Психологічні особливості формування емпатійності майбутніх лікарів

Краткое описание

Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

На правах рукопису

Юдіна Олена Миколаївна

УДК 159.942 (048)

Психологічні особливості формування емпатійності майбутніх лікарів

19.00.01 - загальна психологія, історія психології

дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник: дійсний член АПН України,
доктор психологічних наук, професор
Максименко Сергій Дмитрович

Київ 2004

ЗМІСТ

стор.

Вступ

...

3

розділ І

Теоретико-методологічний аналіз емпатійності як проблеми психології

1.1.

Проблема емпатійності у філософсько-психологічних концепціях .

8

1.2.

Зв’язок емпатійності з ідентифікацією ...

25

1.3.

Емпатійність як властивість особистості лікаря
Висновки до розділу І ...

37
56

розділ іі

Основні результати емпіричного дослідження емпатійності в процесі професійного становлення студентів-медиків

2.1.

Методи і загальна процедура дослідження.

58

2.2.

аналіз одержаних результатів..

65

2.2.1.

Виявлення рівня емпатійних здібностей студентів-медиків.

65

2.2.2.

Особливості типів ідентифікації майбутніх лікарів...

85

2.2.3.

Взаємозв’язок рівня емпатійності з типом ідентифікації та особистісними якостями майбутніх лікарів

97

Висновки до розділу ІІ..

104

розділ ііі

Формування емпатійності майбутніх лікарів

3.1.

Розвиток емпатійних здібностей студентів-медиків..

108

3.2.

Програма тренінгу емпатійності майбутніх лікарів...

114

3.3.

Інтерпретація одержаних результатів..

138

Висновки до розділу ІІІ.

144

висновки

..

148

Список використаних джерел ...

152

Додатки

...

174

ВСТУП

Актуальність дослідження Сучасний етап розвитку суспільства загострює питання поєднання медицини і психології, виділяючи як напрочуд важливу проблему культури медичного обслуговування, окреслену не тільки наданням медичної допомоги, але й вербальним стимулювання емоційного комфорту хворих. Сприйняття і розуміння лікарем пацієнтів, класифікації типів хворих, що характеризує своєрідність їх особистості і формуються в процесі взаємодії; особливості професійної ідентифікації із хворими, які виявляються у здатності лікаря поставити себе на місце пацієнта, побачити хворобу його очима, відчути та зрозуміти його стани - поглиблений аналіз даних питань має не тільки теоретичне, а й велике практичне значення, наслідком розв’язання їх повинно стати підвищення психологічної компетентності майбутніх лікарів.
Період навчання у ВУЗі, під час якого здійснюється професійна ідентифікація та професійна адаптація майбутнього спеціаліста, - найбільш важливий для розвитку особистості фахівця будь-якої сфери діяльності. Від успішного психологічного забезпечення навчально-виховного процесу великою мірою залежить ефективність підготовки молодих кадрів. Важливою функцією медичних ВНЗ є формування професіоналів нового типу, які здатні швидко адаптуватися та пристосовуватися до нових умов, добре освічених, кваліфікованих, всебічно розвинених, активних, динамічних учасників соціально-економічних перетворень. Особливого значення набуває розвиток у студентів якостей особистості, які забезпечують психологічну сумісність та оволодіння певними навичками та вміннями. Успішне виконання вказаних задач повинно стати кінцевою ціллю медичних навчальних закладів, їх систем управління на всіх рівнях: адміністративному, організаційному та навчальному. А це, безперечно, потребує створення моделей спеціалістів основних медичних професій.

