МЕТАТЕОРЕТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ПСИХОТЕРАПЕВТА: МОДЕЛЬ, МЕХАНІЗМИ, ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ : МЕТАТЕОРЕТИЧЕСКИЕ МЫШЛЕНИЯ ПСИХОТЕРАПЕВТА: МОДЕЛЬ, МЕХАНИЗМЫ, ТЕХНОЛОГИЯ РАЗВИТИЯ

Краткое описание

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

ЩЕРБИНА ЛЮДМИЛА ФРАНЦІВНА

УДК 159.955:615.851-057.4

МЕТАТЕОРЕТИЧНЕ МИСЛЕННЯ ПСИХОТЕРАПЕВТА: МОДЕЛЬ, МЕХАНІЗМИ, ТЕХНОЛОГІЯ РОЗВИТКУ

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант
БУРЛАЧУК ЛЕОНІД ФОКОВИЧ, дійсний член НАПН України,
доктор психологічних наук, професор

Київ – 2013

ЗМІСТ

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ………………………………………………………..5
ВСТУП…………………………………………………………………………….6
РОЗДІЛ 1. Методологічні підходи до психологічного
аналізу метатеоретичного мислення психотерапевта ………………….....16
1.1. Формальні та сутнісні критерії визначення психотерапії
у постнекласичній парадигмі ……………………………………………16
1.2. Діалектика цілей та засобів психотерапії………………………...24
1.3. Гносеологічний аспект професійної діяльності
психотерапевта……………………………………………………………30
1.4. Типи та рівні мислення психотерапевта………………………….39
1.5. Розвиток мислення психотерапевта: сутність та умови………...47
Висновки до розділу 1…………………………………………………....60

РОЗДІЛ 2. Концепція та модель метатеоретичного мислення і
його розвитку у психотерапевта .……………………………………………63
2.1. Метатеоретичний рівень у структурі професійних
знань психотерапевта…………………………………………………….63
2.2. Модель метатеоретичного мислення психотерапевта……………..77
2.3. Прикладні функції метатеоретичного мислення
психотерапевта .………………………………………………………….96
2.4. Концепція розвитку метатеоретичного мислення
психотерапевта ……….………………………………………………....115
2.5. Критерії та принципи розвитку метатеоретичного мислення
психотерапевта…………………………………………………………..134
Висновки до розділу 2……………………………………………..……147

РОЗДІЛ 3. Методичні засади дослідження метатеоретичного
мислення психотерапевта………………………………………………........152
3.1. Характеристика дослідницької вибірки…………………………...152
3.2. Організація та загальна методика емпіричного
дослідження метатеоретичного мислення психотерапевта……….....161
3.2.1. Метод дослідження джерел формування
метатеоретичних утворень у мисленні психотерапевта……………... 162
3.2.2. Методи дослідження епістемологічного стилю та картини
світу психотерапевта………………………………………………….....163
3.2.3. Методика дослідження концептів здорового глузду…………...179
3.2.4. Методи дослідження механізмів та результатів
метатеоретичного мислення психотерапевта……………………….....183
3.2.5. Методи дослідження ефективності психотерапії………………185
3.2.6. Методи дослідження ефективності програми
розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта……………….190
Висновки до розділу 3………………………………………………......196

РОЗДІЛ 4. Психологічні закономірності та механізми
функціонування метатеоретичного мисленення психотерапевта……...197
4.1. Наукова та духовно-релігійна орієнтація психотерапевтів……...197
4.1.1. Орієнтація психотерапевтів на наукові галузі…………………..198
4.1.2. Духовно-релігійна орієнтація психотерапевтів…………..……..209
4.2. Епістемологічні стилі та картини світу психотерапевтів………...221
4.3. Доконцептуальний рівень картини світу психотерапевтів………238
4.4. Концепти здорового глузду та їх зв’язок з
епістемологічним профілем психотерапевта ……………………….…245
4.5. Усвідомлювані механізми та результати метатеоретичного мислення прибічників різних психотерапевтичних напрямів…..........250
4.6. Епістемологічний профіль та ефективність психотерапії………..263
Висновки до розділу 4…………………………………………...………279
РОЗДІЛ 5. Технологія розвитку метатеоретичного
мислення психотерапевта….………………………………………………...285
5.1. Завдання та зміст технології розвитку метатеоретичного
мислення психотерапевта ………………………………………………285
5.1.1. Завдання, принципи та стадії технології розвитку
метатеоретичного мислення психотерапевта ………………………....285
5.1.2. Зміст технології розвитку метатеоретичного
мислення психотерапевта……………………………………………….294
5.2. Результати апробації програми розвитку
метатеоретичного мислення психотерапевта………………………….341
5.2.1. Критерії ефективності програми розвитку метатеоретичного
мислення психотерапевта та організація дослідження………………..341
5.2.2. Характер змін у механізмах та властивостях
метатеоретичного мислення психотерапевта………………………….343
5.2.3. Дослідження збалансованості епістемологічного
профілю психотерапевта протягом програми розвитку
метатеоретичного мислення психотерапевта ………………………....351
5.2.4. Зміни в особистісних структурах, асоційованих із
розвитком метатеоретичного мислення психотерапевтів ……………353
5.2.5. Зміни параметрів професійного вигоряння та професійної
задоволеності психотерапевтів…………………………………………356
5.2.6. Порівняльний аналіз змін за критеріями ефективності
технології розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта
у досліджуваних основної та контрольної груп………..……………...359
Висновки до розділу 5…………………………………………………...371
ВИСНОВКИ…..……………………………………………………………......374
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………………...381
ДОДАТКИ……………………………………………………………………...432

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

ЕС епістемологічний стиль, епістемологічні стилі
ІС інтелектуальний стиль, інтелектуальні стилі
МТМП метатеоретичне мислення психотерапевта
ПРММП програма розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта

ВСТУП

Актуальність дослідження. В умовах постійно наростаючого темпу життя, виникнення та поглиблення фінансово-економічних та політичних негараздів в Україні, як і в усьому світі, все більшого значення набуває система якісного надання психотерапевтичної допомоги особистості. За даними епідеміологічного дослідження, проведеного в Україні в рамках програми ВООЗ «Психічне здоров’я у світі 2000», показник розповсюдженості психічних розладів наших громадян протягом життя склав 31, 6 % (І. Я. Пінчук).
Істотну роль у розв’язанні як проблем психічного здоров’я, так і проблем якості психо-соціо-духовного виміру життя має відігравати прикладна психологія. Однак між теоретичними психологічними відкриттями та практичним їх застосуванням часто можна виявити практичну відсутність зв’язків, яка віддзеркалює кризу, існуючу в психології (В. М. Аллахвердов, Ф. Є. Василюк, А. В. Карпов, В. Є. Клочко, В. А. Петровський, А. А. Пузирей, О. Б. Старовойтенко та ін.). Ця криза є сучасним виявом так і не розв’язаного донині пріоритетного, з методологічної точки зору, завдання, окресленого Л. С. Виготським ще у першій половині ХХ століття: об’єднання психологічної теорії та психологічної практики.
Вітчизняна традиція психотерапії, яка до кінця минулого століття була пов’язана лише з медичним підходом, нині співіснує із становленням гуманітарної традиції, яка є відбиттям у психологічній галузі появи та все більш чіткого окреслення постнекласичної парадигми (В. Є. Клочко, В. С. Степін). У гуманітарній традиції на перший план виходять здатність до здійснення «маєвтичного», на противагу маніпулятивному, формату психотерапії, до організації спільного з клієнтом процесу пізнання (Ф. Є. Василюк, М. А. Гуліна, В. Ю. Зав’ялов, М. М. Кашапов, В. А. Петровський, А. А. Пузирей, О. Б. Старовойтенко).
Однак сучасний вітчизняний психотерапевт не має достатніх навичок самостійного, поза межами відомих теорій особистості та психотерапії, визначення сутності психологічної проблеми клієнта, узагальнення та систематизації фактів. Для організації психологічних фактів відповідно до цілей допомоги необхідне володіння правилами такої організації. Подібні правила включає у себе метатеоретичне мислення, яке не підпорядковане жодній психологічній теорії, однак спирається на принципи їх свідомого використання. Одне з ключових завдань психотерапевта у такому розумінні постає як допомога в організації наявних у клієнта знань у певну «життєву теорію».
Зрозуміле й чітке визначення принципів, психологічних закономірностей та механізмів метатеоретичного мислення, розробка засад для створення відповідних технологій сприятиме підвищенню рівня фахової підготовки психотерапевта. На рівні практики психотерапії це має слугувати розв’язанню поставленого у персонології (В. А. Петровський, О. Б. Старовойтенко) завдання розвитку інтегральних парадигм, здатних ув’язати безліч окремих теорій особистості.
Проблеми розвитку мислення ставились Л. С. Виготським, П. Я. Гальперіним, В. В. Давидовим, Д. Б. Ельконіним, Г. С. Костюком, О. М. Леонтьєвим, О. Р. Лурією, С. Л. Рубінштейном, Н. І. Чупріковою та ін. Низку наукових досліджень, розпочатих Г. П. Щедровицьким, здійснено у рамках «системомиследіяльнісної методології». У контексті теми даного дослідження також представляє інтерес теорія розв’язання інтелектуальних задач Г. С. Альтшулера.
У сучасній вітчизняній психології достатньо розробленими є методологічні основи та практичні схеми діяльності психотерапевта та психолога-практика (О. Ф. Бондаренко, Л. Ф. Бурлачук, Ф. Є. Василюк, М. А. Гуліна, М. Є. Жидко, Н. Ф. Каліна, О. С. Кочарян, А. А. Пузирей та ін.). В окремих працях закцентовано увагу на вивченні мислення фахівців з психологічної допомоги (М. М. Кашапов, Н. І. Пов’якель). Значний інтерес для розв’язання завдань нашого дослідження становлять система розуміючої психотерапії (Ф. Є. Василюк) та методологія й форми практичної роботи психотерапевтичної системи «діаналіз» (В. Ю. Зав’ялов).
Пов’язаними з проблематикою даної роботи є праці представників «пост-Піаже», або «постформально-операційних» підходів до дослідження розвитку мислення, які розробляються зарубіжними психологами M. Basseches, J. B. Conway, W. O. O’Donohue, J. S. Efran, D. V. Fishman, D. B. Hershenson, R. R. Hoffman, J.A. Johnson, D. Kuhn, J. Martin, J. M. Nead, W. F. Overton, K. F. Riegel, T. E. Schacht, C. S.Wan, M. Winokur та ін. У працях цих вчених закладено методологічні засади й зафіксовано результати емпіричної перевірки положень про наукове мислення та його функцію – створення й верифікацію теорій – як вищий ступінь розвитку мислення у ненауковців і про діалектичний спосіб міркувань як оптимальний варіант організації мислення для розв’язання завдань у галузі розвитку людини.
Загалом, незважаючи на численні напрацювання вітчизняної та зарубіжної психології у галузях, що тісно стикаються з темою дослідження, нині практично не вивченими залишаються питання специфіки метатеоретичного мислення психотерапевтів, його ролі у процесі теоретизування, переведення результатів теоретичного мислення психотерапевта у практичні рішення та, найголовніше, з огляду на обрану тему дослідження, – практично відсутні розробки з формування чи розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося у межах комплексної науково-дослідної теми факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Розробка рекомендацій щодо психолого-методичного забезпечення інформаційних технологій оцінки та моніторингу якості освіти у ВНЗ України» (державний реєстраційний номер 0108U002461). Тему дисертації затверджено вченою радою факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 5 від 19 січня 2010 року).
Мета дослідження – на основі встановлених у теоретичному та емпіричному дослідженні психологічних закономірностей і механізмів побудувати модель метатеоретичного мислення та розробити засади його розвитку у психотерапевта.
Завдання дослідження:
1. Визначити методологічні підходи до психологічного аналізу феномена метатеоретичного мислення.
2. Здійснити концептуальний аналіз сутності, структури та функцій метатеоретичного мислення у цілісному контексті теоретичного та емпіричного мислення психотерапевта.
3. Визначити психологічні носії процесу розвитку мислення психотерапевта та їх оптимальні зразки.
4. Побудувати модель функціонування та розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта.
5. З’ясувати психологічні закономірності та механізми функціонування й розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта з визначенням можливостей його цілеспрямованого формування.
6. Обґрунтувати, розробити та апробувати спеціальну розвивальну технологію як одну з інноваційних форм цілеспрямованого формування метатеоретичного мислення психотерапевта.
Об'єкт дослідження – метатеоретичне мислення психотерапевта.
Предмет дослідження – психологічні закономірності та механізми функціонування метатеоретичного мислення психотерапевта, його розвитку в умовах розробленої розвивальної технології.
Методи дослідження. Для досягнення мети та завдань дисертаційного дослідження було використано як загальнонаукові, так і спеціальні дослідницькі методи та методи активного впливу.
1. Методи збору інформації:
1) Теоретичні методи – теоретичний аналіз спеціальних філософських та психологічних джерел, системний аналіз та інтерпретація отриманих даних, класифікація, структурно-функціональне моделювання, вивчення та узагальнення досвіду;
2) Емпіричні методи – методи включеного спостереження, активного навчання та моделювання, аналізу результатів діяльності, психодіагностичні методики. Для розв’язання завдань емпіричної частини роботи залучено широкий спектр методів психологічного дослідження, загалом – 15 методів та методик.
