СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ВЧИТЕЛЯ : СИНДРОМ ЭМОЦИОНАЛЬНОГО ВЫГОРАНИЯ УЧИТЕЛЯ

Краткое описание

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

На правах рукопису

БУЛАТЕВИЧ Наталія Миколаївна

УДК 159.942.5:61

СИНДРОМ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ВЧИТЕЛЯ

19.00.04 медична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник:
доктор психологічних наук,
професор,
член-кореспондент АПН України
БУРЛАЧУК Леонід Фокович

Київ - 2004

ЗМІСТ

ВСТУП............................................................................................................................5

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПРОБЛЕМИ ДОСЛІДЖЕННЯ СИНДРОМУ
ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ В ПРОФЕСІЙНІЙ
ПЕДАГОГІЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ..........................................................12

1.1. Концептуальні передумови виникнення теорії синдрому
емоційного вигоряння.......................................................................................12

1.2. Синдром емоційного вигоряння: підходи до вивчення.......................18
1.2.1. Проблема вивчення синдрому вигоряння з позицій
трикомпонентної теорії К.Маслач................................................18
1.2.2. Синдром вигоряння як психогенний розлад сучасних
жінок в теорії Х. Фройденбергера................................................22
1.2.3.Шестифазна концепція синдрому вигоряння М.Буріша.......23
1.2.4. Структурно динамічна модель синдрому вигоряння
В.В.Бойка...............................................................................................26

1.3. Синдром емоційного вигоряння вчителя: актуальні напрямки
дослідження.........................................................................................................31

1.4. Дослідження синдрому емоційного вигоряння в контексті
професійного становлення особистості вчителя....................................43

Висновки до розділу 1..............................................................................................50

РОЗДІЛ 2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО
ВИГОРЯННЯ ВЧИТЕЛЯ.........................................................................51

2.1. Загальна характеристика схеми дослідження, вибірки та
методик вивчення синдрому емоційного вигоряння............................51

2.2. Специфіка вивчення індивідуальних та організаційних
чинників вигоряння вчителів.........................................................................59

2.3. Методика дослідження синдрому емоційного вигоряння в
контексті професійного шляху особистості вчителя............................62

Висновки до розділу 2..............................................................................................76

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ
СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ВЧИТЕЛЯ.........78

3.1. Аналіз структури та особливостей прояву синдрому емоційного
вигоряння серед вчителів.................................................................................78
3.1.1. Вивчення вигоряння з позицій структурно динамічної
концепції В.В.Бойка...........................................................................78
3.1.2.Аналіз результатів за Опитувальником поведінки та
переживання в робочому середовищі”.........................................84
3.2. Дослідження причин виникнення вигоряння: традиційний
підхід......................................................................................................................92
3.2.1. Вивчення організаційних та соціально-демографічних
чинників вигоряння вчителя..........................................................92
3.2.2. Вивчення особистісних чинників вигоряння вчителя..........98

3.3. Педагогічна майстерність як чинник протидії формуванню
синдрому емоційного вигоряння...............................................................102

3.4. Порівняльний аналіз синдрому емоційного вигоряння у вчителів
з представниками інших професій типу людина людина”.........118

Висновки до розділу 3............................................................................................123

РОЗДІЛ 4. НАПРЯМКИ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ ТА
КОРЕКЦІЇ СИНДРОМУ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ
ВЧИТЕЛІВ....................................................................................................126

4.1. Проблема психопрофілактики та корекції синдрому емоційного
вигоряння у вітчизняній та зарубіжній психологічній
практиці...............................................................................................................126

4.2. Напрямки психопрофілактики синдрому емоційного вигоряння
вчителя.................................................................................................................133
4.2.1. Просвітницька робота.....................................................................135
4.2.2. Психодіагностична робота............................................................136
4.2.3. Тренінгова робота............................................................................138
4.2.3.1.Приклади вправ, спрямованих на розвиток
професійно важливих рис особистості
вчителя.............................................................................141
4.2.3.2.Приклади вправ, спрямованих на
профілактику та подолання симптомів
емоційного вигоряння.................................................147
4.2.3.3.Приклади вправ, спрямованих на
усвідомлення ресурсного потенціалу
в педагогічній праці.....................................................151
4.2.3.4.Приклади вправ, спрямованих на
відпрацювання навичок релаксації........................154

4.3. Аналіз результатів тренінгової роботи з вчителями..........................154

Висновки до розділу 4...........................................................................................158

ВИСНОВКИ.............................................................................................................159

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ....................................................163

ДОДАТКИ.................................................................................................................182
Додаток А...................................................................................................................182
Додаток Б....................................................................................................................184
Додаток В....................................................................................................................186
Додаток Г....................................................................................................................187
Додаток Д...................................................................................................................189
Додаток Е....................................................................................................................190
Додаток Ж..................................................................................................................191

