ТЕОРЕТИКО –МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ЛЮДИНИ : ТЕОРЕТИКО –МЕТОДОЛОГИЧЕСКИЕ ПРИНЦИПЫ ИССЛЕДОВАНИЯ ПСИХИЧЕСКИХ СОСТОЯНИЙ ЧЕЛОВЕКА

Краткое описание

Рівненський інститут слов’янознавства
Київського славістичного університету

На правах рукопису”

Юрченко Вікторія Миколаївна

УДК: 159. 922

ТЕОРЕТИКО МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХІЧНИХ СТАНІВ ЛЮДИНИ

(спеціальність 19.00.01 загальна психологія, історія психології)

Дисертація на здобуття наукового ступеня
доктора психологічних наук

Науковий консультант
Максименко Сергій Дмитрович
доктор психологічних наук, професор
дійсний член АПН України

Рівне 2009

зміст

Вступ .......................................................................................................................... 6
Розділ 1 Наукове обґрунтування процедур розробки системних
теоретико-методологічних засад дослідження психічних станів людини....... 16
1.1. Еволюція базових системних поглядів на природу психіки в психологічній науці............................................................................................... 17
1.1.1. Розвиток системних поглядів на психіку в світовій психології.... 17
1.1.2. Системні ідеї в російській та радянській психології ХІХ та ХХ сс..... 25
1.2. Методологічні аспекти системної концепції людини Л.Берталанфі.............. 28
1.3. Структурно-рівнева концепція психіки як модифікація системного підходу в психологічній науці................................................................................. 33
1.3.1. Формування структурних та рівневих уявлень про психіку.... 33
1.3.2. Розвиток структурно-рівневої концепції психіки 39
1.4. Л. С.Виготський як розробник та реалізатор методології систематизації психологічних знань................................................................................................. 43
1.4.1. Систематизація як головна функція методології психології.... 43
1.4.2. Логічний, історичний та міжнауковий принципи в методології систематизації психологічних знань............................................................... 47
1.4.3. Реалізація системних методологічних принципів у дослідженні проблеми підсвідомого.................................................................................................... 56
1.5. Методологія системного підходу в сучасній вітчизняній психології .......... 67
1.5.1. Принципи системного підходу за Б.Ф. Ломовим.... 67
1.5.2. Методологічне обґрунтування практики створення системних описів психологічних об’єктів В.О.Ганзена ............................................................. 74
Висновки до розділу 1............................................................................................. 81
Розділ 2 Історико-психологічний аналіз становлення системного поняття психічний стан” як моделі відповідного явища психіки ..................................................... 83
2.1. Характеристика існуючих підходів до історико-психологічного аналізу поняттєво-категоріального апарату психології........................................................................ 83
2.2. Формування донаукових уявлень про стани людської психіки.................... 89
2.2.1. Особливості психічного розвитку та внутрішнього світу первісних людей 89
2.2.2. Уявлення первісних людей про душу та її стани 93
2.3. Абстрактно-філософське осмислення психічних станів людини................. 101
2.3.1. Психічні стани в творчості античних філософів.... 101
2.3.2. Поняття про психічні стани в філософії епохи Відродження 106
2.4. Становлення поняття про психічні стани в зарубіжній науковій психології 109
2.4.1. Внесок У.Джемса в становлення поняття про психічні стани 109
2.4.2. Поняття про психічні стани в творчості зарубіжних психологів ХІХ ХХ ст................................................................................................... 114
2.5. Поняття про психічні стани в контексті вітчизняної наукової психології. 116
2.5.1. Погляди на психічні стани вітчизняних учених ХІХ ст. 119
2.5.2. Психічні стани в працях вітчизняних психологів ХХ ст..... 123
Висновки до розділу 2........................................................................................... 134
Розділ 3 Розробка системного поняттєвого апарату вивчення психічних станів людини ....................................................................................................... 136
3.1. Методичні засади побудови системних описів у психології...................... 136
3.1.1. Методи системно орієнтованих досліджень у вітчизняній психології 136
3.1.2. Технологія конструювання системних психологічних описів В.О.Ганзена 139
3.2. Психічний стан як складний, цілісний, поліструктурний та поліфункціональний об’єкт системного психологічного дослідження................................................... 151
3.2.1. Природа психічного стану за М.Д.Левітовим.... 151
3.2.2. Подальший розвиток розуміння складної природи психічного стану вітчизняними вченими......................................................................... 154
3.3. Системний опис компонентного складу, структури та функцій психічного стану людини....................................................................................... 162
3.3.1. Процедура компонентного, структурного та функціонального аналізу психічного стану.............................................................................. 162
3.3.2. Ставлення” як системоутворювальна характеристика компонентного складу психічного стану .................................................... 171
3.3.3. Апробація загальної структурної схеми психічного стану в системних описах стресу та втоми ............................................................ 182
3.4. Cистематизація обсягу поняття психічний стан” ....................................... 187
3.4.1. Проблема систематизації психічних станів.... 187
3.4.2. Процедура систематизації множини психічних станів екстравертованої та інтровертованої свідомості людини в нормі та патології....................... 189
3.5. Стани базової свідомості як системно інтеграційні характеристики психічних станів...................................................................................................... 195
3.5.1. Психологічна природа свідомості людини 195
3.5.2. Фізіологічний та психофізіологічний рівень базової свідомості.... 198
3.5.3. Психологічний та соціально-психологічний рівень базової свідомості....................................................................................................... 203
3.5.4. Стани базової свідомості.... 213
Висновки до розділу 3........................................................................................... 221
Розділ 4 Створення системних описів впорядкованих груп психічних станів .................................................................................................................... .224
4.1. Системний аналіз та синтез емоційних психічних станів............................ 224
4.1.1. Емоційні стани як психологічна проблема.... 224
4.1.2. Поняттєвий апарат проблеми емоційних станів.... 232
4.1.3. Компонентно-структурний аналіз емоційних станів: фізіологічний та психофізіологічний рівень........................................................................ 238
4.1.4. Компонентно-структурний аналіз емоційних станів: психологічний та соціально-психологічний рівень.............................................................. 246
4.1.5. Системний опис емоційних станів з підвищеною та зниженою психофізіологічною активністю в нормі та патології.................................. 263
4.2. Системний аналіз та синтез вольових психічних станів.............................. 279
4.2.1. Проблема вольових станів у вітчизняній та зарубіжній психології.... 279
4.2.2. Поняттєвий апарат проблеми вольових станів.... 285
4.2.3. Компонентно-структурний аналіз вольових станів: фізіологічний, психофізіологічний, психологічний, соціально-психологічний рівень...... 295
4.2.4. Системний опис вольових станів у нормі та патології.... 308
4.3. Системний аналіз та синтез мисленнєвих психічних станів........................ 314
4.3.1. Проблема мисленнєвих станів у вітчизняній та зарубіжній психології...................................................................................................... 314
4.3.2. Компонентно-структурний аналіз мисленнєвих психічних станів: фізіологічний, психофізіологічний, психологічний, соціально- психологічний рівень.................................................................................... 322
4.3.3. Системний опис мисленнєвих психічних станів у нормі та патології.... 333
4.4. Системний аналіз та синтез перцептивних психічних станів....................... 340
4.4.1. Перцептивні психічні стани як психологічна проблема.... 340
4.4.2. Компонентно-структурний аналіз перцептивних станів: фізіологічний та психофізіологічний рівні.................................................. 348
4.4.3. Компонентно-структурний аналіз перцептивних станів: психологічний та соціально-психологічний рівні....................................... 359
4.4.4. Системний опис перцептивних станів в нормі та патології з оптимальною, підвищеною та зниженою активацією............................... 372
4.5. Психологічний опис змінених станів свідомості з позиції системного підходу.................................................................................................................... 382
4.5.1. Змінені стани свідомості як об’єкт психологічного вивчення.... 382
4.5.2. Змінені стани свідомості у спадщині психологів-новаторів ХХ століття ................................................................................................... 391
4.5.3. Змінені стани свідомості в контексті трансперсональної психології.... 403
4.5.4. Систематизація змінених станів свідомості.... 416
4.5.5. Змінені стани свідомості в нормі та паталогії зі зниженою та підвищеною психофізіологічною активністю.................................................................... 418
Висновки до розділу 4........................................................................................... 442
Висновки ............................................................................................................... 447
Список використаних джерел ............................................................................ 452

