ІНТЕГРАЦІЯ КОМУНІКАТИВНИХ ТА ТВОРЧИХ КОМПОНЕНТІВ У СТРУКТУРІ САМОСВІДОМОСТІ : ИНТЕГРАЦИЯ КОММУНИКАТИВНЫХ И ТВОРЧЕСКИХ КОМПОНЕНТОВ В СТРУКТУРЕ САМОСОЗНАНИЯ

Краткое описание

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕ Т ІМЕНІ ЮРІЯ ФЕДЬКОВИЧА
На правах рукопису
ГАВАЛЕШКО ОКСАНА МИКОЛАЇВНА
УДК 159.923.2
ІНТЕГРАЦІЯ КОМУНІКАТИВНИХ ТА ТВОРЧИХ КОМПОНЕНТІВ У СТРУКТУРІ САМОСВІДОМОСТІ
Спеціальність 19.00.01 - Загальна психологія. Історія психології.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата психологічних наук
Науковий керівник кандидат психологічних наук, доцент Марков С.Л.
Чернівці - 2001

ЗМІСТ
ВСТУП.................................................................................................................. з
РОЗДІЛ 1. Самосвідомість як предмет психологічного дослідження............. 11
1.1. Психологічні особливості самосвідомості особистості................................... 11
1.2. Основні форми прояву та функції самосвідомості ........................................................ 21
1.3. Особливості формування самосвідомості в період ранньої юності ... 35 РОЗДІЛ 2. Комунікативні та творчі компоненти у структурі самосвідомості особистості. Методи їх розвитку та інтеграції......................................................................................... 46
2.1. Комунікативні та творчі властивості особистості та особливості їх виявлення у життєдіяльності.................................................................................................. 46
2.2. Інтеграція комунікативних та творчих компонентів у структурі самосвідомості особистості 67
2.3. Психологічні характеристики тренінгів, спрямованих на розвиток
самосвідомості, спілкування та творчості......................................................... 78
РОЗДІЛ 3. Взаємозв’язок творчих і комунікативних здібностей у процесі становлення цілісного образу Я”........................................................................................ 100
3.1.Організація емпіричного дослідження та характеристика вибірки досліджуваних................................................................................................. 100
3.2.Основні методи дослідження........................................................... 102
3.3. Результати емпіричного дослідження структури самосвідомості
особистості.............................................................................................. 108
3.4. Емпіричне дослідження комунікативних та креативних здібностей особистості............ 123
3.5. Дослідження та аналіз взаємозв’язку між комунікативними та
креативними компонентами самосвідомості................................................... 136
ВИСНОВКИ.................................................................................................. 154
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ........................................................ 158
ДОДАТКИ........................................................................................................ 172

ВСТУП

Майбутнє нашого суспільства залежить від творчого потенціалу його громадян, здатних засвоювати нові знання і технологічні новації, творчо мислити, продуктивно розв’язувати складні життєві проблеми і здійснювати конструктивні рішення.
Проблема пробудження, формування та активізації творчого потенціалу особистості набуває особливого значення в наш час, головною ознакою якого є зростання складності суспільних, міжособистісних і внутрішньоособистісних проблем. Творчість є істинною сутністю людини, джерелом розвитку і прогресу суспільства. Вільна творча самореалізація особистості є запорукою її успішної адаптації та інтеграції, здійснення нею свого призначення.
Формування цілісної особистості — одна з провідних цілей суспільства та сучасної освіти. Воно передбачає здійснення низки взаємопов’язаних завдань: пробудження, розвитку та стимуляції творчих резервів особистості, формування та вдосконалення її комунікативних здібностей, поглиблення самосвідомості та суб’єктності особистості, її здатності до самореалізації та самостійного прийняття відповідальних рішень.
У зв’язку з цим виникають як теоретичні проблеми виявлення основних закономірностей інтеграції провідних компонентів особистості, так і педагогічні та методичні. Вони пов’язані з необхідністю розробки тренінгових програм, спрямованих на розвиток творчої особистості.
Проблема становлення та розвитку творчої індивідуальності, а також розробки форм і методів вивільнення та стимуляції її потенціалу сьогодні усвідомлюється і на державному рівні. Так, нині продовжується реалізація комплексної програми Творча обдарованість”, а розробка її поновленого варіанту Творчість, інтелект, обдарованість” - один із приоритетних науково- практичних напрямків.
Необхідність дослідження проблеми формування творчої особистості, її цілісного, змістовного Я” породжує потребу в самовираженні та в

самоактуалізації своїх життєвих сил і можливостей. Інтенсивні якісні зрушення у розвитку особистості, які супроводжуються значними суб’єктивними труднощами у житті, відбуваються в період ранньої юності. В даний період найбільш імовірними є конфлікти між вже сформованими настановами Я” та безпосереднім досвідом, які можуть виникнути у тих випадках, коли уявлення про себе зумовлене цінностями та уявленнями інших людей.
