ПСИХОЛОГІЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ : ПСИХОЛОГИЯ СТРЕСОСТИЙКОСТИ ЛИЧНОСТИ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Корольчук Валентина Миколаївна

УДК 159.942.3

ПСИХОЛОГІЯ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ

19.00.01 загальна психологія, історія психології

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант:
Максименко Сергій Дмитрович
дійсний член АПН України,
доктор психологічних наук, професор

Київ 2009

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ............................................................. 5
ВСТУП............................................................................................................. 6

РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ СТРЕСО­СТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ........................................................................... 18
1.1 Психологічний зміст стресостійкості особистості.................................. 18
1.1.1. Психологічна характеристика стресостійкості особистості 18
1.1.2 Детермінанти та механізми стресостійкості особистості .. 38
1.2 Вплив травматичного стресу на особистість......................................... 58
1.2.1 Особливості психічного реагування на екстремальні ситуації... 58
1.2.2 Посттравматичний стресовий розлад як наслідок стресогенного впливу................................................................................................................ 66
ВИСНОВКИ ДО 1 РОЗДІЛУ........................................................................ 73

РОЗДІЛ 2 МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ І МЕТОДИЧНИЙ АПАРАТ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСОБИ­СТОСТІ...................................................................................................... 77
2.1 Загальна характеристика та методологічні підходи дослідження стресостійкості особистості............................................................................................. 77
2.1.1 Методичні підходи до вивчення стресостійкості особистості 81
2.2 Методи психологічної діагностики прямих показників стресостійкості особистості............................................................................................. 87
2.3 Психодіагностика проявів стресостійкості за побічними показниками 93
2.4 Обґрунтування методик вивчення властивостей нервової системи для психодіагностики стресостійкості......................................................... 95
2.5 Методи емпіричного дослідження особистісно-мотиваційної сфери.. 100
2.6 Організація науково-пошукової роботи.............................................. 107
ВИСНОВКИ ДО 2 РОЗДІЛУ...................................................................... 113

РОЗДІЛ 3 ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЯВІВ СТРЕСОСТІЙКО­СТІ ОСОБИСТОСТІ В ДИНАМІЦІ ПРОФЕСІЙНОГО СТАНОВЛЕННЯ РЯТУВАЛЬНИКІВ.................................................................... 116
3.1 Особливості стресостійкості рятувальників за прямими показниками 116
3.2 Кореляційний аналіз стресостійкості з її побічними показниками..... 140
3.3 Дослідження особливостей проявів стресостійкості у досвідчених і недосвідчених рятувальників за побічними показниками................. 152
3.4 Особливості особистісно-мотиваційної сфери у стресостійких рятувальників.............................................................................................................. 158
3.5 Аналіз результатів експертного опитування досвідчених професійних рятувальників....................................................................................... 175
3.6 Порівняльний аналіз первинної стресостійкості у досвідчених, малодосвідчених і недосвідчених рятувальників............................................................ 181
3.7 Кореляційний аналіз стресостійкості з показниками властивостей нервової системи рятувальників......................................................................... 193
ВИСНОВКИ ДО 3 РОЗДІЛУ...................................................................... 198

РОЗДІЛ 4 КОМПОНЕНТИ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ТА ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ТИПОВИХ ПРОФІЛЕЙ СТРЕСОСТІЙКИХ І НЕСТРЕСОСТІЙКИХ ОСІБ..................................................... 204
4.1 Порівняльний аналіз кореляційних зв’язків прямих показників стресостійкості рятувальників....................................................................................... 204
4.2 Структурні компоненти стресостійкості рятувальників ..................... 217
4.3 Дослідження особливостей прояву стресостійкості у рятувальників з різним досвідом роботи (досвідчених і малодосвідчених)............................ 223
4.4 Порівняльна характеристика стресостійкості у малодосвідчених і недосвідчених рятувальників.............................................................. 240
4.5 Порівняльна характеристика стресостійкості у трьох категорій рятувальників.............................................................................................................. 247
4.6 Характеристика типових профілей стресостійких і нестресостійких осіб за компонентами стресостійкості 264
ВИСНОВКИ ДО 4 РОЗДІЛУ .. 291

РОЗДІЛ 5 ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТА КОНЦЕПТУАЛЬНІ ОСНОВИ СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ СТРЕСОСТІЙКОСТІ ОСОБИСТОСТІ........... 296
5.1 Особливості організації психологічної програми формування стресостійкості особистості........................................................................................... 296
5..2 Ефективність впливу психокорекційних методів на формування стресостійкості особистості........................................................................................... 306
5..3 Концептуальні основи структурно-функціональної організації стресостійкості особистості........................................................................................... 330
ВИСНОВКИ ДО 5 РОЗДІЛУ...................................................................... 380
ВИСНОВКИ................................................................................................ 385
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ............................................................................. 389
ДОДАТКИ................................................................................................... 435

