Явище міжнародного тероризму Компаративно-політичні виміри та глобалізаційні імперативи протидії міжнародному тероризмові вимірах : Явление международного терроризма. Компаративно-политические измерения и глобализационные императивы противодействия международному терроризму

Краткое описание

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут світової політики економіки і міжнародних відносин

На правах рукопису

УДК 327.704.312

ВАКУЛИЧ Володимир Михайлович

Явище міжнародного тероризму
Компаративно-політичні виміри та глобалізаційні
імперативи протидії міжнародному тероризмові
вимірах

Спеціальність 23.00.04 - Політичні проблеми міжнародних
систем та глобального розвитку

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня доктора
політичних наук

Науковий консультант: доктор політичних наук,
професор Канцелярук Борис Іванович

Київ - 2007

З М І С Т

ВСТУП......................................................................................................... 4
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНА І ДЖЕРЕЛЬНА
БАЗА
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ТЕРОРИЗМУ.................... 23

1.1. Традиційні виміри тероризму……………………………...........
1.1.1. Понятійно-термінологічна невизначеністьі розбіжності...................…………. 23
1.1.2. Стан Поняття та сутністьрозробленості теми тероризму....……………………..… 44
1.23. Концептуальні засади проблеми тероризму............................. 71
1.34. Наукова об'єктивація проІсторичний синдром тероризмублематики дослідження.................................………….. 119
1.3.1. Тероризм в історичних вимірах………………………..
1.3.2. Доктрина "четвертої філософії" ……………………….
1.3.3. Латиноамериканський наркотероризм…………………
Висновки до першого розділу……………………………………... 138
РОЗДІЛ 2. ТЕРОРИЗМ ЯК ЯВИЩЕ СТАБІЛЬНІ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНІИХ СИСТЕМИ
У ВИПРОБУВАННЯХ ТЕРОРИЗМОМ
(НА ПРИКЛАДІ СПОЛУЧЕНИХ ШТАТІВ).................... 141

2.1. Ідеологічні чинники виникнення тероризму............................. 142
2.2. Соціально-політичні детермінанти міжнародного
тероризму...................................................................................... 170

.........................
Висновки до другого розділу............................................................. 204

РОЗДІЛ 3. СИНДРОМ ТЕРОРИЗМУ В У НЕСТАБІЛЬНИХ
ПОЛІТИЧНИХ СИСТЕМАХ
(НА ПРИКЛАДІ
РОСІЙСЬКОЇ ФЕДЕРАЦІЇ)................................................. 206

3.1. Національно-визвольний чинник тероруІсторичні особливості тероризму.............…….......................... 208
3.2. Специфічний фактор теророгенностіКризогенний чинник тероризму........…..................................... 230
3.3. Державний тероризм як альтернативаСиндром чеченського тероризму............................................... 252
Висновки до третього розділу............................................................ 274

РОЗДІЛ 4. АНТИТЕРОРИСТИЧНА КАМПАНІЯ В УМОВАХ

ГЛОБАЛІЗАЦІЇ…….....................……………….......……. 276………………….
4.1. Ісламський чинник міжнародного тероризму.......................... 276
4.2. Колізії боротьби з "чумою ХХІ століття"явищем тероризму.....……………............... 299
4.2.1. Історичний досвід антитероризму ................................ 299
4.2.2. Дилема антитерористичної коаліційності.................... 312
4.2.3. Проблеми тероризму у правовому полі…………………
4.2.4. Нетрадиційні виміри антитероризму……………………
4.3. Україна в антитерористичній кампанії……………………… 332
Висновки до четвертого розділу........................................................ 363

Висновки....................................................................................................... 365
Список використаних джерел та літератури.............................................. 370

ВСТУП
Актуальність дослідження. Тема тероризму і антитероризму стала знаковою для динамічного процесу нинішніх цивілізаційних і міжнародно-політичних трансформувань. Ці два явища, позначені прямими причинно-наслідковими зв’язками, у свою чергу, входять до кола базових причин і спонук змін у світ-системі, що ведуть до кристалізації небезпечних елементів впливу на загострення розколу міжнародного співтовариства націй. Тут діє система прямих і опосередкованих причинно-наслідкових зв’язків між власне наростаючим розривом у рівні та якості життя громадян різних держав і регіональних просторів, збереженням домінуючої ролі трансатлантичної спільноти на чолі з явним лідером – Сполученими Штатами та прагненням окремих соціальних груп усунути існуючу нерівність за допомогою використання доступних і наявних силових механізмів. На разі тероризм дедалі частіше сприймається у світі в одному контексті з антиглобалізмом, у той час як антитероризм подається формою захисту нинішніх цінностей глобалізованого світу.
Немає підстав вважати цю тему достатньою мірою розробленою в усіх її багатогранних вимірах, хоча можна стверджувати про наявність низки серйозних теоретичних напрацювань і так званих цільових національних наукових шкіл. Однак очевидна ідеологічна заангажованість і односторонність останніх обумовлює активні пошуки адекватних концептуальних підходів до вирішення актуалізованої останнім часом проблеми тероризму. На широкому тлі досліджень цього неординарного суспільно-політичного явища простежується така загалом парадоксальна тенденція: чим більше пізнається тероризм в його багатоманітних проявах і взаємозв'язках з довкіллям, тим більше стає зрозумілим, наскільки ще мало збагненною залишається власне сутність цього явища, котре має досить складні епістемологічні виміри, оскільки певною мірою торкається практично основних сфер людського буття, отже, відчутно впливає на його перебіг, зокрема, наприклад, й на самий стан системи міжнародних відносин.
Існуючі загалом стереотипні підходи до оцінки тероризму як явища лише показують ступінь його непізнаності, а відтак - і сприйняття його як певного феномену. Тим часом його слід розглядати, передусім, як одну з багатьох форм відносин (власне як досить специфічну форму) між індивідами, групою їх, самими суспільствами, або між певними режимами правління та громадянами, тобто у класичному аналітичному форматі "Влада - народ". Йдеться, таким чином, саме про форму міжлюдських відносин, хоч і крайньо радикальну, що обумовлює логічну потребу ретельного дослідження основних причин формування якраз такого типу відносин. Переконливою ілюстрацією слугує власне історія людства, густо супроводжувана нескінченними конфліктами: насильством, протистояннями, агресіями, сутичками, протиборствами, війнами, революціями, заколотами, повстаннями і т. ін.
До того ж, якщо погодитися на розгляд самої історії світової спільноти як боротьби цивілізацій, то логічно постає питання про роль і місце в цій боротьбі й тероризму як крайньо насильницького способу "спілкування". Коли виходити з постулату, що визначальними ознаками тероризму є насильницькі дії, спрямовані на спричинення залякування, атмосфери страху, прагнення навести жах на уряди або представників тих чи інших груп населення, то його коріння сягають сивої давнини. Тим самим актуалізується необхідність комплексного підходу до розгляду цього складного явища.
Нинішні ж страхітливі прояви тероризму кваліфікуються як "глобальний тероризм", "міжнародний тероризм", "чума двадцять першого століття", тобто спостерігається тенденція до ситуативного пояснення явища. З одного боку, в цьому є резон: адже нині терористи готуються до вчинення терористичних актів в одній країні, скоюють їх в іншій, а переховуються в третій. Від їхніх злодіянь не застрахована практично жодна країна, незважаючи на її економічний стан, військову могутність чи політичний лад. Інтернаціоналізація життя світової спільноти, інтенсивне поширення сучасних засобів зв'язку та інформації, поява нових (космічних і бактеріологічних) видів зброї, активне міжнародне співробітництво, власне процес глобалізації відчутно знижують значущість традиційних державних кордонів. Це створює сприятливі умови для активізації терористичної діяльності, яка дедалі частіше пов'язується з етнічними, релігійними, національними, сепаратистськими та визвольними рухами.
З іншого боку, явним перебільшенням є спроби ототожнення тероризму з процесами цивілізаційного розвитку, в якому він відіграє своєрідну, але загалом незначну роль. Отже, немає підстав говорити про глобальний характер цього явища, а тим більше сприймати його як феномен процесів розвитку. Так само не можна погодитися з твердженням, скажімо, французького дослідника А. Глюксмана про те, що тероризм як явище став головною філософською проблемою життя [1].
Цілком Тим часом, цілком очевидно, що тема тероризму не потребуєнабула особливої особливих доказів її актуальності як в теоретичному, так і в практичному вимірах. Ми зробили спробу системно розглянути її у цивіглобаллізаційному форматі, хоч це, можливо, й нереально складно для одного дисертаційного дослідження, обмеженого, до того ж, рамками текстового обсягу.
Через те автор вирішив зосередити увагу на аналізі таких ключових аспектів проблеми тероризму, як його причетність до стабільних політичних систем, суспільств перехідного періоду, а також як чинника цивілізаційного процесу глобалізації, що, в сукупності з дослідженням ступеня впливу низки інших підаспектів факторівтеми, дало можливість встановити реальну рольову функцію міжнародного тероризму в системі міжнародних відносин.
Потреба поглибленого дослідження проблеми тероризму в широкому форматі "Тероризм - демократія - антитероризм" актуалізована обставинами нинішніх глобальних трансформувань власне системи міжнародних відносин, за яких вона набуває дедалі вагомішого впливу загалом на безпековий стан світової спільноти, на подальше утвердження демократичних цінностей.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження тематично пов'язане з плановими темами відділу трансатлантичних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України "Глобалізація процесів розвитку і міжнародні та національні антикризові стратегії" (номер державної реєстрації 00099) та "Геополітичний вимір посттоталітарних трансформацій у контексті євроамериканських стратегій суспільного розвитку" (номер державної реєстрації 0105 U002591).

