ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНІ КОНФЛІКТИ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ : Внутриличностный конфликт У БОЛЬНЫХ АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису
Волошко Наталія Іванівна
УДК 159.9:61
ВНУТРІШНЬООСОБИСТІСНІ КОНФЛІКТИ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ
19.00.04 Медична психологія

Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник: Бурлачук Леонід Фокович
доктор психологічних наук
професор

Київ 2006

ЗМІСТ

Вступ 5

Розділ 1. Внутрішній конфлікт в етіології хвороби 13
1.1.Психосоматичні розлади як результат впливу специфічних
внутрішньоособистісних конфліктів 13
1.2. Загальна характеристика внутрішньоособистісних конфліктів при
класичних психосоматичних захворюваннях 16
1.3. Аналіз основних теорій в межах психосоматичного підходу 18
1.4. Специфіка внутрішньоконфліктних переживань у хворих на артеріальну
гіпертензію 23
1.5. Характеристики психологічного концепту внутрішньоособистісного
конфлікту 33
1.5.1. Уточнення змісту, суті та особливостей внутрішньоособистісних
конфліктів 33
1.5.2. Чинники виникнення внутрішньоособистісних конфліктів 40
1.5.3. Динаміка та емоційні прояви внутрішньоособистісних конфліктів 44
Висновки до розділу 1 48

Розділ 2. Методологічні передумови дослідження внут­рішньоособистісних конфліктів 51
2.1. Схемапсиходіагностичного дослідження 51
2.2. Організація психодіагностичного дослідження внутрішньоособистісних конфліктів 53
2.2.1. Характеристика досліджуваних 53
2.2.2. Обґрунтування методів дослідження 54 Висновки до розділу 2 60

Розділ 3. Аналіз результатів психодіагностичного дослідження
внутрішньоособистісних конфліктів у хворих на гіпертензію
та здорових осіб 63
3.1. Зміст внутрішньоособистісних конфліктів 63
3.2. Ступінь вираженості внутрішньоособистісних конфліктів 99
3.3. Специфіка емоційних проявів в умовах внутрішніх конфліктів і
вакуумів 105
3.4. Самооцінювання внутрішнього дискомфорту 109
3.5. Аналіз структури ціннісних орієнтацій 121
3.6. Аналіз особливостей психологічної дезадаптації як індикатора
внутрішньо­особистісних конфліктів 122
3.7. Внутрішньоконфліктні риси-комплекси як наслідок психосоціальних
конфліктів 140
Висновки до розділу 3 149
Програма психологічної допомоги хворим
на артеріальну гіпертензію 156