ВСТУП
Актуальність дослідження. Проблема прогнозування поведінки людей в екстремальних умовах діяльності, а також оцінка вірогідності збереження їх здоров’я і працездатності після впливу екстремальних факторів привертає увагу багатьох дослідників. (Ю.А. Александровський, М.М. Решетников, Н.В.Тарабріна, В.О. Моляко, Г.В. Ложкін, О.Р. Малхазов, О.М. Морозов, С.М.Миронець, О.В. Тимченко, В.О. Бодров, А.Г. Маклаков).
З практичної точки зору проблема впливу екстремальних факторів на людину має кілька аспектів, а саме: прогнозування поведінки людей в екстремальних умовах, визначення наслідків їх впливу та підготовка до адекватних стратегій поведінки особистості в стресогенних умовах. Розв’язання цих завдань є актуальним для психологічного забезпечення діяльності спеціалістів, що виконують професійні обов’язки в екстремальних умовах, а також для надання допомоги особам, які стали жертвами надзвичайних і психотравмуючих ситуацій.
Висока стресостійкість забезпечує успішність виконання професійних обов’язків в екстремальних умовах, збереження працездатності і здоров’я особистості після впливу екстремальних факторів зовнішнього середовища.
На думку Л.О. Китаєва-Смика, Ю.А. Александровського, Н.В. Тарабріної, в сучасних умовах негативні наслідки психотравмуючих ситуацій властиві не тільки для осіб «стресогенних професій», а й для широкого кола населення («травма минулим», «травма нинішнім життям», «травма майбутнім»).
За даними наукових досліджень, наслідки психотравмуючих подій проявляються змінами в поведінковій, емоційній і пізнавальній сферах особистості. Психотравмуючі ситуації можуть призвести до дезадаптивної поведінки, психосоматичних та нервово-психічних розладів (Ю.А.Александровський, Г.С. Нікіфоров, В.М. Маріщук, Н.В. Тарабріна, Н.Е.Бачериков, Н.П. Воронцов, П.Т. Петрик, В.О. Моляко, О.М. Морозов, Л.А.Крижанівська, В.В. Клименко).
Низький рівень стресостійкості, нездатність людини протидіяти стресам призводить до негативних наслідків у психічній, соціальній, професійній і поведінковій сферах: різноманітних проявів посттравматичних стресових розладів, суїцидів (А.Г. Маклаков, В.О. Моляко, В.І. Берзінь, В.О. Бодров, М.В. Савчин, О.Є. Самойлов, Н.В.Тарабріна, С.І. Яковенко).
Стресостійкість важливо розглядати як в контексті визначення змісту, оцінки, так і в контексті її формування, тобто розвитку на різних етапах професійного шляху. Це дасть змогу визначити, від чого залежить опанування людиною складних життєвих ситуацій (Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва), яку роль в оптимальному функціонуванні людини відіграє її індивідуальний досвід (О.М. Лактіонов), суб’єктна активність (В.О. Татенко, Ю.М. Швалб), стійкі ознаки емоційності в структурі індивідуальності (О.П. Санникова) та інші.
Проте структурно змістовні характеристики саме стійкості до стресу як важливого фактору забезпечення психічного й фізичного здоров’я особистості, ефективності й надійності професійної діяльності безпосередньо не розглядались, тому дослідження природи стресостійкості, детермінант її розвитку і проявів, залежності від особливостей діяльності і впливу на особистість дає змогу не тільки зрозуміти сутність цього феномену, а й обгрунтувати шляхи й методи його оцінки та формування.
Аналіз актуального стану досліджень у даній галузі свідчить про те, що проблема стресостійкості особистості нині недостатньо розроблена і в теоретико-методологічному, і у впроваджувальному аспектах. Можна сказати, що немає цілісної концепції стресостійкості особистості. Потрібне дальше вдосконалення методичного апарату дослідження, вивчення особливостей проявів стресостійкості, розробка нових підходів її формування в процесі життєдіяльності кожної людини та підготовки професіоналів. Дослідження за цією проблематикою присвячені переважно окремим теоретичним, експериментальним, діагностичним темам. Така односпрямованість може утруднювати розуміння їхнього взаємозв'язку і призводити до недостатньо обґрунтованого вибору, наприклад діагностичних або психотерапевтичних підходів.
Важливість і гострота обраної проблеми, її недостатнє теоретичне обґрунтування та практичне спрямування визначили мету та завдання наукового пошуку.
Отже, наукова проблема даної роботи полягає в комплексному дослідженні та з’ясуванні сутності стресостійкості, її структурних компонентів, детермінант, функцій, особливостей проявів та специфіки формування в процесі життєдіяльності та професіоналізації особистості, що й зумовило вибір теми «Психологія стресостійкості особистості».
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної роботи Університету цивільного захисту України «Психологічне забезпечення професійної діяльності спеціалістів аварійно-рятувальних підрозділів МНС України» (державний реєстраційний номер 0106U006348) від 15.06.06. УДК 614.86.65.8.07; 331.48; 502.35 й пов’язано з реалізацією Концепції реформування системи підготовки кадрів МНС України на 2003-2008 рр., схваленої рішенням колегії МНС України від 22.05.2003 р. №6, Програми розвитку системи освіти й наукової діяльності навчальних закладів й навчально-методичних установ МНС України на 2003-2008 рр. (наказ МНС України від 11.09.2003 р. №338).
Тему дисертаційного дослідження «Психологія стресостійкості особистості» затверджено Вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України (протокол № 6 від 28 травня 2004 р.) та узгоджено з бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол № 1 від 23 січня 2007 р.).
Об’єкт дослідження стресостійкість як структурно-функціональна, динамічна, інтегративна властивість особистості.
Предмет дослідження зміст структурних компонентів, функцій, детермінант, особливостей проявів та формування стресостійкості особистості.
Мета дослідження з’ясувати сутність стресостійкості особистості, її загальну системну побудову, структурну організацію її компонентів та особливості проявів і формування в процесі життєдіяльності та професіоналізації особистості.
Гіпотези дослідження
1. Індивідуальні особливості стресостійкості визначаються як динамічні в часі, залежні від зовнішніх і внутрішніх факторів та визначаються рівнем і розвиненістю окремих функцій цілісної системи і взаємодією визначених її 4-х структурних компонентів особистісного, соціального, типологічного, поведінкового. Водночас існує когерентність між рівнем сформованості стресостійкості і її структурними елементами і функціональними характеристиками, що зумовлює певний рівень стресостійкості як під час дії стресогенних факторів, так і після припинення їхнього безпосереднього впливу на психіку особистості.
2. На стресостійкість особистості і наслідки дії стресорів опосередковано впливають об’єктивні і суб’єктивні психологічні характеристики стресової ситуації та її когнітивної репрезентації, типологічні, особистісні властивості, компетентність у подоланні стресогенних навантажень, копінгові, поведінкові і соціальні фактори, що зумовлюють індивідуальні прояви стресостійкості особистості.
