ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ЧАСОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ МЕХАНИЗМЫ ВРЕМЕННОЙ РЕГУЛЯЦИИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ЧЕЛОВЕКА

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ЧАСОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ
  • Альтернативное название:
  • ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ МЕХАНИЗМЫ ВРЕМЕННОЙ РЕГУЛЯЦИИ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ЧЕЛОВЕКА
  • Кол-во страниц:
  • 407
  • ВУЗ:
  • Українська інженерно-педагогічна академія
  • Год защиты:
  • 2011
  • Краткое описание:
  • Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
    Українська інженерно-педагогічна академія



    На правах рукопису




    ПЛОХІХ ВІКТОР ВОЛОДИМИРОВИЧ


    УДК 159. 943



    ПСИХОЛОГІЧНІ МЕХАНІЗМИ ЧАСОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ
    ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ



    19.00.01 – загальна психологія, історія психології


    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора психологічних наук



    Науковий консультант
    Хомуленко Тамара Борисівна,
    доктор психологічних наук,
    професор



    Харків – 2011





    ЗМІСТ
    ВСТУП 4
    РОЗДІЛ 1. ФІЛОСОФСЬКІ ТА ПРИРОДНИЧОНАУКОВІ ПЕРЕДУМОВИ ПСИХОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЧАСОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 13
    1.1. Поняття часу в філософії та природознавстві 13
    1.2. Неперервна тривалість процесів дійсності 35
    1.3. Дискретність об’єктивного фізичного часу 51
    1.4. Психологічний час та його синтез 67
    Висновки до розділу 1 83
    РОЗДІЛ 2. ПСИХІЧНА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОЦЕСІВ ЧАСОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 85
    2.1. Часова детермінація психічної активності людини 85
    2.2. Свідомі та неусвідомлювані складові процесу часової регуляції діяльності людини 106
    2.3. Змістовна обумовленість настановних визначень психологічного часу 123
    2.4. Єдність часової перспективи настановного рівня регуляції діяльності 142
    Висновки до розділу 2 159
    РОЗДІЛ 3. ЧАСОВІ КОМПОНЕНТИ СТРУКТУРИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СИСТЕМИ РЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 161
    3.1. Часовий параметр психологічної системи регуляції діяльності 161
    3.2. Часовий компонент цілі діяльності 185
    3.3. Часова організація програми діяльності 204
    3.4. Особливості включення часової інформації в інформаційну основу діяльності 221
    3.5. Оцінка часу дії в системі регуляції діяльності 238
    Висновки до розділу 3 267
    РОЗДІЛ 4. ФАКТОРИ ЕФЕКТИВНОСТІ ЧАСОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 270
    4.1. Вплив досвіду людини на ефективність часової регуляції діяльності 270
    4.2. Психічні стани людини як фактор ефективності часової регуляції діяльності 278
    4.3. Індивідуально-психологічні особливості людини як детермінанти ефективності часової регуляції діяльності 284
    Висновки до розділу 4 303
    РОЗДІЛ 5. ФУНКЦІОНУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ МЕХАНІЗМІВ ЧАСОВОЇ РЕГУЛЯЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЛЮДИНИ 305
    5.1. Часові режими діяльності 305
    5.2. Дефіцит часу діяльності 328
    5.3. Структурно-функціональна організація психологічних механізмів часової регуляції діяльності людини 342
    Висновки до розділу 5 362
    ВИСНОВКИ 365
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 370
    ДОДАТОК 407







    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Однією з провідних тенденцій у розвитку сучасного суспільства є прискорення різноманітних процесів практично в усіх сферах життєдіяльності людини. Особливо яскраво це виявляється в реалізації досягнень науково-технічного прогресу, в інтенсифікації виробництва та транспортного сполучення. Суттєве прискорення процесів спостерігається в економіці, сфері комунікацій, освіті, трудовій діяльності людини. Крім того збільшується кількість та інтенсивність швидкоплинних природних катаклізмів, техногенних аварій і катастроф. За таких умов для людей усе актуальнішою стає необхідність урахування динаміки та спрямованості змін дійсності, розподілу часу, прогнозування подій, планування й регулювання діяльності.
    Проблематика, котру в загальному вигляді можна визначити як „людина і час”, у психології розглядалася перш за все в аспекті розкриття особливостей та закономірностей процесу сприйняття часу. Експериментальні дослідження психологічних механізмів сприйняття часу проводилися переважно в напрямі виявлення своєрідності дій людини з оцінки, відмірювання й відтворення часових інтервалів, представлених у загальновизнаних одиницях фізичного часу (С. Г. Геллерштейн, Д. Г. Елькін, Б. Й. Цуканов, Ж. Нюттен, Н. Д. Багрова, А. К. Болотова, Ф. Зімбардо, С. Тейлор). У більшості досліджень цього напряму вихідною теоретичною передумовою було положення про те, що плин психологічного часу є більш або менш адекватним відбиттям плину фізичного часу. За такого підходу своєрідність психологічного часу встановлюється не у зв’язку зі специфікою самої психічної сфери людини, а з погляду реалізації тих психічних процесів, за допомогою яких у людини формується уявлення про особливості та тенденції змін у процесах зовнішньої дійсності (фізичних, біологічних, геологічних, хімічних). При цьому активність психіки розглядалася переважно в аспекті оцінки і врахування перебігу фізичного часу, а також з погляду впливу на відбиття фізичного часу індивідуальних особливостей та психічного стану людини. На рівні організації та реалізації діяльності людини такий підхід виявляється в гостроті проблематики функцій психологічної настанови (Д. М. Узнадзе, В. П. Зінченко Ш. А. Надірашвілі, Ш. Н. Чхартішвілі), в акценті на визначенні послідовності цілей та операцій при нівелюванні значення безперервної тривалості виконання дій, яка в умовах інтенсифікації процесів дійсності набуває виняткової ваги.
    Результати досліджень у філософії (В. І. Вернадський, А. Бергсон, М. К. Мамардашвілі, Е.Гуссерль, М. Гайдеггер, Ф. Жюльєн), синергетиці (Г. Гакен, І. Пригожин, С. П. Курдюмов, О. М. Князєва), психології (С. Л. Рубінштейн, А. В. Брушлінський, С.Д. Максименко) указують на те, що психічній сфері властива своя процесуальність, що має враховуватися у визначеннях психологічного часу. Відповідно до цього психологічний час необхідно розглядати не тільки як результат переважної реалізації функцій психічного відбиття тенденцій змін довколишньої дійсності, а як результат своєрідної психічної активності, спрямованої на поєднання власне психічних змін з динамікою об’єктивних процесів, активності, у котрій людина виступає як суб’єкт організації та регуляції часу свого життя й діяльності (К. А. Абульханова, Ю. К. Стрєлков). Необхідність вирішити цю проблему в аспекті визначення особливостей часових синтезів та побудови психологічних механізмів часової регуляції діяльності зумовила вибір теми дисертаційного дослідження в такому вигляді: „Психологічні механізми часової регуляції діяльності людини”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження проводилося в межах науково-дослідної роботи Української інженерно-педагогічної академії „Розробка теоретичних і методичних основ систем креативного навчання технічних дисциплін майбутніх інженерів” (номер державної реєстрації 0109U008663), програми наукового співробітництва між Українською інженерно-педагогічною академією та Харківським університетом Повітряних Сил імені І. Кожедуба „Хронос” (угода від 11.05.2005). Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою Української інженерно-педагогічної академії (протокол № 2 від 29.09.2009 року) та узгоджено в Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки й психології в Україні (протокол № 7 від 27.10.2009 року). Автор досліджував функції настанови у творчому процесі, цілісність і змістовність настановної тривалості дій, умови й особливості реорганізації психологічної системи діяльності, що пов’язані з підвищенням швидкості дій людини.
    Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити принципи організації, склад, структуру, фактори ефективності, особливості функціонування психологічних механізмів часової регуляції діяльності людини.
    Завдання дослідження:
    1. Встановити філософські та природничонаукові передумови психологічного дослідження механізмів часової регуляції діяльності людини.
    2. Розкрити психічні процеси й функції, які є основою плину психологічного часу; обґрунтувати настановно-подійний підхід до визначення психологічних механізмів часової регуляції діяльності людини.
    3. Виявити часові компоненти складових системи діяльності людини як елементи психологічних механізмів часової регуляції діяльності.
    4. Визначити інформаційні характеристики процесів часової регуляції діяльності людини.
