ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІДЕРСЬКОЇ ОБДАРОВАНОСТІ ЧЛЕНІВ МОЛОДІЖНИХ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ




  • скачать файл:
  • Название:
  • ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІДЕРСЬКОЇ ОБДАРОВАНОСТІ ЧЛЕНІВ МОЛОДІЖНИХ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ
  • Альтернативное название:
  • ПСИХОЛОГИЧЕСКИЙ АНАЛИЗ ЛИДЕРСКОЙ ОДАРЕННОСТИ ЧЛЕНОВ МОЛОДЕЖНЫХ ОБЩЕСТВЕННЫХ ОБЪЕДИНЕНИЙ
  • Кол-во страниц:
  • 166
  • ВУЗ:
  • Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України
  • Год защиты:
  • 2007
  • Краткое описание:
  • Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України




    На правах рукопису



    Мітлош Антоніна Василівна


    УДК 159.928.22: 316.46


    ПСИХОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІДЕРСЬКОЇ ОБДАРОВАНОСТІ ЧЛЕНІВ МОЛОДІЖНИХ ГРОМАДСЬКИХ ОБ’ЄДНАНЬ



    19.00.01 загальна психологія, історія психології

    Дисертація на здобуття наукового ступеня
    кандидата психологічних наук


    Науковий керівник дійсний член АПН України, доктор психологічних наук, професор, МОЛЯКО Валентин Олексійович, Інститут психології ім. Г.С. Костюка, завідувач лабораторії психології творчості



    Київ 2007






    ЗМІСТ
    ВСТУП 3-8
    РОЗДІЛ 1
    МЕТОДОЛОГІЧНІ І ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЛІДЕРСЬКОЇ ОБДАРОВАНОСТІ
    1.1. Сучасні підходи до проблеми обдарованості.9-21
    1.2. Аналіз наукових концепцій лідерства...21-32
    1.3. Інноваційні трактування феномену лідерської
    обдарованості.32-43
    Висновки до першого розділу43-44

    РОЗДІЛ 2
    ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ ЛІДЕРСТВА У МОЛОДІЖНІЙ ГРОМАДСЬКІЙ ОРГАНІЗАЦІЇ
    2.1. Структура молодіжної громадської організації. 45-71
    2.2. Специфіка прояву лідерства у молодіжній
    громадській організації .71-90
    Висновки до другого розділу.90-92

    РОЗДІЛ 3
    ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІДЕРСЬКОЇ ОБДАРОВАНОСТІ
    3.1. Методика дослідження лідерської обдарованості суб’єктів молодіжних громадських об’єднань..93-101
    3.2. Інтерпретація отриманих емпіричних даних...101-146
    3.3. Тренінг розвитку лідерських якостей ...146-157
    Висновки до третього розділу158-162

    ВИСНОВКИ..163-167
    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.168-187
    ДОДАТКИ.188-211