ВСТУП

Актуальність дослідження. Наприкінці 70-х початку 80-х років ХХ сторіччя науковий психологічний світ сколихнула хвиля досліджень та дискусій, предметом обговорення яких був синдром вигоряння” психогенний розлад, що виникає в професійній діяльності особистості. Перші публікації, які містили клінічний опис окремих випадків [55], змінилися науково обґрунтованими експериментальними дослідженнями та концептуальними припущеннями, що містять аналіз причин виникнення синдрому, наслідків, вивчення його структури та симптомів [48].
Нині концепція синдрому емоційного вигоряння визнана широким колом науковців: психологами, лікарями, соціальними працівниками тощо. Серйозність проблеми підтверджується внесенням синдрому до Міжнародної класифікації хвороб (Глава ХХІ, Рубрика Проблеми, пов’язані з труднощами подолання життєвих проблем”, номер Z73.0) [55].
З початком власне наукових досліджень, що стосуються синдрому емоційного вигоряння, було охоплено цілий ряд професій типу людина-людина” в різних країнах світу. Якщо на початку наукових пошуків група професій, що страждають від синдрому емоційного вигоряння, обмежувалась професіями допомагаючого типу: лікарі, психологи, психотерапевти, то тепер коло розширилось. Сьогодні численними дослідженнями доведено, що від синдрому вигоряння потерпають представники всіх професій типу людина-людина” і навіть деяких інших професій. Зокрема, постає питання про виникнення цього синдрому у представників професій людина-знакові системи”, людина-техніка” тощо [48].
Проте найбільш актуальним є дослідження синдрому емоційного вигоряння у осіб, які займаються педагогічною діяльністю, адже проведені в різних країнах світу дослідження свідчать, що вчителі є особливою групою ризику” [56, 77, 96, 115, 176]. Як зазначають практики, нині спостерігається «падіння престижу викладацької професії на фоні несприятливого психічного та емоційного стану вчителя» [54, с.50]. Інтенсивність цього стану зростає завдяки тому, що на сьогоднішній день педагоги одна з найменш соціально захищених професійних груп. Тому ризик дезадаптації та виникнення психогенних розладів у вчителів є надзвичайно високим, і його зумовлюють не лише суто професійні чинники, а й негативні впливи соціального походження, пов’язані з відчуттям вчителями власної незначущості внаслідок неадекватної оцінки державою їхньої професійної діяльності та доволі низької оплати праці.
Актуальність дослідження синдрому емоційного вигоряння серед вчителів пов’язана і з тим, що від стану психологічного благополуччя вчителя безпосередньо залежить ефективність його виховного впливу на учнів. Емоційний стан вчителя позначається на якості всього учбово-виховного процесу, який у більшості випадків носить формальний характер. Отже, доречно говорити про необхідність розробки програми психологічної допомоги вчителю, спрямованої на поліпшення його адаптації в школі, на сприяння його самореалізації в роботі з дітьми [54, 68].
Про актуальність проблеми синдрому емоційного вигоряння вчителя свідчить і активність зарубіжних науковців: ними вивчаються причини і наслідки синдрому (Й.Голд, 1987; І. Фрідман, 2000; Б.Фарбер, 1984; Г.Дженет, 2003 та ін.), створюється відповідний психодіагностичний інструментарій (С.Сейдман, Дж.Сагер, 1987; Д.Чікон, Р.Корф, 1984), розробляються та впроваджуються заходи профілактики вигоряння (Л.Томпсон, 1982; Дж.Чик, Л.Бредлі, Г.Пар, 2003 та ін.)
За даними обстеження 7300 вчителів, проведеного у Росії, 56.8% опитаних підкреслюють, що вони відчувають постійні та значні інтелектуальні перенавантаження, практично всі педагоги зазначають, що їхня робота пов’язана із психоемоційним перенавантаженням [9]. За даними цього ж обстеження у 29.4 % педагогів відзначений ризик патології серцево-судинної системи, у 37.2 % захворювання судин головного мозку, у 57.8 % вчителів порушення діяльності шлунково-кишкового тракту. Більш того, соматична патологія супроводжується клінікою неврозоподібних порушень. А власне невротичні розлади виявлені майже в 70% випадків. Слід додати, що аналогічних обстежень в Україні поки ще не проводилось. Хоча схожість соціокультурних умов України та Росії, дозволяє припустити, що стан порушень психосоматичного здоров’я українських вчителів виявиться подібним до російських.