ВСТУП

Актуальність дослідження. Сучасна психологія відчуває суттєві методологічні та інформаційні труднощі кризового характеру і гостро потребує альтернативного традиційній методології системного підходу до розробки та впорядкування свого змісту, в якому важливе місце займають психічні стани людини. Цей висновок випливає з того, що, по-перше, методологічна криза в психології, яку Л.Виготський ще у 1927 році пов’язав з відсутністю загальновизнаної методології психологічної науки, триває. Завдання виходу з цієї кризи він покладав на справжню методологічну загальну психологію „на відміну від теоретичної психології дорослої нормальної людини, яку ми продовжуємо називати загальною психологією і яка тільки частково виконує ці загальні функції” („Исторический смысл психологического кризиса”) і намагався створити ескіз її функціонування, що дуже нагадує прикладну складову сучасного системного підходу, який у другій половині ХХ ст. як новий загальнонауковий методологічний рівень вивчення складних об’єктів зайняв місце між універсальним філософським та конкретнонауковим методологічними рівнями, здійснюючи зв’язок між ними.
Згідно з розумінням Л.Виготського, методологічна загальна психологія повинна синтезувати наукові знання із спеціальних психологій, виокремлювати засади і регулятивні принципи, оперуючи фундаментальними поняттями і доповнюючи їх категоріальний апарат, тобто справді повинна виконувати роль системної методології щодо конкретних спеціальних емпіричних досліджень. У цьому зв’язку показово і дуже повчально для сучасної психології те, що Л.Виготський, перш ніж зайнятися експериментальним вивченням мислення і мовлення дитини, здійснив саме системне дослідження поняттєво-категоріального апарату психології, спрямоване на створення теоретико-методологічних засад цього вивчення і, одночасно, методологічної загальної психології. Зрозуміло, що цей започаткований Л.Виготським напрямок системних методологічних досліджень у психології потребує збагаченого сучасними засобами загальнонаукового системного підходу продовження в контексті розробки системних теоретико-методологічних засад вивчення усіх без винятку психічних явищ, у тому числі і психічних станів людини. Такі дослідження сприятимуть як удосконаленню психологічних знань, так і формуванню вкрай необхідної методологічної загальної психології.
Друга підстава для висновку про необхідність використання в психологічних дослідженнях саме системного підходу, який розвивався і розвивається під потужним впливом філософії (Аристотель, Д.Ареопагіт, М.Кузанський, Г.Лейбніц, Г.Гегель, Г.Фехнер, І.Кант, А.Шопенгауер, Ф.Ніцше, А.Бергсон, Л.Берталанфі, М.Мамардашвілі та ін.) і однією з найважливіших гносеологічних функцій якого вважається функція систематизації та упорядкування наукових знань шляхом інтеграції у вертикальному (синтез конкретнонаукових та філософських знань) та горизонтальному (синтез конкретнонаукових знань) напрямах, пов’язана із браком систематизації змісту сучасної психології. У наш час систематизація наукового знання, яка передбачає передусім вдосконалення його поняттєво-категоріального апарату, не менш важлива, ніж формування нового. Більше того, саме спрямованість на одержання нових, як природничих, так і гуманітарних, знань і недостатня систематизація вже накопичених, визнані однією з причин існуючої інформаційної кризи в сучасній науці, в тому числі і в психології. Негативні наслідки тісно пов’язаного впливу як методологічної, так і інформаційної криз у психології (що дає підстави констатувати об’єднану методолого-інформаційну кризу) яскраво ілюструє історія вивчення такого важливого психічного явища, як психічні стани людини.
Заслуга окреслення проблеми психічних станів людини в радянській психології належить М.Левiтову, який у своїх статтях, і особливо в першій узагальнювальній монографії „О психических состояниях человека” (1964) обґрунтував як її велике теоретичне та практичне значення для психологічної науки, так і значну складність та недостатню вивченість. Дійсно, визнання існування в контексті людської психіки психічних станів заповнює відчутну прогалину в системі психології між ученнями про психічні процеси і психічні властивості особистості, сприяючи подоланню наявного в ній надмірного функціоналізму.
При цьому проблема психічних станів людини, яка понад чотири десятиліття тому увійшла у вітчизняну психологію як теоретично і практично недостатньо вивчена, залишається такою і в наш час. Про це красномовно свідчить той факт, що жодний як радянський, так і сучасний підручник для вищих або середніх спеціальних навчальних закладів із загальної психології серед глибоко проаналізованих явищ психіки не мав і не має такого, як психічний стан. І це в той час, коли згідно з прийнятим вітчизняною психологією принципом детермінізму зовнішні впливи на людину викликають той чи інший психологічний ефект не прямо та безпосередньо, а через внутрішні умови, найважливішим компонентом яких виступає саме психічний стан суб’єкта. Тобто психолог, працюючи на виробництві, в освіті, армії, міліції, медицині тощо і вирішуючи завдання з оптимізації різних видів діяльності людини, перш за все стикається із завданням діагностики та оптимізації саме її психічного стану, що також підтверджує і практичну значущість проблеми.
Не можна не визнати, що за час, який минув після виходу монографії М.Левітова, поставлені в ній питання стосовно психічних станів людини створили значне поле для подальших досліджень проблеми, предметом яких ставали: її теоретичні аспекти (К.Абульханова-Славська, Л.Анциферова, Ю.Сосновікова, Є.Ільїн, В.Ганзен, Б.Вяткін, Л.Дорфман, С.Максименко, О.Прохоров, Л.Куліков, І.Маноха, Т.Кириленко та ін.); її психофізіологічні аспекти (Ф.Березін, В.Бодров, Ю.Забродін, Є.Ільїн, В.Маріщук, Г.Зараковський, В.Медведєв, П.Шлаєн, В.Суворова, Н.Наєнко, Л.Гримак, С.Чермянін, А.Леонова, А.Карпухіна, О.Кокун, О.Малхазов та ін.); окремі психічні стани (Л.Гримак, Є.Ільїн, Ф.Горбов, В.Лебедєв, Т.Нємчин, В.Ф.Березін, О.Прохоров, В.Моляко, В.Шадріков, Л.Куліков, Г.Нікіфоров, Г.Береговий, В.Пономаренко, О.Прохоров, О.Бондаренко, Л.Карамушка, Ю.Швалб, О.Кокун, О.Малхазов та ін.); психічні стани в структурі індивідуальності та регуляції її поведінки (О.Перов, Л.Дика, В.Лебедєв, С.Максименко, В.Семиченко, О.Саннікова, В.Суворова, О.Чебикін, І.Аршава та ін.). При цьому слід відзначити, що хоча й накопичено великий обсяг теоретичних і емпіричних знань, які стосуються різних аспектів природи психічних станів людини в нормі та патології, але ще й досі спостерігається значна розбіжність у наукових поглядах на їх природу, структуру, функції, механізми, детермінанти, класифікацію, способи опису тощо.
