ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО СТАНОВЛЕНИЯ СУБЪЕКТА ВОЕННО-ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

ПОСЛЕДНИЕ НОВОСТИ

Бесплатное скачивание авторефератов
СКИДКА НА ДОСТАВКУ РАБОТ!
ВНИМАНИЕ АКЦИЯ! ДОСТАВКА ОТДЕЛЬНЫХ РАЗДЕЛОВ ДИССЕРТАЦИЙ!
Авторские отчисления 70%
Снижение цен на доставку работ 2002-2008 годов

 

ПОСЛЕДНИЕ ОТЗЫВЫ

Порядочные люди. Приятно работать. Хороший сайт.
Спасибо Сергей! Файлы получил. Отличная работа!!! Все быстро как всегда. Мне нравиться с Вами работать!!! Скоро снова буду обращаться.
Отличный сервис mydisser.com. Тут работают честные люди, быстро отвечают, и в случае ошибки, как это случилось со мной, возвращают деньги. В общем все четко и предельно просто. Если еще буду заказывать работы, то только на mydisser.com.
Мне рекомендовали этот сайт, теперь я также советую этот ресурс! Заказывала работу из каталога сайта, доставка осуществилась действительно оперативно, кроме того, ночью, менее чем через час после оплаты! Благодарю за честный профессионализм!
Здравствуйте! Благодарю за качественную и оперативную работу! Особенно поразило, что доставка работ из каталога сайта осуществляется даже в выходные дни. Рекомендую этот ресурс!



  • Название:
  • ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
  • Альтернативное название:
  • ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСНОВЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОГО СТАНОВЛЕНИЯ СУБЪЕКТА ВОЕННО-ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ
  • Кол-во страниц:
  • 495
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА НАПН УКРАЇНИ
  • Год защиты:
  • 2013
  • Краткое описание:
  • НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМЕНІ Г.С. КОСТЮКА НАПН УКРАЇНИ



    На правах рукопису

    ОСЬОДЛО Василь Ілліч

    УДК 159.9:355.133.4

    ПСИХОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ


    19.00.01 – загальна психологія, історія психології

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    доктора психологічних наук


    Науковий консультант:
    доктор психологічних наук, професор
    Максименко С. Д.






    Київ – 2013








    ЗМІСТ

    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................... 5
    ВСТУП................................................................................................................. 7
    РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ОФІЦЕРА ЯК СУБ’ЄКТА ДІЯЛЬНОСТІ…. 20
    1.1. Поняття суб’єктності та його психологічний зміст.................... 20
    1.1.1. Функціонально-динамічні аспекти суб’єктності ........................ 42
    1.2. Психологічний зміст суб’єктності у працях зарубіжних психологів....................................................................................... 47
    1.3. Офіцер як суб’єкт професійної діяльності................................... 56
    1.4. Концептуальна модель суб’єкта військово-професійної діяльності........................................................................................ 73
    1.5. Теоретичні основи професійного становлення особистості офіцера............................................................................................. 91
    Висновки до розділу....................................................................... 106
    РОЗДІЛ 2. МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ СУБ’ЄКТА ВІЙСЬКОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ……………………. 108
    2.1. Філософсько-методологічні принципи пояснення закономірностей функціонування і розвитку суб’єктності…… 108
    2.2. Методичні основи дослідження професійного становлення суб’єкта військово-професійної діяльності……..........................
    120
    2.3. Організація роботи та обґрунтування методів емпіричного дослідження професійного становлення суб’єкта військово-професійної діяльності…......…….................................................

    126
    Висновки до розділу....................................................................... 157
    РОЗДІЛ 3. ФЕНОМЕНИ СУБ’ЄКТНОСТІ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ПРОФЕСІЙНУ ДІЯЛЬНІСТЬ........................................................
    158
    3.1. Когнітивні та екзистенційні компоненти психіки у контексті самодетермінації суб’єкта.............................................................
    160


    3.2. Взаємозв’язок смисложиттєвих феноменів з професійною діяльністю офіцера.........................................................................
    168
    3.3. Професійна самореалізація суб’єкта військово-професійної діяльності.........................................................................................
    181
    3.4. Професійна ідентичність у контексті професійного становленням суб’єкта праці.........................................................
    198
    Висновки до розділу....................................................................... 206
    РОЗДІЛ 4. ЗМІСТОВІ ТА ДИНАМІЧНІ ПОКАЗНИКИ СУБ’ЄКТНОЇ АКТИВНОСТІ ОСОБИСТОСТІ ОФІЦЕРА У ПРОФЕСІЙ-НІЙ ДІЯЛЬНОСТІ..........................................................................

    208
    4.1. Психологічна структура феномену суб’єктності офіцера та її прояви у професійній діяльності...................................................
    208
    4.2. Дослідження структурних компонентів суб’єктності офіцера на різних етапах професійного становлення…...........................
    233
    4.2.1. Дослідження поведінкового компоненту суб’єктності у контексті проблем саморегуляції, мотивації та сенсу життя….
    233
    4.2.1.1. Особливості саморегуляції поведінки офіцера………………... 233
    4.2.1.2. Психобіографічні характеристики та їх вплив на перебіг професійного становлення офіцера..............................................
    240
    4.2.1.3. Смисложиттєві стратегії офіцера……………………………….. 253
    4.2.1.4. Взаємозв’язок професійно орієнтованих життєвих цінностей, орієнтацій та відповідальності офіцера........................................
    262
    4.2.1.5. Розвиток професійної мотивації офіцера ................................... 273
    4.2.2. Психологічні особливості професійної самореалізації офіцера.............................................................................................
    283
    4.2.3. Дослідження рефлексивного компоненту суб’єктності офіцера.............................................................................................
    295
    Висновки до розділу....................................................................... 318


    РОЗДІЛ 5. ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ СУБ’ЄКТНОГО ПІДХОДУ У ПСИХОЛОГІЧНОМУ СУПРОВОДЖЕННІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ ОФІЦЕРА………………………………………………………..


    323
    5.1. Психологічні умови розвитку суб’єктності офіцера….............. 324
    5.2. Організаційно-методичне забезпечення реалізації суб’єктного підходу в психологічному супроводженні професійного становлення офіцера......................................................................