При виробленні власного концептуального бачення проблеми дослідження автор, зокрема, виходив з того, що назагал нинішнього ій стану її вивчення, який загалом характеризується намаганням обґрунтувати нав'язану американськими теоретиками ідею тотальної боротьби з явищем міжнародного тероризму насильницькими методами. Такий підхід ускладнює можливість об'єктивного осмислення цього неординарного суспільно-політичного явища. Зрозуміло, він вигідний для нинішнього американського керівництва, позаяк уможливлює прискорення процесу зміцнення домінуючого впливу США на перебіг міжнародного життя. На разі логічно напрошується питання: чому для реалізаціюї своєї імперської стратегії (про що самі американці постійно заявляють) офіційний Вашингтон не обмежується застосуванням лише такого апробованого механізму, як поширення ареалу ТНК і, відтак, за їх допомогою - в перспективі створення світового уряду як кінцевої стратегічної мети США. ? Тим більше, що цей сценарій вже загалом успішно реалізується. Але, мабуть, він чимось не влаштовує адміністрацію Дж. Буша, може тим, що розтягнений у часі і, крім того, вже зустрічає сильний спротив з боку антиглобалістів, а також широких кіл світової спільноти. З огляду на це, можна припустити, що Сполучені Штати вирішили вдатися до нетрадиційного сценарію вирішення своїх амбіційних устремлінь - за допомогою створення образу глобального ворога для планетян в особі міжнародного тероризму. Боротьбою з ним виправдовується воєнне вторгнення ("антитерористична кампанія") на територію країн Близького Сходу з метою утвердження в цьому геополітично ключовому регіоні системи американських демократичних цінностей. Фактично американське керівництво використовує обидва експансійні сценарії - традиційний та нетрадиційний, що спрямовані на реалізацію ідеї pan Americana.
З іншого боку, дисертант намагався також врахувати і той посутній момент для об'єктивного сприйняття, що США добровільно взяли на себе тягар ведення боротьби з "несиметричним" ворогом світової спільноти, котрий реально загрожує існуючому світовому порядкові, сіє зневіру в можливість демократичного облаштування світу. Можливо, СШАмериці не вдалося обрати найоптимальніший спосіб боротьби з тероризмом, але ж іншого досвіду поки ще немає. Поки що антитерористичні кампанії не дали очікуваних результатів - міжнародний тероризм не ліквідований, хоч масштаби його дій дещо зменшені, що дає підстави говорити про ймовірність стримування ескалації резонансних терористичних злочинів.
Як відомо, таке утруднення у вирішенні проблеми, пов'язаної з існуючою суперечністю між двома спостереженнями і спроба їх проаналізувати, кваліфікується як апорія. В нашому випадку вона спонукає до пошуку ефективних механізмів порятунку від такого суспільного зла, як тероризм.
Щоб успішно боротися з ним, необхідно, перш за все, пізнати його сутність. Зараз у цьому напрямі ведеться активна робота. Юристи, історики, філософи, політологи намагаються не лише пояснити суть тероризму як явища, а й знайти відповідь на те, як успішно протистояти йому. На жаль, здобутки в цій царині незначні. І не в останню чергу це, на наш погляд, пояснюється існуючими підходами до оцінки цього явища. Загалом серед них виокремлюються такі основні: 1) боротися з насильством адекватними методами, що переконливо засвідчує нинішня широкомасштабна антитерористична кампанія, яка разом з тим спричинила появу нового виду насильства в історії землян - антитерористичні війни; 2) вдосконалити та уніфікувати на міжнародному рівні законодавчу базу для ведення спільної і повсюдної боротьби з проявами тероризму; 3) спостерігаються, нарешті, перші обнадійливі спроби зосередити увагу на дослідженні корінних причин виникнення тероризму, а відтак і пошуку дійових механізмів якщо не викоренення їх, то, принаймні, зменшення міри впливу на формування ситуації, що провокує насильницькі дії. Можна назвати ще й так званий біхевіористський підхід, застосовуючи який аналітики намагаються пояснювати причини скоєння терористичних актів особливостями психіки окремих індивідів.
Існують також спроби використання й інших концептуальних вимірів явища тероризму і це - добра прикмета, це запорука оптимістичного сподівання на те, що, нарешті, буде вирішено основне питання комплексної проблеми протистояння тероризмові - пояснена, тобто пізнана його специфічна сутність, що відкриє практичні можливості для вироблення адекватних методів ліквідації першопричин цього лиховісного явища.
З огляду на зазначене, напрошується застосування альтернативного концептуального підходу до вивчення проблеми тероризму, суть котрого полягає в тім, щоб, по-перше, зосередитися на з'ясуванні основних причин, які вирішально впливають на його виникнення; по-друге, сприйняття тероризму не як суто деструктивного явища, а як такого, що властиве цивілізаційному процесові, тобто певною мірою впливає на загальний поступ. Йдеться, таким чином, про врахування реальної рольової функції тероризму в діалектиці суспільного розвитку. Нам здається, що саме такий підхід не лише відкрив би можливість для об'єктивного пояснення цього, на жаль, досі малопізнаного феномену буття, а й підказав би (і це найголовніше) конкретні способи унеможливлення трагічних наслідків діянь тероризму. Саме в такий спосіб, ми думаємо, можна вирішити проблему протистояння цьому злу. Наголошуємо, що йдеться не про відкидання колективних відчайдушних зусиль, спрямованих на боротьбу з тероризмом, а суто про радикальне коригування концептуальної імперативи як, можливо, найбільш адекватної для об'єктивного пізнання цього явища, що дало б можливість у перспективі убезпечитися від жахливих наслідків його дії.
Отже, ми розглядаємо явище тероризму в парадигмі цивілізаційного розвитку, що дає можливість встановити певну міру взаємоузалежненості цього феномену та колізій процесів цивілізаційного поступу, а відтак – підстави для об'єктивного тлумачення його сутності, з'ясування ролі та місця в історії спільноти. Йдеться про застосування нової наукової парадигми сприйняття проблеми тероризму як своєрідного соціально-політичного синдрому, тобто про подолання дотеперішнього стереотипу ортодоксального її тлумачення, що зводиться до констатування феноменології цього явища, його незбагненності, непізнаваності.
Пропонуючи такий підхід, ми свідомі того, що йдеться про зміну традиційних соціальних, політичних і культурних стереотипів, для чого потрібен, крім всього іншого, ще й чималий час, але, якщо ми хочемо позбавитися того деструктиву, який криє в собі сучасний міжнародний тероризм, єдино правильним підходом до пізнання його суті нам видається запропонований.
Наш підхід обумовлений загальним станом вивчення проблеми тероризму, пошуку ефективних механізмів протистояння йому (встановлення належного контролю над ним) і ґрунтується на ключових положеннях теорії синергетики, зокрема, пояснення закономірностей функціонування складноорганізованих (суспільно-політичних) систем та їхнього "спілкування" з оточуючим середовищем. Це уможливлює об'єктивне пізнання справжньої ролі цього, за визначенням, деструктивного явища в системі світового розвитку та міжнародних відносин. Такий підхід може стати не лише ефективним ключем для пояснення проблеми тероризму, а й для розуміння складних процесів нинішніх цивілізаційних трансформувань. Зокрема того, як під гаслом боротьби з міжнародним тероризмом фактично ведеться боротьба за утвердження гегемоністських устремлінь Сполучених Штатів.
Евристичний певною мірою характер роботи обумовлює вірогідність критичного ставлення до позиції автора і це було б найкращою оцінкою його зусиль, оскільки сприяло б скорішому розв'язанню проблеми пізнання тероризму як одного з актуальних феноменів сучасного глобалізуючого світу.
У складному пошукові нового концептуального підходу до вивчення досліджуваної проблеми авторові найбільшою мірою прислужилися оригінальні підходи до оцінки складних суспільно-політичних явищ сучасності, передусім, таких вітчизняних вчених, як Юрій Пахомов, Сергій Кримський, Юрій Павленко, Борис Канцелярук і Сергій Телешун, молоді науковці Алла Черній та Василь Вознюк, які намагаються застосовувати нетрадиційні парадигмальні виміри терористичних, конфліктних та кризових суспільно-політичних явищ. Можна також назвати багатьох дослідників, які ґрунтовно розробляють проблематику тероризму: це вітчизняні вчені А.Ф.Антипенко, А.Білоус, В.Д.Глушков, В.Б.Глущенко, А.Дорошенко, В.В.Крутов, В.Ліпкан, Д.Никифорчук, М.Руденко; російські науковці Ю.І.Авдєєв, І.П.Блащенко, П.М.Валєєв, В.В.Вітюк, Л.П.Галенська, О.С.Грачов, В.О.Епштейн, С.А.Ефіров, М.В.Жданов, І.І.Карпець, Є.Г.Ляхов, Л.А.Моджорян, А.І.Неклесса, В.Є.Петріщев, О.В.Попов, Ю.М.Рибаков, Г.В.Старушенко, О.М.Хлобустов. Як зазвичай, активно досліджують проблему тероризму західні вчені, серед котрих можна виокремити праці Я.Немежа ("Терористи у ФРН (група "Баядер Майнхоф"); Л.Дісло ("Машина терору"), П.Віткінсона ("Політичний тероризм"), А.Шмідта ("Політичний тероризм: дослідження концепцій, теорій та літератури"), Г.Денікера ("Стратегія антитерору"), Р.Соле ("Терористичний виклик") та багатьох інших.
В дисертації вирішується наукова проблема, суть котрої полягає в тім, що явище тероризму, яке назагал супроводжує цивілізаційні процеси, вимірюється не лише суто деструктивними критеріями, тобто водночас виконує й іншу рольову функцію. У даному випадку йдеться про складну систему діалектичних форм залежності і суперечностей між суспільними процесами і явищами.
Наукова гіпотеза автора дисертації базується на ствердженні невідповідності існуючої пізнавальної парадигми явища тероризму ступеневі його причетності та впливу на цивілізаційні процеси загалом і на геополітичні трансформації зокрема. Спрощений, по суті лінійний, вимір складного поняття своєю чергою призводить до відповідних висновків, у результаті чого проблема перебуває скоріше у віртуальному полі теоретичних досліджень. До того ж, вона ще й маргіналізується тим, що опинилася безпосередньо у сфері компетенції теорії загальної конфліктології. Тим часом синергетичний підхід дає можливість сприймати тероризм в його багатовимірності, тобто як одного з багатьох чинників, хоча й за суттю здебільшого деструктивного, загальноцивілізаційних процесів.Потреба поглибленого дослідження проблеми тероризму в широкому форматі "тероризм - демократія - антитероризм" актуалізована обставинами нинішніх глобальних трансформувань власне системи міжнародних відносин, за яких вона набуває дедалі вагомішого впливу загалом на безпековий стан світової спільноти, на подальше утвердження демократичних цінностей.