3. Стресостійкість доцільно розглядати як динамічну, інтегративну характеристику, успішність формування якої визначається як онтологічними характеристиками суб’єкта, в тому числі психофізіологічними параметрами (первинною стресостійкістю), так і особливостями індивідуального досвіду, в процесі якого формуються мотиваційні, вольові, емоційні, інтелектуальні та особистісні характеристики.
4. Враховуючи структурно-функціональну організацію стресостійкості, її багаторівневу детермінацію, можна передбачити, що ефективність психологічних засобів її формування зумовлена адекватними блоками психологічних впливів за структурними компонентами стресостійкості.
5. Психодіагностику стресостійкості особистості доцільно здійснювати за прямими і побічними показниками, які характеризують різноманіття її проявів на особистісному, соціальному, типологічному і поведінковому рівнях.
Завдання дослідження
1. Розкрити сучасні підходи до визначення поняття, психологічної сутності та детермінант стресостійкості особистості та узагальнити стан розробки дослідження даної проблеми.
2. Розробити концептуальні основи структурно-функціональної організації стресостійкості особистості на основі аналізу теоретико- методологічного та емпіричного дослідження. Здійснити психологічний аналіз змісту, структури, основних компонентів, детермінант та функцій стресостійкості особистості.
3. Окреслити систему психологічних чинників стресостійкості особистості.
4. Розкрити сутність та схарактеризувати типові профілі стресостійких і нестресостійких осіб різних категорій обстежуваних (рятувальників, військовослужбовців, студентів) за структурними компонентами стресостійкості.
5. Експериментально визначити рівні і особливості проявів стресостійкості особистості за прямими і побічними показниками залежно від досвіду діяльності в стресогенних умовах.
6. Розробити програму формування стресостійкості особистості та здійснити її апробацію.
Теоретико-методологічною основою дослідження стали принципи системності в психології, цілісності, єдності та взаємодетермінованості зовнішнього і внутрішнього в системогенезі психічної діяльності та розвитку (Б.Г. Ананьєв, М.Й. Боришевський, Г.С. Костюк, Б.Ф. Ломов, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, В.М. Мясищев, В.А. Семиченко, Т.М. Титаренко, Н.В. Чепелєва); суб’єктний підхід до дослідження психіки людини (К.О.Абульханова-Славська, А.В. Брушлинський, А.В. Петровський, С.Л. Рубінштейн, В.О. Татенко та ін.), уявлення про функціональну структуру системи усвідомленої саморегуляції довільної активності людини (О.А. Конопкін), концепція індивідуального стилю саморегуляції (В.І. Моросанова); концепція багаторівневої репрезентації психічних процесів і функцій (Б.Г. Ананьєв, П.К. Анохін, Л.С. Виготський, О.М. Леонтьєв, Б.Ф. Ломов, С.Д. Максименко, В.С. Мерлін, В.О. Моляко, В.Д. Шадриков).
Розробка методологічних засобів психологічного змісту стресостійкості базується на понятійному апараті психологічних досліджень особистості в екстремальних умовах, стратегіях долання стресу, механізмах захисту і протидії стресогенним факторам, об’єктивним і суб’єктивним детермінантам та характеристикам сприйняття стресогенних факторів (Л.М. Аболін, Ю.А. Александровський, Г.О. Балл, В.О. Бодров, О.Ф. Бондаренко, Л.Г. Дика, В.В. Клименко, Р. Лазарус, О.М. Лактіонов, Г.В. Ложкін, А.Г. Маклаков, Н.Ю. Максимова, О.Р. Малхазов, В.О. Маріщук, М.В. Савчин, О.Є. Самойлов, О.П. Санникова, Н.В. Тарабріна, С. Фолкман, О.Я. Чебикін, Т.С. Яценко).
Методи дослідження. Під час виконання роботи застосовувалися як загально наукові, так і спеціальні дослідницькі методи: а) теоретичні: аналіз, осмислення й узагальнення досягнень, представлених у психологічній літературі за проблемою дослідження; б) емпіричні: спостереження, експертне оцінювання, індивідуальні бесіди, тестування. В основу дослідження було покладено психологічний експеримент. Обґрунтовано і запропоновано вивчення стресостійкості за прямими, побічними показниками і первинної (базової) стресостійкості (функціональних можливостей нервової системи). Водночас для вивчення типових профілей стресостійких і нестресостійких осіб досліджували особистісно-мотиваційну сферу (рятувальників, військовослужбовців, студентів). Отримані дані підлягали математичній обробці (кореляційному, факторному, порівняльному аналізу) з наступною якісною інтерпретацією і змістовим узагальненням. Статистична обробка даних та графічна презентація результатів здійснювалися на базі пакету статистичних програм SPSS 10.0.
Основна частина дослідження тривала протягом 2002-2007 років. Контингент експериментальних груп становили студенти Київського Міжнародного університету; військовослужбовці Національної академії оборони України та рятувальники МНС факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації Академії цивільного захисту України. Всього досліджено 728 чоловік. Віковий розподіл досліджуваних від 22 до 45 років.
Репрезентативність вибірки була досягнута завдяки участі в дослідженні обстежуваних, життєдіяльність яких відбувалась у звичайних, особливих та екстремальних умовах. Саме тому розроблений алгоритм психодіагностики та формування стресостійкості був апробований та впроваджений під час навчальної діяльності студентів, професійної підготовки військовослужбовців та рятувальників.
Наукова новизна результатів дослідження полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні:
1. Інноваційний характер має авторська розробка системного концептуального підходу до вивчення структурно-функціональної організації стресостійкості особистості з її визначенням, обґрунтуванням структури, функцій, психологічних чинників і формування.
2. Вперше на експериментальному матеріалі визначено структурні компоненти стресостійкості особистості та показана функціональна роль особистісного, соціального, типологічного компонентів у детермінації поведінки особистості в умовах впливу стресогенних факторів.
3. Вперше констатовано закономірності проявів стресостійкості в різних категорій досліджуваних та схарактеризовано особливості типових профілей стресостійких і нестресостійких осіб за запропонованим діагностичним інструментарієм дослідження стресостійкості особистості. Психодіагностика стресостійкості за комплексом прямих і побічних показників інформативних методик дала можливість схарактеризувати не лише її рівні, але й здійснити якісний аналіз, особливості проявів, визначити її структурні елементи.
4. Дістали подальшого розвитку підходи щодо формування стресостійкості особистості за комплексною психологічною програмою та здійснено її апробацію і доведено ефективність у системі професійної підготовки спеціалістів.
