Психологічні чинники готовності особистості до громадської активності

Краткое описание

Одеський національний університет імені І.І. Мечникова

На правах рукопису

Гусєва Анжела Володимирівна

УДК 316.621 : 323.21

Психологічні чинники готовності особистості
до громадської активності

19.00.01- загальна психологія, історія психології

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
кандидат психологічних наук, доцент
Каменська Наталія Леонідівна

Одеса - 2009

ЗМІСТ

Стор.

ВСТУП......................................................................................................................4

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ
ОСОБИСТОСТІ ДО ГРОМАДСЬКОЇ АКТИВНОСТІ.. .2
1.1. Дослідження змісту готовності як психічного стану
особистості перед діяльнісною активністю....12
1.2. Теоретичний аналіз громадської активності як феномену
суспільних відносин та форми прояву соціальної активності
особистості.20
1.3. Біосоціальний та соціокультурний підходи у проблемі
визначення чинників формування громадської активності
особистості 42
Висновки до першого розділу..............................................................................47
РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ
ГОТОВНОСТІ ДО ГРОМАДСЬКОЇ АКТИВНОСТІ
У КОНТЕКСТІ ДІЯЛЬНІСНОГО ПІДХОДУ.....50
2.1. Дослідження феноменологічної природи активності:
активність як поведінка та діяльність..50
2.2. Громадська активність у рамках діяльнісного підходу:
психологічні механізми громадської дії..57
2.3. Психологічні чинники готовності
особистості до громадської активності...65
Висновки до другого розділу...69
РОЗДІЛ 3. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ
ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ НА ГОТОВНІСТЬ
ОСОБИСТОСТІ ДО ГРОМАДСЬКОЇ АКТИВНОСТІ..72

3.1. Методичний інструментарій дослідження.72

3.2. Організація і побудова дослідження...........................84
3.3. Емпіричне дослідження психологічних чинників
готовності особистості до громадської активності. . 87
3.4. Дослідження структурно-функціональних зв’язків між
складовими структури готовності та вивчення особливостей
їх впливу на готовність до громадської активності
студентської молоді південного та західного регіонів України.100
Висновки до третього розділу155

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.158

ДОДАТКИ166

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.215

ВСТУП

Кінець минулого початок теперішнього століття характеризуються значними змінами у соціально-політичній сфері української держави. Ці зміни обумовлені бажанням політичних еліт розвинути Україну як демократичне суспільство, з його правами та обов’язками, пріоритетами та цінностями.
За результатами сучасних досліджень з проблем розвитку демократії встановлено, що успішність процесу демократизації буд-якої країни залежить від активності громадського населення : громадяни повинні брати участь у вирішенні суспільних справ, приймати суспільно важливі рішення, самостійно розробляти та реалізовувати програми розвитку громади, здійснювати контроль за рішеннями влади, виконувати обов’язки та відстоювати права громадянина.
Метою державної політики України в останні роки є створення сприятливих умов для розвитку громадської активності українського народу: на законодавчому рівні ухвалені рішення про організацію та підтримку органів місцевого самоврядування, прийняті закони про створення громадських об’єднань, спілок, груп і т.д. Однак, незважаючи на заходи з боку держави, громадська активність українців ще й досі знаходиться на низькому рівні. Звідси постає питання визначення чинників, які обумовлюють готовність особистості бути активним громадянином власної держави.
Громадська активність у вітчизняній психології розглядається як форма соціальної активності особистості. За діяльнісним підходом, вона, як і будь-яка інша активність, може бути реалізована за умов наявності у особистості готовності до неї. Поняття готовності, яке було виділено у психологічній науці у 50-х 60-х роках минулого століття, виникло та набуло свого значення у контексті загальнопсихологічного феномену активності. Його виділенню сприяли дослідження у сфері фізіології, нейрофізіології,
психології людської поведінки (П.К. Анохін, М.О. Бернштейн, М.Д. Левітов, О.Р. Лурія, Г. Мегун, І.П. Павлов, Д.М.Узнадзе, Г.Уолтер, О.О. Ухтомський та ін.), які і визначили його різноманітне розуміння: за С.Л. Рубінштейном, М.Д. Левітовим, Б.Г. Ананьєвим це - наявність здібностей, за В.М.Мясищевим - психічний стан, за Д.М. Узнадзе, І.Т. Бжалавою ознака настанови, за А.Ц. Пуні, В.А.Сластом, О.Н.Черніковою, П.Б.Ганнушкіним це психологічний стан, за Л.Я. Гозманом, Е. Еріксоном, М.М. Обозовим це психологічний процес та ін.
Зараз готовність трактується як активно-дійовий стан особистості, настанова на певну поведінку, змобілізованість сил задля виконання будь-якого завдання і за видом активності (готовність до професійної діяльності (М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибович та ін.), до професійного саморозвитку (Г.А.Ільїна, В.В.Филанковський), до дослідницької праці (О.І.Сафроненко), до материнства (Н.В.Даниленко, С.Ю.Мещерякова, О.П.Проскурняк, Г.Д.Хархан та ін.), готовність до самовизначення (І.П. Петров), розглядається у рамках функціонального (В.О.Алаторцев, М.Д. Левітов, Л.С. Нерсесян, В.М.Пушкін та ін.), особистісного (К.О.Абульханова-Славська, Б.Г.Ананьєв, Л.І. Божович, Л.С. Виготський, І.С. Кон, Є.Г. Козлов, О.М. Леонтьєв,
А. Ц. Пуні, С. Л. Рубінштейн, В. В. Столін, І. І. Чеснокова, Є.В. Шорохова та ін.) та особистісно-діяльнісного (А.О.Деркач, М.І.Дьяченко, Л.А. Кандибович та ін.) підходів.
Стан готовності особистості до певного виду активності визначається чинниками різного характеру, вони складають структуру психологічної готовності, є її компонентами. Залежно від виду активності, компонентну структуру готовності можуть складати фізичні, фізіологічні, психічні властивості та якості; мотиви, інтереси, цінності особистості; знання, вміння та навички; індивідуально-особистісні особливості.
Дослідження чинників, які складають структуру готовності особистості до громадської активності у психологічній науці практично відсутні, хоча

