Психолінгвістичні особливості перекладу семантичних одиниць іншомовних текстів




  • скачать файл:
  • Название:
  • Психолінгвістичні особливості перекладу семантичних одиниць іншомовних текстів
  • Альтернативное название:
  • Психолингвистические особенности перевода семантических единиц иноязычных текстов
  • Кол-во страниц:
  • 179
  • ВУЗ:
  • ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • АКАДЕМІЯ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ
    ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г. С. КОСТЮКА

    На правах рукопису


    Крилова-Грек Юлія Михайлівна

    УДК 159.946.3:81’23 (048)

    Психолінгвістичні особливості перекладу семантичних одиниць іншомовних текстів

    19.00.01 загальна психологія, історія психології

    Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
    психологічних наук

    Науковий керівник
    доктор психологічних наук, професор
    Клименко Віктор Васильович







    КИЇВ 2007







    Вступ........................................................................................................3
    РОЗДІЛ 1. аналіз теоретичних засад перекладу
    в науковій літературі....................................................................9
    1.1. Психологічні та лінгвістичні аспекти перекладу...................9
    1.2. Психолінгвістичні теорії перекладу іншомовних текстів.....31
    1.3. Семантичні одиниці як складові перекладу
    іншомовного тексту...................................................................50
    1.4. Значення семантичних одиниць у психолінгвістичному
    підході до аналізу тексту..........................................................73
    Висновки до розділу 1...............................................................................80
    РОЗДІЛ 2. Психолінгвістичні особливості
    перекладу СЕМАНТИЧНИХ ОДИНИЦЬ.........................................83
    2.1. Особливості перекладу слів-імен як семантичних
    одиниць мови..............................................................................84
    2.2. Особливості перекладу слів-понять як семантичних
    одиниць мови.............................................................................99
    2.3. Особливості перекладу слів-символів як семантичних
    одиниць мови..................................................................................120
    Висновки до розділу 2.............................................................................137
    РОЗДІЛ 3. емпіричне вивчення перекладу
    семантичних одиниць тексту...............................................140
    3.1. Помилки перекладу семантичних одиниць в
    сучасній літературі.................................................................140
    3.2. Оцінка адекватності перекладу з позиції
    психолінгвістики.....................................................................149
    3.3. Методика і результати дослідження.....................................163
    Висновки до розділу 3............................................................................173
    Висновки.............................................................................................175
    Література...........................................................................................180
    ДОДАТКИ................................................................................................189