    5. Дослідити фактори ефективності функціонування психологічних механізмів часової регуляції діяльності.
    6. Виявити та систематизувати часові режими діяльності людини.
    7. Розробити на основі настановно-подійного підходу структурно-функціональну модель психологічних механізмів часової регуляції діяльності людини.
    8. Показати можливості розробленого настановно-подійного підходу для інтерпретації явищ викривлення психологічного часу, для визначення особливостей організації часових режимів діяльності людини.
    Об’єкт дослідження – часова регуляція діяльності людини.
    Предмет дослідження – компоненти психологічних механізмів часової регуляції діяльності людини, їх психічна організація, реалізація та детермінанти.
    Гіпотеза дослідження. Вирішення проблеми психологічної регуляції діяльності людини має ґрунтуватися на загальних положеннях про психологічний час як про синтез тривалості, що переживається людиною, та відокремленої послідовності змін дійсності. Згідно з цим у визначенні будови й особливостей функціонування психологічних механізмів часової регуляції діяльності концептуальним підґрунтям є: уявлення про своєрідність змін психічної сфери як таких, що зумовлюються перебігом психічного як процесу й обмежуються настановами на дії; принципи будови та функціонування психологічної системи регуляції діяльності; уявлення про фактори ефективності оцінки й переживання психологічного часу. Такий концептуальний підхід дасть змогу визначити склад, структурні зв’язки, ключові особливості та фактори ефективності функціонування психологічних механізмів, що відповідають за встановлення людиною послідовності та тривалості подій об’єктивної дійсності, організацію та планування дій, часову регуляцію виконання операцій та дій, своєчасність досягнення цілей.
    Концепція дослідження. Психологічний час визначається як синтез тривалості та послідовності подій дійсності, що здійснюється психікою людини відповідно до її потягів і мотивів. Безперервна тривалість психологічного часу, котра переживається людиною, у своїй основі має перебіг психічного як процесу та є проявом становлення людини у спрямованому процесі життєдіяльності. Тривалість плину психологічного часу визначається неусвідомлюваною настановою на діяльність. Послідовність подій дійсності та власних дій виокремлюється свідомо, відповідно до причинних зв’язків. Психологічні механізми часової регуляції діяльності як поєднані, ієрархічно організовані процеси певної функціональної спрямованості є невід’ємною складовою психологічної системи регуляції діяльності людини. Ці механізми визначають, контролюють і корегують доцільну тривалість та послідовність дій у напрямку їх узгодження із вимогами завдання, змінами дійсності, індивідуальними особливостями й можливостями суб’єкта.
    Методологічну та теоретичну основу дослідження становлять:
    • філософські та природничі теорії часу (Августин, І. Кант, Г. Лейбніц, В. І. Вернадський, Р. Декарт, Д. Локк, А. Бергсон, А. Пуанкаре, Арістотель, А. Грюнбаум, Ю. Б. Молчанов, І. Пригожин, Г. Рейхенбах, Ф. Енгельс, Ю. С. Салін);
    • феноменологія та екзистенціоналізм (Е. Гуссерль, М. Гайдеггер);
    • концепції психологічного часу (К. Левін, С. Г. Геллерштейн, Д. Г. Елькін, Ю. К. Стрєлков, К. А. Абульханова, Ж. Нюттен, Б. Й. Цуканов, П. Фресс, С. Тейлор);
    • теорія психічного як процесу (А. В. Брушлинський, С. Л. Рубінштейн);
    • положення загальної теорії систем та синергетичної концепції розвитку систем (Г. Гайкен, І. Пригожин, С. П. Курдюмов, О. М. Князєва, L. Bertalanffy);
    • теорії діяльності як системи (С. Л. Рубінштейн, П. К. Анохін, М. О. Бернштейн, О. М. Леонтьєв, Б. Ф. Ломов, П. Я. Гальперін, В. П. Зінченко, В. О. Моляко, В. Д. Шадриков, С. Д. Максименко, С. М. Симоненко, Т. Б. Хомуленко, Є. І. Бойко, О. О. Конопкін);
    • теорія настанови (Д. М. Узнадзе, В. П. Зінченко, Ш. А. Надірашвілі, А. С. Прангішвілі, О. К. Тихомиров, Ш. Н. Чхартішвілі);
    • теорії емоцій (С. Л. Рубінштейн, П. К. Анохін, В. К. Вілюнас, К. Ізард, Ф. Є. Василюк, О. Я. Чебикін, Е. Л. Носенко, О. П. Саннікова, П. В. Симонов, Є. П. Ільїн, О. І. Кульчицька, М. А. Кузнєцов, К. Прібрам, Г. М. Бреслав).
    Методи дослідження:
    • теоретичні: теоретико-методологічний аналіз (установлення ключових характеристик психологічного часу, визначення психічного як процесу в основі плину психологічного часу), узагальнення (визначення концепції дослідження та положень настановно-подійного підходу), систематизація (визначення часових складових структури психологічної системи діяльності та темпоральної структури дій), класифікація (часових режимів діяльності, індивідуально-психологічних особливостей людини як факторів ефективності часової регуляції діяльності), структурно-функціональний метод (розробка структурно-функціональної моделі психологічних механізмів часової регуляції діяльності людини);
    • емпіричні: експеримент із використанням комп’ютерної техніки, авторських програмованих методик (для визначення характеристик настановної тривалості дій, часових компонентів складових структури психологічної системи діяльності, часових режимів діяльності) та лабораторного устаткування (для вимірювання шкірно-гальванічної реакції за Фере), тестування (для визначення індивідуально-психологічних особливостей людини були використані: кольоровий тест відношень О. М. Еткінда; діагностика властивостей нервової системи за Я. Стреляу, визначення екстраверсії та нейротизму за Г. Айзенком; опитувальник Спілбергера-Ханіна для виявлення ситуаційної та особистісної тривожності; діагностика емоційності за В. М. Русаловим; „Мотивація до успіху” Т. Елерс; багатофакторний особистісний опитувальник Р. Кеттелла 16PF-105 версія С), анкетування (для виявлення особливостей виконання експериментальних завдань), спостереження за поведінкою досліджуваних у процесі експерименту;
    • математико-статистичної обробки даних: кореляційний, кластерний та регресійний аналіз; методи аналізу розбіжностей (t-критерій Стьюдента, Т-критерій Вілкоксона, F-критерій Фішера, U-критерій Манна-Уїтні, χ2-критерій Пірсона, біноміальний m-критерій).
    Організація дослідження. Дослідження проводилося в Українській інженерно-педагогічній академії, Харківському університеті Повітряних Сил імені І. Кожедуба впродовж 2001–2010 років. У дослідженні брали участь 197 студентів, 41 курсант. В усіх експериментах досліджувані виконували від 250 до 500 спроб.
    Наукова новизна одержаних результатів:
    – вперше розроблено настановно-подійний підхід до дослідження психологічних механізмів часової регуляції діяльності людини, згідно з яким доводиться наступне: психологічний час є поєднанням на основі плину психічного як процесу неусвідомлюваної, специфічної та цілісної настановної тривалості дій зі свідомо визначеною послідовністю подій; часова регуляція діяльності є ієрархічно побудованим процесом доцільного узгодження часових характеристик дій зі змінами дійсності; виявлено, що первинні обмеження тривалості реалізації дії визначаються як передбачуваний відповідною актуальною настановою на дію часовий інтервал; встановлено інформативність емоційних переживань щодо перебігу настановної тривалості реалізації дій людини, що виявляється у специфічній емоційній імпресії та певному рівні нервово-психічної напруги; виділено часові компоненти базових складових структури психологічної системи діяльності людини, які організовано як темпоральну структуру дій, що забезпечує реалізацію таких функцій: визначення тривалості дій, визначення співвідношень між тривалістю різних процесів і часових оцінок, узгодження значущих об’єктивних змін із тривалістю дій, узгодження тривалості дії з операційними можливостями суб’єкта, регулювання послідовності та швидкості реалізації операцій і дій; розроблено структурно-функціональну модель психологічних механізмів часової регуляції діяльності людини, в якій компоненти неусвідомлюваного настановного рівня оцінки й корекції тривалості дій і компоненти свідомого рівня виокремлення та контролю послідовності операцій та дій пов’язані через еталони та міри суб’єктивного часу; розроблено класифікацію часових режимів діяльності людини з погляду ступеня та характеру неузгодженості у змінах суб’єктивних і об’єктивних процесів; виокремлено такі часові режими: руйнівний надлишок часу, помірний надлишок часу, оптимальний, помірний дефіцит часу, гострий дефіцит часу, тотальний дефіцит часу.