5. Запропоновано поняття первинної стресостійкості, яка залежить від функціональних можливостей основних властивостей нервової системи, що визначаються її функціональною рухливістю, витривалістю, надійністю і лабільністю основних нервових процесів.
Теоретичне значення дослідження полягає в системному розкритті концептуальних основ структурно-функціональної організації стресостійкості особистості, розкритті змісту функціональних ролей структурних компонентів стресостійкості; у теоретико-методологічному визначенні, експериментальній констатації та порівняльному аналізу підходів до визначення змісту поняття «стресостійкість», що дало змогу з’ясувати її сутність, структуру та психологічні чинники. Збагачено уявлення про особливості проявів стресостійкості за типовими профілями стресостійких і нестресостійких осіб та в різних категорій досліджуваних; закладено теоретичні основи дослідження рівня стресостійкості за прямими і побічними показниками і введено поняття первинної стресостійкості; обґрунтовано теоретичні засади та конкретизовано методи психологічної програми формування стресостійкості.
Практичне значення дослідження полягає: у забезпеченні можливостей використання змістовних, діагностичних, психокорекційних основ формування стресостійкості в системі психологічного забезпечення підготовки особистості до адекватного сприйняття стресогенних факторів у звичайних і екстремальних умовах; у прогнозуванні поведінки та наслідків впливу психотравмуючих факторів на особистість; у виявленні рівня стресостійкості особистості за типовим профілем стресостійких та нестресостійких осіб під час професійного відбору; навчанні адекватним стратегіям поведінки в стресогенних умовах.
Апробація психологічної програми стресостійкості створює передумови для формування та істотного підвищення стресостійкості. Використання результатів дослідження з метою психодіагностики, корекції, психотерапії; можливістю застосування розроблених методичних засобів дослідження стресостійкості особистості за прямими та побічними показниками стало можливим у роботі психологічних служб з особами, що постраждали від травматичних подій.
Експериментально підтверджено, що схеми діагностики рівней стресостійкості та психологічна програма формування стресостійкості знайшли своє практичне застосування в змістовному наповненні роботи практичних психологів при наданні психологічної допомоги під час та після впливу стресогенних факторів.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалися використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті і завданням дослідження, поєднанням кількісного і якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм обробки даних.
Шляхи впровадження результатів дослідження. Обґрунтовані автором теоретико-методологічні положення і практичні рекомендації щодо формування стресостійкості особистості апробовано та впроваджено в процес удосконалення професійного навчання факультету перепідготовки та підвищення кваліфікації Академії цивільного захисту України (довідка №1/210 від 11.05.05); у практичній діяльності підрозділів психологічної служби МНС України та під час фахової підготовки спеціалістів (довідка №37-1/30 від 14.02.2007); у систему підготовки фахівців підрозділів Державної служби медицини катастроф (акт №211-2/7 від 19.03.07); у навчальний процес Інституту державного управління у сфері цивільного захисту Університету Цивільного захисту України (акт від 12.12.06). Програма формування стресостійкості використовувалась в системі професійної підготовки рятувальників Мобільного рятувального центру МНС України (акт від 27.02.07); в системі діяльності Науково-дослідного центру психотренінгових технологій Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Є.О. Дідоренка МВС України (акт від 27.02.07). Використано матеріали дослідження у роботі психологів Державної спеціальної служби транспорту Міністерства транспорту та зв’язку України (акт від 15.01.07); при підготовці психологів для МНС України в Університеті цивільного захисту України (акт №8/07 від 6.02.07); у Миколаївському державному університеті ім. В.О.Сухомлинського (довідка №01/336-1 від 01.04.07).
Особистий внесок здобувача полягає в обґрунтуванні загальної методології та організації дослідження, аналізі, узагальненні отриманих результатів і в безпосередньому виконанні всього обсягу дослідницької роботи. У п’ятьох навчальних посібниках, виданих з грифом Міністерства освіти і науки України, написаних у співавторстві, доробок здобувача полягає в теоретичному аналізі проблеми та обґрунтуванні практичного використання, що окремо в кожному навчальному посібнику становить від 40% до 60% друкованого матеріалу.
Апробація результатів дисертації. Основні положення роботи було оприлюднено на наукових та науково-практичних конференціях, а саме: на Сьомій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Духовність та злагода в українському суспільстві на перехресті тисячоліть» (Київ, 1999); на Міжнародній науково-практичній конференції «Питання державного будівництва і вдосконалення суспільних відносин» (Київ, 2000); на науковій конференції «Індивідуальні психофізіологічні особливості людини та професійна діяльність» (Київ Черкаси, 2001); на Шостих Костюківських читаннях «Психологія у 21 столітті: перспективи розвитку» (Київ, 2003); на Шостій Всеукраїнській науково-практичній конференції рятувальників «Актуальні проблеми цивільного захисту» (Київ, 2004); на Міжнародній науково-практичній конференції «Шляхи Євроінтеграції України» (Київ, 2004); на Четвертій Міжнародній науково-практичній конференції «Соціально-психологічні проблеми трансформації сучасного суспільства» Міжнародні Далівські читання (Луганськ, 2004); на Всеукраїнській науково-пошуковій конференції «Перспективні педагогічні технології в системі неперервної освіти» (Київ, 2004); на Першому Всеукраїнському конгресі психологів (Четвертого з’їзду товариства психологів України) (Київ, 2005); на науково-практичній конференції «Стратегія психологічної, соціально-психологічної реабілітації та альтернативні моделі розвитку суспільства» в рамках щорічних міжнародних наукових зустрічей: «Якість життя в Україні 3000: реабілітаційні та рекреаційні аспекти» (Миколаїв, 2005); на Шостій Міжнародній науково-практичній конференції «Баротерапия в комплексном лечении и реабилитации раненых, больных и пораженных» (Санкт-Петербург, 2006); на Восьмій Всеукраїнській науково-практичній конференції рятувальників «Проблеми зниження ризику виникнення надзвичайних ситуацій в Україні» (Київ, 2006); на Другій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми психології діяльності в особливих умовах» (Київ, 2007); на Міжнародній науково-практичній конференції «Україна в є