    336
    5.3. Психологічне супроводження професійного становлення офіцера.............................................................................................
    353
    5.4. Сучасні підходи до розвитку суб’єктності офіцера в умовах професійного навчання……………………………….................
    368
    5.5. Практичні рекомендації щодо реалізації суб’єктного підходу та підвищення ефективності професійної діяльності офіцерів..
    398
    Висновки до розділу...................................................................... 401
    ВИСНОВКИ........................................................................................................ 403
    СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.................................................... 410
    ДОДАТКИ……………………………………………………………………... 453









    ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

    АВМС – Академія військово-морських сил імені П. С. Нахімова
    АСВ – Академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
    БО – Берегова оборона
    ВВНЗ – Вищий військовий навчальний заклад
    ВІКНУ Військовий інститут Київського національного університету імені Тараса Шевченка
    ВІТІ НТУ “КПІ” – Військовий інститут телекомунікацій та інформатизації Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут”
    ВНП ВНЗ – Військовий навчальний підрозділ вищого навчального закладу
    ВПД – Військово-професійна діяльність
    ДЕК – Державна екзаменаційна комісія
    ЖВІНАУ – Житомирський військовий інститут імені С. П. Корольова Національного авіаційного університету
    ЗС – Збройні Сили
    ЗСР – Загальна саморегуляція
    ЛК – Локус контролю
    МО – Міністерство оборони
    МТЖЦ – Морфологічний тест життєвих цінностей
    НПП – Науково-педагогічні працівники
    НУОУ – Національний університет оборони України
    ОСР – Оперативно-стратегічний рівень
    ОТР – Оперативно-тактичний рівень
    ПВ – Психологічний вік
    ПВЯ – Професійно-важливі якості
    ППО – Протиповітряна оборона
    ППО СВ – Протиповітряна оборона Сухопутних військ
    РВ і А – Ракетні війська і артилерія
    РТВ – Радіотехнічні війська
    СЖО – Смисложиттєві орієнтації
    СКЖШ – Суб’єктивна картина життєвого шляху
    ССО – Ситуативна самоактуалізація особистості
    ССП – Стильові особливості саморегуляції поведінки
    ТР – Тактичний рівень
    УВМА – Українська військово-медична академія
    ФВП НТУ “ХПІ” – Факультет військової підготовки Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”
    ХУПС – Харківський університет Повітряних Сил імені Івана Кожедуба