Метою дисертації є спроба комплексно проаналізувати основні аспекти, точніше складові, такого багатовимірного явища, як тероризм саме з позицій з'ясування його реальної рольової функції у процесах розвитку, тобто не лише суто за визначенням деструктивної. Саме цим обумовлена доцільність цілісного сприйняття проблеми в її історичному, соціальному, політичному, глобалізаційному, філософському, цивілізаційному, конфесійному, правознавчому, понятійному та інших вимірах. Означеній меті й відповідає структура роботи і, звичайно, використана джерельна база.
Відповідно в дослідженні розв'язуються такі основні завдання:
- проаналізувати основні теоретичні розробки проблематики тероризму;
- виробити адекватний авторський концептуальний підхід до оцінки такого неординарного явища як тероризм, ґрунтований на положеннях теорії синергетики;
- встановити генезу явища тероризму, його модифікації та особливості;
- з'ясувати реальну рольову функцію тероризму в процесах цивілізаційного розвитку;
- дослідити ідеологічні, соціально-політичні та конфесійні детермінанти тероризму;
- проаналізувати проблему у форматі "Тероризм - демократія - антитероризм";
- встановити ступінь причетності до тероризму і антитероризму стабільних та нестабільних політичних систем (на прикладі США і РФ);
- з'ясувати геополітичні детермінанти міжнародного тероризму;
- визначити імперативи протистояння явищу тероризму;
- показати роль України в антитерористичній кампанії;
- довести ефективність авторського концептуального підходу до висвітлення дисертаційної проблеми.
Об'єктом дослідження є явище тероризму в його цивілізаційних, глобалізаційних, геополітичних, конфесійних і антитерористичних вимірах.
Предмет дослідження - визначення реальної рольової функції тероризму в цивілізаційному поступі, зокрема у розвиткові стабільних політичних (на прикладі США) систем та суспільств перехідного періоду (на прикладі РФ) в умовах глобалізуючого світу.
Теоретико-методологічна база дисертації ґрунтується на творчому використанні методів політологічного та міждисциплінарного аналізу вузлових аспектів розглядуваної теми. Зокрема, застосовується політологічно-історіографічний, порівняльно-історичний, контент-аналіз, структурно-функціональний та компаративістський методи аналізу взаємодії систем та низки підсистем досліджуваної проблеми, що дало можливість досягти комплексного її висвітлення відповідно до поставлених завдань, тобто оцінити в широкому контексті дію чинника тероризму в цивілізаційному процесі як його складової, що виконує певну рольову функцію (не лише деструктивну, а й своєрідну каталізуючу). За допомогою політологічно-історіографічного методу вдалося проаналізувати еволюцію терористичних рухів у різні часи, формування такого різновиду тероризму, як міжнародний. Структурно-функціональний аналіз дав змогу визначити вплив на виникнення тероризму як явища різноманітних соціально-політичних, економічних та конфесійних чинників. Компаративний метод прислужився для порівняльних характеристик ступеня причетності тероризму до різних систем (стабільних на прикладі Сполучених Штатів і нестабільних - на прикладі Російської Федерації), що дало можливість виявити як характерні закономірності, так і закономірні розбіжності у впливі чинника тероризму на функціонування зазначених систем. Зокрема, тим самим авторові вдалося спростувати поширену думку про те, що демократичні (стабільні) суспільства більш вразливі до терористичних актів, ніж нестабільні.
Наукова новизна дисертаційної роботи визначається нетрадиційним підходом автора до вивчення проблеми тероризму і полягає в тім, що:
1) доведено неефективність використання традиційної парадигми оцінки тероризму;
2) застосовано концептуальний підхід, базований на спробі розглядати явище тероризму не в традиційному, суто деструктивному вимірі, а через призму встановлення його реальної рольової функції як одного з чинників цивілізаційного розвитку;
3) обґрунтовано доцільність розглядати проблему антитероризму як складову процесу демократизації, тобто як стратегему операційного значення, за допомогою якої робиться спроба реалізувати глобальну стратегію просування американської моделі демократизування світу;
4) проблему тероризму досліджено в цілісному форматі "тероризм - антитероризм - демократія", що дало можливість вийти на якісно нові параметральні виміри цього неординарного явища;
5) встановлено особливості впливу тероризму на розвиток стабільних політичних систем та політичних систем так званого перехідного періоду;
6) визначено місце та роль міжнародного тероризму в системі геополітичних координат;
7) обґрунтовано на концептуальному рівні проблему протистояння міжнародному тероризмові як явищу;
8) показано роль і місце України в антитерористичній кампанії;
9) розширено діапазон теоретичного осмислення явищ тероризму і антитероризму, тобто збільшено можливості пізнання їх справжньої сутності, отже - вірогідності вироблення ефективних механізмів протистояння тероризмові як деструктивному чинникові процесу цивілізаційного поступу;
10) обґрунтовано необхідність дослідження історії тероризму та історії антитероризму;
11) спростовано стереотип сприйняття тероризму як суспільного феномену;
12) доведено потребу реалізувати вже висунуту науковцями ідею про виокремлення із загальної теорії конфліктології окремої наукової підгалузі - терорології, яка б детермінувала два основні напрямки досліджень - тероризм і антитероризм.
На захист виносяться такі положення:
1. З огляду на актуальність проблеми тероризму та нинішній стан її розробленості, першорядної ваги набуває питання пошуку адекватного концептуального підходу, відтак - ефективних критеріїв науково-теоретичного виміру цього неоднозначного суспільно-політичного явища. Таким підходом може бути спроба з'ясувати об'єктивно-рольову функцію тероризму у процесах цивілізаційного розвитку, тобто не лише як суто деструктивну.
2. Зазначений концепт обумовлює потребу системно проаналізувати явище тероризму в його понятійних, історичних, соціально-філософських, політичних, цивілізаційних, конфесійних, правознавчих та глобалізаційних вимірах, що дає підстави для твердження про його іманентність загальноцивілізаційним процесам розвитку.
3. Не применшуючи значення інших, в цьому сенсі особливої значущості набувають понятійно-термінологічний та історичний аспекти дослідження, що можуть стати основоположними для формування нової епістемологічної парадигми опису тероризму, тобто пізнання його природи та, відповідно, вироблення ефективних механізмів протистояння йому, або контролю за ним.
4. Для об'єктивного пізнання природи явища тероризму, спростування існуючого стереотипу сприйняття його як суспільно-політичного феномену, доцільно розглянути його прояви в країнах розвинутих, які прийнято називати демократичними, стабільними та в тих, які перебувають на певних стадіях перехідного періоду. З цього погляду показовим може бути порівняльне зіставлення таких країн, як Сполучені Штати та Російська Федерація, котрі мають як власні історії тероризму, так і чимало спільного та відмінного у підходах до питань протистояння цьому явищу.
5. Зважаючи на явну лінійність поняття "феномен тероризму", об'єктивніше його визначати як своєрідний суспільно-політичний синдром ("синдром тероризму"), який справді накопичується в надрах цивілізаційного розвитку, власне супроводжує його, отже відіграє певну функцію.
Теоретична і практична значущість дисертаційної роботи обумовлена тим, що розглядувана в ній проблема феномену явища тероризму, актуалізована динамікою глобалізаційного поступу, безпосередньо пов'язана не лише з безпековими вимірами нинішніх реалій, а й з глибокими геополітичними трансформаціями. Відтак завдання пошуку ефективних способів управління світовими процесами стали пріоритетними для наукового співтовариства та політикуму. Запропонований автором концептуальний підхід до оцінки актуальної проблеми сьогодення може прислужитися для подальшого поглибленого дослідження проблеми тероризму взагалі та його ролі і місця в процесах глобалізації. Здійснені в роботі узагальнення, висновки, прогнози і запропоновані рекомендації можуть стати додатковими аргументами на користь назрілої потреби формування спеціального напряму наукового пізнання - терорології.
Матеріали дисертації можуть бути використані для вироблення концептуальних засад національної стратегії боротьби з міжнародним тероризмом, вирішення безпекових проблем країни, а також для підготовки і викладання курсів з теорії політології, політичної соціології, міжнародних відносин і загалом поповнення теоретичного арсеналу вітчизняної суспільствознавчої науки.
Хронологічні рамки дослідження визначаються власне об'єктом наукової уваги автора - системним розглядом тероризму як явища, що супроводжує назагал процес цивілізаційного розвитку. На разі обраний предмет дослідження обумовлює потребу висвітлення еволюції терористичних рухів у різні історичні періоди і, звичайно, особливо наприкінці минулого - початку поточного століть, коли міжнародний тероризм кинув грізний виклик цивілізаційному розвиткові. З іншого боку, хронологічні межі дисертації обумовлені концептуальним підходом автора до розгляду теми в розширеному форматі - зокрема, дослідженням спроб боротьби з цим явищем в різні історичні часи і в різних суспільствах. Тобто, йдеться про кайросовий вимір рефлексування спільноти на терористичні виклики.
Відповідно до концептуального бачення проблеми, автор має своє тлумачення окремих використовуваних у тексті дисертації понять та дефініцій.
Так, "феномен міжнародного тероризму" сприймається не просто і не стільки як унікальне явище суспільно-політичного життя (що, втім, досить суперечливо, з огляду на його історичну іманентність), а, передусім, як таке, що досі залишається малопізнаним (незважаючи на наявні численні спроби дати йому чітке теоретичне пояснення).
Поняття "синдром тероризму", на наш погляд, найповнішою мірою відображає причетність цього явища як до цивілізаційних процесів загалом, так і до розвитку стабільних та нестабільних суспільно-політичних систем зокрема, оскільки позначає здатність поєднувати (акумулювати) негативістські прояви і тенденції у взаємовідносинах індивідів.
Словосполучення "глобалізаційні виміри" (проблеми тероризму) використовується на означення спроби з'ясування ступеня причетності терористичного руху до процесів глобалізації, а, з іншого боку, - виявлення впливу самих цих процесів на формування та ескалацію тероризму.
Дисертант намагався проводити чітку дефініцію між такими близькоспорідненими поняттями, як "терор", "тероризм", "міжнародний тероризм", "терористичний рух", "насильницькі дії", "терористичні акти", котрі відрізняються суттєво семантично.
Водночас як синоніми вживаються терміни "дисертація", "дослідження", "дисертаційна робота", "наукова розвідка", "робота". Заслуговує на увагу сполука "кайросовий вимір" (поведінки політичного актора), що застосовується для означення його діяльності за певний проміжок часу у певній сфері.
Під поняттям "антитерористичний світ" розуміється період, що настав після скоєння терористичних актів 11-го вересня 2001 року, хоч існує значно ширше розуміння, пов'язане з тим, що, власне, антитерористичним у конкретному сенсі світ був завжди (про що, зокрема, йдеться в цій роботі), і це досить суттєво для розуміння проблеми тероризму.
Реалізуючи намір комплексно дослідити тему, дисертант зосередив увагу на аналізі ступеня впливу явища тероризму на поведінку таких акторів, як стабільні суспільно-політичні системи та системи так званого перехідного періоду, а також їхнього зворотного впливу на тероризм. На разі під першими розуміються державні утворення з розвинутими елементами демократичного устрою (на відміну від поширеного ототожнення їх з означенням "розвинуті демократії", яких практично поки що не існує). Що ж до систем перехідного періоду, такими автор вважає, передусім, ті, що перебувають на певній стадії свого державницького становлення і адаптування до довкілля.
Поняття "антитероризм" асоціюється з багатьма такими, як "антитерористична боротьба", "антитерористична кампанія", "антитерористична коаліція", "антитерористична війна", "антитерористичні заходи", "гуманітарна стадія антитероризму", тобто містить широкий спектр сприйняття власне системи спротиву грізним терористичним викликам часу.
Апробація результатів роботи. Окремі положення дисертації були оприлюднені на міжнародних і всеукраїнських конференціях: засіданні "круглого столу" "Голод в Україні 1932-1933 рр.: причини і наслідки"
(листопад 2005 р., м. Київ); "Курасівські читання-2006" (жовтень 2006 р., м. Київ); Третьому міжнародному антитерористичному форумі "Держава і суспільство - соціальні партнери в боротьбі з тероризмом" (червень 2006 р., м. Київ); Міжнародній науковій конференції "Незалежна Україна: досвід, уроки, перспективи" (жовтень, 2006 р., м. Київ); ІV міжнародному антитерористичному форумі "Захист прав людини у боротьбі з тероризмом" (червень 2007 р., м. Київ); засіданні "круглого столу" "Україна в глобалізаційному світі" (травень 2007 р., м. Київ); семінарі "Шляхи та досвід впровадження європейських директив Нового підходу на прикладі нових країн-членів ЄС" (жовтень 2007 р., м. Київ).
Публікації. Результати дослідження відображені у двох авторських монографіях і 25 наукових статтях, опублікованих у фахових виданнях ВАК України.

