ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСІБ, ХВОРИХ НА НЕВРАСТЕНІЮ : ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ОСОБЕННОСТИ САМОЙ АКТУАЛИЗАЦИИ ЛИЦ, БОЛЬНЫХ, НЕВРАСТЕНИЕЙ

Краткое описание

КИЇВСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

На правах рукопису

Шемелюк Ірина Михайлівна

УДК 159.9:61

ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ
ОСІБ, ХВОРИХ НА НЕВРАСТЕНІЮ

19.00.04 Медична психологія

Дисертація на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
КОРОЛЬЧУК МИКОЛА СТЕПАНОВИЧ
доктор психологічних наук, професор

КИЇВ 2004

З М І С Т
стор.

ЗМІСТ

2

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ ..

3

ВСТУП

4

РОЗДІЛ 1 ПРОБЛЕМА САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ЯК ПРЕДМЕТ НАУКОВОГО АНАЛІЗУ

1.1 Основні теоретичні підходи до вивчення самоактуалізації особистості

11

1.2. Аналіз концептуальної моделі самоактуалізації особистості

24

1.3. Стан та особливості вивчення рівня самоактуалізації у осіб з невротичними розладами

33

РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ ТА МЕТОДИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ І ПСИХОКОРЕКЦІЇ СТУДЕНТІВ, ХВОРИХ НА НЕВРАСТЕНІЮ

2.1. Обгрунтування методів емпіричного дослідження психодіагностики самоактуалізації особистості

43

2.2. Особливості психокорекційної роботи у осіб з невротичними розладами .

69

2.3. Організація та проведення емпіричного дослідження

93

РОЗДІЛ 3 АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ТА ОПТИМІЗАЦІЇ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ОСІБ, ХВОРИХ НА НЕВРАСТЕНІЮ

3.1. Порівняльна характеристика проявів і особливостей самоактуалізації у здорових та хворих на неврастенію

99

3.2. Кореляційний аналіз результатів емпіричного дослідження самоактуалізації у здорових осіб і хворих на неврастенію

122

3.3. Ефективність психокорекції у осіб з неврастенією

153

ВИСНОВКИ .