Список литературы

ВИСНОВКИ
На підставі теоретичного аналізу та експериментальної перевірки основних положень роботи про зміст феномену «стресостійкість» особистості, підходів щодо дослідження стресостійкості за прямими і побічними показниками, порівняльної характеристики, з’ясування типових профілів стресостійких і нестресостійких осіб та формування стресостійкості зроблено такі основні висновки.
1. Теоретичне узагальнення та експериментальні засади вивчення проблеми стресостійкості особистості дали змогу розкрити концептуальні основи її структурно-функціональної організації. Стресостійкість особистості розглядається нами як структурно-функціональна, динамічна, інтегративна властивість особистості, як результат трансактного процесу зіткнення індивіда зі стресогенним фактором, що включає процес саморегуляції, когнітивну репрезентацію, об’єктивну характеристику ситуації та вимоги до особистості. Адекватність оцінки ситуації та власних ресурсів визначає інтенсивність реакцій, спрямованих особистістю на зміну компонентів стресової ситуації, зміну когнітивної репрезентації, ставлення, мотиваційної, вольової орієнтації, копінгової поведінки, які здійснюються через провідну її функцію когнітивно-феноменологічної перспективи та функції її окремих структурних компонентів, що зумовлюють рівень стресостійкості під час і після травматичних подій.
Стресостійкість особистості формується на основі багаторазового повторення зіткнення особистості зі стресогенними факторами. Це зіткнення проявляється в складному процесі, що включає: оцінку стресової ситуації, регуляцію діяльності в стресогенних умовах, долання стресу або копінгову поведінку, вплив на особистість травматичних подій та пропрацювання травматичного досвіду.
2. Доведено, що структурно-функціональна організація стресостійкості є цілісною системою, яка функціонує в межах чотирьох структурних компонентів (особистісного, соціального, типологічного та поведінкового), що, з одного боку, інтегрує структурні компоненти стресостійкості, а з іншого опосередковує результати впливу через їхні функціональні ролі.
2.1 Провідні функції стресостійкості полягають у визначенні когнітивно-феноменологічної перспективи і відновлення та здійснюються через окремі функції її структурних компонентів: інтегруючу, мотиваційну, копінгову, стабілізуючу. Така функціональна взаємодія припускає можливе послаблення функцій одних, або більш інтенсивний прояв інших, що закономірно змінює співвідношення між сильними і слабкими функціональними компонентами в структурі домінуючого типового профілю стресостійких чи нестресостійких осіб.
3. Показано, що детермінанти стресостійкості за сприйняттям стресогенних факторів визначаються як динамічні в часі, залежні від особливостей, що зумовлюються системно-екстернальними (об’єктивними) ознаками: контрольованості, мінливості, невизначеності, валентності, повторюваності та системно-інтернальними (суб’єктивними) показниками: когнітивної репрезентації стресора, інтернального контролю, професійно-динамічної репрезентації, дивергентності (невизначеності), репеторної репрезентації, позитивного досвіду з урахуванням первинної стресостійкості і рівнем розвитку структурних компонентів стресостійкості. Водночас рівень стресостійкості детерміновано індивідуально-психологічними особливостями, соціальними і типологічними характеристиками та стратегіями долання стресу.
4. Визначено рівні та особливості проявів типових профілів за компонентами стресостійкості в обстежуваних та з’ясовано, що для стресостійких осіб за прямими показниками властивий високий і середній її рівень з суттєво нижчими результатами інтегральної, базової і динамічної стресочутливості.
4.1 З’ясовано, що типовий профіль стресостійких осіб за компонентами характеризується високим рівнем урівноваженості, тобто стійкості до стресу, впевненості й активності, емоційно-вольового самоконтролю, низьким рівнем стресочутливості, особистісної і ситуативної тривожності, високими показниками мотиваційної сфери, загальної та професійної інтернальності, готовності до діяльності, високим рівнем функціональних можливостей нервової системи. Стресостійкі особи характеризуються високим рівнем асертивності, активності, просоціальності, пошуком соціальних контактів та соціальної підтримки. Водночас для типового профілю нестресостійких осіб властиві зворотні закономірності істотно нижчий рівень прямих і побічних показників стресостійкості, серед поведінкових стратегій долання стресу типовими в профілі виявились маніпулятивні дії, дії з уникненням, агресивні дії.
5. Встановлено загальну закономірність, яка полягає в тому, що рівень стресостійкості формується в динаміці професійного становлення, зростаючи із підвищенням рівня професійної компетентності (досвіду). Саме вивчення стресостійкості особистості на різних етапах професіоналізації дало змогу визначити її як динамічну, інтегративну властивість, становлення якої відбувається в процесі індивідуального та професійного досвіду.
6. Доведено, що формування стресостійкості доцільно здійснювати за такими напрямками: блок формування навичок асертивності, ефективної комунікації та взаємодії; блок розвитку навичок ефективної саморегуляції; блок психологічної підготовки до дій в екстремальних умовах; блок розширення поведінкових стратегій долання стресу (копінг-стратегій); блок пропрацювання впливу стресогенних факторів на особистість, інтеграції набутого травматичного досвіду; блок розвитку усвідомленої саморегуляції поведінки в екстремальній ситуації; блок процесу цілеспрямованого формування послідовності компонентів цілісної системи саморегуляції професійної діяльності. На основі порівняльного аналізу стресостійкості контрольної та експериментальної груп доведено ефективність впливу психологічної програми формування стресостійкості.
7. Розкриття структурно-змістовних характеристик стресостійкості дало змогу укласти її концептуальні основи. Структурно-функціональна організація стресостійкості в концептуальних основах репрезентується як динамічна, інтегральна, цілісна система, внутрішньо-диференційована особистісною, поведінковою, соціальною, типологічною структурою з притаманними їм визначальними компонентами, що характеризують функціональні ролі її структурних компонентів. Провідні функції стресостійкості сфокусовані на співвідношеннях когнітивної репрезентації, об’єктивних умов і вимог ситуації, які визначають адекватний контроль над стресором і зумовлюють суб’єктивно і об’єктивно функціональні зусилля чинити опір стресу і долати його негативні наслідки.
Визначено, що провідними детермінантами, які впливають на стресостійкість особистості виявились системно-екстернальні і системно-інтернальні ознаки стресогенних чинників, які поряд з особистісною, соціальною, типологічною, поведінковою сферами зумовлюють вираженість стресогенних реакцій.
Формування стресостійкості в онтогенезі здійснюється з урахуванням первинної стресостійкості особистості через саморегуляцію, яка забезпечує взаємодію усіх 4-х структурних компонентів стресостійкості: особистісного, соціального, типологічного, поведінкового за трьома типами збереження, посилення, індукції і забезпечує адекватне реагування на стресогенні чинники.
Верифікація таких підходів у створенні концептуальних основ стресостійкості знайшла своє підтвердження в отриманні множини окремих показників стресостійкості за її прямими і побічними показниками, які зведено за структурними компонентами стресостійкості, що дало змогу створити цілісну систему стресостійкості особистості і схарактеризувати типові профілі стресостійких і нестресостійких осіб.

Подальша перспектива роботи вбачається в розробці державної програми психологічної допомоги в надзвичайних ситуаціях, створенні спеціальних психологічних підрозділів щодо надання психологічної допомоги в необхідному обсязі, інтенсивності та рівня кваліфікації безпосередньо на місці події та в посттравматичний період.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Абабков В.А. Адаптация к стрессу. Основы теории, диагностики, терапии / В.А. Абабков, М.Перре. СПб. : Речь, 2004. 166с.
2. Абдурахманов Р.А. Стрессовые состояния в боевой обстановке и их психологические последствия / Р.А. Абдурахманов // Мир психологии. 1998. №2. С. 8595.
3. Аболин Л.М. Психологические механизмы эмоциональной устойчивости человека / Л.М. Аболин. Казань : Изд-во Казан. ун-та, 1987. 263с.
4. Абрамова Г.С. Психология в медицине / Г.С. Абрамова, Ю.А.Юдчиц. М., 1998. С. 99162.
5. Абульханова-Славская К.А. Психология и сознание личности / К.А.Абульханова-Славская. М. : Воронеж, 1999. 320с.
6. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни / К.А.Абульханова-Славская. М. : Мысль, 1991. 301с.
7. Агаджанян Н.А. Резервы нашего организма / Н.А.Агаджанян, А.Ю.Катков. 3-е изд., перераб. и доп. М. : Знание, 1990. 240с.
8. Адлер А. Практика и теория индивидуальной психологи / А.Адлер. М. : Деловой экспресс, 1995. 296с.
9. Акимов В.А. Природные и техногенные чрезвычайные ситуации: опасности, угрозы, риски / В.А.Акимов, В.Д.Новиков, Н.Н.Радаев. М. : Деловой экспресс, 2001. 304с.
10. Актуальні проблеми сучасної української психології : до 60-річчя від дня народження академіка С.Д.Максименка / за ред. Н.В.Чепелєвої. К., 2002. 350с.
11. Албегова И. Н. Техники адаптации к критическим ситуациям / И.Н. Албегова // Психотехнологии в социальной работе / под ред. В.В.Козлова. Ярославль : МАПН, 1998. 201с.
12. Александров Ю.И. Системные аспекты психической деятельности / Ю.И.Александров, А.В.Брушлинский, К.В. Судаков, Е.А.Умрюхин. М. : Эдиториал УРСС, 1999. 270с.
13. Александровский Ю.А. Пограничная психиатрия и современные социальные проблемы / Ю.А.Александровский. Ростов-на-Дону : Феникс, 1996. С. 2946.
14. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства / Ю.А.Александровский. Ростов-на-Дону : Феникс, 1997. 576с.
15. Александровский Ю.А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация / Ю.А. Александровский. М. : Наука, 1976. 272с.
16. Александровский Ю.А. Психогении в экстремальных условиях / Ю.А.Александровский, О.С. Лобастов, Л.И.Спивак., Б.П.Щукин. М. : Медицина, 1991. 95с.
17. Александровский Ю.А. Состояние психической дезадаптации в экстремальных условиях / Ю.А.Александровский, П.М.Румянцева, Б.П. Щукин, В.В.Юров // Журн. невропатологии и психиатрии. 1989. №5. С. 111117.
18. Александровский Ю.А. Психические расстройства во время и после стихийных бедствий и катастроф / Ю.А.Александровский, Б.П.Щукин // Журн. невропатологии и психиатрии. 1991. №5. С.3943.
19. Алексеев А.В. Себя преодолеть / А.В.Алексеев. 3-е изд., перераб. и доп. М. : ФИС, 1985. 192с.
20. Аммон Г. Психосоматическая психотерапия / Г. Аммон. СПб : Речь, 2000. 238с.
21. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г.Ананьев. СПб : Питер, 2001. 272с.
22. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания / Б.Г.Ананьев. Л. : Изд-во ЛГУ, 1969. 336с.
23. Анастази А. Психологическое тестирование / А.Анастази. М. : Педагогика, 1982. Кн.1. 318с.
24. Анохин П.К. Избранные труды: Системные механизмы высшей нервной деятельности / П.К.Анохин. М. : Наука, 1979. 456с.
25. Анцыферова Л.И. Личность в трудных жизненных условиях / Л.И.Анцыферова // Психологич. журн. 1994. Т.13, №1. С. 318.
26. Апанасенко Г.Л. Эволюция биоэнергетики и здоровье человека / Г.Л.Апанасенко. СПб : Петролис, 1992. 216с.
27. Аракелов Г.Г. Стресс и его механизмы / Г.Г.Аракелов // Вестн. Москов. ун-та. Сер.14 «Психология». 1995. №4. С. 4554.
28. Аранович Б. Психомануальная терапия: исцеляющие мысли / Б.Аранович. СПб : ИК «Невский проспект», 2001. 160с.
29. Архипова Н.И. Управление в чрезвычайных ситуаціях / Н.И.Архипова, В.В.Кульба В.В. М. : РГГУ, 1994. 352с.