Перші дослідження з вивчення умов та механізмів виникнення професійної дезадаптації вчителів були проведені в Радянському Союзі у
20-х роках минулого сторіччя [66]. Цим дослідженням можна було б пророкувати щасливе наукове майбутнє, але ні продовження цих досліджень, ні плановане обстеження психічного та фізичного здоров’я вчителів не відбулося. І от, більше ніж через півсторіччя, проблема переживає своє друге народження в рамках концепції синдрому емоційного вигоряння особистості в професіях соціальної сфери.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в рамках планової науково-дослідної програми Психодіагностика особистості” кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Об’єктом дослідження є синдром емоційного вигоряння.
Предметом дослідження психологічні особливості синдрому емоційного вигоряння вчителя.
Мета дослідження полягає у виявленні типових рис прояву синдрому емоційного вигоряння у вчителів, визначенні його психологічних чинників та розробці програми профілактики, а також корекції явищ, пов’язаних із синдромом.
Відповідно до поставленої мети були визначені такі завдання:
1. На підставі теоретичного аналізу літератури з проблеми емоційного вигоряння, узагальнення та систематизації результатів зарубіжних та вітчизняних емпіричних досліджень визначити особливості структури, причини та наслідки синдрому емоційного вигоряння у вчителів.
2. Виявити структуру та особливості прояву синдрому емоційного вигоряння серед вчителів.
3. Виділити та проаналізувати особливості впливу індивідуальних (особистісних, соціально-демографічних) та організаційних чинників на динаміку синдрому емоційного вигоряння у вчителів.
4. Дослідити характер впливу особливостей структури педагогічної майстерності вчителів на динаміку синдрому емоційного вигоряння.
5. Здійснити порівняльний аналіз міри вираженості синдрому емоційного вигорання у представників різних професій групи людина людина”.
6. Розробити та впровадити рекомендації щодо психологічної профілактики та корекції негативних проявів синдрому емоційного вигоряння у вчителів.
Методологічну основу дослідження становлять розроблені в психології принципи детермінації психічних явищ, єдності психіки та діяльності (О.М.Леонтьєв, Л.С.Виготський, С.Л.Рубінштейн, Г.С.Костюк та інші).
Теоретичну основу дослідження склали ідеї щодо щодо природи загального адаптаційного синдрому (Г.Сельє), концепція синдрому емоційного вигоряння (К.Маслач, В.В.Бойко), теорії розвитку особистості в її професійній (Є.А. Клімов), та педагогічній діяльності (А.І.Щербаков, В.А.Крутецький, В.А.Сластьонін, Н.В.Кузьміна, Ф.Н.Гоноболін, В.А.Кан- Калик, Г.С.Костюк, С.Д.Максименко та ін).
Методи дослідження. Мета і завдання дослідження зумовили використання комплексу методів дослідження, які було підібрано, керуючись вимогами, що ставляться до проведення психодіагностичного обстеження (Л.Ф.Бурлачук). У теоретичній частині використано методи аналізу, узагальнення та синтезу існуючого наукового матеріалу з проблем синдрому емоційного вигоряння вчителя.
В емпіричній частині застосовувався комплекс психодіагностичних методів. Для вивчення міри прояву та клінічних симптомів синдрому емоційного вигоряння вчителя використовувалась методика діагностики емоційного вигоряння (В.В.Бойко) та Опитувальник поведінки та переживань, пов’язаних з роботою” (У.Шааршмідт та А.Фішер). Для вивчення чинників вигоряння вчителя було використано: індивідуально-типологічний опитувальник (Л.М.Собчик), анкетне опитування (для вивчення соціально-демографічних характеристик вчителів та особливостей організації їх праці в школах). Для дослідження педагогічної майстерності вчителя застосовувались такі методики: шкала експертних оцінок, методика діагностики спрямованості особистості (Б.Басс), схема Р.Бейлза, методика діагностики емпатійних здібностей (В.В.Бойко), методика самооцінки якостей педагогічного спілкування (В.М.Миндикану), методика КОЗ комунікативні та організаційні здібності (Б.О.Федоришин) та тест Гілфорда „Незвичне використання предмета” для вивчення креативності.
Для статистичної обробки даних застосовувались такі методи: t- критерій Стьюдента, непараметричні критерії Манна-Уїтні та Краскала-Уоллеса, коефіцієнт a-Кронбаха, а також факторний, кореляційний та регресійний аналізи.
Наукова новизна дослідження. Вперше на емпіричному та теоретичному рівнях в культурно-історичних умовах України розглянута проблема синдрому емоційного вигоряння вчителя. Запропонована нова як для вітчизняної, так і для зарубіжної науки модель дослідження вигоряння вчителя, яка поряд із традиційними групами чинників враховує змінні в контексті професійного розвитку особистості вчителя. Емпірично доведено, що педагогічна майстерність вчителя протидіє виникненню синдрому емоційного вигоряння. Для вивчення педагогічної майстерності вчителя спеціально створено та апробовано шкалу експертних оцінок.
Теоретичне значення роботи полягає у вивченні типових форм прояву вигоряння серед вчителів, що поглиблює сучасне наукове розуміння синдрому; результати роботи дозволяють говорити про існування механізмів протидії виникненню синдрому емоційного вигоряння, які закладені в структурі особистості вчителя.
Практичне значення. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні нормативних курсів „Загальна психологія”, „Вікова та педагогічна психологія” для студентів навчальних закладів педагогічного профілю; при розробці рекомендацій щодо роботи психологічної служби українських загальноосвітніх навчальних закладів, ліцеїв та гімназій.
Ґрунтуючись на результатах, отриманих в дисертаційному дослідженні, створено і апробовано програму заходів профілактики та корекції негативних виявів синдрому емоційного вигоряння вчителя.
Розроблені та модифіковані методики можуть використовуватись у дослідницьких та психодіагностичних цілях: для діагностики професійної майстерності вчителів у процесі їх професійного становлення та розвитку.
Впровадження результатів дослідження здійснювалось автором у Балтському педагогічному училищі Одеської області шляхом включення результатів теоретичного та емпіричного аналізу до нормативних курсів з психології; у спеціалізованій школі №52 Солом’янського району м.Києва в ході застосування тренінгової програми профілактики та корекції негативних проявів синдрому емоційного вигоряння вчителів; у спеціалізованій школі №20 Оболонського району м. Києва при проведенні комплексного психодіагностичного обстеження вчителів з метою визначення міри вираженості синдрому емоційного вигоряння та надання відповідних рекомендацій. Отримані в дисертаційному дослідженні результати використовуються при викладанні курсів „Психологічна служба”, „Психодіагностика” та „Клінічна психологія” для студентів факультету соціології та психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Апробація результатів дослідження. Основні ідеї доповідались на Четвертій, П’ятій та Шостій Всеукраїнських конференціях Проблеми особистості в сучасній науці: результати та перспективи досліджень” (Київ, вересень, 2001, 2002, 2003), щорічних наукових конференціях Київського національного університету імені Тараса Шевченка, присвячених дням науки факультету соціології та психології (Київ, квітень, 2003, 2004). Дисертація та отримані результати обговорювалися на засіданнях кафедри психодіагностики та медичної психології Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2001 2004рр.).