    ВСТУП

    Сучасні зміни у професійному просторі характеризуються філософськими, теоретико-методологічними та методичними пошуками нової парадигми в оцінюванні результатів діяльності, осмисленням ціннісних імперативів праці, уточненням її значущості для людини, культури, суспільства тощо. Визнання унікальної цінності професійної діяльності, її ролі у розвитку людини і суспільства, посилення відповідальності за побудову свого життєвого і професійного шляху є смислотвірними характеристиками особистості.
    Використання багатьох традиційних поведінкових проявів, об’єктивних характеристик діяльності, кваліфікаційних показників у вигляді особливих вимог до фахівця для аналізу його можливостей є недостатнім. На цей час усе важливішим стає зміщення акцентів в оцінці якості професійного функціонування людини з виконавчих критеріїв до визнання пріоритету активних, самостійних і відповідальних дій, що характеризують суб’єктне ставлення до праці, професії, власного особистісно-професійного розвитку.
    Нині триває активне дослідження механізмів і закономірностей розвитку людини як суб’єкта. Предметна сфера психології суб’єктності відображена в різноспрямованих дослідженнях: структурних елементів суб’єктного досвіду та відповідальності (О.К. Осницький, М.В. Савчин); закономірностей розвитку особистості як суб’єкта розуміння і пізнання (Л.Ф. Бурлачук, Л.В. Засєкіна, В.В. Клименко, С.Д. Максименко, В.О. Моляко, Е.Л. Носенко, М.Л. Смульсон); феноменів суб’єктності у психології (М.Й. Боришевський, А.В. Брушлінський, В.А. Петровський, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко); механізмів і факторів регуляції пізнавальної діяльності і розумової активності (Т.П. Вісковатова, Н.Ю. Волянюк, О.П. Саннікова, Ю.М. Швалб, Н.В. Чепелєва); закономірностей функціонування групового суб’єкта (О.Ф. Бондаренко, О.І. Бондарчук, І.В. Данилюк, Л.М. Карамушка, А.Б. Коваленко, Г.В. Ложкін); проблем професійного розвитку людини як суб’єкта діяльності (І.В. Ващенко, М.С. Корольчук, В.О. Лефтеров, О.Р. Малхазов, Є.М. Потапчук, О.Д. Сафін, О.В. Тімченко та ін.).
    Теоретичний аналіз проблеми активності особистості у працях зарубіжних психологів Е. Фрома , К. Юнга, А. Бандури, Ш. Бюлер, Е. Десі, Р. Райяна, Д. Келлі, Р. Харре, K. Лєвіна, A. Maслоу, Р. Mея, Ж. Річлака та ін. дозволяє нам також виділити у зазначених авторів схожі позиції у підході до визначення сутності досліджуваного явища. Огляд публікацій показує, що хоча проблематика самодетермінації особистості не належить до традиційних психологічних досліджень, разом з тим спроба розглянути феномени свободи й самодетермінації як ключові для вивчення активності особистості цілком виправдана.
    Аналіз наукової літератури дозволяє стверджувати, що в сучасній психологічній науці проблема суб’єктності вивчається достатньо ґрунтовно. Проте, проблема становлення суб’єктності офіцера, як основи особистісного і професійного зростання, ще не стала предметом самостійного дослідження в психології як з точки зору її сутнісних характеристик, так і особливостей перебігу в умовах військово-професійної діяльності (ВПД).
    У контексті розв’язання вищезазначених проблем особистість офіцера неодноразово вивчали військові психологи, розглядаючи питання: діагностики та корекції функціональних станів корабельних спеціалістів у тривалому плаванні, операторів (М.С. Корольчук, П.П. Криворучко); апаратурного вимірювання стресостійкості особистості до діяльності в особливих умовах (С.І. Болтівець, М.В. Макаренко, О.Р. Охременко); організації психологічного забезпечення професійної діяльності офіцерів (В.І. Алещенко, С.В. Василенко, О.Г. Караяні, В.О. Лефтеров, С.М. Миронець, Г.М. Ржевський, І.В. Сиромятников та ін.); емоційної стійкості військовослужбовців (Н.А. Агаєв, О.А. Блінов, М.Й. Варій, В.В. Стасюк); психомоторних властивостей офіцерського складу (О.Ф. Хміляр); оптимізації соціально-психологічних умов, що впливають на професійну успішність офіцерів як суб’єктів спільної діяльності (А.Я. Анцупов, Г.С. Грибенюк, Р.А. Калениченко, В.В. Ковальов, О.П. Макаревич, Є.М. Потапчук); виявлення психологічних особливостей різних видів професійної діяльності офіцерів та обґрунтування факторів її ефективності (С.Л. Кандибович, Г.В. Ложкін, О.А. Матеюк, О.Д. Сафін, В.В. Ягупов, С.І. Яковенко та ін.).
    Разом з тим, серед широкого кола розглянутих питань, проблема з вивчення феноменів суб’єктності й закономірностей розвитку офіцера-суб’єкта на різних етапах професійного становлення ще не знайшла свого наукового опрацювання. На сьогодні у контексті дослідження проблеми суб’єктності сформульовані лише загальні методологічні передумови, які спонукають розпочати всебічне вивчення цього феномену й розроблення цілісної наукової концепції, яка б давала змогу всебічно її аналізувати, виробляти науково обґрунтовані технологічні підходи щодо розвитку суб’єктності офіцера.
    Використання суб’єктно-діяльнісної парадигми у дослідженні професійного становлення особистості офіцера створює умови для дослідження індивідуально-психологічних засобів актуалізації суб’єктного потенціалу у професійній діяльності. Такий підхід висуває особливі вимоги не лише до якості засвоєння знань, вироблення умінь і навичок, а й до особистісного розвитку офіцера, не стільки до його когнітивних, емоційно-вольових та комунікативних якостей, скільки до здатності активно брати участь у процесах життєдіяльності, професійному розвитку й тим самими “вибудовувати” власне буття, тобто бути його суб’єктом.
    Таким чином, важливість і актуальність порушеної проблеми, недостатнє її наукове розроблення, наявність суперечностей у процесі професійного становлення офіцера відсутність відповідного концептуального підходу до його психологічного супроводження і зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: “Психологічні засади становлення суб’єкта військово-професійної діяльності”.
    Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження пов’язане із плановою НДР лабораторії вікової психофізіології Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України “Психофізіологічне забезпечення становлення фахівця у професіях типу “людина-людина”, номер держреєстрації 0107U012420; а також виконувалось в межах НДР Національного університету оборони України: “Теоретичні основи соціально-психологічної роботи у Збройних Силах України”, номер держреєстрації 0101U000800; “Оптимізація процесу психологічного (психофізіологічного) вивчення особового складу Збройних Сил України для формування резерву кандидатів для просування по службі (номенклатури призначення Міністра оборони України)”; “Методологія психологічного дослідження”, номер держреєстрації 0101U001153; “Управління якістю підготовки військових фахівців з вищою освітою для Збройних Сил України, номер держреєстрації 0101U001036.
    Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г.С.Костюка НАПН України (протокол № 12 від 29 листопада 2007) та узгоджено у Раді з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 29 січня 2008).
    Мета дослідження. Мета дослідження полягає у розробці концепції професійного становлення офіцера з позиції розвитку його суб’єктності.
    Відповідно до мети було визначено такі задачі дослідження:
    1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми суб’єктної активності.
    2. Обґрунтувати і розробити концепцію суб’єктного підходу до оцінювання якості професійного функціонування офіцера та психологічну модель суб’єкта військово-професійної діяльності як узагальненого психологічного феномену.
    3. Обґрунтувати теоретико-методологічні та методичні засади дослідження професійного становлення офіцера як суб’єкта діяльності.
    4. Розробити систему методів дослідження особливостей розвитку суб’єктності офіцера у процесі професійного становлення – від методів теоретизації до методів емпіричного дослідження та кваліфікаційної діагностики.
    5. Дослідити психологічну структуру й особливості розвитку основних компонентів суб’єктності офіцерів ЗС України у процесі їхнього професійного становлення.
    6. Визначити засади ефективного застосування суб’єктного підходу у психологічному супроводженні професійного становлення офіцера з метою його особистісно-професійного зростання.
    Об’єктом дослідження виступає процес становлення суб’єкта військово-професійної діяльності.
    Предметом дослідження є суб’єктність офіцера, її структура, індивідуально-психологічні прояви та особливості розвитку у процесі професійного становлення.
    Гіпотези дослідження:
    1) змістові аспекти суб’єктності офіцера визначаються її типологією, а загальний рівень розвитку суб’єктності значимо пов’язаний з ефективністю професійної діяльності та професійною компетентністю;
    2) загальна лінія розвитку суб’єктності офіцера у процесі професійного становлення знаходить відображення у динаміці суб’єктно значущих особистісних характеристик, які відтворюють особистісні та соціальні критерії праці з точки зору співвідношення внутрішніх і зовнішніх умов;
    3) рівень суб’єктності, її структурна композиція та індивідуальні прояви у офіцерів з різним типом суб’єктності опосередковуються специфікою впливу внутрішніх (особистісних) та зовнішніх (організаційно-діяльнісних) умов діяльності.
    Методологічна основа роботи. Основними методологічними положеннями, на яких ґрунтується дослідження стали ідеї системно-генетичного аналізу (Б.Г. Ананьєв, Б.Ф. Ломов, Є.О. Клімов, С.Д. Максименко, В.Д. Шадріков та ін.) та суб’єктно-діяльнісного підходу (Г.О. Балл, А.В. Брушлінський, В.А. Роменець, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко, Г.І. Челпанов та ін.), що передбачає розгляд структурного, функціонального, генетичного аспектів досліджуваної проблеми – суб’єктності офіцерів у динаміці професійного становлення.
    Категорію суб’єкта розглянуто як системотвірну, яка є інтегратором усіх властивостей людини й виступає як цілісне, творче, здатне до саморозвитку начало в людині. Аналіз основних шкіл вітчизняної психології ХХ століття (Б.Г. Ананьєва, С.Л. Рубінштейна, Д.М. Узнадзе, Л.С. Виготського, О.М. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, Г.С. Костюка, С.Д. Максименка, В.А. Роменця та ін.) дозволив визначити характерні особливості розуміння категорії суб’єкта.
    Суттєво вплинули на теоретико-методологічне осмислення категорії суб’єкта положення про психічний розвиток особистості (Л.І. Анциферова, О.Ф. Бондаренко, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, С.Д. Максименко, В.Ф. Моргун, О.П. Саннікова, В.В. Рибалка, А.В. Фурман, В.В. Ягупов та ін.), соціальну ситуацію як системну одиницю аналізу життєвої активності, діяльності та ролі суб’єкта в ній (Л.Ф. Бурлачук, А.О. Деркач, П.А. Корчемний, Н.В. Кузьміна, В.П. Казмиренко, А.Б. Коваленко, В.В. Москаленко та ін.), розвиток людини як суб’єкта діяльності (А.К. Маркова, Д.М. Завалишина, Е.Ф. Зеєр, З.С. Карпенко, Є.О. Клімов та ін.), зростаючу роль внутрішніх, суб’єктних детермінант активності людини (В.В. Клименко, В.П. Москалець, В.О. Татенко, В.Е. Чудновський) та ролі суб’єктного досвіду (О.К. Осницький, В.М. Ямницький), природу й роль рефлексивних процесів у життєдіяльності людини, самовизначенні у складних ситуаціях, формуванні і розвитку професійної Я-концепції, у тому числі різних аспектів професіогенезу офіцерів та організації психологічного забезпечення їх професійної діяльності (А.Я. Анцупов, Л.Ф. Железняк, С.Л. Кандибович, М.С. Корольчук, Г.В. Ложкін, А.Г. Маклаков, В.Л. Марищук, О.Д. Сафін, В.В. Стасюк, О.В. Тімченко та ін.).
    Для реалізації цілей дослідження важливими методологічними орієнтирами виступили положення про взаємозумовленість внутрішніх і зовнішніх компонентів психологічного ресурсу в детермінації особистісно-професійного розвитку людини (О.Ф. Бондаренко, Є.І. Головаха, В.О. Татенко, Т.С. Яценко та ін.), зростаючу роль внутрішніх, суб’єктних детермінант активності людини (К.О. Абульханова-Славська, О.М. Лактіонов, О.О. Кроник, О.П. Саннікова, Т.М. Титаренко, О.Я. Чебикін та ін.), структуруючу роль суб’єктного досвіду (О.К. Осницький, А.Р. Фонарьов, І.С. Якиманська та ін.), про роль рефлексивних процесів у життєдіяльності людини, самовизначенні у складних ситуаціях, формуванні і розвитку професійної Я-концепції (А.О. Реан, М.С. Пряжников, В.І. Слободчиков, А.В. Фурман, Л.Б. Шнейдер та ін.).
    Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів:
    1) теоретичного дослідження – аналіз, моделювання, типологічний метод, що дало змогу з’ясувати понятійно-термінологічне поле суб’єктності та її теоретико-методологічну базу; обґрунтувати систему критеріїв і показників, а також діагностичних засобів і процедур їх виявлення.
    2) емпіричного дослідження (анкетування, бесіда, біографічний метод, метод ретроспекції, метод експертних оцінок, тестування, оцінка результатів діяльності, експеримент), що дало змогу дослідити особливості розвитку суб’єктності офіцера та психологічну структуру й особливості розвитку основних компонентів суб’єктності у процесі професійного становлення.
    3) статистичного оброблення емпіричних даних – описова статистика, кореляційний, факторний і кластерний аналіз, t-критерій Стьюдента (на базі стандартизованого пакету комп’ютерних програм SPSS 17.0).
    Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:
    – уперше:
    розроблено й обґрунтовано концепцію суб’єктного підходу до вивчення процесу професійного становлення офіцера, який започатковує новий напрям досліджень спрямований на виявлення суб’єктної активності у військово-професійної діяльності;
