ТИМОШКО Ганна Миколаївна СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ РЕЗЕРВУ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПЕДАГОГІКИ АПН УКРАЇНИ

На правах рукопису

Тимошко Ганна Миколаївна

УДК 371.113.08

СИСТЕМА ПІДГОТОВКИ РЕЗЕРВУ КЕРІВНИКІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ ДО
УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

13.00.01 загальна педагогіка та історія педагогіки

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата педагогічних наук

Науковий керівник
Савченко Олександра Яківна,
доктор педагогічних наук, професор, академік АПН України

Київ 2004

ЗМІСТ
ВСТУП ..........3

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності

1.1. Історико-педагогічний аналіз розвитку теорії внутрішньошкільного
управління......................................................................................13
1.2. Структурні компоненти теорії внутрішньошкільного управління........25
1.2.1. Функціональний підхід до внутрішньошкільного управління ....... ..40
1.3. Педагогічний менеджмент в системі підготовки резерву
керівників загальноосвітніх навчальних закладів................................................ .50
1.4. Характеристика змісту і структури готовності резерву керівників
загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності.................. .60

Висновки до першого розділу.................................................................... ..70

РОЗДІЛ ІІ. Наукове обґрунтування та експериментальна апробація
моделі системи підготовки резерву керівників загальноосвітніх
навчальних закладів до управлінської діяльності

2.1.Аналіз освітнього простору і особливостей кадрового
забезпечення керівництва загальноосвітніми навчальними закладами
Чернігівщини........................................................................................................... .73
2.2.Обгрунтування моделі системи підготовки резерву керівників
загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності в
умовах регіону...........................................................................83
2.3. Характеристика етапів відбору і формування складу резерву
керівників загальноосвітніх навчальних закладів.................................................88
2.4. Діагностика стану готовності складу резерву керівників
загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності....................101
2.5. Процес формування готовності резерву керівників
загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності....................116
2.5.1. Формування ціннісно-мотиваційного і особистісного
компонентів готовності резерву керівників загальноосвітніх навчальних
закладів до управлінської діяльності .............................................................122
2.5.2. Формування когнітивно-пізнавального та операційного
компонентів готовності резерву керівників загальноосвітніх навчальних
закладів до управлінської діяльності......................................................................128
2.6. Аналіз динаміки сформованості готовності резерву керівників
загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності................143

Висновки до другого розділу................................................................................152

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ.......................................................................................154

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ...........................................................158

ДОДАТКИ................................................................................................................181
ВСТУП