Публікації. Зміст та результати дисертаційного дослідження знайшли своє відображення у 7 публікаціях, 3 з яких опубліковані у фахових наукових виданнях.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Сплеск вітчизняних досліджень у царині вивчення феномену емоційного вигоряння лише починається. Озброєні напрацьованими донині теоретичними конструктами, діагностичними інструментарієм та практичним досвідом, психологи-дослідники можуть висувати та перевіряти на практиці сміливі та складні гіпотези, тим самим збагачуючи світові здобутки з проблем синдрому емоційного вигоряння вчителя.
Аналіз наукової літератури з цієї проблеми свідчить на користь того, що вчителі є однією з найуразливіших професійних груп до цього психогенного розладу. Дисертація є першою спробою систематичного вивчення феномену серед вчителів у вітчизняному соціокультурному контексті.
На теоретичному рівні в дослідженні було узагальнено результати вітчизняних та зарубіжних досліджень синдрому емоційного вигоряння вчителя. Емпірично було вивчено чинники, що можуть породжувати виникнення синдрому. Серед вивчених чинникіфв вигоряння вчителя педагогічна майстерність виявилась тією структурною характеристикою особистості педагога, що протидіє виникненню синдрому емоційного вигоряння.

Проведене дослідження дозволяє зробити наступні висновки:
1. Синдром емоційного вигоряння вчителів психогенний розлад, пов’язаний з професійною дезадаптацією. В своїй динаміці він проходить низку фаз: напруження, резистенцію та виснаження. На фазі напруження він проявляється переважно у формі надмірного переживання психотравмуючих обставин, тривоги та депресивних проявів. На фазі резистенції ­ у формі неадекватного вибіркового емоційного переживання та редукції професійних обов’язків. Фаза виснаження характеризується головним чином психосоматичними та психовегетативними порушеннями. На статистично значущому рівні всі три фази емоційного вигоряння діагностуються у 38.3% опитаних вчителів, що свідчить про ризик виникненя синдрому у третини працюючих в середніх школах та ліцеях педагогів.
2. Вчителям з різною мірою вираженості вигоряння властиві різні стилі поведінки в робочому середовищі. Так, вчителям з низькою мірою вираженості вигоряння властива активна стратегія розв’язку та подолання проблем, почуття успіху в професійній діяльності. У спілкуванні з оточуючими вони схильні до лідерства та відсутності конформності. У поведінці вчителів з високою мірою вираженості синдрому емоційного вигоряння домінує стратегія уникнення в ситуації невдачі, незадоволеність кар’єрним зростанням. У спілкуванні з оточуючими вони проявляють компромісність та конформність.
3. Вивчення чинників, що породжують виникнення вигоряння у вчителів, дозволило нам говорити про дві групи причин: причини індивідуальні та причини, пов’язані з організаційними умовами роботи. Індивідуальні причини є первинними, до них належать соціально-демографічні характеристики, особистісні властивості та міра сформованості педагогічної майстерності вчителя. Причини, пов’язані з організаційними умовами роботи, є вторинними. Вони діють, переломлюючись крізь призму особистісних чинників та виступають в якості провокуючих, підсилюючих чинників виникнення та розвитку вигоряння серед вчителів. Так, міра вираженості вигоряння вчителів, що викладають у ліцеях та гімназіях виявилась нижчою, ніж у вчителів загальноосвітніх середніх шкіл. Існує значущий зв’язок між високою мірою вираженості вигоряння та недостатньою забезпеченістю вчителів необхідними засобами навчання.
4. Особистісні особливості вчителів визначають різну міру вираженості синдрому емоційного вигоряння, саме вони виступають його базовими передумовами виникненя. Так, вищі показники міри вираженості вигоряння діагностуються у вчителів, які демонструють схильність до тривожності, сенситивності та інтровертованості, найменші показники у вчителів, схильних до спонтанності та ригідності.
5. Високий рівень професійно-педагогічної майстерності протидіє виникненню вигоряння у вчителів, зменшує інтенсивність його проявів. Кожна структурна складова майстерності вносить свій специфічний вклад у цей процес. Так, серед показників спрямованості особистості педагога найбільш значущими виявились спрямованість на спілкування та доброзичливе ставлення до учнів. Значущим виявився експресивний компонент педагогічної діяльності, особливо слід відзначити спонтанність та пластику рухів і жестів, прояв позитивних емоцій. Серед показників педагогічної компетентності найважливішими є знання предмету, що викладається. Особливо значущими виявились професійно важливі якості особистості педагога: емоційна стійкість, організаційні здібності, емпатія, комунікативні якості, які полегшують процес викладання, встановлення контакту з учнями.
6. Порівняльний аналіз показників синдрому емоційного вигоряння вчителів з представниками інших професій типу „людина людина” виявив, що міра вираженості вигоряння вчителів та лікарів-терапевтів є найвищою.
7. Ґрунтуючись на теоретичному аналізі та емпіричному вивченні синдрому емоційного вигоряння вчителя, розроблено та апробовано програму профілактичних заходів. Програма поєднує декілька напрямів роботи: просвітницьку, психодіагностичну, тренінгову. Просвітницька робота спрямована на теоретичне ознайомлення майбутніх та працюючих вчителів з проблемою синдрому емоційного вигоряння. Психодіагностична робота включає діагностику синдрому вигоряння серед працюючих вчителів, динаміку становлення професійно важливих якостей вчителів. Тренінгова робота включає в себе вправи, спрямовані на розвиток педагогічної майстерності, на профілактику та подолання негативних наслідків синдрому емоційного вигоряння на когнітивному, емоційному та поведінковому рівнях.
Апробація тренінгової програми показала її ефективність у профілактичній та психокорекційній роботі, спрямованій на подолання синдрому емоційного вигоряння вчителя.

Результати дисертаційної роботи створюють теоретичне та емпіричне підґрунтя для подальшого дослідження синдрому емоційного вигоряння вчителя. Перспективним напрямком роботи залишається порівняльне дослідження синдрому емоційного вигоряння вчителя з представниками інших професій. Потребують вивчення особливості поведінкових стратегій вчителів, що протидіють виникненню вигоряння.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Азаров Ю.П. Искусство воспитывать: Книга для учителя, 2-е изд., испр. и доп. М.: Просвещение, 1985. 448с.
2. Аминов Н.А., Шпитальный Д.В. Синдром «эмоционального сгорания» как вид профессиональной дезадаптации // Профессиональный потенциал. 2002. №1. С.37-42.
3. Асмаковец Е.С. Психотехники развития эмоциональной гибкости учителя // Журнал прикладной психологии. 2001. №6. С.60 69.
4. Березин Ф.Б. Психическая и психофизиологическая адаптация человека. Л: Наука, 1988.
5. Белухин Д.А. Учитель: от любви до ненависти (Техника профессионального поведения). М.: Нар.образование, 1994. 144с.
6. Блейхер В.М., Крук И.В. Толковый словарь психиатрических терминов / Под ред. канд. мед. наук С.Н.Бокова. Воронеж: Издательство НПО «МОДЕК», 1995. 640с.
7. Богучарова О.І. Синдром професійного вигоряння” серед українських медичних працівників та педагогів // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Соціологія. Психологія. Педагогіка. 2003. Вип. 17-18. С.59-63.
8. Бойко А.Н. Теория и методика формирования воспитывающих отношений в общеобразовательной школе. К.: Выща школа, 1991. 266с.
9. Бойко В.В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. М.: Филин, 1996. 472с.
10. Булатевич Н.М. До проблеми психічного вигорання // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Соціологія. Психологія. Педагогіка. 2002. Вип.12-13. С.121-124.
11. Булатевич Н.М. Емоційне вигоряння в професійній діяльності працівників міліції охорони // Збірник доповідей Четвертої Міжнародної конференції молодих науковців Проблема особистості в науці: результати та перспективи досліджень”. К., 2001. С.116-118.
12. Булатевич Н.М. Психічне вигоряння в професії вчителя // Збірник доповідей П’ятої Міжнародної конференції молодих науковців Проблема особистості в науці: результати та перспективи досліджень”. К., 2002. С.51-52.
13. Булатевич Н.М. Психічне вигорання у професійній діяльності вчителя: огляд зарубіжних досліджень // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Соціологія. Психологія. Педагогіка. 2003. Вип. 15-16. С.117-120.
14. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. Спб., М., Харьков, Минск. : Питер, 1999. 528с.
15. Бютнер К. Жить с агрессивными детьми: Пер. с нем. М.: Педагогика, 1991. 144 с.
16. Волкова Е.Н. Субъектность как интегративное качество личности педагога: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.07 / Рос. академия образования, психол. ин-т. М., 1992. 20с.
17. Волкова Н.П. Педагогіка. К.: Академія, 2001. 576с.
18. Гоноболин Ф.Н. Книга об учителе. М.: Просвещение, 1965. 260с.
19. Гоноболин Ф.Н. О некоторых психических качествах личности учителя // Вопросы психологии. 1975. №1. С.100-112.
20. Дем’яненко Н.М. Загально педагогічна підготовка вчителя в Україні (ХІХ перша третина ХХ сторіччя). К.: ІЗМН, 1998. 328с.
21. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. Москва Харьков Минск: Питер, 2000. 560с.
22. Казначеев В.П. Современные аспекты адаптации. Новосибирск: Наука, Сиб.отд., 1980. 191с.
23. Кан-Калык В.А. Педагогическая деятельность как творчество. М., Просвещение, 1977. 287с.
24. Каськова Н.Ф. Психологический анализ эмоционального компонента педагогической деятельности: Дис канд. психол. наук: 19.00.07. К., 1989. ­ 164с.
25. Карамушка Л.М., Зайчикова Т.В. Проблема синдрому професійного вигоряння” в педагогічній діяльності в зарубіжній та вітчизняній психології // Актуальні проблеми психології. Т.1. Соціальна психологія. Психологія управління. Організаційна психологія. С.210-217.
26. Кириленко Т.С. Психологія спорту. Регуляція психічних станів: навчальний посібник. К.: Ін-т післядипломної освіти Київського нац. ун-ту імені Тараса Шевченка, 2002. 112 с.
27. КитаевСмык Л.А. Стресс и психологическая экология // Природа. 1989. №7. С.99 105.
28. Климов Е.А. Основы психологии. - М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. 295 с.
29. Ковальчук В.І. Емоційне виснаження як провідна детермінанта синдрому вигоряння // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К.,2001. т.3, ч.6 .