взагалі проблема громадської активності особистості посідає вагоме місце в дослідженнях багатьох вітчизняних психологів (М.Й. Боришевський,
В.О. Васютинський, Є.І. Головаха, М.Ф. Головатий, О.А. Донченко, Н.Ф.Каліна, О. Касперович, С.Г. Кирдіна, І.В. Кривонос, Н.І. Лапін, А.О.Овчаров, В.Г. Панок, О.І. Пенькова, Л.В. Пилипенко, Л.П. Пономаренко, Ю.Романенко, М.М. Слюсаревський, Л.А. Снігур, В.О. Татенко, Т.М.Титаренко, Є.В. Чорний, А.В. Фурман ін.).
Річ у тім, що, загалом, сучасна психологічна думка з даної проблематики представлена біосоціальним та соціокультурним підходами, прибічники яких доводять залежність рівня громадської активності від біологічних, географічних та геополітичних факторів, соціально-історичної, суспільно-політичної, культурної спадщини певної нації. Вони формулюють теоретичні положення про вплив на рівень розвитку активності громадян специфіки масової свідомості, специфіки колективної психіки українців, менталітету, ментальності української нації (О. Володова, Є.І. Головаха, О.Касперович, С.Г. Кирдіна, М.Б. Климанська, А.Ф. Колодій, М.І. Лапін,
Л.П. Пономаренко, М.М. Слюсаревський, А.В. Фурман), національного характеру українців (М.П. Бузський, Б.Б. Глотов, П.І. Гнатенко,
О.А. Донченко, І.В. Кривонос, А.О. Овчаров, Ю. Романенко), громадянської культури (В.Г. Панок), громадянської поведінки(О.Є. Блинова, О.І. Пенькова, Л.В. Пилипенко, Л.П. Пономаренко), громадянськості українців (Н.Д. Володарська, Л.А. Лепіхова, Л.А. Снігур), національної ідентичності (С.Г. Рябов, О.В.Стогова, В.Б. Фадєєв), особливостей політико-психологічної соціалізації в умовах суспільних трансформацій
(В.О. Васютинський, Є.І. Головаха, М.М. Слюсаревський та ін.), мотивів, інтересів, цінностей українських громадян (О.В. Богач, М.Є. Бондар, Л.П. Добровольська, Т.О. Жадан, С.М. Матвєйцева, О.І. Пенькова, Л.І. Пилипенко та ін.).

Однак, незважаючи на таку велику кількість наукових розробок з проблем громадської активності, питання визначення механізмів громадської дії залишається відкритим.
Актуальність та недостатня вивченість проблематики у теоретичному і практичному плані зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до тематичного плану дослідження кафедри загальної та соціальної психології Інституту математики, економіки і механіки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова за темою основної науково-дослідницької роботи «Культурно-історичний та соціально-психологічний потенціал особистості» (номер державної реєстрації 0107U007980).
Тему затверджено вченою радою Інституту математики, економіки і механіки Одеського національного університету імені І.І. Мечникова (протокол № 7 від 27.06.2009 р.) та узгоджено міжвідомчою Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки та психології (протокол № 6 від 29.09.09 р.)
Мета дослідження виявлення психологічних чинників готовності особистості до громадської активності та з’ясування особливостей їх впливу на готовність до громадської активності студентської молоді південного та західного регіонів України.
Завдання дослідження:
1. Розкрити психологічний зміст особистісної готовності як передумови активності у концептуальних рамках функціонального та діяльнісного підходів.
2. Дослідити сутність та спрямованість громадської активності як феномену суспільних відносин та форми прояву соціальної активності особистості.
3. З’ясувати психологічні чинники готовності особистості до громадської активності та виокремити структуру цієї готовності.
4. Здійснити емпіричне дослідження психологічних чинників готовності, виявити структурно-функціональні зв’язки між ними та вивчити особливості їх впливу на готовність до громадської активності студентської молоді південного та західного регіонів України.
Об’єктом дослідження - готовність особистості до громадської активності.
Предметом дослідження психологічні чинники готовності особистості до громадської активності.
Методи дослідження. У роботі використані загальнонаукові теоретичні методи (аналіз, синтез, порівняння, систематизація, узагальнення); емпіричні методи (опитування, психодіагностичний метод).
Теоретичну основу дослідження становили положення сучасних психологічних (М.Й. Боришевський, В.О. Васютинський, М.Ф. Головатий, Є.І. Головаха, О.А. Донченко, Н.Ф. Каліна, Л.П. Пономаренко,
Ю. Романенко, М. М. Слюсаревський, В.О. Татенко, Т.М. Титаренко,
Є.В.Чорний, А. В. Фурман та ін.) і філософсько-соціальних (Дж. Александер, Е. Арато, Е. Геллнер, Дж. Кін, Дж. Коген, К. Лефорт, Дж. Маклін, Р.Д. Патнам, Ю. Хабермас, Ф. Фукуяма, та ін.) теорій та концепцій. Аналітичні рамки дослідницької роботи визначені базовими положеннями соціокультурного та біосоціального підходів у психології (О. Володова,
О.А. Донченко, О. Касперович, С.Г. Кирдіна, І.В. Кривонос, М.І. Лапін, А.О. Овчаров, Ю. Романенко, А.В. Фурман та ін.), основними положеннями функціонального підходу (В.О. Алаторцев, М.Д. Левітов, Л.С. Нерсесян, В.М. Пушкін та ін.), фундаментальними принципами діяльнісного підходу (О.М. Леонтьєв, С.Л. Рубінштейн, А.Ц. Пуні, В.В.Столін, І.І.Чеснокова, Є.В. Шорохова та ін.), основними положеннями особистісно - діяльнісного підходу (А.О. Деркач, М.І. Дьяченко, Л.А. Кандибович та ін.) та положеннями теорії соціального капіталу (Р.Д. Патнам, Ф.Фукуяма).