Гуманність медичної праці беззаперечна, тому завжди актуальною є проблема психолого-деонтологічної підготовки студентів-медиків, бо саме у процесі професійного становлення закладаються основи моральності майбутнього лікаря. При цьому центральне місце повинно відводитися формуванню психологічної готовності до медичної праці.
Не зважаючи на існування досить змістовних теоретичних і практичних доробок в галузі медичної психології, присвячених проблемам психології взаємин лікаря і хворого (Л.Ф.Бурлачук, І.Є.Вольперт, В.М.Ніколаєнко, В.О.Ташликов, М.В.Ельштейн та ін.); докладне вивчення особливостей професійної діяльності медичних працівників (І.С.Вітенко, К.К.Платонов, М.М.Кабанов та ін.); дослідження емоційної сфери лікарів, деякі питання даної проблеми потребують подальшого розвитку. Йдеться перш за все про аспект впливу когнітивного і емоційного досвіду лікаря на взаємодію його із хворими; специфіку способів спілкування під час лікування. Недостатньо розкрито й специфіку процесу становлення та формування психотерапевтичних і деонтологічних вмінь, що може призвести до появи небажаних особистісних і професійних деформацій у майбутніх лікарів.
Актуальність проблеми та її недостатня теоретична і практична розробленість зумовили вибір теми дисертаційного дослідження: Психологічні особливості формування емпатійності майбутніх лікарів”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Робота виконана у рамках комплексного дослідження лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології ім.Г.С.Костюка (№ державної реєстрації 01004000066).
Зважаючи на виключну важливість і недостатню наукову опрацьованість проблем формування деонтологічних вмінь об’єктом дослідження виступає процес професійного становлення майбутніх лікарів.
Предметом дослідження є психологічні особливості формування емпатійності у майбутніх лікарів.
Мета дослідження полягає в теоретичному та емпіричному обґрунтуванні психологічних чинників формування емпатійності як професійно важливої якості майбутніх лікарів та практичної реалізації програми її оптимізації засобами тренінгових вправ.
Відповідно до поставленої мети нам необхідно розв’язати наступні завдання:
1. Здійснити теоретико-методологічний аналіз проблеми в психологічній, медичній та філософській літературі.
2. Обґрунтувати і дослідити психологічні чинники емпатійності студентів-медиків.
3. З’ясувати роль та місце ідентифікації в структурі емпатійності в процесі професійного становлення майбутніх лікарів.
4. Розробити та впровадити програму тренінгу емпатійності студентів-медиків, спрямованого на актуалізацію даної властивості.
Методологічну основу дослідження склали положення теорії особистісного опосередкування учбової діяльності С.Д.Максименка; теоретичні засади вивчення особистості як активного суб’єкта учбово-професійної діяльності (Г.С.Костюк, С.Л.Рубінштейн, О.М.Леонтьєв, Г.О.Балл, В.О.Моляко, В.А.Семиченко, Є.О.Климов, Г.В.Ложкін та ін.); загально-психологічні положення про психологічну природу емпатії та емпатійності (Т.П.Гаврилова, Л.П.Стрелкова, В.П.Філатов, Т.В.Василішина, О.Д.Кайріс та ін.); положення про сутність ідентифікації та її вплив на професійне становлення особистості (Ж.П.Вірна, Л.Є.Орбан-Лембрик, В.В.Рибалка, Е.Еріксон, Б.В.Поршнев, Л.В.Попова та ін.); про психологічні особливості професійної діяльності лікаря (Л.Ф.Бурлачук, І.С.Вітенко, М.М.Пейсахов, В.О.Ташликов, К.К.Платонов, Л.М.Тилевич, Г.Харді та ін.); про розвиток професійно-важливостей якостей (О.Ф.Бондаренко, Н.В.Чепелєва, Н.І.Пов’якель, О.П.Саннікова, Н.В.Пророк та ін.); взаємозв’язок ефективного процесу лікування та емпатійних здібностей лікаря (О.А.Грандо, К.Роджерс, Р.Мей та ін.); специфіку професійної підготовки студентів-медиків (І.С.Вітенко, Я.В.Цехмістер, В.О.Ташликов, В.І.Ороховський, Л.М.Супрун та ін.).
Методи дослідження: теоретичні - аналіз і узагальнення наукових літературних джерел; організаційні - метод порівняння, вивчення зрізів; емпіричні - діагностичний, представлений стандартизованими і проективними методиками; констатуючий і формуючий експеримент; якісний та кількісний аналіз даних за допомогою методів математичної статистики, бесіди, анкетування, психологічна консультація.
Наукова новизна дослідження полягає у тому, що вперше здійснено спробу теоретичного аналізу емпатійності майбутніх лікарів і обґрунтування її ідентифікаційної детермінації під час професійного становлення. З’ясовано основні індивідуально-психологічні детермінанти емпатійності у студентів-медиків різних факультетів. Відповідно до цього теоретично обґрунтовано, розроблено і апробовано комплекс психокорекційних впливів, спрямованих на формування емпатійних здібностей майбутніх лікарів.