30. Коростылёва Л.А., Клецина И.С., Реброва Н.П. О путях профессиональной и личностной самореализации педагога // Творча особистість вчителя: проблеми теорії і практики: Зб. наук. пр. К.: УДПУ, 1997. 319с.
31. Кочерга О., Васильєв О. Синдром згоряння” // Психолог на педраді / Упоряд. О.Плавник. К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. 128 с. (Бібліотека Шкільного світу”). С.31-37.
32. Крутецкий В.А., Недбаева С.В. Профессионально необходимые качества личности учителя (педагогические способности) и их формирование // Психологические проблемы формирования педагогичекой направленности и педагогических способностей: Сб. научн. трудов. М.: МГПИ, 1982. 110с.
33. Кузьмина Н.В. Очерки психологии труда учителя (Психологическая структура деятельности учителя и формирование его личности). Л.: Изд-во ЛГУ, 1967. 183с.
34. Кузьмина Н.В. Профессионализм личности преподавателя и мастера производственного обучения. М.: Высшая школа, 1990. 119с.
35. Кузьмина Н.В. Способности, одарённость, талант учителя. Л.: Знание, 1985. 32с.
36. Кулюткин Ю.Н. Творческое мышление в профессиональной деятельности педагога // Вопросы психологии. 1986. №2. С. 11-30.
37. Ложкин Г., Выдай А. Психическое «выгорание» лидера // Персонал. 1999. №6. С.36-43.
38. Любан-Плоцца Б., Пельдингер В., Крегер Ф., Ледеран-Гофман К. Психосоматичний хворий на прийомі у лікаря. Київ: Адеф-Україна, 1997. 328с.
39. Малькова З.А. Школа и педагогика за рубежом. М.: Просвещение, 1983. - 186с.
40. Малицкая Л.Б. Формирование профессиональной эмпатии у будущих учителей: Дис канд. пед. наук: 13.00.01. Кр. Рог, 1995. 184с.
41. Малишева К.О. Синдром емоційного вигоряння психолога-консультанта: психологічні чинники, профілактика, корекція: Дис... канд. психол. наук: 19.00.04. К., 2003. 203с.
42. Михайлов Б.В., Гавриленко М.А. До питания про структуру особи лікарів-психіатрів // Форум психіатрії і психотерапії.- Львів. 2000. том 2. С.26-27.
43. Мойсенюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. К.: ВАТ КДНК”, 2001. 608с.
44. Мындыкану В.М. Педагогическая техника и мастерство учителя. Кишинёв, Штиинца, 1991. 197с.
45. Наенко Н.И. Психическая напряжённость. М.: МГУ, 1976. 112с.
46. Никифоров Г.С. Надёжность профессиональной деятельности. СПб.: Изд-во С.-Петербург. унта, 1996. 176с.
47. Образование в современном мире.- М.: Просвещение, 1986. 213с.
48. Орёл В.Е. Феномен выгорания” в зарубежной психологии: эмпирические исследования и перспективы // Психологический журнал. 2001. Т. 22, №1. С.90-101.
49. Первичная профилактика психических, неврологических и психосоциальных расстройств. М.: Смысл, 2002. 127с.
50. Педагогическая деятельность как творческий процесс. Серия: Обучение и коммунистическое воспитание в высших и средних специальных учебных заведениях / Под. ред. Кан-Калыка В.А. М., , 1997. 64с.
51. Педагогічна майстерність / Зязюн І.А., Крамущенко Л.В., Кривонос І.Ф., Самещенко О.Г., Семиченко В.А., Тарасович Н.М. / За ред. І.А.Зязюна. - К.: Вища школа”, 1997. 349с.
52. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Уч. пособие / Ред. сост. Д.Я.Райгородский. Самара: Изд.Дом «Бахрах-м», 2000. 672с.
53. Психогимнастика в тренинге / Под Ред Н.Ю.Хрящёвой. СПб.: Речь, Ин-т Тренинга, 2000. 256с.
54. Резанкина Г. «Психологический портрет учителя»: опыт самодиагностики // Прикладная психология и психоанализ. 2000. №1. С.5059.
55. Робертс Г.А. Профилактика выгорания // Обзор современной психиатрии. 1998. №1. С.39-46.
56. Ронгинская Т.И. Синдром выгорания в социальных профессиях // Психологический журнал. 2002. Т. 23, №3. С.85-95.
57. Селье Г. На уровне целого организма: Пер. с англ. М.: Наука, 1972. 122с.
58. Селье Г. Очерки об адаптационном синдроме: Пер. с англ. М.: Наука, 1960. 254с.
59. Селье Г. Стресс без дистресса: Пер. с англ. М.:Прогресс, 1982. 125с.
60. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. СПб.: Речь, 2000. 350с.
61. Сидоров П.И., Парняков А.В. Введение в клиническую психологию: В 2 т. М.: Академический проект, Екатеринбург: Деловая книга, 2000. Т.2. 381с.
62. Скрипко Л.В. Профілактика емоційного вигоряння” в педагогів // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К.,2001. т.4, ч.2 .
63. Собчик Л.Н. Введение в психологию индивидуальности. М.:ИПП-ИСП, 2001. 512с.
64. Творческая направленность деятельности педагога: Сб. статей // Под ред. Ю.Н.Кулюткина, Г.С.Сухобской. Л.: НИИ ООВ, 1978. 102с.