Своєрідною характеристикою у процесі формування та функціонування самосвідомості особистості є інтеграція комунікативності, творчості, емоційності та комулятивності, яка обумовлює можливості людини до накопичення та творчої переробки знань і досвіду, засвоєння соціальних ролей, а також появу нових соціальних, інтелектуальних та психологічних рис її як особистості.
Актуальність наукової розробки проблем самосвідомості визначається нагальними завданнями педагогічної та психологічної практики. Слід відзначити, що рівень розробки проблем самосвідомості як у плані загально-психологічної теорії самосвідомості, так і особливо у віковій педагогічній психології активно розробляється на сучасному етапі. Питання вивчення особистості - це питання про її самосвідомість, про особистість як Я”. Тому, як вказує С.Л.Рубінштейн, усвідомлення себе як Я” є результатом розвитку” [127,с.127].
Процес становлення особистості містить, як невід’ємний компонент, формування її самосвідомості. Дана проблема різноаспектно відображена у численних працях західних (З.Фройд, А.Адлер, К.Юнг, Е.Фромм, Е.Еріксон, Р.Кеггел, Г.Олпорт, Р.Асаджолі, А.Маслоу, К.Роджерс та інші), радянських і вітчизняних (О.М.Леонтьєв, С.Л.Рубінштейн, Л.І.Божович, О.Г.Асмолов, К.О.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, І.С.Кон, Г.С.Костюк, П.Р.Чамата, В.О.Татенко, Т.М.Титаренко, М.Й.Боришевський та інші) вчених.
Свідомість особистості передбачає можливість індивіда виокремити себе з оточуючого і усвідомити своє ставлення до себе та інших. Поняття самоставлення як складової самосвідомості розглядається в працях таких дослідників, як І.С.Кон, В.В.Столін, С.Р.Пантєлєєв, Р.Бернс, Л.Веллс, Г.Марвел, В.Гезас, С.Куперсміт. Виділення самоставлення як самостійного об’єкту психологічного аналізу здійснюється шляхом розмежування в єдиному процесі самосвідомості двох процесів: процесу отримання знань про себе і процесу самоставлення.
Питання самоактуалізації, як реалізації власного Я” найглибше досліджується в працях К.Гольдштейна, А.Маслоу, К.Роджерса, та 'ін.
Образ Я” як стійкий образ себе, своїх здібностей включає здатність до внутрішнього діалогу з самим собою. Така здатність пов’язана з діалогічністю свідомості, про яку писав М.М.Бахтін. Діалогічна природа процесу спілкування проаналізована в працях М.Бубера, М.МБахтіна; деякі її особливості - Г.М.Кучинським. Результатом повноцінного спілкування” є формування психологічних новоутворень, які детально розглядаються у роботах
О.О.Бодальова, О.МЛєонтьєва, М.І.Лісіної, Б.Ф.Ломова.
Формування самосвідомості як найважливішого чинника індивідуальності та активності особистості неможливе поза міжособистісним спілкуванням. У зв’язку з цим певної уваги заслуговують дослідження психологічних особливостей спілкування, в яких воно розглядається як соціально-психологічна умова та засіб розвитку свідомості і самосвідомості особистості (Б.Г.Ананьєв, Л.С.Виготський, В.М.Мясіщев, О.О.Бодальов, Т.Г.Григорьєва, А.Б.Добрович,
А.В.Мудрик, Е.Мелібруда, Л.А.Петровська, Т.С.Яценко). Вікові особливості спілкування розглянуті в працях І.С.Кона, А.В.Петровського, О.М. Матюшкіна, Д.Б.Ельконіна та інших.
Для більшості сучасної молоді все актуальніше постає прагнення розкрити свої сили та здібності в суспільному призначенні, у соціальній спрямованості особистості. Тому розширення самосвідомості, творення самого себе є передусім соціальною творчістю через прагнення реалізувати себе.
Важливою метою розвитку і самовдосконалення особистості є формування творчої індивідуальності. Цей процес одночасно розглядається як прояв самосвідомості і як діяльність особистості, спрямована на власне самовдосконалення. Проблема творчості досліджується у працях М.М.Бахтіна, Я.О.Пономарьова, Г.Я.Буша, А.Т.Шуміліна, В.А.Роменця, В.О.Моляко,

І.П.Манохи, К.Роджерса, Н.Роджерс та ін. Творчій особистості присвячені праці
В.В.Століна, Г.Пир’єва, Д.Б.Богоявленської, В.А.Роменця, В.В.Рибалки, К.Роджерса, Е.Торранса, Дж.Гілфорда. Наявність суттєвого зв’язку між творчістю та розвитком особистості відзначають у своїх дослідженнях Ф.Баррон, К.Роджерс, НРоджерс, А.Маслоу, Т.М.Титаренко, І.П.Маноха.
Дослідження творчості, спілкування та самосвідомості продовжують здійснюватись у відокремлених феноменологічних та семантичних.просторах, які тільки частково перетинаються. В сучасній психологічній літературі недостатньо досліджені основні закономірності й механізми інтеграції творчих і комунікативних компонентів особистості, не зовсім чітко визначені її основні детермінанти. Закономірності становлення творчої особистості, суть, структура і основні механізми її творчої діяльності є самостійним об’єктом аналізу.