АВТОРСЬКІ ПУБЛІКАЦІЇ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Індивідуальні монографіï:
1. Вакулич В.М. Світ перед викликами тероризму. Монографія. – Кіровоград: ВАТ "Кіровоградське видавництво" - 2005. - 268 с.
2. Вакулич В.М. Чеченський тероризм у контексті російсько-кавказької проблеми. Монографія. - К.: Інститут політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса НАН України. -2007. - 64 с.

Статті у наукових фахових виданнях:
3. Вакулич В.М. Тероризм - terra incognita // Дослідження світової політики. - 2005. - Вип. 32. - С. 173-183.
4. Вакулич В.М. Історичні виміри феномену тероризму // Наукові записки / Курасівські читання. - 2005. - К.: ІПіЕНД. 2006. - Серія. "Політологія і етнологія" Вип. 30, кн. 2. - С. 39-48.
5. Вакулич В.М. Дилема антитерористичної коаліції // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 53. - К.: Вид-во НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2006. - С. 124-133.
6. Вакулич В.М. Україна в міжнародній системі боротьби з тероризмом // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 55. - К.: Вид-во НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2006. - С. 212-223.
7. Вакулич В.М. "Революційні" традиції російського тероризму // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 58. - К.: Вид-во НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2006. - С. 213-222.
8. Вакулич В.М. Насильство під гаслами ісламу // Нова парадигма: Журнал наукових праць. - Вип. 59. - К.: Вид-во НПУ ім.М.П.Драгоманова, 2006. - С. 168-176.
9. Вакулич В.М. До методології дослідження явищ тероризму і антитероризму // Вісник Харківського національного університету імені В.Н.Каразіна. "Питання політології". - 2006. - № 737. - С. 151-159.
10. Вакулич В.М. Ісламський екстремізм як чинник міжнародного тероризму // Політологічний вісник. Зб. наук. праць.- К.: Знання України, 2006. - Вип. 22. - С. 280-289.
11. Вакулич В.М. Тероризм: понятійна невизначеність // Держава і право. Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки.- Вип. 32. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2006. - С. 547-557.
12. Вакулич В.М. Шляхи протидії тероризму // Наукові записки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім.І.Ф.Кураса НАН України. Збірник наукових праць. - К., 2006. - Вип. 32. - С. 468-479.
13. Вакулич В.М. Міжнародний тероризм у геополітичних вимірах // Дослідження світової політики. Зб. наук. праць. - Вип. 35 / Відп. ред. Л.О.Лещенко / К.: Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України, 2006. - С. 101-111.
14. Вакулич В.М. З досві