    у межах зазначеного підходу наведено й обґрунтовано структурно-функціональну модель професійної діяльності суб’єкта, провідною ідеєю якої є погляд на суб’єктність як результат успішної реалізації механізмів сутнісного самопокладання, професійної самореалізації та професійного самовизначення, які в цілому зумовлюють високий рівень суб’єктної активності офіцера у професійній діяльності;
    виявлено типологію суб’єктності офіцерів та умови, які сприяють її продуктивному розвитку. Показано зумовленість специфіки прояву суб’єктності офіцерів тривалістю військової служби;
    виявлено динаміку розвитку суб’єктності у процесі професійного становлення, що характеризується зміною структурних зв’язків між елементами суб’єктності, розширенням самостійно виконуваних видів діяльності, посиленням варіативності у способах виконання діяльності, зростанням ролі внутрішньо-детермінованої професійної активності;
    визначено психологічні умови та обґрунтовано організаційно-методичне забезпечення реалізації суб’єктного підходу у психологічному супроводженні професійного становлення офіцера у межах організаційно-управлінських рівнів Збройних Сил України та структури процесу формування суб’єктності офіцера у ВВНЗ.
    – набули подальшого розвитку:
    теоретичні положення про суб’єктність офіцера як психологічний феномен, що доповнює знання про її сутність, структуру, механізми функціонування у процесі професійного становлення офіцера ЗС України;
    – удосконалено:
    комплекс діагностичних методик, що дав змогу визначити структуру, типологію суб’єктності та динаміку суб’єктних характеристик офіцерів у процесі професійного становлення.
    Теоретичне значення одержаних результатів полягає у розробленні й обґрунтуванні концепції професійного становлення офіцера як суб’єкта ВПД, виокремленні показників, що дозволяють здійснювати моніторинг становлення його як суб’єкта діяльності, поглибленні психологічних знань про сутнісні характеристики особистості офіцера, в обґрунтуванні психологічних умов та сучасних підходів до розвитку суб’єктності офіцера у процесі професійного навчання.
    Розроблення й обґрунтування запропонованої концепції суттєво розширює теоретичну базу загальної психології в контексті виконання завдань зміцнення обороноздатності країни. Виокремлення показників суб’єктності сприяє науково-обґрунтованому психологічному супроводженню офіцерських кадрів як ключової ланки ЗС України, підвищенню ефективності їхньої професійної діяльності. У цілому сформульовані теоретичні положення дозволяють кваліфікувати їх як розв’язання важливої наукової проблеми, що має вагоме оборонне й соціально-освітнє значення, є суттєвим теоретичним внеском в обґрунтування наукових основ професійного становлення офіцера, у розроблення змісту, методів і форм психологічного супроводження особистісно-професійного саморозвитку офіцера, набуття ним нових цінностей, сенсу і ресурсів власного життя.
    Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що розроблена структурно-функціональна модель суб’єкта ВПД дає змогу вивчати суб’єктну активність офіцера у процесі його особистісно-професійного розвитку та саморозвитку у процесі його професійного становлення.
    Організаційно-методичне забезпечення реалізації суб’єктного підходу у психологічному супроводженні професійного становлення офіцера створює передумови істотного підвищення ефективності професійного розвитку фахівців відповідного профілю. Практична значущість роботи пов’язана також із можливістю розробки експертних критеріїв та показників професіоналізму офіцера на основі аналізу його суб’єктності, котрі можуть бути використані у процесі планування кар’єри офіцера.
    Результати дисертаційного дослідження впроваджені при розробці теоретичних засад професійного становлення офіцера (акт впровадження від 21 грудня 2010 р.); під час розроблення методичних рекомендацій щодо технологізації підготовки фахівців у ВВНЗ (акт впровадження від 30 грудня 2011 р.); у процесі психологічного вивчення кандидатів для просування по службі номенклатури призначення Міністра оборони України (акти впровадження від 09 лютого 2011 р. та від 03 березня 2011 р.); під час підготовки майбутніх офіцерів у Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (акт про впровадження від 17 травня 2012 р.); Харківському університеті Повітряних Сил (акт про впровадження від 11 червня 2012 р.); у навчально-виховному процесі підготовки слухачів Національного університету оборони України (акт впровадження від 13 вересня 2012 р.); при розробці Галузевого стандарту вищої освіти підготовки магістра (варіативна частина) за спеціальністю 8.18010093 “Педагогіка вищої школи” (Київ, 2012).
    Особистий внесок здобувача. У 6-ти фахових наукових статтях, написаних у співавторстві, внесок дисертанта полягає у визначенні загальної ідеї, теоретичному аналізі проблеми, узагальненні експериментальних даних та формулюванні висновків. У підручнику написаному у співавторстві з В.В. Стасюком, В.П. Шевчуком та ін., дисертанту належить розробка 3-х розділів, в яких розкрито теоретичні основи комунікативних технологій, психологічні аспекти інформаційного впливу на суб’єкта військової діяльності та можливості застосування сучасних комунікативних технологій у збройному протиборстві. У навчальному посібнику “Психодіагностика”, написаному у співавторстві з М.С. Корольчуком, дисертанту належить розробка 5-ти тем другого розділу посібника у яких розкрито психологічні особливості діагностики особистості, мотивації, темпераменту, психічних станів та самосвідомості. У навчальному посібнику “Методологічні та теоретичні проблеми психології” дисертанту належить розробка 2-х розділів, в яких розкрито методологічні основи психологічного дослідження та психологічні особливості діяльності в особливих умовах. У навчальному посібнику “Педагогіка вищої військової школи” дисертантом розроблено один розділ у якому обґрунтовано технологічний комплекс формування і розвитку суб’єктності офіцера у вигляді діяльно-ситуативного методу навчання і спеціальних тренінгів. У інших 6-ти працях, написаних у співавторстві, які відображені у тезах виступів, доробок дисертанта полягає у постановці проблеми та інтерпретації отриманих даних.
    Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи були оприлюднені на численних наукових та науково-практичних зібраннях, а саме: на VI Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гуманітарна освіта в профільних вищих навчальних закладах: проблеми і перспективи” (Київ, 2005); на І Всеукраїнській науково-практичній конфе¬ренції „Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах” (Київ, 2006); на Всеукраїнській науково-практичній конфе¬ренції „Сучасні тенденції та перспективи розвитку освіти і науки у ВНЗ України” (Хмельницький, 2006); на ІІІ, ІV, V, VІ наукових конференціях Харківського національного університету Повітряних сил “Новітні технології – для захисту повітряного простору” (Харків, 2007; 2008; 2009; 2010); на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Сучасні психолого-педагогічні тенденції розвитку освіти у ВНЗ України ” (Хмельницький, 2007); на ІІ, ІІІ, ІV, V Міжнародних науково-практичних конференціях “Психологічні аспекти націо¬нальної безпеки” (Львів, 2008; 2009; 2010; 2011); на ІV, V, VІІ Міжнародних науково-практичних конференціях „Психологічні технології в екстремальних видах діяльності”, (Донецьк, 2008; 2009; 2011); на Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні, психологічні та історичні аспекти трансформації Збройних Сил України” (Київ, 2008); на ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Становлення особистості профе¬сіонала: перспективи й розвиток” (Одеса, 2009); на ІV, VІ Міжнародних науково-практичних конференціях „Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах” (Київ, 2009; 2011); на науково-практичних конференціях “Соціально-психо¬логічне забезпечення правоохоронної діяльності в особливих умовах” (Харків, 2009; 2010; 2011); на ХІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Організація управління в надзвичайних ситуаціях” (Київ, 2009); на ІІ Всеармійській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми психологічного забезпечення життєдіяльності військ (сил) в сучасних умовах” (Київ, 2009); на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток”, (Одеса, 2010); на ІІ Всеукраїнському психологічному Конгресі присвяченому 110-й річниці від дня народження Г.С. Костюка (Київ, 2010); на науково-практичних конференціях Академії внутрішніх військ МВС України “Наукове забезпечення службово-бойової діяльності внутрішніх військ МВС України”, (Харків, 2010; 2011); на ІV Всеармійському науково-практичному семінарі “Основні напрями формування професійних якостей фахівців виховної роботи у Збройних Сил України” (Київ, 2010); на І Всеукраїнському Конгресі із соціальної психології (Київ, 2010); на Міжнародній науково-практичній конференції Академії внутрішніх військ МВС України “Проблеми психологічної безпеки особового складу сил охорони правопорядку під час підготовки та проведення чемпіонату Європи з футболу у 2012 році” (Харків, 2010); на Международной научно-практической коференции Коченовские чтения “Психология и право в современной России”, (Москва, 2010); на ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Становлення особистості профе¬сіонала: перспективи й розвиток” (Одеса, 2011); на Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми юридичної та екстремальної психології” (Макіївка, 2011); на ІІІ Всеармійській науково-практичній конференції “Актуальні проблеми становлення особистості професіонала в ризиконебезпечних професіях” (Київ, 2011); на Міжнародній науково-практичній конференції “Слов’янська культура та писемність: минуле та сучасність” (Ужгород, 2011) ; на ХІІ Міжнародному Тижні освіти дорослих в Україні “Ноосфера для освіти зрілої людини” (Київ-Чорнобиль-Полтава, 2011); на ІІІ Севастопольському Міжнародному науково-практичному симпозіумі “Особистість у просторі культури” (Севастополь, 2011); на ХІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції рятувальників (Київ, 2011); на Круглому столі “Розвиток та сучасний стан психології правоохоронної діяльності” (Київ, 2011); на Міжнародній науково-практичній конференції “Психічне здоров’я і благополуччя нації: проблеми, реалії і перспективи” (Донецьк, 2011); на науково-практичному семінарі “Соціально-психологічний тренінг як ефективна форма проведення навчальних занаять у вищій військовій школі” (Київ, 2011); на Всеукраїнському науково-методичному семінарі “Становлення професійних якостей практичного психолога у різних галузях діяльності” (Умань, 2012); на ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Роль та місце ОВС у розбудові демократичної правової держави” (Одеса, 2012); на ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Психолого-педагогічний супровід фахової підготовки та підвищення кваліфікації особистості в умовах трансформації освіти” (Київ, 2012); науково-практичному семінарі “Психолого-педагогічна підготовка офіцера-лідера в контексті національної безпеки країни” (Київ, 2012).
    Результати роботи доповідалися автором на розширених засіданнях кафедри психології і педагогіки Національного університету оборони України та лабораторії вікової психофізіології Інституту психології ім. Г.С. Костюка НАПН України (2008; 2009; 2010; 2011).
    Публікації. Результати дисертації викладено у 57 друкованих працях:
    1 монографії, 1 підручнику, 3 навчальних посібниках, 33 статтях у виданнях, затверджених МОН України як фахові у галузі психології, та 19 тезах доповідей на конференціях.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    Дисертаційне дослідження присвячене теоретико-методологічному аналізу проблеми суб’єктності офіцерів та її емпіричного вивчення з метою розроблення концепції професійного становлення офіцера з позиції розвитку його суб’єктності.
    Проведена дослідницька робота дала змогу досягнути мети дисертаційного дослідження й підтвердити висунуті припущення. Досягнення мети дослідження здійснювалося шляхом реалізації авторської концепції суб’єктного підходу до вивчення процесу професійного становлення офіцера та його суб’єктної активності у ВПД. У межах зазначеного підходу з’ясовано структуру суб’єктності, її типологію, визначено індивідуально-типологічні прояви суб’єктності офіцерів у професійній діяльності та перспективи застосування суб’єктного підходу у психологічному супроводженні професійного становлення офіцера.
    Теоретичний аналіз порушеної наукової проблеми показав, що вона найповніше відображена у суб’єктно-діяльнісній методології. Узагальнення наявних у сучасній психології поглядів з проблеми суб’єктності свідчить, що її розуміння залишається неоднозначним і мають місце різні тлумачення цього феномену. Спільним для виділених підходів є виокремлена тенденція щодо розуміння суб’єктності як складної психічної якості, що об’єднує різні рівні прояву активного, ініціативного, інтегративного, системного начала в людині.
    Подальше вивчення порушеної проблеми показало, що в сучасній психологічній науці проблема становлення суб’єктності офіцера ще не стала предметом самостійного дослідження в психології і не знайшла свого наукового опрацювання. На сьогодні у контексті дослідження проблеми суб’єктності сформульовані лише загальні методологічні передумови, які спонукають розпочати всебічне вивчення цього феномену й розроблення цілісної наукової концепції, яка б давала змогу всебічно її аналізувати, виробляти науково обґрунтовані підходи щодо розвитку суб’єктності офіцера. Тому, використання суб’єктно-діяльнісної парадигми у дослідженні професійного становлення особистості офіцера створює умови для дослідження індивідуально-психологічних засобів актуалізації суб’єктного потенціалу у професійній діяльності.
