ПСИХОСИМПТОМАТИКА ХРОНІЧНИХ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ

Краткое описание

ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ імені Г.С.Костюка
АКАДЕМІЇ ПЕДАГОГІЧНИХ НАУК УКРАЇНИ

На правах рукопису

САВЕНКОВА ІРИНА ІВАНІВНА

УДК 612.821.1

ПСИХОСИМПТОМАТИКА ХРОНІЧНИХ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У ДІТЕЙ

19.00.04 медична психологя

ДИСЕРТАЦІЯ
на здобуття наукового ступеня
кандидата психологічних наук

Науковий керівник
доктор психологічних наук, професор,
академік АПН України,
Максименко Сергій Дмитрович

Київ-2007

ЗМІСТ

ВСТУП.4
Розділ 1. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ
ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОСИМПТОМАТИКИ
ХРОНІЧНИХ НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ.........10
1.1. Проблема психосоматичних відношень в психології та
медицині ..10
1.2. Генезис болю та диференціація інтенсивності больового
відчуття як симптому психосоматичних розладів14
1.3. Типологічні групи та хронічні неінфекційні
захворювання ...27
Висновки до розділу 1 30
Розділ 2. ЛОКАЛІЗАЦІЯ СИМПТОМІВ ХРОНІЧНИХ
НЕІНФЕКЦІЙНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ У
ТИПОЛОГІЧНИХ ГРУПАХ 32
2.1. Обґрунтування методу психодіагностики симптомів
хронічних неінфекційних захворювань та програма експериментального дослідження .............................................32
2.2. Індивідуальні особливості відношення до переживання
часу хворих на хронічні неінфекційні захворювання ....36
2.3. Локалізація типологічних хронічних неінфекційних
захворювань в онтогенетичній розгортці .69
Висновки до розділу 2 ..122
Розділ 3. СУБ’ЄКТИВНА ВИРАЗНІСТЬ БОЛЮ ПРИ
РОЗЛАДАХ ТИПУ ХРОНІЧНІ НЕІНФЕКЦІЙНІ
ЗАХВОРЮВАННЯ ..125
3.1. Обґрунтування методу оцінки інтенсивності больового
відчуття......................................................................................126
3.2. Ступінь суб’єктивної виразності болю та відношення
до часу, який переживається індивідом 127
3.3. Суб’єктивна виразність болю та тривалість біологічного
циклу життя індивіда ...139
Висновки до розділу 3 ..166
ВИСНОВКИ ...167
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ..171

