ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ В СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА : ЭМОЦИОНАЛЬНЫЙ ИНТЕЛЛЕКТ В СТРУКТУРЕ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ ПСИХОЛОГА

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХЕРСОНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

АМПЛЄЄВА ОЛЬГА МИХАЙЛІВНА

УДК 159.923

ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ В СТРУКТУРІ ПРОФЕСІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГА

Спеціальність 19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
БУРЛАЧУК ЛЕОНІД ФОКОВИЧ
дійсний член НАПН України,
доктор психологічних наук,
професор

Херсон – 2013

ЗМІСТ
ВСТУП .........................................................................................................................4
РОЗДІЛ 1. ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ПСИХОЛОГІВ
1.1. Емоційний і раціональний інтелект як взаємодоповнюючі умови реалізації практичним психологом професійних задач ........................................................ 13
1.2. Емоційний інтелект і структура професійної діяльності психологів .......... 36
1.3. Теоретична модель функціонування емоційного інтелекту в ході професійної діяльності фахівців з психології ...................................................... 43
Висновки до розділу 1 ............................................................................................. 64
РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ЯК ВАЖЛИВОГО ІНСТРУМЕНТУ ПРАКТИЧНОЇ РОБОТИ ПСИХОЛОГІВ
2.1. Методична база і організація дослідження..................................................... 67
2.2. Емоційно-чуттєві переживання психологів в ході професійної діяльності і за межами професійних ситуацій ........................................................................... 74
2.3. Дослідження емоційних складових професійної діяльності психологів на різних фазах її протікання .................................................................................... 101
2.4. Психотерапевтичні техніки і емоційний інтелект ....................................... 134
2.5. Співвідношення рис особистості і складових емоційного інтелекту......... 142
Висновки до розділу 2 ........................................................................................... 158
РОЗДІЛ 3. ПСИХОРОЗВИВАЛЬНА ПРОГРАМА «РОЗВИТОК ТА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ МАЙБУТНІХ ПСИХОЛОГІВ»
3.1. Концептуальні основи, принципи і методи програми з розвитку емоційного інтелекту в майбутніх фахівців з психології........................................................ 163
3.2. Програма розвитку структурних компонентів емоційного інтелекту у майбутніх психологів............................................................................................. 180
3.3. Тренінг з підвищення емоційного інтелекту у студентів-психологів........ 187
Висновки до розділу 3 ........................................................................................... 191
ВИСНОВКИ............................................................................................................ 194
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ............................................................. 200
ДОДАТКИ ...............................................................................................................220

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасний стан розвитку суспільства вимагає від психологічної науки вирішення все більш складних завдань. Соціокультурна ситуація, що зараз склалася, висуває все більш значні й суттєві вимоги до компетентності і професіоналізму фахівців у галузі психології. Від психологів-практиків очікують не тільки засвоєння відповідних знань, умінь і навичок, але, у першу чергу, – виходу на високий рівень особистісного розвитку та професійного саморозвитку (О. Ф. Бондаренко, Г. Ю. Бєлокрилова, Т. М. Буякас, С. Д. Максименко, Н. В. Чепелєва та ін.). Важливим фактором, що забезпечує даний процес, є емоційний інтелект як особлива інтегральна характеристика функціонування психічного в контексті протікання певних фаз професійної діяльності психологів.
Стадія діагностування зовнішніми засобами (тести) характеристик людини зазвичай спирається на раціональні алгоритми розуміння стану, а, наприклад, діагностування глибинних психологічних проблем переважно потребує емпатійного проникнення у стан людини, емоційного «схоплення» суті її проблеми та подальшої вербалізації, ефективність чого залежить від рівня емоційного інтелекту психолога. Емоційний інтелект – це специфічна підструктура людської психіки, яка, з одного боку, включає здатність розуміння, аналізу та контролю власних почуттів та емоцій, з іншого – вміння відчувати і розуміти настрій, стан і почуття оточуючих людей.
Складність і багатогранність функціонування сучасного суспільства як динамічного соціального організму, процеси його системних змін обумовлюють значну потребу розвитку в сучасної людини емоційного інтелекту задля її ефективної соціальної адаптації та здійснення успішної професійної діяльності.
Поняття емоційного інтелекту відносно нове для психології. Порівняно з глибокою розробкою теоретичних основ, тестових методів, засобів розвитку вербально-логічної раціональної сфери системне вивчення складових, структури, особливостей, умов і факторів ефективності емоційного інтелекту лише розпочато (Д. В. Люсін, А. Г. Шмелев, Дж. Майєр, П. Саловей, Д. Карузо).
Проблема вдосконалення професійної діяльності психологів на основі більшого задіяння емоційного інтелекту є складною проблемою системного вивчення ролі емоційного інтелекту у професійних діях фахівця, психологічних закономірностей емоційного функціонування особистості, особливостей його реалізації у взаємодіях різних типів, психофізіологічних аспектів переживань почуттів, передумов якості емоційного розпізнання проблем, вербалізації почуттів та знаходження засобів адекватного впливу на емоційно-чуттєву сферу людини збоку психолога. Саме психолог здатен допомогти особистості розібратися у її внутрішніх емоційних проблемах, розкрити свій внутрішній потенціал та, можливо, власний прихований емоційний інтелект, що у подальшому забезпечить самостійне вирішення людиною своїх психологічних проблем.
Специфіка професії психолога визначається змістом професійної діяльності фахівця, що взаємодіє з внутрішнім світом іншої людини у процесі вирішення практичних професійних задач. Необхідно, щоб психолог мав такі особистісні характеристики, які б дозволили йому створити максимально сприятливі умови для розвитку самосвідомості та здійснення особистісних змін у людині, яка звернулась до нього за допомогою.
Останніми роками сучасна вітчизняна психологічна теорія і практика збагатилася новими ідеями та підходами як загальнотеоретичного, так і прикладного напрямків щодо аналізу особистості практичного психолога у процесі професійної діяльності (Г. О. Балл, О. Ф. Бондаренко, М. Й. Боришевський, Л. Ф. Бурлачук, С. Д. Максименко, В. О. Моляко, Н. І .Пов'якель, О. П. Саннікова, Н. В. Чепелєва).
З теоретичної точки зору феномен емоційного інтелекту потребує системного структурного вивчення, з’ясування механізмів трансформації емоційного сприйняття об’єкту у внутрішнє розуміння суті, істини, стану об’єкта та, на цій основі, реалізації впливу, можливо, навіть без вербалізації, без задіяння раціонального рівня інтелектуальних процесів. Даний погляд щодо прийняття рішень стосовно клієнта в консультативній і психотерапевтичній роботі з акцентом на емоційний інтелект на науковому рівні вивчений недостатньо, хоча у психологічній практиці саме такий спосіб є ключовим проявом професійної майстерності психолога, його здатності працювати з об’єктами підсвідомого, досягати позитивного ефекту і в останню чергу застосовувати вербалізацію раціонального рівня.
Окремий інтерес складає граничний розвиток емоційного інтелекту, що нерідко трактується як надздібності людини. Отже, діагностування емоційного інтелекту і розвиток особистості до підвищених його рівнів в ході психологічної підготовки є перспективним напрямком для наукового з’ясування механізмів надздібностей людини. У певному розумінні, багаторічна психотерапевтична і консультативна робота психологів ініціює такі граничні властивості і можливості саме на основі емоційного інтелекту.
Введення поняття емоційного інтелекту у психологічний тезаурус сприяло інтенсивному зростанню кількості досліджень, спрямованих на: операціоналізацію емоційно-інтелектуального конструкту (І. М. Андрєєва, О. І. Власова, Г. Г. Гарскова, Д. Карузо, Д. В. Люсін, Дж. Майер, Е. Л. Носенко, Р. Робертс, П. С. Саловей), дослідження адаптивних функцій та адаптаційного потенціалу емоційного інтелекту (І. Ф. Аршава, Р. Бар-Он, М. А. Бреккет, Н. В. Коврига, Т. М. Кумскова, В. В. Овсянникова, Г. В. Юсупова), виявлення зв'язку між складовими емоційного інтелекту та лідерськими, управлінськими якостями (Д. Д. Гастелло, Д. Гоулман, В. М. Єрмаков, А. В. Мітлош, А. С. Петровська), розвиток емоційного інтелекту та його складових (М. О. Манойлова, М. А. Нгуен, О. М. Приймаченко, К. Саарні). Однією з перспективних галузей дослідження емоційного інтелекту також є сфера освіти (Е. Аронсон, М. О. Манойлова).
Актуальність дослідження обумовлена, перш за все, необхідністю подальшої теоретичної та емпіричної розробки концепції емоційного інтелекту в Україні. В даний час у вітчизняній психологічній науці проводиться недостатньо емпіричних досліджень емоційного інтелекту. Незважаючи на наявність у зарубіжних джерелах різноманітних методик, спрямованих на визначення рівня емоційного інтелекту, відсутній їх переклад на російську, а тим паче – на українську мову, а також адаптація на українській вибірці.
Таким чином, актуальність дослідження проблеми емоційного інтелекту в структурі професійної діяльності психолога визначається як тенденціями розвитку наукового знання, так й існуючими потребами соціальної практики. Вивчення і вимірювання емоційного інтелекту – важливе теоретичне і практичне завдання, що вимагає поглибленого дослідження, орієнтованого на практику. Проблема емоційного інтелекту в структурі професійної діяльності психологів потребує подальшої розробки засобами психологічних досліджень.
Для дослідження проблеми емоційного інтелекту в структурі професійної діяльності психологів, на наш погляд, необхідне визначення і вивчення системи відповідних ключових чинників і психологічних компонентів емоційного інтелекту, структури їх взаємозв’язків, особистісних детермінант та умов успішного функціонування. У такому аспекті проблема ще не досліджувалась.
Недостатня розробленість як в теоретичному, так і в практичному плані проблеми внеску емоційного інтелекту в якість здійснення різних стадій і фаз психологічної роботи, протікання емоційно-інтелектуальних актів і процесів й існування об'єктивної необхідності вдосконалення психолого-педагогічних засобів підвищення рівня емоційного інтелекту як інструментальної складової в структурі професійної діяльності психологів зумовили вибір теми нашого дослідження: «Емоційний інтелект в структурі професійної діяльності психолога».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до тематичного плану наукових досліджень Херсонського державного університету в межах теми кафедри практичної психології «Теоретико-методологічні проблеми розвитку особистості» (державний реєстраційний номер – ОІІІ U 008763)
Тему дисертаційного дослідження затверджено вченою радою університету (протокол № 6 від 01.02.2010 р.) та узгоджено рішенням бюро Міжвідомчої ради з координації наукових досліджень з педагогічних і психологічних наук в Україні (протокол № 8 від 30.10.2012 р.).
Об’єкт дослідження – емоційний інтелект психолога.
Предмет дослідження – особливості прояву та функціонування емоційного інтелекту у професійній діяльності психолога.
Мета дослідження полягає в науково-теоретичному обґрунтуванні та емпіричному дослідженні місця емоційного інтелекту в структурі професійної діяльності психолога.
Реалізація поставленої мети передбачає виконання таких завдань дослідження:
1. Проаналізувати теоретико-методологічні підходи до феномену емоційного інтелекту та узагальнити особливості його прояву в структурі професійної діяльності психолога.
2. Запропонувати комплекс засобів діагностичної оцінки складових емоційного інтелекту.
3. Дослідити прояв емоційного інтелекту на різних структурних фазах психологічної та психотерапевтичної взаємодії психолога з клієнтом.
4. Розробити психорозвивальну програму з підвищення та розвитку емоційного інтелекту майбутніх психологів.
В основу нашого дослідження були покладені припущення про те, що:
1) емоційний інтелект є значущим фактором ефективності професійної діяльності психологів;
2) емоційний інтелект – наскрізний процес інтелектуальної діяльності, інтенсивність якого зумовлена базовими рисами особистості і накопиченим досвідом психолога з використання невербальних сигналів особистості і знання типових психологічних проблем людини;
3) емоційний інтелект – засіб підтримки, поряд з раціональним, другого рівня психотерапевтичної взаємодії з клієнтом, що зумовлює точність з’ясування, опрацювання і вирішення проблем людини.
Теоретико-методологічну основу дослідження становлять: системний підхід до вивчення психічних явищ (Л. С. Виготський, Б. Ф. Ломов, М. Г. Ярошевський); принципи детермінізму, єдності психіки й діяльності, розвитку (Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, С. Л. Рубінштейн); теоретико-емпіричні узагальнення у сфері емоцій та інтелекту (Р. Айзенк, Л. Ф. Бурлачук, Д. Векслер, Дж. Гілфорд, В. М. Дружинін, Л. В. Засєкіна, К. Ізард, Є. П. Ільїн, Р. Кеттел, Е. Л. Носенко, О. П. Саннікова, Ч. Спірмен, Л. Терстоун, І. В. Ушакова, М. О. Холодна, , Ю. Г. Черножук, П. М. Якобсон та ін.) та емоційної регуляції діяльності (В. К. Вілюнас, В. В. Клименко, Г. С. Костюк, О. М. Леонтьєв, І. В. Пацявичус, О. Я. Чебикін та ін.); концепція множинності форм виявлення інтелекту та уявлення про структуру і функції емоційного інтелекту (Г. Гарднер, Д. Гоулман, Дж. Майєр, П. Саловей та ін.); системний підхід до вивчення механізму впливу емоцій на різні аспекти діяльності та успішність адаптаційних процесів (І. Ф. Аршава, Ф. Є. Василюк, В. К. Вілюнас, Л. В. Занюк, О. В. Кузнєцова, Р. Лазарус, О. М. Леонтьєв, Е. Л. Носенко, О. П. Саннікова, П. В. Сімонов, О. Я. Чебикін та ін.).
Завдання дисертаційної роботи зумовили вибір методів дослідження: теоретичних (порівняльний аналіз, системний підхід до аналізу психічних явищ, метод теоретичного аналізу й узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження); емпіричних (спостереження, психодіагностичні методики, метод експертних оцінок, бесіда); статистичних: кореляційний, факторний аналіз; інтерпретаційних (аналіз, синтез, систематизація отриманих даних).
База дослідження. Дослідницька робота здійснювалась упродовж 2010-2011 років на базі Чорноморського державного університету імені Петра Могили, Миколаївського державного університету імені В. О. Сухомлинського, Миколаївського методичного центру та шляхом опитування окремих, самостійно працюючих психологів та студентів старших курсів спеціальності «Практична психологія». Дослідженням разом було охоплено 128 психологів.
Наукова новизна та теоретична значущість дослідження полягає в тому, що:
 вперше показано, що емоційний інтелект спричиняє значущий внесок у ефективність професійної діяльності психологів – є однією з важливих психологічних детермінант успішності; визначений баланс емоційного і раціонального інтелектуальних процесів у кожній фазі структури професійної діяльності психологів; показані напрями регулятивної функції емоційного інтелекту на різних фазах психологічної та психотерапевтичної діяльності психологів; обґрунтовано концептуальний підхід щодо формування складових емоційного інтелекту на основі активних методів навчання і спеціальної психологічної підготовки;
 уточнено зміст термінів «емоційний інтелект», «структура емоційного інтелекту»; розширено та доповнено уявлення про зміст та особистісні детермінанти емоційного інтелекту; поглиблено теоретичні знання про функції, структуру та компонентний склад показників емоційного інтелекту; визначено роль і зв’язки емоційного інтелекту з структурними складовими професійної взаємодії психологів;
 набули подальшого розвитку теоретичні уявлення щодо емоційного інтелекту в структурі професійної діяльності психолога та методичне забезпечення його емпіричного дослідження.
Практичне значення дослідження полягає в розробці комплексу психодіагностичних опитувальників (на основі контрольних переліків), в розробці і застосуванні психотехнічних засобів стимулювання емоційного інтелекту в процесі тренінгової роботи з метою вдосконалення професійної діяльності психолога; в створенні програми спеціальної підготовки психологів. Теоретичні положення роботи та її практичні результати можуть бути використані для введення спецкурсу з проблем психології емоційного інтелекту для студентів факультетів психології.
Вірогідність та надійність результатів дослідження забезпечувалась методологічною обґрунтованістю вихідних положень; використанням комплексу взаємодоповнюючих методів, адекватних меті, об’єкту, предмету та завданням дослідження; кількісним і якісним аналізом значного обсягу теоретичного і емпіричного матеріалу; адекватним використанням кількісних і якісних методів аналізу даних. Обробка даних проводилася з використанням ЕОM за допомогою електронних таблиць MS Excel 97 та пакету статистичних програм SPSS.
Апробація результатів дослідження здійснювалися на Міжнародних науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми практичної психології» (м. Херсон, 2009, 2012), «Культурно-історичний та соціально-психологічний потенціал особистості в умовах трансформаційних змін у суспільстві» (м. Одеса, 2010, 2011), «Соціально-психологічні умови розвитку особистості у сучасному суспільстві» (Миколаїв, 2011), Всеукраїнській конференції молодих науковців «Розквітання-4» «Теоретичні та практичні проблеми розвитку та реалізації потенціалу особистості» (Одеса, 2011), Всеукраїнській науковій конференції «Другі Сіверянські соціально-психологічні читання» (Чернігів, 2011), щорічних звітних наукових конференціях професорсько-викладацького складу Херсонського державного університету (2009-2012) та засіданні наукового семінару з психології Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К.Д. Ушинського (2012).
Результати дослідження впроваджувались упродовж 2010-2012 рр. у практику роботи кафедри практичної психології Херсонського державного університету (акт впровадження № 01-12/2572 від 28.11.2012), а також у практику роботи психологічної служби Палацу творчості учнів м. Миколаєва (акт № 2 від 12.03.12).
Публікації. Основні теоретичні положення дисертації, результати дослідження, висновки відображені у 8 публікаціях автора, з них 5 статей опубліковано у фахових наукових виданнях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 293 сторінки тексту. Основний зміст дисертації викладено на 195 сторінках комп’ютерного тексту. Робота містить 2 рисунки та 15 таблиць. Додатки розміщені на 74 сторінках. Список використаних джерел, що представлений на 19 сторінках, включає 209 найменувань, у тому числі 18 іноземними мовами.

Список литературы

ВИСНОВКИ
У дисертації представлене теоретичне узагальнення і запропоновано новий погляд на вирішення проблеми місця і ролі емоційного інтелекту в структурі професійної діяльності психологів, що виявляється у розкритті сутності і специфіки цього процесу, виявленні психологічних особливостей його прояву і закономірностей реалізації та розробці психолого-педагогічних засобів його розвитку.
1. Теоретичний аналіз і узагальнення існуючих наукових досліджень з проблеми емоційного інтелекту в функціонуванні особистості та його ролі в протіканні професійних взаємодій у діяльності психолога визначив, що емоційний інтелект є значущим, але недооціненим і недостатньо вивченим фактором ефективності професійної діяльності психологів, чим зумовлена недостатня увага до розвитку емоційного інтелекту в процесі професійної підготовки психологів. Сучасні дослідження відзначають, що структурними складовими емоційного інтелекту є емпатія особистості, самоконтроль, самомотивування, здатність особистості до самоусвідомлення власних емоцій та усвідомлення емоцій інших людей. Емоційний інтелект може виконувати адаптивну, регулятивну і стресозахисну функцію у взаємовідносинах людей і виявляється в адаптивності їх емоційної поведінки і ефективності досягнення мети індивідуальної або групової діяльності.
Більшість фаз структури професійної діяльності психологів потребують використання емпатичного «проникнення» в стан, проблеми і фактори життя клієнта, а також передбачають внутрішній інтуїтивний пошук засобів психологічної допомоги психологом у власному досвіді. Динаміка терапевтичної роботи часто не залишає часу для тривалих раціональних міркувань і теоретичного аналізу при прийнятті рішень, що, разом з набуттям психотерапевтичного досвіду роботи з типовими проблемами, поступово зменшує тривалість фази раціональних міркувань. Рівень високої майстерності психолога на межі професійного мистецтва виявляється у майже повному вилученні теоретичної, раціональної стадії вербальних міркувань – цілісне сприйняття та емпатичне проникнення в стан і проблеми клієнта безпосередньо трансформується в дії психолога з психологічної корекції, впливу і розвитку, а обґрунтування мають місце лише як мотивація клієнта до самозмін. Окреслений рівень ефективності психолога є точним відображення граничного рівня розвитку емоційного інтелекту, при якому системи психотерапевтичних концепцій стають лише орієнтиром і повністю автоматизуються до рівня енергетично мінімальних професійних дій з максимальною дієвістю терапії і консультування.
Сучасні системи професійної підготовки психологів перебільшено акцентовані на вербальному засвоєнні студентами теорій, концепцій, діагностиці, пошуку зв’язків, апробації технік психологічного консультування і взаємодії з ключовим недоліком недостатністю автоматизації професійних дій. «Емоційний інтелект» відображує напрям психологічної підготовки як назріле й необхідне доповнення до наявної системи фахової підготовки у якості стану граничної автоматизованості професійних дій психолога з використання повних емоційних, інтелектуальних, невербальних можливостей і фахового досвіду. Інструменталізація технік емоційного інтелекту потребує переосмислення специфіки і особливостей його функціонування у фахівців з психології і поглибленого системного дослідження його закономірностей.
2. Вимір рівня, структурних складових і, особливо, інтенсивностей емоційного інтелекту на різних фазах професійної діяльності психологів є дуже складною психометричною проблемою й потребує системного погляду на поверхневі і латентні складові емоційної сфери. На основі аналізу діагностичних можливостей різних методик оцінки емоційного інтелекту, психометричних обмежень, врахування специфіки діяльності психологів нами запропоновано комплекс засобів діагностичної оцінки складових емоційного інтелекту на основі методів опитування, контрольних переліків індикаторів емоційної сфери з статистичною обробкою методом факторного аналізу, що дозволяє виявити глибинну специфіку протікання процесів емоційного інтелекту на різних фазах структури професійної діяльності. Для емпіричного, кількісного аналізу дійсної реальної поширеності технік емоційного інтелекту нами було використано групу методик оцінки показників та індикаторів, які різною мірою можуть розглядатися як емпіричні кореляти емоційного інтелекту або несуть важливу інформацію про умови його ефективності та відображують співвідношення і баланс різних аспектів практичної роботи психологів.
3. Дослідження ролі емоційного інтелекту в протіканні і досягненні цілей різних фаз психотерапевтичної взаємодії виявило його суттєвий внесок в ефективність, який з віком і стажем поступово підвищується, відображуючи процес автоматизації професійних дій і мінімізації енерговитрат. У структурі професійної діяльності досліджених психологів емоційний інтелект переважно використовується: для встановлення контакту і конструктивного статусного співвідношення «психотерапевт – клієнт»; для діагностування рис і характеристик, обумовлених досвідом життя; для обрання індивідуалізованих стратегій функціонування і взаємодії; для визначення позитивності чи негативності складових життєвої ситуації клієнта; для посилення впливу на проблемні об’єкти клієнта засобами невербального потоку, модуляції поведінки та ін.
Психологічний механізм зростання рівня інструментальності технік емоційного інтелекту полягає в нарощуванні психологом вміння призупиняти власну інтелектуальну, вербальну, раціональну активність, що тимчасово посилює ясність і інтенсивність сприйняття, рівень глибини емоційних переживань, образність і увагу до кінестетичних відчуттів власного тіла, які разом виступають аналогами проблем клієнта й, при критичному усвідомленні, внутрішній вербалізації і асоційованості з техніками психокорекції, динамічно підказують напрям подальшої роботи з клієнтом без звертання до теоретичних конструкцій, концепцій і моделей, що істотно підвищує загальну ефективність психологічної взаємодії з клієнтом. Зростання майстерності психолога супроводжується збільшенням легкості переходів між емоційним і раціональним способами сприйняття і особистісного функціонування.
Акцент психолога-майстра на використанні емоційного інтелекту полягає у наданні серії професійно-виправданих сигналів, стимулів, реплік, невербальних сигналів і сполучень таких елементів з одночасним підсвідомим аналізом ймовірності цінності різних напрямів, прийомів і технік взаємодії для вирішення проблеми саме даного клієнта. Вибір лінії і способу взаємодії психолог обирає за власним відчуттям максимальної ефективності. Допоміжна стратегія – проходження по кількох найбільш ймовірних лініях з потенційно високою успішністю та інтеграція ситуативно обраних, на основі емоційного інтелекту технік, в єдину стратегію і набір засобів для ведення клієнта від проблеми до рішення.
Зростання ролі емоційного інтелекту як інструменту забезпечення ефективності пов’язане з модифікацією стратегії взаємодії з детерміністичної, як акценту на пошуку гарантовано точних причин психологічних проблем клієнта, тривалої діагностики зовнішніми інструментами вимірів, логічно однозначного вибору методів психокорекції та іншого, на ймовірнісну стратегію побудови і перевірки гіпотез про проблему клієнта і способи їх вирішення, динамічно-ситуативного використання емоційної і невербальної інформації про поточний стан клієнта, а також підвищену чутливість психолога до власних внутрішніх інтуїтивних процесів, здогадок, потоків почутті, образів та ін.
Інтегральний аналіз разом всіх фаз професійної діяльності в практиків-психологів реалізовано як одночасний процес раціонального аналізу рівня свідомості і синтезу переважно на рівні підсвідомого; емоційний інтелект «вбудований» у техніки роботи з підсвідомим; глобальна логіка роботи реалізується як три окремі операції: визначення поточної проблеми, робота з підсвідомим через «образи», креативний практично орієнтований вплив на виконавські частини психічного; в психологів-студентів в цілому не достатньо сформована стратегія внутрішньої структури аналізу і синтезу інформації, як глобальної професійної позиції фахівця, домінує раціональне, гнучке і цілісне вербальне сприйняття і інформаційна робота з проблемами клієнта, з перебільшеним акцентом оцінювання, з недостатньою прагматичністю і ефективністю, що пояснюється браком досвіду індивідуальних взаємодій з клієнтами.
4. Результати теоретичного і емпіричного дослідження проблеми визначили можливість в ході базової психологічної підготовки студентів прискореного розвитку емоційного інтелекту як інструменту професійної діяльності. Формування вмінь використання емоційного інтелекту студентів є складним завданням індивідуального саморозвитку з переважанням психологічного тренінгу, яке можливо реалізувати на основі запропонованої нами програми спеціальної психологічної підготовки.
Ключовим позитивним аспектом посилення використання емоційного інтелекту як інструментального засобу в структурі професійної діяльності є мінімізація часу і енерговитрат на повне опрацювання проблем окремого клієнта що трактується як майстерність, а також професійно-орієнтована модифікація особистості самого психолога. Ключовим негативним аспектом цього процесу є мимовільна фіксація в психолога конфігурації системи технік роботи і збільшення труднощів у спробах введення нових прийомів у вже наявну, ефективну систему роботи і взаємодії з клієнтами. Тому технологія базової професійної підготовки психологів-студентів має бути посилена в аспектах тренінгу до автоматизму технік на основі емоційного інтелекту, а в психологів-практиків необхідне періодичне додавання нових виникаючих теоретичних концепцій з обов’язковою їх ув’язкою зі способами практичного використання теорії на рівні взаємодії з клієнтом.
Ключовими методичними аспектами розвитку емоційного інтелекту в студентів є формування вміння коливання між станами особистісного функціонування з переважанням раціональної чи емоційної складової, введення технік емоційного інтелекту у потік життя студентів як частину професійної позиції, використання повністю самостійного тренінгу різних фаз професійної діяльності з акцентом на застосування емоційного інтелекту, збільшення об’єму практичних занять з парної терапії та індивідуальної роботи у програмах вузу, формування вміння автоматичного розпізнання оптико-кінетичних, паралінгвістичних й інших невербальних сигналів, їх пов’язування з типовими станами, проблемами і способами їх вирішення як основи для майстерного ситуативно-динамічного використання інформації каналів емоційного інтелекту для реконструкції, моделювання і вирішення проблем клієнта.
Проведене дослідження відкриває нові перспективи розробки проблеми психологічних закономірностей і інструментального застосування емоційного інтелекту в професійній діяльності психологів. До напрямів досліджень цієї проблеми ми вважаємо за доцільне віднести наступні.
1. Дослідження специфіки, особливостей і психологічних механізмів, використовуваних у спеціальних психотерапевтичних і психологічних техніках зі значним акцентом на емоційно-чуттєвих процесах як каналах отримання інформації про клієнта, впливу на нього використанням особливостей функціонування емоційної сфери. Кінцева мета дослідження – структурування таких методів до рівня конкретних методик навчання студентів, що істотно скоротить час їх практичної підготовки до реальних взаємодій з клієнтами, а також прискорить адаптацію до практичної психологічної роботи після завершення ВНЗ.
2. Перспективним напрямком дослідження емоційного інтелекту є дослідження крайніх рівнів інтенсивності його функціонування, з’ясування психологічних, нейрофізіологічних детермінант таких рівнів емоційного інтелекту, а також детальне визначення методичних аспектів досягнення вищих рівнів чутливості, точності інтерпретування і використання емоційного інтелекту як каналу та інструменту впливу для досягнення різноманітних психологічних цілей і вирішення проблемних аспектів емоційних розладів особистості на цій основі.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абрамова Г. С. Практическая психология / Г. С. Абрамова. – М.: Издательский центр «Академия», 1997. – 368 с.
2. Абульханова К. А. Психология и сознание личности (Проблемы методологии, теории и исследования реальной личности): Избранные психологические труды / К.А. Абульханова. – М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО «МОДЭК», 1999. – 224 с. (Серия «Психологи Отечества»).
