коржихина Т. П. Советская номенклатура: становление, механизмы действия [Текст] / Т. П. Коржихина, Ю. Ю. Фигатнер // Вопросы исто