ПСИХОЛОГІЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ В ІНТЕГРОВАНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ : ПСИХОЛОГИЯ МОТИВАЦИИ ОБУЧЕНИЯ БУДУЩИХ СПЕЦИАЛИСТОВ В ИНТЕГРИРОВАННОЙ ОБРАЗОВАТЕЛЬНОЙ СРЕДЕ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С. КОСТЮКА
НАПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

СЕРДЮК ЛЮДМИЛА ЗАХАРІВНА

УДК 159.923.2 : 159.947.5

ПСИХОЛОГІЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ
В ІНТЕГРОВАНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ

19.00.01 – загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора
психологічних наук

Науковий консультант –
Максименко Сергій Дмитрович,
доктор психологічних наук, професор,
дійсний член НАПН України,

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………..
РОЗДІЛ І. СИСТЕМОГЕНЕЗ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ………………………………………………………………
1.1. Системно-синергетичний підхід у дослідженні
психологічних явищ……………………………………………………
1.1.1. Методологія системного підходу: основні напрями, принципи і закономірності…………………………………………….
1.1.2. Застосування принципів синергетичного підходу в дослідженні складних динамічних систем……………………………
1.2. Теоретичні передумови вивчення системної організації мотивації учіння майбутніх фахівців………………………………….
1.3. Системно-рівнева організація мотивації учіння
майбутніх фахівців…………………………………………………….
1.3.1. Особистість як суб’єкт професійного становлення
та саморозвитку……………………………………………………….
1.3.2. Особистісно-смисловий модус мотивації учіння майбутніх фахівців……………………………………………………...
1.3.3. Мотивація учіння особистості як детермінований та самодетермінований процес……………………………………………
1.4. Сутність системного дослідження мотивації учіння особистості в інтегрованому освітньому середовищі………………………………
Висновки до І розділу…………………………………………………
РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ СТУДЕНТІВ……………...
2.1. Постановка проблеми, принципи та процедура дослідження…..
2.2. Інтегроване освітнє середовище як модель ціннісного середовища особистості……………………………………………...
2.3. Характеристика вибірки досліджуваних
2.3.1. Кількісний та якісний склад вибірки
2.3.2. Психологічна характеристика досліджуваних студентів
з інвалідністю…………………………………………………………..
2.4. Методичний апарат дослідження системно-рівневої організації мотивації учіння майбутніх фахівців………………………………….
2.4.1. Діагностика ціннісної сфери особистості
2.4.2. Діагностика особистісних якостей та життєвого шляху студента як суб’єкта навчання…………………………………………
2.4.3. Діагностика мотиваційно-смислової сфери студентів
2.4.4. Діагностика спрямованості мотивації учіння
студентів у ВНЗ…………………………………………………………
Висновки до ІІ розділу………………………………………………….
РОЗДІЛ ІІІ. СИСТЕМНО-РІВНЕВА ОРГАНІЗАЦІЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ СТУДЕНТІВ: СТРУКТУРА ТА ДИНАМІКА……………...
3.1. Ціннісні основи мотивації учіння майбутніх фахівців в освітньому середовищі…………………………………………………
3.2. Життєва перспектива та цілі життя в мотиваційній структурі учіння майбутніх фахівців……………………………………………...
3.3. Самоставлення особистості та механізми його захисту в структурі мотивації учіння майбутнього фахівця…………………….
3.4. Особистісно-смислові характеристики мотивації учіння та їх трансформація під час навчання у ВНЗ
Висновки до ІІІ розділу………………………………………………...
РОЗДІЛ IV. МОТИВАЦІЯ УЧІННЯ ЯК ХОЛІСТИЧНИЙ ТА СИНЕРГЕТИЧНИЙ ФЕНОМЕН………………………………………
4.1. Психологічні чинники мотивації учіння студентів під час навчання у ВНЗ……………………………………………………….
4.2. Типи мотиваційної спрямованості учбової діяльності, їх цілісна організація та синергії мотивації учіння студентів………………...
4.3. Особистісна самореалізація та психологічне благополуччя як основні стратегічні лінії мотивації учіння як самодетермінованого процесу…………………………………………………………………..
4.4. Психологічні механізми мотивації учіння майбутніх фахівців
Висновки до ІV розділу……………………………………………….
РОЗДІЛ V. КОМПЛЕКСНА СИСТЕМА ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МОТИВАЦІЇ УЧІННЯ МАЙБУТНЬОГО ФАХІВЦЯ ЯК САМОДЕТЕРМІНОВАНОГО ФЕНОМЕНУ…………
5.1. Можливості інтегрованого освітнього середовища в амо детермінації мотивації учіння студентів………………………
5.1.1. Роль освіти у формуванні мотивації самореалізації особистості під час навчання у ВНЗ…………………………………...
5.1.2. Розвиваючий потенціал інтегрованого освітнього середовища у самодетермінації мотивації учіння студентів………
5.2. Вплив професійного самовизначення та професійної ідентифікації на мотивацію учіння майбутніх фахівців……………...
5.3. Модель психологічного забезпечення мотивації учіння майбутніх фахівців та результати її впровадження…………………..
Висновки до V розділу……….………………………………………
ВИСНОВКИ…………………………………………………………….
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………
ДОДАТКИ……………………………………………………………….

ВСТУП

Актуальність дослідження. Мотивація учіння особистості є однією із найважливіших складових фундаментальної психологічної проблеми мотивації поведінки та діяльності. Актуальність цієї проблеми в умовах сьогодення є особливо вираженою внаслідок зміни парадигмальних основ науки і освіти. Адже сучасний етап розвитку психологічної науки характеризується переважаням постнекласичних підходів у дослідженнях, в яких особистість розглядається як активний самодетермінований суб'єкт, творець власного життя. Постнекласична психологія постулює неможливість вивчення людини ізольовано від контекстів життєдіяльності. Її найбільш актуальними проблеми є проблеми життєвого шляху, стилю життя, життєвих стратегій, цілей та сенсу життя особистості.
Одним із наслідків зазначених тенденцій стало зміщення акценту у підготовці фахівців із компетентнісного підходу на саморозвиток та самореалізацію особистості. Центральне місце в цьому контексті як раз і належить проблемі мотивації учіння майбутніх фахівців як самоорганізованому та самодетермінованому процесу. Характер зв’язку їх мотивації учіння із мотивацією майбутньої професійної діяльності, життєвими цілями, перспективами, цінностями визначає і потенціал руху в майбутньому, і задоволеність у теперішньому, і розкриває сутнісні сили самореалізації та психологічного благополуччя.
Загалом проблема мотивації особистості вважається однією із найбільш важливих проблем загальнопсихологічної теорії та практики. На цьому зокрема наголошують М. І. Алексєєва, В. Г. Асєєв, Дж. Аткінсон, В. К. Вілюнас, Є. П. Ільїн, Ю. Кюль, О. М. Леонтьєв, Д. О. Леонтьєв, М. Ш. Магомед-Емінов, Д. Макклелланд, А. К. Маркова, А. Маслоу, А. Мехрабіан, В. Е. Мільман, Ж. Нюттен, Р. Френкін, Х. Хекхаузен та ін. Наслідком інтенсивного розвитку проблеми протягом ХХ сторіччя стала розробка більше 50 мотиваційних теорій пояснення рушійних сил та детермінації людської поведінки. Однак наявні концепції мотивації різняться теоретичними та термінологічними установками, що зумовлює відсутність єдиного розуміння мотиваційних термінів та складових мотивації людини. Різноманітність поглядів спостерігається передусім щодо пояснення змістовної та динамічної сторін мотивації, виділення чинників детермінації та самодетермінації поведінки.
Ми приєднуємося до позицій тих науковців, методологічним підґрунтям досліджень яких стали уявлення про людину як складну самоорганізовану систему, яка є активним суб’єктом власного життя (К. О. Абульханова-Славська, Л. І. Анциферова, М. Й. Боришевський, Б. С. Братусь, А. В. Брушлінський, Е. В. Галажинський, Є. І. Головаха, К. В. Карпінський, В. Є. Клочко, О. О. Кронік, Д. О. Леонтьєв, Н. А. Логінова, С. Д. Максименко, В. М. Мясищев, Н. І. Сарджвеладзе, В. В. Столін, В. О. Татенко, Т.М. Титаренко та ін.). Найбільш повно проблеми саморозвитку та самоздійснення особистості розкриваються в генетичній психології С. Д. Максименка, реалізуючись в межах генетико-моделюючого підходу. Згідно з цим підходом, саморозвиток трактується як фундаментальна здатність людини стати і бути відповідним дійсності суб’єктом власного життя, реалізувати власний потенціал, а особистість розуміється як функція біосоціальної нужди.