Тест «Стилі мислення» (автори – A. F. Harrison, R. M. Bramson, адаптація – А. А. Алексєєв, 1993); графічний варіант невербального семантичного диференціалу (В. Ф. Петренко, 2005); авторські тести «Епістемологічні стилі», «Картини світу», «100 прислів’їв» та «Опори мислення», було використано для дослідження психологічних закономірностей та механізмів функціонування метатеоретичного мислення психотерапевта.
Опитувальник виразності психопатологічної cимптоматики – Simptom Check List-90-Revised – SCL-90-R (автор – L. R. Derogatis, адаптація Н. В. Тарабріної, 2001); Клінічну шкалу, розроблену у відділенні неврозів та психотерапії Інституту ім. В. М. Бехтєрєва (Б. Д. Карвасарський та ін., 1984) для оцінки ефективності психотерапії, метод напівструкторованого інтерв’ю було застосовано для перевірки гіпотези про зв’язок подібності/неподібності епістемологічних профілів психотерапевта та клієнта з ефективністю психотерапії.
Тести «Епістемологічні стилі», «Опори мислення» було також використано для оцінки ефективності розробленої технології розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта. Для розв’язання цього ж завдання було застосовано анкетування, контент-аналіз та метод експертних оцінок, які у сукупності допомогли виявити зміни у змістовій та динамічній сторонах метатеоретичного мислення психотерапевта протягом застосування розвивальної технології.
Використання Самоактуалізаційного тесту – САТ (автор – Е. Шостром, адаптація Ю. Є. Альошиної, Л. Я. Гозмана, М. В. Загіки та М. В. Кроза, 1987); Опитувальника для діагностики вигоряння (автори – К. Маслач, С. Джексон, адаптація Н. Є. Водоп’янової, 2001); тесту «Професійна задоволеність психотерапевта», який є авторською модифікацією тесту «Інтегральна задоволеність трудом» (А. В. Батаршев, 2005), уможливило аналіз результатів за допоміжними критеріями ефективності технології розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта.
Використані емпіричні методи відповідають меті та завданням дослідження. Авторські тести пройшли необхідні етапи конструювання та перевірки їх параметричних якостей.
2. Методи обробки даних:
а) Якісні – загальнологічні методи аналізу, синтезу, порівняння;
б) Кількісні – методи статистичної обробки, графічне подання даних.
3. Інтерпретаційні методи: обрано структурний спосіб інтерпретації отриманих у роботі результатів, який уможливив співставлення отриманих даних з раніше встановленими фактами і закономірностями та перевірку моделі функціонування та розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта.
Наукова новизна дослідження.
• вперше застосовано діалектико-феноменологічний підхід до дослідження метатеоретичного мислення психотерапевта;
• вперше запропоновано й обґрунтовано застосування поняття «метатеоретичне мислення» для розв’язання завдань психотерапевтичної практики;
• вперше побудовано структурно-функціональну модель метатеоретичного мислення психотерапевта;
• вперше виявлено та емпірично верифіковано механізми функціонування та розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта;
• вперше розроблено концепцію розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта та принципи побудови розвивальних психотехнологій на її основі;
• уточнено зміст понять «теоретичне мислення», «емпіричне мислення» у контексті фахової діяльності психотерапевта;
• асоційовано знання про сутність та специфіку розвитку метатеоретичного мислення з науковими уявленнями про ортобіоз та процес самоактуалізації особистості.
Практичне значення роботи полягає у:
• теоретико-методологічному обґрунтуванні ролі й значення метатеоретичного мислення фахівця у практиці психотерапії;
• визначенні місця емпіричного, теоретичного та метатеоретичного мислення у розв’язанні завдань фахової діяльності психотерапевта;
• створенні методик діагностики складових, механізмів та результатів метатеоретичного мислення психотерапевта («Епістемологічні стилі», «Картини світу», «100 прислів’їв», «Опори мислення»), які можуть бути застосовані при розв’язанні завдань діагностики та розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта, та тесту «Професійна задоволеність психотерапевта», який є авторською модифікацією тесту «Інтегральна задоволеність трудом»;
• розробці науково обґрунтованої та емпірично перевіреної технології розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта;
• організації та веденні освітнього проекту «Школа діаналізу», у рамках якого проводилася апробація технології розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта, розробці й адмініструванні інформаційного інтернет-ресурсу проекту.
Отримані результати роботи упроваджуються в роботу Центру психотерапії, психіатрії та практичної психології «Софія» (довідка про впровадження від 22.09.2012), Інституту розвитку психоаналізу (довідка про впровадження від 01.10.2012), ГО «Науково-практичний центр «Діаналіз» (довідка про впровадження від 19.09.2012), у навчальні програми факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (акт про впровадження від 02.10.2012) та Київського інституту сучасної психології та психотерапії (довідка про впровадження від 04.09.2012).
Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на 25 наукових конференціях: Першому всеукраїнському конгресі психологів (Київ, 2005); Міжнародному конгресі «Психотерапія, консультування, коучінг: традиції та сучасність» (Москва, 2007); Першій Київській міжнародній конференції з практичної психології «Я. Взаємини. Любов» (Київ, 2007); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика» (Вінниця, 2007); Четвертому паназіатському конгресі «Психотерапія та консультування в епоху змін» (Єкатеринбург, 2007); Конференції «Системне мислення у бізнесі» (Москва, 2008); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень в психології», до 110-річчя започаткування Г. І. Челпановим Психологічного семінарію у Київському Університеті св. Володимира (Київ, 2008); Першій Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика» (Умань, 2009); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень у психології», до 120-річчя з дня народження С. Л. Рубінштейна, (Київ, 2009); Всеросійській науковій Ювілейній конференції, присвяченій 120-річчю з дня народження Сергія Леонідовича Рубінштейна «Психологія людини у сучасному світі» (Москва, 2009); ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Вища освіта України у контексті інтеграції до європейського освітнього простору», (Київ, 2009); Міжнародній конференції «Психотерапія та консультування: технології та духовний вимір» (Москва, 2009); Першій всеукраїнській конференції «Псикон-2009» (Київ, 2009); Першому всесвітньому конгресі російськомовних психотерапевтів «Мови психотерапії» (Москва, 2010); Міжнародному форумі акмеологічних загальноосвітніх навчальних закладів «Акмеологія – наука ХХІ століття: теоретико-практичний аспект» (Київ, 2010); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психології особистості та міжособистісних взаємин» (Кам’янець-Подільський, 2011); Міжнародному конгресі «Інтегративні процеси у психотерапії. Психотерапія здорових. Медіація» (Москва, 2011); Міжнародній науково-практичній конференції «Чинники та технології соціалізації і ресоціалізації особистості в умовах сучасного суспільства» (Київ, 2011); VII Всеросійській науково-практичній конференції «Психологія освіти: дитинство як стратегічний ресурс суспільства» (Москва, 2011); V Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень у психології» (Київ, 2011); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психології особистості та міжособистісних взаємин» (Кам’янець-Подільський, 2012); Міжнародному конгресі «Психотерапія, практична та консультативна психологія: сплетіння доль» (Київ, 2012); Всеросійській науковій конференції «Людина в економічних та соціальних відносинах (Москва, 2012); Міжнародній науково-практичній конференції «Регістри стосунків» (Київ, 2012); VI Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми емпіричних досліджень в психології» (Київ, 2012). Основні положення, висновки та практичні результати дисертаційного дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри психодіагностики та клінічної психології та на засіданнях вченої ради факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2009-2012).