Емпіричні психологічні методи, за допомогою яких було здійснене практичне дослідження психологічних чинників готовності особистості до громадської активності, складають метод опитування та психодіагностичний метод. Метод опитування представлено у роботі трьома закритими опитувальниками, перший з яких спрямований на дослідження мотиваційного компоненту готовності (виявлення особистісного ставлення досліджуваних до інституцій громадянського суспільства та їх діяльності); другий - на дослідження когнітивного компоненту готовності (вивчення знань, вмінь та навичок досліджуваних щодо громадської активності); третій - на дослідження рівня довіри до оточуючих, громадських та державних інституцій. Психодіагностичний метод передбачав використання конкретних методик: методики А.Мехрабіана і Н.Епштейна «Дослідження рівня емоційного відгукування» і методики А.Мехрабіана «Дослідження розвитку вольових якостей» з метою дослідження емоційно-вольового компоненту готовності; методики М. Рокича «Ціннісні орієнтації» з метою дослідження ціннісного компоненту готовності; методики Дж. Роттера «Локус контролю» і методики Розенберга «Експрес-діагностика довіри» з метою дослідження рис характеру, які визначають готовність особистості до громадської активності.
Отримані експериментальні результати були опрацьовані за допомогою методів математичного аналізу ( частотний аналіз, регресійний аналіз, СHAD дерева класифікацій, критерій хі-квадрат, критерій Вальда, критерій Манна-Уітні, критерій Колмогорова-Смірнова,) з кількісною та якісною інтерпретацією та змістовним узагальненням.
Дослідження проводилося на базі Кременецького обласного гуманітарно-педагогічного інституту імені Тараса Шевченка (кафедра загальної педагогіки та психології) та Херсонського державного університету МОН України (кафедра педагогіки, кафедра практичної психології) серед студентів гуманітарного напряму навчання. Загальна кількість вибірки становила 200 осіб у віці 17-24 років.

Наукова новизна одержаних результатів.
Вперше:
- виділена структура готовності особистості до громадської активності;
- виявлені детермінанти готовності до громадської активності у студентської молоді південного та західного регіонів України;
- уточнено трактування громадської активності особистості;
- поглиблено уявлення про вплив соціокультурних чинників на формування громадської активності особистості;
- дістало подальшого розвитку уявлення про феномен готовності у структурі діяльнісної активності особистості.
Практичне значення отриманих результатів. Значення результатів дисертації пов’язане з можливістю використання матеріалів дисертації задля розробки навчально-виховних, просвітницьких програм з питань формування та розвитку громадянської культури, громадянськості особистості, соціальних програм по проблемам самоврядування та самоорганізації громади, розповсюдження знань, вмінь та навичок активної громадської поведінки. Матеріали дисертації можуть використовуватись під час викладання загальних та спеціальних дисциплін: загальної психології, експериментальної психології, загальної психодіагностики, соціальної психології, політичної психології.
Практична значущість дисертації підтверджена актами впровадження її результатів в освітній процес Одеського інституту Міжрегіональної Академії Управління персоналом при викладанні курсів „Загальна психологія”, „Загальна психодіагностика”, „Експериментальна психологія” (акт № 254 від 5.06.2009 р.) та в соціальні проекти Одеської обласної Групи Медіації з питань розширення громадських ініціатив (акт № 11 від 10.07.2009р.).
Апробація результатів дослідження. Окремі положення і висновки дисертаційного дослідження були представлені на Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми практичної психології»
(Херсон, 2009), IV Всеукраїнській науковій конференції «Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави» (Київ, 2005), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості» (Київ-Херсон, 2006), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Духовність у становленні та розвитку громадянськості особистості» (Київ-Кременець, 2008), науково-методичних семінарах кафедри загальної та соціальної психології ОНУ імені І.І. Мечникова, семінарах Одеської обласної Групи Медіації.