176

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

179

ДОДАТКИ

194

ВСТУП
Актуальність проблеми. В сучасних умовах розбудови й оновлення всіх сфер життя особливо актуальною постає проблема особистісного успіху, яка останнім часом усе частіше розглядається як успішна самореалізація, особистісне зростання. Найбільш адекватною нині для поняття особистісного зростання видається категорія самоактуалізації, яка, на думку ряду дослідників, виступає операційним аналогом особистісної зрілості [85, 87, 120, 168, 14, 21, 15].
Залежно від соціальних умов, індивідуальних психологічних особливостей у певної частини молоді з’являється зневіра в успіху у житті, у свої сили, в існування істинних цінностей, втрачається здатність регулювати свою активність, поведінку, відбувається знецінення потреби самоактуалізації. Це призводить до того, що особистість стає беззахисним об’єктом впливу зовнішніх обставин, зі заниженими самооцінкою, самоповагою, критеріями особистісного успіху, та з’являються труднощі в адаптації до умов життєдіяльності, що проявляється невротичними розладами. Останні в структурі загальносоматичних захворювань становлять 35-60%, а те, що вони спричиняють тимчасову або стійку втрату працездатності, соціально-психологічну дизадаптованість молодої людини у відповідальний період її життя закінчення вищого навчального закладу, зумовлює соціальну й економічну значущість проблеми психодіагностики та психокорекції осіб з невротичними розладами, особливо хворих на неврастенію[26, 125, 134, 109, 53, 55, 56, 80, 62].
Розходження щодо особливостей самоактуалізації в здорових і хворих осіб є закономірними, вони існують і потребують подальших наукових пошуків. Практичні й теоретичні дослідження в цій галузі спрямовані на уточнення концепції самоактуалізації, розширення меж її застосування, пошуків психодіагностичного інструменту, що робить самоактуалізацію більш доступною для вивчення, виявлення методів психодіагностики та психокорекції в осіб з невротичними розладами. Можливість одномірного опису рівня самоактуалізації, зведення її до одного показника викликає серйозні сумніви, пов’язані з неоднозначністю і суперечністю цього конструкту, й вимагає комплексного підходу до психодіагностики та психокорекції.
У вітчизняній і зарубіжній психології широко представлені теоретичні і методологічні аспекти самоактуалізації як фундаментальної проблеми становлення й розвитку особистості. В той же час малодослідженими виявилися проблеми практичного застосування психодіагностичного аналізу параметрів самоактуалізації. Практично не розглядався рівень самоактуалізації в період завершення навчання у студентів, хворих на неврастенію, і вплив на рівень самоактуалізації психокорекційних засобів. Важливість і актуальність проблеми зумовили вибір теми: Психологічні особливості самоактуалізації в осіб, хворих на неврастенію”.
Зв’язок роботи з науковими дослідженнями, програмами, темами.
Дисертаційне дослідження тісно пов’язане з комплексною темою, яка виконується на кафедрі психології та соціології Київського міжнародного університету Соціально-психологічні особливості майбутніх фахівців в умовах входження України в Європейський простір” і яка є складовою науково дослідної теми Особистість в системі сучасних психолого-педагогічних технологій освіти” (№ 01040003160).
Метою дослідження було виявлення психологічних особливостей самоактуалізації у осіб, хворих на неврастенію та обґрунтування комплексу психокорекційних заходів оптимізації самоактуалізації.
У відповідності з метою дослідження були поставлені такі завдання:
1. Вивчити та проаналізувати основні концепції самоактуалізації у вітчизняній та зарубіжній літературі.
2. Виявити психологічні особливості проявів самоактуалізації у здорових осіб та хворих на неврастенію.
3. Визначити рівні самоактуалізації та провести порівняльний і кореляційний аналізи здорових осіб і хворих на неврастенію.
4. Запропонувати активні засоби психологічного впливу на осіб, хворих на неврастенію і дослідити їх ефективність.
5. Розробити організаційно-методичні рекомендації для психопрофілак-тики, психодіагностики самоактуалізації та психокорекції осіб, хворих на неврастенію.
Об’єктом дослідження є індивідуальні прояви самоактуалізації в осіб, хворих на неврастенію.
Предмет дослідження психологічні особливості самоактуалізації та вплив комплексу психокорекційних методів на її рівень у хворих на неврастенію.
Для досягнення поставлених мети та завдання було використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз наукової літератури і практичних результатів досліджень з цієї проблеми; аналіз та узагальнення експериментальних даних; констатуючий та формуючий експеримент з використанням таких методик : для визначення рівня самоактуалізації (СА) Самоактуалізаційного тесту (САТ), Короткого індексу самоактуалізації (КІСА), Ясності Я-концепції (ЯЯК); мотиваційної сфери методики Горбачевського і ціннісних Смисложиттєвих орієнтацій; соціальної сфери методики Томаса і Лірі; для виявлення індивідуально-психологічних особливостей методики Кеттела, Фрайбурзького персонального опитувальника, Рівня суб’єктивного контролю і Семантичного диференціалу; методи математичної обробки результатів: порівняльний аналіз з використанням критерія t Стьюдента, кореляційний і факторний аналіз.