Не зважаючи на великий обсяг досліджень за проблемою мотивації особистості, низка питань ще залишається відкритою. Зокрема, про те, що являє собою мотивація як цілісний феномен і які мотиваційні аспекти відіграють вирішальне значення при переході особистості до різних видів діяльності, різних етапів життя, пов'язуючи їх у єдиний сценарій. Розв’язанню цієї проблеми перешкоджають, щонайменше, дві причини: парадигмальні орієнтації дослідників при розгляді мотиваційної проблематики та розгляд проблеми на засадах методологічних підходів переважно класичної психології.
Нові можливості при розгляді проблеми мотивації учіння особистості відкривають її дослідження в інтегрованому освітньому середовищі. Таке середовище можна розглядати як модель ціннісного середовища, яке формується у взаємодії як здорових студентів, так і таких, які мають соматичні захворювання й інвалідність. Актуальність вивчення особливостей мотивації учіння студентів ВНЗ, які навчаються в інтегрованих групах, зростає також у зв’язку із збільшенням частки серед вступників до ВНЗ молоді з інвалідністю.
Отже, необхідність поглиблення розгляду проблеми мотивації учіння особистості зумовили вибір теми нашого дослідження «Психологія мотивації учіння майбутніх фахівців в інтегрованому освітньому середовищі».
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалося в межах планових НДР лабораторії загальної та етнічної психології Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України: «Теоретико-методологічні засади синергії психологічної теорії і практики» (2005 - 2008 рр.; номер держреєстрації – 0105U011106) та «Парадигмальні зміни основ загальної психології у синергетичному контексті» (2009 - 2013 рр.; номер держреєстрації – 0109U000170).
Тему дисертаційного дослідження затверджено на вченій раді Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (протокол № 5 від 27.05.2010 р.) та узгоджено Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 8 від 30.11.2010 р.).
Об'єкт дослідження – мотиваційна сфера особистості.
Предмет дослідження – мотивація учіння як феномен самодетермінації та самоорганізації особистості.
Мета роботи полягає у теоретико-емпіричній розробці концепції цілісної організації мотивації учіння майбутніх фахівців в інтегрованому освітньому середовищі.
Завдання дослідження:
1. Узагальнити основні теоретико-методологічні підходи до розуміння феномену мотивації особистості та визначити можливості їх застосування при вивченні мотивації учіння.
2. Розробити модель цілісної організації мотивації учіння особистості як самодетермінованого феномена.
3. Обґрунтувати теоретико-методологічні основи дослідження мотивації учіння особистості в інтегрованому освітньому середовищі та методичне забезпечення для вивчення її цілісної організації.
4. Емпіричним шляхом визначити особливості системогенезу мотивації учіння студентів в інтегрованому та неінтегрованому типах освітнього середовища; розкрити особистісні ресурси організації мотивації учіння студентів з інвалідністю.
5. Виявити особливості цілісної організації, синергії, типи мотиваційної спрямованості та умови формування мотивації учіння студентів.
6. Розробити та апробувати програму психологічного забезпечення розвитку мотивації учіння майбутніх фахівців.
Гіпотези дослідження полягають у тому, що: цілісна організація мотивації учіння особистості найбільш повно може бути розкрита на основі методології системно-синергетичного підходу; мотивація учіння як самодетермінований феномен зумовлюється та опосередковується комплексом взаємопов’язаних параметрів особистості, зокрема цінністю саморозвитку, цілісністю сприйняття свого життєвого шляху, самоприйняття тощо; механізмом формування мотивації учіння є дефіцит потреби в саморозвитку за умови її когнітивно-афективної оцінки суб’єктом як цінного і доступного для нього.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали:
1. Положення системного підходу щодо розвитку особистості (П. К. Анохін, В. О. Ганзен, Г. В. Ложкін, Б. Ф. Ломов, С. Д. Максименко, В. С. Мерлін, М. С. Пряжников, В. Д. Шадриков та ін.);
2. Теорії самоорганізації складних динамічних систем (В. Г. Буданов, Е. В. Галажинський, К. В. Карпінський, В. Є. Клочко, Г. О. Нестеренко, І. Р. Пригожин, В. С. Стьопін, Г. Хакен та ін.);
2. Суб’єктний підхід до вивчення особистості (К. О. Абульханова-Славська, Г. О. Балл, О. Ф. Бондаренко, М. Й. Боришевський, А. В. Брушлінський, В. В. Давидов, Г. С. Костюк, С. Д. Максименко, О. Р. Малхазов, В. О. Моляко, С. Л. Рубінштейн, В. О. Татенко, Т. М. Титаренко, Н. В. Чепелєва та ін.) та концепція особистісних смислів (О. М. Леонтьєв, Д. О. Леонтьєв);
3. Загальні положення мотиваційних концепцій (М. Аптер, В. Г. Асєєв, В. К. Вілюнас, Є. П. Ільїн, О. М. Леонтьєв, М. Ш. Магомет-Еминов, А. Маслоу, Ж. Нюттен, А. А. Файзулаєв, Х Хекхаузен та ін.), принципи формування мотивації учбової діяльності (М. І. Алексєєва, Л. І. Божович, М. Ф. Добринін, О. К. Дусавицький, А. К. Маркова, М. В. Матюхіна та ін.), положення теорії внутрішньої мотивації (Е. Дісі, Р. Раян, В.І. Чирков та ін.) та ціннісно-мотиваційної регуляції діяльності (Б. С. Братусь, А. Г. Здравомислов, Д. О. Леонтьєв, Х. Хекхаузен, В. О. Ядов та ін.);
4. Положення теорій особистості щодо її взаємодії із соціальним середовищем (А. Адлер, Л. А. Александрова, О. Г. Асмолов, О. І. Бондарчук, Л. М. Карамушка, Д. О. Леонтьєв, Н. І. Сарджвеладзе,), цілісності життєвого шляху (Є. І. Головаха, О. О. Кронік, Ж. Нюттен та ін.), самоставлення та його захисту (І .С. Кон, О. М. Колишко, В. В. Столін, В. М. Мясищев, С. Р. Пантилєєв, Р. Плутчик та ін.), самоефективності (А. Бандура).
5. Положення теорій інтегрованої та інклюзивної освіти (І. М. Гілевич, М. М. Малофєєв, М. М. Семаго, П. М. Таланчук та ін.);
6. Сучасна методологія організації та проведення психологічного дослідження (Б. Г. Ананьєв, А. Анастазі, О. О. Бодальов, Л.Ф. Бурлачук, В. М. Дружинін, Б. Ф. Ломов, С.Д. Максименко та ін.).
Методи та організація дослідження.
Для досягнення поставленої мети та вирішення завдань дисертаційного дослідження застосовувалися такі методи дослідження:
- теоретичні: аналіз та узагальнення наукової літератури, класифікація;
- емпіричні: тестування, експертне оцінювання, контент-аналіз;
Зокрема, в емпіричному дослідженні використовувались такі психодіагностичні методики: морфологічний тест життєвих цінностей (МТЖЦ) В.Ф. Сопова, Л.В. Карпушиної; тест-опитувальник самоставлення особистості С. Р. Пантилєєва, В. В. Століна; самоактуалізаційний тест (САТ) Е. Шострома (адаптація Ю. Є. Альошиної, Л. Я. Гозмана, М. В. Загіки і М. В. Кроза); методика «Індекс життєвого стилю» (ІЖС) Г. Келлермана, Р. Плутчика; Міні-Мульт (адаптація Ф. Б. Березіна, М. П. Мірошникова); опитувальних переважаючих типів ставлення до хвороби (Тобол); методика «оцінювання п’ятирічних інтервалів» (ОПІ) О.О.Кроніка, Є.І.Головахи; методика діагностики соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Даймонда; методика вивчення мотивації навчання у ВНЗ Т. І. Ільїної; тест смисложиттєвих орієнтацій (СЖО) Дж. Крамбо, Л. Махоліка (адаптація Д. О. Леонтьєва); тест-опитувальник мотивації досягнення А. Мехрабіана (модифікація М.Ш. Магомед-Емінова); тест-опитувальник «Мотивація до успіху» Т. Елерса; методика «Незакінчених речень» (модифікація Л.С. Солнцевої, Т.В. Галкіної для дослідження мотиваційної сфери студентів); розроблені нами: структурований твір «Екзистенція власного «Я» та методика дослідження спрямованості мотивації учіння у ВНЗ;
- методи обробки та інтерпретації емпіричних даних: кількісний та якісний аналіз (описова статистика, порівняння вибіркових середніх за t-критерієм Стьюдента, кореляційний, факторний аналіз та ін.).