На нашу думку, причина такої ситуації в проблемі психічних станів і похідної від неї тривалої невизначеності місця поняття „психічний стан” серед інших фундаментальних психологічних понять полягає не просто в недостатній вивченості цього складного і цілісного психічного явища, а у відсутності послідовної системності цього вивчення, спричинену браком: 1) системного поняттєвого апарату проблеми психічних станів людини, 2) систематизації вже накопичених знань з проблеми. Така ж позиція простежується у висновку С.Максименка про те, що „стани відносяться до найбільш істотних і фундаментальних явищ психічного життя особистості,але, при цьому, вони не вивчаються спеціально, як предмет дослідження” („Генеза здійснення особистості”, 2006).
Таким чином, сучасний недостатній рівень теоретичного та емпіричного вивчення проблеми психічних станів є негативним наслідком впливу триваючої методолого-інформаційної кризи в психології, що спонукало нас зайнятися розробкою системних теоретико-методологічних засад цього процесу як засобу поліпшення ситуації. Концепція дослідження полягає в необхідності використання можливостей системного підходу як загальнонаукової методології вивчення складних об’єктів, логічні (система понять та принципів) та гносеологічні (система епістемологічних функцій та процедур) засоби якої можуть компенсувати відсутність методологічної загальної психології в сфері конкретних психологічних досліджень, а звідси і в організації та реалізації процесу розробки системних теоретико-методологічних засад вивчення проблеми психічних станів людини.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано у рамках науково-дослідної теми кафедри психології Рівненського державного гуманітарного університету: „Феноменологія морального розвитку особистості: детермінація, механізми, генезис” (державний реєстраційний номер 0106 U000636).
Тема дисертаційного дослідження затверджена вченою радою Рівненського інституту слов’янознавства Київського славістичного університету (протокол № 2 від 26 вересня 2001р.), перезатверджена вченою радою Рівненського державного гуманітарного університету (протокол № 4 від 24 листопада 2006р.) і узгоджена в бюро Ради з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології в Україні (протокол №2 від 27 лютого 2007р.).
Об’єкт дослідження проблема психічних станів людини в контексті методолого-інформаційної кризи сучасної психології та системного підходу як загальнонаукової методології вивчення складних об’єктів.
Предмет дослідження системний поняттєвий апарат проблеми психічних станів (поняттєві характеристики психічного стану як системи) та системні описи впорядкованих груп психічних станів як дві складові системних теоретико-методологічних засад їх вивчення; системні процедури проведення дослідження.
Мета дослідження полягає у розробці системних теоретико-методологічних засад вивчення психічних станів людини як одного із засобів подолання негативних наслідків методолого-інформаційної кризи сучасної психології в одному з найважливіших фрагментів її змісту.
Гіпотеза дослідження негативні наслідки впливу методолого-інформаційної кризи в психології на теоретичне й емпіричне дослідження психічних станів людини, що проявляються в недосконалості його поняттєвого апарату та браку систематизації вже накопичених знань, можна подолати розробкою і застосуванням системних теоретико-методологічних засад цього процесу, які створять одержані поняттєві характеристики психічного стану як системи та системні описи впорядкованих груп психічних станів екстравертованої та інтровертованої свідомості людини в нормі та патології.
Досягнення мети дослідження вимагало вирішення таких завдань:
1. Дослідити методологічні та методичні аспекти системного психологічного пізнання з метою узагальнення і використання в розробці системних теоретико-методологічних засад дослідження психічних станів людини.
2. Обґрунтувати принципи та процедури дослідження проблеми психічних станів людини, спрямованого на розробку її системних теоретико-методологічних засад.
3. Провести історико-психологічний аналіз становлення системного поняття „психічний стан” як моделі відповідного явища людської психіки.
4. Здійснити системно-логічний аналіз і синтез поняття „психічний стан” та множини конкретних психічних станів з метою розробки системного поняттєвого апарату їх дослідження.
5. Створити системні описи впорядкованих груп психічних станів екстравертованої та інтровертованої свідомості людини в нормі та патології.
Теоретико-методологічна основа дослідження. Загальним теоретичним підґрунтям дисертаційного дослідження стали праці багатьох філософів (Аристотель, Р.Декарт, І.Кант, Г.Гегель, А.Бергсон, В.Вернадський, В.Афанасьєв, В.Лефевр, В.Налімов та ін.), фізіологів (І.Сєченов, В.Кеннон, Ч.Шерингтон, І.Павлов, П.Анохін, Г.Мегун, Г.Сельє, Ю.Конорські, М.Ліванов та ін.), психологів (У.Джемс, В.Вундт, Т.Рибо, П.Фресс, П.Жане, Ж.Піаже, З.Фрейд, В.Бехтерєв, Д.Узнадзе, Л.Виготський, О.Лазурский, П.Блонський, М.Ланге, М.Басов, М.Бернштейн, О.Лурія, О.Леонтьєв, Г.Костюк, О.Запорожець, В.Мясищев, Б.Ананьєв, М.Левітов, М.Роговін, М.Ярошевський, Б.Ломов, В.Ганзен, А.Крилов, С.Максименко, Г. Балл та ін.).
Основним методологічним засобом дисертаційного дослідження обрано загальнонауковий системний підхід, наукова природа якого аналізується в працях Л.Берталанфі, М.Месаровича, Р.Акоффа, Л.Заде, Дж.Кліра, Г.Щедровицького, О.Генісаретського, І.Блауберга, Є.Юдіна, М.Мамардашвілі, А.Уйомова, В.Садовського, В.Сагатовського, М.Бусленко та ін.
Обґрунтовані та реалізовані системні процедури розробки теоретико-методологічних засад вивчення психічних станів людини базуються на науковій спадщині таких учених, як Л.Берталанфі (модель „відкритої системи”), Л.Виготський (методологія систематизації психологічних знань), Б.Ломов, В.Ганзен, М.Роговін, М.Ярошевський (системні методологічні принципи в психології), В.Ганзен (технологія конструювання системних описів у психології).
Методи дослідження. Для вирішення завдань дослідження і досягнення його мети у роботі використано теоретичні методи: аналіз методологічних аспектів системного психологічного пізнання в контексті загальнонаукової методології системного підходу; історико-психологічний аналіз становлення системного поняття „психічний стан”; системно-логічний аналіз і синтез поняття „психічний стан” як моделі відповідного явища психіки; моделювання структури психічного стану; системний аналіз і синтез упорядкованих груп психічних станів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в дисертаційному дослідженні:
· вперше поставлено і вирішено принципово нову наукову задачу подолання негативних наслідків впливу методолого-інформаційної кризи в сучасній психології на теоретичне й емпіричне вивчення проблеми психічних станів людини через розробку її системних теоретико-методологічних засад;
· науково обґрунтовано й реалізовано процедури системного дослідження, спрямованого на розробку теоретико-методологічних засад вивчення проблеми психічних станів людини: 1) історико-психологічний аналіз процесу становлення системного поняття „психічний стан”, 2) системно-логічний аналіз і синтез поняття „психічний стан” та його повного обсягу, 3) системний опис упорядкованих груп психічних станів екстравертованої та інтровертованої свідомості людини в нормі та патології;
·

Список литературы

ВИСНОВКИ

Підбиваючи загальні підсумки проведеного дослідження, можна сформулювати такі основні висновки, які засвідчують розв’язання поставлених завдань:
1. У дисертації наведено теоретичне узагальнення і вирішення принципово нової наукової задачі подолання негативних наслідків впливу методолого-інформаційної кризи в сучасній психології на теоретичне і емпіричне вивчення проблеми психічних станів людини, що виявляється в розробці системних теоретико-методологічних засад цього процесу, створених одержаними в дослідженні поняттєвими характеристиками психічного стану як системи та системними описами впорядкованих груп психічних станів екстравертованої та інтровертованої свідомості людини в нормі та патології.
Така наукова задача виникла у зв’язку з тим, що за вісім десятиліть, які минули з часу виходу праці Л.С. Виготського Исторический смысл психологического кризиса” (1927), так і не з’явилась окреслена ним як вкрай необхідна методологічна загальна психологія, тобто методологічна і похідна від неї інформаційна кризи в психології тривають. Шлях виходу з цієї кризи показав сам Л.С. Виготський, який, перш ніж зайнятися експериментальним вивченням мислення і мовлення дитини, здійснив системне дослідження поняттєво-категоріального апарату психології, спрямоване на створення теоретико-методологічних засад цього вивчення і, одночасно, методологічної загальної психології. Цей напрямок системних методологічних досліджень в психології потребує збагаченого сучасними засобами загальнонаукового системного підходу (однією з головних функцій якого є систематизація наукових знань) продовження в контексті розробки системних теоретико-методологічних засад вивчення усіх без винятку складних психічних явищ, в тому числі і обраних нами психічних станів людини. Такі дослідження сприяють і сприятимуть як інтегруванню, систематизації та оптимальному використанню психологічних знань, так і формуванню методологічної загальної психології.
2. Обґрунтовано та реалізовано процедури дослідження, спрямованого на розробку системних теоретико-методологічних засад вивчення психічних станів людини через системний аналіз та синтез його поняттєвого апарату, які базуються, в основному, на науковій спадщині таких вчених, як Л.Берталанфі (модель відкритої системи”); Л.С.Виготський (методологія системного аналізу психологічних знань); Б.Ф.Ломов, В.О.Ганзен, М.С.Роговін, М.Г.Ярошевський (системні методологічні принципи в психології); В.О.Ганзен (універсальна технологія конструювання системних описів у психології) і включають: 1) історико-психологічний аналіз процесу становлення поняття психічний стан” як моделі відповідного явища психіки; 2) розробку системного поняттєвого апарату вивчення психічних станів через системно-логічний аналіз та синтез поняття психічний стан”, його обсягу, 3) системний опис впорядкованих психічних станів екстравертованої та інтровертованої свідомості людини в нормі та патології.
3. Виявлено психологічні особливості еволюції усвідомлення системної природи психічного стану в донауковій, філософській та науковій психологіях. В донауковій психології відбулось формування і розведення понять про тіло, душу з її станами та дух з допомогою іраціональної інтуїції первісних людей. Розвиток філософської психології (від античної до сучасної філософської думки) розпочав процес становлення системного психосоматичного розуміння природи психічних станів людини. Поглибленню розуміння системної природи психічних станів сприяло і сприяє їх вивчення засобами наукової психології, які потребують постійного вдосконалення.
4. Вперше розкрито зміст основних поняттєвих характеристик психічного стану як системи: 1) компонентний склад (дані художніх, емпіричних та теоретичних описів); 2) інтеграційний фактор компонентного складу (стани базової свідомості); 3) системоутворювальний фактор компонентного складу (ставлення людини); 4) структура компонентного складу (відношення між елементами компонентного складу, які утворюють чотири підструктури відповідної структурної моделі психічного стану); 5) функції компонентного складу (інтеграція, відображення, регулювання); 6) системне визначення психічного стану; 7) впорядкована множина конкретних психічних станів, які входять до повного обсягу поняття психічний стан”, за пятьма групами (емоційні, вольові, перцептивні, мисленнєві, змінені). Ці дані вдосконалюють поняттєвий аппарат проблеми психічних станів і створюють першу складову системних теоретико-методологічних засад її дослідження.
5. Розроблено структурну модель психічного стану, яка є графічним представленням структури його компонентного складу і складається з чотирьох підструктур в їх певних взаємовідношеннях: 1) ієрархічна - утворюється характеристиками кожного з чотирьох основних рівнів психосоматичної організації суб’єкта психічного стану: фізіологічного, психофізіологічного, психологічного, соціально-психологічного; 2) координаційна - розкриває наявність у кожному психічному стані суб’єктивної (переживання самої людини) та об’єктивної (дані дослідника) сторін; 3) диференціальна - розподіляє характеристики психічного стану на три групи (загальні, особливі та індивідуальні); 4) інтеграційна утворюється характеристиками фонової психофізіологічної активності базової свідомості суб’єкта як наскрізної складової усіх конкретних психічних станів. Використання цієї моделі в якості методологічної основи для створення програм експериментальних або психодіагностичних досліджень будь-яких конкретних психічних станів людини створює умови для переведення їх в категорію методологічно обґрунтованих системних і, тим самим, підвищення рівня науковості одержаних результатів.
6. Вперше визначено, що інтеграційним фактором компонентного складу будь-якого психічного стану виступає базова свідомість, яка об’єднує такі обов’язкові наскрізні умови свідомої (ехтравертованої) та підсвідомої (інтровертованої) психічної діяльності людини, як фізіологічна активація, увага, пам’ять, інформаційний синтез, мовлення. Авторська модифікація континууму станів базової свідомості (від стану втрати свідомості до зміненого стану свідомості) конкретизує цей інтеграційний фактор, який виконує функцію інтеграції компонентного складу усіх конкретних ехтравертованих (емоційних, вольових, перцептивних, мисленнєвих) та інтровертованих (змінених) психічних станів людини.
7. Встановлено, що центральним системоутворювальним фактором компонентного складу психічного стану виступає складна соціально-психологічна характеристика ставлення”, яка репрезентує рівень свідомості (ставлення до різних сторін дійсності) та самосвідомості (самооцінка, саморегуляція, самоконтроль) людини, тобто її особистість. Переважання в ставленні пізнавального, вольового, перцептивного або емоційного компонентів різної інтенсивності визначає модальність та динаміку психічного стану суб’єкта з усіма відповідними структурними проявами. Це дозволяє розглядати цілісний стан людини, що охоплює всі основні структурні рівні її організації, саме як особистісно обумовлений психічний стан.
8. Сформульовано авторське визначення психічного стану (складне, цілісне, поліструктурне, поліфункціональне та особистісно обумовлене психофізіологічне явище, яке характеризує психосоматичну організацію людини в проміжках часу між двома значущими для неї змінами ставлення до зовнішнього або внутрішнього середовища і виконує функції відображення, регулювання та інтеграції її життєдіяльності та поведінки), яке на відміну від інших відображає системну природу психічного стану, бо є логічним узагальненням результатів проведеного системного дослідження.
9. Здійснено систематизацію множини конкретних психічних станів, що складають повний обсяг поняття психічний стан”, яка має такі суттєві відмінності від попередніх класифікацій:
а) в досліджувану множину станів вперше включені конкретні як екстравертовані (пов’язані зі свідомістю), так і інтровертовані (пов’язані з підсвідомістю) психічні стани, що забезпечує цілісне представлення психічної діяльності людини як єдності свідомого та підсвідомого;
б) систематизована множина психічних станів утворює п’ять основних груп з певною функцією: 1) емоційні (екстравертовані) - реактивне регулювання; 2) вольові (екстравертовані) - активне регулювання; 3) перцептивні (екстравертовані) - реактивне відображення 4) мисленнєві (екстравертовані) - активне відображення 5) змінені (інтровертовані) реактивне відображення глибинного я”;
в) вперше в кожну із виокремлених груп включені конкретні психічні стани, відповідні і нормі, і патології, що забезпечує розгляд їх цілісної природи в контексті універсального життєвого процесу пристосування”, який, саморозвиваючись, проявляється як нормологічне або патологічне з їх діалектичними єдністю, відмінністю та взаємопереходами.
10. Підтверджено практичну значущість розробленого системного поняттєвого апарату вивчення психічних станів людини як засобу створення системних описів конкретних складних психічних явищ екстравертованої та інтровертованої свідомості людини в нормі та патології, що є метою і кінцевим результатом будь-якого методологічно обґрунтованого системного аналізу та синтезу. Розроблені системні описи (системні психологічні портрети”) п’яти груп психічних станів (емоційних, вольових, перцептивних, мисленнєвих, змінених) інтегрують та впорядковують наукові дані про їх фонову активацію, компонентний склад, структуру, системоутворювальний фактор, функцію, динаміку (через зміну ставлення). Це створює умови для оптимального використання цих описів в організації подальших теоретичних (визначення напрямів вивчення та їх методологічне обґрунтування), експериментальних (проведення досліджень відсутніх та маловивчених характеристик конкретних психічних станів) та психодіагностичних (проведення поглибленої психодіагностики конкретного психічного стану суб’єкта) досліджень психічних станів людини і дозволяє розглядати їх як другу складову системних теоретико-методологічних засад цих досліджень.
11. Одержання перелічених системних характеристик поняття психічний стан” та системних описів п’яти впорядкованих груп психічних станів свідчить про підтвердження гіпотези і досягнення мети дисертаційної роботи, тобто про створення системних теоретико-методологічних засад проблеми психічних станів людини, здатних стати науковим засобом підвищення ефективності їх подальших теоретичних, експериментальних та психодіагностичних досліджень.
Перспективними надалі вбачаються дослідження, які стосуються використання розроблених системних теоретико-методологічних засад проблеми психічних станів людини в її подальшому науковому вивченні з метою: методологічного обґрунтування системних теоретичних, експериментальних та психодіагностичних досліджень конкретних психічних станів; поповнення та поглиблення системних описів конкретних психічних станів; накопичення уніфікованих системних описів конкретних психічних станів, що сприятиме інтегруванню, систематизації та оптимальному використанню значного за обсягом психологічного знання.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Кондаш О. Хвилювання: страх перед випробуванням. Київ, 1981.
2. Максименко С.Д. Генеза здійснення особистості. Київ, 2006. 239 с.
3. Нариси з історії вітчизняної психології XIX століття / Під ред. Г.С.Костюка. Київ, 1955.
4. Павелків Р.В. Загальна психологія. Підручник. К., 2002. 506 с.
5. Психологічний словник / За ред. В.І.Войтка. Київ: Вища школа, 1982.
6. Психологія: Підручник / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А.Гончарук та ін.; за ред. Ю.Л. Трофімова. К: Либідь, 1999.
7. Основи психології / За заг. ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. Київ: Либідь, 1997.
8. Франко I. Твори в двох томах. Київ, 1981. Т. 2.
9. Абульханова-Славская К.А. К проблеме социальной обусловленности психического // Вопросы философии. 1970. № 6.
10. Аверьянов А.Н. Системное познание мира. М., 1985.
11. Агаджанян Н.А. Биологические ритмы. М.: Медицина, 1967.
12. Аганбегян А.Г. Некоторые особенности применения математических моделей в социологических исследованиях // Моделирование социальных процессов. М., 1970. С. 28-37.
13. Адрианов О.С. О теоретических аспектах онтогенеза мозга // Физиол. журн. СССР. 1987. Т. 73. № 2.
14. Айзенк Г.Ю. Психология: Польза и вред. Смысл и бессмыслица. Факты и вымысел. Минск, 2003. 912 с.
15. Акоф Р. Системы, организации и междисциплинарные исследования // Исследования по общей теории систем. М., 1969.
16. Акофф Р., Эмери Ф. О целеустремленных системах. М., 1974.
17. Александров Ю.И. Психофизиологическое значение активности центральных и периферических нейронов в поведении. М., 1989.
18. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.1. М., 1980.
19. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. Т.2. М., 1980.
20. Ананьев Б.Г. Комплексное изучение человека и психологическая диагностика // Вопросы психологии. 1968. №6.
21. Ананьев Б.Г. Психологическая структура человека как субьекта // Человек и общество: Ученые записки ЛГУ. 1967. Вып.2.
22. Ананьев Б.Г. Психология чувственного познания. М., 1960.
23. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. ЛГУ, 1968.
24. Английские материалисты XVIII в. М., 1967.
25. Андреева Е.А., Вергилес Н.Ю., Ломов Б.Ф. К вопросу о механизме движений глаз // Вопросы психологии. 1973. №1.
26. Анохин П.К. Биология и нейрофизиология условного рефлекса. М.: Медицина, 1968.
27. Анохин П.К. Избранные труды: Философские аспекты теории функциональной системы. М., 1978.
28. Анохин П.К. Опережающее отражение действительности // Вопросы философии. 1962. № 7.
29. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. М., 1975.
30. Анохин П.К. Проблема принятия решения в психологии и физиологии // Проблемы принятия решений. М., 1976.
31. Анохин П.К. Проблема центра и периферии в современной физиологии нервной деятельности. Проблема центра и периферии в физиологии нервной деятельности / Под ред. П.К. Анохина. Горький, 1935.
32. Анохин П.К. Системные механизмы высшей нервной деятельности. М.: Наука, 1979.
33. Анциферова Л.И. Интроспективный эксперимент и исследование мышления в Вюрцбургской школе // Основные направления исследований психологии мышления в капиталистических странах. М.: Наука, 1966.
34. Анцыферова Л.И. О динамическом подходе к психологическому изучению личности // Психол. журн. 1981. Т.2. №2. С.8-18.
35. Аристотель. Метафизика / Сочинения. В 4 т. М., 1975. Т.1. С.148-149, 174-175.
36. Аристотель. О душе. М., 1937.
37. Артемов В.А. Курс лекций по психологии. Харьков, 1958.
38. Аствацатуров М.И. Современные неврологические данные о сущности эмоций // Сов. невропсихиатрия. 1936. В. 1.
39. Аткинсон Р. Человеческая память и процес обучения. М., 1980.
40. Афанасьев В.Г. // Вопросы философии. 1980. №6. С.62-78.
41. Афанасьев В.Г. Моделирование как метод исследования социальных систем // Системные исследования. Ежегодник 1982. М., 1982.
42. Афанасьев В.Г. Системность и общество. М., 1980.
43. Афанасьев В.Г. Социальная информация и управление обществом. М., 1975.
44. Баганов В.А. Наука как самопознающая система. Казань: КГУ, 1991.
45. Басов М.Я. Методика психологических наблюдений над детьми. М.-Л., 1926.
46. Басов М.Я. Общие основы педологии. М.-Л., 1931.
47. Бассин Ф.В. Значащие переживания и проблема собственно-психологической закономерности // Вопросы психологии. 1972. № 3.
48. Бергсон А. Собрание сочинений в 4-х томах. М., 1992.
49. Береговой Г.Т., Пономаренко В.А. Психологические основы обучения человека-оператора готовности к действиям в экстремальных условиях // Вопросы психологии. 1983. №1. С. 23.
50. Бернштейн Н.А. Очерки физиологии движений и физиологии активности. М., 1966.
51. Бернштейн Н.А. Построение движений. М., 1947.
52. Берталанфи Л. фон. История и статус общей теории систем // Системные исследования. Ежегодник 1973. М. 1973., С.20-36.
53. Берталанфи Л. фон. Общая теория систем критический обзор // Исследования по общей теории систем. М., 1969.
54. Берталанфи Л. фон. Общая теория систем обзор проблем и результатов // Системные исследования. Ежегодник 1969. М., 1969.
55. Бехтерев В.М. Автобиография. М., 1928.
56. Бехтерев В.М. Гипноз, внушение, психотерапия и их лечебное значение. СПб., 1911.
57. Бехтерев В.М. Коллективная рефлексология. Пг., 1921.
58. Бехтерев В.М. Объективная психология. М.: Наука, 1991.
59. Бехтерев В.М. Основы учения о функциях мозга. СПб., 1903-1907. Вып.I-VII.
60. Бехтерев В.М. Сознание и его границы. Казань, 1888.
61. Бехтерева Н.П. Здоровый и больной мозг человека. Л.: Наука, 1980.
62. Бехтерева Н.П. Нейрофизиологические аспекты психической деятельности человека. Л.: Медицина, 1971.
63. Бехтерева Н.П. Частные и общие механизмы мозгового обеспечения психической деятельности и перспективы проблемы // Физиология человека. 1975. Т.1. №1. С.6.
64. Бёкке Р.М. Космическое сознание. Петроград: Новый человек, 1915. 375 с.
65. Блауберг И.В. Из истории системных исследований в СССР: попытка ситуационного анализа (предисловие и примечание Б.Г.Юдина) // Вопросы философии. 1991. № 8. С.117.
66. Блауберг И.В., Мирский Э.М., Садовский В.Н. Системный подход и системный анализ // Системные исследования. Ежегодник 1982. М., 1982. С.47-64.
67. Блауберг И.В., Садовский В.Н., Юдин Э.Г. Системный подход: предпосылки, проблемы, трудности. М., 1969.
68. Блауберг И.В., Юдин Э.Г. Становление и сущность системного подхода. М., 1973.
69. Блок В. Уровни бодрствования и внимание // Экспериментальная психология / Ред.-сост. П.Фресс, Ж.Пиаже. М.: Прогресс, 1970. Вып. III. С.97.
70. Блонский П.П. Возрастная педология. М., 1930.
71. Блонский П.П. Избранные психологические произведения. М., 1964.
72. Богданов А.А. Тектология. Всеобщая организационная наука. Берлин-Петербург-Москва, 1922.
73. Богданович В.И. К определению понятия „системный параметр” // Системные исследования. Ежегодник 1972. М. 1972.