Теоретичною та методологічною основою дослідження стали: гуманістична модель розвитку особистості, в якій джерелом самоактуалізації людини є її вроджена потреба в самореалізації закладених у ній потенційних можливостей, яку скеровує сама природа людини [85, 87, 120, 145, 151, 101, 15, 5], або смисл її життя [140, 136], суб’єктно-генетичного погляду, який включає потенціал ідей, розроблених у межах культурологічного і діяльнісного підходів [134]; розгляд психологічної формули розвитку особистості як активного суб’єкта власного життя і діяльності [121, 122, 74, 105]. Загальним підходом при наявності різних поглядів є підхід з позицій принципів детермінізму єдності особистості, свідомості і діяльності [40, 65, 74, 121, 102], системний підхід до психодіагностичного вивчення психічного розвитку і формування особистості [5, 76, 80, 137, 27, 31].
Отриманий під час дослідження матеріал аналізувався за допомогою понятійного апарату, який прийнято використовувати в медичній, загальній та патопсихології [138, 60, 26, 80].
Сучасні уявлення про етіологію і патогенез невротичних розладів [125, 55, 56, 84, 152], їх психодіагностику та психокорекцію [27, 28, 21, 22, 55, 115] дали змогу обґрунтувати адекватні методи психологічної діагностики та корекції осіб, хворих на неврастенію.
Наукова новизна отриманих результатів полягає у тому, що на підставі емпіричного й теоретичного досліджень набули подальшого розвитку змістовні параметри самоактуалізації особистості і конкретизовано особливості в осіб, хворих на неврастенію, та практично здорових студентів; на підставі порівняльного, кореляційного і факторного аналізу результатів дослідження виявлено ефективність запропонованого комплексу методів психокорекції та зміни самоактуалізації в осіб, хворих на неврастенію; удосконалено і проведено апробацію комплексу інформативних психодіагностичних методик рівня самоактуалізації в контрольній та експериментальній групах; доведено взаємозв’язок високого рівня самоактуалізації з нормативними ознаками психічного здоров’я особистості та показано, що рівень самоактуалізації є індикатором психічного здоров’я.
Аналіз і узагальнення теоретичних концепцій самоактуалізації особистості в сучасній психологічній літературі дають підстави для обґрунтування комплексу методів психодіагностики самоактуалізації і психокорекції осіб, хворих на неврастенію, дають змогу втілити комплексний підхід до визначення критеріїв самоактуалізації в здорових і хворих осіб та поглиблюють розуміння теоретичних і практичних засад психодіагностики і психокорекції у конкретній категорії осіб студентів, випускників гуманітарного вищого навчального закладу (ВНЗ).
Внесок автора в наукову працю яка виконана у співавторстві, полягає в розкритті можливостей практичного застосування особливостей самоактуалізації, шляхів та методів сімейної психокорекції та психотерапії у осіб,хворих на неврастенію.
Практична значущість та впровадження результатів дослідження полягає в тому, що запропонований і обґрунтований комплекс психодіагностичних методів самоактуалізації виявився інформативним та розглядається як індикатор рівня психічного здоров’я при масових обстеженнях студентів; встановлено особливості рівня самоактуалізації, який виступає психодіагностичним критерієм осіб, хворих на неврастенію; впроваджений комплекс психокорекційних засобів та заходів дає змогу проводити адекватну психокорекцію з урахуванням індивідуального підходу при їхньому використанні; застосування отриманих результатів у психодіагностичній роботі дає змогу прогнозувати необхідність психологічної корекції осіб з невротичними розладами; за підсумками роботи впроваджено організаційно-методичні рекомендації психопрофілактики, психодіагностики рівня самоактуалізації та засобів психокорекції осіб, хворих на неврастенію.
Результати дослідження впроваджено під час диспансерних обстежень студентів, використано при розробці навчальних курсів з Медичної психології” в Львівському національному університеті ім. Івана Франка, Практикуму з психології” у Міжнародному інституті лінгвістики і права, під час підготовки військових психологів у Військовому гуманітарному інституті НАОУ і військових психофізіологів та лікарів в Українській медичній академії.
Надійність та вірогідність результатів дослідження забезпечувались використанням надійних і валідних діагностичних методик, адекватних меті та завданням дослідження, поєднанням кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, репрезентативністю вибірки та застосуванням методів математичної статистики із залученням сучасних програм оброблення даних.