Дослідження здійснювалося з 2005по 2012 роки.
На першому етапі (2005 – 2007 рр.) здійснювався теоретичний аналіз проблеми мотивації особистості; уточнювалися діагностичні можливості методик дослідження; вивчались чинники та складові компоненти мотивації учіння студентів.
На другому етапі (2008 – 2009 рр.) була розроблена концепція цілісної організації мотивації учіння особистості як самодетермінованого феномена; обґрунтовано теоретико-методологічні основи дослідження та його методичне забезпечення; проведено емпіричне дослідження мотивації учіння студентів.
На третьому етапі (2010 – 2012 рр.) емпіричним шляхом було визначено особливості структурно-рівневої організації мотивації учіння студентів, здійснено порівняльний аналіз отриманих результатів в інтегрованому та неінтегрованому типах освітнього середовища; розкрито особливості цілісної організації мотивації учіння; впроваджено та апробовано комплексну програму психологічного забезпечення мотивації учіння майбутнього фахівця в процесі професійної підготовки.
Загальна кількість досліджуваних склала 1286 студентів, із них: 150 абітурієнтів з інвалідністю, 436 студентів з інвалідністю, 355 здорових студентів інтегрованих груп та 345 здорових студентів неінтегрованих груп.
Надійність та достовірність отриманих у дослідженні наукових результатів забезпечувалися теоретичним аналізом проблеми, відповідним методологічним обґрунтуванням його вихідних положень, відповідністю застосованих у дослідженні методів його завданням, кількісним та якісним аналізом отриманого емпіричного матеріалу, репрезентативністю досліджуваної вибірки.
Обробка отриманих емпіричних результатів здійснювалася за допомогою пакету статистичних програм SPSS 19.0 for Wіndows.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що вперше: розроблено концепцію цілісної організації мотивації учіння особистості як самоорганізованої та самодетермінованої системи, доведено, що об’єктивна необхідність в ній зумовлена недостатністю традиційних підходів, сформованих в класичній психології; обґрунтовано та реалізовано цілісний підхід на основі системно-синергетичної методології до дослідження мотивації учіння особистості в інтегрованому освітньому середовищі; з позицій системно-синергетичної методології розкрито основні закономірності структурної організації мотивації учіння особистості, виявлено та проінтерпретовано основні закономірності генезису мотивації учіння в процесі професійного становлення особистості; визначено типи мотивації учіння як самодетермінованого процесу; виявлено специфіку організації мотивації учіння студентів з інвалідністю; показано роль особистісного ресурсу в самодетермінації учіння особистості. Доповнено наявні наукові уявлення про детермінанти та механізми розвитку і трансформації мотивації учіння під час навчання у ВНЗ. Удосконалено методологічні засади та методичне забезпечення дослідження мотивації учіння як цілісного самоорганізованого феномену.
Дістало подальшого розвитку обґрунтування шляхів та засобів оптимізації мотивації учіння та самореалізації особистості в освітньому середовищі.
Теоретичне значення результатів роботи полягає в:
- обґрунтуванні системно-синергетичного підходу до розуміння мотивації учіння особистості, реалізація якого в наукових дослідженнях також дозволяє розкрити й ґенезу мотивації людини на різних етапах її особистісного та професійного розвитку та в різних видах її діяльності;
- розкритті ролі особистісних утворень в реалізації мотиваційних функцій з позицій системно-синергетичного підходу;
- розкритті цілісної організації мотивації учіння особистості в інтегрованому освітньому середовищі як одному із видів ціннісного середовища;
- розкритті ролі особистісного ресурсу в розвитку мотивації учіння на основі участі у дослідженні категорії осіб з інвалідністю;
- розробці типології мотивації учіння майбутніх фахівців.
Практичне значення результатів дослідження полягає у розробці:
- методичного забезпечення комплексного дослідження цілісної організації мотивації учіння особистості в освітньому середовищі, що дозволяє здійснювати більш точну диференціацію показників мотиваційної системи учіння особистості та може бути застосоване при вивченні мотивації інших видів діяльності особистості;
- авторської методики діагностики типів спрямованості мотивації учіння та її особистісного ресурсу;
- методологічних засад дослідження мотивації учіння як цілісного самоорганізованого феномену;
- засобів оптимізації самореалізації особистості, мотивації її учіння;
- концептуальних засад побудови системи психологічного забезпечення мотивації учіння як самодетермінованого феномену, які можуть бути застосовані в практиці психологічних служб ВНЗ.
Результати дослідження впроваджено у восьми організаціях: Прикарпатському національному університеті імені Василя Стефаника (довідка № 01-08/03/1173 від 19.09. 2012 р.); Львівському обласному інституті післядипломної педагогічної освіти (довідка № 491 від 15.08. 2012 р.); Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича (довідка № 17-14/2755 від 04.09. 2012 р.); Національному педагогічному університеті імені М. П. Драгоманова (довідка № 07-10/2216 від 17.09. 2012 р.); Відкритому міжнародному університеті розвитку людини «Україна» (довідка № 11-14/1037 від 10.09. 2012 р.); Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» (довідка № 16-19/1568 від 5.09. 2012 р.); середніх загальноосвітніх школах № 67 (довідка № 44 від 16.05. 2012 р.) та № 83 (довідка № 52 від 8.05. 2012 р.) м. Києва.
Особистий внесок здобувача. Дисертація виконана здобувачем самостійно. Усі сформульовані положення та висновки обґрунтовано на основі особистих досліджень автора. Використані в дисертації положення інших авторів мають відповідні посилання і використані лише для підкріплення ідей здобувача. У співавторстві опубліковано 5 статей: у статті «Адаптація: процес чи результат процесу?», авторський внесок здобувача становить 50 % та полягає в обґрунтуванні психологічних основ адаптації; у статті «Зміст і структура психологічної готовності до професійної діяльності студентів з інвалідністю» наш внесок становить 60 % та полягає у викладенні теоретичних основ концепції дослідження; у статті «Контент-аналіз: проблеми стандартизації процедур» наш внесок становить 70 % та полягає в обґрунтуванні засад розробки категорій мотиваційного аналізу текстової інформації; у статті «Комплексна програма розвитку мотивації учіння та професійного становлення майбутнього фахівця у ВНЗ» наш внесок становить 70 % та полягає в обґрунтуванні теоретичних основ програми та її основного змісту; у статті «Characteristic of different components development of psychological readiness to professional activities for students with somatic disorders» наш внесок становить 50 % та полягає у викладенні теоретичних основ концепції дослідження, аналізі та інтерпретації отриманих результатів. У дисертації ідеї та розробки, які належать співавторам зазначених публікацій, не використовувались.
Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження відображено в наукових публікаціях, вони доповідалися й обговорювалися на засіданнях лабораторії загальної та етнічної психології Інституту психології імені Г. С. Костюка НАПН України (2009 – 2012 рр). Результати дисертаційного дослідження апробовано також на: Міжнародній науково-практичній конференції «Спадкоємність та інновації в українській психологічній науці» (Київ, 2002 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-психологічні проблеми розробки та прийняття рішень» (Київ, лютий 2004 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Психологічні проблеми збереження репродуктивного здоров’я» (Київ, грудень 2005 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами» (Київ, листопад 2005, 2006 рр.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Культура в сучасному українському суспільстві: стан та проблеми» (Київ, червень 2008 р); XIX Міжнародній науково-практичній конференції «Alliance of universities for democracy» (Азердбайжан, Баку, листопад 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми навчання та виховання людей в інтегрованому освітньому середовищі» (Київ, листопад 2007-2011 рр.); Міжнародній науково-практичній конференції «Проблемы социальной интеграции и адаптации лиц с ограниченными возможностями здоровья в современное общество» (Росія, Москва, березень 2010 р.); ІІ Всеукраїнському психологічному конгресі, присвяченому 110 річниці від дня народження Г. С. Костюка (Київ, квітень 2010 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми девіантної поведінки: історія, теорія, практика» (Кам’янець-Подільський, травень 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Чинники та технології соціалізації та ресоціалізації особистості в умовах сучасного суспільства» (Київ, листопад 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Social welfare: interdisciplinary approach» (Литва, Шауляй, травень 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Інклюзивна освіта: методологія, практика, технологія» (Росія, Москва, червень 2011 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальные проблемы психологической реабилитации лиц с ограниченными возможностями здоровья» (Росія, Москва, грудень 2011 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Психолого-педагогічний супровід фахової підготовки та підвищення кваліфікації особистості в умовах трансформації освіти» (Київ, квітень 2012 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Social welfare in the interdisciplinary approach» (Литва, Шауляй, квітень 2012 р.).