    ВСТУП

    Актуальність теми дослідження. Процеси глобалізації в світі, що інтенсифікують обмін досвідом між фахівцями різних країн, вимагають опрацювання великих обсягів іноземної літератури. На жаль, сьогодні проблема перекладу розглядається переважно з лінгвістичної точки зору. На необхідність розгляду психологічних факторів перекладу неодноразово звертали увагу лінгвісти, але ці рекомендації так і не отримали потрібного наукового обґрунтування. Тим часом переклад повинен розглядатися як комплексна проблема психології та лінгвістики. Неврахування психолінгвістичних особливостей перекладу з різних мов є причиною багатьох недоліків у роботі перекладачів, особливо початківців.
    З точки зору психології, переклад це процес розшифрування кодів свідомості автора, його чуттєво-інтуїтивного та дискурсивно-логічного відображення певної реальності, яке закладене у думці, переданій словом. Але здійснити таке розкодування та подальшу трансформацію думки, спроектувавши текст на рідну мову, можливо лише за умови орієнтації в іншомовному мовотворчому просторі.
    Розгляд, протягом досить тривалого часу, питання перекладу виключно з лінгвістичної точки зору показало, що суто лінгвістичний підхід є недостатнім. Самі лінгвісти бачили його обмеженість у практичній роботі, їм неодноразово доводилось виходити за його межі, звертаючись до психології, культурології, естетики, що в подальшому і було зазначено у їх працях. Серед лінгвістів, які зробили вагомий внесок у розвиток теорії перекладу, слід відзначити О.О. Швейцера,
    Р.О. Якобсона, Я.Й Рецкера, А.В. Федорова, Л.С. Бархударова,
    В.М. Комісарова, В.М. Крупнова та інших.
    Важливою основою для подальшого розвитку проблеми перекладу з опорою на психолінгвістику є дослідження, так чи інакше пов’язані з психологією мовлення (М.М. Бахтін, В. Гумбольдт, Ф. де Соссюр,
    О.О. Потебня, Л.В. Щерба, та ін.), з дослідженням взаємозв’язку мови і мислення (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн, М.І. Жинкін, О.Р. Лурія, П.І. Зінченко. та ін.).
    Важливим для нашого дослідження є концепція символу як нескінченої низки відображень, розроблена О.Ф. Лосєвим.
    Психолінгвістичні проблеми стосовно різних аспектів мовлення висвітлювали: Дж. Міллер, Н. Хомський, Р.М. Фрумкіна, О.М. Леонтьєв, Л.В. Сахаров, І.О. Зимня, О.О. Залевська, О.О. Леонтьев, А.А. Брудний, Т.М. Дрідзе, І. Секеріна та інші. Але їх праці лише побічно стосувались процесу перекладу: переважно, це були дослідження у галузі теоретичної психолінгвістики або психолінгвістичних аспектів вивчення іноземної мови.
    Психолінгвістичні особливості перекладу розглядаються у роботах
    І.О. Зимньої, В.П. Беляніна, В.Г. Красильникової та невеликої кількості інших авторів. В цих працях процес перекладу в основному розглядається конкретно, як переклад художнього твору або певного літературного стилю. У цих дослідженнях не розглядаються загальні питання перекладу, не ставиться проблема його оптимізації.
    Науковці США в основному розглядають питання історичного розвитку психолінгвістики, особливості процесів сприйняття та породження мовлення у дітей, особливості психологічного та мовленнєвого процесів білінгвів (Дж. Б. Глізон, Ч. Кліфтон, Д. Крол,
    Л. Кац та ін.). На жаль, науковці цієї країни майже не приділяють уваги психолінгвістичним особливостям перекладу.
    Науковці Польщі, Італії, Німеччини, Іспанії концентруються на внутрішніх механізмах діяльності, яка відбувається у мозку перекладача, та на її впливі на результат (В. Льоршер, Л. Тонеллі,
    Е. Сенковский, Б. В’ятт, А. Писарска, М. Махневский та ін.).
    Текст містить у собі імена, описи, зображення предметів, висловлює
    почуття тощо. Все це закодовано в семантичних одиницях тексту: слові-імені предмета, слові-понятті, слові-символі.
    Актуальність дисертаційного дослідження зумовлена саме недостатнім теоретико-експериментальним вивченням психолінгвістичних особливостей перекладу семантичних одиниць, які є основними складовими у змісті іншомовного тексту.
    Теоретичне та практичне значення проблеми перекладу семантичних одиниць з психолінгвістичної точки зору зумовило вибір теми дисертаційного дослідження: „Психолінгвістичні особливості перекладу семантичних одиниць іншомовних текстів”
    Зв’язок роботи з науковими планами, програмами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до комплексної теми лабораторії вікової фізіології та шкільної гігієни Інституту психології
    ім. Г.С. Костюка АПН України „Визначення норм психічного і фізіологічного розвитку учнів” (Державний реєстраційний номер № 0101U000534).