Публікації. Основні положення дисертації були представлені у 6 працях, 5 з яких - у фахових виданнях, що затверджені ВАК України.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Дисертаційна робота була спрямована на наукове теоретично-практичне дослідження психологічних чинників готовності особистості до громадської активності та вивчення особливостей впливу цих чинників на готовність до громадської активності представників студентської молоді південного та західного регіонів України.
За визначеною метою у дисертації, з оглядом на основні наукові здобутки психологічної, соціологічної та філософської галузей знань, було досліджено феномен громадської активності, розкрито його сутнісний зміст і спрямованість, визначено цілі, завдання та функції громадської активності, як форми прояву соціальної активності особистості. Проаналізовані зовнішні чинники та внутрішні чинники, які спричиняють громадську активність як особистісну, так і суспільну. У рамках діяльнісного підходу виділено та досліджено феномен готовності до громадської активності, визначена його структура.
У сучасній психологічній науці відсутня єдина концепція і загальне визначення громадської активності. Дослідження її у більшій мірі пов’язані з вивченням інших феноменів громадської свідомості та самосвідомості, громадської культури, громадянської спрямованості, громадянськості особистості, де вона виступає у ролі або чинника, або слідства того чи іншого явища. У той же час громадська активність є пояснювальним принципом у розумінні багатьох явищ суспільної дійсності, хоча достатньо широке коло питань, яке намагаються пояснити, демонструють протиріччя між поглядами науковців. Різноманітність підходів до розгляду громадської активності обумовлює велику кількість систематизацій громадської активності, які базуються на поясненні цього феномену через такі одиниці аналізу як тип, форма, і вид.
Разом з тим, у сучасній ситуації розвитку суспільних відносин, тема громадської активності набуває актуальності, тому необхідність узагальнення накопиченого матеріалу стає дедалі помітною. Ця необхідність спричиняється розумінням того, що громадська активність є безумовним чинником розвитку демократії та демократичних стосунків між членами суспільства, між владою та громадянами, тому визначення та розуміння чинників цієї активності є доволі значущими питаннями.
Громадська активність спрямована на досягнення рівноваги між державою та громадою. Ця її мета реалізується завдяки дотриманню особистісних прав та свобод громадян: права на участь у суспільно-політичному житті суспільства, свободою у виробленні та прийнятті як особистісних, так і суспільно-важливих рішень, контролем за діяльністю владних інституцій держави, правом створення різноманітних громадянських об’єднань, груп тощо. Розуміння громадської активності як чинника розвитку суспільних відносин, формування та розвитку демократичних інститутів у суспільстві, визначає розуміння громадянина як свідомої, відкритої, відповідальної, ініціативної, активної особистості, діяльність якої у межах соціуму побудована на готовності до співпраці з іншими, солідарності, заснована на принципах довіри, взаєморозуміння та взаємодопомоги.
Необхідність зміни парадигм дослідження громадської активності спричинила розгляд її як окремої категорії у загальному просторі людської діяльності, обумовила визначення змістовних та функціональних її характеристик. Громадська активність за своєю сутністю відмінна від інших форм активності особистості та залежить від багатьох факторів життєдіяльності особистості у світі. Так, громадянська активність є невід’ємною складовою світу культури та визначається особливостями цієї культури, особливостями соціокультурних традицій, норм та правил життя у суспільстві.
Соціокультурні чинники формують певні особливості світосприйняття людини, обумовлюють активність людини, визначають вибірність та розвинутисть цієї активності. Громадська активність має можливість становлення та розвитку лише у культурному просторі нації, культура породжує можливості для її реалізації. Культура є одним з основних аспектів розвитку громадянськості особистості, громадянською культурою визначають стан розвитку громадянського суспільства, рівень розвитку громадської активності.
Громадська активність є окремим формою соціальної активності особистості, яка формується та розвивається під впливом різноманітних зовнішніх (соціокультурних, біосоціальних, історично-політичних) та внутрішніх (потребо-мотиваційних, ціннісно-орієнтаційних, діяльнісно-операційних) чинників і сама є чинником становлення та розвитку соціально зрілої, ефективної у життєдіяльності особистості. Індивідуальна громадська активність кожної особистості зумовлює суспільну громадську активність, яка, в свою чергу, визначає шлях формування та розвитку суспільства, зумовлює його функціонування як демократичної, високо розвинутої інституції. Громадська активність цілеспрямована активність. Вона має власну мету, завдання, передбачає досягнення певного результату. Вона доволі складне, багаторівневе утворення, до структури якого входять різні змістовні компоненти, серед яких особливе місце займає психологічна готовність.
За результатами проведеного дослідження психологічної готовності до громадської активності та її чинників встановлено наступне:
1. Психологічна готовність це складний феномен, який характеризує людину як індивіда, особистість, зрештою як суб’єкта активності та визначає його здатність до дії завдяки високому рівню розвитку складових активності. Генеральною функцією готовності до активності є адаптаційна функція, яка зумовлює пристосування людини до навколишнього середовища та виникає у разі необхідності оптимізації її суб’єктних можливостей з метою досягнення високого рівня продуктивності соціальної діяльності. Генеральна функція розкривається у трьох окремих функціях: у спонукальній, виконавчій та регулювальній. Якщо перша з функцій - спонукальна - забезпечує формування мотивів подолання як зовнішніх так і внутрішніх перешкод, сприяючи цілеспрямованому вирішенню завдань, що виникають, то друга - виконавча є умовою успішного досягнення певних цілей-завдань і передбачає наявність у суб’єкта соціальної активності відповідних знань, вмінь та навичок, а також розвиненість його індивідно- особистісних рис. Що стосується третьої регулювальної функції, то вона забезпечує людині здатність до свідомого керування власною поведінкою, діяльністю, процесами мислення, прийняттям оптимальних рішень, що зрештою, сприяє економії внутрішньо-особистісних ресурсів.
2. Готовність до громадської активності визначається змістовною специфікою такої активності. Громадська активність - це форма соціальної активності особистості; вона передбачає відповідні дії особистості як суб’єкта суспільних відносин і спричиняє регулятивні дії, спрямовані на досягнення рівноваги між державною владою та громадянським суспільством шляхом досягнення та дотримання прав і свобод особистості, сприяння розвитку громади та її членів, регулювання процесів вироблення та прийняття рішень. Готовність до громадської активності передбачає, з одного боку, сумірність внутрішньо-особистісного психологічного настрою індивіда та навколишньої, соціально-психологічної ситуації суспільства з іншого. Внутрішньо-особистісний стан визначається сформованістю компонентів структури психологічної готовності, рівнем їх розвитку й особливостями взаємозв’язку, взаємодії.
3. Компонентну структуру психологічної готовності особистості до громадської активності складають: мотиваційний, когнітивний, емоційно вольовий, ціннісний компоненти та характерологічні особливості особистості. Емпірично доведено, що зазначені складові є водночас чинниками формування психологічної готовності особистості до громадської активності, оскільки рівень їх розвитку зумовлює міру готовності й особливості структурно-функціональних зв’язків між ними.