ВСТУП
Актуальність дослідження.
Розуміння психосоматичної єдності людини, прийняття й реалізація цілісного підходу до особистості хворого є актуальними завданнями сучасної медицини. Теза „лікувати не хворобу, а хворого” визначила практику видатних лікарів вже у минулому столітті. Принцип індивідуального підходу у лікуванні вимагає комплексного врахування психологічних особливостей кожної особистості, і не випадково покладений у підґрунтя розв’язку важливої проблеми сучасної медицини подолання хронізації неінфекційних захворювань.
Винятково актуальним у цьому контексті є питання хронізації неінфекційного процесу в дитячому віці за відсутності природженої патології певної системи організму. Від 12 до 20 дітей на 1000 у віці від 7 до 14 років страждають на хронічні неінфекційні захворювання. Серед них, згідно із даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, 10% складають хвороби сечової системи, 20% - хвороби органів дихання, 20% - серцево-судинної системи, 40% - органів травлення (і це за відсутності природженої патології та при своєчасно проведеній профілактиці захворювання двічі на рік (весна осінь), а також при використанні відпрацьованих схем диспансерного спостереження). Водночас хронізація багатьох неінфекційних захворювань у дитячому віці, як відомо, часто призводить до інвалідності у зрілому віці. Тому виникає потреба з допомогою науково обґрунтованих діагностичних засобів передбачити загострення цих хронічних захворювань та своєчасно провести профілактику хвороби, базуючись на традиційних схемах медичної профілактики. На думку Л.Г.Терлецької, саме психологія здоров’я як нова галузь знання про людину безпосередньо пов’язана з появою профілактичної медицини [105, с.5].
Причину виникнення захворювання, тобто функціональних порушень органів та систем організму, які призводять до зриву роботи організму в цілому, неможливо зрозуміти без знання психологічних особливостей особистості хворого, а відтак адекватно спрогнозувати перебіг конкретної хвороби. Л.Г.Терлецька пише, що першопричина, котра дає поштовх до появи різних захворювань, найчастіше виявляється у психології людини [105, с.5].
Разом з тим відкритими в окресленому проблемному полі залишаються питання локалізації психологічних симптомів кожної окремої нозологічної форми хронічних неінфекційних захворювань у типологічній групі безперервного спектру „τ типів” за Б.Й.Цукановим [124] та ступеня виразності клінічних прояв захворювання у дітей, котрі страждають на хронічні неінфекційні захворювання. Більше того, наскільки нам відомо, класифікації ступеня суб’єктивної виразності болю при хронічних неінфекційних захворюваннях у медицині взагалі не існує.
Проблема домінантних хвороб, до яких відносять хронічні неінфекційні захворювання, далека від свого повного розв’язання, оскільки при хронізації процесу існують періоди загострення, реконвалесценції ( видужання ) та ремісії ( затухання ) хвороби, тобто перебіг хвороби має часову розгортку і кожен її період виявляється у певному віці, чого медицина зараз неспроможна пояснити.
Актуальність та недостатня розробленість проблеми хронізації неінфекційних захворювань й зумовила вибір теми дослідження: „Психосимптоматика хронічних неінфекційних захворювань у дітей”.
Зв‘язок роботи з науковими програмами, планами, темами.
Дисертація виконана в рамках науково-дослідницької роботи «Визначення норм психічного і фізіологічного розвитку учнів» (державний реєстраційний номер 0101U000534) в лабораторії психофізіології Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України.
Об’єкт дослідження - психосимптоматика хронічних неінфекційних захворювань.
Предмет дослідження - особливості психосимптоматики хронічних неінфекційних захворювань у дітей.
Мета дослідження дослідити зв‘язок між ступенем суб’єктивної виразності клінічних прояв хронічних неінфекційних захворювань та тривалістю власної одиниці часу дитини.
Визначена мета роботи дає нам можливість сформулювати наступні завдання дослідницької роботи:
1. Обґрунтувати теоретико-методологічні засади та визначити
методичний інструментарій дослідження психосимптоматики
хронічних неінфекційних захворювань.
2. Виокремити власну одиницю часу індивіда, який страждає на
хронічні неінфекційні захворювання, зіставити тривалість власної
одиниці часу з психосимптоматикою хронічних неінфекційних
захворювань у дітей.
3. З’ясувати відношення між різними циклами переживання
тривалості та періодами загострення, реконвалесценції й ремісії
хронічних неінфекційних захворювань у дітей.
4. Дослідити ступінь суб’єктивної виразності болю та інших
клінічних проявів хронічних неінфекційних захворювань у дітей
в різних типологічних групах.
Методологічну основу дослідження склали реляційна концепція (П.Фресс, Д.Елькін, Б.Цуканов), визнана Міжнародним товариством вивчення часу, відповідно до якої людині притаманні власні часові властивості і щодо принципу об‘єктивності ці властивості виявляються у тривалості, що переживається реально; експериментально-генетичний метод вивчення розвитку психіки (В.Давидов, Г.Костюк, С.Максименко).
Методи дослідження. Уроботі застосовувався експериментальний метод відтворення тривалості, котра переживається індивідом. Експериментальні дані зіставлялись з результатами бесід, суб’єктивних оцінок симптомів хронічних неінфекційних захворювань.
Дослідження психосимптоматики хронічних неінфекційних захворювань проводилось на контингенті дітей віком від 7 до 14 років, котрі страждають на хронічні неінфекційні захворювання і проходили лікування у Первомайській районній дитячій лікарні (стаціонарі та поліклінічному відділенні). Всього в дослідженні взяло участь 300 дітей експериментальної групи та 230 дітей контрольної групи. Експериментальну групу склали діти, які страждають на серцево-судинні захворювання, хвороби шлунково-кишкового тракту, органів дихання та виділення.
Наукова новизна дослідження складається з того, що вперше:
- виявлено чітке узгодження між власною одиницею часу індивіда та психосимптоматикою хронічних неінфекційних захворювань у безперервному спектрі „τ-типів”;
- обраховано періоди загострення, реконвалесценції та ремісії хронічних неінфекційних захворювань у кожного окремого індивіда згідно з тривалістю великого біологічного циклу (Б.Й.Цуканов);
- виявлено узгодженість між власною одиницею часу індивіда та ступенем суб’єктивної виразності болю при хронічних неінфекційних захворюваннях;
- встановлено чітку узгодженість між ступенем суб’єктивної виразності болю та тривалістю періодів біологічного циклу життя індивіда.
Теоретичне значення роботи. Отримані у дослідженні дані дають підставу для розуміння суб’єктивного переживання часу індивідом, який страждає на хронічні неінфекційні захворювання. Показано, що людина притаманні власні часові властивості, які визначають її місце найменшого опору хворобі та схильність до тих чи інших захворювань. Це дозволяє підійти до проблеми діагностики хронічних неінфекційних захворювань з позиції психологічних законів переживання часу.
Практичне значення роботи. Використані у дослідженні методичні прийоми дозволяють швидко та надійно визначити належність індивіда до тієї чи іншої типологічної групи згідно з власним значенням його „τ-типу”, що надає можливість для встановлення його місце найменшого опору, проведення своєчасної діагностики до початку захворювання. Показано можливість на основі розрахунку періодів спаду великого біологічного циклу у житті індивіда передбачити загострення хронічних неінфекційних захворювань. Аналіз критеріїв часу, котрий переживається індивідом згідно з його „τ-типом”, дозволить виявити ступінь виразності болю та ступінь клінічних проявів хвороби у кожного окремого індивіда, який страждає на хронічні неінфекційні захворювання. Ця інформація створює можливості для значного посилення потенціалу діагностичної медицини та запобігання хронізації неінфекційних захворювань.
Практичне впровадження.
1. Для педіатрів поліклінічного відділення Первомайської дитячої лікарні укладено „Методичні рекомендації щодо діагностики хронічних неінфекційних захворювань у дітей (Первомайськ-2004 р.).
2. Результати дослідження увійшли до змісту спецкурсу „Психосоматична єдність людини для студентів ІІІго курсу психологічного факультету Первомайського інституту Одеського національного університету імені І.І.Мечникова.
3. Результати експериментального дослідження впроваджено у роботу лікарів Первомайської центральної міської лікарні Миколаївської області та у навчальний процес Первомайського інституту Одеського національного університету імені І.І.Мечникова.