    – удосконалено класифікацію факторів ефективності часової регуляції діяльності людини, в якій індивідуально-психологічні детермінанти психологічних механізмів часової регуляції діяльності розподілено за групами: конструктивного (висока сила збудження, гальмування та рухливості нервових процесів, мотивація успіху, екстраверсія, організованість, розважливість, емоційна врівноваженість, високий самоконтроль) і деструктивного (особистісна тривожність, нейротизм, емоційність, напруженість, чутливість, мрійливість) впливу;
    – дістало подальший розвиток: уявлення про психічне як безперервний, континуальний процес в основі специфічної тривалості плину психологічного часу; уявлення про організацію функціонування психологічної системи діяльності в аспекті узгодження тривалості цільової та операційної настанов на дію; уявлення про такі характеристики настановного рівня організації оптимального часового режиму діяльності: незначне відхилення актуальної настанови на дію від фіксованої настанови, мінімально необхідний рівень усвідомлення процесу часової регуляції діяльності, низька нервово-психічна напруга, специфічна емоційна імпресія; уявлення про вплив статевих розбіжностей на часову регуляцію діяльності в таких аспектах: складність формування часового компонента цілі жінками за умов відсутності ліміту часу діяльності; низька точність самооцінки жінками ступеня нервово-психічної напруги у зв’язку з певним темпом виконання дій.
    Практичне значення одержаних результатів. Методика регулювання швидкості дій суб’єкта з влучення в цілі з терміновим інформуванням про відхилення поточної тривалості дій від запланованої передбачає використання: для тренінгу швидкості сприйняття оператором миттєвих змін ситуації; для розвитку суб’єктивних еталонів темпу діяльності. Методика визначення швидкості формування в суб’єкта настанови на реагування на стимул може використовуватися для діагностики психологічної готовності людини до екстрених дій в умовах швидкої зміни обставин. Виявлені індивідуально-психологічні детермінанти психологічних механізмів часової регуляції діяльності можуть використовуватися для визначення професійної придатності людини до діяльності в особливих та екстремальних умовах. Теоретичні положення щодо процесуальності психічного як основи безперервної тривалості й часової перспективи дій людини доцільно наводити в академічному курсі загальної психології. Теоретичні та практичні результати щодо визначення часових режимів діяльності людини можуть бути представлені в академічних курсах психології праці й інженерної психології.
    Результати дисертаційного дослідження впроваджено: у практичній роботі відділень нейрофізіології та нейрореабілітації, медичної та соціальної психології Державного закладу „Науково-практичний медичний реабілітаційно-діагностичний центр МОЗ України” (акт упровадження від 20.08.2011 р.); у навчально-виховний процес Харківського університету Повітряних Сил імені І. Кожедуба (акт упровадження № 350/176/41/38/210 пс від 29.06.2011 р.); у процес підготовки студентів у Бердянському державному педагогічному університеті (довідка № 57/1645-08 від 05.08.2011 р.); у навчальний процес Української інженерно-педагогічної академії (довідка № 105-04-132 від 04.07.2011 р.); у процес підготовки студентів у Харківському національному педагогічному університеті імені Г. С. Сковороди (довідка № 01-754 від 21.11.2011 р.).
    Особистий внесок автора у статті, котрі написано в співавторстві, полягає у тому, що авторові належать: визначення мети й теоретичної основи робіт; розробка та програмування методик експериментальних досліджень; статистична обробка, аналіз та узагальнення емпіричних даних; формулювання висновків.
    Апробація результатів дисертації на: ІІІ Міжнародній конференції «Современные аспекты реабилитации в медицине» (Єреван, 2007 р.); XIV World Congress of Psychiatry (Prague, 2008); II Міжнародній науково-практичній конференції „Когнітивні процеси та творчість” (Одеса, 2009 р.); VI Харківських Міжнародних психологічних читаннях „Психологія у суспільстві, що трансформується”, присвячених пам`яті О. М. Лактіонова (Харків, 2010 р.); XII Міжнародній науково-практичній конференції „Біосферно-ноосферні ідеї В. І. Вернадського й еколого-економічні та гуманітарні проблеми розвитку регіонів” (Кременчук, 2010 р.); X Міжнародній науковій конференції „Психологічні проблеми творчості” (Київ, 2010 р.); VII Міжнародній науково-практичній конференції „Психологічні технології в екстремальних видах діяльності” (Донецьк, 2011 р.); XI Міжнародній науковій конференції „Психологічні проблеми творчості” (Київ, 2011 р.); III Міжнародній науково-практичній конференції «Когнітивні процеси та творчість» (Одеса, 2011 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Психолого-педагогічні проблеми технічної творчості” (Харків-Артемівськ, 2006 р.); ІІ Всеукраїнському психологічному конгресі, присвяченому 110 річниці від дня народження Г. С. Костюка (Київ, 2010 р.); щорічній науково-практичній конференції Асоціації психологів Донбасу „Актуальні проблеми психологічної теорії та практики” (Макіївка, 2009 р.); на засіданнях кафедр психології, загальної та інженерної психології, креативної педагогіки та інтелектуальної власності Української інженерно-педагогічної академії (2001-2011 рр.); на науково-методологічному семінарі в Південноукраїнському національному педагогічному університеті імені К. Д. Ушинського (2011 р.).
    Наукові положення й результати, представлені у кандидатській дисертації „Антиципаційні функції оперативної пам’яті у діяльності льотчика”, захищеній у 1999 році, на захист не виносяться.
    Публікації. Основний зміст дисертації викладено в 1 монографії, 23 статтях у наукових провідних фахових журналах і збірниках наукових праць, 11 матеріалах доповідей на наукових конференціях та з’їзді психологів.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    У висновках наведено результати вирішення проблеми побудови й функціонування психологічних механізмів часової регуляції діяльності як поєднання компонентів неусвідомлюваного та свідомого рівнів психічної регуляції. На противагу підходам, в яких увагу акцентовано на організації та реалізації часової послідовності операцій і дій, у запропонованому настановно-подійному підході розглядається доцільний часовий синтез настановної тривалості, що переживається людиною, та раціонально виокремленої послідовності подій. Такий синтез реалізується психікою залежно від наявних умов і актуального завдання з метою узгодження динаміки суб’єктивних процесів зі змінами та подіями дійсності.
    1. Встановлено, що у багатьох філософських та психологічних дослідженнях психологічний час здебільшого розглядався як відбиття перебігу фізичного часу, тобто як послідовність подій, де мають значення межі та розташування часових інтервалів, а не темпоральна специфіка самих безперервних змін процесів в межах інтервалів. Натомість теоретичний аналіз свідчить про те, що психологічний час є поєднанням тривалості, яка переживається людиною, та послідовності подій дійсності, котру людина свідомо виокремлює і уявляє у хронологічному порядку на „лінії” часу.
    2. Визначено, що підґрунтям для тривалості плину психологічного часу є становлення психічного як процесу в його континуальності та своєрідності. Тривалість дій визначається специфічними неусвідомлюваними настановами та характеризується безперервністю, цілісністю, якісними ознаками. За первинні часові міри та оцінки плину психологічного часу виступають настановні тривалості операцій та дій. Умовою диференціації плину психологічного часу й формування уявлення про послідовність подій дійсності є свідомі доцільні оцінки людиною невідповідності суб’єктивних змін і значущих змін в об’єктивній дійсності.
    3. Теоретично обґрунтовано та емпірично перевірено настановно-подійний підхід до визначення психологічних механізмів часової регуляції діяльності людини, основні положення котрого такі: психологічний час не є відбиттям фізичного часу, а містить у собі часові послідовності подій, що вимірюються фізичним часом; психічне як процес є основою плину психологічного часу як поєднання настановної тривалості дій і раціонально визначеної послідовності подій; часова регуляція діяльності відбувається на свідомому й неусвідомлюваному рівнях психічної активності людини; психологічний час переживається; часова регуляція діяльності є процесом доцільного узгодження часових характеристик дій із змінами дійсності; психологічні механізми часової регуляції діяльності людини мають ієрархічний устрій; настановна тривалість дії є цілісним утворенням; настановна тривалість дії пов’язана з її специфікою, якісними характеристиками.
    4. Виявлено за результатами експериментальних досліджень, що компоненти психологічних механізмів часової регуляції діяльності представлено в основних складових структури психологічної системи регуляції діяльності. Програма операцій і дій формується й реалізується відповідно до антиципованого часового компонента цілі та умов діяльності. Своєчасність досягнення цілі забезпечується узгодженням цільової та операційної настановної тривалості, очікуваних і дійсних подій у плині психологічного часу шляхом зміни темпу й реорганізації послідовності операцій програми діяльності.