Список литературы

ВИСНОВКИ

Аналіз стану вивчення проблеми міжнародного тероризму як явища глобалізаційних процесів дає підстави констатувати, що ця тема поки що не набула адекватного системного висвітлення: спостерігається загалом традиційне сприйняття її в суто негативних вимірах, ґрунтованих, переважно, на трагічних наслідках діянь терористів. Такий одновимірний підхід підтверджується багатьма фактами. Зокрема, тим, що досі, на широкому тлі понад сотні визначень, не запропоновано єдиного, чітко обґрунтованого визначення цього справді-таки складного явища, внаслідок чого йому зазвичай відводиться місце на криміногенному полі. Більше того: сам тероризм асоціюється з іншими, лише співзвучними поняттями - терор, тероризування, теракт, тернапад, насильницький акт, злодіяння і навіть - антитероризм.
Стереотипи сприйняття безпосередньо впливають на саму технологічну послідовність наукового пізнання об'єкта вивчення: акцентування уваги на наслідковому аспекті проблеми призвело до випущення з поля зору основних (причинних) аспектів - історичного (цивілізаційного) та понятійно-дефініційного, які фактично є основоположними. Отже, мова йде про перервність логічного причинно-наслідкового зв'язку при розгляді певного явища.
Таким чином, проблема дослідження тероризму як складного та суспільно узалежненого явища потребує застосування новітньої парадигми, яка уможливила б його пояснення в нетрадиційних вимірах теорії взаємовідносин складноорганізованих систем. Запропонований автором альтернативний концептуальний підхід ґрунтований на сприйнятті тероризму не як суто деструктивного явища, а як такого, що іманентне цивілізаційному процесові, тобто виконує в ньому певну рольову функцію, дав змогу системно дослідити проблему в широкому форматі "Тероризм - антитероризм - цивілізаційний розвиток - демократія - ісламізм - глобалізація - геополітика", тобто у вимірах, визначальних для об'єктивної характеристики процесу формування нового світопорядку, і дійти таких висновків.
1. Лінійний концептуальний підхід до пояснення явища тероризму не дає змоги об'єктивно оцінити його роль та місце в цивілізаційних процесах, а також на локальному та глобальному рівнях. Одновимірне сприйняття поняття тероризму відповідно позначилося й на спробах вироблення його єдиної дефініції у законодавчих нормативних актах різних держав.
2. Стан розробленості тем тероризму і антитероризму перебуває на початковому етапі: нині найбільш ґрунтовно досліджені такі важливі аспекти, як юридично-правовий, політичний, економічний, конфесійний, цивілізаційний та деякі інші, що створило сприятливий ґрунт для вивчення проблеми в широкому форматі взаємообумовлених зв'язків явищ тероризму і антитероризму з процесами цивілізаційного розвитку, отже, запропонувати нову парадигму сприйняття цього явища не лише в суто деструктивному його вимірі.
Історичний вимір явища тероризму засвідчує його дію як однієї з форм відносин між індивідами. Більше того, існували спроби пояснення його сутності за допомогою так званої доктрини "четвертої філософії", яка багато в чому наслідувала ідеї іудейського протестантизму і яку сповідували у 66-73 роках нашої ери в Палестині терористичні угруповання сикаріїв.
Дослідження проблеми ускладнюється існуючою понятійно-термінологічною невизначеністю, зокрема, ототожненням таких автономних понять, як "терор", "тероризм", "антитерор", що відповідно позначається на узагальненнях і висновках, тобто на самому процесі об'єктивного пізнання цього явища.
3. Спрощене сприйняття поняття тероризму спричинило тлумачення його як феномену, що спростовується власне історією людських відносин і самим цивілізаційним розвитком, в якому тероризм відіграє певну рольову функцію. Традиційно тенденційний підхід до цього дійсно неординарного суспільно-політичного явища дав привід західним дослідникам подавати його як "проблему №1" для ХХІ століття; так само, під враженням чеченського синдрому, його намагаються тлумачити й російські суспільствознавці. Більш зважений підхід властивий вітчизняним вченим.
4. Авторське концептуальне бачення проблеми тероризму і, зокрема, міжнародного, ґрунтується на сприйнятті його як явища, органічно іманентного процесам цивілізаційного поступу, в якому воно відіграє певну рольову функцію, тобто не лише суто деструктивну, чим і обумовлене парадигмальне переосмислення його сутності. Тероризм розглянуто як специфічну форму відносин між індивідами, групами, певними режимами правління та громадянами через призму ідеологічних, соціально-політичних та конфесійних детермінант цього явища у форматі "Тероризм – антитероризм – демократія" і показано, що він може відігравати не лише деструктивну функцію у процесах розвитку, а й, певною мірою, і каталізуючу як іманентний чинник цивілізаційних трансформувань.
5. Традиційна ідеологічна доктрина США орієнтована, передусім, на силове вирішення міжнародних конфліктів та кризових ситуацій. Історія Америки підтверджує домінантність його застосування і під час формування власне американської держави, й у випадках "вирішення" проблем В'єтнаму, Перської затоки, Косова, Іраку (двічі), Афганістану, зрештою, вчинення серії терористичних актів у самій країні, в тому числі – й убивство чотирьох президентів Сполучених Штатів. Це, отже, дає підстави говорити, що насильницькі дії є специфічною ознакою функціонування системи. Наявність цілої низки взаємообумовлених факторів свідчить про значний ступінь вразливості цієї демократії синдромом тероризму, тобто про сприятливий ґрунт для його самовираження.
6. Заангажована ідеєю американської винятковості, політична думка США теоретично обґрунтовує стратегію месіанської ролі цієї країни у долі світової спільноти, виправдовуючи тим самим суто силові способи розв'язання міжнародних конфліктів. Показово, що численні американські наукові школи та напрямки (реалістичні, ліберальні, експансіоністські, неоліберальні, екстремістські тощо), незважаючи на суттєві концептуальні розбіжності в підходах до оцінки зовнішньої політики Вашингтона, загалом єдині в обстоюванні стратегічних геополітичних імператив американського месіанства.
7. Суспільства перехідного періоду (нестабільні) так само можуть бути не меншою мірою вражені синдромом тероризму. Великодержавницька стратегія Росії, наприклад, ґрунтується на ігноруванні прав національних меншин (переконливий приклад – ставлення до чеченців), що загалом суперечить декларованим намірам будувати нове суспільство на засадах демократичних цінностей та ринкової економіки. Конфліктогенні чинники ідеологічного та політичного характеру назагал обумовлені попереднім історичним досвідом, який лише ситуативно адаптується нинішнім керівництвом РФ.
8. Здійснений аналіз дає підстави для спростування поширеної в науковій думці тези про нібито меншу вразливість тоталітарних (чи посттоталітарних) систем синдромом тероризму. Приклад нинішньої Російської Федерації свідчить, що вона не меншою мірою причетна до терористичних рухів, ніж стабільні системи. Водночас нестабільні і стабільні суспільства характеризує спільна традиційна стратегія застосування воєнної сили для розв'язання складних конфліктів під приводом захисту "національних інтересів". До таких мілітарних засобів належить державний тероризм як США, так і РФ, хіба що з тією відмінністю, що для перших він має суто геополітичний вимір, а для другої – лише державницький.
9. Застосовувані нині антитерористичні методи силової боротьби з тероризмом показують, що світова спільнота знайшла лише паліативні механізми протистояння цьому суспільному явищу, оскільки це не дає можливості усувати корінні причини його проявів у міжнародному масштабі. Крім того, такий спосіб боротьби ще й архаїчний, зважаючи на наявність добре організованої і скоординованої міжнародної терористичної мережі, яка вдало використовує у своїх зловмисних намірах досягнення науково-технічних та інформаційних надбань світової спільноти. Потрібна, отже, нова парадигма пізнання цього неординарного суспільно-політичного явища, зокрема, орієнтована на з'ясування його справжньої рольової функції у процесах цивілізаційного розвитку.
10. Виходячи зі своїх стратегічних імператив, Україна бере безпосередню участь в антитерористичній кампанії, що позитивно позначається на її міжнародному іміджеві як держави, яка робить посильний внесок у забезпечення миру і стабільності у світі. Тим часом Україні потрібно виробити і власну стратегію протистояння тероризмові, ґрунтовану на врахуванні сукупної дії внутрішніх і зовнішніх чинників. Існуюча система захисту від ймовірних терористичних актів не відповідає реальному стану речей: в Україні зафіксовані осередки багатьох відомих терористичних організацій, зокрема й ісламістського спрямування, які намагаються налагодити зв'язки з різними злочинними угрупованнями. До того ж, слід брати до уваги й нашу політичну нестабільність, серйозні соціальні, політичні, конфесійні та інші проблеми, що створюють певний ґрунт для діяльності терористичних груп, отже – загрозу безпеці наших громадян.
11. Цивілізаційний вимір синдрому тероризму в системному форматі "Тероризм - антитероризм - цивілізаційний розвиток - демократія - ісламізм - глобалізація - геополітика" дає підстави говорити про специфічну природу та роль цього неординарного явища у процесах цивілізаційного розвитку, що обумовлює потребу його парадигмального переосмислення, а відтак – пошуку ефективних механізмів контролю за ним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. Глюксманн А. Философия ненависти. Пер. с французского А.Демина. - М.: АСТ Москва: Транзиткнига, 2006. - С. 19.
2. Шнайдер Г.Й. Криминология: Пер. с нем./Под общ. ред. и с предисл. Л.О.Иванова. – М.,1994. – С.439.
3. Jenkins B. The Who, When, Where, How, and Why of Terrorism. // Paper presented at the Detroit Police Department Conference on “Urban Terrorism: Planning or Chaos?” - 1984. - November.
4. Laqueur W. The Age of Terrorism. - Boston: Little, Brown, 1987. - P.72.
5. Grosscup B. The Explosion of Terrorism. Far Hills. - NJ: New Horizons, 1987. - P. 215-240.
6. Crenshaw M. Terrorism, Legitimacy, and Power. Middletown, CT: Wesleyan University Press, 1983.
7. Креншо М. Тероризм и международное сотрудничество (реферат). – М., 1990. – С.16.
8. Livingstone N. C., Arnold T. E. Fighting Back. - Lexington, MA: D.C. Heath, 1986. - P. 1-10.
9. Нетаньяху Беньямин. - Война с тероризмом. - М.,2002.- С.40.
10. Shmidt A. P. Political Terrorism: A Research Guide to Concepts, Theories, Data Basis, and Literature. - New Brunswick, СТ:1983. - P.70-111.
11. Segeler . Unvisible armies: Terrorism into the 1990th . - Joseph, 1986. - Vol. VII. - P. 11-15.
12. Історія війн і збройних конфліктів в Україні /Відп. ред. О. І. Гуржій. - К., 2004.- С.386.