    Тему дисертації затверджено на засіданні Вченої ради Інституту психології ім. Г. С. Костюка (протокол № 1 від 31.01.2005 р.), на Раді з координації наукових досліджень з педагогіки та психології АПН України (протокол № 6 від 14.06.2005р.).
    Об’єктом дослідження є переклад семантичних одиниць тексту.
    Предметом дослідження зв’язок між орієнтацією перекладача на семантичні одиниці тексту та адекватністю його перекладу.
    Мета дослідження. Виокремити психолінгвістичні аспекти перекладу іншомовних текстів, емпірично дослідити особливості перекладу іншомовного тексту різними категоріями досліджуваних з опорою на аналіз функціональної ролі семантичних одиниць.
    Гіпотеза дослідження. Адекватність перекладу тексту оригіналу зростає, якщо перекладач диференціює його основні семантичні одиниці: слова-імена, слова-поняття слова-символи та враховує їх ієрархію.
    Відповідно до мети та гіпотези було поставлено такі завдання дослідження:
    1. Здійснити теоретичний аналіз психологічних, мовознавчих та психолінгвістичних засад проблеми перекладу;
    2. Виявити психолінгвістичні особливості перекладу основних семантичних одиниць на матеріалі розгляду перекладів текстів різних жанрів, а також аналізу перекладів, здійснюваних досліджуваними в ході навчання;
    3. Розробити психолінгвістичні критерії адекватності перекладу іншомовного тексту;
    4. Здійснити класифікацію основних причин неадекватного перекладу основних семантичних одиниць.
    5. Експериментально дослідити, як саме розуміння та розрізнення ролі семантичних одиниць тексту суб’єктом перекладу впливає на підвищення його орієнтованості у смисловій структурі тексту та, відповідно, на адекватність перекладу.
    Теоретико-методологічною основою дослідження стали: теоретично-практичні засади лінгвістичного, психологічного та психолінгвістичного підходів до проблеми передачі думки засобами мови (О.О. Потебня, Н. Хомський, С.Л. Рубінштейн, О.О. Леонтьєв та ін.); філософські погляди О.Ф. Лосєва на розуміння значення поняття та символу у мові; теорія мовних жанрів М.М Бахтіна; психологічна теорія мовленнєвої діяльності І.О. Зимньої.
    Методи дослідження. Для реалізації поставлених завдань використовувались наступні методи дослідження: теоретичний аналіз вітчизняних та зарубіжних джерел з проблеми, метод аналізу помилок, метод аналізу продуктів писемної діяльності, кількісний аналіз даних та незалежна експертна оцінка.
    Наукова новизна і теоретичне значення дисертації полягає: в обґрунтуванні важливості орієнтації на семантичні одиниці іншомовного тексту для відтворення його психолінгвістичних особливостей при перекладі; у виокремленні слова-імені, слова-поняття та слова-символу як основних семантичних одиниць тексту; у побудові шкали оцінювання адекватності перекладу з психолінгвістичних позицій; у розробленні оптимального алгоритму перекладу семантичних одиниць для адекватного відтворення смислового навантаження іншомовного тексту; у виявленні причин невідповідності між оригіналом і перекладом при перекладі семантичних одиниць.
    Автором розроблено новий психолінгвістичний підхід до перекладу з опорою на семантичні одиниці, які слугують основними складовими глибинної семантики тексту. Вперше визначено поняття „переклад” з психолінгвістичної точки зору. На основі аналізу існуючих перекладів різних текстів з’ясовано причини неадекватності перекладу.
    Практичне значення. Застосування отриманих результатів в процесі навчання іноземної мови у ВНЗ може сприяти розвитку психолінгвістичних здібностей студентів, покращенню їх перекладацьких навичок, уникненню типових помилок. Додатковий розділ до курсу теорії перекладу може використовуватися у навчальному процесі як на перекладацьких факультетах або курсах, так і в процесі навчання іноземної мови на немовних факультетах ВНЗ.
    Надійність та вірогідність отриманих результатів забезпечена взаємодоповнюючим характером використаних методів дослідження, адекватних його меті та завданням; репрезентативністю вибірки та ефективним впровадженням результатів дослідження в практику.
    Апробація результатів дослідження здійснювалися на міжнародних науково-практичних конференціях Першому Всеукраїнському конгресі психологів (Київ, 24-26 жовтня 2005 р.), XV Міжнародній науковій конференції „Мова і культура” ім. професора Сергія Бураго (Київ, 19-23 червня 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Проблеми становлення фахівця-психолога у процесі вузівського навчання” (Ніжин, 15-17 листопада 2006 р.).
    Публікації. За матеріалами дисертаційного дослідження вийшло 5 публікацій у виданнях, затверджених ВАК України.

    Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (116 найменувань) та додатків (6). Робота містить 1схему, 1таблицю та 1малюнок. Основний зміст роботи викладено на 179 сторінках.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ

    Адекватна передача смислової структури іншомовного тексту потребує розгляду прагматичного, синтаксичного та семантичного аспектів. В нашому дослідженні ми розглянули семантичний аспект перекладу іншомовного тексту. Зокрема, ми дослідили психолінгвістичні особливості перекладу семантичних одиниць тексту: слів-імен, слів-понять, слів-символів.
    Переклад іншомовного тексту це складний аналітико-синтетичний процес, який включає перехід від сприйняття зовнішньої структури тексту до виділення в ньому основних семантичних одиниць та розрізнення їх функціональної неоднорідності. Текст є складною смисловою єдністю, в структурі якого окремі одиниці та елементи отримують конкретну семантичну інтерпретацію.
    Узагальнення результатів теоретичного аналізу мовознавчих, психологічних та психолінгвістичних поглядів на проблему перекладу іншомовного тексту та результати емпіричного дослідження дали нам можливість сформулювати наступні висновки:
    1. В результаті дисертаційного дослідження були виділені такі основні семантичні одиниці тексту як універсальні складові його змістової структури, а саме слово-ім’я предмету, слово-поняття та слово-символ. Основними аргументами для винесення такого рішення є:
    1) постулат, що виражена словом семантична одиниця є основною одиницею мови та мислення, основним елементом комунікації. Вона є відображенням історичного, соціального та культурного розвитку суспільства.
    2) слово-ім’я, слово-поняття та слово-символ є найменшими семантичними одиницями психолінгвістичного аналізу тексту. Їм притаманні психологічні лінгвістичні властивості;
    3) семантичні одиниці є багатогранною конструкцією, що містить властивості предмета; є основними одиницями для орієнтування у тексті; забезпечують логічність думки у межах певного контексту.
    2. На основі аналізу перекладених текстів було проведено типологію причин основних помилок перекладу семантичних одиниць, які впливають на загальну адекватність перекладу тексту:
    1) неврахування властивостей семантичних одиниць у певному контексті;
    2) недоречність застосування іноземного терміну, калькування семантичної одиниці;
    3) не перенесення образу предмета, відображеного семантичною одиницею у рідну мову через синтез його властивостей;
    4) обмеженість: а) додаткових (конотативних) відтінків значення слова, його внутрішнього змісту, сенсу і сутності, які в ньому відображені; б) символічних властивостей слова як носія певних національних особливостей; в) змісту образу, почуття і думки, які вміщується в слові.
    В результаті аналізу помилок при перекладі ми можемо констатувати, що у більшості випадків перекладач допускає помилки при перекладі понять, відображаючи в основному їх зовнішню сторону.
    Нами було виділено чотири фактори, які є причиною складності перекладу понять, і впливають на адекватність їх перекладу.
    Перший фактор недостатньо чітке визначення понять у першоджерелах, відсутність чіткого розуміння відмінності між повсякденними та науковими поняттями.
    Другий фактор складність та багатозначність найбільш загальних понять, таких як „час”, „відчуття”, „простір” тощо, відсутність розрізняння об’єктивної та суб’єктивної сторони поняття.
    Третій фактор невідтворення сутності поняття через недостатнє розуміння його істинного семантичного змісту.
    Четвертий фактор неузгодженість всередині науки. Різні напрями, наукові школи дозволяють собі по-різному трактувати однакові поняття.
