ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ СУДДІВ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ДЕТЕРМИНАНТЫ ПРОФЕССИОНАЛЬНОЙ САМООЦЕНКИ СУДЕЙ

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

Кащенко Олеся Володимирівна

УДК 159.922

ПСИХОЛОГІЧНІ ДЕТЕРМІНАНТИ
ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ СУДДІВ

19.00.03 психологія праці, інженерна психологія
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
ЮРЧИНСЬКА ГАННА КИРИЛІВНА
кандидат психологічних наук, доцент

Київ 2008

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ........................................

4

ВСТУП..........................................................................................

5

РОЗДІЛ 1

МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ

1.1.

Теоретичні та прикладні питання професійної придатності суддів як суб’єктів діяльності.....................................................

13

1.2.

Специфіка професійної діяльності суддів.................................

22

1.3.

Стан розробленості питання професійної самооцінки.............

29

Висновки до 1 розділу................................................................

40

РОЗДІЛ 2

МЕТОДИ ТА ПРОЦЕДУРА ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ СУДДІВ

2.1.

Професіографічний аналіз діяльності суддів господарських судів..............................................................................................

42

2.1.1.

Визначення потреби у професійній самооцінці.......................

42

2.1.2.

Аналітична професіограма діяльності суддів господарських судів...............................................................................................

44

2.1.3.

Експрес-методика визначення змісту професійної самооцінки суддів........................................................................

51

2.2.

Емпірична схема дослідження професійної самооцінки суддів.............................................................................................

55

2.3.

Методичний інструментарій дослідження психологічних детермінант суддів як суб’єктів праці.......................................

57

2.4.

Процедура, етапи емпіричного дослідження, характеристика досліджуваної вибірки.................................................................

61

Висновки до 2 розділу.................................................................

63

РОЗДІЛ 3

ДЕТЕРМІНАНТИ ПРОФЕСІЙНОЇ САМООЦІНКИ СУДДІВ

3.1.

Особливості суб’єктивних детермінант професійної самооцінки суддів........................................................................

66

3.1.1.

Особливості нервової системи як детермінанта професійної самооцінки суддів........................................................................

66

3.1.2.

Особливості темпераменту як детермінанта професійної самооцінки суддів........................................................................

84

3.1.3.

Особливості психічних властивостей як детермінанта професійної самооцінки суддів..................................................

87

3.1.4.

Особливості соціально-психологічних властивостей як детермінанта професійної самооцінки суддів...........................

100

3.1.5.

Особливості статі як детермінанта професійної самооцінки суддів.............................................................................................

112

3.1.6.

Особливості стажу роботи як детермінанта професійної самооцінки суддів........................................................................

117

3.2.

Особливості формальної кваліфікації як детермінанта професійної самооцінки суддів..................................................

121

3.3.

Структура професійної самооцінки успішних і відносно неуспішних суддів.......................................................................

125

3.4.

Вплив професійної самооцінки на структуру властивостей суб’єкта діяльності.....................................................................

134

Висновки до 3 розділу.................................................................

160

ВИСНОВКИ.....

163

ДОДАТКИ....................................................................................

166

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................

202

ВСТУП

Актуальність дослідження. В умовах соціально-економічних змін суспільства і становлення української державності вимоги, що висуваються до вчинення судочинства, стають дедалі вищими. Конституцією України, Законом України „Про судоустрій України” закріплені основні вимоги до кандидатів на посади суддів. Вони стосуються фахового, вікового, мовного та громадянського цензу кандидата. Формування судової влади, якісно новий рівень здійснення правосуддя у значній мірі залежить від професійних та моральних якостей ключової фігури правосуддя судді як суб’єкта професійної діяльності.
Це визначає актуальність досліджень, спрямованих на вивчення професійної діяльності суддів, суб’єктивних та об’єктивних факторів, які сприяють досягненню високих результатів у роботі.
Процес професійного становлення суб’єкта праці є багаторівневим та поліструктурованим явищем (Е.Ф.Зеєр, 1997, 2005; Є.М.Іванова, 2005; Є.О.Клімов, 1998, 2006; Т.В.Кудрявцев, 1986; Н.В.Кузьміна, 1990; Л.М.Мітіна, 1996; Ю.П.Поваренков, 1999 та інші). Зазвичай його розглядають окремо від процесу становлення особистості. Проте коли Ссуб’єкт впливає на власну професійну діяльність і розвиває її, це призводить до його розвитку . У свою чергу, діяльність сприяє розвитку суб’єкта, який, розвиваючись і в інших сферах життя, що знову створює зворотній впливвпливає на власну його працюдіяльність. Таким чином, особистісний та професійний простори спеціаліста є взаємопроникливими проникають один у одного та охоплюють усе життя людини.
Психологічне становлення професіонала є динамічним процесом, на який впливають зовнішні та внутрішні фактори. З розвитком особистості як суб’єкта діяльності уточнюється уявлення про професію, вимальовується „портрет” професіонала, з’являється потреба у порівнянні себе з ідеальним образом професіонала та інших спеціалістів, у порівнянні себе крізь часовий простір („Я” в минулому, „Я” сьогодні, „Я” в майбутньому).
Зазвичай упродовж власного особистісного та професійного розвитку процес самооцінювання є однієюим із рушійних сил становлення професіонала, керування самооцінкою у значній мірі це керування своїм професійним і особистим життям.
Вченими досліджуються особливості особистісної самооцінки представників різних професій: вчителів І.Г.Татур, 1990; О.Ф.Мезенцев, 1992; Л.П.Луганова, 1992; О.В.Турусова, 1991; пілотів С.Р.Демідов, 1980; Н.Ф.Лук’янова, 1982; військовослужбовців О.В.Барабанщиков, 1981; В.К.Луценко, 1980 та інші.
Професійна самооцінка є частиною загальної самооцінки особистості та розвивається на її основі. Як значущий елемент у структурі професійної Я-концепції особистості, вона виступає важливим психологічним фактором становлення професіонала.
Дослідження, спрямовані на вивчення професійної самооцінки особистості, проводились середстосуються: пілотів, у яких спостерігається залежність показників тренувальної підготовки та надійності льотної діяльності від особливостей самооцінки, зокрема надійність льотної діяльності від її її адекватності та стійкості (Л.М.Корнєєва, 1984); а також серед державних службовців, у яких професійна самооцінка виступає одним із значущих факторів розвитку їх мотивації досягнення (О.В.Козієвська, 1998). Крім тогоТакож, дослідження виявили психологічні особливості та відмінності у ціннісних орієнтаціях осіб з високою і низькою професійною самооцінкою, щоякі досягли високих життєвих та професійних успіхів , показані відмінності у їх ціннісних орієнтаціях (О.В.Садкова, 2003); визначили структурні компоненти професійної самооцінки вчителів, які узгоджуються з сучасними теоретичними уявленнями про структуру педагогічної діяльності (О.В.Кувшинов, 2000; М.О.Ларіонова, 2001); виявили диференційований вплив соціальних та індивідних факторів на професійну самооцінку студентів (Д.Д.Ширапова, 2005); розробили модель педагогічної системи формування загальної та професійної самооцінки студентів (С.Б.Міронова, 2003) та інші.
Серед основних дослідженьробіт, які зробили суттєвий внесок у вивчення психологічних аспектів діяльності суддів, привертають увагу визначення кваліфікаційних вимог до соціально-професійних і загальнопрофесійнихзагально-професійних вмінь та опис критеріїв їхньої сформованості (В.І.Ярошенко, 2000); вивчення забезпечення та підтримкиа психологічної стійкості суддів (Г.М.Щедрина, 2003); визначення впливу екстремальних факторів на психічний стан суддів (І.В.Сумарков, 2005); обґрунтування переліку професійно важливих якостей в діяльності суддів та діагностичного алгоритму оцінки професійної придатності на посаду (Ю.М.Тарасова, 2005).
Водночас залишається поза увагою дослідження професійної самооцінки суддів, зокрема господарського суду зокрема. Загалом наявні роботи приділяють увагу неадекватниому рівнямю самооцінки особистості і залишають поза увагою осіб з за параметром її адекватним рівнемість, які такожадже потребують психологічного супроводу потребують і такі професіонали. Традиційно досліджують когнітивно-емоційну структуру самооцінки і менше уваги приділяють її змістовій стороні, тобто тому, що становить об’єкт свідомого оцінювання.