Апробація результатів дослідження.
Основні положення дисертаційного дослідження доповідались на: Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні проблеми екологічної психології (Київ, 16-17 жовтня 2003 року); 58-а науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова (Одеса, 19-21 листопада 2003 року); ІV Всеукраїнській науково-практичній конференції „Актуальні проблеми практичної психології (Херсон, 28-29 квітня 2004 року); VII Міжнародній науково-практичній конференції „Наука і освіта, 2004” (Дніпропетровськ, 10-25 лютого 2004 року); III Міжнародній науково-практичній конференції „Динаміка наукових досліджень, 2004” ( Дніпропетровськ, 21-30 червня 2004 року); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Гендер: сучасний стан та перспективи розвитку в українському суспільстві” (Херсон, 30 вересня 1 жовтня 2004 року);
І Міжнародній науково-практичній конференції „Науковий потенціал світу,2004”(Дніпропетровськ, 1-15листопада 2004року); Міжнародній науково-практичній конференції «Перспективні розробки науки і техніки» (Бєлгород, Російська Федерація, 11-12 жовтня 2004 року); 59-й науковій конференції професорсько-викладацького складу і наукових працівників Одеського національного університету ім. І.І.Мечникова
(Одеса, 22-24 листопада 2004 року).
Результати дисертаційного дослідження викладено у 9 статтях, з них 7- у фахових виданнях, затверджених ВАК України, та 4 тезах виступів на науково-практичній конференціях.
Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (201 найменування). Об’єм основного змісту дисертації складає 170 сторінок.

Робота містить 25 таблиць та 25 рисунків.