Публікації. Результати дисертації викладено у 43 наукових працях: 1 монографії, 25 статтях у фахових виданнях, 7 статтях – у інших виданнях, 10 публікаціях тез конференцій.
Кандидатська дисертація «Динаміка смислових структур осіб, залежних від психоактивних речовин, в процесі психологічної реабілітації» була захищена у 2004 році. Захищені положення кандидатської дисертації в докторській дисертації не використовуються.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних джерел (437 найменувань, у тому числі 132 – іноземними мовами, загальний обсяг – 51 сторінка), 21 додатка (загальний обсяг – 40 сторінок). Рукопис містить 471 сторінку комп’ютерного набору. Основний зміст дисертації викладено на 380 сторінках основного тексту. Він містить 41 таблицю загальним обсягом 19 сторінок та 28 рисунків загальним обсягом 17 сторінок.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нове розв’язання проблеми метатеоретичного мислення психотерапевта, виявлено сутність, специфіку, умови та механізми його функціонування та розвитку; побудовано модель мислення з урахуванням метатеоретичного його рівня та створено концепцію розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта; розроблено засади та методи емпіричного дослідження джерел, складових, механізмів та результатів метатеоретичного мислення психотерапевта; розроблено принципи та апробовано технологію його розвитку.
Здійснений на засадах діалектико-феноменологічного підходу змістовий аналіз метатеоретичного мислення психотерапевта як рівня мислення, конституйованого усвідомленням власних метатеоретичних орієнтирів та результованого установками свідомості, реалізованими в аксіомах, нормативах та правилах теоретичного мислення, дозволяє зробити такі висновки:
1. У гуманітарній психотерапевтичній парадигмі висуваються нові вимоги до гносеологічної складової професійної діяльності психотерапевта. На перший план виходять здатність до побудови суб’єкт-суб’єктних стосунків з клієнтом, до використання «маєвтичних», на противагу маніпулятивним, засобів психотерапії. Однією з професійних характеристик психотерапевта у цій парадигмі визнається здатність до організації спільного з клієнтом процесу пізнання. Такий підхід до сутнісного розуміння психотерапії ставить завдання розвитку самостійного мислення психотерапевта до рівня, який дозволить розв’язувати не лише проблеми, окреслені рамками існуючих теорій особистості та психотерапії, але й поза їх межами, через використання метатеоретичних принципів та правил мислення.
2. Метатеоретичне мислення психотерапевта характеризується особливою організацією методологічної рефлексії стосовно принципів координування теорій, концепцій, теоретичних підходів. Розглянуте під кутом зору функцій самодисциплінування, самоконтролю та саморегуляції, метатеоретичне мислення психотерапевта являє собою цілісне, організоване, самостійне мислення, яке спирається на свідомо розвинуті метатеоретичні орієнтири та здійснюється за допомогою відповідних механізмів.
Основними функціями метатеоретичного мислення психотерапевта у здійсненні фахової діяльності є:
• формування системи координат, у якій відбувається висування й перевірка терапевтичних гіпотез та побудова й верифікація «життєвих теорій»;
• забезпечення регулярної основи теоретичної діяльності психотерапевта і процесу його пізнання у цілому через рефлексію та нормування процесу мислення;
• уможливлення самостійності організованого мислення та критичного ставлення до існуючих теорій особистості й психотерапії, а також адекватності вибору опорної теорії актуальній життєвій ситуації та особистості клієнта;
• організація співмислення з клієнтом для здійснення психотерапевтичного дослідження, метою якого є посилення та розвиток особистості клієнта, а засобом – реконструкція існуючих або створення нових «життєвих теорій».
• залучення клієнта до пошукової інтелектуальної активності, що сприяє набуттю психотерапевтичною взаємодією суб’єкт-суб’єктного характеру та перетворенню клієнта з пасивного споживача психотерапевтичних послуг на активного учасника психотерапевтичного дослідження з супутнім зростанням його участі в отриманні результатів психотерапії та закономірним наслідком у вигляді посилення інтенціональної складової їх утримання після завершення психотерапії.
3. Носіями процесу розвитку мислення психотерапевта є репрезентативно-когнітивні психологічні структури у складі сформованого метарівня мислення. Оптимальним зразком репрезентативно-когнітивної структури психотерапевта є структура, сформована у результаті розвитку діалектичної організації його мислення. Вона забезпечує специфічну функцію регулярної основи цілісного теоретичного пізнання психотерапевта та дозволяє організовувати процес пізнання систем, що розвиваються, до яких належать людина та система її соціальних відношень, а також уможливлює організацію співмислення з клієнтом для здійснення психотерапевтичного дослідження з метою посилення та розвитку особистості клієнта.
4. Ключовими компонентами моделі метатеоретичного мислення психотерапевта є:
• джерела метатеоретичного мислення: філософія, наука, релігія;
• змістові складові метатеоретичного мислення: картина світу, епістемологічний стиль, концепти здорового глузду;
• метамеханізм рефлексія та механізми здоровий глузд, формальна логіка, інтелектуальна інтуїція, діалектична логіка, міфологіка;
• результати метатеоретичного мислення: релігійні, наукові та філософські установки свідомості, які реалізуються у відповідних аксіомах, нормативах та принципах.
5. У залежності від теоретичного підходу провідну роль серед механізмів метатеоретичного мислення психотерапевта відіграють:
• у психотерапевтів медичної моделі психотерапії та когнітивно-біхевіорального напряму – формальна логіка;
• у психотерапевтів екзистенціального та гуманістичного напрямів – здоровий глузд, діалектична логіка, інтелектуальна інтуїція та міфологіка;
• у психотерапевтів психоаналітичного напряму – формальна логіка та міфологіка.
6. У системі знань, що слугують позапсихологічним, метатеоретичним каркасом мислення психотерапевта, провідну роль відіграє філософія. Наукові галузі мають специфічне значення для прибічників різних психотерапевтичних напрямів. Серед духовно-релігійних систем джерелами для формування метатеоретичних знань та здійснення відповідного рівня мислення психотерапевта є, насамперед, буддизм, християнство та, меншою мірою, даосизм. Метатеоретичну роль у здійсненні професійного мислення психотерапевта у залежності від теоретичної орієнтації відіграють:
• у прибічників медичної моделі психотерапії – філософія та наукові галузі медицина й біологія; релігійні системи християнство, буддизм та даосизм; для однієї шостої частини прибічників цієї моделі психотерапії жодна релігійна система не усвідомлюється як така, що впливає на їх професійну діяльність;
• у психотерапевтів екзистенціального напряму – філософія та міфологія; релігійні системи буддизм, християнство та даосизм;
• у психотерапевтів когнітивно-біхевіорального напряму – філософія та наукові галузі логіка й біологія; релігійні системи буддизм та християнство;
• у психотерапевтів гуманістичного напряму – філософія та наукові галузі літературознавство й філологія; релігійні системи буддизм, християнство та даосизм.
• у психотерапевтів психоаналітичного напряму – філософія та наукові галузі міфологія й біологія. Жодна релігійна система у професійному мисленні більшості цих психотерапевтів не відіграє метатеоретичної ролі.