Теоретичне значення дослідження полягає у конкретизації вимог до емпатійності лікарів, у розкритті особливостей усвідомлення цих вимог студентами-медиками, у встановленні зв’язку їхньої емпатійності з типом ідентифікації та індивідуально-психологічними якостями.
Практична значущість дослідження забезпечується розробкою і апробацією тренінгу емпатійності майбутніх лікарів. Одержані результати і розроблені психодіагностичні та корекційні прийоми можуть бути використані у роботі психолога ВНЗ з метою актуалізації емпатійних здібностей студентів. Методичні розробки тренінгових занять можуть бути впроваджені у програмах практичних занять з психології, деонтології та психотерапії.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувалася використанням методів, адекватних меті та завданням дослідження, репрезентативністю вибірки, поєднанням кількісного і якісного аналізу одержаних експериментальних даних, використанням методів математичної статистики.
Апробація результатів дослідження. Основні теоретичні та практичні положення дослідження обговорювались на V та VIII Міжнародних конференціях Соціально-психологічна реабілітація населення, що постраждало від екологічних та техногенних катастроф” (Мінськ, 2000, 2001); Міжнародній науковій конференції Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології” (Київ, 2001); Міжрегіональному науковому семінарі Конструктивна психологія і професіоналізація особистості” (Луцьк, 2002); Всеукраїнській науковій конференції Психологічні проблеми на шляху від зовнішньої до внутрішньої свободи” (Львів, 2002); Науково-практичній конференції Психологічна наука в медичній та соціальній практиці” (Київ, 2002); Міжнародній науково-практичній конференції Психологічна допомога сім’ї: досвід, проблеми, перспективи” (Київ, 2003); Науково-практичній конференції Теорія та досвід застосування тренінгових технологій у практичній психології” (Київ, 2003); всеукраїнській науково-практичній конференції Актуальні проблеми практичної психології в системі освіти” (Херсон, 2003). Основні ідеї та результати дослідження повідомлялися та обговорювалися на засіданнях лабораторії консультативної психології та психотерапії Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України та медико-психологічному факультеті Національного медичного університету ім. О.О.Богомольця.
Публікації: основні положення та результати дисертаційного дослідження висвітлено у 10 публікаціях, з яких 5 надруковано у фахових виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, який включає 268 найменувань (з них 10 іноземною мовою) та 3 додатків. Загальний обсяг дисертації 183 сторінки. Робота містить 10 таблиць та 4 рисунка.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Представлене дослідження було спрямоване на вивчення феномену емпатійності як предмету загальної психології, зокрема як професійно-важливої якості майбутнього лікаря. Отримані у ході дослідження результати дозволили уточнити та вдосконалити існуючі у літературі уявлення щодо ролі та місця емпатійності, як властивості у структурі особистості майбутніх лікарів.
Проведений теоретичний аналіз та результати експериментального дослідження дозволяють сформулювати такі висновки:
1. В основі схильності людини до співпереживання лежить процес емоційної ідентифікації, яка виступає в якості обов’язкової умови успішної емпатійності. Таким чином, емпатію пропонується розглядати як процес, а емпатійність як властивість особистості складне функціональне утворення, в якому пізнавальний та емоційний компоненти складають взаємообумовлюючу єдність. Емпатія можлива лише при умові емоційної соціальної децентрації, тобто при наявності вміння індивіда поставити себе на місце іншого. Емпатія і ідентифікація не існують ізольовано, а доповнюють одна одну: емпатія може виникати в результаті ідентифікації з іншою людиною.
Більшість авторів вважають емпатійність генетично детермінованою властивістю, посиленою чи послабленою життєвим досвідом індивіда. Емпатійність прийнято розглядати як одну з професійно важливих якостей не лише кваліфікованих психотерапевтів але і лікарів, психологів, педагогів, керівників тощо. Емпатійність забезпечує всі необхідні умови для конструктивної взаємодії та сприяє позитивним змінам при формуванні особистості. Завдяки даній якості, лікар, психотерапевт, чи психолог-консультант може проникнути у внутрішній світ пацієнта (клієнта), його емоційну сферу, що дозволяє точніше проводити діагностику, глибше розібратися у проблемах та віднайти адекватні методи допомоги та психологічного впливу.