Список литературы

ВИСНОВКИ

Дослідження, що базувалось на результатах теоретичного аналізу проблеми психосоматичної єдностї людини та експериментальному вивченні локалізації симптомів хронічних неінфекційних захворювань у типологічних групах, дозволило зробити наступні висновки:
1. Теоретичний аналіз проблеми психосоматичної єдності людини в працях вітчизняних та зарубіжних учених дав змогу виявити:
- необхідність застосування принципу індивідуального підходу до лікування та профілактики захворювань, зокрема комплексного врахування психологічних особливостей кожної особистості; саме цей принцип покладено у основу розв’язання важливої проблеми сучасної медицини попередження хронізації неінфекційних захворювань;
- необхідність прийняття й реалізації цілісного підходу до особистості хворого, що надасть можливість краще зрозуміти фізичні симптоми патофізіологічних процесів;
- важливу роль врахування психологічних особливостей особистості хворого у спрогнозуванні перебігу та причин виникнення конкретної хвороби.
2. Експериментальне дослідження часової локалізації симптомів хронічних неінфекційних захворювань у типологічних групах дало змогу прийти до висновку:
- задля ефективної профілактики в медицині треба повно враховувати психологічні індивідуальні особливості кожного окремого індивіда, схильного до хронічних неінфекційних захворювань, з метою передбачення його «місце найменшого опору», щонайперше це стосується таких окремих нозологічних форм захворювань, як хвороби серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, органів дихання та виділення;
- на основі „τ-типу”, який визначає значення власної одиниці часу кожного окремого індивіда, можна з високою точністю віднести того чи іншого суб’єкта у групу зі своєю переважаючою хворобою, зокрема власна одиниця часу обстежених хворих дітей на хронічний гастрит та виразкову хворобу шлунку знаходиться в діапазоні 1,0с < τ ≤ 1,1с, що відповідає групі індивідів, у яких „переважають” хвороби шлунку типологічного масиву одного з п’яти сегментів безперервного спектру „τ типів”;
- власна одиниця часу в дітей, які страждають на хронічний холецистит, знаходиться в діапазоні 0,7с ≤ τ ≤ 0,72с, панкреатит - 0,73с ≤ τ ≤ 0,75с та ДЖВШ - 0,7с ≤ τ < 0,8с, що відповідає групі індивідів, у яких „переважають” хвороби печінки та жовчного міхура;
- власна одиниця часу хворих на неінфекційний міокардит знаходиться в діапазоні 0,8с ≤ τ ≤ 0,86с, що відповідає групі індивідів, у яких „переважають” серцево-судинні захворювання по гіпертонічному типу згідно типологічним групам у безперервному спектру „τ-типів”;
- власна одиниця часу у дітей, які страждають на вегето-судинну дистонію по гіпотонічному типу складає два діапазона інтервалів: 0,7с ≤ τ < 0,8с та 1,0с < τ ≤ 1,1с, що відповідає холероїдній та флегматоїдній групам індивідів у типологічних групах безперервного спектру „τ типів”, а в діапазоні 0,8с ≤ τ ≤ 0,86с та 0,94с ≤ τ ≤ 1,0с знаходиться власна одиниця часу у дітей, які страждають на ВСД по гіпертонічному типу;
- самі хворі діти із ВСД чітко визначили дві межі ( τ = 0,8с та τ = 1,0с), у безперервному спектрі „τ типів”, в яких відбувається стрибкоподібний перехід від гіпотонічної тенденції до гіпертонічної;
- показники власної одиниці часу у дітей, які страждають на хронічні захворювання нирок, розподіляються в діапазоні 0,86с ≤ τ ≤ 0,94с, що відповідає локалізації хвороби нирок у типологічних групах безперервного спектру „τ-типів”;
- обстеження дітей, які страждають на хронічні неінфекційні захворювання органів дихання, підтвердило вчення, що органи дихання є „місцем найменшого опору” у дітей з власною одиницею в діапазоні 0,7с < τ ≤ 0,8с, куди відносяться індивіди з холеричним типом темпераменту;
- аналіз віку хворих на хронічні неінфекційні захворювання від дати народження до початку захворювання показує, що місце найменшого опору виявляється найбільш враженим на кінці тривалого великого біологічного циклу або їх тривалих чвертей;
- простежуючи „С-періодичність” захворювань, можна сказати, що у житті індивіда є ряд окремих вікових точок, які мають бути критичними і саме у цих точках спостерігається загострення симптоматики хронічних неінфекційних захворювань;
- для більшості обстежених дітей із хронічними неінфекційними захворюваннями загальним є те, що клінічні прояви хвороби не тільки співпадають з кінцем чверті тривалих циклів та й з їх кінцями, але і починають повторюватися з періодичністю ¼С, ½С, ¾С в залежності від типологічної групи і хвороба приймає хронічний характер, тому що не діагностується на ранніх етапах онтогенезу;
- своєчасна профілактика неінфекційного захворювання створить умови для запобігання його загострення та допоможе зупинити хронізацію самого неінфекційного процесу.
3. Експериментальне дослідження ступеня суб’єктивної виразності болю при розладах типу хронічні неінфекційні захворювання дозволило дійти висновків , що:
- незалежно від індивідуальної розмірності великого біологічного циклу точки суб’єктивної виразності болю визначаються єдиною „С-метрикою” на життєвому шляху особистості з різним типом хронічних неінфекційних розладів;
- порівняння статистичних років та ступеня суб’єктивної виразності болю показує, що у хворих на хронічні неінфекційні захворювання максимальна суб’єктивна оцінка болю - 6-7 балів виявляється у віці, який співпадає з кінцем 1¼ С; 1½ С; 1¾ С;
- є всі підстави стверджувати, що моменти проходження хворим фазової сингулярності призводять до максимальної суб’єктивної виразності больової реакції;
- встановлена диференціація суб’єктивної виразності больової реакції залежно від „τ-типу” важлива у медицині, тому що її відстеження дасть змогу лікарю передбачати її ступінь у кожного окремого хворого при загостреннях хронічних неінфекційних захворювань в
онтогенезі та своєчасно проводити профілактику захворювання.
Підводячи підсумки викладеного дослідження, зазначимо, що своєчасна психодіагностика неінфекційного захворювання створить умови для запобігання його загостренню та допоможе зупинити хронізацію самого неінфекційного процесу. Згідно із цим доцільно було б модифікувати схеми лікування та профілактики хронічних неінфекційних захворювань, що і дасть змогу таким отримати відповіді на запитання, пов’язані з етіопатогенезом захворювання. Ця інформація сприятиме більш значному посиленню потенціалу діагностичної медицини та успішному запобіганню хронізації неінфекційних захворювань.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Абабков В.А. Проблема научности в психотерапии. Санкт-Петербург: „Питер”, 2002. 242 с.
2. Александр Ф. Психосоматическая медицина. М.: Наука, 2000. 452 с.
3. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. М.: Наука, 1999. 362 с.
4. Александрова В.Ю., Суслова Е.А., Александров А.А. Психологические аспекты профилактики сердечно-сосудистых заболеваний // Психологический журнал. - 1985. Т.6 - №1. С.122-129.
5. Ананьев Б.Г. Человек как предмет здоровья. М.: Педагогика, 1980. 252 с.
6. Ананьев В.А. Введение в психологию здоровья. Санкт-Петербург: Питер, 1998. 352 с.
7. Анохин П.К. Очерки по физиологии функциональных систем. М.:
Медицина, 1975. 224 с.
8. Анцыферова Л.И. Сознание и действия личности в трудных жизненных ситуациях. // Психологический журнал. М.: Наука, 1991. - № 1. Т.12. С.23-31.
9. Аристотель. Сочинения: в 10 т. М.: Мысль, 1981. Т.3. 356 с.
10. Аствацатуров М.И. Избранные труды: в 20 т. Л.: Наука, 1939. - Т. 20: Обзор современного положения проблемы боли. 358 с.
11. Аствацатуров М.И. Избранные труды: в 20 т. Л.: Наука, 1939. Т. 19: О психосоматических взаимоотношениях при каузалгии. 298 с.
12. Атлас для экспериментального исследования отклонений в психической деятельности человека. / Под ред. Проф. И.А.Полищука и доц. А.Е.Видренко. К.: Здоровье, 1980. 153 с.
13. Балунов О.А., Демиденко Т.Д., Садов О.Г. Методы повышения эффективности реабилитации больных, перенесших инсульт. Санкт-Петербург: Питер, 1996. 426с.
14. Беркенблит З.М. Изменение болевых ощущений под влиянием
представлений о боли при разных типах раздражений. ∕∕ Вопросы психофизиологии и клиника чувствительности. Л.: Наука, 1947. - С.112-125.
15. Бизюк А.П. Основы нейропсихологии. - Санкт-Петербург: «Питер», 1998. 363 с.
16. Блейхер В.М., Крук И.В., Боков С.Н. Практическая атопсихология: Руководство для врачей и медицинских психологов. Ростов- на- Дону: Книга, 1996. 367 с.
17. Богораз В.Г. Эйнштейн и религия: Применение принципа относительности к исследованию религиозных явлений. М.: Петроград, 1923. Вып.1. 154 с.
18. Бородулин Ф.Р. Лекции по истории медицины. М.: Медгиз, 1955. 321 с.
19. Братусь Б.С. Аномалии личности. М.: Высшая школа, 1988.
363 с.
20. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - Санкт-Петербург: «Питер», 1999.- 363 с.
21. Вебер Е. Психологические аспекты сосудистых изменений. - Санкт-Петербург: «Питер», 1994. 368 с.
22. Вейн А.М., Соловьева А.Д., Колосова О.А. Вегетососудистая дистония. М.: Медицина, 1981. - 342 с.
23. Виттковер П. Влияние аффектов на функцию желудка. - Санкт-Петербург: «Питер», 1993. 269 с.
24. Волькенштейн М.В. Биофизика. М.: Наука, 1988.- 213 с.
25. Выготский Л.С. Развитие высших психических функций. М.: Медгиз, 1960. 363 с.
26. Вунд И., Леман М. Методы экспериментальной диагностики. - Санкт-Петербург: «Питер», 1993. 413 с.
27. Гейер К. Психосоматические расстройства. - Санкт-Петербург: «Питер», 1995. 168 с.
28. Гиндикин В.Я., Семке В.А. Соматика и психика. М.: Высшая школа, 1998. 364 с.
29. Гиппократ. Сочинения. М.: Медгиз, 1944. Т.ІІ.- 276 с.
30. Голынкина Е.А. Динамика социально-психологических характеристик больных неврозами в процессе групповой психотерапии. Санкт-Петербург: «Питер», 1991. 264с.
31. Губачев Ю.М., Стабровский Е.М. Клинико-физиологические основы психосоматических взаимоотношений. - Л.: Медицина, 1981. 168 с.