65. Філіпов С.О. Профілактика синдрому „вигоряння” як умова оптимізації правоохоронної діяльності співробітників органів охорони державного кордону // Проблеми загальної та педагогічної психології: Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України / За ред. Максименка С.Д. К.,2003. т.5, ч.4 С.335 338.
66. Форманюк Т.В. Синдром эмоционального сгорания” как показатель профессиональной дезадаптации учителя // Вопросы психологии. 1994. №6. С.56 64.
67. Хорни К. Невроз и развитие личности: пер. с англ. М.: Смысл, 1998. 375с.
68. Чеснокова Г.С. Восстановление работоспособности учителя средствами досуговой деятельности // Сибирский учитель. 2000. №11(спецвыпуск).
69. Шпитальный Д.В. Синдром «эмоционального сгорания» как вид профессиональной дезадаптации (часть вторая) // Профессиональный потенциал. 2002. №2. С.33-42.
70. Я сам строю свою жизнь / М.А.Алиева, Гришонович Т.В., Лобанова Л.В., Травникова Н.Г., Трохишина Е.Г. / Под ред. Е.Г.Трохишиной. СПб.: Речь, 2001. 216с.
71. Яценко Т.С. Активная социально-психологическая подготовка учителя к общению с учащимися. К.: Освіта”, 1993. 208с.
72. Adams R.D., Alexander L., Martray C.R. A factor analytic study of the Teaching Events Stress Inventory // Journal of Human Behavior and Learning. 1984. Vol.1, №3-4. Р.22-29.
73. Alkhrisha M. Burnout among a selective sample of American and Jordanian teachers // Dirasat: Educational Sciences. 2002. Vol. 29, №2. Р.405-414
74. Antman S., Shirom A. School, job and individual characteristics as predictors of teachers' burnout // Megamot. 1987. Vol. 30, №3. Р.349-361.
75. Aron A.M., Milicic N. Desgaste profesional de los profesores y clima social escolar // Revista Latinoamericana de Psicologia. 2000. Vol. 32, №3. Р.447-466.
76. Ashforth B.E., Lee R. T. Burnout as a process: commentary on Cordes, Dougherty and Blum // Journal of Organizational Behavior. 1997. Vol. 18. P.703-708.
77. Barner A.E. Do teachers like to teach? // Pointer. 1982. Vol. 27, №1. Р.5-7.
78. Beck C.L., Gargiulo R.M. Burnout in teachers of retarded and nonretarded children // Journal of Educational Research. 1983. Vol. 76, №3. Р.169-173.
79. Belcastro P.A., Gold R.S. Teacher stress and burnout: Implications for school health personnel // Journal of School Health. 1983. Vol.53, №7. Р.404-407.
80. Ben-Ari R., Krole R., Har-Even D. Differential Effects of Simple Frontal Versus Complex Teaching Strategy on Teachers' Stress, Burnout, and Satisfaction. // International Journal of Stress Management. 2003. Vol.10,№2. Р.173-195.
81. Bibou-Nakou I., Stogiannidou A., Kiosseoglou G. The relation between teacher burnout and teachers' attributions and practices regarding school behaviour problems // School Psychology International. 1999. Vol. 20, №2. Р.209-217
82. Brookings J. B., Bolton B., Brown C. E. and McEvoy A.Self-reported job burnout among female human service professionals // Journal of Occupational Behaviour. 1985. №6. Р.143-150.
83. Brouwers A., Evers W. J. G., Tomic W. Self-efficacy in eliciting social support and burnout among secondary-school teachers // Journal of Applied Social Psychology. 2001. Vol.31, №7. Р.1474-1491.
84. Brouwers A., Tomic W. A longitudinal study of teacher burnout and perceived self-efficacy in classroom management // Teaching & Teacher Education. 2000. Vol.16, №2. Р.239-253.
85. Burke R.J., Greenglass E. A longitudinal study of psychological burnout in teachers // Human Relations. 1995. Vol.48, №2. P.187-202.
86. Burke R.J., Greenglass E.R. Career orientations and psychological burnout in teachers // Psychological Reports. 1988. Vol. 63, №1. Р.107-116.
87. Burke R.J., Greenglass E.R. Psychological burnout among men and women in teaching: An examination of the Cherniss model // Human Relations. 1989. Vol. 42, №3. Р.261-273.
88. Burke R. J., Shearer J., Deszca, G. Correlates of burnout phases among police officers // Group & Organization Studies. 1984. №9. Р.451-466.
89. Calabrese R.L. Teaching as a dehumanizing experience // High School Journal. 1986. Vol.69, №4. Р.255-259.
90. Cassel R.N. Critical factors related to teacher burnout // Education. 1984. Vol.105, №1. Р.102-106.
91. Cheek J. R., Bradley L. J., Parr G., Lan W. Using music therapy techniques to treat teacher burnout. // Journal of Mental Health Counseling. 2003. Vol.25, №3. Р.204-217.
92. Cherniss C. Observed supervisory behaviour and teacher burnout in special education // Exceptional Children. 1988. Vol