2. Встановлено, що найбільшій (54,5%) кількості опитуваних притаманний занижений рівень емпатійних здібностей (за методикою В.В.Бойка). Середній рівень емпатійних здібностей має 25,6% студентів-медиків. Дуже низький рівень емпатійних здібностей виявлено у 14% респондентів. До розряду високоемпатійних з дуже високим рівнем емпатійності увійшла найменша кількість респондентів (5,7%).
При дослідженні окремих компонентів емпатії, виявлено, що найбільшій кількості майбутніх лікарів притаманні установки, що сприяють або перешкоджають емпатії. Раціональний канал емпатії та ідентифікація в емпатії розвинена у найбільшої кількості респондентів. Емоційний канал емпатії та здатність до проникнення в емпатії схильна проявляти більша третина досліджуваних. Інтуїтивний канал емпатії розвинутий лише у самої малочисельної групи опитуваних студентів-медиків.
3. В процесі дослідження вивчено уявлення студентів щодо необхідного рівня емпатійності лікарів різного профілю. На думку майбутніх лікарів, високий рівень емпатійних здібностей потрібно мати: психотерапевтам, акушерам-гінекологам, онкологам, медичним психологам; середній рівень має бути притаманним: сімейним лікарям, хірургам, психіатрам, стоматологам, отоларингологам та лікарям швидкої допомоги; занижений рівень можуть мати: санітарні лікарі, паталогоанатоми, радіологи, вірусологи, реаніматологи, судово-медичні експерти та лабораторні лікарі.
Емпатійність, як властивість особистості лікаря повинна займати чільне місце у структурі професійно-важливих якостей, наряду з такими морально-етичними характеристиками, як: повага до людей, ввічливість, доброта, гуманізм тощо.
4. Виявлено, що існує тісний взаємозв’язок між рівнем емпатійності та статтю, курсом і факультетом, на якому навчаються студенти. Зокрема, виявлено статистично значущу перевагу жінок щодо схильності до емпатійних проявів. Встановлено, що рівень емпатійних здібностей студентів VI курсу вище, ніж у першокурсників. Студенти педіатричного та медико-психологічного факультету є більш емпатійними за своїх колег з лікувального та медико-профілактичного факультетів.
5. Найбільш поширеною серед студентів-медиків є ідентифікація з батьками та близькими родичами, на другому місці за кількістю отриманих результатів знаходиться ідентифікація із значимими іншими (видатні особи в галузі медицини та психології). Дещо меншою є група респондентів, що ідентифікує себе з викладачами та колегами, на яких вони хотіли б бути схожими. Четверте місце посідає група респондентів, яка віддає перевагу ідентифікації зі студентами-однокурсниками. Самою малочисельною виявилася група респондентів, які ідентифікують себе із певними захворюваннями.
Студенти лікувального факультету більшою мірою порівняно зі студентами медико-профілактичного факультету схильні ототожнювати себе зі своїми батьками та іншими близькими родичами. Ідентифікація з лікарем, який колись допоміг, також є однією з пріоритетних для студентів лікувального факультету на відміну від студентів медико-психологічного факультету. На видатну особу в медицині чи психології хотіли б бути схожими більшою мірою студенти медико-психологічного факультету, ніж студенти, що навчаються на педіатричному факультеті.
Щодо курсу навчання, то кількість бажаючих ідентифікувати себе з викладачами та видатними особами в медицині збільшується на VI курсі порівняно з їх колегами з І курсу.
6. Доведено, що емпатійність студентів-медиків пов’язана з певним типом ідентифікації та залежить від особистісних якостей. При ідентифікації з батьками, родичами та значими іншими більшості респондентів притаманні високий та середній рівень емпатійних здібностей. Респонденти, що ідентифікують себе зі своїми колегами-лікарями та однокурсниками, мають, як правило, середній, занижений, і зовсім мала кількість опитуваних має дуже низький рівень емпатійних здібностей. Для тієї незначної кількості студентів-медиків, що ідентифікують себе з захворюваннями характерним є занижений та дуже низький рівень емпатійних здібностей.
Високий рівень емпатійності позитивно корелює з наступними параметрами: конформність, екстраверсія, сензитивність, афектотимія, стриманість, премсія, афектація, комунікація, залежність.