Актуальність і ступінь дослідженості проблеми. Нові цілі і напрями модернізації шкільної освіти визначені в Національній доктрині розвитку освіти в Україні, Законах України Про освіту”, Про загальну середню освіту, низці нормативних документів з управління загальноосвітніми навчальними закладами. У складних соціально-економічних умовах, у процесі утвердження цінностей демократичного суспільства, особистісного розвитку всіх учасників навчально-виховного процесу особливого значення набуває якість управлінської діяльності, від якої значною мірою залежить ефективність функціонування і розвитку школи.
На внутрішньошкільному рівні управління відбуваються процеси тривалого і безпосереднього впливу як на учнівський, так і на педагогічний та батьківський колективи. Цей рівень управління є наймасовішим, він найбільшою мірою має визначати фактори впливу на школу, створювати умови для сучасних перетворень в освіті; забезпечувати її відкритість, тісний взаємозв’язок із соціумом, врахування освітніх запитів різних верств населення, потреби мешканців шкільного мікрорайону, села тощо. А це в свою чергу підносить значущість професійної компетентності директора школи, його готовності до здійснення традиційних і нових управлінських функцій з урахуванням зміни умов роботи школи, необхідності запровадження нових педагогічних технологій.
Переосмислення відомих класичних функцій управління і поява нових зумовлює й нові вимоги до підготовки та перепідготовки керівних кадрів. Як відомо, підготовка керівників загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється шляхом підвищення кваліфікації новопризначених керівників і підготовкою їх у школах резерву. Перший шлях належить до більш освоєних як теоретично, так і практично. Підготовці резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів приділяється значно менше уваги як управлінськими структурами, так і науковцями, хоча в сучасних умовах зміни поколінь педагогів і плинності складу керівників шкіл вона набуває особливої гостроти.
Вагомий внесок у розвиток теорії й методології управління в галузі шкільної освіти, обґрунтування закономірностей, принципів, функцій, методів управління загальноосвітніми навчальними закладами та пов’язаних з ними загальних питань підготовки керівників і підвищення кваліфікації керівних кадрів зроблено провідними вітчизняними й зарубіжними ученими: В.Безпальком, Ю.Васильєвим, М.Кларіним, Ю.Конаржевським, М.Кондаковим, В.Кричевським, В.Масловим, Н.Ничкало, С.Сисоєвою В.Сухомлинським, М.Поташніком, Т.Шамовою та ін.
Дидактичні аспекти управління якістю шкільної освіти висвітлено в працях Ю.Бабанського, В.Бондаря, Н.Бібік, М.Бурди, Н.Буринської, С.Гончаренка, І.Лернера, Ю.Мальованого, В.Паламарчук, М.Поташника, О.Савченко, М.Скаткіна
Результати педагогічних досліджень вітчизняних учених (В.Бегей, В.Бондар, Б.Жебровський, В.Маслов, Л.Даниленко, Г.Єльнікова, Л.Калініна, І.Лікарчук, Н.Островерхова, В.Олійник, В.Пікельна, Т.Сорочан, Є.Хриков та ін.) засвідчують, що управління школою в сучасних умовах все більше стає професійною діяльністю, зміст якої виходить за межі педагогічних знань, і вимагає оволодіння педагогічним менеджментом, знаннями й уміннями суміжних з педагогікою наук.
За останні роки важливі аспекти проблеми управління загальноосвітніми навчальними закладами були об’єктом дисертаційних досліджень, висновки і результати яких враховані нами в роботі: С.Шевченка (система управління виховною роботою зі школярами в регіоні); Б.Жебровського (формування професійної готовності директора школи до управління якістю освіти); М.Кириченка (методологічний аспект управління загальноосвітнім навчальним закладом); В.Мелешко (управління малокомплектними початковими школами різної структури); Т.Цуканової (організаційно-педагогічні засади управління загальноосвітніми навчальними закладами приватної форми власності); Я.Шкурко (вплив комунікативних особливостей жінки-керівника закладу освіти на ефективність її управлінської діяльності); О.Шевченко (проблема внутрішньошкільного управління у вітчизняній педагогіці 20-30-х років ХХ століття); Л.Троєльнікової (соціально-педагогічні умови удосконалення підготовки керівних кадрів органів державного управління в галузі культури і мистецтва).
Аналіз стану дослідженості проблеми дозволяє стверджувати, що за роки незалежності нашої держави процес підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів як система, що охоплює зміст, структуру, технології, етапи підготовки претендентів на посаду директора школи з урахуванням регіональних умов функціонування загальної середньої освіти не був об’єктом окремого дослідження й залишається поки що недостатньо розробленим у педагогічній науці.