30. Баевский P.M. Прогнозирование состояний на грани нормы и патологи / Р.М.Баевский. М. : Медицина, 1979. 298с.
31. Баевский Р.М. Математический анализ изменений сердечного ритма при стрессе / Р.М.Баевский, О.И.Кириллов, С.З.Клецкин. М., 1984. С. 6121.
32. Бажанов Н.Н. Резуль­таты изучения психоэмоционального напряжения у стоматологических больных в предоперационный период / Н.Н.Бажанов, К.И.Судаков, О.Н.Иващенко и др. // Роль эмоционального стресса в генезе нервно-психических заболеваний. М., 1977. С. 1518.
33. Бажин Е.Ф. Опросник уровня субъектив­ного контроля (УСК) / Е.Ф.Бажин, Е.А.Голынкина, А.М.Эткинд. М. : Смысл, 1993. 16с.
34. Балл Г.А. Понятие адаптации и его значение для психологии личности / Г.А.Балл // Вопр. психологии. 1989. №1. С. 5764.
35. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. Донецк : Ровесник, 1993. 32с.
36. Балл Г.О. Сучасний гуманізм і освіта. Соціально-філософські та психолого-педагогічні аспекти / Г.О.Балл. Рівне : Ліста-М, 2003. 128с.
37. Барабанщиков В.А. На пути к инте­грации психологической науки / В.А.Барабанщиков, Д.Н.Завалишин, В.А.Пономаренко ; под ред. В.А.Барабанщикова // Ломов Борис Федорович. Системность в психологи : избр. психологич. тр. М. : Ин-т практ. психологии, 1996. С.525.
38. Белкин А.А. Идеомоторная подготовка в спорте / А.А.Белкин. М., 1983. 287 с.
39. Белов В.И. Психология здоровья / В.И.Белов. М., 1994. 285с.
40. Белоус В.В. Место и роль интегральной индивидуальности в современной науке / В.В. Белоус // Психологичн. журн. 1998. Т.19, №1. С. 4753.
41. Бемиг У. Самопомощь при бессонницах, стрессах и неврозах / У.Бемиг. Минск, 1985. 194 с.
42. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека / Ф.Б.Березин. Л. : Наука, 1988. 270с.
43. Берзінь В.І. Основи психогігієни / В.І. Берзінь. К. : Переяслав-Хмельницький, 1997. 85с.
44. Берн Э. Люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы / Э.Берн // Игры, в которые играют люди. СПб : Лениздат, 1992. 400с.
45. Берн Э. Секс в человеческой любви / Э.Берн. М., 1990. С. 6066.
46. Бернштейн Н.А. Физиология движений и активность / Н.А.Бернштейн. М. : Наука, 1990. 494с.
47. Бехтерев В.М. Объективная психология / В.М.Бехтерев. М. : Наука, 1991. 480с.
48. Бехтерева Н.П. Здоровый и больной мозг человека / Н.П.Бехтерева. Л. : Наука, 1980. С. 6068.
49. Блінов О.А. Формування емоційної стійкості у військовослужбовців аеромобільних військ під час повітрянодесантної підготовки : дис. канд. психол. наук / Блінов Олег Анатолійович. К., 1999. 145 с.
50. Блонский П.П. Избранные психологические произведения / П.П.Блонский. М. : Просвещение, 1964. С. 1826.
51. Богачихин М.М. Релаксационная гимнастика тайцзи-цюань и цигун / М.М.Богачихин ; сост. Г.П.Сидоровнин // Восточная гимнастика. Саратов : Приволж. книж. изд-во, 1991. 272с.
52. Бодалев А.А. Психологическое исследование проблемы профессио­нализации личности / А.А.Бодалев ; под ред. В.А.Бодрова // Психологические исследования проблемы формирования личности профессионала. М. : Ин-т психологии АН СССР, 1991. С. 826.
53. Бодров В.А. Психологический стресс: развитие учения и современное состояние проблемы / В.А.Бодров. М. : Ин-т психологии РАН, 1995. 128с.
54. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности / В.А.Бодров. М. : ПЕРСЭ, 2001. 511с.
55. Болтівець С.І. Педагогічна психогігієна: теорія та методика / С.І.Болтівець. К. : Бюлетень ВАК України, 2000. 303с.
56. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика / АФ.Бондаренко. К. : Укртехпресс, 1997. 216с.
57. Боришевский М.Й. Развитие саморегуляции поведения школьников : дис. в форме доклада д-ра психол. наук / Боришевський Мирослав Йосипович. К., 1982. 77с.
58. Брагина Н.Н. Функциональные асимметрии человека / Н.Н.Брагина, Т.А..Доброхотова. М. : Медицина, 1988. 240с.
59. Братусь Б.С. Аномалии личности / Б.С.Братусь. М., 1988. 301с.
60. Брукс Ч. Чувственное сознавание. Как вернуть себе полноту переживания / Ч.Брукс. М. : Либрис, 1997. 284с.
61. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта / А.В.Брушлинский. М. : Ин-т психологии РАН, 1994. 109с.