4. Результати дослідження і їх аналіз переконливо засвідчили неабияку теоретичну та практичну актуальність постановки проблеми щодо відмінностей у становленні та розвитку психологічної готовності до громадської активності особистості, котрі детермінуються чинниками регіонального походження. Це підтверджується також відомим положенням про соціальну, соціально-психологічну зумовленість розвитку світоглядних, політичних та інших орієнтацій особистості способом суспільного життя національної спільноти на різних територіях однієї і тієї ж держави.
5. Підтвердженням попереднього висновку є наступні експериментальні
дані, отримані в ході нашого дослідження:
- студентам із західного регіону України, котрі за рівнем розвитку громадської активності випереджають студентів з південного регіону, притаманний вищий рівень розвитку мотиваційного, емоційно-вольового та інших особистісних компонентів; вони частіше, ніж їх південні колеги, беруть участь у різноманітних громадських акціях державницького спрямування, домагаються перегляду неадекватних рішень влади, усвідомлюють залежність суспільних досягнень в Україні від активної позиції українських громадян. У них більше розвинені такі особистісні риси емпатійність, відповідальність, самостійність, незалежність, чесність та ін. У своєму житті вони керуються принципами солідарності, взаємодопомоги, надають перевагу таким цінностям як «щастя інших», «незалежність», «чесність», «сміливість у процесі відстоювання власної думки».
- досліджуванні з південного регіону виявляють більш нейтральне ставлення до громадської активності, ініціативи. Вони менш готові відстоювати свої погляди, менш незалежні у своїх міркуваннях стосовно суспільно-владних відносин. Незважаючи на достатню поінформованість про сутність громадської активності, її спрямованість, цілі і завдання, про вплив цих факторів на розвиток демократичних засад побудови української держави, студенти південного регіону рідко виявляють бажання брати участь у громадському житті суспільства. Цінності активної та продуктивної життєдіяльності не визначають їх індивідуально - особистісних планів, не надають суспільної, громадянської спрямованості їхній поведінці.
За результатами емпіричного дослідження запропоновано використання комплексного підходу до процесу формування готовності особистості до громадської активності:
1. Посилити увагу до розвитку духовної площини особистості як громадянина.
Духовність як вищій рівень розвитку та саморегуляції зрілої особистості є відображенням системи вищих людських цінностей, життєвих принципів, орієнтирів; вона є способом існування людини, характеризує людину як особистість, як складову системи людина-соціум. Завдяки духовності людини перестає бути ізольованою, вона набуває статусу суспільно-ефективної особистості, виходить за власні границі та відкривається взаємодії зі світом на новому рівні. Духовні цінності визначають свободу особистості, виступають передумовою розвитку відповідальності, самостійності, соціальної небайдужості, тому формування громадсько активної особистості вочевидь потребує високого рівня розвитку духовного потенціалу людини.
Якщо громадська активність потребує високо розвинутих вольових якостей та емпатійних тенденцій, що підтверджено на прикладі західного регіону, то у сучасному суспільстві необхідно створювати умови , які б забезпечували можливість формування та розвитку цих якостей людини. Перш за все, зробити це можна за підтримкою інституту родини та державних інститутів: навчально-виховних закладів для різних категорій дітей та молоді, у яких за допомогою методів навчально-виховної роботи потрібно формувати почуття емпатії до оточуючих, співпереживання, емоційної доброзичливості.
2. Формувати відповідальність, незалежність, активність особистості, розвивати громадську свідомість та самосвідомість, громадську спрямованість особистості.
Відповідальність як специфічна форма саморегуляції людської поведінки передбачає усвідомлення та контроль людиною власних дій в оточуючому світі. Громадська активність передбачає соціальну відповідальність особистості, її здатність до розуміння інших людей, до взаємодії та взаємодопомоги. Відповідальність характеризує суспільно-орієнтовану особистість, вона разом з духовністю, незалежністю, свободою визначає її громадську спрямованість. Громадська спрямованість визначається системою індивідуальних та суспільних мотивів особистості, інтересів, переконань, ідеалів, які направляють поведінку особистості як громадянина та виказують її ставлення до різноманітних аспектів формування та розвитку системи суспільних відносин.
Результати, здобуті за діагностикою інтернальності-екстернальності, підтвердили вплив інтернальності, як інтегральної характеристики особистості, на рівень розвитку готовності до громадської активності. Відповідальність, самостійність, незалежність, активність, які обумовлюють громадянську активність, виховуються на протязі формування, розвитку та становлення особистості. Цей процес залежить від багатьох факторів, серед яких, як відомо, соціальні, культурні, історичні, політичні. Всі ці фактори у єдності своєї обумовлюють формування певного складу характеру, певної ментальності нації, вони можуть стати як чинником розвитку громадської активності, так і причиною її гальмування. Тому світовій спільноті взагалі та спільноті України треба забезпечити формування суспільно активної особистості через стабілізацію та покращення суспільної ситуації розвитку громадянського суспільства.
3. Розвивати вміння та навички громадської участі.
Вміння та навички характеризують засвоєні суб’єктом способи виконання дії, вони формуються шляхом повторення, визначають успішність виконання певного завдання. При наявності розуміння сутності громадської активності, позитивного ставлення до неї, до громадської участі, до громадських об’єднань, представники обох регіонів не мають достатніх навичок реалізації громадської поведінки. Формування вмінь та навичок громадської поведінки залежить від позитивного ставлення особистості до сфери громадських відносин. Це ставлення можна формувати за допомогою популяризації ідеї взаємодії у складних умовах суспільного існування, шляхом виховання та навчання, поінформування про те, що за допомогою солідарності, співпраці та взаємодії у колективі кожний з учасників цієї взаємодії буде мати можливість задовольнити не тільки суспільні, а й власні інтереси.
4. Залучати молодь до участі у громадському житті суспільства, зацікавлювати до проявів громадської ініціативи. Цей етап передбачає активні дії з боку громадських організацій, об’єднань, спілок з питань ініціації молодіжних акцій, заходів, спрямованих розвиток громади та її членів.
5. Створювати сприятливі зовнішні умови для становлення громадсько активної особистості. Перспектива розвитку громадської активності особистості залежить від об’єднання зусиль державних інститутів, громадських інститутів та інституту родини, від стабілізації та покращення соціально-економічної, політичної, культурної ситуації розвитку суспільства, від можливостей формування та накопичення соціального капіталу спільноти. Усі зазначені інституції повинні розробити певну програму з питань розвитку громадянськості особистості, підтримувати та розвивати демократичні відносини у державі, стимулювати громадську ініціативу.
Проведене теоретико-практичне дослідження не вичерпує усієї глибини поставленої проблеми. Подальший науковий пошук вбачаємо у вивченні інших детермінант громадянської активності з метою поглибленого вивчення чинників становлення та розвитку в Україні громадянського суспільства.