Публікації. Результати дисертаційної роботи викладено у 41 друкованій праці: 1 монографії, 23 статтях у фахових виданнях, 4 статтях у міжнародних журналах, 6 статтях в інших виданнях та матеріалах конференцій, 7 тезах конференцій.
Кандидатська дисертація на тему «Динаміка особистісних рис у перші роки подружнього життя» захищена у 2000 р. за спеціальністю 19.00.01 – загальна психологія, історія психології. Захищені положення кандидатської дисертації в докторській дисертації не використовуються.
Структура й обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, п’яти розділів, висновків, списку використаних літературних джерел (498 найменувань) та додатків. Повний обсяг дисертації складає 426 сторінок, основний обсяг – 361 сторінка. Вона містить 13 рисунків (на 8 сторінках), 31 таблицю (на 7 сторінках) та 16 додатків (на 15 сторінках).

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення отриманих у дисертаційному дослідженні результатів дозволило сформулювати підсумкові висновки.
1. У дисертації здійснено узагальнення теоретико-методологічних підходів і нове розв’язання актуальної наукової проблеми психології мотивації учіння особистості, на основі якого обґрунтовано системно-синергетичний підхід у її дослідженні та розроблено комплексну стратегію вивчення мотивації учіння студентів в інтегрованому освітньому середовищі на засадах методології системності та теорії самоорганізації складних динамічних систем.
2. Обґрунтувано теоретико-методологічні основи дослідження мотивації учіння особистості в інтегрованому освітньому середовищі, визначено методичне забезпечення для вивчення її цілісної організації, в тому числі й розроблене в ході дослідження. Авторська методика базується на висунутому положенні про те, що в основі самодетермінації мотивації учіння особистості є потреба саморозвитку; джерелом самоактивності є напруженість, що виникає за наявності актуального незадоволеного стану нужди, як розбіжності між поточним і суб'єктивно бажаним станом, що створює відчуття незадоволеності та дискомфорту; в міру усвідомлення витоків дискомфорту та подальшого опредметнення нужди виникає та посилюється потребнісна напруга, набуваючи додаткової інтенційності.
Дослідження мотивації учіння з позицій системно-синергетичного підходу забезпечує реалізацію завдань обґрунтування та виявлення можливих варіантів взаємодії структурних компонентів мотиваційної системи учіння з іншими складовими особистості, оточуючим середовищем, ставленням до оточуючих та самоставленням, а також механізмів переходу віртуальних станів, властивих цілісній системі «особистість – соціальне середовище», у реальну поведінку.
3. Отримані емпіричні дані особистісних якостей абітурієнтів з інвалідністю показують, що інвалідність може виступати і реально виступає в ряді випадків як конструктивний ресурс побудови особливої системи саморегуляції, тобто психологічні проблеми навчання студентів, зокрема з інвалідністю, в інтегрованому освітньому середовищі потребують загальнопсихологічного та соціально-психологічного контексту розгляду, оскільки порушення виступає не стільки як поле для корекційної роботи психолога, скільки як умова чи система умов для неї.
Цінність наукових досліджень, виконаних за участю категорії людей з інвалідністю, полягає у визначенні, з позицій сучасної психології, того, як організована їхня система саморегуляції і самодетермінації; визначенні резервів і засобів переведення дефекту в перевагу, мінуса в плюс; визначенні можливостей надання допомоги як людям з інвалідністю, так і людям, яких прийнято вважати «здоровими», «нормою», щодо сприяння їх самореалізації в особистісній сфері та майбутній професійній діяльності.
4. Здійснене дослідження структурно-динамічних характеристик цілісної системи мотивації учіння студентів та їх порівняння в інтегрованому та неінтегрованому освітньому середовищі дало можливість виявити ряд особливостей:
- порівняння ціннісних орієнтацій студентів у інтегрованому та в неінтегрованому освітньому середовищі показує, що в цілому системи цінностей виділених груп є сформованими і схожими, виявлені статистично значимі відмінності (p<0,001, p<0,05) стосуються вираженості певних цінностей, зокрема, в інтегрованому освітньому середовищі, особливо у студентів з інвалідністю, переважають духовно-моральні цінності (розвиток себе, духовне задоволення, активні соціальні контакти), значимість яких також зростає на старших курсах, у студентів неінтегрованих груп більш вираженими є егоїстично-престижні (прагматичні) цінності (престиж, досягнення, матеріальний стан, збереження індивідуальності), вираженість яких суттєво не змінюється з часом;
- вивчення сформованості життєвої перспективи особистості, свідомих уявлень про своє майбутнє показує, що більшість досліджуваних можна охарактеризувати як цілеспрямованих людей, які сприймають процес свого життя як цікавий, емоційно насичений і наповнений змістом, а прожиту частину життя вважають продуктивною та осмисленою, проте є також частина людей, у яких відсутнє чітке співвіднесення цілей – з майбутнім, емоційної насиченості – з теперішнім, задоволення – із досягнутим результатом, минулим; встановлено два типа детермінації поведінки людини часовими факторами – перший тип визначає регуляцію поведінки протягом короткого періоду часу, в конкретних ситуаціях діяльності, а другий тип визначає регуляцію поведінки протягом тривалого часу і пов’язаний із плануванням особистістю цілеспрямованих змін в собі та саморозвитку, що грунтується на самопізнанні механізмів оволодіння своїми внутрішніми резервами;
- вивчення структури самоставлення студентів та механізмів його захисту показує, що найбільший вплив на їх загальну структуру має ставлення до майбутнього та до одногрупників; встановлено, що ставлення до хвороби визначає певну стратегію поведінки; виявлено, що у студентів з інвалідністю сформовані не зовсім конструктивні життєві стилі реагування, при яких в ситуації дії фруструючих факторів суб’єктивно складні завдання можуть замінюватися на відносно більш прості, а мотиваційно-потребова сфера може змінюється у бік більшої спрощеності та доступності; показано, що, як для здорових студентів, так і для студентів з інвалідністю, особливої значимості набувають особистісні ресурси, оскільки саме вони є джерелом запасу стійкості, з одного боку, і потенціалом розвитку, з іншого; загалом, мотивація учіння та професійного становлення детермінується інваріантним комплексом особистісних властивостей, що відображають таку інтегральну якість, як самоставлення, вплив яких на рівень мотивації учіння опосередковується оцінкою цінності учіння на майбутнє;
- мотивація учіння характеризується складною структурою, однією із форм якої є структура внутрішньої (на процес і результат) і зовнішньої (нагорода, уникання) мотивації; отримані дані свідчать про те, що найбільше внутрішня мотивація виражена у студентів з інвалідністю; в динамічному аспекті внутрішньомотивованими в більшій мірі є студенти перших курсів, зі «стажем» навчання показники внутрішніх мотивів знижуються; вивчення характеру стимулів, пов’язаних із домінуючими мотивами учіння, показало, що студенти переважно усвідомлюють важливість і потрібність навчання; основними мотивами навчання є особистісний розвиток, інтерес, бажання стати кваліфікованим спеціалістом, проте і не заперечують проти різного роду заохочень; усвідомлення важливості і потрібності навчання більш характерне для студентів інтегрованих груп, у них більш виражена потреба у пізнанні нового, особливо у студентів з інвалідністю; аналіз найбільш характерних способів підтримання мотивації при можливості дії фруструючих та інших негативних психогенних факторів, показує міжгрупові відмінності, які певним чином співвідносяться з показниками ситуативної адаптації, зокрема, на першому курсі виражене штучне цілепокладання у поєднанні з високими показниками життєвих цілей та позитивним ставленням до майбутнього, на другому курсі також виражене штучне цілепокладання, але у поєднанні із спрощенням поведінки і активним пошуком позитивних стимулів, на старших курсах показники штучного цілепокладання суттєво знижуються, відбувається активний пошук позитивних стимулів, життєвими цілями стає власна значимість, визнання, прагнення бути корисним людям та матеріальний добробут, для студентів з інвалідністю характерна висока потреба у допомозі близького оточення, що стосується вибудовування життєвих завдань і одержання зворотного зв'язку щодо процесу і результативності життя.