Актуальність зазначеної проблеми дослідження зумовлена протиріччям між сучасними вимогами до управління загальноосвітнім навчальним закладом, об’єктивною потребою шкільної освіти регіону у висококваліфікованих керівних кадрах і недостатньою ефективністю існуючої системи їх відбору й підготовки. Отже, соціально-педагогічна значущість, недостатня теоретична розробленість проблеми підготовки керівних кадрів для загальноосвітніх навчальних закладів з урахуванням регіональних умов зумовили визначення теми дисертаційного дослідження Система підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Обраний напрям дослідження є складовою науково-дослідної теми Функціональний підхід до управління загальноосвітніми навчальними закладами” лабораторії управління освітніми закладами Інституту педагогіки АПН України (державний № реєстрації 0102V000326). Тема дисертації затверджена вченою радою Інституту педагогіки АПН України й узгоджена з Радою з координації наукових досліджень у галузі педагогіки і психології в Україні (протокол № 7 від 23 вересня 2003р.).
Об’єкт дослідження система підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів в Україні.
Предмет дослідження - наукові засади та організаційно-педагогічні умови підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні та апробації моделі системи ефективної підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності з урахуванням особливостей регіону.
Гіпотеза дослідження. Підготовка резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності буде ефективною за умов моделювання її як цілісної системи, яка передбачає:
- науково обґрунтований відбір до резерву педагогів, потенційно здатних до управлінської діяльності;
- неперервність і наступність етапів їх підготовки;
- системність формування компонентів професійної готовності до управлінської діяльності резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів;
- практичну спрямованість і диференційований відбір змісту і методів підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів;
- врахування регіональних особливостей у підготовці резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності.
Відповідно до мети і гіпотези дослідження були визначені такі завдання:
1) проаналізувати стан проблеми підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності в педагогічній теорії й практиці;
2) теоретично обґрунтувати структуру і зміст моделі системи підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності в умовах регіону;
3) розробити й апробувати методику діагностування стану готовності складу резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності;
4) експериментально перевірити ефективність моделі системи підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності в умовах регіону;
5) підготувати методичні рекомендації щодо підготовки резерву керівників загальноосвітніх закладів до управлінської діяльності.
Методологічною основою дослідження є філософські положення теорії пізнання про єдність свідомості та діяльності людини; теорії систем і теорії соціального управління; принципи науковості, історизму, системності, цілісності в становленні й розвитку теорій педагогічних систем і внутрішньошкільного управління, взаємозв’язку теоретичного й емпіричного в управлінській діяльності; основні положення системного та особистісно-діяльнісного підходів у пізнанні соціальних, педагогічних фактів, явищ, процесів; теоретичні положення філософії освіти про діяльнісну сутність особистості та її роль у процесі професійного розвитку і саморозвитку; концепції неперервної педагогічної освіти, загальної середньої освіти (12-річна школа).
Теоретичну основу дослідження становлять:
· положення філософії й соціології професійної та педагогічної освіти (В.Андрущенко, І.Зязюн, В.Кремень, В.Лутай, Г.Філіпчук та ін.);
· теорії педагогічних систем (В.Безпалько, С.Гончаренко, Ю.Конаржевський, Н.Кузьміна, А.Макаренко, В.Сухомлинський та ін.);
· наукові основи управлінської діяльності керівника загальноосвітнього навчального закладу (Є.Березняк, В.Бондар, Ю.Васильєв, В.Звєрєва, Л.Даниленко, Б.Жебровський, Г.Єльникова, О.Ануфрієва, Л.Калініна, Н.Клокар, Ю.Конаржевський, М.Кондаков, І.Лікарчук, Н.Островерхова, В.Маслов, В.Пікельна, М.Портнов, М.Поташник, Н.Протасова, І.Раченко, В.Симонов, Н.Сунцов, М.Черпінський, Р.Шакуров, Т.Шамова та ін.);