    5. Доведено, що оцінка та регулювання часу діяльності забезпечується функціонуванням темпоральної структури дії (дій), що може розглядатися як конкретизація уявлення про підсистему продуктивності в психологічній системі діяльності людини. Темпоральна структура дій визначається як необхідна для досягнення цілі якісно своєрідна сукупність стійких зв’язків між часовими компонентами складових системи регуляції діяльності людини, що забезпечує реалізацію таких функцій: визначення тривалості дії; визначення співвідношення тривалостей різних процесів; часові оцінки; узгодження тривалості дії зі змінами дійсності; узгодження тривалості дії з операційними можливостями суб’єкта; регулювання послідовності та швидкості реалізації операцій та дій.
    6. Емпірично встановлено та теоретично обґрунтовано, що інформація про час реалізації діяльності надається неусвідомлюваними емоційними оцінками тривалості й свідомими оцінками послідовності змін дійсності. Якісна своєрідність та інтенсивність емоційних переживань є інформативними щодо реалізації настановної тривалості дій та активації потенціалу людини. Свідома оцінка часу спирається на інформацію про ознаки вагомих для діяльності подій дійсності, а також на інформацію про формальні оцінки фізичного часу, що вимірюється годинниками і співвідноситься з послідовними змінами у процесі діяльності та в об’єктивних процесах.
    7. Доведено, що ефективність функціонування психологічних механізмів часової регуляції діяльності зумовлюється комплексною дією об’єктивних (інтенсивність змін дійсності, вимоги задачі, ліміт часу, організація інформаційного обміну людини з середовищем, екстремальні впливи, статеві відмінності) та суб’єктивних (функціональні стани, індивідуально-психологічні особливості, досвід людини) факторів. Процес часової регуляції діяльності залежить від засвоєних людиною настанов на дію, відомих послідовностей операцій, а також емоційного досвіду дій у різному темпі. Індивідуально-психологічні детермінанти часової регуляції діяльності поділено на групи конструктивного (висока сила збудження й гальмування нервових процесів, висока рухливість нервових процесів, мотивація успіху, екстраверсія, організованість, розважливість, емоційна врівноваженість, високий самоконтроль) та групу деструктивного (особистісна тривожність, нейротизм, емоційність, напруженість, чутливість, мрійливість) впливу. На основі експериментальних даних виявлено виразну складність для жінок оцінки власної нервово-психічної напруги від темпу виконання дій та формування часового компоненту цілі.
    8. Встановлено, що в оптимальному часовому режимі (зручний темп дій) психологічними механізмами часової регуляції діяльності досягається найбільша узгодженість динаміки психічної та рухливої активності зі значущими змінами дійсності. Оптимальний часовий режим, який реалізується переважно на настановному рівні психічної активності, характеризується такими ознаками: незначне відхилення актуальної настанови на дію від фіксованої настанови; низька нервово-психічна напруга; висока стабільність виконання дій; висока точність рішень; специфічна емоційна імпресія; найбільша тривалість точної та безпомилкової роботи людини.
    9. Визначено шість часових режимів діяльності, що різняться ступенем і характером розходження між оптимальним і доцільним темпом дій за точністю, безпомилковістю, нервово-психічною напругою виконання операцій та дій. Зі збільшенням темпу відносно оптимального режиму послідовно розташовуються режими помірного (без зниження точності рішень), гострого (із суб’єктивно припустимим зниженням точності рішень), тотального (неадекватність способу дії) дефіциту часу. Зі зниженням темпу відносно оптимального режиму виокремлено режими помірного (без зниження точності рішень) та деструктивного (розпад діяльності) надлишку часу.
    10. Розроблено структурно-функціональну модель психологічних механізмів часової регуляції діяльності, які реалізують темпоральну структуру дій у напрямку доцільного узгодження динаміки психічної та рухливої активності людини зі значущими змінами дійсності. Ці механізми містять свідомий та неусвідомлюваний настановний рівні регулювання темпу й послідовності реалізації дій, складові, які відповідають за визначення часового компоненту цілі та тривалості програми дій, за поєднання функцій свідомого та неусвідомлюваного рівнів регуляції, за корекцію темпу та послідовності дій.
    11. Положення розробленого настановно-подійного підходу до визначення психологічних механізмів часової регуляції діяльності дають змогу достатньою мірою інтерпретувати такі ефекти викривлення плину психологічного часу: викривлення суб’єктивних оцінок часу у зв’язку з високим рівнем активності й виразними емоційними переживаннями людини; прискорення плину фізичного часу з віком, зі зменшенням кількості свідомих визначень подій і рівня новизни подій; багаторазового прискорення плину психологічного часу та дій людини у змінених станах свідомості. Організація часових режимів діяльності розглядається як узгодження між собою цільової та операційної настанов, послідовності операцій, вимог завдання й умов дійсності. Відповідно до цього вважається за доцільне використання положень розробленого настановно-подійного підходу для визначення часової організації діяльності людини в екстремальних умовах, у системах „людина–техніка”, для формування професійних умінь та навичок фахівців різного спрямування. Значний теоретичний та практичний інтерес має розробка питань часової організації й регуляції поєднаної діяльності операторів, діагностики часових режимів діяльності, визначення мір психологічного часу, діагностики стану психофізіологічної готовності людини до екстрених дій.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
    1. Аболин Л. М. Эмоциональная устойчивость и пути ее повышения / Л. М. Аболин // Вопросы психологии. – 1989. – № 4. – С. 141–149.
    2. Абульханова К. А. Время личности и время жизни / К. А. Абульханова, Т. Н. Березина. – СПб. : Алетейя, 2001. – 304 с.
    3. Абульханова К. А. Философско–психологическое наследие С. Л. Рубинштейна / К. А. Абульханова // Психологический журнал. – 2009. – Т. 30, № 5. – С. 26–45.
    4. Абульханова-Славская К. А. Категория деятельности в советской психологии / К. А. Абульханова-Славская // Психологический журнал. – 1980. – Т. 1, № 4. – С. 11–28.
    5. Адамс Д. Антиципация непрерывных и дискретных реакций // Инженерная психология за рубежом ; [Пер. с англ. А. И. Назарова]. / Д. Адамс, Л. Кример. – М., 1967. – С. 393–407.
    6. Айзенк Г. Ю. Интеллект: новый взгляд / Г. Ю. Айзенк // Вопросы психологии. – 1995. – № 1. – С. 111–131.
    7. Акимова М. К. Формирование скоростного навыка в связи с индивидуальными особенностями в силе и лабильности нервных процессов / М. К. Акимова // Вопросы психологии. – 1972. – № 2. – С. 94–100.
    8. Акопов А. Ю. Прогностическая деятельность человека в однозначно-детерминированных средах в норме и патологии / А. Ю. Акопов, Ф. И. Случевский // Вопросы психологии. – 1981. – № 3. – С. 119–123.
    9. Аксенов Г. П. К истории понятий дления и относительности / Г. П. Аксенов // Вопросы философии. – 2007. – № 2. – С. 107–117.
    10. Александров Ю. И. Психологическое и физиологическое: континуальность и/или дискретность? / Ю. И. Александров, Е. А. Сергиенко // Психологический журнал. – 2003. – Т. 24, № 6. – С. 98–109.
    11. Алюшин А. Л. Многоуровневое темпоральное строение реальности / А. Л. Алюшин, Е. Н. Князева // Вопросы философии. – 2007. – № 12. – С. 81–96.
    12. Алюшин А. Л. Темпомиры: Скорость восприятия и шкалы времени / А. Л. Алюшин, Е. Н. Князева. – М. : Издательство ЛКИ, 2008. – 240 с.
    13. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Ананьев Б. Г. – СПб. : Питер, 2001. – 288 с. – (Серия «Мастера психологии»).
    14. Анохин П. К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса / Анохин П. К. – М. : Медицина, 1968. – 547 с.
    15. Анохин П. К. Кибернетика и интегративная деятельность мозга / П. К. Анохин // Вопросы психологии. – 1966. – № 3. – С. 10–32.
    16. Анохин П. К. Опережающее отражение действительности / П. К. Анохин // Вопросы философии. – 1962. – № 7. – С.97–111.
    17. Анохин П. К. Проблема принятия решения в психологии и физиологии // Проблемы принятия решения. Отв. ред. П. К. Анохин, В. Ф. Рубахин / П. К. Анохин. – М., 1976. – С. 7–16.