Висновки 171

Список використаних джерел 176

Додатки 200

ВСТУП

Актуальність дослідження. Психосоматичні розлади перебувають в центрі уваги медичної психології вже не одне десятиріччя. В останній час особливо актуальною стала необхідність комплексного, мультифакторного підходу до вивчен­­ня хронічних захворювань органів дихання, серцево-судинної, травної та інших систем організму. Складність феноменів, що вивчаються, довела необґрун­тованість спрощених причиново-наслідкових пояснювальних моделей психосома­тич­них роз­ла­дів. Об’єктивне дослідження механізмів етіології і патогенезу психо­со­­ма­­тич­них розладів можливе лише з врахуванням багатовимірності досліджуваних явищ.
Зрослий рівень вимог, які пред’являє сучасне життя до людини, нинішні культурні, економічні і соціальні трансформації вимагають від неї надзвичайної мобілізації когнітивних, емоційних і особистісних ресурсів, постійної готовності вирішувати виникаючі життєві проблеми. Хронічне перенапруження і внутрішня психологічна конфліктність - повсякденний стан сучасної людини, що відчуває на собі постійний тиск з боку соціуму. Все це є причиною значного зростання кількості хронічних захворювань, етіологія яких тісно пов’язана з особливостями психологічної сфери індивідуму. За сучасними даними, психосо­матичні розлади в індустріальних країнах поширені серед 50 - 70 % населення.
Ситуація посилюється відсутністю в Україні звичних вже для західного сус­пільства інститутів психологічної допомоги, функції яких перш за все пов’я­зані з роз­в’язанням внутрішньоособистісних конфліктів, навчанням навичкам само­­регу­ля­ції, самопідтримки і т.д. Психологічні проблеми, які могло б з успіхом вирішити психо­логічне консультування, в багатьох випадках провокують психо­соматичні дисфункції.
В якості психологічних характеристик, що визначають ймовірність виник­нення психосоматичних розладів досліджувалися особливості реагування на стресові „життєві події” (Г.Сельє, Т.Холмс), глибинні інтрапсихічні конфлікти, специфічні особистісні профілі (Ф. Александер, Ф. Данбар), окремі особистісні риси (В.І.Сіманенков, О.Т.Жузжанов), особливості фрустраційних реакцій, особливості особистісних акцентуацій (О.І.Тельнова, П.А.Капищев), типи соціально-психологічних дезадаптацій (Т. А. Айвазян, Ю. М. Губачев).
Істотні методологічні розбіжності, протиріччя даних ускладнюють узагаль­нення отриманих результатів і виробку адекватної концепції, що дозволяє оцінити внесок психологічних факторів в етиологію і патогенез розладів і розробити релевантні діагностичні і терапевтичні методи роботи з внут­ріш­ньоособистісними конфліктами та рисами психосоматичних пацієнтів.
Артеріальна есенціальна гіпертензія (гіпертонічна хвороба) належить до ряду найбільш поширених серцево-судинних захворювань. Незважаючи на успіхи у лікуванні і профілактиці есенціальної гіпертензії за останні роки, вона все ще залишається об’єктом досліджень з боку медичної психології та медицини. Це пов’язано, перш за все, з тим, що гіпертензія чинник зниження працездатності населення, а іноді інвалідизації і смертності. Крім того, гіпертензія є фактором ризику низки інших серцево-судинних захворювань, зокрема, атеросклерозу, ішемічної хвороби серця, інфаркту міокарда, порушень мозкового кровообігу. При тривалому вивченні артеріальної гіпертензії із застосуванням діагностичних методів в умовах спеціалізованого стаціонару було встановлено, що хворі на артеріальну есенціальну гіпертензію складають більше 90% всіх хворих на артеріальну гіпертензію, хворі на симптоматичну артеріальну гіпертензію 5 10 % [108].
Таким чином, актуальність теми нашої дисертаційної роботи визна­ча­ється важливістю для медичної психології більш детального вивчення психо­генних особливостей психосоматичних хворих (зокрема хворих на гіпертензію) для вибору адекватних форм психологічної корекції та профілактики в зв’язку зі зростанням кількості психосоматичних розладів.
На значення психологічних факторів в етіології і патогенезі артеріальної гіпертензії вказується в дослідженнях вітчизняних і зарубіжних науковців (Г.Ф.Ланг, 1950; А.Л. Мясніков, 1965; П. К. Анохін, 1965; Е. І. Чазов, 1975; Г. І. Ко­сицкий,1987;Дж.Енгель,1967;М.Балінт,1957;К.М.Биков,1947;Е.Р.Ка­­­літєєв­сь­ка, 1985;Т.А.Айва­зян,1990;Н.В.Гуменюк,1985;О.Б.Фанталова,2001; F.Alexander, 1951; F. Dunbar, 1948; С. Rodney, 2003; Copen R. M. 1998; Battegay, 1984; Groen, 1971; Herrmann, 1989; J. Maarit, 2003; Stein, 2003; Gathchel R, 2003; Botha K, 2002; J.Blumenthal,2002;WhiteD,2001;DenolletJ,2000;Goldstein,2000таінші). Будучипсихо­со­ма­тичним захворюванням, в розвитку якого істотна роль належить психо­травмуючим факторам, гіпертензія поки ще залишається недостатньо вивченою в плані розумін­ня психологічних механізмів цього захворювання, знання яких може забезпечити вихід на конкретні методи психологічного втручання в межах профілактики та реабілітації. Зокрема, недостатньо розробленою є поки що проблема внутрішньоособистісних конфліктів хворих на гіпертензію, дослідження якої дозволило б змістовно розкрити спонукальні установки особистості цих хворих, особливості їх психологічної дезадаптації в системі „осо­би­стість хвороба”.
Дослідження хворих з другою стадією артеріальної гіпертензії є найбільш показовим для виявлення внутрішньоособистісних конфліктів та емоційних пережи­вань, що виникають в результаті цих конфліктів. Це пов’язане з тією обставиною, що перша стадія артеріальної гіпертензії часто сама є наслідком інших захворювань, зокрема: ниркової недостат­ності, серцевої гіпертензивної хвороби, гормональних порушень; хронічних побутових впливів («сольових», алкогольних, занадто міцних чаю, кофе і ін.); пізнього токсикозу вагітних, деяких хірургічних втручань (постопераційна гіпертензія); наслідком нервових факторів. Наявність вищевказаних факторів не дозволяє виявити характерну картину саме внутрішньо­конф­ліктних переживань у хворих з першою стадією артеріальної гіпертензії. При есенціальній гіпертензії першої стадії, не пов’язаній з хворобою нирок, серця і ін., виявити зазначену картину внутрішніх конфліктів малоймовірно порівняно з другою стадією, тому що ці конфлікти на першій стадії ще не стали стійкими і показовими.
На третій стадії артеріальна гіпертензія сама стає причиною захворювань серця, головного мозку, нирок, сітківки ока і т.д. Тому виявити чітку картину внут­ріш­ньоособистісного конфлікту на третій стадії також малоймовірно, тому що відбу­вається збіг внутрішніх переживань інших спричинених гіпертензією хвороб.Отже, дослідження специфіки внутрішньоособистісних конфліктів у хворих з другою стадією артеріальної гіпертензії є найбільш доцільним.
Таким чином, актуальність дисертації визначається необхідністю для медичної психології більш детального вивчення внутрішньоособистісних конфліктних тен­денцій у хворих з артеріальною гіпертензією, розуміння специфіки емоційних проя­вів цих конфліктів для вибору адекватних форм лікування та профілактики.
Зв’язоктемизнауковимипрограмами,планами.Дисертацію виконано в межах науково-дослідницької програми „Психодіагностика особистості” кафедри медичної психології та психодіагностики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема затверджена 06.12.2001 р. на Вченій раді факуль­­тету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (протокол № 1) та погоджена з координаційною Радою АПН України (протокол № 6 від 15.06.2004 р.).