    3. Розроблені психологічні критерії відповідності перекладу іншомовного тексту. Для оцінки відповідності перекладу з психолінгвістичної точки зору було створено шкалу, до якої входять наступні складові:
    · збереження мети та домінантної функції тексту (тобто відповідна передача основної думки та комунікаційного навантаження);
    · урахування конотативної еквівалентності, семантичних відтінків слів, понять, символів при перекладі;
    · відповідна передача значеннєвих слів: вибір варіативного відповідника слову-імені предмету в контексті, передача значення поняття засобами рідної мови, урахування символічних властивостей слова і передача їх сенсу засобами рідної мови;
    · відповідна передача безеквівалентної лексики з урахуванням психологічного навантаження в межах певного контексту;
    · збереження жанрово-стилістичних особливостей тексту;
    · доречність використання мовних трансформацій;
    · відповідна передача основних граматичних відтінків (час, особа, модальність).
    4. Розроблені стратегії перекладу семантичних одиниць для відтворення змістового навантаження тексту (дивись схему 3.1), які включають психолінгвістичні вміння та операції для роботи над перекладом семантичних одиниць. Структура надана у вигляді схеми, яка придатна для використання в навчальному процесі у якості алгоритму для перекладу семантичних одиниць.
    5. Результати емпіричного дослідження підтвердили, що відповідність перекладу смислів тексту збільшується, якщо користуватися закономірностями ієрархії семантичних одиниць.
    6. В роботі визначені функціональні значення семантичних одиниць: слів-імен, слів-понять, слів-символів, підкреслені особливості їх перекладу з психолінгвістичних позицій, які включають:
    - урахування національно-етнічних та культурних особливостей;
    - урахування внутрішньої та зовнішньої форми слова, що впливають на утворення образу, почуттів та думки, які виражаються певною семантичною одиницею.
    - урахування змісту та обсягу слова, що знаходить своє відображення в основному змісті, сенсі, сутності, яка відображена у певному слові;
    - урахування властивостей слова у певному контексті:
    - порівняння змісту семантичних одиниць двох мов;
    Адекватний переклад понять передбачає:
    - розрізнення повсякденних та наукових понять;
    - розрізнення об’єктивних та суб’єктивних властивостей поняття;
    - збереження сутності поняття, розкриття його істотних сторін у певному контексті;
    - переклад слів-понять, які не мають еквівалента в іншій мові, передбачає розгортання їх системою суджень, які склалися під час їх утворення і тими перетвореннями, які вони набули в процесі розвитку.
    Отже, перекласти поняття означає: передати його глибинний семантичний зміст засобами рідної мови: словом, судженням або системою суджень.
    Слова - символи є найвищим рівнем відображення предмету, дії явища, так як вони містять у собі семантично-функціональні риси та властивості, притаманні іншим семантичним одиницям. Вони є згустками певної культури, людських стосунків певного часу. Переклад символів потребує чітке розуміння та виділення ознак, які вони уособлюють, на основі розумових операцій аналізу, синтезу та узагальнення.
    Вміння виділити та визначити роль семантичних одиниць у тексті дозволяє краще розуміти шлях передачі думки автора засобами рідної мови. Знання психолінгвістичних особливостей перекладу дає більш широкі можливості для адекватного перекладу.
    Отримані результати щодо психолінгвістичних особливостей перекладу можуть бути включені до загальної теорії перекладу, що в результаті дозволить уникнути типових помилок перекладача. Додатковий розділ до курсу теорії перекладу може використовуватись у вузівському навчальному процесі на перекладацьких факультетах або курсах і використовуватися у практичній діяльності перекладача.