Проблеми творчого процесу, закономірності розвитку комунікативних здібностей та становлення власного Я” набуває актуальності саме в період ранньої юності. Саме в цьому віці найчіткіше ставиться питання про співвідношення процесуальних та регулятивних сторін життя .особистості і завершується період формування самосвідомості у всій її цілісності.
Віднедавна у нашій країні все більше акцентується увага на питаннях діалогічної взаємодії між учнями та педагогами, виявленню їх потенційних можливостей, визначенню перспектив, активізації їх внутрішніх резервів, навчанню методам самопізнання та саморозвитку. Природно, що в такому контексті учні розглядаються не як об’єкти виховання, а як суб’єкти самовдосконалення та самостворення.
Крім того, лише незначна частина дослідників (А.Ф.Бондаренко, Т.С.Яценко, В.В.Столін, І.В.Вачков та інші), аналізуючи широкий спектр тренінгових систем, представлених у практичній психології, підкреслює необхідність розробки методів, спрямованих на розвиток самосвідомості. Таким чином актуальність роботи полягає у спробі подальшої експериментальної розробки висунутого положення про розвиток та становлення Я” особистості через формування та активізацію комунікативних і творчих процесів.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дослідження та його результати входять до комплексної теми кафедри психології Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича: Життєтворчість особистості в кризовому суспільстві”. Номер держреєстрації 0199Ш01863. Особистий внесок автора у кафедральне дослідження полягає у виявленні інтегративних зв’язків спілкування і творчості особистості та створенні соціально-психологічної програми, спрямованої на формування творчої, гармонійно розвиненої особистості у мінливих умовах сьогодення.
Об’єкт дослідження - процес виявлення комунікативних і креативних властивостей особистості у її життєдіяльності.
Предмет дослідження - особливості взаємозв’язку комунікативних і креативних компонентів самосвідомості.
Мета роботи полягає в теоретичному аналізі й експериментальному дослідженні психологічних особливостей взаємозв’язку та інтеграції комунікативних і творчих компонентів у структурі самосвідомості особистості.
Мета дослідження зумовила такі завдання:
1) здійснити теоретичний аналіз структурних і змістовних характеристик самосвідомості, розглянути їх взаємовплив і взаємозв’язок, а також особливості творчих і комунікативних складових самосвідомості;
2) проаналізувати характер і зміст взаємозв’язку та психологічні особливості інтеграції комунікативних і творчих здібностей, які виявляються у спілкуванні, творчій діяльності та загалом у самореалізації особистості;
3) розробити цілісну систему взаємопов’язаних тренінгів, спрямованих на розвиток творчих і комунікативних здібностей та самосвідомості особистості;
4) на основі експериментального дослідження виявити й дослідити особливості взаємозв’язку та інтеграції комунікативних і креативних компонентів особистості;
5) апробувати і впровадити тренінгову програму.
Основними методами дослідження стали: теоретичний аналіз наукових джерел із досліджуваної проблеми: аналіз, порівняння, узагальнення та систематизація емпіричних і теоретичних даних; діагностичні методи (опитування, анкетування, тестування, спостереження, бесіда); констатуючий та формуючий експеримент; порівняльний аналіз результатів дослідження, математичні методи обробки даних.
Обрані методи реалізовані за допомогою таких методик: самоактуалізаційний тест САМОАЛ (адаптований Н.Ф.Каліною та
А.В.Лазукіним), опитувальник самоставлення (Столін В.В.), КОС”, Сп­иртування” (В.Стефенсон), тест визначення рівня емпатії (А.Меграбян і
Н.Епштейн), Опитувальник Форвергера на контактність” і тести на креативність (Дж.Гілфорда та Е.П.Торренса).
Наукова новизна дослідження полягає в тому, що вперше інтеграція творчих і комунікативних компонентів у структурі самосвідомості стала предметом спеціального теоретичного та емпіричного дослідження. Подальшого розвитку, змістовного насичення та уточнення дістали поняття творча комунікація”, творчий діалог”. Визначена та проаналізована складна система взаємозв’язків між комунікативними та креативними властивостями особистості, їх співвідношеннь з основними формами прояву самосвідомості. Вперше проаналізована динаміка змін і характер інтеграції основних компонентів самосвідомості під час навчання, спілкування, творчої діяльності та тренінгових занять. У результаті теоретичного та емпіричного дослідження визначено і деталізовано зовнішні та внутрішні детермінанти, розвитку, активізації та формування самосвідомості особистості. Вперше досліджені психологічні закономірності інтеграції комунікативних І творчих компонентів самосвідомості в юнацькому віці, в якому завершується процес виникнення самосвідомості в усій її цілісності.
Теоретичне значення роботи полягає у розширенні та поглибленні знань про структуру самосвідомості; подальшому вивченні її креативних і комунікативних компонентів; розкритті психологічних особливостей їх взаємозв’язку та інтеграції; розробці понять творчої комунікативності та творчого діалогу; теоретичному обґрунтуванні психологічних закономірностей

впливу спеціально організованих тренінгів на процес розвитку та інтеграції творчого і комунікативного компонентів у структурі самосвідомості.