    ВСТУП
    Актуальність дослідження
    Сучасне суспільство ставить нові вимоги до людини, потребує розвитку її духовного та лідерського потенціалу. Сьогодні зростає попит на обдаровану особистість, яка нестандартно мислить, наділена сильною волею і високою працездатністю. Аналіз наукової літератури свідчить про те, що з усіх видів обдарованості, лідерство найменш досліджений психологічний феномен. Тому проблема лідерства, особливо молодіжного, набуває великого значення.
    Протягом останніх двадцяти років у психологічній науці почали з’являтися роботи американських (Д. Гоулман, К. Ебромс, Р. Стернберг, Ф.Хесселблейн), французьких (М. Ке де Врі), російських (І. Бакулін, В.Большаков, О. Матюшкін, Є. Худобіна, О. Яковлєва) та українських психологів (В. Татенко), присвячені проблемі лідерської обдарованості. Автори розглядають проблему лідерства як один з видів обдарованості особистості, яка включає поняття «емоційний інтелект», «соціальний інтелект», «креативність», що є провідною детермінантою у досягненні успіху.
    Дослідженню соціальної обдарованості, близької до поняття «лідерська обдарованість», присвячені праці О. Власової, емоційного інтелекту Н. Ковриги. Тісно пов’язані з проблемою лідерської обдарованості такі психологічні конструкти, як соціальний талант (Н.Левітов), емоційна компетентність (М. Ке де Врі), соціальний інтелект (Дж. Гілфорд, Е. Торндайк), організаційні здібності (Л. Уманський).
    Вчені, які сьогодні займаються вивченням проблеми обдарованості, вказують на її психологічний вектор, який полягає у досягненні найбільших успіхів у соціумі, та доповнюють традиційну класифікацію видів творчості управлінською, комунікативною і ситуаційною (В.О. Моляко). Провідні психологи відзначають, що здібності і обдарованість не вроджена константа, а наслідок розвитку вроджених задатків (Г.С. Костюк, С.Л.Рубінштейн, Б.М. Тєплов). Над створенням моделей розвитку обдарованості свого часу працювали й американські психологи Дж. Гілфорд, Дж. Рензулі та інші.
    Актуальність теми пояснюється не лише інтересом до неї сучасного суспільства та практичним значенням, а й новизною як для української, так і для світової психології. Сьогодні все частіше науковці звертаються до вивчення складних особистісних утворень, одним з яких є лідерська обдарованість. Дослідження вчених у цій галузі є вагомим внеском у психологічну теорію, однак не дають вичерпної відповіді на всі питання, що стосуються структури обдарованості лідера, детермінант розвитку та прояву лідерства.
    Актуальність і недостатня розробленість окресленої проблеми зумовили вибір теми дослідження «Психологічний аналіз лідерської обдарованості членів молодіжних громадських об’єднань». Дисертаційне дослідження виконувалось відповідно до тематичного плану наукових досліджень Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України за темою Особливості творчої діяльності в складних та екстремальних умовах», номер державної реєстрації 0100U000072. Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України 27 березня 2003 р. (протокол № 3) і узгоджена координаційною Радою АПН України від 28 жовтня 2003 р. (протокол № 8).
    Об’єкт дослідження: лідерська обдарованість як індивідуально-типологічна характеристика особистості.
    Предмет дослідження: особливості лідерської обдарованості членів молодіжних громадських об’єднань.
    Мета дослідження: виявлення моделі лідерської обдарованості та коренів феномену лідерства, вивчення особливостей розв’язання лідером складних творчих проблем, формування лідерських якостей у членів молодіжних громадських об’єднань.
    Гіпотеза дослідження: прояви лідерства у молодіжному громадському об’єднанні забезпечуються певними якостями та психологічними особливостями лідера, які складають його лідерську обдарованість. Феномен лідерства проявляється у креативному підході до розв’язання складних соціальних проблем. Розвиток лідерської обдарованості зумовлюється чинниками соціалізації особистості лідера.
    Для досягнення мети дослідження та перевірки гіпотези було визначено такі завдання:
    1. Здійснити теоретичний аналіз проблеми лідерства та обґрунтувати вибір методики дослідження.
    2. Дослідити структуру молодіжного громадського об’єднання.
    3. Виявити основні якості та психологічні особливості лідера, які складають лідерську обдарованість особистості. З’ясувати особливості розв’язання лідером складних соціальних проблем.
    4. Дослідити передумови та основні чинники розвитку лідерської обдарованості особистості.
    5. Дослідити вплив тренінгу на розвиток лідерських якостей особистості.
    Методологічною основою дослідження стали: системно-стратегіальна концепція творчості та обдарованості (В.О. Моляко), концепція множинності форм прояву інтелекту (Х. Гарднер, Д. Гоулман, М.Ке де Врі та ін.), трьохкомпонентна теорія інтелекту, що веде до досягнення успіху (Р. Стернберг), принцип системного підходу в психології (Б.Ф. Ломов, В.О.Моляко, С.Д. Максименко, В.Д. Шадріков), теорія внутрішніх конфліктів особистості (К. Хорні).
    Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань використовувався комплекс методів та методик. Під час роботи над теоретичною частиною застосовувався аналіз, синтез та узагальнення. Програма емпіричного дослідження складалася з кількох етапів, у ході яких було використано: 1) емпіричні методи: соціометрія, спостереження, бесіда, інтерв'ю, контент-аналіз, порівняння, біографічний метод, анкетування, констатуючий та формуючий експерименти; 2)експериментальні методики: методика дослідження соціального інтелекту Дж. Гілфорда, методика визначення емоційного інтелекту Н.Холла, методика А. Мехрабіана «Мотивація досягнень». Розроблено методику для визначення соціальних та емоційних коренів розвитку лідерства, задачі для діагностики креативності лідерів при вирішенні складних соціальних проблем, модифіковано тест американського психолога А. Гольдштейна «Гнучкість у спілкуванні». Кількісна обробка отриманих результатів здійснювалась за допомогою традиційних прийомів статистичного аналізу.