    Теоретико-методологічний аналіз проблеми дослідження професійного становлення суб’єкта військової діяльності дав змогу виокремити й описати основні принципи, які характеризують закономірності розвитку й функціонування суб’єктності. З огляду на ці принципи всебічно ураховано зміст та особливості функціонування суб’єктності, підібрано і застосовано релевантні її природі діагностичні і корекційно-розвиваючі методи та засоби у ході емпіричного дослідження.
    Проведене емпіричне дослідження дало змогу встановити, що суб’єктність офіцера має трифакторну структуру і включає регулятивний, діяльнісний та рефлексивний фактори. За результатами кластерного аналізу встановлено типологію суб’єктності офіцерів: діяльнісно-творчий, ціннісно-смисловий та організаційно-виконавчий типи.
    Оцінювання рівня розвитку суб’єктності здійснювалося за допомогою вивчення показників суб’єктності та їх проявів у професійно-зумовлених ситуаціях ухвалення управлінських рішень. Одиницею психологічного аналізу суб’єктності офіцера виступала суб’єктна позиція, яка виражає логіко-смислову упорядкованість і спрямованість його професійної активності у контексті розвитку певної ситуації. Такий підхід дав змогу оцінити рівень прояву суб’єктності та вираженість її компонентів у взаємозв’зку з об’єктивними результатами праці й самооцінкою офіцером своєї професійної діяльності.
    Загальна лінія розвитку суб’єктності офіцера у процесі професійного становлення знайшла відображення у динаміці суб’єктно значущих особистісних характеристик офіцерів з різним професійним досвідом, які відтворюють особистісні та соціальні критерії праці з точки зору співвідношення внутрішніх і зовнішніх умов.
    Спираючись на отримані накові результати доведено, що значущим чинником розвитку суб’єктності є психологічне супроводження, потреба в якому обумовлена відставанням динаміки розвитку суб’єктності офіцера від масштабу і складності завдань, зумовлених службовою мобільністю, наявністю значної кількості нормативно недиференційованих ситуацій, які вимагають набуття власного досвіду у процесі вибору офіцером оптимального способу дій та реалізації суб’єктного потенціалу. У структурно-змістовому плані модель психологічного супроводження, як система, включає такі елементи: суб’єкти супроводження, цілі, завдання, етапи, методи, критерії і показники ефективності. Враховуючи структурно-функціональний склад професійної суб’єктності, сформульовано основні напрямки її розвитку в офіцерів у межах існуючих рівнів військово-організаційної системи: стратегічного, оперативного і тактичного.
    Проведене дослідження підтвердило, що соціальні зміни, які відбуваються сьогодні в Україні та світі, обумовлюють необхідність кардинального перегляду традиційних підходів до професійного розвитку військового фахівця та набуття ним професійної освіти, як найважливішого соціального ресурсу розвитку ЗС України.
    Таким чином, сформульовані теоретико-методологічні положення та отримані практичні результати дозволяють сформулювати такі висновки:
    1. Результати теоретичного аналізу дають підстави для виокремлення специфічного для людини виду активності – суб’єктної, яка виявляється через такі характеристики суб’єктності, як усвідомленість, творчість, цілеспрямованість, програмування, моделювання, відповідальність, самостійність, суб’єктний досвід тощо. Діяльність людини в суб’єктній активності багатоаспектна, а отже, є всі підстави для розгляду її і у ВПД.
    Систематизація наукових підходів до вивчення змісту та особливостей процесу професійного становлення офіцера свідчить, що його вивчення обмежується етапами допризовної підготовки, оптації та професійного навчання. При цьому залишаються маловивченими індивідуально-типологічні характеристики суб’єкта ВПД на таких етапах професійного становлення, як оволодіння професійною діяльністю, майстерності, звільнення та соціальної переадаптації.
    2. Узагальнення існуючих підходів до вивчення професійного розвитку фахівців різних сфер діяльності засвідчує недостатнє використання в них методологічного потенціалу категорії суб’єкта. Саме це зумовило розроблення здобувачем авторської моделі суб’єкта ВПД до структури якої включено рефлексивний, мотиваційний і діяльнісний компоненти. Функціонально-динамічний аспект суб’єктної активності представлений механізмами реалізації суб’єктності і включає сутнісне самопокладання, професійну самореалізацію та професійне самовизначення.
    Суб’єктність і процес її формування посідають важливе місце у процесі професійного становлення офіцера. Взаємозв’язок і взаємозумовленість цих процесів пояснюється такими положеннями: професійне становлення є важливою формою активності офіцера; суб’єктність є каталізатором позитивних особистісно-професійних змін; суб’єктність розглядається як механізм інтеграції психічного ресурсу. Суб’єктність існує і проявляє себе як потенційна можливість розгортання активності у професійній діяльності.
    3. Вивчення суб’єктності у взаємозв’язку з професійною діяльністю та особистісно-професійним розвитком дало змогу дослідити та обґрунтувати сутність, структуру і механізми функціонування суб’єктності офіцера у процесі його професійного становлення як інтегральної психічної якості, що ґрунтується на позитивному самоставленні і досвіді, визначає тенденцію і здатність до ініціації та регулювання професійної активності відповідно до внутрішніх критеріїв ефективності і доцільності в ситуаціях, що передбачають певну свободу вибору й відповідальності за нього:
    3.1. Динаміка розвитку суб’єктності офіцерів характеризується різними структурними композиціями на всіх етапах професійного становлення. У структурі суб’єктності офіцерів наявні такі домінантні компоненти, як самоцінність на першому етапі, активність на другому і цілісність на третьому, які зазнають найбільших змін та обумовлюють специфіку професійного становлення досліджуваних.
    Оцінювання сформованості показників суб’єктності офіцерів на різних етапах професійного становлення дало змогу виявити її структуру. За допомогою факторного аналізу виокремлено три фактори, які в сукупності складають 76,58 % сумарної дисперсії, – регулятивний, діяльнісний та рефлексивний. Регулятивний фактор має найбільше факторне навантаження й відіграє провідну функціональну роль у загальній структурі суб’єктності, найбільше впливаючи на ефективність її функціонування.
    Результати дослідження показують, що рівень розвитку суб’єктності значної частини офіцерів не відповідає рівню складності поставлених перед ними завдань. Це підтверджується даними щодо загального рівня розвитку суб’єктності у досліджуваних. Так, тільки 28% офіцерів можуть бути зараховані до групи з високим рівнем розвитку суб’єктності, вірогідним взаємозв’язком з ефективністю діяльності, відсутність диспропорцій у розвитку окремих суб’єктних якостей. Недостатній рівень розвитку суб’єктних якостей ускладнює вироблення ефективних поведінкових моделей, орієнтирів у своєму особистісно-професійному зростанні, у налагодженні конгруентних взаємовідносин з іншими суб’єктами військової діяльності.