Практичне значення роботи полягає у розробці цілісної системи взаємопов’язаних, взаємодоповнюючих тренінгів розвитку комунікативних і творчих здібностей та самосвідомості. Програма психологічного тренінгу може застосовуватись практичними психологами, працівниками соціальних служб, педагогами у вивченні особливостей особистості, та з метою вироблення навичок конструктивного спілкування і творчого вирішення проблем.
Програма тренінгу видана у вигляді окремої методичної розробки.
Впровадження результатів дослідження у практику здійснювалось на базі Чернівецького обласного центру соціальних служб для молоді (у проведенні тренінгів спілкування та читанні курсу Я та мій світ” для слухачок жіночої недільної гімназії); для оптимізації навчально-виховного процесу у Чернівецькому міському ліцеї №3 медичного профілю (у практичній роботі психолога; під час проведення психологічних тренінгів для старшокласників; читанні курсів Самопізнання”, Етика та психологія спілкування”).
Особистий внесок автора в наукові праці, виконані у співавторстві, полягає у виявленні особливостей проявів і взаємозв’язків комунікативних і творчих здібностей особистості в юнацькому віці, який характеризується завершенням процесу формування самосвідомості у всій її цілісності.
Вірогідність та надійність отриманих результатів забезпечувалась обґрунтованістю вихідних теоретико-методичних позицій, застосуванням апробованого інструментарію, залученням репрезентативній' вибірки, проведенням кількісного та якісного аналізу експериментальних даних.
Апробація роботи. Основні положення і результати дисертаційного дослідження були представлені на: молодіжній науково-практичній конференції Молодь і проблеми конфлікту в період переходу до демократичного суспільства” (Чернівці-Київ, 1994); студентській науковій конференції (Чернівці, 1995); науковій конференції викладачів, співробітників та студентів, присвяченій 120-річчю заснування Чернівецького університету (Чернівці, 1995);
міжнародних науково-практичних конференціях: Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на XXI століття” (Чернівці-Київ, 1996), Система неперервної освіти: здобутки, пошуки,
проблеми” (Чернівці, 1996), Конституціоналізм в Україні: досвід, проблеми, перспективи” (Чернівці, 1996); обласній науково-практичній конференції Індивідуальний підхід до особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку в навчально-виховному процесі” (Чернівці,1998); Всеукраїнській конференції Українська еліта та її роль в державотворенні” (Київ, 2000).
Публікації. Зміст дисертаційного дослідження відображено в 12 публікаціях.
Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (217) та додатків. Робота викладена на 188 сторінках, містить таблиці (21) та рисунки (19).

Список литературы

ВИСНОВКИ
У висновках представлені основні положення і результати теоретичного та емпіричного дослідження.
В ході теоретичного дослідження здійснено теоретичний синтез понять комунікативності і творчості у структурі самосвідомості. У результаті теоретичного аналізу виділено і психологічно інтерпретовано такі поняття, як інтеграція”, саморозвиток”, самотворення”, самоставлення”,
самореалізація” які є складовими структури і формами прояву самосвідомості особистості. Подальшого теоретичного розвитку набула проблема формування самосвідомості особистості у процесі спілкування і творчості, а також структурування самосвідомості.
Експериментальна перевірка поставлених завдань здійснювалась у двох напрямках. Спочатку були визначені психологічні характеристики процесів спілкування і творчості, та особливості структури самосвідомості особистості. На наступному етапі було розроблено та апробовано програму психологічного тренінгу розвитку комунікативних і творчих здібностей особистості. Проведені контрольні зрізи дали змогу переконатися в ефективності і доцільності застосування тренінгової програми психологами, соціальними педагогами, працівниками соціальних служб. Узагальнення теоретичних та експериментальних результатів дослідження дозволяють зробити такі висновки:
1. У психологічній літературі на сучасному етапі досліджень не існує чіткого визначення та психологічної інтерпретації поняття інтеграції, а також обгрунтування його застосування до аналізу творчих та комунікативних компонентів у структурі самосвідомості особистості.
2. Виключну роль для формування гармонійно розвинутої індивідуальності відіграє становлення світогляду та усвідомлення своїх здібностей, цілей, цінностей, особливостей поведінки, а також їх взаємозв’язку і взаємовпливу. Основними складовими самотворення особистості є особистісні ресурси, соціальні норми, наявність зовнішніх і внутрішніх можливостей, власні зусилля для їх реалізації. Безумовно цінними для формування особистості є: самоусвідомлення, саморозвиток, самоставлення, самопізнання, самовизначення, самоствердження, самовдосконалення та самоактуалізація.
3. Спілкування є внутрішнім джерелом активності особистості. Основу
якісних перетворень у самосвідомості особистості складають стійкість, цілеспрямованість і розширення спілкування. В роботі дістає подальшої розробки також поняття ‘‘творча комунікація”, яке визначається як суб’єкт-суб’єктна” взаємодія, необхідною умовою якої є усвідомлення іншого як самоцінного суб’єкта та визнання його права на самостійну активнисть.