Список використаної літератури

1. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности / К.А. Абульханова-Славская. М. : Изд-во „Наука”, 1980. 335 c.
2. Абульханова-Славская К.А. О субъекте психической деятельности / К.А. Абульханова-Славская // Методологические проблемы психологии.
М. : „Наука”, 1973. 288 с.
3. Абульханова-Славская К.А. Политическая психология: уч. пособие для высш. школы / [К.А. Абульханова Славская, Г.И. Авцинова, А.А. Бодалёв и др.]; под общ. ред. Деркач А.А. и др. М. : Академический Проект; Екатеринбург : Деловая книга, 2003. 858с.
4. Алмонд Г. Гражданская культура и стабильность демократии / Г. Алмонд, С. Верба // Политические исследования. 1992. - № 4. - С. 122-134.
5. Ананьев Б. Г. Человек как предмет познания / Б. Г. Ананьев. СПб. : Питер, 2002. 288 с.
6. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания / Б.Г. Ананьев; под ред. В. Усманова. [2-е изд.]. - СПб. : Питер, 2001. - 272 с.
7. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания: избр. псих. труды / Б.Г. Ананьев; под ред. А.А.Бодалёва. Москва - Воронеж : Ин-т практической психологии, 1996. - 384 с.
8. Анастази А. Психологическое тестирование: пер. с англ. / А. Анастази; под ред. К.М. Гуревича, В.М.Луговского. М. : Педагогика, 1982. Кн.2. 336 с.
9. Андреев С.С. Политическое сознание и политическое поведение / С.С. Андреев // Социально-политический журнал. - 1992. - № 8. С. 25-32.
10. Андреева Г. М. Социальная психология : учебник для высш. учеб. заведений / Г. М. Андреева. 5-е изд., испр. и доп. М. : Аспект пресс, 2004. 365 с.
11. Андреева Г.М. Психология социального познания: учебное пособие / Г.М. Андреева. - 2-е изд., перераб. и доп. - М. : Аспект-Пресс, 2002. 288 с.
12. Андреева Г.М. Социальная психология: учебник для студ. Вузов / Г.М. Андреева. - М. : Аспект-Пресс, 2000. - 384 с.
13. Андреева Г.М. Общение и оптимизация совместной деятельности / Г.М. Андреева, Я. Яноушек. - М. : Наука, 1987.
14. Анохин П.К. Избранные труды: Философские аспекты теории функциональных систем / П.К. Анохин. М. : Наука, 1979. 400с.
15. Ануфриев Е.А. Социальная активность личности / Е.А. Ануфриев. - М. : ЗНАНИЕ, 1969. - 46 с.
16. Ануфриев Е.А. Социальная роль и активность личности / Е.А Ануфриев. - М. : Изд-во моск. ун-та, 1971. 152 с.
17.Аристотель. Политика : пер. с греч. / Аристотель. М. : Мысль, 1975. 1983 с. (Сочинения в 4 т. / Аристотель; Т. 4.).
18. Асеев В.Г. Мотивация поведения и формирование личности / В.Г. Асеев. М. : „Мысль”, 1976. - 158 с.
19. Асмолов А. Г. Психология личности : культурно-историческое понимание развития человека / А. Г. Асмолов. 3-е изд., испр. и доп. М. : Смысл : Академия, 2007. 528 с.
20. Асмолов А. Г. Культурно-историческая психология и конструрирование миров / А.Г. Асмолов. Москва Воронеж : Ин-т практич. психологии, 1996. 786с.
21. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования / А.Г. Асмолов. М. : Изд-во МГУ, 1984. 104 с.
22. Асмолов А.Г. Деятельность и установка / А.Г. Асмолов. - М. : Изд. Моск. ун-та, 1979. - 150с.
23. Ахиезер А.С. Россия: критика исторического опыта / А.С. Ахиезер. - М. : «Наука», 1991. 173 с.
24. Бабінов Ю.О. Громадянське суспільство та демократія участі / Ю.О. Бабінов, О.О. Чемшит, В.Ф. Шрейдер. Севастополь : Вид-во СевНТУ, 2006. - 418 с.
25. Басин Ф.В. Проблема бессознательного / Ф.В. Басин. - М., 1968.
26. Бехтерев В.М. Избранные работы по социальной психологии / Сост. В.А. Кольцова. М. : Наука, 1994. 400 с.
27. Бжалава И.Т. Восприятие и установка / И.Т. Бжалава. - Тбилиси : Изд.”Менциереба”, 1965. 226 с.
28. Большой англо-русский словарь : в 2 т. / под общ. рук. И. Р. Гальперина. 2-е изд., стер. М. : Рус. яз., 1977. Т. 1. 822 с.
29. Большой толковый психологический словарь : пер. с англ. / сост. А. Ребер. М. : Вече : АСТ, 2001. Т. 1 : А О. 592 с.
30. Большой толковый психологический словарь : пер. с англ. / сост. А. Ребер. М. : Вече : АСТ, 2001. Т. 2 : П Я. 560 с.
31. Большой толковый социологический словарь (Collins) : пер. с анг. / сост. А.А. Грицанов . М. : Вече, АСТ, 1999. Т.1 : А О. 554с.