32. Губачев Ю.М., Жузжанов О.Т., Симаненков В.И. Психосоматические аспекты язвенной болезни. - Алма-Ата: «Казахстан», 1990. 215 с.
33. Гультай В.Ф. Особенности переживания психогенных абдоминальных болей больными неврозами и язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки: Автореф. дисканд.псих.наук: 19.00.01. ∕ Харьк. Гос. Пед. ун.-т . Х., 1988г. - 35 с.
34. Гусев Г.В. Задачи психолога в профилактике хронических неинфекционных заболеваний // Психол. журнал. Т.5. - № 4. С.94-102.
35. Данбар Г. Психосоматический диагноз. Л.: Мысль, 1981. 253 с.
36. Давыдова А.Н. Переживание боли при различных болевых
раздражителях ∕ Исследование по проблеме чувствительности. - Т. 13 Трудов Института Мозга им. В.М.Бехтерева. -Л: Наука,1940. - С.127-145.
37. Декарт Р. Метафизические мышления. М.: Наука, 1983. 317 с.
38. Джемс У. Психология. Санкт-Петербург: Высшая школа, 1902.- 456 с.
39. Дмитриев А.С., Беньковская Г.В., Атнагулов Р.Я. О пределах
образования следовых условных рефлексов на время // Журн. высш. нервн. деят. 1981. Т.31. - № 4. С.747-754.
40. Драголи Л.Д. Временные категории речи и дифференциация времени // Восприятие пространства и времени. Л.: Наука, Ленинградское отделение, 1969. С.97-98.
41. Здоровье ∕∕ Ежемесячник. М.: Медицина. 2004. - № 5.
42. Зейгарник Б.В. Патопсихология. М.: Высшая школа, 1986. 463 с.
43. Зубарев Ю.Г. Мозг человека и психические процессы в онтогенезе. М.: Высшая школа, 1980. 363 с.
44. Изард К.Э. Психология эмоций. - Санкт-Петербург: «Питер», 1999. 362 с.
45. Исаев Д.Н. Психосоматическая медицина детского возраста. - Санкт-Петербург: «Питер», 1996. 292 с.
46. Кабанов М.М., Личко А.Е., Смирнов В.М. Методы психологической диагностики и коррекции в клинике. Л.: Наука, 1983. 315 с.
47. Карвасарский Б.Д. Головные боли при неврозах и пограничных состояниях. - Л.: Медицина, 1969. 192 с.
48. Карвасарский Б.Д. Неврозы. - М.: Медицина, 1990г. 632 с.
49. Карвасарский Б.Д. Психосоматические аспекты боли. - Клиническая психология. - Санкт-Петербург: «Питер», 2002г.-
950 с.
50. Кербиков О.В. Избранные труды. М.: Медицина, 1971.- 456 с.
51. Квасенко А.В. Психологические аспекты лечения соматических больных. М.: Высшая школа, 1980. 263 с.
52. Корсакова К.К., Московичюте Л.И. Клиническая нейропсихология. М.: Высшая школа, 1988. 264 с.
53. Критская В.П., Мелешко Т.К., Поляков Ю.Ф. Патология психической деятельности. М.: Высшая школа, 1991. 355 с.
54. Кон И.С. Психология старшеклассников. М.: Просвещение, 1980.- 243 с.
55. Кречмер Э. Строение тела и характер. М.: Наука, 1930.- 436 с.
56. Крылов В.И. Пограничные психические заболевания с нарушениями пищевого поведения. Санкт-Петербург: Шанс, 1995. 95 с.
57. Кузьменко В.В., Фокин В.А., Маттис Э.Р. и др. Психологические методы количественной оценки боли. М.: Наука, 1987. 231 с.
58. Лебединский В.В. Нарушение психического развития у детей. М.: Высшая школа, 1985. 363 с.
59. Лиманский Ю.П. Структура и функция системы тройничного нерва. - К.: Наук. Думка, 1976. 255 с.
60. Лиманский Ю.П. Физиология боли. - Киев: «Здоровье», 1986.- 92с.
61. Личко А.Е. Типы акцентуаций характера и психопатий у подростков. Л.: Наука, 1983. 354 с.
62. Лурия А.Р. Высшие корковые функции человека и их нарушения при локальных поражениях мозга. М.: Наука, 2000. 213 с.
63. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі: в 2 т. К.: Форум, 2002. Т.1. С.18-23.
64. Максименко С.Д. Основи генетичної психології: Навчальний посібник. К.: НПЦ «Перспектива», 1998. 220 с.
65. Максименко С.Д. Наукова психологія і психологічна практика. ∕ ∕ «Проблеми загальної та педагогічної психології», збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України за ред. Максименка С.Д. К.: 2002. Т.3. Ч.9. С.3-12.
66. Максименко С.Д. Розуміння особистості як передумова екологізації життєвого простору. ∕ ∕ «Актуальні проблеми психології», збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України за ред. Максименка С.Д. К.: 2003. Т. 7. Ч. 1. С.7-12.
67. Максименка С.Д. Агресивна поведінка та її зумовленість найближчим оточенням. - ∕ ∕ «Актуальні проблеми психології», збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України за ред. Максименка С.Д. К.: 2004. Т.7. В.3. С.140-148.
68. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. М.: Высшая школа, 1994. 460 с.
69. Милнер П. Физиологическая психология. М.: Высшая школа, 1973. 324 с.
70. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. Л.: Наука, 1960. 329 с.
71. Николаева В.В. Влияние хронической болезни на психику. М.: Высшая школа, 1987. 432 с.
72. Небылицин В.Д. Психофизические исследования индивидуальных различий. М.: Наука, 1976. 134 с.
73. Никольская М.З. Роль индивидуально-психологических особенностей в формировании реакции на заболевание: Автореф. дисканд.псих.наук: 19.00.01. ∕ Харьк. Гос. Пед. ун.-т . Х., 1988г. - 35 с.
74. Олейник С.А. Механизмы психической адаптации и дезадаптации