Низький рівень емпатійності корелює із закритістю, конфліктністю, агресивністю, емоційною нестабільністю, тривожністю, заниженою самооцінкою, шизотимією, слабкістю „Я”, домінантністю, тректією, протенсією, гіпотимією та інтроверсією.
7. Дослідження показує, що рівень емпатійності студентів-медиків збільшується за умови цілеспрямованої тренінгової роботи, яка сприяє розширенню емоційно-чуттевої сфери на етапі професійної підготовки.
8. Розроблено та впроваджено у практику програму тренінгу емпатійності, спрямованого на формування вищезазначеної якості, яка необхідна у роботі майбутніх лікарів. Дослідженням доведено, що емпатію можна та потрібно розвивати у процесі професійного становлення засобами психологічних дисциплін та активними методами навчання. Це призводить до значних позитивних змін у структурі морально-етичних якостей студентів-медиків.
Проведене нами експериментальне дослідження не охоплює всі аспекти розглянутої проблеми. Перспективи подальшої розробки проблеми пов’язані з вивченням факторів, які гальмують розвиток емпатійності майбутніх лікарів. Потребують подальшого вдосконалення конкретні форми і методи розвитку схильності до емпатії. Цікавим, на наш погляд, було б дослідити емпатійність лікарів різного профілю зі стажем роботи, та працюючих у клініках різної форми власності (приватних і державних). Планується дослідження зв’язку рівня емпатійності з зовнішніми проявами особистості лікаря.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Абраменкова В.В. Влияние половой дифференциации на способность к эмпатии // Вопр. психологии. - 1986. - №3. С.26-30.
2. Абраменкова В.В. Совместная деятельность дошкольников как условие гуманного отношения к сверстникам // Вопр. Психологии. - 1980. - № 5. - С.60-70.
3. Авдеева Н.Н. Понятие идентификации и его применение к проблеме понимания человека человеком // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга: Тез. Докл. - Краснодар, 1975. С.6-9.
4. Алексеева Н.И. Некоторые особенности сопереживания в раннем онтогенезе // Проблемы формирования ценностных ориентаций и социальной активности личности. - М., 1984 - С. 53-57.
5. Алкина Н.В. О зависимости между способностью к сопереживанию и выбором форм поведения в конфликтных ситуациях // Личность в системе общественных отношений. - М., ч.2., 1983, - С.261-262.
6. Андреева Г.М. Процессы каузальной атрибуции в межличностном восприятии // Вопросы психологии, 1979. - № 6. - С. 26-36.
7. Андреева Г.М. Социальная психология.- М.: Аспект Пресс, 1996.-279с.
8. Архангельский Л.М. Социально-этические проблемы теории личности. - М.: Мысль, 1974. 221с.
9. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М., 1984. 104 с.
10. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. - Киев-Донецк, 1993. 32 с.
11. Балл Г.А. Понятие личная надёжность” в гуманистической интерпретации // Вісник НТУ КПІ”. Філософія. Психологія. Педагогіка: Зб. наук. праць. - К: ІВЦ Політехніка”, 2001. - №3. - Кн.1. - С. 43-46.
12. Басин Е.Я. Творчество и эмпатия // Вопросы психологи. - 1987. - №2. - С.54-66.
13. Басина Е.З., Насиновская Е.Е. Роль идентификации в формировании альтруистических установок личности // Вестн. Мок. Ун-та. Сер. Психология. 1997. № 4 - С. 33-41.
14. Бачманова Н.В., Стафурина Н.А. К вопросу о профессиональных способностях психолога // Современные психолого-педагогические проблемы высшей школы. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. Вып. 5. С. 72-77.
15. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. - М.: Мир, 1995. - 226с.
16. Бернс Р. Развитие «Я»- концепции и воспитание.-М.:Прогресс,1986. -424с.
17. Бех И.Л. Психологические основы организации нарвственного воспитания школьников // Рад. Школа. - 1990. - №1. С.47-55.
18. Бех И.Л. Психологический анализ единицы социогенеза нравственного развития личности // Психологическая наука: проблемы и перспективы: Тез. Всесоюз. конф., посвящ. 90-летию со дня рожд. действ. чл. АПН СССР Г.С. Костюка. - К. - 1990. - ч. 1, - С.25-26.
19. Билибин А.Ф. Деонтология и врачевание. - Терапевтический архив, 1980, № 11, - С.145-148.
20. Блонский П.П. Избранные психологические произведения. - М.: «Просвещение», 1964. - 541с.
21. Бодалёв А.А. Личность и общение. М.: МГУ, 1983. - 243 с.
22. Бодалёв А.А. Акмеология как учебная и научная дисциплина. - М.: МГУ, 1993.-152с.