Апробація результатів проходила на щорічних наукових конференціях аспірантів Львівського національного університету ім. Івана Франка; на другому з’їзді психологів України (м. Київ,1995 р.); на сьомій Всеукраїнській науково-практичній конференції Духовність та злагода в Українському суспільстві на перехресті тисячоліть” (м. Київ, вересень 1999 р.); на Польсько-Українській конференції Психологія Львівська і Варшавська: вчора сьогодні завтра” (м. Варшава, 2000 р.); Всеукраїнській науковій конференції, присвяченій 10-тій річниці Незалежності України Суспільно-історичні засади становлення державності України в ХХ ст.” (м. Київ, 25 квітня 2001 р.); на науковому семінарі лабораторії Загальна та етнічна психологія” Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України (м. Київ, 27 квітня 2001 р.) Міжнародній науково-практичній конференції „Подолання суперечностей в умовах європейського шляху розвитку України” Київський міжнародний університет (м. Київ, 19-20 квітня 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції „Шляхи євроінтеграції України” Київський міжнародний університет (м. Київ, 17-18 квітня 2004 р.).
Впровадження у практику. Результати дослідження впроваджено під час диспансерних обстежень студентів, використано при розробці навчальних курсів з Медичної психології” в Львівському національному університеті ім. Івана Франка, Практикуму з психології” у Київському міжнародному університеті та під час підготовки військових психологів у Військовому гуманітарному інституті НАОУ і військових психофізіологів та лікарів в Українській медичній академії. Впровадження підтверджено відповідними актами.
Публікації. Зміст та основні положення дисертації відображено в 8 статтях, 6 із яких опубліковано у фахових виданнях.
Особистий внесок автора в наукову працю, яка виконана у співавторстві, полягає в розкритті можливостей практичного застосування особливостей самоактуалізації, шляхів та методів сімейної психокорекції та психотерапії у осіб, хворих на неврастенію, складає 70%.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, практичних рекомендацій, списку використаної літератури, додатків. Робота виконана на 228 сторінках комп’ютерного тексту. Ілюстрована 5 рисунками і 44 таблицями. Бібліографія включає роботи українських та зарубіжних авторів, усього 220 джерел.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Наприкінці роботи підбито підсумки дисертаційного дослідження, результати якого підтвердили досягнення мети дослідження та розв’язання завдань, окреслено перспективи подальшої розробки проблеми. За результатами дослідження зроблено узагальнення й висновки:
1. У дисертаційній роботі набуло подальшого розвитку теоретичне й емпіричне узагальнення наукової проблеми, яка полягає у вивченні психологічних особливостей самоактуалізації в осіб, хворих на неврастенію, що проявляється низьким її рівнем і вираженими відхиленнями в емоційно-вольовій, комунікативній, мотиваційній, поведінковій сферах. Наслідки дослідження використано при обґрунтуванні і здійсненні комплексу психодіагностичних методів і психокорекційних заходів.
Аналіз психологічної літератури з проблем самоактуалізації показав неоднозначність і суперечливість визначень самого терміна: як можливостей, потенційно властивих кожній людині, як трансцендентного синтезу духовного центру людини, як процесу індивідуалізації, як виходу людини за межі себе самої” і реалізації себе як невіддільної частини навколишнього світу таке різноманіття у визначенні терміну призводить до суперечностей у практиці психодіагностики і корекції.
2.Виявлено, що особи, хворі на неврастенію, мають низький рівень самоактуалізації, який супроводжується вираженими психологічними особливостями: в емоційно-вольовій та комунікативній сферах у схильності до стресового реагування на звичайні життєві ситуації, у вираженому невротичному синдромі астенічного типу, в емоційній лабільності, збудливості, подразливості, недостатній саморегуляції; в мотиваційній сфері різко виражений мотив престижу при високому мотиві уникнення, з низькою самоповагою і переоцінкою складності завдань, вольових і мобілізаційних зусиль для досягнення позитивних високих результатів; при низькому рівні смисложиттєвих орієнтацій зі специфічними проблемами в соціальній сфері неадекватній поведінці в соціальному середовищі, низькими адаптивними можливостями, з низьким рівнем суперництва і уникненням конфліктів.
3.Зіставлення рівня самоактуалізації в здорових і осіб, хворих на неврастенію, показало, що суттєво нижчі показники, ніж у здорових, спостерігаються за Самоактуалізаційним тестом на 25,4% 39,6%; за Коротким індексом самоактуалізації на 31,7%; Ясність Я-концепції на 25%, що є прямим показанням для психокорекції осіб, хворих на неврастенію.