32. Боришевський М.Й. Національна самосвідомість у громадянському становленні особистості / М.Й. Боришевський. К.: Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, ЦІППО АПН України; Івано-Франківськ: СКО „Беркут”, 2000. 63 с.
33. Братусь Б.С. Нравственное сознание личности: психол. исслед. / Б.С. Братусь. М. : «Знание», 1985. 64с. - (Новое в жизни, науке, технике: серия «Этика»; № 3).
34. Брушлинский А.В. О природных предпосылках психического развития человека / А.В.Брушлинский. М. : «Знание», 1977. 64 с. - (Новое в жизни, науке, технике: серия «Биология»; № 11).
35. Бурдье П. Социальное пространство и генезис классов / П. Бурдье // Вопросы социологии. - 1992. - Вып. 1. - С. 17-33.
36. Бурлачук Л.Ф. Словарь-справочник по психологической диагностике / Л.Ф. Бурлачук, С.М. Морозов. К. : Наукова думка, 1989. 198 с.
37. Бусова Н. Культурные корни социального капитала / Н.Бусова // Социологические исследования. 1999. - № 8. С. 27- 34.
38. Васютинський В.О. Психологічні особливості потребово-мотиваційного компоненту громадянської свідомості та самосвідомості молоді / В.О.Васютинський // Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості: У 2-х томах / за заг. ред. М.Й. Боришевського. К. : Вид-во Дніпро, 2001. Т. І. С. 173-204.
39. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека / В.К. Вилюнас. М. : Изд-во МГУ, 1990. 288 с.
40. Володарська Н.Д. Психологічна характеристика когнітивного компоненту громадянської свідомості та самосвідомості / Н.Д. Володарська // Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості та самосвідомості особистості: У 2-х томах / за заг. ред. М.Й. Боришевського. К. : Вид-во Дніпро, 2001. Т. І. С.81-88.
41. Володова О. Про соціокультурну спеціфіку суб’єктності територіальної громади: організаційний аспект / О. Володова, О. Касперович // Соціологія: теорія, методи і маркетинг. 2004. - №1. С. 103-119.
42. Воспитание социально активной личности: история, теория, практика / [Межвузовский сборник научных трудов / ред. А.П.Черных и др.]. - Рязань, гос.пед.ин-т им. С.А. Есенина : РГПИ, 1990. 221 с.
43.Выготский Л.С. Собрание сочинений в 6-ти томах / Л.С. Выготский. М. : Педагогика, 1982. Т.2. 463 с.
44. Гамезо М.В. Атлас по психологии : Информ.-метод. Пособие ккурсу „Психология человека”. - М. : Российское педагогическое агенство, 1998. 272 с.: ил.
45.Гегель В.Ф. Философия права / В.Ф. Гегель. М. : Мысль, 1990. 524, [2] с.
46. Гизатов К.Т. Дорогу осилит идущий (Соц. активность советского человека) / К.Т. Гизатов. Казань : Татарское кн. изд-во, 1987. 192 с.
47. Гнатенко П.И. Национальная психология и бытиё общества: Монография / П.И.Гнатенко, М.П. Бузский. Днепропетровск : Поліграфіст, 2002. 209 с.
48. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений / Л.Я. Гозман. - М. : Изд-во МГУ, 1987. - 174, [2] с.
49.Гозман Л.Я. Политическая психология / Л.Я. Гозман, Е.Б. Шестопал. - Ростовна-Дону : ''Феникс'', 1996. 448 с.
50. Головатий М.Ф. Політична психологія / М.Ф. Головатий. К. : Наукова думка, 1997. 136 с.
51. Головаха Е.И. Демократизация общества и развитие личности. От тоталитаризма к демократии / Е.И. Головаха. К. : Наукова думка, 1997. 124 с.
52. Головаха Е.И. Путь к зрелости советской молодёжи / Е.И. Головаха, В.Ю. Барков // Идеал юных: Ком. обществ. идеал и сов. молодёжь. К.: Молодь, 1988. 80 с.
53. Головаха Е.И. Структура групповой деятельности. Социально-психологический анализ / Е.И. Головаха. - Киев : «Наукова думка», 1979. 139 с.
54. Гоштаутас А. Методика М.Рокича для выявления оценочных ориентаций / А. Гоштаус // Саморегуляция и прогнозирование социального поведения личности. Л. : Наука, 1979. С. 208-209.
55. Грамши А. Избранные произведения / А.Грамши. - М., 1980.
56. Гражданское общество: истоки и современность / Науч. ред.: проф. И.И.Кальной, доц. И.Н.Лопушанский. - 2-е изд., доп. СПб.: Изд-во «Юридический центр Пресс», 2002. 296с.
57. Гражданское общество: идея, наследие социализма и современная украинская реальность. Коллект.мон-я / Научн. ред. И.Ф. Кононов. Луганск: Альма Матер, 2002. 284с.