23. Бодалёв А.А. Общение и диалог в практике обучения, воспитания и консультации: Сб. научн. тр. // АПН СССР, НИИ общ. и пед. психол. / Под ред. Бодалёва А.А. - М.: АПН СССР, 1987. - 164 с.
24. Бодалёв А.А. Проблемы гуманизации межличностного общения и основные направления их психологического изучения // Вопросы психологии. - 1989. - №6. - С. 74-81.
25. Бодалев А.А., Каштанова Т.Р. Теоретико-методологические аспекты изучения эмпатии. - В кн.: Групповая психотерапия при неврозах и психозах. -Л., 1975., - С.11-19.
26. Бодров В.А. Психологические исследования проблемы профессионализации личности // Психологические исследования формирования личности профессионала.- М.: Наука, 1991.- С. 141-146.
27. Божович Л.И. Избранные психологические труды. Проблемы формирования личности: Под ред. Д.И. Фельдштейна., М.: Международная педагогическая академия., 1995.-207с.
28. Божович Л.И., Конникова Т.Е. О нравственном развитии и воспитании детей // Вопр. психологии. - 1975. - №1. С.80-89.
29. Бойко В.В. Менталитет врача и пациента: аспекты психологии и этики // Институт стоматологии. 1999. № 2 (3). С. 17-23.
30. Бойко В.В. Правила эмоционального поведения / учебно-методическое пособие для слушателей. - СПб.: «Сударыня», 1998.
31. Бойко В.В. Синдром „Эмоционального выгорания” в профессиональном общении. - СПб., 1999. - 32с.
32. Бойко В.В. Социально-психологический климат коллектива и личность / В.В. Бойко, А.Г. Ковалев, В.Н. Панферов. - М.: Мысль, 1983. - 207с.
33. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других - М.:Информационно-издательский дом «Филинь», 1996. - 472с.
34. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості: Учб. Посібник. -Харків: Фоліо, 1996. - 237с.
35. Бондаренко О.Ф. Психологічні особливості сучасної студентської молоді та проблеми професійної підготовки психологів-практиків // Практична психологія та соціальна робота, № 4, 2003. - С.8-11.
36. Борисенко С.Б. Методы формирования и диагностики эмпатии учителей: Автореф. дис. ... канд. пед. наук. -Л., 1988. - 14с.
37. Борисова А.А. Проницательность как проблема психологии общения // Вопросы психологии. 1990. № 4 - С. 117-122.
38. Боришевський М.Й. Психологія самосвідомості: історія, сучасний стан та перспективи дослідження / за ред. Максименка С.Д. - К.: "Любіть Україну", 1999. - 96 с.
39. Бреслав Г.М. Проблема эмоциональной регуляции общения у дошкольников // Вопр. психологии. - 1984. - №3. С.53-59.
40. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике -Спб.: Питер Ком, 1999 - 528 с.
41. Быкова Л.А. Основы теории обучения в медицинском вузе: Методич. пособ. для аспир. и слушателей ФПК. - Л.: Ленинградский педиатрический медицинский институт, 1975. - 61с.
42. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми : Пер. с нем. - М.: Педагогика, 1991.- 144с.
43. Вагнер Е.А., Росновский А.А., Ягупов П.Д. О самовоспитании врача: в помощь студенту медику. - М.: Медицина, 1971. 151с.
44. Валантинас А.А. Взаимосвязь эмпатии и усвоения нравственных норм детьми младшего школьного возраста: Автореф. дис. ... канд. психол. наук.-К., 1988. 16с.
45. Валлон А. Психическое развитие ребенка. - М., 1967. - 132с.
46. Варбан М.Ю. Рефлексія професійного становлення в юнацькому віці // Практична психологія та соціальна робота. - 1999.- № 3. С. 32-34.
47. Василишина Т.В. Емпатія як фактор ефективності педагогічного спілкування: Дис. канд. психол. наук. 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України К., 2000. - 235с.
48. Василькова А.П. Взаимосвязи эмпатии с личностными свойствами будущих специалистов-медиков // Ананьевские чтения - 99 : Тезисы научно-практической конференции. - СПб., 1999. - С. 180-181.
49. Василькова А.П. Диагностика эмпатии в системе профотбора специалистов медиков // Ананьевские чтения- 97 : Тезисы научно-практической конференции. - СПб., 1997. - С. 177-178.
50. Вірна Ж.П. Мотиваційно-смислова регуляція у професіоналізації психолога: Монографія. - Луцьк: РВВ Вежа” Волин. держ. ун-ту ім. Л. Українки, 2003. - 320с.
51. Вірна Ж.П. Професійно-прогностичні аспекти побудови моделі фахівця // Соціалізація особистості. - К., 1998. - С. 8-12.
52. Виговська Л.П. Емпатійність як механізм реалізації суб’єкт - суб’єктної педагогічної парадигми // Психологія. 3б. наукових праць. Вип. 4 (7) - К.:НПУ, 1999 С. 61-66.
53. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. - М., Изд-во Моск. ун-та, 1976 - 143с.
54. Влас В.Г. Социально-психологические проблеми подготовки молодежи к труду. - Кишинев: Штиинца, 1991. - 137 с.