74. Богозов Н.З., Гозман И.Г., Сахаров Г.В. Психологический словарь. Магадан, 1965.
75. Борбели А. Тайна сна. М.: Знание, 1989. 191 с.
76. Бочарова С.П. Память как базовая функциональная система в структуре деятельности человека-оператора // Психологический журнал. 1981. Т.2. №3. С.3-11.
77. Брунер Дж. Психология познания. За пределами непосредственной информации / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1977.
78. Буева Л.П. Социальная среда и сознание личности. МГУ, 1968.
79. Бурбаки Н. Архитектура математики // Математическое просвещение. 1960. Вып.5.
80. Бусленко Н.П. Моделирование сложных систем. М., 1978. 399 с.
81. Ван Гиг Д. Прикладная общая теория систем. М.,1981.
82. Варшава Б.Е., Выготский Л.С. Психологический словарь. М., 1931.
83. Васильев И.А. Гуманитарная и естественнонаучная парадигмы в современных исследованиях эмоций // Психол. журн. 1992. Т.13. №.6.
84. Василюк Ф.Е. Психология переживания. М.: МГУ, 1984.
85. Введенский А.И. Психология без всякой метафизики. Пг., 1917.
86. Веккер Л.М. Психические процессы. ЛГУ, 1974. Т. 1. 334 с.
87. Веккер Л.М. Психические процессы. ЛГУ, 1976. Т. 2.
88. Величковский Б.М. Современная когнитивная психология. М.: МГУ, 1982.
89. Вернадский В.И. Биогеохимические очерки. М., 1940.
90. Вернадский В.И. Биосфера. М.-Л., 1926.
91. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. М.: МГУ, 1976.
92. Винер Н. Кибернетика или управление и связь в животном и машине / Перевод с англ. М., 1968.
93. Волков А.М., Микадзе Ю.В., Солнцева Г.Н. Деятельность: структура, регуляция. М., 1987.
94. Волкова В.Н., Денисов А.А. Системный анализ и его применение в АСУ. Л., 1983.
95. Вудвортс Р. Экспериментальная психология. М., ИЛ, 1950.
96. Вундт В. Введение в психологию. М.: Космос, 1912.
97. Выготский Л.С. Проблема воли и её развитие в детском возрасте / Собрание сочинений в шести томах. М.: Педагогика, 1982. Т.2. С.454.
98. Выготский Л.С. Проблема сознания. Собрание сочинений в шести томах. М., 1982. Том 1. С.156.
99. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М., 1960.
100. Выготский Л.С. Собрание сочинений в шести томах. М.: Педагогика, 1982.
101. Выготский Л.С. Сознание как проблема психологии поведения. Собрание сочинений в шести томах. М., 1982. Том 1. С.78.
102. Выготский Л.С. Спиноза и его учение об эмоциях в свете современной психоневрологии // Вопросы философии. 1970. № 6.
103. Выготский Л.С. Эмоции и их развитие в детском воздасте: Собрание сочинений в шести томах. М.: Педагогика, 1982. Том 2.
104. Вяткин Б.А., Дорфман Л.Я. О системном анализе психических состояний // Новые исследования в психологии. М, 1987. № 1-2.
105. Гальперин П.Я. Психология мышления и учение о поэтапном формировании умственных действий // Исследования мышления в советской психологии. М., 1966.
106. Ганзен В.А. Восприятие целостных объектов. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1974. 153 с.
107. Ганзен В.А. Системные описания в психологии. ЛГУ, 1984.
108. Ганзен В.А. Структурно-функциональное описание психики человека // Вестник ЛГУ. 1982. №5.
109. Ганзен В.А., Юрченко В.Н. Систематика психических состояний человека // Вестник Ленинградского Университета. 1991. №6. С.47-55.
110. Ганзен В.А., Юрченко В.Н. Системно-понятийное описание психических состояний человека // Вестник Ленинградского университета. 1976. №5. С.97-102.
111. Ганзен В.А., Юрченко В.Н. Системный подход к анализу, описанию и экспериментальному исследованию психических состояний человека. Психические состояния / Под ред. А.А.Крылова. Л., 1981.
112. Гарфильд П. Управление сновидениями. М.: Беловодье, 1994. 185 с.
113. Геккель Э. Чудеса жизни. СПб., 1908.
114. Генкин А.А., Медведев В.И. Прогнозирование психофизиологических состояний. Л., 1973.
115. Геффдинг Г. Очерки психологии, основанной на опыте. СПб., 1908.
116. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2-х томах. М., 1992.
117. Големан Д. Разнообразие медитативного опыта. Киев: Экслибрис, 1993. 110 с.
118. Горбов Ф.Д. Проблемы космической психофизиологии. М.: Знание, 1966.
119. Граве П.С. Системный подход к исследованию патологии психики // Системные исследования. Методологические проблемы. Ежегодник. М., 1981.
120. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. Л.: Из-во ЛГУ, 1988. 560 с.
121. Гращенков Н.И., Латаш Л.П. О физиологической основе сознания. Проблемы сознания. М., 1966. С.351.
122. Гримак Л.П. Общение с собой: Начала активности. М.: Политиздат, 1991. 320 с.
123. Гриндель О.М. Межцентральные отношения в коре большого мозга по показателям когерентности ЭЭГ при восстановлении сознания и речи после длительной комы // Журн. высш. нервн. деят. 1985. Т.35. №2. С. 60.
124. Гроот С. де. Термодинамика необратимых процессов / Перевод с англ. М., 1956.
125. Гроф С. Области человеческого бессознательного: опыт исследований с помощью ЛСД / Пер. с англ. М.: МТМ, 1994. 240 с.
126. Гроф С. Трансперсональные опыты // Человек. М. 1991. № 5.
127. Гроф С., Хэлифакс Дж. Человек перед лицом смерти / Пер. с англ. М.: Изд- во Трансперсонального института, 1996. 246 с.
128. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М.: Наука, 1970.
129. Декарт Р. Избранные произведения. М., 1950.
130. Демидов В.И. Методологическое значение категории „состояние” // Категории диалектики и методология современной науки. Воронеж, 1970.
131. Денбиг К. Термодинамика стационарных необратимых процессов / Перевод с англ. М., 1954.
132. Джемс В. Многообразие религиозного опыта. С-П., 1910/1992. 418 с.
133. Джемс У. Психология. М., 1991.
134. Добров Г.М. Наука о науке. К., 1966.
135. Добронравова И.С. Динамика полушарных соотношений когерентности ЭЭГ человека в условиях комы и пограничных с ней форм нарушения сознания // Журн. высш. нервн. деят. 1992. Т.43. № 2. С. 286.
136. Дорошенко С.И. Наукометрические показатели массива советской литературы по системным исследованиям // Системные исследования. Ежегодник 1978. М, 1978. С. 127-135.
137. Дранков В.Л. Психология. Л., 1960.