4. Процес творчості є розвивальною взаємодією, у якій відбувається
взаємовідображення, взаемозміна та взаємозбагачення особистості та оточуючого світу, що проявляється у творчому діалозі зі світом, з іншими, з самим собою. Сам діалог є цілісною динамічною системою, що розвивається, насичується творчими елементами і збігається з творчістю. Творчий діалог” - це система, що розвивається і насичується творчими елементами, збігаючись з творчістю і самотворчістю.
5. Інтеграція комунікативних та творчих компонентів є одним із провідних
механізмів формування особистості. Він являє собою цілісний, самоцінний, внутрішньонеобхідний, ціннісно насичений процес розвитку та актуалізації Я”, у психологічному розуміння поняття інтеграції” розглядається як цілісність та процес, в якому частини об’єднуються в ціле і функціонують разом. Інтеграція включає в себе пізнання себе через іншого в процесі взаємодії і, як наслідок, - вдосконалення себе та оточуючого світу.
6. Інтеграція комунікативних і творчих компонентів передбачає вдосконалення процесу спілкування, створення сприятливої атмосфери в стосунках, що обумовлює особистісне зростання. При цьому формується творче самоставлення, яке розуміється як цілісна система, що спрямована на конструктивне та продуктивне вирішення внутрішніх і зовнішніх проблем.
7. Пілотажне дослідження дозволило розробити і провести спецільний тренінг спрямований на розвиток комунікативних і творчих здібностей особистості. У ході емпіричного дослідження встановлено, що досліджувані, які брали участь у тренінгах, демонстрували підвищення середніх сумарних показників за такими характеристиками процесів: а) спілкування (комунікативні та організаторські здібності, незалежність, комунікабельність, емпатія, повага, щирість, конкретність, ініціативність, безпосередність); б) творчість (продуктивність, гнучкість, оригінальність); в) самоактуалізація (орієнтація у часі, погляд на природу людини, автономність, аутосимпатія,. контактність, гнучкість у спілкуванні).
8. У групах, що брали участь в тренінгах відзначалось: а) зростання коефіцієнтів кореляції між узагальненими шкалами методик спрямованих на визначення спілкування, творчості та самосвідомості; б) зростання коефіцієнтів інтеркореляцій між окремими шкалами методик, спрямованих на дослідження: комунікативних та організаторських здібностей, самооцінювання себе у спілкуванні; підтестів, що визначають креативні здібності; самоактуалізацію та самоставлення особистості; в) зростання середніх показників самоактуалізації при одночасному підвищенні позитивних кореляційних зв’язків між рівнями прояву комунікативних та креативних здібностей. Це свідчить про позитивний вплив тренінгових занять на процес інтеграції комунікативних та творчих компонентів самосвідомості;
9. Самосвідомість та такі її основні форми прояву як, самопізнання, самоприйняття та самоактуалізація є самостворюючим та інтегруючим фактором синтезу творчих і комунікативних компонентів. Однією з провідних детермінант інтеграції комунікативних та творчих компонентів самосвідомості є процес самопізнання та його результат - система уявлень про себе, або образ Я”. У процесі інтеграції комунікативних та творчих компонентів особливу роль відіграє емоційний компонент спілкування, основними складовими якого є емпатія, безпосередність, повага до інших та щирість. Самоактуалізація є провідним чинником їх інтеграції, а процес самореалізації і самотворення є головною умовою формування цілісного образу Я”.
10. Процес самореалізації особистості може бути змодельований за допомогою системи спеціально організованого тренінгу розвитку самосвідомості, комунікативних і творчих здібностей. При цьому важливою умовою його ефективності є процес усвідомлення учасниками особистісного смислу та мети основних тренінгових процедур, переживання і усвідомлення власних дій як прояву реального Я”.
11. Порівняльний аналіз результатів дослідження характеристик процесу спілкування, творчості, самоставлення та самореалізації до і після проведення спеціально розробленої системи соціально-психологічних тренінгів свідчить про їх позитивну зміну. Це ще раз доводить те, що формування цілісного, інтегрованого та стійкого образу Я” може бути забезпеченн як внутрішніми, так і зовнішніми чинниками. До внутрішніх належать такі складові самосвідомості, як самопізнання, самоусвідомлення та вироблення власної системи цінностей. До зовнішніх - цілісна система тренінгів розвитку самосвідомості, комунікативних і творчих здібностей.
12. Отримані результати дозволяють говорити про перспективність запропонованого в роботі методу формування та діагностики інтегративних компонентів самосвідомості. Перспектива досліджень полягає у деталізованій розробці цілісної моделі самотворення особистості.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Алфимов В.Н., Артемов Н.В., Тимошко Г.В. Творческая личность старшекласника: модель и развитие. - Донецк.: 1993. - 64с.
2. Ананьев Б.Г. О человеке как объекте и субъекте воспитания // Избр.психол. труды. В 2-х томах. М.: Педагогика, 1980, Т.2. - С.9-102.
3. Аникеева Н.П. Воспитание игрой. - М.:Просвещение, 1987 - 144с.
4. Анциферова Л.И. К психологии личности как развивающейся системы // Психология формирования и развития личности. М., 1981. С.3-19.
5. Анциферова Л.И. Методологические принципы и проблемы психологии // Психологический журнал. 1982. №2. С.3-17.
6. Асаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. М.: КеАЬоок”, 1994. - 314с.
7. Баррой Ф. Личность как функция проектирования человеком самого себя // Вопросы психологии. - 1990. №2. - С.153-159.
8. Барцалкина В.В. Внутренний диалог и развитие личности подростка // Пробл. возрастной психологии: тез. докл. - М., 1989.
9. Басин Е.А. Творчество и эмпатия //Вопросы философии.- 1987 - №2.-С.54-66.
10. Бахтин М.М. К философии поступка // Работы 1920-х годов. К., 1994. - С.9-68. П.Беннис У., Шепард Г. Теория группового развития //Совр. Заруб.соц.псих.тексты. - М.: Изд. МГУ, 1984 - с. 142-161.
12. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Психология человеческих взаимоотношений; люди, которые играют в игры. Психология человеческой судьбы: пер.с.англ. - СПб.: Лениздат, 1992. - 400с.
13. Берн Э. Транакционный анализ и психотерапия. Пер.с англ. -СПб., изд. «Братство», 1992. - 224с.
14. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. 1986 — 420с..
15. Бернштейн Н.А. На путях к биологии активности // Вопр. Философии. 1965. №10.С.65-78.
16. Бехтерев В. М Избр. труды по психологии личности: В 2-х т. — СПб.:
Алетейа, 1999 — TL —256 с.; Т. 2.— 283 с.
17. Библер B.C. Школа «диалога культур»// Светская педагогика. - 1988.-№11.- С.29-34.
18. Богомолова H.H. Ситуативно-ролевая игра как активный метод социально­психологической подготовки // Теорет и метод, пробл. соц. пс. - М.: изд. МГУ - С. 183-204.
19. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. Ростов-на-Дону, 1983 -173с.
20. Богоявленская Д.Б. О предмете и методе исследования творческих способностей. //Пс.ж-л. - 1995. - т. 16 - №5. - с.49-58.
21. Бодалев A.A. Восприятие и понимание человека человеком. - М.: Изд.Моск.ун-та, 1982. - 200с.
22. Бодалев A.A. Личность и общение. Избранные труды. М., 1983,- 273с.
23. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. - М.: Просвещение, 1968. —468 с.
24. Боришевский М.И. Развитие саморегуляции поведения школьников. Автореф. дисс...докт.пс.наук., К., 1992. - 77с.
25. Боришевский М.И. Теоретические вопросы самосознания личности / Психол. особенностей самосознания подростка, - К. Вища школа, 1980 -с.5-38.
26. Брушлинский A.B. Проблема субъекта в психологической науке //Психологический журнал, 1991. - №6. - С.6-10.
27. Булах I.C., Кулагша Л.М. Соціально-психологічні аспекта самореалізації творчих здібностей обдарованих підлітків.// Обдарована особистість - пошук, розвиток, допомога:Мат. міжнар. наук.-non-, конф. 1998р. - K.: Гнозис, 1998. - 584с.
28. Бубер М. Я и Ты. Диалог // Два образа веры.М., 1995. - C. 15-124.
29. БурлачукЛ. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике. — СПб.: Питер Ком, 1999. — 528 с.
30. Буш Г.Я. Диалогика и творчество. - Рига:Автос, 1985. - 318с.
31. Васильев Г.С. Проблемы коммуникативных способностей членов учебно­воспитательных коллективов. Автореф.канд.пс.наук. - М.,1977. - 21с.
32. Васильева И.И. О значении идеи М.М.Бахтина о диалоге и диалогических отношениях для психологии общения // Психологические исследования общения. М.: Наука, 1985. - C.8Ï-94.
33. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учебное пособие. - М.: Изд-во «Ось-89», 1999. - 176 с.
34. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Издательство МГУ, 1990. - 288с.
35. Выготский Л.С. История развития высших психических функций // Соч. в 6 т. -М., 1983.-Т.З.
36. Глоточкин А.Д., Ложкин Г.В.Спасенников В.В. Методика формирования малых групп с учетом межличностных и операциональных аспектов взаимодействия операторов //Психолог. Журнал., 1986. Т.7. №1. - С.22-29.
37. Годфруа Ж. Что такое психология. В 2 т. Т.2. - М. - Мир, 1992. - 376 с.
38. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопониманя. - К.: Политиздат Украины, 1989. - 189с.
39. Григорьева Т.Г., Линская Л.В., Усольцева Т.П. Основы конструктивного общения. Методпособие для преподавателей. - Новосибирск; Изд-во НГ; М. Совершенство, 1997.- 171с.
40. Гуральський А. Тренінг творчості.-Львів, вид.ЛГУ : 1994 - 37с.
41. Давыдов В.В. Проблемы развития и обучения. - М. Педагогика, 1986 - 239с.
42. Джемс В. Психология .Пг: 1922. - 375с.
43. Джидарьян И.А.Психология общения и развитие личности //Психология. Формирование и развитие личности. М.: 1981. - С. 127-159.
44. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. - М.: Просвещение, 1987.-207с.
45. Добрович А.Б. Глаза в глаза.М.: Знание”, 1982.
46. Добрович А.Б. Общение: наука и искусство. М., Знание”, 1978. - 144с.
47. Донченко М.И, Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. - 2-е изд. - К.: Политиздат Украины, 1989. - 175с.
48. Дубов И.Г. Такое многоликое влияние. - М.: Знание, 1989. - 79с.
49. Дунчев В.Н. Исследование когнитивных стилей в связи с проблемой креативности. Дисс.канд.психол.наук. - М., 1986.
50. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. - Л.:
Изд-ЛГУ, 1985 - 165с.
51. Емельянов Ю.Н. Групповые методы социально-психологической подготовки специалистов // Вопр. пс. - 1985 №6, с. 88-95.
52. Емельянов Ю.Н. Кузьмин Е.С. Теорет и метод, основы социально­
психологического тренинга - Л. Из.ЛГУ, 1983.-103с.
53. Емельянов Ю.Н. Обучение общению в учебно-тренировочной группе
/пс.журнал. - 1987. - т.8. -№2. -с.81-87,
54. Жизненный путь личности. К., 1987. - С.240.
55. Жуков Ю.М. Эффективность делового общения. - М.: Знание , 1988 - 64с.
56. Забродин Ю.М., Попова М.В. Психология в школе: Экспериментальный учебный курс для подростков. М.: Всерос. Науч.-практ. центр профор. и пс.подцержки населения, 1994.
57. Зарецкий В.К. Рефлексивные аспекты проблемы развития творческих способностей //Рефл.в науке и обучении. /Тез.докл.и сообщ. - Новосибирск.: Изд. НГУ,- 1984.-С.109-111.
58. Захаров А.И. Как предупредить отклонения в поведении ребенка. - 1986.
59. Захаров А.И. Психотерапия у детей и подростков. Л.. 1982. - 216с.
60. Зейгарник Б.В., Братусь Б.С. Очерки по психологии аномального развития личности. М., 1980. 169с.
61. Изард К. Психология эмоций / перев.с англ .-СПб. :Изд. Питер”, 1999 - 464с.
62. Ильенков Э.В. Что же такое личность? // Психология личности: Тексты. М., 1982. С.11-19.
63. Исурина Г.Л. Групповые методы психотерапии и психокорекции // Методы психологической диагностики и коррекции в клинику. - Л.: Медицина, 1983. - С.231-254.
64. Калша Н.Ф. О самоактуализации личности (Вместо послесловия)// Маслоу А.
Психология Бытия. - «Рефл-бук», «Ваклер», 1997. - С.283-300.
65. Кле М. Психология подростка: (Психосексуальное развитие)/ Пер. с фр. - М.: Педагогика, 1991, - Пер изд.:Бельгия, 1986. - 176 с.
66. Князев В.И. Предст. личности о себе и знач. др. Пс. ж-л, 1981 т.2, №4.
67. Ковалев Г.А. Активное социальное обучение как метод коррекции психологических характеристик субъекта общения: Канд.дис. М., 1980.
68. Коган Л.Н. Человек и его судьба. - М., 1988. - С.238.
69. Коломинский Я.Л. Психология общения. - М.: Знание, - 1974.
70. Кон И.С. Психология старшекласника: Пособие для учителей. М.: Просвещение, 1980. - 192с.
71. Кон И.С. Ребенок и общество (Историко-этногр. перспектива).—М-: Наука,
1988. —270 с.
72. Кон И.С. В поисках себя: личность и ее самопонимание. - М.: Пилитиздат, 1984. - 335с.
73. Кон И.С. Открытие Я”. - М.: 1978 - 368с.
74. Кон И.С. Психология ранней юности: Кн.для учителя. - М.: Просвещение,
1989. -255с.
75. Корнев М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія.: Підручник-K., 1995- 304с.
76. Костюк Г.С. Учебно-воспитательный процесс и психическое развитие личности/Под ред.Л.Н.Прокопенко. - К.:Рад.шк.,1989. - 608 с.
77. Кричевский Р.Л. Психологические основы руководства и лидерства в первичном коллективе.: Автореф.дисс....докт.вс.наук. М., 1985. - 43с.
78. Кричевский Р.Л., Дубовская Е.М. Психология малой группы: теоретические и прикладные аспекты. - М.: Изд. МГУ, 1991 - 207 с .
79. Крылов А.Н. «Образ-Я» как фактор развития личности. Автореф. дисс....канд.пс.наук . - М., 1984. - 20с.
80. Кудріна Т.С. Роль спілкування в розвитку логічних операцій //Вісник Київського університету. Серія Соціологія. Психологія. Педагогіка” Вип.4. Київ. -1997. - с.99-107.
81. Кузнецова Е. В. Развитие межличностной невербальной коммуникации.
Автореф...к.пс.н.-М., 1989.- 19с.
82. Кучинский Г.М. Диалог в процессе совместного решения мыслительных задач// Проблема общения в психологии. М., 1981. С.92-121.
83. Леви В. Исскуство быть другим. М.: Знание, -1980. - 207с.
84. Леонтьев A.A. Педагогическое общение. — М.: Знание, 1979. - 47с.
85. Леонтьев A.A. Психология общения. М.: Смисл, 1997.-372 с..
86. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, - 1975.
87. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. - М.: Мысль, 1965. - 550 с.
88. Лесовик A.A. Саморегуляция поведения в социально-психологическом тренинге. Автореф...канд.пс.н.-М., 1989.
89. Лещинская Е.А. Диагностика и коррекция коммуникативных трудностей у младших подростков. Дисс.кад.пс.наук. - К., 1992. - 117с.
90. Линдсей Г., Халл К.С., Томпсон Р.Ф. Творчество и критическое мышление. - В кн. Хрестоматия по общ. псих. Психол. мышл. - М.: изд. МГУ, 1981. - с.149- 152, 298с.
91. Лисина М.И. Проблема онтогенеза общения. М., Педагогика, 1986.-144с.
92. Ломов Б.Ф. Категории деятельности и общения в психологии // Вопр. Фолос. 1979., №8.
93. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984.- 444с.
94. Лопухина У.В., Лопатин Г.С. Видеотренинг трудных ситуаций в деловом общении хоз.руководителей. Учебно-методич. Пособие. - М.: 1986.
95. Лушпаева Е.В. Развитие рефлексии в общении средствами социально­психологического тренинга. Дисс.канд.психол.наук. - М.: 1989.
96. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренинге.-СПб, 1996- 82с.
97. Марасанов Г.И. Социально-психологический тренинг. - М.: Изд-во Совершенство”, 1998. -208с.
98. Марков С.Л. Внутриличностные структурные детерминанты
профессионального самотворчества студентов.Дисс.канд.психолог.наук. К., 1990.
99. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование / Пер.с англ. Г.А.Балла: ИП АПН Украины и др. - К.:Донецк, 1994. - 52с.
100. Маслоу А. Самоактуализация. //Психология личности. Тексты /под ред. Ю.Б.Гиппенрейтер, А.А.Пузырея.-М.:Изд-во Моск.ун-та, 1982-288с., СЛ08-118.
101. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении.М.: - 1972.
102. Матюшкин А.М., Снек Д.А. Одаренные и таллантливые дети //Вопросы психологии. 1982. №4. - С.88-97.
ЮЗ.Мейли Р. Структура личности //Экспериментальная психология. М., 1975. С.196—283.
104. Мелибруда Е. Я — Ты — Мы. Психолог, возможности улучшения общения: Пер.с польск.- М.: Прогресс, 1986. - 256с.
105. Миккин X. Цели, процессы и методы видеотренинга руководителей. / Человек, общение и жилая среда / Под ред. Ю.Озна, Т.Ниита. Таллин: Из-во ТпедИ, 1986.-С.7-27.
106. Миславский Ю.А. Саморегуляция и активность личности в юношеском возрасте. - М.: Педагогика, 1991. - 151с.
107. Мистецтво життєтворчості особистості: Hay к.-мето д. посібник: У 2-хч. - K.,
1997. - Ч. 1 : Теорія і технологія життєтворчості. - 392с.
108. Моляко В.А. Психология творческой деятельности-Киев:3нание,1978.-48с.
109. Моляко В.О. Психологічні проблеми творчої діяльності та обдарованості дітей і молоді її Актуальні проблеми психології: Наукові записки Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Вип.19. - K., 1999. - С. 146-153.
110. Мудрик A.B. Общение как фактор воспитания школьников. - М.: Педагогика, 1984. - 112с.
111. Обдарована особистість - пошук, розвиток, допомога: Матер.допов.та повід.на Міжнар.конф.27-29 квітня 1998р. — K.: Гнозис,1998. — 584с. С.19-26, С.312-316.
112. Общая психодиагностика. / Под ред. А.А.Бодалева , В.В.Столина. - М., 1987.
- 304с.
113. Ольшанский Д.В. К анализу когнитивной самооценки человека // Проблемы медицинской психологии. М., 1980с.62-78.
114. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальност: кн.для учителя. - М. Просвещение, 1991. - 287 с.
115. Основи психології: Підручник / За заг.ред. О.В.Киричука, В.А.Роменця. - К.: Либідь, 197. - 632с.
116. Пантилеев С.Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система.: (Спецкурс) / МГУ фак. пс., каф.общ.пс. - М.: Изд.МГУ, 1991. - 108 с.
117. Пертрулите А.Р. Когнитивные и эмоциональные компоненты в структуре образа Я у студентов : Автореф. к.д. - Л., 1984 - 16 с.
118. Петренко В.Ф. Введение в экспериментальную психосемантику: Исследование форм репрезентации в обыденном сознании. М., - 1983.
119. Петровская Л.А. Компетентность в общении. Социально-психологический тренинг. - М.: Изд-во МГУ, 1989. - 216с.