4.Кореляційний аналіз отриманих даних самоактуалізації в здорових осіб показав, що найбільш виражені істотні зв’язки виявлено на рівні високих: за Самоактуалізаційним тестом, Коротким індексом самоактуалізації, тестом Смисложиттєвих орієнтацій; на рівні помітних за шкалами Фрайбурзького особистісного опитувальника, методик Томаса і Рівня суб’єктивного контролю; на рівні помірних за методикою Кеттела і Ясності Я-концепції.
5.Встановлено, що за факторною вагою найбільш інформативні зв’язки з рівнем самоактуалізації в осіб, хворих на неврастенію, спостерігаються за 12 показниками з 89 безпосередньо у сфері самоактуалізації за методикою самоактуалізаційного тесту; у мотиваційній сфері за методикою Горбачевського; у соціальній сфері за методикою Томаса; у структурі індивідуально-психологічних властивостей найбільш вагомі фактори спостерігаються серед тих, які стосуються емоційно-вольової сфери - за методикою Фрайбурзького персонального опитувальника; комунікативної сфери за методикою Кеттела і FPI та інтелектуально-перцептивної сфери за методикою Кеттела. В той же час відсутність кореляційних зв’язків з більшістю показників методик рівня суб’єктивного контролю, смисложиттєвих орієнтацій, Кеттела і FPI можна розцінювати як їх психодіагностичну значимість, що вказує на розбалансованість внутрішніх зв’язків у структурі особистості студентів, хворих на неврастенію.
6.Застосування психокорекційного комплексу в групі хворих на неврастенію виявляється ефективним, про що свідчить поліпшення рівня самоактуалізації в експериментальній групі порівняно з контролем і досягнення за більшістю показників рівня здорових осіб. При цьому суттєві позитивні зміни відбулися в емоційно-вольвій, комунікативній, мотиваційній та соціальній сферах.
7.Теоретичне і емпіричне визначення рівня самоактуалізації та комплекс психокорекційних методів знайшли своє практичне застосування в діючій системі підготовки психологів, у стаціонарних медичних установах і психоневрологічних диспансерах та при підготовці військових психофізіологів в Українській військово-медичній академії і психологів у Військовому гуманітарному інституті Національної академії оборони України.
Автор бачить перспективи подальшого дослідження в розробці системи психологічного забезпечення і супроводу професійної підготовки студентської молоді у вищих навчальних закладах України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абульханова К.А. Психология и сознание личности (проблемы методологии, теории и исследования реальной личности) М., Воронеж: Модек, 1999. 224 с.
2. Абульханова-Славская К.А. Стратегия жизни М.: Мысль, 1991. 301 с.
3. Аверинцев С.С. Аналитическая психология К.Юнга и закономерности творческой фантазии. О современной буржуазной эстетике. Сборник статей. - вып. 3, М., 1972. С. 13-19.
4. Алёшина Ю.Е. Социально-психологические методы исследования супружеских отношений. М., 1987. С. 114-132.
5. Ананьев Б.Г. Избранные психологические труды: В 2-х т. / АПН СССР - М.: Педагогика, 1980. 230 с., 287 с.
6. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. - М.: Наука, - 1977. - 380 c.
7. Ананьев Б.Г. Психология и проблемы человекознания / Под ред. А.А.Бодалева. - М.: Изд-во «ИПП»; Воронеж: НПО «МОДЭК», 1996. - 384 с.
8. Ананьев Б.Г. Человек как предмет познания. - Л.: Изд-во ЛГУ, 1968. - 339с.
9. Анастази А. Психологическое тестирование: Пер. с англ. М.: Педагогика, 1982. Кн. I, 318 c. Кн. II, 295 с.
10. Антонова-Турченко А.Г. Психологическая диагностика и коррекция личности трудновоспитуемых детей и подростков. К., 1997. 312 с.
11. Анцыферова Л.И. Психология самоактуализирующейся личности в работах Абрагама Маслоу. //Вопросы психологии. - 1973. - № 4. С.173-180.
12. Асмолов А.Г. Личность как предмет психологического исследования. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1984. 104 с.
13. Асмолов А.Г. Психология индивидуальности: Методологические основы развития личности в историко-эволюционном процессе. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1986. 96 с.
14. Ассаджоли Р. Психосинтез: теория и практика. - М.: REFL-book”, 1994. - 314 с.
15. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. - Киев-Донецк, - 1993.- 32 с.
16. Бачериков Н.Е., Воронцов М.П., Добромиль Э.И. Психогигиена умственного труда учащейся молодежи. К.: Здоровье, 1988. 168 с.
17. Березин Ф.Б. Психическая и психофизическая адаптация человека. Л.: Наука, 1988. 295 с.
18. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. М., 1986. 422 с.
19. Бодров В.А. Экспериментальное изучение эмоционального напряжения у операторов // Военно-медицинский журнал. 1967. № 1. С. 70-73.
20. Божович Л.И. Избранные психологические труды: Проблемы формирования личности /Д.И.Фельдштейн. /ред./ - М.: Международная пед. академия, 1995. 209 с.
21. Бондаренко А.Ф. Психологическая помощь: теория и практика: (Учеб. пособие). К.: Укртехпрес, 1997. 216 с.
22. Бондаренко А.Ф. Социальная психотерепия личности. Реконструкция предмета (психосемантический подход). Дис докт. психол. наук: 19.00.01.-К., 1992. 387 с.