7. Епістемологічний профіль психотерапевта як індивідуально-своєрідне співвідношення епістемологічних стилів та відповідних їм картин світу являє собою відносно збалансоване співвідношення метатеоретичних утворень. Переважають у профілі епістемологічний стиль здорового глузду з відповідною йому наївно-реалістичною картиною світу та феноменологічний епістемологічний стиль з причинно-наслідковою картиною світу. Конфігурація профілю психотерапевта тієї чи іншої теоретичної орієнтації специфікована різними співвідношеннями метатеоретичних утворень, що пов’язано із особливостями теоретичних базисів психотерапевтичних підходів, кожен з яких сформований у відповідності до певної картини світу та з опорою на певний епістемологічний стиль.
• Епістемологічний профіль психотерапевтів когнітивно-біхевіорального напряму подібний до профілю психотерапевтів медичної моделі. В обох епістемологічних профілях переважають феноменологічний та прагматичний епістемологічні стилі, а найменш вираженим є аритмологічний епістемологічний стиль. У психотерапевтів когнітивно-біхевіорального і медичного напрямів домінують елементи причинно-наслідкової та діалектичної картин світу та практично не представлені елементи міфологічної картини світу.
• У психотерапевтів екзистенціального напряму переважають аритомологічний епістемологічний стиль із міфологічною картиною світу та стиль здорового глузду з наївно-реалістичною картиною світу. Найменшим у профілі є показник феноменологічного епістемологічного стилю з причинно-наслідковою картиною світу.
• У психотерапевтів гуманістичного напряму в епістемологічному профілі домінують епістемологічний стиль здорового глузду та відповідна йому наївно-реалістична картина світу. На другому місці за представленістю у епістемологічному профілі знаходиться континуальний епістемологічний стиль, пов’язаний з містичною картиною світу. Слабко вираженими є прагматичний та аритмологічний епістемологічні стилі й відповідні їм діалектична та міфологічна картини світу та невираженим – феноменологічний епістемологічний стиль та причинно-наслідкова картина світу.
• Психотерапевтів психоаналітичного напряму вирізняють у епістемологічному профілі представленість аритмологічного, феноменологічного та континуального епістемологічних стилів з відповідним переважанням елементів міфологічної, причинно-наслідкової та містичної картин світу. Найнижчими є показники епістемологічних стилів здорового глузду та прагматичного епістемологічного стилю та відповідних їм наївно-реалістичної та діалектичної картин світу.
8. Подібність епістемологічних профілів психотерапевта та клієнта позитивно пов’язана з ефективністю психотерапії та є однією з базисних умов створення психотерапевтичного альянсу. Виражені розбіжності у епістемологічних профілях психотерапевта та клієнта пов’язані з виникненням психологічних бар’єрів між учасниками психотерапевтичної взаємодії та низькою ефективністю психотерапії.
9. Застосування розробленої технології розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта, що базується на емпірично перевіреній моделі метатеоретичного мислення і концепції його розвитку у психотерапевта, дозволяє:
• проблематизувати фахову діяльність психотерапевта, виявити обмеження предметного мислення та некритичного застосування існуючих теорій у практиці психотерапії;
• досягти усвідомлення психотерапевтами власних метатеоретичних орієнтирів і принципів мислення та зростання рівня свідомого їх використання;
• розширити арсенал способів пізнання та можливостей варіювання власної пізнавальної позиції психотерапевта у залежності від особливостей індивідуально-своєрідного епістемологічного профілю клієнта;
• виробити навички самостійного непредметного мислення з акцентом на діалектико-феноменологічному його варіанті;
• сформувати розуміння функціонального значення засвоєних принципів, стратегій та навичок у цілісному контексті фахової діяльності психотерапевта та проблемних її галузях.
10. У результаті застосування технології розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта відбуваються зміни у змістовій та динамічній сторонах метатеоретичного мислення, а саме:
• зменшення внеску елементів відомих теорій особистості у мовленнєві повідомлення та судження психотерапевтів під час здійснення психотерапевтичної взаємодії з клієнтом, водночас – збільшення частки метатеоретичних засобів мислення;
• прискорення та полегшення метааналізу результатів власного використання психотерапевтичних стратегій та механізмів мислення у ситуації психотерапевтичної взаємодії з клієнтом;
• розвиток механізмів метатеоретичного мислення, що свідчить про збільшення можливостей самоорганізації мислення у психотерапевтів;
• гармонізація епістемологічних профілів психотерапевтів;
• розвиток точності, реалістичності, діалектичності, повноти, самостійності, критичності, рефлексивності, організованості мислення.
Асоційованим результатом застосування технології розвитку метатеоретичного мислення є подальше формування зрілості особистісних структур психотерапевтів, пов’язаних з розвитком метатеоретичного мислення, що виявляється у позитивних змінах змістових параметрів самоактуалізації з акцентуванням у ціннісному блоці аспекту ціннісної орієнтації; у блоці самосприйняття – аспекту самоповаги; у блоці концепції людини – аспекту синергії та у блоці пізнання – аспекту пізнавальних потреб. Відбувається зниження ознак емоційного виснаження та зростання відчуття особистісної ефективності, професійної компетентності й професійної задоволеності психотерапевтів.
Технологія розвитку метатеоретичного мислення психотерапевта може успішно застосовуватись у закладах післядипломної освіти, які готують фахівців за освітніми напрямами «клінічна психологія», «психотерапія», «психіатрія» та у програмах додаткової психотерапевтичної підготовки. Технологія у повному обсязі або окремі її складові можуть бути використані також у структурі додипломної освіти практичних психологів, медичних психологів та психіатрів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Авилов В. И. Социальная обусловленность и диалектическая взаимосвязь научной картины мира и стиля научного мышления : автореф. дис. на соискание ученой степени канд. филос. наук : спец. 09.00.01 «Диалектический и исторический материализм» / В. И. Авилов ; Ленинградский Ордена Труд. Крас. Знамени фин.-экон. ин-т им. Н. А. Вознесенского. – Л. : 1984. – 17 с.
2. Адлер А. Понять природу человека / А. Адлер – СПб. : Питер, 1997. – 430 с.
3. Александров А. А. Интегративная психотерапия / А. А. Александров. – СПб. : Питер, 2009. - 352 с. : ил. ; Библиогр. : С. 343-347. – ISBN 978-5-388-00270-9.
4. Александровский Ю. А. Пограничные психические расстройства: руководство для врачей / Ю. А. Александровский. – М. : Медицина – 2000. – 486 с. – ISBN 5-225-04193-0.
5. Алексеев А. А. Поймите меня правильно или книга о том, как найти свой стиль мышления, эффективно использовать интеллектуальные ресурсы и обрести взаимопонимание с людьми / А. А. Алексеев, Л. А. Громова – СПб. : Экономическая школа, 1993. – 352 с. – ISBN 5-900428-06-0.
6. Аллахвердов В. М. Научное объясение как тривиализация обоснованной ахинеи / В. М. Аллахвердов // Теория и методология психологи : Постнеклассическая перспектива / Отв. ред. А. Л. Журавлев, А. В. Юревич. – М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 2007. – С. 174-193.
7. Альтшуллер Г. С. Найти идею: Введение в ТРИЗ — теорию решения изобретательских задач / Генрих Альтшуллер ; [ред. Н. Величенко]. – М. : Альпина Бизнес Букс, 2007. – 400 с. – ISBN 978-5-9614-0534-7.
8. Ананьев Б. Г. О взаимосвязи и развитии способностей и характера / Б. Г. Ананьев // Доклады на совещании по вопросам психологии личности. М. : Изд-во АПН РСФСР, 1956. – С.93-96.
9. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев [3-е издание] – СПб. : Питер, 2001. – 288 с. – ISBN 5-272-00315-2 (Серия «Мастера психологии»).
10. Анцыферова Л. И. Концепция самоактуализирующейся личности А. Маслоу / Л. И. Анцыферова // Вопросы психологии. – 1973. – № 4. – С. 173-180.