Теоретико-методологічними передумовами роботи були уявлення про єдність внутрішніх” і зовнішніх” чинників конфлікту особистості як суб’єкта цілісної конфліктної ситуації. Ці уявлення обґрунтовуються наступними теоретич­ними положеннями психології: 1) про єдність внут­рішнього” і зовнішнього” у психіці (Л.С.Виготський, О. М. Ткаченко), про предметний характер потреб, мотивів, емоцій (О.М.Леон­тьєв); 2) про унікальність і водночас типовість психо­логічних ситуацій, що мають конкретні просторово-часові характеристики, а також усталені й мінливі (си­туа­ційно специфічні”) властивості суб’єкта (особистості) (А.Анастазі, Б.Г.Ананьєв, Л.Ф.Бур­лачук, Б.Ф.Ломов, К.Левін); 3) про дина­міч­ний характер психологічної ситуації суб’єкта (Л.С.Виготський, К.Левін), тісний взаємозв’язок життєвих обставин та внутрішніх проблем особистості у динаміці її життєвого шляху і реалізації життєвих стратегій (К.С.Абульханова-Славська), про поведінкові реалізації властивостей особистості у соціальному середовищі (Л.Ф.Бур­лачук); 4) про адап­тативність поведінки людини в природному і соціальному оточенні (Б.Г.Ана­ньєв, Б.Ф.Ломов), біопсихічний та соціо­психічний рівні її детермінації (О. М. Ткаченко, М. Г. Яро­шевський); 5) про співвідношення властивостей особистості з несприят­ливими зовнішніми факторами в аналізі психологічних конфліктів як визначальних чин­ни­ків генезу психосоматичних розладів (В.М.Мясі­щев, Б.Д.Карвасарський); 6) про структуру мотиваційно-смислових утворень особистості (Д.О. Леон­тьєв). Таким чином, наведені вище постулати склали основу ситуаційного аналізу внутрішньоособистісного конфлікту як форми вияву інтеріоризованого зовнішнього конфлікту.
Об’єктом дисертаційного дослідження є внутрішньоособистісні конф­лікти.
Предметом є особливості психологічної структури цих конфліктів, специ­фіка їх емоційних проявів у хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію.
Основна гіпотеза експериментального дослідження у хворих на артеріальну гіпертензію порівняно з відносно здоровими особами спостерігається більш високий рівень розузгодження між Я-бажаним та Я-реальним в різних життєвих сферах. Така особливість хворих по-іншому може бути охарактеризована як внутрішньо­особистісний конфлікт між внутрішньо зна­чу­щими цінностями та їх наявністю в різних життєвих сферах: між тим, що є, і тим, що повинно бути, між хочу” і маю”.
Мета дослідження полягає у вивченні внутрішньоособистісних конфліктів в різних сферах життя хворих на гіпертензію, дослідженні специфіки емоційних проявів цих конфліктів та психологічних комплексів, що внутрішньозумовлюють конф­ліктні переживання.
Для реалізації мети було поставлено такі завдання:
1) проаналізувати концепції психосоматичних розладів (зокрема артеріальної есен­­ціальної гіпертензії) з метою систематизації поглядів вітчизняних та зарубіжних науковців на природу формування психогенних хвороб;
2) дослідити різновиди внутрішньоособистісних конфліктів, специфіку їх емоційних проявів та психологічних рис-комплексів, що внутрішньо зумов­лю­ють конфліктні переживання;
3) здійснити порівняльний аналіз даних про специфіку внутрішньоконфліктних пе­реживань в групі хворих на гіпертензію з відповідними даними, отриманими при дослідженні здорових осіб (контрольної групи);
4) розробити програму психологічної допомоги хворим на гіпертензію.
Для вирішення поставлених завдань в дослідженні було використано методи тестування та інтерв'ювання, зокрема: методики Рівень співвідношення „цінності” та „доступності” в різних життєвих сфе­рах”; „Сім станів”; Шкала оцінки дискомфорту; Вільний вибір цінностей (О.Б.Фан­­талова,2001); тести: Самооцінка рівня психоемоційної напруги; Тестова самоідентифікаційна система (А.П.Сі­сець­кий, 2003); а також методика авто­біо­графічного інтерв’ю та опитувальник Міні-мульт(скорочений варіант Мінесотсь­когобагато­вимір­ногоосо­бистіс­но­г­о ­опитувальникаММРІ,адаптаціяФ.Б.Бере­зіна і М. П. Мірошнікова).
Загальна вибірка склала 170 осіб, з них 100 осіб хворі на артеріальну есен­ціальну гіпертензію (з яких 70 осіб хворі на ГХ 2-ої стадії та 30 осіб ГХ 3-ої стадії) і 70 осіб контрольна вибірка („умовна норма”). Вибірки не мають значимих відмінностей за показ­никами статі, віку та освіти.
Для статистичної обробки даних застосовувались: дескриптивна статистика, t-кри­терій Стьюдента, факторний аналіз, φ-критерій Фішера, дисперсійний аналіз (комп'ютерна статистична програма SPSS 10.0).
Науковановизна дисертаційного дослідження полягає в тому, що вперше на емпіричному та теоретичному рівнях в Україні роз­гля­ну­то проблему внутрішньо­особистісних конфліктів у хворих на артеріальну гіпер­тен­зію. Запропоновано нову як для вітчизняної, так і для зарубіжної науки дослід­ницьку схему у вивченні внутрішньо­особистісних конфліктів, яка, поряд із традиційними групами стресогенних факторів, враховує специфіку емоційних проявів внутрішньо­осо­бистісних конфліктів та психо­логічних комплексів, що зумовлюють вразливість хворого до дії загальних стресогенних чинників та визначають його психологічну схильність до артеріальної гіпер­тен­зії. Створено та апробовано методики, спря­мовані на вивчення внутрішньоособистісних конфліктів. Розроблено програму психологічної допомоги хворим на гіпертензію.
Теоретичнезначення роботи полягає в тому, що виявлено та проана­лізовано внутрішньоособистісні конфлікти у хворих на гіпертензію, поглиблено уявлення про емоційні прояви цих конфліктів та психологічні риси-комплекси, що зумовлюють внутрішньоособистісні конфлікти.
Практичне значення одержаних результатів пов’язане з можливістю їх засто­су­вання в наукових та прикладних напрямах роботи. Результати роботи можуть бути використані: для доповнення змісту нормативного курсу з психології для студентів навчальних закладів медико-психологічного профілю; при виробленні рекомендацій щодо роботи психологічної служби медичних закладів та реабілітаційних центрів. На основі результатів, отриманих у дисертаційному дослідженні, розроблено прог­раму психологічної допомоги хворим нагіпертензію. Розроблений варіант методу автобіографічного інтерв’ю може вико­ри­стовуватись у дослідницьких та психо­­­діаг­но­стичних цілях для діагностики внут­ріш­ньо­осо­бистісних конфліктів у хворих на артеріальну гіпертензію.
Надійність і вірогідність отриманих даних забезпечується послідовною реалізацією теоретичних положень у вирішенні задач емпіричного дослідження; засто­­суванням комплексу методів психологічної діагностики, що відповідають пред­мету і задачам дослідження; проведенням змістовного якісного та кількісного аналізу даних; коректним використанням методів їх математично-статистичної обробки.
Наше дослідження проводилося на базі Київського інституту кардіології імені академіка М.Д.Стражеска (відділення артеріальної гіпертензії) та Київської міської клінічної лікарні № 3 (відділення інфарктне та неврологічне).
Впровадження результатів дослідження здійснювалось автором у Київській міськійклінічнійлікарні№3тауКиївськомуінститутікардіології імені ака-де­мікаМ. Д. Стражеска в ході застосування програми психологічної допомоги хворим на артеріальну гіпертензію. Отримані в дисертаційному дослід­жен­ні ре­зуль­­тати використовуються автором в науковій роботі в Інституті педа­гогіки і психології професійної освіти Академії педагогічних наук України.
Апробаціярезультатівдослідження.Головніідеїдисертаційного дослід­ження доповідалися на Четвертій, П'ятій та Шостій Всеукраїнських конференціях Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, вересень, 2001, 2002, 2003 рр.); Міжнародній науково-практичній конфе­рен­ціїТеорія і прак­тика допомоги особистості в психологічному консуль­туванні і психо­­­терапії” ( Київ, травень2005р.); щорічних наукових конференціях Київського національного універ­ситету імені Тараса Шевченка, присвячених дням науки факультету психології та соціології (Київ, квітень, 2002, 2003, 2004). Основні положення та результати обговорювалися на засіданнях кафедри психодіагнос- тики та медичної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2001-2004 рр.).
Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення в 5 статтях, з яких 4 опубліковані у фахових наукових виданнях:
1. Волошко Н.І. Психологічна структура особистісних змін у хворих на гіпертензію // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шев­чен­ка. Соціологія. Психологія. Педагогіка. 2002. Вип. 14. с. 54-58.
2. Волошко Н. І. Внутрішньоособистісні конфлікти у хворих на артеріальну гіпертензію // Вісник

Список литературы

ВИСНОВКИ

Узагальнення отриманих результатів дисертаційного дослідження дало можли­вість сформулювати наступні висновки:
1. Артеріальна есенціальна гіпертензія (гіпертонічна хвороба) психосома­тич­не захворювання, в розвитку якого істотна роль належить стресогенним фак-то­рам. Аналіз пояснювальних моделей есенціальної гіпертензії показав, що всі етіоло­гічні гіпо­тези містять психологічні фактори.Багаточисельні експери­мен­тальні дані підтверджують, що в умовах стресу ризик виник­нення есенціальної гіпертензії знач­но зростає. Однак ранжування стресо­генних чинни­ків (в різних життєвих сферах) за силою їх впливу, за їх значущістю вимагає вра­ховувати індивідуальні, культуральні, соціальні особливості, а також ті психологічні механізми, котрі опосеред­ковують руйнівний вплив несприятливих умов. Тому визначення загальних стресо­генних чинників неможливе без враху­ван­ня психоло­гіч­них особливостей, що зумовлюють вразливість чи опір цим чинни­кам та роб­лять можливим саме психосоматичний спосіб реагування на кризу.
2. Концепт внутрішньоособистісного конфлікту відрізняється складністю та багатогранністю. Аналізуючи погляди науковців щодо внутрішньоконфліктих переживань хво­рих на гіпертензію, ми здійснювали дослідження внутрішньо­особистісних конфліктів через аналіз: а) розузгодження між ціннісними смисло­утворюючими структурами особистості та реалізацією сформованих на їх основі смислоутворюючих мотивів діяльності (стан „розриву” між внутрішньо зна­чу­- щи­ми цінностями та їх наявністю в різних життєвих сферах); б) не­гативних емоційних проявів, що можуть виступати емпіричними показниками внут­рішньоособистісних конфліктів; в) пси­хологічних рис-комплексів сформованих при пере­живанні психосоціальних конф­лік­тів, що зумовлюють вразливість до дії загальних стресогенних чинників та визначають психологічну схильність до есенціальної гіпертензії.
3. У хворих на гіпертензію (2-ої і 3-ої стадій ГХ) порівняно зі здоровими особами значно вищий рівень дезінтеграції між „цінностями” та їх „наявністю” в різних жит­тєвих сферах.
За загальними показниками (у %) внутрішніх конфліктів та внутрішніх ва­куумів значних відмінностей між значеннями хворих (2-ої стадії ГХ) та здорових за­фіксовано не було. Тобто за станом внутрішнього конфлікту (як стану «розриву» між внутрішньо значущими цінностями та їх наявністю в різних жит­тєвих сферах) і за станом внутрішнього вакууму (відчуття внутрішньої порожнечі, відсутності спонук, інтересу) достовірно значущих відмінностей між показни­ками хворих (2-ої стадії ГХ) та здорових виявлено не було.
За загальними показниками (у %) внутрішніх конфліктів та нейтральних зон було виявлено, що для хворих (3-ої стадії ГХ) порівняно зі здоровими характерний достовірно підвищений показник внутрішнього конфлікту і достовірно знижений показник нейтральної зони. Це свідчить, що хворим (3-ої стадії ГХ) порів­няно зі здоровими притаманний стан «розриву» між цінностями та їх наявністю (між тим, що є, і тим, що повинно бути, між хочу” і маю”).
4.Виявлено, що найчастіше життєвими сферами, де локалізуються внутрі­шньо­особистісні конфлікти, є здоров’я, матеріальне забезпечення, сім’я та робота. Проміжне місце в структурі внутрішніх конфліктів посідають такі сфери: кохання, друзі, творчість, активне життя. Найменш конфліктними є сфери: пізнання, краса природи і мистецтва, впевненість в собі, свобода.
На підставі емпіричного дослідження та аналізу суперечностей, що лежать в основі внутрішньоособистісних конфліктів здійснено їх ранжування для хворих на есенціальну гіпертензію за ступенем конфліктності:
конфлікти, зумовлені станом здоров’я (фізичного та психічного);
конфлікти, зумовлені матеріальними труднощами;
особистісно-сімейні конфлікти (любов, сімейне життя);
конфлікти, зумовлені проблемами практичної діяльності;
конфлікти, спричинені проблемами соціальної взаємодії (впевненість у собі, наявність друзів, можливість ведення активного діяльного життя, свобода як не­залежність у діях і вчинках);
конфлікти, пов’язані з прагненням до духовного самовдосконалення (мож­ливість пізнання, творчості, сприймання краси природи та мистецтва).
5.Для хворих на гіпертензію порівняно зі здоровими особами характерні специфічні переживання внутрішньоособистісних конфліктів: виразний внут­ріш­ній вакуум”(відчуття внутрішньої порожнечі, відсутність інтересу до будь-чого), тривога, пригнічений настрій, апатія. Хворим на гіпертензію порівняно зі здоровими притаманні підвищені (але в межах норми) іпохондрія, депресія, психастеніятазниженагіпоманія(тобтооптимізм,життєлюбство,активність). Ціпсихологічнівластивостієемпіричнимипоказникамивнутріш­ньо­конфлікт- ного стану. Хворим на гіпертензію властиві психологічні риси-комплекси, що зу- мов­лю­ють вразливість до дії стресогенних чинників і породжують внутрішньо- ­осо­бистісні конфлікти в різних сферах життя, а саме: почуття недовіри як до зов­нішнього світу, так і до себе (невпевненість в майбутньому, в своїх можливо- стях, в оточуючих); почуття сумніву, нев­пев­неності в собі; їм властиве почуття обо­в’язку, відпо­ві­дальність; підвищена вимогливість та критичність до себе та до інших; прагнення до постійного успіху і схвалення з боку оточуючих.
6. За результатами роботи нами розроблено програму психологічної допо­моги хворим на гіпертензію, спрямовану на формування навичок ауто­­сугестії (зокрема, для саморе­гуляції, само­заспокоєння). Розроблений та представлений в роботі варіант методу автобіографічного інтерв’ю містить комплекс питань для досліджен­ня психо­логічних комплексів, що форму­валися на певних життєвих стадіях в процесі розв’язання психосоціальних конф­ліктів, криз.
Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані для підви­щення ефективності діяльності психологічних служб, у тому числі у лікарні та при плануванні і організації психотерапії у хворих на гіпертензію.
Здійснене дослідження не претендує на остаточне розв’язання проблеми внут­рішньоособистісних конфліктів. Частина складних питань у дисертаційній роботі лише порушена, зокрема: питання суб’єктивної значущості тих чи інших цінностей у структурі ціннісних орієнтацій, що проявляється в ході дослідження внутріш­ньоособистісних конфліктів. Цікавим, на наш погляд, є вивчення взаємозв’язку між характером внутрішньоособистісних конфліктів і типами міжособистісних конф­ліктів, які виникають у взаємодії особистості з оточу­ю­чими. Вирішення цих та інших проблем становить перспективи подальшої роботи з вивчення внут­рішньо­особистісних конфліктів.
Подальші наукові пошуки доцільно присвятити розробці більш досконалих вимірювальних процедур такого непростого психологічного феномену як внутріш­ньоособистісний конфлікт. Це дозволило б більш точно визначити, які з аспектів внутрішньоособистісного конфлікту є найбільш важливими для збереження сома­тич­ного здоров’я. Крім того, сам концепт внутріш­ньо­осо­бистісного конфлікту потребує більшої конкретизації, без чого неможливе його повноцінне використання в медичній психології і психодіагностиці.
Важливим також є вивчення структури особистості психосоматичних пацієнтів різних нозологічних груп.
Використання отриманих нами даних найбільш доцільно в сфері медичної психології. Практика психологічного консультування і психотерапії хворих на ГХ повинна враховувати їх внутрішньоконфліктні переживання. Психотерапевтична інтервенція повинна проводитися з врахуванням можливих наслідків, враховуючи психологічну дезадаптацію хворих на ГХ. Психологічна робота з цією категорією хворих повинна мати підтримуючий, а не конфронтуючий характер. Причиною цьому є слабкість «Я», труднощі з самовизначенням, небезпека спровокувати більш серйозні психосоматичні розлади. Особливо важлива робота з емоційними усклад­неннями хворих на ГХ, розвиток виразу та відреагування почуттів, навичок само­регуляції. Психологічна допомога хворим на ГХ повинна ґрунтуватися на знанні психологічних особливостей цієї категорії хворих і повинна бути спря­мована на переформування внутрішньоконфліктних переживань.
Отримані дані досить продуктивно можуть бути використані і в психодіаг-но­стичних цілях. На основі виділених нами аспектів внутрішньоконфліктних пере­живань (розбіжності між «хочу» та «маю» в певних сферах життя; негативні емоційні прояви та психологічні риси-комплекси), можно сконструювати психо­діагностичний інструментарій, який би дозволив оцінювати схильність до психо­сома­тич­них захворювань взагалі і до гіпертонічної хвороби зокрема.
Отримані дані доцільно використовувати для подальшого уточнення конст­рукту внутрішньоособистісного конфлікту і вивчення структур особистості психо­сома­тичних пацієнтів інших нозологій. Подальше вивчення психологічних чинників психосоматичних розладів повинно розширити можливості психо­діагностики в сфері оцінки схильності до психосоматичних розладів і істотно збагатити можли­вості психологічної допомоги психосоматичним хворим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова-Славская К. А. Стратегия жизни. М.: Мысль, 1991. 299 с.
2. Айвазян Т. А., Джаминов Е. А., Юренев А. П. Социально-психологические особенности больных гипертонической болезнью // Кардиология. 1985. т. 25, №6. с. 61-63.
3. Айвазян Т. А., Таравкова И. А. Сравнительные данные психолого-диагно­сти­ческого обследования больных гипертонической болезнью с помощью цветового теста. // Психологическая диагностика отношения к болезни при нервно-психи­ческой и соматической патологии. Л., 1990. с. 113-115.
4. Адлер А. О нервическом характере: Пер. с нем. СПб.: Университет. книга, 1997. 388 с.
5. Александрова В. Ю., Суслова Е. А., Александров А. А. Психологические аспекты профилактики сердечно-сосудистых заболеваний. Психологический журнал. 1985. т. 6, № 1. с. 122-130.
6. Александер Ф., Селесник Ш. Человек и его душа: познание и врачевание от древности до наших дней: Пер. с англ. М.: Прогресс-Культура; Изд-во агентства «Яхтсмен», 1995. 608 с.
7. Александровский Ю. А. Состояния психической дезадаптации и их компенсация. М.: Наука, 1976. 272 с.
8. Ананьев Б. Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
9. Анохин П. К. Очерки по физиологии функциональных систем. М.: Наука, 1975. 447 с.
10. Ануфрієва Н. М., Зелінський М. Ю. Внутрішній конфлікт і амбівалентність особистості в кризовому суспільстві // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі: Тези Міжнар. наук.-практ. конф. У 2-х кн. Чернівці, 1993. кн. 2. с. 137-138.
11. Анцыферова Л. И. Личность в трудных условиях: переосмысливание, преобразование ситуаций и психологическая защита // Психологический журнал. т. 15. 1994. - № 1. с. 3-18.
12. Бабов К. Д. Немедикаментозное лечение в клинике внутренних болезней. К.: Здоров’я, 1995. 528 с.
13. Балл Г. О. Про духовні передумови запобігання конфліктам // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Матеріали 3 Міжнар. наук.-практ. конф. Київ Чернівці. 1995. с. 43-48.
14. Бех І. Д. Духовні цінності в розвитку особистості // Педагогіка і психологія. 1997. № 1. с. 124-129.
15. Бойко В. Ю. Типология ценностных позиций и состояние кризисного сознания // Ценности социальных групп и кризис общества. Сб. науч. тр. М.: ИФАИ 1991. с. 59-73.
16. Бороздина Л. В. Что такое самооценка // Психологический журнал. т. 13. 1992. № 9. с. 99-100.
17. Бороздина Л. В., Залучева Е. А. Увеличение индекса тревожности при расхождении уровней самооценки и притязания // Вопросы психологии. 1993. № 1. с. 104-113.
18. Братусь Б. С. Аномалии личности. М.: Мысль, 1988. 304 с.
19. Будинайте Г. Л., Корнилова Т. В. Личностные ценности и личностные предпочтения субъекта // Вопросы психологии. 1993. № 5. с. 99-105.
20. Блюм Дж. Психоаналитические теории личности: Пер. с англ. М.: Академ. проект; Екатеринбург: Деловая книга, 1999. 224 с.
21. Бурлачук В. Життєвий світ і структура конфлікту // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. 1998. № 4-5. с. 93-104.
22. Бурлачук Л. Ф. Введение в проективную психологию. К.: «Ника-Центр», 1997. 126 с.
23. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика личности. К.: Здоров’я, 1989. 165 с.
24. Бурлачук Л. Ф. Психологическая диагностика личности. К.: Вища школа, 1989. 168 с.
25. Бурлачук Л. Ф. Психодиагностика: Учебник для вузов. СПб.: Питер, 2003. 352 с.: ил. (Серия «Учебник нового века»).
26. Бурлачук Л. Ф., Грабская И. А., Кочарян А. С. Основы психотерапии. К.: Ника-центр; М.: Алетейа, 1999. 320 с.
27. Бурлачук Л. Ф., Коржова Е. Ю. Психология жизненных ситуаций. М.: Российское педагогическое агентство, 1998. 263 с.
28. Бурлачук Л. Ф., Морозов С. М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер Ком, 1999. 528 с.
29. Быков К. М. Кора головного мозга и внутренние органы. М., Л., 1947. 285 с.
30. Варбан Е. А. Жизненный кризис: попытка определения // Журнал практического психолога. 1997. № 3. с. 153-161.
31. Василюк Ф. Е. Психология переживания. М.: МГУ, 1988. 216 с.
32. Василюк Ф. Е. Типология переживания различных критических ситуаций // Психологический журнал. т. 16, 1995. № 5. с.104-114.
33. Василюк Ф. Е. Жизненный мир и кризис: типологический анализ критических ситуаций // Психологический журнал. т. 16, 1995. № 3. с.90-101.
34. Васьківська С. В. Внутрішні суперечності особистості як основа міжособових конфліктів // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Тези 3 Міжнар. наук.-практ. конф. Київ Чернівці, 1995. с. 332-333.
35. Васьковская С. В., Горностай П. П. Психологическое консультирование: Ситуационные задачи. К.: Вища школа, 1996. 192 с.
36. Ващенко Ю. А. Психологічні фактори психосоматичних розладів (на матеріалі виразкової хвороби): Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.04 / Київськ. Нац. Ун-т. К., 1999. 17 с.
37. Ващенко Ю. А. Причины психосоматических расстройств (Психо­ана­ли­ти­ческая точка зрения) // Практична психологія та соціальна робота. 1998, № 2. с. 21-24.
38. Веденов А. В. Роль внутренних противоречий и способов их преодоления в развитии личности // Вопросы психологии. 1959. № 1. с. 51-63.
39. Глезер Г. А. Артериальная гипертония. М.: Медицина, 1979. 56 с.
40. Горностай П. П., Васьковская С. В. Теория и практика психологического консультирования: Проблемный подход. К.: Наук. думка, 1995. 128 с.
41. Горностай П. П. Рольові конфлікти: теорія і практика // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Матеріали 3 Міжнар. наук.-практ. конф. Київ Чернівці, 1995. с. 134-137.
42. Гоштаутас А. А. Психологические (поведенческие) факторы, связанные с риском ишемической болезни сердца. // Совр. формы и методы организац. психогигиенич. и психопрофилакт. работы. Л.: Б. и., 1985. с. 60-66.
43. Грабская И. А. Конструктивная функция конфликта // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Матеріали 3 Міжнар. наук.-практ. конф. Київ Чернівці, 1995. с. 102-105.
44. Гришина Н. В. Обучение психологическому посредничеству в разрешении конфликтов // Моск. психотерапевтич. журн. 1992. № 2. с. 145-160.
45. Грищенко В. С. Проблема конфликта в свете сущностного анализа деятельности // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі: Тези Міжнар. наук.-практ. конф. У 2-х кн. Чернівці, 1993. кн. 1. с. 60-61.
46. Гуменюк Н. В., Семернин Е. Н. Соотношение мотивации достижения и субъективного значения результатов эмоционально напряженной деятельности у больных гипертонической болезнью // Психологическая диагностика при нервно-психических и психосоматических заболеваниях. Л., 1985. с. 144-147.
47. Дзюб Г. К. Валідний метод психометричної оцінки депресій. // Архів психіатрії. Вип. 9. 1995. К.: „Акміс”, 1995. с. 110-111.
48. Донченко Е. А., Титаренко Т. М. Личность: конфликт и гармония. 2-е изд., - К.: Политиздат Украины, 1989. 175 с.
49. Дорошенко А. Б. Конфлікт та індивідуальність // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Матеріали 3 Міжнар. наук.-практ. конф. Київ Чернівці, 1995. с. 125-126.
50. Дюркгейм Э. Самоубийство: Социол. этюд: Пер. с франц. СПб.: Союз, 1998. 496 с.
51. Егорова Э. Н., Ревенко В. А. Воспитание воли как фактор психопрофилактики конфликта // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Тези 3 Міжнар. наук.-практ. конф. КиївЧернівці, 1995. С. 354-355.
52. Ершов А. А. Личность и конфликт. Л.: Знания, 1976. 40 с.
53. Життєві кризи особистості: У 2-х ч. / За ред. Л. В. Сохань, І. Г. Єрмакова. К.: ІЗМН, 1998. Ч. 1. 356 с.; Ч. 2. 568 с.
54. Злобіна О. Г., Тихонович В. О. Особистість сьогодні: адаптація до суспільної нестабільності. К.: 1996. 100 с.
55. Захаров А. И. Неврозы у детей и подростков: Анамнез, этимология и патогенез. Л.: Медицина, 1988. 248 с.
56. Зейгарник Б. В. Теории личности в зарубежной психологии. М.: МГУ, 1982. 128 с.
57. Ібрагімова І. М. До питання про поняття конфлікту // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі: Тези наук.-практ. конф. У 2-х кн. Чернів­ці, 1993. кн. 1. с. 20-21.
58. Иванов Н. В. О значении мобилизации защитных механизмов «Я» в процессе психотерапии неврозов. // 3-й Всерос. съезд невропатол. и психиатр... М.: Б.и., 1974. т. 2. с. 54-56.
59. Иванова Е. Ф., Светличный А. Л. К вопросу о диагностике внешних и внут­ренних конфликтов // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі: Тези наук.-практ. конф. У 2-х кн. Чернівці, 1993. Ч. 1. с. 38-39.
60. Индивидуально-психологические особенности личности при использовании различных методик массажа для профилактики артериальной гипертензии: Метод. рекомендации / Сост. А. В. Корниенко, А. Я. Тихонова. К.: КГИФК, 1990. 28 с.
61. Кабанов М. М. Роль психологических факторов в современной клинической медицине. Советская медицина. 1982. № 12. с. 91-98.
62. Калина Н. Ф. Лингвистическая психотерапия. К.: Ваклер; Альтерпресс, 1999. 282 с.
63. Калитиевская Е. Р. Психологические факторы в развитии гипертонической и язвенной болезни в подростковом и юношеском возрасте // Психологическая диаг­ностика при нервно-психических и психосоматических заболеваниях. Л., 1985. с.141-143.
64. Карпенко З. С. Аксіопсихологія особистості. К.: ТОВ «Міжнар. фін. агенція», 1998. 216 с.
65. Карташов С. Конфликтология. Кишинёв: Парагон, 1996. 480 с.
66. Ковалев В. И. Внутриличностно-временные конфликты: разновидности, динамика и пути разрешения // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі: Тези наук.-практ. конф. Чернівці, 1993. с. 130-132.
67. Корнєв М. Н., Коваленко А. Б. Соціальна психологія. К., 1995. 304 с.
68. Кулаков С. А. Основы психосоматики. СПб.: Речь, 2003. 288 с.
69. Кудріна Т. С. Моделі дослідження мотивації: Навчальний посібник до практикуму з курсів «Експериментальна психологія» та «Психодіагностика». К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2002. 68 с.
70. Кравченко Н. Е. Структура внутреннего конфликта // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі: Тези наук.-практ. конф. У 2-х кн. Чернів­ці, 1993. кн. 2. с. 172-173.
71. Краткий психологический словарь (Под общ. ред. А. В. Петровского, М. Г. Яро­шевского). М.: Политиздат, 1985. 431 с.
72. Лазоренко Б. П. Психологічні особливості особистісних конфліктів та засоби їх вирішення // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Тези 3 Міжнар. наук.-практ. конф. Київ Чернівці, 1995. с. 299-301.
73. Лакосина Н. Д. Клинические варианты невротического развития. М.: Меди­цина, 1970. 222 с.
74. Лапланш Ж., Понталис Ж.-Б. Словарь по психоанализу: Пер. с фр. М.: Высш. шк., 1996. 623 с.
75. Левин К. Топология и теория поля // Хрестоматия по истории психологии: Тексты. М.: Изд. МГУ, 1980. с. 122-131.
76. Левко Г. М. Вивчення внутрішньоособистісних конфліктів у радянській та вітчизняній психології // Збірник наук. праць КВГІ 1999. № 5. с. 46-52.
77. Левко Г. М. Аналіз визначень конфлікту в зарубіжній психології // Індивідуальний підхід до особистості дитини дошкільного та молодшого шкільного віку в навчально-виховному процесі: Матеріали обл. Наук.-практ. конф. Чернівці: „Прут”, 1998. с. 152-156.
78. Леонгард К. Акцентуированные личности. К.: Выща шк., 1989. с. 12-170.
79. Леонтьев А. Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1977. 304с.
80. Леонтьев Д. А. От социальных ценностей к личностным: социогенез и фено­менология ценностной регуляции деятельности // Вестник МГУ: Психология. 1996. № 4. с. 35-44.
81. Лисенко О. П. Проблема діагностики і вирішення внутрішнього конфлікту у процесі індивідуальної психокорекції // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Тези 3 Міжнар. наук.-практ. конф. Київ Чернівці, 1995. с. 459.
82. Личность пациента и болезнь / В. Т. Волков, А. К. Стрелис, Е. В. Караваева, Ф.Ф. Тетенев. Томск: Красн. Знамя, 1995. 326 с.
83. Ложкин Г. В., Герасимчук О. С. Внутрішньоособистісний конфлікт само­ідентифікації // Демографічна ситуація в Карпатському регіоні: реальність, проблеми, прогнози на ХХІ століття: Тези Міжнар. наук.-практ. конф. Чернівці Київ, 1996. с. 392.
84. Ложкин Г. В., Дорофеева О. И. Конфликт в субъективно переживаемых побуждениях к профессиональной деятельности // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Тези 3 Міжнар. наук.-практ. конф. Київ Чернівці, 1995. с. 188-189.
85. Лоуэн А. Биоэнергетика (Революционная терапия, которая использует язык тела для лечения проблем разума). СПб.: Ювента, 1998. 384 с.
86. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф., Психосоматический больной на приеме у врача. Санкт-Петербург, 1996. 255 с.
87. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф., Ледерах-Гофманн К. Психо­соматичний хворий на прийомі у лікаря. К., 1997. 326 с.
88. Максименко С. Д. Загальна психологія: Навчальний посібник. Київ: Центр навчальної літератури”, 2004. 272 с.
89. Марков С. Л. Творче ставлення до конфліктів та основні прийоми їх розв’язання // Творче розв’язання конфліктів у педагогічному процесі: Матеріали регіон. наук.-практ. конференції. Чернівці: Прут, 1999. с. 48-55.
90. Мармазинська П. Є., Ятченко А. Д. Вплив внутрішньоособистісних конфліктів на формування Я-концепції // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі: Тези наук.-практ. конференції. У 2-х кн. Чернівці, 1993. кн. 2. с.169-171.
91. Мерлин В. С. Проблемы установки в психологических конфликтах // Психологические исследования / Под рук. Прангишвили А. С. Тбилиси: Изд-во Мецниереба, 1973. с. 248-252.
92. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике / М. М. Ка­банов, А. Е. Личко, В. М. Смирнов. Л.: Медицина, 1983. 311 с.
93. Милютина Е. Л. Особенности эмоционально-волевой регуляции в условиях внутриличностного конфликта (на примере наркозависимости): Дис. канд. псих. наук. КДУ. К., 1991.
94. Михеева И. Н. Амбивалентность личности социально-психологический аспект. М.: Наука, 1991. 125 с.
95. Мишина Т. М. К исследованию психологического конфликта при неврозах // Тр. Ленингр. науч.-исслед. психоневрол. ин-та им. В. М. Бехтерева: «Неврозы и пограничные состояния». Л.: Б.и., 1972. т. 63. с. 35-38.
96. Мясищев В. Н. Личность и неврозы. Л.: Изд-во ЛГУ, 1960. 426 с.
97. Мясищев В. Н. Психология отношений. Воронеж: МОДЭК, 1995. 356 с.
98. Наенко Н. И. Психическая напряженность. М.: Изд-во МГУ, 1976. 111 с.
99. Немчин Т. А. Состояния нервно-психического напряжения. Л.: Изд-во ЛГУ, 1983. 166 с.
100. Непомнящая Н. И., Рубцова С. Н. Музе Э. Н. Ценностность как центральный компонент психической структуры личности // Вопросы психологии. 1980. № 1. с. 22-30.
101. Николаева В. В. Влияние хронической болезни на психику. М., 1987. 167 с.
102. Общая психодиагностика. Основы психодиагностики немедицинской психо­терапии и психологического консультирования / Бодалев А. А., Столин В. В., Аванесов В. С. и др. М.: Изд-во МГУ, 1987. 304 с.
103. Омелаєнко І. Б. Експериментальна діагностична корекційна модель конф­ліктної поведінки та її застосування в психологічній практиці // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілактика: Тези 3 Міжнар. наук.-практ. конф. Київ Чернівці, 1995. с. 363-365.
104. Омелаєнко І. Б. Невротична поведінка: психолого-конфліктологічна характе­ристика // Практична психологія та соціальна робота. 1998. № 9. с. 8-11.
105. Онищенко Г. І. Уявлення про внутрішньоособистісний конфлікт в консуль­туванні і психотерапії // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі: Тези наук.-практ. конф. У 2-х кн. Чернівці, 1993. кн. 2. с.154-155.
106. Основи практичної психології: Підручник / Панок В., Титаренко Т., Чепелєва Н. та ін. К.: Либідь, 1999. 536 с.
107. Основи психології: Підручник / За заг. ред. О. В. Киричука, В. А. Роменця. К.: Либідь, 1995. 632 с.
108 Передерий В. Г., Ткач. С. М. Клинические лекции по внутренним болезням в 2-х томах. т. 1. К.: Манускрипт, 1998.
109. Петровская Л. А. К вопросу о природе конфликтной компетентности // Вестник МГУ: Психология: 1997. № 4. с. 41-45.
110. Пірен М. І. Основи конфліктології: Навчальний посібник. К.: Б.в., 1997. 378 с.
111. Психология личности в трудах отечественных психологов / Сост. Л. В. Ку­ликов. СПб.: Питер, 2000. 480 с.
112. Психология личности: Хрестоматия. В 2-х т. Самара: «БАХРАХ», 1999. Т. 1. 448 с.; Т. 2. 544 с.
113. Психологія: Підручник / Ю. Л. Трофімов; П. А. Гончарук; Т. С. Кириленко; Т. С. Кудріна; О. В. Рудоміно-Дусятська; Я. І. Український та ін.; за ред. Ю.Л. Тро­фімова. К.: Либідь, 1999. 558 с.
114. Психотерапевтическая энциклопедия / Под ред. Б. Д. Карвасарского. СПб.: Питер Ком, 1998. 752 с.
115. Роджерс К. Р. Консультирование и психотерапия. Новейшие подходы в области практической работы: Пер. с англ. М.: ЭКСМО Пресс, 1999. 464 с.
116. Рожанец Р. В., Копина О. С. Психологические проблемы профилактической кардиологии. // Психолог. журн. 1986. № 1. с. 45-54.
117. Роменець В. А., Маноха І. П. Історія психології ХХ століття. К.:Либідь, 1998. 990 с.
118. Рубинштейн С. Л. Основы общей психологии. СПб.: Питер Ком, 1999. 720 с.
119. Рухманов А. А. Личностные аспекты психосоматических соотношений при гипертонической болезни // Журн. невропатологии и психиатрии им. Корсакова. 1985. т. 85, вып. 6. с. 915-925.
120. Санникова О. П., Брынза И. В. Профессиональный кризис как один из видов психических состояний // Психологія на перетині тисячоліть: збірник наук. праць учасників П’ятих Костюк. читань: В 3 т. К.: Гнозис, 1998. т. 3. с. 125-130.
121. Сознание личности в кризисном обществе / Под ред. К. А. Абульхановой-Славской, А. В. Брушлинского, М. И. Воловиковой. М.: ИП РАН, 1995. 193 с.
122. Свищенко Е. П., Коваленко В. Н. Гипертоническая болезнь. Вторичные гипертензии. К.: Либидь, 2002.
123. Свядощ А. М. Неврозы. М.: Медицина, 1982. 366 с.
124. Селье Г. Стресс без дистресса. М.: Прогресс, 1979. 125 с.
125. Симаненков В. И. Сравнительная психологическая характеристика язвенной болезни и ишемической болезни сердца: Автореф. дисс. психол. наук: 19.00.04 / Ленингр. инст. усоверш. врачей. Л., 1980. 24 с.
126. Сісецький А. П. Проективна візуалізація в особистісній стабілізації пацієнтів кардіологічного профілю // Перспективи психології. К., 2004, вип. 5.
127. Скок М. А. Тенденції зміни ціннісних орієнтацій особистості // Психологія на перетині тисячоліть: збірник наук. праць учасників П’ятих Костюк. читань: В 3 т. К.: Гнозис, 1998. т. 3. с. 189-190.
128. Скотна Н. В., Дудок А. І. Соціальний конфлікт проекція внутрішнього конфлікту особистості // Конфлікти в суспільстві: діагностика і профілакт... Київ Чернівці, Б.в. 1995. с. 34-36.
129. Словник-довідник термінів з конфліктології / За ред. М. І. Пірен, Г. В. Лож­кіна. Київ Чернівці, 1995. 318 с.
130. Словарь практического психолога / Сост. С. Ю. Головин. Минск: Харвест, 1997. 800 с.
131. Суицид. Хрестоматия по суицидологии. К.: А. Л. Д., 1996. 216 с.
132. Соколов Е. И. Особенности типа личности при гипертонической болезни. // Психолог. журн. 1981. т. 2. № 6. с. 125-134.
133. Соловьев С. С. Особенности эмоций больных с заболеваниями сердечно-сосудистой системы и желудочно-кишечного тракта // Вестник гипнологии и психотерапии. 1992. № 2. с. 36-38.
134. Соловьева А. Д., Каменецкая В. И., Ломова Р. И., Рыжков В. Н. Психо­вегетативные нарушения в анамнезе больных с язвенной болезнью и гиперто­нической болезнью // Роль эмоционального стресса в генезе нервно-психических и соматических заболеваний. М.: ІММИ, 1997. с. 110-114.
135. Столин В. В. Самосознание личности. М.: Изд-во МГУ., 1983. 284 с.