    18. Анохин П. К. Узловые вопросы теории функциональной системы / Анохин П. К. – М. : Наука, 1980. – 198 с.
    19. Анохин П. К. Эмоции // Психология эмоций [автор-сост. В. Вилюнас] / П. К. Анохин. – СПб., 2008. – С. 268–275.
    20. Арестова О. Н. Операциональные аспекты временной перспективы личности / О. Н. Арестова // Вопросы психологии. – 2000. – № 4. – С. 61–73.
    21. Аристотель. Сочинения. В 4–х т. Т.3. / Аристотель; [пер. Н. В. Брагинской, Т. А. Миллер, А. В. Лебедева, В. П. Карпова]. – М. : Мысль, 1981. – 613 с. – (Философское наследие).
    22. Асеев В. Г. Значимость и временная стратегия поведения / В. Г. Асеев // Психологический журнал. – 1981. – Т. 2, № 6. – С. 28–37.
    23. Асеев В. Г. К вопросу о монотонности работы при выполнении конвейерных операций / В. Г. Асеев // Вопросы психологии. – 1961. – № 6. – С. 37–54.
    24. Аскольдов С. А. Время и его преодоление / С. А. Аскольдов // Мысль. – 1922. – № 3. – С. 80–83.
    25. Асмолов А. Г. Деятельность и установка / Асмолов А. Г. – М. : Издательство Московского университета, 1979. – 150 с.
    26. Асмолов А. Г. Об иерархической структуре установки как механизма регуляции деятельности // Бессознательное (The unconscious): Природа, функции методы исследования. Под ред. Ф. В. Бассина, А. С. Прангишвили, А. Е. Шерозия / А. Г. Асмолов. – Тбилиси, 1978 – C.147–157.
    27. Багрова Н. Д. Фактор времени в восприятии человеком / Багрова Н. Д. – Л. : Наука, 1980. – 96 с.
    28. Баддли А. Память / Баддли А., Айзенк М., Андерсон М. ; [пер. с англ. под ред. Т. Н. Резниковой]. – СПб. : Питер, 2011. – 560 с.: ил. – (Серия «Мастера психологии»).
    29. Базылевич Т. Ф. Задатки прогностических способностей в ситуациях формирования стратегии деятельности / Т. Ф. Базылевич // Психологический журнал. – 1996. – Т. 17, № 6. – С. 102–110.
    30. Базылевич Т. Ф. Интегративные биоэлектрические характеристики мозга в системной детерминации стратегии поведения / Т. Ф. Базылевич // Психологический журнал. – 1990. – Т. 11, № 1. – С. 73–83.
    31. Базылевич Т. Ф. К проблеме задатков прогностических способностей / Т. Ф. Базылевич // Психологический журнал. – 1994. – Т. 15, № 6. – С. 90–99.
    32. Базылевич Т. Ф. Системные исследования антиципации в структуре индивидуальности / Т. Ф. Базылевич // Вопросы психологии. – 1988. – № 4. – С. 46–57.
    33. Барабанщиков В. А. Динамика зрительного восприятия / Барабанщиков В. А. – М. : Наука, 1990. – 240 с.
    34. Баранцев Р. Г. Политомические модели системного подхода // Моделирование и прогнозирование в биоэкологи: Сборник научных трудов / Р. Г. Баранцев. – Рига, 1982. – С. 42–58.
    35. Бассин Ф. В. Сознание и «бессознательное» // Философские вопросы физиологии высшей нервной деятельности / Ф. В. Бассин. – М., 1963. – С. 425–474.
    36. Белопольский В. И. Временная динамика эффекта предупреждающего сигнала в задаче обнаружения / В. И. Белопольский, А. В. Белопольский // Психологический журнал. – 2007. – Т. 28, № 6. – С. 51–58.
    37. Бергсон А. Длительность и одновременность / Бергсон А. – М. : Добросвет, КДУ, 2006. – 160 с., ил.
    38. Беритов И. С. Индивидуально–приобретенная деятельность центральной нервной системы / Беритов И. С. – Тифлис : Государственное издательство, 1932. – 470 с.
    39. Бернштейн Н. А. Биомеханика и физиология движений: Избранные психологические труды / Бернштейн Н. А. – М. : Изд–во МПСИ; Воронеж : МОДЕК, 2004. – 688 c.
    40. Бжалава И. Т. Установка и восприятие времени // Т. 2 : Психологические исследования ; под ред. А. С. Прангишвили / И. Т. Бжалава. – Тбилиси, 1971. – С. 5–13.
    41. Бич А. М. Основы теории времени: Закономерная эволюция реляционной концепции времени / Бич М. А. – К. : Знания Украины, 2005. – 116 с.
    42. Блаженный Августин. Исповедь / Блаженный Августин ; [пер. с лат. М. Е. Сергеенко]. – М. : Эксмо, 2006. – 528 с.
    43. Блум Ф. Мозг, разум и поведение / Блум Ф., Лейзерсон А., Хофстедтер Л. ; [пер. с англ. Е. З. Годиной]. – М. : Мир, 1988. – 248 с.
    44. Бодров В. А. Влияние продолжительности совмещенного выполнения задач на эффективность их решения // Методические и технические вопросы экспериментальной психофизиологии. [Отв. ред. В. Г. Волков] / В. А. Бодров, И. Е. Дорошенко – М., 1980. – С. 3–8.
    45. Бодров В. А. Информационный стресс в операторской деятельности / В. А. Бодров, А. А. Обознов, П. С. Турзин // Психологический журнал. – 1998. – Т. 19, № 5. – С. 38–53.
    46. Бодров В. А. Психология профессиональной пригодности [учебное пособие для вузов] / Бодров В. А. – [2-е изд]. – М. : ПЕР СЭ, 2006. – 511 с.
    47. Бойко Е. И. Механизмы умственной деятельности. Избранные психологические труды / Бойко Е. И. – М. : Московский психолого–социальный институт, Воронеж : НПО «МОДЕК», 2002. – 688 с.
    48. Болотова А. К. Психология организации времени / Болотова А. К. – М. : Аспект Пресс, 2006. – 254 с.
    49. Большой психологический словарь / [cост. и общ. ред. Б. Мещеряков, В. Зинченко]. – СПб. : прайм–ЕВРОЗНАК, 2003. – 672 с. – (Проект «Психологическая энциклопедия»).
    50. Бочарова С. П. Психология и память. Теория и практика для обучения и работы / Бочарова С. П. – Харьков : Гуманитарный Центр, 2007. – 384 с.
    51. Бочарова С. П. Связь показателей эффективности оперативной памяти с точностью антиципации в задачах слежения / С. П. Бочарова, С. Г. Кисель, В. В. Плохих // Психологический журнал. – 1998. – Т 19, № 5. – С. 54–59.
    52. Бреслав Г. М. Система эмоциональной регуляции деятельности в процессе целеобразования // Психологические механизмы целеобразования. Отв. ред. О. К. Тихомиров / Г. М. Бреслав. – М., 1977. – С. 95–109.
    53. Брушлинский А. В. Мышление и прогнозирование / Брушлинский А. В. – М. : Мысль, 1979. – 232 с.
    54. Брушлинский А. В. Психология субъекта / Брушлинский А. В. – М. : «Алетейя», 2003. – 272 с.
    55. Брушлинский А. В. Субъект: мышление, учение, воображение / Брушлинский А. В. – Москва–Воронеж : Изд–во МПСИ, НПО «МОДЕК», 2008. – 408 с.
    56. Бунге М. Пространство и время в современной науке / М. Бунге // Вопросы философии. – 1970. – № 7. – С. 81–92.
    57. Бушов Ю. В. Зависимость точности оценки и воспроизведения длительности звуковых сигналов от индивидуальных особенностей человека / Ю. В. Бушов, Н. Н. Несмелова // Вопросы психологии. – 1996, № 3. – С. 88–93.
    58. Бушурова В. Е. К вопросу об анализе времени рабочего движения // Проблемы восприятия пространства и времени. Под ред. Б. Г. Ананьева, Б. Ф. Ломова / В. Е. Бушурова. – Л., 1961. – С. 169–171.
    59. Валлерштейн Э. Время и длительность: неисключенное среднее. Размышления над Броделем и Пригожиным // Человек перед лицом неопределенности ; [пер. с франц.] ; под. ред. И. Р. Пргожина. / Э. Валлерштейн. – Москва–Ижевск, 2003. – 304 с.