11. Арутюнов В. Х. Методологія соціально-економічного пізнання: навчальний посібник / В’ячеслав Хуршудович Арутюнов, Володимир Михайлович Мішин, Володимир Миколайович Свінціцький – К.: КНЕУ, 2005. – 352 с. – ISBN 966-574-688-X.
12. Асмолов А. Г. О соотношении понятия установки в общей и социальной психологии / А. Г. Асмолов, М. А. Ковальчук // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии [под ред. Г. М. Андреевой, Н. Н. Богомоловой]. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1977. – С. 143-163.
13. Атаханов Р. А. Математическое мышление и методики определения уровня его развития / Р. А. Атаханов ; [под науч. ред. действит. члена РАО, проф. В. В. Давыдова] – Москва-Рига, 2000. – 208 с. – ISBN 9984160343, 9789984160344.
14. Банщикова Т. Н. Категория развития в философии, психологии и акмеологии: логико-семантический анализ / Т. Н. Банщикова // Вестник СевКавГТУ. – 2006. – № 3 (7). – С. 7-11. – ISBN 5-9296-0310-3.
15. Бахаулла. Китаб-и-Агдас / Духовное Собрание Бахаи России. – СПб. : Единение, 1998. – 375 с. – ISBN 5-93283-001-8.
16. Бек А. Техники когнитивной психотерапии / А. Бек // Московский психотерапевтический журнал. – 1996. – № 3. – С. 49 – 68.
17. Бек Дж. С. Когнитивная терапия: полное руководство / Джудит С. Бек ; [пер. с англ.]. – М. : ООО «И.Д. Вильямс», 2006. – 400 с. : ил. – Парал. тит. англ.; Библиогр. – с. 376-282. – ISBN 5-8459-1053-6 (рус.).
18. Бергсон А. Творческая эволюция / Анри Бергсон ; [пер. с фр. В. Флеровой; вступ. ст. И. Блауберг] – М. : ТЕРРА-Книжный клуб; КАНОН-пресс-Ц, 2001. - 384 с. – ISBN 5-275-00390-0. – (Канон философии).
19. Березин Ф. Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека / Ф. Б. Березин ; [отв. редактор – акад. АН СССР П. В. Симонов ; рецензенты В. В. Аршавский, М. Г. Айрапетянц] – Л. : Наука, 1988 – 270 с. – Библиография – 237 назв. – ISBN: 5-02-025742-7.
20. Берн Э. Трансактный анализ / Эрик Берн – М. : Академический Проект; Трикста, 2004. – 192 с. – (Психологические технологии). ISBN 5-8291-0254-4 (Академический проект) ; ISBN 5-902358-27-2 (Трикста).
21. Блазер А. Проблемно-ориентированная психотерапия. Интегративный подход / Блазер А., Хайм Э., Рингер Х. ; [пер. с нем. Л. С. Каганова]. – М. : Независимая фирма «Класс», 1998. – 272 с. – (Библиотека психологии и психотерапии) – ISBN 5-86375-089-8.
22. Богоявленская Д. Б. Что выявляют тесты интеллекта и креативности / Д. Б. Богоявленская // // Психология. Журнал Высшей школы экономики. – 2004. – Т. 1. – № 2. – С.54-65.
23. Богданов А. А. Тектология: (Всеобщая организационная наука) / Богданов А. А. ; [в 2-х кн. : кн. 1] ; [редкол. Л. И. Абалкин (отв. ред.) и др.] / Отд-ние экономики АН СССР. Ин-т экономики АН СССР. – М. : Экономика, 1989. (Экон. наследие).
Кн. 1 – 304 с. – ISBN 5-282-00538-7.
Кн. 2 – 361 с. – ISBN 5-282-00537-9.
24. Бодалев А. А. Вершина в развитии взрослого человека: характеристики и условия достижения / А. А. Бодалев. – М. : Флинта ; Наука, 1998. – 168 с. – ISBN 5-89349-105-х (Флинта) ; ISBN 5-02-008278-3 (Наука).
25. Божович Л. И. Проблемы формирования личности / Л. И. Божович ; [под ред. Д. И. Фельдштейна ; вступ. статья Д. И. Фельдштейна ; 2-е изд.]. – М. : Издательство «Институт практиче¬ской психологии», Воронеж : НПО «МОДЭК», 1997.– 352 с. – ISBN 5-89395-048-6.
26. Болотов В. В. «Лекцiи по исторiи Древней Церкви» в 4-х томах / В. В. Болотов [посмертное издание под ред. проф. А. Бриллиантова]. – Типографiя М. Меркушева, С.-Петербургъ. – Т. 2. – 1910. – 493 с. Сканирование и создание электронного варианта : СПб : «Аксион эстин». – 2006.
27. Бондаренко А. Ф. Психологическая помощь: теория и практика / А. Ф. Бондаренко ; [изд. 3-е, испр. и доп.]. – М. : Независимая фирма «Класс», 2001. – 336 с. – (Библиотека психологии и психотерапии, вып. 94). – ISBN 5-86375-040-5.
28. Бондаренко А. Ф. Личностное и профессиональное самоопределение отечественного психолога-практика // Моск. психотерапевт. жур¬нал. – 1993. – № 1. – С. 63-76.
29. Бондаренко А. Ф. Понятийный тезаурус этического персонализма как русской традиции в психотерапии / А. Ф. Бондаренко // Журнал практикующего психолога. – Вып. 11. – 2005. – С. 39-48.
30. Борисюк А. С. Психологічні особливості формування професійних якостей майбутнього медичного психолога : афтореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. психол. наук : спец. 19.00.07 «Педагогічна та вікова психологія» / А. С. Борисюк ; Івано-Франківськ, 2004. – 20 с.
31. Братченко С. Л. Экзистенциальная психология глубинного общения: уроки Джеймса Бюджентала / С. Л. Братченко. – М : Смысл, 2001. – 197 с. – ISBN 5-89357-095-2.
32. Брушлинский А. В. Субъект: мышление, учение, воображение / А. В. Брушлинский. – М. : МПСИ, МОДЭК, 2003. – 408 с. – («Психологи Отечества») – ISBN 5-89502-399-1, 5-89395-454-8.
33. Бузунова Л. Г. Духовность и картина мира человека / Л. Г. Бузунова // Вестник Томского государственного педагогического университета. Серия: Психология. – 2005. – Выпуск 1 (45). – С. 5-7.
34. Бурлачук Л. Ф. Психотерапия: учебник для вузов / Л. Бурлачук, А. Кочарян, М. Жидко. – 2-е изд., стер. – СПб. : Питер, 2007. – 480 с. : ил. – («Учебник для вузов»). – ISBN 978-5-91180-451-0.
35. Бурно М. Е. Клиническая психотерапия / М. Е. Бурно. – изд. 2-е, доп. и перераб. – М. : Академический Проект ; Деловая книга, 2006. – 800 с. – ISBN 5-8291-0682-5 (Академический Проект) ; ISBN 5-88687-174-8 (Деловая книга).
36. Василюк Ф. Е. Понимающая психотерапия как психотехническая система : автореф. дис. на соискание ученой степени докт. психол. наук : спец. 19.00.01 «Общая психология, психология личности, история психологии» / Ф. Е. Василюк ; Моск. гор. психол.-пед. ун-т, Психол. ин-т РАО. – М., 2007. – 47 с.
37. Василюк Ф. Е. Психотехнический метод исследования творческого мышления / Василюк Ф. Е., Зарецкий В. К., Молостова А. Н. // Культурно-историческая психология. – 2008. – № 4. – C. 34-47.
38. Васко А. «Психотерапевт, познай самого себя»: диссонанс между метатеоретическими и личностными ценностями психотерапевтов различных теоретических ориентаций / Васко А., Гарсиа-Маркес Л., Драйден У. // Московский психотерапевтический журнал. – 1996. – № 3 (13). – С. 164-180.
39. Ваулина Т. А. Типы профессионально-психологического мышления: исторический и общепсихологический аспекты : дис. ... кандидата психол. наук : 19.00.01 / Ваулина Татьяна Анатольевна. – Барнаул, 2005. – 177 с. – Бібліогр. : с. 171-177.
40. Вахромов Е. Е. Вершины жизни и пути их достижения. Самоактуализация, акме и жизненный путь человека / Е. Е. Вахромов // Прикладная психология. – 2001. – № 4. – С. 35-41.
41. Величковский Б. М. Когнитивная наука : Основы психологии познания : в 2 т. – Т. 1 / Борис М. Величковский. – М. : Смысл ; Издательский центр «Академия», 2006. – 448 с. – (Серия «Основы современного человекознания») – ISBN 5-89357-217-3 («Смысл», т. 1) ; ISBN 5-7695-2984-9 (Изд. центр «Академия», т. 1).
42. Венгер Л. A. Развитие способности к наглядному пространственному моделированию / Л. А. Венгер // Дошкольное воспитание. – 1982. – № 3. – С. 46-52.
43. Венгер Л. А. А. В. Запорожец и его вклад в советскую психологию / Л. А. Венгер // Вопросы психологии. – 1985. – № 4. – C. 121-125.
44. Вернадский В. И. Живое вещество и биосфера : сборник [отв. ред. и авт. вступ. ст. А. Л. Яншин] ; [Рос. АН, Комис. по разраб. изуч. наследия акад. В. И. Вернадского, ин-т геохимии и аналит. химии им. В. И. Вернадского]. – М. : Наука, 1994. - 671 с. : 1 л. портр. – (Б-ка трудов академика В. И. Вернадского). – Библиогр. в конце ст. – имен, указ. : с. 665-670. – В прил. : В. И. Вернадский и современность / Н. Н. Моисеев. О происхождении жизни на Земле в трудах В. И. Вернадского / Ф. Т. Яншина. О работе В. И. Вернадского «Живое вещество в биосфере» / Н. М. Чернова. Провидец XXI века / И. И. Гительзон, Н. С. Печуркин. – ISBN 5-02-005734-1.
45. Вихнович В. Л. Иудаизм / В. Вихнович. – СПб: «Питер». – 2006. – 224 с. ил. – (Серия «Религии мира»). – ISBN 5-469-01190-9.