23. Боришевський М.Й. Духовні цінності в становленні особистості громадянина // Педагогіка і психологія. 1997. № 1 (14). С. 144-150.
24. Братусь Б.С. Аномалии личности. - М., 1988. - 301 с.
25. Брушлинский А.В. Психология мышления и проблемное обучение. М.: Знание, 1983. 96 с.
26. Бурлачук Л.Ф. Исследование личности в клинической психологии. К.: Вища школа, 1979. 175 с.
27. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. - К.: Здоровья, 1989. - 168 с.
28. Бурлачук Л.Ф., Грабская Л.И., Кочарян А.С. Основы психотерапии. К.: Ника-Центр: М.: Алетейа, 1999. 320 с.
29. Бурлачук Л.Ф., Коржова Е.Ю. Психология жизненных ситуаций. М.: РПА, 1998. 262 с.
30. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психодиагностике. - СПб.: Питер Ком, 1999. - 528 с.
31. Бурлачук Л.Ф., Савченко Е.П. Психодиагностика. К.: Изд-во АЛД, 1995. 112 с.
32. Бурно М.Е. Терапия творческим самовыражением. М., 1989. 302 с.
33. Бхактиведанта Свами Прабхупада А.Ч. Наука самосознания. Л., 1991. 477 с.
34. Вейн А.М. Неврозы //Журнал невропатологии и психиатрии им. Корсакова. 1998. - № 11. С. 38-41.
35. Вилюнас В.К. Психологические механизмы мотивации человека. М.: Изд-во Моск. ун-та. 1990. 285 с.
36. Вівчарик Т.П., Дмитренко А.К. Методи діагностики та формування у молодих жінок установок на самореалізацію. - Чернівці: Прут”, 1999. 56 с.
37. Вовканич М.Д. Індивідуально-психологічні особливості юнаків з межовими нервово-психічними розладами: Автореф. дис канд. психол. наук: 19.00.01. К., 2000. 16 с.
38. Вульф В. Холодинамика вашей жизни. - М., ЛДС, 1994. С. 14-27.
39. Выготский Л.С. Лекции по психологии СПб., Союз, 1997. 144 с.
40. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. /Редкол. А.В.Запорожец, Т.А.Власова и др. М.: Педагогика, 1981.
41. Гаджиева Н.М. и др. Основы самосовершенствования: Тренинг самосознания. - Екатеринбург: Деловая книга, 1998. 144 с.
42. Гарбузов В.И. Практическая психология, или как вернуть ребёнку и подростку уверенность в себе, истинное достоинство и здоровье. СПб: АО «Сфера», 1999. 160 с.
43. Герловин И.Л. Основы единой теории всех взаимодействий в веществе. - Л., Енергоиздат, 1990. С. 16-24.
44. Гласс С. Математическая статистика для психологов. М.: Наука, 1979. 256 с.
45. Готстанкер Р. Основы психологического эксперимента: Учебн. пособие. М.: Изд-во МГУ, 1982. 463 с.
46. Гриндер Джон, Бендлер Ричард. Структура магии. - М.: КААС, 1995. С. 16-34.
47. Гроф С. Духовний кризис. - М.: МТМ, 1995. С. 116-145.
48. Гроф С. Путешествие в поисках себя. - М.: Изд. Трансперсонального института, 1994. С. 24-136.
49. Групповая психотерапия / Под ред. Б.Д. Карвасарского, С.Ледера. М.: Медицина, 1990. 384 с.
50. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения. М., Педагогика, 1986. 240 с.
51. Джеймс У. Многообразие религиозного опыта. - М.: Наука, 1993. С.23-61.
52. Елисеев О.П. Конструктивная типология и психодиагностика личности. - Псков, 1994. С. 12-24.
53. Зотов В.П., Белов В.М. и др. Введение в оздоровительную реабилитацию.—К.:Медэкология, 1995. 186 с.
54. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. - Л.: Медицина, 1983. - 312 с.
55. Карвасарский Б.Д. Неврозы: Руководство для врачей. - М.: Медицина, 1990. - 576 с.
56. Карвасарский Б.Д. Психотерапия. М.: Медицина, 1985. 303 с.
57. Карвасарский Б.Д., Мурзенко В.А. Групповая психотерапия: значение и перспективы использования в комплексном лечении больных неврозом // Групповая психотерапия при неврозах и психозах. Л.: Медицина, 1975. С. 19-26.
58. Кемпински А. Психопатология неврозов. Польское мед. изд-во Варшава, 1975. 400 с.
59. Кириленко Т.С. Виховання почуттів. К.: 1989. 93 с.
60. Кон И.С. Открытие Я”. М., 1978. 368 с.
61. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія: Підручник. К.: Вища школа, 1995. 304 с.
62. Корольчук М.С. Психофизиологические основы нервно-психичских расстройств. Материалы научно-пракической конференции Ленинградской Военно-Медицинской Академии, 1985. 16 с.
63. Корольчук М.С. Шляхи та заходи психофізіологічного забезпечення професійної діяльності / Матеріали Республіканської конференції УВС МВС України. - К., 1995. - С. 64-67.
64. Корольчук Н.С., Корниенко М.В., Горлов В.М. Методическое пособие по формированию умений и отработке навыков по специальности социальный педагог-психолог. К.: КВВМУ, 1991. 44 с.
65. Костюк Г.С. Избранные психологические труды / Под ред. Л.Н.Проколиенко. М.: Педагогика, 1988. 304 с.
66. Костюк Г.С. Принцип развития в психологии // Методологические и теоретические проблемы психологии. М.: Наука, 1969. 115 с.
67. Кришнамурти Дж. Немедленно измениться. - М.: КМК Лтд, 1993. С.11-76.
68. Крылов А.А. Психология. Учебник. М.: Проспект, 1998. 584 с.
69. Крылов А.А., Коростылёва Л.А. Психологические проблемы самореали-зации личности. - СПб., 1997. - С. 89-106.
70. Ледер С. Групповая психотерапия при неврозах и психозах. Л., 1975. С. 37- 46.
71. Лейбин В.М. Психоанализ и философия неофрейдизма. - М.: Политиздат, 1977. С. 16-29.