13. Ліпкан В. А., Никифорчук Д. Й., Руденко М. М. Боротьба з тероризмом. - К.: Знання України, 2002. - С .223.
14. Мохамед Камал Алам. Държавният терроризъм или наглото лице на Америка. – Жарава, 2002-2003. – С. 15.
15. Відомості Верховної Ради, 2003. - № 25. - С.180.
16. Епур Г. В., Коваленко С. В. Терроризм: знать, чтобы предупредить// Сб. статей. – Луганск, 2000. – С. 48.
17. Internet http://www.infoteror.net: 80/terrorism/indekx.html.
18. Ляхов Е. Г. Терроризм и межгосударственные отношения. - М.: Междунар. отношения, 1991. – С. 18 – 20.
19. Боташова А.К. Политический терроризм: детерминация и формы проявления. Дисс. на соискание ученой степени канд. полит.н. – Ставрополь, 2004).
20. Капець І. І. Злочини міжнародного характеру. – М.: Юр.літ., 1979. – С. 64 – 98.
21. Коржанський М. Й. Уголовное право Украины. Часть общая. Курс лекций. – К.: Наукова думка, 1996. – С. 276.
22. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963 – 1997 роки). – Сімферополь: Таврія, 1998. – С. 150.
23. Кравченко Ю. Ф. Міліція України. – К.: Ґенеза. – С. 339.
24. Факты и комментарии. - 11.03.99. – С. 14.
25. Российская наука международных отношений: новые направления. (Под редакцией А. П. Цыганкова, П. А. Цыганкова.). – М.: ПЕРСЭ, 2005. – С.12.
26. Там само, с. 13.
27. Lagneur W. The age of terrorism. – Boston, 1987. – P. 299.
28. I. Sommier. Le terrorisme. – P., 2000. – P. 25.
29. Gurr T. R. Minorities at tisk. – Wash., 1993. – P. 144.
30. Нарочницкая Е.А. Этнонациональные конфликты и их разрешение. Политические теории и опыт Запада/РАН ИНИОН. – М., 2000. – С. 96.
31. Furet F., Linier A., Raynand Ph. Terrorisme et democratie. – P., - P. 10.
32. Eubanic W., Weinberg L. Terrorism and democratie //Terrorism a. polit. violence. – L., 2001/ - Vol 13, № 1. – P. 155).
33. Там само, с. 161.
34. Wilkinson P.Terrorism and the liberal state. – 2 nd ed. – Basingstoke, 1986. – P. 18.
35. Gurr T.R. Minorities at tisk. – Wash., 1993. – P. 156.
36. Byman D. The logic of ethnic terrorism // Studies in conflict and terrorism. – Wash., 1998. – Vol. 21, № 2. – P. 160.
37. Tejerina B. Protest cycil, political violence and social movemnts in the Basque Country // Nations a nationalism. – Cambridge, 2001. – Vol.7, № 1. – P. 53.
38. Eubank W. Weinberg L. Terrorism and democracy // Terrorism a. polit. violence. – L., 2001. – Vol.13, №1. – P. 156.
39. Sommier L. Le terrorisme. – P., 2000. – P. 107.
40. Степанов Е. И. Введение: терроризм как предмет конфликтологической экспертизы. // В кн. "Современный терроризм: состояние и перспективы. Под ред. Е. И. Степанова. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – С. 5.
41. Там само, с. 6.
42. Там само, с. 7.
43. Alfred Thayer Mahan. The Influence of Seapower upon History. 1660-1783. – Boston: Little Brown, 1897.
44. Halford Mackinder. Democratie Ideals and Reality (New York: Holt and Company, 1919). – P.150.
45. Nichols Spykman. The Geography of Peace (New York: Harcourt, Brace, 1944. – P.43.
46. Див.:Kleveman L. New Great Game: Blood and Oil in Central Asia (New York: Atlantic Monthly Press, 2003).
47. Хесс М. Центральная Азия: возвращение к идеям Маккиндера? // Взаимосвязи. – Т.ІІІ, № 1. – 2004. – С. 115-116.
48. Там само, с. 116.
49. Gakhokidze J. "The Fight Against Terrorism and Crime in the Context of National and Global Security" // Trends in Organized Crime. Spring 2001. – P. 85-91.
50. Хесс М. Центральная Азия: возвращение к идеям Маккиндера? // Взаимосвязи. – Т.ІІІ, № 1. – 2004.
51. Maynes Ch. W. America Discovers Central Asia // Foreign Affairs. – Marz – April 2003. – P.120-132.
52. Хесс М. Центральная Азия: возвращение к идеям Маккиндера? // Взаимосвязи. – Т.ІІІ, № 1. – 2004. – С. 119.
53. Там само, с. 121.
54. Ильин М. В. Субъекты миропорядка ХХІ века: комментарий // Глобализация и столкновение идентичностей. Сб. материалов. Под ред. А. Журавского, К. Костюка. – М., 2003. – С. 87.
55. Назарчук А. В. Глобальность задач и партикулярность подходов – основное противоречие мировой политики //Глобализация и столкновение идентичностей. Сб. материалов. Под ред. А. Журавского, К. Костюка. – М., 2003. – С. 89.
56. Там само.
57. Террор и историческое беспамятство (Интервью с Александром Даниэлем) // Права человека в России. - 30 марта 2005 г.
58. Там само.
59. Там само.
60. Торкунов А. В. Новые вызовы и новые приоритеты // Международная жизнь. - 2004. - № 6. - С. 45, 46.
61. Там само, с. 46.
62. Там само, с. 47.
63. Валлерстайн Иммануель. Конец знакомого мира. Социология ХХІ века. - Москва, 2003. - С. 25.
64. Там само.
65. Романченко Ю. Г. Терроризм: некоторые вопросы истории и теории // Терроризм и политический экстремизм: вызовы и поиски адекватных ответов. - М.: Ин-т политич. и военного анализа. - 2002. - С. 7.
66. Glassner M. I. Political Geography. Second edition. USA, 1996. - P. 481.
67. Романченко Ю. Г. Терроризм: некоторые вопросы истории и теории // Терроризм и политический экстремизм: вызовы и поиски адекватных ответов. - М.: Ин-т политич. и военного анализа. - 2002. - С. 9.
68. Там само, с. 10.
69. Там само, с. 11.
70. Там само, с. 12.
71. Евразийский вестник, № 3. - 2000.
72. Независимое военное обозрение, № 31. - 2001.
73. Независимая газета, 2 декабря 2001 г.
74. Кубышкин А.И. Проблема эффективности современных систем национальной и международной безопасности перед вызовом международного терроризма // Терроризм и политический экстремизм: вызовы и поиски адекватных ответов. - М.: Инст-т политич. и военного анализа. - 2002. - С. 21.
75. Там само, с. 24.
76. Бек У. Молчание слов и политическая динамика в глобальном обществе риска // Internationale Politik. - № 12. - 2001. - С. 48.
77. Internationale Politik. - № 12. - 2000. - P. 41.
78. Washington Pro Fill. - 22.02.2002. - http://www.washprofill.org.
79. Бек У. Молчание слов и политическая динамика в глобальном обществе риска // Internationale Politik. - № 12. - 2001. - С. 48.
80. Мауль Г. Международный терроризм // Internationale Politik. - № 12. - 2001. - С. 6.
81. Устинов В.В. Обвиняется терроризм. - М.: ОЛМА - ПРЕСС, 2002. - С. 9.
82. Там само, с. 13.
83. Там само, с. 64, 65.
84. Сейранян Ф. Г., Лаврин М. А. Терроризм: история, эволюция и новые реалии // Армагеддон: актуальные проблемы истории, философии, культурологии. - Книга девятая. - Январь-март 2001 г. - М.: Изд-во "Сигналъ". - С. 185.
85. ІІІ. Strengthen Alliances to Defeat Global Terrorism and Work to Prevent Against US and Our Friends // The National Security Strategy of the United States of America. - http: www.whitehouse.gov/nsc/nssall.html. - P. 6.
86. Ibidem.
87. ІХ. Transport America's National Security Institutions to Meet the Change Opportunities of Twenty First Century // The National Security Strategy of the United States of America. - http: www.whitehouse.gov/nsc/nssall.html. - P. 22.
88. ІІІ. Strengthen Alliances to Defeat Global Terrorism and Work to Prevent Against US and Our Friends // The National Security Strategy of the United States of America. - http: www.whitehouse.gov/nsc/nssall.html. - P. 6.
89. President Discusses Foreign Policy During Visit to State Department. The State Department, Washington, D.C. //http:www.whitehouse.gov/news/ releases/2006/08/print/20060814-3.html.
90. "День", 27 жовтня 2006 р. (№ 185).
91. Там само.
92. Там само.
93. Наш современник. - № 9. - 2003. - С. 14.
94. Hirst, Paul. "Another Century of Contliet? War and the International System in the 21 St Century". International Relations. Vol. 16, № 3. – 2002. – P.327.
95. Силичев Д. А. Постмодернизм, экономика, политика, культура. - М.: Финансовая академия при правительстве России. - 1998. - С. 11.
96. Петров И.А. Глобализация как феномен эпохи постмодерна // Международная жизнь. - № 9-10. - 2003. - С. 210.
97. Акунин Б. У нас может быть свой киномиф Интервью А.Солнцевой // Время новостей. - 23 июля 2001 г. - С. 7.
98. Лакер В. //Иностранная литература. - 11. - 1996. - С.
99. Там само.
100. Там само.
101. Jenkins B. The Who, What, Where, How and Why of Terrorism // Paper presented at the Detroit Police Department Conference on "Urban Terrorism: Planning or Chas?" - 1984, November).
102. Швед В. О. Близькосхідний регіон у сучасних стратегіях трансатлантичної спільноти. Монографія. - К.: НІСД, 2006. - С. 16.
103. Бжезинский З. Выбор. Глобальное господство или глобальное лидерство. - М.: Международные отношения, 2005. - С. 86-87.
104. Riae C. Remarks at the American University in Cair. Cairo, Egypt, 2005, June 20//http://www.state.gov/secretary/rm/2005/48328.htm.
105. Bush G. Freedom in Iraq and Middle East. Remarks at the 20th Anniversary of the National Endowment for Democracy. U.S. Chamber of Commerce. Washington. D.C.2003, November 6. // http: // www. state.gov/ p / nea/res/rm/26019. htm.
106. Швед В. О. Близькосхідний регіон у сучасних стратегіях трансатлантичної спільноти. Монографія. - К.: НІСД, 2006. - С. 22.
107. President Bush Delivers State of the Union Address. The President's State of the Union Address. The United States Capitol Washington, D.C. - http: // www.whitehouse.gov/news/releases/2006/01/print/2006 0131-10. html.
108. Powell C.L. The US - Middle East Partnership Initiative: Building Hope for the Years Ahead // http://www.state.gov/secretary/rm/2002/15920pt.htm.
109. Middle East Partnership Initiative: US Support for Freedom and Democracy in the Middle East Bureau of Public Affairs. Washington. D.C., 2005, July 18 // http: // meri.state.gov/r/pa/sep/2005/49757. html.
110. Сундиев И. Мутации современного терроризма: от отдельных актов к террористическому вторжению // Новая политика. 2004. - 27 октября. - http: // www.novopol.ru /print 754. html.
111. Там само.
112. Morgentau Hans J. Politics Among Nations. The Struggle for Power and Peace. Second Edition. Alfred A. Knopf. New York, 1955. - P. 5.
113. Там само, с. 6.
114. Там само, с. 8
115. Хлобустов О.М. Федоров С.Г. Терроризм: реальность сегодняшнего состояния // Современный терроризм: состояние и перспективы / Под ред. Е.И. Степанова. - М.: Эдиториал УРСС. 2000. - С. 72.
116. Там само.
117. Newsweek, 8 july 1996. - P. 24-27.
118. Intelligence Newsletter, 1996. - № 289. - P. 4.
119. Хлобустов О.М. Федоров С.Г. Терроризм: реальность сегодняшнего состояния // Современный терроризм: состояние и перспективы / Под ред. Е.И. Степанова. - М.: Эдиториал УРСС. 2000. - С. 75.
120. Там само, с. 78.
121. Делягин М. Мировой кризис: общая теория глобализации. М., 2003. - С. 40.
122. Там само, с. 285.
123. Половко О.О. Особливості політичного тероризму в сучасному суспільстві // Автореферат дис. на здобуття наук. ступеня канд. політ. н. - К., 2005. - С. 3.
124. Черней Э. И., Сорока Н. П., Постоловский Р. М., Маланчук З. Р. и др. Закономерная связь между понятиями "территории государственные" государств-участников международного терроризма, государств-участников антитеррористической коалиции и государств, нейтральных к международному терроризму. - Рівне: Волинські обереги, 2004. - С. 176.
125. Там само, с. 177.
126. Там само, с. 180-181.
127. Там само, с. 188-189.
128. Маркедонов С. Тероризм // Апология. - М.: ООО "Журнал". - 2005. - № 5. - С. 106.
129. Мирский Г. И. Дракон встает на дыбы // Посев, 2003. - № 7. - С. 14.
130. Маркедонов С. Тероризм // Апология. - М.: ООО "Журнал". - 2005. - № 5. - С. 106.
131. Falk R. Revolutionaries and Functionaries. The Dual Face of Terrorism / New York: E.P.Dutton, 1988. - P. XIV.
132. Маркедонов С. Тероризм // Апология. - М.: ООО "Журнал". - 2005. - № 5. - С. 109.
133. Там само.
134. Там само, - с. 108.
135. Зубков К. Божий мир без Бога // Апология. - М.: ООО "Журнал". - 2005. - № 5. - С. 141-142.
136. Там само, с. 142.
137. Там само, с. 142-143.
138. Шергін С. О. Світова політика і наукова спільнота // Персонал. - № 12. - 2005. - С. 32.
139. US Foreign Policy Agenda. - 2002. - Vol.7. № 3. - P. 19.
140. Там само, p. 24.
141. Шергін С. О. Світова політика і наукова спільнота // Персонал. - № 12. - 2005. - С. 34.
142. Там само, с. 35-36.
143. Там само, с. 36.
144. Там само.
145. Попов О. США і глобалістські концепції європейського етносу // Персонал. - № 12. - 2005. - С. 40.
146. Там само, с. 44.
147. Российская наука международных отношений: новые направления. (Под ред. А. П. Цыганкова, П. А. Цыганкова). - М.: ПЕР СЭ, 2005. - С. 382-383.
148. Грани глобализации / Под общей ред. М. Горбачева. - М., 2002.
149. Зюганов Г. География победы. - М., 2001.
150. Валлерстайн И. Мир-система. - СПб., 2001.
151. Давыдов Ю. П. Норма против силы. Проблема мирорегулирования. - М., 2002; Кулагин В. М. Мир в ХХ веке: многополюсный баланс сил или Pax Democratica // Полис, 2000. - № 1.
152. Шаклеин Т. Россия и США в новом мировом порядке. - М., 2000.
153. Капустин Б. Современность как предмет политической теории. М., 1998; Алексеева Т. Западная политическая теория? - М., 1997.
154. Российская наука международных отношений: новые направления (Под ред. А. П. Цыганкова, П. А. Цыганкова). - М.: ПЕР СЭ, 2005. - С. 387.
155. Там само, с. 387, 388.
156. Callahan W.A. Nationalizing International Theory: The Emergence of the English School and IR Theory with Chinese Characteristics. A paper preseted at International Studies Association, Portland, Oregon. - February 2003.
157. Российская наука международных отношений: новые направления (Под ред. А. П. Цыганкова, П. А. Цыганкова). - М.: ПЕР СЭ, 2005. - С. 391-392.
158. Boulding, Kenneth E. Conflict and Defense: a General Theory. - № Y, 1962).
159. Капітоненко М. Системний підхід в дослідженні міжнародного конфлікту // Дослідження світової політики. Зб. наук. пр. Ін-т світової економіки і міжнар. відносин НАН України. - Вип. 20. - 2002. - С. 191.
160. Ключников Б. Ф. Исламизм, США и Европа: война объявлена? - М.: Изд-во ЭКСМО, 2003. - С. 205.
161. Мартинов А.Ю. Виклик з боку терористів // Політика і час. - № 10. - 2001. - С. 23-24.
162. Гушер А. Чума ХХІІ века // Азия и Африка сегодня. - № 10. - 2001. - С.3.
163. Лакер В. Новый терроризм: фанатизм и оружие массового уничтожения. У реферат.сборник "Международный терроризм и право", РАН ИНИОН. Центр социол.научн.-информ.исслед. Отд. правоведения. Редкол.: Пивоваров Ю.С. (отв.ред.) и др. - М., - 2002. - С. 8.
164. Zagueur W. The new terrorism: Fanatism and the arms of mass destruction. N.Y.: Oxford univ. press., 1999. - VІІ, 312 p.
165. Международный терроризм и право. Реферат.сборник РАН ИНИОН. Центр социол.научн.-информ.исслед. Отд. правоведения. Редкол.: Пивоваров Ю.С. (отв.ред.) и др. - М., - 2002. - С. 8.
166. Там само.
167. Див.: Hirsehmann K. Terrorism in neuen Dimensionen Heintergruende und Schlussfolgerungen //Aus Politik u.Zeitgeschichte. - Bonn, 2001. - № 51. - P.7-15. Clark R.C.H. Technological terrorism. - Old Greenwich (Coon): Devin-Adair co., 1980. - ХVІІІ, 221 p.
168. Мохамед Камал Алам. Държавният тероризъм или наглото лице на Америка. - "Жарава-2002", 2003. - С. 13.
169. Там само.
170. Там само.
171. Щеглов А. В. Общество и терроризм: заколдованный круг //Безопасность. - № 7-8 (58). - 2002. - С.91.
172. Там само.
173. Сейранян Ф. Г., Лаврин М. А. Терроризм: история, эволюция и новые реалии //Армагеддон. Актуальные проблемы истории, философии, культурологии. - Кн. 9 (январь-март). - М., 2001. - С. 161.
174. Там само.
175. Требін М. Обличчя тероризму // Людина і політика. - № 1 (25). – 2003 р. – С.
176. Глюксманн, А. Философия ненависти. Пер. с французского А. Демина. – М.: АСТ: АСТ Москва: Транзиткнига, 2006. – С. 19.
177. Там само, с. 12.
178. Требин М. П. Терроризм в ХХІ веке. – Мн.: Харвест, 2003. – С. 756-757.
179. Там само, с. 757.
180. Там само, с. 667.
181. Там само.
182. Lieven, A. The Secret Policeman's Ball: the United States, Russia and International Order after 11 September // International Affairs, v.78, № 2. – 2002. – P. 245-246.
183. Brooks, S. and Wohlworth, W. American Primacy in Perspective //Foreign Affairs, July / August 2002. – P. 26.
184. The Economist, June 29, 2002. – P. 3.
185. Patrick, S. More Power to You: Strategic Restraint, Democracy Promotion and American Primacy //International Studies Review, Spring 2002. – P. 120.
186. Brooks, S. and Wohlworth, W. American Primacy in Perspective //Foreign Affairs, July / August 2002. – P. 24.
187. Уткин А. И. Единственная сверхдержава. (Серия: Национальный интерес). – М.: Алгоритм, 2003. – С. 397-398.
188. Там само, с. 398.
189. Krauthammer, Ch. The New Unilateralism // Washington Post, June, 2001.
190. Уткин А. И. Единственная сверхдержава. (Серия: Национальный интерес). – М.: Алгоритм, 2003. – С. 399.
191. Там само.
192. International Herald Tribune, March 29, 2002.
193. Уткин А.И. Единственная сверхдержава. (Серия: Национальный интерес). – М.: Алгоритм, 2003. – С. 320-322.
194. Там само, с. 320.
195. Орлов А. А. Базовые принципы демократии трактуются по-разному // Международная жизнь. - 2004. - № 6. - С. 111.
196. Там само, с. 116.
197. Сполучені Штати намагаються замінити "ненависть та образу демократією і надією//http://usinfo.gov/ressian/Arehive/2005/Nov/14825850. html.
198. Там само.
199. Там само.
200. Легойда В. Может ли демократия победить терроризм? // Новая политика - 20.10.2004. - http://www.novopol.ru/material692.html.
201. Там само.
202. Laguer W. The age of terrorism. - Boston, 1987. - P. 299-300.
203. Wilkinson P. Terrorism and the liberal state. - 2nd ed. - Basingstoke, 1986. - P. 87.
204. Стігліц, Джозеф Е. Демократія починається вдома // День, 12 квітня 2005 р. - С. 7.
205. Дашкевич Ярослав. Терором по тероризмові // Універсум, - № 1-2, 2002. - С. 16.
206. Там само, с. 20.
207. Там само, с. 21.
208. Там само, с. 22.
209. Дегоев В. В. Трагедия как диагноз // Дружба народов. - 2002. - № 8. - С. 187-188.
210. Там само, с. 190.
211. Там само, с. 188.
212. Там само, с. 189.
213. Терроризм и политический экстремизм: вызовы и поиски адекватных ответов. - М.: Ин-т политич. и военного анализа. - 2002. - С. 5.
214. Там само, с. 4.
215. Кубышкин А. И. Проблема эффективности современных систем национальной и международной безопасности перед вызовом международного терроризма // Терроризм и политический экстремизм: вызовы и поиски адекватных ответов. - М.: Ин-т политич. и военного анализа. - 2002. - С. 28.
216. Там само, с. 31.
217. Там само, с. 33-34.
218. Решетников М. Демократия, терроризм и гражданское общество // Новая политика ( интернет-журнал) - 10-12.2004 г. Джерело: http://www. novopol.ru/print 1105. html.
219. Там само.
220. Там само.
221. Шмид К. Демократия - это шанс сделать государство человечнее. - Варшава: Бюро фонду ім.Фрідріха Еберта по СНД у Варшаві. - 2003. - С. 15.
222. Толстов С. В. Концептуальні зміни та нові підходи в межах загальнополітичної парадигми міжнародної безпеки // Дослідження світової політики. Зб. наук. праць /Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Вип. 25. - 2003. - С. 3.
223. Там само, с. 5.
224. Там само, с. 7.
225. Morgenthau Hans J. Politics Among Nations. The Struggle for Power and Peace. Second Edition, Alfred A. Knopt: New York, 1955. - P. 35.
226. Ibidem.
227. Ibidem, p. 52.
228. Ibidem, p. 54.
229. Ненасилие: философия, этика, политика. - М.: Наука. - 1993. - С. 145.
230.Там само.
231. Мохамед Камал Алам. Державният тероризъм или наглото лице на Америка. - Вид-во "Жарава 2002". - 2003. - С. 39.
232. Авдеев Ю. И. Терроризм как социально-политическое явление // Современный терроризм: состояние и перспективы. Под ред Е. И. Степанова. – М.: Эдиториал УРСС, 2000. – С. 36.
233. Там само.
234. Там само, с. 40.
235. Там само, с. 42.
236. Там само, с. 43.
237. "Российская газета", 1978 г., 4 августа.
238. Сейранян Ф. Г., Лаврин М. А. Терроризм: история, эволюция и новые реалии // Армагеддон. Актуальные проблемы истории, философии, культурологии. – Кн. 9 (январь-март). – М., 2001. – С. 168 - 169.
239. Там само, с. 171- 172.
240. Кожушко Е. П. Современный терроризм: анализ основных направлений. – Минск.: Харвест, 2000. – Ч. 2. Разд. 1, 2.
241. Сейранян Ф. Г., Лаврин М. А. Терроризм: история, эволюция и новые реалии // Армагеддон. Актуальные проблемы истории, философии, культурологии. – Кн.9 (январь-март). – М., 2001. – С. 176.
242. Там само, с.179.
243. Там само, с.187, 188.
244. Гушер А. Чума ХХІ века // Азия и Африка. – М., 2001. – № 10. – С. 3.
245. Рижков М. М. Доктринальний вимір стратегій зовнішньої політики США: від стримування до глобальної демократизації. - Дис. на здобуття наукового ступеня докт. політ. н. - К., 2007. - С. 44.
246. Там само, с. 46.
247. Маклюен М. С. С появлением спутника планета стала глобальным театром / Пер. с англ. В. Терина // Кентавр, 1994. - № 1. - С. 21.
248. Иракский вызов и внешняя политика России: приоритеты, опасности, союзы. Открытый форум. - М., 2003. - С. 5.
249. National Security // Explaining the History of American Foreign Relations / Ed. by Michael Hogan, Thomas G. Paterson. - Cambridge: Cambridge University Press, 1991. - P. 202-213.
250. Рижков М. М. Доктринальний вимір стратегій зовнішньої політики США: від стримування до глобальної демократизації. - Дис. на здобуття наукового ступеня докт. політ. н. - К., 2007. - С. 48.
251. Baches Uwe, Jesse Eckhard. Politiseher Extremismus in der Bundesrepublik Deutsehland. - Bonn, 1996. - P. 45.
252. Дворянов В. А. Политический экстремизм в Центральной Европе ("немецкий" вариант) / Терроризм и политический экстремизм: вызовы и поиски адекватных ответов. - М.: Ин-т политич. и военного анализа, 2002. - С. 46-47.
253. Meger T. Fundamentalismus. Aufstand gegen die Moderne. Reinbeck bci Hamburg, 1989.
254. Tibi B. Der islamische Fundamentalismus zwischen "halber Moderne" und politischen Aktionismus // Aus Politik und Zeitgeschickte, Bd. 33/93. - P. 5.