    3.2. З’ясування типології суб’єктності дало змогу врахувати специфіку вираженості змінних у профілі суб’єктності та виокремити три її типи – “діяльнісно-творчий”, “ціннісно-смисловий” та “організаційно-виконавчий”. Аналіз розподілу типів суб’єктності за етапами професійного становлення різних категорій офіцерів показує, що більшість досліджуваних належить до організаційно-виконавчого типу професійної суб’єктності (45,30%), для якого характерне більш виражене нормативне орієнтування, що обумовлює “помірну” активність, відповідальність і творчість офіцера під час виконання своїх обов’язків.
    Оцінювання параметрів суб’єктної активності офіцерів за відповідними типами свідчить, що найефективніші рішення під час реалізації військово-професійних задач приймають офіцери діяльнісно-творчого типу. З високою вірогідністю можна стверджувати, що офіцерам цього типу властивий високий вияв суб’єктності в реальній поведінці й діяльності.
    3.3. Результати дослідження особистісних характеристик на всіх етапах професійної діяльності показують, що їхня структурна композиція та індивідуальні вияви у офіцерів з різним професійним досвідом мають свої особливості.
    Досягнення цілей ВПД передбачає формування у офіцерів спеціальних умінь саморегуляції діяльності й побудови свого життєвого шляху, оскільки життєвий шлях офіцера значною мірою підпорядкований не цільовій, а причинній детермінації. Цілі життя для офіцера залишаються неусвідомленими через недостатню рефлексію свого життєвого шляху та взаємозв’язків між подіями життя. Встановлено, що на шляху професійного становлення офіцер переживає труднощі щодо повноцінної самореалізації через слабку інтегрованість самосвідомості у контексті психологічного минулого, теперішнього і майбутнього.
    3.4. У процесі професійного становлення офіцера відбуваються суттєві зміни у ціннісно-смисловій сфері. Емпірично виявлено, що в ієрархії цінностей найбільш значущими досліджувані вважають: збереження індивідуальності, соціальні контакти, досягнення і саморозвиток. Такі дані вказують на різні орієнтації офіцерів у ставленні щодо інших людей під час служби. Наслідком цього є зниження потреби в соціальних контактах та зростання недовіри до військово-соціального середовища.
    Результати емпіричного дослідження життєвих стратегій офіцерів показали, що наявність цілей у житті, системи цінностей і відносин, взяття відповідальності за реалізацію цілей суттєво впливають на побудову життєвої і професійної програми суб’єкта ВПД. Особливістю отриманих результатів є те, що зі збільшенням професійного досвіду життєвий шлях офіцера у сфері професійних досягнень суттєво обмежується просторово-часовою перспективою. Перспектива згортається до низької варіативності в діяльності й поведінці. На заключному етапі професійного становлення суб’єкта ВПД вирізняє прихильність до здорового способу життя й задоволення потреб у спілкуванні.
    3.5. Смисложитєві орієнтації офіцера суттєво впливають на його професійне становлення і можуть слугувати критеріальною основою для визначення успішності професійного становлення і професійної перспективи. Осмислити й усвідомити власну життєву стратегію означає зробити професійну діяльність не просто виконуваною, а й частиною своєї стратегії з реалізації життєвого сенсу, тобто стати носієм культури свого професійного середовища.
    Виявлені кореляційні зв’язки між показниками осмисленості життя, відповідальності та цінностей підтверджують тезу про те, що зміст та інтенсивність цілей суттєво можуть впливати на життєву стратегію офіцера. Досліджуючи особливості смисложиттєвої стратегії, ми можемо зазначити, що на життєвому шляху особистості офіцера як цілісності важливе значення мають наявність внутрішньої спадкоємності, пошук сенсу життя та інтеграція власного досвіду. Дослідження цієї проблематики відповідає сучасним підходам до вивчення професійної діяльності особистості, зверненим не тільки до нормативної траєкторії життєвого шляху, а й до можливості вивчати включеність суб’єкта ВПД в ситуації різних життєвих виборів, що завжди пов’язана з реалізацією смисложиттєвої стратегії суб’єкта, основними показниками якої є відповідальність, рівень осмисленості життя та провідні цінності.
    3.6. Вивчення професійної свідомості засвідчує, що це важлива характеристика на шляху оцінювання процесу професійного становлення офіцера та усвідомлення ним власного професійного розвитку. Найсуттєвішими характеристиками цього процесу є Я-образ, самооцінка, самоставлення та самоконтроль. Отримані дані підтверджують, що в усіх офіцерів суб’єктивний образ професії достатньою мірою не сформований, а професійна діяльність офіцера не стає для нього засобом самовираження й призводить до переживання певної відчуженості у побудові професійної складової життєвого шляху – власної кар’єри.
    Самооцінка й самоставлення як показники афективної підструктури самосвідомості свідчать про доцільність розгляду професійного становлення офіцера в контексті його особистісного самовизначення й життєвих перспектив. Рівні розвитку цих показників суттєво впливають на перебіг процесів самовизначення, самореалізації та емоційно-ціннісного прийняття себе.
    Оцінювання регулятивної підструктури професійної самосвідомості офіцерів дає підстави стверджувати, що на всіх етапах професійного становлення їм властивий достатній контроль над ситуаціями у різних сферах життя, проте життєвий шлях офіцера у сфері професійних досягнень суттєво обмежується низькою варіативністю та причинною детермінацією поведінки.
    4. Виявлено специфічність особистісних та організаційно-діяльнісних умов для різних типів суб’єктності. Отримані результати свідчать, що у досліджуваних з високими показниками суб’єктності порівняно з іншими офіцерами найбільш вираженими є такі психологічні характеристиками: у офіцерів діяльнісно-творчого типу – рефлексивність, цілеспрямованість, готовність до діяльності в умовах невизначеності, стратегічність та усвідомлення соціальної цінності отриманих результатів; у офіцерів ціннісно-смислового типу – самостійність, самооцінка, самоставлення, відчуття реальності, рефлексивність, СЖО, ціннісні орієнтації, способи досягнення отриманих результатів. Оцінка профілів особистісно-професійних характеристик офіцерів дала змогу встановити відповідні особливості офіцерів зазначеного типу; у офіцерів організаційно-виконавчого типу – самостійність, саморегуляція, відчуття реальності, мотиви діяльності, наявність значущих зразків поведінки, невизначеність.
    Специфічність отриманих результатів підтверджується достовірними відмінностями з використанням t-критерію Стьюдента (р
  • Стоимость доставки:
  • 200.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины