ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ПСИХІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ УСТОЙЧИВОСТИ КАК СОСТАВНОЙ ЧАСТИ ПСИХИЧЕСКОЙ УСТОЙЧИВОСТИ ЛИЧНОСТИ

Краткое описание

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ І.І. МЕЧНИКОВА

На правах рукопису

ПРУДКА ЛЮДМИЛА МИКОЛАЇВНА

УДК: 159.923-057.36:331.544 (043.5)

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ПСИХІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
Крюкова Марина Анатоліївна
кандидат психологічних наук,
доцент

Одеса – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП 4
РОЗДІЛ 1. ФЕНОМЕНОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ
11
1.1. Концептуальні підходи, структура, ознаки та визначення психічної стійкості
11
1.2. Психологічні підходи до сутності професійної стійкості особистості 19
1.3. Методологічні основи дослідження професійної стійкості як складової частини психічної стійкості особистості
33
1.4. Психологічні та соціальні особливості діяльності працівників карного розшуку, які реалізуються у професійній стійкості
42
1.5. Аналіз особистісних чинників, що впливають на професійну стійкість як складову частину психічної стійкості особистості
55
ВИСНОВКИ ПО ПЕРШОМУ РОЗДІЛУ 63
РОЗДІЛ 2. ОСНОВНІ ЕТАПИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ПСИХІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

66
2.1. Методи та основні етапи психодіагностичного дослідження 66
2.2. Особливості організації дослідження 74
2.3. Дослідження індивідуально-типологічних особливостей особистості 77
ВИСНОВКИ ПО ДРУГОМУ РОЗДІЛУ 82
РОЗДІЛ 3. ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ СТІЙКОСТІ ЯК СКЛАДОВОЇ ЧАСТИНИ ПСИХІЧНОЇ СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

83
3.1. Аналіз результатів діагностики рівня сформованості професійної стійкості майбутніх працівників карного розшуку
83
3.2. Якісний аналіз психічних явищ, досліджуваних в структурі професійної стійкості
96
3.3. Сутність, цілі та задачі системи формування професійної стійкості курсантів – майбутніх працівників карного розшуку
119
3.3.1. Вплив функцій психолого-педагогічної діяльності професорсько-викладацького складу на формування професійної стійкості курсантів
132
3.3.2. Характеристика психолого-педагогічних умов в системі формування професійної стійкості курсантів – майбутніх працівників карного розшуку

134
3.3.3. Характеристика системи методів активного навчання при формуванні професійної стійкості курсантів – майбутніх працівників карного розшуку

138
ВИСНОВКИ ПО ТРЕТЬОМУ РОЗДІЛУ 169
ВИСНОВКИ 171
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 179
ДОДАТКИ 204

ВСТУП
Актуальність дослідження. Стійкість є найважливішою характеристикою ефективності надійності й стабільності професійної підготовки фахівців різних галузей. У психологічній науці поняття «стійкість» має кілька тлумачень та термінологічних комбінацій: «стійкість особистості», «стійкість поведінки», «стійкість (професійної) діяльності», «стійкість до навантажень», «емоційна стійкість», «вольова стійкість», «психічна стійкість», «емоційно-вольова стійкість», «моральна стійкість», «психологічна стійкість» тощо. Складовою частиною психічної стійкості особистості є професійна стійкість, яка має у вітчизняній і зарубіжній психології глибокі традиції вивчення, згідно яким сучасний підхід до дослідження професійної стійкості базується на основі розуміння її як якості особистості і як психічного стану, що забезпечує адекватну (доцільну) поведінку суб’єкта. Такий підхід дозволяє розкривати передумови професійної стійкості, що криються в динаміці психіки, змісту емоцій, почуттів, переживань, а також діалектично встановлювати залежність її (стійкості) від потреб, мотивів, волі; підготовленості, інформованості і готовності особистості до виконання тих чи інших завдань. У психологічній літературі наводяться ознаки сформованої професійної стійкості особистості. А.І. Алексєєв, В.І. Барко, Л.І. Божович, Ф.Є. Василюк, О.І. Воронов, К.М. Гуревич, О.Ф. Долженков, А.М. Карпухіна, М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк до них відносять: адекватну оцінку наявних енергетичних ресурсів і вміння їх раціонально використовувати й мобілізовувати в професійних екстремальних ситуаціях; оптимальний мотиваційний комплекс із гармонічною комбінацією внутрішніх і зовнішніх мотивів; здатність до оцінки можливих екстремальних ситуацій і вироблення відповідних стратегій поведінки; здатність до емоційно-вольової саморегуляції в стресогенних і екстремальних умовах.
Встановлено, що професійна стійкість як синтез властивостей та якостей особистості формується упродовж навчання у ВНЗ, службової діяльності і рівень її може бути змінений за допомогою свідомої, цілеспрямованої роботи, яка враховує індивідуально-типологічні та особистості особливості і проводиться в процесі професійної діяльності або в діяльності, що максимально моделює таку. В багатопланових дослідженнях, проведених В.В. Авдєєвим, Л.М. Аболіним, Л.І. Божович, М.І. Дяченком, М.П. Казаченко, М.С. Корольчуком, В.М. Крайнюком, І.С. Коном, К.К. Платоновим, О.М. Столяренком, В.Е. Чудновським була виділена стійкість особистості працівника ОВС до екстремальних ситуацій службової діяльності, але стійкість особистості працівника карного розшуку, яка має свої специфічні психологічні особливості, не вивчалася. Актуальність дослідження зумовлена також тим, що проблема індивідуальних особливостей та психологічної структури професійної стійкості як складової частини психічної стійкості особистості працівника карного розшуку є недостатньо розробленою.
Складність, недостатній рівень теоретичного та емпіричного вивчення означеної проблеми зумовили вибір теми дослідження: „Психологічні особливості професійної стійкості як складової психічної стійкості особистості ”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дослідження входить до тематичного плану досліджень кафедри диференціальної і експериментальної психології «Психологія особистості на даному етапі розвитку науки» (№ державної реєстрації 0109U000279), затверджена вченою радою Інституту математики, економіки та механіки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (протокол № 3 від 11.03.2011 р.) та затверджена рішенням бюро Ради з координації наукових досліджень у напрямі педагогіки і психології НАПН України (протокол № 3 від 29.03.2011 р.).
Мета дослідження – теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження особливостей професійної стійкості майбутніх працівників карного розшуку.
Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити наступні дослідницькі задачі:
1. На основі теоретико-методологічного аналізу наукової літератури визначити основні підходи до проблеми психічної та професійної стійкості;
2. Проаналізувати загальну характеристику та структуру професійної стійкості особистості;
3. Надати диференціальну характеристику професійної стійкості особистості;
4. Розробити науково обґрунтовані рекомендації щодо організації системи забезпечення належного рівню професійної стійкості в період навчання у ВНЗ.
Об’єкт дослідження – професійна стійкість особистості.
Предмет дослідження – психологічні особливості професійної стійкості як складової психічної стійкості особистості.
Методологічну основу дисертаційного дослідження складають загальнопсихологічні концепції життєвого шляху особистості (К.О. Абульханова-Славська, Б.Г. Ананьєв, С.Л. Рубінштейн); принципи й положення системного підходу до вивчення психічних явищ і закономірностей (Б.Г. Ананьєв, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, В.М. Юрченко та ін.); основні положення суб’єктного підходу (Л.К. Велитченко, О.М. Леонтьєв, В.А. Татенко); методологічний підхід до досліджень часу (П. Фрес, Ж. Піаже, Д.Г. Елькін, Б.Й. Цуканов), закон про реальні часові особливості психіки індивіда (Б.Й. Цуканов).
Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких завдань та забезпечення об’єктивності дослідження професійної стійкості особистості в роботі використана низка методів, а саме: теоретичні методи, що дозволили зіставити різні точки і уточнити окремі поняття та психологічну сутність феномену професійної стійкості особистості; емпіричні методи: експериментальні методи (метод відтворення тривалості), метод наукового спостереження, метод психолого-діагностичного обстеження, метод констатувального експерименту, методи математичної обробки емпіричних даних.
Метод психолого-діагностичного обстеження включав такі основні самооціночні методики: «Адаптивність» А.Г. Маклакова і С.В. Чермяніна, Тест-опитувальник вольового самоконтролю А.Г. Зверкова і Е.В. Ейдемана, Тест-опитувальник соціального самоконтролю Г.С. Никіфорова, В.К. Васильєва і С.В. Фірсової, Методика «Рівень суб'єктивного контролю» Є.Ф. Бажіна, Е.А. Голинкіної і А.М. Еткінда, Методика А.А. Реана «Мотивація успіху і боязні невдач».
Крім даних основних методик також ввійшли допоміжні методи дослідження: спостереження, пост-експериментальна бесіда. Для статистичної обробки даних відібрана комп’ютерна програма SSPS v11.5 for Windows з пакетами обчислювання коефіцієнтів кореляцій, нормативного показника РR (процентиль), t-критерію Стьюдента та інших.
Емпірична база дослідження. Дослідження виконано на базі Одеського державного університету внутрішніх справ. Склад дослідницької вибірки представлений 142 курсантами 3-4 курсів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що
вперше:
- уточнено поняття професійної стійкості щодо працівника карного розшуку;
- виділено п’ятикомпонентну структуру професійної стійкості особистості майбутнього працівника карного розшуку;
- встановлено тау-тип курсантів - майбутніх працівників карного розшуку;
- виділено симптомокомплекс професійної стійкості працівників карного розшуку;
- установлено особливу роль адаптаційного потенціалу особистості в процесі становлення її професійної стійкості;
- досліджено й описано індивідуально-психологічні якості майбутніх працівників карного розшуку, виявлено залежність стану їх професійної стійкості від особистісних психологічних якостей, виявлено статистично значущі зв'язки між структурними компонентами професійної стійкості;
- удосконалено методику дослідження професійної стійкості працівника карного розшуку на основі розуміння її як якості особистості і психічного стану;
- дістала подальшого розвитку система психолого-педагогічних чинників, функцій та умов, що сприяють цілеспрямованому формуванню бажаного рівня професійної стійкості курсантів на етапі навчання їх у ВНЗ МВС України.
Практичне значення одержаних в дисертаційному досліджені результатів полягає в тому, що в ньому сформульовано та обґрунтовано шляхи підвищення ефективності рішення професійних задач, надані пропозиції, які будуть сприяти підвищенню ефективності професійного становлення та діяльності працівників карного розшуку. Результати, отримані автором в ході дослідження, можуть використовуватися в профвідборі і визначенні готовності до певного виду професійної діяльності, у психологічному консультуванні, цілеспрямованій організації навчально-виховного процесу галузевого ВНЗ для підвищення стійкості до негативних факторів на особистість правоохоронця.
Результати дисертаційного дослідження впроваджено у викладанні лекційних і практичних курсів для студентів-психологів з диференціальної психології, спецкурс «Психологічні особливості особистості в умовах психічної депривації» в Одеському національному університеті імені І.І.Мечникова (акт впровадження № 18 від 25.04.2011 р.) та при викладанні навчальних дисциплін: «Психологія особистості», «Професійно-психологічна підготовка працівника ОВС», «Психологічна витривалість» (тренінг), у методичних рекомендаціях для самостійної підготовки курсантів із зазначених навчальних дисциплін в Одеському державному університеті внутрішніх справ (акт впровадження № 13 від 22.05.2013 р.).
Апробація результатів дослідження. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження висвітлювалися на: Міжнародній науковій конференції „Основні напрямки реформування ОВС в умовах розбудови демократичної держави” (Одеса, 14 - 15 жовтня 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Християнські цінності в освіті та вихованні” (Одеса, 24 вересня 2007 р.); науково-практичній конференції „Узагальнення зарубіжного досвіду професійно-психологічної підготовки поліцейських різних країн по профілактиці девіантної поведінки” (Одеса, 15 вересня 2005 р.); ІІ всеукраїнській науково-практичній конференції „Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології” (Київ, 20 жовтня 2005 р.); всеукраїнській науково-практичній конференції „Соціалізація молоді в умовах розбудови демократичної правової держави” (Одеса, 16 лютого 2007 р.); ІІ всеукраїнській науково-практичній конференції „Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток” (Одеса, 20 лютого 2009 р.); V всеукраїнській науково-практичній конференції «Професійне становлення особистості» ( Одеса, 15 лютого 2013 р.), ІІ міжнародній науково-практичній конференції «Становлення особистості професіонала: перспективи й розвиток» (Одеса, 16 лютого 2013 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток особистості у рамках просторово-часової організації життєвого шляху» (Одеса, 2013 р.), на круглому столі „Новітні інформаційно-технічні системи в організації діяльності вищих навчальних закладів МВС України” (Київ, 27 лютого 2003 р.); на засіданнях кафедри диференціальної і спеціальної психології Одеського національного університету імені І.І.Мечникова (2007-2011 р.р.).
Публікації. Основний зміст і результати дослідження представлені в 11 наукових публікаціях, 5 з яких опубліковані в спеціалізованих наукових журналах і збірниках наукових праць, затверджених ДАК МОН України як фахові.
Структура дисертації. Основний текст дисертації включає 178 сторінки машинописного тексту. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (що налічує 246 найменувань) та 6 додатків. Робота містить 17 таблиць, 23 рисунки.

Список литературы

ВИСНОВКИ
1. Професійна стійкість є складним психологічним феноменом, який має свою специфіку в діяльності працівників карного розшуку. Поняття професійної стійкості є невід’ємною частиною більш широкого поняття - психічної стійкості, під якою розуміється відносно стійкий, але конкретний прояв компонентів психіки, що мають певну спрямованість та виражають гармонійність зв’язку людини із зовнішнім середовищем у конкретних умовах.
У дослідженні професійної стійкості як складової частини психічної стійкості особистості виділяються наступні підходи: психофізіологічний, функціональний, диференційно-психологічний, суб’єктний, традиційно-психологічний, психолого-педагогічний, фахово спрямований та психолого-акмеологічний підходи.
2. Надано загальну характеристику професійної стійкості майбутніх працівників карного розшуку. В основу структури професійної стійкості як інтегральної особистісної якості закладено елементи, зв'язані один з одним, що утворюють єдине ціле, яке гармонійно функціонує: (психофізіологічні (нервово-психічна стійкість та її феноменологія), індивідуально-типологічні (тип темпераменту (тау-тип)) та соціально-психологічні (рівень суб’єктивного контролю, рівень вольового самоконтролю, адаптивні здібності, комунікативні особливості, моральна нормативність та мотивація успіху)).
Виділено складові елементи професійної стійкості майбутніх працівників карного розшуку, які мають між собою значимі кореляційні зв'язки. Отримано дані щодо особливої ролі адаптаційного потенціалу особистості в процесі становлення її професійної стійкості. Виділено дві полярні групи - з високими і низькими значеннями особистісного потенціалу адаптації як основного показника професійної стійкості особистості. Особистісний потенціал адаптації представляє собою базову інтегральну характеристику професійної стійкості особистості, яка включає в себе три основних структурних компоненти - показник поведінкової регуляції і нервово-психічної стійкості, що вказує на рівень нервово-психічної стійкості і поведінкової регуляції, ступінь адекватності самооцінки та сприйняття дійсності в умовах виконання функціональних обов’язків; показник комунікативного потенціалу, який вказує на рівень розвитку комунікативних здібностей, легкості у встановленні контактів з оточуючими, ступінь допустимої (або недопустимої) конфліктності та агресивності тощо.
Психологічними характеристиками досліджуваних, що увійшли до першої групи є: гнучкість психіки, її лабільність та пластичність, високий рівень нервово-психічної стійкості і поведінкової регуляції, висока адекватна самооцінка та сприйняття і оцінка дійсності, високий рівень комунікативних здібностей, високий рівень соціалізації, дотримання загальноприйнятих норм поведінки. Ці психологічні наслідки високого рівня адаптивності сприяють емоційній стійкості, зменшенню впливу негативних емоційних дій, попередженню стресу, прояву готовності до дій у напруженій ситуації, гнучкість психіки, її лабільність та пластичність.
Для досліджуваних другої групи характерні: ригідність психіки, низький рівень поведінкової регуляції, схильність до нервово-психічних зривів, неадекватна самооцінка, сприйняття і оцінювання дійсності, низький рівень комунікативних здібностей, необхідних для встановлення контактів з учасниками юридичних ситуацій (злочинець, потерпілий, свідки та ін.), недотримання загальноприйнятих норм поведінки і низький рівень соціалізації.
Поведінкова регуляція та високий рівень нервово-психічної стійкості забезпечують високий рівень адаптивності та такі індивідні характеристики, як: гнучкість, лабільність та пластичність психіки, високий рівень нервово-психічної стійкості і поведінкової регуляції, висока адекватна самооцінка та сприйняття і оцінка дійсності, високий рівень комунікативних здібностей, високий рівень соціалізації, дотримання загальноприйнятих норм поведінки. Саме ці психологічні показники високого рівня особистісної адаптивності сприяють емоційній стійкості, підвищенню опору щодо впливу негативних чинників, сприяють прояву готовності до дій у напруженій ситуації. У даній вибірці схильність до поведінкової регуляції та високого рівня нервово-психічної стійкості, адекватність самооцінки та сприйняття дійсності виступають головними компонентами адаптивного потенціалу особистості.
Виділено п’ятикомпонентну структуру професійної стійкості особистості майбутнього працівника карного розшуку (компоненти «Інтернальність в системі соціальних відносин»; «Адаптаційний потенціал»; «Самоконтроль в різних сферах життєдіяльності»; «Індивідно-особистісні риси»; «Психосоматична інтернальність» ).
3. Надана диференціальна характеристика професійної стійкості особистості. Виділено три основні рівні розвитку професійної стійкості особистості. Високий рівень складає 12,7% та характеризується яскраво вираженою орієнтацією на цінності активної життєвої позиції, усвідомленим визнанням значимості активної позиції в професійній ситуації будь-якої складності, сформованою професійною спрямованістю особистості; особистісні прояви, що забезпечують адаптивну поведінку в нетипових ситуаціях, мають широкий діапазон, виражені досить сильно й мають стійкий і стабільний характер. Середній рівень (55,6%) характеризується помірковано вираженою орієнтацією на цінності активної життєвої позиції, частковим визнанням значимості активності в здійсненні провідної діяльності, не підкріпленим стійким прагненням до її систематичного прояву, відсутня чітко виражена професійна спрямованість особистості, фіксується превалювання індивідуалістичної спрямованості особистості й орієнтація на індивідуалістичні цінності. Мотиваційний комплекс досить гармонійний, але не оптимальний, оскільки мотиваційні домінанти не зовсім адекватні професійній діяльності працівника карного розшуку. Окремі особистісні прояви мають досить сталий характер і створюють потенційну можливість для адаптивної поведінки в складній ситуації. Низький рівень (31,7%) характеризується відсутністю усвідомленого визнання значимості активності в професійній діяльності, тенденцією до пасивної споглядальної життєвої позиції. Слабко виражена професійна спрямованість особистості, орієнтація на провідні цінності даної професійної діяльності. Мотиваційний комплекс, що забезпечує ефективне здійснення діяльності й адаптивна поведінка в складній ситуації, далекі від оптимального. Особистісні прояви, що забезпечують адаптивну поведінку в складній ситуації (адекватна самооцінка, професійне мислення, здатності до об'єктивної оцінки професійних ситуацій будь-якої складності й побудові конструктивних стратегій поведінки, високий рівень емоційно-вольової саморегуляції, інтернальність локусу контролю, високий рівень розвитку вольових якостей і т.д.) виражені слабко й не мають сталий характер.
Показники вольового самоконтролю, наполегливість і самовладання представників першої групи значно вище, порівняно з представниками другої групи. Проте загальний показник вольового самоконтролю і в першій і в другій групах відображає дуже високий рівень вольового самоконтролю, що свідчить про розвиненість в структурі професійної стійкості у досліджуваних обох груп емоційної зрілості, активності, незалежності. Самовладання, як складова професійної стійкості, у досліджуваних цих груп розвинута на достатньому рівні, що свідчить про емоційну стійкість, упевненість у своїх силах. Однак, у досліджуваних першої групи діагностована готовність до сприймання нового, яка поєднується зі свободою поглядів та з тенденцією до новаторства. У досліджуваних другої групи переважають традиційні погляди та відсутність внутрішніх конфліктів.
Досліджувані першої групи з високим рівнем адаптивності більшою мірою, порівняно з другою групою з низьким рівнем адаптивності, схильні до загального самоконтролю і контролю, спрямованого на попереджуючий (антиципуючий) і поточний контроль виконуваної діяльності, що створює позитивне підґрунтя для формування професійної стійкості саме у досліджуваних першої групи і потребує додаткових формувальних впливів на представників другої групи.
Досліджуваним з високим рівнем адаптивності притаманний інтернальний контроль у сфері досягнень і у сфері міжособистісних взаємин, досліджуваним з низьким рівнем адаптивності, навпаки - екстернальний локус контролю у визначених сферах життєдіяльності. Групі досліджуваних з високим рівнем адаптивності характерна активність, в основі якої лежить надія на успіх, потреба в досягненні успіху, групі з низьким рівнем – тенденція до уникнення невдачі та негативних очікувань, що може виступати чинником, який гальмує їх активність в професійній діяльності і є небажаним для повної та достатньої професійної стійкості. Показники наполегливість і самовладання в першій групі досліджуваних відповідають високому рівню вираженості, а в другій групі вони відповідають середньому рівню.
Отримані результати свідчать, що в діагностичній вибірці досліджуваних наполегливість та самовладання як складові професійної стійкості представлені достатнім, значущим рівнем розвитку. Досліджуваним обох груп притаманні працездатність, активне прагнення до реалізації запланованого. Але у курсантів другої групи можлива втрата гнучкості поведінки та занадто наполегливість. У досліджуваних обох груп самовладання розвинуте на достатньому рівні, що свідчить про емоційну стійкість, упевненість у своїх силах. Але у досліджуваних першої групи діагностовано готовність до сприймання нового, яка поєднується зі свободою поглядів та з тенденцією до новаторства. У досліджуваних другої групи переважають традиційні погляди та відсутність внутрішніх конфліктів.
Досліджувані першої групи з високим рівнем адаптивності більшою мірою, порівняно з досліджуваними другої групи з низьким рівнем адаптивності, схильні до самоконтролю загальному і контролю, який спрямований на попередній (антиципуючий) і поточний контроль виконуваної діяльності. Це створює позитивне підґрунтя для формування професійної стійкості саме у досліджуваних першої групи і потребує додаткових виховуючих впливів на досліджуваних другої групи. Саме слабка адаптивність утруднює формування поточного та антиципуючого самоконтролю у такій важливій сфері, як діяльність та впливає на загальний показник самоконтролю, але суттєво не змінює здібності контролювати себе у емоційній сфері та у взаєминах з оточуючими
Конфігурація і значення всіх показників суб'єктивного контролю в першій групі досліджуваних вищі, ніж в другій групі: досліджуваним з високим рівнем адаптивності притаманний інтернальний контроль у сфері досягнень і у сфері міжособистісних взаємин, досліджуваним з низьким рівнем адаптивності, навпаки - екстернальний локус контролю. Ця теза є дуже важливою при розкритті феноменології та внутрішньої структури професійної стійкості майбутніх працівників карного розшуку, оскільки саме інтернальні особистості не схильні підпорядковуватися тиску інших, не дозволяють маніпулювати ними, сильніше, ніж екстернали реагують на втрату власної волі. Екстернали реагують протилежно. Тому високий рівень адаптивності та інтернальність у сферах досягнень та міжособистіних взаємин складають достатній симптомокомплекс професійної стійкості працівників карного розшуку. У представників першої групи виявлена домінанта по двох мотиваціях: мотивації на успіх і мотивації на невдачу. Характерними психологічними особливостями досліджуваних з мотивацією на успіх є: упевненість у собі, у свої сили, відповідальність, ініціативність і активність. Їх відрізняє наполегливість в досягненні мети, цілеспрямованість.
Представники другої групи відрізняються підвищеною тривожністю, низькою упевненістю у свої сили. Вони прагнуть уникати відповідальних завдань, а при необхідності вирішення надвідповідальних завдань можуть впадати в стан близький до панічного. Проте все це, разом з тим, може поєднуватися з дуже відповідальним відношенням до справи.
Найбільші показники було діагностовано у самоконтролі в діяльності (19,165) та в соціальному самоконтролі (16,843), що створює позитивні передумови для становлення професійної стійкості, але низькі середні значення по самоконтролю в емоційній сфері (13,441) показують, що емоційна саморегуляція поведінки потребує додаткової формувальної роботи. Про це ж свідчать і досить низькі середньогрупові результати, отримані за шкалою «Самовладання» опитувальника вольового самоконтролю (8,140) на тлі високого загального показника вольового самоконтролю (17,442).
4. Формування належного рівню професійної стійкості особистості визначається його основними функціями – пізнавальною, гностичною, функцією соціалізації, професіоналізації, комунікативно-регулюючою та прогностичною функціями, контактовстановчою, естетичною та культурологічною функціями.
Задля цілеспрямованого формування відповідної професійної стійкості слід використовувати активні, такі, що відповідають сучасним вимогам, методи навчання: попередню психодіагностику; тренінги з розвитку професійної пам’яті, уваги та спостережливості; психофізичні тренінги з подолання перешкод (ускладнення навчальних завдань, смуга перешкод, лабіринти); ідеомоторне тренування; тренінги з використанням елементів несподіваності, дефіциту часу, шумових та вогневих ефектів (морально-психологічна смуга); тренінги саморегуляції, стресостійкості; навчання основам аутогенного тренування; тренінги самонавіювання, самопереконання, настрою; мотиваційні психотренінги; ситуативно-образне психорегулююче тренування тощо. Доцільність практичних занять, тренінгів виправдана існуванням відомої психологічної закономірності: людина, що потрапляє неодноразово в складні умови і яка з ними впоралася, має більш шансів вийти із честю з чергової скрутної ситуації, ніж та, що ніколи не потрапляла у них.
Виконане дослідження не вичерпує собою всі аспекти проблеми феномену професійної стійкості особистості. В процесі теоретичного аналізу і дослідно-експериментальної роботи визначилось коло питань, які не могли бути вирішені в межах цього дослідження, але є актуальними. Це:
- розроблення інноваційних технологій з метою формування особистісно-професійної стійкості;
- виявлення механізмів і закономірностей цього процесу в контексті спрямованості особистості;
- подальше вивчення впливу індивідуально-психологічних особливостей на успішність особистості;
- розробка методик психокорекції негативних станів та дезадаптації молодих фахівців перших років проходження служби.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Абабков В.А. Адаптация к стрессу. Основы теории, диагностики, терапии / В.А. Абабков, М. Перре. – СПб.: Речь, 2004. – 166 с.
2. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека / Л.М. Аболин. – Казань: КГУ, 1987. – 331 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности / К.А. Абульханова-Славская. – М.: Наука, 1980. – 336 с.
4. Авдеев В.В. Психологические основы повышения эффективности деятельности работников органов внутренних дел в экстремальных ситуациях / В.В. Авдеев. – М.: РИО МВД, 1988. – 46 с.
5. Адаев А.И. Оценка и прогноз психологической готовности сотрудников органов внутренних дел МВД России к деятельности в экстремальных ситуациях : автореф. дис. ... канд. психол. наук : (19.00.06) / А.И. Адаев. - СПб., 2004. - 21 с., включ. обл. :z-табл. -Библиогр.: с. 20 - 21.
6. Айзенк Г.С. Проверьте свои способности: Пер. с англ. А.Н. Лука и И.С. Хорола. / Г.С. Айзенк. – М.: Мир, 1972. – 173 с.
7. Акимова М.К. Соотношение скорости и точности реакции выбора с основными свойствами нервной системы / М.К. Акимова. // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии /под ред. Б.Г. Ананьева, Г.С. Костюк. – М.: Педагогика, 1971. – № 1. – С. 124-129.
8. Алексеев А.И. Актуальные проблемы теории оперативно-розыскной деятельности / А.И. Алексеев, Г.К. Синилов. – М., 1983. – 180 с.
9. Аллахвердов В.М. Когнитивные стили в контурах процесса познания / В.М. Аллахвердов // Материалы наук.–практ. конф. «Когнитивные стили». – Таллинн, 1986. – С.17-20.
10. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды / Б.Г. Ананьев. – М.: Педагогика, 1980. – 223 с.
11. Ананьев Б.Г. Сенсорно-перцептивная организация человека // Познавательный процессы : ощущения, восприятия / Б.Г. Ананьев. – М.: Педагогика, 1982. – С. 7-31.
12. Андреев Н.В. Психодиагностика и возможность прогноза дезадаптивных реакций сотрудников ОВД в боевой обстановке [Текст] / Андреев Н.В.// Психологическая диагностика и коррекция постстрессовых состояний у сотрудников ОВД: Материалы семинара практических психологов служб и подразделений ГУВД города Москвы. – М.: Академия МВД РФ, 1997. -С. 38-44.
13. Андросюк В.Г. Діяльність співробітників міліції в екстремальних умовах [ Текст ] /В.Г. Андросюк // Матеріали республ. наук.–практ. конф. „Практична психологія в органах внутрішніх справ. – К.: РВВ Київського інституту внутрішніх справ України. – 1995. – С. 42-45.
14. Антропова М.В. Адаптация организма к учебной и физической нагрузкам / М.В.Антропова, А.Г.Хрипкова. – М., 1982. – 888 с.
15. Анцыферова Л.И. Психологическая концепция Пьера Жане /Л.И. Анцыферова // Вопросы психологии. – 1969. – № 5. – С. 25-34.
16. Аракелов Г.Г. Стресс и его механизмы / Г.Г. Аракелов // Вестник МГУ, Сер. 14 (Психология). – 1995. – № 4. – С. 45-54.
17. Артемьева Т.И. Методологический аспект проблемы способностей / Т.И. Артемьева. – М.: Наука, 1977. – 184 с.
18. Асямов С.В. Профессионально-психологический тренинг сотрудников органов внутренних дел [Текст]: Учебное пособие / С.В.Асямов, Ю.С.Пулатов – Ташкент: Академия МВД Республики Узбекистан, 2000. – 141 с.
19. Бажин Е.Ф. Метод исследования уровня субъективного контроля / Е.Ф. Бажин, Е.А. Голынкина, А.М. Эткинд // Психолог. журнал – 1984. – Т. 5. – № 3. – С. 152-162.
20. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности / Г.А. Балл. // Вопросы психологии, 1989. – №1. – С. 92-100.
21. Бандурка Л.Ф. Конфликтология:Учебное пособие для ВУЗов / Л.Ф. Бандурка, В.А. Друзь. – Харьков: Университет внутренних дел, 1997. – 356 с.
22. Барко В.І. Діяльність співробітників оперативних підрозділів міліції та психологічна готовність до неї / В.І. Барко, П.Я. Кондратьєв // "Теорія та практика застосування чинного кримінального і кримінально-процесуального законодавства у сучасних умовах". Тези доповідей науково-практичної конференції (25 квітня 2002 р.). – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 2002. – С.192–194.
23. Барко В.І. Психологічне супроводження оперативно-розшукової діяльності в органах внутрішніх справ: Навчальний посібник. / В.І. Барко, Ю.Б. Ірхін, Т.Р. Морозова, Д.Й. Никифорчук. – К.: Київський національний університет внутрішніх справ, ДП “Друкарня МВС”, 2007. – 108 с.
24. Барко В. І. Психологія управління персоналом органів внутрішніх справ (проактивний підхід) : [моногр.] / Барко В. І. – К. : Ніка-Центр, 2003. – 448 с.
25. Барковський В.П. Комунікативна культура працівника кримінальної міліції як професійно необхідний досвід / В.П. Барковський // Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика. Матеріали Всеукр. науково-практичної конференції. – Одеса, 2002. – С.71-74.
26. Басин Ф. Некоторые вопросы эмоциональной напряженности / Ф. Басин, В. Рожнов, М. Рожнова // Коммунист, 1974 – № 14. – С. 60-70.
27. Белявський І.Г., Особистість та проблеми емоційного самоконтролю / І.Г. Белявський, М.Ф. Будіянський. // Актуальні проблеми психології: традиції і сучасність. Міжнародні наукові Костюківські читання. – Київ, 1992. С. 9-10.
28. Бесчастный В.Н. Психотехнологии в подготовке работников ОВД для действий в экстремальных ситуациях / В.Н. Бесчастный // Психологические технологии в экстремальных видах деятельности: материалы междунар. науч.-практ. конф., г. Донецк, 22-23 мая 2008 г. – Донецк: ДЮИ ЛГУВД, 2008. – С. 41-45.
29. Битехтина Л.Д. Исследование зависимости поведения в экстремальных ситуациях от некоторых свойств личности [Текст] : Дис.: канд. психол. наук: 19.00.05 / Л.Д. Битехтина. – М., 1971. – 141 с.
30. Богданова В.А. Социально-психологические свойства личности: Навчальний посібник / В.А. Богданова. – Л.: ЛГУ, 1983. – 89 с.
31. Бодалев А.А. Психология о личности / А.А. Бодалев. – М., Изд-во МГУ, 1988. – 188 с.
32. Бодров В.А. Когнитивные процессы и психологический стресс / В.А. Бодров. // Психологический журнал. – 1996. – Том 17. – № 4. – С. 64-74.
33. Божович Л.И. Устойчивость личности, процесс и условие её формирования / Л.И. Божович. // Проблемы психологического развития и социальной психологии, Тез. сообщ. XVIII Международный психол. конгресс. – М., 1966. – Ч. 3. – С. 297-298.
34. Бойко І.В. Основні критерії оцінки діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ України / І.В.Бойко // Бюлетень з обміну досвідом роботи МВС України. – 2003. – Вип. 3. – С. 9–23.
35. Болонський процес: Документи. / Укладачі: З.І. Тимошенко, А.М. Грехов, Ю.А. Гапон, Ю.А. Палеха. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 169 с.
36. Брынза И.В. Паттерны личности, переживающей профессиональный кризис / И.В. Брынза. // Наука і освіта, 2004 – № 6-7. – С. 22-25.
37. Василюк Ф.Е. Психологический анализ преодоления критических ситуаций [Текст] : Дис… канд. психол. наук. 19.00.05 / Ф.Е. Василюк. – М., 1981. – 148 с.
38. Василюк Ф.Е. Психология переживания ( анализ преодоления критических ситуаций ). / Ф.Е. Василюк – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 200 с.
39. Васильев Г.И. Педагогические условия адаптации курсантов к обучению в ВУЗах МВД [Текст] : Дис... канд. пед. наук. 19.00.03: / Г.И. Васильев. – Одеса, 1997. – 186 с.
40. Вахов В.П. Особенности психического состояния сотрудников органов внутренних дел, работающих в экстремальных условиях [Текст] / В.П. Вахов, В.Н. Волков, И.В. Колос, Ю.В. Назаренко, Г.Б. Калманов // – Домодедово, 1992. – 115 с.
41. Велитченко Л.К. Структура субъектности / Л.К. Велитченко. // Наука і освіта, 2004 – № 6-7. – С. 39-43.
42. Виленский М.Я. Профессиональная направленность физического воспитания студентов педагогических специальностей: Учебное пособие / М.Я.Виленский, Р.С.Сафин. – М.: Высшая школа, 1989. – 158 с.
43. Вильямс К. Тренинг по управлению стрессом / К. Вильямс. – М.: Эксмо, 2002. – 272 с.
44. Вища освіта України і Болонський процес : навч. посіб./ за ред В.Г. Кременя; авт. кол. М.Ф. Степко та ін. – Тернопіль : Навч. книга – Богдан, 2004. – 384 с.
45. Вірна Ж.П. Стильова організація професійної адаптації / Ж.П. Вірна. // Науковий часопис Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова. – Київ : НПС, 2007. – Вип.19 (43) – С. 155-161.
46. Вірна Ж.П. Професійна ригідність як фактор ефективної соціалізації особистості / Ж.П. Вірна // Проблеми загальної та педагогічної психології: зб. наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. – Київ, 2007. – Т.9. – Ч. 2. – С. 58-63.
47. Власенко І.В. Проблеми особистої безпеки працівників правоохоронних органів / І.В. Власенко // Проблеми вдосконалення професійної майстерності працівників ОВС в бойовій підготовці: матеріали наук.-практ.конф., м. Одеса, 31 жовтня 2008 р. – Одеса: ОДУВС, 2008. – С. 11-13.
48. Вогн Дж. Объединение усилий полицейских органов в подборе кадров и их проверке / Дж. Вогн. // Сборник рефератов зарубежных публикаций. – 1979. – № 46. – С. 44; Police Chief. – 1979. – № 7. – Р. 28, 30-31.
49. Водолазская И.О. Саморегуляция в профессиональном становлении педагогов / И.О. Водолазская. // Наука і освіта. 2004, № № 6 - 7. – С. 50-52.
50. Волженцева И.В. Методологические аспекты проблемы саморегуляции деятельности и психических состояний личности / И.В. Волженцева. // Вісник післядипломної освіти: зб. наук. праць. – Вип. 2(14), – Ч. 2: Психологія / голов. ред. В.В. Олійник. – 2010. – С. 28-39.
51. Волженцева І.В. Теоретико-емпіричні аспекти проблеми поліфункціональної регуляції психічних станів людини / І.В. Волженцева. // Актуальні проблеми психології: Психологія навчання. Генетична психологія. Медична психологія: зб. наук. праць [ за ред. С.Д. Максименка]. – К.: ДП «Інформаційно-аналітичне агентство», 2010. – Том. X. – Вип. 17. – С. 73-81.
52. Воронов О.І. Використання ситуаційних завдань в навчальному процесі / О.І. Воронов, В.М. Кривцова, В.В. Комаровський // Актуальні проблеми державного управління: Збірник наукових праць Одеського регіонального інституту державного управління .Вип. 2(50) .- Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2012. – С.169-175.
53. Воронов О.І. Правовий вимір інформаційної безпеки України / О.І. Воронов, Е.А. Плешко // Південноукраїнський правничій часопис. – 2009. – №2. – С.7-9.
54. Выготский Л.С. Педагогическая психология / Л.С. Выготский / Под ред. В.В.Давыдова. – М.: Педагогика, 1991. – 480 с.
55. Ганзен В.А. Системные описания в психологии / В.А. Ганзен. – Л., 1984. – 176 с.
56. Горизонтов П.Д. Стресс / П.Д. Горизонтов // БМЭ. – 2-е изд. – 1963. – Т. 8. – С. 608-628.
57. Гримак Л.П. Моделирование состояний человека в гипнозе / Л.П. Гримак. – М., 2009. – 253 с.
58. Гринберг Дж. Управление стрессом. / Дж. Гринберг. – 7-е изд. – СПб.: Питер, 2002. – 496 с.: ил. – ( серия «Мастера психологии»).
59. Гуревич К.М. Овладение профессиональным мастерством как проблема дифференциальной психофизиологии / К.М. Гуревич // Психофизиологические вопросы становления профессионала. – М., 1974. – С. 11-27.
60. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы / К.М. Гуревич. – М.: Наука, 1970. – 276 с.
61. Давидов П.Г. Удосконалення практики психологічного супроводження адаптації молодих працівників до служби в ОВС / П.Г. Давидов, Л.М. Гундерук // Вісник Університету внутрішніх справ. – 1999. – №8. – С. 155-157.
62. Данилов В.А. О путях формирования профессионально значимых качеств сотрудников ОВД в ходе профессионального обучения / В.А. Данилов. // Актуальные проблемы профессиональной подготовки кадров в Вузах МВД СССР в современных условиях. (Всесоюзная научно-методическая конференция, 17-18 апреля 1979 г. Киев) . – К., 1979. – С.
63. Диагностика здоровья [Текст] Психологический практикум / Под ред. Г.С. Никофорова. – СПб.:Речь, 2007. - 950 с.
64. Диагностика, профилактика и коррекция стрессовых расстройств среди сотрудников ГПС МВД России: Методическое пособие, 2-е издание. – М.: ВНИИПО, 2001. – 240 с.
65. Долженков О.Ф. Оперативно-розшукова діяльність як правоохоронна функція кримінальної міліції / О.Ф. Долженков, А.Ф. Думко, І.П. Козаченко. – Одеса: НДРВВ ОІВС, 2000. – 134с.
66. Долженков О.Ф. Ступенева система вищої професійної освіти. Досвід, проблеми. Шляхи вирішення / О.Ф. Долженков, Г.І. Васильєв. //Вісник Одеського інституту внутрішніх справ – 2004. – №3. – С. 106-108.
67. Дружинин В.Н. Психодиагностика общих способностей / В.Н. Дружинин. – М.: “Академия”, 1996. – 224 с.
68. Думко Ф.К. Професійно-психологічна підготовка співробітників ОВС / Ф.К. Думко, Г.Є. Запорожцева. [за ред. Думка Ф.К] . – Одеса : НДРВВ ОІВС, 2000 – 47 с.
69. Дяченко В.І. Професійна усталеність майбутніх співробітників міліції як складова їхньої соціально-професійної зрілості: (Монографія) / В.І. Дьяченко, Г.Х. Яворська. – Одеса: НДРВВ ПУПУ ім..К.Д.Ушинського, 2002. – 157 с.
70. Дьяченко М.И. Готовность к деятельности в напряженных ситуациях / М.И. Дьяченко, Л.А. Кандибович, В.А. Пономаренко. – Минск: Изд-во БГУ, 1985. – 206 с.
71. Дьяченко М.И. Психологические проблемы готовности к деятельности / М.И. Дьяченко. – Минск.: Белорусский государственный университет, 1976. – 175 с.
72. Євсюков О.П. Екстремальна психологія: Підручник / О.П. Євсюков, А.С. Куфлієвський, Д.В. Лєбєдєв, С.М. Миронець, О.О. Назаров, Л.А. Перелигіна, В.П. Садковий, О.І. Склень, О.В. Тімченко, В.Є. Христенко, І.О. Шевченко. / За заг. ред. проф. О.В. Тімченка. – К.: ТОВ «Август Трейд», 2007. – 502 с.
73. Жалинский А.Э. Профессиональная деятельность юриста. Введение в специальность. Учебное пообие / А.Э. Жалинский. – М.: Издательство БЕК, 1997. – 330 c.
74. Жариков Е.С. Психологические средства стрессоустойчивости / Жариков Е.С. — М., 1990. — 29 с.
75. Жоров П.А. О физиологических коррелятах экстраверсии и нейротизма / П.А. Жоров, Л.Б. Ермолаева-Томина. // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. – М., 1971. – № 2. – С.124 – 128.
76. Заглядский В.П. Методы исследования в физиологии труда. / В.П.Заглядский, З.К.Сулимо-Самуйло – Л.: Изд-во Наука, 1976. – 95 с.
77. Занковский А.Н. Психическая напряженность как свойство личности / А.Н. Занковский // Психическая напряженность в трудовой деятельности. – М.: Наука, 1989. – С. 225-237.
78. Захарова Л.Н. Личностные особенности, стили поведения и типы професиональной самоидентификации студентов педагогического вуза / Л.Н. Захарова. // Вопросы психологии. – 1998. – №2. – С.45 - 58.
79. Зверков А.Г. Диагностика волевого самоконтроля (опросник ВСК) / А.Г.Зверков, Е.В.Эйдман // Практикум по психодиагностике. Психодиагностика мотивации и саморегуляции. М.: Изд-во МГУ, 1990. С. 116-124.
80. Зинченко В.П. Продуктивное восприятие / В.П. Зинченко. // Вопросы психологии. – 1971. – № 6. – С. 27 – 42.
81. Зуев И.П. Объективное и субъективное в познании и практической деятельности / И.П. Зуев. – М.: Политиздат, 1969. – 132 с.
82. Ильин Е.П. Общность механизмов развития состояний монотонии и психического пресыщения при разных видах деятельности / Е.П. Ильин. // Психические состояния. – Л., 1980. – С. 43 - 50.
83. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий / Е.П. Ильин. – СПб, 2004. – 701 с.
84. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания / Е.П. Ильин. – М., 1980. – 199 с.
85. Ильин Е.П. Теория функциональной системы и психофизиологические состояния / Е.П. Ильин. // Теория функциональных систем в физиологии и психологии. – М.: Наука, 1978. – С. 325 - 346.
86. Казаченко М.П. Помехоустойчивость человека в экстремальных условиях деятельности: Автореф. Дис. на соискание научн. степени канд. психол. наук: специальность 19.00.05. / М.П. Казаченко. // Изд-во ЛГУ. – Л., 1977. – 23 с.
87. Казміренко Л.І. Психологія довірчих відносин в оперативно-розшуковій діяльності: Навч. посібник. / Л.І.Казміренко, Я.Ю.Кондратьєв, І.В.Сервецький, С.А.Тарарухін, Г.О.Юхновець – Київ: Національна академія внутрішніх справ України, 1997. – 108 с.
88. Калуев А.В. Стресс, тревожность и поведение. / А.В. Калуев. – К.: Энигма, 1996. – 98 с.
89. Каменев И.О. О концепции психологического обеспечения деятельности сотрудников ОВД в экстремальных условиях / И.О. Каменев. // Проблемы, пути становления и дальнейшего развития психологической службы органов внутренних дел. – Ч. 2. – М., 1998. – С. 60 - 61.
90. Карпухина А.М. Контроль и регуляция состояний человека как факторы повышения эффективности трудовой деятельности / А.М. Карпухина. – К.: Знание, 1985. – 20 с.
91. Каширина Л.В. Электроэнцефалографические характеристики уровней напряженности при оперативной умственной деятельности: Дис… канд.психол.наук: 19.00.05. / Л.В. Каширина. – М., 1979. – 145 с.
92. Кириленко О.А. Емоційні прояви професійного шляху особистості / О.А. Кириленко, І.А. Пархомчук. // Наука і освіта. – 2004. – №№ 6 - 7. – С.107–109.
93. Кириленко Т.С. Психическая напряженность и ее проявления в зависимости от особенностей деятельности / Кириленко Т. С. — М., 1977. — С. 49 — 56.
94. Кіреєва З.О. Проявлення феномену «нереалістичного оптимізму» в студентських репрезентаціях-проектуваннях життєвого шляху /З.О. Кіреєва//Вісник ОНУ. – 2012. – Т.17. – Вип.5. – С.48-56.
95. Климов Е.А. Психология профессионала / Е.А. Климов. – М. – Воронеж: Изд. “Институт практической психологии”, 1996. – 400 с.
96. Коломинський Я.А. Психологія особистих взаємин у соціально-психологічних дослідженнях / Я.А. Коломинський. – Л., 1970. – 154с.
97. Кон И.С. Психология юношеского возраста: Проблемы формирования личности / И.С. Кон. – М.:Просвещение., 1976. – 175 с.
98. Коновалова В.Е. Правовая психология / В.Е. Коновалова. – Харьков: Консум, 1997. – 160 с.
99. Кононов А.В. Психологическое обеспечение профессиональной подготовки курсантов образовательных учреждений МВД России : Дис. ... канд. психол. наук : 19.00.06 / А.В.Кононов - Москва, 2001. – 295 с.
100. Корнієнко М. Освітня реформа МВС: майбутнє будується сьогодні // Іменем Закону. –2004. –№ 9. – С.4-5.
101. Короленко Ц.П. Психофизиология человека в экстремальных условиях. / Ц.П. Короленко – Л., 1978. – 271 с.
102. Корольчук М.С. Психодіагностика /М.С.Корольчук, В.І.Осьодло. – Київ:Ельга, 2005. – 400с.
103. Корольчук М.С. Психофізіологія діяльності / М.С. Корольчук. – Київ. Ніка-Центр, 2004. – 400 с.
104. Корольчук М.С. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах. / М.С. Корольчук, В.М. Крайнюк – Київ. Ніка-Центр, 2006. – 580 с.
105. Космолинский Ф.П. Эмоциональный стресс при работе в экстремальных условиях. / Ф.П. Космолинский – М.: Медицина, 1976, – 191 с.
106. Котенев И.О. Психологические последствия воздействия чрезвычайных обстоятельств на личный состав ОВД [Текст] / Котенев И.О. – М., 1994. – 380с.
107. Коцур А. Вища освіта в Україні і Болонський процес. / А. Коцур // Вища школа. – 2006. – № 3. – С. 80-85.
108. Красильніков О.М. Особливості встановлення комунікативного контакту під час проведення вербальних слідчих дій / О.М. Красильніков //Вісник університету внутрішніх справ. Харків, 1999, – №78. – С.167-170.
109. Краяни А.Г. Прикладная военная психология. / А.Г. Краяни, И.В. Сыромятников – СПб.: Питер, 2006. – 480 с.
110. Кремень В.Г. “Болонский процесс: сближение, а не унификация”. //Газета “Зеркало недели”, № 48 (475), 13.ХІІ.2003 г.
111. Кретчак О.М. Защитные механизмы эмоциональной устойчивости работников органов внутренних дел в условиях воздействия стресс-факторов повышенной интенсивности / О.М.Кретчак, О.М.Устинов, З.Р.Шайхлисламов, А.И.Черкашин //Вісник університету внутрішніх справ. Харків, 1999, №78. – С.159-162.
112. Круглова Н.Ф. Произвольная регуляция как средство повышения надежности деятельности при утомлении: Дис… канд.психол.наук: 19.00.05. / Н.Ф. Круглова – М., 1979, – 153 с.
113. Крылов Б.С. Полиция Великобритании: основные черты организации и деятельности. / Б.С. Крылов – М.: Высшая школа МВД, 1974. – 48 с.
114. Кубышкина М.Л. Психологические особенности мотивации социального успеха: Автореф. дис… канд.психол.наук./ М.Л. Кубышкина – СПб, 1997, – 28 с.
115. Кузнецова О.А. Моральні почуття в системі культури відносин між статями / О.А. Кузнецова //Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика. Матеріали Всеукр. Науково-практ. Конференції. – Одеса, 2002. – С.215-220.
116. Кузьмин Е.С. Руководитель и коллектив. / Е.С. Кузьмин, И.П. Волков, Ю.Н. Емельянов– Л.: Лениздат, 1974. – 167 с.
117. Курлянд З.Н. Професійна усталеність викладача вищої школи / З.Н.Курлянд //Проблеми розвитку педагогіки вищої школи в ХХІ столітті: теорія і практика. Матеріали Всеукр.науково-практичної конференції. Одеса, 2002. – С.17-24.
118. Курлянд З.Н. Професійна усталеність вчителя – основа його професійної майстерності: Навчальний посібник. / З.Н.Курлянд – Одеса: ОДПІ: 1985. – 161 с.
119. Курлянд З.Н. Формирование и развитие профессиональной устойчивости учителя: Атореф. дис… д-ра пед. наук. 13.00.01 / З.Н. Курлянд – МГПУ. – М., 1993. – 30 с.
120. Левитов Н.Д. О психологических состояниях человека. / Н.Д. Левитов – М.: Прогресс, 1964. – 344 с.
121. Левитов Н.Д. Психические состояния персеверации и ригидности / Н.Д. Левитов //Вопросы психологии, 1971. №5. -С.133-141.
122. Левківська Г.П. Адаптація першокурсника в умовах вищого закладу освіти: Навч. Посібник. / Г.П. Левківська, В.Є. Сорочинський, В.Є. Штифурак – К., 2001. – 128 с.
123. Леонова А.Б. Функциональные состояния человека в трудовой деятельности. / А.Б. Леонова, В.И. Медведев – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 110 с.
124. Леонтьев А.Н. Лекции по общей психологии /А.Н. Леонтьев. – М.: Смысл, 2007. – 511с.
125. Леонтьев А.Н. О формировании способностей / А.Н. Леонтьев //Вопросы психологии, 1970. – № 1. – С. 7-17.
126. Лефтеров В.О. Психологічні детермінанти загибелі та поранень працівників органів внутрішніх справ: монографія. / В.О. Лефтеров, О.В. Тимченко – Донецьк: ДІВС МВС України, 2002. – 324 с.
127. Ломов Б.Ф. Когнитивные процессы как процессы психического отражения / Б.Ф.Ломов // Когнитивная психология: Мат-лы финско-советского симп. / Отв. ред. Б.Ф. Ломов, Т.Н. Ушакова, В.А. Барабанщиков. М.: Наука, 1986. – 206 с.
128. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. / Б.Ф. Ломов – М.: Педагогика, 1984. – 364 с.
129. Лукашов В.А. Введение в курс «Оперативно-розыскная деятельность органов внутренних дел» / В.А. Лукашов – К., РИО МВД Украины, 1986. – 340 с.
130. Лупало О.А. Оцінювання ефективності діяльності органів внутрішніх справ України шляхом вивчення громадської думки / О.А. Лупало, В.Ю. Котляр, К.О. Забудський // Науковий вісник КНУВС. – К.: РВВ КНУВС, 2006. – № 5. – С. 197–206.
131. Мазуров С.И. О психической устойчивости человека в экстремальных ситуациях / С.И. Мазуров // Личность в системе общественных отношений. // Тези наукових доповідів психологів до VI з’їзду спілки психологів СРСР. – М., 1983, ч.1, – С.44-45.
132. Макаренко П.М. Психологічна адаптація працівників ОВС до професійної діяльності / П.М.Макаренко // Вісник університету внутрішніх справ. Харків, 1999, №78. – С.162-164.
133. Малыгина О.В. Специфика и динамика личностных особенностей женщин-сотрудниц уголовного розыска ОВД: автореф. дис. канд. псих. наук. / О.В.Малыгина – Ярославль, 2008. – 25 с.
134. Марищук В.Л. К вопросу об эмоциональной устой