    Експериментальна база дослідження. Дослідження проводилося протягом 2002 2006 років в молодіжних громадських об’єднаннях Волинської області. В першій частині експериментальної роботи було задіяно 205 членів з 15 молодіжних організацій для проведення соціометрії, 10 експертів для визначення переліку вмінь та якостей лідера. У другій частині експериментальної роботи взяли участь 30 лідерів молодіжних громадських організацій, які були визначені шляхом соціометрії. Після проведення експерименту за результатами дослідження їх було поділено на 2 групи: контрольну (15 осіб) та експериментальну (15 осіб). В експериментальній групі було проведено тренінг розвитку лідерської обдарованості.
    Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечується відповідністю застосованих методів меті та завданням дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу одержаного емпіричного матеріалу, використанням сучасних багатовимірних методів статистичного аналізу даних.
    Наукова новизна і теоретичне значення дослідження полягає у розширенні контексту розгляду проблеми лідерської обдарованості, у виявленні детермінант розвитку лідерської обдарованості в процесі соціалізації особистості, у виявленні якостей і психологічних особливостей лідера, які забезпечують прояв лідерства у молодіжному об’єднанні, у побудові моделі лідерської обдарованості, у з’ясуванні структури молодіжного громадського об’єднання, у формуванні творчого стилю діяльності.
    Практичне значення дослідження. Одержані результати дослідження лідерської обдарованості та детермінант розвитку лідерських якостей можуть бути використані шкільними психологами, соціально-психологічними службами вищих навчальних закладів для роботи з учнівськими та студентськими органами самоврядування, соціальними центрами роботи з молоддю.
    Апробація роботи. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися та обговорювалися на Міжнародній науково-практичній конференції «Творчість як засіб особистісного росту та гармонізації людських стосунків» (м. Житомир, 2005 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасні підходи інтеграції та соціалізації дітей з особливими потребами» (Луцьк, 2006 р.), а також на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Творчий потенціал особистості: проблеми розвитку та реалізації» (Київ, 2005 р.), на V звітній конференції викладацько-студентського складу «Актуальні проблеми сучасної психології» (Луцьк, 2006 р.), на міському семінарі психологів навчального закладу нового типу «Система пошуку та психологічної підтримки обдарованих учнів сучасними психодіагностичними методами» (Луцьк, 2006 р.), на V психологічній конференції «Творчий потенціал як психологічна проблема» (Київ, 26.06.2006 р.), ІІМіжнародній науково-практичній конференції «Актуальні питання супроводу дітей з особливими потребами: медичні, психологічні, педагогічні аспекти» (Луцьк, 2006 р.), на засіданнях лабораторії психології творчості Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України.
    Теоретичні положення та практичні результати впроваджено у практику роботи Волинського державного університету імені Лесі Українки (довідка № 1/4301 від 17.11.06 р.), Волинської обласної молодіжної громадської організації «Асоціація Молодих Реформаторів» (довідка № 17 від 08.09.06 р.), молодіжної громадської організації «Молодіжна Рада Луцька» (довідка № 113 від 12.10.06 р.), Волинської обласної громадської організації «Центр Політичного Аналізу та виборчого Консалтингу» м. Луцька (довідка № 5 від 14.09.06 р.).
    Публікації. Результати дисертаційного дослідження відображено у 10 публікаціях, 6 з яких - у наукових фахових виданнях, що входять до переліку ВАК України.
    Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу; трьох розділів; висновків; списку використаних джерел і додатків; містить 7 таблиць, 27 рисунків. Основна частина дисертації займає 166 сторінок.
  • Список литературы:
  • ВИСНОВКИ
    1. На основі теоретичного аналізу наукових джерел та емпіричних досліджень проблеми лідерства, лідерська обдарованість визначена в дисертації як вид обдарованості, який характеризується особливим поєднанням якостей, вмінь та психологічних особливостей особистості, що забезпечують вплив, успіх та провідні позиції у системі міжособистісних стосунків, ефективне управління групою, а також творчий підхід до вирішення соціальних проблем.
    2. Встановлено, що успішне функціонування групи забезпечується чіткою структурованістю організації. У молодіжних громадських об’єднаннях чітко відокремлено кілька регіонів лідерства і членства. Чим більша організація, тим більше регіонів членства і лідерства і тим більшою є ймовірність централізації її структури, і навпаки. Тип структури молодіжної громадської організації залежить від кількох чинників: особистісних якостей лідера, характеру діяльності організації, кількості членів об’єднання, особистісних характеристик членів групи.
    У більшості молодіжних громадських організацій спостерігається централізований тип структури, який характерний особливо для об’єднань політичного та релігійного спрямування. Члени організації здебільшого не мають впливу на рішення лідера (органу правління) і не беруть участі у прийнятті рішень, а залучаються до виконання рішень лідера або органів правління. Лідер розробляє план роботи організації, вирішує за якими напрямками вона буде працювати. У молодіжних громадських організаціях, у яких спостерігається мішаний тип структури, лідер не завжди чітко виявляє свою позицію у прийнятті рішень, тут присутні елементи і демократичного, і авторитарного лідерства. У таких організаціях лідер враховує думки членів групи, більшого значення набувають органи правління, чітко виражено кілька регіонів лідерства. У молодіжних громадських організаціях, для яких характерним є нецентралізований тип структури, важливі рішення приймаються членським колективом та лідером спільно на засіданнях ради. Враховуються думки та побажання усіх членів організації. Лідер долучається до виконання прийнятих рішень разом з послідовниками.
    3. На розвиток особистості молодіжного лідера значно впливають фактори макро-, мезо-, та мікросередовища. Формування лідерських якостей може відбуватися за різних соціальних умов. Лідери молодіжних громадських організацій, які у дитинстві переживали сімейні травми (асоціальні прояви поведінки батьків, неповна сім’я, низький матеріальний статус), намагаються певним чином компенсувати негативні фактори мікросередовища через мотивацію досягнення у майбутньому високого соціального та матеріального статусу та досягнення соціальної справедливості. Лідери, які зростали у сім’ях з високим соціальним статусом, благополучним економічним та емоційним станами, відзначаються деякою соціальною інфантильністю, яка проявляється у значно нижчій соціальній активності.
    Соціально-емоційні травми, спричинені факторами мезо- та макросередовища, мають значний вплив на розвиток лідерських якостей починаючи з середнього і старшого шкільного віку, коли опитані почали усвідомлювати політичні події та брати у них участь, коли почали виникати конфлікти з однолітками та зростала незгода з усталеними методами навчання та оцінювання, які існували у школі. Формування прагнення бути першим і виокремитися з середовища однолітків закладене у інтелектуально-креативних проблемах особистості лідера. Наявність емоційних переживань та внутрішніх конфліктів респондентів, спричинених мікро-, мезо- та макрофакторами середовища, за яких відбувалася соціалізація респондентів, заклали домінування у молодіжних лідерів мотиваційної тенденції до уникання невдачі. Соціально-емоційні травми, які переживали лідери під час навчання та перебування у відповідних соціальних групах, посилили акцент на прагненні респондентів уникнути негараздів у стосунках та навчанні шляхом проектування себе на майбутні досягнення
    4. Модель лідерської обдарованості включає фактори розвитку лідерського потенціалу протягом життя особистості, високу мотивацію, високий рівень емоційного та соціального інтелекту та креативний підхід до вирішення складних соціальних проблем, спілкування, стратегічного планування, знаходження методів для втілення плану, знаходження способів розв’язання завдання як у стабільній, так і у змінній ситуації.
    Результати розв’язання лідерами молодіжних громадських організацій складних соціальних проблем дають підстави зробити висновок про вміння респондентами проаналізувати складну соціальну проблему за короткий період часу та швидко віднайти варіанти та нестандартні методи (у значній частині випадків кілька варіантів) для її вирішення. Існують деякі відмінності у підходах до вирішення проблем між жінками та чоловіками: для лідерів-чоловіків більш характерним є системне, сприйняття проблеми та комплексні шляхи її вирішення, наявність стратегічних кроків, присутність силових методів, а для жінок-лідерів більш характерними є тактичні кроки, спрямовані на вирішення соціальних питань, пов’язаних з конкретними діями (пільгами, наданням житла), а також намагання вирішити проблему мирним шляхом, недопущення «військових» дій. Проте жінки продукують значно більшу кількість ідей щодо вирішення певної проблемної ситуації, які здебільшого не повторюються і є оригінальними. В цілому, стилі відповідей респондентів можна розділити на три групи: стратегічне вирішення проблеми, тактичні дії та дії, спрямовані на формування громадської думки.
    Залежно від особливостей (стилів) креативності, які лідери проявляють під час розв’язання соціальних задач, а також за результатами емпіричного дослідження було розроблено 3 види моделей лідерської обдарованості: інноваційний лідер, лідер-натхненник, лідер-динамічний стратег. Креативність лідера-натхненника проявляється у вмінні мотивувати інших на виконання завдання та досягнення мети, у спілкуванні, рольовій пластичності. Креативність лідера-динамічного стратега проявляється у плануванні, вмінні накреслити шлях для досягнення кінцевої мети, проаналізувавши його з різних сторін. Креативність інноваційного лідера проявляється у вмінні швидко змінювати свої дії у змінній ситуації, звільняючись від закріплених у попередньому досвіді способів і прийомів розв’язання проблеми, знаходити нові, нестандартні способи дій за змінених умов і способи втілення ідеї.
    5. Використання модифікованих тренінгових вправ веде до розвитку лідерських якостей та формування творчого стилю діяльності особистості. Лідери, які взяли участь у тренінговій роботі, краще розуміють вербальну експресію у контексті різних ситуацій, структуру і логіку розвитку міжособистісних комунікацій, емоційні стани співрозмовників, ніж до проведення навчально-тренінгової програми, що свідчить про ефективність використання активних методів навчання у розвитку лідерських вмінь.
    Здійснене дослідження не охоплює всіх аспектів проблеми лідерської обдарованості. Подальші перспективи дослідження пов’язані з вивченням особливостей творчої діяльності лідера; вивченням психологічних відмінностей між особистостями лідера молодіжної громадської організації та досвідченого керівника певної структурної одиниці (владної, політичної); у більш глибокому вивченні етапів соціалізації особистості і виявленні сенситивних періодів розвитку лідерського потенціалу, у дальшій розробці тренінгових методик для розвитку лідерських якостей членів та лідерів молодіжних громадських організацій.






    СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

    1. Адаир Дж. Психология власти: Концепция непререкаемого лидерства / Пер. с англ. М.: Эксмо, 2004. 320 с.
    2. Айзенк Г., Вильсон Г. Как измерить личность / Пер. с англ. А.Белопольский. М.: Когито-Центр, 2000. С. 241273.
    3. Айзенк Г.Ю. Интеллект: новый взгляд // Вопросы психологии. 1995. №1. С. 111131.
    4. Акимова М.К., Козлова В.Т., Ференс Н.А. Теоретические подходы к диагностике практического мышления // Вопросы психологии. 1999. №1. С. 2131.
    5. Альтман Г.Х. Звездные часы лидерства. Лучшие стратегии управления в мировой истории: Пер. с нем. М.: АО «Интерэкспорт», 1999. 272 с.
    6. Аминов И. А. Дифференциальный подход к исследованию структурной организации главных компонентов педагогических способностей // Вопросы психологии. 1995. № 5. C. 517.
    7. Андреев А. Политическая психология. М.: Весь Мир, 2002. 240 с.
    8. Байхем Вильям. Воспитай своего лидера. Как находить, развивать и удерживать руководителя. М.: Вильямс, 2002. 416 с.
    9. Бакулин И. Психологическое содержание управленческих способностей // Прикладная психология и психоанализ. 2001. №3. С. 2333.
    10. Белашко С. «Партия власти» ключевой элемент government relations // PR-менеджер. 2003. №5. С. 2831.
    11. Бендас Т.В. Гендерная психология лидерства: Монография. Оренбург: ИПК ОГУ, 2000. 167 с.
    12. Бендас Т.В. Гендерные исследования лидерства // Вопросы психологии. 2000. №1. С. 8795.
    13. Берн Э. Лидер и группа: О структуре и динамике организации и групп. Екатеринбург: Изд-во «ЛИТУР», 2000. 320 с.
    14. Библер В.С. Мышление как творчество. М.: Политиздат, 1975. 399 с.
    15. Бишоп С., Тэйлор Д. Тренинг изменений в организации. СПб.: Питер, 2002. 384 с.
    16. Богоявленская Д.Б. Психология творческих способностей: Учеб. пособие для студентов вузов. М.: Академия, 2002. 318 с.
    17. Большаков А.С. Менеджмент: Стратегия успеха. СПб.: Питер, 2002. 384 с.
    18. Большаков В.Ю. Критерии, методы и методики выявления лидерской одаренности у старшеклассников // Прикладная психология. 2001. №1. С. 1929.
    19. Боно де Э. Рождение новой идеи: О нешаблонном мышлении / Пер.с англ.; Под общ. ред. О.К. Тихомирова. М.: Прогресс, 1976. 143 с.
    20. Боно де Э. Нестандартное мышление / Пер. с англ. Минск: ООО «Попурри», 2000. 224 с.
    21. Борисова Е.М., Г.П. Логинова, М.О. Мдивани. Диагностика управленческих способностей // Вопросы психологии. 1997. №2. С. 112121.
    22. Браун Л. Имидж путь к успеху = Your public BEST. СПб.: Питер, 2000. 188 с.
    23. Брушлинский А.В. Мышление и прогнозирование. М.: Мысль, 1979. 230 с.
    24. Бургін М.С., Мічурін В.В. Соціальна активність людини як прояв її життєвої позиції // Проблеми соціальної психології. 1992. Вип.2. С. 3844.
    25. Бьюзен Т. Могущество творческого интеллекта / Пер. с англ. Минск: Попурри, 2004. 160 с.
    26. Бьюзен Т., Бьюзен Б. Супермышление / Пер. с англ. Е.А. Самсонов. Минск: Попурри, 2003. 304 с.
    27. Васильев И.А., Подлужный В.Л., Тихомиров О.К. Эмоции и мышление. М.: Изд-во Моск. Ун-та, 1980. 192 с.
    28. Василькова О.І. Психолого-педагогічні питання неформального лідерства у навчальній групі ПТУ // Педагогіка і психологія. 1992. №2. С. 8389.
    29. Васютинський В. Домінування і підпорядкування на терезах інтерсуб’эктивної взаємодії // Соціальна психологія. 2003. №2. С. 4050.
    30. Вахрамов Е. Вершины жизни и пути их достижения. Самоактуализация, акме и жизненный путь человека // Прикладная психология и психоанализ. 2002. №1. С. 514.
    31. Вахрамов Е. Вершины жизни и пути их достижения. Самоактуализация, акме и жизненный путь человека // Прикладная психология и психоанализ. 2002. №2. С. 518.
    32. Вебер М. Харизматическое господство // Социс. 1988. №5. С. 139148.
    33. Вертгеймер М. Продуктивное мышление / Пер. с англ.; Общ. ред. С.Ф. Горбова, В.П. Зинченка. М.: Прогресс, 1987. 336 с.
    34. Винер Н. Человек управляющий / Пер. с англ. СПб.: Питер, 2001. 288 с.
    35. Виханский О.С., Наумов А.Т. Менеджмент. М.: Гардарики, 1999. 528 с.
    36. Вишнякова Н.Ф. Креативная акмеология. Психология развития творческой личности взрослого человека: В 2 т. Минск, 1998. Т.1. С. 78206.
    37. Власова О.І. Психологічна структура та чинники розвитку соціальних здібностей: Автореф. дис д-ра психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгомонова. К., 2006. 40 с.
    38. Воронюк І.В. Психологічні особливості реалізації творчого потенціалу молодших школярів: Дис канд. психол. наук: 19.00.07 / Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова. К., 2003. 245 с.
    39. Выдай А. Лидерство: мужчина и женщина // Персонал. 2001. №3. С. 2631.
    40. Выдай А., Зубова Н., Ложкин Г. Лидерство: история и современность // Персонал. №2. 2001. С. 4449.
    41. Гайворонский Г. Мистер Внутренний и Мистер Внешний. Два типа руководителей // PR-менеджер. 2003. №5. С. 2831.
    42. Гарднер Г. Множинні інтелекти. Теорія у практиці: Хрестоматія. К. : Мегатайп, 2004. 288 с.
    43. Гнатко М.М. Структура обдарованості та засадничі принципи роботи з обдарованими дітьми // Обдарована дитина. 1998. №4. С. 26.
    44. Головатий М. Мистецтво здобувати владу // Політичний менеджмент. 2003. №1. C. 4958.
    45. Гольдштейн А., Хомик В. Тренінг умінь спілкування: як допомогти проблемним підліткам / Пер. з англ. В.Хомика. К.: Либідь, 2003. 520 с.
    46. Гофруа Ж. Что такое психология: В 2-х т. Изд. 2-е, стереотипное / Пер. с франц. М.: Мир, 1996. Т.1. 475 с.
    47. Гулько Ю.А. Стратегії розуміння учнями творчих задач у звичайних та ускладнених умовах: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2006. 20 с.
    48. Гуменюк О. Концепції психологічного впливу в сучасній психології // Психологія і суспільство. 2003. №1. С. 3887.
    49. Гуменюк О.Є. Маніпуляція як різновид психологічного впливу // Практична психологія та соціальна робота. 2003. №5. С. 2326.
    50. Гурова Л.Л. Интуиция и логика в психологической структуре решения задач / Семантика, логика, интуиция в мыслительной деятельности человека. М.: Педагогика, 1979. С. 845.
    51. Гурова Л.Л. Когнитивно-личностные характеристики творческого мышления в структуре общей одаренности // Вопросы психологии. 1991. №6. С. 1420.
    52. Диагностика социально-психологических характеристик малых групп с внешним статусом: Учеб. пособие для студ. вузов / Багрецов С.А., Оганян К.М., Львов В.М., Наумов В.В. СПб.: Издательство «Лань», Издательство Санкт-Петербургского университета МВД России, 1999. 640 с.
    53. Дилтс Р. НЛП: навыки эффективного лидерства / Пер. с. англ. Н. Мигаловской. СПб.: Питер, 2003. 224 с.
    54. Дружинин В.Н. Когнитивные способности: структура, диагностика, развитие. М.: ПЕР СЭ, 2001. 224 с.
    55. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. Санкт-Петербург: «ПИТЕР», 1999. 356 с.
    56. Друкер П.Ф. Задачи менеджмента в ХХІ веке. М.: Издат. дом «Вильямс», 2001. 272 с.
    57. Дьяченко О.М. Проблема развития способностей: до и после Л.С.Выготского // Вопросы психологии. 1996. №5. С. 98109.
    58. Євдокимова Н.О. Участь у скаутському русі як психологічна умова розвитку національної самосвідомості підлітків: Дис канд. психол. наук: 19.00.07. К., 2005. 202 с.
    59. Завалкевич Л., Косик В. О методах управленческого влияния // Персонал. 2003. №2. С. 6064.
    60. Зазимко О.В. Психологічні основи ідентифікації технічної обдарованості в юнацькому віці: Дис канд. психол. наук: 19.00.07 / Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2003. 240 с.
    61. Захарова А. В., Худобина Е. Ю. Взаимодействие когнитивного и эмоционального компонентов самооценки в младшем школьном возрасте // Новые исследования в психологии и возрастной физиологии. М.: Педагогика, 1990. Вып. 1. С. 1923.
    62. Зинченко В.П. Загадка творческого понимания // Вопросы психологии. 2004. №1. С. 2234.
    63. Зуб А.Т., Смирнов С.Г. Лидерство в менеджменте. М.: ЗАО «Принт-Ателье», 1999. 212 с.
    64. Иванова Т.В. Остроумие и креативность // Вопросы психологии. 2002. №1. С. 7687.
    65. Ильясов Ф. Политический маркетинг или как «продать» вождя // Психология лидерства: Хрестоматия / Сост. К.В. Сельченок. Мн.: Харвест, 2004. С. 313327.
    66. Ильясов Ф. Политический маркетинг. Искусство и наука побеждать на выборах. М.: Изд-во «ИМА-ПРЕСС», 2000. 200 с.
    67. Карделл Ф.Д. Психотерапия и лидерство. СПб.: Изд-во «Речь», 2000. 234 с.
    68. Карлофф Б., Седерберг С. Вызов лидеров / Пер. со швед. М.: Дело, 1996. 352 с.
    69. Ке де Ври М. Мистика лидерства. Развитие эмоционального интеллекта / Пер. с англ. М. Шалунова. М.: Альпина Паблишер, 2003. 311 с.
    70. Келли Д.А. Теория личности. Психология личных конструктов / Пер. с англ. и науч. ред. А.А. Алексеев. СПб. : Речь, 2000. 249 с.
    71. Кирхлер Э., Родлер К. Мотивация в организациях. Психология труда и организационная психология / Пер. с нем. Н.М. Радевич. Х.: Изд-во «Гуманитарный центр», 2003. Т.1. 144 с.
    72. Ковалев А.Г., Мясищев В.М. Психологические особенности человека: В 2 т. Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. Т.1. 298 с; Т.2.: Способности. 368 с.
    73. Коваленко А.Б. Психологія розуміння творчих задач: Дис д-ра психол. наук: 19.00.01. К., 2000. 369 с.
    74. Коврига Н.В. Стресозахисна та адаптивна функції емоційного інтелекту: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2003. 20 с.
    75. Козелецкий Ю. Психологическая теория решений. М.: Прогресс, 1979. 504 с.
    76. Козлов Н. Сетнадцать мнгновений успеха: стратегии лидерства. М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство ОСТ», ОАО ВЗОИ, 2004. 383 с.
    77. Колпаков В. Стратегическое мышление в сфере управления // Персонал. 2001. №11. С. 4144.
    78. Комаров И. Чистилище для лидера // Персонал. 2001. №2. С. 3539.
    79. Корнилова Т.В. О типах интеллектуальных стратегий принятия решений // Вестник МГУ. Серия 14: Психология. 1985. №3. С. 1124.
    80. Коробка Л.М. Психологічна підтримка саморозвитку особистості студентів як особливого напрямку їх творчості // Науковий часопис НПУ ім. М.П.Драгоманова. Серія 12: Психологічні науки. К., 2005. №6 (30), Ч.1. С. 7177.
    81. Коробка Л.М. Саморозвиток особистості як творчість: дослідження взаємозв’язку самореалізації та самостановлення // Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К., 2005. Вип. 26, Т. 2. С. 335339.
    82. Коссов Б.Б. Личность и педагогическая одаренность: новый метод. М.; Воронеж: Ин-т практ. психол.; НПО «МОДЭК», 1988. 128с.
    83. Коссов Б.Б. Личность: Теория, диагностика и развитие: Учеб.-метод. Пособие для вузов. М.: Академ Проэкт, 2000. 237 с.
    84. Костюк Г.С. Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості. К.: Радянська школа, 1989. 608 с.
    85. Котарбинский Тадеуш. Трактат о хорошей работе / Пер. с польского. М.: Экономика, 1975. 271 с.
    86. Кристофер Э., Смит Л. Тренинг лидерства / Пер. с англ. А. Смирнов. СПб.: Питер, 2001. 317 с.
    87. Крутецкий В.А. Психология математических способностей школьников. М.: Просвещение, 1968. 432 с.
    88. Кулюткин Ю.Н. Эвристические методы в структуре решений. М.: Педагогика, 1970. 231 с.
    89. Куницина В.Н., Казаринова Н.В., Погольша В.М. Межличностное общение: Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2002. 544с.
    90. Лактионова Г. Лидер будущего: новое видение стратегии и практика // Практична психологія та соціальна робота. 2002. №3. С.4449.
    91. Лебон Г. Психология толп // Психология толп. М.: Институт психологии РАН, Изд-во «КСП+», 1999. С. 15256.
    92. Лейтес Н.С. Возрастная одаренность школьников: Учеб пособие для студ. высш. пед. учеб. заведений. М.: Изд. Центр «Академия», 2001. 320 с.
    93. Лейтес Н.С. О признаках детской одаренности // Вопросы психологии. 2003. №4. С. 1318.
    94. Летягин В. Компания на рубеже веков: от механистической модели управления к интрапренерству // Персонал. 2001. №5. С.2932.
    95. Ложкин Г.В., Выдай А.Ю. Механизмы лидерства // Практична психологія та соціальна робота. 1999. №5. С.4144.
    96. Ломов Б.Ф. О системном подходе в психологии // Вопросы психологии. 1975. №2. С. 3145.
    97. Лук А.Н. Психология творчества. М.: Наука, 1978. 127 с.
    98. Лук А.Н. Юмор, остроумие, творчество. М.: Искусство, 1977. 183 с.
    99. Лысый В. Психодиагностические методы работы с персоналом: возможности, технология, опыт // Персонал. 2001. №11. С. 4549.
    100. Майерс Д. Социальная психология / Пер. с англ. 7-е изд. СПб и др.: Питер, 2004. 794 с.
    101. Максвелл Дж. 21 обязательное качество лидера: Как стать человеком, за которым последуют другие / Пер. с англ. Минск: Попурри, 2002. 174 с.
    102. Малец Л. Лидерство на рубеже тысячелетий // Персонал. 2001. №2. С. 6467.
    103. Малец Л. Эра доверия или война труда против управления // Персонал 2001. №1. С. 2630.
    104. Матвеева Е. Секреты харизмы // PR- в России. 2002. №1.- С.912.
    105. Матюшкин А.М. Концепция творческой одаренности // Вопросы психологии. 1989. №6. С. 2933.
    106. Меннегетти А. Психология лидера. М.: ННБФ «Онтопсихология», 2001. 202 с.
    107. Методика диагностики типа поведенческой активности Л.И.Вассермана и Н.В.Гуменюка // Персонал 2001. №7. С. 3640.
    108. Михайлов Г. Мотивация как функция управления // Прикладная психология и психоанализ. 2002. №1. С. 1530.
    109. Михайлов Г., Гольников Р. Роль жизненных ценностей руководителя в процессе формирования управленческой команды // Прикладная психология и психоанализ. 2001. №4. С. 2431.
    110. Михайлов Г., Гольников Р. Руководитель как субъект формирования управленческой команды // Прикладная психология и психоанализ. 2001. №2. С. 3345.
    111. Михайлов Г.С. Совершенствование стиля управленческой деятельности // Журнал прикладной психологии. 2002. №1. С.211.
    112. Михайлова (Алешина) Е.С. Методика исследования социального интеллекта. Адаптация теста Дж.Гилфорда и М.Салливена. СПб.: ИМАТОН, 1996. 51 с.
    113. Мойсеєнко Л.А. Психологічне диференціювання пошукового математичного процесу за індивідуальними проявами // Вісник Харківського університету. Серія: психологія. Харків, 2004. №559, Ч.2. С. 222226.
    114. Мойсеєнко Л.А. Психологічні дослідження формування гіпотези розв’язку творчих математичних задач // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості та обдарованості: Зб. наук. пр. / За ред. В.О. Моляко. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2007. С. 1323.
    115. Мойсеєнко Л.А. Психологія творчого математичного мислення. Івано-Франківськ: Факел, 2003. 481 с.
    116. Мойсеєнко Л.А. Стилі математичного мислення студентів, що виявляються у процесі розв’язання творчих математичних задач // Педагогічний процес: теорія і практика. К., 2004. вип. 2. С. 138152.
    117. Мойсеєнко Лідія Анатоліївна. Психологія творчого математичного мислення студентів: Автореф. дис... д-ра психол. наук: 19.00.01 / Інститут психології ім. Г.С.Костюка АПН України. К., 2005. 37 с.
    118. Молодіжний рух в Україні: Довідник / Упоряд. Головенько В.А. К.: АТ «Видавництво «Столиця», 1998. Ч. 1. 252 с.
    119. Молодіжний рух в Україні: Довідник / Упоряд. Головенько В.А. К.: АТ «Видавництво «Столиця», 1998. Ч. 2. 335 с.
    120. Моляко В.А. Концепция творческой одаренности // Первые Международные научные Ломовские чтения. М.: Институт психологии АН. 1991. С. 102104.
    121. Моляко В.А. Проблемы психологии творчества и разработка подхода к изучению одаренности // Вопросы психологии. 1994. №5. С.8695.
    122. Моляко В.А. Психология решения школьниками творческих задач. Киев: Рад. школа, 1983. 95 с.
    123. Моляко В.О. Актуальні соціально-психологічні аспекти проблеми обдарованості // Обдарована дитина. 1998. №2. С.26.
    124. Моляко В.О. Психологічна готовність до творчої праці. К.: Знання, 1989. 43 с.
    125. Моляко В.О. Психологічна проблема творчого потенціалу // Актуальні проблеми психології: Проблеми психології творчості та обдарованості: Зб. наук. пр. / За ред. В.О. Моляко. Житомир: Вид-во ЖДУ ім. І.Франка, 2007. С. 613.
    126. Моляко В.О. Психологічна теорія творчості // Актуальні проблеми сучасної української психології. До 60-річчя від дня народження академіка С.Д. Максименка: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С. Костюка АПН України. К.: Нора-прінт, 2002. Вип.22. С. 221229.
    127. Моляко В.О. Психологія творчості нова парадигма дослідження конструктивної діяльності людини // Практична психологія та соціальна робота. 2004. №8. С. 14.
    128. Моляко В.О. Творчий потенціал людини як психологічна проблема // Обдарована дитина. 2005. №6. С. 29.
    129. Москаленко В.В., Лавренко О.В., Никифоренко Н.О. Виховання підлітків: скаутський рух (соціально-психологічний аспект): Навч. посіб. / За ред. проф. В.В. Москаленко. Донецьк: ДІУ «Компьютер Норд», 2003. 186 с.
    130. Носенко Е.Л., Коврига Н.В. Емоційна розумність як детермінанта успішності життєдіяльності людини і шляхи її операціоналізації // Вісник Дніпропетровського університету. Серія «Педагогіка і психологія», 2000. Вип.6. С. 39.
    131. Овсянецька Л. Творчий потенціал людини: соціально-психологічна парадигма // Соціальна психологія, 2004. №2. С. 140146.
    132. Ольшанский Д.В. Политиче
  • Стоимость доставки:
  • 150.00 грн