    60. Василюк Ф. Е. Психология переживания (анализ преодоления критических ситуаций) / Василюк Ф. Е. – М.: Изд. Московского университета, 1984. – 200 с.
    61. Веккер Л. М. Психика и реальность : единая теория психических процессов / Веккер Л. М. – М. : Смысл, Per Se, 2000. – 685 с.
    62. Венда В. Ф. Проблема стабильности характеристик систем “человек – машина” / В. Ф. Венда, В. Г. Зазыкин // Психологический журнал. – 1982. – Т. 3, № 5. – С. 82–96.
    63. Вернадский В. И. Размышления натуралиста. Пространство и время в неживой и живой природе / Вернадский В. И. – М. : Наука, 1975. – 176 с.
    64. Вертгеймер М. Продуктивное мышление / Вертгеймер М. ; [пер. с англ. С. Д. Латушкина]. – М. : Прогресс, 1987. – 336 с.
    65. Вилюнас В. К. Эмоции и деятельность // Психология эмоций [автор-сост. В. Вилюнас] / В. К. Вилюнас. – СПб., 2008. – С. 285–302.
    66. Водлозеров В. М. К вопросу о перцептивном предвидении как одном из механизмов слежения // Экспериментальная и прикладная психология. [Под ред. Б. Ф. Ломова] / В. М. Водлозеров. – Л., 1968. – С. 36–47.
    67. Водлозеров В. М. Перцептивная антиципация и экстраполяция как один из механизмов слежения // Проблемы инженерной психологии. [Под ред. Б. Ф. Ломова, В. П. Зинченко] / В. М. Водлозеров. – Л., 1965. – С. 58–68.
    68. Водлозеров В. М. Зрительно–двигательная активность человека в условиях слежения / В. М. Водлозеров, С. Г. Тарасов. – Харьков : Издательство Гуманитарный Центр, 2002. – 242 с.
    69. Ворона А. Овладеть мгновением / А. Ворона, С. Алёшин // Авиация и космонавтика. – 1992. – № 1. – С. 11.
    70. Вундт В. Введение в психологию / Вундт В.; [пер. с нем. Н. Самсонова]. – М. : КомКнига, 2007. – 168 с. – (Из наследия мировой психологии).
    71. Выготский Л. С. Собрание сочинений: В 6–ти т. Т.3. Проблемы развития психики / Выготский Л. С. – М. : Педагогика, 1983. – 368 с.
    72. Гайденко П. П. Постметафизическая философия как философия процесса / П. П. Гайденко // Вопросы философии. – 2005. – № 3. – С. 128–139.
    73. Гайслер Г. Г. Модель временных квантов психической активности / Г. Г. Гайслер // Психологический журнал. – 1994. – Т. 15, № 6. – С. 69–79.
    74. Галактионов А. И. Особенности формирования психического образа аварийных ситуаций при обучении операторов АСУ / А. И. Галактионов, И. В. Грошев // Психологический журнал. – 1996. – Т. 17, № 2. – С. 46–53.
    75. Галлай М. Л. К вопросу о критериях деятельности человека-оператора // Проблемы инженерной психологии. Под ред. Б. Ф. Ломова, В. П. Зинченко / М. Л. Галлай. – Л., 1965. – С. 78–83.
    76. Галленкамп Ч. Майя. Загадка исчезнувшей цивилизации / Галленкамп Ч.; [пер. с англ. В. И. Гуляева]. – М. : Наука, 1966. – 216 с.
    77. Гальперин П. Я. Психология как объективная наука: Избранные психологические труды / П. Я. Гальперин; Под ред. А. И. Подольского; Вступ. ст. А. И. Подольского. – 3-е изд., стер. – М. : Изд. МПСИ; Воронеж: Изд. НПО «МОДЭК», 2008. – 480 с. – (Серия «Психологи России»).
    78. Гареев Е. М. Особенности формирования субъективной оценки времени в онтогенезе человека / Е. М. Гареев // Вопросы психологии. – 1977. – № 5. – С. 114–119.
    79. Гафаров А. З. К проблеме перцептивной экстраполяции // Сенсорные и сенсомоторные процессы. [Под ред. Б. Ф. Ломова] / А. З. Гафаров. – М. : Педагогика, 1972. – С. 237–243.
    80. Гегель Г. Энциклопедия философских наук. Т.2. Философия природы / Гегель Г. ; [отв. ред. Е. П. Ситковский. Ред. коллегия: Б. М. Кедров и др.] – М. : «Мысль», 1975. – 696 с.
    81. Геллерштейн С. Г. Действия, основанные на предвосхищении, и возможности их моделирования в эксперименте // Проблемы инженерной психологии. [Под ред. Б. Ф. Ломова] / С. Г. Геллерштейн. – Л., 1966. – С. 142–154.
    82. Геллерштейн С. Г. “Чувство времени” и скорость двигательной реакции / Геллерштейн С. Г. – М. : Медгиз, 1958. – 148 с.
    83. Герасков Е. Некоторые аспекты интуиции и установки / Е. Герасков // Вопросы психологии. – 1988. – № 5. – С. 117–121.
    84. Гоббс Т. Сочинения в 2 т. Т. 1 / Гоббс Т. ; [пер. с англ., сост., ред. изд., авт. вступ. статьи и примеч. В. В. Соколов]. – М. : Мысль, 1989. – 622 с. – (Философское наследие).
    85. Голиков Ю. Я. Методологические подходы к решению психологических проблем проектирования современной техники / Ю. Я. Голиков // Психологический журнал. – 2004. – Т. 25, № 1. – С. 70–82.
    86. Головаха Е. И. Психологическое время личности / Е. И. Головаха, А. А. Кроник. – М. : Смысл, 2008. – 267 с.
    87. Горбов Ф. Д. О переутомлении // Психические состояния. [Сост. и общая редакция Л. В. Куликова] / Ф. Д. Горбов, В. И. Лебедев. – СПб. : Питер, 2001. – С. 325–331.
    88. Граник Г. Г. Роль установки в процессе восприятия текста (на материале художественного текста) / Г. Г. Граник, А. Н. Самсонова // Вопросы психологии. – 1993. – № 2. – С. 72–79.
    89. Грей Д. А. Сила нервной системы, интроверсия-экстраверсия, условные рефлексы и реакция активации / Д. А. Грей // Вопросы психологии. – 1968. – № 3. – С. 77–89.
    90. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики / Гримак Л. П. – М. : Политиздат, 1987. – 286 с.
    91. Грицанов А. А. Пространство и время // Новейший философский словарь : [3–е изд., исправл.] / А. А. Грицанов. – Мн., 2003. – С. 804.
    92. Грюнбаум А. Философские проблемы пространства и времени / Грюнбаум А. ; [пер. с англ. Ю. Б. Молчанова]. – М. : Едиториал УРСС, 2003. – 568 с.
    93. Губинский А. И. Надежность и качество функционирования эргатических систем / Губинский А. И. – Л. : Наука, 1982. – 270 c.
    94. Гуссерль Э. Идеи феноменологии: Пять лекций / Гуссерль Э. ; [пер. с нем. Н. А. Артеменко]. – СПб. : ИЦ «Гуманитарная Академия», 2008. – 224 с.
    95. Данн Д. У. Эксперимент со временем / Данн Д. У. ; [пер. с англ. Т. Ивлевой]. – М. : Аграф, 2000. – 224 с.
    96. Декарт Р. Сочинения в 2 т. Т.1 / Декарт Р. ; [пер. с лат. и франц., сост., ред., вступ. ст. В. В. Соколова]. – М. : Мысль, 1989. – 654 с. – (Философское наследие).
    97. Делез Ж. Эмпиризм и субъективность: опыт о человеческой природе по Юму. Критическая философия Канта: учение о способностях. Бергсонизм. Спиноза / Делез Ж. ; [пер. с франц. Я. И. Свирского]. – М. : ПЕР СЭ, 2001. – 480 с.
    98. Денисов В. Г. Инженерная психология в авиации и космонавтике / В. Г. Денисов, В. Ф. Онищенко. – М. : Машиностроение, 1972. – 316 с
    99. Джабраилова Т. Д. Индивидуальные особенности продуцирования минутного интервала времени и их электроэнцефалографические корреляты / Т. Д. Джабраилова // Психологический журнал. – 1995. – Т. 16, № 3. – С. 133–136.
    100. Джемс У. Научные основы психологии / Джемс У. – Мн. : Харвест, 2003. – 528 с.
    101. Дикая Л. Г. Психическая саморегуляция функционального состояния человека (системно–деятельностный подход) / Дикая Л. Г. – М. : Изд–во «Институт психологии РАН», 2003. – 318 с.