Переважно професійну самооцінку вивчають як детермінанту, як складову професійної свідомості і детермінанту мотивації досягнення професіонала. Тоді як професійна самооцінка як психологічне явище і професійноа цінна якість залежить від об’єктивних і суб’єктивних психологічних детермінант і може виконувати функцію детермінанти стосовно структури властивостей суб’єкта праці.
Розвиток системи самооцінок та самовдосконалення вистує важливим фактором формування профпридатності суб’єкта праці (В.О.Бодров, 2003). Визначено, що професійна самооцінка впливає на успішність та результативність діяльності (Л.М. Корнєєва, 1984; О.В.Козієвська, 1998; Г.С.Нікіфоров, 1991; А.О.Реан, 2003 та інші), але залишається не вивченим питання співвідношення та диференціаціїя її компонентів у групах успішних і відносно неуспішних професіоналів, зокрема, визначення впливу її окремих складових.
Відтак нагальність та нерозв’язаність зазначених проблем зумовили вибір теми дисертаційної роботи „Психологічні детермінанти професійної самооцінки суддів”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація пов'язана з проблематикою науково-дослідної роботи кафедри загальної та інженерної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: „Психологічне забезпечення професійної діяльності” і „Психологічні детермінанти життєвих цінностей студентської молоді” (№ державної реєстрації 0102U003112). Тема дисертаційного дослідження узгоджена Радою з координації наукових досліджень в галузі педагогіки та психології в Україні (№ 404-к (п) від 24.04.2007 року). Дисертаційна робота спрямована на вирішення актуального завдання психології праці, яке тісно пов’язане з реалізацією Закону України „Про судоустрій Украіни” від 7 лютого 2002 року і Закону України „Про статус суддів” від 15 грудня 1992 року.
Мета дослідження полягає у визначенні можливості застосування професійної самооцінки суддів у прогнозуванні їхньої професійної успішності на основі розкриття сутності психологічних детермінант професійної самооцінки.
Об'єктом дослідження виступає професійна самооцінка, як професійно важлива характеристика суб’єкта професійної діяльності.
Предметом дослідження виступають психологічні детермінанти професійної самооцінки суддів.
Завдання дослідження:
1.На основі теоретичного аналізу питання професійної самооцінки особистості, її функціонального призначення, аналізу підходів до розв’язання ролі психологічних чинників визначити схему дослідження психологічних детермінант професійної самооцінки суддів.
2.Розробити професіограму діяльності суддів господарських судів та виділити професійно важливі якості і дії, ставлення до яких складає зміст професійної самооцінки.
3.Визначити особливості впливу суб’єктивних та об’єктивної детермінант на зміст професійної самооцінки суддів.
4.Виявити залежність успішності професійної діяльності суддів від професійної самооцінки.
5.Показати особливості впливу професійної самооцінки на структуру властивостей індивідуального суб’єкта праці.
Методологічну і теоретичну основу дослідження складають: фундаментальні роботи психологів щодо проблем професійного розвитку особистості (В.О.Бодров, 2004; Є.О.Клімов, 2006; А.К.Маркова, 1996; Г.С.Нікіфоров, 2001; М.С.Пряжніков, 2005; А.Маслоу, 1995; М.Гінзбург, 1987; Д.Сьюпер, 1985; Е.Еріксон, 1996; Е.Фром, 1994), по проблемі психології індивідуальності (В.С.Мерлін, 1996; В.Д.Небиліцин, 1976; Б.М.Теплов, 1985), темпераменту (В.В.Білоус, 1996; В.М.Русалов, 2000; Я.Стреляу), професійної свідомості (В.Й.Бочелюк, 2005; О.Г.Солодухова, 2003; Н.Ф.Шевченко, 2005), професійної самооцінки (О.В.Козієвська, 1998; М.О.Ларіонова, 2001; А.О.Реан, 2003; О.В.Садкова, 2003), а також загальносистемні положення психологічної науки (Б.Г.Ананьєв, 2001; Б.Ф.Ломов, 1984), принципи детермінації психічних явищ (С.Л.Рубінштейн, 1999; Г.С.Костюк, 1969), принципи професіографування (К.К.Платонов, 1978) та професіографічного вивчення професії (Є.М.Іванова, 2005).
Методи дослідження. Завдання дисертаційної роботи зумовили вибір різноманітних методів та методик дослідження, а саме теоретичних методів аналізу та систематизації наукового матеріалу в літературних джерелах; емпіричних методів аналізу документів, аналітичної професіограми, експертної оцінки, опитування тощо; статистичних методів обробки даних, що здійснювалась за допомогою комп'ютерної програми SPSS (непараметричні критерії Манна-Уїтні та Краскала-Уолеса, критерій Дункана, t-критерій Стьюдента, коефіцієнт a-Кронбаха, факторний, кореляційний, дисперсійний та регресійний аналізи).
В роботі використовувались методики, спрямовані на визначення загальної самооцінки (методика Будассі), професійно важливих якостей (опитувальник В.М.Машкова „Оцінка ПВЯ”), методики, що призначені для виміру особистісних та темпераментальних параметрів суб’єкта професійної діяльності (опитувальник Я.Стреляу для визначення властивостей ЦНС, опитувальник В.М.Русалова для визначення структури темпераменту, тест-опитувальник В.В.Століна-С.Р.Пантілєєва для визначення ставлення до себе, тест Д.О.Леонтьєва для визначення смисложиттєвих орієнтацій), методика Т.Лірі для діагностики міжособистісних стосунків, авторська експрес-методика для визначення операторного та результативного аспектів професійної самооцінки.
У дослідженні брали участь судді господарських судів першої і другої інстанцій; загальна кількість досліджуваних 128 осіб віком від 25 до 58 років.