55. Возрастная и педагогическая психология. Учеб. пособие для студентов пед. инст-тов. / Под ред. А.В. Петровского. - М.: Просвещение, 1973. - 288с.
56. Выговская Л.П. Теоретико-методологические основи решения проблемы эмпатии // Українська психологія: сучасний потенціал. Матеріали Четвертих Костюківських читань (25 вересня 1996 р.) - В 3-х томах - К.: Дон-к, 1996-т.І С.231-239.
57. Выговская Л.П. Эмпатийные отношения младших школьников, воспитанных вне семьи: Дис. на соиск. научн. ст. канд. психол. н. 19.00.07. К., 1991, - 145с.
58. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. - М.: Изд-во АПН РСФСР, 1956. - 519с.
59. Выготский Л.С. Проблема эмоций // Вопросы психологии. - 1958. - С. 125-134.
60. Выготский Л.С. Собрание сочинений: в 6-ти томах - М.: Педагогика.- т.1. - 1982. - 487 с.; т.З., 1983. - 368 с.
61. Гаврилова Т.П. Анализ эмпатийных переживаний младших школьников и младших подростков // Психология межличностного познания / Под ред. А.А. Бодалева. - М., 1981. С.122-139.
62. Гаврилова Т.П. К вопросу об эмоциональной социальной децентрации // Личность в системе коллективных отношений: Тез. Докл. Всесоюз. Конф. В г. Курске 20-22 мая 1980 г. - М., 1980. С.50-51.
63. Гаврилова Т.П. О воспитании нравственных чувств. - М.: Знание; 1984. -80с.
64. Гаврилова Т.П. Понятие эмпатии в зарубежной психологии (Исторический обзор и современное состояние проблемы) // Вопросы психологии. 1975. №2 С.147-158.
65. Гаврилова Т.П. Роль эмпатии в формировании нравственных мотивов у детей. // Некоторые актуальные психолого-педагогические проблемы воспитания и воспитывающего обучения. - М.,1976. - 211с.
66. Гаврилова Т.П. Эмпатия и ее особенности у детей младшего школьного возраста: Автореф. дис. ... канд. психол. наук. - М., 1977. - 23с.
67. Гаврилова Т.П. Эмпатия как специфический способ познания человека человеком // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга: Тез. докл. - Краснодар, 1975. С. 17-19.
68. Гаврилова Т.П., Снегирева Т.В. К итогам работы в группах К. Роджерса и Р. Сэнфорд. Сообщение 1. Принципы гуманистического общения и опыт освоения их в групповом взаимодействии // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. - 1989. - №2. С.4-8.
69. Гиляровский С.А., Тарасов К.Е. Этика советского врача. - М.: Медицина, 1979. 144с.
70. Гиппенрейтер Ю.Б., Карягина Т.Д., Козлова Е.Н. Феномен конгруэнтной эмпатии // Вопросы психологии. - 1993. - №4 - С.15-20.
71. Гнатенко П.И., Павленко В.Н. Идентичность: философский и психологический анализ. - К.: "Арт-пресс", 1999. - 466 с.
72. Гозман Л.Я. Психология симпатий. - М.: Знание, 1988. - 96с.
73. Гозман Л.Я. Психология эмоциональных отношений. - М.: Изд-во МГУ, 1987.
74. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. - Киев.: Изд-во политической литературы Украины; 1989. - 189с.
75. Грандо А.А., Грандо С.А. Врачебная этика: [Пособие]. - К.: РИА «Триумф», 1994, - 256с.
76. Гринберг Л.Г. Нравственные отношения (природа и структура). - Л.: Наука, 1971. 38с.
77. Грошев И.В. Пол и качества врача // Ананьевские чтения- 97 : Тезисы научно-практической конференции. - СПб., 1997. С. 182-183.
78. Деркач А.А., Орбан Л.Э. Акмеологические основы становления психологической и профессиональной зрелости. - М.: МГУ, 1995. - 234с.
79. Джужа Н.Ф., Ивасишин В.А. Эмпатия как механизм социального развития личности // Проблемы формирования ценностных ориентаций и активности личности в ее онтогенезе. - М., 1987. - С. 143-150.
80. Диалог К. Роджерса и П. Тиллиха // Московский психотерапевтический журнал. - 1994. - № 2.
81. Додонов Б.И. В мире эмоций. - К.: Политиздат Украины, 1987. - 140с.
82. Додонов Б.И. Эмоция как ценность. - М.: Политиздат, 1987. - 272с.
83. Донская Л.В., Линчевский Э.Э. Психофизиологические аспекты труда работников сфери обслуживания. - Л.: Медицина, 1979. - 168с.
84. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. - СПб.: Питер. 2001. - 560с.6 ил. - (Серия «Практикум по психологии»).
85. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. - Л., 1985. - С. 41-42.
86. Емельянов Ю.Н. Обучение общению в учебно-тренировочной группе // Психологический журнал. Т. 8. 1987. № 2 - С. 81-87.
87. Ершов А.А. О факторах, влияющих на эмпатию // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга. - М., 1979.
88. Жизненный путь личности (вопросы теории и методологии социально-психологического исследования) // Под ред Л.В.Сохань. - К.: Наукова думка, 1987. 290с.
89. Иванова Е.М. Основы психологического изучения профессиональной деятельности. - М.: Изд-во МГУ. - 1987. - 208 с.