3. Абульханова-Славская К. А. Деятельность и психология личности / К. А. Альбуханова-Славская – М. : Наука, 1980. – 335 с.
4. Альбуханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Альбуханова-Славская. – М. : Мысль, 1991. – 229 с.
5. Айзенк Г. Ю. Интеллект: новый взгляд / Г. Ю. Айзенк // Вопросы психологии. – 1995. – №1. – С. 111-129.
6. Алан Е. Айви. Психологическое консультирование и психотерапия. Методы, теории и техники: практическое руководство/ Алан Е Айви, Мэри Б. Айви, Линк Саймэн –Даунинг. – М., 2000. – 487 с.
7. Алдер Г. НЛП: современные психотехнологии / Г. Алдер. – [2-е изд.] – СПб: Питер Пресс, 2003. – 159 с. – (Серия «Сам себе психолог»).
8. Альманах психологических тестов. [Текст] – М.: КСП, 1995. – 398 с.: ил.
9. Андреева И. Н. Биологические и социальные предпосылки эмоционального интеллекта / И. Н. Андреева // Когнитивная психология: сб.ст.; под ред. А. П. Лобанова, Н. П. Радчиковой. – Мн.: БГПУ, 2006. – С. 7-11.
10. Андреева И. Н. Взаимосвязи эмоционального интеллекта и характеристик социально-психологической адаптации личности [Текст] / И. Н. Андреева // Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний освітньо-методичний журнал. – 2010. – №12. – С. 63-67.
11. Андреева И. Н. Эмоциональный интеллект: исследования феномена / И. Н. Андреева // Вопросы психологии. – 2006. – №3. – С. 78-86.
12. Бадалова М. В. Рефлексивный потенциал профессионального интеллекта психолога [Текст] / М. В. Бадалова // Практична психологія та соціальна робота: Науково-практичний освітньо-методичний журнал. – 2010. – №9. – С. 1-6.
13. Байсара Л. І. Сучасні наукові підходи до феномену інтелекту / Л. І. Байсара, Н. Черевач // Тези доповідей Міжнародної наукової конференції «Эффективные инструменты современных наук – 2007», травень 2007. – 5 с.
14. Балл Г. О. Для розробки теоретичної моделі вільної особистості /Г. О. Балл // Психологія суб’єктивної активності особистості. – К., 1993. – С. 12-13.
15. Балл Г. А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие /Г. А. Балл // Психол. журнал. – 1997. – Т.18. №5. – С. 7-19.
16. Балл Г. О. Внутрiшня свобода особи i особистiсна надiйнiсть у контекстi гуманiзацiї освiти /Г. О. Балл // Практична психологiя та соцiальна робота. – 2003. – № 9. – С. 1-7.
17. Березина Т. М. Чувствование как экзистенциальная функция интеграции себя и Другого / Т. М. Березина // Мир психологии. – 2001. – №3. – С. 70-83.
18. Бернштейн Н. А. От рефлекса к модели будущего / Н. А. Бернштейн //Вопросы психологии. – 2002. – №2. – С. 94-98.
19. Бех И. Д. Сопереживание как детерминанта нравственного поведения личности / И. Д. Бех //Диагностика и регуляция эмоциональных состояний / Сборник материалов Всесоюзного симпозиума. Ч.2. Редакционная коллегия: Забродин Ю. М., Хмелюк Р. И., Дикая Л. Г. и др. Общ. ред. А. Я. Чебыкина. – М., 1990. – С. 12-16.
20. Бех И. Д., Павелкив Р. В. Овладение эмоциональными переживаниями и воспитание личности / И. Д. Бех // Диагностика и регуляция эмоциональных состояний / Сборник материалов Всесоюзного симпозиума. Ч. 2. Редакционная коллегия: Забродин Ю. М., Хмелюк Р. И., Дикая Л. Г. и др. Общ. ред. А. Я. Чебыкина. – М., 1990. – С. 99-102.
21. Бодров В. А. Нелинейная модель мотивационной сферы личности / В. А. Бодров, Г. В. Ложкин, А. Н. Плющ // Психологический журнал. – 2001. – №2. – С. 90-99.
22. Божович Л. И. Избранные психологические труды: Проблемы формирования личности / Под ред. Д.И.Фельдштейна. – М.: Междунар. пед. академия, 1995. – 212 с.
23. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості: [учбов.посiб. для студ. старших курсiв психолог. факульт. та вiддiлень унiвер.] / О. Ф. Бондаренко – Харків: Фолiо, 1996. – 237 с.
24. Боришевський М. Й. Моральна саморегуляція поведінки особистості: понятійний апарат. – К., 1993. – 24 с.
25. Боришевський М. Й. Дорога до себе: Від основ суб’єктності до вершин духовності: монографія / Мирослав Боришевський. – К.: Академвидав, 2010. – 416 с. (Серія «Монограф»).
26. Братусь Б. С. Психологическое и нравственное пространство нормы // Практична психологiя та соцiальна робота. – 2003. – №7. – C. 1-4.
27. Братусь Б. С. Смысловая сфера личности // Психология личности в трудах отечественных психологов / Составитель Куликов Л.В. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – С. 130-139.
28. Бреслав Г. М. Психология эмоций. / Г. М. Бреслав – 3-е изд., «Академия», 2007.
29. Будасси С. А. Личность и эмоции: Краткий психологический практикум / С. А. Будасси. – М.: Изд-во РОУ. 1996. – 27 с.
30. Бурлачук Л. Ф. Основы психотерапии / Л. Ф. Бурлачук, И. А. Грабская, А. С. Кочарян. – М.: Алетейя, 1999. – 320 с.
31. Бурлачук Л. Ф. Психология жизненных ситуаций / Л. Ф. Бурлачук, Е. Ю. Коржова. – М.: Российское педагогическое агентство, 1998.– 263 с.
32. Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психодиагностике / Л. Ф. Бурлачук. – [3-е изд.]. – СПб.: Питер, 2008. – 688 с. : ил. – (Серия „Мастера психологии»).
33. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика / Л. Ф. Бурлачук. – [2-е изд.]. – СПб.: Питер, 2009. – 384 с.: ил. – (Серия «Учебник для вузов»).
34. Буякас Т. М. Личностное развитие в условиях работы самопонимания, опосредованное символами / Т. М. Буякас // Вопросы психологии. – 2000. – №1. – С. 96-108.
35. Буякас Т. М. О проблемах становления чувства самоидентичности у студентов-психологов / Т. М. Буякас//Вестн. Моск. ун-та. Сер.14. Психология. – 2000. – №1. – С. 56-62.
36. Буякас Т. М. Проблема и психотехника самоопределения личности / Т. М. Буякас // Вопросы психологии. – 2002. – №2. – С. 28-39.
37. Буякас Т. М. Процесс обучения как диалог между профессиональным и личностным становлением / Т. М. Буякас // Вестн. Моск. ун-та. Сер.14. Психология. – 2001. – №2. – С. 69-77.
38. Васильев Я. В. Надситуативность в структуре личности / Я. В. Васильев. – Николаев: Темп, 1994. – 264 с.
39. Вахрушева Л. Н. Руководство по использованию методики измерения эмоционального интеллекта [Текст] / Л. Н. Вахрушева, В. В. Гризодуб, А. В. Садокова // Психологическая диагностика: научно-методический и практический журнал. – 2009. – №1. – С. 3-44
40. Веккер Л. М. Психика и реальность: единая теория психических процессов. / Л. М. Веккер. – М.: Смысл, 1998. – 685 с.
41. Видгоф В. М. Целостная модель человеческой эмоциональности. Опыт философской реконструкции. / В. М. Видгоф. – Томск: ТГУ, 2001. – 90 с.
42. Вилюнас В. К. Инстинкт в свете эмоциональной концепции мотивации / В. К. Вилюнас // Вестник Московского университета. Сер. 14. Психология. – 1997. – №1. – С. 3-14.
43. Вилюнас В. К. Эмпирические характеристики эмоциональной жизни / В. К. Вилюнас //Психол. журнал. – 1997. – №3. – С. 26-34.
44. Вірна Ж. П. Формування професійного ставлення до клієнта в процесі підготовки практичних психологів: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук. / Ж. П. Вірна – К., 1996. – 24 с.
45. Власова О. І. Психологія соціальних здібностей: структура, динаміка, чинники розвитку: монографія / О. І. Власова – К.:Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. – 308 с.
46. Выготский Л. С. Собрание сочинений. – В 6 т. – Т.З. Проблеми развития психики / Л. С. Выготский. – М.: Педагогика, 1983. – 368 с.
47. Гилфорд Дж. Три стороны интеллекта / Дж. Гилфорд // Психология мышления. – М.: Прогресс, 1969. – С. 433-456.
48. Гиппенрейтер Ю. Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. / Ю. Б. Гиппенрейтер. – М.: ЧеРо, 1996. – 336 с.
49. Головань Т. Необхідність розвитку емоційного інтелекту EQ [Текст] / Т. Головань // Світ виховання. – 2010. – №3. – С. 29-30.
50. Горбатков А. А. Динамика связи между положительными и отрицательными эмоциями / А. А. Горбатков // Вопросы психологии. – 2002. – №4. – С. 132-140.
51. Горбунова В. В. Як спланувати психологічний експеримент?: знайомство з процедурою планування експериментів Д. Кемпбелла [Текст] / В. В. Горбунова // Практична психологія та соціальна робота: науково-практичний освітньо-методичний журнал. – 2010. – №4. – С. 12-16.
52. Гордеева О. В. Развитие языка эмоций у детей / О. В. Гордеева // Вопросы психологии. – 1995. – №2. – С. 137-149.
53. Гримак Л. П. Общение с собой: Начала психологии активности. / Л. П. Гримак – М.: Политиздат, 1991. – 320 с.
54. Гримак Л. П. Резервы человеческой психики: Введение в психологию активности. / Л. П. Гримак – М.: Политиздат, 1989. – 319 с.
55. Громова Е. А. Эмоциональная жизнь и её механизмы / Е. А. Громова. – М.: Наука, 1980. – 182 с.
56. Громовий В. Педагогіка відкритого серця. Чи стане українська школа імперією почуттів? / В. Громовий // Завуч (Шкільний світ). – 2006. – №3, С. 2
57. Гуменюк О. Є. Манiпуляцiя як рiзновид психологiчного впливу / О. Є. Гуменюк // Практична психологiя та соцiальна робота. – 2003. – № 5. – С. 23-26.
58. Додонов Б. И. В мире эмоций / Б. И. Додонов – Киев: Политиздат Украины, 1987. – 140 с.
59. Додонов Б. И. О системе «Личность» // Психология личности в трудах отечественных психологов / Составитель Куликов Л.В. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – С. 110-119.
60. Долiнська Ю. Г. Самоактуалiзацiя особистостi майбутнього психолога у процесi професiйної пiдготовки: дис. …канд. психол. наук / Ю. Г. Долiнська. – К., 2000. – 196 с.
61. Дружинин В. Н. Психология общих способностей / В. Н. Дружинин – СПб.: Издательство "Питер", 1999. - 368 с.: (Серия "Мастера психологии")
62. Журавльова Л. П. Психологія емпатії: Монографія. / Л. П. Журавльова – Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І. Франка, 2007. – 328 с.
63. Зазыкин В. Г. Основы психологической проницательности / В. Г. Зазыкин. – М.: Тривола, 1997. – 88 с.
64. Занюк С. С. Психологія мотивації та емоцій: навч. пособник / С. С. Занюк – Луцьк: Редакційно-видавничий відділ Волинського державного университету ім. Л.Українки, 1997. – 180 с.
65. Зинченко В. П. Миры сознания и структура сознания / В. П. Зинченко // Вопросы психологии. – 1991. – №2. – С. 24-36.
66. Изард К. Э. Психология эмоций / К. Э. Изард – СПб.: Издательство «Питер», 1999. – 464 с.: ил. – (Серия «Мастера психологии»).
67. Изард К. Э. Эмоции человека / К. Э. Изард ; пер. с англ. /Под ред. Л. Я. Гозмана, М. С. Егоровой. – М.: Изд-во МГУ, 1980. – 439 с.
68. Ильин Е. П. Психология воли / Е. П. Ильин. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 288 с.: ил. – (Серия «Мастера психологии»).
69. Ильин Е. П. Эмоции и чувства / Е. П. Ильин. – С.-Пб.: Питер, 2002. – 752 с.: ил. – (Серия «Мастера психологии»).
70. Кадыкова Т. А. Особенности динамики ценностных ориентаций студентов-психологов: дис. …канд. психол. наук. / Т. А. Кадыкова – Донецк, 2002. – 207 с.
71. Карнозова Л. М. Самоопределение профессионала в проблемной ситуации / Л. М. Карнозова // Вопросы психологии. – 1990. – № 6. – С. 75-82.
72. Кириленко Т. С. Гармонізація емоційних станів особистості / Т. С. Кириленко // Наука і освіта – 2000. – №1-2. – С. 22-23.
73. Киричук Е. И. Понятие личности в практической психологии / Е. И. Киричук, А. Ф. Бондаренко // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність. Матерiали конференцiї – К., 1993. – Т.2. – С. 27-38.
74. Киселева Е. А. Психологическая проницательность и ее диагностика / О. П. Санникова // Виховання економічної культури. – Одеса, 1997. – С. 91-98.
75. Климов Е. А. Психология профессионала: Избр. психол. труды. / Е. А. Климов – М.: Институт практической психологии: Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. – 400 с. – (Психологи отечества).
76. Коврига Н. В. Операційні критерії емоційної розумності людини та результати їх емпіричної перевірки / Н. В. Коврига // Вісник Дніпропетровського університету Серія „Педагогіка і психологія”, 2001. – Вип.7.
77. Козлов Н. И. Истинная правда, или Учебник для психолога по жизни / Н. И. Козлов. – М.: АСТ-ПРЕСС, 1997. – 480 с.
78. Колєснiков Є. П. Психологiя дiї, що оганiзує життя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук. / Є. П. Колєснiков. – Одеса, 2003. – 20 с.
79. Коломiнський Н. Л. Методологiчнi засади професiйної пiдготовки практичного психолога / Н. Л. Коломiнський // Практична психологiя та соцiальна робота. – 2003. – №4. – С. 12-13.
80. Коломинский Я. Л. Психологическая культура – условие и цель деятельности психолога / Я. Л. Коломинский // Псiхалогiя (Мiнск). – 2000. – № 2. – С. 4-19.
81. Колпачников В. В. Индивидуальные модели консультативного процесса и психологического здоровья в консультировании / В. В. Колпачников // Журнал практического психолога. – 1997. – № 5. – С. 18-26.
82. Кон И. С. Проблема «Я» в психологии / И. С. Кон // Психология самосознания. Хрестоматия. – Самара: Издательский Дом «Бахрах-М», 2000. – С. 45-96.
83. Копьев А. Ф. Между свободой и необходимостью: к методологии краткосрочного психологического консультирования / А. Ф. Копьев // Вопросы психологии. – 1996. – №4. – С. 44-54.
84. Корнилова Т. В. Соотношение уровней нравственного самосознания, эмоционального интеллекта и принятия неопределенности [Текст] / Т. В. Корнилова, Е. В. Новотоцкая-Власова //Вопр. психологии: науч. журн. – 2009. – № 6. – С. 61-71.
85. Корольов Д. К. Структура, детермінанти та функції емоційно-оціночного ставлення до життя: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук. / Д. К. Корольов – К., 2001. – 18 с.
86. Косов Б. Б. Личность: теория, диагностика и развитие / Б. Б. Косов. – М.: Изд-во «Академический проект», 2000. – 236 с.
87. Котик М. Н. Эмоции как показатель субъективных предпочтений при принятии решения / М. Н. Котик , А. М. Емельянов // Психологический журнал. – 1992. – Т.13. – №1. – С. 118-125.
88. Кочюнас Р. Основы психологического консультирования / Р. Кочюнас.; пер. с лит. / Под ред. В.В.Макарова. – М.: Академический проект, 1999. – 239 с.
89. Кривцова С. В. Жизненные навыки: уроки психологии в первом классе [Текст] / С. В. Кривцова // Практична психологія та соціальна робота: науково-практичний освітньо-методичний журнал. – 2010. – №4. – С. 16-28.
90. Кульчицкая Е. И. Эмоциональное и интеллектуальное поведение / Е. И. Кульчицкая // Практична психологiя та соцiальна робота. – 2003. – №1. – С. 1-3.
91. Лабунская В. А. Теоретико-эмпирические основания создания методики "Диагностика уровня развития способности к адекватной интерпретации невербального поведения" и ее модификаций [Текст] / В. А. Лабунская // Практична психологія та соціальна робота: науково-практичний освітньо-методичний журнал. – 2010. – №11. – С. 4-19.
92. Леонтьев Д. А. Внутренний мир личности / Д. А. Леонтьев // Психология личности в трудах отечественных психологов / Составитель Куликов Л. В. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – С. 372 – 377.
93. Леонтьев Д. А. Жизнетворчество как практика расширения жизненного мира / Д. А. Леонтьев // I Всероссийская научно-практическая конференция по экзистенциальной психологии: Материалы сообщений. – М.: Смысл, 2001. – С. 100-109.
94. Леонтьев Д. А. Очерк психологии личности / Д. А. Леонтьев. – М.: Смысл, 1997.
95. Леонтьев Д. А. Системно-смысловая природа и функции мотива / Д. А. Леонтьев // Вестник Московского университета. Сер.14. Психология. – 1993. – №2. – С. 73-81.
96. Леонтьев Д. А. Три грани смысла / Д. А. Леонтьев. // Традиции и перспективы деятельностного подхода в психологии. Школа А. Н. Леонтьева. – М.: Смысл, 1999.
97. Леонтьев Д. А. Выбор как деятельность: личностные детерминанты и возможности формирования / Д. А. Леонтьев, Н. В. Пилипко // Вопросы психологии. – 1995. – №1. – С. 97-110.
98. Литовченко Н. Ф. Розвиток iнтерпретацiйних процесiв у майбутнiх практичних психологiв: дис. …канд. психол. наук / Н. Ф. Литовченко. – К., 2001. – 241 с.
99. Ліщинська О. А. Практикум з індивідуального психологічного консультування (для початківців) / О. А. Ліщинська – К.: НПЦ Перспектива, 1997. – 36 с.
100. Лобашев В. Д. Структурные составляющие профессиональной педагогической деятельности / В. Д. Лобашев // Дополнительное образование и воспитание. – 2006 г. №10 . – С. 3-5.
101. Локтионова О. С. Эмоциональный интеллект [Текст] / О. С. Локтионова // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. – 2010. – Том, №3. – С. 78-87.
102. Ломов Б. Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии / Б. Ф. Ломов. – М.: Наука, 1990. – 350 с.
103. Ломов Б. Ф. Направленность личности.Субъективные отношения личности / Б. Ф. Ломов. –– С.-Пб.: Питер, 2000 / Составитель Куликов Л. В. – С. 105-110.
104. Любимова Г. Ю. От первокурсника до выпускника: проблемы профессионального и личностного самоопределения студентов-психологов / Г. Ю. Любимова // Вестник Московского университета. Серия 14. Психология. 2000. – №1. – С. 48-56.
105. Любимова Г. Ю. Представления психологов-старшекурсников о своей будущей профессиональной деятельности / Г. Ю. Любимова // Вестник Московского университета. Серия 14. Психология. 2002. – №2. – С. 64-72.
106. Люсин Д. В. Опросник на эмоциональный интеллект ЭМИН: новые психометрические данные [Текст] / Д В. Люсин // Практична психологія та соціальна робота: науково-практичний освітньо-методичний журнал. – 2010. – №12. – С. 39-48.
107. Люсин Д. В. Структура эмоционального интеллекта и связь его компонентов с индивидуальными особенностями: эмпирический аналіз / Д. В. Люсин, О. О. Марютина, А. С. Степанова // Социальный интеллект: Теория, измерение, исследования / Под ред. Д. В. Люсина, Д. В. Ушакова. – М.: Институт психологии РАН, 2004. – С. 128-140.
108. Максименко С. Д. Психологічні проблеми загальної психології. / С. Д. Максименко // Практична психологія та соціальна робота. – 1999. – №3. – С. 2-4.
109. Максименко С. Д. До проблеми розробки освiтньо-квалiфiкацiйної характеристики сучасного психолога / С. Д. Максименко , Т. Б. Iльїна // Практична психологiя та соцiальна робота. – 1999. – №1. – С. 2-6.
110. Маслоу А. Психология бытия / А. Маслоу: пер. с англ.. М. Рефл.-бук, К.: Ваклер, 1997. – 304 с.
111. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы / А. Маслоу. Пер. с англ. – М. : Смысл, 1999. – 425 с.
112. Мишин Г. И. Отрицательные эмоции и их преодоление (О профилактике нервно-психических расстройств). / Г. И. Мишин. – М.: Медицина, 1984. – 80 с.
113. Молоканов М. В. Влияние личностных особенностей на профессиональный выбор в психологии / М. В. Молоканов // Психологический журнал. – 1998. – №2. – С. 79-96.
114. Мороз Л. I. Психологiчний тренiнг: до питання валiдностi та надiйностi психотехнiчних вправ / Л. I. Мороз // Практична психологія та соціальна робота. – 2003. – №8. – С. 68-71.
115. Москвичев С. Г. Мотивация, деятельность и управление. / С. Г. Москвичев. – Киев – Сан-Франциско, 2003. – 492 с.
116. Мей Р. Исскуство психологического консультирования. / Р. Мей. – М. : «Класс», 1994. – 144 с.
117. Нартова-Бочавер С. К. Понятие «психологическое пространство личности»: обоснование и прикладное значение. / С. К. Нартова-Бочавер // Психологический журнал. – 2003. – Т.24, № 6. – С. 27-36.
118. Немиринский О. В. Личностный рост в терапевтической группе. / О. В. Немиринский. – М.: Смысл, 1999. – 112 с.
119. Немов Р. С. Психология: учеб.[для студ. высш. учеб. завед.] / Р. С. Немов В 3 кн.– [4-е изд]. (Кн.1: Общие основы психологии). – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. –– 688 с.
