СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ СПРИЙМАННЯ ВИБОРЦЯМИ РЕКЛАМНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ : СОЦИОКУЛЬТУРНЫЕ ФАКТОРЫ ВОСПРИЯТИЯ ИЗБИРАТЕЛЯМИ РЕКЛАМНЫХ СООБЩЕНИЙ

Краткое описание

Академія педагогічних наук України
Інститут психології імені Г.С.Костюка АПН України

На правах рукопису

Гаєвська Наталія Володимирівна
УДК 316. 3: 659.1

СОЦІОКУЛЬТУРНІ ЧИННИКИ
СПРИЙМАННЯ ВИБОРЦЯМИ РЕКЛАМНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

19.00.05 соціальна психологія;
психологія соціальної роботи

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня кандидата
психологічних наук

Науковий керівник
Максименко Сергій Дмитрович,
дійсний член АПН України,
доктор психологічних наук, професор

Київ 2007

ЗМІСТ

ВСТУП

3-9

Розділ І.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СПРИЙМАННЯ РЕКЛАМНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ У КОНТЕКСТІ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ СУБ’ЄКТА

10-49

1.1.

Основні напрямки політико-психологічних досліджень

10-29

1.2.

Чинники становлення передумови політичної свідомості

30-49

Розділ ІІ.

ВИЯВЛЕННЯ ТИПІВ ПОЛІТИЧНОЇ СВІДОМОСТІ, ЇХНІХ ДЕТЕРМІНАНТ І ОСОБЛИВОСТЕЙ СПРИЙМАННЯ ПОЛІТИЧНИХ РЕКЛАМНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

50-94

2.1.

Методологічні основи експериментального дослідження

50-61

2.2.

Стан політичної свідомості: основні типи та їхнє соціальне проявлення

62-94

Розділ ІІІ.

АКТУАЛІЗАЦІЯ РЕФЛЕКСИВНИХ МЕХАНІЗМІВ ЯК СПОСІБ РОЗВИТКУ ОСОБИСТІСНО-ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНОЇ СФЕРИ

95-

3.1.

Розвиток соціальної рефлексії й характер сприйняття політичної реклами

95-155

3.2.

Результати формуючих заходів та їхня інтерпретація

156-165

ВИСНОВКИ

166-171

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

172-190

ДОДАТКИ

191-209

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Політична реклама, як помітний соціокультурний феномен, стає для психологічної науки предметом усе ретельнішого вивчення. Рекламні повідомлення засіб визначення соціально-політичних уявлень і поведінки виборців. Відтак у центрі уваги соціальної психології перебувають і цінності, які опосередковуються в рекламних повідомленнях, і особистісні риси виборців. Серед учасників виборчого процесу особливу увагу привертають такі соціальні групи як педагоги, робітники та студентство. Саме педагоги та студенти, з огляду на їхню особливу соціокультурну роль, справляють вагомий уплив на суспільні політичні уявлення. У свою чергу, робітники, зважаючи на їхню чисельність, згуртованість й інші характеристики, можуть визначати електоральне волевиявлення загалом. Відтак, аналіз упливу рекламних повідомлень на політичну свідомість представників згаданих соціальних груп є актуальним.
До психологічних питань політичної реклами дослідники зверталися, зокрема, в контексті висвітлення проблематики політичного іміджу (О.О.Деркач, В.І.Жуков, Л.Г.Лаптєва, А.І.Талашев). Становлення політичної свідомості розкривалось у працях, присвячених політичній соціалізації (Г.М.Андрєєва, О.О.Бодальов, М.Й.Боришевський, Г.Г.Дилігенський, А.Б.Коваленко, М.Н.Корнєв, Л.Е.Орбан-Лембрик, М.І.Пірен).
Політична свідомість характеризується індивідуальними (сенсорними, рефлексивними, емоційними та ін.) рисами та рисами колективними наявністю певних закономірностей набуття однорідності масовими почуттями та вольовими актами. Актуальні риси проявів політичної свідомості розкриваються в дослідженнях соціальних психологів (Дж.Доллард, С.Мілгрем, Н.Міллер, В.Мак-Даугал, Ф.Олпорт, Н.Смелсер, Г.Тох,).