    література


    1. Англо-русский синонимический словарь под руководством
    А.И. Розенмана, Ю.Д. Апресяна. М.: „Русский язык”. 2000. 544 с.
    2. Артёмов В.А. Конспект вводных лекций по курсу Психология перевода”. М.: Изд. МГИИЯ им. М. Тореза, 1969.
    3. Бахтин М.М. Тетралогия / Сост., текстолог. подготовка, научный аппарат И. В. Пашкова. Комментарии В. Л. Михлина, Н.К. Бонецкой,
    В.М. Алпатова, Н.Л. Васильева, И.П. Пешкова. - М.: Лабиринт, 1998. 608 с.
    4. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.
    5. Беляев Б.В. Очерки по психологии обучения иностранным языкам. М.: Просвящение, 1965. с. 149-161.
    6. Белянин В.П. Психолингвистическая типология художественных текстов по эмоционально-смысловой доминанте: Автореф. на соиск учен.степ. д-ра. филол. наук: 10.02.19/ М., 1992.
    7. Белянин В.П. Основы психолингвистической диагностики: модели мира в литературе. М.: Тривола, 2000. 248 с.
    8. Белянин В.П. Психолингвистика. М.: Флинта: Московский психолого-социальный институт, 2003. 232 с.
    9. Белянин В.П. Введение в психолингвистику. М.: ЧеРо, 2000. 128 с.
    10. Бондарко А.В. О стратификации семантики (Общее языкознание и теория грамматики: Материалы чтений, посвященных 90-летию со дня рождения С.Д. Кацнельсона) СПб., 1998. С. 51-63.
    11. Браславский П.И. Распознавание стилей речи применительно к информационному поиску: постановка задачи // Материалы международного семинара "Методы прикладной математики и информационные технологии в многодисциплинарных исследованиях и проектах", Омск, 1998. С. 134 - 140.
    12. Брудный, А.А. Понимание и текст // Загадка человеческого понимания. М.: Изд-во политической литературы, 1991. C.114-129.
    13. Брудный А.А. Психологическая герменевтика. М.: Лабиринт, 2005. 336 с.
    14. Выготский Л.С. Избранные психологические исследования. Мышление и речь. Проблемы психологического развития ребенка. М., АПН РСФСР, 1956. 520 с.
    15. Выготский Л.С. Мышление и речь. М.: Лабиринт, 2001. 368 с.
    16. Галь Н.Я. Слово живое и мертвое: из опыта переводчика и редактора. 4-е изд., доп. М.: Книга, 1987. 272 с.
    17. Гриддер Д., Бэндлер Р. Структура магии. М.: Класс,
    1995. 520 с.
    18. Горелов И.Н. Избранные труды по психолингвистике. М.: Лабиринт, 2003. 320 с.
    19. Дейк Т., Кинч В. Стратегии понимания связного текста // Новое в зарубежной лингвистике. Вып. ХХІІІ. М., 1988. С. 173-174.
    20. Де Соссюр Ф. Курс общей лингвистики. Изд-во: КомКнига, серия: Лингвистическое наследие XX века, 2006. 278 с.
    21. Дмитриев Тимофей. Ч. С. Пирс. Начала прагматизму и другие работы. ж-л Логос. № 5/6, 2000. С. 165-169.
    22. Дридзе Т.М. Социальная коммуникация как текстовая деятельность в семиосоциопсихологии // Общественные науки и современность. М.,1996. № 3. С. 145-152.
    23. Дридзе Т.М. Информативно-целевой анализ содержания текстовых источников // Методы сбора информации в социологических исследованиях. Кн. 2. М., 1990.
    24. Дроздова Т.Ю. Ключевые слова текста и их просодические признаки. Автореф. дис.канд. филол. наук., ЛГУ, 1988, 19 с.
    25. Жинкин Н.И. Язык речь. Творчество: исследования по семиотике, психолингвистике, поэтике. Избран. труды, составитель С.И. Гиндин. М.: Лабиринт, 1998. 368 с.
    26. Жинкин, Н.И. Речь как проводник информации. - М.: Наука, 1982. 160 с.
    27. Залевская А.А. Слово в лексиконе человека: психолингвистическое исследование. Изд-во Воронежского университета, 1990. 208 с.
    28. Залевская А.А. Индивидуальное знание: Специфика и принципы функционирования. Тверь, 1992. 136 с.
    29. Залевская А.А. Введение в психолингвистику. М.: Рос. гос гуманит. ун-т, 2000. 382 с.
    30. Засекина Л.В. Структурно-функціональна організація інтелекту. Острог: Вид-во Нац. ун-ту „Острозька академія”, 2005. 370 с.
    31. Зимняя И.А. Лингвопсихология речевой деятельности. НПО МОДЭК (серия «Психологи Отечества»), 2001. 432 с.