72. Лейнг Р.У. Разделенное Я. - К., 1995.- С. 17-62.
73. Лёйнер Х. Кататимное переживание образов: Пер. с нем. М.: Эйдос, 1996. 253 с.
74. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. М.: Политиздат, 1975. 304 с.
75. Леонтьев Д.А. Развитие идеи самоактуализации в работах А.Маслоу. // Вопросы психологии.-1987.- N3.- C.150-158.
76. Ложкин Г.В. Психология здоровья человека / Г.В.Ложкин, О.В.Носкова, И.В.Толкунова, В.И.Носков /научн. ред. - Донецк: Вебер, 2003. 255 с.
77. Ломов Б.Ф. Методологические и теоретические проблемы психологии. - М.: Наука, 1984. - 444с.
78. Лучшие психологические тесты, //Под ред. А.Ф. Кудряшова. - Петроза-водск, 1992. 318 с.
79. Мак-Вильямс Н. Психоаналитическая диагностика: Понимание структуры личности в клиническом процессе. - М.: Независимая фирма «Класс», 1998. - 480 с.
80. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: [в 2т.]. К.: Форум, 2002.
81. Максимова Н.Ю., Милютина Е.Л. Курс лекций по детской патопсихологии: Учебное пособие. Ростов-на-Дону: Феникс, 2000. 576 с.
82. Мальований А.В., БєловВ.М., Котова О.Б. Організм та особистість. Діагностика та керування.—Львів: Медична газета, 1998. 250 с.
83. Маноха И.П. Человек и потенциал его бытия: опыт синтезирования онтологических и психологических познавательных техник. К.: «Стимул» К, 1995. 256 с.
84. Марута Н.О. Емоційні порушення при неврозах (клініка, патогенез, діагностика і лікування): Автореф. дис... д-ра мед. наук: 14.00.18 /Харків, 1994. 48 с.
85. Маслоу А. Новые рубежи человеческой природы: Пер. с англ.- М.: Смысл, 1999. 425 с.
86. Маслоу А. Психология бытия. М.: Рефл.-бук; К.: Веклер, 1997. 304 с.
87. Маслоу А.Г. Дальние пределы человеческой психики /А.М. Татлыдаева СПб.: Евразия, 1997. 430 с.
88. Маслоу А.Г. Мотивация и личность / А.М. Татлыбаева СПб.: Евразия, 1999. 478 с.
89. Маслоу А. Самоактуализация личности и образование. - Киев Донецк: Ин-т психологии АПН Украины, 1994. 52 с.
90. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология: Практическое руководство. - М.: «МЕД пресс», 1998. - 592 с.
91. Мерлин В.С. Личность и общество: Учеб. пособие к спецкурсу. Пермь, 1990. 92 с.
92. Мерлин В.С. Очерки интегрального исследования индивидуальности. М.: Педагогика, 1986. 254 с.
93. Методы психологической диагностики /Отв. ред. В.Н. Дружинин, Т.В.Галкина М., 1993. 87 с.
94. Милтс А.А. Гармония и дисгармония личности. М., 1990. 220 с.
95. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1960. 426 с.
96. Некрасов М.М. Ансамбль универсальних миров. - М.; Инсан, 1992. С. 16-73.
97. Немов Р.С. Психология: в 3 томах. - М.: Просвещение, 1995.
98. Носенко Э.Л., Егорова С.Н. Память и эмоциональное состояние: Монография /Д.: Вид-во ДДУ, 1996. 145 с.
99. Омелаенко І.Б. Психологічний аналіз поведінки при різних типах невротичного конфлікту: Автореф. дис канд. психол. наук / Київський ун-т ім. Тараса Шевченка.- К., 1998.- 18 с.
100. Осипова А.А. Введение в практическую психокоррекцию: - групповые методы работы.- М., Воронеж, 2000. 240 с.
101. Перлз Ф. Внутри и вне помойного ведра //Перлз Ф., Гудмен П.,
Хефферлин Р. Практикум по гештальт терапиии. СПб., 1995. 448 с.
102. Петровский В.А. Личность в психологии: парадигма субъектности Ростов-на-Дону: Феникс, 1996. 512 с.
103. Платонов К.К. О системе психологии. М.: Мысль, 1972. 216 с.
104. Платонов К.К. Система психологии и теория отражения. - М.: Наука, 1982. - 309 с.
105. Платонов К.К. Структура и развитие личности. /Под ред. А.Д.Глоточкина. М.: Наука, 1986. 255 с.
106. Практическая психодиагностика. Методики и тесты. Учебное пособие. Самара: Издательский Дом «Бахрах», 1998. 672 с.
107. Психологическая диагностика при нервно-психических и психосоматических заболеваниях. /Под ред. Л.И.Вассермана, И.А.Кудрявцева - Л., 1985. 152 с.
108. Психологическая диагностика: Учебн. пособие /Е.М.Борисова, М.К.Акимова, В.Т.Козлова и др.; - М.: УРАО, 1997. 302 с.
109. Психологическое обеспечение социального развития человека. / Под ред. А.А.Крылова. Л., 1989. 149 с.
110. Психология формирования и развития личности. М., 1981. 365 с.
111. Психология развивающейся личности. /Под ред. А.В. Петровского. М., 1987. С. 18-39.
112. Психология личности в трудах отечественных психологов /Сост. Л.В. Куликов. СПб.: Питер, 2000. 480 с.
113. Психология. Словарь /Под общ. ред. А.В. Петровского, М.Г. Ярошевского. М.: Политиздат, 1990. 494 с.
114. Психологія життєвої кризи /Відп. ред. Т.М. Титаренко. К.: Агропромвидав. України, 1998. 348 с.
115. Психотерапевтическая энциклопедия. /Под ред. Б.Д. Карвасарского СПб: ЗАО Издательство «Питер», 1999. 752 с.
116. Реан А.А. Психология изучения личности: Учебн. пособие. СПб., 1999. 288 с.
117. Реан А.А., Я.Л. Коломинский. Социальная педагогическая психология СПб.: Питер, 1999. С. 32-36.
118. Роджерс К. Клиентцентрированная терапия. М.: Рефл-бук; К.: Ваклер, 1997. 320 с.
119. Роджерс К. Консультирование и психотерапия. Новейшие подходы в области практической работы /Под ред. О. Кондрашова, Р. Кучкарова М.: Апрель Пресс, ЭКСМО-Пресс, 1999. 464 с.