Наукова новизна одержаних результатів.
· Вперше запропонована схема детермінації професійної самооцінки, в якій зазначено, що система факторів детермінації узгоджується в схему категорій „форма-зміст-фон”. В залежності від адекватності загальної самооцінки формується потреба у самооцінці професійно важливих якостей та дій суб’єкта діяльності. Саме потреба у професійній самооцінці виступає фоновою серед детермінант останньої. Професійна самооцінка може виконувати або функцію змісту, яка складається в межах наявної форми (суб’єктивні і об’єктивні детермінанти), або функцію форми, в межах якої складається структура властивостей суб’єкта діяльності.
· Отримали подальший розвиток уявлення щодо структури професійної самооцінки, а саме самооцінка професійно важливих якостей і самооцінка реальної кваліфікації, в термінах аналітичного професіографування ставлення до операторних характеристик (операторний аспект професійної самооцінки) і ставлення до успішності розв’язання власних професійних задач (результативний аспект професійної самооцінки) відповідно.
· Розширено уявлення про відмінності у структурі детермінант професійної самооцінки, а саме виявлено: домінуючий вплив аутосимпатії на операторний та підкорення на результативний аспекти професійної самооцінки; та статеві відмінності щодо операторного аспекту професійної самооцінки, зокрема підвищений рівень оцінки когнітивних та конативних якостей у осіб жіночої статі. Встановлено, що зі збільшенням стажу зменшується роль результативного аспекту професійної самооцінки; з підвищенням кваліфікаційного рівня зменшується вплив емоційно-когнітивних і збільшується вплив комунікативних характеристик операторного аспекту, тоді як у результативному аспекті оцінки дії з прийняття рішення у справі є домінуючими у суддів з початковим і найвищим рівнями кваліфікації.
· Поглиблено уявлення про диференціацію складових професійної самооцінки успішних і відносно неуспішних суддів. Професійна самооцінка успішних суддів характеризується дискордантністю між ставленням до професійно важливих якостей та до реальної кваліфікації, що виступає важливим фактором розвитку суб’єкта професійної діяльності, тоді як у групі відносно неуспішних суддів протиріччя між різними аспектами самооцінки відсутнє.
Теоретичне значення одержаних результатів дослідження полягає у розширенні знань сучасної психологічної науки про структуру професійної самооцінки суб’єкта діяльності (операторний і результативний аспекти), її чинники (фонова, суб’єктивні і об’єктивна детермінанти) та стратегії оцінювання (рівномірна, диференційована, змішана), як показник когнітивної складності здатності оцінювати суддею різні аспекти професійно важливих якостей та дій. Також у роботі висвітлено особливості структури властивостей суб’єкта праці в залежності від аспектів професійної самооцінки.
Практичне значення одержаних результатів. Авторська експрес-методика визначення професійної самооцінки суддів і матеріали емпіричної частини дисертації можуть використовуватися при доборі та аудиті суддівських кадрів, в індивідуальному консультуванні тощо. Розраховане рівняння лінійної регресії як функція залежності успішності професійної діяльності від складових професійної самооцінки може використовуватися для визначення прогнозованої успішності діяльності суддів господарських судів і рівня їх професійної придатності.
Результати дослідження були впроваджені в навчальний процес підготовки спеціалістів факультету психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка в межах дисциплін: „Психологія праці”, „Диференціальна психологія”, „Профорієнтація та профвідбір” (довідка про впровадження № 016/103 від 17.12.2007р.). Матеріали дисертаційної роботи використовуються при проведенні науково-практичних семінарів та тренінгових занять в Академії суддів України (довідка про впровадження №2-3/07ін від 04.12.2007р.) та розробці практичних семінарів та лекційних занять у Севастопольському апеляційному господарському суді (довідка про впровадження №38-56579 від 21.12.2007р.).
Надійність та достовірність результатів дослідження забезпечується теоретичним аналізом проблеми, відповідністю застосованих методів меті та задачам дослідження, поєднанням якісного та кількісного аналізу одержаного емпіричного матеріалу, використанням багатовимірних методів статистичного аналізу даних та відповідним добором груп, створенням адекватних умов обстеження, достатньою кількістю та репрезентативністю вибірки досліджуваних.
Апробація результатів дисертації проводилася на ІІ-й міжнародній науково-практичній конференції студентів та молодих вчених „Психологічні проблеми сучасності” (8-9 квітня 2005 року, м. Львів); на науковій конференції студентів та аспірантів факультету соціології та психології Київсь

Список литературы

ВИСНОВКИ
Узагальнення результатів дисертаційного дослідження дало можливість сформулювати такі висновки.
1. У дисертації визначено схему дослідження професійної самооцінки, за якою актуалізована потреба у професійній самооцінці виступає фоновою детермінантою останньої. Суб’єктивні (властивості суб’єкта праці, стаж роботи, стать) та об’єктивна (формальна кваліфікація) детермінанти стосовно професійної самооцінки виступають у якості категорії форми. Сама професійна самооцінка підпадає під категорію змісту, який у процесі розвитку може спричинити зміну форми, в межах якої розвивається, здобуваючи таким чином статус форми.
2. Обґрунтовано підхід до розробки професіограми діяльності суддів господарських судів на основі принципу диференційованого професіо­графування та технології аналітичної професіографії.
Експертиза структур професіограми дозволила виділити професійно важливі якості і дії, від яких залежить успішність професійної діяльності суддів і ставлення до яких складає зміст професійної самооцінки. Для вивчення змістової складової професійної самооцінки розроблена експрес-методика, яка має високий рівень внутрішньої узгодженності та конкурентної валідності.
Структура професійної самооцінки складається з двох аспектів: операторного та результативного. Операторний аспект професійної самооцінки пов’язаний з оцінкою себе як суб’єкта діяльності і виявляється в оцінці комунікативних, креативних, когнітивних, конативних, емотивних груп якостей та вмінь у порівнянні з ідеальним образом „Я-професійного”. Результативний аспект професійної самооцінки є наслідком оцінювання у теперішньому та майбутньому часі таких професійних задач і дій: прийняття позову (заяви, скарги) до розгляду; підготовка справи до розгляду; розробка варіантів вирішення спору; розгляд справи; прийняття рішення у справі.
3. Особливості впливу психологічних детермінант на зміст професійної самооцінки виявляються в наступному.
По-перше, відзначається диференціація провідних детермінант: так, операторний аспект професійної самооцінки зумовлений особливостями впливу аутосимпатії, звинувачення себе (особистісний рівень), соціальної пластичності (психодинамічний рівень); результативний аспект підкорення, товариськість (соціально-психологічний), результат життя (особистісний), емоційність (психодинамічний рівень).
По-друге, кваліфікаційний рівень як об’єктивна детермінанта зумовлює різне ставлення до аспектів професійної самооцінки упродовж професійного шляху: на початку професійної діяльності судді цінують комунікативні, когнітивні та емотивні якості, що мають зв’язок з оцінкою професійних задач розгляду справи, прийняттям рішення у справі та роботою з документами справи. Посередині професійного шляху оцінки креативних якостей суддів мають обернений зв’язок із оцінками дій з прийняття позову. Із підвищенням професійного рівня найбільше увагу суддів привертають емотивні та комунікативні якості, що пов’язані з оцінками дій з прийняття позову, роботи з документами справи та прийняттям рішення у справі.
По-третє, виділяються типи стратегій самооцінювання: рівномірна, диференціована, змішана. Зокрема, судді холеричного та флегматичного типів темпераменту використовують змішану стратегію оцінювання, тоді як судді інших типів темпераменту диференційовану.
4. Особливості залежності успішності професійної діяльності суддів від професійної самооцінки як критерію професійної придатності полягають в наступному.
По-перше, диференціація структури професійної самооцінки успішних та відносно неуспішних суддів пов’язана з домінуючими оцінками „роботи над справою”, „організаційної та інтелектуальної роботи” у групі успішних суддів та оцінкою дій „розгляду справи у суді” і якостей, спрямованих на „вирішення завдання” у групі відносно неуспішних.
По-друге, в основі диференціації професійної самооцінки відносно неуспішних і успішних суддів знаходиться наявний у останніх фактор дискордантності між ставленням до професійно важливих якостей та до реальної кваліфікації. Протиріччя між різними аспектами самооцінки виступає важливою умовою формування структури властивостей суб’єкта професійної діяльності та досягнення високого професійного рівня.
По-третє, успішність професійної діяльності суддів залежить від розподілу ваги оцінок. Найбільший вплив чинить вміння зберігати зібраність в умовах, що стимулюють збудження (операторний аспект), та дії з ознайомлення з позовною заявою та вивчення судової практики (результативний аспект).
5. Визначено вплив операторного та результативного аспектів професійної самооцінки на структуру властивостей суб’єкта діяльності.
Судді з високими показниками операторної складової професійної самооцінки відрізняються спрямованістю на себе, соціальною активністю, усвідомленістю життя; судді з оптимальними показниками соціальною активністю, відповідальним ставленням до оточення, усвідомленістю життя; з низькими соціальною активністю, усвідомленістю життя, альтруїстичною поведінкою.
Суддям з високими показниками результативної складової професійної самооцінки притаманна незалежна поведінка, усвідомленість життя, загальна активність; з оптимальними показниками соціальна активність, усвідомленість життя, конформна поведінка; з низькими дружнє ставлення до оточення, соціальна активність та незалежна поведінка.