    102. Дмитриева М. А. Психологический анализ деятельности авиадиспетчера // Проблемы общей и инженерной психологии. Под ред. Б. Г. Ананьева / М. А. Дмитриева. – Л. : Изд. ЛГУ, 1964. – С. 100–108.
    103. Додонов Б. И. Эмоции в системе ценностей // Психология эмоций [автор-сост. В. Вилюнас] / Б. И. Додонов. – СПб. : Питер, 2008. – С. 268–275.
    104. Драгунский В. В. Цветовой личностный тест: Практическое пособие. / Драгунский В. В. – М. : АСТ, Мн.: Харвест, 2007. – 448 с. – (Библиотека практической психологии).
    105. Ермолаева М. В. Соотношение внешней и внутренней информации в процессе предсказания результата деятельности / М. В. Ермолаева, Б. В. Ермолаев // Психологический журнал. – 1992. – Т. 13, № 6. – С. 65–70.
    106. Ермолаева-Томина Л. Б. Об оценке уравновешенности нервной системы по кожно–гальваническому показателю // Методики оценки свойств высшей нервной деятельности. Гл. ред. В. Н. Черниговский. Отв. ред. В. К. Красуский и В. К. Федоров / Л. Б. Ермолаева-Томина. – Л. : Наука, 1971. – С. 11–25.
    107. Жаров А. М. Об эмпирическом и теоретическом обосновании одномерности времени / А. М. Жаров // Вопросы философии. – 1968. – № 7. – С. 101–109.
    108. Жаров А. М. Определенность и неопределенность и логика времени // Философские аспекты проблемы времени. Сборник научных трудов / А. М. Жаров. – Ленинград, 1978. – С. 90–99.
    109. Жаров А. М. Проблема времени в свете диалектики определенности и неопределенности // Философские аспекты проблемы времени. Сборник научных трудов / А. М. Жаров. – Л. : Ленуприздат, 1978. – С. 3–89.
    110. Жюльен Ф. О «времени». Элементы философии «жить» / Жюльен Ф. ; [пер. с франц. В. Г. Лысенко]. – М. : Прогресс–Традиция, 2005. – 280 с.
    111. Забродин Ю. М. К методике оценки уровня тревожности по характеристикам временной перцепции / Ю. М. Забродин, Л. В. Бороздина, И. А. Мусина // Психологический журнал. – 1989. – Т. 10, № 5. – С. 87–94.
    112. Забродин Ю. М. Основные направления исследований деятельности человека-оператора в особых и экстремальных условиях // Психологические проблемы деятельности в особых условиях. Отв. ред. Б. Ф. Ломов, Ю. М. Забродин / Ю. М. Забродин, В. Г. Зазыкин. – М. : Наука, 1985. – С. 5–16.
    113. Завалишина Д. Н. Деятельность оператора в условиях дефицита времени // Инженерная психология: Теория. Методология. Практическое применение. Под ред. Б. Ф. Ломова / Д. Н. Завалишина. – М., 1977. – С. 190–218.
    114. Завалишина Д. Н. Уровни и этапы принятия решения // Проблемы принятия решения. Отв. ред. П. К. Анохин, В. Ф. Рубахин / Д. Н. Завалишина, Б. Ф. Ломов, В. Ф. Рубахин. – М. : Наука, 1976. – С. 16–32.
    115. Завалова Н. Д. Образ в системе психической регуляции деятельности / Завалова Н. Д., Ломов Б. Ф., Пономаренко В. А. – М. : Наука, 1986. – 175с.
    116. Зазико А. Когда воздушная цель взрывается / А. Зазико // Авиация и космонавтика. – 1994. – № 5–6. – С. 6–7.
    117. Заика Е. В. Методика исследования индивидуальности – типичности эмоционального отклика / Е. В. Заика, О. Г. Карташов // Вопросы психологии. – 1993. – № 4. – С. 116–121.
    118. Зараковский Г. М. Дефицит времени и мышление летчика / Г. М. Зараковский // Авиация и космонавтика. – 1966. – № 2. – С. 57–61.
    119. Зараковский Г. М. Психофизиологические особенности деятельности специалистов управления полетами // Авиационная медицина: (Руководство). Под ред. Н. М. Рудного, П. В. Васильева, С. А. Гозулова / Г. М. Зараковский. – М. : Медицина, 1986. – С. 317–322.
    120. Зейгарник Б. Запоминание законченных и незаконченных действий // В кн. Левин К. Динамическая психология: Избранные труды / Б. Зейгарник. – М. : Смысл, 2001. – С. 427–495.
    121. Зимбардо Ф. Парадокс времени. Новая психология времени, которая улучшит вашу жизнь / Ф. Зимбардо, Дж. Бойд ; [пер. с англ. О. Ю. Гатановой]. – СПб. : Речь, 2010. – 352 с.
    122. Зинченко В. П. Анализ деятельности человека–оператора // Образ и деятельность / В. П. Зинченко. – М. : Издательство «Институт практической психологии», Воронеж : НПО «МОДЕК», 1997. – С. 511–536.
    123. Зинченко В. П. Установка и деятельность: нужна ли парадигма // Бессознательное (The unconscious): Природа, функции методы исследования. Под ред. Ф. В. Бассина, А. С. Прангишвили, А. Е. Шерозия / В. П. Зинченко. – Тбилиси : «Мецниереба», 1978. – С. 133–146.
    124. Зинченко В. П. Проблемы инженерной психологии // Инженерная психология. Под ред. А. Н. Леонтьева (отв. ред.), В. П. Зинченко, Д. Ю. Панова / В. П. Зинченко, А. Н. Леонтьев, Д. Ю. Панов. – М., 1964. – С. 5–23.
    125. Знаков В. В. Психология человеческого бытия – одно из направлений развития психологии субъекта / В. В. Знаков // Психологический журнал. – 2008. – Т. 29, № 2. – С. 69–77.
    126. Зуев Ю. Сознание в поединке // Психология экстремальных ситуаций: Хрестоматия ; сост. А. Е. Тарас, К. В. Сельченок / Ю. Зуев. – М. : АСТ, Мн. : Харвест, 2002. – С. 332–348.
    127. Иванов Е. А. Циркадные циклы уровня работоспособности человека–оператора // Методические и технические вопросы экспериментальной психофизиологии. Отв. ред. В. Г. Волков / Е. А. Иванов. – М. : Наука, 1980. – С. 58–62.
    128. Иванова М. П. Потенциал готовности как проявление долгосрочной памяти / М. П. Иванова, В. Ю. Мельников // Психологический журнал. – 1989. – Т. 10, № 3. – С.79–84.
    129. Иващук О. Ф. Диалектика всеобщего и единичного в развертывании определения пространства-времени / О. Ф. Иващук // Вопросы философии. – 2005. – № 7. – С. 79–89.
    130. Изард К. Э. Психология эмоций / Изард К. Э. ; [пер. с англ. ООО «Лидер»]. – СПб. : Питер, 2009. – 464 с. : ил. – (Серия «Мастера психологии»).
    131. Изард К. Э. Теория дифференциальных эмоций // Психология эмоций [автор-сост. В. Вилюнас] / К. Э. Изард. – СПб., 2008. – С. 232–243.
    132. Ильин В. Полет «Беркута» / В. Ильин // Авиация и космонавтика. – 1998. – № 1. – С. 1–6.
    133. Ильин Е. П. Мотивация и мотивы / Ильин Е. П. – СПб. : Питер, 2004. – 509 с.
    134. Ильин Е. П. Оптимальные состояния человека как психофизиологическая проблема Е. П. Ильин // Психологический журнал. – 1981. – Т. 2, № 5. – С. 35–42.
    135. Ильин Е. П. Признаки оптимального рабочего состояния двигательной системы человека // Проблемы инженерной психологии. Под ред. Б. Ф. Ломова, В. П. Зинченко / Е. П. Ильин. – Л., 1965. – С. 17–26.
    136. Ильин Е. П. Эмоции и чувства / Ильин Е. П. – [2-е изд.] – СПб. : Питер, 2008. – 783 с.
    137. Кант И. Критика чистого разума / Кант И. ; [пер. с нем. Н. О. Лосского]. – СПб. : Изд. «Тайм–аут», 1993. – 478 с.
    138. Карпенко М. П. Модель возрастного изменения восприятия времени / М. П. Карпенко, Е. В. Чмыхова, А. Т. Терехин // Вопросы психологии. – 2009. – № 2. – С. 81–87.