46. Водопьянова Н. Е. Синдром выгорания: диагностика и профилактика / Н. Водопьянова, Е. Старченкова. – 2-е изд. – СПб : Питер. – 2008. – 336 с. («Практическая психология») – ISBN 978-5-91180-891-4.
47. Возрастная и педагогическая психология: тексты ; [сост. и коммент. Шуаре Марта О.] – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1992. – 272. – ISBN 5-211-02154-1.
48. Волкан В. Жизнь после утраты. Психология горевания / В. Волкан, Э. Зинтл ; [переводчик Куркин К. В.] // М. : Когито-Центр, 2007. – 154 с. – ISBN 978-5-89353-213-5.
49. Выготский Л. С. Мышление и речь / Л. С. Выготский ; [редактор : Г. Н. Шелогурова ; художник И. Е. Смирнова ; компьютерный набор Н.Е.Еремин] – Изд. 5, испр. – М. : Изд-во «Лабиринт», 1999. – 352 с. [Библиография – С. 337-338] – ISBN 5-87604-097-5.
50. Выготский Л. С. Психология развития человека / Л. С. Выготский. – М. : Изд-во «Смысл» ; Изд-во «Эксмо», 2005. – 1136 с., ил. – (Библиотека всемирной психологии). – ISBN 5-699-13728-9.
51. Гайдамакина Е. В. Развитие психотерапии в России: по материалам медицинских, психиатрических и психотерапевтических съездов : дис. … кандидата мед. наук : 14.01.06 / Гайдамакина Екатерина Васильевна. – Санкт-Петербург, 2011. – 228 с.
52. Галецька І. Методологічні проблеми емпіричних досліджень ефективності психотерапії / І. Галецька // Проблеми емпіричних досліджень у психології. – Випуск 2. – К. : Гнозис, 2009. – С. 141-148.
53. Гальперин П. Я. Введение в психологию: учебное пособие для вузов / Гальперин П. Я. ; [редакция, предисловие и комментарии А. И. Подольского]. – 2-е изд. – М. : «Книжный дом «Университет», 2000. – 336 с. – ISBN 5-8013-0070-8.
54. Гарбер И. Е. Метапсихология в ХХІ веке: предмет, структура, методы // Психологический журнал. – 2006. – № 4. – С. 106-113.
55. Гегель Г.-В. Ф. Феноменология духа / Георг Вильгельм Фридрих Гегель ; [ответственный редактор, переводчик примечаний и автор послесловия М. Ф. Быкова ; перевод с немецкого Г. Г. Шпета ; рецензенты докт. филос. наук Н. В. Мотрошилова, докт. филос. наук В. В. Соколов]. – М. : Наука, 2000. – 495 с. (Серия «Памятники философской мысли»). – ISBN 5-02-008380-1.
56. Голосовкер Я. Э. Избранное. Логика мифа / Яков Голосовкер. – М. ; СПб : Центр гуманитарных инициатив, 2010. – 499 с. – ISBN 978-5-98712-045-3.
57. Гребінь Л. О. Дослідження структурно-психодинамічних механізмів розвитку людини / Л. О. Гребінь // Актуальні проблеми психології. Том 3.: Консультативна психологія і психотерапія: зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України ; Видавець ПП Лисенко М. М., 2010. – Вип. 7. – 332 с. – С. 79 – 116.
58. Групповая психотерапия / под ред. Б. Д. Карвасарского, С. Ледера. – М : Медицина, 1990. – 384 с. : ил. Библиогр. 380-384. – ISBN 5-225-00505-5.
59. Гулина М. А. Терапевтическая и консультативная психология / Марина Гулина. – СПб. : Издательство «Речь», 2001. – 352 с. : ил. – («Классики и современники психологии»). – [Книга издана при участии Торгового Дома «Гуманитарная Академия»]. – ISBN 5-9268-0049-8.
60. Гусельцева М. С. Постмодернистские перспективы развития психологии / М. С. Гусельцева // Теория и методология психологии : Постнеклассическая перспектива / Отв. ред. А. Л. Журавлев, А. В. Юревич. – М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 2007. – С. 45-73.
61. Гуссерль Э. Картезианские размышления = Cartesianische meditationen / Э. Гуссерль ; пер. с нем. Д. В. Скляднева. – СПб. : Наука : Ювента, 1998. – 315 с., [1] л. портр.; 17 см. – (Слово о сущем). – ISBN 5-02-026783-X.
62. Давыдов В. В. Теория развивающего обучения / В. В. Давыдов. – М. : ИНТОР. – 1996. – 544 с. – ISBN 5-89404-001-9.
63. Деркач А. А. Методолого-прикладные основы акмеологических исследований : монография / А. А. Деркач. – Москва : РАГС, 1999. – 392 с. – ISBN 5-7729-0054-4.
64. Добронравова І. С. Нелінійне мислення / І. С. Добронравова // Філософська і соціологічна думка. – К. – 1991. – №6. – С. 47-60.
65. Дружилов С. А. Картина мира и психологическая модель деятельности как формы репрезентации новой информационной реальности // Психология когнитивных процессов : материалы 3-й международной научно-практической конференции 14-15 мая 2009 г. : Смоленский гос. ун-т / под ред. А. Г. Егорова, В. В. Селиванова. – Смоленск : Универсум, 2009. – С. 33-37.
66. Дружинин В. Н. Психология общих способностей / В. Н. Дружинин. – 2-е изд. – СПб. : Питер, 2008. – 368 с. (Мастера психологии) – ISBN 978-5-91180-111-3.
67. Дубяга С. М. Мета-теоретичне мислення як детермінанта професійної підготовки майбутнього вчителя / Дубяга С. М., Кучина Л. І. // Збірник наукових праць. Науковий вісник Мелітопольського держ. пед. ун-ту ім. Богдана Хмельницького. Серія : Педагогіка. – 2011. – № 6. – С. 233-240.
68. Єрмусевич Е. І. Християнське розуміння особистості як аспект вітчизняної філософсько-психологічної думки / Єрмусевич Е. І., Бондар С. В. // Актуальні проблеми психології. Том 3. : Консультативна психологія і психотерапія: Зб. наукових праць Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України; Видавець ПП Лисенко М.М., 2010. – Вип. 7. – 332 с. – С. 128 – 154.
69. Завьялов В. Ю. Смысл нерукотворный: методология дианалитической терапии и консультирования / В. Ю. Завьялов. – Новосибирск : Издательский дом «Манускрипт», 2007. – 286 с. – ISBN 5-93240-110-9.
70. Завьялов В. Ю. Что такое дианализ?: методические рекомендации / В. Ю. Завьялов. – Новосибирск, 2005. – 51 с.
71. Завьялов В. Ю. Элементарный учебник дианализа / В. Ю. Завьялов ; [отв. ред. Л. С. Дубицкая] – Кировоград : «Полиум», 2003. – 480 с. – ISBN 966-96260-3-Х-4-8.
72. Зинченко В. П. Возможны ли целостные представления о мышлении? / В. П. Зинченко // Психологическая наука и образование. –2001. – № 2. – С. 47-59.
73. Зинченко Т. П. Когнитивная и прикладная психология / Т. П. Зинченко – М. : Московский психолого-социальный институт ; Воронеж : Издательство НПО «МОДЭК», 2000. – 608 с. – (Серия «Библиотека психолога»). – ISBN 5-89502-164-6 (МПСИ) ; ISBN 5-89395-116-6 (НПО «МОДЭК»).
74. Знаков В. В. Самосознание, самопонимание и понимающее себя бытие / В. В. Знаков // Методология и история психологии – 2007. – Т.2, вып. 3. – С. 65-74.
75. Знаков В. В. Психология понимания правды: проблемы и перспективы / В. В. Знаков. – М. : Институт психологии РАН, 2005. – 448 с. – ISBN 5-9270-0078-9.
76. Ильенков Э. В. Школа должна учить мыслить / Ильенков Э. // Наука и жизнь. – 1984. – № 8. – С. 14–20.
77. Исаев И. Т. Диалектика и проблема развития / И. Т. Исаев. – М. : Высш. шк., 1979. – 181 с.
78. Каган В. Янусово мышление психотерапии / В. Каган // Психотерапевтические тетради. – Вып. 1. – СПб., 1993. – С. 67.
79. Каліна Н. Ф. Психотерапія: підручнік / Н. Ф. Каліна. – К. : Академвидав, 2010. – 286 с. – (Серія «Альма-матер»). – Бібліогр. : с. 279-284. – ISBN 978-966-8226-89-2. – ISBN 978-617-572-004.
80. Калмыкова Е. С. Нарратив в психотерапии: рассказы пациентов о личной истории / Е. С. Калмыкова, Э. Мергенталер // Психологический журнал. – 1998. – Т. 19. – № 5. – С. 97-103.
81. Калмыкова Е. С. Психотерапия за рубежом: история и современное состояние (краткий обзор) / Е. С. Калмыкова, Х. Кэхеле // Психологический журнал. – 2000. – Т. 21. – № 2. – с. 88.
82. Карпов А. В. Рефлексивность как психическое свойство и методика ее диагностики / А. В. Карпов // Психологический журнал. – 2003. – Том 24. – №5. – С. 45-57.
83. Картина мира: модели, методы, концепты.
Материалы Всероссийской междисциплинарной школы
молодых ученых «Картина мира : язык, философия, наука».
1-3 ноября 2001. – Томск, Издание ТГУ, 2002. – 360 с.
84. Категории материалистической диалектики в психологии : [Сб. ст.] / АН СССР, Ин-т психологии ; отв. ред. [и авт. вступ. ст., с. 3-20] Л. И. Анцыферова, М. : Наука, 1988. – 243 с.
85. Кашапов М. М. Роль творческого мышления психолога в объяснении / М. М. Кашапов // Методология и история психологии. – 2008. – Т. 5. – Вып. 1. – С. 128-136.