6. Отримані результати не вичерпують всіх аспектів досліджуваної проблеми. Подальший напрямок наукових пошуків може бути здійснений щодо вивчення додаткових психологічних детермінант професійної самооцінки, поглиблення уявлення про деференціацію її складових. Також необхідно дослідити проблему структури компонентів професійної придатності суддів та визначити діапазон конкретних показників за кожним компонентом. Крім того, суттєвим залишається питання розробки професіограми діяльності суддів адміністративних, загальної юрисдикції та інших спеціалізованих судів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К.А. Личностные механизмы регуляции деятельности // Проблемы психологии личности / Отв.ред. Е.В. Шорохова, О.И. Зотова. М.: Наука, 1982. 294с.
2. Абульханова-Славская К.А. Принцип субъекта в философско-психологической концепции С.Л. Рубинштейна // С.Л. Рубинштейн. Очерки, воспоминания, материалы. К 100-летию со дня рождения.­ М.: Наука, 1989. С. 1061.
3. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299с.
4. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. 2-е изд. СПб. и др.: Издательский дом "Питер", 2001. 263с.
5. Ананьев Б. Г. Психология и проблемы человекознания: Избранные психол. труды // Академия педагогических и социальных наук; Московский психолого-социальный ин-т / А.А. Бодалев (ред.). М., 1996. 384с.
6. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. СПб.: Питер, 2001. 281с.
7. Анциферова Л.И. О динамическом подходе к психологическому изучению личности // Психологический журнал. 1981. №2. С. 818.
8. Анциферова Л.И. Личность с позиций психодинамического подхода. Психология личности в социалистическом обществе (Личность и ее жизненный путь) / Отв. ред. Б.Ф. Ломов и К.А. Альбуханова-Славская. М.: Наука, 1990. С.717.
9. Ансимова Н.П. Психологический анализ деятельности в целях определения критериев профессиональной пригодности: Сб. науч. тр. / Яросл. гос. ун-т. Ярославль, 1986. С. 128135.
10. Асмолов А.Г. Психология личности. М.: Изд-во МГУ, 1990. 324с.
11. Асеев В.Г. Категории формы и содержания в психологи // Категории материалистической диалектики в психологи. М.: Наука, 1988. С. 138153.
12. Ахвердова О.А., Волоскова Н.Н., Белых Т.В. Дифференциальная психология: теоретические и прикладные аспекты исследования интегральной индивидуальности / Учеб. Пособие. СПб.: Речь, 2004. 168с.
13. Батаршев А.В., Алексеева И.Ю., Майорова Е.В. Диагностика профессионально важных качеств. СПб.: Питер, 2007. 192 с.
14. Бедь В.В. Юридична психологія: Навчальний посібник. К.: „Каравела”; Львів: „Новий світ 2000”, „Магнолія плюс”, 2003. 376с.
15. Белоус В.В., Щебетько А.И. Человек как интегральная индивидуальность. Пятигорск, 1996. 203с.
16. Белоус В.В. Введение в психологию полиморфной индивидуальности. Пятигорск, 2000. 136с.
17. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М.: Наука, 1978. 312с.
18. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во МГУ, 1982. 199с.
19. Бодалев А. А., Столин В. В., Аванесов В. С., Бабина В. С., Борисова Е. М. Общая психодиагностика. СПб.: Речь, 2003. 439с.
20. Божович Л.И. Психологические закономерности формирования личности // Вопросы психологии. 1976. № 6. С. 4754.
21. Бодров В.А. Психология профессиональной пригодности. Учебное пособие для вузов. 2-е изд. М.: ПЕР СЭ, 2006. 511с.
22. Большой энциклопедический словарь, М.: СПб., 1997. С.971972.
23. Бочарова С.П. Юридическая психология: (Монография)/ А.М.Бандурка, С.П. Бочарова, Е.В.Землянская; Изд. 2-е, доп. и перераб. Харьков: Изд-во „ТИТУЛ”, 2006. 750с.
24. Братусь Б.С. К проблеме человека в психологии // Вопросы психологии. 1997. №5. С. 319.
25. Брушлинский А.В. Психология субъекта / Отв.ред. проф. В.В.Знаков. М.: Институт психологии РАН; СПб.: Изд-во "Алетейя", 2003. 272с.
26. Бурлачук Л.Ф. Cловарь справочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 2007. 688с.
27. Васильев В.Л. Юридическая психология. СПб.: Питер, 2003. 656с.
28. Віденєєв І.О. Корупція як форма девіантної поведінки // Вісник ХДПУ. Сер. Психологія. Харків. ХДПУ, 2002. Вип. 8. С. 4145.
29. Выжлецов Г.П. Аксиология: становление и основные этапы развития // Социально-политический журнал. 1995. № 6. C. 6173.
30. Головахина Е.И. Жизненная перспектива и ценностные ориентации личности // Психология личности в трудах отечественных психологов. СПб.: Питер, 2000. С. 256269.
31. Голубева Э.А. Способности и индивидуальность. М.: Прометей, 1993. 306с.
32. Голубева Э.А. Типологический и измерительный подходы к изучению индивидуальности: от Освальда и Павлова к современным исследователям // Психологический журнал. 1995. № 2. С. 54 74.