5. Розкриття закономірностей інтеграції і структурування основних мотиваційних підсистем та особливостей утворення цілісної системи мотивації учіння особистості дало можливість зробити такі висновки:
– синергії мотивації студентів, які позитивно впливають на самодетермінацію учіння, досягаються взаємообумовленістю різнорівневих параметрів системно-рівневої організації мотиваційної системи – морально-духовних цінностей, внутрішніх ресурсів особистості, самоприйняття (самоефективності), зрілих механізмів психологічного захисту, потреби в саморозвитку, цілісністю сприйняття життєвого шляху, здатністю до рефлексії та синергії;
– домінуючі мотиваційні стратегії навчання студентів – самореалізації, психологічного благополуччя, примусу та амотивації – визначаються співвідношенням особистісних детермінант і оцінок цінності навчання для майбутнього професійного становлення; перші дві відносяться до мотивації учіння як самодетермінованого процесу (внутрішня мотивація), обумовлені творчою спрямованістю особистості, самокерівництвом, прагненням до саморозвитку, високого статусного положення в соціальних контактах, прагненням до новизни; дві інші – відносяться до процесу, детермінованого різними обставинами життя (зовнішня мотивація), обумовленого ціннісною моделлю суспільства, примусом батьків тощо і пов’язана із вольовим примусом до виконання навчальних завдань, супроводжується психоемоційним дискомфортом, низькою задоволеністю навчанням або навіть байдужістю та апатією;
– основними типами мотивації учіння як самодетермінованого процесу є мотивація самореалізації, як опредмечування сутнісних сил особистості, її потреб, прагнення до саморозвитку свого потенціалу та мотивація психологічного благополуччя, яка виражається в генералізованій потребі в позитивному функціонуванні, а також ступені реалізованості цієї спрямованості, що суб'єктивно виражається у відчутті задоволеності собою і власним життям. Домінуючий тип мотивації учіння обумовлений переважанням вектора спрямованості на саморозвиток свого потенціалу чи на реалізацію основних компонентів позитивного функціонування особистості як цілісної системи;
6. Прагнення до самореалізації та психологічного благополуччя, які є, в певній мірі, психологічними механізмами самодетермінації мотивації учіння особистості, зумовлюється синергією її дефіцитарних потреб, яке підкріплюється особистісними та соціальними потребами в саморозвитку, піддаючись когнітивно-афективній оцінці, яка виражається в інтегральній оцінці особистісних ресурсів, внаслідок чого знаходить додаткову інтенцію.
7. Мотивація самореалізації та психологічного благополуччя обумовлена двома рівнями взаємозалежних напруг – розбіжністю між актуальним станом і двома потенційними станами, детермінованими ближньою і віддаленою часовою перспективою особистості. Отже, рівень досягнутої самореалізації, рівень задоволення актуальних цілей взаємопов’язаний із рівнем потенційної самореалізації, тому детермінований відчуттям задоволеності особистості вибором професії, бажанням у майбутньому працювати за обраною професією та професійно самореалізовуватися, що має пряме відображення в цілепокладанні.
8. Умови формування та розвитку мотивації учіння створюються за рахунок синергетичних ефектів, які досягаються в такому освітньому середовищі, де «працюють» цінності особистісного розвитку, духовного задоволення, креативності; створюється простір міжособистісної взаємодії, що забезпечує моральну підтримку, підґрунтя для формування самоповаги, самоінтересу, самоприйняття, саморозуміння та самовпевненості; забезпечуються можливості доручення студентів до професійної діяльності та розвитку в ній професійно важливих якостей і цінностей.
9. Запропонований системно-синергетичний підхід для дослідження мотивації учіння як самодетермінованого процесу, емпірично валідизовано через виявлення і опис типів мотивації учіння та особистісних характеристик найвираженіших представників даних типів.
10. Розроблена модель та програма психологічного забезпечення мотивації учіння у ВНЗ, в якій основний акцент поставлено не традиційному «психолого-педагогічному супровіді навчання студентів», а на створенні освітнього середовища, яке реалізує особливу культуру соціалізації індивідуальності, що формується і культивується на основі утвердження принципу співвіднесеності можливостей людини та освітнього середовища.
Таким чином, висунуті у нашому дослідженні гіпотези підтвердилися. Подальші перспективи досліджень проблеми мотивації учіння особистості, полягають у більш детальному розкритті особистісного опосередкування динамічних характеристик – сили та інтенсивності мотивації, розвитку ресурсів самореалізації та вивчення даної проблеми на інших вікових категоріях, зокрема у дорослих осіб.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова К. А. Время личности и время жизни / К. А. Абульханова, Т. Н. Березина. – СПб. : Алетейя, 2001. – 299 с.
2. Абульханова-Славская К. А. Развитие личности в процессе жизнедеятельности / К. А.Абульханова–Славская // Психология формирования и развития личности. – М.: Наука, 1981. –С. 19-45.
3. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни / К. А. Абульханова-Славская – М. : Мысль, 1991. – 299 с.
4. Абульханова-Славская К. А. Философско-психологическая концепция С. Л. Рубинштейна: К 100–летию со дня рождения / К. А. Абульханова-Славская, А. В. Брушлинский. – М.: Наука, 1989.– 248 с.
5. Аверьянов А.Н. Система: философская категория и реальность / А.Н. Аверьянов – М.:Мысль, 1976. – 188 с.
6. Агошкова Е.Б. Эволюция понятия системы / Е.Б Агошкова., Б.В. Ахлибинский //Вопросы философии. – 1998. – № 7. – С. 170-178.
7. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологии / Альфред Адлер. – М. : Фонд “За экономич. грамотность”, 1995. – 296 с.
8. Александрова Л. А. Личностные ресурсы и совладание в затрудненных условиях развития / Л. А.Александрова, Д. А.Леонтьев, А. А.Лебедева, Е. И.Рассказова // Личностный потенциал: структура и диагностика / Под ред. Д. А. Леонтьева. –М.:Смысл, 2011. – 679 с.
9. Александрова Л.А. Ресурсы саморегуляции студентов с ограниченными возможностями здоровья как фактор эффективности инклюзивного образования/ Л.А. Александрова, А.А. Лебедева, Д.А. Леонтьев // Личностный ресурс субъекта труда в изменяющейся России [Материалы II Международной научно–практической конференции]. – Часть 2. Симпозиум «Субъект и личность в психологии саморегуляции». – Кисловодск: СевКавГТУ, 2009. – С. 11-16.
10. Алексєєва М.І. Моральні цінності у свідомості української молоді / М.І. Алексєєва // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави: Зб. наук. праць. – К.: Інф.-вид. центр Тов-ва “Знання” України, 2001. – Вип. 3. – С. 153-156.
11. Алексєєва М.І., Дригус М.Т. Дослідження мотиваційної сфери особистості підлітка / М.І Алексєєва., М.Т. Дригус // Вивчення особистості підлітка. – К., 1994. – 126 с.
12. Алтунина И.Р. Мотивы и мотивация социального поведения : учебное пособие / И.Р. Алтунина. – М.: Изд-во Московского психолого-педагогического института, 2006. – 144 с.
13. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г.Ананьев. – СПб.: Питер, 2001. – 272 с.
14. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. – Л. : ЛГУ, 1968. – 339 с.
15. Анастази А. Психологическое тестирование. В 2 кн. Кн. 1. : [пер. с англ.] / Анна Анастази. – М. : Педагогика, 1982. – С. 17–204.
16. Андреева Г.М. Психология социального познания / Г.М. Андреева. – М.: Аспект Пресс, 2000. – 288 с.
17. Андреева Д.А. О понятии адаптация. Исследование адаптации студентов к условиям учебы в вузе / Д.А. Андреева // Человек и общество. – Л.: Изд-во ЛГУ,1973. – С.62-69.
18. Анисимова О.М. Самооценка в структуре личности студента: автореф. дис.на соиск. науч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.05. / О.М. Анисимова. – М., 1984. –17 с.
19. Анохин П.К. Философские аспекты теории функциональной системы /П.К.Анохин. – М.:Наука, 1978. – 455 с.
20. Анцыферова Л. И. К психологии личности как развивающейся системы / Л. И. Анцыферова // Психология формирования и развития личности. – М., 1981. – С. 3-11.
21. Анцыферова Л. И. Личность в трудных жизненных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита / Л. И. Анцыферова // Психология социальных ситуаций. – СПб., 2001. – С. 309-334.
22. Анцыферова Л.И. Методологические принципы и проблемы психологии / Л. И. Анцыферова // Психологический журнал,1982. –Т.3.–№2. –С.3-17.
23. Анцыферова Л.И. Способность личности к преодолению деформаций свого развития / Л. И. Анцыферова // Психологический журнал. –1999. –Т. 20. –N 1. –С.6-19.
24. Аптер М. За пределами черт личности:реверсивная теория мотивации / М.Аптер. – Пер. с англ. – Луцк, 2004. – 110 с.
25. Аргайл М. Психология счастья / М. Аргайл. – М.: Прогресс, 1990.
– 336 с.
26. Арестова О.Н. Влияние мотивации на структуру целеполагания / О.Н. Арестова // Вестник МГУ. – Серия 14. – Психология. – 1998. – №4.
– С. 40-52.
27. Арестова О.Н. Мотивация и перспективное целеполагание в мыслительной деятельности / О.Н. Арестова //Вестник МГУ. – Сер. 14. Психология. – 1999. – №3. – С.16-25.
28. Арнольд В.И. Теория катастроф / В.И. Арнольд – М.: Наука, 1990.
– 128 с.
29. Аронсон Э. Эпоха пропаганды: Механизмы убеждения, повседневное использование и злоупотребление / Э. Аронсон, Э. Р. Пратканис // Перераб. изд. – СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. – 384 с. – (Проект «Психологическая энциклопедия»)
30. Аршинов В.И. Синергетика: эволюционный аспект / В.И. Аршинов, В.Г. Буданов // Самоорганизация и наука: опыт философского осмысления" – М.: ИФ РАН, 1994. – С. 229–243.
31. Асеев В.Г. Личность и значимость побуждений / В.Г.Асеев. – М.: ИП РАН, 1993. –224с.
32. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности / В.Г.Асеев. – М.: Мысль, 1976. – 158 с.
33. Асеев В.Г. О двустороннем характере мотивационно–смысловых образований личности / В.Г.Асеев //Психологические, философские и религиозные аспекты смысла жизни. [Текст] : материалы III-V симпозиумов / Психологический институт Российской Академии образования. - М.: Ось-89, 2001. - С .32 - 41.
34. Асмолов А.Г. Психология личности: культурно-историческое понимание развития человека / А.Г. Асмолов. [3–е изд., испр. и доп.] – М.:Смысл: Издательский Центр «Академия», 2007. – 528 с.
35. Асмолов А.Г. О некоторых перспективах исследования смысловых образований личности / А.Г. Асмолов, Б.С.Братусь, Б.В.Зейгарник, А.В.Петровский, Е.В.Субботский , А.У.Хараш, Л.С.Цветкова // Вопросы психологии. – 1979. – №4. – С. 35-46.
36. Астопов В.М. Введение в дефектологию с онсовами нейро-и патопсихологии. – М.: Международная педагогическая академия,
1994. – 216 с.
37. Афанасьев В.Г. Системность и общество / В.Г. Афанасьев. – М.: Политиздат, 1980. – 120 с.
38. Ахмедов А.Б., Марцинковская Т.Д. Синергетические и холистические тенденции Я-концепции: теория и эмпирика [Электронный ресурс] / А.Б.Ахмедов, Т.Д.Марцинковская // Психологические исследования: электрон. науч. журн, 2010. – N 3(11).
39. Ахмеров Р.А. Биографические кризисы личности: автореф. дис.на соиск. науч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.01. «общая психология» / Р.А. Ахмеров. – М., 1994. – 24 с.
40. Бадмаева Н.Ц. Мотивационные факторы формирования мыслительных и мнемических способностей / Н.Ц.Бадмаева. – Улан-Удэ: Изд-во ВСГТУ, 2000. –175с.
41. Баканов Е.Н. О природе пробуждения / Е.Н.Баканов, В.А.Иванников //Вопросы психологии, 1983. –N 4. – С.146-154.
42. Балин В.Д. Психическое отражение: элементы теоретической психологии/ В.Д. Балин. – СПб.: Изд-во С.-Петербургского ун-та, 2001. –376 с.
43. Балл Г. А. Нормы деятельности и творческая активность личности / Г. А. Балл // Вопросы психологии. –1990. –№6. – С. 25-36.
44. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности / Г. А. Балл // Вопросы психологии, 1989. –№1. – С.92-100.
45. Балл Г. А. Психологическое содержание личностной свободы: сущность и составляющие / Г. А. Балл // Психологический журнал. – 1997. – Т. 18, № 5. – С. 7-19.
46. Барабанщиков В.А. Принцип системности в современной психологии / В.А Барабанщиков // Проблемы системогенеза учебной и профессиональной деятельности. – Ярославль, 2003. – С. 11-13.
47. Бахарева Н.К. Субъективное благополучие как системообразующий фактор толерантности: автореф. дис. на соиск. науч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.01. / Н.К. Бахарева. – Хабаровск, 2004. – 18 с.
48. Белинская Е.П. Идентичность личности в условиях социальных изменений: aвтореф. дис. на соиск. науч. степени д-ра психол. наук. – М., 2006. – 50 c
49. Белобрыкина О. А. Влияние социального окружения на развитие самооценки старших школьников / О. А. Белобрыкина // Вопросы психологии, 2001. – № 4. –С. 31-38.
50. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека / Ф.Б.Березин. – Л.: Наука, 1988. –270с.
51. Бернс Р. Развитие Я–концепции и воспитание / Р.Бернс. – М.: Прогресс, 1986.–422 с.
52. Берталанфи Л. Общая теория систем: критический обзор / Л.Берталанфи // Исследования по общей теории систем. – М.: Наука, 1969. – С. 9-84
53. Блауберг И.В. Системный подход: предпосылки, проблемы, трудности / И.В. Блауберг, В.Н. Садовский, Э.Г Юдин. – М.: Знание,1969. – 64 с.
54. Блауберг И.В. Системный подход как современное общенаучное направление / И.В.Блауберг, Б.Г. Юдин //Диалектика и системный анализ. – М.: Наука, 1986. – С. 136-139.
55. Богданова Т. Г. Целеобразование при различной мотивации: автореф. дис.на соиск. науч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.01.
– М., 1978. – 16 с.
56. Богоявленская Д.Б. “Субьект деятельности” в проблематике творчества / Д.Б. Богоявленская // Вопросы психологии. – 1999. – №2.
– С. 35-41
57. Бодалев А.А. Личность и общение / А.А.Бодалев. – М.: Педагогика, 1983. – 272 с.
58. Бодалев А.А. Общая психодиагностика / А.А.Бодалев, В.В Столин. –СПб.: Речь, 2002. – 440 с.
59. Бодров В.А. Нелинейная модель мотивационной сферы личности / Бодров В.А., Ложкин Г.В., Плющ А.Н. // Психологический журнал. – 2001. –№2. – C.90-100.
60. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности [Учебное пособие для вузов] / В.А. Бодров. – М.: ПЕР СЭ, 2001. – 511 с.
61. Бодров В.А., Сыркина А.Л. Использование психосемантических методов в диагностике профессиональной мотивации / В.А. Бодров, А.Л. Сыркина // Научный поиск. Сборник научных работ студентов, аспирантов и преподавателей. – Ярославль, 2004. – Вып. 5. – С. 131-142.
62. Божович Л.И. Проблемы формирования личности / Л.И.Божович. – Москва–Воронеж : Знание, 1997. – 356 с.
63. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерапия личности / А.Ф. Бондаренко. – К. : КГПИИЯ, 1991. – 189с.
64. Бондарчук О.І. Психологічні умови становлення мотивації керівників загальноосвітніх шкіл до професійного вдосконалення / О.І. Бондарчук // Актуальні проблеми психології : зб. наук. праць Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименко, Л.М. Карамушка. – К. : Міленіум, 2001. – Т. 1. – Випуск 1. – С. 111-114.
65. Бондарчук О.І Професійне становлення і особистісний розвиток керівників загальноосвітніх навчальних закладів / О.І. Бондарчук // Наук. записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / ред. С.Д. Максименка. – К.: Міленіум, 2006. – Вип. 28. – С. 234-244.
66. Боришевський М. Й. Духовні цінності як детермінанта самоактивності особистості у вихованні й самовихованні / М. Й. Боришевський // Психологія самоактивності учнів у виховному процесі: навч.-метод. посібник / за ред. М. Й. Боришевського. – К. : ЗМН, 1998. – 168 с
67. Боришевський М. Й. Самовизначення і самореалізація як складова потребово-мотиваційного компоненту громадянської свідомості та самосвідомості особистості [Текст] / М. Й. Боришевський, М. І. Алексеєва, В. В. Антоненко [та ін.] // Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості. У 2–х т. Т.1. – К., 2001. – С. 149-160
68. Бороздина Л.В., Залученова Е.А. Увеличение индекса тревожности при расхождении уровня самооценки и притязаний / Л.В.Бороздина, Е.А.Залученова // Вопросы психологии. –1993. –№ 1. –С. 104-113.