120. Роджерс К.Р. Взгляд на психотерапию. Становление человека. Пер. анг. - М.- 1995.- 480 с.
121. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. СПб: Изд-во «Питер», 2000. 712 с.
122. Рубинштейн С.Л. Принципы и пути развития психологии. М.: Изд-во Акад. наук СССР, 1959. 354с.
123. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика / Пер. с англ. М.: Прогресс, 1990. 368 с.
124. Руководство по психиатрии: В 2-х т. /Под ред. Г.В. Морозова. М.: Медицина, 1988. 639 с.
125. Свядощ А.М. Неврозы. Руководство для врачей.-СПб.: Питер, 1997.-448с.
126. Сёмке В.Я. К проблеме систематики пограничных состояний // Журнал невропатологии и психиатрии. - М., 1987. - Том 87. - Вып. 12. - С. 167-167.
127. Сидоренко Е.В. Методы математической обработки в психологии. СПб., 1996. 350 с.
128. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Психология человека. - М., Школа-пресс, 1995. С. 19-31.
129. Современная психология: Справ. рук-во /Под ред. В.Н. Дружинина. М.: Инфра, 1999. 688 с.
130. Соколова Е.Т. Самосознание и самооценка при аномалиях личности. М.: Изд-во МГУ, 1989. 213 с.
131. Спилбергер Ч.Д. Концептуальные и методологические проблемы исследования тревоги // Стресс и тревога в спорте: Международный сб. / Сост. Ю.Л. Ханин. М.: Физкультура и спорт, 1983. 288 с.
132. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. М.: Политиздат, 1972. 303 с.
133. Столин В.В. Самосознание личности . М.: Изд-во МГУ, 1983. 286 с.
134. Татенко В.А. Псизология в субъектном измерении. К.: «Просвіта», 1996. 404 с.
135. Титаренко Т.М. Життєва криза як індикатор особистісного розвитку. // Практична психологія : теорія, методи, технології.- К., 1997.- С. 79-87.
136. Титаренко Т.М. Життєвий світ особистості: структурно-генетичний підхід: Автореф. дис... д-ра психол. наук: 19.00.01 /К., 1994. - 48 с.
137. Трофімов Ю.Л. Психологія. К.: Либідь, 1999. 558 с.
138. Ушаков Г.К. Пограничные нервно-психические расстройства. - М.: Медицина, 1987. - 304 с.
139. Франкл В. Психотерапия на практике. /Н. Паньков, В. Певчев. СПб.: Ювента, 1999. 215 с.
140. Франкл. В. Человек в поисках смысла /Общ. ред. Л.Я. Гозмана, Д.А.Леонтьева, - М.: Прогрес, 1990. 368 с.
141. Фрейд З. Введение в психоанализ. Лекции. М.: Наука, 1989. 456 с.
142. Фрейд З. Психология бессознательного. М.: Наука, 1989. 447 с.
143. Фрейд З. Я и оно. - М., МЕТТЕМ, 1990. С. 141-193.
144. Фромм Э. Психоанализ и дзен-буддизм. //Что такое дзен. - Львов - Киев, Инициатива, 1994. С. 5-13.
145. Фромм Э. Человеческая ситуация. - М.: Смысл, 1995. 238 с.
146. Фромм Э. Исскуство любви. (Исследование природы любви.) Вып.2. - М.: Знание, 1991. 64 с.
147. Фромм Э. Человек для себя. Минск: Просвещение, 1992. 208 с.
148. Хорни К. Собрание сочинений. В 3 т. М., Смысл, 1997, Т.1 496 с.
149. Хорни К. Невротическая личность нашего времени: Самоанализ. М.: Прогресс, 1993. 480 с.
150. Хрестоматия по гуманистической психотерапии: М.: Институт общегуманитарных исследований, 1995. 304 с.
151. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности: Основные положения, исследования и применение. - СПб.: Питер Ком, 1998. - 608 с.
152. Чабан О.С. Деякі особливості патоморфозу неврозів //Практична медицина. 1997. - №№ 7,8. С. 107-109.
153. Чудновский В. Э. Смысл жизни: проблема относительной эмансипированности от «внешнего и внутреннего». //Психол. Журн. -1991.-Т.16.- N2- с 15-26.
154. Цукерман П.А., Мастеров Б.М. Психология саморазвития. М.: Интерпракс, 1995. 288 с.
155. Чуркин А.А., Мартюшов А.Н. Краткое руководство по использованию МКБ 10 в психиатрии и наркологии. М.: Триада Х”, 1999. -137с.
156. Шевадрин Н.И. Психодиагностика, коррекция и развитие личности. М.: Владос, 1998. 512 с.
157. Шестопалова Л.Ф., Подкорытов В.С. Невротические расстройства у детей и подростков «чернобыльцев» /НАН Украины, Институт социологии, Центр экспертиз и прогнозов. К., 1999. 262 с.
158. Шостром Э. Анти-Карнеги, или человек манипулятор. Минск, 1992. 128 с.
159. Эриксон Э. Детство и общество. СПб: Университетская книга, 1996. 592 с.
160. Юнг К. Психологические типы. М.: Наука, 1993. 216 с.
161. Юнг К. Йога и Запад, - Львов: Инициатива, 1994. С. 11-20.
162. Юнг К. Ответ Иову. - М.: Канон, 1995. С. 16-32.
163. Юнг К. Психологические типы. - М., 1995. С. 19-59.
164. Юнг К. Психология бессознательного. - М.: Канон, 1994. С. 21-37.
165. Ялом И. Экзистенциальная психотерапия /Под ред. Т.С.Драбкина. М.: Независимая фирма Класс”, 1999. 576 с.
166. Ярошевский М.Г. История психологии. - М.: Мысль”, 1985. 575 с.
167. Ясперс К. Общая психопатология. - М.: Практика, 1997. - 1056 с.
168. Allport G.W. Pattern and growth in personality/- New York: Holt, Rinehart and Winston, 1961.- XIV, 593 p.
169. Aron A. Maslow’s other child. // J. of Humanistic Psychology. 1977. V. 17. №2. P. 9-24.
170. Bach G. The Marathon Group. Psychol. Rep., 1966, №18, pp.995-1002.
171.