138. Дьюсбери Д. Поведение животных: сравнительные аспекты. М., 1981.
139. Егоров Т.Г. Психология. М., 1958.
140. Журавлев Г.Е. Системные проблемы развития математической психологии. М., 1983.
141. Запорожец А.В. Психология. М., 1965.
142. Запорожец А.В. Развитие произвольных движений. Киев, 1960.
143. Зейгарник Б.В. Патопсихология. М.: МГУ, 1976.
144. Зейгарник Б.В., Рубинштейн С.Я. Реплика по поводу статьи Ф.В.Бассина „О развитии взглядов на предмет психологи” // Вопросы психологии. 1971. №6.
145. Зимкина А.М. Электрофизиологические показатели функционального со­­стояния центральной нервной системы человека // Функциональные состояния мозга. М.: Изд-во МГУ, 1975.
146. Зиновьев А.А. Основы логической теории научных знаний. М., 1967.
147. Иваницкий А.М. Мозговые механизмы оценки сигналов. М.: Медицина, 1976.
148. Иваницкий А.М., Стрелец В.Б., Корсаков И.А. Информационные процессы мозга и психическая деятельность. М.: Наука, 1984.
149. Иванов П.И. Общая психология. Ташкент, 1967.
150. Иванов П.И. Психология. Изд. 2. М.: Учпедгиз, 1955.
151. Игнатьев Е.И., Лукин Н.С., Громов М.Д. Психология / Под ред. Е.И.Игнатьева. М., 1965.
152. Изард К.Э. Психология эмоций / Перев. с англ. СПб.: Издательство „Питер”, 2000.
153. Иллюстрированная история суеверий и волшебства. От древности до наших дней / Сост. д-р Леманн. К.: Из-во Украина”, 1991. 400 с.
154. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. С-П., 2000.
155. Ильин Е.П. Нейродинамические особенности личности и эффективность деятельности //Личность и деятельность. Л., 1982.
156. Ильин Е.П. Общность механизмов развития состояний монотонии и психического пресыщения при разных видах деятельности // Психические состояния / Отв.ред. А.А.Крылов. Л., 1981. (Экспер. и прикл. психология. Вып. 10).
157. Ильин Е.П. Признаки оптимального рабочего состояния двигательной системы человека // Проблемы инженерной психологии. Л., 1965. Вып.2. С.17-25.
158. Ильин Е.П. Психофизиология физического воспитания (деятельность и состояния). М., 1980.
159. Исследования по общей теории систем: Сборник переводов/ Под ред. В.Н.Садовского, Э.Г. Юдина. М., 1969.
160. Каган М.С. Система и структура // Системные исследования. Ежегодник 1983. М., 1983.
161. Каган М.С. Системный подход и гуманитарное знание. Избранные статьи. Л.: ЛГУ, 1991.
162. Каган М.С. Человеческая деятельность. М., 1974.
163. Калман Р., Фалб П., Арбиб М. Математическая теория систем. М., 1971. 398 с.
164. Кандинский В.Х. О псевдогалюцинациях. М., 1952.
165. Кант И. Сочинения в шести томах.. М., Мысль, 1966. Т. 6
166. Кейдель В. Физиология органов чувств. М.: Медицина, 1975. 216 с.
167. Кеннон В. Физиология эмоций. Телесные изменения при боли, голоде, страхе и ярости. М., 1927.
168. Китаев-Смык Л.А. Психология стресса. М., 1988.
169. Ковалев А.Г. Психология личности. М., 1970.
170. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений. М., 1979.
171. Коломинский Я.Л. Психология личных взаимоотношений в детском коллективе. Минск: Народная асвета, 1969.
172. Конев А.Д., Синицын Е.С., Ким В.В. Информационная теория эмоций в эвристическом обучении // Журн. высш. нервн. деят. 1987. Т.37. №5.
173. Конопкин О.А. Психологические механизмы регуляции деятельности. М., 1980.
174. Конорски Ю. Интегративная деятельность мозга. М., 1970.
175. Конюхов Н.И. Словарь-справочник практического психолога. Воронеж, 1996.
176. Костандов Э.А. Функциональная ассимметрия полушарий мозга и неосознаваемое восприятие. М.: Наука, 1983.
177. Костюк Г.С. Вопросы психологии мышления // Психологическая наука в СССР. М., 1959. Т.1.
178. Котик М.А., Емельянов А.М. Ошибки управления. Таллин: Валгус, 1985.
179. Красногорский Н.И. Высшая нервная деятельность ребенка. Л., 1958.
180. Кремянский В.И. Очерк теории „интегративных уровней” // Проблемы методологии системного исследования. М., 1970.
181. Кремянский В.И. Структурные уровни живой материи. Теоретические и методологические проблемы. М., 1969.
182. Кузьмин В.П. Принцип системности в теории и методологии К.Маркса. М., 1980.
183. Кулик В.Т. Алгоритмизация объектов управления. Киев, 1968.
184. Куликов Л.В. Психология настроения. С.-П., 1997.
185. Кун Н.А. Легенды и мифы древней Греции. Минск: Народная асвета, 1989.
186. Лазурский А.Ф. Психология. Общая и экспериментальная. Л., 1925.
187. Ланге Н.Н. Закон перцепции. Одесса, 1894.
188. Ланге Н.Н. Психологические исследования. Одесса, 1893.
189. Лебедев А.Н. Единицы памяти и связанные с ними особенности речи / Психологические и психофизиологические исследования речи. М., 1985. С.26.
190. Лебедев А.Н. Математическая модель восприятия и запоминания зрительной информации человеком // Нейрофизиологические механизмы поведения. М., 1982. С.381.
191. Лебедев В.И. Личность в экстремальных условиях. М., 1989.
192. Левитов Н.Д. К характеристике состояния готовности к работе при нарушении уравновешенности процессов возбуждения и торможения // Вопросы психологи. 1957. №1. С.18.
193. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. М., 1964.
194. Левитов Н.Д. Проблема психических состояний // Вопросы психологии. 1955. №2. С.16.
195. Левитов Н.Д. Психология: Для преподавателей и мастеров профессионально-технических училищ. М.: Высшая школа, 1964.
196. Лейбин В.М. Системные исследования и символическая концепция человека // Системные исследования. Ежегодник 1985. М., 1985.
197. Лекторский В.А., Садовский В.Н. О принципах исследования систем (В связи с „общей теорией систем” Л.Берталанфи) // Вопросы философии. 1960. № 8. С. 67-79.
198. Лекторский В.А., Швырев В.С. Актуальные философско-методологические проблемы системного подхода // Вопросы философии. 1971. №1. С. 146-153.
199. Леонова А.Б. Психодиагностика функциональных состояний человека. М., 1984.
200. Леонтьев А.Н. Деятельность, сознание, личность. М.: ИПЛ, 1975.
201. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2-х т. М., 1983.
202. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. МГУ, 1972.
203. Леонтьев