Інтерес до проявів, сутнісних витоків і визначальних детермінант політичної свідомості обумовлюється логікою розвитку соціально-психологічного знання, а також сучасною соціально-політичною та культурною ситуацією. Спостерігається повноправне включення політичної сфери до предметної бази соціальної психології а також зростання соціального замовлення” на психологічний аналіз суспільних процесів, дедалі більша зацікавленість у психологічних способах політичного впливу. Питання становлення політичної свідомості, її якісного оформлення має не тільки прикладний, а й теоретичний характер. Воно пов’язане з фундаментальною проблематикою соціальної психології. Адже розширення політичної участі” охоплення політикою широких верств населення, політизація економіки, мистецтва, релігії, освіти тощо ставить питання не тільки про ступінь визначеності політики людським фактором”, а й про зворотний вплив особистісні трансформації людини в процесі політичної діяльності.
Політичний процес має і формально-процесуальну, і ціннісну сторони. Відтак вивчення становлення політичної свідомості виборців сприятиме віднаходженню психологічних засобів формування ціннісного ставлення до політичного життя, що забезпечуватиме самовідтворення демократичних механізмів.
Накопичений у вітчизняній і зарубіжній психології емпіричний матеріал і його теоретичні узагальнення зумовили постання сфери сучасних психолого-політичних досліджень. Основні положення цього напрямку досліджень, у тому числі й питання політичної реклами, окреслені О.А.Асмоловим, В.М.Бебиком, В.О.Васютинським, Г.Г.Дилігенським, О.О.Донцовим, Д.В.Ольшанським, М.І.Пірен, С.К.Рощиним, М.М.Слюсаревським, Н.В.Хазратовою.
Попри чисельність праць, присвячених політичній психології, поза детальним вивченням залишається явище спрямування політичної поведінки засобами реклами. Особливості саме політичної реклами та характеру її сприймання педагогами, робітниками та студентством вимагає спеціального дослідження.
Очевидна актуальність цих проблем, їхня соціальна значущість зумовили вибір теми даного дослідження: „Соціокультурні чинники сприймання виборцями рекламних повідомлень”.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційного дослідження входить до наукової теми лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України Особливості соціалізації учнівської та студентської молоді в умовах трансформації суспільства” (номер держреєстрації 0100U000544).
Об’єкт дослідження сприймання виборцями рекламних повідомлень.
Предмет дослідження соціокультурні чинники формування політичної свідомості різних груп виборців (педагогів, робітників і студентів), зокрема, сприймання ними рекламних повідомлень.
Мета дослідження з’ясувати характер сприймання виборцями рекламних повідомлень і ту роль, яку відіграють у цьому процесі соціокультурні чинники.
Гіпотези дослідження:
умови суспільно-політичної та ціннісно-культурної соціалізації виступають чинниками, що визначають характеристики політичної свідомості;
істотним психологічним чинником становлення політичної свідомості виступає рівень розвитку особистісної рефлексії;
заходи, спрямовані на розвиток особистісної рефлексії, справляють позитивний вплив на характер усвідомлення політичних явищ, зумовлюють їхнє раціонально-виважене прийняття в ціннісному контексті.

Завдання дослідження:
1. Проаналізувати сучасні тенденції дослідження становлення політичної свідомості педагогів, робітників і студентів.
2. Розробити загальну модель становлення політичної свідомості, з огляду на соціокультурні чинники соціалізації.
3. Дослідити основні риси політичної свідомості педагогів, робітників і студентів. Завважити зокрема і вплив політичної свідомості на сприймання рекламних повідомлень. Дати порівняльну характеристику політичної свідомості педагогів, робітників і студентів.
4. Сформувати й апробувати сукупність методик розвитку критичної рефлексії суспільно-політичних явищ і вмінь комунікативного вираження особистих суспільних цінностей.
5. Сформувати й апробувати систему методичних засобів розвитку стійкості до засобів політичного маніпулювання.
Методологічну та теоретичну основу дослідження склали положення про сутність свідомості та розвиток особистості у процесі діяльності (К.А.Абульханова-Славська, Л.І.Анциферова, Г.С.Костюк, О.М.Леонтьєв, С.Д.Максименко, В.П.Москалець, Л.Е.Орбан-Лембрик, С.Л.Рубінштейн, О.М.Ткаченко); загальнотеоретичні та методологічні висновки з досліджень свідомості в контексті розвитку особистості (Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, Л.С.Виготський, О.О.Бодальов, С.Л.Рубінштейн, В.В.Столін, П.Р.Чамата, І.І.Чеснокова, К.В.Шорохова); психосемантичний підхід (Дж.Бруннер, Дж. Келлі, Ч. Осгуд, В. Петренко, А. Шмельов, Д. Позняк та інші); результати досліджень, присвячених формуванню колективних уявлень, способів мислення та поведінкових взірців, пов’язаних з політичними явищами (В.О.Васютинський, С.К.Рощин, Б.Д.Паригін, Г.У.Солдатова, Н.В.Хазратова); загально-психологічні та соціально-психологічні концепції спілкування (Г.М.Андрєєва, О.О.Бодальов, О.О.Леонтьєв, Н.В.Чепелєва, Т.К.Чмут); аналіз діалектики адаптаційних процесів (Г.О.Балл, А.А.Налчаджян, Ж.Піаже, Н.І.Сарджвеладзе); теорії проявів людської свідомості в умовах впливу політичної системи (Т.Адорно, Х.Арендт, М.О.Бердяєв, Ж.-П.Сартр, В.Франкл, Е.Фромм).
Програму дослідження реалізовано за допомогою комплексу теоретичних та емпіричних методів. Це теоретичний аналіз та узагальнення матеріалів із наукових літературних джерел; соціально-психологічний експеримент (констатуючий, формуючий); активні методи навчання (тренінги, комплекси коригуючих психотехнік); психолінгвістичні методики (методика дослідження розуміння тексту, Н.В.Чепелєвої; методика виявлення суттєвих зв’язків у тексті, Г.Д.Чистякової); методика виявлення коґнітивного стилю (Kagan, 1965, адаптування М.О.Холодної). Застосовано також метод соціологічного опитування та методи математичної статистики (кореляційний, факторний аналіз).
Наукова новизна і теоретичне значення дослідження: Поглиблено уявлення про поняття «політична свідомість», «політичні рекламні повідомлення», «політична рекламна діяльність». Конкретизовано залежність перебігу та результату процесу розуміння політичної реклами від типу політичної свідомості особистості. Висвітлено механізми та психологічні особливості політичної соціалізації педагогів, робітників і студентів. Зокрема, виявлено залежність процесу становлення політичної свідомості від розвитку рефлексії. У контексті предметної галузі соціальної психології здійснено структурно-функціональний аналіз явища політичної свідомості. Також запропоновано систему інструментальних засобів дослідження особливостей становлення політичної свідомості. Збагачено уявлення соціальної психології про роль соціокультурних чинників у формуванні політичної поведінки педагогів, робітників і студентів.
Практичне значення дослідження визначається тим, що розроблена система заходів, спрямована на розвиток соціальної рефлексії, підвищує ступінь усвідомленого сприймання й розуміння політичних рекламних повідомлень, сприяє формуванню політичної культури педагогів, робітників і студентів, оформленню політичної позиції та свідомої політичної поведінки. Розроблена система дослідницьких засобів може застосовуватись з метою моніторингу сприймання та розуміння суспільно-політичних процесів у свідомості виборців. Також сконструйована система формуючих заходів і отримані під час їхнього застосування результати можуть бути використані з метою поліпшення процесу політичної соціалізації педагогів, робітників і студентів, формування критично осмисленої, особистісно визначеної картини соціально-політичної ситуації, вироблення активної громадянської позиції.
Надійність і вірогідність одержаних результатів забезпечується: методологічною обґрунтованістю теоретичних засновків; застосуванням методів, адекватних предмету, меті та завданням дослідження; поєднанням кількісних та якісних, стандартних і спеціально пристосованих, формалізованих і неформалізованих дослідницьких методів.
Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення та результати дослідження були опубліковані в наукових збірках і наукових періодичних виданнях, доповідалися й були схвалені на міжнародній науково-теоретичній конференції „ХХІ століття: альтернативні моделі розвитку суспільства. Третя світова теорія” (Київ, 2006), „Десятій науковій конференції Тернопільського державного технічного університету імені Івана Пулюя” (Тернопіль, 2006), міжнародній науковій конференції „Традиція і культура” (Київ, 2006), науково-практичній конференції „Психологічні основи ефективної діяльності організацій в умовах соціально-економічних змін” (Київ, 2006). Обговорювалися на засіданнях кафедри світлотехніки Тернопільського технічного університету імені Івана Пулюя та лабораторії соціальної психології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. Результати впроваджено в навчальний курс: „соціальна психологія” згаданого ВНЗ.
Публікації. Зміст і результати роботи відображені у 8 публікаціях. Серед яких 4 статті у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України; 4тез наукових конференцій.
Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, списку використаної літератури (214 найменувань, з них 41 англійською мовою) та п’яти додатків. Матеріали дисертаційного дослідження висвітлено на 171 сторінці, текст містить 16 таблиць.

Список литературы

ВИСНОВКИ

У цьому теоретико-експериментальному дослідженні розкрито соціально-психологічних прояви соціокультурних впливів на сприймання робітниками, педагогами та студентами рекламних повідомлень.
У різні періоди політичної історії існували відмінні політичні цінності. Це достоту не нова думка. Але ми внесемо у неї певний елемент „новизни” зазначивши, що політичні цінності, які поділяються суспільством можуть у корені суперечити політологічним закономірностям.
Відсторонені психолого-політичні рефлексії завше мали свої предметом, по-перше, неминучі політичні зміни, позначені історією,
по-друге, необхідні (телеологічні) моделі, втілення яких зумовлене онтологічно.
У політичному ж житті суспільства поняття політичних цінностей може охоплювати значну низку явищ це і моральні цінності, і цінності матеріальні (цивілізаційні), релігійні, гуманітаристські тощо. Й усі ці соціальні цінності виступають своєрідним матеріалом політичного процесу, опосередковуючи який політологія здатна висувати пояснювальні та прогностичні судження. Звісно, що явище соціально-політичних цінностей і явище цінностей політологічних не тотожні. У певні періоди розвитку культури з’являється своєрідна мода на цінності: мода на демократію або ж, навпаки, на тоталітарність, мода на революційність або консерватизм, політичний активізм або апатію. Соціально-політичні уподобання мінливі; політологічні пріоритети незмірно сталіші.
Психолого-політична атмосфера нині вельми складна. Сьогоденню притаманне надзвичайно підозріле ставлення до політичного радикалізму. Поняття „радикалізм” (від лат. radix корінь) у має кілька значень. Розглядається як механізм якісного перетворення політичних процесів, що передбачає рішучі та безкомпромісні дії для досягнення мети; політичний рух, що вдається до крайніх засобів досягнення мети; соціокультурна традиція, обумовлена відповідним типом особистості і національно-цивілізаційних особливостей суспільства і держави. В основі радикалізму лежить, по-перше, негативне ставлення до наявного політичному феномену, а по-друге, визнання одного з можливих способів виходу з реальної ситуації як єдино можливого. У той же час радикалізм не можна віднести до яких-небудь визначених політичних позицій. Радикалізм може виявлятися в різних формах нігілізму, екстремізму, тероризму, революціонаризму. Однак прийнято говорити і про «радикальний центр», тобто політичну позицію, що відкидає крайності і вимагає проводити збалансовану політику. Як показує історія, досить часто держава сама створює ситуації, що породжують радикалізацію політичних суб'єктів. Дуже точно щодо цього висловився М.О.Бердяєв, стверджуючи, „темрява революції” проривається у буття тільки тоді, коли політична влада не „випромінює світло”.
Проте, як правило, спосіб діяльності, що тяжіє до крайностей, радикалізм, відіграє в суспільстві дестабілізуючу роль, сприяє конфронтації політичних сил, провокує поглиблення конфліктів, розбалансування системи керування. Але у визначених соціально-політичних умовах радикалізм може сприяти критичному перегляду урядом свого політичного курсу, перешкоджати нагромадженню негативної енергії усередині суспільства. Іноді правлячі кола можуть до деякої мірі й включати радикальні вимоги до цілей своєї діяльності. Оскільки жодна радикальна політична цінність не може бути реалізована у повній мірі, то таке опосередковування радикальних ідей у практичній політиці позбавляє їх усієї беззастережності, веде до їхнього узгодження з існуючою політичною системою. У такому випадку часткова реалізація радикальних цінностей знімає їхнє деструктивне навантаження.
Політичні процеси в Україні (тай в усьому світі загалом) свідчать про те, що політичний радикалізм був і залишається їхнім невід'ємним компонентом, що істотно впливає на характер і динаміку розвитку суспільства. Поряд з консерватизмом, політичний радикалізм є найважливішою політико-культурною традицією. Обумовлений історичними, географічними, політичними, соціальними, психологічними особливостями розвитку країни. Радикалізм у свою чергу і сьогодні впливає на характер функціонування всіх сфер суспільства менталітет, почуття, настрої, звички індивідів і соціуму, на моделі поведінки, форми політичної участі. Він виявляється на рівні соціальних верств, еліти і контреліти, опозиційних груп, обумовлюючи осьову лінію політичної поведінки лідерів і простих громадян. Структурна перебудова істотних компонентів суспільного організму актуалізує завдання нейтралізації наслідків проявів крайностей радикалізму, обмеження його впливу на політичне життя. У переломні історичні періоди, коли піддаються істотної трансформації основи життя людей, ідеали, ціннісні установки, особливо необхідне зважене ставлення до цього феномена. Політичний радикалізм це реальність, на яку варто зважати. Перед практичною політикою може стояти значна спокуса зведення політичного процесу до рамок юридичного нормативізму. Це істотна проблема відношення між політикою і правом. Думки теоретиків з цього приводу розходяться. Зазначимо лише, що цілковите зведення політичного життя до реалізації юридичних максим може зумовлювати політичну стагнацію. Тож у тій чи іншій мірі політичний процес можу (і повинен) видозмінювати правничі окраїни.
Відзначимо також, що у висвітленні проблеми політичного радикалізму істотне значення мають праці вчених і соціально-психологічного напрямку Г.Тарда, , Д.В. Ольшанского й ін. У науці створена визначена база для подальшого поглибленого дослідження проблеми радикалізму. Сукупність методологічних підходів, що враховують антропологічні, соціальні, цивілізаційні та культурологічні аспекти, адекватні аналізованому феномену і дозволяють виявити його соціокультурні джерела, сутність, національно-цивілізаційні особливості та пояснити відтворюваність у часі. З цих позицій політичний радикалізм розкривається як соціокультурний феномен, обумовлений особливостями історичного, релігійного розвитку країни, що виявляється в ціннісних орієнтаціях, стійких формах політичного поводження суб'єктів, націлених на опозиційність, зміни, тотальний, швидкий темп змін, примат силових методів у реалізації політичних цілей.
Радикалізм виконує такі функції в політичному процесі:
· сигнально-інформаційна інформування про ступінь неблагополуччя суспільно-політичного середовища;
· самодостатньо-деструктивна розрядження соціальної напруженості шляхом виходу невдоволення, що нагромадилося;
· ситуативно-конструктивна тиск на політичні інститути, підготовку, прийняття і проведення політичних рішень;
· стратегічно-консервативна корегування політичного курсу;
· стратегічно-праксиологічна стимулювання корінних політичних змін, інновацій.
Загалом, результати теоретико-експериментального дослідження можна відобразити в наступних пунктах висновків.
1. У сприйманні політичних рекламних повідомлень вирішальне значення відіграють соціокультурні чинники. Політична свідомість проявляється як сукупність думок, теоретичних концепцій, ментальних явищ, поглядів, уявлень, що відображають ставлення суб’єкта до політики, влади, держави взагалі й специфіку сприймання ним політичного процесу.
2. Констатуючий етап дослідження дозволив з’ясувати таке:
а)взаємозв’язок політичного мислення й особистісних властивостей виборців може бути розкритий у контексті чотирьох типів політичної свідомості: дієво-ригідного, дієво-флексибельного, рецептивно-ригідного; рецептивно-флексибельного;
б) розуміння рекламних повідомлень відбувається щонайповніше виборцями з дієво-флексибельним і рецептивно-флексибельним типами політичної свідомості.;
в)представники дієво-флексибельного типу політичної свідомості продемонстрували, порівняно з іншими її типами, найвищий ступінь рефлективності й найвиразнішу тенденцію до об’єктивного сприймання політичних явищ. Серед них найкращі показники (порівняно з робітниками та педагогами) демонструють студенти.
3. Доведено: підвищення здатності до об’єктивного трактування політичних явищ, зокрема в процесі сприймання політичних рекламних повідомлень, забезпечується комплексним застосуванням наступних формувальних заходів: а)тренінгу з розвитку рефлективних умінь: особистісної та предметної (у даному випадку соціально-політичної) рефлексії; б) організації діяльності політичного дебат-клубу; в)запровадження інформаційного курсу з психологічних основ політичної реклами.
4. З’ясовано особливості впливу формувальних заходів на представників різних типів політичної свідомості. Зокрема, у представників дієво-флексибельного типу досягнуто найбільшої об’єктивності трактування політико-рекламних повідомлень.
5. Показано, що реалізація системи формувальних заходів забезпечує актуалізацію рефлективних здатностей, сприяє виробленню самостійної політичної поведінки, уможливлює незалежність від емоційно оформлених впливів політичної реклами, завданням яких є здійснення політичного маніпулювання. Застосовані заходи, спрямовані на розвиток рефлексії позитивно позначилися на повноті розуміння політичних текстів представниками експериментальної вибірки. Експериментально показано, що система спеціально організованих формуючих засобів сприяє розвитку рефлексії, що визначає об’єктивність сприймання політичної реклами.

Перспективи подальших досліджень пов’язані з перевіркою можливості застосування розроблених методів формування об’єктивності сприйняття політичної реклами й у роботі з іншими соціальними групами молоді.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Адорно Т. Исследование авторитарной личности. Под общ.ред.д.филос.н. В.П.Култыгина. М.: Серебряные нити, 2001. 416 с.
2. Азаров Н.Н. Стиль действования: рефлексивность импульсивность // Вопр.психол. 1982. - №3. С. 121 126.
3. Антонова Н.В. Проблема личностной идентичности в интерпретации современного психоанализа, интеракционизма и когнитивной психологии // Вопр. психол. 1996. - № 1. С. 131 142.
4. Апель К.-О. Трансцендентально-герменевтическое понятие языка // Вопр. филос. 1997. - № 1. С. 76 92.
5. Апресян Ю.Д. Лексическая семантика. Синонимические средства языка: Автореф. дис д-ра филол.наук: (10.02.19) Минск, 1983. 37 с.
6. Арабаджиєв Д.Ю. Проблема методології дослідження політичної міфології // Практична філософія. - № 3, 2004 (№ 13). С. 54 60.
7. Арестова О.Н., Шильштейн Е.С. Проективный вариант техники репертуарных решеток в исследовании структуры «Я» // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14, Психология. 1998. - № 1. С. 8 18.
8. Асмолов А.Г. Толерантность: от утопии к реальности // На пути к толерантному сознанию. М.: Смысл, 2000. 255 с.
9. Ахиезер А.С. Проблема переходов в социокультурных процессах, феномен осмысления-переосмысления ситуации // Мир психологии. 2000. - №1. С. 217-229.
10. Баксанский О.Е., Кучер Е.Н. Современный когнтивный подход к категории «образ мира» // Вопр. филос. 2002. - № 8. С. 52 69.
11. Балл Г.О. Проблема обгрунтування суспільної ідеології у світлі гуманістичного підходу // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України, 12 листопада 1998 р. К.: Гнозис, 1998. С. 28 32.
12. Баранов А.Н., Добровольский Д.О. Постулаты когнтивной семантики // Известия АН. Серия литературы и языка. 1997. Т. 56. - № 1. С. 11 21.
13. Барт Р. Избранные работы. М.: Прогресс, 1994. 615 с.
14. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.
15. Бебик В.М., Головатий М.Ф., Ребкало В.А. Політична культура сучасної молоді / Український НДІ проблем молоді. К. 1996. 112 с.
16. Бебик В. Політичний маркетінг і менеджмент: Монографія. Київ: МАУП, 1996. 144 с.
17. Братусь Б.С. Личностные смыслы и вертикаль сознания // Традиции и перспективы деятельностного подхода в психологии. Школа А.Н.Леонтьева. М.: Смысл, 1999. С. 284-299.
18. Беличенко А.В. «Нелинейная наука» и вечные вопросы познания // Практична філософія. 2003. - № 4. С. 153-172.
19. Богданов Е.Н., Зазыкин В.Г. Психология политической рекламы. Калуга: КГПУ им. К.Э.Циолковского, 2002. С. 10 23.
20. Бойко Л.Н. Система ожиданий личности / Психологический образ: строение, механизм, функционирование и развитие. Т.1. М., 1994. С.41.
21. Бойченко В. Проблеми полікультурного виховання особистості; теоретичний аспект: Зб. наукових праць / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Вип. 5. Кн. 1. Київ-Житомир, 2003. С. 138-144.
22. Бондаренко В., Литвиненко О. Глобальна ідейно-політична гегемонія та становлення нових незалежних держав // Стратегічна панорама. 2000. - №. 3-3. С. 156- 160.
23. Борис І.З. Політична свідомість і ціннісні орієнтації молоді // Зб.наук.праць: філософія, соціологія, психологія. Івано-Франківськ: Вид-во Плай” Прикарпатського ун-ту, 2001. Вип. 6. Ч. 2. С.131 138.
24. Бугрименко Е.А., Эльконин Б.Д. Знаковое опосредствование в процессах формирования и развития // Вестн. Моск.ун-та. Сер.14, Психология. 1994. -№ 4. С. 27 35.
25. Буякс Т.М., Зевина О.Г. Опыт утверждения общечеловеческих ценностей культурных символов в индивидуальном сознании // Вопр. психол. 1997. - № 5. С. 44 55.
26. Варій М.Й. Політико-психологічні передвиборні та виборчі технології: Навч-метод. посібник. К.: Ельга, Ніка-Центр, 2003. 400 с.
27. Василюк Ф.Е. Уровни построения переживания и методы психологической помощи // Вопр. психол. 1988. - №5. С. 27-37.
28. Васютинський В.О. Соціально-психологічний аналіз влади як сучасна наукова проблема // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України, 12 листопада 1998 р. К.: Гнозис, 1998. С. 556 569.
29. Вачков И.В. Основы технологии группового тренинга. Психотехники: Учеб.пособие. М.: Изд-во Ось-89”, 2003. 224 с.
30. Вебер М. Основные социологические понятия // Теоретическая социология: Антология: В 2 ч. /Пер. с англ., фр., нем., ит. М.: Книжный дом «Университет», 2002. Ч.1. С. 70 146.
31. Вебер М. Объективность” социально-научного и социально-политического познания // Теоретическая социология: Антология: В 2 ч. / Пер. с англ., фр., нем., ит. М.: Книжный дом «Университет», 2002. Ч.1. С. 147-215.
32. Величковский Б.М., Блинникова И.В., Лапин Е.А. Представление реального и воображаемого пространства // Вопр.психол. - 1986. - №.3.
33. Викат М., Колга В. Звучание времени и зримое пространство в когнитивных стилях // Когнитивные стили. Таллин: ЭИНЛ, 1986. С. 82-86.
34. Вишневська Л. Деякі аспекти методології толерантності // Рідна школа. 2003. - № 4. С. 43-45.
35. Войтасик Л. Психология политической пропаганды. М.: Прогресс, 1981. 278 с.
36. Войтович Н. Політична реклама в ЗМІ та політична культура // Зб.пр.н.-д. центру періодики. 2003. Вип. 11. С. 407 417.
37. Вятр Е. Социология политических отношений: Пер. с польск. / Под ред. и с предисл. Ф.М. Бурлацкого. М.: Прогресс, 1979. 463 с.
38. Герасимова Н.И. Роль рефлексии в процессах обновления сознания. // Проблемы психологии творчества. Гродно: Прогресс, 1990. Ч.2. С. 105 107.
39. Герасимова И.А. Диалог культур и когнитивная эволюция // Эволюция. Мышление. Сознание. (Когнитивный подход и современная эпистемология). М.: Канон+, 2004. С. 169-222.
40. Гірц К. Інтерпретація культур: Вибрані ессе / Пер. с англ. К.: Дух і Літера, 2001. 542 с.
41. Гнатко М.М. Психологічні чинники формування ставлення особистості до держави // Проблеми політичної психології та її роль у становленні громадянина Української держави. К. 2001. Вип. 3. С. 234.
42. Головаха Є. Ставлення до влади і політичний вибір молоді України // Соціологія: теорія, методи, маркетінг. 2002. - №1. С. 117 127.
43. Голосов Г.В. Поведение избирателей в Росии: теоретические перспективы и результаты региональных выборов // Полис. М., 1997. - № 5. С. 44 56.
44. Голядкин Н. Творческая телереклама (из американского опыта) : Учеб.пособие. М.: НИАНО Институт истории и социальных проблем телевидения, 1998. 135 с.
45. Гордеева Н.Д., Зинченко В.П. О роли когнитивных компонентов в функциональной структуре предметного действия / Психология восприятия. Материалы советско-норвежского симпозиума. М.: Наука, 1989. С. 84 100.
46. Грачева А.М., Нистратов А.А., Собкин В.С. Персонажи фильма в пространстве театральных амплуа // Вестн. Моск. ун-та. Сер. 14, Психология. 1990. - № 1. С. 24 33.
47. Грива О.А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полікультурного середовища: Монографія. К.: Вид. Парапан, 2005. 228 с.
48. Громов В.И. Политик глазами студентов: социально-психологические особенности восприятия //Теория коммуникации & прикладная коммуникация. Вестник Российской коммуникативной ассоциации / Под общ.ред. И.Н.Розиной. Ростов н/Д.: ИУБиП. - Вып.1. 2002. С. 37 43.
49. Грушевський М. Початки громадянства. Генетична соціологія. Відень, 1921. - 648 с.
50. Грушевський М.С. Історія України - Руси в 11 т., 20 кн. / НАН України; Інститут української археографії. -Т.1. К.: Наукова думка, 1994.
51. Гуссерль Э. Идеи к чистой феноменологии. М.: Лабаринт, 1994. 110 с.
52. Гуревич П.С. Конфигурация могущества / Метаморфозы власти: Пер. с англ. / Э. Тоффлер. М.: ООО «Изд-во АСТ», 2003. С. 3 12.
53. Гуревич П.С. Психология рекламы: Учебник для студ вузов / П.С.Гуревич. М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2005. 287 с.
54. Дегтярев А.А. Основы политической теории. М., 1998. С. 95 96.
55. Дембицька Н.М. Уявлення про владу студентської молоді як показник її управлінської позиції у сфері державотворення // Актуальні проблеми психології. К. 2001. Т.1. Ч.1. С. 25 33.
56. Деррида Ж. Структура, знак и игра в дискурсе гуманитарных наук // Деррида Ж. Письмо и различие / Пер.с фр. СПб: Академический проект. 2000. С. 352-368.
57. Джуринский А.Н. Поликультурное воспитание: сущность и перспективы развития // Педагогика. 2002. - № 10. С. 93-96.
58. Добрускин М.Е. Формирование политической культури студентов // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України, 12 листопада 1998 р. К.: Гнозис, 1998. С. 476 481.
59. Донцов А.И., Баксанский О.Е. Схемы понимания и объяснения физической реальности // Вопр. филос. 1998. - № 11. С. 75 90.
60. Допира А.И. Предпосылки восприятия и понимания сообщений СМИ о политических деятелях // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України, 12 листопада 1998 р. К.: Гнозис, 1998. С. 570 575.
61. Дроздова М. Динаміка політичної свідомості студентів у процесі виборчої кампанії 2004 року // Соціальна психологія. 2005. - № 4 (12). С. 32 43.
62. Дружинин В.Н., Гребенюк Г.А., Самсонова Е.Ю. Исследование психосемантической репрезентации общих умственных способностей // Психол.журн. - 1993. - №3 . С. 42 55.
63. Дружинин В.Н. Когнитивные способности: Структура. Диагностика. Развитие. М. СПб: Per Se, Иматон. 2001. 260 с.
64. Дюркгейм Э. О разделении общественного труда. Метод социологии / Изд.подг. А.Б.Гофман. М.: Наука, 1991. 574 с.
65. Егорова М.С. Особенности социализации, влияющие на формирование когнитивного стиля // Экспериментальные исследования по проблемам общей и социальной психологии и дифференциальной психофизиологии. М.: Изд-во МГУ, 1979. С.78-84.
66. Егорова-Гантман Е.В., Плешаков К.В., Байбакова В.Б. Политическая реклама. М.: Никколо-Медиа, 2002.- 236 с.
67. Зазыкин В.Г. Психологические основы гуманистической рекламы. М.: Изд-во РАГС, 2000. С. 25 26.
68. Закір’янова І.А. До проблеми формування соціокультурної компетентності студентів педагогічних вузів // Зб.наук.праць КДПУ. Вип. 11. К.: Видавн.центр КДПУ, 2000. С. 35 38.
69. Заярна О. Як переконати масову аудиторію: Психологічні чинники ефективності пропаганди // Нова політика. 1999. Т.1. С. 28-31.
70. Ильин Е.П. Психология индивидуальных различий. СПб.: Питер, 2004. 701 с.
71. Инглхарт Р. Постмодерн: меняющиеся ценности и изменяющиеся общества // Полис. М., 1997. - № 4. С. 44 56.
72. Калина Н.Ф. Основы психотерапии. Семиотика и психотерапия. М.: Рефл-бук, Ваклер, 1997. 270 с.
73. Калина Н.Ф. Лингвистическая психотерапия. М.: Ваклер, 1999. 282 с.
74. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. М.: Изд-во Эксмо, 2004. 832 с.
75. Кассирер Э. Политические мифы // Реклама: внушение и манипуляция. М., 2001. С. 384-385.
76. Келле В.Ж. Наука как компонент социальной системы. М.: Наука, 1988. 200 с.
77. Кобозева И.М. Что значит когнитивный в лингвистике // Обработка текста и лингвистические технологии: СПб. / Под ред. Р.К.Потаповой, В.Д.Соловьева, В.И.Полякова. Вып. 5. (International Conference Cognitive Modelling in Linguistics Proceedings). Mосква: 2001. С. 19-28.
78. Козелецкий Ю. Психология принятия решений. М.: Прогресс, 1979. 504 с.
79. Компанієць В.О. Толерантність як соціально-педагогічне явище в соціокультурному контексті: Зб.наукових праць / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Вип. 5. Кн. 1. Київ-Житомир, 2003. С. 82-88.
80. Коноваленко А.В. Психология политической рекламы. Ростов н/Д: Феникс”, 2005. 96 с.
81. Лебедев-Любимов А.Н. Проблемы и перспективы развития психологических исследований в российской рекламной практике // Реклама: теория и практика, 2005. - № 2. С. 35-41.
82. Лебедев-Любимов А.Н. Психология рекламы СПб.: Питер, 2006. 384 с.
83. Левин К. Теория поля в социальных науках. СПб.: Речь, «Сенсор», 2000. 368 с.
84. Лекторский В.А. О толерантности, плюрализме и критицизме // Вопросы философии. 1997. - № 11. С. 46-54.
85. Леонтьев А.А. Основы психолингвистики. М.: Смысл, 1997. 288 с.
86. Леонтьев Д.А. Психология смысла: природа, строение и динамика смысловой реальности. 2-е испр.изд. М.: Смысл, 2003. 487 с.
87. Левин К. Теория поля в социальных науках. СПб: Речь, Сенсор”, 2000. 368 с.
88. Лотман Ю.Т. Внутри мыслящих миров. Человек текст самиосфера история. М.: Языки русской культуры, 1996. 448 с.
89. Лотман М.Ю. За текстом: Заметки о философском фоне тартуской семиотики (Статья первая) / Лотмановский сборник. - Т.1. М.: Изд-во ИЦ Гарант”, 1995. С. 214 220.
90. Лурия А.Р. Об историческом развитии познавательных процессов. Эксперимент. Психол. исследование. М.:Наука, 1974. 172 с.
91. Лурия А.Р. Язык и сознание./ Под ред. Е.Д.Хомской. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979. -320 с.
92. Максименко С.Д. Основи генетичної психології. К.: Інститут психології ім. Г.С.Костюка, 1998. 298 с.
93. Максименко С.Д., Соловієнко В.О. Загальна психологія. К.: МАУП, 2000. 256 с.
94. Малкин Е., Сучков Е. Основы избирательных технологий. М.: Русская панорама, 2002. 462 с.
95. Малхазов О.Р. Деякі методологічні підходи до розв’язання проблеми політичної освіти молоді студентов // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України, 12 листопада 1998 р. К.: Гнозис, 1998. С. 504 510.
96. Маркова И. Социальные репрезентации демократии в обыденном и рефлексивном мышлении // Психол. журнал. 1996. 3№ 5. С. 56 68.
97. Матвієнко О.В. Політична соціалізація як умова формування громадянської активності молоді // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України, 12 листопада 1998 р. К.: Гнозис, 1998. С. 510 513.
98. Меркулов И.П. Введение: формирование когнитивных представлений в эпистемологии // Эволюция. Мышление. Сознание. (Когнитивный подход и эпистемология). М.: Канон, 2004. С. 3 34.
99. Молодь України в дзеркалі соціології. К.: Українській інститут соціальних досліджень, 2001. 210 с.
100. Нартова-Бочавер С.К. Дифференциальная психология: Учеб. пособие / С.К. Нартова-Бочавер. М.: Флинта, Московский психолого-социальный институт, 2003. 280 с.
101. Наумкіна С.М. Профессиональный политик как лидер // Психолого-педагогічна наука і суспільна ідеологія: Матеріали методологічного семінару Академії педагогічних наук України, 12 листопада 1998 р. К.: Гнозис, 1998. С. 575 576.
102. Никифоров Г.С. Определение психолого-политических массовидных явлений / Психология. Учебник. / Под ред. А.А.Крылова. М.: «Проспект», 1999. -С.