    32. Зорькина О.С. О психолингвистическом подходе к изучению текста // Язык и культура. Новосибирск, 2003. с. 205-210.
    33. Каминская Э.Е. Внутренние контексты интерпретации: психолингвистический подход
    http://www.admin.novsu.ac.ru/uni/vestnik.nsf/All/1A18E423E6625AB1C3256727002E7B52
    34. Клименко В.В. Дискурсивно-логічні регулятори психічного розвитку людини. Теоретико-методологічні проблеми розвитку особистості в системі неперервної освіти: матеріали методологічного семінару АПН України 16 грудня 2004 р./ за ред. С.Д. Максименка: К. „Нора-принт”,2005. С. 131-144.
    35. Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. К.: Вища школа, 1975. 235 с.
    36. Кожина М.Н. Стилистика русского языка. М.: Просвещение, 1983. 223 с.
    37. Комиссаров В.Н. Теория перевода (лингвистические аспекты). М.: Высшая школа, 1990. 249 с.
    38. Кондаков Н.И. Логический словарь-справочник. М.: Наука.- 1976. 720 с.
    39. Корніяка О.М. Лабіринти розуміння: текст як об’єкт розуміння. К.: Знання УРСР, 1990. 48с.
    40. Крупнов В.Н. Теоретические проблемы перевода.
    http://sch-yuri.by.ru/transltn/krupnov.htm
    41. Левый Иржи. Состояние теоретической мысли в области перевода. // Мастерство перевода. М.: Сов.писатель, 1970. С. 415-416.
    42. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. М.: Смысл, СПб.: Лань, 2003. 287 с.
    43. Леонтьев А.А. Психолингвистические единицы и порождение речевого высказывания. М.: Эдиториал УРСС, 2003. 307с.
    44. Леонтьев А.А. Формы существования значения // психолингвистические проблемы семантики. М.: 1983. С. 5-19.
    45. Лобай Е.В. Психологические особенности интерференции родного языка при усвоении иностранного (на примере факультета иностранного языка). Дис. канд. псих. наук: 19.00.07. К, 1983. 134 с.
    46. Лосев А.Ф. Проблема символа и реалистическое искусство. М.: Искусство, 1976. 367 с.
    47. Лосев А.Ф. Знак. Символ. Миф. М.: МГПИ, 1983. 375 с.
    48. Львовская З.Д. Теоретические проблемы перевода. М.: Просвещение, 1985. 232 с.
    49. Лурия А. Р. Основные проблемы нейролингвистики.- М.: МГУ, 1975. 253с.
    50. Лурия А. Р. Язык и сознание. М.: МГУ, 1998. 336 с.
    51. Лурия А. Р. Лекции по общей психологии. СПб.: Питер, 2004. 320 с.
    52. Ляудис В.Я., Негурэ И.П. Психологические основы формирования письменной речи у младших школьников.— Кишинев: Штиинца, 1983.— 87 с.
    53. Максименко С.Д. Общая психология. М.: Ваклер, 1999.- 523 с.
    54. Маслов Ю. С. Введение в языкознание. М.:Высшая школа, 1975. 328 с.
    55. Никошкова Е.В. Англо-русский словарь по психологии. М.: РУССО, 2003. 352с.
    56. Павлова Н.Д. Семантические процессы речи. Автореф. дис канд. псих. н. М., 1983. 20 с.
    57. Платон. Диалоги. Составитель А.Ф. Лосев. М.: Мысль, 1998. 607 с.
    58. Потапенко О.І., Дмитренко М.К., Потапенко Г.І. та ін. Словник символів. К.: Часопис "Народознавство", 1997.
    59. Потебня А.А. Мысль и язык. К.: Синто, 1993 192 c.
    60. Потебня А.А. Слово и миф. М.: Правда, 1989. 624 с.
    61. Потебня А.А. Объяснения малорусских и сродных народных песен. - Т.1. Варшава, 1883. С. 42.
    62. Потебня А.А. Из записок по русской грамматике. Т. 4, вып. 2. М.: Глагол, 1977. 406 с.
    63. Потебня А.А. О некоторых символах в славянской народной поэзии. - Харьков, 1860. С. 8.
    64. Психологический словарь. Под общей редакцией Петровского А.В.,
    Ярошевского М.Г. М.: Политиздат, 1990.
    65. Радчук В.Д. Протей чи Янус? (Про різновиди перекладу). http://radchuk.novamova.com.ua/pereklad_4.htm
    66. Рецкер Я.И. Теория перевода и переводческая практика. М.: Междунар. отношения, 1974. С. 49.
    67. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер,
    2000. 720с.
    68. Рубинштейн С.Л. О мышлении и путях его исследования. М.: Институт психологии РАН, 1998. 232 с.
    69. Сахарный Л.В. Введение в психолингвистику. Л.: Изд-во ЛГУ, 1989. 184 с.