255. Дворянов В. А. Политический экстремизм в Центральной Европе ("немецкий" вариант) / Терроризм и политический экстремизм: вызовы и поиски адекватных ответов. - М.: Ин-т политич. и военного анализа, 2002. - С. 48.
256. Skleair L. Global Sociology and Global Enviromental Change // Social Thejry and Global Enviromental. Eas. M. Redclitt, T. Benton - London, 1999. - P. 16-121.
257. Терроризм и контртерроризм в современном мире: аналитические материалы, документы, глоссарий / Научно-справочное издание под ред. академика О.А. Колобова. - М., 2003. - С. 34.
258. CRS Issue Brief. Terrorism, the Future and U.S. Foreign Policy (Author: Raphael Perl. Foreign Affairs and National Defense Division). Updated February 25, 1998. Order code 1395112. - P. 2.
259. Brown S. Changing Essence of Power. // Foreign Affairs, 1973, January. - P. 290.
260. Современные внешнеполитические концепции США. - М.: "Наука", 1979. - С. 59.
261. The Next Phase in Foreign Policy. Washington, 1973. - P. 356.
262. Brzezinski Z. The International Community in the Next Two Decades (June 1973. - In: Appendicles. Commission on the Organization of Government for Conduct of Foreign Policy. Washington, 1976. - P. 724.
263. Bergston C.F. New Era, New Issues. - In: Economic Impact, 1975. - P.16.
264. War or Hunger. A.Report from the Agency for International Development. 1974, November. - P. 1.
265. Enviromental Quality. The Fifth Annual Report of the Conncil on Enviromental Quality. Washington, 1974. - P. 5.
266. A.Report by President Nixon to Congress. Washington, 1971, February 25. - P.ХХІІ. - In: U.S. Foreign Policy for the 1970's: Building for Peace.
267. Department of State Bulletin, 1974, December 2. - P. 756.
268. Department of State Bulletin, 1975, February 17. - P. 198.
269. Congressional Quarterly Weekly Report, 1976, July 17. - P.1028.
270. Современные внешнеполитические концепции США. - М.: "Наука", 1979. - С. 85.
271. Там само, с. 85-86.
272. After Vietnam. The Future of American Foreign Policy. N.Y., 1971. - P. 37.
273. Klare M.T. The New "Rogue State" Doctrine // World Politics 96/97/Ed. by H.E.Purkitt. - Guilford: Dushkin Publishing Group, 1996. - P. 30-32.
274. Holliday D. Irag and the UN's Weapon of Mass Destruction//Current History. - February 1999. - Nol.98, № 625. - P. 65-68.
275. Mazrui A.A. Global Apartheid //Beyond the Gold War: New Dimeksions in International Relations /Ed.by G. Lundestad and O.Westad - Oslo: Scandinavian University Press. - P. 85-98.
276. Бабієва А. Катастрофогенний чинник політичного насилля//Політичний менеджмент. - № 3(6). - 2004. - С.163.
277. Кабанов П.А. Политический терроризм: криминологическая характеристика и меры сдерживания. - Нижнекамск: ИПЦ "Гузель", 1998. - 137 с.
278. Кощенко А. Суперечності між США і "старою" Європою (концептуальний вимір). - К., 2006. - С. 55.
279. Nye I.S., Bound Ir. To Lead the Changing Nature of American Power. - New York: Basic Books, 1990. - P. 239.
280. Кощенко А. Суперечності між США і "старою" Європою (концептуальний вимір). - К., 2006. - С. 115.
281. Там само.
282. Там само, с. 119.
283. Рассел Д. Говард. Творческий подход в понимании войны с терроризмом - усиление роли НАТО "Консорциума "Партнерство ради мира" // Connections. The Quarterly Journal, Vol. ІV, № 1. - 2005.
284. Philip H. Gordon. "NATO and the War on Terrorism, a Changing Alliance". - In: The Brookings Review. Vol. XX, № 3, Summa 2002. - P. 37.
285. Jeff Simon. "Partneship for Peace: Charting a Course for a New Era". - In: Strategic Forum, № 206, Marz 2004. - P. 2.
286. Дершовиц Алан М. Почему терроризм действует. Осознать угрозу и ответить на вызов. Пер. с англ. - М.: РОССПЭН, 2005. - С. 29.
287. Там само, с. 30.
288. Аслаханов А.А. Эволюция мирового терроризма. - М.: Право и закон, 2003. - С. 20.
289. Бибиков М.В., Тишков В.А., Волков В.К. ХХ Международный конгресс исторических наук//Новая и новейшая история, - № 1, январь-февраль 2006 г. - С. 8.
290. Там само.
291. Там само.
292. Рогов В.А. История уголовного права, террора и репрессий в Русском государстве ХV-ХVІІ столетий. М., 1995. - С. 54-59.
293. Петрищев В.Е. История терроризма в России//Современный терроризм: состояние и перспективы /Под ред. Е.И.Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 10.
294. Нечипоренко О.М. Истоки и специфика российского политического терроризма // Актуальные проблемы Европы. - 1997. № 4. - С. 165-172.
295. Одесский М.Ф., Фельдман Д.М. Поэтика террора. - М., 1977.
296. Яковлев Л.С. Агентурно-розыскные методы борьбы с политическим терроризмом и ее правовое обеспечение в дореволюционной России//Государство, право, безопасность. - Вып. 3., 1994. - С. 10.
297. Будницкий О.В. История терроризма в России. Изд. 2-е. - Ростов-на-Дону, 1996. - С. 51-52.
298. Петрищев В.Е. История терроризма в России // Современный терроризм: состояние и перспективы. /Под ред. Е.И.Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 17.
299. Советский энциклопедический словарь. - М., 1981. - С. 870.
300. Кошель П.А. История российского терроризма. - М., 1995. - С. 281.
301. Раззаков Ф.И. Век террора: хроника покушений. - М., 1997. - С. 409.
302. Красная книга ВЧК. Изд. 2-е. Т. 1. - М., 1989. - С. 6.
303. Судоплатов П.А. Разведка в Кремле. - М., 1996. - С. 63-64.
304. Зенькович Н. Вожди на мушке: теракты и инсценировки. - Минск, 1996. - С. 200-215; 242-258.
305. Петрищев В.Е. История терроризма в России// Современный терроризм: состояние и перспективы / Под. ред. Е.И.Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 200. - С. 24-25.
306. Там само, с. 25.
307. Нечипоренко О.М. Состояние и перспективы развития терроризма на рубеже ХХ века // Анализ систем на пороге ХХ века. - Т. 4, кн.1. - М., 1996. - С. 439.
308. Там само.
309. Петрищев В.Е. История терроризма в России // Современный терроризм: состояние и перспективы // Под. ред. Е.И.Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 25.
310. Там само, с. 25-26.
311. История терроризма в России. Составитель О.В.Будницкий. - Ростов-на-Дону, 1997, - С. 16.
312. Гейфман А. Революционный террор в России. 1894-1917 гг. - М., 1997. - С. 121-174.
313. Див.: Хлобустов О.М. Терроризм в России и большевики // Современный терроризм: состояние и перспективы /Под. ред. Е.И.Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 28.
314. Линке Х. Корни терроризма в России и Германии: общие черты и различия // Проблемы терроризма. - М., 1997. - С. 138.
315. Wardlaw I. Political terrorism. Theory, tactics and cuon ter-measures. Cambridge, 1989. - P.23.
316. Петрищев В.Е. Роль национализма в воспроизводстве терроризма// Современный терроризм: состояние и перспективы /Под. ред. Е.И.Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 97.
317. Межнациональные отношения в регионах России и СНГ. - М., 1994. - С. 3.
318. Петрищев В.Е. Роль национализма в воспроизводстве терроризма// Современный терроризм: состояние и перспективы /Под. ред. Е.И.Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 98.
319. Там само.
320. Там само.
321. Там само, с. 106-107.
322. Гакаев Д.Д. Чеченский кризис: новая фаза развития и терроризм// Современный терроризм: состояние и перспективы /Под. ред. Е.И.Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 120.
323. Там само, с. 127.
324. Там само, с. 129.
325. Авдеев Ю.И. Терроризм как социально-политическое явление // Современный терроризм: состояние и перспективы /Под. ред. Е.И.Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 39-40.
326. Там само.
327. Там само, с. 42.
328. Авдеев Ю.И. Типология терроризма// Современный терроризм: состояние и перспективы. /Под ред. Е.И.Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 66-67.
329. Пастухов В. Національні і державні інтереси Росії: гра слів чи гра в слова? // Політична думка. - № 1. - 2000. - С. 31.
330. Марков М.М. Терроризм. Джерело: http://terrorism. wallst. ru/ magasine / teoria/terrorism-marcov.htm
331. Сундиев И. Мутации современного терроризма: от отдельных актов к террористическому вторжению // Новая политика. Интернет-журнал. - 27 октября 2004 г. Джерело: http://www.novopol.ru/print 754. html
332. Там само.
333. Кон И. Постигнет ли русских судьба могикан? //Красная звезда. - 2001. - 21 февраля.
334. Золотарев В.А. Предисловие//Россия (СССР) в локальных конфликтах. - С. 8.
335. Концепция обеспечения безопасности и военной доктрины Российской Федерации (1992 г.) Проект МИД РФ. - Пункт VІ. 6.
336. Политковская Анна. Вторая чеченская. - 2002. - Декабрь. - С. 276-277.
337. Там само, с. 277.
338. Там само, с. 274.
339. Устинов В.В. Обвиняется терроризм. - М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2002. - С. 24.
340. Там само, с. 146.
341. Социальные конфликты: экспертиза, прогнозирование, технологии разрешения. Вып. 9: Политика в зеркале конфликтологии. Ч.І. - Методологические и социально-политические проблемы. - М., 1995. - С. 32-33.
342. Там само, с. 32.
343. Конфликты в современной России (проблемы анализа и регулирования). Под ред. д.филос. н. Е.И.Степанова. - М.: Эдиториал УРСС, 2000. - С. 162.
344. Там само, с. 163.
345. Там само.
346. Перепелиця Г.М. Генезис конфліктів на посткомуністичному просторі Європи. - К.: Стилос - ПЦ "Фоліант", 2003. - С. 221.
347. Там само, с. 217.
348. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. - М.: "Экономика", 2001. - С. 248-249.
349. Там само, с. 254.
350. Кочетов Э.Г. Геоэкономика (освоение мирового экономического пространства). - М.: БЕК, 1999. - С. 120.
351. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. - М.: "Экономика", 2001. - С. 264.
352. Тюшкевич С.А. Новый передел мира. - М.: ТК Велби, издательство Проспект, 2003. - С. 8.
353. Там само, с. 59.
354. Там само.
355. Яковец Ю.В. Глобализация и взаимодействие цивилизаций. - М.: "Экономика", 2001. - С. 266.
356. Тюшкевич С.А. Новый передел мира. - М.: ТК Велби, изд-во Проспект, 2003. - С. 249.
357. Там само, с. 251.
358. Там само, с. 278.
359. Там само, с. 278-279.
360. Таирова Ф., Николаев Д. Терроризм не имеет национальности // Закон и право. - № 10. - 1999. - С. 2.
361. Там само.
362. Там само, с. 3.
363. Лихачев В.А. Антисемитизм, православная Церковь и государство в современной России / В сб. "Терроризм и политический экстремизм: вызовы и поиски адекватных ответов. - М.: Ин-т политического и военного анализа. - 2002. - С. 196.
364. Островская З. Ориентация - Ислам, или Назад в будущее (интервью с Г.Джемалем) // Человек, 1999. - № 3.
365. Витюк В.В. Терроризм постперестроечной эпохи // Социологические исследования. - № 7. - 1993. - С. 43.
366. Там само.
367. Там само, с. 45.
368. Материалы семинара "Дискуссия о терроризме". Джерело: mhtml: file://A:/дискуссия о терроризме. mht 05.04.05.
369. Кох А. Как я понимаю чеченцев. Четыре взгляда // Джерело: www.polit.ru/ana