у больных с болевыми и безболевыми формами ишемической болезни сердца - участников профилактической программы: Автореф. дис канд. псих. наук: 19.00.01. ∕ Томск. Гос. Пед. ун.-т. Т., 1992.- 38 с.
75. Орбели Л.А. Избранные труды: в 12 т. - T.4. М., Л.: Наука, 1966.- 430 с.
76. Орбели Л.А. Боль и ее физиологические эффекты ∕∕ Труды 15
Международного физиологического конгресса в Ленинграде, 1935г. 13 августа. - Природа, №12. - C.64-70.
77. Павлов И.П. Полн. собр. соч.: в 14 т. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1951. Т. 3. Кн.1. С. 381-382.
78. Павлов И.П. Полн. собр. соч.: в 14 т. Изд. 2-е, доп. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1951. Т. 3. Кн. 2.- С. 132-146.
79. Павлов И.П. Полн. собр. соч.: в 14 т. М.; Л.: Изд-во АН СССР, 1951- Т.4.- Кн. 1. С. 234-276.
80. Панин Л.Е., Соколов В.П. Психосоматические взаимоотношения при хроническом эмоциональном напряжении. - Новосибирск: Наука, 1981. 178 с.
81. Пасынкова А.В., Мальцева И.В., Москаленко И.В. О частотном составе доминирующего ритма ЭЭГ человека // Психологический журнал. М.: Наука, 1985. Т. 6 - № 4. С. 130-137.
82. Пельдингер В., Любан-Плоцца Б., Крегер Ф. Психосоматические расстройства в общей медицинской практике. - Санкт-Петербург: «Питер», 2002г.- 368 с.
83. Пиша З., Глазунов И.С., Горжейши Я. На помощь сердцу. ∕ ∕ Международный ежегодник: Гипотезы. Прогнозы. М.: Знание, 1989. Вып. 22. С. 151-161.
84. Платон. Теэтет. М.; Л.: Госсоцэкгиз, 1936.- 256 с.
85. Поляков Ю.Ф. Здравоохранение и задачи психологии // Психол. журн. М.: Наука, 1984. Т. 5. - № 2. С. 68-75.
86. Савенкова І.І. Локалізація симптомів хронічних неінфекційних захворювань у типологічних групах. // „Вісник” ОНУ. Серія „Психологія”, 2003. Том 8.- Випуск 10. С. 132-146.
87. Савенкова І.І. Ступінь виразності клінічних прояв хронічних неінфекційних захворювань у типологічних групах. // „Екологічна психологія, збірник наукових праць Інституту психології ім. І.С. Костюка АПН України за ред. Максименка С.Д. К.: 2003. - Т.7. - Ч.1 С. 379-386.
88. Савенкова І.І. Тривалість періодів реконвалесценції при розладах типу хронічні неінфекційні захворювання. // „Актуальні проблеми практичної психології, збірник наукових праць, Херсонський державний університет. Херсон: Персей, 2004.- С.233-237.
89. Савенкова І.І. Суб’єктивна виразність болю та відношення до переживаємого часу при серцево-судинних розладах. // „Гендер: сучасний стан та перспективи розвитку в українському суспільстві, збірник наукових доповідей науково-практичної конференції, Херсонський державний університет. Херсон: Персей, 2004. С.84-99.
90. Савенкова І.І. Фактор часу та проблема психодіагностики нефроурологічних розладів. // „Екологічна психологія”, збірник наукових праць Інституту психології ім.. Г.С.Костюка АПН України за ред. Максименка С.Д. К.: 2004. - Т.7. Випуск 3 С.197-204.
91. Савенкова І.І. Фактор часу та проблема психодіагностики гастроентерологічних розладів. // „Психологія і суспільство”. Copyright, Тернопільська академія народного господарства, 2005. - № 1 ( 19 ). С. 92-98.
92. Савенкова І.І. Суб’єктивна виразність болю при розладах типу хронічні неінфекційні захворювання. // „Вісник” ОНУ. Серія „Психологія”, 2004. - Том 9.- Випуск 11. С. 23-34.
93. Савенкова І.І. Локалізація ступеня суб’єктивної виразності болю в онтогенетичній розгортці при розладах типу хронічні пульмонологічні захворювання. // „Психологія і суспільство”. Copyright, Тернопільська академія народного господарства: 2006. - № 1 ( 23 ). С. 134-141.
94. Савенкова І.І. Локалізація ступеня суб’єктивної виразності болю в онтогенетичній розгортці при розладах типу хронічні серцево-судинні захворювання. // „Вісник” ОНУ. - Серія „Психологія”, 2005.- Т. 10.- Випуск 12. С.
95. Савенкова І.І. Суб’єктивна виразність болю при серцево-судинних розладах. // Матеріали VІІ Міжнародної науково - практичної конференції „Наука і освіта, 2004. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. Т. 28. - Серія „Психологія”.- С. 69-71.
96. Савенкова І.І. Суб’єктивна виразність болю та відношення до переживаємого часу при гастроентерологічних розладах. // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень, 2004. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. Т. 1. Психологія.- С. 47-50.
97. Савенкова І.І. Суб’єктивна виразність болю та відношення до переживаємого часу при нефроурологічних розладах. // Матеріали 1-ї Міжнародної науково-практичної конференції „Науковий потенціал світу, 2004”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004.- Т. 52. Психологія. С. 29-33.
98. Савенкова И.И. Длительность периодов ремиссии и отношение к переживаемому времени при нефроурологических расстройствах. // Материалы Международной научно-практической конференции «Перспективные разработки науки и техники». - Белгород: Руснаучкнига. - Том 14. Серия «Психология», 2004.- С. 33-37.
99. Сеченов И.М. Очерк рабочих движений человека. М.: Наука, 1901. 231 с.