    70. Секрет И. В. Психологические факторы построения иноязычного письменного текста (на материале исследования студентов филолог. специальностей): Диссертация канд. псих. наук: 19.00.07 // Институт психологии им. Г. С. Костюка, 2002. 190 с.
    71. Секерина И.А. Фундаментальные направления современной американской лингвистики. М.: Изд-во МГУ, 2003. С. 231-260.
    72. Сеченов И. М. Элементы мысли . СПб.: Питер, 2001. 416 с.
    73. Соколов А.Н. Внутренняя речь и мышление. М.: Просвещение, 1968. 248 с.
    74. Смульсон М.Л. Мова і мовлення в структурі інтелекту // Актуальні проблеми психології. Т. 2. - Психологічна герменевтика. За ред. Н.В. Чепелєвої. К.: 2002. Вип. 2.- с.14-23.
    75. Соссюр Ф. де. Курс общей лингвистики. М.: 2006 г. Изд-во: КомКнига (серия: Лингвистическое наследие ХХ века). 278 с.
    76. Соссюр Ф. де. Заметки по общей лингвистике. М.: Прогресс, 1990. -280 с.
    77. Сэлинджер Дж. Д. Сочинения в 2-х т. Т. 1. Рассказы (1940-1948); Над пропастью во ржи: Пер. с англ. Харьков: Фолио; Белгород: Фолио Транзит, 1977. 339 с.
    78. Троянская Е.С. О природе лингвистических признаков текстов, характеризующих различные функциональные стили. М.: Наука, 1979. С. 202-224.
    79. Федоров А.В. Основы общей теории перевода. М.: Высшая школа, 1983. 303 с.
    80. Фрумкина Р.М. Психолингвистика. М.: Академія (Высшее образование), 2003. 316 с.
    81. Хомская Е.А. Р.Лурия и психологическая наука. М.: Психологический журнал № 4 2002. C. 39-47.
    82. Хомский Н. Синтаксические структуры \ Новое в лингвистике. М.: 1962. вып. 2. С. 412-527.
    83. Хомский Н. Язык и мышление. М.: Прогресс, 1972. 164 с.
    84. Чепелєва Н. В. Технології читання К.: Главник, 2004. 96 с.
    85. Чепелева Н.В., Федченко Н.П., Яковенко Л.Ф. Текст как объект психологического исследования // Актуальні проблеми психології. За ред. Н. В. Чепелєвої. К., 2002. Т. 2. Психологічна герменевтика. Вип. 2. С. 44-54.
    86. Чепелева Н.В. Психологические особенности понимания текста студентами вузов как фактор их самообразования: Дис канд. псих. Наук. К., 1979. 156 с.
    87. Читалина Н.А. Учитесь переводить (лексические проблемы перевода). - М.: Международные отношения, 1975. 80 с.
    88. Швейцер А.Д. Теория перевода. Статус, проблемы, аспекты. М.: Наука, 1988. 115 с.
    89. Швейцер А.Д. Возможна ли общая теория перевода? // Тетради переводчика Вып. 7. М.: Международные отношения, 1970, С. 36.
    90. Швейцер А.Д. Перевод и лингвистика. М.: Воениздат, 1973. 280 с.
    91. Шекспір, Вільям. Вибране. Перекладач: Дмитро Паламарчук. — К.: Школа, 2003.
    92. Щерба Л.В. Языковая система и речевая деятельность. Л., 1974. 428 с.
    93. Щерба Л.В. Избранные работы по русскому языку. М.: Учпедгиз, 1957. 188 с.
    94. Щербаков М. Кластерная теория интеграции. Институт развития личности. - http://www.ipd.ru/articles/kti.shtml
    95. Энгельс Ф., Маркс К. Сочинения. 2 изд., т 20.
    96. Юнг К.Г. Психологические типы. Минск: Харвест, 2003. 528 с.
    97. Якобсон Р.О. Избранные работы. - М., 1985. С. 270-286.
    98. 66 сонет В. Шекспіра.
    http://libelli.narod.ru/sonnet66/Ukrainian/index.html
    http://libelli.narod.ru/sonnet66/Russian/index.html.
    99. Ars vetus ars nova”: М.М. Бахтін. К.: Гнозис, 1999. 2-е вид., стереотип. 216 с.
    100. AlvinM.Liberman. When Theories of Speech Meet the Real World // Journal of Psycholinguistic Research// Vol. 3, №2, 2003.
    101. Chomsky N. Aspects of the Theory of Syntax: Cambridge (Mass.), 1965.
    102. Gleason Jean Berko, Nan Bernstein Rather. Psycholinguistics: Harcourt college publishers, 1998.
    103. R.Bon De Sousa Pernes. Categories, Translation, and linguistic Theory: Doct. Diss. 1966.
    104. Lörscher. Wolfgang The Translation Process: Methods and Problems of its Investigation.. Les Presses de l'Université de Montréal «Processus et cheminements en traduction et interprétation» Volume 50, numéro 2, Avril 2005. http://www.erudit.org/revue/meta/2005/v50/n2/011003ar.html
    105.
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)