    139. Керницкий А. М. Увеличение скорости переработки информации оператором посредством интенсификации срочного информирования о времени решения / А. М. Керницкий, В. В. Плохих // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості: Збірник наукових праць ; за ред. В. О. Моляко. – 2007. – Т. 12, Вип. 3. – С. 87–94.
    140. Кил С. В. Модульная структура навыка: управление временными и силовыми параметрами движения // Управление движениями. Отв. ред.: А. А. Митькин, Г. Пик / С. В. Кил, Р. И. Иври. – М., 1990. – С. 52–64.
    141. Китаев-Смык Л. А. Вероятностное прогнозирование и индивидуальные особенности реагирования человека в экстремальных ситуациях // Вероятностное прогнозирование в деятельности человека. Под ред. И. М. Фейгенберга, Г. Е. Журавлева / Л. А. Китаев-Смык. – М., 1977. – С. 189–225.
    142. Китаев-Смык Л. А. Психология стресса / Китаев-Смык Л. А. – М. : Наука, 1983. – 368 с.
    143. Князева Е. Н., Курдюмов С. П. Основания синергетики. Человек, конструирующий себя и свое будущее / Е. Н. Князева, С. П. Курдюмов – М. : КомКнига, 2006. – 232 с.
    144. Ковач Д. Проблема психической регуляции поведения / Д. Ковач // Психологический журнал. – 1980. – Т. 1, № 3. – С. 47–57.
    145. Козина Т. М. Роль обратной афферентации в восприятии быстроты // Проблемы восприятия пространства и времени. Под ред. Б. Г. Ананьева, Б. Ф. Ломова / Т. М. Козина. – Л., 1961. – С. 149–151.
    146. Козлов В. Совмещенная деятельность / В. Козлов // Авиация и космонавтика. – 1994. – № 3–4. – С. 16.
    147. Козлов В. В. TCAS «уполномочен заявить»: Пилот, подчиняйся диспетчеру! / В. В. Козлов // Труды общества независимых расследователей авиационных происшествий. – М., 2004. – Вып. 16. – С. 230–237.
    148. Козлова А. В. Индивидуальные различия в восприятии времени / А. В. Козлова, А. Т. Терехин, Т. Г. Савко // Вопросы психологии. – 2009. – № 6. – С. 91–96.
    149. Козырев Н. А. Время как физическое явление // Моделирование и прогнозирование в биоэкологи: Сборник научных трудов / Н. А. Козырев. – Рига, 1982. – С. 59–72.
    150. Кондильяк Э. Б. Сочинения в трех томах. Т. 3 / Кондильяк Э. Б. ; [пер. с франц.; общ. ред. В. М. Богуславского]. – М. : «Мысль», 1983. – 388 с.
    151. Конопкин О. А. Психологические механизмы регуляции деятельности / Конопкин О. А. – М. : Наука, 1980. – 256 с.
    152. Конопкин О. А. Саморегуляция деятельности в условиях временной неопределенности исполнительных сигналов / О. А. Конопкин, В. И. Степанский // Вопросы психологии. – 1972. – № 4. – С. 15–29.
    153. Корж Н. Н. Динамические особенности удержания в памяти эталонов длительности / Н. Н. Корж, В. А. Садов // Психологический журнал. – 1980. – Т. 1, № 4. – С. 95–101.
    154. Костин А. Н. Парадокс недизъюнктивности психики и дискретности нейрофизиологических процессов / А. Н. Костин // Психологический журнал. – 2002. – Т. 23, № 5. – С. 14–24.
    155. Коткова Г. В. Выявление связи между объемом кратковременной памяти и точностью оценок временных интервалов / Г. В. Коткова // Психологический журнал. – 1983. – Т. 4, № 1. – С. 140–144.
    156. Котов В. Е. Типологические особенности высшей нервной деятельности и восприятие времени // Проблемы восприятия пространства и времени. Под. ред. Б. Г. Ананьева и Б. Ф. Ломова / В. Е. Котов. – Л., 1961. – С. 163–168.
    157. Крюков Н. Метод опорных точек / Н. Крюков, М. Кремень // Авиация и космонавтика. – 1983. – № 6. – С. 26–27. – № 7. – С. 27–28.
    158. Кузнєцов М. А. Основні результати дослідження емоційної пам’яті. Повідомлення 3: емоційна пам’ять, діяльність та особистість / М. А. Кузнєцов // Вісник ХНПУ ім. Г. С. Сковороди. Психологія. – Харків : ХНПУ, 2008. – Вип. 27. – С. 54–73.
    159. Кузнєцов М. А. Эмоциональная память: [Монография] / Кузнєцов М. А. – Харьков : Крок, 2005. – 568 с.
    160. Кузьмин В. П. Исторические предпосылки и гносеологические основания системного подхода / В. П. Кузьмин // Психологический журнал. – 1982. – Т. 3, № 3. – С. 3–15.
    161. Кузьмин В. П. Исторические предпосылки и гносеологические основания системного подхода / В. П. Кузьмин // Психологический журнал. – 1982. – Т. 3, № 4. – С. 3–14.
    162. Кульчицкая Е. И. Эмоциональное и интеллектуальное поведение [Текст] / Е. И. Кульчицкая // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – №1. – С. 1-3.
    163. Лаврова О. В. Онтология психического / О. В. Лаврова // Вопросы психологии. – 2010. – № 3. – С. 3–11.
    164. Лакомкин А. И. Электрофизиология. Учебное пособие для студентов биологических специальностей / А. И. Лакомкин, И. Ф. Мягков. – М. : Высшая школа, 1977. – С. 229–231.
    165. Лапа В. В. К вопросу о психической регуляции совмещенной деятельности летчика / В. В. Лапа, В. В. Козлов // Психологический журнал. – 1996. – Т. 17, № 3. – С. 37–43.
    166. Лебедев А. Н. Кодирование информации в памяти когерентными волнами нейронной активности // Психофизиологические закономерности восприятия и памяти. Отв. ред. А. Н. Лебедев / А. Н. Лебедев. – М., 1985. – С. 6–33.
    167. Лебедев В. И. Личность в экстремальных условиях / Лебедев В. И. – М. : Политиздат, 1989. – 303 с.
    168. Лебедев В. И. Экстремальная психология / Лебедев В. И. – М. : Юнити, 2001. – 431 с.
    169. Левин К. Поведение и развитие ребенка как функция от ситуации в целом // К. Левин. Динамическая психология: Избранные труды ; [пер. с нем. Е. Ю. Патяева, Д. А. Леонтьев]. / К. Левин. – М., 2001. – 572 с.
    170. Левин К. Теория поля в социальных науках // Динамическая психология: Избранные труды ; [пер. с нем. Е. Ю. Патяева, Д. А. Леонтьев] / К. Левин. – М. : Смысл, 2001. – 572 с.
    171. Лейбниц Г. В. Сочинения в четырех томах: Т.1. / Лейбниц Г. В. ; [пер. с лат., франц., нем. Я. М. Боровского, В. Г. Крёбера, В. П. Преображенского и др.] – М. : Мысль, 1982. – 636 с. – (Философское наследие).
    172. Лейбниц Г. В. Сочинения в четырех томах: Т.2. / Лейбниц Г. В. ; [пер. франц. П. С. Юшкевича].– М. : Мысль, 1983. – 686 с. – (Философское наследие).
    173. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность / Леонтьев А. Н. – М. : Смысл; Изд. Центр «Академия», 2004. – 352 с.
    174. Леонтьев А. Н. Категория деятельности в современной психологии / А. Н. Леонтьев // Вопросы психологии. – 1979. – № 3. – С. 11–15.
    175. Леонтьев А. Н. Потребности, мотивы и эмоции // Психология эмоций [автор-сост. В. Вилюнас] / А. Н. Леонтьев. – СПб., 2008. – С. 257–267.
    176. Лепля Ж. Сенсомоторные связи // Экспериментальная психология ; [пер. с франц.] ; под ред. П. Фресса и Ж. Пиаже. Вып.1 и 2. / Ж. Лепля. – М., 1978. – С. 375–428.
    177. Лисенкова В. П. Индивидуальные и возрастные особенности восприятия времени (на примере детской, подростковой и юношеской выборок) / В. П. Лисенкова, Н. Г. Шпагонова // Психологический журнал. – 2006. – Т. 27, № 3. – С. 49–57.
    178. Локк Д. Опыт о человеческом разумении. Сочинения в трех томах. Том 1 / Локк Д. [пер. с англ. А. Н. Савин
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины