ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У МАЙБУТНІХ РЕДАКТОРІВ У ВЗАЄМОДІЇ З АВТОРАМИ :

Краткое описание

Національний технічний університет України
Київський політехнічний інститут”

На правах рукопису

ЖИРУН ОКСАНА АНАТОЛІЇВНА

УДК 159.9:655.51

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ
У МАЙБУТНІХ РЕДАКТОРІВ
У ВЗАЄМОДІЇ З АВТОРАМИ

Спеціальність 19.00.07 педагогічна та вікова психологія

Д и с е р т а ц і я
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
Винославська Олена Василівна
кандидат психологічних наук,
доцент кафедри психології і педагогіки

Київ 2006

ЗМІСТ

ВСТУП

5

РОЗДІЛ 1. Теоретично-методологічні засади вивчення комунікативної компетентності редактора

1.1. Проблема взаємодії спільної діяльності і спілкування як сфери прояву комунікативної компетентності редактора .................................

13

1.2. Особистісні чинники комунікативної компетентності редактора ...............................

38

1.3. Взаємозв’язок психологічної готовності редактора до професійної діяльності та комунікативної компетентності .......................

56

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1 ...................................................

70

РОЗДІЛ 2. Експериментальне дослідження особливостей комунікативної компетентності майбутніх редакторів у навчальному процесі

2.1. Зміст і структура комунікативної компетентності редактора .................................

72

2.2. Структура проведення і результати констатуючого експерименту ............................

98

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 2 ...................................................

122

РОЗДІЛ 3. Формування комунікативної компетентності майбутніх редакторів

3.1. Розробка психологічних засобів формування комунікативної компетентності майбутніх редакторів у навчальному процесі ...............................................................

124

3.2. Проведення та результати формуючого експерименту .....................................................

136

ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 3 ...................................................

168

ВИСНОВКИ ..............................................................................

170

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ .................................

172

ДОДАТКИ

Додаток 1 ...........................................................

214

Додаток 2 ...........................................................

218

Додаток 3 ...........................................................

220

Актуальність дослідження. Соціально-політичні зміни в українському суспільстві сприяли розвитку видавничої справи. До формування інформаційного простору в його сучасних обрисах причетні чимало фахівців різних спеціальностей та кваліфікацій. Та в якій би сфері (преса, радіо, телебачення, книго- та пресовидання тощо) не готувався „інформаційний продукт”, ключовою фігурою цього процесу залишається редактор. Водночас вельми динамічні трансформації у сфері економіки видавничої справи, у її правовій базі, технічне та технологічне переозброєння галузі, комп'ютеризація редакційно-видавничих процесів, принципові зміни в структурі самого виробничого процесу, зокрема, зміщення акцентів у бік додрукарських процесів, особливо, в бік спілкування з автором, як безпосереднього, так і опосередкованого текстом висуває перед сучасним редактором низку нових професійних вимог.
Безумовно, це спричиняє потребу у докорінному реформуванні системи фахової освіти, відповідно до сучасних вимог, породжує необхідність у проведенні постійних теоретичних та практичних досліджень в галузі підготовки спеціалістів-редакторів. Вирішення нових завдань, що виникли перед системою освіти України, вимагають активного впровадження практичних психологічних знань у практику підготовки майбутніх редакторів.
У комплексі взаємопов’язаних чинників, від яких залежить ефективність формування всіх підструктур готовності до професійної діяльності, системоутворюючим є комунікативна підготовка спеціаліста. Саме тому вона розглядається як важливий напрям в системі професійного навчання майбутніх редакторів, як чинник ефективної діяльності редактора. Багатоаспектна діяльність редактора зумовлює високі вимоги до його індивідуально-психологічних особливостей та професійних якостей, зокрема до рівня його комунікативної компетентності. Річ у тім, що професійна діяльність редактора відноситься до видів праці, де спілкування з автором, що супроводжує його діяльність, перетворюється на професійно значущий чинник. Зокрема, редагування, вичитування авторського тексту здійснюються через організацію конструктивного спілкування з авторами та іншими учасниками редакційного процесу.
Важливими передумовами для дослідження проблеми комунікативної підготовки майбутніх редакторів виступають психологічні концепції спілкування. Так, методологічні проблеми спілкування проаналізовано у працях К.О. Абульханової-Славської, О.О. Бодальова, М.С. Кагана, С.Д. Максименка, О.О. Леонтьєва, Б.Ф. Ломова, Б.Д. Паригіна. У дослідженнях Г.О. Балла, О.В. Винославської, В.А. Семиченко, Н.В. Чепелєвої, Т.С. Яценко розкрито різні сторони професійного спілкування. Ю.М. Ємельяновим, Л.А. Петровською вивчалися психолого-педагогічні умови та засоби розвитку комунікативного потенціалу особистості.
Водночас залишається недостатньою наукова розробка психологічних особливостей професійної підготовки майбутніх редакторів, зокрема психологічних особливостей розвитку практичної компоненти їхньої комунікативної компетентності. Незважаючи на сам факт визнання значущості цієї проблеми в літературі, навчання професійно спрямованого діалогічного спілкування на основі комплексного формування навичок професійно-комунікативної поведінки ще не знайшло необхідного відображення в практиці підготовки майбутніх редакторів. Отже, спеціального психологічного дослідження, присвяченого проблемі становлення професійної майстерності редакторів у комунікативній взаємодії з автором, на сьогодні ще не проводилося.
Усе вищезазначене і зумовило вибір теми нашого дослідження Психологічні особливості розвитку комунікативної компетентності у майбутніх редакторів у взаємодії з авторами”.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота є складовою бюджетної науково-дослідної теми кафедри психології і педагогіки Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут” („Теорія і практика психолого-педагогічного забезпечення розвитку особистості у закладах вищої технічної освіти”).
Об’єкт дослідження комунікативна компетентність майбутнього редактора.
Предмет дослідження психологічні особливості розвитку комунікативної компетентності майбутнього редактора у навчальному процесі.
Мета дослідження визначити психологічні особливості комунікативної компетентності майбутніх редакторів у роботі з автором і розробити рекомендації щодо її цілеспрямованого формування.
Гіпотези дослідження: 1. Рівень комунікативної взаємодії редактора з автором зумовлюється ступенем орієнтації редактора на результативність взаємодії та мірою його позитивної налаштованості під час їхньої спільної діяльності.
2. Формування комунікативної компетентності майбутніх редакторів на етапі фахової підготовки відбувається більш ефективно за умови здійснення навчально-виховних впливів, що забезпечують усвідомлення ними своїх власних настановлень у комунікативній сфері та розвиток рефлексивного ставлення до себе як до суб’єктів спілкування.
Для досягнення визначеної мети та перевірки гіпотез було поставлено такі завдання:
1) проаналізувати стан розробки проблеми дослідження, обґрунтувати поняття комунікативної компетентності як складової психологічної готовності до професійної діяльності редактора, розкрити її зміст і структуру;
2) визначити критерії та методи діагностування рівня сформованості комунікативної компетентності майбутнього редактора в процесі фахової підготовки;
3) розробити та апробувати психологічну програму цілеспрямованого формування комунікативної компетентності майбутнього редактора у навчальному процесі вищої школи.
Теоретико-методологічну основу положення складають: системний та діяльнісний підходи до вивчення особистості (Б.Г. Ананьєв, О.М. Леонтьєв, С.Д. Максименко, К.К. Платонов); загальні положення теорії спілкування (К.А. Абульханова-Славська, О.О. Бодальов, Ю.М. Ємельянов, Б.Ф. Ломов, Л.А. Петровська, А.У. Хараш, Т.С. Яценко); дослідження професійного розвитку та психологічної готовності до окремих видів професійної діяльності (О.В. Винославська, О.О. Деркач, Є.О. Климов, В.Д. Шадріков, Л.М. Карамушка, В.О. Моляко, М.Л. Смульсон, Н.В. Чепелєва).
Методи дослідження. Для вирішення поставлених завдань та перевірки висунутої гіпотези було розроблено програму дослідження, реалізація якої передбачала застосування комплексу методів, що включав теоретичні (аналіз, осмислення й узагальнення психологічної літератури з проблеми дослідження) й емпіричні методи (спостереження, анкетування, тестування, інтерв’ю, метод експертних оцінок та психолого-педагогічний експеримент) методи.
Статистичний аналіз результатів здійснювався на базі комп’ютерної статистичної програми SPSS 10.0.
Дослідження здійснювалося поетапно в 2000-2003 роках.
На першому етапі /2000-2001 рр./ було здійснено теоретичний аналіз спеціальної і загальної літератури з проблеми. Це надало можливість сформулювати основні теоретичні положення щодо комунікативної природи професійної діяльності редактора.
Це дозволило, розглядаючи спільну діяльність і спілкування як сфери прояву комунікативної компетентності, визначити особистісні чинники комунікативної компетентності редактора, а також обґрунтувати твердження, що комунікативна компетентність є складовою психологічної готовності редактора до професійної взаємодії з автором. Крім цього було визначено зміст та структуру комунікативної компетентності редактора, що дозволило перейти до другого етапу дослідження.
На другому етапі /2001-2002 рр./, виходячи з попереднього теоретичного аналізу, визначалися критерії оцінювання комунікативної компетентності редактора за допомогою експертного оцінювання, тестування, опитування. Експертне оцінювання проводилося в два етапи: 1) пілотажне дослідження з метою визначення остаточних варіантів методик для оцінки майбутніх редакторів, 2) власне експертне опитування.
На третьому етапі /2002-2003 рр./ було організовано та проведено формуючий експеримент, здійснено аналіз й узагальнення отриманих результатів, визначено та обґрунтовано принципи формування комунікативної компетентності у майбутніх редакторів з використанням методів активного навчання.
Експериментальна база дослідження. Дослідно-експериментальна робота виконувалася на базі видавничо-поліграфічного факультету Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут”. Усього дослідженням було охоплено 243 студента видавничо-поліграфічного факультету. На етапі констатуючого експерименту в експертному опитуванні взяли участь редактори-професіонали видавництв Вища школа”, ІВЦ Політехніка”.
Наукова новизна й теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в ньому вперше: з’ясовано зміст і структуру комунікативної компетентності як складової психологічної готовності редактора до професійної діяльності; розв’язано проблему формування комунікативної компетентності майбутніх редакторів за допомогою використання методів активного навчання; розроблено комплекс вправ для розвитку комунікативної компетентності майбутніх редакторів.
Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що отримані результати можуть бути використані для підвищення ефективності процесу підготовки майбутніх редакторів, зокрема у напрямі формування комунікативної компетентності.
Основні концептуальні положення і рекомендації щодо визначення рівня сформованості комунікативної компетентності майбутніх редакторів впроваджені у навчальний процес підготовки фахівців за спеціальністю Видавнича справа та редагування” на кафедрі видавничої справи та редагування видавничо-поліграфічного факультету Національного технічного університету України Київський політехнічний інститут”.
Застосування розроблених рекомендацій може сприяти оптимізації процесу підготовки майбутніх редакторів до спілкування з автором.
Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дослідження доповідались на 6-й Міжнародній науково-практичній конференції Творчість свободи як свобода творчості” (17-18 травня 2001 р., м. Київ), науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених Крок у майбутнє” (24 травня 2001 р., м. Київ), 2-й та 3-й міжнародних науково-методичних конференціях Викладання психолого-педагогічних дисциплін у технічному університеті: методологія, досвід, перспективи” (жовтень 2001 р., жовтень 2003 р., жовтень 2005 р., м. Київ), 4-й міжнародній науково-методичній конференції Проблеми та шляхи розвитку вищої технічної освіти” (6-7 червня 2002 р., м. Київ), 4-й міжнародній конференції Гуманітарна освіта в технічних закладах: проблеми і перспективи” (24-26 березня 2004 р., м. Київ).
Публікації. Матеріали дисертації представлено у 7 одноосібних публікаціях автора у фахових наукових виданнях, затверджених ВАК України.

Структура дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, додатків. Основний текст дисертації представлено на 230 сторінках.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Проведене нами дослідження дозволило зробити наступні висновки.
Суперечність між необхідністю покращення підготовки майбутніх редакторів та наявною низькою якістю цієї підготовки, значущість і місце спілкування у професійній діяльності редакторів зумовлюють необхідність цілеспрямованого розвитку їхньої комунікативної компетентності на етапі професійної підготовки.
Структура комунікативної компетентності редактора містить дві основні складові інструментальну та мотиваційно-ціннісну. Інструментальна складова, в свою чергу, структурується за компонентами (професійний, психологічний та риторичний) та рівнями (репродуктивний, адаптивний та інтеграційно-моделюючий).
Специфіка комунікативної компетентності майбутніх редакторів спричинена тим, що ця діяльність в сфері „людина людина” характеризується великою частотою міжособових контактів при спілкуванні з авторами, обумовлених так званими „soft-skills” (гнучкість, мобільність у спілкуванні, уміння взаємодіяти з партнером, конструктивно розв’язувати конфліктні ситуації).
Сформованість комунікативної компетентності майбутнього редактора ефективно визначається за допомогою наступних критеріїв, а саме:
· схильність до обраної професії;
· володіння комунікативними уміннями та навичками;
· наявності професійно важливих комунікативних якостей.
Умовою ефективного формування комунікативної компетентності майбутніх редакторів є застосування активних методів навчання у поєднанні навчального (засвоєння студентами теоретичного матеріалу з конкретної теми заняття) та тренувального (практичне вироблення комунікативної компетентності) аспектів.
Проведене дослідження та отримані результати дозволяють рекомендувати введення спецкурсу з формування комунікативної компетентності майбутніх редакторів до навчальних планів даної спеціальності.
Наше дослідження не вичерпує всіх аспектів проблеми формування комунікативної компетентності майбутнього редактора. Перспективою подальших досліджень є виявлення специфіки комунікативної компетентності редакторів різного профілю; подальша розробка змісту, форм та методів цілеспрямованого формування у майбутніх редакторів професійно достатнього рівня комунікативної компетентності; дослідження ціннісно-мотиваційної детермінації розвитку комунікативної компетентності майбутніх редакторів.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Абалакина М.А., Агеев В.С. Анатомия взаимопонимания. М.: Знание, 1990. 64 с.
2. Абдулин Р.Г. К определению понятия редактирование” // Книга. Исследования и материалы. Сб. 37. М.: Книга, 1978. С. 39-41.
3. Абрамова Г.С. Введение в практическую психологию. 2-е изд. М.: Академия, 1996. 224 с.
4. Абрамова Г.С. Практикум по психологическому консультированию. 2-е изд. М.: Академия, 1996. 128 с.
5. Абульханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. М.: Наука, 1980. 335 с.
6. Абульханова-Славская К.А. Личностные механизмы регуляции деятельности // Проблемы психологии личности. М.: Наука, 1982. С.92-99.
7. Абульханова-Славская К.А. Личностный аспект проблемы общения // Проблемы общения в психологии. М.: Наука, 1981. С.218-241.
8. Абульханова-Славская К.А. Методологический аспект проблемы субъективного // Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1969. С. 317-347.
9. Абульханова-Славская К.А. Типология активности личности // Психологический журнал. 1985. Т. 6. № 5. С. 3-18.
10. Авдеев В.В. Психотехнология решений проблемных ситуаций. М.: Феникс, 1992. 126 с.
11. Авраменко И.Ф. Должность или призвание: Размышления издателя. М.: Книга, 1988. 272 с.
12. Агеев В.С. Влияние факторов культуры на восприятие и оценку человека человеком // Вопросы психологии. 1986. № 1. С. 12-18.
13. Активные социально-психологические методы обучения навыкам эффективной коммуникации. Черкасы, 1995. 124 с.
14. Алешина Ю.Е., Петровская Л.А. Психология общения: психологическая компетентность пропагандиста. М.: Знание, 1989. 210 с.
15. Амяга Н.В. Измерение личностной представленности человека в общении // Журнал практического психолога. 1998. № 1. С. 10-15.
16. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. М.: Наука, 1977. 380 с.
17. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания // Избранные психологические труды. М.: Педагогика, 1980. Т.1. 230 c.
18. Андреева Г.М. Межличностное восприятие в условиях совместной деятельности // Проблемы психологии личности. М.: Наука, 1982. С.67-74.
19. Андреева Г.М. Процессы каузальной атрибуции в межличностном восприятии // Вопросы психологии. 1977. №2. С.3-14.
20. Андреева Г.М. Социально-психологические аспекты активизации человеческого фактора // Вопросы психологии. 1986. № 3. С. 5-15.
21. Андрієвська В.В. Інтерпретація індивідом свого професійного досвіду: проблема методу дослідження // Актуальні проблеми психології. Психологічна герменевтика / За ред. Чепелевої Н.В. Т. 2. Вип.. 3. К.: Міленіум, 2005. С. 54-72.
22. Андронов В.П. Психологические основы формирования профессионального мнения. Саранск: Меридиан, 1991. 84 с.
23. Антонов А.В. Сприймання та розуміння тексту. К.: Знання, 1976. 48 с.
24. Ануфриев Б.А. Социальный статус и активность личности. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 288 с.
25. Анцыферова Л.И. О динамическом подходе к психологическому изучению личности // Психологический журнал. 1981. Т. 2. № 2 . С. 8-18.
26. Анцыферова Л.И. Развитие личности специалиста как субъекта своей профессиональной жизни // Психологические проблемы формирования личности профессионала. М.: Наука, 1991. С.27-42.
27. Аргентова Т.Е. Стиль общения как фактор эффективности совместной дельности // Психологический журнал. 1984. № 6. С. 130-133.
28. Арлычев А.Н. Саморегуляция, деятельность, сознание. С.-Пб.: Наука, 1991. 148 с.
29. Арнаудов М. Психология литературного творчества. М.: Прогресс, 1970. 254 с.
30. Артемьева Е.Ю. Психология субъективной семантики. М.: Наука, 1999. 350 с.
31. Асеев Л.Г. Мотивация поведения и формирования личности. М.: Мысль, 1976. 156 с.
32. Асмолов А.Г. Деятельность и установка. М.: Изд-во МГУ, 1979. 279 с.
33. Асмолов А.Г., Петровский В.А. О динамическом подходе к психологическому анализу деятельности // Вопросы психологии. 1979. № 4. С. 70-80.
34. Асмолов А.Г., Братусь В.С., Зейгарник Б.В., Петровский В.А., Субботский Е.В., Хараш А.У., Цветоква Л.С. О некоторых перспективах исследования смысловых образований личности // Вопросы психологии. 1979. № 4. С. 35-46.
35. Атватер И.Я. Я вас слушаю. М.: Экономика, 1984. 111 с.
36. Балаев А.А. Активные методы обучения. М.: Профиздат, 1986. 96 с.
37. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. К.; Донецк, 1993. 32 с..
38. Балл Г.А. Нормы деятельности и творческая активность личности // Вопросы психологии. 1990. №6. С.25-36.
39. Балл Г.А. Гуманізація загальної та професійної освіти як сприяння розвитку культури особистості // Психологічний ресурс простору вищої освіти: Зб-к наук. праць. К.: ІВЦ Політехніка”, 2004. С.7-17.
40. Балл Г.О. Діалогічні універсалії сучасного гуманізму як орієнтири соціальної поведінки // Збірник наукових праць викладачів і аспірантів факультету менеджменту та маркетингу. К.: ІВЦ Політехніка”, 2002. С. 236-385.
41. Балл Г.О. Про психологічні засади формування готовності до професійної праці // Психолого-педагогічні проблеми професійної освіти. К.: Ін-т системних досліджень освіти; Ін-т педагогіки і психології професійної освіти АПН України, 1994. С. 98-100.
42. Балл Г.О. Психолого-педагогічні засади гуманізації освіти // Освіта і управління. 1997. № 2. С. 21-36.
43. Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. М.: Искусство, 1979. 424 с.
44. Беляева А.В., Майклз С. Монолог, диалог, полилог в ситуациях общения // Психологические исследования общения. М.: Наука, 1985. С. 219-244.
45. Берли В. Диалог: теория и практика // Журнал практического психолога. 2003. № 3. С. 27-33.
46. Бацевич Ф. Основи комунікативної девіатології. Львів: Вид. центр ЛНУ ім. І.Франка, 2000. 236 с.
47. Біла О.Г. Активне соціально-психологічне навчання (АСПН) як групова форма психокорекційної роботи // Методи підготовки фахівців до професійного спілкування: Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. Черкаси, 1997. С. 182 - 190.
48. Біла О.Г. Синтетичний аналіз психокорекційної сутності методу АСПН // Педагогіка і психологія професійної освіти. № 3. 2000. С. 76 - 84.
49. Бех І.Д. Особистісно зорієнтоване виховання. К.: ІЗМН, 1998. 204 с.
50. Бобнева М.Н. Нормы общения и внутренний мир личности // Проблемы общения в психологии. М.: Наука, 1981. С. 73-81.
51. Богомолова Н.Н. Ситуационно-ролевая игра как активный метод социально-психологической подготовки // Теоретические и методологические проблемы социальной психологии / Под ред. Г.М. Андреевой, Н.Н. Богомоловой. М.: Изд-во МГУ, 1977. С. 180-205.
52. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. О методах активной социально-психологической подготовки // Вестник Московского ун-та. Серия 14. 1997. №1. С.53-61.
53. Богомолова Н.Н., Петровская Л.А. Социально-психологический тренинг как форма обучения общению // Общение и деятельность. Прага, 1981. С.167-179.
54. Бодалев А.А. Восприятие и понимание человека человеком. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 199 с.
55. Бодалев А.А. Личность и общение // Проблемы психологии личности. М.: Наука, 1982. С.56-61.
56. Бодалев А.А. О взаимосвязи общения и отношения // Вопросы психологии. 1994. № 1. С. 122-127.
57. Бодалев А.А. О коммуникативном ядре личности // Советская педагогика. 1990. № 5. С.77-81.
58. Бодалев А.А. О потребности и способности личности к саморазвитию // Социально-психологические проблемы личности и коллектива. Краснодар, 1987. С. 3-13.
59. Бодалев А.А. Проблемы гуманизации межличностного общения и основные направления их психологического изучения // Вопросы психологии. 1989. № 6. С. 74-81.
60. Бодалев А.А. Психология общения. М.: Воронеж, 1996. 256 с.
61. Бодалев А.А. Феномен понимания другого и определяющие его факторы // Мир психологии. 2001. № 3. С. 12-16.
62. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения. С.-Пб.: Питер, 1994. 316 с.
63. Борисова А.А. Проницательность как проблема психологии общения // Вопросы психологии. 1990. №4. С. 117-125.
64. Боришевський М.Й. Психологічні детермінанти особистісної саморегуляції поведінки // Розвиток педагогічних і психологічних наук в Україні. 1992-2002: Зб-к наук. праць до 10-річчя АПН України. Ч. 1. Харків, 2002. С. 516-527.
65. Психологічні закономірності розвитку громадянської свідомості особистості / За заг. ред. М.Й. Бори шевського. К.: Міленіум, 2006. 298 с.
66. Боришевський М.Й. Суб’єктивна позиція як джерело конфліктності особистості у міжлюдських стосунках // Молодь і проблеми конфлікту в період переходу до демократичного суспільства: Тези доповідей Міжнар. наук.-практ. конф., 31.03-1.04 1994. Ч. 1. Чернівці, 1994. С. 224-246.
67. Братченко С.Л. Развитие у студентов направленности на диалогическое общение в условиях групповой формы обучения. Автореф. дисс. ... канд. психол. наук. Л.: ЛГУ, 1987. 16 с.
68. Брудный А.А. Другому как понять тебя? М.: Знание, 1990. 64 с.
69. Брудный А.А. Понимание и общение. М.: Знание, 1989. 71 с.
70. Брудный А.А. Психологическая герменевтика. М.: Лабиринт, 1998. 336 с.
71. Брушлинский А.В., Поликарпов В.А. Мышление и общение. Минск: Университетское, 1990. 212 с.
72. Братченко С.Л. Межличностный диалог и его основные атрибуты // Психология с человеческим лицом. М.: Смысл, 1997. С. 201-202.
73. Брушлинский А.В. Проблемы психологии субъекта. М.: Ин-т психологии РАН, 1994. 109 с.
74. Бубер М. Я” и Ты”. М.: Высшая школа, 1993. 175 с.
75. Буева Л.П. Человек: деятельности и общение. М.: Мысль, 1978. 216 с.
76. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. СПб.: Питер, 2002. 528 с.
77. Бурлачук Л.Ф. Психодагностика. СПб.: Питер, 2002. 352 с.
78. Варданян Ю.В. Строение и развитие профессиональной компетентности специалистов с высшим образованием: Автореф. дис. д-ра пед.наук. М.: МГУ, 1999. 38 с.
79. Васильев О.А. Уровни понимания текста // Понимание как логико-психологическая проблема. К.: Наукова думка, 1982. С.91-121.
80. Васильева И.И. О значении идей М.М. Бахтина о диалоге и диалогических отношениях для психологии общения // Психологические исследования общения. М.: Наука, 1985. С.84-85.
81. Вербицкий А.А. Актуальное обучение в высшей школе: контекстный подход. М.: Высшая школа, 1991. 207 с.
82. Вербицкий А.А. Концепция знаково-контекстного обучения в вузе // Вопросы психологии. 1987. №5. С.31-39.
83. Вилюнас В. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во МГУ, 1990. 285 с.
84. Виноградов В.И. Психодиагностическое обеспечение формирования психологической готовности личности к профессиональной деятельности. М.: Наука, 1996. 196 с.
85. Виноградов О.Г. Особистісні опитувальники і принципи діалогового спілкування // Сучасна психологія у ціннісному вимірі: Матеріали 3-х Костюківських читань, 22-24 грудня 1994: В 2-х тт. Т.1. С.87.
86. Винославская Е.В. Формирование психологической готовности куратора академической группы к воспитательной работе: Автореф. дис. .... канд. психол. наук / Ин-т психологии им. Г.С. Костюка АПН Украины. К., 1986. 24 с.
87.Винославська О.В. Досвід формування психологічної готовності аспірантів до педагогічної взаємодії в умовах технічного вузу // Психолого-педагогічні проблеми гуманізації педагогічної взаємодії. М-ли міжвуз. наук.-практ. конф. 5-7 жовтня 1993 р. Дрогобич, 1993. С.104-105.
88. Винославская Е.В. Формирование готовности к адекватному поведению в конфликтных ситуациях у будущих преподавателей вуза // Природа, феноменологія та динаміка конфліктів у сучасному світі. Тези доп. Міжнар. наук.-практ. конф. 19-21 жовтня 1993 р. Чернівці, 1993. С.34-35.
89. Винославська О.В., Андрейченко Н.Г. Розвиток практичної компоненти комунікативної компетентності майбутніх фахівців в умовах технічного університету // Теоретичні і прикладні проблеми психології та педагогіки: Зб-к наук. праць. Луганськ: Вид-во СНУ ім. В.Даля. 2003. № 1(5). С. 146-154.
90.Винославська О.В., Білецька Л.О. Деякі аспекти підготовки спеціалістів до взаємодії з інформаційно-професійним середовищем // Вісник НТУУ КПІ”. Наук.-метод. сер., 1995. Вип. 17. С.17-23.
91.Винославська О.В., Карамушка Л.М., Шерстюк А.Я. Психологічна готовність до управлінської діяльності керівників в системі вищої освіти // Актуальні проблеми психологічної освіти в системі підви-щення кваліфікації керівних кадрів: Тези доп. І повідомл. республ. наук.-практ. конф. Київ, 1994. С.22-23.
92. Винославська О.В., Малигіна М.П. Людські стосунки: Навч. посібник. К.: ІВЦ Політехніка”, 2001. 83 с.
93. Володько В.М., Солдатенко М.М. Індивідуалізація навчання студентів // Педагогіка і психологія. 1994. № 3-4. С.91-100.
94. Вопросы психологии общения и познания людьми друг друга: Межвузовский сборник статей / Ред. О.Г.Кукосян. Краснодар: Кубанский ГУ, 1981. 181 с.
95. Вопросы психологии понимания / Под ред. А.А. Смирнова. М.: АПН РСФСР, 1947. 240 с.
96. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М.: Изд-во Акад.пед.наук, 1960. 500 с.
97. Выготский Л.С. Мышление и речь. Психологические исследования. М.: Лабиринт, 1996. С.295-363.
98. Гантман Ю.Н. Удовлетворение деятельностью в связи с качествами личности: Автореф. дис. канд. психол. наук. М., 1971. 24 с.
99. Гаранина Ж.Г. Исследование психологической компетентности будущих специалистов // Психология и практика. Саранск: Меридиан, 1999. С. 127-131.
100. Генов Ф. Психологические особенности готовности спортсменов. М.: Спорт,1971. 245 с.
101. Гибш Г., Форверг М. Введение в социальную психологию. М.: Наука, 1980. 299 с.
102. Гласс Дж., Стэнли Дж. Статистические методы в психологии и педагогике. М.: Прогресс, 1976. 495 с.
103. Гозман Л.Я., Алешина Ю.Е. Взаимосвязь отношения к себе и отношения к другим // Вестник Моск. ун-та. Серия 14. № 4. 1982. С. 24-32.
104. Голицын Г.А., Петров В.М. Информация поведение творчество. М.: Наука, 1991. 224 с.
105. Головин Б.Н. Основы культуры речи. М.: Высшая школа, 1988. 320 с.
106. Горностай П.П. Формирование психологической готовности старшеклассников к педагогической деятельности: Автореф. дис. канд. психол. наук. 19.00.05 / Ин-т молодежи. К., 1988. 18 с.
107. Готтсданкер Р. Основы психологического эксперимента. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. 464 с.
108. Григорьева Т.Г. Основы конструктивного общения: Практикум. М.: Совершенство, 1997. 171 с.
109. Григорьева Т.Г. Основы конструктивного общения: Хрестоматия. М.: Совершенство, 1997. 198 с.
110. Грифцов Б.А. Психология писателя. М.: Худож.лит., 1988. 462 с.
111. Гришина Н.В. Обучение психологическому посредничеству в разрешении конфликтов // Моск. психотерапевт. журнал. 1992. № 2. С. 145-160.
112. Грэм Р.Г., Грей К.Ф. Руководство по операционным играм. М.: Сов. радио, 1977. 376 с.
113. Гурова Л.Л. Процессы понимания в мышлении, общении и практической деятельности // Мышление. Общение. Практика. Ярославль: ЯрГу, 1989. С.98-108.
114. Гуревич К.М. Профессиональная пригодность и основные свойства нервной системы. М.: Наука, 1970. 272 с.
115. Давыдов В.В. О понятии личности в современной психологии // Психологический журнал. 1988. № 4. С. 22-23.
116. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. М.: Педагогика, 1986. 240 с.
117. Денисенко Г.А. Диалоговое общение и факторы его эффективности: Автореф. дис. канд. психол. наук. 19.00.05 / Ин-т молодежи. М., 1992. 25 с.
118. Деятельность: теория, методология, проблемы / Сост. И.Т. Касавин. М.: Политиздат, 1990. 334 с.
119. Джидарьян И.А. О месте потребностей, эмоций и чувств в мотивации личности // Теоретические проблемы психологии личности. М.: Наука, 1974. С. 56-64.
120. Джидарьян И.А. Потребность в общении и развитие личности // Проблемы психологии личности. М.: Наука, 1982. С. 35-43.
121. Джидарьян И.А. Психологическое общение и развитие личности. М.: Наука, 1981. С. 127-158.
122. Диагностика профессиональных способностей, система профессионального отбора социальных педагогов и социальных работников. М.: АСОПиР РФ, 1994. 154 с.
123. Диалог: теоретические проблемы и методы исследования / Под ред. Ф.М. Березина. М.: АН СССР, 1991. 160 с.
124. Доблаев Л.П. К вопросу о познании других людей по способу решения ими профессиональных задач // Субъективная оценка в структуре деятельности: Научно-тематический сборник. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. С.106-112.
125. Доблаев Л.П. Психологические основы работы над книгой. М.: Книга, 1970. 71 с.
126. Доблаев Л.П. Смысловая структура учебного текста и проблемы его понимания. М.: Педагогика, 1982. 176 с.
127. Добрович А.Б. Общение: наука и искусство. М.: Знание, 1978. 278 с.
128. Донченко Е.А., Титаренко Т.М. Личность: конфликт, гармония. К.: Политиздат Украины, 1987. 158 с.
129. Доценко Е.Л. Межличностное общение: семантика и механизмы. Тюмень: ТОГИРРО, 1998. 263 с.
130. Дроздова Т.А. и др. Тренинг общения. Омск: Б.и., 1992. 43 с.
131. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. СПб.: Питер, 1999. 197 с.
132. Дурай-Новакова К.М. Формирование профессиональной готовности студентов к педагогической деятельности: Автореф. дис. д-ра психол. наук. М., 1976. 32 с.
133. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А. Психологические проблемы готовности к деятельности. Минск: Изд-во БГУ, 1976. 167 с.
134. Дьяченко М.И., Кандыбович Л.А., Пономаренко В.А. Готовность к деятельности в напряженных ситуациях. Психологический аспект. Минск: Изд-во БГУ, 1985. 148 с.
135. Егидес А.П. Психологическая коррекция конфликтного общения // Психологический журнал. 1984. №5. С.52-62.
136. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. Л.: Изд-во ЛГУ, 1985. 254 с.
137. Емельянов Ю.Н. Обучение паритетному диалогу: Учебное пособие. Л.: Изд-во ЛГУ, 1991. 106 с.
138. Емельянов Ю.Н. Активные групповые методы социально-психологической подготовки специалистов // Вопросы психологии. 1985. № 6. С.88-95.
139. Емельянов Ю.Н. Теория формулирования и практика совершенствования коммуникативной компетентности: Автореф. дис. д-ра психол. наук: 19.00.05 / Санкт-Петербург. гос. ун-т. СПб., 1991. 38 с.
140. Емельянов Ю.Н. Эффект трансситуационного научения // Вестник ЛГУ. Серия 6. 1987. Вып.3. С.56-63.
141. Ерастов Н.П. Психология общения. Ярославль: ЯРГУ, 1979. 96 с.
142. Жинкин Н.И. Речь, как проводник информации. М.: Наука, 1982. 159 с.
143. Жуков Ю.М. Методы диагностики и развития коммуникативной компетентности // Общение и оптимизация совместной деятельности. М.: Наука, 1987. С.64-74.
144. Жуков Ю.М., Петровская Л.А., Растянников Р.В. Диагностика и развитие компетентности в общении: Практическое пособие. М: МГУ, 1990. 104 с.
145. Забродин Ю.М., Понукалин А.А. Психологические характеристики субъективного оценивания // Субъективная оценка в структуре деятельности: Научно-тематический сборник. Саратов: Изд-во Саратовского ун-та, 1987. С.77-90.
146. Заброцький М.М., Максименко С.Д. Комунікативна компетентність учителя: сутність і шляхи формування. К.: Волинь, 2000. 32 с.
147. Задачи и методы профессиональной психодиагностики. / Под ред. В.И. Войтко, Ю.З. Гильбуха. К.: НИИ психологии УССР, 1981. 188 с.
148. Завалишина Д.Н. Когнитивные регуляторы профессиональной деятельности // Образ в регуляции деятельности (к 90-летию со дня рождения Д.А. Ошанина). М.: Российское психол. общ-во, 1997. С.77-80.
149. Заж