33. Голубинов В.В. Проблема индивидуально-типологических особенностей динамики решения оценочных задач // Психологические механизмы формирования оценочных суждений. Саратов, 1989. С. 2937.
34. Горбенко Ю.Л. Порівняльна характеристика методик дослідження ціннісних орієнтацій // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. інституту психології ім. Г.С. Костюка. / за ред. Максименка С.Д. К.: 2003 т.V, ч.7. С. 6671.
35. Готтсданкер Роберт. Основы психологического эксперимента: Учеб. пособие для студ. вузов / Ч.А. Измайлов (пер. с англ.), В.В. Петухов (пер. с англ.). М.: Издательский центр "Академия", 2005. 367с.
36. Данчева О.В., Швалб Ю.М. Практична психологія в економіці та бізнесі Київ: Лібра, 1998. 270с.
37. Додонов Б.И. О системе «личность» // Вопросы психологии. 1985.№5. С. 3645.
38. Додонов Б. И. Потребности, отношения и направленность личности // Вопросы психологии. 1973. № 5. С.18 28.
39. Дорфман Л.Я. Метаиндивидуальный мир: Методологические и теоретические проблемы. М.: Смысл, 1993. 456с.
40. Дубинин Н.П., Булаева К.Б. Изменчивость нейродинамических и психодинамических особенностей человека // Психологический журнал. 1983. №1. С.3037.
41. Дубравська Д.М. Ціннісні орієнтації як психологічна проблема // Проблеми загальної та педагогічної психології. Зб. наук. пр. інституту психології ім. Г.С. Костюка. / за ред. Максименка С.Д. К.: 2002 т. IV, ч.7. С.6569.
42. Егорова М.С. Психология индивидуальных различий. М.: Планета детей, 1997. 234с.
43. Егорова М.С., Семенов В.В. Природа межиндивидуальной изменчивости темперамента и личности // Роль среды и наследственности в формировании индивидуальности человека. М.: Педагогика, 1988. С.236291.
44. Завалишина Д.Н. Модели профессионального развития человека // Профессиональная пригодность: субъектно-деятельностный подход / Под ред. В.А. Бодрова. М.: Изд-во «Институт психологии РАН», 2004. С. 5578.
45. Закон України „Про судоустрій Украіни” від 07.02.02 № 3018-111/ВВР, 2002. № 27 28.
46. Закон України „Про статус суддів” від 15.12.92 № 2862-ХІІ / ВВР, 1993. №8. С. 3783.
47. Закон України „Про кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну відповідальність суддів судів України” від 2 лютого 1994 №3911-ХІІ/ВВР, 1994. №22.
48. Захарова А.В. Структурно-динамическая модель самооценки // Вопросы психологии 1989. № 1. С.514.
49. Зеер Э.Ф. Психология профессий: Учебное пособие для студентов вузов. 3-е изд., перераб., доп. М.: Академический Проект; Фонд „Мир”, 2005. 336с.
50. Зеер Э.Ф., Сыманюк Э.Э. Психология профессиональных деструкций: Учебное пособие для вузов. М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2005. 240с.
51. Зеер Э.Ф., Сыманюк Э.Э. Кризисы профессионального становлення личности // Психологический журнал. 1997. № 6. С. 35 44.
52. Иванова Е.М. Аналитическая профессиограма как средство обеспечения профессиональной диагностики кадров // Вестник Моск. ун-та, Серия 14 Психология. 1989. №3. С. 1320.
53. Иванова Е.М. Профориентационная профессиография: Методологическое пособие. М.: Высшая школа психологии, 2005. 96с.
54. Иванова Е.М. Психотехнология изучения человека в трудовой деятельности: Учеб. метод. пособие для студентов фак. психол. гос. ун-тов. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1992. 94с.
55. Иванова Е.М. Психологическая системная профессиография. М.: Пер сэ, 2003. 208с.
56. Иванова Е.М. Профориентационная профессиография: Методическое пособие. М.: Высшая школа психологии, 2005. 96 с.
57. Иванова Е.М. Психология профессиональной деятельности М.: ПЕР СЭ, 2006. 382с.
58. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы: Учеб. пособие. — СПб. и др.: Питер, 2003. 508с.
59. Исследования в психологии: Методы и планирование / Дж. Гудвин. 3-е изд. СПб.: Питер, 2004. 558с.
60. Кондаков И.М., Сухарев А.В. Методологические основания зарубежных теорий профессионального развития // Вопросы психологии. 1989. №5. С. 158164.
61. Концептуальні підходи щодо подальшого здійснення судово-правової реформи // Вісник Верховного Суду Украіни, 2006. № 11. С.26.
62. Конституція України. Х.:ТОВ „Одісеей”, 2007. 48с.
63. Корнеева Л.Н. Самооценка как фактор саморегуляции деятельности пилота // Дис. ...канд. психол. наук. Ленинград, 1984. 243c.
64. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии / Под ред.Шороховой Е.В. М.: Наука, 1969. 376с.
65. Климов Е. А Психология профессионала: Избранные психологические труды. М.: Институт практической психологии, 1996. 400с.
66. Климов Е. А. Психология профессионального сaмоопределения: Учеб. пособие для студ. вузов. Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 512с.
67. Климов Е.А. Введение в психологию труда. Учебник для вузов. М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1988. 350с.
68. Климов Е.А. Конфликтующие реальности в работе с людьми (психологический аспект): Учеб. пособие. 2-е изд., испр. М.: Изд-во Московского психолого-социального института; Воронеж: Изд-во НПО «МОДЭК», 2006. 208с.
69. Коваль С.М. Психологічні особливості формування професійно важливих дій у навчальній діяльності студентів-стоматологів: Автореф. дис...канд. психол. наук: 19.00.07/Одеський національний ун-т ім. І.І. Мечнікова. О., 2001. 19с.
70. Козиевская О.В. Профессиональная самооценка в развитии мотивации достижения государственных служащих // Дис. канд. психол. наук . М., 1998. 155с.
71. Колесников В.Н. Лекции по психологии индивидуальности / РАН, Институт психологии. М., 1996. 224с.
72. Кон И.С. Постоянство и изменчивость личности // Психологический журнал. 1987. Т.8, №4. С.126137.
73. Корольчук М.С., Крайнюк В.М. Соціально-психологічне забезпечення діяльності в звичайних та екстремальних умовах: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. К.: Ельга, Ніка-Центр, 2006 580с.
74. Краткий психологический словарь/А.В. Петровский (ред.), Л.А. Карпенко (ред.-сост.), М.Г. Ярошевский (ред.). 2-е изд., расшир., испр. и доп. — Ростов н/Д: Феникс, 1998. 512с.
75. Кувшинов О.В. Формирование профессиональной самооценки у будущих учителей физической культуры // Дис. канд. пед. наук. Тула, 2000. 220с.
76. Кунц Л.И. Профессиональная направленность как фактор формирования образа будущей профессиональной деятельности личности. Москва, 2006. 206с.
77. Лазурский А.Ф. Очерк науки о характерах. М.: Наука, 1995. 271с.
78. Ларионова М.А. Профессиональная самооценка учителя: структура, особенности формирования: Учеб.-метод. пособие для учителей, шк. психологов, социальных педагогов и студ. пед. вузов. Омск, 2001. 89с.
79. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность: Учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по направлению и спец. "Психология", "Клиническая психология". М.: Смысл; Издательский центр "Академия", 2004. 346с.
80. Леонтьев А.Н. Биологическое и социальное в психике человека // Проблемы развития психики. 4-е издание. М.: Изд-во МГУ, 1981. С.190218.
81. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. М.: Педагогика, 1983. Т. 1-2.
82. Леонтьев Д.А. Методика изучения ценностных ориентаций. — М.: Смысл, 1992. 17с.
83. Леонтьев Д.А. От социальных ценностей к личностным: социогенез и феноменология ценностной регуляции деятельности // Вестник Московского ун-та, Серия 14, Психология. 1996. №4. С.3544.
84. Леонтьев Д.А. Психология смысла: Природа, строение и динамика смысловой реальности: Учеб. пособие для студ. вузов, обуч. по направлению и спец. психологии. — 2-е изд., испр. — М.: Смысл, 2003. 486с.
85. Леонтьев Д.А. Ценность как междисциплинарное понятие: опыт многомерной реконструкции // Вопросы философии. 1996. №4. С. 1526.
86. Леонтьев Д.А. Ценностные представления в индивидуальном и групповом сознании // Психологическое обозрение. 1998. № 1. С. 4751.
87. Либин А.В. Дифференциальная психология: На пересечении европейских, российских и американских традиций. М.: Смысл, 1999. 532с.
88. Ломов Б.Ф. О системном подходе в инженерной психологии // Вопросы психологии. 1975. №2. С. 2342.
89. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1984. 446с.
90. Ломов Б.Ф. Системный подход и система детерминизма в психологии // Психологический журнал. 1989. №4. С. 1933.
91. Ломов Б.Ф. Системность в психологии: Избранные психологические труды / Академия педагогических и социальных наук; Московский психолого- социальный ин-т / В.А. Барабанщиков (ред.). М.: Институт практ. психологии, 1996. 384с.
92. Маноха І.П. Психологія потенціалу індивідуального буття: онтологічно орієнтований підхід: Автореф. дис...док-ра. психол. наук: 19.00.01 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. К., 2003. 48с.
93. Максименко С.Д. Общая психология. М.: «Рефл-бук», К.: Ваклер, 1999. 528с.
94. Максименко С.Д. Психологічна організація умов розвитку суб’єкта учіння. К.: Просвіта, 1996. 254с.
95. Максименко С.Д. Теорія і практика психолого-педагогічного дослідження. К.: НДІП, 1990. 240с.
96. Маркова А.К. Психология профессионализма. М.:Знание, 1996. 308с.
97. Медведєв В.С. Концептуальні засади профілактики професійної деформації в ОВС//Психопрофілактична робота з персоналом:науково-методичні та організаційно-практичні питання. К.:КНУВС, 2007. С.6064.
98. Мерлин В.С. Очерк интегрального исследования индивидуальности. М.: Педагогика, 1986. 256с.
99.&nbs