90. Ильин Е.П. Эмоции и чувства. - СПб: Питер, 2001. - 752с.: ил. - (Серия «Мастера психологии»).
91. Каган М.С. Человеческая деятельность (опыт системного исследования). - М.: Политиздат, 1974. - 328с.
92. Каган М.С., Эткинд А.М. Общение как ценность и как творчество. -Вопр. психологии, 1988. - №4. С.25-34.
93. Казаков В.М., Талалаєнко О.М., Гаріна М.Г., Каменецький М.С. Система безперервної медичної освіти: методологія, управління. - Донецьк: Здоров’я, 1994. - 175с.
94. Кайріс О.Д. Розвиток емпатії у професійному становленні студентів вищих педагогічних навчальних закладів. / Автореф. дис. канд.. психол. наук. - К., 2002 - 20с.
95. Кан М. Между психотерапевтом и клиентом: новые взаимоотношения. - Пер. с англ. / Под ред. В.В. Зеленского и М.В. Ромашкевича. - СПб.: Б.С.К., 1997. - 143с. - (Серия «Современный психоанализ»).
96. Караванов Г., Коршунова В. Индивидуально-психологические особенности личности врача - хирурга. - Львов, Выща школа, 1974. - 84с.
97. Кісарчук З.Г. Актуальні питання професійної підготовки психологів-консультантів та психотерапевтів // Теоретико-методологічні проблеми генетичної психології. Матеріали Міжнар. наук. конфер. - Т.4. - К., 2002. - С. 184-188.
98. Климкович И.Г. Модель специалиста медицинского профиля: Лекция. - М.: ЦОЛИУВ, 1989. - 36с.
99. Климов Е.А. Психология профессионала. - М.: Издательство «Институт практической психологии», Воронеж: НПО «МОДЕК», 1996. 400с.
100. Кобзар О.Б. Система навчального процесу в медичному вузі. - К.: Стилос, 1997. 242с.
101. Ковалев А.Г. Психология личности. - М., "Просвещение", 1969. - 390с.
102. Ковалев А.Г. Руководителю о работнике: (Практический аспект изучения личности). - М.: Економика, 1988. - 92с.
103. Ковалев А.Г. Эмпатия и процесс практического познания одной личности другой // Теоретические и прикладные проблемы психологии познания людьми друг друга: Тез. Докл. - Краснодар, 1975. С. 32-33.
104. Коломінський Я.Л. Психология эмоциональных отношений // Вопросы психологии. - 1988. - № 5.
105. Кондратьева С.В. Понимание учителем личности учащегося // Вопросы психологии. - 1980. №5 - С. 143-148.
106. Кондратьева С.В. Учитель - ученик. - М.: Педагогика, 1984. - 80с.
107. Кондратьева С.В., Рапопорт И.А., Токарская Т.С. О социально-психологической совместимости учителя и учащихся // Советская педагогика, 1975, №7. С. 12-17.
108. Конечный Р., Боухал М. Психология в медицине. - Прага, Авиценум, 1974. 405с.
109. Корнеева Л.Н. Профессиональная психология личности // Психологическое обеспечение профессиональной деятельности / Под ред. Никифорова Г.С. - СПб: Изд-во СПб-го университета, 1991. - С. 61-83.
110. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. - К.: Наукова думка, 1995. 306с.
111. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. - К., 1989. - 177с.
112. Котырло В.К., Ладывир С.А. Мотивы взаимоотношений взрослых и детей // Воспитание дошкольников в семье: Вопросы теории и методики / Под ред. Т.А. Марковой. - М., 1979. С.52-61.
113. Котырло В.К., Титаренко Т.М. и др. Формирование взаимоотношений дошкольников в детском саду и семье. - М.: Педагогика, 1987. - 141с.
114. Краткий психологический словарь / Под общ. ред. Петровского А.В. и Ярошевского М.Г. - М.: Изд-во политической литературы, 1985. 431с.
115. Кривоконь Н.І. Роль професійної ідентифікації в процесі підготовки соціальних працівників // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб.наук.пр. Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України / Ред. Максименко С.Д. - К.: НЕВТЕС, 2001. - т.З, ч.І С. 123-126.
116. Кривоконь Н.І. Соціально-психологічні чинники професійної самоідентифікації фахівців системи соціального захисту населення: Автореф. дис. канд. психол. наук: 19.00.05 / Інститут психології ім.. Г.С. Костюка АПН України. - К., 2002. - 20с.
117. Кривцова С.В., Мухаматулина Е.А. Тренинг: навыки конструктивного взаимодействия с подростками. - М.Генезис, 1997. - 191с.
118. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. О функции и механизме идентификации во внутригрупповом межличностном общении // Психология межличностного познания / Под. Ред. А.А.Бодалева -М.: Педагогика, 1981 С. 92-122.
119. Лавренко В.П. Становление нравственно-психологической культуры студента-медика. - Горький: Волго-вятское кн. изд-во, 1989. - 164с.
120. Лебединский М.С. Очерки психотерапии. - М.: Медицина, 1971. 412с.
121. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. - М., 1964.
122.