100. Соколова Е.Т., Николаева В.В. Особенности личности при пограничных нервно-психических и соматических заболеваниях. М.: Высшая школа, 1995. 133 с.
101. Соловьева С.А. Психологическая коррекция агрессивных тенденций больных гипертонической болезнью. ∕∕ Пособие для врачей. - Санкт-Петербург: «Питер», 2001.- 167 с.
102. Стоквис В. Психологические основы врачебной деятельности. М.: Медицина, 1997. 198 с.
103. Суслова Е.А. Исследование психологических факторов риска
ишемической болезни сердца // Журн. невропатологии и психиатрии. М.: Высшая школа, 1983. Вып. 5. Т. ХХХІІІ. С. 763-768.
104. Тарнавский Ю.Б. О различиях в реакции людей на болезнь.∕∕ Под маской телесного недуга. Проблемы психосоматики. - М.: «Знание», 1990. - C.4-51.
105. Терлецька Л.Г. Психічне здоров’я особистості. Технологія самоаналізу: Монографія. К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет, 2003.- 150 с.
106. Фресс П. Приспособление человека к времени // Вопросы психологии. М.: Прогресс, 1961. - № 1. С. 43-57.
107. Фресс П. Восприятие и оценка времени // П. Фресс, Ж. Пиаже. Экспериментальная психология. М.: Прогресс, 1978. Вып. 6 С. 88-130.
108. Фролов Ю.П. И.П.Павлов и его учение об условных рефлексах. М.; Л.: Биомедгиз, 1936.- 113 с.
109. Хайнрот В. Психосоматические аспекты в психологии и медицине. М.: Медицина, 1991. 115 с.
110. Холмогорова А.Б., Гаранян Н.Г. Когнитивно-бихевиориальная психотерапия. ∕∕ Основные направления современной психотерапии. М.: Высшая школа, 2000. С.244-265.
111. Худин В.А. Детская патопсихология. К.: Вища школа, 1997. 263 с.
112. Хомская Е.Д. Мозг и активация. М.: Высшая школа, 1972.
113. Хьелл Л., Зингер Д. Теории личности. - Санкт-Петербург: «Питер», 2000.- 265 с.
114. Цуканов Б.Й. Латентный период реакции и отражение длительности: Дис канд. психол. наук: 19.00.01. Одесса, 1982.- 154 с.
115. Цуканов Б.Й. Время в психике человека. Одесса: Астропринт, 2000. 220 с.
116. Цуканов Б.Й. Анализ ошибки восприятия длительности // Вопросы психологии. М.: Высшая школа, 1985. - № 3. С.149-153.
117. Цуканов Б.Й. Фактор времени и природа темперамента // Вопросы психологии. М.: Высшая школа, 1988. - № 4. С. 129-136.
118. Цуканов Б.Й. Восприятие времени и спортивная специализация // Теория и практика физической культуры. М.: Высшая школа, 1988. - № 10. С. 32-35.
119. Цуканов Б.Й. Фактор времени и проблема сердечно-сосудистых заболеваний // Психологический журнал. М.: Высшая школа, 1989. Т. 10. - № 1. С. 83-88.
120. Цуканов Б.Й. Особенности восприятия времени у умственно отсталых учащихся // Дефектология. М.: Просвещение, 1990. - № 3. С. 28-32.
121. Цуканов Б.Й. Время в психике человека // Природа. М.: Высшая школа, 1989. - № 4. С. 82-90.
122. Цуканов Б.Й. Психогенетические закономерности воспроизводства индивидов в типологических группах // Вопросы психологии. М.: Высшая школа, 1989. № 4. С. 149-153.
123. Цуканов Б.Й. Индивидуальные особенности отношения к переживаемому времени // Психология личности и время. Черновцы, 1991. Ч.1. С. 64-66.
124. Цуканов Б.Й. Качество «внутренних часов» и проблема интеллекта // Психологический журнал. М.: Высшая школа, 1991. Т. 12. - № 3. С. 38-43.
125. Чуприкова Н.И., Митина Л.М. Теоретические, методические и прикладные аспекты проблемы восприятия времени // Вопросы
психологии. М.: Высшая школа, 1979. - № 3. С. 16-32.
126. Шлехтин Т.С. Психофизика временного различения: Дисканд. психол. наук.: 19.00.01. М., 1976.- 212 с.
127. Шноль С.Э. Предисловие к русскому изданию // Биологические часы. М.: Мир, 1964. С. 5-10.
128. Шток В.Н. Головная боль. - М.: Медицина, 1987. - 304с.
129. Элькин Д.Г. Восприятие времени: Дисдокт. психол. наук.: 19.00.01. Одесса, 1945.- 295 с.
130. Элькин Д.Г. Восприятие времени. М.: АПН РСФСР, 1962.- 246 с.
131. Элькин Д.Г. Восприятие времени и принцип обратной связи // Вопросы психологии. - М.: Высшая школа, 1962. - № 2. С. 151-155.
132. Элькин Д.Г. Роль парности больших полушарий в восприятии времени ∕∕ Тезисы докладов на ІІ съезде Общества психологов. М.: АПН РСФСР, 1963. Вып. 1. С. 17-18.
133. Элькин Д.Г. Восприятие времени и опережающее отражение // Вопросы психологии. - М.: Высшая школа, 1964. - № 3. С. 123-130.
134. Элькин Д.Г. Восприятие времени как моделирование действующего раздражителя // Вопросы психологии. М.: Высшая школа, 1965. - № 3. С. 55-61.
135. Элькин Д.Г. Электрическая активность коры больших полушарий и востриятие времени ∕∕ Материалы ХХІ отчетной научной конференции ОГУ им. И.И.Мечникова. Одесса, 1966. С. 78-79.
136. Элькин Д.Г. Роль мигального рефлексу в сприйманні часу // Психологія. К.: Радянська школа, 1968. Вип. 5. С. 3-5.
137. Элькин Д.Г. Восприятие длительности и временные особенности сенсомоторики // Вопросы психологии. - М.: Высшая школа, 1968. - № 3. С. 56-61.
138. Элькин Д.Г. Роль ЦНС в восприятии времени ∕∕ Тезисы докладов на ІІІ съезде Общества психологов. М.: АПН РСФСР, 1964. Вып. 2. С. 27-29.
139. Элькин Д.Г. Вос