120. Непомнящая Н. И. Психодиагностика личности: теория и практика. / Н. И. Непомнящая. – М.: Гуманитарный издательский центр ВЛАДОС, 2001. – 192 с.
121. Носенко Е. Л. Диспозиційні та перцептивно оцінювані характеристики емоційного інтелекту / Е. Л. Носенко // Вісник Харківського університету. Серія Психологія. Харків, 2002. – №550, Ч.1. – С. 177-179.
122. Носенко Е. Л. Емоційний інтелект як одна з форм множинності проявів інтелекту / Е. Л. Носенко // Вісник Дніпропетровського університету. Серія: Педагогіка і психологія, 1998. – Вип.3. – С. 3-10.
123. Носенко Е. Л. Емоцiйний iнтелект: концептуалізацiя феномену, основнi функцii: [Монографiя] / Е. Л. Носенко, Н. В Коврига. – К.: Вища школа, 2003. – 126 с.
124. Носенко Е. Л. Форми відображеної оцінки емоційної стійкості та емоційної розумності людини / Е. Л. Носенко, І. Ф. Аршава, К. П. Кутовий. – Д.: Вид-во «Інновація», 2011. – 178 с.
125. Носенко Е. Л. «Емоційна розумність» як детермінанта успішної життєдіяльності людини і шляхи її операціоналізації / Е. Л. Носенко,Н. В. Коврига // Вісник Дніпропетровського університету. – Педагогіка і психологія. – 2000. – Вип. 6. – С. 3-7.
126. Носенко Е. Л. Шляхи детекції сприйняття суб’єктом певної інформації як загрозливої з позицій когнітивно-семантичної моделі тривоги / Е. Л. Носенко, М. В. Нестеренко // Вісник АПН України «Педагогіка і психологія». – 1998. – Вип.4. – С. 45-54.
127. Носенко Э. Л. Эмоциональное состояние как опосредующий фактор влияния самооценки на ефективность интеллектуальной деятельности подростка / Э. Л. Носенко // Психол. журнал. – 1998. – Т.19. – №1. – С. 16-26.
128. Оборина Д. В. Становление профессиональной ментальности педагогов и психологов: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук / Д. В. Оборина. – М., 1992
129. Общая психодиагностика / Под ред. А. А. Бодалева, В, В. Столина. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1987. – 304 с.
130. Орлов А. Б. Феномены эмпатии и конгруэнтности. / А. Б. Орлов , М. А. Хазанова // Вопросы психологии. – 1993. – №4. – С. 68-73.
131. Осипова А. А. Общая психокоррекция: [учеб. пособ. для студ. спец. вузов]. / А. А. Осипова. – М.: Творческий центр «Сфера», 2001. – 508 с.
132. Основи практичної психологiї / Панок В. Г., Титаренко Т. М., Чепелєва Н. В. та iн.: пiдруч. – К.: Либiдь, 1999. – 536 с.
133. Основи психологiї: пiдруч. / За ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. – К.: Либiдь, 1995. – 632 с.
134. Панкратова А. А. Практический, социальный и эмоциональный виды интеллекта: сравнительный анализ / А. А. Панкратова // Вопросы психологии: науч. журн. – 2010. – № 2. – С. 111-119.
135. Панок В. Г. Концептуальнi пiдходи до формування особистостi практикуючого психолога / В. Г. Панок // Практична психологiя та соцiальна робота. – 1998 – №4. – С. 5-7.
136. Панок В. Г. Основнi напрями професiйного становлення особистостi практичного психолога у вищiй школi / В. Г. Панок // Практична психологiя та соцiальна робота. – 2003. – №4. – С. 14-17.
137. Петровский А. В. Основы теоретической психологии / А. В. Петровский, М. Г. Ярошевский. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 528 с.
138. Петровский А. В. Личность в психологии: парадигма субъектности / А. В. Петровский. – Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. – 512 с.
139. Пов’якель Н. I. Розумiння власного досвiду в структурi саморегуляції професiйної дiяльностi практичного психолога / Н. I. Пов’якель // Актуальнi проблеми психології: науковi записки Iнституту психології iм. Г. С. Костюка АПН України / За ред. С. Д. Максименка. – К., Нора-Друк, 2001. – Вип.21. – С. 235-242.
140. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии: учеб. пособие / В. Д. Балин, В. К. Гайда, В. К. Гербачевский и др.; под общ. ред. А. А. Крылова, С. А. Маничева. – СПб.: Питер, 2002. – 560 с.: ил. – («Практикум по психологии»).
141. Психодиагностический тест (ПДТ) В. Мельникова, Л. Ямпольского / Практикум по психодиагностике личности. / За ред. Н. К. Ракович. – Минск, 2002. С.75-91.
142. Психологический словарь / под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. – М.: Педагогика-Пресс, 1997. – 440 с.
143. Психология. Словарь / Сост. Л. А. Карпенко. Под ред. А. В. Петровского, М. Г. Ярошевского. – 2-е изд.., испр. и доп. – М.: Политиздат, 1990. – 494 с.
144. Рибалка В. В. Методологiчнi питання наукової психологiї (Досвiд особистiсно центрованої систематизацiї категорiально-поняттєвого апарату): навчально-методич. посiбник / В. В. Рибалка. – К.: Нiка-Центр, 2003. – 204 с.
145. Роджерс К. Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека / К. Р. Роджерс. – М.: Изд. группа «Прогресс», 1994. – 480 с.
146. Роджерс К. Р. Клиентоцентрированный / человекоцентрированный подход в психотерапии / К. Р. Роджерс. // Вопросы психологии. – 2001. – №2. – С. 48-58.
147. Родина О. Н. Как психологи выбирают профессию / О. Н. Родина, П. Н. Прудков // Вестник Московского Университета. Сер. 14. Психология. – 2002. – №3. – С. 52-65.
148. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии / С. Л. Рубинштейн. – С.-Пб.: Питер, 2000. – 712 с.
149. Саенко Ю. В. Техники и приемы регуляции эмоций / Ю. В. Саенко //Вопросы психологии: науч. журн. – 2010. – № 3. – С. 83-93.
150. Сайко Э. В. Открытие Я в мире Другого и мира Другого в Я как путь восхождения к человеческому и человеческого / Э. В. Сайко // Мир психологии. – 2001. – №3. – С. 5-12.
151. Саннiкова О. П. Феноменологiя особистостi: вибранi психологiчнi працi. / О. П. Саннiкова. – Одеса: СМИЛ, 2003. – 256 с.
152. Санникова О. П. Эмоциональность в структуре личности / О. П. Санникова. – Одесса: Хор с., 1995. – 334 с.
153. Санникова О.П. Формально-динамические и качественные метахарактеристики индивидуальности / О. П. Санникова // Наука і освіта. – 2007. – № 6-7. – С. 30-33
154. Сапогова Е. Е. Профессиональное психологическое сознание: рефлексия вслух / Е. Е. Сапогова // Журнал практического психолога. – 1997. – №6. – С. 3 – 12.
155. Семиченко В. А. Психологiя емоцiй / В. А. Семиченко. – К.: «Магiстр-S», 1998. – 128 с. (Рос. мовою)
156. Семиченко В. А. Психологiя особистостi / В. А. Семиченко – К.: Видавець Ешке О.М., 2001. – 427 с. Рос. мовою.
157. Семиченко В. А. Формування психологiчної компетентностi студентiв у процесi вивчення курсу психологiї / В. А. Семиченко //Актуальнi проблеми психологiї: Науковi