· психолого-педагогічні основи розвитку творчої особистості в умовах неперервної професійної освіти (Г.Балл, І.Бех, Н.Бібік, Л.Виготський, І.Зязюн, Л.Карамушка, Н.Коломінський, О.Леонтьєв, В.Мадзігон, С.Максименко, Н.Ничкало, В.Олійник, О.Пєхота, О.Савченко, В.Семиченко, С.Сисоєва, О.Сухомлинська, М.Сметанський, І.Якиманська та ін.).
Відповідно до мети і завдань дослідження було використано комплекс методів дослідження. Теоретичні: історико-педагогічний аналіз наукової літератури; аналіз, систематизація та узагальнення нормативно-правових документів у галузі освіти; навчальних планів, програм навчальних курсів обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти; прогностичні (моделювання) і проектування системи вивчення досліджуваної проблеми в педагогічних, психологічних, соціологічних джерелах. Емпіричні методи: діагностичні (анкетування, інтерв’ювання, тестування, бесіда); обсерваційні (пряме і непряме спостереження); праксиметричні (аналіз передового і масового педагогічного досвіду, аналіз і узагальнення результатів діяльності); експериментальні (констатуючий і формуючий етапи педагогічного експерименту); статистичні (кількісна і якісна обробка даних).
Організація та основні етапи дослідження. Дисертаційне дослідження здійснювалося поетапно протягом 1994- 2003 років.
На першому етапі (1994-1996 рр.) вивчався стан розробки проблеми підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів у педагогічній теорії та практиці. Було сформульовано об’єкт, предмет, мету і завдання дослідження, висунуто пошукову гіпотезу дослідження, визначено програму дослідницької роботи. Проведені локальні експерименти щодо вивчення готовності керівників шкіл до управлінської діяльності з урахуванням особливостей освітнього простору Чернігівщини.
На другому етапі (1997-1998 рр.) продовжувалося дослідження теоретико-методологічних засад проблеми, організаційно-педагогічних умов та теоретично обґрунтовувалась регіональна модель системи підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності.
На третьому етапі (1999-2001 рр.) розроблено методику констатуючого і формуючого етапів експерименту, виконано основну експериментальну частину дослідження; проаналізовано експериментальні дані, відкоректовано експериментальні матеріали.
На четвертому етапі (2002-2003 рр.) завершено експериментальну частину дослідження, проаналізовано й узагальнено результати формуючого етапу експерименту; підготовлено методичні рекомендації щодо формування в резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів готовності до управлінської діяльності, оформлено результати дослідження.
Слід зазначити, що деякі з етапів дослідження здійснювалися послідовно один за одним, а деякі паралельно. Це було зумовлено специфікою завдань дослідження й невідкладними практичними потребами вдосконалення існуючої системи підготовки резерву керівних кадрів у регіоні.
Експериментальна база дослідження: Пошуково-експериментальна робота виконувалася на базі управління освіти і науки Чернігівської обласної державної адміністрації та районних (міських) відділів освіти Чернігівської області. Усього дослідженням було охоплено 168 загальноосвітніх шкіл, 314 учителів з резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів.
Наукова новизна і теоретичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вперше розроблено й науково обґрунтовано модель системи підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності з урахуванням особливостей регіону; визначено зміст і структуру готовності резерву до управлінської діяльності, критерії, показники й рівні її сформованості. Подальшого розвитку набули теоретико-методичні основи, форми і методи відбору педагогів до школи резерву та їх підготовки до управлінської діяльності; модифікована методика діагностування стану готовності резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності.
Практичне значення дослідження полягає в розробленні та впровадженні навчальної програми і навчально-тематичних планів для слухачів Школи резерву керівних кадрів”; методичних рекомендацій щодо підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів в умовах Чернігівської області, організації практичних занять, захистів проектів з управління школою; розробці та впровадженні комплексу методик і тестових завдань щодо вивчення стану готовності резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності.

Список литературы

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

Проведене дисертаційне дослідження дозволило сформулювати такі висновки:
1. Дослідження проблеми підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів зумовлене зміною ідеологічної, філософської і педагогічної парадигм, що зумовлюють перехід до демократизації і гуманізації освіти, впровадження особистісно-орієнтованої, педагогічної теорії і практики. Сучасні вимоги до підготовки резерву керівних кадрів орієнтують на переосмислення теорії внутрішньошкільного управління, що склалися в попередні десятиліття, врахування реформаційних та модернізаційних процесів, регіональних особливостей, специфіки педагогічної діяльності в кожному окремому закладі.
2. Ретроспективний аналіз теорії і практики внутрішньошкільного управління дозволив виділити чотири етапи її розвитку: І - накопичення знань в галузі управління школою ( з ХVІ-ХVІІ ст. до початку 20-х років ХХ ст.); ІІ - узагальнення управлінського досвіду (20-40-і роки ХХ ст.); ІІІ школознавчий (50-60-ті роки ХХ ст.); ІV етап теоретичної акумуляції” (з 70х рр. ХХ ст. до т.ч.).
Теоретичним дослідженням проблеми встановлено, що складність завдань керівника загальноосвітнього навчального закладу, модернізація змісту управлінської діяльності зумовили розвиток педагогічного менеджменту як якісно нового етапу в еволюції внутрішньошкільного управління, орієнтованого на людину. Сучасний педагогічний менеджмент увібрав прогресивні ідеї функціональної теорії внутрішньошкільного управління, гуманістичні, людиноцентриські традиції світової й вітчизняної педагогічної думки, у ньому окреслено якісно новий рівень теорії управління навчальними, у тому числі й загальноосвітніми, закладами.
3. Управління загальноосвітніми навчальними закладами розглядається як професійна педагогічна діяльність, а готовність резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності не знаходиться в прямій залежності та взаємозв’язку від освітнього цензу, стажу роботи, що зумовлює необхідність цілеспрямованої підготовки до цієї діяльності в умовах післядипломної освіти в регіоні.
4. Запропонована в дослідженні модель системи підготовки управлінських кадрів побудована з урахуванням специфіки Чернігівської області й зумовлена особливостями освітньої галузі регіону. Зокрема: демографічною та етнополітичною ситуацією, розташуванням більшості шкіл у сільській місцевості, переважанням малокомплектних шкіл І-го ступеня та низькою наповнюваністю шкіл і класів у селах, старінням та плинністю педагогічних, у тому числі й управлінських кадрів. Складовими моделі є: соціально-педагогічні запити щодо потреб підготовки керівників загальноосвітніх навчальних закладів нового типу, визначення мети підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів, організаційно-педагогічний блок (етапи відбору і підготовки), змістовно-методичний, результативно-оцінний.
5. Виконане дослідження дало змогу розробити і реалізувати змістовий блок підготовки кадрового резерву до управлінської діяльності, який включав теоретичну підготовку, формування управлінських умінь і навичок, мотивації до педагогічної і управлінської діяльності, професійно значимих рис особистості.
Критеріями функціонування моделі системи підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності є її відповідність сучасним вимогам щодо управління школою та дотримання в процесі побудови вимог загальнонаукової теорії моделювання; формування в майбутнього керівника здатності своєчасно й адекватно реагувати на зміни зовнішнього і внутрішнього середовища; своєчасне використання нових можливостей у реалізації планів школи; вміле корегування планів розвитку школи відповідно до нових соціальних умов; забезпечення цілісності й стабільності функціонування загальноосвітнього навчального закладу.
6. У процесі дослідження було визначено такі критерії виміру сформованості в майбутніх керівників компонентів готовності до управлінської діяльності: ціннісно-мотиваційний компонент (професійні цінності, професійна самоадекватність, професійний інтерес, самооцінка, самопізнання, саморегуляція); особистісний компонент (розвиток лідерських якостей, педагогічних здібностей, педагогічної культури, професійно значимих якостей, уміння володіти собою, самокритичність); когнітивно-пізнавальний компонент (педагогічна ерудиція, адекватність застосування знань, пізнавальні якості професійного характеру, постановка і розв’язання творчих завдань, бачення управлінських проблем, уміння генерувати педагогічні ідеї, критичність оцінювання управлінських рішень) та операційний компонент (оволодіння сукупністю умінь реалізації управлінських функцій, здійснення постановки й досягнення стратегічних, тактичних і оперативних цілей загальноосвітнього навчального закладу, уміння розробляти власну стратегію розвитку загальноосвітнього навчального закладу).
7. Результати формуючого експерименту дозволили визначити ефективні форми і методики розвитку професійної готовності педагогів до управлінської діяльності: лекції, практичні заняття з теорії внутрішньошкільного управління й педагогічного менеджменту, тренінги; організація семінарів-практикумів на базі кращих шкіл району(міста); залучення слухачів Школи резерву керівних кадрів” до підготовки матеріалів на засідання педагогічної ради, наказів по школі з урахуванням типу школи; підготовка доповідей на засідання Школи резерву керівних кадрів”; самоосвіта; виконання творчих робіт з управлінської тематики; тимчасове виконання обов'язків директора загальноосвітнього навчального закладу під час його відпустки або тривалої відсутності.
8. Доведено, що підготовка резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів за експериментальною моделлю забезпечує позитивну динаміку сформованості їх готовності до управлінської діяльності. Так, після проведення формуючого етапу експерименту 42,5 % педагогів досягли більш вищого рівня загальної готовності до управлінської діяльності. Зросла кількість педагогів-резервістів, які виявили високий рівень готовності до управлінської діяльності 77,2 % (до експерименту 44,4 %), достатній рівень 21,7 % (до експерименту 46,8 %), середній 1,1 % (до експерименту 5,4 %), низький 0 % (до експерименту 3,4 %). В цілому, за результатами формуючого етапу експерименту 98,9 % резервістів досягли високого і достатнього рівнів готовності до управлінської діяльності.
9. У дослідженні підтверджено, що запровадження змодельованої системи підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності на засадах поетапного відбору і формування готовності є достатньо ефективним. Цей процес охоплює науково-обґрунтований відбір до складу керівного резерву педагогів, потенційно здатних до управлінської діяльності, неперервність і наступність етапів підготовки (школа районний(міський) відділ освіти, міське управління освіти обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, обласне управління освіти і науки).
Розгляд дисертаційної проблеми на теоретичному, методичному і практичному рівнях та одержані результати дозволяють вважати, що вихідна методологія є адекватною поставленим завданням, які в ході дослідження реалізовані, мети досягнуто, підтвердилася основна теза гіпотези підготовка резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності виявляється ефективною за умов її здійснення як цілісної системи, структурні компоненти якої взаємодіють.
Проведене дослідження не вичерпало всіх аспектів підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності й не претендує на повне розв’язання цієї багатоаспектної проблеми. Подальшої розробки потребує визначення й обґрунтування змісту фінансово-економічної і правової підготовки майбутніх керівників загальноосвітніх навчальних закладів; організаційно-педагогічні умови вдосконалення навчального процесу в Школі резерву керівних кадрів”; історико-педагогічний аналіз підготовки резерву керівних кадрів в Україні (1970-2000рр.); здійснення порівняльного аналізу системи підготовки резерву керівників загальноосвітніх навчальних закладів до управлінської діяльності в зарубіжних країнах тощо.