ПОИСК ДИССЕРТАЦИИ, АВТОРЕФЕРАТА ИЛИ СТАТЬИ


Доставка любой диссертации из России и Украины


ПОСЛЕДНИЕ СТАТЬИ И АВТОРЕФЕРАТЫ

Ржевский Валентин Сергеевич Комплексное применение низкочастотного переменного электростатического поля и широкополосной электромагнитной терапии в реабилитации больных с гнойно-воспалительными заболеваниями челюстно-лицевой области
Орехов Генрих Васильевич НАУЧНОЕ ОБОСНОВАНИЕ И ТЕХНИЧЕСКОЕ ИСПОЛЬЗОВАНИЕ ЭФФЕКТА ВЗАИМОДЕЙСТВИЯ КОАКСИАЛЬНЫХ ЦИРКУЛЯЦИОННЫХ ТЕЧЕНИЙ
СОЛЯНИК Анатолий Иванович МЕТОДОЛОГИЯ И ПРИНЦИПЫ УПРАВЛЕНИЯ ПРОЦЕССАМИ САНАТОРНО-КУРОРТНОЙ РЕАБИЛИТАЦИИ НА ОСНОВЕ СИСТЕМЫ МЕНЕДЖМЕНТА КАЧЕСТВА
Антонова Александра Сергеевна СОРБЦИОННЫЕ И КООРДИНАЦИОННЫЕ ПРОЦЕССЫ ОБРАЗОВАНИЯ КОМПЛЕКСОНАТОВ ДВУХЗАРЯДНЫХ ИОНОВ МЕТАЛЛОВ В РАСТВОРЕ И НА ПОВЕРХНОСТИ ГИДРОКСИДОВ ЖЕЛЕЗА(Ш), АЛЮМИНИЯ(Ш) И МАРГАНЦА(ІУ)
БАЗИЛЕНКО АНАСТАСІЯ КОСТЯНТИНІВНА ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ (на прикладі студентського самоврядування)