58. Гражданское общество: опыт выборов и новая стратегия / авт.-сост.: Г. Усатенко, А. Боронь. К. : Агенство „Україна”, 2005. 88 с.
59. Громадянське суспільство і держава в Україні: проблеми взаємодії. Матеріали методологічного семінару / Відп. ред.: В.В.Цвєтков, І.О.Кресіна; упорядник Є.В.Перегуда. К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2004. 84 с.
60. Гублер Е.В. Применение непараметрических критериев статистики в медико-биологических исследованиях / Е.В. Гублер, А.А. Генкин. - Л., 1973.
61. Гусева А.В. Психологические аспекты развития гражданского общества в Украине / А.В. Гусева // Наука I Освiта. 2005. - № 5-6. С. 45-48.
62. Гусєва А.В. Психологічні та соціокультурні аспекти формування громадянського суспільства / А.В. Гусєва // Проблеми загальної та педагогчної психології. Т.VIII : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред С.Д. Максименка. К., 2006. - Вип.7. - С. 134-141.
63. Гусева А.В. Место и роль доверия в системе гражданских отношений. Особенности функционирования и перспективы развития / А.В. Гусева // Наука и религия в духовном возрождении общества : сборник докладов международной конференции, 25-27 ноября 2006 г., г. Одесса : в 2 т. Одесса : ХГЭУ, 2007. Т.I. - С. 59-65.
64. Гусєва А.В. Структура психологічної готовності до громадянської активності / А.В. Гусєва // Практична психологія та соціальна робота. 2008. - № 2. С. 68-69.
65. Гусєва А.В. Громадянська ініціатива: сприяння розвитку ідей відновного правосуддя в Україні (психологічний аспект) / А.В. Гусєва // Проблеми загальної та педагогчної психології. Т.Х. : зб. наук. пр. Ін-ту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / за ред С.Д. Максименка. К., 2008. Ч. 5. - С. 114 120.
66. Гусева А.В. Роль мотивации в формировании и развитии активного гражданского поведения индивида / А.В. Гусєва // Практична психологія та соціальна робота. 2008. - № 10. С. 75-77.
67. Гумбольдт В. Опыт о границах деятельности государства / В. Гумбольт. - М., 1899.
68. Гуменюк О. Психологічний аналіз громадянської відповідальності особистості / О. Гуменюк // Психологія і суспільство. 2007. - № 4. С. 81-91.
69. Джин Л. Коэн. Гражданское общество и политическая теория : пер. с анг./ Джин Л. Коэн, Эндрю Арато; общ. Ред. И.И. Мюнберг. М. : Издательство «Весь мир», 2003. 784 с.
70. Диалектика социальной инициативы / [Рук. авт. кол. Ю.А.Харин, Богданова Т.П. и др.]. - Мн. : Беларусь, 1986. 112 с.
71. Дилигенский Г.Г. Социально-политическая психология : Учебное пособие для высших учебных заведений / Г.Г. Дилигенский. М. : Новая школа, 1996. 352 с.
72. Донченко О. Архетипи соціального життя і политіка: Монографія / О. Донченко, Ю. Романенко. К. : Либідь, 2001. - 334 с.
73. Дослідження емоційно-вольової сфери. Практикум із загальної психології / [Укл.: Н.Г. Рудюк, Г.М.Дубчак]. Чернівці : Рута, 2005. 66 с.
74. Дьяченко М.И. Готовность к деятельности в напряжённых ситуациях: психологический аспект / И.М. Дьяченко, Л.А. Кандыбович, В.А.Пономаренко. Мн. : Изд-во „Университетское”, 1985. 206с.
75. Дьяченко М.И. Психологические проблемы готовности к деятельности / М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович. Минск : Изд-во БГУ, 1976. - 175 с.
76. Дьяченко М.И. Психологический словарь-справочник / М.И. Дьяченко, Л.А. Кандыбович. Мн. : Харвест, М. : АСТ, 2001 576с. (Библиотека практической психологии).
77. Демків О. Соціальний капітал: теоретичні засади дослідження та опреаціональні параметри / О. Демків // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 2004. № 4.- С. 99-111.
78. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности / О.П. Елисеев; гл. ред. Усманов В. СПб. : Изд-во Питер, 2000. 560 с.
79. Залесский Г.Е. Психологические вопросы формирования убеждений / Г.Е. Залесский. М. : Изд-во МГУ, 1982. 119 с.
80. Зимняя И.А. Педагогическая психология: учебник / И.А. Зимняя. 2-е изд., доп., испр. и перераб. М. : Логос, 2003. 384 с. („Учебник ХХI века”).
81. Ильин Е.П. Психология воли / Е.П. Ильин. СПб. : Издательство „Питер”, 2000. 288 с. (