86. Келвин С. Х. Теории личности / Келвин С. Холл, Гарднер Линдсей : пер. с англ. И. Б. Гриншпун. – М. : Психотерапия, 2008. – 656 с. – ISBN 978-5-903182-47-3.
87. Кирпач Н. Б. Витоки людської креативності та можливості її реалізації майєвтичними методами в психотерапевтичному процесі / Н. Б. Кирпач // Психолого-педагогічні та культурологічні питання гуманізаціїї освіти : зб. наук. ст. / Ін-т психології ім. Г. С. Костюка АПН України. – Київ : [б. в.], 2006. – С. 35-47. – Бібліогр. : с. 47 (14 назв) . – ISBN 978-966-96738-7-9.
88. Климов Е. А. Индивидуальный стиль деятельности / Е. А. Климов // Психология индивидуальных различий. Тексты / под ред. Ю. Б. Гиппенрейтер, В. Я. Романова. – М. : Изд-во МГУ, 1982. – С. 74-77.
89. Клиническая психология. Словарь. [Т. 6] / под ред. Н. Д. Твороговой ; [ред. – сост. Л. А. Карпенко; под общ. ред. А. В. Петровского]. – М. : ПЕР СЭ, 2007. – 416 с. (Психологический лексикон. Энциклопедический словарь : в 6 т.). – ISBN 978-5-9292-0163-9, 978-5-9292-0136-3.
90. Клиническая психология : учебник для вузов / Под ред. Б. Д. Карвасарского – 4-е изд. – СПб : Питер, 2010. – 864 с. – ISBN 978-5-49807-557-0.
91. Клочко В. Е. Постнеклассическая трансспектива психологической науки / В. Е. Клочко // Вестник ТГУ. – 2007. – № 305. – С. 157-164.
92. Копьев А. Ф. О диалогическом понимании психотерапевтического контакта / А. Ф. Копьев // Общение и диалог в практике обучения, воспитания и психологической консультации [под ред. А. А. Бодалева]. – М., 1987. – С. 50-57.
93. Коростылева Л. А. Психология самореализации личности: затруднения в профессиональной сфере / Л. А. Коростылева. – СПб. : Изд-во «Речь», 2005. – 222 с. – Библиогр. : с. 214-221. – ISBN 5-9268-0369-1.
94. Коршунов A. M. Теория отражения и эвристическая роль знаков / А. М. Коршунов, В. В. Мантанов. – М. : Изд-во МГУ, 1974. – 214 с.
95. Костюк Г. С. Принцип развития в психологи / Г. С. Костюк // Методологические и теоретические проблемы психологи [под ред. Е. В. Шороховой]. – М. : Наука, 1969. – С. 118-152.
96. Котик І. О. Механізми рефлексії у процесі розвитку суб’єктності людини : автореф. дис. на здобуття наук. ступеню канд. психол. наук : спец. 19.00.01 «Загальна психологія, історія психології» / І. О. Котик ; Інститут психології ім. Г. С. Костюка АПН України, – К., 2004. – 20 с.
97. Коул М. Культура и мышление / М. Коул, С. Скрибнер [переводчик Тульвисте П.] – М. : Директ-Медиа, 2007. – 481 с. – ISBN 978-5-94865-967-1.
98. Кочюнас Р. Психологическое консультирование и групповая психотерапия / Р. Кочюнас. – 5-е изд. – М. : Академический Проект : Гаудеамус, 2005. – 464 с. («Gaudeamus»). – ISBN 5-8291-0570-5 (Академический Проект) ; ISBN 5-98426-030-1 (Гаудеамус).
99. Крайг Г. Психология развития / Г. Крайг ; [перевод с англ. Н. Мальгиной, Н. Миронова, С. Рысева, Е. Турутиной ; под общей науч. ред. проф. А. А. Алексеева. – СПб. : Питер, 2000. – 992 с. : ил. – (Серия «Мастера психологии») – ISBN 5-314-00128-4.
100. Крижанівський О. П. Історія Стародавнього Сходу: підручник для студ. іст. спец. вищ. навч. закладів / О. П. Крижанівський. – 2-е вид., стереотип. – К. : Либідь, 2002. – 592 c. – ISBN 966-06-0245-6.
101. Кроник А. А. Каузометрия: Методы самопознания, диагностики и психотерапии в психологии жизненного пути / А. А. Кроник, Р. А. Ахмеров ; [ред. Н. В. Крылова]. – М. : Смысл, 2003. – 284 с. – ISBN 5-89357-124-Х.
102. Круглов А. Г. Словарь: Психология и характерология понятий [т. 1] («А – И») / А. Г. Круглов. – Изд-е 2-е, испр. и дополн. // Б-ка журнала «Здравый смысл». – М. : Гнозис, 2000. – 380 с. - ISBN 5-7333-0405-7.
103. Культура и системы мышления: сравнение холистического и аналитического познания / Р. Нисбетт, К. Пенг, И. Чой, А. Норензаян // Психологический журнал. – 2011. – Т. 32. – № 1. – С. 55-86.
104. Кун Т. Структура научных революций / Томас Кун ; [сост. : В. Ю. Кузнецов]. – М. : АСТ, 2003. – 608 с. («Логика и методология науки») – ISBN 5-17-010707-2.
105. Лазарев В. С. Психология стратегических решений : автореф. дис. на соискание ученой степени докт. психол. наук : спец. 19.00.01 «Общая психология, психология личности, история психологи» / В. С. Лазарев ; ПИ РАО. – М., 1994. – 48 с.
106. Лазурский А. Ф. Избранные труды по общей психологии. К учению о психической активности. Программа исследования личности / А. Ф. Лазурский – СПб : Алетейа, 2001. – 192 с. – (Серия «Российские психологи : Петербургская научная школа»). – ISBN 5-89329-347-9.
107. Лайнен М. М. Когнитивно-поведенческая терапия пограничного расстройства личности / Марша М. Лайнен ; пер. с англ.; [под. ред. Э. В. Крайникова]. – М. : ООО «И. Д. Вильямс», 2008. – 592 с. : ил. – Парал. тит. англ. – ISBN 978-5-8459-1235-0 (рус.).
108. Лаутербах В. Эффективность психотерапии: критерии и результаты оценки / В. Лаутербах // Психотерапия : От теории к практике. Материалы I съезда Российской Психотерапевтической Ассоциации. – СПб. : Изд. Психоневрологического института им. В. М. Бехтерева, 1995. – С. 28-41.
109. Лебедев С. А. Структура научного знания / С. А. Лебедев. – СПб. : СПбГУП, 2006. – 40 с. – (Избранные лекции университета). – ISBN 5-7621-0350-1.
110. Леонтьев А. Н. Избранные психологические произведения / А. Н. Леонтьев ; [в 2-х т. ; т. 1] – М. : Педагогика, 1983. – 392 с., ил. – (Труды д. чл. и чл.-кор. АПН СССР).
111. Леонтьев А. Н. Проблемы развития психики / А. Н. Леонтьев. – М. : Мысль, 1965. – 573 с.
112. Леонтьев Д. А. Неклассический вектор в современной психологии / Д. А. Леонтьев // Теория и методология психологии: Постнеклассическая перспектива / Отв. ред. А. Л. Журавлев, А. В. Юревич. – М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 2007. – С. 74-94.
113. Леонтьев Д. А. Рефлексия как предпосылка самодетерминации / Д. А. Леонтьев // Материалы Всероссийской юбилейной научной конференции, посвященной 120-летию со дня рождения С. Л. Рубинштейна, 15-16 октября 2009 г. / Ответственные редакторы : А. Л. Журавлев, В. А. Барабанщиков, М. И. Воловикова. – М. : Изд-во «Институт психологии РАН», 2009. – С. 40-49.
114. Лепешко Б. М. Парадоксальное мышление и его эвристические функции / Б. М. Лепешко // Крыніцазнаўства і спецыяльныя гістарычныя дысцыпліны : навук. зб. Вып. 3 / рэдкал. : У. Н. Сідарцоў, С. М. Ходзін (адк. рэдактары) [і інш.]. – Мінск : БДУ, 2007. – С. 129–139.
115. Лисицын Ю. П. Теории медицины XX века / Ю. П. Лисицын. – М. : Медицина, 1999. – 176 с. – ISBN 5-225-04508-1.
116. Лойфман И. Я. Мировоззренческие штудии: Избр. работы / Рос. филос. о-во ; Межвуз. центр проблем непрерыв. гуманитар, образования при Урал, гос. ун-те им. А. М. Горького и др. – Екатеринбург : Банк культурной информации, 2002. – 100 с : ил. – (Сер. «Филос. образование» / Ред. совет : В. В. Ким (предс.) и др. ; Вып. 23). – ISBN 5–7851–0413–X.
117. Локалова Н. П. Предмет психологии и специфика профессионального мышления психологов / Н. П. Локалова // Вопросы психологии. – 2004. – № 5. – С. 93-95.
118. Лосев А. Ф. Типы античного мышления / А. Ф. Лосев // Античность как тип культуры / А. Ф. Лосев, Н. А. Чистякова, Т. Ю. Бородай [и др.] – М. : Наука, 1988. – С. 78-105 – ISBN 5-02-012637-3.
119. Лосев А. Ф. Бытие-имя-космос / А. Ф. Лосев ; [сост. и ред. А. А. Тахо-Годи]. – М. : Мысль, 1993. – 958 с. – ISBN 5-244-00717-3.
120. Лосский Н. О. Чувственная, интеллектуальная и мистическая интуиция / Н. О. Лосский ; [сост. А. П. Поляков ; подгот. текста и примеч. Р. К. Медведевой]. – М. : Республика, 1995. – 400 с. – (Мыслители XX века). – ISBN 5- 250-02498- X.
121. Лушин П. В. Личностное изменение как «управляемая метаморфоза» / П. В. Лушин // Мир психологии. – 2000. – № 2. – С. 217-223.
122. Любимов П. Г. Особенности теории в гуманитарном познании : автореф. дис. на соискание ученой степ. канд. филос. наук : спец. 09.00.01 «Онтология и теория познания» / П. Г. Любимов ; Санкт-Петер