62. Брушлинский А.В. Субъект: мышление, учение, воображение / А.В.Брушлинский. М. : Воронеж: Ин-т практ. Психологии ; Модэк, 1996. 392с.
63. Бубнова С.С. Эффективность деятельности в зависимости от структуры профессионально важных качеств / С.С.Бубнова ; под ред. В.Д.Шадрикова // Проблемы системогенеза деятельности : сб. науч. тр. Ярославль : Изд-во Ярослав. ун-та, 1980. С. 6783.
64. Бурлачук Л.Ф. Введение в практическую психологию / Л.Ф.Бурлачук. К. : Ника-Центр, 1997. 126с.
65. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности / Л.Ф.Бурлачук. К. : Здоров’я, 1989. 168с.
66. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психодиагностике / Л.Ф.Бурлачук, С.М.Морозов. СПб : Питер Ком, 1999. 517с.
67. Бурно М.Е. Клиническая психотерапия / М.Е.Бурно. М. : Академ. Проект ; ОППЛ, 2000. 719с.
68. Бэндлер Р. Используйте свой мозг для изменения / Р.Бэндлер. СПб, 1994. С. 11163.
69. Васильева З.А. Резервы здоровья / З.А.Васильева, С.М.Любинская. М., 1984. С. 884.
70. Василюк Ф.Е. Психология переживания / Ф.Е.Василюк. М. : Изд-во МГУ, 1984. 200с.
71. Вейн А.М. Предисловие к сборнику научных трудов, посвященных эмоциональному стрессу / А.М.Вейн // Роль эмоционального стресса в генезе нервно-психических заболеваний. М., 1977. С. 34.
72. Вильямс К. Тренинг по управлению стрессом / К.Вильямс. М., 2002. С. 523.
73. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека / В.К.Вилюнас. М. : Изд-во Моск. ун-та, 1990. 288с.
74. Влияние условий труда на работоспособность и здоровье операторов / под ред. А.О.Навакатикяна. К. : Здоров’я, 1984. 289 с.
75. Водейко Р.И. Как управлять собой / Р.И.Водейко, Г.Е.Мазо. Петрозаводск, 1990. 182 с.
76. Волович В.Г. Человек в экстремальных условиях природной среды / В.Г.Волович. М. : Мысль, 1983. 316 с.
77. Вульф В. Холодинамика вашей жизни : сборник научных трудов / В.Вульф, К.Ректор ; общ. ред. Л.Лучко. М. : ЛАС, 1995. 176с.
78. Выготский Л.С. Собр. соч. В 6 т. / Л.С.Выготский ; под ред. В.В.Давыдова. М. : Педагогика, 1982. Т. 2. Проблемы общей психологии. 504с.
79. Гаврилова Е.А. Роль поведенческого типа А и психического стресса в развитии ишемической болезни сердца, возможности психопрофилактики и психотерапии заболевания / Е.А.Гаврилова // Кардиология. 1999. №9. С. 7278.
80. Гаркави Л.Х. Адаптационные реакции и рези­стентность организма / Л.Х.Гаркави, Е.Б.Квакина, М.А.Уколова. Ростов-на-Дону : Изд-во Ростов. Ун-та, 1990. 224с.
81. Генкин А.А. Прогнозирование психофизиологических состояний. Вопросы методологии и алгоритмизации / А.А.Генкин, В.И.Медведев. Л. : Наука, 1973. 144с.
82. Гиссен Л.Д. Время стрессов / Л.Д.Гиссен. М., 1990. 156 с.
83. Головаха Е.И. Понятие психологического времени / Е.И.Головаха, А.А.Кроник // Кате­гории материалистической диалектики в психологии / отв. ред. Л.И.Анцыферова. М. : Наука, 1988. С. 4498.
84. Горбунов Г.Д. Учитесь управлять собой / Г.Д.Горбунов. Л., 1976. С. 121167.
85. Горелова Е.С. Мотивация достижений и адаптация к психическому стрессу / Е.С.Горелова // Роль эмоционального стресса в генезе нервно-психических заболеваний. М., 1977. С. 4856.
86. Горизонтов П.Д. Стресс и система крови / П.Д. Горизонтов, О.Н.Белоусова, М.И.Федотова. М. : Медицина, 1988. С. 579.
87. Горст Н.А. Состояние вегетативной нервной системы в процессе адаптации организма школьников и студентов к различным условиям существования / Н.А.Горст, В.Р.Горст // Ученые записки Астрахан. гос. пед. ин-та. 1995. №1. С. 7579.
88. Грановская Р.М. Элементы практической психологи / Р.М.Грановская. Л., 1988. С. 190294.
89. Гребняк В.П. Динамика системной организации функций при адаптации к труду в экстремальных условиях / В.П.Гребняк, Е.И.Чуприна // Физиология человека. 1986. №2. С. 269276.
90. Гремлинг С. Практикум по управлению стрессом / С.Гремлинг, С.Ауэрбах. СПб, 2002. С. 14233.
91. Грибенюк Г.С. Мотиваційна готовність курсантів і слухачів вищого військового закладу до професійної діяльності : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. психол. наук : спец. 20.02.02 / Г.С.Грибенюк ; Київ. військ. гуманітар. ін-т. К., 1997. 16с.
92.