69. Бочарова Е.Е. Взаимосвязь ценностных ориентаций, стратегий поведения и субъективного благополучия личности: автореф. дис.на соиск. науч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.01. /Е.Е. Бочарова. – Саратов, 2005. – 18 с.
70. Братусь Б.С. Аномалии личности / Б.С. Братусь. – М. : Мысль,
1998. – 301 с.
71. Братусь Б.С, Павленко В.Н. Соотношение структуры самооценки и целевой регуляции деятельности в норме и при аномалии развития/ Б.С. Братусь, В.Н. Павленко // Вопросы психологии. –1986. –№ 4. – С. 146-154.
72. Братусь Б.С. К изучению смысловой сферы личности / Б.С. Братусь // Вестник Моск. ун–та. Сер. 14. Психология. – 1981. –№ 2. –С. 46-56.
73. Бреслав Г.М. Психология эмоций [Учебное пособие] / Г.М. Бреслав – М.: Смысл, 2004. – 544 с.
74. Брушлинский А. В. Проблема субъекта в психологической науке / А.В.Брушлинский // Психол. журн. – 1991. – Т. 12. – № 6. – С. 3-10.
75. Брушлинский А. В. О взаимодействиях процессуального (динамического) и личностного (мотивационного) аспектов мышления / А.В. Брушлинский // Психологические исследования познавательных процессов и личности. – М.: Наука, 1983.– С. 84-96.
76. Бубнова С. С. Ценностные ориентации личности как многомерная нелинейная система / С. С. Бубнова // Психол. журн. – 1999. – № 5.
– С. 38-44.
77. Буданов В.Г. Методологические принципы синергетики / В.Г Буданов. // Новое в синергетике [Под ред. Г.Г. Малинецкого]. – М.: Наука, 2006.
– С. 312-322.
78. Буданов В.Г. Синергетическая методология в постнеклассической науке и образовании / В.Г Буданов // Синергетическая парадигма. Синергетика в образовании [Отв. ред. В.Г. Буданов]. – М., 2006.
–С. 174-211.
79. Будасси С.А. Моделирование личности в группе (на вероятностных структурах) : автореф. дис.на соиск. науч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.01. / С.А.Будасси. – М., 1972. –16с.
80. Будинайте Г.Л. Личностные ценности и личностные предпочтения субъекта / Г.Л.Будинайте, Т.В. Корнилова // Вопросы психологии. – 1993. – № 3. – С. 99-105.
81. Бурлачук Л. Ф. Психология жизненных ситуаций / Л. Ф. Бурлачук, Е. Ю. Коржова. – М. : Российское педагогическое агентство, 1999. – 263 с.
82. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике / Л.Ф. Бурлачук, С.М.Морозов. – СПб.: Издательство «Питер», 2000. – 528 с.
83. Буякас Т.М. Опыт утверждения общечеловеческих ценностей – культурных символов – в индивидуальном сознании / Т.М.Буякас, О.Г. Зевина // Вопросы психологии. – 1997. – № 5. – С. 44–55.
84. Вайзер Г.А. Смысл жизни и двойной кризис в жизни человека / Г.А Вайзер. // Психол. журн. – 1998. – Т.19, – №5. – С. 3 – 14.
85. Варламова Е.П. Рефлексивные методы диагностики в системе образования / Е.П Варламова, С.Ю.Степанов // Вопросы психологии. –1997. – № 5. – С. 28–43.
86. Васильев И.А. Мотивация и контроль за действием / И. А. Васильев, М. Ш. Магомед-Эминов –М.: Изд-во МГУ, 1991.–144 с.
87. Василюк Ф. Е. Психотехника выбора / Ф. Е. Василюк // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии [Под ред. Д. А. Леонтьева, В. Г. Щур]. – М.: Смысл, 1997.
– С.284–314.
88. Василюк Ф. Е. Типология переживания различных критических ситуаций / Ф. Е. Василюк // Психологический журнал. – 1995. – Т. 16., № 5. – С. 104–114.
89. Вассерман Л.И. Психологическая диагностика типов отношения к болезни при психосоматических и нервно–психических расстройствах [Методические рекомендации] / Л.И. Вассерман, Б.В.Иовлев, В.В. Бочаров и др.. – СПб, 1991. – 26 с.
90. Визгина А.В. Проявление личных особенностей в самоописаниях мужчин и женщин / А.В. Визгина, СР. Пантилеев // Вопросы психологии. – 2001. – № 3. –С. 91–100.
91. Визгина А.В. Внутренний диалог и самоотношение / А. В. Визгина, В. В. Столин // Психологический журнал. –1989. – Т. 10. – № 6. – С. 50–57.
92. Вилюнас В. Психология развития мотивации / В.Вилюнас. – СПб.: Речь, 2006. –458 с.
93. Вірна Ж.П. Мотиваційно–смислова регуляція в професіоналізації психолога / Жанна Петрівна Вірна / Автореф. дис. докт…психол. наук: 19.00.01/ Інститут психології імені Г.С.Костюка НАПН України. – К., 2004. – 36 с.
94. Вітковська О.І. Психологічні умови професійного самовизначення випускників середніх шкіл у процесі профконсультації: автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.07 [Інститут педагогіки і психології професійної освіти АПН України] / О.І. Вітковська. – К., 2002. – 21 с.
95. Войтенко Р.М. Психологические аспекты болезни и инвалидности: значение в клинике и экспертизе трудоспособности [Методическое пособие] / Р.М. Войтенко. – Таллинн: Валгус, 1981. – 43 с.
96. Воловикова М. И. Познавательная мотивация в процессе решения мыслительных задач: автореф. дис.на соиск. науч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.01./ М. И. Воловикова. – М., 1980. – 16 с.
97. Воронина А.В. Оценка психологического благополучия школьников в системе профилактической и коррекционной работы психологической службы: автореф. дис. канд. психол. наук /А.В. Воронина. – Томск, 2002.
–16 с.
98. Выготский Л. С. Основы дефектологи: собр. соч. В 6 т. Т. 5. / Л. С. Выготский – М. : Педагогика, 1983. – 368 с.
99. Выготский Л. С. Собрание сочинений: в 6 т. / Л.С. Выготский. –М.Педагогика, 1984. –Т4. – 432 с.
100. Газизулин А.Т. Специфика самоотношения у молодежи, обучающейся в высших учебных заведениях: автореф. дис.на соиск. науч. степени канд. психол. наук: спец. 19.00.11./ А.Т. Газизулин. –М., 1999. –13 с.
101. Галажинский Э.В. Детерминация и направленность самореализации личности: [Текст] / Э.В. Галажинский. – Томск: Изд-во Томского ун-та, 2002. – 182 с.
102. Галузяк В.М. Мотиваційно-ціннісні детермінанти індивідуального стилю педагогічного спілкування: автореф. дис.на здоб. наук. ступеня канд. психол. наук: спец. 19.00.07./ В.М.Галузяк. – К., 1999. – 16 с.
103. Ганзен В. Б. Системные описания в психологии / В. Б. Ганзен. –Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1984. – 176 с.
104. Гершунский Б.С. Концепция самореализации личности в системе обоснования ценностей и целей образования / Б.С.Гершунский // Педагогика. – 2003. – №10. – С.3-7.
105. Гилевич И. М. К проблеме интеграции (программа подготовки учителей массовых школ к работе с детьми с нарушениями слуха) / И. М. Гилевич, П.И.Тигранова // Дефектология. – 1996. – № 6. – С. 44-51.
106. Гінзбург М.Р. Психологическое содержание личностного самоопределения / М.Р. Гінзбург // Вопросы психологии. –1994. –№3. –С.43-52.
107. Гозман Л.Я. Взаимосвязь отношения к себе и другим / Л.Я. Гозман, Ю. А. Алешина // Вестн. Моск. Ун-та. Сер. 14. Психология. –1982. – № 4.
– С.21-29.
108. Головаха Е. И. Жизненная перспектива и ценностные ориентации личности / Е. И. Головаха // Психология личности в трудах отечественных психологов. – СПб.: Питер, 2000. – С. 256–269.
109. Головаха Е. И. Психологическое время личности / Е. И. Головаха, А. А. Кроник. – К., 1984. – 256 с.
110. Гончарова Е.Б. Формирование мотивации учебной деятельности подростков / Е.Б. Гончарова // Вопросы психологии. – 2000. – №6. – С. 132-135.
111. Гордеева Т.О. Мотивационные факторы, влияющие на достижения в учебной деятельности / Т.О. Гордеева // Психология в вузе, 2005. –№ 4. – С. 3-27.
112. Гордеева Т.О. Психология мотивации достижения [Учебное пособие]. / Т.О. Гордеева. – М.: Смысл; Изд. центр «Академия», 2006. – 333 с.
113. Гордиевская Е.О. Особенности оценки собственного "Я" у инвалидов с дефектами внешности как один из факторов социальной адаптации / Гордиевская Е.О. // Социальные и медицинские проблемы профилактики инвалидности и реабилитации инвалидов [Тезисы доклада]. – Днепропетровск, 1989. – С. 156-157.
114. Горянина В.А. Психологические предпосылки непродуктивного стиля межличностного взаимодействия / В.А. Горянина //Психологический журнал. –1997. –Т. 18.– №6. – С.73-83.
115. Григорян С.Г. Соотношение потребностей, эмоций и воли в структуре мотивации / С.Г. Григорян // Проблемы формирования социальных потребностей. – Тбилиси, 1981. – С. 24–27.
116. Гудечек Я. Ценностная ориентация личности / Я. Гудечек // Психология личности в социалистическом обществе: Активность и развитие личности. – М., 1989. – С. 102–109.
117. Гуманитарное исследование в образовании: опыт, размышления, проблемы / [Под ред. Г.Н. Прозументовой]. – Томск: Томский государственный университет, 2002. – 342 с.
118. Давыдов В.В. Теория развивающего обучения / В.В. Давыдов. – М.: ИНТОР, 1996. – 544 с.
119. Давыдов В.В. Принцип развития в психологии / В.В. Давыдов, В.П. Зинченко //Вопросы психологии. –1980. – № 12. –С.47–60.
120. Данилюк А.Я. Теория интеграции образования [Монография] / А.Я. Данилюк. – Ростов–н/Д., 2000. – 440 с.
121. Делокаров К.Х. Ценности глобализирующегося мира / К.Х.Делокаров. – М.: Scientific Press Ltd, 2002. – 189 с.
122. Державна программа „Національний план дій з реалізації Конвенції про права інвалідів” на період до 2020 року” // Постанова КМУ від 1 серпня 2012 р. № 706.
123. Дерябин А. А. Я–концепция и теория когнитивного диссонанса: обзор зарубежной литературы [Электрон, ресурс]. – Режим доступа: http:/ /www.nsu.ru/psych/internet/bits/dissonan.htm
124. Джемс У. Психология / У. Джемс. – М: Педагогика, 1991. – 368 с.
125. Джидарьян И.А. Проблемы общей удовлетворённости жизнью: теоретическое и эмпирическое исследование / И.А. Джидарьян, Е.В. Антонова // Сознание личности в кризисном обществе. – М.: Ин-тут психологии РАН, 1995. – С.76-94.
126. Диагностика социально–психологической адаптации (К.Роджерс, Р.Даймонд) / Н.П. Фетискин, В.В. Козлов, Г.М. Мануйлов // Социально–психологическая диагностика развития личности и малых групп. – М.: Изд-во Института Психотерапии. 2002. C.193-197.
127. Додонов Б.И. Потребность, отношения и направленность личности / Б.И. Додонов //Вопросы психологии, 1973, № 5, c.18-29.
128. Дусавицкий А.К. Мотивы учебной деятельности студентов: Учеб.пособие / А.К. Дусавицкий. – Харьков: ХГУ, 1987. – 55 с.
129. Дусавицький А.К. Развивающее обучение: теория и практика [Текст]. / А.К. Дусавицкий. – Харьков: 2002. – 146 с.
130. Емельянов Ю.Н. Стремление к самотождественности как социальная потребность индивида / Ю.Н.Емельянов // Проблемы формирования социогенных потребностей. – Тбилиси: Мицниереба, 1981. – С. 97-100.
131. Ертанова О. Н. Образование и инвалидность: ступени развития / О. Н. Ертанова // Журнал прикладной психологии. – 2008. – № 2. – С. 36-47.
132. Забродин Ю.М. Мотивационно-смысловые связи в структуре направленности человека / Ю.М. Забродин, Б.А. Сосновский // Вопросы психологии, 1989, – №6. – С. 100-108.
133. Занюк С. Психология мотивации / С. Занюк. – К.: Эльга–Н; Ника–Центр, 2001. – 352 с.
134. Захарова А. В. Генезис самооценки: автореф. дис. ... д–ра псих, наук: 19.00.01. / А. В. Захарова. – М., 1989. – 44 с.
135. Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учебн. пособие. [3–е изд., перераб. и доп] / Э.Ф. Зеер. – М.: Академический Проект, Фонд «Мир», 2005.
– 336 с.
136. Зейгарник Б.В. Личность и патология деятельности / Б.В. Зейгарник. –М.:Изд-во МГУ, 1971. – 100 с.
137. Зейгарник Б.В. Теория личности К.Левина / Б.В. Зейгарник..– М.: Изд-во МГУ, 1981. –117 с.
138. Зейгарник Б.В. Очерки по психологии аномального развития личности / Б.В. Зейгарник, Б.С. Братусь. – М., 1980. – 169 с.
139. Земцова М.И. Пути компенсации слепоты а процессе познавательной и трудовой деятельности / М.И. Земцова. – М.,1956. – 139 с.
140. Зинченко В.П. Проблемы психологического развития (читая О. Мандельштама) / В.П.Зинченко // Вопросы психологии, 1992. № 3-4.
–С.50-60.
141. Зинченко В.П. Сознание и творческий акт / В.П.Зинченко. – М.: Языки славянских культур, 2010. – 592 с.
142. Зорин Н.А. Клиническое рассмотрение понятия "психологический барьер" у больных, перенесших ампутацию конечностей / Н.А. Зорин // Всесоюзный съезд невропатологов и психиатров: Тезисы доклада. Москва. – 1991. – С. 399-400.
143. Иванников В.А. Проблема потребности в теории деятельности / В.А. Иванников // Вестник Моск. Ун-та, Сер. Психология, 1983. – № 2,
– С.20-26.
144. Иванов М.С. К проблеме оценки потенциала самореализации личности в процессе обучения: [Текст] / М.С. Иванов, М.С. Яницкий // Философия образования, 2004. – № 3(11). – С. 233–241.
145. Иванов М.С. Модель напряжений самореализации и ее эмпирическая валидизация: / М.С. Иванов, М.С. Яницкий // Сибирский психологический журнал, 2007, №25. – с. 20–29.
146. Иванова И.В. Влияние переживаний на развитие личностной идентичности у детей старшего дошкольного и младшего школьного возраста: автореф. дис. … канд. психол. наук / И.В. Иванова. – М., 2001. –20 с
147. Иващенко Ф.И. Использование прошлых успехов учащихся для повышения их ответственности / Иващенко Ф.И. // Вопросы психологии. – 2000. – №2. – С. 87-91.
148. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы / Ильин Е.П. – СПб.: Питер, 2004.
– 509 с.
149. Ильясов И.И. Структура процесса учения / Ильясов И.И. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – 200 с.
150. Имплицитные концепции творческой личности и профессионализма /В.Г. Безроговой., Г.В. Иванченко, М.Ю. Казарян, М.А.Козлова //Вестник Университета Российской академии образования. –2004. –№3 (25).
–С.89-107.
151. Каган В.Е. Внутренняя картина здоровья – термин или концепция?/ В.Е.Каган // Вопросы психологии. – 1993. – №1. – С. 86–88.
152. Калитеевская Е.Р. Психическое здоровье как способ бытия в мире: от объяснения к переживанию / Е.Р. Калитеевская // Психология с человеческим лицом: гуманистическая перспектива в постсоветской психологии [под ред. Д.А.Леонтьева, В.Г.Щур]. – М.: Смысл, 1997.
– С.231–238.
153. Каменская В. Г. Психология развития: общие и специальные вопросы: учебное пособие для студентов высших педагогических учебных заведений / В. Г.Каменская, И. Е. Мельникова. - Санкт-Петербург : ДЕТСТВО-ПРЕСС, 2008. - 366 с.
154. . Карвасарский Б. Д. Неврозы / Б. Д. Карвасарский. – М.: Медицина, 1980. –448 с.
155. Карпенко З.С. Аксіопсихологія особистості / З.С. Карпенко. – К.: ТОВ “Міжнародна фінансова агенція”, 1997. – 216 с.
156. Карпинский К.В. Человек как субъект жизни / К.В.Карпинский. –Гродно: ГрГУ, К21, 2002. –380 с.
157. Карпов А.В. Метасистемная организация уровневых структур пс